М.В. Закревський – автор першої енциклопедії пам’яток історії Києва

У статті розповідається про складний життєвий і науковий шлях видатного українського історика та етнографа М.В. Закревського, що у 1868 р. видав книгу «Описание Киева», яка представляє енциклопедію пам’яток історії Києва. М.В. Закревський був не тільки учнем Київської гімназії, в якій викладав «п...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Погорілий, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2011
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Нова історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75626
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	М.В. Закревський – автор першої енциклопедії пам’яток історії Києва / В.М. Погорілий // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2011. — Вип. 4. — С. 253-256. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-75626
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-756262015-02-01T03:02:38Z М.В. Закревський – автор першої енциклопедії пам’яток історії Києва Погорілий, В.М. Нова історія У статті розповідається про складний життєвий і науковий шлях видатного українського історика та етнографа М.В. Закревського, що у 1868 р. видав книгу «Описание Киева», яка представляє енциклопедію пам’яток історії Києва. М.В. Закревський був не тільки учнем Київської гімназії, в якій викладав «перший історик та археолог Києва» М.Ф. Берлинський, але й його продовжувачем наукового дослідження історії Києва. М.В. Закревський також займався збиранням українських пісень, дум, прислів’їв. В статье изложена жизненная и научная биография выдающегося украинского историка и этнографа Н.В. Закревского, который в 1868 г. издал книгу «Описание Киева», представлявшую энциклопедию памятников истории Киева. Н.В. Закревский был не только учеником Киевской гимназии, в которой преподавал «первый историк и археолог Киева» М.Ф. Берлинский, но и его продолжателем научного исследования истории Киева. Н.В. Закревский занимался и собиранием украинских песен, дум, пословиц. The article contains materials on lifelong and scientific biography of an outstanding Ukrainian historian and ethnographer M.V. Zakrevskyi who published his book «Description of Kyiv» in 1868. The book was an encyclopedia of Kyiv monuments of history. Not only M.V. Zakrevskyi was a student of the First Kyiv Gymnasium where «first Kyiv historian and archaeologist» M.F. Berlinskyi lectured, but also Berlinskyi’s successor of the scientific research of Kyiv history. M.V. Zakrevskyi also worked on collecting Ukrainian songs, ballads, proverbs. 2011 Article М.В. Закревський – автор першої енциклопедії пам’яток історії Києва / В.М. Погорілий // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2011. — Вип. 4. — С. 253-256. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75626 94(477.05): (083.132) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Погорілий, В.М. М.В. Закревський – автор першої енциклопедії пам’яток історії Києва Сіверщина в історії України
description	У статті розповідається про складний життєвий і науковий шлях видатного українського історика та етнографа М.В. Закревського, що у 1868 р. видав книгу «Описание Киева», яка представляє енциклопедію пам’яток історії Києва. М.В. Закревський був не тільки учнем Київської гімназії, в якій викладав «перший історик та археолог Києва» М.Ф. Берлинський, але й його продовжувачем наукового дослідження історії Києва. М.В. Закревський також займався збиранням українських пісень, дум, прислів’їв.
format	Article
author	Погорілий, В.М.
author_facet	Погорілий, В.М.
author_sort	Погорілий, В.М.
title	М.В. Закревський – автор першої енциклопедії пам’яток історії Києва
title_short	М.В. Закревський – автор першої енциклопедії пам’яток історії Києва
title_full	М.В. Закревський – автор першої енциклопедії пам’яток історії Києва
title_fullStr	М.В. Закревський – автор першої енциклопедії пам’яток історії Києва
title_full_unstemmed	М.В. Закревський – автор першої енциклопедії пам’яток історії Києва
title_sort	м.в. закревський – автор першої енциклопедії пам’яток історії києва
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2011
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75626
citation_txt	М.В. Закревський – автор першої енциклопедії пам’яток історії Києва / В.М. Погорілий // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2011. — Вип. 4. — С. 253-256. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT pogorílijvm mvzakrevsʹkijavtorperšoíenciklopedíípamâtokístorííkiêva
first_indexed	2025-07-05T23:54:12Z
last_indexed	2025-07-05T23:54:12Z
_version_	1836853130400104448
fulltext	ISSN 2218-4805 253 будував землянку, в якій вони жили кілька років. В таких важких умовах батько захворів і невдовзі по- мер. Внаслідок пожежі Народне училище перевели у «Верхнє місто» і розмістили у Кловському палаці, де воно скоро було реорганізовано у Вищу Київську гімназію. Саме в цій гімназії упродовж 1820-1824 рр. навчався М.В. Закревський. Щоб якось прожи- ти з матір’ю, він з 16 років змушений був заробля- ти, даючи уроки або проводячи репетиції зі своїми товаришами. Не довчившись півроку, він залишив гімназію і пішов працювати спочатку помічником губернського архітектора у Житомирі, а в 1825-1828 рр., після переїзду до Санкт-Петербургу, працював приватним учителем, переписував листи у різних конторах. У 1828 р. він повернувся до Києва і знову поступив до гімназії, яку закінчив у 1829 р. Того ж року він вступив на юридичний факультет Дерптсь- кого (нині Тартуський) університету, але скоро зму- шений був його покинути через нестачу засобів до існування. У 1831-1834 рр. Микола Васильович працював учителем російської мови у повітовому училищі м. Вейсенштейн ( зараз м. Пайде в Естонії), у 1834-1847 рр. – учителем російської мови, історії та географії губернської гімназії в м. Ревель (нині м. Таллін – столиця Естонії). Саме в Ревелі він і випу- стив свою першу книгу про Київ. Історія рідного Києва не давала спокою досліднику. У Ревелі не можна було дістати всіх необхідних книжок, тому, пробувши учителем 16 років, він у 1847 р. вийшовши на пенсію, виру- шив на декілька днів до Санкт-Петербургу, щоб у Публічній бібліотеці ознайомитись з Остромиро- вим Євангелієм та копіями мозаїк Софії Київської. Після цього дослідник поїхав до Москви, де упро- довж трьох років жив за рахунок приватних уроків. Крім того М.В. Закревський у цей час працював наглядачем при пансіоні Рязанської гімназії, кілька місяців навчався в рисувальному та архітектурному класах Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. По- вернувшись у 1850 р. у Ревель, він перебував там до 1858 р., а потім після смерті дружини продав буди- нок, остаточно переселився до Москви, маючи намір написати більш об’ємну книгу про історію пам’яток Києва. Він працював коректором при друкарні Мо- сковського університету, а з 1863 р. – помічником бібліотекаря Московського публічного музею. Знайомлячись із складною біографією історика, можна не переставати дивуватись його наполегливості у дослідженні історії Києва, на що він витратив майже все життя. Звідки взялася така несамовита завзятість і відданість ідеї? Про це Микола Васильович писав: «З молодих років зачарувала мене ідея історії міста Києва, збуджена читанням описання Берлинського, яке навіть і тоді видавалось мені дуже коротким». Мова йдеться про книгу М.Ф.Берлинського «Краткое описание Киева», видану у Санкт-Петербурзі у 1820 р. [5]. Більш Kuzhel’na O.V. Role and place of powder-mill in Shostka in providing of the Russian army a gunpowder during wars of end XVIII – began XX ages In the article told about a role and place of powder-mill in Shostka in providing of the Russian army a gunpowder during wars of end 18 - began 20 ages (Domestic war 1812 years, Crimean war 1853-1856 years et al). Key words: gunpowder, saltpetre, Shostka powder-mill, production Russian army, soldiery campaigns, Domestic war 1812 years, Crimean war (1853-1856), First world war. 25.03.2011 р. УДК 94(477.05): (083.132) В.М. Погорілий М.В. ЗАКРЕВСЬКИЙ – АВТОР ПЕРШОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ КИЄВА У статті розповідається про складний життєвий і науко- вий шлях видатного українського історика та етнографа М.В. Закревського, що у 1868 р. видав книгу «Описание Киева», яка представляє енциклопедію пам’яток історії Києва. М.В. За- кревський був не тільки учнем Київської гімназії, в якій викладав «перший історик та археолог Києва» М.Ф. Берлинський, але й його продовжувачем наукового дослідження історії Києва. М.В. Закревський також займався збиранням українських пісень, дум, прислів’їв. Ключові слова: М.В. Закревський, М.Ф. Берлинський, пам’ятки історії, топографія, Київська Вища гімназія, учень, учитель, дослідник, книга, Київ, Москва, Санкт-Петербург. У 2011 р. виповнюється 175 років з виходу першої значної наукової праці українського видат- ного дослідника пам’яток історії Києва М.В. За- кревського (1805-1871) «Очерк истории Киева», що побачила світ у 1836 р. [1]. Але самим значним фун- даментальним і неперевершеним до цього часу його науковим дослідженням є двохтомне «Описание Ки- ева» [2]. Над ним М.В.Закревський працював майже 35 років і воно стало настільною книгою для бага- тьох поколінь дослідників пам’яток історії Києва до сьогодення. Його неперевершені мапи історичної реконструкції топографії Києва від Х ст. до 1800 р. в якості ілюстрацій неодноразово публікувались у виданнях ХХ та ХХІ ст. [3]. Незважаючи на ці праці, незвичайна біографія М.В. Закревського для більшості наших сучасників залишається все ще маловідомою і в багатьох випад- ках недостатньо дослідженою, хоча їй і присвячено декілька статей [4]. М.В. Закревський, вірогідно, походить із бокових відгалужень давнього козацько- старшинського роду Закревських. Микола Васи- льович Закревський народився на Подолі в Києві, недалеко від Флорівського монастиря, у 1805 р. У 1811 р. у шість років він пережив страшну пожежу на Подолі. Будинок Закревських згорів, і батько по- Сіверщина в історії України Випуск 4. 2011 254 мого, відомого ученого, одного із засновників Мо- сковського археологічного товариства О.О. Котля- ревського (1836-1881) історик звернувся до голови Московського археологічного товариства графа О.С. Уварова (1825-1884) з пропозицією надрукувати підготовлену ним книгу. При обговоренні деякі чле- ни товариства запропонували вставити в назву книги слово «Древности», але М.В .Закревський відповів на це так: «Я назвал свой труд «Описанием Киева»; – название с первого взгляда как будто не указывающее прямо на его «Древности»; но Киев сам по себе есть уже «Древность» [7, 927]. О.С. Уваров не тільки при- йняв повністю пропозицію М.В. Закревського, але й надав кошти для його поїздки до Санкт-Петербургу для занять у Публічній бібліотеці та Археографічній комісії. Друкування двохтомної праці «Описание Ки- ева» розпочалось у 1866 р. і закінчилось її виходом у Москві у 1868 р. як другого видання його книги, що вийшла ще у 1858 р. Зараз вона є раритетом, тому важливу справу зробило Київське товариство «Купо- ла», яке в 2005 р. на честь 200-річчя від дня народ- ження історика випустило репринтне відтворення у чудовій оправі [9]. Ще у передмові до першого видання своєї книги у 1847 р. М.В. Закревський писав: «Киев не может состязаться в древности с Афинами, ни в огромности с Пекином; в нем антикварий не найдет развалин Пальмиры, и путешественник не увидит пирамид Египта, изумляющих своею огромностью… Кратко, Киев, знаменитый величием и несчастиями, есть краса в истории нашого отечества…». А у передмові до другого видання він занотував: «В начале настоящего столетия было общее мнение, что в Киеве нет почти никаких древностей, что многократные опустошення и пожары все истребили, что в этом городе все новое, и для нас остались только воспоминания… Между тем неутомимая наука, в лице своих безкорыстных деятелей, представила по истории Киева многоважных результатов, вследствие коих древлепрестольный град наш является обильным хранителем различного рода древностей…». Пояснюючи свою відданість упродовж життя основній темі дослідження історії пам’яток Києва, у післямові він відзначив: «Но не думаю однакож, чтобы легко сыскался охотник, который, без всякой поддержки и вознаграждения, пожертвовал бы тридцатью пятью лучшими годами своей жизни для составления такого сочинения, которое не обещает никакой материальной выгоды. Это было, если угодно, фанатизм своего рода, но дело – при помощи Божией – сделано, и я от души желаю, чтобы оно принесло какую-нибудь пользу моим согражданам» [7, 928]. Два томи (частини) цього величезного дослідження за своїм обсягом мають 950 сторінок тексту з доповненими до нього 13 аркушами креслень та малюнків. У першій частині М.В. Закревський подав історію розширена книга М.Ф. Берлинського «Історія міста Києва», написана ще у 1799 р., не була надрукована і пролежала в архіві цензури у Петербурзі 190 років [6]. З нею не був знайомий М.В. Закревський, який вчився і закінчив Київську Вищу гімназію, де в ті часи викладав саме М.Ф. Берлинський (17641848). У буквальному смислі М.В. Закревський був учнем М.Ф. Берлинського, який мав на нього у гімназичні роки значний вплив. За спогадами, він під час навчання у гімназії на замовлення свого вчителя виконував малюнки стародавніх речей, що знаходили в Києві і приносили М.Ф. Берлинському для визначення. Отже, відданість ідеї написати докладну історію Києва була обумовлена не тільки великою любов’ю до рідного міста, а і вихованням в цьому дусі його вчителя М.Ф. Берлинського, якого він називав своїм «наставником». Створюючи свою першу книжку «Очерк истории Киева» (1832 р.), яку М.В.Закревський назвав «брошурою», він думав про свою «батьківщину, яка стала для мене тим люб’язнеє, чим дальніше я знаходився від неї. Відмовляючи собі в багато чому, з великими витратами, виписував я книжки, збирав можливі матеріали та малюнки» [7, 926]. Після виходу «Очерка» у Ревелі, дослідник продовжував і далі збирати матеріали з історії Києва і через 10 років створив новий рукопис «Описание Киева», який у 1846 р. передав до Публічної бібліотеки в Санкт-Петербурзі. Копію цього рукопису він протягом двох років ще переробляв і у 1848 р. передав професору Московського університету І.М. Бодянському (1808-1877), який на той час був секретарем Товариства історії та старожитностей російських при Московському університеті і редактором його друкованого органу «Чтения». І.М. Бодянському через 10 років удалося видати книгу М.В. Закревського «Летопись и описание города Киева» у двох частинах [8]. За цю працю його у 1859 р. було удостоєно звання дійсного члена Товариства історії та старожитностей російських при Московському університеті. Працюючи у Москві помічником бібліотекаря у Публічному музеї, Микола Васильович отримав нові можливості збирання матеріалів з історії Києва. З цього приводу він писав у післямові: «Це нове місце сприяло подальшій обробці мого «Опису Києва». Користуючись доволі багатою бібліотекою, я мав можливість знайти декілька матеріалів та перевірити у різних дослідженнях приведені авторами посил- ки. В цьому ж році я був прийнятий також у члени засновників Товариства давньоруського мистецтва» [7, 927]. У 1864 р. М.В. Закревський по’їхав до Києва, щоб замалювати деякі його старожитності, особли- во давньоруські фрески. Там він познайомився з ректором Київського університету М.Д. Іванішевим (1811-1874) та протоієреєм Софійського собору П.Г. Лебединцевим (1820-1896). Через свого знайо- ISSN 2218-4805 255 кінця» та монастиря Симеона. М.В. Закревський не погодився з думкою М.Ф. Берлинського, яку повністю сприйняв М.О. Максимович, про те, що Андріївська гора і Замкова гора були окремими об’єктами і в часи Київської Русі. Він висунув ідею, що ці природні об’єкти у давнину складали один масив, який фігурує під назвою «Здихальниці», а Андріївський узвіз, що їх розділяє, є утворенням людської діяльності кінця ХVII ст. Для того, щоб це довести, дослідник зробив математичні підрахунки всієї площі, яку займали мешканці укріплення на Замковій горі, і прийшов до висновку, що польський замок не міг розташовуватися тільки на сучасній йому площі Киселівки, а туди входила і Андріївська гора [11]. У своїх доповненнях до основного змісту книги в якості додатків автор помістив списки всіх київських митрополитів, київських правителів (намісники, воєводи, генерал-губернаторів, комендантів, війтів), литовських князів і польських королів, літописних джерел і основних досліджень, але дуже жалкував, що не зміг додати ще цілий ряд статей, що стосувались Магдебурзького права, впливу польського громадянського права на устрій Києва, 338 актів з історії міста, уніатських митрополитів тощо [7, 928]. За свою працю Микола Васильович був удостоєний Уваровської премії Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук. М.В. Закревський виявився не тільки енциклопедичним істориком Києва, але й визначним етнографом, який все своє життя збирав українські пісні, думи, приказки і т.п. У 1860-1861 рр. він у Москві опублікував збірник «Старосветский бандуриста» (кн. 1-3), в якому було вміщено 190 українських пісень, дум, 3878 прислів’їв, приказок, словник українських ідіом з 11 127 слів [12]. У післямові до «Описания Киева» автор висловив своє бажання: «Приближаясь к старости и подвергаясь более и более немощам, желал бы и опять переселиться на свое старое пепелище близ могил моих предков. Здесь увидел я свет Божий и здесь желал бы закрыть глаза мои на веки. Довольно мыкался я на своем веку, но родина всегда тянула к себе. Необъяснимое и непобедимое чувство! … Киевлянин Н. З.» [7, 928]. Але цьому не судилося відбутись. Його поховали у Москві. Так закінчилось життя одного з талановитих учнів «першого історика і археолога Києва» М.Ф. Берлинського М.В. За- кревського, який створив енциклопедію пам’яток історії Києва у ХІХ ст. Посилання 1. Закревський Н. Очерк истории города Киева. – 1836. 2. Закревский Н. Описание Киева. – М., 1868. – Т. 1, 2. 3. Шулькевич М.М., Дмитренко Т.Д. Киев (Архитектурно- исторический очерк). – К.: «Будівельник», 1978. – С. 40-41; История Киева. Том первый. – К., 1982. – С. 59, 227; Київ: історичний огляд (карти, ілюстрації, документи). – К., 1982. – С. Києва, розділивши її на чотири періоди: першій – від найдавніших часів до прийняття християнської релігії у 988 р.; другий – від прийняття християнства у 988 р. до руйнування Києва татаро-монголами хана Батия у 1240 р.; третій – від руйнування Києва Батиєм у 1240 р. до переходу Києва до Росії 1667 р.; четвертий – від 1667 р. до 1865 р. Друга частина присвячена детальному опису Києва від найдавніших часів до 1865 р. При цьому всі основні положення або об’єкти виділені в 142 окремі параграфи. Микола Васильович виявився достойним учнем М.Ф. Берлинського, адже більшість його критичних розробок стосується положень свого вчителя. Вони зроблені на високому науковому рівні з урахуванням всіх публікацій, джерел та розробок різних авторів з історії Києва, написаних протягом майже всього ХІХ ст. В книзі багато місця відведено критиці окремих висновків М.М. Карамзіна, І.І. Фундуклея, Л.І. Похилевича, М.О. Максимовича та інших дослідників. Критика стосується не тільки хронологічних чи інших питань, а, головним чином, історичної топографії і прив’язки стародавніх об’ктів до сучасних топографічних місць. При написанні своєї великої праці М.В. За- кревський у методологічному відношенні намагався наслідувати таким правилам: «1. Не выдавать вы- мыслов за события и не подкреплять их фальшивы- ми цитатами из других авторов, как это встречается иногда. Для знатока легко открыть подлог. 2. Всякое сведение, заимствованное из истории, означать ссыл- кою. В случае несостоятельности факта, сочинитель остается в стороне. Некоторые писатели, пользуясь чужими мыслями и даже словами, избегают указаний на источники, выдавая все это за свое. Ясное доказа- тельство ограниченности ума и развитости самолю- бия. 3. О всяком содействии и помощи упоминать с благодарностью и тем воздать всякому свое; и 4. Вся- кое благоомеренное указание на недостатки моего труда принимать с сердечной признательностью. От этого дело может только выиграть» [10]. Історик крім гострого аналітичного мислення мав особливу пристрасть до картографії та історичної топографії, вмів гарно малювати та креслити. У роботі над ілюстраціями до своїх книг йому стали у нагоді накопичений досвід малювання стародавніх предметів для М.Ф.Берлинського під час навчання у Київській гімназії, робота помічником губернського архітектора в Житомирі, коротке навчання у рисувальному та архітектурному класах Петербурзької академії мистецтв. Йому вдалось зібрати всі мапи Києва, відомі на той час. Все це допомагало в аналізі історичних матеріалів та різних думок дослідників з того чи іншого питання. Його стиль обґрунтування своїх нових гіпотез яскраво помітний при описі розташування «Замкової гори» – «Киселівки», «Здихальниці», «Андріївського узвозу», «Копирева Сіверщина в історії України Випуск 4. 2011 256 УДК 94 (477.15) «1809/1889» О.О. Тригуб ДО БІОГРАФІЇ ВОЛОДИМИРА ТУМАНСЬКОГО (1809-1889) В статті досліджується біографія поміщика Чернігівської губернії, предводителя дворянства Глухівського повіту (1851- 1866) В.І. Туманського. Ключові слова: В.І. Туманський, Глухівський повіт, поміщик, повітовий предводитель дворянства. Останнім часом помітно зростає інтерес дослідників до вивчення генеалогії дворянських родин. Значного поширення набуває, зокрема, так звана «нова сімейна історія», суть якої полягає у дослідженні політичної, соціальної та культурно- інтелектуальної історії крізь призму генеалогії певного роду. Помітну роль у вітчизняній історії відігравав рід Туманських, окремим представникам якого присвячені студії Г. Милорадовича, С. Брайловського, О. Журби, Т. Литвинової, О. Ільїна, Ю. Шемшученка. Мета даної розвідки – на основі нововиявлених у Державному архіві Чернігівської області матеріалів висвітлити біографію поміщика і громадського діяча, предводителя дворянства Глухівського повіту Володимира Івановича Туманського (1809-1889). Короткі відомості про нього наведені лише в «Малороссийском родословнике» В.М. Модзалевським [1, 69]. В. Туманський походив з родини відставного генерал-лейтенанта Івана Васильовича Туманського. Батько помер у відносно молодому віці 1812 року, залишивши дружину Надію з 5 дітьми: Семен (нар. 1 вересня 1798 р.) служив офіцером лейб-гвардії гусарського полку [1, 69]; Василь (1800-1860 рр.) – відомий поет і знайомий О.С. Пушкіна; Михайло (1802-1866 рр.) присвятив своє життя військовій службі, яку завершив у чині генерал-лейтенанта [1, 69]; Ольга вийшла заміж за поручика І.В. Сатіна [1, 69]. Наймолодший з синів І.В. Туманського Володимир народився 15 липня 1809 р. в с. Опанасівці Гадяцького повіту Полтавської губернії [1, 69]. Освіту отримав у Імператорському Царськосільському ліцеї, після закінчення якого вступив на військову службу. У 1828 р. він – корнет (з 4 травня 1831 р. – поручик) гусарського принца Оранського полку, в складі якого брав участь у російсько-турецькій війні 1828-1829 рр., зокрема в битвах під Кульовчею, Силістрією та Шумлою. За хоробрість, виявлену під час битви під Шумлою 27 липня 1829 р. та під час наступу в ніч з 25 на 26 серпня, «где он отличил себя деятельностью и скорым выполнением приказаний, находясь всегда впереди под сильным неприятельским огнем», В. Туманський 1 лютого 1830 р. був нагороджений орденом святої Анни 3 ступеня з бантом [2, 775]. 18, 19, 39; Іванцов І.О. Стародавній Київ. – К.: «Фенікс», 2003. – С. 74. 4. Эварницкий Д.И. К биографии малороссийского этнографа Н.В. Закревского (1805-1871) // Исторический вестник. – 1911. – Т. 124. – С. 121-136; Ковалинский В. Юбилей Николая Закревского // Купола. – 1905. – № 2. – С. 6-11; Федорова Л.Д. Закревський Микола Васильович // Енциклопедія історії України. Т. 3. – К., 2005. – С. 225-226. 5. Берлинский М. Краткое описание Киева. – СПб., 1820. 6. Берлинський М.Ф. Історія міста Києва. – Київ: «Наукова думка». – 1991. – 320 с. (АН УРСР, Археограф. коміс., Інститут археол., Ін-т історії. Підг. тексту до друку, вступ. ст., комент. М.Ю. Брайчевського). 7. Закревский Н. Описание Киева. – М., 1868. – Т. 2. 8. Закревский Н. Летопись и описание города Киева. – М., 1858. – Ч. 1, 2. 9. Закревский Н. Описание Киева. – М., 1868. – Т. 1, 2. (Репринт / К.: Київське товариство «Купола», 2005). 10. Закревский Н. Описание Киева. – М., 1868. – Т.1. – С. IV. 11. Вказ. праця. – С. 368, 379. 12. Закревский Н. Старосветский бандуриста. – М., 1861. – Кн. 1, 2, 3. Погорелый В.Н. Н.В. Закревский – автор первой энциклопедии памятников истории Киева В статье изложена жизненная и научная биография выда- ющегося украинского историка и этнографа Н.В. Закревского, который в 1868 г. издал книгу «Описание Киева», представляв- шую энциклопедию памятников истории Киева. Н.В. Закрев- ский был не только учеником Киевской гимназии, в которой преподавал «первый историк и археолог Киева» М.Ф. Берлин- ский, но и его продолжателем научного исследования истории Киева. Н.В. Закревский занимался и собиранием украинских пе- сен, дум, пословиц. Ключевые слова: Н.В. Закревский, М.Ф. Берлинский, памятники истории, топография, Киевская Высшая гимназия, учитель, исследователь, книга, Киев, Москва, Санкт-Петербург. Pohorilyi V.M. M.V. Zakrevskyi – the author of the first encyclopedia of Kyiv monuments of history The article contains materials on lifelong and scientific biography of an outstanding Ukrainian historian and ethnographer M.V. Zakrevskyi who published his book «Description of Kyiv» in 1868. The book was an encyclopedia of Kyiv monuments of history. Not only M.V. Zakrevskyi was a student of the First Kyiv Gymnasium where «first Kyiv historian and archaeologist» M.F. Berlinskyi lectured, but also Berlinskyi’s successor of the scientific research of Kyiv history. M.V. Zakrevskyi also worked on collecting Ukrainian songs, ballads, proverbs. Key words: M.V. Zakrevskyi, M.F. Berlinskyi, monuments of history, topography, Kyiv Higher Gymnasium, teacher, researcher, book, Kyiv, Moscow, Saint-Petersburg. 07.03.2011 р.

М.В. Закревський – автор першої енциклопедії пам’яток історії Києва

Репозитарії

Схожі ресурси