Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег»

У статті на основі маловідомих документів підпілля ОУН та радянських каральних органів розглядаються передумови та причини розробки членами Проводу ОУН в 1945—1954 рр. стратегій «Дажбог», «Орлик» та «Олег». Проаналізовано шляхи втілення їх в життя, а також наслідки їх реалізації. Особливу увагу звер...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автори:	Іщук, О., Ніколаєва, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2014
Назва видання:	Український визвольний рух
Теми:	Період збройної боротьби ОУН та УПА
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75801
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 309-361. — Бібліогр.: 141 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-75801
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-758012015-02-05T03:02:14Z Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» Іщук, О. Ніколаєва, Н. Період збройної боротьби ОУН та УПА У статті на основі маловідомих документів підпілля ОУН та радянських каральних органів розглядаються передумови та причини розробки членами Проводу ОУН в 1945—1954 рр. стратегій «Дажбог», «Орлик» та «Олег». Проаналізовано шляхи втілення їх в життя, а також наслідки їх реалізації. Особливу увагу звернуто на те, як керівники Проводу ОУН вносили зміни до вузлових програм ОУН, зважаючи на політичну ситуацію в Україні, СССР та світі протягом 1945—1954 рр. Organization of Ukrainian nationalists (OUN) strategies «Dazhbog», «Orlyk» and «Oleg» in 1945—1954 are analyzed in this article. Research is based on the early little-known documents of OUN and Soviet state repressive institutions (NKVD-NKGB-MGB-MVD-KGB). Authors analyzed how members of OUN tried to provide these programs into the life, and how they corrected them after the changes in political situation in the USSR and in the world from 1945 to 1954. 2014 Article Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 309-361. — Бібліогр.: 141 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75801 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА
spellingShingle	Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА Іщук, О. Ніколаєва, Н. Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» Український визвольний рух
description	У статті на основі маловідомих документів підпілля ОУН та радянських каральних органів розглядаються передумови та причини розробки членами Проводу ОУН в 1945—1954 рр. стратегій «Дажбог», «Орлик» та «Олег». Проаналізовано шляхи втілення їх в життя, а також наслідки їх реалізації. Особливу увагу звернуто на те, як керівники Проводу ОУН вносили зміни до вузлових програм ОУН, зважаючи на політичну ситуацію в Україні, СССР та світі протягом 1945—1954 рр.
format	Article
author	Іщук, О. Ніколаєва, Н.
author_facet	Іщук, О. Ніколаєва, Н.
author_sort	Іщук, О.
title	Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег»
title_short	Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег»
title_full	Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег»
title_fullStr	Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег»
title_full_unstemmed	Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег»
title_sort	стратегії оун «дажбог», «орлик» і «олег»
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Період збройної боротьби ОУН та УПА
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75801
citation_txt	Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 309-361. — Бібліогр.: 141 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT íŝuko strategííoundažbogorlikíoleg AT níkolaêvan strategííoundažbogorlikíoleg
first_indexed	2025-07-06T00:01:50Z
last_indexed	2025-07-06T00:01:50Z
_version_	1836853610550394880
fulltext	309 Олександр Іщук Наталія Ніколаєва Кандидат історичних наук, науковий співробітник Центру досліджень ви- звольного руху Кандидат історичних наук У статті на основі маловідомих документів підпілля ОУН та радянських каральних органів розгляда- ються передумови та причини розробки членами Проводу ОУН в 1945—1954 рр. стратегій «Дажбог», «Орлик» та «Олег». Проаналізовано шляхи втілення їх в життя, а також наслідки їх реалізації. Особливу увагу звернуто на те, як керівники Проводу ОУН вносили зміни до вузлових програм ОУН, зважаючи на політичну ситуацію в Україні, СССР та світі протягом 1945—1954 рр. Ключові слова: ОУН, радянські карально-репресивні органи (НКВД-НКҐБ- МҐБ-МВД-КҐБ), стратегії «Дажбог», «Орлик», «Олег», молодіжні організації. Oleksandr Ishchuk, Natalia Nikolaieva Organization of ukrainian nationalists (OUN) strategies «Dazhbog», «Orlyk» and «Oleg» Organization of Ukrainian nationalists (OUN) strategies «Dazhbog», «Orlyk» and «Oleg» in 1945—1954 are analyzed in this article. Research is based on the early little-known documents of OUN and Soviet state repressive institutions (NKVD- NKGB-MGB-MVD-KGB). Authors analyzed how members of OUN tried to provide these programs into the life, and how they corrected them after the changes in political situation in the USSR and in the world from 1945 to 1954. Key words: the OUN, the Soviet state repressive institutions (NKVD—NKGB— MGB—MVD—KGB), the strategies «Dazhbog», «Orlyk» and «Oleg», youth organizations. 310 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА СТРАТЕГІЇ ОУН «ДАЖБОГ», «ОРЛИК» І «ОЛЕГ» Діяльність підпілля ОУН в 1945—1954 рр., після завершення Другої світової війни і до його остаточної ліквідації, є важливою частиною українського визвольного руху в ХХ столітті. Актуаль- ність пропонованого дослідження полягає в тому, що на сьогодні історія створення та реалізації стратегій (чи як їх ще часто на- зивають — програм, тактичних схем ОУН) «Дажбог», «Орлик» і «Олег» протягом 1945—1954 рр. в українській історіографії дослі- джена явно недостатньо. В тих працях, де згадано про існуван- ня стратегій ОУН, увага авторів в основному концентрувалась на інших важливих питаннях, тому інформацію про реалізацію цих стратегій подано лише оглядово. Завданням статті є проаналізувати причини та передумови створення керівництвом Проводу ОУН в Україні стратегій «Даж- бог», «Орлик» і «Олег», процес та наслідки їх реалізації у зазна- чений вище період. Для спрощення у статті вживаємо назву ОУН, маючи на увазі ОУН бандерівського спрямування. Історіографію питання загалом можна розбити на три великі групи: радянську, діаспорну (чи як її часто називають — держав- ницький напрям української історіографії) та сучасну. Радянська історіографія 1945—1991 рр. висвітлювала діяль- ність ОУН виключно в негативному світлі, називаючи її учасни- ків «українсько-німецькими буржуазними націоналістами», «за- проданцями», «зрадниками українського народу» і т.п. Тому в ній не проводився аналіз основних напрямків діяльності підпілля, і годі шукати інформацію про програми ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег». Загалом праці радянських істориків були упередженими, заангажованими, більше схожими на пропагандистські видання («агітпроп»), майже не містили посилань на архівні джерела, що залишалися недоступними у «спецхранах», куди дослідникам не- можливо було потрапити. Радянські історики фактично викону- вали замовлення КПУ і звинувачували членів ОУН у співпраці з закордонними спецслужбами США, Англії, Італії та інших країн, а також у масових вбивствах мирного населення (як українців, так і росіян, поляків, євреїв). У цих виданнях наводилися як прав- 311 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» диві факти, так і перекручена історична інформація, у вигідному світлі для державної ідеології СССР. Ті люди, які в часи існування СССР насмілювалися позитивно оцінювати діяльність українсько- го визвольного руху, вважалися радянською владою небезпечни- ми та переслідувалися. Отож, слід констатувати, що до 1991 р. в Україні об’єктивних наукових досліджень щодо цієї тематики опубліковано не було. Масовими накладами публікувалися книги таких авторів, як В. Варецький1, В. Войтко2, А. Войцеховський і Г. Ткаченко3, К. Дми- трук4, Б. Дудикевич і Я. Вітошинський5, В. Кравченко6, Ф. Малан- чук7, О. Полторацький8, Т. Ржезач та В. Цуркан9, Ю. Римаренко10, В. Руднєв11, В. Чередниченко12 та багатьох інших. Крім того, кому- ністична влада активно займалася підготовкою пропагандистських масових брошур, в яких засуджувалась діяльність ОУН13. 1 Варецький В. Українські буржуазні націоналісти — найлютіші вороги українсько- го народу: Стеногр. публ. лекції. — К.: Б. в., — 1952. — 44 с. 2 Войтко В. Найманці і прислужники імперіалізму. — К.: Молодь, 1955. — 80 с. 3 Войцеховский А., Ткаченко Г. Украинский фашизм (теория и практика украин- ского национализма в документах и фактах). — К., 2004. — 178 с. 4 Дмитрук К. Безбатченки. — Львів: «Каменяр», 1974. — 239 с.; Дмитрук К. В одній імперіалістичній упряжці: Антинародна суть так званого «союзу» українського буржуазного націоналізму і уніатства. — К.: Т-во «Знання» УРСР, 1982. — 49 с. — (Сер. «Науково-атеїстична», № 9); Дмитрук К. Жовто-блакитні банкроти: Док. нариси, памфлети, публіц. ст. — К.: Дніпро, 1982. — 399 с. 5 Дудикевич Б., Вітошинський Я. Українські буржуазні націоналісти — найманці міжнародних імперіалістів. — Л.: Б. в., — 1952. — 60 с. 6 Кравченко В. Прокляті народом: Українські буржуазні націоналісти — прислуж- ники світової реакції. — Х.: «Прапор», 1979. — 77 с. 7 Маланчук Ф. Їх ремесло — зрада: Публіц. нариси, памфлети, фейлетони. — Л.: Каменяр. — 127 с. 8 Полторацький О. Українські буржуазні націоналісти — найлютіші вороги україн- ського народу. — К.: Держполітвидав УРСР, 1953. — 68 с. 9 Ржезач Т., Цуркан В. Разыскиваются… — М.: Прогресс, 1988. — 326 с. 10 Римаренко Ю. З ким і проти кого: Док.-публіц. нариси й статті. — К.: Дніпро, 1983. — 348 с. 11 Руднєв В. Українські буржуазні націоналісти — агентура міжнародної реакції. — К.: Держполітвидав УРСР, 1995. — 216 с. 12 Чередниченко В. Анатомия предательства: Украинские буржуазные националисты — орудие антисоветской политики империализма. — К.: Поли т- из дат Украины, 1983. — 2-е изд., перераб. и доп. — 326 с. 13 Напр.: Украинские буржуазные националисты — злейшие враги украинского на- рода. Лекция. — Харків: Б. в., 1953. — 36 с.; Українські буржуазні націоналісти — запеклі вороги соціалістичних перетворень в західних областях України. — Л.: Б. в., 1972. — 24 с. 312 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Але не слід вважати, що в СССР ніхто не цікавився стратегі- єю діяльності ОУН. Після масового розсекречення документів КҐБ стало відомо, що в системі органів держбезпеки в 1950-ті — 1970-ті роки існували підрозділи, які займались вивченням і узагальнен- ням досвіду боротьби чекістів з українським визвольним рухом. Зокрема, у квітні 1960 р. КҐБ при РМ УССР з цією метою було створено відповідну групу. 18 грудня 1967 р. наказом № 00154 КҐБ при РМ УССР було створено «шостий відділ» — науково- дослідний підрозділ для розробки та впровадження в оперативну практику наукових основ ведення боротьби з підривною діяльністю противника (в першу чергу, звісно, «українських буржуазних на- ціоналістів»). Відділ проіснував до травня 1971 р., коли був лікві- дований головою КҐБ УССР В. Нікітченком, а його функції були передані Інспекції при Голові КҐБ УССР та четвертому (інформа- ційно-аналітичному) відділу14. Наслідком роботи групи з вивчення та узагальнення досвіду органів держбезпеки УССР стало створення внутрішньовідомчо- го збірника документів про історію боротьби радянських органів держбезпеки з підпіллям ОУН і УПА в 1944—1954 рр.15. Згодом він був доповнений двома додатками, в яких вміщено переважно ори- гінали документів підпілля16. Над підбором документів працювала група кваліфікованих чекістів-оперативників, які в 1944—1954 рр. брали безпосередню участь в боротьбі з підпіллям ОУН і УПА, тому добре знали матеріал17. У цих збірниках було спеціально ви- окремлено матеріали щодо реалізації стратегій ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег». Крім того, Вищою школою КҐБ СССР ім. Ф. Дзержинського, а також курсами КҐБ в м. Києві було підготовлено серію лекцій, статті та книги. В них на основі відомчих архівів доволі докладно прослідковано як чекістські заходи, так і діяльність ОУН у 1939— 14 Галузевий державний архів СБУ: Путівник / Галузевий державний архів Служби безпекиУкраїни. Автори-упоряд.: В. Даниленко (відп. упоряд.), О. Іщук, С. Кокін, О. Лошицький, В. Сут. — Харків: Права людини, 2009. — С. 58. 15 ГДА СБУкраїни. — Ф. 13. — Спр. 372 у 103 томах. 16 Там само. — Спр. 376 (86 томів) і Спр. 398 (43 томи). 17 Докладніше див.: Іщук О. С. Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА: до створення відомчої тематичної колекції архівних до- кументів (1959—1964 рр.) // З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ. — 2009. — № 1 (32). — Харків: Права людини, 2009. — С. 87—119. 313 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» 1960 рр.18. Важливо зазначити, що ці книги не є т.зв. «агітпропом», а підготовлені з використанням вцілілих документів ОУН і УПА, з широким залученням матеріалів НКВД—НКҐБ—МҐБ—КҐБ (спе- ціальних повідомлень, доповідних записок, довідок, наказів, звітів і т.п.). В них згадано про тактичні схеми ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег», а також про контрзаходи чекістів. І хоча всі книги написа- ні виключно в дусі засудження діяльності «українсько-німецьких буржуазних націоналістів», у них міститься чимало цінного (не- хай часто і перекрученого авторами) фактологічного матеріалу. Це пояснюється тим, що ветерани-чекісти намагалися узагальни- ти і передати свій досвід молодому поколінню співробітників КҐБ і спиралися на власний бойовий досвід. Згодом внутрішньовідомчі видання КҐБ стали використовува- тись і для підготовки «агітпропу». У 1980-ті рр. співробітники КҐБ ділилися спогадами з істориками і журналістами, наслідком чого стало видання масовими накладами пропагандистських брошур з прославленням діяльності співробітників радянських органів держбезпеки, в т.ч. і їх боротьби з ОУН19. Серйозне наукове вивчення діяльності ОУН в 1940-х—1950-х рр. започаткували історики української діаспори. Зробити це було не- просто, адже за кордон потрапила обмежена кількість підпільних документів та видань, через що дослідники зіткнулись з пробле- мою нестачі джерел. Натомість вони, на відміну від радянських іс- ториків, могли висловлюватись вільно. Внаслідок активної науко- вої і громадської діяльності емігрантів, в першу чергу — ветеранів ОУН, протягом 1945—1991 рр. за кордоном було видано чимало статей та книг з історії підпілля, а також видань, де обговорюва- лись перспективи українського визвольного руху. Головним серед 18 Бурдин Л. и др. Подрывная деятельность украинских буржуазных националис- тов против СССР и борьба с нею органов госбезопасности. — Москва, 1955. — 162 с.; Борьба органов госбезопасности с подрывной деятельностью украинских буржуазных националистов. — К., 1978. — 360 с.; Шульженко Б., Хамазюк И., Данько В. Украинские буржуазные националисты. — Москва, 1963. — 290 с. та інші. 19 Напр.: Со щитом и мечом. — Львов: Каменяр, 1988. — 203 с. [збірник спогадів, статей про діяльність чекістів Рівненщини в 1939—1950-ті роки, в т.ч. про бо- ротьбу з ОУН і УПА. Є статті про Н. Хасевича, С. Янишевського, М. Козака, Х. Сігала і інших]; Шляхами чекістської долі. Збірник статей / упоряд. В. Попик, передм. В. Голушко. — К.: Політвидав України, 1988. — 271 с. [в книзі є нариси про розшук чекістами Р. Шухевича, І. Скоп'юка та інших]. 314 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА них слід вважати серійне книжкове видання «Літопис УПА» (ро- бота продовжилась і після відновлення незалежності України у 1991 р., станом на 2012 р. було опубліковано 100 томів). Важливи- ми є праці провідників ОУН С. Бандери20, Я. Стецька21, С. Ленкав- ського22, В. Олеськіва23, дослідження П. Мірчука24, А. Камінсько- го25, П. Потічного26, А. Бедрія27, С. Мудрика-Мечника28 та багатьох інших. Крім того, здійснювалось перевидання різних документів і матеріалів ОУН29, публікувались спогади30. Саме завдяки працям громадсько-політичних діячів та істориків української діаспори, їхній активній діяльності в демократичних країнах про існування підпілля ОУН в СССР стало відомо в усьому світі. Початком повноцінного вивчення українськими та зарубіжни- ми істориками діяльності ОУН і УПА слід вважати добу горбачов- ської перебудови та події 1991 р., коли Україна відновила свою незалежність. Саме тоді стали доступними матеріали зі «спецхра- нів» бібліотек, архівів ЦК КПУ і КҐБ, вільніше стали говорити ті люди, які були свідками подій. Наслідком відкриття архівів стала публікація великої кількості збірників документів і наукових праць про діяльність ОУН після завершення Другої світової війни. Та- 20 Бандера С. Перспективи української революції / з передм. Я. Стецька. Збірка тво- рів за ред. Д. Чайковського. Остання редакція й упорядкування до друку Степана Ленкавського. — [Мюнхен]: Видання Організації Українських Націоналістів, 1978. — 640 с. 21 Стецько Я. Твори. — Мюнхен: Вид-во ОУН, 1987. — Т. 1: Мюнхен: Вид-во ОУН, 1987. — 528 с.; Т. 2: — Мюнхен: Вид-во ОУН, 1991. — 467 с. 22 Див.: Ленкавський С. Український націоналізм. Твори / Упорядк. і ред. О. Сича. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002. — Т. І. — 597 с. 23 Олеськів В. Діяльність Організації Українських Націоналістів упродовж 1945— 1993 рр. // Шлях перемоги. — 1993. — 31 липня. 24 Мірчук П. Українська Повстанська армія. 1942—1952: Док. і мат. — Л.: Б. в., 1991. — 448 с. 25 Камінський А. Динаміка визвольної боротьби. — Б. м. в.: Сучасність, 1973. — 237 с. 26 Потічний П. Політична думка українського підпілля. 1943—1951 // Сучасність. — 1997. — №1. — С. 80—87. 27 Бедрій А. ОУН і УПА. — Нью-Йорк: Укр. центр. інформ. служба, 1983. — 64 с. 28 Мудрик-Мечник С. ОУН в Україні і за кордоном під проводом С. Бандери (причин- ки до історії, спогад). — Львів: Галицька видавнича спілка, 1997. — 142 с. 29 Напр.: Большевизм і визвольна боротьба: Зб. ст. — Лондон: Вид-во Закордонних Частин ОУН, 1957. — 460 с. 30 Напр.: Галамай С. П. Боротьба за визволення України, 1929—1989. — Торонто; Нью-Йорк: Б. в., — 1991. — 340 с.; Куп’як Д. Спогади нерозстріляного / вступ. ст. В. Барладяну. — Л.: Каменяр, 1993. — 431 с. 315 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» кож в цей час стали активно друкуватись спогади ветеранів укра- їнського визвольного руху. Отже, з цього часу можна говорити про становлення сучасної історіографії. Інформація про головні напрямки діяльності підпілля ОУН зі- брана в узагальнюючому дослідженні Анатолія Русначенка31. До- слідник систематизував і опрацював великий обсяг історичних праць, опублікованих в другій половині ХХ століття як в Україні, так і за кордоном, вивчав та аналізував документи з українських і російських архівів. В його книзі міститься чимало прикладів того, яку діяльність проводило підпілля ОУН в кінці 1940-х — на по- чатку 1950-х рр., наводиться велика кількість маловідомих фактів про поширення підпілля ОУН на Наддніпрянщині, роботу ОУН з молоддю тощо. Праця А. Русначенка, а також книга Юрія Кири- чука32, стали першими спробами узагальнити інформацію укра- їнський визвольний рух в 1939—1954 рр., проаналізувати основні напрямки його діяльності в зазначений період. Узагальненню діяльності ОУН в 1940—1950-х рр. присвячена праця Анатолія Кентія33. Вчений ретельно проаналізував докумен- ти Центрального державного архіву громадських об’єднань Укра- їни (ЦДАГО) України, Центрального державного архіву вищих ор- ганів влади та управління (ЦДАВО) України та інших українських архівів, історіографію. У його праці систематизовано великий об- сяг інформації про діяльність підпілля ОУН, наведено чимало прикладів збройних нападів на представників радянської адміні- страції, агітаційних і пропагандистських заходів тощо. Варто виокремити праці Дмитра Вєдєнєєва, який опрацював великий масив маловідомих архівних документів, частина з яких 31 Русначенко А. Народ збурений. Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії. — К., 2002. — 519 с.; Мірчук П. Революційний змаг за УССД. Хто такі «бандерівці», «мельниківці». «двійкарі». — Б. м.: Б. в., Б. р. — Т. 1. — 222 с.; Мірчук П. Роман Шухевич (Ген. Тарас Чупринка). Командир армії безсмертних. — Нью-Йорк: Т-во колишніх вояків УПА в ЗСА, Канаді і Європі, 1970. — 269 с.; Мірчук П. Степан Бандера — символ революційної безкомпромісності. — Хмельницький: Поділля, 1992. — 144 с. 32 Киричук Ю. Нариси з історії українського визвольного руху 40—50 років ХХ сто- ліття. — Львів, 2000. — 304 с.; Киричук Ю. Український національний рух 40—50-х років ХХ століття: ідеологія та практика. — Львів: Добра справа, 2004. — 464 с. 33 Кентій А. В. Збройний чин українських націоналістів. 1920—1956. Історико- архівні нариси. — Т. 2. Українська повстанська армія та збройне підпілля Організації Українських Націоналістів. 1942—1956. — К., 2008. — 415 с. 316 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА досі не опублікована або невідома дослідникам. Автор аналізує основні напрямки діяльності ОУН в 1939—1954 рр. Дослідник од- ним з перших звернув увагу на створення і реалізацію програм ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег», і за відомими йому документами узагальнив інформацію про їх призначення, навів приклади їх реалізації34. Дослідник називав ці тактичні схеми «трьома китами» підпілля, положення яких згодом конкретизувались у різних ін- струкціях та вказівках для низових ланок ОУН. З найновіших узагальнюючих праць слід виокремити моногра- фію Івана Патриляка35, в якій на основі наукових досліджень та архівних документів ретельно прослідковано основні віхи діяль- ності ОУН в 1939—1954 рр. Ця праця містить окремий розділ про діяльність підпілля ОУН в 1945—1954 рр. Важливу роль у систематизації інформації щодо історії укра- їнського визвольного руху відіграла робоча група істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА, яка працювала у 1997—2005 рр. Фаховий висновок про діяльність цих організацій (2005 р.) та серія книг, підготовлених членами цієї групи, внесли значний внесок у вивчення основних напрямків діяльності ОУН у 1940-х — 1950-х рр.36. Крім того, різноманітні аспекти діяльності українського ви- звольного руху зазначеного періоду висвітлювалась у працях 34 Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. «Повстанська розвідка діє точно й відважно…». Документальна спадщина підрозділів спеціального призначення Організації україн- ських націоналістів та Української повстанської армії. 1940—1950-ті роки. — К.: К.І.С., 2006. — 568 с.; Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Двобій без компромісів. — К.: К.І.С., 2007. — 568 с.; Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920—1945). — К.: Генеза, 2006. — 408 с.; Вєдєнєєв Д. До формування багатовимірної моделі розуміння зброй- ного конфлікту 1940—1950-х рр. у Західній Україні // Воєнна історія Галичини та Закарпаття. Матеріали Всеукраїнської наукової військово-історичної конфе- ренції. — Львів, 2010. — С. 740—746; Вєдєнєєв Д. В. До питання про тактику дій підпілля ОУН (друга половина 1940-х — початок 1950-х років) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2002. — Вип. 6. — С. 449—456; Вєдєнєєв Д. В., Лисенко О. Є. Військово-політична діяльність ОУН та УПА у світлі норм міжна- родного гуманітарного права // Український історичний журнал. — 2007. — № 3. — С. 46—66; Веденеев Д. В. Одиссея Василия Кука. Военно-политический портрет последнего главнокомандующего УПА. — К.: К.И.С., 2007. — 208 с. та інші. 35 Патриляк І. «Встань і борись! Слухай і вір…»: українське націоналістичне підпілля та повстанський рух (1939—1960 рр.): монографія. — Львів: Часопис, 2012 . — 592 с. 317 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» Я. Антонюка, І. Біласа, О. Безносюк, А. Боляновського, Г. Бонда- ренко, К. Бондаренка, С. Бутка, М. Вахули, О. Вовка, О. Весело- вої, В. В’ятровича, Р. Генеги, Є. Горбурова, В. Даниленка, О. Дми- терка, О. Добровольського, В. Жилюк, Р. Забілого, Ю. Зайцева, В. Ільницького, Г. Іванущенка, В. Іванченка, І. Іванченка, О. Іщу- ка, О. Клименка, В. Ковальчука, С. Кокіна, С. Кульчицького, О. Ленартовича, О. Лисенка, В. Мазурка, І. Марчука, Н. Мизака, Є. Місила, В. Мороза, В. Мороко, Н. Ніколаєвої, В. Нікольського, В. Огородніка, О. Озимчук, І. Павленко, О. Пагірі, В. Піддубного, Ю. Польової, І. Пущука, Т. Ремарчука, М. Романюка, С. Сворака, В. Сергійчука, Ю. Сливки, Г. Стародубець, О. Стасюк, П. Хобота, Б. Чорномаза, Ю. Шаповала, Ю. Щура, Б. Яроша та багатьох ін- ших дослідників. Оскільки аналіз історіографії не є завданням на- шого дослідження, ми не будемо зупинятися на цьому докладно. Але слід зазначити, що чи не в кожній науковій праці міститься нова інформація (з архівів, зі спогадів), яка доповнює картину про основні напрямки діяльності підпілля ОУН у повоєнні роки. Є у цих працях і вказівки на прагнення ОУН зберегти свої ка- дри, поширити діяльність на Наддніпрянщину і активізувати ро- боту з молоддю, тобто про реалізацію тактичних схем «Дажбог», «Орлик» і «Олег». За найскромнішими підрахунками, протягом 1991—2013 рр. було опубліковано щонайменше 10000 публікацій про діяльність ОУН в 1940—1950-ті роки. Проте, зважаючи на загальноукраїнський розмах діяльності ОУН, чимало питань ро- боти українського визвольного руху і досі недостатньо висвітлені. Таким чином, є потреба продовжити вивчення різних напрямків діяльності ОУН в 1940-х—1950-х рр. Крім того, про діяльність ОУН в 1944—1954 рр. немало книг написано іноземними авторами. Деякі з них доволі докладно зупиняються на питаннях збережен- ня кадрів ОУН, поширення діяльності підпілля на Наддніпрянщи- ну і роботу з молоддю. Серед них варто відзначити в першу чергу 36 Організація українських націоналістів та Українська повстанська армія. Фаховий висновок робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. — К.: Наукова думка, 2005. — 54 с.; Організація українських націоналіс- тів та Українська повстанська армія. Історичні нариси / Автори: Дзьобак В., Іллюшин І., Касьянов Г., Кентій А., Кульчицький С., Лисенко О., Патриляк І. — К.: Наукова думка, 2005. — 496 с. 318 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА узагальнюючі праці про ОУН знаних дослідників Д. Армстронга37, Г. Мотики38, О. Гогуна39, Д. Бурдса40. Джерельною базою нашого дослідження стали матеріали з ЦДАГО України, (фонд № 1 — матеріали ЦК КПУ про боротьбу з ОУН)41 та Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ), в основному фонд № 2 і фонд № 13, де зберігається унікальна колекція документів ОУН, а також радянських органів держбезпеки42. Серед них: вказівки та інструкції ОУН; підпільні звіти; пропагандистські матеріали — листівки, заклики, брошу- ри, книги, журнали тощо; робочі записи і листування провідників ОУН; документи органів держбезпеки УССР про боротьбу з ОУН (вказівки, звіти, доповідні записки, спецповідомлення, довідки, листи) тощо. Значна частина цих матеріалів вже опублікована у збірниках документів, зокрема — у київській серії багатотомно- го документального видання «Літопис УПА» (станом на 2013 р. опубліковано 22 томи). Зокрема, 18 том «Літопису УПА» київської серії присвячений діяльності ОУН на Наддніпрянщині (значною мірою — реалізації стратегії ОУН «Орлик»43), а 11 том серії «Біблі- отека» — діяльності молодіжних організацій ОУН (в т.ч. реалізації у повоєнні роки стратегії «Олег»)44. Важливими є документи, від- найдені у різних архівах і опубліковані В. Сергійчуком (особливо 37 Armstrong J. Ukrainian nationalism. — Englewood, Kolorado, 1990. — 271 p. 38 Motyka G. Ukraińska partyzantka 1942—1960. Działalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i Ukraińskiej Powstańczej Armii. — Warszawa: Rytm, 2006. — 722 s. 39 Гогун А. Между Гитлером и Сталиным. Украинские повстанцы. — Санкт- Петербург: Нева, 2004. — 416 с. 40 Бурдс Д. Советская агентура: очерки истории СССР в послевоенные годы (1944— 1948). — Москва; Нью-Йорк: Современная история, 2006. — 296 с. 41 Центральний державний архів громадських об’єднань: Путівник. — К., 2001. — 496 с. 42 Див.: Галузевий державний архів СБУ: Путівник / ГДА СБ України. Автори- упоряд.: В. Даниленко (відп. упоряд.), О. Іщук, С. Кокін, О. Лошицький, В. Сут. — Харків: Права людини, 2009. — 136 с.; Іщук О. Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА: до створення відомчої тематичної колекції архівних документів (1959—1964 рр.) // З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД— КГБ. — 2009. — № 1 (32). — Харків: Права людини, 2009. — С. 87—119. 43 Літопис Української повстанської армії. Нова серія. Т. 18. Діяльність ОУН та УПА на території Центрально-Східної та Південної України / Упор. В. Іванченко, О. Пагіря. — Київ; Торонто, 2011. — 1160 с. 44 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.). — Торонто; Львів: Літопис УПА, 2011 (серія «Бібліотека», кн. 11). — 946 с. 319 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» книга про діяльність ОУН на Наддніпрянщині в 1941—1954 рр.)45. Цікаву інформацію містять також спогади В. Кука46, В. Галаси47, М. Савчин48 та інших. Унікальним джерелом інформації про успіхи і невдачі в реалізації тактичних схем підпілля ОУН слід вважати листування провідників ОУН різного рівня, яке було захоплене чекістами у заарештованих і вбитих підпільників і збереглося в фондах ГДА СБУ49. Свої думки щодо реалізації програм «Дажбог», «Орлик» і «Олег» у листах висловлювали Роман Шухевич, Василь Кук, Василь Галаса та інші провідники підпілля. * Яка ж історія виникнення стратегій ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег»? Коли і ким з керівників підпілля ОУН вони були виробле- ні і з якою метою? 45 Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки (1940—1950) / під заг. ред. Сергійчука В. — К.: ПП Сергійчук М. І., 2007. — Т. 1. — 640 с.; Т. 2. — 584 с.; Сергійчук В. Десять буремних літ. Західноукраїнські землі у 1944—1953 рр.: Нові документи і матеріали. — К., 1998 — 944 c.; Сергійчук В. Український здвиг. Волинь. 1939—1955. — К.: Укр. Видавнича Спілка, 2005. — 840 с.; Сергійчук В. Український здвиг. Прикарпаття. 1939—1955. — К.: Укр. Видавнича Спілка, 2005. — 840 с.; Сергійчук В. Український здвиг. Поділля. 1939— 1955. — К.: Укр. Видавнича Спілка, 2005. — 840 с.; Сергійчук В. Український здвиг. Наддніпрянщина. 1941—1955. — К.: Укр. Видавнича Спілка, 2005. — 836 с. та інші. 46 Кук В. УПА в запитаннях і відповідях Головного командира / Ред. Я. Сватко. — Львів, 2007. — 80 с.; Горишняк В. О своей непростой судьбе размышляет последний главнокомандующий ОУН—УПА Василий Кук (інтерв’ю) // Факты и коммента- рии. — 2002. — 18 сентября. — С. 13; Муратов О. Про УПА — від першої особи. Про юнацьке загартування у «Пласті», гімназійний вишкіл і, головне, про бороть- бу на чолі проводу Української повстанської армії розповідає останній головно- командувач УПА Василь Кук // Дзеркало тижня. — 2007. — 10 лютого — № 5 (634). — С. 14. 47 Галаса В. Наше життя і боротьба. Спогади. — Львів: Видавництво «Мс», 2005. — 270 с. Галаса В. Штрихи до портрета Романа Шухевича — Тараса Чупринки // Визвольний шлях. — 2000. — Кн. 3. — С. 47—49. 48 Літопис Української повстанської армії. Т. 28. Марія Савчин. Тисяча доріг; спо- мини. — Торонто; Львів, 1995. — 600 с. 49 Див.: Літопис Української повстанської армії. Нова серія. Т. 16. Волинь і Полісся в невідомій спадщині ОУН і УПА. 1944—1954 рр. / Упор. В. Ковальчук, В. Огороднік. — Київ; Торонто, 2011. — 1024 с.; Ковальчук В., Огороднік В. Листування керівництва ОУН(б) і УПА на українських землях // З архівів ВУЧК— ГПУ—НКВД—КГБ. — Київ; Харків: Права людини, 2010. — № 1 — С. 147—168; Ковальчук В., Огороднік В. Листування керівництва підпілля ОУН(б) на Волині і Поліссі // З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ. — Київ; Харків: Права людини, 2010. — № 2. — С. 236—331. 320 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Стратегія (від давньогрецького στρατηγία — мистецтво полко- водця) — це загальний, не деталізований план певної діяльності, який охоплює тривалий період; спосіб досягнення складної цілі, яку не можна досягти одразу. Стратегію можна розгляди як довгостро- ковий, послідовний, конструктивний, раціональний, підкріплений ідеологією, стійкий до невизначеності умов середовища план, який супроводжується постійним аналізом та моніторингом в процесі ре- алізації та спрямований на досягнення успіху в кінцевому результа- ті. Стратегія має здатність переходити від абстракції до конкретики у вигляді конкретизованих планів для функціональних підрозділів. Думається, що програми ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» якраз і були подібними стратегіями. Їх цілями було: зберегти, ви- школити та поповнити підпільні кадри; поширити діяльність під- пілля на Наддніпрянщину; подбати про поповнення ОУН молоди- ми кадрами. Історик Д. Вєдєнєєв, а за ним і деякі інші дослідники, схильний вважати, що програми «Дажбог», «Орлик» і «Олег» були розроблені членами Проводу ОУН у 1945—1946 рр., невдовзі після завершен- ня Другої світової війни. Дослідник називає їх вузловими тактич- ними схемами підпілля і вважає, що їх положення коригувались для застосування у поточній ситуації під час нарад членів Про- воду ОУН і окремих крайових провідників влітку 1945—1946 рр. в Рогатинському районі Станіславської (нині — Івано-Франківської) області, у 1947—1948 рр. — в Ілівському лісі Миколаївського ра- йону Дрогобицької (нині — Львівської) області, у 1949 р. — в Бі- брецькому районі Львівської області50. До цього треба додати, що ще одна важлива нарада членів Проводу ОУН відбулася в травні 1950 р. в Бережанському районі Тернопільської області, де було прийнято рішення про обрання В. Кука керівником Проводу ОУН замість загиблого 5 березня 1950 р. Р. Шухевича, а також часткову зміну програми ОУН. Судячи з усього, там також було вироблено деякі доповнення до вже існуючих тактичних схем і оформлено їх у відповідні інструкції. Крім того, на нашу думку, окремі зміни та доповнення могли вноситися і на інших важливих нарадах керівництва ОУН, які досі 50 Веденеев Д. Одиссея Василия Кука. Военно-политический портрет последнего главнокомандующего УПА. — К.: К.И.С., 2007. — С. 143—144. 321 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» залишаються маловивченими (наприклад, на нарадах керівництва Карпатського крайового проводу ОУН 1946 р., 1947 р., 1948 р., 1949 р., 1950 р., які проводили Ярослав Мельник-‘Роберт’, Василь Сидор-‘Шелест’ і Степан Слободян-‘Клим’; на нарадах крайового проводу ОУН на ПЗУЗ, які проводив від 1948 р. Василь Галаса- ‘Орлан’, про що збереглися відповідні документи). Взагалі подібні наради у повоєнні роки відбувалися в усіх існуючих крайових про- водах ОУН. З уцілілих документів видно, що у виробленні тактичних схем підпілля брали участь члени Проводу ОУН в Україні Роман Шухе- вич, Василь Кук, Роман Кравчук, В. Сидор, Олекса Гасин, Петро Федун, Осип Дяків, Василь Бей, Василь Галаса, С. Слободян та, можливо, інші провідники (не нижче крайового рівня). Оформлення вироблених рішень в інструкції та вказівки роз- тяглося на роки. В багатьох документах ОУН питання про збере- ження кадрів навіть не іменувалися умовною назвою «Дажбог», так само, як і пункти про роботу на Наддніпрянщині не нази- валися умовними назвами «Орлик» або «Харків», а про роботу з молоддю — «Олег». Ці умовні назви з’являються вже в доку- ментах 1948—1950 рр. Зате важливішим, на нашу думку, є те, що інструкції ОУН 1944—1954 рр. майже постійно містять дуже докладно опрацьовані пункти про роботу за цими трьома вузло- вими напрямками роботи підпілля. Таким чином, є всі підстави стверджувати, що діяльність підпілля спрямовувалася за чітко розробленими напрямками, які регулярно коригувалися, і згодом сформувалися в окремі стратегії (програми) діяльності. Упорядники 18 тому Літопису УПА київської серії О. Пагіря та В. Іванченко пропонують такі короткі визначення тактичних схем ОУН: «Дажбог» — тактична схема, розроблена провідним активом ОУН у 1945—1946 рр., що визначала дії підпілля ОУН в умовах підрадянської дійсності і була спрямована на збереження кадрів ОУН шляхом їх легалізації та мінімізації відкритих виступів про- ти більшовиків, створення легальних позицій у радянських орга- нах влади, управління та в правоохоронній системі, підготовки до можливого захоплення влади в Україні, посилення конспірації в підпіллі, дезінформування противника щодо реальної чисельності та планів підпілля. 322 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА «Орлик» («Харків») — тактична схема, розроблена провідним активом ОУН у 1945—1946 рр., що передбачала поширення впливу ОУН на Центрально-Східні та Південні області України. Засобами її реалізації були: створення організаційної мережі та кадрового резерву ОУН на Сході України, розгортання там пропагандист- ської та розвідувальної роботи, проведення опитувальної роботи з вихідцями зі Сходу, що працювали у західних областях. «Олег» — тактична схема, розроблена провідним активом ОУН у 1945—1946 рр. і спрямована на виховання та підготовку до ан- тирадянської боротьби молодіжних кадрів як основного джерела поповнення підпілля51. При цьому слід зважати на те, що термінами «Центральні», «Східні» та «Південні» українські землі позначалася територія України на схід від довоєнного радянсько-польського кордону, що охоплювала тогочасні Кам’янець-Подільську (тепер Хмель- ницька), Житомирську, Вінницьку, Черкаську, Київську, Кі- ровоградську, Чернігівську, Полтавську, Сумську, Харківську, Ворошиловградську (тепер Луганська), Сталінську (тепер Доне- цька), Дніпропетровську, Запорізьку, Ізмаїльську (тепер частина Одеської області), Одеську, Миколаївську, Херсонську області в географічних межах тодішньої УССР, та Автономної Республіки Крим РСФСР. У внутрішній оунівській документації вказані те- рени називались Осередньо-східними, Східними та Південними українськими землями (відповідно ОСУЗ, СУЗ та ПдУЗ) або про- сто Радянською Україною. Також використовується термін «Над- дніпрянська Україна» або «Наддніпрянщина», що окреслював українські землі, які входили до складу Російської імперії, зго- дом — до Української Народної Республіки (без західних областей УНР), а від 1919 р. перебували в складі УССР52. Вцілілі документи ОУН підтверджують, що на завершальному етапі Другої світової війни у 1944—1945 рр. підпілля приділяло сер- йозну увагу питанням збереження кадрів, поширенню діяльності на Наддніпрянщину і роботі з молоддю. Ці питання постійно розгляда- 51 Літопис Української повстанської армії. Нова серія. Т. 18. Діяльність ОУН та УПА на території Центрально-Східної та Південної України / Упор. В. Іванченко, О. Пагіря. — Київ; Торонто, 2011. — С. 209, 218, 192. 52 Див.: Пагіря О. Вступ // Літопис Української повстанської армії. Нова серія. Т. 18… — С. 15—16. 323 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» ються у збережених інструкціях Проводу ОУН зазначеного періоду. З відступом німців з України і поверненням радянської влади під- пілля вступило в масове збройне протистояння з переважаючими силами НКВД і НКҐБ СССР. Каральні органи СССР вживали всіх заходів, щоб якнайшвидше ліквідувати ОУН і УПА, проводили ши- рокі операції з розшуку підпільників, облави, арешти і виселення. Протягом 1944—1945 рр. відбувалися як великі бої, так і дрібні су- тички, в яких гинуло дедалі більше підпільників. Ситуація примусила керівництво підпілля задуматись над тим, щоб згорнути масову боротьбу і проводити практично всі свої ак- ції меншими групами, аби уберегтися від серйозних втрат під час облав і переслідувань чекістів. Оскільки сили були нерівними, то лише таким чином можна було продовжувати боротьбу. Почався процес переходу вояків УПА в підпільну мережу ОУН, реалізову- вався принцип поділу підпілля на невеликі групи і боївки, які були активними і мобільними, постійно рухалися територією. Саме тому чекістам важче було їх знайти, які, проаналізувавши ситуацію, згодом також перейшли від тактики масових облав і прочісувань до роботи невеликими, але мобільними оперативно-розшуковими групами. Таким чином, від війни достатньо великими військовими підрозділами (з боку УПА в ній брали участь сотні, загони, куре- ні; з боку чекістів — роти, полки, дивізії, тобто тисячі вояків), протистояння між підпіллям та радянськими каральними органа- ми перейшло в площину дрібних сутичок, засідок, раптових на- падів і т.п. Найважливішим у такій війні було вміння підловити супротивника на якій-небудь неуважності, помилці, завдати удар і зникнути. Слід сказати, що в цій партизанській війні підпілля показало себе якнайкраще. Хоча подібна війна не могла принести рішучої перемоги над радянським режимом і припинити його панування в Україні, акції ОУН вкрай дошкуляли київському і московському партійно-дер- жавному керівництву, не давали здійснювати заплановані заходи (колективізацію, русифікацію, мобілізацію і т.п.). Тому чекісти і далі вживали всіх можливих заходів для якнайшвидшого розгро- му підпілля. Але боротьба з ОУН і УПА, яку М. Хрущов сподівався завершити в 1945 р., переросла в затяжну. Цілком зрозуміло, що для продовження дій невеликими боїв- ками в умовах СССР підпіллю слід було подбати про максимальну 324 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА конспірацію. збереження кадрів, майбутнє поповнення свої лав і поширення своєї діяльності за межі Західної України. У кінці листопада 1945 р. народний комісар держбезпеки УССР генерал-лейтенант Сергій Савченко у спеціальному повідомленні на ім’я народного комісара держбезпеки СССР генерала армії Все- волода Меркулова і начальника 2 управління НКҐБ СССР Петра Федотова повідомляв, що 19 листопада 1945 р. в засідці опера- тивних працівників Підбузького райвідділу УНКДБ Дрогобицької області в районі гори Сопіт було вбито три підпільники, у яких вилучено директивні вказівки від керівництва Проводу ОУН до керівників надрайонів53. Вказівки датувалися 12 листопада 1945 р. В них характеризувалось становище підпілля взимку 1945—1946 рр., передбачались важкі випробування облавами. Автори документа серед іншого пропонували звернути увагу на проведення роботи серед молоді, яку підпілля вважало «майбутнім активом нації, котрий не можна упустити». Тому рекомендувалося не допускати вступу школярів і студентів до комсомолу, добиватися ліквідації піонерських і комсомольських організацій, відволікати молодь від участі у зборах, мітингах і святкових заходах, які проводила ра- дянська влада. Щодо молоді, то серед неї керівництво підпілля завжди намагалося шукати нові кадри, використовуючи легальні і нелегальні можливості. Однак в інструкції зазначалося, що цей резерв вже вичерпується, і тому слід спиратися на цінні кадри ОУН, не втрачати даремно власні сили. У інструкціях йшлося та- кож і про збереження кадрів ОУН, підготовку зимових сховищ і забезпечення їх до 15 грудня 1945 р. всім необхідним —харчами, медикаментами, одягом, зброєю, засобами зимового маскування тощо. Передбачалося забезпечити харчами та паливом вдів вбитих вояків УПА і ОУН, родини бойовиків та нелегалів. Окремо наголо- шувалося на необхідності суворого дотримання конспірації. Також автори документа пропонували втягувати до практичної роботи в підпіллі т.зв. «східняків». При цьому керівництвом ОУН про- голошувалося гасло подальшої діяльності — «Лицем до Сходу!», визнавалося, що без залучення людей із СУЗ української держав- ності завоювати не вдасться. Саме тому пропонувалося використову- вати всі можливості для агітації і пропаганди серед «східняків», не 53 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 26. — Арк. 225—229. 325 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» виключаючи навіть співробітників НКВД-НКҐБ, щоправда, остан- ніх агітувати «словом і кулею». Крім того, пропонувалося чинити спротив переходу греко-католицького духовенства на православ’я, виганяти священиків-«східняків», активізувати бойову діяльність, знищувати документи в сільрадах, не допускати проведення захо- дів радянської влади, зривати плани заготовлення палива для міст тощо. Одне слово — намагатися взяти під свій контроль і вплив всю територію Західних областей України54. Подібні інструкції вироблялися Проводом ОУН в Україні і в наступні роки. На щастя, значна їх частина збереглася в архівах, і тому є можливість зупинитися на них докладніше. Збереження підпільних кадрів ОУН (те, що згодом стало на- зиватися умовною назвою «Дажбог») завжди було одним з ключо- вих чинників в діяльності ОУН, ще з часу заснування Організації в 1929 р. Не дивно, що практично в кожній інструкції Проводу ОУН це питання так чи інакше зачіпалося. Зважаючи на це, ми не будемо наводити повний список інструкцій, скажемо лише, що чимало з них за період 1944—1954 рр. збереглося55. Чи не в кожній організаційній інструкції членам ОУН нагадува- лося про необхідність дотримання суворої конспірації в підпільній роботі; вимагалося забезпечити побудову криївок і схованок для підпільників; роз’яснювались правила організаційної дисципліни, зокрема — про застосування псевдонімів, умовних назв, шифрів та кодів у листуванні тощо. Крім того, докладно аналізувалися старі і нові методи роботи ворога (польської поліції, потім — ра- дянських і німецьких каральних органів), щоб попередити кадри, чого варто чекати від переслідувачів. Особлива увага керівни- цтвом ОУН приділялася розстановці кадрів з метою якнайкращого їх використання і широкої розбудови Організації на всіх територі- ях, де можна було працювати. Не дивно, що організаційні ланки ОУН діяли не лише в Західній Україні, а й далеко за її межами, в різних країнах світу. Також кадри постійно інформувалися про те, як слід поводити себе з населенням, з супротивниками, як вести агітацію, пропаганду, бойові акції тощо. Щороку до орга- 54 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 589—591. 55 Див.: ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 28 і 29 — підбірка вцілілих ін- струкцій ОУН 1941—1954 рр. 326 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА нізаційних інструкцій вносилися зміни та доповнення, де кадрам роз’яснювалися нові вимоги часу, і нові методи роботи. Таким чином, на той час, коли після завершення Другої сві- тової війни керівництво Проводу ОУН взялося до оформлення нових основних напрямків діяльності підпілля, в нього вже був значний досвід, як зберігати та вміло використовувати підпільні кадри. Залишалося лише придивитися до поточних умов праці та коригувати організаційні настанови в роботі, аби кадри використо- вувались максимально ефективно. Дещо по-іншому виглядає ситуація з інструкціями і вказівками щодо реалізації програм «Орлик» і «Олег». Зокрема, для реалізації тактичної схеми «Орлик» («Харків»), провідники ОУН підготували цілу серію інструкцій і вказівок, які містили принципово нові ідеї, що до 1944 р. не були актуальними. З часу заснування ОУН в 1929 р. питання про об’єднання всіх українських земель в єдиній державі було одним з ключових в програмі Організації. На цю тему було підготовлено немало ста- тей і книг, з кадрами ОУН проводилась відповідна роз’яснювальна робота, що підпілля веде боротьбу за відновлення української держави на всіх етнічних землях українського народу. Таким чи- ном, всі члени ОУН добре усвідомлювали, що робота на Наддні- прянщині має бути важливою складовою програми ОУН, і питання лише в тому, як швидко виникне можливість її розпочати. У 1929—1939 рр. підпілля ОУН, сили якого концентрувались на українських землях у складі Польщі, не мало можливості нала- годити активну роботу на Наддніпрянщині, адже ці землі входили до складу СССР. Окремі випадки переправлення в СССР підпільної літератури чи активна пропаганда не давали потрібних наслідків. Ситуація змінилась після приєднання Західних областей України до УССР у вересні 1939 р. З’явилася можливість вільного пересу- вання всієї територією України, і ОУН розпочала розбудову ланок на cхід від р. Збруч. Проте працю унеможливлювали репресивні ак- ції НКВД, внаслідок яких підпілля понесло значні втрати. Питання про активне поширення діяльності ОУН на cхід від Збруча стало ще актуальнішим влітку 1941 р., після початку ні- мецько-радянської війни. Тоді Провід ОУН створив три похідні групи, які вирушили на Схід з метою організувати там українську владу, а також залучити до діяльності в ній місцеве населення. 327 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» Після проголошення Акта 30 червня 1941 р. про відновлення не- залежності України передбачалося поступове проникнення ОУН на всі етнічні українські землі та організування там української влади. Але проти реалізації цього задуму виступили німці, які заарештували С. Бандеру, Я. Стецька та інших активістів ОУН, а згодом розпочали масові репресії проти ОУН. Більшість членів організації, в т.ч. і на Наддніпрянщині, вимушена була перейти в підпілля і боротися — тепер вже проти німців. Протягом 1941— 1943 рр. чимало з них було затримано гестапо і знищено56. Нового змісту питання поширення діяльності ОУН на Над- дніпрянщині набуло в 1943—1944 рр., коли німецька армія від- ступила на Захід, і всю територію України опанували радянські війська. Після невдачі із прориву загонів УПА-«Південь» до Дніпра у 1944—1945 рр., щоб організувати там масовий спротив радян- ській владі, керівництво українського резистансу у своїй східній політиці зробило ставку на тактику поступового просочування — організацію місцевих підпільних ланок, т.зв. «опорних пунктів», залучення прихильників, приховану агітацію тощо57. Підпільні ланки ОУН, створені у роки Другої світової війни на Наддніпрянщині, були поступово виявлені і розгромлені чекіста- ми. За даними 4-го відділу МҐБ УССР, у 1943—1947 рр. радян- ськими органами державної безпеки було ліквідовано підпільні організації ОУН обох спрямувань та арештовано: у Вінницькій (36 організацій і 285 осіб), Ворошиловградській (17 і 33), Дніпропе- тровській (79 і 412), Житомирській (44 і 299), Запорізькій (15 і 130), Кам’янець-Подільській (94 і 431), Київській (65 і 676), Кі- ровоградській (25 і 188), Миколаївській (28 і 164), Одеській (51 і 120), Сталінській (15 і 80), Сумській (6 і 42), Харківській (7 і 58), Херсонській (5 і 80) та Чернігівській (6 і 33) областях. Крім того, було ліквідовано щонайменше два крайових (Південних та Осередньо-Східних українських земель), 32-х окружних та 105 районних проводів ОУН58. 56 Докладніше див.: Патриляк І. К. «Встань і борись! Слухай і вір…»... — С. 108—196; Русначенко А. Народ збурений… — С. 24—72. 57 Пагіря О. Вступ // Літопис Української повстанської армії. Нова серія. Т.18… — С. 26. 58 Пагіря О. Вступ // Літопис УПА. Нова серія. Т.18… — С. 25—26; ГДА СБ України. — Ф. 2. — Оп. 36 (1960 р.). — Спр. 13. — Арк. 1—7; ГДА СБ України. — Ф. 2. — Оп. 26 (1960 р.). — Спр. 25. — Арк. 27—59. 328 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Зважаючи на неможливість розгортання боротьби у великих масштабах, тактика поступового просочування на Наддніпрянщину, яка згодом стала основою програми «Орлик» («Харків»), залишалась єдиним життєздатним варіантом продовження боротьби за віднов- лення незалежності України. Протягом 1944—1952 рр. керівництво підпілля приділяло значну увагу налагодженню нової за змістом ор- ганізаційної роботи ОУН на Схід від р. Збруч. Це питання постійно обговорювалося на нарадах керівництва українського визвольного руху, результатом чого стало ухвалення відповідних документів. Серед найцікавіших інструкцій про поширення діяльності ОУН на Схід від р. Збруч збереглися: — інструкції «Зауваження про відношення праці на СУЗ» (1945 р.)59; — інструкції «Про виховно-пропагандивну працю серед насе- лення СУЗ» (листопад 1945 р., 1946 р.)60; — вказівки щодо пропагандивної роботи ОУН на СУЗ (1 трав- ня 1947 р.)61; — формуляр листа від Головного осередку пропаганди ОУН щодо поширення видань ОУН на Сході України (31 березня 1947 р.)62; — проведення в життя клича: «Лицем до Сходу!» (вказівки. Жовтень 1947 р.)63; — теми, які треба опрацьовувати у звітах про ситуацію на СУЗ (прибл. 1948 р.)64; — інструкція у справі відзначення 300-річчя Української ре- волюції 1648 р. і народження Української Козацької Держави (бе- резень 1948 р.)65; 59 Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 125—129; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 398. — Т. 3. — Арк. 53—54. 60 Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 129—154; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 191—201; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 12. — Арк. 210—217. 61 Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 154—155; ГДА СБ України. — Ф. 2. — Оп. 43 (1953 р.). — Спр. 1. — Т. 2. — Арк. 339. 62 Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 156—157; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 10. — Арк. 347. 63 Літопис УПА. Нова серія. Т.18. — С. 157—161; ГДА СБ України. — Ф. 2. — Оп. 43 (1953 р.). — Спр. 1. — Т. 2. — Арк. 320—322. 64 Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 162—169; ГДА СБ України. — Ф. 2. — Оп. 43 (1953 р.). — Спр. 1. — Т. 2. — Арк. 334—338. 329 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» — інструкція до ідеологічно-політичного вишколу (1948 р.)66; — інструкція до квестіонару «СХ» (від Головного осередку пропаганди ОУН, щодо проведення бесід з мешканцями Східної України. Квітень 1949 р.)67; — накази та інструкції до організації в терені в 1949 р. (18 червня 1949 р.)68; — Доповнююча інструкція по пропагандивній роботі [на] 1949 р. 69; — інструкції Проводу ОУН щодо діяльності в найближчі роки (червень 1950 р.)70 тощо. Крім того, для населення центральних, південних і східних областей України підпілля ОУН видавало велику кількість агі- таційного матеріалу: листівки, заклики, брошури, книги і т.п.71. Готувалися і доволі великі за обсягом праці. Серед них заслуговує на увагу брошура Ярослава Богдана-‘Всеволода Рамзенка’ «Вка- зівки в справі ідейно-політичної праці з наддніпрянцями» (1950 р.), підготовлена за дорученням керівника Карпатського крайового проводу ОУН С. Слободяна, який дав автору інструкції про реалі- зацію програми «Орлик», отримані від керівництва Проводу ОУН в 1949 р.72. Цікавою є праця ‘Уласа Василенка’ (Василя Бея) «До питання нашої політпропагандивної роботи у східноукраїнському середовищі» (1952 р.)73, підготовлена ним за вказівкою керівника 65 Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 170—174; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 29. — Арк. 253—256. 66 Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 174—179; ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 72722—ФП. — Т. 7. — Арк. 6 (пакет). 67 Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 179—186; ГДА СБ України. — Ф. 2. — Оп. 43 (1953 р.). — Спр. 1. — Т. 2. — Арк. 329—333. 68 Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 186—187; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 29. — Арк. 358—359. 69 Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 188—190; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 29. — Арк. 360—364. 70 Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 206—216; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 29. — Арк. 383—389. 71 Див.: Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 947—129 (різні листівки, заклики, брошури). 72 Іщук О., Ніколаєва Н. Ярослав Богдан — «Всеволод Рамзенко». — Львів; Торонто: Літопис УПА, 2011 (серія «Події і люди», кн. 14). — С. 50—53. 73 Улас Василенко (Василь Бей). До питання нашої політпропагандивної роботи у східноукраїнському середовищі (інструктивна праця. Травень 1952 р.) // Літопис УПА. Нова серія. Т.18. — С. 255—306; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 32. — Арк. 369—408. 330 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Проводу ОУН В. Кука. Збереглися й інші праці на цю тематику, авторами яких були Уляна Крюченко, Людмила Фоя, Василь Га- ласа та інші підпільні автори74. Діяльність ОУН на Наддніпрянщині у 1944—1954 рр. стала роз- гортатися за такими напрямками: — використання переселенців, які переїхали з Західної Укра- їни на Схід, з метою популяризації через них ідей ОУН, як ін- форматорів, довірених осіб. Одним з головних завдань ОУН було не допустити втрати прихильників. Де б вони не опинились — на роботі в Донбасі, в Сибіру чи будь-де, слід було підтримувати з ними контакт. Через таких прихильників ОУН планувала дізнава- тися про реальну ситуацію в усіх районах України і СССР; — здійснення регулярних рейдів боївок ОУН, які мали поши- рювати підпільну літературу, вчиняти показові бойові акції проти радянського активу на Наддніпрянщині, громити колгоспи, сіль- ради і агітувати місцеве населення за відродження незалежності України. Особлива увага приділялася таким агітаційним заходам, як поширення листівок, брошур, книг, усна пропаганда тощо; — створення мережі т.зв. «опорних пунктів» — прихованих осередків підпілля, з залученням надійних місцевих мешканців, побудовою підземних сховищ (бункерів), організацією підпільних типографій, схованок зброї, книг. У разі виникнення війни між СССР і західними державами такі опорні пункти могли стати осно- вою для відродження української влади; — використання можливостей молоді, яку висилали з Захід- ної України на роботу в Донбас та інші області. Молодим людям доручали вербувати прихильників ідеї відновлення незалежності України, проводити приховану агітацію серед однолітків, робити диверсії на виробництві і т.п. (в залежності від можливостей); — використання транспорту (потягів, автобусів, машин) для поширення агітаційних матеріалів — листівок, закликів, брошур і т.п. Крім того, ОУН створювала базу даних адрес наддніпрянців, на які поштою регулярно розсилала агітаційні матеріали. Також пропагандистські матеріали поштою розсилалися в органи радян- ської влади; 74 Про видання ОУН для населення Наддніпрянщини див.: Стасюк О. Й. Видавничо- пропагандивна діяльність ОУН (1941—1953 рр.). — Львів, 2006. — 384 с. У книзі є перелік відповідних листівок і брошур ОУН. 331 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» — у разі виникнення сприятливої ситуації — організація під- пільних ланок за допомогою місцевого населення з числа прихиль- ників ОУН. В залежності від обставин — проведення пропаган- дистських та бойових акцій проти радянської влади тощо. Створення тактичної схеми ОУН «Олег» також мало певні іс- торичні причини і передумови. Систематичну роботу з молоддю ОУН проводила з часу свого заснування в 1929 р. Цій роботі за- вжди приділялася значна увага, адже провідники розуміли, що без молодого поповнення організація рано чи пізно припинить своє існування. Отож, протягом 1929—1939 рр. було розроблено інструкції про роботу з молоддю, підготовлено серію молодіжних видань, книг тощо. У 1929—1939 рр. існувала окрема структура — Юнацтво ОУН — молодий резерв дорослої організації, яка про- довжувала діяти і у важких умовах радянської окупації Західної України в 1939—1941 рр. Особливо Юнацтво розрослося в 1941— 1943 рр., коли український визвольний рух сильно активізувався, а німцям бракувало сил зашкодити його масовому розгортанню. Після вигнання німців з України у 1943—1944 рр. і повернення радянської влади, з метою продовження налагодження система- тичної роботи з молоддю і її поступового залучення до підпілля (тобто реалізації того, що згодом стали називати тактичною схе- мою «Олег»), провідниками ОУН було підготовлено немало нових інструкцій і вказівок (деякі з них явно базувалися на попередніх, виготовлених в 1930-ті рр.). Підпілля, зважаючи на загрозу роз- конспірації, поступово перейшло від масової роботи з молоддю до індивідуальної, більш конспіративної. Багатотисячна мережа Юнацтва ОУН була розпущена, зате кожен місцевий провідник ОУН підтримував контакти з невеликими, добре законспірованими молодіжними групами, мав довірених осіб серед молоді. На нашу думку, найбільш показовими вказівками ОУН щодо роботи з молоддю у 1944—1952 рр. були: — інструкції з створення Юнацтва ОУН (автор — Ярослав Скасків-‘Моряк’ (прибл. 1942—1943 рр.). В них докладно опису- валося, як ОУН повинна проводити роботу з молоддю. Інструкції базувалися на досвіді роботи 1929—1939 рр., активно використо- вувались і в подальші роки; — інструкція щодо виховання кадрів (була підготовлена не пізніше 1944 р., оновлювалася щороку з врахуванням поточних 332 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА потреб підпілля)75. У ній докладно опрацьовувались питання про невідкладні завдання підпілля щодо підготовки молодих кадрів, ідейно-політичний вишкіл кадрів, про розстановку кадрів, залу- чення молоді до керівної роботи тощо; — методичні вказівки керівництва ОУН щодо виховання шкільної дітвори (також постійно оновлювалися)76; — інструкції для виховання Юнацтва ОУН (використовувалися як давно напрацьовані інструкції ще з 1930-х рр., так і оновлені версії, підготовлені з врахуванням поточної ситуації)77; — інструкції про роботу з шкільною молоддю (25.12.1945 р.)78; — вказівки для української молоді (українській селянській, робітничій та інтелігентській молоді в Західних областях т.зв. УРСР, яка живе легально. 1947, 1948 рр.)79; — інструкції про пропагандистську роботу (виготовлялися в Головному осередку пропаганди ОУН і оновлювалися щороку. Напр., збереглася інструкція за 1949 р.)80; — інструкція про прийоми щодо молоді, які застосовує в своїй роботі більшовицька агентура, і як перед нею оборонятися81; — вказівки щодо роботи з юнаками (травень 1950 р.)82; — квестіонар (опитник) членів молодіжних ланок ОУН і їх при- хильників з метою з’ясування, чим живе українська молодь83 тощо. Крім того, велику роль відігравала виховна та пропагандист- ська робота з молоддю — як з кандидатами в члени ОУН, так і зі 75 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 433—436; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 26. — Арк. 16—20. 76 Там само. — Т. 18. — Арк. 340—342. 77 Напр.: Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 439—450 та ін.; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 18. — Арк. 315—321, 231—232 тощо. 78 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 450—453; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 18. — Арк. 233. 79 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 459—463; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 18. — Арк. 167—172. 80 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 465—467; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 26. — Арк. 36—41. 81 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 469—493; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 18. — Арк. 358—378. 82 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 493—500; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 18. — Арк. 283—292. 83 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 512—514; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 19. — Арк. 33—34. 333 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» всім загалом української молоді. При підготовці юнаків до вступу в ОУН використовувались матеріали спеціально створених органі- заційних вишколів. Масовими накладами публікувалися листівки, звернення, заклики від імені Проводу ОУН до української молоді, які поширювалися всією територією Західної України, а нерідко і за її межами84. Згідно з новими дослідженнями, пропагандистську літературу ОУН намагалася поширювати практично всією тери- торією України, про що збереглися як підпільні документи, так і звіти радянських каральних органів про вилучення цієї літера- тури85. Постійно готувалися і поширювалися спеціальні молодіжні журнали, розраховані на молодь різного віку («Юнак», «Молодий революціонер», «На чатах», «За Україну», «За волю України», «На зміну», «Орлики», «Юні друзі», «Малі друзі» та ін.), кни- ги та брошури з історії та географії України («Історія України» М. Грушевського, «Географія України» С. Рудницького тощо), тво- ри українських письменників і т.п. Підпілля закликало молодь не пиячити, вести себе достойно, спілкуватися українською мовою і не піддаватися русифікації, не вступати в піонерські і комсомоль- ські організації, вивчати власну історію, допомагати українському визвольному руху. Слід визнати, що фактично підпіллям ОУН було створено систему навчання української молоді, яка мала стати альтернативою тій, що впроваджувалась в радянських на- вчальних закладах. У багатьох районах Західної України (особли- во сільських) ця система протягом 1945—1954 рр. доволі успішно діяла. Загалом робота ОУН з молоддю давала певні результати. Після 1944 р. підпілля ОУН постійно поповнювалося молодими кадрами, що дуже хвилювало і працівників КП(б)У, і чекістів. Провідники ОУН постійно проводили таємні зібрання з молодими прихильни- ками, розповідали їм про завдання ОУН і поступово робили з них своїх негласних помічників. Молодь потаємно читала повстанську 84 Докладніше див.: Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 250—271 (перелік літератури, виданої підпіллям ОУН для виховання молоді). 85 Див.: Ковальчук В. Агітаційні листи волинського підпілля ОУН(б) до цивільно- го населення Центральної і Східної України // З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД— КГБ. — Київ; Харків: Права людини, 2010. — № 2. —С. 418—429; Ковальчук В. М. ОУН в Центральній, Південній та Східній Україні. 1941—1950-ті рр. — К. ПП Н. Брехуненко, 2011. — 80 с. 334 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА літературу і захоплювалася нею. І в містах, і в селах знаходилося немало молодих людей, які уважно стежили за ситуацією і допо- відали про побачене в підпілля, допомагали придбати їжу, одяг, необхідні побутові товари, поширювали листівки, організували дрібні диверсії або й саботаж. Непоодинокими були випадки, коли молоді люди за дорученням ОУН вчиняли теракти проти радян- ського активу, після чого йшли в підпілля. Молодіжні ланки ОУН стали альтернативою широко розбудованій радянською владою у повоєнні роки мережі піонерських та комсомольських ланок. У доповідних записках чекістів та партійних діячів за 1944— 1954 рр. постійно фігурують факти, які свідчать про виникнення в різних містах і селах молодіжних ланок ОУН, які приховано чинили спротив заходам радянської влади, проводили антира- дянську агітацію, вчиняли саботаж, диверсійні акції: спалення кіноапаратів, підпали колгоспів тощо. Повстанські інструкції про роботу з молоддю, які потрапляли до рук чекістів, сильно непо- коїли їх, адже від того, на чий бік стане підростаюче покоління, залежала доля протистояння між каральними органами СССР і українським визвольним рухом. Зокрема, в травні 1948 р. чекіста- ми у вбитих керівників Коломийського окружного проводу ОУН було вилучено значну кількість документів ОУН. Серед них були вказівки окружного проводу ОУН до надрайонних і районних про- пагандистів щодо оволодіння українською молоддю. У вказівках докладно описувалося, як саме слід працювати, щоб залучити до діяльності в ОУН молодь з середніх і спеціальних шкіл та курсів, міську, робітничу, сільську молодь тощо86. На нашу думку, остаточне коригування і оформлення тактич- них схем «Дажбог», «Орлик» і «Олег» відбулося у травні—червні 1948 р. на нараді членів Проводу ОУН в лісах біля с. Ілів Миколаїв- ського району Дрогобицької (нині Львівської) області. На це вказує ряд збережених документів як підпілля ОУН, так і радянських органів державної безпеки. Великі втрати внаслідок протистояння з чекістами диктували потребу зменшити кількість збройних на- падів і зосередитись на агітації, збільшенні друку підпільної лі- тератури, на збереженні цінних кадрів, їх вишколі, поширенні впливу підпілля на Наддніпрянщину і залученні до роботи укра- 86 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 644—645. 335 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» їнської молоді. Саме в документах ОУН 1948—1951 рр. регулярно бачимо умовні позначення «Дажбог» (збереження кадрів), «Орлик» («Харків», робота на СУЗ) та «Олег» (робота з молоддю, створення легальних організацій). Архівні матеріали МҐБ-КҐБ УССР свідчать, що радянські ка- ральні органи уважно стежили за основними напрямками діяльнос- ті ОУН. Одним з перших, від кого чекісти в подробицях дізналися про ухвалення Проводом ОУН на згаданій нараді нових інструкцій, став захоплений пораненим 4 серпня 1948 р. керівник Рогатинсько- го окружного проводу ОУН Зиновій Благий-‘Шпак’. Він пішов на співпрацю з чекістами і доволі докладно охарактеризував їм кож- ного члена Проводу ОУН, наради в 1945—1948 рр. і прийняті на них рішення. Зважаючи на важливість інформації, 5 лютого 1949 р. його допитав заступник міністра держбезпеки УРСР генерал-майор Ві- ктор Дроздов, протокол допиту записував начальник відділення Управління 2-Н МДБ УРСР капітан Григорій Клименко87. З. Благий розповів, що нарада Проводу ОУН 1948 р. відбува- лася в лісах біля с. Ілів Миколаївського району Дрогобицької об- ласті. Зазначив, що у 1945—1946 рр. подібні наради відбувались у Рогатинському районі Станіславської (нині Івано-Франківської) області, де базувалися на той час Р. Шухевич і Р. Кравчук. В Ілів- ських лісах нарада проводилася і влітку 1947 р. Місце постою для наради і охорону її учасників забезпечував керівник Львівського крайового проводу ОУН З. Тершаковець-‘Федір’. Учасниками на- ради З. Благий назвав членів Проводу ОУН Р. Шухевича, Р. Крав- чука, О. Гасина, В. Кука і В. Сидора. Благий вказав, що хоча З. Тершаковець і організував нараду та забезпечував її учасників, сам в нараді участі не брав, бо не був членом Проводу ОУН88. Це не збігається зі спогадами В. Галаси, який також був на нараді і назвав її учасниками Р. Шухевича, П. Федуна, В. Бея, В. Кука, З. Тершаковця і О. Дякова89. 87 Літопис Української повстанської армії. Нова серія. Т. 10. Життя і боротьба генерала «Тараса Чупринки» (1907—1950). Документи і матеріали / Упоряд.: С. Богунов, В. Даниленко, А. Кентій, С. Кокін, В. Лозицький, М. Посівнич. — Київ; Торонто‚ 2007. — С. 473—486; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 9. — Арк. 212—233. 88 Літопис УПА. Нова серія. Т. 10… — С. 476. 89 Галаса В. Наше життя і боротьба. Спогади. — Львів: Мс, 2005. — С. 122. 336 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА За словами З. Благого, на нараді 1948 р. обговорювалися кілька основних питань. Перше з них — про політичну ситуацію, між- народне становище і поточні завдання підпілля ОУН в Україні. За результатами обговорення було виготовлено інструкцію, що яв- ляла собою велику організаційну таємницю. Вона не підлягала роз- множенню і не розсилалась низовим клітинам ОУН. Її повинні були мати лише учасники наради — члени Проводу ОУН, і в усній фор- мі проінформувати через керівників крайових і окружних проводів про зміст інструкції низові ланки підпілля. Благий запам’ятав, що в інструкції стан підпілля ОУН характеризувався великою недо- статністю кадрів, які могли б вирішити основні завдання активної збройної боротьби проти СССР і проводити активну роботу серед населення. Підпілля втрачало щоденно найбільш загартованих, перевірених і відданих націоналістичній ідеї людей, яких не мало ким замінити. Залучення до підпілля ОУН нових кадрів і освоєння ними методів боротьби з радянською владою і умов конспірації в підпіллі йшло дуже повільно і з великими труднощами. Крім того, з кожним днем слабшала підтримка підпілля з боку населен- ня. Також зазначалося, що навіть серед деяких керівників ОУН намітилось послаблення бойового духу. Під час наради Р. Шухе- вич розповів випадок, що навесні 1948 р. керівник СБ Львівського крайового проводу ОУН Ярослав Дякон-‘Мирон’ і його заступник Богдан Прокопів-‘Степан’ зі своєю боївкою чисельністю 8 осіб зі- штовхнулись в Ілівському лісі з малочисельною військовою групою МДБ, кинули зброю і втекли, залишивши без захисту керівника СБ Рогатинського окружного проводу ОУН ‘Гармаша’ і його бо- йовиків, які в цьому бою були вбиті90. Зважаючи на це, розповідав З. Благий, члени Проводу ОУН прийняли рішення рівномірно розставити живих кадрових членів підпілля ОУН на території діяльності того чи іншого проводу. При перестановці вирішили виходити з необхідності охоплення всієї те- риторії Західних областей України досвідченими організаторами і строго враховувати їхні моральні якості, щоб забезпечити про- ведення роботи серед населення і зміцнення морального духу чле- нів ОУН. Керівникам підпілля пропонувалося систематично вести роботу з виховання підпільників з метою вироблення в них го- 90 Літопис УПА. Нова серія. Т. 10… — С. 476—477. 337 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» товності до самопожертви, удосконалення конспірації, підготовки «професіоналів», які були б здатні виконати будь-які доручення. Заборонялося зосереджувати всіх підпільників біля провідників, рекомендувалося привчати їх до самостійної роботи91. Особливу увагу було приділено збереженню структури СБ ОУН. З. Благий свідчив чекістам, що туди пропонувалося відбира- ти найкращі підпільні кадри. Зважаючи на великі втрати в людях, переміщення кадрів СБ заборонялося без згоди вищого керівни- цтва СБ ОУН. Зважаючи на те, що референти СБ ОУН часто діяли окремо і не знайомили з результатами своєї роботи керівни- ків місцевих клітин ОУН, їм пропонувалося ширше інформувати керівництво підпілля про радянську агентуру, яка засилалася в підпілля, і інші подібні справи. Це мало сприяти збереженню під- пілля. З. Благий зазначив, що, на думку учасників наради, значні втрати підпілля ОУН в останні роки пояснювалися порушеннями встановлених в підпіллі жорстких принципів конспірації. Тому ви- рішено було підвищити вимоги до керівників в частині дотриман- ня конспірації, заборонялося під час спілкування з населенням називати свої псевдоніми, говорити про роботу в підпіллі, писа- ти у звітах та записах все те, що може розконспірувати роботу підпілля, його учасників та прихильників. Пропонувалося строго конспірувати місця укриття однієї ланки ОУН від іншої92. За словами З. Благого, підпільники вважали великою пробле- мою політику колективізації, що насильницькими методами впро- ваджувалася радянською владою на селі. Вони бачили, як число колгоспів в Західній Україні щодня зростало, і прийшли до висно- вку, що коли радянській владі вдасться провести колективізацію, то цим буде нанесено важкий удар по підпіллю. ОУН значною мірою спиралася на кадри з сільської місцевості, і суцільна колек- тивізація вибивала з-під ніг українського визвольного руху його давню матеріальну базу і кадрову опору, що могло спричинити розвал і повний крах підпілля. Тому члени Проводу ОУН твердо вирішили боротися з колективізацією, яка стала загрозою для іс- нування не лише підпілля, а й всього українського народу. Члени 91 Літопис УПА. Нова серія. Т. 10… — С. 477. 92 Там само. — С. 477—478. 338 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА ОУН добре знали про примусову колективізацію 1928—1932 рр. в радянській Україні і Голодомор 1932—1933 рр. Пропонувалося знищувати активістів і організаторів колгоспів, колгоспні будови, трактори, інвентар і т.п. Вирішено примусити селян не вступати в колгоспи, заохочувати їх співпрацювати з підпіллям і саботувати роботу в колгоспах, протидіяти заходам радянської влади щодо повної колективізації і укріплення вже створених колгоспів93. Другим важливим питанням, яке обговорювалося на нараді, було питання роботи з молоддю. З. Благий пригадував: щоб по- повнити втрати учасників підпілля, за наполяганням В. Кука і за енергійної підтримки Р. Кравчука, на нараді членів Проводу ОУН було прийнято принципово нові рішення щодо створення легальної мережі ОУН. Слід сказати, що до 1948 р. кожен керів- ник підпілля мав серед населення своїх людей, які інформували його про стан справ в селах, містах, в установах і т.п. Так само мали велику кількість своїх інформаторів і керівники СБ ОУН, але вони майже ніколи не залучали їх безпосередньо до ланок ОУН, причому з різних причин (небажання наражати їх на небез- пеку арешту; бажання краще використати їх легальні можливості тощо). Найчастіше це були родичі підпільників, друзі дитинства і юності і т.п. На нараді 1948 р. було прийняте рішення створити широку роз- відувальну і глибоко законспіровану мережу членів ОУН з числа легалізованої молоді з тим розрахунком, щоб ці ланки чисельністю 2-3 особи були створені в кожному селі, в кожному класі середньої школи і на курсах вищих навчальних закладів. Відповідальність за створення молодіжних ланок в селах була покладена на керівників районних проводів ОУН, а в містах і навчальних закладах — на керівників надрайонних проводів. Учасників легальних молодіж- них ланок заборонялося залучати до виконання завдань, які могли б розшифрувати ці ланки. В праці з ними акцент робився на вихов- ній роботі, щоб за рахунок молоді поступово готувати заміну заги- блим та заарештованим членам підпілля. Планувалося в кожному районі підібрати одного-двох вихователів, які після переведення на нелегальне становище мали стати помічниками районних про- відників з роботи серед нових членів ОУН з числа молоді. Кожен 93 Літопис УПА. Нова серія. Т. 10… — С. 479. 339 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» член легальної мережі протягом року мав пройти і засвоїти теоре- тичні основи ідеології ОУН94. В. Дроздов і Г. Клименко запитали, які ще вузлові питання розглядалися на нараді Проводу ОУН у червні 1948 р. З. Благий розповів, що третім важливим питанням стала проблема прове- дення роботи підпільників ОУН серед населення Східної України (малися на увазі всі українські етнічні землі на Схід від Збру- ча). Вважаючи за необхідне різко посилити антирадянську роботу на цих територіях, члени Проводу ОУН у виробленій інструкції пред’явили до кадрів такі вимоги: — виявити всіх діючих членів ОУН з числа мешканців СУЗ (Наддніпрящини), перевірити їх і тих, до яких виникла довіра, відправити на Схід з завданням легалізуватися та проводити анти- радянську діяльність. Разом з кожним таким підпільником пропо- нувалося направити двох-трьох учасників ОУН з числа місцевих мешканців, які після легалізації мали прибути до свого провідни- ка і доповісти про створення т.зв. опорного пункту в дорученому районі. Опорним пунктом могла вважатися конспіративна кварти- ра або криївка, де могли переховуватись і повноцінно діяти під- пільники; — проводити активну пропагандистську роботу серед інтелі- генції, яка прибула на роботу з Наддніпрянщини в західні області України, встановлювати з окремими особами дружні контакти, знайомити їх з завданнями підпілля ОУН, спробувати встанов- лювати через них зв’язки з людьми з Наддніпрянщини з метою їх подальшого залучення до роботи в ОУН; — звернути увагу на відірваність підпілля ОУН від великих міст, активізувати роботу там. Зважаючи на те, що підпілля ОУН слабко орієнтувалося в ситуації у великих містах УССР, пропо- нувалося скеровувати туди своїх довірених осіб для організації антирадянської роботи і збору політичної, військової і економічної інформації. Також планувалося звернути увагу і на інші питання, пов’язані з роботою підпілля на Наддніпрянщині. Було вирішено розшири- ти пропагандистську роботу серед всього українського населення; випускати більше підпільної літератури (брошур, листівок, закли- 94 Літопис УПА. Нова серія. Т. 10… — С. 478—479. 340 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА ків і т.п.) на різні актуальні теми; роз’яснювати населенню завдан- ня ОУН. Отож, підпільні типографії ОУН отримали завдання готу- вати літературу для поширення на всій території України. Окремо передбачалося запропонувати росіянам, які приїхали після 1944 р. в Західну Україну, виїжджати звідси95. Як бачимо, за свідченнями З. Благого чітко вимальовується картина, що на нараді Проводу ОУН в травні або червні 1948 р. розглядалися такі вузлові проблеми: 1) збереження кадрів; 2) про- сування діяльності підпілля на Наддніпрянщину; 3) організація роботи з молоддю. Власне, це й були програми (тактичні схеми) «Дажбог», «Орлик» та «Олег». Судячи з усього, на розробку і прийняття тактичних схем під- пілля ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» у 1945—1948 рр. серйозно вплинула тогочасна міжнародна ситуація. У значної частини насе- лення та членів ОУН (в т.ч. і керівного складу) все ще були надії, що «холодна війна» між західними країнами з одного боку, і СССР та його країнами-сателітами в Східній Європі — з іншого, може призвести до виникнення нової світової війни. У разі виникнення такого конфлікту, як і в 1941 р., з’являвся реальний шанс віднови- ти Українську державність. Відповідно, схема «Орлик» передбачала поширення діяльності ОУН на Наддніпрянщину, створення опорних пунктів, тиху пропаганду серед місцевого населення, адже опорні пункти і нові прихильники ОУН могли серйозно допомогти підпіллю у разі початку війни і просування військ західних союзників тери- торією СССР. Логічною також була ставка в роботі ОУН на молодь: вона мала продовжити боротьбу в нових умовах, не лише в підпіллі, а й шляхом проникнення на навчання в школи, університети, в ор- гани влади УССР, бути уважними очима і вухами підпілля. За свідченнями З. Благого, члени Проводу ОУН на нараді в червні 1948 р. проаналізували міжнародне становище і відзначили наростання суперечностей між СССР і США. Вони вважали, що війна між цими двома країнами неминуча і рано чи пізно повинна розпочатися. Саме тому було розроблено заходи щодо орієнтації на власні сили, підготовки населення до можливої війни, і у разі її виникнення ставилось завдання захоплення влади в Україні96. 95 Літопис УПА. Нова серія. Т. 10… — С. 479—480. 96 Там само. — С. 481. 341 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» Але подібне могло статися лише у випадку масованого наступу військ західних країн на територію СССР, подібно до того, як німці наступали влітку 1941 р. На випадок виникнення війни між СССР і західними державами Р. Шухевич та інші члени Проводу ОУН ще в середині 1940-х рр. підготували інструкцію «Оса», в якій докладно описувалось, як саме повинно діяти підпілля ОУН у випадку початку бойових дій, зокрема на території України97. Також на цей випадок було виготов- лено звернення від імені Української Головної Визвольної Ради (у двох варіантах). Ці документи вважались одними з найважливіших і враховувались під час розробки і вдосконалення основних тактич- них схем ОУН. Не всі члени Проводу ОУН вірили у можливість виникнення військового конфлікту. Характерний приклад — розмова Р. Шу- хевича та О. Гасина 12 січня 1949 р. Про неї знаємо з протоколу допиту чекістами дружини О. Гасина — Ольги Гасин (Пеленички). Вона розповіла, що мала зустріч з обома провідниками у Львові, на квартирі знайомої — Олени Фільварків. Р. Шухевич і О. Гасин розповіли їй, як похитнулося їх здоров’я в останні роки під час перебування в підпіллі. О. Гасин рекомендувала їм подумати про виїзд за кордон, де можна було підлікуватись і дочекатися на- паду США і Англії на СССР. Але Р. Шухевич і О. Гасин відпові- ли їй, що у зв’язку з важким станом здоров’я вони до кордону не дійдуть, адже треба було пройти понад 2000 км., перейти те- риторією Польщі, Чехословаччини і Австрії, які перебували під радянським впливом. Далі говорив О. Гасин і доводив, що війна між США, Англією та СССР має початися скоро, навесні 1949 р. Але Р. Шухевич з його точкою зору не погодився. Він з гумором зазначив, що О. Гасин аж від 1944 р. говорить про можливість ви- никнення подібної війни, але західні країни «до його точки зору прислухатись не забажали» і війну СССР не оголосили. Далі Р. Шу- хевич висловив свою тверду думку, що війна між СССР і захід- ними країнами може розпочатись лише тоді, коли США і Англія зуміють налаштувати свої народи проти СССР, а для цього по- 97 Інструкція «Оса-1» [прибл. 1946—1950 рр.] // Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 200—205; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 31. — Арк. 30—39. Була вилучена чекістами в березні 1950 р. серед паперів Р. Шухевича. 342 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА трібний тривалий час для перероблення свідомості людей, які в 1941—1945 рр. разом з СССР воювали проти нацистської Німеччи- ни та її сателітних країн. В світлі цього Р. Шухевич вважав, що нова війна може виникнути не раніше ніж через 5-7 років. Але, за- значив він, невідомо, чи залишиться до того часу в живих хтось із підпільників ОУН в Україні, адже радянські каральні органи вели постійну боротьбу з підпіллям98. Крім того, на нашу думку, розробку тактичних схем «Даж- бог», «Орлик» і «Олег» стимулювала внутрішньополітична ситуація в СССР. Придивившись до злиденних повоєнних умов життя на- селення і вкрай непростих умов для діяльності підпілля в СССР, керівництво Проводу ОУН дійшло до певних висновків. Стало зрозуміло, що для збереження ОУН як діючої організації необхід- но було впроваджувати саме такі тактичні схеми, як збереження досвідчених кадрів, поширення діяльності на всю територію Укра- їни і активна робота з молоддю як майбутнім кадровим резервом. Продовжувати боротьбу лише старими методами (зокрема — регу- лярними збройними нападами) було справжнім самогубством. Зате реалізація нових схем давала надію на успіх боротьби за віднов- лення незалежності України в майбутньому (нехай навіть і відда- леному у часі). Як же члени Проводу ОУН характеризували нараду у травні- червні 1948 р. та схвалені на ній рішення про основні напрямки подальшої діяльності підпілля? У своїх спогадах В. Галаса згадував, що в середині травня 1948 р. він разом з О. Дяківим і П. Федуном вирушив з Карпат на Львівщину, щоб зустрітися з Р. Шухевичем. Нарада Проводу ОУН відбувалась у Миколаївських лісах на Львівщині. Її учасниками, окрім нього, були: Р. Шухевич, П. Федун, О. Дяків, З. Тершако- вець, В. Бей. На нараді кожен член Проводу виступав з доповід- дю. Хоча В. Галаса не вказує назв програм ОУН, навіть згадані теми виступів говорять про ті напрямки роботи, які найбільше цікавили керівництво підпілля. Р. Шухевич охарактеризував по- літичну ситуацію в світі і в Україні, з’ясував причини переходу від партизанської до підпільної збройної боротьби, до якої мали 98 Літопис УПА. Нова серія. Т. 10… — С. 492; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 9. — Арк. 106—107. 343 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» долучитися воїни УПА. Він підкреслив, що незважаючи на великі жертви, підпілля діє, зв’язки між його клітинами функціонують. П. Федун говорив про необхідність посилення вишкільно-виховної роботи серед кадрів, готування їх до затяжної підпільної бороть- би. О. Дяків розповів про напрями політично-пропагандистської роботи, зазначив, що редакційні групи працюють, друкується підпільна преса, нелегальні видання. В. Бей зробив огляд діяльнос- ті ОУН і УПА на СУЗ і зауважив, що роботу слід продовжувати у двох площинах: розбудовувати організаційні клітини і безперерв- но проводити виховну роботу, головним чином, серед молодої ін- телігенції. З. Тершаковець поінформував про стан справ у Львів- ському краю, відзначивши посилення арештів серед української інтелігенції, насаджування на керівні посади росіян, причому не лише у Львові, а й в районних і промислових центрах. Сам В. Га- ласа звітував про події 1945—1947 рр. на Закерзонні, про рейди відділів УПА в Чехословаччину і західну Європу99. На нараді у Р. Шухевича в травні 1948 р. В. Галаса отримав призначення на по- саду провідника Крайового проводу ОУН на ПЗУЗ. Після виступів відбулась дискусія і були прийняті відповідні рішення щодо осно- вних напрямків подальшої діяльності. Навіть перелік питань, названих В. Галасою, підтверджує, що значну увагу керівництва українського визвольного руху при- вертали збереженню кадрів підпілля, їх правильній розстановки, посиленню вишколу, а також поширенню діяльності ОУН на те- риторії Центральної, Південної і Східної України, залученню до роботи молодих кадрів. Після зустрічі з членами Проводу ОУН В. Галаса вирушив на Волинь. В дорозі він мав ще одну зустріч — з заступником Р. Шу- хевича В. Куком, який розповів йому про умови праці на Волині і про питання, які слід було вирішувати. Після прибуття на Волинь В. Галаса замінив на посаді провідника ОУН на ПЗУЗ Миколу Козака-‘Смока’, який ставав його заступником. У спогадах В. Га- ласа розповів про свої зустрічі з членами крайового проводу ОУН на ПЗУЗ влітку 1948 р., а особливо докладно — про нараду у лі- совій криївці Мізоцького району Рівненської області з М. Козаком, Іваном Литвинчуком-‘Дубовим’ і Анатолієм Маєвським-‘Уліяном’. 99 Галаса В. Наше життя і боротьба. Спогади... — С. 121—123. 344 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА На нараді було визначено такі основні напрямки подальшої під- пільної праці: 1. Постійно проводити вишкільно-виховну роботу з керівника- ми та рядовими членами збройного підпілля, насамперед взимку. Не залишати людей без духовної підтримки. На відправах і зустрі- чах коментувати ситуацію у світі та в Україні. Навчати кадри кри- тично аналізувати події і робити висновки. Зміцнювати взаємну довіру, ідейну єдність. 2. Удосконалювати виховну роботу серед молоді. Кожний ке- рівник району чи групи повинен підібрати і вишколити двох-трьох юнаків. Спілкуватися індивідуально, не групувати у звена. У під- пілля приймати не охочих, а стійких і мужніх. 3. Проводити виховну роботу з родинами, з якими контактуємо. Навчати їх правил конспірації при виконанні послуг для повстан- ців. Викривати антиукраїнські дії большевицького режиму, пере- конувати в необхідності нашої боротьби. 4. Розширювати зв’язки з українцями із СУЗ, особливо з меш- канцями сіл. Проводити з ними розмови за змістом підготовленої програми, давати нашу літературу. Щоб уникнути провокацій і засідок опергруп НКВД, з’являтися несподівано, без попередньої домовленості. 5. Збільшити наклади видань, призначених для СУЗ. Друку- вати тільки після узгодження з проводом ОУН на ПЗУЗ. Публі- кувати, головним чином, матеріяли, які розкривають гнобитель- ську суть большевицької політики, та наші програмні документи, у першу чергу такі: «Чи большевики ведуть до комунізму», «Ко- лоніяльна політика большевиків на Україні», «Україна погибає, хто винуватий у тому?», «Платформа УГВР», «За що бореться УПА», «Наше становище до російського народу» тощо. Для місце- вого вжитку літературу друкувати на циклостилях (ротаторах). В. Галаса мав очолити редакційну групу для випуску журналів «За волю нації», що видавався до того часу, і «Молодий рево- люціонер», призначеного для молоді. Дописувачами могли бути всі охочі. 6. Постійно старатися проникати в глибину Житомирської та Київської областей. Діяти конспіративно, підбирати найпевніших із молоді, практикувати тільки індивідуальні контакти, виховува- ти, не давати завдань, які могли б їх передчасно деконспірувати. 345 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» Перекинути із ПЗУЗ у згадані області декого з досвідчених орга- нізаторів і пропагандистів. 7. Дотримуватись якнайстрогіших правил конспірації, зокрема обмежити вихід з криївок у зимові місяці. Щодо методів конспіра- ції та протидії ворожій агентурі найбільш кваліфіковані рекомен- дації давав А. Маєвський100. Проаналізувавши ці нові напрямки діяльності підпілля ОУН на ПЗУЗ, можна зробити висновок, що рішення, прийняті на на- раді в Миколаївських лісах, В. Галаса одразу ж після прибуття на Волинь довів до відома місцевому керівництву. Невдовзі про них дізналися всі підпільні кадри на Волині, і програми «Дажбог», «Орлик» і «Олег» одразу ж стали втілюватися у життя. Це ж під- тверджують спогади дружини В. Галаси — М. Савчин, яка доклад- но розповіла відомі їй факти про діяльність В. Кудри-‘Романа’ у Житомирській області, який звітував про свою роботу В. Галасі; про факти участі волинської молоді в ОУН, створення молодіжних ланок; про активні заходи безпеки, застосовані в підпіллі ОУН, щоб уберегти власні кадри від знищення101. Про постійну роботу зі збереження кадрів, поширення діяль- ності ОУН на Схід і залучення до діяльності в підпіллі молоді неодноразово розповідав у своїх інтерв’ю керівник проводу ОУН в 1950—1954 рр. В. Кук102. Зокрема, він наводив відомі йому факти про створення молодіжних ланок підпілля, діяльність його друга В. Бея на Вінниччині і Хмельниччині тощо. Скоріше за все, за такою ж схемою, як подав В. Галаса, реалі- зація програм «Дажбог», «Орлик» і «Олег» розгорталася на терито- рії всіх інших крайових проводів ОУН. Після отримання інструкцій від керівництва Проводу ОУН низові ланки підпілля вживали за- ходів для їх виконання. Зі змінами в політичній ситуації в світі та в СССР протягом 1949—1950 рр. керівники Проводу ОУН продовжили розробку но- вих інструкцій щодо роботи за тактичними схемами «Дажбог», «Орлик» і «Олег». На нарадах в червні 1949 р. і в червні 1950 р. члени Проводу ОУН скоригували старі програми, визначили, що 100 Галаса В. Наше життя і боротьба. Спогади… — С. 129—131. 101 Літопис Української повстанської армії. Т. 28. Марія Савчин. Тисяча доріг; спо- мини. — Торонто; Львів, 1995. — 600 с. 346 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА в них актуальне і надалі, підготували нові інструкції щодо їх ви- конання. На основі агентурних матеріалів, вилучених у підпільників ОУН документів та свідчень захоплених членів ОУН аналітики МҐБ УССР уважно стежили за змінами в напрямках діяльності підпілля, готували узагальнюючі довідки на цю тему. З них ми бачимо докладну картину того, як програми «Дажбог», «Орлик» та «Олег» коригувалися і впроваджувалися у життя. Серед збере- жених документів варто назвати такі: — довідку МҐБ УССР про факти проникнення оунівців в комсомол і навчальні заклади в Західних областях України (06.04.1949 р.)103, — довідку МҐБ УССР про намагання підпілля ОУН поширити вплив на молодь (липень 1949 р.)104, — довідку МҐБ УССР про роботу підпілля ОУН серед молоді (грудень 1949 р.)105, — довідку УМҐБ по Станіславській області про оволодіння підпіллям ОУН молоддю (1950 р.)106, — довідку МҐБ УССР щодо нової тактики підпілля ОУН у 1948—1950 рр.107, — довідку МҐБ УССР щодо змін у тактиці діяльності ОУН у зв’язку з суцільною колективізацією і активізацією заходів МҐБ в Західній України (30.09. 1950 р.)108, 102 Кук В. УПА в запитаннях і відповідях Головного командира / Ред. Я. Сватко. — Львів, 2007. — 80 с.; Горишняк В. О своей непростой судьбе размышляет последний главнокомандующий ОУН—УПА Василий Кук (інтерв’ю) // Факты и коммента- рии. — 2002. — 18 сентября. — С. 13; Муратов О. Про УПА — від першої особи. Про юнацьке загартування у «Пласті», гімназійний вишкіл і, головне, про бороть- бу на чолі проводу Української повстанської армії розповідає останній головноко- мандувач УПА Василь Кук // Дзеркало тижня. 2007. — № 5 — 10 лютого. — С. 14. 103 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 653—657; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 27. — Арк. 36—45. 104 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 658—685; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 26. — Арк. 230—292. 105 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 686—693; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 27. — Арк. 55—75. 106 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 644—646. 107 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 646—652; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 27. — Арк. 46—54. 108 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 718—730; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 27. — Арк. 271—294. 347 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» — огляд вилучених МҐБ УССР підпільних документів, аген- турних матеріалів і свідчень захоплених членів ОУН, які характе- ризували прийоми діяльності підпілля ОУН (1950 р.)109, — довідку МҐБ УССР про методи діяльності підпілля ОУН в західних областях України (листопад 1951 р.)110, — доповідну записку про ліквідацію молодіжних націо- налістичних організацій у Львівській області в 1951—1952 рр. (14.04. 1952 р.)111. У всіх цих документах зроблено висновок, що підпілля в бо- ротьбі з чекістами у повоєнні роки зазнало серйозних втрат, а тому керівництво ОУН намагалося врятувати від повного зни- щення свої кадри і застосовувати нові прийоми протирадян- ської роботи. Менше стало здійснюватись терористичних актів і збройних акцій, зате більше випускалося агітаційних матеріалів, збільшилась кількість прихованих саботажних акцій тощо. Про- аналізувавши всі наявні документи, аналітики МҐБ УССР зро- били висновки, що на той час підпілля ОУН переслідувало такі основні цілі: 1) збереження вцілілих від розгрому організаційних кадрів (з вилучених підпільних документів чекісти встановили, що ця про- грама шифрувалася під назвою «Дажбог»), 2) поширення впливу на Східні області України (зашифровува- лась під назвами «Орлик», «Харків»), 3) поповнення кадрів ОУН за рахунок легалізованих осіб, голо- вним чином — з числа молоді, учнів і студентів (зашифровувалась під назвою «Олег»). Як бачимо, основні напрямки стратегії підпілля ОУН не були секретом для радянських каральних органів. В узагальнюючих до- відках чекісти аналізували свідчення З. Благого про нараду Про- воду ОУН в червні 1948 р. і зазначали, що завдання, поставлені на тій нараді, були актуальними і надалі та відображалися у ви- лучених підпільних документах за 1949—1950 рр. 109 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 731—740; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 27. — Арк. 249—270. 110 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 743—754; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 27. — Арк. 130—160. 111 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 757—769; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 27. — Арк. 165—180. 348 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА У 1949 або 1950 р. чекістам вдалося захопити лист С. Бандери до Р. Шухевича (його привезли в Україну кур’єри з Мюнхена в травні-червні 1949 р., яких десантували з літака), в якому йшло- ся про подальшу стратегію і тактику дій підпілля ОУН. Бандера вважав, що найважливішим і цінним було зберегти і побудувати мережу підпілля, нехай навіть невеликої чисельності, але з охо- пленням всієї території України. Слід було пронизати своїм впли- вом радянську армію, колгоспи, основні робітничі центри, молодь, школи, вищі навчальні заклади, інспірувати націоналістичні на- строї в цих колах, але обережно ухилятися від оформлення цих процесів в організаційні форми. Також С. Бандера пропонував зро- бити ставку на українську молодь, і при тому — на соціально продуктивну: робітників, рядових колгоспників, молодих офіцерів тощо112. Згідно з цими порадами і вказівками керівництво Проводу ОУН в Україні влітку 1949 р. розробило нові інструкції щодо про- довження реалізації програм «Дажбог», «Орлик» та «Олег» і дещо перебудувало методи своєї діяльності, в першу чергу — ще більше зменшило кількість збройних акцій. Щоправда, зважаючи на тиск з боку радянських каральних органів, виконати вказівки С. Банде- ри виявилося доволі складно, а іноді просто неможливо. Які ж саме підпільні документи свідчать про продовження реалізації програм «Дажбог», «Орлик» і «Олег» у 1949—1950 рр.? Перш за все, це вцілілі інструкції Проводу ОУН в Україні, пере- дані низовим ланкам підпілля, а також збережені організаційні записи керівництва ОУН, що були вилучені чекістами у вбитих підпільників. Більшість із них збереглося в ГДА СБУ. 13 червня 1949 р. у вбитого керівника Рогатинського надра- йонного проводу ОУН ‘Марка’ чекісти вилучили інструкцію від 11.05.1949 р., де йшлося про роботу з молоддю. Пропонувало- ся направляти на фабрично-заводське навчання довірених юна- ків, через яких дізнаватися умови праці, настрої і т.п. Крім того, пропонувалося через студентів у великих містах налагоджувати контакти зі студентами-«східняками», проводити з ними бесіди і приховану агітацію. Все це мало сприяти подальшому поширенню впливу підпілля ОУН на населення113. 112 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 718—719; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 27. — Арк. 271—275. 349 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» 14 червня 1949 р. в лісі біля с. Зозулі Золочівського району Львівської області чекісти виявили бункер підпілля ОУН, а в ньо- му — листування В. Кука і Р. Шухевича. Останній наголошував на тому, що нині підпіллю слід зосередитись на двох важливих напрямках роботи — з молоддю та на Сході, інакше може статися катастрофа114. Протягом 1948—1949 рр. чекісти вилучили у вбитих кур’єрів окремі листи і документи В. Галаси, В. Бея, М. Козака та інших провідників ОУН, в яких давалися докладні вказівки щодо збереження кадрів ОУН, поширення діяльності підпілля на Схід, більш активного залучення молоді до діяльності українського ви- звольного руху115. 24 листопада 1949 р. чекісти вбили Григорія Семенка-‘Мручка’, керівника пропаганди крайового проводу ОУН на ПЗУЗ. У його блокноті було знайдено докладні інструкції щодо основних на- прямків діяльності підпілля ОУН на Волині, в т.ч. поширення впли- ву підпілля ОУН на Наддніпрянщину, збереження кадрів, роботу з молоддю тощо116. Судячи з усього, ці інструкції він отримав від керівника Проводу ОУН на ПЗУЗ В. Галаси-‘Орлана’. Останній на- голошував, за слід за будь-яку ціну зберегти організацію, розбу- довувати її на Сході і подбати про молоде поповнення. На початку 1950 р. керівник проводу ОУН в Україні Р. Шухе- вич передав інструктивного листа своїй зв’язковій Ользі Ільків- ‘Роксоляні’, яка збиралася виїжджати на Наддніпрянщину117. Він констатував, що всі останні роки підпілля намагалося працювати на СУЗ з більшими чи меншими успіхами, і тому її поїздка става- ла ще однією нагодою досягти там успіху. На думку Р. Шухевича, міжнародне становище було таким, що нова війна могла розпо- чатися не раніше ніж за кілька років. Зате після переходу відділів УПА з Закерзоння в Німеччину в 1947 р. та розголосу навколо цього в світі стало більше відомо про боротьбу підпілля за від- новлення незалежності України. Громадська думка в США стала 113 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 645—646. 114 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 27. — Арк. 76—79. 115 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 703—708. 116 Витяги з робочого блокноту керівника пропаганди крайового проводу ОУН на ПЗУЗ Г. Семенюка — «Мручка», «Миколи» (1949 р.) // Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 192—198; ГДА СБ України. — Ф. 2. — Оп. 59 (1953 р.). — Спр. 16. — Т. 3. — Арк. 65—74. 117 Лист був вилучений в О. Ільків при арешті чекістами 16.03.1950 р. в м. Львові. 350 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА дедалі більше схилятися до потреби визнання незалежності Укра- їни. Р. Шухевич вважав, що ОУН слід орієнтуватися на власні сили. Він дав О. Ільків такі завдання: 1) протриматися до початку нової війни, не дати ворогам спровокувати себе на небезпечні дії; 2) якщо війна між західними країнами і СССР почнеться і СССР стане розвалюватися, тоді слід організувати українців, агітува- ти їх за відновлення незалежності України. Особливу увагу слід звернути на сільську та міську інтелігенцію, яку варто залучити до роботи; 3) під час перебування на Наддніпрянщині цікавитися життям, побутом, мисленням, господарюванням, культурно-на- ціональним становищем місцевих українців, інформувати про це. В кінці листа Р. Шухевич побажав О. Ільків успіхів, зауваживши, що «якщо Вам вдасться зробити те, що я накреслив, то Ваша ро- бота буде варта можливо більше, ніж робота і смерть тисяч наших повстанців. На Схід України, там місце нашої роботи»118. Заарештована чекістами 6 травня 1950 р. зв’язкова П. Федуна — Галина Голояд-‘Марта’ на слідстві докладно розповіла про вка- зівки Проводу ОУН щодо налагодження роботи у Центральних, Південних і Східних областях України. Більше того, вона за дору- ченням керівництва особисто виїжджала у 1949 р. в с. Рудня Горо- днянського району Чернігівської області, де мала вивчити умови праці, погляди населення, намітити людей для залучення до робо- ти. Згодом там було залучено до співпраці з ОУН кількох місцевих молодих людей, тобто створено осередок ОУН, викопано бункер, де зберігалися підпільна література, листівки. Крім того, вона від- відала Київ119. Після повернення на Львівщину Г. Голояд підготувала звіт про свою поїздку, який активно обговорювався в усіх організа- ційних ланках Львівського крайового проводу ОУН120. У вбитих 20 жовтня 1950 р. в горах неподалік с. Шешори Косівського району Івано-Франківської області керівника Ко- ломийського окружного проводу ОУН Романа Качурівського (Легкого)-‘Бориса’ і члена Карпатського крайового проводу ОУН 118 Сергійчук В. Український здвиг. Наддніпрянщина. — К., 2005. — С. 706—709; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. — Арк. 35—38. 119 Дет. див.: Іщук О. С., Іванченко В. В. Життєвий шлях Галини Голояд — «Марти Гай». — Львів; Торонто: «Літопис УПА», 2010 (серія «Події і люди», кн. 10). — С. 23—27. 120 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 735. 351 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» В. Савчука-‘Сталя’ чекістами було вилучено робочі зошити, за- писи та інструкції щодо реалізації програм «Дажбог», «Орлик» і «Олег». Зокрема, у Р. Качурівського (Легкого) було знайдено ін- струкцію під назвою «Тактичні вказівки в діяльності»121, де дуже докладно описувалось, що слід робити, щоб реалізувати ці про- грами. Як нині відомо, влітку 1950 р. в Карпатах відбулась нарада керівництва Карпатського крайового проводу ОУН, яку проводив його керівник С. Слободян-‘Клим’122. Саме він дав вказівки щодо продовження реалізації програм «Дажбог», «Орлик» і «Олег» своїм підлеглим, роз’яснив, як саме слід будувати роботу. Збереглися навіть фотографії, зроблені під час цієї наради123. У записах В. Савчака також дуже докладно описано, як слід реалізувати програми «Дажбог», «Орлик» і «Олег». Особливий на- голос робився на ще більшому посиленні конспірації, вмінні пра- цювати у найважчих умовах; залученні до підпілля лише повністю перевірених молодих юнаків, з середньою освітою, здатних до серйозної роботи; пересилання на Схід досвідчених бойовиків під- пілля, які здатні були б швидко акліматизуватися в нових для себе умовах. Скоріше за все, В. Савчак як член Карпатського кра- йового проводу ОУН мав нараду зі своїм провідником С. Слободя- ном, і вони спільно опрацьовували ці вказівки124. Подібні інструкції щодо посилення роботи з молоддю були ви- лучені співробітниками УМДБ по Львівській області у вбитого 28 жовтня 1950 р. провідника Куликівського районного проводу ОУН ‘Ключа’125. Вказівки про роботу ОУН на Наддніпрянщині були ви- лучені чекістами і у заарештованого в 1951 р. керівника Кам’янець- Подільського окружного проводу ОУН М. Качановського-‘Скоба’126. 121 Див.: Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 217—222; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 28. — Арк. 106—116. 122 Ільницький В. Провід ОУН Карпатського краю. — Львів; Торонто: «Літопис УПА», 2012 (серія «Події і люди», кн. 21). — С. 35. 123 Ільницький В. Провід ОУН Карпатського краю… — С. 81—83. 124 Див: Витяги з робочих зошитів члена Карпатського крайового проводу ОУН Василя Савчука-‘Сталя’ (не пізніше жовтня 1950 р.) // Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 222—255; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. — Арк. 109— 117; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 28. — Арк. 76—98. 125 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 733. 126 Вказівки про роботу ОУН на СУЗ з блокноту керівника Кам'янець-Подільського окружного проводу ОУН М. Качановського-‘Скоба’ (1949 р.) // Літопис УПА. Нова серія. Т. 18. — С. 191; ГДА СБ України. — Ф. 2. — Оп. 43 (1953 р.). — Спр. 1. — Т. 2. — Арк. 310—311. 352 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Свідчення про спроби поширення діяльності ОУН на Наддні- прянщину дав чекістам заарештований член Крайового проводу ОУН «Москва» Дмитро Римарчук-‘Неситий’ (довірена особа Івана Литвинчука). На допиті 10 листопада 1950 р. він докладно розпо- вів про заходи, які робив для реалізації програми «Орлик» ке- рівник крайового проводу ОУН «Москва» І. Литвинчук-‘Дубовий’. Вони полягали у пересиланні грошей підпільникам Наддніпрянщи- ни, постачанні їм підпільної літератури, налагодженні постійного кур’єрського зв’язку, обміні звітами тощо127. 18 листопада 1950 р. у вбитого чекістами керівника Карпатсько- го крайового проводу ОУН С. Слободяна-‘Єфрема’ було вилучено блокнот із зашифрованими записами, а також нотатки щодо реалі- зації тактичних програм «Дажбог», «Орлик» і «Олег». Є всі підстави вважати, що ці вказівки він отримав від керівництва Проводу ОУН в Україні, адже у травні-червні 1950 р. він та П. Федун разом пере- бували на черговій щорічній нараді. У записах дуже докладно вка- зано, як саме слід проводити роботу (багато в чому вони збігаються з тими, що були в блокнотах В. Савчака і Г. Качурівського). Найціка- вішим моментом видається те, що за кожним окружним проводом Карпатського краю ОУН закріплювалися 2-3 східні області Украї- ни, де підпільникам слід було проводити свою роботу. Зокрема, за Буковинським окружним проводом ОУН (умовне позначення — 20) закріплювалася Молдавська ССР; за Коломийським окружним про- водом (21) — Дніпропетровська і Запорізька області; за Станіслав- ським окружним проводом ОУН (22) — Кримська область (тоді ще перебувала в складі РСФСР); за Калуським окружним проводом ОУН (23) — Миколаївська, Херсонська і Кіровоградська області; за Дрогобицьким окружним проводом ОУН (24) — Одеська та Із- маїльска області. Крім того, за невідомими чекістам проводами під номерами 25, 26 і 27 закріплювалися Кавказ і Кубань; Вінницька і Житомирська області; Харківська і Черкаська області. З записів С. Слободяна чекісти дізналися про створення підпільниками ОУН опорного пункту в районі м. П’ятихатки Дніпропетровської області, про підготовку до скерування на Схід підпільників ‘Сергія’, ‘Бурі’, ‘Чучупаки’, ‘Гриця’ та інших128. 127 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 734. 128 Там само. — С. 737. 353 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» Особливу увагу підпільників ОУН привернув початок війни у Кореї. У записах С. Слободяна, В. Савчака і Р. Качурівського є вка- зівки щодо необхідності підготувати підпілля на випадок виник- нення конфлікту між англо-американським блоком і СССР, вза- ємини між якими під час Корейської війни загострилися до краю, що загрожувало вибухом нової світової війни. В першу чергу ма- лося на увазі забезпечити достатню кількість бункерів, техніки, зброї, продуктів, одягу тощо. Також передбачалося організувати збір інформації про місця розташування підрозділів радянської армії, їх чисельність, пересування ворога. Керівництвом підпілля було виготовлено формуляр «Військового звіту», користуючись яким, довіреним особам пропонувалося збирати інформацію по- літичного, військового і економічного характеру про ситуацію в СССР і Україні129. Загалом реалізація програм «Дажбог», «Орлик» і «Олег» все ж не дала тих результатів, на які сподівалися підпільники. Слід за- значити, що протягом 1950—1951 рр. підпілля ОУН понесло вкрай великі втрати в боротьбі з чекістами. В результаті значна частина Організації була розгромлена, загинули досвідчені кадри, яких нікому було замінити; зв’язки розривалися, вести організаційну роботу ставало дедалі важче. Діяльність підпілля ОУН в Україні вступила у свою завершальну стадію. Цікаву інформацію про вимушене згортання реалізації тактич- них схем «Дажбог», «Орлик» і «Олег» чекістам вдалося виявити у робочих записах вбитого 21 грудня 1951 р. члена Проводу ОУН Р. Кравчука-‘Петра’. Він докладно проаналізував стан кадрової роботи в підпіллі у 1950—1951 рр., визначив основні тактичні за- вдання, серед яких були: припинення всіх зовнішніх проявів, які не були вирішальними для нормального існування ОУН; прове- дення пропагандистської роботи, грошових зборів тощо індивіду- ально і дуже конспіративно; уважне спостереження за людьми, щоб не допустити провалів; максимально уважне ставлення до підбору нових кадрів в ОУН тощо. У роботі з підпільними кадрами Р. Кравчук вважав за головне: 1) всебічне ідейно-політичне виховання і засвоєння головних за- вдань визвольного руху українського народу і його цілей; 2) під- 129 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 739—740. 354 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА готовку до праці з новими кадрами (підбір, виховання, навчан- ня); 3) підготовку кадрів до самостійної праці на випадок втрати зв’язку з керівництвом; 4) попередження кадрів про різні прийо- ми органів МҐБ. При цьому подбати про недопущення захоплення підпільників живими на пунктах зустрічей, в будинках, бунке- рах; уважно стежити за харчами, бо були випадки, коли чекісти через агентів передавали отруєні; стежити, щоб не випити і не з’їсти в їжі снодійні препарати і т.д. Очевидно, Р. Кравчук, як до- свідчений підпільник, усвідомив, наскільки великими були втрати ОУН в боротьбі з чекістами, що не давало підстав сподіватися на зміну ситуації на краще найближчим часом, тому пропонував зосередитись на питаннях збереження решток організації, не про- являючи активності. Це давало хоч і невелику, але надію на те, що вдасться «пересидіти» важкі часи. Звісно, за таких умов по- вноцінно реалізовувати програми «Орлик» та «Олег» вже не було можливості, вони згорталися, що добре усвідомлювали керівники підпілля. Крім того, Р. Кравчук докладно проаналізував кадровий стан Карпатського крайового проводу ОУН, звернув увагу на ве- ликі кадрові втрати підпілля, що стало наслідком дій співробіт- ників МҐБ130. З вцілілого листування членів Проводу ОУН в Україні В. Кука, Р. Кравчука, П. Федуна, В. Галаси в 1951 р., яке досліджували В. Ковальчук та В. Огороднік, видно, що керівництво Проводу ОУН було сильно стурбоване величезними кадровими втратами підпілля, намагалося ще більше посилити конспірацію, щоб збе- регти Організацію131. Але цього досягти не вдалося. Чекісти, ко- ристуючись набутим досвідом, викривали підпільні ланки ОУН. Насильницька організація колгоспів вибила з-під ніг підпілля його найнадійнішу соціальну базу — селян-одноосібників. Змінилось також ставлення населення: залякані міщани і селяни, яких по- заганяли на підприємства та в колгоспи, де був доволі суворий 130 Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939—1955 рр.)… — С. 502—511; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 26. — Арк. 159—172. 131 Див.: Ковальчук В., Огороднік В. Листування керівництва ОУН(б) і УПА на укра- їнських землях // З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ. — Київ; Харків: Права людини, 2010. — № 1. — С. 147—168; Ковальчук В., Огороднік В. Листування ке- рівництва підпілля ОУН(б) на Волині і Поліссі // З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД— КГБ. — Київ; Харків: Права людини, 2010. — № 2. — С. 236—331. 355 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» контроль, не наважувались підтримувати членів ОУН, боялися покарання радянської влади, тремтіли за долю рідних. До останніх років існування організованого підпілля ОУН, не- зважаючи на величезні втрати кадрів, виконання програм «Даж- бог», «Орлик» і «Олег» не припинялося. Ця робота йшла за інер- цією, її важко було зупинити навіть у 1952—1954 рр., коли вже ставало зрозуміло, що невдовзі підпілля ОУН як централізована організація припинить своє існування. Той факт, що підпілля ОУН як організація зуміло так дов- го протриматися в умовах СССР (від 1944 до 1954 рр.), свідчить про втілення в життя програми «Дажбог». Але навіть те, що ка- дри діяли максимально конспіративно і старалися берегти себе, не врятувало їх від загибелі, адже надто сильним супротивником виявилися радянські спецслужби. Показовим прикладом реалізації програми «Орлик» є те, що керівник Проводу ОУН В. Кук в травні 1952 р. відправив В. Бея з групою підпільників, щоб відновити діяльність на Хмельниччині та Вінниччині, але всі вони загинули в бою з чекістами 23.05.1952 р. в Тернопільській області. Член Проводу ОУН В. Галаса був захо- плений чекістами 11.07.1953 р. під час перебазування з Волині у Хмельницьку область, при переході для подальшої роботи на Схід. Окремі ланки ОУН (хоч і в невеликій кількості) діяли на території Наддніпрянщини і після 1953 р. Щодо програми «Олег», то у 1952—1953 рр. чекісти фіксували непоодинокі випадки переходу молоді на нелегальне становище в підпілля ОУН, виявляли молодіжні організації ОУН, створені в рамках реалізації планів підпілля щодо роботи з молоддю. Крім того, у подальші роки чекісти неодноразово виявляли серед укра- їнської молоді прихильників ОУН, які мали антикомуністичні на- строї, вчиняли антирадянські дії (вивішування жовто-блакитних прапорів на будинках, залишення антирадянських написів на сті- нах, проведення антирадянських бесід, зібрань і т.п.). * Якими ж були наслідки реалізації тактичних схем «Дажбог», «Орлик» і «Олег»? Програма «Дажбог» сприяла збереженню підпільних кадрів ОУН в нових, важких умовах. Оскільки схема в кінці 1940-х рр. передбачала мінімізацію відкритих збройних виступів, то під- 356 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА пільні кадри змогли зосередитися на самовишколі, виготовленні літератури, проведенні агітаційних акцій серед населення тощо. Посилення конспірації призвело до того, що підпільники доско- нало оволоділи мистецтвом самозбереження, проводили свої акції дуже законспіровано, невеликими групами, тому чекістам склад- но було їх розшукати. Розшук співробітниками НКҐБ-МҐБ-МВД- КГБ підпільних проводів ОУН дуже затягнувся, іноді тривав ро- ками, а остаточно організований спротив був розгромлений лише у середині 1950-х рр., що в умовах СССР можна вважати уні- кальним досягненням. Збереження кадрів і подальша їх діяльність мало посприяти зриву радянізації Західної України. І справді, у 1945—1951 рр. регулярні збройні і пропагандивні акції ОУН таки сповільнили цей процес. Створення підпільних ланок на випадок початку війни між СССР і західними країнами могло б посприяти закріпленню впливу підпілля на органи влади та управління з ме- тою підготовки до захоплення влади в Україні. Певного результату вдалося досягти і у справі поповнення під- пілля новими кадрами. На жаль, за вцілілими документами важко судити, скільки саме підпільників влилося до українського ви- звольного руху в 1945—1954 рр., але за даними МҐБ УССР лише від 1 січня 1950 р. до 1 жовтня 1951 р. на нелегальне становище до підпілля ОУН перейшло щонайменше 487 осіб, з них більшість — молоді люди у віці 17-20 років (252 осіб) і 20-25 років (195 осіб)132. Та все ж за допомогою тактичної схеми «Дажбог» результатів вдалося досягти лише частково. Вона не могла забезпечити повної перемоги підпіллю ОУН в тривалому протистоянні з потужною ра- дянською владою — надто нерівними виявилися сили. Але про- грама збереження кадрів посприяла тому, що боротьба чекістів з ОУН дуже затяглася. Підпілля повільно, вперто здавало свої по- зиції, в більшості випадків (хоч і не завжди) боролося до останньої можливості, але все ж не встояло. Це й недивно, адже радянська влада зосередила в Західній Україні дуже потужні військові сили і адміністрацію, і протистояти радянізації, колективізації, масовим політичним репресіям і депортаціям підпіллю було вкрай важко. Поступово чекісти набралися досвіду, щоденно викривали під- пільників. З іншого боку, якби не збройна та пропагандистська 132 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 27. — Арк. 118. 357 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» діяльність ОУН у 1944—1954 рр., то жертв з боку українського населення могло би бути ще більше, адже з беззбройними роз- правлятися завжди легше. Прикладом можуть бути політичні ре- пресії і депортації радянською владою кримських татар у 1944 р. (весь народ був виселений з місць проживання за кілька днів) або чеченців. З українцями все ж подібного не сталося. Результати реалізації програми «Орлик» («Харків») також ви- явилися меншими, ніж очікувалося. Підпільники ОУН вірили у те, що їх діяльність, пропаганда та особистий приклад зможуть рано чи пізно викликати симпатії більшості українського населення Наддніпрянщини в боротьбі проти СССР, привернуть наддніпрян- ців на їхній бік. Але цього не сталося. Протягом 1944—1954 рр. підпілля ОУН більшою чи меншою мірою підтримувала лише не- велика частина українського населення Центральних, Східних та Південних областей України. Більшість залишалася пасивною, була залякана терором радянських каральних органів, вирішува- ла здебільшого свої побутові питання. Велика частина населен- ня Наддніпрянщини під впливом радянської агітації ставилась до ОУН дуже ворожо. Історик О. Пагіря вважає, що основною тактикою для по- ширення впливу українського підпілля на терени Наддніпрян- щини у повоєнний період були агітаційно-пропагандистські та диверсійні рейди боївок ОУН. Зокрема, найбільш активно в Цен- тральній Україні проводили діяльність бойові групи В. Кудри- ‘Романа’ (1945—1955 рр.), С. Примака-‘Бутька’ (1945—1951 рр.), С. Смолюка-‘Дем’яна’ (1947—1950 рр.), ‘Ярославенка’, ‘Деркача’, ‘Омелька’, ‘Ваньки’ та ‘Шевченка’. При Кам’янець-Подільському окружному проводі ОУН у 1945—1946 рр. діяли боївки ‘Ореста’, ‘Арсена’, ‘Кармелюка’, а у 1951—1952 рр. — боївка М. Криси- ‘Кобзаря’, що здійснила агітаційно-пропагандистський рейд на те- риторію Київської області. Остаточно організаційна мережа ОУН на терені Центральної та Східної України припинила своє існу- вання у 1952 р. після загибелі колишнього крайового провідника ОУН «Поділля» В. Бея-‘Уласа’, хоча остання оунівська боївка на чолі з В. Кудрою-‘Романом’ була ліквідована МҐБ 8 липня 1955 р. в с. Сушки Коростенського району Житомирської області133. 133 Пагіря О. Вступ // Літопис УПА. Нова серія. Т. 18… — С. 27. 358 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Повної статистики про участь в підпіллі ОУН мешканців Цен- тральних, Східних та Південних областях України, на жаль, досі не виявлено. Збереглися лише деякі уривчасті дані. До прикладу, про- тягом 1948 — першої половини 1949 рр. органами МҐБ УССР у Цен- тральних, Східних та Південних областях України було виявлено та ліквідовано 14 молодіжних організацій, заарештовано 108 осіб134. Як видно з узагальнюючої довідки начальника 1 відділення 4 відділу Управління КҐБ по Житомирській області майора Воро- нянського від 25.11.1955 р., за час від 1944 до 1955 рр. чекістами на території лише однієї цієї області було зареєстровано 414 акцій ОУН і УПА, серед них: 21 випадок вбивства радянського партій- ного активу, 290 випадків пограбування колгоспів та кооперати- вів, 5 випадків підпалів колгоспних будівель; було заарештовано 638 підпільників ОУН та їхніх прихильників, захоплено понад 100 стволів зброї, викрито 1 типографію і вилучено 36 кг шрифту, зруйновано 31 бункер, вилучено кілька сотень тисяч підпільних листівок, брошур та інших підпільних документів135. Діяльність підпілля ОУН тривала на Наддніпрянщині і в 1950-х рр. Зокрема, станом на 1953 р. співробітниками МВД УССР було ви- явлено у Центральних, Східних та Південних областях України 12 молодіжних організацій ОУН з 69 учасниками136. Начальник 4 управління МВД УССР Р. Сараєв у довідці від 8 жовтня 1953 р. інформував, що на оперативному обліку МВД УССР перебуває 5014 осіб з Центральних, Східних та Південних областей України, яких чекісти підозрюють у співпраці з ОУН. З них 270 осіб було взято на облік саме в 1953 р., 79 — заарештовано137. Загалом, за даними КҐБ УССР, у 1944—1957 рр. в ході боротьби з українським націоналістичним підпіллям та УПА було вбито 155 108 підпіль- ників і повстанців, з яких щонайменше 1 746 осіб загинули у цен- тральних, східних та південних областях України138. 134 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 27. — Арк. 230—292. 135 Сергійчук В. Український здвиг. Наддніпрянщина. — К., 2005. — С. 798—799; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. — Арк. 317—369. 136 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 27. — Арк. 146. 137 Сергійчук В. Український здвиг. Наддніпрянщина. — К., 2005. — С. 754; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 74. — Арк. 131—155. 138 Пагіря О. Вступ // Літопис Української повстанської армії. Нова серія. Т. 18… — С. 27; ГДА СБ України. — Ф. 2 (4 —е управління). — Оп. 26 (1960 р.). — Спр. 2. — Арк. 4—10. 359 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» Доволі успішно підпілля ОУН реалізовувало тактичну схему «Олег», що передбачала виховання і підготовку молодих кадрів як основного джерела поповнення українського визвольного руху. Щороку на нелегальне становище переводилось від кількох сотень до 2 тисяч молодих людей, серед яких було немало школярів і студентів. Лише протягом 1948 — першої половини 1949 р. в Захід- них областях України органи МҐБ УССР викрили 561 молодіжну організацію ОУН з 6405 учасниками139. Історик Д. Вєдєнєєв пише, що протягом 1945—1947 рр. мережа «легальних» ланок ОУН покрила практично всю сільську місце- вість Західної України. Прихильники ОУН зуміли влаштуватись на роботу в органи влади, в колгоспи, на підприємства, в навчаль- ні заклади, на об’єкти транспорту і зв’язку, в типографії. Крім того, деякі з них вступали в КП(б)У і в комсомол, що сприяло їх- ньому кар’єрному зростанню. У разі виникнення війни вони цілком могли розглядатися як кадрове джерело для поповнення ОУН, причому з перспективою зайняти відповідальні посади у відновле- ній Українській державі. На жаль, повних статистичних даних про створення легальних і молодіжних організацій ОУН поки що не виявлено. Як ілюстрацію Д. Вєдєнєєв наводить дані про тодішню Станіславську область, де лише протягом 1950 — першої половини 1951 р. чекісти виявили 103 легальні ланки ОУН, з них 69 у колгоспах, 7 в навчальних за- кладах, 10 в лісових господарствах. Ланки об’єднували 677 учасни- ків, з яких 7 голів колгоспів, 56 голів селищних рад, 53 вчителя, 40 колгоспних активістів, 35 комсомольців, 8 бійців громадської самооборони, 84 учні і студенти140. За даними МҐБ УССР, лише у травні—червні 1950 р. в Західних областях України було викрито 83 оунівські організації і групи, учасники яких жили легально, за- гальною чисельністю 546 осіб (29 груп — у травні і 54 — у червні). З них у Станіславській області — 22 організації, 171 осіб; у Тер- нопільській області — 16 організацій 119 осіб; у Дрогобицькій — 16 організацій, 89 осіб; у Рівненській області — 13 організацій, 66 осіб; у Львівській області — 11 організацій, 71 особа; у Волин- ській області — 5 організацій, 30 осіб141. 139 Веденеев Д.В. Одиссея Василия Кука… — С. 144. 140 Там само — С. 143—144. 141 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 74. — Арк. 21—24. 360 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА Але, як і у випадку з тактичними схемами «Дажбог» та «Орлик», схема «Олег» не дала того кінцевого результату, на який очікували підпільники. Слід констатувати, що поступово, рік за роком, під- тримка з боку молоді підпілля ОУН слабшала. Причиною цього були і репресивні заходи радянських каральних органів, і небажання мо- лоді наражатися на небезпеку для життя і йти в підпілля, і мож- ливість жити та працювати легально, робити власну кар’єру. Але слід визнати, що програма «Олег» принесла стратегічний результат на багато років вперед: значна частина західноукраїнської молоді того часу з власного життєвого досвіду добре знала про діяльність ОУН, усвідомлювала, що боротьба велася за справедливі цілі, і це вплинуло на її виховання, формування поглядів в подальшому житті. Не дивно, що чимало колишніх членів або прихильників ОУН згодом опинилося на різних посадах в державному апараті УССР, на підприємствах, в навчальних закладах тощо. Більшість з них підтримала відновлення української державності в 1991 р. Часткова реалізація тактичних схем ОУН «Дажбог», «Орлик» та «Олег» у 1944—1954 рр. засвідчила, що в Проводі ОУН працю- вали глибоко думаючі люди, які, плануючи ці програми, дбали не лише про своє майбутнє, а й про дальшу долю підпілля ОУН і всього українського народу. Вони чітко усвідомлювали небезпеку, яку приніс для українців радянський лад: масові депортації на- селення в Сибір та інші віддалені території СССР; насильницьку радянізацію і колективізацію; русифікацію; асиміляцію українців; тотальне нищення національної культури і Церкви тощо. Навіть деякі позитивні якості радянської системи — впровадження за- гальної освіти, побудова нових підприємств, залізниць, матері- альна допомога з інших республік СССР і т.п. — за таких умов не могли гарантувати нормального існування українського народу в майбутньому. Вироблені підпіллям тактичні схеми реалізовувались послідовно і вперто, і коли б не шалений тиск радянських караль- них органів, все могло б скластися інакше. Слід також визнати, що коли б не було чіткої стратегії боротьби ОУН проти радян- ського режиму, яка базувалася на підтримці місцевого населення та на вдосконаленні організаційного порядку, підпілля ніколи б не протрималося в СССР так довго. Звісно, під час реалізації тактичних схем «Дажбог», «Орлик» та «Олег» виявилися і серйозні недоліки всередині ОУН, виправ- 361 № 19Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег» ляти які було вкрай важко. Серед них: відсутність достатньої дис- ципліни серед всіх кадрів підпілля, наявність зрадників або ж не- достатньо дисциплінованих підпільників, недостатність підтримки серед населення Наддніпрянщини, недостатня організованість і конспіративність запальної молоді, зменшення підтримки з боку населення в Західній Україні внаслідок репресій НКВД-НКҐБ- МҐБ-КҐБ і т.п. Все це гальмувало реалізацію тактичних схем ОУН. Але вирішальний вплив на їх остаточне припинення мали безпе- рервні репресивні заходи і тиск органів НКВД-НКҐБ-МҐБ-МВД- КҐБ, які врешті призвели до знищення в Україні ОУН як орга- нізації. З середини 1950-х рр. збройна боротьба в Україні з радян- ською владою припинилася, зате розпочався новий етап боротьби, пов’язаний з незбройним спротивом і діяльністю українських дис- идентів та правозахисників. Чимало з них були колишніми підпіль- никами ОУН або прихильниками підпілля (Юрій Шухевич, Петро Січко, Григорій Прокопович, Ірина Сеник та інші). Не дивно, що вони відіграли значну роль у відновленні незалежності України в 1991 р. Таким чином, можемо прослідкувати безперервність різ- них форм боротьби і тісний взаємозв’язок між різними покоління- ми борців українського визвольного руху, діяльність яких завжди була спрямована на досягнення головної мети — відновлення не- залежності України. Насамкінець слід зазначити, що це дослідження є одним з пер- ших, де зроблено спробу зрозуміти обставини створення і реаліза- ції тактичних схем підпілля ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег». На нашу думку, питання потребує подальшого ретельного вивчен- ня, адже його наукове опрацювання почалося порівняно недавно. Сподіваємося, цим згодом займуться інші дослідники українського визвольного руху.

Стратегії ОУН «Дажбог», «Орлик» і «Олег»

Репозитарії

Схожі ресурси