Морфологічне і семантичне членування субстанціальних синтаксем у структурі простого елементарного речення діалогічного мовлення
Збережено в:
| Дата: | 2002 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75563 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Морфологічне і семантичне членування субстанціальних синтаксем у структурі простого елементарного речення діалогічного мовлення / Н.П. Щербачук // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 242-246. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-75563 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-755632015-02-01T03:02:31Z Морфологічне і семантичне членування субстанціальних синтаксем у структурі простого елементарного речення діалогічного мовлення Щербачук, Н.П. Граматична та словотвірна семантика 2002 Article Морфологічне і семантичне членування субстанціальних синтаксем у структурі простого елементарного речення діалогічного мовлення / Н.П. Щербачук // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 242-246. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75563 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Граматична та словотвірна семантика Граматична та словотвірна семантика |
| spellingShingle |
Граматична та словотвірна семантика Граматична та словотвірна семантика Щербачук, Н.П. Морфологічне і семантичне членування субстанціальних синтаксем у структурі простого елементарного речення діалогічного мовлення Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Щербачук, Н.П. |
| author_facet |
Щербачук, Н.П. |
| author_sort |
Щербачук, Н.П. |
| title |
Морфологічне і семантичне членування субстанціальних синтаксем у структурі простого елементарного речення діалогічного мовлення |
| title_short |
Морфологічне і семантичне членування субстанціальних синтаксем у структурі простого елементарного речення діалогічного мовлення |
| title_full |
Морфологічне і семантичне членування субстанціальних синтаксем у структурі простого елементарного речення діалогічного мовлення |
| title_fullStr |
Морфологічне і семантичне членування субстанціальних синтаксем у структурі простого елементарного речення діалогічного мовлення |
| title_full_unstemmed |
Морфологічне і семантичне членування субстанціальних синтаксем у структурі простого елементарного речення діалогічного мовлення |
| title_sort |
морфологічне і семантичне членування субстанціальних синтаксем у структурі простого елементарного речення діалогічного мовлення |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
Граматична та словотвірна семантика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75563 |
| citation_txt |
Морфологічне і семантичне членування субстанціальних синтаксем у структурі простого елементарного речення діалогічного мовлення / Н.П. Щербачук // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 242-246. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT ŝerbačuknp morfologíčneísemantičnečlenuvannâsubstancíalʹnihsintaksemustrukturíprostogoelementarnogorečennâdíalogíčnogomovlennâ |
| first_indexed |
2025-07-05T23:51:46Z |
| last_indexed |
2025-07-05T23:51:46Z |
| _version_ |
1836852976312909824 |
| fulltext |
Морфологічне і семантичне членування субстанціальних
синтаксем у структурі простого елементарного речення
діалогічного мовлення
Щербачук Н.П.
аспірант РДГУ
В останні десятиріччя намітився дещо відмінний від традиційного
погляду підхід щодо розгляду основних положень синтаксичної теорії. В
українському мовознавстві новатором цих ідей став І.Р.Вихованець,
розмежувавши аспекти вивчення синтаксичних одиниць, зокрема формально-
синтаксичний, семантико-синтаксичний та комунікативний[Вихованець1993].
Цілком виправданим є інтерес до семантичної структури речення як
основного об’єкта вивчення, що формується знаками семантичної природи, тобто
предикатними і непредикатними знаками. У формуванні цієї структури важливу
роль відіграє предикат і його валентність, яка регулює кількісно-якісний склад
субстанціальних синтаксем : суб’єктної, об’єктної, адресатної, інструментальної
та локативної. Вони виділяються на основі субстанціальних семантико-
синтаксичних відношень, які вказують на стосунок іменникових синтаксем до
відповідного класу предикатів.
Семантична структура речення передбачає замикання дії предиката на
суб’єкті. “Суб’єкт - це той (те), від кого(чого)спрямована дія, стан, сприймання,
співвідношення(в широкому розумінні, включаючи володіння), або
ознаку”[Плющ1986:79].
Найголовніша роль у системі субстанціальних синтаксем, що
функціонують у діалогічному мовленні, належить суб’єктній синтаксемі.
Оскільки “в організації речення беруть участь три типи відношень, серед яких
виділяють відношення між значенням предиката і значенням характеризуючого
ним суб’єкта”[Плющ1986:79], можна стверджувати, що суб’єктні синтаксеми
передають значення реальної предметності і поєднуються з усіма семантичними
класами і валентними типами предикатів, що є центральними компонентами
семантико-синтаксичної структури речень-реплік. Крім того, вони функціонують
в усіх типах речень сучасної української мови, як правило, займаючи лівобічну
валентну позицію стосовно предиката.
Проблема семантико-синтаксичної категорії суб’єктності та
суб’єктних синтаксем, незважаючи на тривалу історію вивчення на матеріалі
різних мов, залишається однією з найбільш дискусійних. Дослідженням цього
питання у різні часи займалися такі вчені, як О.О.Потебня, В.В.Виноградов,
Л.А.Булаховський, Н.Д.Арутюнова, Ю.С.Степанов, Н.Ю.Шведова,
С.Д.Кацнельсон, Н.М.Арват, А.М.Мухін, І.Р.Вихованець, М.Я.Плющ,
К.Г.Городенська, О.К.Безпояско, А.П.Загнітко, Т.Є.Масицька, О.Г.Межов.
Суб’єктна синтаксема виявляється у своїх семантичних і
морфологічних варіантах.
Семантична диференціація суб’єктної синтаксеми, залежачи передусім
від характеру предиката, валентність якого формує семантично елементарне
просте речення, існує в таких варіантах : суб’єкта дії, суб’єкта стану, суб’єкта
процесу, суб’єкта якості, суб’єкта кількісної ознаки та суб’єкта локативного
стану.
Багатий ілюстративний матеріал показує, що діалогічне мовлення
використовує конструкції, в яких синтаксема у функції суб’єкта дії вважається
основним семантичним варіантом суб’єктної синтаксеми. Вона звичайно стоїть у
сильній для неї формально-синтаксичній позиції підмета.
Отже, у валентну рамку предикатів дії як обов’язковий компонент
речень-реплік входить суб’єктна синтаксема, що позначає активного виконавця
дії. Вона орієнтована на специфічний шар лексики – назви людей та інших істот.
Наприклад : “Не всім шаблею махати...”(Ю.Мушкетик);”Полковник отримує
платню...”(Ю.Мушкетик);”Вони дівчат не займають, - каже, всміхнувшись,
Василь Невольник”(П.Куліш);”Знахарі напували мене зіллям, - спинила її
Мілена”(В.Чемерис);”Не продадуть нам коней херсоніти, - відповів на це
Святослав”(С.Скляренко).
Другим семантичним варіантом суб’єктної синтаксеми щодо частоти
функціонування в розмовному мовленні є субстанціальна синтаксема у функції
суб’єкта стану. “Порівняно із синтаксемами у функції суб’єкта дії та суб’єкта
процесу вона характеризується більшим виявом пасивності”[Масицька1998:80].
Ця синтаксема передається іменниками, що позначають здебільшого осіб, яким
властивий відповідний стан. Наприклад :
- І глибока у тебе рана ?
- Болить серце, - застогнав Свенелд (С.Скляренко).
- Задоволений чи у гніві ? – запитав Тапур.
- Ору кепсько у предків (В.Чемерис).
Рідше в діалогічному мовленні, на відміну від монологічного
мовлення, використовуються конструкції, в яких одним із семантичних варіантів
є суб’єктна синтаксема у функції суб’єкта процесу, що поєднується з дієслівними
предикатами процесу. Вона виражається іменниками, що позначають конкретні
предмети, і вказує на істоти або неістоти, які не зумовлюють виникнення процесу
та його перебігу, а є пасивним носієм процесу. Наприклад :
- Розкажи, що в тебе трапилося?
- Никифор захворів, - почав Іоанн(С.Скляренко).
- Вареники з борщем не помиряться, - почав доводити
той(С.Скляренко).
Здійснений у даному дослідженні аналіз речень показав, що регулярно
функціонують в розмовному мовленні конструкції з субстанціальними
синтаксемами із значенням суб’єкта якісної ознаки, зумовленої предикатом
якості. Їй властиві семантико-синтаксичні ознаки пасивності та статичності, що
передбачають сполучуваність цього компонента з широкими шарами лексики.
Характерним є те, що у цій позиції звичайно трапляються як назви істот, так і
назви конкретних предметів, різноманітних обставин, ситуацій, почуттів, що
мають вплив на життя людини. Наприклад :
- Хто у тебе десятник ? – сердито запитав Тапур.
- Найздатніший вождь, - вже без особливої бадьорості доказав
дозорець(В.Чемерис).
- Вона ... заручена, - вичавив крізь посинілі вуста
Скоропадський(Ю.Мушкетик).
- Світ незмінний, - вгадує нитку її думок священик (С.Скляренко).
- Бузкові сутінки, - сказав Чубинський (В.Шевчук).
Аналіз реальних мовленнєвих утворень засвідчує, що у реченнях-
репліках, крім названих вище варіантів суб’єктної синтаксеми, функціонують
субстанціальні синтаксеми у функції суб’єкта локативного стану та кількісної
ознаки. “Їм притаманна ознака пасивності. Ці семантичні різновиди суб’єктних
синтаксем поширюються на назви живих і неживих предметів як носіїв вказаних
ознак”[Вихованець1993:259]. Наприклад :
- Хто ви ?
- Ми з города... – відповіли дві постаті(С.Скляренко).
- Дівка сидить на квартирі ...(П.Мирний).
- Дніпро тече до Січі... – кажуть їм запорожці(П.Куліш).
- І багато в твого хазяїна жеребців ? – для чогось поцікавилася
Ольвія.
- Кобил має аж сім (В.Чемерис).
- А який завтовшки той котел ?
- Пальців шість буде (І.Білик).
Щодо субстанціальних синтаксем у функції кількісної ознаки, то вони
є найпериферійнішим семантичним варіантом суб’єктної синтаксеми, що
функціонують у розмовному мовленні.
Отже, у структурі простого семантично елементарного речення
діалогічного мовлення суб’єктна синтаксема являє собою субстанціальний
компонент, зумовлений валентністю і семантичними особливостями предиката.
Семантична категорія суб’єктності має в сучасній українській мові
спеціалізовані морфологічні засоби свого вираження. Варто вирізнити
морфологічні варіанти субстанціальної синтаксеми, що нерідко корелюють з її
семантичними варіантами.
За нашими даними, найуживанішим у розмовному мовленні
морфологічним різновидом суб’єктної синтаксеми виступає називний відмінок,
оскільки завдяки своєму взаємозалежному характеру він сполучається з усіма
предикатами суб’єктної валентності. Тобто валентність предиката зумовлює
наявність називного відмінка суб’єкта, а у структурі думки називний виражає
безпосереднього виконавця дії, вказує на особу або предмет, від яких виходить
дія.
Отже, функція суб’єкта - найголовніша семантико-синтаксична
функція називного відмінка у структурі речень-реплік.
Як показали наші спостереження, в простих елементарних реченнях
діалогічного мовлення найважливішою семантико-синтаксичною функцією
називного є функція суб’єкта дії, оскільки в цьому випадку найповніше
виявляються його семантико-синтаксичні диференційні ознаки.
Характерним є те, що у реченнях-репліках називний відмінок
суб’єкта дії реалізується іменниками, що позначають назви осіб та предметів (за
наявності явища персоніфікації). Наприклад : “Лазутчики не врахували болгар –
відповів Склір”; ”Він оскопив мене, - сказав Роман”(С.Скляренко).
Отже, предикат дії виявляє спрямованість на створення суб’єктної
позиції.
Регулярно у конструкціях розмовного мовлення функціонують
субстанціальні синтаксеми у функції суб’єкта стану та суб’єкта процесу у формі
називного відмінка, що мають валентний зв’язок з предикатами стану та
предикатами процесу. Із сфери суб’єкта стану називний відмінок може
витіснятися давальним суб’єкта стану. Наприклад :
- Он у мене радіє душа, - склала хрестом руки на грудях
княгиня(С.Скляренко).
- Та чому ти тремтиш ?
- Я захворіла ... – прошепотіла Юлія (С.Скляренко).
Елементарним простим реченням діалогічного мовлення притаманне
широке використання давального відмінка як спеціалізованої відмінкової грамеми
для вираження тільки одного її різновиду – функції суб’єкта стану, хоча вона є
дещо віддаленою від семантико-синтаксичної функції давального відмінка і
порівняно з називним відмінком має набагато вужчу сферу поширення.
Давальний відмінок у функції суб’єкта стану – це пасивна спрямованість стану на
істоту. Наприклад :
- Що з вами, пане вчителю? – спитав він.
- Мені печально, - всміхнувся той (В.Шевчук).
- Самому в дорозі погано(Ю.Мушкетик).
Отже, давальний відмінок є необхідним компонентом семантико-
синтаксичної структури простого елементарного речення розмовного речення.
Поодинокі приклади ще одного морфологічного варіанта суб’єктної
синтаксеми знаходимо у конструкціях розмовного мовлення. Це грамема
знахідного відмінка. Вона функціонує, як правило, в обмежених лексичних
умовах і має найвужчий функціональний діапазон серед морфологічних варіантів
суб’єктної синтаксеми, що стосується тільки синтаксемної функції суб’єкта стану.
За нашими даними така синтаксема сполучається з компактною групою дієслів
стану на позначення фізичного стану людини. Наприклад :
- Марту лихоманить, - одказала Глаша(П.Мирний).
- Мене нудить. – відповів Проценко(П.Мирний).
За нашими спостереженнями, абсолютну периферію в сукупності
морфологічних варіантів суб’єктної синтаксеми, що функціонують у діалогічному
мовленні, становить родовий відмінок, який виконує функцію суб’єкта кількісної
ознаки при предикатах кількості і іменникової синтаксеми в елементарних
простих реченнях. Наприклад :
- А що воно таке ... море ? – загомоніла степовичка.
- Багато води. – знизала плечима Ольвія (В.Чемерис).
- Що просить метек за свою садибу ? – запитав Соболь.
- Півталанту срібла... – Кіно аж брови скинула (І.Білик).
Аналіз мовного матеріалу засвідчує, що другим за значимістю у
формуванні семантичної структури речення розмовного мовлення серед
субстанціальних синтаксем є семантичний об’єкт. “Це залежний компонент
семантичної структури речення, що позначає предмет, за допомогою або при
участі, посередництві, наявності якого виявляється предикативна ознака суб’єкта”
[Арват1984:9]. Залежно від семантичного навантаження дієслова об’єктна
синтаксема позначає людину або предмет, на які спрямована дія або стан,
сполучається з певними лексико-семантичними класами дієслів і виражається
переважно предметними назвами. Наприклад : “Він привів нас у
світ...”(Ю.Мушкетик); ”Тебе вдарив ножем у груди волоцюга! – крізь сльози
вигукнув син”(В.Чемерис); ”Ор гнівається на сина, - відповів той, з блискучими
очима”(В.Чемерис); ”Міщане гуляють з козаками, - каже той”(П.Куліш); ”Перун
прокляв нас!..”(С.Скляренко); ”Гріха ти не боїшся, - казав, хитаючи головою,
Рубець”(П.Мирний); ”А я вам гостинець приніс, - відповів Карпо”(П.Мирний).
А.П.Загнітко визначає об’єктну синтаксему у валентній ієрархії як
“другий актант дієслова[Загнітко1990:31].
Семантичній категорії об’єктності притаманні спеціалізовані
морфологічні засоби вираження, а саме : знахідний, родовий, давальний, орудний
і місцевий відмінки.
Дослідження показали, що морфологічна варіантність об’єктної
синтаксеми у діалогічному мовленні групується навколо знахідного і родового
відмінків
Характеризуючи ці варіанти, треба відзначити, що у реченнях-репліках
основна роль належить знахідному відмінку, який сполучається тільки з
дієсловами, що виражають семантико-синтаксичні функції об’єкта дії або стану.
“Він з’являється при перехідному дієслові як ”відпрацьована” у процесі
мовленнєвого вживання форма, спеціалізована функція. У ній знаходить вияв
мовне(граматичне) оформлення субстанції, яке цілком підлягає
дії”[Плющ1986:44]. Такі субстанціальні синтаксеми є одними з найбільш
необхідних компонентів семантико-синтаксичної структури речення. Адже
відомо, що предикатна, суб’єктна і об’єктна синтаксеми утворюють
найпоширеніший тип конструкції - тричленні речення-репліки.
Отже, у діалогічному мовленні знахідний відмінок в об’єктній функції
виконує роль домінанти. Наприклад :”Я ненавиджу зраду!”(В.Чемерис); “Вони
забирають трупи...” ; ”Я одрубаю голову Перуну, - промовив
Добриня”(С.Скляренко).
Ще одним морфологічним варіантом об’єктної синтаксеми, що
регулярно використовується в конструкціях розмовного мовлення, на відміну від
монологічного, є родовий відмінок. Він, крім об’єктного відмінкового значення,
передає невластиві категоріальній відмінковій природі супровідні предикатні
кількісні значення, у яких поєднуються значення категорій кількості й
неозначеності. Проте для речень-реплік є те, що вибір відмінка залежить часто
від сприймання і думки носія мови. Наприклад :
- Хто це? – одриває голову від підлоги княгиня Ольга.
- Я прийшов до тебе, - тихим голосом відповів
священик(С.Скляренко).
- А куди ж ти підеш? – запитав.
- В степи до татар(Ю.Мушкетик).
У ролі морфологічного варіанта об’єктної синтаксеми, що рідко
використовується в конструкціях розмовного мовлення є давальний відмінок.
“Він як один із морфологічних варіантів суб’єктної синтаксеми виступає у
функції об’єкта дії, утворюючись у результаті нейтралізації первинної для
давального адресатної семантики і переміщення його в позицію сильнокерованого
знахідного відмінка. Навколо функції адресата дії групуються семантико-
синтаксичні функції об’єкта дії або стану”[Масицька1998:133].
Як засвідчує аналіз ілюстративного матеріалу, назви осіб становлять
ядро іменникової лексики, яку охоплює цей відмінок у реченнях-репліках.
Наприклад : - Куди приткнешся ?
- Прислужуватиму пані (П.Мирний).
- Дівки заважають паничу в хаті ! – гримала Пистина
Іванівна(П.Мирний).
Отже, давальний відмінок функціонує як лексико-комбінаторний
варіант знахідного об’єктного – основного засобу вираження об’єктної функції.
У сукупність морфологічних варіантів об’єктної синтаксеми, як показав
аналіз матеріалу, входить орудний відмінок об’єкта. Дистрибутивний максимум
дієслова, що може реалізуватися в реченні-репліці через заповнення об’єктних
позицій, на третій позиції, як правило, зумовлюється інформативною потребою у
вираженні об’єкта, який виступає інструментом діяння на інший об’єкт.
У більшості випадків на значення орудного знаряддя нашаровується
значення якісної характеристики дії, особливо виразно виявлене в орудному
засобу дії. Наприклад : “Послала на базар за бубликами, - одказала
Загнибідиха”(П.Мирний); ”Ось Карпо прийшов за платком, - почувся голос
Кирилів”(П.Мирний); ”Ви б за батюшкою послали, - пораяла дячиха”(П.Мирний).
Отже, виступаючи засобом детермінації дієслова, орудний об’єкта,
подібно до знахідного(родового)об’єкта, входить у речення разом з дієсловом як
обов’язковий (зумовлений семантикою дієслова) компонент.
Морфологічні варіанти об’єктної синтаксеми поповнює також місцевий
відмінок(Народи не помиляються в народах).
Таким чином, об’єктне значення іменника реалізується через сильний
придієслівний зв’язок. У розмовному мовленні у зоні прямого об’єкта центральне
місце займає знахідний відмінок. Регулярно функціонують конструкції, в яких
об’єктна синтаксема стоїть у формі родового відмінка. Периферійні позиції
займають давальний і орудний відмінки, обслуговуючи функціональну зону
об’єкта, поєднуються лише з окремими групами дієслів, які вимагають
доповнення своєї семантики за рахунок залежної відмінкової словоформи
іменника.
Семантичне членування об’єктної синтаксеми зумовлюється передусім
значеннєвою природою предиката. Відповідно до природи предиката об’єктна
синтаксема розподіляється на семантичні варіанти : об’єкт дії, об’єкт процесу,
об’єкт стану, об’єкт якісної ознаки-відношення, об’єкт локативного предиката дії.
Основним семантичним варіантом об’єктної синтаксеми в
конструкціях діалогічного мовлення виступає синтаксема у функції об’єкта дії, у
якій найповніше відбито семантичну своєрідність категорії об’єктності. Вона
позначає істоту чи неістоту, на яку спрямовано дію, і є однією з центральних
субстанціальних синтаксем при предикатах дії. Наприклад : “Ми зробимо
собі Маринку... –каже Горпина”(П.Мирний); ”Пан прислав з
узваром”(Ю.Мушкетик); ”Вони поранили мене, - Свенелд показав на
груди”(С.Скляренко); ”Купців обороняв”(Ю.Мушкетик).
Другим семантичним варіантом об’єктної синтаксеми, що регулярно
функціонує у реченнях-репліках, на відміну від монологічного мовлення, є
синтаксема, що залежить від предиката стану і переважно вказує на істоти або
неістоти, на які спрямовано стан. Наприклад : “У тебе болить нога, - сказала
Рогніда”(С.Скляренко); ”А ми його не боїмося, - прогудів бас”(Ю.Мушкетик);
Третім семантичним варіантом об’єктної синтаксеми, який рідко
використовується в розмовну мовленні, є об’єктна субстанціальна синтаксема, що
валентно пов’язана з предикатами процесу. Наприклад :
- Ти кохаєш її...(В.Чемерис);
- Я вже нікого не полюблю...(Ю.Мушкетик).
- Що там таке ? – запитала.
- Вона гнівається на природу (Ю.Мушкетик).
Аналіз ілюстративного матеріалу показав, що у діалогічному
мовленні периферію щодо використання становлять семантичні варіанти
синтаксем, які вказують на об’єкт порівняння та синтаксем з локативними
предикатами дії. Перші функціонують при предикатах якості-відношення,
виражаються формами вищого ступеня порівняння предикатних прикметників із
значенням якості у позиції присудка. Другі повторюють особливості об’єктної
синтаксеми при предикатах власне дії. Наприклад :
- Куди ти ? – спитала Уляна.
- Піду на річку за раками (П.Мирний).
- А тато гостинець приніс з міста...(П.Мирний).
- Я грішніший інших, - мовив, обмиваючи з тіста руки (В.Шевчук).
- Вона даровитіша від усіх ! – мовив Проценко(П.Мирний).
Не менш важливу функцію в конструкціях розмовного мовлення
виконують дієслова, які у своїй семантичній структурі мають лексичне значення
“давання” і таким чином відкривають позицію для адресатної синтаксеми.
Порівняно з суб’єктною та об’єктною синтаксемами вона має меншу семантичну
розгалуженість. Адресатна синтаксема може функціонувати тільки при
предикатах дії і вказувати на особу або іншу істоту, на користь чи на шкоду якої
відбувається дія.
У граматичній системі сучасної української мови основним
морфологічним варіантом адресатної синтаксеми виступає давальний відмінок,
що відображає його граматичну специфіку. Він виражає семантико-синтаксичні
функції адресата дії і характеризується відмінковими семантико-синтаксичними
диференційними ознаками субстанціальності, валентного зв’язку з предикатами
дії, пасивності і фінальної спрямованості дії на істоту. Характерним для
діалогічного мовлення є те, що адресатна синтаксема виражається також родовим
відмінком з прийменником до .
За нашими даними, у реченнях-репліках залежні від дієслів іменники
адресатної семантики звичайно поширюються на назви істот (здебільшого осіб).
Наприклад : “Йому колодою хвоста прищемили”; ”Істина дарує людям
свободу”(Ю.Мушкетик); ”Дворянство дає обід Лошакову”(П.Мирний);
”Ольвія нам одчинить ворота”; ”Вороти дівку князеві”(І.Білик); ”Я даю тобі
село на Росі...- сказала княгиня”; ”Вони приносять жертву богам, - засміявся
один із тисяцьких”; “Батькові я сказала правду. - прошепотіла Малуша”;
”Кормилиця серця дитині не віддасть...”(С.Скляренко); ”Ти прислав до мене
гінця, - нагадав про себе Тапур”(В.Чемерис); ”Писати до полковника супліку! –
гукало кілька чоловік”(Ю.Мушкетик).
Серед іменникових синтаксем, що функціонують у конструкціях
діалогічного мовлення, периферійну позицію займає інструментальна синтаксема,
яка супроводжує основний субстанціальний компонент речення, позначає
знаряддя або засіб, за допомогою яких виконують дію.
В елементарних простих реченнях-репліках найуживанішим є орудний
відмінок як основний морфологічний варіант інструментальної синтаксеми, який
охоплює також її семантичне варіювання. Він супроводжує основні синтаксемні
іменникові компоненти речення, вказує за допомогою чого реалізується дія, яку
виконує суб’єкт.
Стосуючись тільки предикатів дії, інструментальна синтаксема має два
семантичні різновиди : синтаксеми у значенні знаряддя і синтаксеми у значенні
засобу дії, які визначають характер інструментальної синтаксеми.
Функції знаряддя і засобу дії є первинними функціями орудного відмінка.
Їм властиве деяке лексичне обмеження, оскільки вони виражаються іменниками
на позначення спеціалізованих конкретних предметів. “Орудний засобу позначає
істоти, механізми і допоміжні предмети, за допомогою яких реалізується дія, і
вживається при перехідних і неперехідних дієсловах дії . Орудний знаряддя
вказує на конкретний предмет, використовуваний для успішного завершення дії, і
сполучається звичайно з перехідними дієсловами, які керують, крім орудного
відмінка у функції знаряддя, також знахідним об’єкта” [Вихованець1993:263].
Крім морфологічного варіанта відмінкового типу, у реченнях-репліках
сучасної української мови сформувалися морфологічні варіанти інструментальної
синтаксеми, оформлювані прийменниково-відмінковими сполуками.
Інструментальні семантико-синтаксичні відношення виражають прийменники із
знахідним, родовим і місцевим відмінками. Наприклад : “Її в груди
ударив копитом кінь, - відповів доглядач кочовища”(В.Чемерис);
”Батько грошима прикрив гріх”; ”На кобзі грав...- забелькотів”; ”Драгуни
людей палицями луплять”(Ю.Мушкетик); “Бивсь на шаблях Домовинтовиченко з
Войтенком, - каже Костомара”(П.Куліш); ”Ми зустрічаємо гостей хлібом. –
відповів крізь зуби Святослав”; ”Я поцілю його стрілою...”(С.Скляренко); ”Брат
на брата руки не здійме, - сказав молодий князь”(І.Білик).
Дослідження засвідчують, що в діалогічному мовленні регулярно
функціонують локативні синтаксеми, які виражають місце, напрямок руху і шлях
руху. В семантично елементарних простих реченнях вони залежать від
локативних предикатів і вказують на місцеперебування суб’єкта.
Багато дискусій пов’язано з кваліфікацією локативних субстанціальних
синтаксем. А.М.Мухин стверджує, що локативні синтаксеми належать до
відтінкових синтаксем, у яких прийменники диференціюють просторові значення,
але не створюють окремих синтаксем[Мухин1980:201]. Існує і такий погляд на
класифікацію цих одиниць, згідно з яким прийменники з просторовим значенням
являють собою постфікси локативних предикатів, а отже, диференціюють не
субстанціальні синтаксеми, а предикати[Вихованець1992:104].
Услід за І.Р.Вихованцем, виділяємо характерну рису локативних
субстанціальних синтаксем – наявність у їх структурі локативного(просторового)
прийменника, який викликає семантичну і морфологічну
варіативність[Вихованець1993:263].
Семантичними варіантами локативної субстанціальної синтаксеми
виступають два основні типи : динамічної локативної синтаксеми і статичної
локативної синтаксеми.
У граматичній системі української мови місцевий відмінок закріпився як
спеціалізована локативна грамема категорії відмінка.
Аналіз мовного матеріалу засвідчує, що у діалогічному мовленні
морфологічна своєрідність локативних синтаксем зумовлюється численною
групою локативних прийменників, які, поєднуючись з місцевим, знахідним,
родовим, орудним, давальним відмінками, виражають статичне і динамічне
просторове значення. Крім того, регулярно використовуються конструкції, де
локативна синтаксема стоїть у формі орудного безприйменникового. Наприклад :
”На Дніпрі лодії пливуть з Новгорода”; ”На Дніпрі мене захопили печеніги...”;
”Скарб лежить у землі над Дніпром...”; ”Ти вже ключі на лаву не клади”;
”За лісом мене вцілив печеніг...стрілою в груди. - повів Ант”(С.Скляренко); ”Не
застанеш ти Васюти в Ніжені”(П.Куліш);”Я – з двору...”; “Москалі з гори
спускаються...”; “Язик до Києва доводить!”; ”Шукаю премудрості
у Дніпрі”(П.Мирний); ”Я був на бенкеті в Іданфірса, - гордовито вигукнув
він”(В.Чемерис); ”Покинь полудень на столі, - обізвався Кайдаш”(І.Нечуй-
Левицький); “Знайшов у Ілька в кишені”(Ю.Мушкетик); ”Чортики на книгах не
стрибали”(В.Шевчук).
Таким чином, понятійні категорії суб’єкта, об’єкта, адресата,
інструментальності та локатива у мовній інтерпретації спираються на різні засоби
вираження, абстрагуючись від лексичних значень словоформ, що займають у
реченні ту чи іншу позицію. Залежні від предикатів субстанціальні синтаксеми,
що функціонують у реченнях-репліках, виявляють відмінності щодо діапазону
сполучуваності з класами предикатів і щодо семантичного варіювання. Як
показали наші дослідження, найширшим діапазоном сполучуваності у
конструкціях діалогічного мовлення вирізняються суб’єктні синтаксеми, які
поєднуються із предикатами будь-якого семантичного типу. Адресатні й
інструментальні синтаксеми у реченнях-репліках підпорядковуються лише
предикатам дії. Аргументи несуб’єктного значення заміщують відкриті позиції
дво- і більшемісних дієслів-предикатів. Ступінь їх реалізації залежить від
суб’єктного компонента предикатної синтагми, оскільки суб’єкт своєю
реалізацією в першу чергу наповнює предикатну структуру валентністю.
Література
1. Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в современном
русском языке. – К.: Вища школа, 1984. - 159с.
2. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис : Підручник. – К.:
Либідь, 1993. – 368с.
3. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К.:
Наук. думка, 1992. – 224с.
4. Загнітко А.П. Структура та ієрархія валентних значень дієслова. – К.: НМКВО,
1990. – 64с.
5. Масицька Т.Є. Граматична структура дієслівної валентності. – Луцьк : Ред. -
вид. відд. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1998. – 208с.
6. Мухин А.М. Синтаксемный анализ и проблема уровней языка. – Л.: Наука,
1980. – 308с.
7. Пасічник І.А. Семантико-синтаксична валентність предикативних
прикметників : Автореф. дис...канд. філол. наук. – К., 1998.-21с.
8. Плющ М.Я. Категорія суб’єкта і об’єкта в структурі простого речення. – К.:
Вища школа, 1986. – 176с.
аспірант РДГУ
Семантична структура речення передбачає замикання дії предиката на суб’єкті. “Суб’єкт - це той (те), від кого(чого)спрямована дія, стан, сприймання, співвідношення(в широкому розумінні, включаючи володіння), або ознаку”[Плющ1986:79].
Найголовніша роль у системі субстанціальних синтаксем, що функціонують у діалогічному мовленні, належить суб’єктній синтаксемі. Оскільки “в організації речення беруть участь три типи відношень, серед яких виділяють відношення між зна...
|