Козацькі родини с. Баби Менської сотні Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р.

У статті на основі сповідних розписів аналізується структура козацьких домогосподарств с. Баби. Одночасно з’ясовуються показники їх середньої населеності та поколінний склад. Робиться висновок про перевагу складних та багатолюдних сімейних утворень у козацькому населенні Гетьманщини XVIII ст....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Казіміров, Д.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2011
Schriftenreihe:	Сіверщина в історії України
Schlagworte:	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75618
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Козацькі родини с. Баби Менської сотні Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р. / Д.В. Казіміров // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2011. — Вип. 4. — С. 209-213. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-75618
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-756182015-02-01T03:02:45Z Козацькі родини с. Баби Менської сотні Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р. Казіміров, Д.В. Польсько-литовська доба та Гетьманщина У статті на основі сповідних розписів аналізується структура козацьких домогосподарств с. Баби. Одночасно з’ясовуються показники їх середньої населеності та поколінний склад. Робиться висновок про перевагу складних та багатолюдних сімейних утворень у козацькому населенні Гетьманщини XVIII ст. В статье согласно данных исповедных росписей изучается структура домохозяйств казаков с. Бабы. Одновременно устанавливается их средняя населенность и поколенный состав. Делается вывод о преобладании сложных и многолюдных семейных образований в казацком населении Гетманщины XVIII в. In the article the Baba сossack household’s structure is analyzed on the basis of confession register’s data. During the exploring of households the average inhabitant’s number of the yard, family’s generations is determined. It’s drawn a conclusion about predominance of the multiple and populous families in Hetmanschina cossack population. 2011 Article Козацькі родини с. Баби Менської сотні Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р. / Д.В. Казіміров // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2011. — Вип. 4. — С. 209-213. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75618 94(477.51) «1746» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина
spellingShingle	Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Казіміров, Д.В. Козацькі родини с. Баби Менської сотні Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р. Сіверщина в історії України
description	У статті на основі сповідних розписів аналізується структура козацьких домогосподарств с. Баби. Одночасно з’ясовуються показники їх середньої населеності та поколінний склад. Робиться висновок про перевагу складних та багатолюдних сімейних утворень у козацькому населенні Гетьманщини XVIII ст.
format	Article
author	Казіміров, Д.В.
author_facet	Казіміров, Д.В.
author_sort	Казіміров, Д.В.
title	Козацькі родини с. Баби Менської сотні Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р.
title_short	Козацькі родини с. Баби Менської сотні Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р.
title_full	Козацькі родини с. Баби Менської сотні Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р.
title_fullStr	Козацькі родини с. Баби Менської сотні Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р.
title_full_unstemmed	Козацькі родини с. Баби Менської сотні Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р.
title_sort	козацькі родини с. баби менської сотні чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р.
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2011
topic_facet	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75618
citation_txt	Козацькі родини с. Баби Менської сотні Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р. / Д.В. Казіміров // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2011. — Вип. 4. — С. 209-213. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT kazímírovdv kozacʹkírodinisbabimensʹkoísotníčernígívsʹkogopolkuzamateríalamispovídnihknig1746r
first_indexed	2025-07-05T23:53:55Z
last_indexed	2025-07-05T23:53:55Z
_version_	1836853111379984384
fulltext	ISSN 2218-4805 209 Ключевые слова: Черниговщина, Стародубский полк, Понорницкая сотня, крестьянские промысли, помещичьи усадьбы. Avramenko I.H., Nediukha M.P. Village Orlivka on the river Ubida. The historical way of the development of village Orlivka in Chernihiv area is researched in the article. The statistics facts of economical and demographic position of this settlement are analysed. Key words: Chernihiv area, Starodub regiment, Ponornytska hundred, peasant’s trades, landowner’s estates. 14.03.2011 р. прихожан [9, 214]. Чисельність прихожан с. Орлівки у 1770-1860 рр. рік чоловіки жінки всього 1770 1341 1314 2655 1790 1415 1395 2810 1810 1384 1421 2805 1830 1127 1149 2276 1850 1170 1215 2385 1860 1316 1356 2672 До кінця ХІХ ст. населення села неупинно зростало і у 1897 р. вже становило 4127 жителів [3, 229]. Зараз с. Орлівка є центром сільської ради Новгород- Сіверського району. У селі мешкає близько тисячі жителів. Орлівській сільській раді підпорядковані села Зелений гай, Красне, Ломанка [1, 582]. Дослідження історії краю зумовлює більш глибоке розуміння витоків культурної спадщини свого народу, його традицій та надбань. Кожне місто, містечко, селище має свій першопочаток та свій шлях історичного розвитку в контексті цивілізаційних процесів. Краєзнавчі пошуки щодо історії конкретного населеного пункту збагачують джерельну базу для наукових досліджень історії нашої держави. Посилання 1. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник [За редакцією А.В.Кудрицького] – К.: «Українська радянська енциклопедія», 1990. – 884 с. 2. Маркович Я.М. Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях / Яків Михайлович Маркович // Глухів і Глухівщина в історії українського національного відродження. Творча спадщина родини Марковичів (Матеріали наукової конференції 28-29 травня 1998 р. м.Глухів Сумської області) [За загальною редакцією Ю.С. Шемшученка]. – К: Юридичне видавництво «Ін Юре», 1999. – С. 119-150. 3. Русов А.А. Описание Черниговской губернии / А.А.Русов – Чернигов, 1898. – Т. 2. [Приложение]. – 328 с. 4. Переписні книги 1666 року [Перевидання]. – К., 1993. – 444 с. 5. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка 1729 – 1730 гг. / [Под ред. Н.П. Василенко] // Материалы для истории экономического, юридического и общественного быта Старой Малороссии. – Вып. ІІІ. – Чернигов, 1908. – ХХХ, 709 с. 6. Востоков А. Суд и казнь Григория Самойловича / А.Востоков // Киевская старина, 1889. – № 1-3. – С. 41-63. 7. Книга пожитков бывшего черниговского полковника П. Полуботка // Чтения в императорском обществе истории и древностей русских при Московском университете. – М., 1862. – Кн. 3. – С. 1-90. 8. Силенко Л. «Мага віра» Могутня віра. Українська біблія / Лев Силенко – Нью-Йорк, 1979. – 1427 с. 9. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов, 1874. – Кн. 6. – 377 с. 10. Семенов П. Географо-статистический словарь Российской империи / П. Семенов – СПб, 1865. – Т. 2. – 898 с. Авраменко И.Г., Недюха Н.П. Село Орловка на Убеде В статье исследуется исторический путь развития села Орловки на Черниговщине. Проанализированы статистические данные экономического и демографического состояния этого населенного пункта. УДК 94(477.51) «1746» Д.В. Казіміров КОЗАЦЬКІ РОДИНИ С. БАБИ МЕНСЬКОЇ СОТНІ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛКУ ЗА МАТЕРІАЛАМИ СПОВІДНИХ КНИГ 1746 Р. У статті на основі сповідних розписів аналізується структура козацьких домогосподарств с. Баби. Одночасно з’ясовуються показники їх середньої населеності та поколінний склад. Робиться висновок про перевагу складних та багатолюдних сімейних утворень у козацькому населенні Гетьманщини XVIII ст. Ключові слова: сповідний розпис, домогосподарство, структура сім’ї, нуклеарна сім’я, розширена сім’я, мультифокальна сім’я. У дослідженнях із соціальної історії доби Гетьманщини останнім часом все більшу увагу дослідників привертає така важлива складова будь-якого суспільства, як сім’я. Це і не дивно, оскільки в західній історіографії сімейні структури при залученні відповідних джерел досліджуються вже досить тривалий час, а у вітчизняній історичній науці розробка цих проблем активізувалася лише нещодавно. За визначенням багатьох учених, сім’я історично становила основу соціальної та господарської діяльності, а по відношенню до XVIII ст. поняття «сім’я», «двір», «домогосподарство» були синонімами. Зважаючи на те, що під ними розуміється група людей, пов’язана родинними зв’язками, спільними місцем проживання та господарською діяльністю, одразу стає зрозумілим значення сім’ї у дослідженні соціальної структури, економічного життя окремих регіонів та населених пунктів нашої держави. Початок активних досліджень сімейних структур, що припадає на 1960-1970-ті рр., пов’язаний з іменами британських учених Дж. Хайнала та П. Ласлетта. Зокрема, вони охарактеризували та виокремили на теренах Європи зони домінування т. зв. «західної» та «східної» моделей шлюбної поведінки. Головна відмінність між ними полягала Сіверщина в історії України Випуск 4. 2011 210 у більш пізньому шлюбному віці населення Західної Європи на відміну від Східної. Окрім цього, східноєвропейській моделі була притаманна висока пропорція родичів, які проживали спільно, відсутність одинаків, значний відсоток складних сімейних утворень [11; 15, 211]. Також П. Ласлетт розробив класифікацію домогосподарств, в основу якої був покладений аналіз структури сім’ї. До неї ми звернемось згодом. На теренах колишнього СРСР пріоритет у розробці даних проблем належить таким уче- ним, як Ю. Гончаров, В. Каніщев, В. Носевич, Б. Миронов, В. Лещенко та ін. [6]. В українській історіографії ця проблематика представлена пра- цями М. Крикуна, І. Ворончук, Ю. Волошина, Н. Старченко [2; 4; 7; 18]. Структура домогоспо- дарств на прикладі окремих населених пунктів Лубенського полку аналізується у працях О. Са- кала та В. Дмитренка [5]. А такі важливі аспек- ти у характеристиці населення, як вік та шлюб, досліджуються у роботах І. Сердюка [16; 17]. У нашому дослідженні ми розглянемо типологію, середню населеність козацьких домогосподарств c. Баби. Отримані показники порівняємо з аналогічними у працях, присвячених сімейним структурам Гетьманщини, а також окремих регіонів Російської імперії. За основу дослідження візьмемо сповідний розпис с. Баби 1746 р. За своїм призначенням та змістом сповідний розпис – це обліковий документ церковного походження, де фіксувалося відвідування сповіді парафіянами [15, 212]. Як зазначає Б. Миронов, його запроваджено в Росії у 1690 р., коли новгородський митрополит Корнилій з власної ініціативи наказав парафіяльним священикам вести облік мирян, які відвідували або ухилялись від сповіді. Метою цього було виявлення серед населення старообрядців, які не ходили сповідуватися до ніконіанських церков [9, 102]. Згодом, як зазначає О. Романова, у XVIII ст. таїнство сповіді набуло першочергового значення як спосіб церковного та державного контролю за благочестивим життям мирян [12, 122]. У подальшому ведення сповідних книг неодноразово припинялося та відновлювалося внаслідок неусталеності їх формуляру та відвертого саботажу з боку церковних влад на місцях. Проте 16 квітня 1737 р. царський уряд прийняв указ про обов’язкову щорічну сповідь та причастя всього православного населення Російської імперії. Ним же було остаточно визначено форму сповідного розпису, що з незначними змінами проіснувала до 1917 р. [13, 380]. Особливості, інформаційний потенціал та недоліки джерел церковного обліку аналізувались у роботах Б. Миронова, Ю. Волошина, В. Мордвінцева, О. Романової, О. Сакала. Зазвичай сповідний розпис складався з трьох частин: преамбули, самого розпису та підсумкової таблиці. У преамбулі подавалася інформація про церкву та священика, який стояв на чолі парафії. В нашому випадку це священик Михайлівської церкви с. Баби Іоан Стефанов [1, арк. 395]. Основна частина представлена у вигляді великої таблиці з почерговим розписом дворів спочатку духовних осіб, потім – військових, посполитих тощо. Так, першим у розписі с. Баби йшов двір священика. В наступному дворі проживали «шпиталніе», а решту складали виключно домогосподарства козаків. Селян за матеріалами розпису у Бабі не було взагалі. У першій колонці зазначався порядковий номер двору, у другій та третій йшла порядкова нумерація осіб чоловічої та жіночої статі у порядку зростання. Четверта й найбільша графа містила перелік усіх мешканців двору. Першим записувався господар, а потім його дружина, діти та інші родичі. За принципом старшинства спочатку подавалися імена осіб чоловічої, а потім жіночої статі. Служителі та «дворові люди», якщо проживали в господарстві, також переписувалися. Як правило, це були збіднілі місцеві жителі або переселенці з інших регіонів, які винаймали куток у будинку або окрему хату на подвір’ї господаря. В якості оплати за наданий притулок вони відпрацьовували на його користь [7]. В наступних двох колонках вказувався вік мешканців двору (перша – чоловіки, друга – жінки). В останній графі окремо зазначалися особи, які пройшли сповідь та причастя, хто сповідувався, але не причастився, а також ті, хто не сповідувався (як правило, діти молодші семи років). Прикінцевою частиною сповідної книги була підсумкова таблиця, куди вносились показники загальної чисельності осіб, які сповідувалися, й окремо ті, хто уникнув цієї процедури. Наприкінці документу стояв запис про підтвердження достовірності поданих відомостей та підписи осіб, які його склали; в нашому випадку – вже згаданий священик Іоан Стефанов та дячок Костянтин Петров. Всього у с. Баби налічувалося 92 домогосподарства, де проживало 1132 мешканці. Козацьких домогосподарств було 90. Згідно підсумкової таблиці 15 чоловіків та 11 жінок відносились до священицького стану, 478 чоловіків та 451 жінка належали до козацької верстви, а 91 чоловік та 86 жінок – до дворових та служителів. Серед дітей віком до 7 років налічувалося відповідно 98 хлопчиків та 96 дівчаток [1, арк. 426]. За статевим поділом у с. Баби проживало 584 чоловіки та 548 жінок. Визначимо коефіціент статевого співвідношення, поділивши число чоловіків на кількість жінок та помноживши отриману цифру на 100. В історичній демографії вважається, що вихід цього показника за межі 100,0-110,0 свідчить про можливу недореєстрацію населення однієї статі [2, 62; 13, 383]. В нашому ISSN 2218-4805 211 середня населеність домогосподарств с. Митченок Пирятинської першої сотні Лубенського полку зідно сповідного розпису 1770 р. становила 10,4 особи, а козацьких господарств – 13 осіб [14, 384]. Тепер визначимо поколінний склад козацьких сімей. Переважну більшість складали двопоколінні родини, яких налічувалося 58 (64,4 %). Значною була також частка трипоколінних сімей – 30 (33, 3%). І лише 2 (2,2 %) козацькі родини мали 1 покоління. Перейдемо безпосередньо до розгляду структури домогосподарств с. Баби, спираючись на класифікацію П. Ласлетта. Згідно неї існують три основні типи сімейних утворень: 1. Прості або нуклеарні домогосподарства, що складаються з однієї шлюбної пари з дітьми або без них. Шлюбний зв’язок є головною ознакою такої сім’ї. Домогосподарство, яке складається з удівця (удови) з дітьми також вважається нуклеарним. 2. Розширеним є домогосподарство, в якому окрім безпосередньо сім’ї господаря проживає один або кілька родичів, але вони в свою чергу не утворюють шлюбних пар. В залежності від того, ким доводяться ці родичі голові сім’ї, розрізняють розширення по висхідній, низхідній та боковій лініях. Наприклад, якщо в домогосподарстві, окрім дружини та дітей, проживає батько господаря, воно вважається розширеним по висхідній лінії. У випадку, коли головою родини залишається батько, то сім’я є розширеною по низхідній лінії. Домогосподарства, в яких проживають брати або сестри господаря, називаються розширеними по бічній лінії або колатеральними. 3. Мультифокальне (складне) домогосподарство – сімейне утворення, що складається з кількох простих сімей (кількох ядер). Первинним вважається ядро, до якого належить голова сімейства. В свою чергу тут також виділяються підтипи, що розрізняються розміщенням вторинної сім’ї на висхідній, низхідній чи боковій лініях від первинної. Якщо складне домогосподарство об’єднує в собі подружні пари братів та сестер, тобто складається з родичів по боковій лінії, його відносять до братського об’єднаного типу [8, 138]. Всього в козацькому середовищі налічувалося 14 (15,6 %) сімей, що відносились до типу простих або нуклеарних. Кількість родичів в них коливалася від 4 до 7 чоловік. Задля прикладу розглянемо родину 54-річного козака Василя Овчаренка. Його дружиною була Уляна Степанова, 46 років. Разом вони мали 4 дітей: 16-річного Остафія, 10-річного Іоана, 8-річну Домнікію та 6-річну Анастасію [1, арк. 423]. Отже перед нами родина з двох поколінь, яка мала 1 ядро. До розширених належало 4 (4,4 %) козацьких домогосподарств з середньою чисельністю по 5 чоловік. Серед них 2 господарств є розширеними по бічній ліній, а у решті присутні удови. Типовим випадку він становив 106,6. Важливою складовою при характеристиці ста- ну людності будь-якого населеного пункту в пев- ний історичний момент та з оглядом на подальші перспективи його розвитку є співвідношення осіб працездатного, похилого віку та дітей, тобто працівників та їдців. За критеріями XVIII ст. пра- цездатне населення складали особи віком від 15 до 60 років. Відповідно до інших категорій належали діти, молодші 15 років, та особи старші 60 років [2, 63]. За нашими підрахунками працездатне населен- ня налічувало 647 (57, 2 %) чоловік. Дітей було 421 (37 %), а осіб похилого віку – 64 (5,7 %). Загаль- не співвідношення між категоріями працівників та їдців складало 1,3 на користь перших. Отже, с. Баба, зважаючи також і на значну кількість дітей, мало гарні перспективи для подальшого розвитку. Щоб підсумувати сюжет про вікові характеристики, за- значимо, що найстарішою мешканкою с. Баби була 100-літня удова Марія, мати 74-річного голови домо- господарства Івана Костянецького. Відповідно най- старшими чоловіками у сповідних книгах записані козаки-удівці Степан Шолудко та Данило Денисен- ко віком 96 років [1, арк. 406 зв., 410, 412]. З’ясуємо показники середньої населеності дворів с. Баби. Загалом по селу вона складала 12 чоловік. В домогосподарстві священика проживало 50 осіб, 6 з яких безпосередньо складали його родину. Дворових людей налічувалося 27 чоловік, які входили до 6 родин. Наступними згадувалися родина служителів (5 чоловік), дячка Костянтина Петрова (6 чоловік), паламаря Гната Кондратова (4 чоловіки), а також 2 псаломщики – Йосип Федоров та Андрій Діонісієв. У шпитальному дворі проживало 8 чоловік. Середня населеність козацьких дворів становила 10 осіб без служителів та дворових людей, яких там було 145. Разом з ними цей показник збільшувався до 12 осіб. Найбільшою була родина козака Дем’яна Олихвіра – 32 особи, де налічувалося 7 сімейних ядер. В його домогосподарстві проживала також сім’я дворових людей з 6 чоловік та 4 служителі. Найменш чисельними (4 особи) були родини козаків Миколи Тарасенка, Григорія Радченка, удівця Марка Деркача, удови Катерини Шамрицької та Григорія Розгоненка [1, арк. 419, 424 зв.]. Порівняємо отримані результати з аналогічними показниками у працях інших дослідників. Так, у роботі Ю. Волошина середня населеність домогосподарств українських сіл Стародубського полку складала 8,9 особи [3, 220]. Б. Миронов подав дані про населеність домогосподарств окремих регіонів Росії станом на 1710 р. Найменша середня населеність зафіксована ним у Поволжі – 6,6 особи, а найбільша – 7,8 особи – у Чорноземному центрі [9, 221]. М. Крикун наводить середній показник населеності дворів Житомирського повіту Київського воєводства, який станом на 1791 р. складав 6,5-7 осіб [7]. За даними О. Сакала Сіверщина в історії України Випуск 4. 2011 212 у дворах козаків Герасима Крамного, Семена Бутенка та вищезгаданого Дем’яна Олихвіра. 4 служителі згадувалися у родині Остафія Москаленка, по 1 – у сім’ях Романа Ярошка та Андрія Жили [1, арк. 411, 419 зв.]. Вік служителів становив 16-26 років, а своїх родин вони не мали. Всього за нашими підрахунками дворові люди в козацьких дворах утворювали 32 родини. За поколінним складом в їх середовищі переважали двопоколінні сім’ї, яких налічувалося 22. Однопоколінних сімей було 5, а трипоколінних – 4. За структурою 24 сім’ї відносились до типу простих. Чисельність осіб в них коливалася від 2 до 7 чоловік. Найбільше було сімей з 2 та 5 осіб, відповідно – по 7 та 6. Лише одна родина складалася з 6, а інша – з 7 чоловік. До розширених належало 4 родини з чисельністю 3-5 осіб. Характерно, що всі вони були розширені по низхідній лінії, де головами сімей були удови. До мультифокальних відносилось 4 сім’ї, чисельність яких коливалася від 5 до 8 чоловік. Таким чином, Баба постає перед нами як козацьке село з досить значною кількістю жителів. Якщо порівнювати дані про середню населеність дворів, то цей показник виявився майже на рівні з аналогічним у праці О. Сакала та перевищив цифри подані у працях Б. Миронова, М. Крикуна та Ю. Волошина. Частка мультифокальних сімей виявилася майже однаковою по відношенню до аналогічних показників, приведених О. Сакалом – 72-75 %, та дещо перевищувала дані по селах Стародубського полку – 60,9 % [14, 90]. В цілому приклад козацьких домогосподарств с. Баби підтверджує поширену тезу про переважання на теренах Східної Європи складних сімейних утворень та раннього віку серед осіб, які вступали до шлюбу. Посилання 1. Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп. 9, спр. № 380, арк. 395-426. 2. Волошин Ю. Структура сім’ї в поселеннях росіян- старообрядців Малоросії XVIII ст. (на прикладі слободи Деменки Топальської сотні Стародубського полку) // Історична пам’ять. – 2005. – № 1-2. – С. 64-83. 3. Його ж. Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у XVIII столітті (історико-демографічний аспект). – Полтава, 2005. 4. Ворончук І. Шляхетський двір, його слуги та челядь // Соціум. – 2004. – Вип. 4. – С. 117-133. 5. Дмитренко В.А. Шлюб і сім’я у середовищі парафіяльного духовенства другої половини XVIII століття: спроба аналізу за матеріалами сповідних розписів // Краєзнавство. – 2009. – № 1-2. – С. 181-186. 6. Дослідження шлюбу і сім’ї серед православного населення Російської імперії XVIII – поч. ХІХ ст. в контексті історії повсякденності (історіографічний огляд праць сучасних зарубіжних і російських науковців) // www.nbuv.gov.ua. 7. Крикун М. Населення домогосподарств у Житомирському повіті Київського воєводства 1791 року // www.franko.lviv.ua 8. Ласлетт П. Семья и домохозяйство: исторический поход // Брачность, рождаемость, семья за три века: Сб. статей // Под прикладом розширеної сім’ї по висхідній лінії є родина козака Степана Шокуна, 40 років. Разом з дружиною, 34-річною Пелагеєю Савиною, вони мали 3 дітей: Прокопа (8 років), Євдокію (4 років) та Івана (2 років). З ними проживала мати господаря, 76-річна удова Євдокія. Більшість у с. Баби складали мультифокальні або складні сім’ї, що утворювалися з кількох нуклеарних сімей або ядер. Їх налічувалося 72 (80 %), з яких 38 (53 %) були братськими, а 34 (47 %) – патріархальними. За кількістю сімейних ядер переважали родини з 2 та 3 ядер, яких налічувалося відповідно 27 (37,5 %) та 22 (30,5 %). По 4 ядра мали 10 сімей (14 %), по 5 – 7 сімей (10 %), по 7 – 5 сімей (7 %). По 1 родині було на 6 та 8 ядер. Кількість мешканців у мультифокальних сім’ях коливалася від 5 до 32 чоловік. Найбільше було сімей, куди входило від 5 до 10 чоловік – (50 %). Родини з чисельністю 10-20 чоловік складали 36 % від загальної кількості складних сімей. Частка родин, які складалися з 20-32 осіб, становила 9 %. Одним із прикладів складної братської сім’ї була родина 52- річного Данила Кузьменка, яка складалася з трьох ядер. Разом із дружиною Агафією Семеновою (46 років) Данило мав трьох дітей: Мойсея (14 років), Саву (13 років) та Анну (10 років). З ним проживали його рідні брати: 38-річний Наум та 26-річний Іоан. В Наума була дружина Агафія Ільїна (32 років) та 7-річний син Сергій. Іван мав за дружину 20-річну Агафію Григорієву та сина Григорія (2 років) [1, арк. 417]. Значну увагу в дослідженні різних аспектів існування сім’ї привертає до себе така характеристика, як вік шлюбних пар. Зокрема, вже поверховий огляд відомостей сповідної книги с. Баби свідчить про те, що значна кількість чоловіків та жінок вступили до шлюбу або мали власних дітей у досить юному віці. В результаті здійснених підрахунків в середовищі козацького населення нами були виокремлені відповідні групи серед дівчат та хлопців віком до 25 років. Найчисельнішою з них виявилася група з 74 дівчат з 46 родин віком від 14 до 19 років, що вступили до шлюбу. По 14 років мали 7, а по 15 – 5 дівчат. У 16 років вийшли заміж 18, у 17 років – 11, а у 18 років – 23 дівчини. 19 років на момент укладання шлюбу мали 4 особи жіночої статі. Для хлопців шлюбний вік розпочинався з 17 років, яких у віковій групі 17-19 років нами було нараховано 15 осіб. Вікові межі для наступних груп осіб жіночої та чоловічої статі становлять 20-24 роки. Зокрема в цьому віці до шлюбу вступили 68 дівчат з 42 та 48 хлопців з 34 родин. Окрему групу населення козацьких дворів, як зазначалося вище, складали дворові люди та служителі, які зафіксовані відповідно у 23 та 6 козацьких домогосподарствах. Одночасно разом з сім’ями дворових людей по 2-3 служителі проживали ISSN 2218-4805 213 ред. А.Г. Вишневского и И.С. Кона. – М., 1979. 9. Миронов Б.Н. Исповедные ведомости – источник о численности и социальной структуре православного населения России XVIII – первой половины XIX в. // Вспомогательные исторические дисциплины. – Ленинград, 1989. – Т. ХХ. 10. Його ж. Социальная история России периода империи (XVIII- начала ХХ в.): В 2 т. – СПб., 2000. – Т. 1. 11. Носевич В. Л. Еще раз о Востоке и Западе: структуры семьи и домохозяйства в истории Европы // www.kleio.asu.ru 12. Романова О.О. Сповідальні книги Київської митрополії XVIII ст. як спосіб церковного контролю за мораллю парафіян // Український історичний журнал. – 2008. – № 4. – С. 122-148. 13. Сакало О. Є. Джерела історичної демографії: сповідний розпис // Наукові записки. – К., 2009. – Т 19 (у 2-х кн.). – Кн. 1. – С. 379-386. 14. Його ж. Структура козацької сім’ї другої половини XVIII ст.: на прикладі села Митченки Пирятинської першої сотні Лубенського полку // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Збірник наукових праць. – Харків., 2006. – Вип. 9. – С. 82-91. 15. Його ж. Типологія домогосподарств селян Лівобережжя в другій половині XVIII ст.: на прикладі села Нехристівки Курінської сотні Лубенського полку // Український селянин. – 2008. – Вип. 11. – С. 211-213. 16. Сердюк І. Повторні шлюби в Гетьманщині у другій половині XVIII ст. (за даними метричної книги Хрестовоздвиженської церкви містечка Яреськи Миргородського полку) // Краєзнавство. – 2010. – № 3. – С. 48-55. 17. Його ж. Структура населення міста Переяслава за матеріалами Генерального опису 1765-1769 рр. (історико- демографічний аналіз) // Київська старовина. – 2008. – № 3. – С. 3-21. 18. Старченко Н.П. Шлюбна стратегія вдів і кілька проблем навколо неї (шляхетська Волинь кінця XVI ст.) // Київська старовина. – 2000. – № 6, 2001. – № 1-4. Казимиров Д.В. Семьи казаков с. Бабы Менской сотни Черниговского полка на основании материалов исповедных книг 1746 г. В статье согласно данных исповедных росписей изучается структура домохозяйств казаков с. Бабы. Одновременно устанавливается их средняя населенность и поколенный состав. Делается вывод о преобладании сложных и многолюдных семейных образований в казацком населении Гетманщины XVIII в. Ключевые слова: исповедная роспись, домохозяйство, структура семьи, нуклеарная семья, расширенная семья, мультифокальная семья. Kazimirov D.V. Cossack’s family’s of the Chernihiv regiment Mena company Baba village according to confession registers of 1746 In the article the Baba сossack household’s structure is analyzed on the basis of confession register’s data. During the exploring of households the average inhabitant’s number of the yard, family’s generations is determined. It’s drawn a conclusion about predominance of the multiple and populous families in Hetmanschina cossack population. Key words: confession register, household, family structure, nuclear family, extended family, multiple family. 29.03.2011 р. УДК 94(477):624.05 «17» Ю.А. Шишкіна БУДІВНИЦТВО ГЛУХОВА ДОБИ ГЕТЬМАНЩИНИ У статті досліджується будівництво урядових, житлових і господарчих будинків Глухова доби Гетьманщини. Ключові слова: будівництво, урядові установи, опис, партикулярні дома, покої. Архітектура (грец. – будівництво) – це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси. У різні часи питання будівництва викликало неабиякий інтерес у дослідників, адже забудова міст, поселень свідчить про розвиток матеріальної культури того чи іншого народу. Вивченню містобудівної спадщини України загалом і Глухова зокрема присвятили свої дослідження С. Таранушенко [1], М. Шумицький [2], М. Цапенко [3], В. Вечерський [4]. У статті автор ставить за мету розглянути будівництво урядових, житлових і господарчих будинків останньої гетьманської столиці у ХVІІІ ст. За період українського національного піднесення Глухів значно розширився і прикрасився новими культовими і громадськими спорудами. У кінці XVII – на початку XVIII ст. центральну частину і площу міста прикрашали кам’яні Миколаївська і Михайлівська церкви, дерев’яна церква Варвари і дерев’яний Троїцький собор, споруди Дівочого монастиря з кам’яним собором Успіння Пресвятої Богородиці і трапезною безбанною Воскресенською церквою, а також ратуша і садиби козацької старшини. Будівництво, особливо муроване, вимагало вмілих майстрів, складної організації роботи, дозволів та великих коштів, що надавали багаті, впливові особи. Прикладом є універсал гетьмана Івана Скоропадського 1718 року, яким він «знаменует устроить в городе Глухов больницу ради тамошних престарелых и немощных, и также для оных поблизу церковь тёплую…и передать им во владение присёлка Нова Гребля» [5, арк. 1]. Відповідно до указу Анни Іоанівни від 1734 року «…на строение в Глухове соборной каменой церкви повеливаем … выдать тысяча рублев…» [6, арк. 198]. У порівнянні з іншими містами того часу Глухів мав вигляд надзвичайно розвинутого і багатого. У Державному архіві Чернігівської області зберігається «Дело о всех состоящих в Малой России казенных домах, розпочате 1781 р. червня 8 дня» (далі «Дело»). Цей документ дає цікавий матеріал щодо будівництва у добу Гетьманщини урядових, житлових й частково господарчих будинків. Відомо, що під час адміністративно-

Козацькі родини с. Баби Менської сотні Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р.

Institution

Ähnliche Einträge