Переговори між представниками українського визвольного руху та військово-політичними колами Угорщини в Будапешті наприкінці 1943 року
У статті розглядається вирішальний раунд таємних переговорів між представниками українського підпілля та угорською армією в роки Другої світової війни, що відбувся в столиці Угорщини у грудні 1943 р....
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2014
|
| Назва видання: | Український визвольний рух |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75802 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Переговори між представниками українського визвольного руху та військово-політичними колами Угорщини в Будапешті наприкінці 1943 року / О. Пагіря // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 362-383. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-75802 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-758022015-02-05T03:02:09Z Переговори між представниками українського визвольного руху та військово-політичними колами Угорщини в Будапешті наприкінці 1943 року Пагіря, О. Період збройної боротьби ОУН та УПА У статті розглядається вирішальний раунд таємних переговорів між представниками українського підпілля та угорською армією в роки Другої світової війни, що відбувся в столиці Угорщини у грудні 1943 р. The decisive round of secret negotiations between representatives of the Ukrainian underground resistance movement and the Hungarian Army during the WWII, held in Budapest in December of 1943, is revealed in the article. 2014 Article Переговори між представниками українського визвольного руху та військово-політичними колами Угорщини в Будапешті наприкінці 1943 року / О. Пагіря // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 362-383. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75802 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА |
| spellingShingle |
Період збройної боротьби ОУН та УПА Період збройної боротьби ОУН та УПА Пагіря, О. Переговори між представниками українського визвольного руху та військово-політичними колами Угорщини в Будапешті наприкінці 1943 року Український визвольний рух |
| description |
У статті розглядається вирішальний раунд таємних переговорів між представниками українського підпілля та угорською армією в роки Другої світової війни, що відбувся в столиці Угорщини у грудні 1943 р. |
| format |
Article |
| author |
Пагіря, О. |
| author_facet |
Пагіря, О. |
| author_sort |
Пагіря, О. |
| title |
Переговори між представниками українського визвольного руху та військово-політичними колами Угорщини в Будапешті наприкінці 1943 року |
| title_short |
Переговори між представниками українського визвольного руху та військово-політичними колами Угорщини в Будапешті наприкінці 1943 року |
| title_full |
Переговори між представниками українського визвольного руху та військово-політичними колами Угорщини в Будапешті наприкінці 1943 року |
| title_fullStr |
Переговори між представниками українського визвольного руху та військово-політичними колами Угорщини в Будапешті наприкінці 1943 року |
| title_full_unstemmed |
Переговори між представниками українського визвольного руху та військово-політичними колами Угорщини в Будапешті наприкінці 1943 року |
| title_sort |
переговори між представниками українського визвольного руху та військово-політичними колами угорщини в будапешті наприкінці 1943 року |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Період збройної боротьби ОУН та УПА |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75802 |
| citation_txt |
Переговори між представниками українського визвольного руху та військово-політичними колами Угорщини в Будапешті наприкінці 1943 року / О. Пагіря // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 362-383. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| series |
Український визвольний рух |
| work_keys_str_mv |
AT pagírâo peregovorimížpredstavnikamiukraínsʹkogovizvolʹnogoruhutavíjsʹkovopolítičnimikolamiugorŝinivbudapeštínaprikíncí1943roku |
| first_indexed |
2025-07-06T00:01:53Z |
| last_indexed |
2025-07-06T00:01:53Z |
| _version_ |
1836853613267255296 |
| fulltext |
362
Олександр Пагіря
Кандидат історичних наук
У статті розглядається вирішальний раунд таємних переговорів між пред-
ставниками українського підпілля та угорською армією в роки Другої світової
війни, що відбувся в столиці Угорщини у грудні 1943 р.
Ключові слова: ОУН(б), УПА, Угорщина, угорська армія, Будапешт.
Oleksandr Pagiria
Negotiations between representatives of the Ukrainian independent movement
and the Hungarian military-political circles in Budapest in the end of 1943
The decisive round of secret negotiations between representatives of the
Ukrainian underground resistance movement and the Hungarian Army during the
WWII, held in Budapest in December of 1943, is revealed in the article.
Key words: the Organization of Ukrainian Nationalists (Stepan Bandera fraction;
OUN(b)), the Ukrainian Insurgent Army (UPA), Hungary, the Hungarian Army,
Budapest.
363
№ 19Олександр Пагіря Переговори між УВР та військово-політичними колами Угорщини...
ПЕРЕГОВОРИ МІЖ ПРЕДСТАВНИКАМИ УКРАЇНСЬКОГО
ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ ТА ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНИХ КІЛ
УГОРЩИНИ В БУДАПЕШТІ НАПРИКІНЦІ 1943 РОКУ
Боротьба Організації Українських Націоналістів (бандерівців)
та створеної нею Української Повстанської Армії за здобуття неза-
лежності України була не тільки суто внутрішнім українським чин-
ником, який обмежувався у своїй діяльності виключно інтересами
українського народу та географічними рамками території України,
а й доволі потужним явищем міжнародного життя, який впливав на
становище країн Центральної та Східної Європи у 1940-х рр. Якщо в
повоєнні роки одним із дієвих засобів впливу на міжнародні відносини
були рейди відділів УПА у сусідніх державах, то в роки Другої світо-
вої війни способом самовираження у зовнішньому світі стали перего-
вори представників українського визвольного руху з різними парти-
зансько-повстанськими формаціями Руху опору в Центральній та
Східній Європі, політичними та військовими колами сусідніх країн.
Запропонована стаття присвячена одній із маловідомих сто-
рінок історії України часів Другої світової війни – переговорам
представників українського націоналістичного підпілля та вій-
ськово-політичних кіл Угорщини у Будапешті в грудні 1943 р. Ав-
тор поставив собі за мету висвітлити головні передумови, хід та
результати цього переговорного процесу.
Ця подія ще не була предметом спеціальних наукових студій в
історіографії. Побіжно та доволі фрагментарно вона висвітлювалась
в розвідках та працях українських1, угорських2 та польських3 авто-
1 Шевчук В. Украинская повстанческая армия // Политика и время. — 1991. —
№ 11. — С. 82; Боляновський А. Переговори УПА з угорською армією (кінець 1943 —
поч. 1944 рр.) // Україна в минулому. — Вип. 7. — Київ; Львів, 1995. — С. 52—60;
Держалюк М. Взаємини УПА з угорськими військами у 1944 р. // Пам'ять сто-
літь. — К., 1997. — №1. — С. 138—141; Його ж. Україна в концепція і доктринах
Угорщини // Українська державність в XX ст. Історико-політичний аналіз. — К.:
Політична думка, 1996. — С. 163—176; Лещенко Л. О. «Українське питання» в
дипломатичній історії Другої світової війни (1939—1945) // Нариси з історії ди-
пломатії України / за ред. В. А. Смолія. — К. 2001. — С. 519—524; Киричук Ю.
Нариси з історії українського національно-визвольного руху 40-50 років ХХ сто-
ліття / Львівський національний університет ім. І. Франка. — Львів, 2000. —
С. 90, 103; Його ж. Український національний рух 40-50-х років ХХ ст.: ідеологія
та практика / Львівський національний університет імені Івана Франка. — Львів:
364
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
рів, що стосувались переговорів між УПА та угорською армією на
завершальному етапі Другої світової війни. Однак у них невиправ-
дано мало уваги було приділено вирішальному та кульмінаційному
раунду українсько-угорських таємних переговорів, які відбулися у
грудні 1943 р. в столиці Угорщини. Головною трудністю дослідників
при висвітленні поїздки таємної місії українського підпілля до Буда-
пешта була обмеженість та неповнота джерельної бази. На жаль, на
сьогодні не збереглось жодних протокольних документів зустрічі між
делегатами українського визвольного руху та представниками угор-
ського генерального штабу. Відомо, що під час окупації вермахтом
Угорщини 18–19 березня 1944 р. начальник угорського генштабу Фе-
ренц Сомбатгеї за наказом прем’єр-міністра Міклоша Каллаї спалив
більшість документів, які стосувались його попередньої діяльності4.
При написанні цієї статті автор спирався на спогади та ме-
муари учасників переговорів, а також слідчі справи радянських
органів державної безпеки на репресованих діячів українського
націоналістичного підпілля та УПА. З числа безпосередніх учас-
Добра справа, 2003. — С. 148, 158; В’ятрович В. Україно-угорські переговори //
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — Вип. 11.
Українська Повстанська Армія у боротьбі проти тоталітарних режимів / голова
ред. кол. Ю. Сливка — Львів, 2004. — С. 170—175; Вєдєнєєв Д. В. Розвідувальна
діяльність УПА (1943—1945) Проблеми історії України: факти, судження, пошу-
ки. Зб. наук. праць. Інститут історії України НАН України. — Вип. 10. — К.:
Наукова думка, 2004. — С. 405—406; Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Меч і тризуб.
Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920—1945).
Монографія; Національна академія СБ України, Український інститут воєнної
історії. — К.: Генеза, 2006. — С. 275—277.
2 Ravasz I. Ukrán-magyar kapcsolatok — fél évszázaddal ezelőtt // 60 років від початку
Другої світової війни. Матеріали міжнародної наукової конференції. — Ужгород:
Мистецька лінія, 2001. — С. 37—45; Ravasz I. A Magyar Királyi Honvédség a XX.
századi világháborúban. 1914—1945. — Budapest: Puedlo Kiadó, 2003. — Old. 132—
134; Ravasz I. Magyar katonák és ukrán nemzeti partizánok // És Újfent Hadiidők (avagy:
a «boldog békeidők» nem térnek vissza). 1939—1945. Felelős kiadó: Dr. Holló József /
NM Hadtörténeti Intézet és Múzeum. — Budapest: Petit Real Kőnyvkiádo, 2005. — Old.
124—128; Ravasz I. Ukrán-magyar katonai kapcsolatok A XX. Szászad Első Felében
// Україна-Угорщина: спільне минуле та сьогодення. Матеріали міжнародної на-
укової конференції (Київ, 14-16 квітня 2005 р.) / відп. ред. В. А. Смолій. — К.:
Інститут історії України, 2006. — Old. 211—220.
3 Motyka G. Ukraińska partyzantka 1942—1960. Działalność Organizacij Ukraińskich
Nacionalistów i Ukraińskiej Powstańczej Armii; Institut Studiów Politycznych PAN. —
Warszawa: Oficialna Wydawnicza Rytm, 2006. — S. 271—280.
4 Kállay N. Hungarian premier a personal account of a nation’s struggle in the Second
world war. With a foreword of C. A. Macartney. — New York: Columbia University Press,
1954. — P. 425.
365
№ 19Олександр Пагіря Переговори між УВР та військово-політичними колами Угорщини...
ників подій цікаві та доволі інформативні спогади залишили чле-
ни української делегації Іван Гриньох-‘Герасимівський’ та Єв-
ген Врецьона-‘Волянський’. Загально в широкому контексті про
факт проведення переговорів у Будапешті згадував угорський
прем’єр Міклош Каллаї. Слідчі документи, зокрема протоко-
ли допитів репресованих членів Проводу ОУН(б) та УПА, також
дають інформацію про хід переговорного процесу. Йдеться про
матеріали архівно-кримінальних справ на Олександра Луцького,
Михайла Степаняка, Василя Чижевського, які зберігаються в Га-
лузевому державному архіві Служби безпеки України (ГДА СБ
України). Зазначені особи не брали безпосередньої участі у перего-
ворах з угорцями, однак були в курсі всіх справ, які відбувались у
підпіллі, в тому числі і тих, що стосувались зовнішньополітичних
акцій українського визвольного руху. На жаль, жодне з вказаних
джерел не може слугувати надійним матеріалом для реконструкції
подій, оскільки як спогади, так і радянські протоколи допитів не є
цілком достовірними.
У першій половині 1943 р. угорські окупаційні війська, які дис-
локувались на Волині, зіткнулись з потужним українським повстан-
ським рухом, очолюваним ОУН(б). Угорські окупаційні частини часто
залучались німецьким командуванням до проведення антиповстан-
ських операцій та пацифікаційних акцій в українських селах. Угор-
ське командування, не бажаючи проливати кров угорських солдат
(гонведів) за німецькі інтереси і переконавшись в силі українсько-
го визвольного руху в регіоні, вирішило піти на мирні переговори
з українськими повстанцями, сподіваючись таким чином уникну-
ти збройних сутичок. Зі свого боку, українське націоналістичне
підпілля стежило за поширенням антинімецьких настроїв серед
угорців.
Восени 1943 р. на Волині активізувався переговорний процес
між командуваннями угорських окупаційних військ та УПА, ре-
зультатом якого стало укладення на локальному рівні серії таєм-
них усних угод про ненапад, обмін військовополоненими, продо-
вольством, зброєю, амуніцією та медикаментами. На початку осені
1943 р. ініціатива низових військових структур УПА була підхо-
плена вищим командуванням. Внаслідок переговорів, які відбулись
у вересні 1943 р. в Конюшках (сучасне с. Квітневе Дубенського р-ну
на Рівненщині) між керівником розвідувального відділу штабу Во-
366
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
єнної округи (ВО) «Богун» УПА Андрієм Дольницьким-‘Немо’, ‘Го-
лубенко’, ‘Андрій Кисіль’) та представниками командування угор-
ської дивізії, яка розташовувалась у Дубні, було досягнуто усної
домовленості щодо ненападу та нейтралітету, обміну зв’язковими
старшинами для підтримання контактів, стеження за дотриман-
ням угоди та врегулювання можливих збройних конфліктів у від-
носинах між двома арміями5.
Наступна зустріч між представниками Головної Команди (ГК)
УПА та командуванням угорських окупаційних військ відбулась
в середині жовтня 1943 р. в с. Мирогоща на Рівненщині. Від угор-
ської сторони були присутні підполковник генерального штабу
Єно Падані – начальник відділу 1-Б (розвідка і контррозвідка)
штабу угорських окупаційних військ на території України, майор
угорського генерального штабу Вецкенді, старші лейтенанти Ваді
та Верг (перекладач); зі сторони УПА Омельян Логуш, Василь
Коренюк-‘Палій’ та Андрій Дольницький. Як свідчить у своїх спо-
гадах останній підполковник Є. Падані запевнив старшин УПА в
тому, що Угорщина не має жодних претензій політичного й тери-
торіального характеру до України (очевидно, не вважаючи Закар-
паття українською землею). Він щиро привітав порозуміння між
українськими та угорськими військовими. Зі свого боку, О. Лоґуш
запевнив угорських представників у тому, що головним завдан-
ням УПА є оборона українського населення від свавілля окупантів.
Є. Падані поставив українським старшинам два запитання: 1) чи
УПА організаційно не пов’язана з більшовиками; 2) про ставлення
командування УПА до питання Закарпаття. О. Логуш відповів, що
УПА з більшовиками веде безкомпромісну боротьбу. Відносно За-
карпаття зазначив, що це питання не належить до компетенції ГК
УПА, з одного боку, та угорської делегації, з іншого, і що воно
є виключною прерогативою майбутніх вільних урядів Угорщини та
України, в той час як метою делегації від ГК УПА на даному етапі
є врегулювання відносин з угорськими окупаційними військами на
території України.
Після завершення дискусії було досягнуто такої угоди:
5 Див. докладніше: Пагіря О. Протистояння і переговори між УПА та угорськи-
ми окупаційними військами на Волині та південному Поліссі в 1943 р. // З архівів
ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2011. — №1 (36). — С. 333—396.
367
№ 19Олександр Пагіря Переговори між УВР та військово-політичними колами Угорщини...
– угорське командування не буде проводити жодних ворожих
акцій проти українського мирного населення та УПА;
– відділи УПА не будуть збройно виступати проти угорських
військ на території України;
– угорські війська не будуть брати участь в жодній операції
німців проти українського населення, відділів УПА та повстан-
ського запілля;
– угорське командування буде повідомляти командування УПА
про заплановані німцями операції проти УПА та цивільного на-
селення;
– угорське командування буде повідомляти командування УПА
про дії радянських партизанів, комуністичної розвідки; так само
командування УПА буде інформувати угорські штаби про всі відо-
мі йому рухи загонів червоних;
– угорські військові гарнізони діставали можливість одержу-
вати від господарських відділів УПА необхідний провіант, взамін
за що мали постачати УПА відповідною кількістю зброї та амуніції
(у першу чергу трофейної радянської), технічного та медичного
матеріалу;
– для справного виконання пунктів договору й для врегулю-
вання спірних питань командування угорської армії в Україні та
командування УПА обмінюються зв’язковими старшинами;
– для проведення наступного раунду політичних переговорів
О. Лоґуш мав зв’язати підполковника Є. Падані з Проводом ОУН(б)
у Львові.
Від угорців зв’язковим старшиною при штабі УПА було при-
значено старшого лейтенанта Варі, від українців – Василя
Коренюка-‘Палія’, заступника шефа розвідувального відділу
штабу ВО «Богун»6.
О. Логуш разом з підполковником Є. Падані вилетів літаком до
Львова, де зустрівся з керівником референтури зовнішніх зв’язків
(Р-ЗЗ) Проводу ОУН(б) Миколою Лебедем-‘Максимом Рубаном’,
‘Ігорем’, ‘Ярополком’, поінформувавши його про результати по-
передніх переговорів. Останній доручив О. Логушу та Є. Врецьоні
провести переговори з угорськими військовими у Львові. Під час
6 Дольницький А. Договір про ненапад між УПА й угорською армією // Літопис УПА:
Волинь і Полісся. Кн. 3. Спомини учасників. Т. 5. — Торонто, 1984. — С. 44—50.
368
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
зустрічі представників ОУН з угорськими офіцерами генерально-
го штабу обговорювались такі питання: 1) міжнародно-політич-
на ситуація; 2) перспективи війни між СССР та Німеччиною на
Східному фронті; 3) українсько-угорські взаємини; 4) можливість
польсько-українського примирення; 5) німецько-українські відно-
сини; 6) становище українського визвольного руху та Угорщини в
умовах швидкого наступу Червоної армії на захід. Угорські офіце-
ри запропонували оунівцям продовжити переговори у Будапешті
для докладнішого розгляду порушених питань з представникам не
тільки військових, а й політичних кіл Угорщини7.
Пропозиція угорської сторони була передана керівнику Р-ЗЗ
М. Лебедю, який почав готувати поїздку делегації ОУН(б) до сто-
лиці Угорщини. Член делегації І. Гриньох-‘Герасимівський’ зга-
дував: «Лебедь проінформував мене, що: мадяри не хочуть об-
межитись тільки місцевим «волинським» договором, але бажають
укласти договір на найвищій площині, між найвищим політичним
керівництвом українського підпілля та мадярським урядом; роз-
мови на найвищому щаблі мають відбутись в столиці Угорщини.
Мадяри гарантують українській делегації її безпеку та диплома-
тичний статус; мадяри зобов’язуються дотримуватись суворої та-
ємниці про свої розмови від свого союзника – Німеччини; мадяри
зобов’язуються подбати про деталі переїзду української делегації
до Будапешту та із Будапешту до Львова, очевидно, так само
зберігаючи це в таємниці від німецьких окупаційних чинників; ма-
дяри зобов’язуються всі вищеназвані умови виконувати незалеж-
но від результату розмов. Угорська сторона пристає на це з умо-
вою, що її повідомлять про правдиві імена і прізвища української
делегації, бо з делегатами під вигаданими іменами вони розмови
на найвищому рівні вести не можуть»8.
Майбутні переговори між УПА та угорською армією стала
предметом обговорення на засіданні Проводу ОУН(б), яке відбу-
лось у Львові за участю голови Бюро Проводу ОУН Романа Шу-
хевича (‘Тарас Чупринка’, ‘Тур)’, члена Бюро Дмитра Маївського
(‘Косар’, ‘Тарас’), Мирослава Прокопа (‘Володимир’), Дарії Ребет
7 ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 75135фп. — Арк. 85зв.
8 Гриньох І. Сорок років тому в Будапешті // Літопис УПА. — Т. 26. — Торонто;
Львів, 2001.— С. 135.
369
№ 19Олександр Пагіря Переговори між УВР та військово-політичними колами Угорщини...
(‘Одарка’), Володимира Охримовича (‘Далекий’, ‘Чужий’, ‘Даль-
ній’), Миколи Лебедя (‘Максим Рубан’, ‘Ігор’, ‘Ярополк’), шефа
Головного військового штабу (ГВШ) УПА Дмитра Грицая (‘Пере-
бийніс’, ‘Дуб’, ‘Олег’) та інспектора ГВШ і командира Української
Народної Самооборони (УНС) Олександра Луцького (‘Андрієнко’,
‘Богун’, ‘Беркут’). За свідченнями останнього, які він дав на допиті
в НКҐБ 6 серпня 1945 р., на засіданні проводу із доповіддю про
переговори між УПА та угорською армією виступив М. Лебедь. Він
поінформував присутніх про те, що вдалось встановити контакт з
представниками угорського командування. Угорці, за словами Ле-
бедя, готові вести переговори з ОУН на широкій політичній основі
про спільну боротьбу з Червоною армією, але побоюються німців,
оскільки у всіх питаннях залежні від них. Керівник Р-ЗЗ вважав,
що угорці вирішили вступити у переговори з ОУН з огляду на
активну діяльність УПА, яка продемонструвала здатність вести
успішну партизанську боротьбу з Червоною армією. Внаслідок на-
рад було ухвалено рішення про відправлення делегації ОУН(б)
до Будапешта9.
Наприкінці листопада 1943 р. М. Лебедь визначив склад укра-
їнської делегації, що мала полетіти на переговори до Будапешта.
До неї увійшли колишній старшина батальйону «Нахтігаль», член
УНДО Мирон Луцький (голова делегації) та члени Референтури
зовнішніх зв’язків Євген Врецьона-‘Волянський’ та Іван Гриньох
‘Герасимівський’.
Призначення члена УНДО М. Луцького головою української
делегації зумовлювалось намаганням Проводу ОУН надати буда-
пештській місії більш представницького характеру. Певний вплив
на це рішення мав факт переговорів між представниками УНДО
(Василь Мудрий, Зенон Пеленський, Мирон Луцький) та офіцера-
ми угорського військового штабу у Львові восени 1943 р., під час
яких обговорювалась можливість надання Угорщиною притулку
українським біженцям в разі зайняття Західної України радян-
ськими військами, а також формування з них військових частин
для боротьби проти Червоної армії на фронті. Після переговорів
члена Проводу ОУН(б) Михайла Степаняка з головою УНДО,
колишнім віце-маршалком польського сейму Василем Мудрим,
9 ГДА СБ України. — Ф. 5. — Спр. 67418. — Т. 1. — Арк. 282—283.
370
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
було узгоджено питання про відправку до Будапешта об’єднаної
української делегації представників ОУН та УНДО, щоб надати
їй більш репрезентативного статусу на мирних переговорах з вій-
ськово-політичними колами Угорщини10. Домовленість двох укра-
їнських політичних сил з угорського питання продемонструвало
їхню готовність досягати політичний компроміс у такій важливій
для українського самостійницького руху справі як репрезентація
на міжнародній арені. За даними Є. Врецьони, українська делега-
ція, яка виїхала до Будапешта, була уповноважена представляти
ті політичні сили, які готували перший Великий Збір підпільного
українського уряду – Української Головної Визвольної Ради11.
Українська делегація мала дві інструкції від М. Лебедя, відпо-
відно до яких мала вести переговори.
Перша містила в собі максимальний варіант вимог. Нею, зокре-
ма, передбачалось, що українська делегація буде виступати від
імені найвищого керівництва українського народу, яке перебуває
в завершальній стадії свого формування, а не від імені однієї по-
літичної сили. Делегати мали проінформувати угорців про те, що
український визвольний рух спрямований як проти сталінського
СССР, так проти гітлерівської Німеччини і що українська сторона
не бачить необхідності протистояти Угорщині. Також українські
емісари мали повідомити угорських представників, що ОУН та
УПА намагаються створити спільний фронт поневолених тоталі-
тарними режимами народів і що українська сторона вважає без-
глуздим втягування Угорщини як суверенної держави до боротьби
проти українського народу. Також передбачалось, що всі спірні
питання будуть вирішені в переговорах та під час підписання до-
говору.
Українська сторона мала запропонувати угорському уряду не-
гайно розірвати військовий союз та всі зв’язки з Німеччиною й
оголосити війну обом тоталітарним державам у союзі з ОУН(б)
та УПА. Реалістичність останньої пропозиції на кінець 1943 р. ви-
глядала доволі примарно. Однак попри на це українська сторона
мала висунути таку пропозицію, і у випадку відмови, згідно з
10 ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 75135фп. — Арк. 85-86зв.
11 Врецьона Є. Фрагменти з життя та боротьби / упор. О. Панченко. — Гадяч,
2006. — С. 134.
371
№ 19Олександр Пагіря Переговори між УВР та військово-політичними колами Угорщини...
інструкціями Лебедя, запропонувати т. зв. «тимчасову практич-
ну домовленість співпраці та співдії». Сенс останньої зводився до
наступного: всі спірні питання (міждержавних кордонів, гаран-
тій прав національних меншин тощо) будуть вирішені між уря-
дами Угорщини та суверенної Української держави у мирному
двосторонньому договорі після закінчення Другої світової війни;
угорський уряд разом з вищим командуванням угорської армії
має видати наказ усім підпорядкованим мадярським військовим
з’єднанням і частинам, які в цей час перебували на українській
території, припинити будь-які каральні акції проти українського
населення, репресивні заходи проти членів ОУН(б) та військові
дій проти відділів УПА. Своєю чергою, аналогічні накази будуть
віддані повстанським командуванням всім відділам УПА. Угорці
мали зобов’язатись приховано забезпечувати відділи УПА збро-
єю зі своїх чи німецьких складів, допомагати УПА зв’язківським
технічним обладнанням та вишколювати техніків-радистів. За по-
требою угорські військові мали забезпечити офіцерів-інструкторів
для повстанських старшинських і підстаршинських шкіл.
Припускаючи, що наступ радянських військ зупиниться в
Карпатах і Червона армія не зможе досягнути території Угор-
щини, українська сторона мала запропонувати угорцям переда-
ти Закарпаття з його українським населенням та містами Хуст,
Ужгород, Кошиці українським повстанцям для організації там
запільної бази українського визвольного руху. На цій території
мала бути забезпечена повна свобода дій для повстанських відді-
лів (перевезення поранених, облаштування військових шпиталів,
організація вишколів військових кадрів, створення складів із за-
пасами продовольства, одягу, зброї та амуніції). Угорський уряд
мав зобов’язатись надати притулок всім українським емігрантам,
які, втікаючи перед наступом більшовиків, опиняться на угор-
ській території. При цьому українська сторона мала наполягати
на тому, що українське політичне керівництво буде спрямовувати
втікачів з України саме в Угорщину, застерігаючи їх від втечі в
Німеччину12. Для цього планувалось запропонувати угорцям ство-
рити в Будапешті окреме українське представництво без офіцій-
ного дипломатичного статусу. До штабу головного командуван-
ня угорської армії мав призначатись зв’язковий старшина. В разі
укладання угоди ці домовленості мали негайно вступити в дію.
372
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
Обидві сторони мали зобов’язатись зберігати договір у суворій
таємниці13.
Окрім цього, за свідченням М. Степаняка, члени об’єднаної
української делегації отримали чіткі вказівки від керівника Р-ЗЗ
М. Лебедя на випадок, якщо угорська сторона запропонує посе-
редницькі функції у переговорах між ОУН(б) та Німеччиною. Цю
пропозицію потрібно було категорично відхилити. Провід ОУН(б)
також заперечував можливість створення українських військових
частин в складі угорської королівської армії, бо це могло скомп-
рометувати український визвольний рух на міжнародній арені та
позбавити його самостійного характеру14.
Отже, українська сторона доволі ретельно підготувалась до
переговорів на вищому державному рівні, передбачивши наперед
два можливі варіанти їх ходу.
Наприкінці листопада 1943 р.15 українська делегація, одягне-
на у форму угорських гонведів, відбула на військовому літаку з
аеропорту Скнилів зі Львова до Будапешта. Учасник подорожі
12 При формулюванні вимоги щодо можливості прийняття Угорщиною українських
біженців керівництво ОУН(б), очевидно, виходило з того, що угорський уряд при-
йняв польських, єврейських, французьких, британських, бельгійських, данських,
російських, сербських та інших цивільних і військових втікачів на своїй терито-
рії. Угорське королівство поряд з нейтральними країнами було чи не єдиним місцем
вільного життя для різних груп емігрантів і втікачів від нацистського терору. Це
обставина була однією з головних причин конфліктів у відносинах між Угорщиною
та Третім Райхом протягом 1939—1944 рр. Німецьке керівництво неодноразово ви-
магало від угорського уряду негайної передачі небезпечних з точки зору нацизму вті-
качів. Особливо сильний тиск Німеччина здійснювала щодо видачі їй представників
однієї з найбільших єврейських громад у Європі, яка зосереджувалась в Угорщині (бл.
800 тис осіб.). Однак угорський уряд М. Каллаї, незважаючи на всі хитросплетіння
та повороти власної зовнішньої політики в роки Другої світової війни, намагався
твердо захищати права різних груп емігрантів і категорично відмовлявся від реалі-
зації нацистської політики геноциду щодо євреїв на території Угорщини. (Про вті-
качів в Угорщині в роки Другої світової війни див.: Karponczay K. Refugees in Hungary.
Shelter from storm during World War II. Translated by Barcza-Bessenyey. — Toronto;
Bufallo: Matthias Corvinus publishing, 1999. — 248 p.).
13 Гриньох І. Сорок років тому в Будапешті // Літопис УПА. — Т. 26. — Торонто;
Львів, 2001. — С. 140—141.
14 ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 75135фп. — Арк. 89—90.
15 Поки що не вдалося встановити точну дату поїздки делегації до Будапешта.
І. Гриньох не називає конкретної дати поїздки, зазначаючи лише, що вона від-
булась в останніх числах грудня 1943 р. За свідченнями члена Проводу ОУН(б)
М. Степаняка, українська делегація вилетіла на угорському військовому літаку
до столиці Угорщини наприкінці листопада 1943 р. На нашу думку, є підстави
датувати відліт делегації до Будапешта останніми днями листопада 1943 р.
373
№ 19Олександр Пагіря Переговори між УВР та військово-політичними колами Угорщини...
І. Гриньох згадував: «Яким же було наше здивування, коли ми,
наблизившись до головного будинку аеродрому, побачили перед
будинком велику групу високих мадярських старшин і світських
людей. Це були офіційні представники, що мали вітати українську
делегацію (…). Головне Командування Угорського війська в Україні
повідомило Генеральний Штаб своєї армії в Будапешті та Вій-
ськове міністерство про те, що приїздить українська делегація.
Повідомлення було зашифроване. В ньому не було сказано про
конспіративний характер приїзду. В Будапешті прийняли повідо-
млення про приїзд як щось звичайне, як це водилось між суве-
ренними країнами»16.
Єдиним з членів делегації, хто знав угорську мову, був Євген
Врецьона, який у 1938–1939 рр. був чотарем військового штабу
Карпатської Січі в Карпатській Україні і під час березневих боїв
1939 р. з угорськими військами потрапив в полон до мадярів, де
зазнав жорстоких катувань.
Переговори у генеральному штабі угорської армії довелось
відкласти через те, що А. Гітлером викликав начальника штабу
генерал-полковника Ф. Сомбатгеї до своєї штаб-квартири. Після
повернення Ф. Сомбатгеї до Будапешта в середині грудня 1943 р.
відбулись переговори в будівлі угорського генерального штабу.
Окрім мадярських вищих офіцерів на них був присутній радник
Міністерства закордонних справ Угорщини Дежу Шаї.
Очевидно, що зі складу угорського військового істебліш-
менту у переговорах з українськими представниками прийма-
ла участь лише наближена до Ф. Сомбатгеї група офіцерів, що
не була пов’язана з пронімецькими впливами, зокрема, серед
них – начальник 2-го відділу генштабу Д. Кадар, який коорди-
нував проведення таємних переговорів угорських військ з різ-
ними партизанськими рухами у Східній Європі та на Балканах.
За угорськими даними, у переговорах з делегацією українських
партизанів (яких, начебто, очолював якийсь Михайло Попов) бра-
ли участь полковник Єно Падані та майор Єно Кіраль17. Водно-
16 Гриньох І. Сорок років тому в Будапешті // Літопис УПА. — Т. 26. — Торонто;
Львів, 2001. — С. 138—139.
17 Vallomások a holtak házából. Ujszászy István vezérőrnagyak, a 2. vkf. osztály és az
Államvédelmi Központ vezetőjének az ÁVH fogságában irott feljegyzései /Szerkesztette Ha-
raszti György; Állambiztonsági szolgálatok történéti levéltára. – Budapest, 2007. – O. 450.
374
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
час можна припустити, що на будапештському форумі не були
присутні угорські штабні офіцери пронацистського спрямування,
які могли повідомити німецьку розвідку про закулісне рандеву з
українськими повстанцями, оскільки німецькі документи цього
часу мовчать про цей факт.
Привітання українських представників біля будівлі генераль-
ного штабу І. Гриньох запам’ятав так: «Признаюсь, що здивува-
ло мене таке парадне привітання на порозі будинку Генерального
Штабу. Здивувало тому, що з одного боку, ми виконували таємну
місію й, отже, боялись розконспірування (…) Проте, відчув я в
собі якесь внутрішнє задоволення. Це ж вітали мадярські достой-
ники не нас, тих кількох осіб у ролі недосвідчених дипломатів, а
наш народ, що в злиденних умовах бореться з найбільшими імпе-
ріями світу. Це вони, мадяри, відповідальні керівники суверенної
держави, бачать у нас наших вояків, підпільників, революціо-
нерів і віддають нам шану за них. Ми зростали в очах чужинців,
нам було чим пишатися! Це ж було, як-не-як, досягнення нашої
підпільної боротьби, досягнення хоч і недержавної нації, але яка
разом з тим мислила та діяла по-державному»18.
Переговори між представниками ОУН(б) та УНДО, з одного
боку, та угорськими офіцерами генштабу на чолі з генерал-пол-
ковником Ф. Сомбатгеї, з іншого, мали в основному військовий
характер, незважаючи на те, що на них також порушувались пи-
тання політичного змісту. На спільну українсько-угорську зустріч
не змогли з’явитись представники угорського уряду19 за винятком
вже згадуваного радника Міністерства закордонних справ д-ра
Дежу Шаї. За свідченням О. Луцького, відсутність офіційних полі-
тичних та урядових кіл Угорщини на переговорах з представника-
ми української підпільної місії у Будапешті певною мірою розчару-
вала українських делегатів, які мали намір укласти з Угорщиною
не тільки військову, а й політичну угоду. Підписання останньої
мало не тільки повернути «українське питання» на міжнародну
18 Гриньох І. Сорок років тому в Будапешті // Літопис УПА. – Т. 26. — Торонто;
Львів, 2001. — С. 145.
19 У той час, коли в будівлі угорського генштабу відбувались переговори між
представниками українського визвольного руху та військовим керівництвом
Угорщини, в Будапешті проходило засідання парламенту, де були присутні члени
Ради Міністрів Угорщини.
375
№ 19Олександр Пагіря Переговори між УВР та військово-політичними колами Угорщини...
арену та стати актом визнання підпільної Української держави з
боку сусідньої Угорщини, тим самим, як вважав О. Луцький, опо-
середковано наблизивши керівні кола українського визвольного
руху до Великобританії, з представниками якої угорський уряд
М. Каллаї підтримував таємні контакти. Провід ОУН(б) розрахову-
вав на розрив союзницьких відносин між Угорщиною та Німеччи-
ною в разі висадки англо-американських військ на Балканах та пе-
рехід Угорщини у табір західних союзників20. Однак на той момент
угорське керівництво побоювалось військової інтервенції з боку
Третього Рейху, і тому намагалось діяти вкрай обережно в по-
літичному плані та на міжнародній арені, дотримуючись тактики
найменшого опору вимогам Берліна. Незважаючи на відсутність на
українсько-угорській зустрічі офіційних представників угорського
уряду, Ф. Сомбатгеї, за свідченням М. Степаняка, заявив, що ре-
гент Міклош Горті обізнаний з фактом переговорів21.
Переговори в генеральному штабі угорської армії, які, за спо-
гадами українських делегатів, відбувалися в дружній та приязній
атмосфері. Українські делегати дотримувалась інструкцій керівни-
ка Р-ЗЗ Проводу ОУН(б) М. Лебедя. Вони не наважились порушити
питання Карпатської України, вирішивши відкласти його на піс-
лявоєнний час. Водночас українські представники, за свідченнями
В. Чижевського-‘Демида’, погодились припинити будь-яку анти-
угорську діяльність на терені Закарпаття, в чому угорська сто-
рона була особливо зацікавлена22. Справді, після переговорів лис-
топада—грудня 1943 р, керівництво ОУН та командування УПА
не намагалось відновити крайову організацію ОУН на Закарпатті,
ліквідовану угорською військовою контррозвідкою влітку 1942 р.
Потрібно зазначити, що питання державної приналежнос-
ті Закарпаття не обговорювалося з декількох причин. По-перше,
керівництво ОУН вважало, що справа державних кордонів май-
бутньої незалежної Української держави не може вирішуватись
представниками українського визвольного руху на переговорах із
керівними колами сусідніх держав і що вона належить виключно
до компетенції вільного українського уряду самостійної України.
По-друге, обидві сторони розуміли, що не зможуть дійти спільної
20 ГДА СБ України. — Ф. 5. — Спр. 67418. — Т. 2. — Арк. 122.
21 Там само. — Ф. 6. — Спр. 75135фп. — Арк. 86зв.
22 Там само. — Спр. 33286фп. — Т. 1. — Арк. 267.
376
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
згоди і що суперечки на цьому ґрунті можуть тільки зірвати пере-
говорний процес та скасувати усі попередні домовленості.
Угорське військове керівництво погодилось видати наказ дис-
локованим на території України військам із забороною будь-яких
військових операцій проти загонів УПА та каральних акцій проти
українського мирного населення і членів націоналістичного під-
пілля на західноукраїнських землях. Своєю чергою, командування
УПА мало видати аналогічні накази всім підпорядкованим йому
повстанським силам. Водночас був обумовлений обмін зв’язковими
старшинами між УПА та угорською армією.
Питання постачання угорської зброї до УПА викликало диску-
сію. Угорське командування в принципі погодилось передати пев-
ну кількість зброї, боєприпасів та військової техніки українським
повстанцям, однак таку акцію не можна було провести явно. Ви-
рішено, що угорці не будуть відкрито передавати зброю УПА,
натомість повстанські відділи «нападатимуть» на військові склади
угорців за попередньою домовленістю. Угорські офіцери-інструк-
тори, що необхідні УПА для вишколу старшин і підстаршин, пе-
рейдуть на українську сторону як «дезертири» з угорської армії.
Також було узгоджено і питання узгоджено питання про обмін
зв’язковими старшинами між УПА та угорською армією та надан-
ня притулку втікачам-українцям в Угорщині. Угорські представ-
ники погодились влаштувати в Будапешті неофіційне українське
представництво23. Однак при цьому вони зазначили, що остаточну
відповідь на пропозицію української делегації вони зможуть дати
лише через десять днів після попереднього узгодження даного пи-
тання з угорським урядом, про що представники українського
підпілля мали дізнатися через штаб угорських військ у Львові24.
Угорський прем’єр М. Каллаї згадував: «Я би дуже хотів пристати
на цю пропозицію, однак, на жаль, було непрактично відповідати
негайно. Успіх їхнього плану був дуже сумнівний, і здавалось, що
коли вони почнуть це робити, наша участь в цьому стане очевид-
ною. Тоді також, коли вони досягнуть Угорщини, німці захочуть
“покласти на них руку”, і це призведе до серйозного конфлік-
ту. Якщо ми будемо опиратися, німці відразу отримають готовий
23 Гриньох І. Сорок років тому в Будапешті. — С. 146—148.
24 ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 75135фп. — Арк. 88.
377
№ 19Олександр Пагіря Переговори між УВР та військово-політичними колами Угорщини...
привід для інтервенції (…) Чи була б успішною чи неуспішною ця
спроба, німці б сказали, що ми змовились з ворогом. Це не озна-
чало, що ми відкидаємо притулок для партизан, але ми маємо
відкласти наше остаточне рішення і небезпеку та відповідальність,
які з цього випливають, до того часу, коли ситуація стане та-
кою, що ми не зможемо далі відкладати з цим. Наше військове
керівництво стояло на тому, що запит партизан про надання їм
притулку може бути взятий серйозно до уваги лише тоді, коли
партизани досягнуть угорських кордонів, і це стане політичною, а
не військовою проблемою»25.
Під час переговорів була обговорена також геополітична си-
туація в Європі. Українські представники намагались переконати
угорські військові кола в необхідності підготовки оборони Дунай-
ського басейну силами угорських збройних сил незалежно від пла-
нів німецького генштабу. При цьому делегати ОУН(б) керувались
стратегічними розрахунками щодо можливої висадки західних со-
юзників на Балканському півострові, що спричинило б встанов-
лення західного впливу в країнах Південної та Східної Європи і
не допустило б утвердження радянського диктату в регіоні. За
даними Є. Врецьони, українська делегація отримала запевнення
від представників угорського генштабу в тому, що угорська армія
готова прийняти цю концепцію української сторони, але лише у
випадку висадки військ альянтів на Балканах. Незважаючи на те,
що українські делегати намагались довести угорським військовим
колам, що вони діють виключно з власної ініціативи, в Будапешті
склалось враження, що ці пропозиції зроблені з ініціативи захід-
них союзників26.
За свідченням М. Степаняка, під час переговорів у Будапе-
шті українська делегація висловила думку про те, що Німеччина
вже пограла війну на Сході і зазнає поразки у світовій війні вза-
галі. У зв’язку з цим на українські землі прийде Червона армія,
яка, просуваючись все далі на Захід, розпочне комунізацію країн
Центральної та Східної Європи. Українські представники наголо-
шували на існуванні спільної радянської загрози для українського
25 Kállay N. Hungarian premier a personal account of a nation’s struggle in the Second
world war... — P. 308—309.
26 Врецьона Є. Фрагменти з життя та боротьби / упор. О. Панченко. — Гадяч,
2006. — С. 134—135.
378
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
та угорського народів. Це, в свою чергу, породжувало спільні
інтереси двох сторін у протистоянні експансії Кремля. Члени укра-
їнської місії заявили, що український народ рішуче налаштований
на боротьбу з більшовиками і що в цій боротьбі він готовий до
активної співпраці та союзництва зі всіма народами, які визнають
право українців на створення власної незалежної держави в її
етнічних межах27.
Угорські представники погодились з оцінкою української сто-
рони становища на Східному фронті та загрозою комунізації Цен-
тральної та Східної Європи. Вони підтвердили думку про те, що
сталінський режим є спільним ворогом для обох народів. У зв’язку
з цим угорці виявили зацікавленість у створенні на кордоні з Угор-
щиною Української самостійної держави, яка мала стати своєрід-
ним буфером перед російською загрозою. Вони також підкреслили,
що командування планує обороняти кордони Угорщини власними
силами і не бажає відсилати угорські війська на окуповані німцями
східні території. Однак через сильний німецький тиск вони змушені
були спрямовувати угорські війська далеко від кордонів Угорщи-
ни. Окрім цього, мадярські представники висловили сподівання,
що взаєморозуміння та співпраця між Угорщиною та українським
народом в майбутньому відіграють велику роль у спільній бороть-
бі проти більшовизму. При цьому українська сторона зазначила,
що українці планують вести антирадянську боротьбу незалежно
від інших держав, однак українські повстанські сили потребують
зброї та інших технічних засобів у зв’язку з необхідністю кількіс-
ного розширення УПА до «бажаних розмірів»28.
Під час переговорів з генерал-полковником Ф. Сомбатгеї укра-
їнські делегати представили карту українських етнічних земель,
на яких мала сформуватись Українська самостійна соборна держа-
ва. Ця карта збереглась в угорських архівах, у фондах генштабу
угорської армії. Вона була виготовлена французькою мовою і від-
повідала стану 1937 р. Етнічна територія українського Закарпаття
була віднесена до Української держави як її невід’ємна складова29.
27 ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 75135фп. — Арк. 87.
28 Там само. — Арк.87-87зв.
29 Держалюк М. Взаємини УПА з угорськими військами у 1944 р. // Пам'ять сто-
літь. — К., 1997. — № 1. — С. 138—139.
379
№ 19Олександр Пагіря Переговори між УВР та військово-політичними колами Угорщини...
Цим самим українські делегати намагались у завуальованій формі
представити свої інтереси на цю територію.
В ході українсько-угорської зустрічі в Будапешті обговорю-
валось також питання українсько-польських взаємин. Угорські
військові представники, негативно оцінюючи українсько-поль-
ський міжетнічний конфлікт на території Західної України як
фактор, який сильно послаблював два потужні антикомуністичні
Рухи опору – польську АК та УПА, — запропонували своє по-
середництво у проведенні переговорів між ОУН(б) та польським
націоналістичним підпіллям. Угорці підкреслили, що вони нада-
ють великого значення подібному договору і впевнені, що їхнє
посередництво спричинить позитивні результати. Представники
ОУН(б) відповіли, що переговори вже ведуться, однак поляки ма-
ють великі територіальні претензії до України, тому домовитись
з ними надзвичайно важко. Угорська сторона запропонувала до-
помогу у налагодженні зв’язків між Проводу ОУН(б) та польським
еміграційним урядом в Лондоні. Однак оунівські представники від-
хилили посередництво угорців, покликавшись на те, що керів-
ництво ОУН(б) очікує завершення чергового раунду українсько-
польських переговорів30.
Наприкінці переговорів, коли були узгоджені всі пункти угоди,
українські делегати відважились виступити з неоднозначною про-
позицією. Вони запропонували угорським керівним колам розірва-
ти союз з гітлерівською Німеччиною, оголосивши про це диплома-
тичним шляхом, і вивести угорські окупаційні війська з території
України. Про це згадував член української делегації І. Гриньох:
«Для старшин, присутніх під час переговорів, це була справжня
несподіванка. Наступила мовчанка. І ми, а ще більше мадярські
старшини, дивились на генерала Сомбатаї (має бути Сомбатгеї –
О. П.). Від нього очікували відповіді. Обличчя генерала показало
сліди неспокою. Внутрішньо він стримував свою знервованість.
Здавалось, він бореться сам з собою і шукає, як сформулювати
своє рішення. І врешті він сказав рішучим тоном і тремтячим го-
лосом: «Ні, волію, щоб мене повісив Сталін, аніж щоб розстріляв
Гітлер»»31.
30 ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 75135фп. — Арк.83—83зв.
31 Гриньох І. Сорок років тому в Будапешті… — С. 148.
380
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
Незважаючи на конспіративний характер, українська підпіль-
на місія до столиці Угорщини не залишилась поза увагою західних
дипломатів. Зокрема, про переговори між представниками україн-
ського збройного резистансу та угорським генштабом у Будапешті
дізнались представники американського дипломатичного корпусу.
Колишній посол США в Будапешті Джон Монтгомері згадував у
своїх спогадах про те, що керівники українських повстанців були
запрошені до Будапешту, де внаслідок переговорів з представ-
никами угорського командування була досягнута секретна домов-
леність про ненапад, відмову від практики захоплення в полон
вояків обох армій та обмін військовополоненими32.
Дискусійними і недостатньо вивченими залишаються справжні
стратегічні мотиви угорського командування у проведенні пере-
говорів з представниками ОУН(б) та УПА. На думку польського
дослідника Ґ. Мотики, угорці сподівались заручитись підтримкою
українського підпілля і забезпечити з його допомогою успішне по-
вернення угорських військ додому у випадку виходу Угорщини з
Другої світової війни33.
Відповідно до тактичної схеми, прийнятої угорським команду-
ванням та підтриманої урядом М. Каллаї у 1943 р., угорські оку-
паційні війська, які перебували на радянській території, задля
збереження власної боєздатності та сил уникаючи сутичок з некому-
ністичними партизанськими загонами поляків, українців та росіян,
укладаючи з ними договори про ненапад, домовляючись про обмін
військовополоненими та постачаючи їм медикаменти. За спогадами
М. Каллаї, наприкінці 1943 р. угорці запросили керівників україн-
ських, польських та російських некомуністичних партизан до Буда-
пешта, де в ході переговорів з офіцерами угорського генерального
штабу було обговорено умови та принципи взаємин між партизана-
ми й угорськими окупаційними військами в німецькому тилу34.
Мирні переговори між представниками українського визволь-
ного руху та військово-політичними колами Угорщини в Будапешті
32 Montgomery J. F. Hungary the unwilling satellite. — New York, 1993. —
P. 164.
33 Motyka G. Ukraińska partyzantka 1942—1960. Działalność Organizacij Ukraińskich
Nacionalistów i Ukraińskiej Powstańczej Armii. — Warszawa, 2006. — S. 273.
34 Kállay N. Hungarian premier a personal account of a nation’s struggle in the Second
world war... — P. 307—308.
381
№ 19Олександр Пагіря Переговори між УВР та військово-політичними колами Угорщини...
середини грудня 1943 р. логічно вписуються в транснаціональну
модель теорії міжнародних відносин (прихильники Дж. Розенау,
К. Кайзер, Дж. Най, Р. Коохейн, Е. Морзе), згідно з якою держави
можуть вступати у взаємодію з недержавними суб’єктами між-
народних відносин. Вони стали проявом нової тенденції в світовій
політиці, коли на арену міжнародного життя поступово висуну-
лись недержавні учасники міжнародних відносин. Український ви-
звольний рух, за класифікацією П. Віллетса, став «нелегітимним
актором» світової політики35.
Незважаючи на всі досягнуті в ході українсько-угорських пере-
говорів у Будапешті усні домовленості, головною причиною того,
що вони не завершились підписанням якоїсь конкретної письмо-
вої угоди, на думку угорських дослідників, були занадто сміливі
й амбітні вимоги української сторони (наполягання на швидкому
розриві угорсько-німецьких союзних відносин та заява про тери-
торіальну претензію щодо Карпатської України), на що угорські
урядові кола за тих обставин не могли піти36.
Головним завданням Угорщини на переломному етапі Другої
світової війни було збереження її державної незалежності та те-
риторіальної цілісності. Якщо вимога розірвати стосунки з Третім
Райхом узалежнювалась від успішності перегорів Угорщини із за-
хідними державами та надання їй гарантії у забезпеченні військо-
вої підтримки з боку США та Великої Британії, то на поступки у
територіальному плані вона не могла піти за будь-яких обставин.
Угорський уряд на зламі 1943–1944 рр. шукав виходу із складної
геополітичної ситуації, вдаючись до різноманітних зовнішньопо-
літичних ходів, спрямованих на збереження державних кордонів
Угорщини та її правлячого режиму у повоєнному світі. При цьому
її керівники намагались не повторити сумний досвід Першої світо-
вої війни, коли Угорщина, що була частиною Австро-Угорської
дуалістичної імперії, опинилась серед переможених країн і зму-
шена була поступитись своїми територіями на користь держав-пе-
реможниць та новоутворених країн.
Опосередкованим свідченням про проведення переговорів ко-
мандування УПА з представниками угорського військового керів-
35 Мальський М. З., Мацях М. М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. — 3-тє
вид., переробл. і доп. — К.: Знання, 2007. — С. 101-106.
36 Ravasz I. Ukrán-magyar katonai kapcsolatok A XX Század Első Felében... — Old. 217.
382
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
ництва є твердження самого головнокомандувача УПА, генерал-
хорунжого Р. Шухевича у статті «До ґенези Української Головної
Визвольної Ради», надрукованій в 1948 р. У ній, зокрема, зазнача-
лось: «Бойові й політичні успіхи УПА зацікавили українською про-
блемою сусідів України та інші чужонаціональні політичні кола. З
Головним Командуванням УПА зв’язувались представники урядів
інших держав, бажаючи провести переговори з офіційним пред-
ставництвом українського народу з метою врегулювати цілий ряд
політичних справ, актуальних тепер чи в майбутньому. Тому, що
такого загальнонаціонального представництва українського наро-
ду в цей час не було, – взимку 1943–1944 рр. ці переговори вело
Головне Командування УПА. До участи в цих переговорах Головне
Командування запросило також представників інших українських
політичних самостійницьких угрупувань»37.
Про мету переговорів представників українського визвольного
руху з військово-політичними колами країн-союзників Третього
Райху, Угорщини та Румунії, у 1943–1944 рр. І. Гриньох писав:
«Справа не в тому, що і Угорщина, і Румунія були сателітами
Німеччини, справа в тому, що обидві держави втримували свої
залоги на Україні, і ці залоги треба було невтралізувати, щоб
концентрувати свою боротьбу на фронтах проти найбільших во-
рогів – гітлерівської Німеччини і більшовицької Москви. Справа
також у тому, що Угорщина, Румунія і Польща – сусіди України.
Треба було почати впорядковувати сусідські відносини»38.
Отже, внаслідок переговорів між представниками українсько-
го визвольного руху й військово-політичними колами Угорщини в
Будапешті в середині грудня 1943 р. було укладено таємну уго-
ду про ненапад, нейтралітет та військову співпрацю. Українсько-
угорські мирні переговори не завершились підписанням якогось
конкретного документа, всі пункти домовленостей були узгоджені
усно. Під час зустрічі в Будапешті були визначені перспективи
співпраці між двома вільними державами; угорські військово-полі-
тичні кола визнали необхідність створення незалежної Української
держави на кордоні з Угорщиною. Однак визнання Угорщиною не-
37 Життя і боротьба генерала «Тараса Чупринки». Документи і матеріали / Літопис
УПА. Нова серія. — Т. 10. — Торонто; Львів, 2007. — С. 339.
38 Гриньох І. Українська Головна Визвольна Рада. У 30 річницю її створення //
Сучасність. — Ч. 7—8. — 1974. — С. 77.
383
№ 19Олександр Пагіря Переговори між УВР та військово-політичними колами Угорщини...
залежної України відкладалось до виникнення сприятливих для
цього міжнародно-політичних умов. Угорські керівні кола визна-
ли ОУН(б) за головну силу й лідера українських національно-ви-
звольних змагань, який виражав інтереси українського народу та
репрезентував його на міжнародній арені. Українська делегація
змогла прямо і відверто запропонували вищому військовому ко-
мандуванню Угорщини відійти від союзу з Німеччиною та висту-
пити проти неї та СССР на боці антикомуністичного блоку поне-
волених народів. Вона ні на крок не відійшла від ідеї соборності
Української держави, залишивши справу Закарпаття на майбутнє
міждержавних українсько-угорських переговорів, загалом визна-
ючи цей регіон за невід’ємну складову Української держави.
|