Листи Михайла Матчака до Олени Степанів (1956—1958)

Публікація містить 47 листів і поштових карток громадського, військового діяча, журналіста Михайла Матчака до хорунжої УСС, громадської діячки, вченої Олени Степанів-Дашкевич, написаних від 25 березня 1956 р. до 6 жовтня 1958 р. Листи містять великий масив інформації про життя М. Матчака у радянськи...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2014
Main Authors:	Сварник, Г., Процюк, Х.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2014
Series:	Український визвольний рух
Subjects:	Джерела та історіографія
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75807
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Листи Михайла Матчака до Олени Степанів (1956—1958) / Г. Сварник, Х. Процюк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 23-88. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-75807
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-758072015-02-05T03:02:21Z Листи Михайла Матчака до Олени Степанів (1956—1958) Сварник, Г. Процюк, Х. Джерела та історіографія Публікація містить 47 листів і поштових карток громадського, військового діяча, журналіста Михайла Матчака до хорунжої УСС, громадської діячки, вченої Олени Степанів-Дашкевич, написаних від 25 березня 1956 р. до 6 жовтня 1958 р. Листи містять великий масив інформації про життя М. Матчака у радянських концтаборах, про спільних знайомих та їхню долю після Другої світової війни. The publication contains 47 letters and postcards of civil, military leader, journalist Mykhailo Matchak to cornet of Ukrainian Sich-Riflemen, civil leader, academic Olena Stepaniv-Dashkevych from March 25, 1956 to October 6, 1958. Correspondence contains a large amount of information about the life of M. Matchak in Soviet concentration camps, about mutual friends and their fate after the Second World War. 2014 Article Листи Михайла Матчака до Олени Степанів (1956—1958) / Г. Сварник, Х. Процюк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 23-88. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75807 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела та історіографія Джерела та історіографія
spellingShingle	Джерела та історіографія Джерела та історіографія Сварник, Г. Процюк, Х. Листи Михайла Матчака до Олени Степанів (1956—1958) Український визвольний рух
description	Публікація містить 47 листів і поштових карток громадського, військового діяча, журналіста Михайла Матчака до хорунжої УСС, громадської діячки, вченої Олени Степанів-Дашкевич, написаних від 25 березня 1956 р. до 6 жовтня 1958 р. Листи містять великий масив інформації про життя М. Матчака у радянських концтаборах, про спільних знайомих та їхню долю після Другої світової війни.
format	Article
author	Сварник, Г. Процюк, Х.
author_facet	Сварник, Г. Процюк, Х.
author_sort	Сварник, Г.
title	Листи Михайла Матчака до Олени Степанів (1956—1958)
title_short	Листи Михайла Матчака до Олени Степанів (1956—1958)
title_full	Листи Михайла Матчака до Олени Степанів (1956—1958)
title_fullStr	Листи Михайла Матчака до Олени Степанів (1956—1958)
title_full_unstemmed	Листи Михайла Матчака до Олени Степанів (1956—1958)
title_sort	листи михайла матчака до олени степанів (1956—1958)
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Джерела та історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75807
citation_txt	Листи Михайла Матчака до Олени Степанів (1956—1958) / Г. Сварник, Х. Процюк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 23-88. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT svarnikg listimihajlamatčakadoolenistepanív19561958 AT procûkh listimihajlamatčakadoolenistepanív19561958
first_indexed	2025-07-06T00:02:07Z
last_indexed	2025-07-06T00:02:07Z
_version_	1836853627780595712
fulltext	23 Галина Сварник Христина Процюк Завідувач відділу історичних колекцій Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника Архіваріус Меморіальної бібліотеки- архіву Я. Дашкевича у Львові Публікація містить 47 листів і поштових карток гро- мадського, військового діяча, журналіста Михайла Матчака до хорунжої УСС, громадської діячки, вченої Олени Степанів-Дашкевич, написаних від 25 березня 1956 р. до 6 жовтня 1958 р. Листи міс- тять великий масив інформації про життя М. Матчака у радянських концтабо- рах, про спільних знайомих та їхню долю після Другої світової війни. Ключові слова: Михайло Матчак, Олена Степанів, листування, Ярослав Дашкевич, сталінські табори. Halyna Svarnyk Khrystyna Protsyuk Letters of Mykhailo Matchak to Olena Stepaniv (1956—1958) The publication contains 47 letters and postcards of civil, military leader, journalist Mykhailo Matchak to cornet of Ukrainian Sich-Riflemen, civil leader, academic Olena Stepaniv-Dashkevych from March 25, 1956 to October 6, 1958. Correspondence contains a large amount of information about the life of M. Matchak in Soviet concentration camps, about mutual friends and their fate after the Second World War. Key words: Mykhailo Matchak, Olena Stephaniv, correspondence, Yaroslav Dashkevych, Stalin's camps. 24 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ЛИСТИ МИХАЙЛА МАТЧАКА ДО ОЛЕНИ СТЕПАНІВ (1956—1958 рр.) Під час впорядкування кореспонденції Олени Степанів-Даш- кевич, яка зберігається в Меморіальній бібліотеці-архіві її сина Ярослава Дашкевича у Львові, ми звернули увагу на комплекс листів до неї від Михайла Матчака. Це був визначний військо- вий та політичний діяч, журналіст і книговидавець. Матчак був давнім приятелем Олени Степанів, її чоловіка Романа Дашкеви- ча, соратником Євгена Коновальця, одним із засновників Корпусу київських Січових Стрільців та згодом — Української Військової Організації. М. Матчак зробив великий особистий внесок у бороть- бу за волю України, за що був належно «оцінений» окупантами — 2 роки польської в’язниці та 12 — совєцьких таборів ҐУЛАҐу, звідки вже так і не повернувся. Команда Січових Стрільців після розпуску Корпусу в Луцьку. Сидять зліва направо: сотн. Михайло Матчак, полк. Андрій Мельник, полк. Євген Коновалець, полк. Роман Сушко, сотн. Іван Даньків. Стоять зліва: сотн. Іван Андрух, полк. Роман Дашкевич, сотн. Василь Кучабський і сотн. Ярослав Чиж. Січень 1920 р. 25 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів У 1931 р. М. Матчак одружився із Стефанією Савицькою (1891—1977), громадською діячкою, співзасновницею кооперативу домашнього промислу «Українське народне мистецтво». Метою за- снованої у Львові 1922 р. спілки було пропагування модерного за- стосування і збуту виробів народного мистецтва та домовиробни- цтва, збереження чистоти їх стилю. С. Савицька була товаришкою Ольги Левицької-Басараб, Марії Бачинської-Донцової та Олени Степанів-Дашкевич ще з часу діяльності у передвоєнних жіночих організаціях1. Перед другою комуністичною окупацією Львова М. Матчак з дружиною Стефанією виїхали до Відня. Після приходу американ- ських військ і поділу міста на п’ять окупаційних зон перебував в англійській зоні. Знаючи англійську мову, Матчак працював уря- довцем міжнародної допомогової організації УНРРА2 і був у тіс- ному контакті з українською еміграцією. Він не підозрював, що комуністична агентура пильно стежила за кожним його кроком. 27 лютого 1947 р. Матчак разом із дружиною та сином свого брата Степана — Віктором Матчаком3, американським військовим, який 1 Див.: Залізняк Олена. Із моїх спогадів про Олену Степанів // Олена Степанів — Роман Дашкевич. Спогади і нариси / упоряд. Г. Сварник, А. Фелонюк. — Львів: ЛА «Піраміда», 2009. — С. 260. 2 UNRRA, United Nations Relief and Rehabilitation Administration (УНРРА) — Адміністрація Об'єднаних Націй для допомоги і відбудови — міжнародна орга- нізація, створена державами антигітлерівської коаліції 9 листопада 1943 р. у Вашингтоні для допомоги потерпілим у війні країнам. Початково до організа- ції входило 44 держави, зокрема Бельгія, Великобританія, Греція, Нідерланди, Норвегія, Польща, СССР, США, Франція, Чехословаччина, Югославія та ін. У 1945 р. до УНРРА прийняли БРСР, УРСР і Данію, а в березні 1946 р. — Туреччину. Місію УНРРА у Києві очолював Макдафі. Персонал її у виконуванні своїх функцій мав труднощі з боку совєтської влади. У квітні 1946 р. Київ відвідав генеральний директор УНРРА Ловелл Рукс. До кінця 1946 р. в Україну вислано допомоги харча- ми, одягом, ліками та устаткуванням на суму 215 млн доларів. УНРРА опікувала- ся матеріально й адміністративно втікачами і переміщеними особами зі Східної Європи в Німеччині й Австрії 1945—1947 рр., організуючи репатріацію тих, хто бажав повертатися на батьківщину, та даючи захист неповоротцям. У Мюнхені УНРРА організувала міжнародний університет для студентів-втікачів, в якому вчилося багато українців та викладали українські професори. УНРРА ліквідована 1947 р., а її функції щодо опіки над втікачами перебрала Міжнародна Організація для втікачів (International Refugee Organization). 3 Матчак Віктор (?—1968), син Степана Матчака (?—1966) і Розалії Сомкайло (?—1929), його діти: Степан, Іван (Джон) і Розмарі Матчаки проживають з ро- динами у США. 26 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ перебував у той час у Відні, відвідав експозицію щойно відкритої виставки робіт радянських художників. Увечері дорогою додому, на виході із кав’ярні «Ring», розта- шованої навпроти Віденського університету, на Михайла напали два комуністичні агенти, силоміць заштовхали в авто і перевезли в совєтську зону. Звідти 5 березня 1947 р. його літаком переправи- ли до Києва. 15 місяців він перебував під слідством у Лук’янівській в’язниці; на короткий час його вивозили на допити до Москви. На основі рішення ОСО4 МВД СССР за «зраду Батьківщини», «анти- комуністичну пропаганду» та інші провини перед комуністичною державою, громадянином якої не був, 53-річний Михайло Матчак був засуджений до 25 років невільничої праці в таборах ҐУЛАҐу. 1 липня 1948 р. його відправлено з Києва етапами до Караган- ди в Казахстан. 23 липня його привезено в табір біля місцевості Спаськ, де приділено до бригади, що копала торф. На цій роботі він перебував до 1954 р. У першому листі, який Матчакові до- зволили надіслати дружині, 1 серпня 1948 р. він писав: «Я здоров фізично і душевно — оптиміст. Вірю, що і в моїй справі скоро побідить правда і справедливість»5. Але так не сталося! У 1955 р. разом з іншими каторжанами, які не були громадянами СРСР, його перевезено до табору в Караганді, а у 1956 р. — до табору в Чурбай-Нурі. Там з огляду на погіршення здоров’я його зарахува- ли до бригади інвалідів та поставили до легшої праці. 25 вересня 1956 р. начальник табору повідомив М. Матчака про те, що указом Верховного Суду СССР він достроково звільнений з правом по- вернення на останнє місце проживання (тобто в Австрію, до Від- ня). Після цього його переправляють в репатріаційний табір для колишніх в’язнів в селищі Потьма в Мордовії, де повідомляють рі- шення властей про заборону його виїзду до Відня. Матчак рішуче відмовився залишатися в СРСР і, посилаючись на рішення Вер- ховного суду, подав клопотання до Президії Верховної Ради та Міністерства Внутрішніх Справ СРСР про надання йому дозволу на виїзд за кордон. Звичайно, ці клопотання не принесли бажаного результату. Коли його дружина С. Савицька, яка на той час вже жила у США, довідалася про звільнення чоловіка, вона розпо- 4 ОСО — Особое Совещание при МГБ СССР (рос.). 5 Див. родинний архів М. Матчака (Львів). 27 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів чала боротьбу за його повернення до Відня. Завдяки її старанням уряд Австрії відразу надав Матчаку дозвіл на в’їзд до Австрії, а пізніше — і громадянство6. Та ані це, ні інтервенції Міжнародного комітету Червоного Хреста та дружини президента США Франкліна Рузвельта Елео- нори не допомогли визволити в’язня з лабет комуністичного режи- му. Його перевезли до дому інвалідів в Зубові біля селища Потьма (Мордовія), де він важко захворів. Співтовариш недолі повідомив про важкий стан М. Матчака його брата Петра у Львові. Та Пе- тро Матчак не встиг на останню зустріч з братом — коли він з дружиною приїхав у Потьму, то вже не застав його серед живих. М. Матчак помер 19 листопада 1958 р., і навіть його тіла не хо- тіли віддавати7. Рідним з великими труднощами вдалося його ви- купити, перевезти до Львова і 28 листопада 1958 р. поховати при центральній алеї Личаківського цвинтаря. Поруч поховані сестри його дружини Марія й Ольга Савицькі. * * * Листи з Мордовії, написані Михайлом Матчаком до Олени Степанів в останні три роки його життя, надзвичайно драматичні. На пожовклих від часу сторінках дешевого радянського паперу — розмова двох військових, які 100 років тому стояли біля витоків українських національних збройних формувань. Ними могла б пи- шатися не одна країна в світі. З листів ми довідуємося, про що писала О. Степанів своєму бойовому побратимові, чим турбувалася, як допомагала та під- тримувала. Сила духу цих людей вражає — за півроку до смерті М. Матчак просить прислати йому підручник з англійської мови, «щоб не забути зовсім того, що колись зналося»8. Треба сказа- ти, що в останні роки життя О. Степанів також займалася мо- вами — вивчала італійську, повторювала англійську, тренувала розум математикою та кросвордами. У вересні чи жовтні 1958 р., «а то може і пізніше»9 (пізніше настала смерть), Михайло Мат- чак планував провести відпустку у Львові й обіцяв обов’язково 6 Див. родинний архів М. Матчака (Львів). Записник, арк. ненумеровані. 7 Там само. 8 Див. лист № 35 від 25 листопада 1957 р. 9 Див. лист № 44 від 29 червня 1958 р. 28 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ Довідка, видана Лагвідділом № 6 МВД СССР громадянці Степанів Олені Іванівні після звільнення з мордовських таборів. Липень 1956 р. 29 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів відвідати своїх друзів. Але «дотеперішній гіркий досвід каже мені обережно строїти плани. Я приготований, що всетаки треба бути терпеливим і то дуже терпеливим»10, — писав він у передостан- ньому листі. І останній лист, за два місяці до смерті: «я все чекав і чекаю відповіді з посольства куда я написав при кінці серпня»11. До останку сподівався і боровся за життя на волі. «Я был… заключен в Исправительно-Трудовой Лагерь МВД СССР», — пише в одному з листів12 Матчак до О. Степанів, яку тоталітарна система також пробувала «ісправляти». В таборі13 вона протягом 4-х років працювала на загальних роботах, а від 1951 до 1956 р. — в бібліотеці палітурницею. У листах багато інформації про роботу совєцької каральної системи, яка називала злочинця- ми всіх, хто був цвітом української нації. Сорок сім листів і поштових карток, написаних від 25 березня 1956 р. до 6 жовтня 1958 р., О. Степанів зберегла в саморобній табірній сумці й передала у спадок синові. Я. Дашкевич відбував свій табірний термін разом з Матчаком в тому самому «Песчлагу» в казахстанському Спаську, який символічно називали «Долиною смерті». Матчак був першою «своєю» людиною, яка зустріла моло- дого в’язня по прибутті в табір. У листах Я. Дашкевича (5 листопада 1951 — 14 травня 1956 р.) з таборів у Карабасі, Спаську, Караганді в Казахстані до матері, в таборах у Мордовії з турботами про стан її здоров’я, повідомленнями про своє життя і працю, зі звістками про спільних знайомих: родини Крип’якевичів, Франків, Деркачів, Заставного, о. Давидовича, Германа Таннера та Романа Дашкевича, — часто згадується прізвище М. Матчака, який став для них обох однією зі зв’язкових ланок з попереднім життям14. Так, уже в листі від 10 Див. лист № 46 від 26 серпня 1958 р. 11 Див. лист № 47 від 6 жовтня 1958 р. 12 Див. лист № 29 від 28 травня 1957 р. 13 Табір № 3 МВД, пос. Явас Мордовської АССР. О. І. Степанів була засуджена 2.ІХ.1950 р. Особливою Нарадою при МҐБ СССР за ст. 54-1 «а», 54-11, 54-10, ч. ІІ КК УРСР до 10 років. Звільнена з Дубравного ІТЛ МВД РСФСР 15 червня 1956 р. Комісією Президії Верховної Ради СРСР. Термін зменшений до фактично відбутого зі зняттям судимості. 14 Листи Я. Дашкевича до О. Степанів (93 листи, 1 телеграма, 1 поштова карт- ка) // Меморіальна бібліотека-архів Я. Дашкевича (м. Львів). — Особистий архів Я. Дашкевича. 30 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ 21 вересня 1955 р. Я. Дашкевич повідомляє матір про отриману від Матчака звістку про його зустріч з батьком (Романом Дашке- вичем) у таборі для переміщених осіб в Австрії: «Від Михайла мав я недавно листа — я писав Тобі про це. Нажаль — ще тоді, коли я був з ним разом — він не міг мені нічого більше сказати про Ро- мана. Які були його дальші плани, куди він переїхав — Михайло не знав. Коли Ромко перебував у таборі для переміщених, почу- вав себе не дуже погано — та нічого більш детального Михайло розказати мені не міг. Між іншим, не знаю чи писав я Тобі про це раніше. Михайло був першою знайомою людиною, яка ось тут зустрічала мене чотири роки тому назад (8 листопада я приїхав сюди). Була доволі дивна та цікава зустріч»15. І після повернення до Львова у червні 1956 р. в кореспонденції О. Степанів і Я. Дашкевича адреса Михайла Федоровича Матчака («Мордовская АССР, п/о Явас») залишалася однією з постійних. У записниках Я. Дашкевича з цього періоду є згадки про отримані листи від Матчака: 3.Х.1956: «Лист від М. Ф. — Матчак звільне- ний»16. 19.ХІ.1958 р. зроблено запис: «В Потьмі помер Михайло Федорович Матчак», а 29.ХІ.1958 р. — «Похорон Матчака у Львові на Личаківському кладовищі. Останні могікани на кладовищі»17, — занотував для себе історик. Справді, це були останні могікани з покоління учасників українських визвольних змагань Першої сві- тової війни. * * * Окрім інформативності, листи М. Матчака до О. Степанів цінні тим, що написані талановитим журналістом «львівською» говір- кою, якої вже майже немає, вони містять чимало згадок про ви- сокоосвічених українців, видатних у своєму часі і несправедливо забутих сьогодні. У публікації збережено мову оригіналу. Мінімальні втручання зроблено лише в пунктуацію листів для полегшення їх сприйнят- 15 Листи М. Матчака до О. Степанів (47 листів і п/к за 25 березня 1956 р. — 6 жов- тня 1958 р.) // Меморіальна бібліотека-архів Я. Дашкевича (м. Львів). — Архів Олени Степанів. 16 Щоденник Я. Р. Дашкевича № IІI. (24.VІІІ. — 12.ХІ.1956) // Меморіальна бібліо- тека-архів Я. Дашкевича (м. Львів). — Особистий архів Я. Дашкевича. 17 Щоденник Я. Р. Дашкевича № VII. (4.І.1958 — 23.ХІІ.1958) // Там само. 31 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів тя. Датування листів — авторське. Нумерація листів, яку здійснив сам автор, збігається з номерами, наданими упорядниками, май- же повністю — бракує лише одного листа (авторський № 8, писа- ний між 4 і 21 травня 1956 р., в упорядників це № 9, і, відповідно, перенумеровані всі наступні листи). В публікації не вказуємо виду поштового відправлення (лист чи поштівка). Також поза нумераці- єю додано дві скарги М. Матчака до вищих органів влади, писані по-російськи й переслані О. Степанів для ознайомлення. Публіковані листи — це нове документальне джерело до істо- рії репресій радянської тоталітарної системи проти відомих пред- ставників української інтелігенції та їхніх родин, які залишилися після Другої світової війни в Галичині чи намагалися врятуватися від СМЕРШу, виїхавши до Західної Європи. Багато з них про- йшли сталінські тюрми й табори і загинули у Казахстані, Мордовії та «неісходимих» Сибірах, як Михайло Матчак, або повернулися на рідну землю з підірваним здоров’ям і зламаною долею, як Оле- Родина Матчаків (брати Андрій, Іван, Степан), с. Якубова Воля. 1931 р. 32 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ на Степанів і її син Ярослав Дашкевич. Але зберегли свою гідність і волю українців. Упорядники висловлюють велику вдячність за надані родинні світлини і листи з особистого архіву п. Михайлу Матчаку, синові брата Михайла Федоровича Матчака, Петра. Михайло молодший народився у в’язниці (1946 р. його мати перебувала в тюрмі на Лонцького), його доля має містичні перегуки з долею його дядька Михайла, ім’я якого він носить. Лист М. Матчака до [Лиса]18 25 березня 1956 р., Явас Шановний Товаришу! Перед кількома днями передали мені листа п. Олени, але при ньому не було ніякої записки від Вас і я не знав, через кого пе- редано листа. Сьогодні щойно одержав я Вашу записку. Я дуже зобов’язаний Вам за цю велику послугу, яку Ви зробили для мене Вашим посередництвом. Я потвердив вже карткою, висланою п. Олені поштою, одержання її листа, а тепер прошу ще й Вас, — якщо можете, — передати її мою відповідь. Буду вам дуже вдяч- ний, якщо Ви захочете і зможете піддержати зв’язок між нами. Ми старі знакомі, і я знав, що вона в сусідстві, і дуже хотілося мені з нею зв’язатися. Сам я приїхав 20 січня із Караганди. Арестований я у Відні (в Австрії), там осталась дружина19 і я звичайно хотів би вернути там. Але як воно буде й коли — це Бог один знає. Ще раз дякую за посередництво і остаю з поважанням Мих[айло] Матчак P. S. Вже після написання цеї записки я одержав другу вашу записку. Матчак 18 Ідентифікувати особу не вдалося. Можливо, йдеться про «Лиса», який згадується в листі № 11. 19 Савицька Стефанія (Стефа) (1891—1977) — українська громадська діячка. Початкову освіту здобула в народній школі, у 1903—1909 рр. вчилася в ліцеї Українського інституту для дівчат у Перемишлі, згодом на однорічних тор- говельних курсах при приватній академії у Відні. Після повернення до Львова працювала в банку, стала членом «Просвіти», «Жіночої громади», брала ак- тивну участь в українському державному будівництві. В 1918 р. була заарешто- вана польською поліцією, сиділа у в'язниці. Після звільнення виїхала до Австрії, де брала участь у заснуванні Українського жіночого союзу. 1921 р. повернулась до 33 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів Листи М. Матчака до О. Степанів № 1 25 березня 1956 р., Явас Вельмишановна Олено Івановна! Ваш лист приніс мені справжню радість. В першу чергу я від- чув в ньому велику бадьорість та віру в будуще. Це я відчуваю зокрема тому, що сам я дуже постарівся і впав духом. Від вересня 1954 року нас возять з табору в табір, завжди з тим, що «Вашу справу розглядають. Скоро прийде остаточне рішення». А наділі ждеш безконечно, а побутові та режімні відносини, можливості зв’язку зі світом тут куда гірші, ніж були в Казахстані. Непотребую хиба запевняти Вас, що як тільки буде в мене фізична можливість, всі Ваші побажання будуть точно виповнені. Ви мабуть вже знаєте, що задержано мене у Відні. Трапилося це 27 лютого 1947 р. вечером на Ring’у, viz a viz20 Університета. Дня 5 березня перевезено мене літаком до Київа, ну а дальша іс- торія відома: Київ, Москва, Куйбишев, Карабас, Караганда і т. д. Стефа21 оставала після цього ще деякий час у Відні, а опісля переїхала в Філадельфію, де працює бухгалтеркою і живе там ра- зом з Іцею Бонковською22. (Про Миколу23 вже років десять ніяких Львова, працювала бухгалтером у нафтовій компанії «Прем'єр». Брала участь у підготовці та проведенні Всеукраїнського жіночого з'їзду у Львові в грудні 1921 р., де було створено «Союз українок». Обрана до Головного виділу та Надзірної ради СУ. 1922 р. стала cпівзасновницею кооперативу «Українське народне мис- тецтво». У лютому 1924 р. польська поліція заарештувала С. Савицьку разом з О. Басараб, звинувативши у шпигунстві на користь Німеччини та більшовицької України й ув’язнила в тюрмі (до листопада 1924 р.). В 1925 р. брала участь у за- снуванні жіночого часопису «Нова хата». В 1931 р. одружилася з М. Матчаком. Під час першої радянської окупації в 1939—1941 рр. працювала інженером-плано- виком у нафтовій компанії «Прем'єр», під час війни — бухгалтером в кооперативі «Українське народне мистецтво». У 1944 р. разом з чоловіком виїхала до Австрії. Після викрадення агентами НКВД Матчака у лютому 1947 р. з англійської зони Відня емігрувала до США. Працювала бухгалтером в українському кооперативі «Базар» (Філадельфія), адміністратором журналу «Союзу українок» Америки «Наше життя», в канцелярії товариства. Від 1956 р. докладала всіх старань для повернення чоловіка до Відня, однак безуспішно. Останні роки жила в Торонто (Канада) під опікою своєї родички Євгенії Савицької (Вербицької). 20 Навпроти (франц.). 21 Тут і далі йдеться про дружину М. Матчака Стефанію Савицьку (див. прим. до попереднього листа). 22 Бонковська Ірина (Боньковська Іця) (1898—?) — громадська діячка, секретар ко- оперативи «Труд», разом з С. Савицькою належала до Надзірної ради кооперати- ву «Українське народне мистецтво». 34 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ вісток немає). Я щойно літом 1955 року одержав можливість від- новити зі Стефою поштовий зв’язок і тепер піддержую його по- стійно за посередництвом віденських знакомих. Наша віденська адреса: Wien XIX, Billrothstr. 12 bei Annie Hauck, а поштова те- пер Wien, Postamt 69, Fach 25 Frau Annie Hauck. При кінці вересня 1946 р. я виїжджав з Відня в Зальцбург на похорони Івана Макуха24. При тій нагоді, я побував також в Інс- бруку, де бачив багато знакомих. Тодіж бачився я в послідний раз з Ромком25, який тоді проживав «постійно» в Форальбергу. Точних планів на будуче тоді в нього ще не було. Зрештою, тоді плани ро- дилися і мінялися часто в залежності від обстановки. Від Вашого Славка26 одержав я на днях листа з Вашою адре- сою. В Спасску ми часто зустрічалися. Він виріс у Вас на гарного 23 Бонковський Микола — громадський діяч, член товариства «Молода громада» у Львові. 24 Макух Іван (1872—1946) — український громадський та політичний діяч, ор- ганізатор «Січей», один з провідних діячів Української радикальної партії (зго- дом — Української соціалістично-радикальної партії) в Галичині, редактор її органу «Громадський голос» (1905); посол до Галицького сейму (1908—1918), член Національної ради й секретар внутрішніх справ ЗУНР, у грудні 1919 р. голо- ва Крайової ради в Хмільнику на Поділлі, 1920 р. товариш міністра внутрішніх справ УНP, 1928—1935 член польського сенату. З початком радянської окупації Галичини у вересні 1939 р. І. Макух перейшов на нелегальне становище. Під час німецької окупації був заарештований Ґестапо. Після звільнення разом з родиною переїхав до Австрії. 25 Дашкевич де Корибут Роман-Микола (Ромко) (1892—1975) — український вій- ськовий та громадський діяч, організатор військово-спортивних товариств «Січ», «Луг», публіцист, видавець. Генерал-хорунжий Армії УНР. Чоловік Олени Степанів і батько Ярослава Дашкевича. У 1914 р. організатор парамілітарно- го товариства Січові стрільці ІІ у Львові, що стало ядром Легіону УСС та УГА. В російському полоні у 1916—1917 рр. (Сибір, Забайкалля). У Києві в листопаді 1917 р. — один з організаторів (разом з М. Матчаком) Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців. Командир гарматної батареї, голова Стрілецької ради. У 1918 р. брав участь у боях за Київ; бронепоїзд під його командою вирішив долю бою під ст. Мотовилівкою. У 1919 р. командир гарматної бригади в складі Корпусу Січових Стрільців. В еміграції в Чехословаччині у 1920 р. став одним із засно- вників УВО. Після повернення до Львова у 1921 р. здобув ступінь доктора права. Відновив мережу товариств «Січ», а після їх заборони у 1926 р. створив мере- жу парамілітарних організацій «Луг» (проіснувала до 1939). У 1939 р. емігрував на Лемківщину, у 1943 р. до Австрії. Перебував у таборах для переміщених осіб у Фельдкірху, Форарльберґу, Ляндеку та Куфштайні. Брав участь у громадській діяльності на еміграції. Автор спогадів про артилерію Січових стрільців, редак- тор журналу «Січові вісті» (1922—1924) та «Вісти з Лугу» (1926—1939). Помер і був похований у містечку Куфштайні в Тиролі; у червні 2008 перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові. 35 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів у всіх відношеннях «парубка». Тоді коли я був у Спасску, він дру- жив з гарними нашими молодими товаришами, багато працював над собою і ці всі, що зустрічалися з ним, любили його й шану- вали. По моїм підрахункам, через 10-11 місяців він закінчить свою службу в Казахстані та вернеться до Вас і зможе працювати по спеціальності. Що до мене, то ще в серпні 1955 року австрійське міністерство внутрішніх справ надіслало в Москву потрібні мені документи і прохання Австрійського Уряду репатріювати мене в Австрію. Формально тут, однак, записали мене в группу «без гражданства», і тому приходиться ждати «остаточного» рішення. 26 Дашкевич Ярослав-Іван-Ананія (Славко) (1926—2010) — український вчений, іс- торик, політолог, культуролог, бібліограф, сходознавець, громадський діяч. Син О. Степанів і Р. Дашкевича. У 1944 р. закінчив українську Академічну гімна- зію у Львові, навчався у Львівському медичному інституті, 1944—1949 рр. — у Львівському державному університеті ім. І. Франка (філологічний факультет). У 1944—1949 рр. працював у Львівській філії Бібліотеки АН УРСР. 10.12.1949 р. заарештований МҐБ як син «відомої української націоналістки, бувшого со- тника галицьких стрілків Олени Степанів», звинувачений у зберіганні й по- ширенні «контрреволюційної літератури». Згідно з заочним рішенням ОСО при МҐБ у Москві 2.09.1950 р. засуджений до 10 років виправно-трудових таборів. У 1949—1956 рр. відбував ув’язнення у тюрмах МҐБ, МВД у Львові, Золочеві, в пересильних в’язницях у Львові, Києві, Харкові, Петропавловську, пересильному таборі в Карабасі (Казахстан); у виправно-трудових таборах — у спецтаборі Піщаному (Песчлаг) в Спаську, в Карагандинському таборі (Карлаг). Звільнений 2.06.1956 р. Повернувся разом з матір’ю до Львова, зазнавав постійних утисків і переслідувань. У 1957—1966 рр. працював бібліографом відділу історії України Інституту суспільних наук АН УРСР. 15.03.1963 р. захистив кандидатську дисертацію «Вірменські колонії на Україні в джерелах та літературі ХV— ХІХ ст.». У 1966—1967, 1972—1973, 1973—1974 і 1980—1990 рр. був безробіт- ним. У 1967—1972 рр. працював у Музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР. Від січня до червня 1973 і в 1974—1980 рр. — у ЦДІА УРСР у Львові. 1990—1992 — в Інституті суспільних наук АН України; керівник Львівського відділення Археографічної комісії АН України, від 1.09.1992 р. — Львівського відділення Інституту української археографії АН України (від 1.02.1995 р. — Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ). Від 1992 р. — провідний науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАНУ. Від 1993 р. — старший нау- ковий співробітник Інституту Східноєвропейських досліджень НАНУ. 30.05.1994 р. отримав ступінь доктора історичних наук. Реабілітований 1995 р. на підставі ст. І Закону УРСР від 17 квітня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». 1995—2000 рр. — викладач кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін, від 1996 — професор ЛДУ ім. І. Франка. Від 1998 р. — завідувач кафедри сходознавства Львівського національного універси- тету ім. І. Франка. У 2002 — cпівзасновник Центру досліджень визвольного руху. Помер 25 лютого 2010 р., похований на Личаківському цвинтарі у Львові поблизу могили матері О. Степанів й бабусі Марії-Минодори Степанів. 36 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ Кінчаю в надії, що наш зв’язок, пока я буду тут на 7 л/о27, буде завдяки добрим людям постійним. Щиро здоровлю! Ваш Михайло № 2 28 березня 1956 р., Явас Вельмишановна Олено Івановна! Перед кількома днями я післав Вам першого листа, а сьогод- ні пишу другого. Вашого першого листа з 16.ІІІ. я одержав і мій перший лист був відповідю на нього. Цього другого листа пере- даю другим товаришом. Рівночасно передаю Вам як привітання від Стефи дві дрібнички (шоколад і хусточки) з моєї віденської посилки. Хочу на початок перевірити, наскільки надійна дорога, якою передаю сьогодні листа. Вже в першому мойому листі я запевняв Вас і тепер повторяю, що, як тільки буде в мене фізична можливість, всі Ваші побажан- ня будуть негайно і точно виповнені. Сьогодні одержав я листа від сестер Стефи28. Вони живуть на старому місці і все чекають і не можуть діждатися, коли скін- читься моє подорожування. В останніх місяцях вони налагодили вже безпосередній поштовий зв’язок зі Стефою. Лист зі Львова до Стефи авіопоштою йде 12 днів. Я пишу до Стефи картки Червоно- го Хреста раз в місяць на її віденську адресу. Всі ці мої картки до неї доходять, але її відповіді до мене доходять дуже непра- вильно і далеко не всі. Коли я був у Караганді, то там наладив- ся був уже безпосередній зв’язок. Лист, висланий з Відня авіопо- штою 25.ХІ.55, я одержав в Караганді вже 10.ХІІ.55. Тут тепер цей зв’язок покищо порвався. Про мене я вже вам писав, що мене привезено з Відня в Київ літаком 5 березня 47 р. При кінці вересня 1946 року я виїздив з Відня в Зальцбург на похорон д-ра Макуха29. При тій нагоді я ба- 27 Тут і в усіх наступних листах «л/о» — лагерное отделение (рос.). 28 Савицькі Марія і Ольга — сестри дружини М. Матчака Стефанії. Савицька Ольга (1885—1971) — педагог, науковий працівник Музею етнографії та худож- нього промислу АН УРСР у Львові. Про Марію Савицьку ближчих відомостей встановити не вдалося. 29 Див. прим. 24. 37 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів чився з Іреною Пав[ликовською]30, яка приїжджала з Мюнхена. Тодіж, будучи в Інсбруку, я бачився там з Ромком31, який прожи- вав постійно в Форальбергу. Про кого Вам ще написати? Луцька32 виїхала з Відня в Зах. Німеччину до сина33, який служив там в англійській окупаційній армії. Мій шеф з видавництва та научна братія проживала тоді в Аугсбургу. Мілена34 була в Швайцарії, 30 Макух (Павликовська) Ірена (1901—1975) — українська громадська діячка, донь- ка Івана Макуха. Співзасновниця і членка управи «Союзу українок» (1923—1928), директорка кооперативу «Українське народне мистецтво» (1925—1939), то- вариства Українська Захоронка і Вакаційні Оселі (1926—1939); членкиня кра- йової управи Секції Сільських Господинь (1935—1939) у Львові. Ще студенткою Українського таємного університету у Львові була заарештована за звинувачен- ням у підготовці замаху на керівника Польської держави Юзефа Пілсудського, звільнена за недостатністю доказів. В еміграції в Німеччині й Канаді; засновниця і голова Об’єднання українських жінок у Німеччині (1945—1950), член-засновник і член управи Світової федерації українських жіночих організацій (з 1948), голова крайової управи Ліґи Українських Католицьких Жінок Канади (1964—1968). 31 Тут і далі йдеться про Романа Дашкевича. Див прим. до попереднього листа. 32 Луцька Ірина (Орися, ур. Смаль-Стоцька) — мисткиня, донька українського вче- ного і громадського діяча, професора Чернівецького університету Степана Смаль- Стоцького. Дружина Остапа Луцького, українського військового, політичного і громадського діяча, кооператора, публіциста і поета, мати Юрія Луцького. Після закінчення визвольних змагань О. Луцький жив деякий час у с. Рожнові біля Косова у священика о. Михайла Заревича, діда дружини Ірини. Після арешту О. Луцького 2.10.1939 р. і висилки його до Котласа Архангельської обл., дружина з донькою Мартою виїхала до Німеччини. Лише у травні 1950 р. довідалася про смерть чоло- віка (точний час і місце невідомі). 33 Луцький Юрій (1919—2001) — український літературознавець, літератур- ний критик, славіст, видавець, перекладач, син сенатора Остапа Луцького. Член Об'єднання українських письменників «Слово». Навчався у Берлінському, Бірмінгемському та Колумбійському університетах. Служив у британській армії (1943—1947). Докторську дисертацію захистив у Колумбійському університеті (1953). Викладав у Саскачеванському (1947—1949), Торонтському (з 1952) універ- ситетах. Професор, голова Славістичного департаменту Торонтського універси- тету (1956—60). Директор Канадського інституту українських студій (КІУС) у 1976—82 рр. 34 Рудницька Мілена (1892—1976) — політична і громадська діячка, журналіст- ка, педагог, одна з ідеологів та провідних діячок українського жіночого руху на Західній Україні у 1920—1930-х рр., голова центральної управи «Союзу українок» у Львові, Дружини княгині Ольги, Українського жіночого конґресу в Станіславові (1934), світового «Союзу українок», редакторка двотижневика «Жінка» (1935— 1939), учасниця і представниця українського жіноцтва на міжнародних жіночих з’їздах. Активна діячка УНДО, посол до польського Сейму (1928—1935). Як деле- гатка Української парламентарної репрезентації захищала в Лізі Націй україн- ські петиції, зокрема в справі т. зв. «пацифікації» і голоду в Радянській Україні. У 1936—1939 рр. членка президії Українського координаційного комітету у Львові. Від 1939 р. в еміграції: Краків, Берлін, Прага, Женева (де у 1945—1950 рр. була директоркою Українського допомогового комітету), Нью-Йорк і Мюнхен. 38 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ а її брат Іван35 був в Інсбруку. Але я пишу Вам про це все і маю сумніви, чи Вас це тепер може цікавити, а можливо, все це Вам давно відоме. Тут зі мною є також Кладочний36, який приїхав з Воркути, а в сусідньому лагпункті музик Барвінський37 і єп. Чарнецький38. Іванець (старий)39 переїхав на 19 л/о. Від Славка40 одержав я лис- 35 Рудницький Іван, псевд. Кедрин (1896—1995) — журналіст і політичний діяч, член ЦК УНДО, довголітній секретар Товариства письменників і журналістів у Львові. В 1915 р. мобілізований до австрійської армії. У битві в Бережанському лісі у 1916 р. був поранений і потрапив у російський полон. В 1919 р. вступив до Армії УНР, реда- гував військову газету, брав участь у бойових діях. За виявлену мужність нагоро- джений Хрестом Симона Петлюри. В 1920—1922 рр. вчився у Віденському універ- ситеті, був співредактором журналу «Воля». У 1922 р. повернувся до Львова, де за рекомендацією Є. Коновальця прийнятий до редакції часопису «Діло». Співпрацював з УНДО. В Австрії у 1946—1949 рр. очолював Українське центральне допомогове об’єднання. Від 1949 р. проживав у США. Дійсний член НТШ, член Президії НТШ в Америці, почесний доктор Українського Вільного Університету. 36 Кладочний Йосиф, о. д-р (1906—1994) — священик, доктор теології. У 1932 р. став капеланом українських в’язнів (кримінальних і політичних) на території Польщі. Виконуючи ці обов’язки, зустрічався з провідниками і членами ОУН, зо- крема Степаном Бандерою, Миколою Лемиком, Зеноном Коссаком, Дмитром Мироном, Миколою Климишиним та іншими. Від 1933 р. сповняв обов’язки со- трудника собору св. Юра у Львові, згодом — пароха присілка Клепарів. Редагував часопис «Лицарство Пресвятої Богородиці» (1936—1938), в той же час був душ- пастирем студентської молоді. Двічі арештований польською поліцією (1938 і 1939, вдруге вивезений до Берези Картузької). Під час першої радянської окупації Галичини нелегально відвідав Рим як посланець від митрополита Андрея до Папи Пія XII. У 1941—1942 рр. був парохом греко-католиків Києва. У 1943 р. став капеланом дивізії «Галичина». В 1947—1956 рр. відбував ув'язнення в таборах ГУЛАГу. Повернувся до Львова у 1956 р., працював вантажником на фабриці, підпільно душпастирював. У 1980 р. став ченцем-студитом, прийнявши мона- ше ім’я Єфрем. Помер 14 вересня 1994 р., похований на Янівському цвинтарі у Львові. 37 Барвінський Василь (1888—1963) — композитор, піаніст, музикознавець, педа- гог, д-р мистецтвознавства, до війни — професор і директор Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, згодом — Львівської консерваторії, голова Львівської організації Спілки композиторів України. У 1948 р. був заарештований і засланий у Мордовські табори на 10 років. 38 Чарнецький Миколай, блаженний священномученик (1884—1959) — єпископ УГКЦ, монах Чину Найсвятішого Ізбавителя, професор, Апостольський візита- тор Волині. У 1946 р. засуджений до 6 років ув’язнення і 5 років заслання. Останні роки свого ув'язнення Кир Миколай провів у тюремному шпиталі в Мордовії. Після повернення до Львова висвячував священиків. У 2001 р. беатифікований. У листі № 2 є фото з написом «Еп. Чернецький, 72 р.». 39 Іванець Михайло — український правник, дядько Івана Іванця. Після війни пере- бував у мордовських таборах. Помер після повернення до Львова. 40 Тут і далі йдеться про Ярослава Дашкевича. Див. прим. до листа № 1. 39 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів та. Він в гарному пише настрої і рахує вже місяці до кінця своєї служби. В нас ходять вперті поголоски, що в найблищому часі нас мають перевез- ти на 11 або на 18 л/о. Але я перед цим хочу мати тут ще відповіді від Вас і надіюся, що наш поштовий зв’язок вдасться нам продовжувати без пере- ривно. Щиро здоровлю Вас Ваш Михайло № 3 28 березня 1956 р., Явас Вельмишановна Олено Івановна! Сьогодні 28.ІІІ.56 післав я Вам мойого другого листа, а вечером одержав Вашу відповідь на моє перше письмо. Користаю з нагоди, щоб потвердити Вам, що пошта працює бездоганно. Радію Вашим добрим настройом і бадьорістю. Від нас також вивезли перед кількома днями частину Руму- нів, а через два-три дня повезуть дальшу їх групу. Поляків тут реєстрували, а з ними також і євреїв, які мали польське грома- дянство на день 17 вересня 1939 р. На основі польського закону з 4.01.51 року і польсько-радянського договору з тогож самого року право на польське громадянство і право на репатріацію в Польщу мають тільки ці, що мали польське громадянство на 17.09.39 року. Я сам відмовився користати з цього права, щоб не міняти своєї давнішньої заяви, що я бажаю повернення в Австрію, де мене арештовано і де осталася дружина. Як не важко мені про це згадувати, але нігде правди діти, мій братанич Федь41, який був ревізором і про якого згадуєте, за Єпископ Микола Чарнецький. 1956 р. 41 Федір Матчак — син брата Михайла Матчака, Івана. 40 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ десять років не мав відваги, а може й бажання, — написати мені хочби одно письмо. Та Бог з ним і з другими такими як він. Навіть в найтяжчі для мене роки 1947—1950 я їх допомоги не просив. В Спасску був зі мною між іншими також Кость Чехович42. Він вже звільнився весною 1955-го року і живе тепер в «Тихо- новском Доме Инвалидов» в гор. Караганда. Він інвалід. Його пере- їхало авто, пошкодило йому хребет і він ходить на милицях. Він старається тепер виїхати в Польщу до своєї жінки, але чи й коли йому це вдасться, не відомо. Він остався бодрим духом і не змінив своїх переконань. Зі Спасска звільнився та вернув до Львова та- кож інженер Андрій Сербин43. Я звичайно не знаю причини повороту Семена Васильовича44 з Київа до Львова, але мені здається, що добровільно і з радістю ніхто не міняє становиська «зам. міністра» на становисько «голова облвиконкому». Цікаво, чи будучи в Канаді, бачився він зі своїм братом Юрком45, який виїхав там небаром по закінченні війни. Ґеня Вербицька46 зі сином Юрком в Філядельфії. Де її муж Ми- хайло47, не знаю. Совітський посол в Боні, Зорин, в свойому письмі до німецького уряду згадує про Вербицького, який хоче вернути 42 Чехович Кость (1896—1987) — доктор філософії, філолог-славіст, хорунжий УГА, дійсний член НТШ. В 1945 р. заарештований, у 1946 р. засланий у Сибір, після повернення у 1956 р. працював директором Публічної бібліотеки у Тчеві (Польща). 43 Сербин Андрій — інженер, активний діяч пластового руху, кооператор. У 1925 р. створив кооператив «Пласт», який займався постачанням різного спорядження для пластування та табірництва. 44 Стефаник Семен (1904—1981) — державний і громадський діяч УРСР, син пись- менника Василя Стефаника. Від 1946 р. заступник голови Львівського облвикон- кому, в 1953—1954 рр. заступник голови Ради Міністрів УРСР, в 1954—1969 рр. голова Львівського облвиконкому, згодом директор Літературно-меморіального музею Івана Франка у Львові. 45 Стефаник Юрій (1909—1985) — український громадсько-політичний діяч і пись- менник, журналіст, редактор, літературний критик, син Василя Стефаника. Під час першої радянської окупації Галичини — науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР і викладач української мови у Львівському ветеринарному інституті. У 1940—1941 рр. був ув'язнений за приналежність до ОУН. За німецької окупації — співредактор Українського Видавництва у Львові. Від 1944 р. — в еміграції в Німеччині, від 1948 р. в Канаді. Помер у 1985 р. в Едмонтоні (Канада), похований в с. Русові на Покутті. 46 Савицька (Вербицька) Євгенія (Ґеня) — родичка дружини М. Матчака. Останні роки проживала з сином Юрієм у Торонто (Канада) й опікувалась дружиною Матчака Стефанією Савицькою. 47 Вербицький Михайло — особу встановити не вдалося. 41 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів до СССР і якого з цього приводу арештували. Батько Вербицької жив разом з сестрами Стефи і помер вже більше рік тому. «Жалібну Книгу» приходиться продовжувати в безконечність. Та деякі прізвища померших і тих, яких я лишив ще живими по- дам вже другим разом. — Щиро Вас здоровлю Михайло P. S. Прошу ставити чергові числа на Ваших письмах, щоб зна- ти, чи всі доходять. Це моє третє письмо до Вас. М. № 4 7 квітня 1956 р., Явас Вельмишановна Олено Івановна! Зовсім несподівано я вийшов сьогодні на роботу на парники і тут стрінув товаришів із 7 л/о і користаю з нагоди, щоб вам на- писати кілька рядків. Тому прошу вибачити, що пишу олівцем і в поспіху не зовсім складно. В першу чергу дякую за вашого листа ч. 3. На днях одержав я листа від сестер Стефи. Вони живуть на старому місці. З ними жив також батько Ґени Верб[ицької], але він помер ще в 1954 році. Я Вам вже писав, здається, що Ґена ра- зом зі сином Юрком є разом з моєю Стефою48. Сестри пишуть мені, що Іця Бон[ковська] прислала своїй Маланці посилку. «З моїх часів» Мілена була в Берні, а Ірина [Макух] в Мюнхе- ні, і тому й була членом Центр. Комітету, очолюваного Мудрим49 з осідком в Франкфурті. Горникевич50 своєчасно виїхав в Зальц- 48 Тобто в Канаді, у м. Торонто — збереглися листи Євгенії Вербицької (Савицької) та її сина Юрія Вербицького до Олени Степанів та Ярослава Дашкевича. 49 Мудрий Василь (1893—1966) — український громадський і політичний діяч, жур- наліст, організатор Львівського (таємного) українського університету, член Головної управи Товариства «Просвіта», співзасновник Українського національно- демократичного об’єднання (УНДО), віце-маршалок польського Сейму, віце-пре- зидент УГВР. З осені 1944 р. — на еміграції в Німеччині, де очолював Центральне представництво української еміграції, був заступником голови Виконавчого органу Української Національної Ради. У 1949 р. виїхав до США, працював в Українському конгресовому комітеті Америки, був головою Об'єднання українців в Америці. З 1953 р. — дійсний член НТШ. 50 Можливо, йдеться про о. Мирона Горникевича (1886—1959) — священника УГКЦ, док- тора теології. Під час Першої світової війни перебував у російському засланні. Від 1923 р. парох церкви св. Варвари у Відні. 1945 р. призначений генеральним вікарієм для українців греко-католиків в Австрії. Після війни змушений переїхати з Відня до Тиролю (французь- ка окупаційна зона в Австрії), помер у м. Зольбад Галь. Дружина М. Горникевича — Емілія з роду Ортинських (1892—1961). Про її долю більше дізнатися не вдалося. 42 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ бург, а його жінку привезли в СССР, но де вона попала, в які сторони не знаю. Що в Ірини [Макух] помер не тілько батько, але й муж — Ви певно знали, ще будучи у Львові. В нас поки що без змін, тільки всякі комісії турбують нас майже кожного дня. Поляки не терпеливо ждуть виїзду. Вчера прийшло багато листів і карток з Польщі безпосередньо з Польщі на адресу табору і всі запевняють їх, що до літа будуть в Польщі. Нас всіх радує всякий від’їзд тому, що він збільшує надію і на наш від’їзд. Від Славка одержав я вчера листа. Щиро здоровлю. Ваш Михайло № 5 12 квітня 1956 р., Явас Вельмишановна Олено Івановна! Дуже дякую за листа (4) з 9 квітня. Від Славка я одержав листа з 18 березня. Пише, що працює на старому місці і що в нього все в порядку. Одержав я також вістку від Костя Чеховича з Караган- ди з «Дому Інвалідів». Він надіється, що скоро одержить дозвіл виїхати в Польщу до жінки. Кладочний одержав вістку від Митр. Сліпого51, який живе в Домі Інвалідів в Красноярському краю, що йому запропоновано виїхати із Радянського Союзу, але він від- мовився. Про Дмитерко52 я, нажаль, нічого не знаю. Юна53 з дружи- ною я оставив в Регенсбургу над Дунайом (Північна Бавария), де тоді були згуртовані всі з його Управи. Дмитро Паліїв54 загинув під Бродами. Юрко Полянський55 збирався виїхати до свого брата 51 Сліпий Йосиф (1892—1984) — ректор Богословської академії, єпископ, верховний архиєпископ УГКЦ, кардинал. У 1945 р. ув’язнений радянською владою і засудже- ний до 8 pоків каторжних робіт. Відкидаючи постійні пропозиції переходу на православ’я, був знову засуджений у 1953, 1957 і 1962 рр. Відбув 18 pоків ув’язнення у радянських концтаборах. Внаслідок численних заходів впливових осіб та на кло- потання св. папи Йоана XXIII звільнений з ув’язнення. В 1963 р. прибув до Рима. Засновник Українського Католицького Університету в Римі і його філій у різних країнах діаспори. Був почесним членом НТШ, членом Тіберійської Академії в Римі, почесним доктором УВУ та трьох американських і одного канадського універси- тетів. 27—29 серпня 1992 р. прах кардинала перепоховано із собору святої Софії в Римі до крипти собору св. Юра у Львові. 43 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів Стефана в Північну Америку. Кость Паньківський56 проживав в Райнланді. Ліда Бурачинська57 з мамою проживала в Ґраці. Після 52 Дмитерко-Ратич Ганна (Гандзя) (1893—1981) — товаришка О. Степанів по учи- тельській семінарії у Львові й сокільському товариству. Була членкою Пласту, десятником Легіону УСС, згодом — УГА. Брала участь у боях на горі Маківці. Від вересня 1915 р. служила при інтендатурі в Коші УСС, а в 1918—1920 рр. при до- поміжній службі в Бригаді УСС. Після Першої світової війни вчителювала, а в час Другої світової війни, у 1944 р., разом з чоловіком Василем Ратичем і молодши- ми дітьми емігрувала до США. Брала активну участь в українських громадських організаціях і товариствах, була членкинею проводу Пласту і Товариства укра- їнських комбатантів, працювала в Союзі українок Америки, одну із філій якого назвали її ім’ям. 53 Навроцький Осип (Юно) (1890—1972) — український громадський і політичний діяч. В часи Першої світової війни служив у Легіоні УСС. В 1916 потрапив у ро- сійський полон, після звільнення з полону повернувся в Галичину. Брав участь в українсько-польській війні 1918—1919 рр. був поручником, згодом сотником УГА, пізніше — квартирмейстером 5-ї Херсонської дивізії Армії УНР. У 1920 р. — спів- засновник УВО, до 1926 р. — член Начальної команди УВО, член головної упра- ви Української радикальної партії. У 1920—1921 рр., 1922—1923 рр. ув’язнений у польській тюрмі. В 1920—1939 рр. — директор видавництва «Червона Калина» у Львові, секретар товариства «Молода громада». У 1940—1942 рр. голова Українського допомогового комітету в Криниці на Лемківщині, в 1943 р. — за- ступник голови Українського допомогового комітету у Львові, в 1943—1945 рр. начальник канцелярії Військової управи Дивізії «Галичина». В 1948 р. емігрував у Канаду. В 1948—1962 рр. очолював канцелярію Комітету українців Канади. 54 Паліїв Дмитро (1896—1944) — політичний і військовий діяч, журналіст, під- хорунжий УСС, у 1918 р. один з організаторів Листопадового зриву в Галичині, четар УГА і ад’ютант ген. М. Тарнавського. Після визвольних змагань — один із засновників УВО і член її Начальної команди, згодом співзасновник Української партії національної роботи та співредактор (разом з Д. Донцовим) її органу «Заграва». У 1925 р. один із засновників УНДО і член його Центрального комітету. У 1928—1930 рр. посол до польського сейму від УНДО. Кілька разів ув’язнюваний у польських тюрмах. Провідник легальної націоналістичної організації «Фронт Національної Єдності». У 1943 р. один з організаторів Дивізії «Галичина». Загинув у бою під Бродами. 55 Полянський Юрій (1892—1975) — геолог, географ і археолог, старшина УГА і перший крайовий комендант УВО (1920). У липні 1941 голова українського Тимчасового управління м. Львова. З 1944 р. на еміграції в Австрії, Німеччині, Аргентині. Дійсний член НТШ, почесний член Арґентинського геологічного това- риства та низки наукових товариств. 56 Паньківський Кость (1897—1973) — український політичний діяч, публіцист, адвокат, голова уряду УНР на вигнанні (1945—1948). В 1924—1939 рр. виступав оборонцем під час політичних процесів, які влаштовував польський окупаційний режим над членами УВО та ОУН. Працював в Українському центральному ко- мітеті, створеному в 1940 р. у Генеральній Губернії, потім головою Українського крайового комітету як філії УЦК у Львові, заступником керівника відомства внутрішніх справ в українському уряді, проголошеному 30 червня 1941 р. У 1945— 1949 рр. перебував у Німеччині, належав до Українського національно-державного союзу. Від 1949 р. жив у США. 44 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ смерти прекрасного сина і батька її непокидав мелянхолійний на- стрій. В Празі остав тільки дуже малий гурт людей з Мірною58 на чолі, яка порядкувала матеріяли Музею Визвольної Боротьби. Музей був частинно пошкоджений американською бомбою. В Празі жила деякий час Марійка Донцова59. Дмитро60 розій- шовся з нею і виїхав з Русовою61 в з’єднані Держави П. А.62. 57 Бурачинська Лідія (1902—1999) — українська журналістка, публіцист, громад- ська діячка, дослідниця народного мистецтва. В 1932—1939 рр. редагувала жур- нал «Нова хата» у Львові. В роки Другої світової війни працювала в Українському центральному комітеті у Кракові. У 1944 р. емігрувала до Австрії, у 1949 р. — до США, була головою Союзу українок Америки (1971—1974), Світової федерації українських жіночих організацій (1977—1982). Дійсний член НТШ, почесний голо- ва СУА і СФУЖО. 58 Мірна Зінаїда (1875—1950) — громадська діячка, журналістка, в 1910—1917 рр. була однією з активісток Київського товариства оборони жінок, членом Української партії соціалістів-федералістів. В 1917 р. — член Української Центральної Ради, в 1919 р. — співзасновниця та заступник голови Української жіночої національної ради в Кам'янці-Подільському, згодом голова її філії в Берліні, довголітня голо- ва Українського жіночого союзу в Празі. Від 1937 — членка ради світового Союзу украї нок. Авторка статей у пресі, перекладів із французької мови. 59 Донцова Марія (1891—1978) — громадська діячка, журналістка. Дочка греко- католицького священика Володимира Сас-Бачинського і Ольги з Устияновичів. У 1909 р. закінчила український ліцей для дівчат у Перемишлі, після чого виїхала разом з Ольгою Левицькою (Басараб) та Стефанією Савицькою (Матчак) на од- норічний торговельний курс до Відня, де в 1910 р. отримала диплом Вищої торго- вельної школи для дівчат. Це були перші українські дівчата, що опанували вищі торговельно-економічні науки. Одружилася з Дмитром Донцовим у Львові у трав- ні 1912 р. Перед війною належала до жіночої чоти Січових стрільців під проводом Олени Степанів. У 1918—1920 рр. перебувала на дипломатичній службі УНР у Данії, Швейцарії, Берліні. З 1921 р. — у Львові, членка товариств «Українська захоронка», «Просвіта», «Сокіл», «Союз українок», у 1920-х рр. — членкою управи Союзу українок, а в 1927 р. — її головою. У 1924 р. у зв'язку зі справою О. Басараб взяла участь у викритті злочинів польської влади. У 1920-х рр. часто публікува- лася на сторінках галицької жіночої преси, брала активну участь у жіночих ор- ганізаціях. В кінці 1932 р. «ЛНВ» перестав появлятися через фінансові труднощі. Нове видавництво стало приватним підприємством, де основний капітал нале- жав родині М. Бачинської, на праці й матеріальній підтримці якої великою мірою тримався «Вістник». Робила переклади з німецькомовної преси й коректу, публі- кувала рецензії тощо. Після Другої світової війни жила у Чехословаччині, потім у Німеччині. Від 1950 р. у США, була членкою «Союзу українок» Америки. Померла 30 грудня 1978 р. у м. Нью-Йорку. 60 Донцов Дмитро (1883—1973) — ідеолог українського націоналізму, публіцист, журналіст, літературний критик. Навчався в університетах Петербурга і Львова. Брав участь в українських соціалістичних та революційних організаціях, підтримував ідею автономної, а згодом — незалежної України. Був одним із за- сновників СВУ (1914), очолював Українську телеграфну агенцію в уряді Гетьмана 45 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів За океан переїхав також весь клан Чижовичів63. По дорозі в ЧСР Леницьким64 вродилася донечка. Лікар Дзерович65, якого жінка з дітьми жила у Відні, був довший час в роках 47-48 ліка- рем на Харківській пересилці. Два його хлопці співали в Австрії у відомому хорі Wiener Knaben. Суддя Дзерович66 жив у Відні і працював в одній торговельній фірмі. Часто зустрічалися ми та- кож з Марійкою Грицай67, якої дочка вийшла у Відні заміж за під- П. Скоропадського, змушений виїхати за кордон, працював у пресових агенціях Уряду УНР у Відні, Лозанні й Женеві (1918). У 1922—1939 pp. редагував у Львові часопис «Літературно-науковий вістник» (з 1933 p. — «Вістник»). Автор праці «Націоналізм» (1926), брошур, численної публіцистики. Ідеолог «чинного» україн- ського націоналізму. Наприкінці Другої світової війни виїхав на Захід — перебував у Празі, Берліні, Бухаресті, оселився в Англії. 1948 p. емігрував до Канади, де до 1953 p. викладав у Монреальському університеті. Проживав разом з родиною іх- тіолога Юрія Русова й Наталії Ґеркен-Русової, які ним опікувалися. Продовжував писати статті й книги до своєї смерті в Монреалі (1973). 61 Ґеркен-Русова Наталія (1897 (1902) — 1889) — графік, художник театру і кіно, літератор. Дочка Леона Ґеркена та Анни Антонович. Закінчила гімназію в Києві. Від 1918 р. вчилася в Українській академії мистецтв. У 1923 р. емігрувала до Чехословаччини. У Празі увійшла до очолюваної Д. В. Антоновичем Української студії пластичних мистецтв. Вийшла заміж за викладача пластичної анатомії проф. Юрія Русова. Одночасно навчалася у Паризькій національній школі декора- тивного мистецтва, яку закінчила в 1927 р., відвідувала лекції з історії мисте- цтва в Сорбонні, у Флорентійському університеті та в Українському вільному університеті в Празі. У 1923 р. дебютувала як театральний художник в Празі, працювала для театрів Флоренції, Парижа, Брно і Дрездена. У 1929—1940 рр. — художник-декоратор Королівського театру в Бухаресті. У 1920—1930-ті рр. співпрацювала з іншими європейськими театрами і кіностудіями, оформляла театралізовані свята у Флоренції, Парижі, Бухаресті, Чернівцях, Берліні, Празі й Подєбрадах. Виставлялася в Парижі, Римі й Празі. Авторка публіцистичних статей і книг націоналістичного спрямування. Після Другої світової війни пере- їхала до Канади. Брала участь у художніх виставках у Монреалі. Опікувалась Д. Донцовим до його смерті. 62 З’єднані Держави П[івнічної] А[мерики] — Сполучені Штати Америки. 63 Про кого саме йдеться в листі, встановити не вдалося. 64 Можливо, йдеться про родину хорунжого Станіслава Леницького, який слу- жив разом з О. Степанів у 4-тій Золочівській бригаді УГА в листопаді 1918 р. у с. Куровичах (Див.: Гайдучок С. Воєнні спомини. — Львів, 2002. — С. 17.). 65 Дзерович Маркіян (1899—1967) — лікар, галицький католицький діяч, у 1933— 1940 рр. президент Генерального інституту Католицької акції в Галичині, в 1945—1955 рр. в’язень в СССР. 66 Дзерович Богдан (1897—1984) — юрист, громадський діяч, заступник Голови Українського державного правління по справах юстиції в уряді Я. Стецька, ство- реному 30 червня 1941 р. Голова Товариства Українських Правників в Америці. Помер у Нью-Йорку. 67 Особу встановити не вдалося. 46 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ старшину англійської армії. Її син попав під Бродами в полон і був засуджений на 15 років КТР. Остання вістка від нього була з Туль- ської області, де він працював в вугільній шахті. У Відні зустрічав я також дочку Барвінського замужем за інж. Голубовичом68. Голо- вою українського Комітету в Австрії, якого осідок був Інсбруку, був адвокат з Чорткова Мих[айло] Росляк69. В Інсбруку проживали між іншими др. Лисий70, др. Ендик71, художник Левицький. Буто- вича72 я бачив з жінкою і дитиною в Зальцбургу. В Спасску зі мною був з Праги інж. Галька73. Він літом 1955 року закінчив свій строк і виїхав в Польщу, як польський грома- дянин. Він весь час, коли жив в Празі, був польським громадя- нином. Полковника Бізанца74 привезли з Відня в Київ на кілька 68 Йдеться про Катерину Барвінську (дочку композитора Василя Барвінського і Наталії Пулюй) та її чоловіка інженера Юрія Голубовича, сина колишнього прем'єр-міністра УНР Всеволода Голубовича (див. спогади: Пулюй Олександер Ганс. Осінь 1939. З листів польової пошти [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: http://komb-a-ingwar.blogspot.com/2009_06_01_archive.html 69 Росляк Михайло (1896—1950-ті рр.) — економіст, правник і освітянин, член то- вариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар». Старшина УГА. В роки Другої світової війни емігрував до Австрії, де був головою українського Комітету допомоги українським біженцям. 70 Лисий Ілля (1882—1960) — громадський, політичний і кооперативний діяч, ди- ректор канцелярії товариства «Сільський господар», член Організації українців м. Львова, посол до польського Сейму в 1931—1935 рр. 71 Єндик Ростислав (1906—1974) — громадський та політичний діяч, антрополог, педагог, письменник, журналіст, публіцист. В 1930 р. співробітник редагованого Д. Донцовим «Вістника» у Львові. З початком Другої світової війни оселився в осередку українських біженців у Кракові. Після війни жив у ФРН, працював жур- налістом, був професором і ректором (1961—1974) Українського техніко-госпо- дарського інституту, очолював Дім української науки (1963—1974), був головою Товариства сприяння українській науці, членом Української народної ради, бага- торічним дописувачем журналу «Шлях перемоги» та газет «Сучасна Україна» (ФРН), «Українські вісті» (Нью-Йорк, США). 72 Бутович Микола (1895—1961) — графік і гравер, учасник визвольних змагань. Ад'ютант штабу 1-ї Козацької дивізії Армії УНР. Інтернований в Польщі, звідки втік до Праги. Після Другої світової війни опинився в Західній Німеччині, звідкіля в 1948 переїхав до Америки. Працював у сфері прикладного мистецтва, належав до Об'єднання Мистців Українців в Америці. 73 Галька, інженер — у «Спогадах з російського полону» О. Степанів писала: «Тільки вечором прийшов до нас на двірці галицький українець інженер Галька, перебраний за російського студента, і сказав кілька слів, але солдат прогнав його». (Опубл.: Олена Степанів — Роман Дашкевич. Спогади і нариси / упоряд. Г. Сварник, А. Фелонюк. — Львів: ЛА «Піраміда», 2009. — С. 260). Після війни жив у Празі, де був заарештований радянськими спецслужбами, був у казаському таборі разом з Я. Дашкевичем. 47 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів тижнів раніше мене. Ми рівночасно сиділи в Київі на Короленка вулиці, но що з ним сталося пізніше, я не знаю. Тодіж там зі мною сидів студент Львів[ського] унів[ерситету] Тимкевич, свояк Граба- ря75. З Тимкевичем я довший час сидів навіть в одній камері (— його маму і сестру, яка вийшла заміж за сина д-ра Бемка76 — я зустрічав у Відні —) і він оповідав мені про арештування Грабаря та про свої обширні зізнання про працю Грабаря в 1941—44 роках. Про Юрка Старосольського77 я нічого не знаю. В нас поки що все по старому. Живемо сплітками і надіями на «Комісію», яка приїде для розгляду наших справ. 74 Бізанц Альфред (1890—1951) — підполковник УГА і Армії УНР; в УГА командант Львівської бригади, Полудневої групи під Львовом, в 1919 командував пробоєвою групою в боях під Бережанами. В січні 1920 р. підрозділ Бізанца у складі частин УГА перейшов на службу в Червону УГА. 24 квітня 1920 р. група військ під коман- дуванням Бізанца вийшла зі складу ЧУГА і, прорвавши польську лінію фронту в районі Михнівки, вирушила на з'єднання з частинами Армії УНР. У 1940—1941 рр. був референтом в управлінні Генеральної Губернії у Кракові, з осені 1941 р. — голо- вою відділу в уряді галицького губернатора у Львові. В роки Другої світової війни відповідав за зв'язок з ОУН. У 1943 р. очолив Військову Управу, яка формувала Дивізію «Галичина» і був її головою до кінця війни. В 1945 р. був заарештований радянськими спецслужбами у Відні, перевезений до Радянського Союзу і засланий. Розстріляний у 1951 р. 75 Грабар Іван — кооперативний діяч в Галичині, керівник одного з відділів Ревізійного союзу українських кооперативів, заступник директора. Після війни був зааре- штований, перебував у таборі в м. Інті (Комі АССР). Збереглися листи за 1955 р. І. Грабаря до О. Степанів у табір, п/в Явас. 76 Бемко Володимир (1889—1955) — громадський і освітній діяч на Бережанщині, сотник УГА, член УНДО, організатор «Рідної школи», адвокат, оборонець у по- літичних процесах. Ініціатор таємного Військового комітету в Коломиї і орга- нізатор Листопадового чину на Покутті. З весни 1919 р. заступник державного секретаря військових справ ЗУНР у Станіславові, комендант військового округу «Нижнів», заступник коменданта Етапної команди УГА. Зв'язковий старшина УГА при штабі Добровольчої армії ген. Шиллінґа в Одесі (1920), заступник голо- ви Ліквідаційної комісії УГА в Києві. У міжвоєнний період працював адвокатом у Бережанах; був головою філій товариства «Рідна школа», Повітового союзу коо- ператив, «Народного Дому», повітового комітету УНДО. У 1944 р. емігрував до Австрії, у 1953 р. — до США. 77 Старосольський Юрій (1907—1991) — син Володмира Старосольського і Дарії Шухевич. Правник, громадський і пластовий діяч, член УВО, професор права УВУ й УКУ в Римі, дійсний член НТШ. У 1926 р. став членом УВО. Студентський діяч у Львові, активний діяч Пласту, співредактор молодіжного журналу «На сліді» (1936—1939). Під час німецької окупації — комендант пластового табору у Шклі (1942) та інструкторського табору у Пасічній (1943). У 1942—1945 рр. — голо- вний редактор пластового журналу «Дорога». У 1944 р. емігрував до Австрії, у 1953 р. — до США. Голова світового Пласту (Начальний Пластун), помер у Вашингтоні. 48 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ Нетерпеливо очікую вістки про Ваше дострокове звільнення. Щоб тільки не відложили суду ізза всяких тих сподіваних комісій. Щиро Вас здоровлю Михайло № 6 23 квітня 1956 р., [Явас] Вельмишановна Олено Івановна! Дякую щиро за листа (5) з 20 квітня. Я нерозділяю Вашого оптимізму, щодо темпа праці «комісії». В нас тут є відомості, що вона має закінчити свою працю в «Ду- бровлаге» щойно до 1 жовтня ц. р. Звичайно, нам точно невідомо, в якій черзі ітимуть окремі таборові відділи і досі ще не зовсім пев- но, чи має ця комісія повновласть рішати також справи нерадян- ських громадян. Тут наші «начальники» запевняють нас, що комі- сія розглядатиме тільки справи радянських громадян, а відносно чужих громадян і людей без громадянства будуть окремі рішення Москви. В зв’язку з цим вже хотять нас завтра посилати на за- готівлю торфу. Звичайно, багато людей відмовиться виходити на таку роботу, а ті, що вийдуть, можуть працювати — «ut aliquid faccisse videatur»78. Я сам думаю, що комісія з 1 л/о перейде на 6 л/о, і якщо так буде і Ви освободитеся скоріше ніж я, то дуже прошу перед від’їздом написати до мене, а я обіцяю — якщоб я виїжджав скорше — написати до Вас, до Славка, а опісля також до Орисі79. На днях прочитав я тут книжку Бєляєва80 і Мих[айла] Руд- ницького81 «Під чужими прапорами». Чи Ви бачили її? Матеріяли підібрані по мойому планово неповно і недбало, загальний тон 78 Щоб кожен міг побачити (лат.) 79 Лежогубська Ірина (Орися) (1894—1984) — близька родичка О. Степанів, дочка о. Теодозія Лежогубського. До війни працювала вчителькою одночасно в кількох навчальних закладах: в гімназії та семінарії СС Василіянок, торговельній школі товариства «Просвіта», фаховій школі «Труд». У воєнний та післявоєнний час викладала німецьку мову у Львівському медінституті аж до пенсії. Після по- вернення з таборів до Львова О. Степанів якийсь час жила у неї на вул. Карла Маркса (тепер — Єфремова) 36, кв. 3. Архів родини Лежогубських зберігається в Меморіальній бібліотеці-архіві Я. Дашкевича. 80 Бєляєв Володимир (1907—1990) — радянський письменник, член Спілки письмен- ників СССР, автор збірника памфлетів «Під чужими прапорами», скерованого проти українських культурних діячів, «буржуазних» націоналістів та УГКЦ. 49 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів написаного в основному лайливий і через це мало переконливий. Можна було написати куда краще і сильніше. Чи бачили Ви книжку Крип’якевича82: Богдан Хмельницький? Цікаво написана і гарно видана. В Караганді була можливість купувати книжки, а тут все при- пинилося. Тут на сусідньому л/п тяжко захворів єп. Чернецький83. З га- зет довідуюся, що помер Карманський84. Бажаю Вам, щоб Свята зустрічали Ви вже на волі. Щиро здоровлю! Ваш Михайло № 7 4 травня 1956 р., [Явас] Вельмишановна Олено Івановна! Приготовлялися ми з Кладочним святкувати разом Великдень, та, на жаль, вчера пополудні мене перевели на 7 л/о і вже від за- втра їздитимемо на заготівлю торфу. Так буває зі всіми нашими планами. Плануємо, надіємося, а виходить зовсім інакше. 81 Рудницький Михайло (1889—1975) — український літературний критик, літера- турознавець, письменник, поет, перекладач. Брат Мілени та Івана Рудницьких. Навчався у Львові і в Парижі. Професор українського (таємного) університету у Львові, співредактор газети «Діло» (1929—1939). Від 1939 р. — завідувач кафедри зарубіжних літератур Львівського державного університету, а в 1940 р. — за- ступник декана філологічного факультету. У 1940 р. вступив до Спілки пись- менників України. В 1947 р. звинувачений в націоналізмі, виключений зі Спілки письменників України, звільнений з роботи. У 1954 р. став співавтором збірника памфлетів В. Бєляєва «Під чужими прапорами». У 1958—1970 рр. — професор кафедри української літератури Львівського державного унывнрситету. Член Спілки письменників СССР. 82 Крип'якевич Іван (1886—1967) — український історик, учень М. Грушевського. Академік АН УРСР, професор, директор Львівського інституту суспільних наук АН УРСР. Автор наукових досліджень про украънську козацьку державність та Б. Хмельницького, низки підручників з історії України. 83 Йдеться про єп. М. Чарнецького. Див. прим. 39. 84 Карманський Петро (1878—1956) — поет, представник літературного об’єднання «Молода Муза». У роки Першої світової війни працював у таборах військовополо- нених українців у Німеччині й Австрії. Згодом виконував дипломатичну місію УНР у Ватикані. Збирав кошти для підтримки УНР. В 1922—1925 рр. був у Бразилії як представник ЗУНР. Після повернення працював учителем гімназії у Дрогобичі. Від 1939 р. викладав у Львівському державному університеті ім. І. Франка. У 1940 р. став членом Спілки радянських письменників України. У 1944—1946 рр. був дирек- тором Меморіального музею І. Франка у Львові. 50 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ Покищо в нас ніяких змін не має. Перед кількома тільки дня- ми звільнено на основі Указу з 3-го вересня м. р. 11-ять інвалі- дів, в більшості такі, що бажали оставатися в Радянському Со- юзі. Цікаве в тому тільки те, що їм об’явлено, що звільняються вони на основі указу з 3-го вересня і таким чином заяви декого з «начальства», що Указ анульовано чи пак припинено його дію, показалися неточними. Тут в нас осталося ще декілька десятків таких інвалідів, яких підготовано вже для звільнення згідно з цим указом. Та покищо нічого невідомо, чи і їх звільнятимуть та коли. Перед кількома днями був у нас полковник з Управління табо- ру і сказав, що скоро поїдуть домів польські громадяни, а після них також остатки німецьких громадян, яких тут осталося ще біля півсотні. Виміна нотами між Боном і Москвою свідчить, що виїзд німців правдоподібний. Щодо судьби інших групп, то крім преріз- них сплетень нічого точного не відомо. З Караганди пишуть мені, що там (— і в першу чергу в Спас- ску) також очікують великих змін. Надіюся, що тепер між Вами і Славком начнеться «змагання» за дострокове виповнення «плану» і що Ви стрінетеся вже скоро. Буду дуже радий, як це дійсно скоро здійсниться. Від Стефи вже довший час не маю безпосередніх вісток, але зате вона наладнала переписку зі своїми сестрами, і таким чином наш зв’язок не переривається. Я ще не розглянувся добре на новому місці, довідуюся тільки, що єп. Чарнецький тяжко хворий і що лікар ставить дуже сумні гороскопи. Надіюся, що тепер матиму змогу частіше Вам написати. Щиро здоровлю і бажаю всього доброго з нагоди Великодня! Михайло. Ця записка була вже готова, коли принесли мені Вашу (7) з 4.V. Тепер зв’язок буде вже працювати без перешкод. Я психічно приготований на це, що прийдеться не тільки ще довго ждати, але й перешкод буде немало. Надіюся тільки на допомогу, яку обі- цяли зорганізувати два друга, які виїхали з Караганди — один до Віндобони85, другий ще дальше на захід. Стефа написала, що вони вже з нею зв’язалися і зроблять, що буде можливо. Но я Вам 85 Латинська назва Відня. 51 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів признаюся, що не дуже захоплююся перспективою виїзду і коли б у мене була надія знайти працю у Львові і не було страху опи- нитися на положені «прокаженого», я відмовивбися від виїзду. Та поки що приходиться ждати і тільки ждати, бо нас про нічого не питають і нічого від нас не залежить. В понеділок (7.V) постараюсь написати Вам ще дещо. Щиро здоровлю! Михайло Степанив Олена Ивановна, 6 л/о № 886 21 травня 1956 р., [Явас] Вельмишановна Олено Івановна! В нас покищо не тільки щодня, а майже що години нові відо- мості. «Ситуація» міняється немов картинки в кіно. Одне начальство запевняє, що комісія розглядає також і справи осіб без громадян- ства, друге розкладає руки і заявляє, що в справі нерадянських громадян буде окреме рішення уряду, а комісія їх справ не роз- глядатиме. Прийдеться підождати вислідів роботи комісії на Вашо- му терені, де є також особи без громадянства і громадяне чужих держав, щоб справа остаточно вияснилася. Буду дуже радий, коли Славкові в переїзді до Львова вдасться відвідати Вас, але якщо комісія начне свою працю у Вас, так як говорять, вже післязавтра, то може, Ви виїдете скорше. Щодо побачення зі мною то, на жаль, дозволу на побачення тут не дадуть. Тут така практика, що дають дозвіл на побачення тільки батькам чи з батьками, братами і сестрами та дружиною. Статю в «Огонку» про приїзд Войніч87 до Львова та про її зустрічі з Павликом88 прочитав щойно тут. На 1 л/п в читальні 86 Лист Матчака № 8 не зберігся. 87 Войнич Етель-Ліліан (1864—1960) — англійська письменниця, авторка ста- тей про східнослов’янський фольклор і слов’янську музику. У 1895 р. приїздила до Львова, де познайомилася з Іваном Франком та Михайлом Павликом. В 1911 р. видала збірку перекладів Тараса Шевченка з його життєписом «Six lyrics from the Ruthenian of T. Shevchenko». Її повісті «Овід» і «Джек Реймонд» перекладені укра- їнською мовою. 88 Павлик Михайло (1853—1915) — громадський і політичний діяч у Галичині, пись- менник, поет, публіцист, журналіст, редактор, видавець, бібліограф, перекладач, філософ, історик, етнограф, фольклорист. Один із засновників Української ради- кальної партії та її голова з 1899 р., дійсний член НТШ. В 1874—1877 рр., під час 52 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ «Огонка» не було. В організованні пересилки революційної літера- тури через Львів брало участь не мало людей. Між іншими дуже активну і деякий час керівну участь в цьому ділі брав тодішній студент Львівського Університету Іван Макух. Матеріяли про це є в архіві Драгоманова89, але мабуть ще довго прийдеться ждати, коли і про це будуть писати. Степан Матчак (+1966), Розалія Сомкайло (+1929) і Віктор Матчак (+1968). Нью-Йорк, 1922 р. навчання у Львівському уныверситеті разом з І. Франком був членом Академічного кружка і співробітником його органу «Друг», які під впливом М. Драгоманова пе- рейшли з москвофільських на українські позиції. Павлик став учнем Драгоманова і був речником його ідей аж до смерті. За це був у молоді роки переслідуваний вла- дою. Разом з Франком редагував збірники «Дзвін» та «Молот», у 1879—1882 рр. з Драгомановим у Женеві «Громаду», в 1890—1895 рр. з Франком органи ради- кальної партії «Народ» і «Хлібороб». У 1895—1905 рр. перший бібліотекар НТШ, згодом редактор радикального «Громадського голосу». У 1914 р. заступник голови Головної української ради. 89 Архів Михайла Драгоманова до 1941 р. зберігався в Національному музеї у Львові, коли був переданий до Львівської філії бібілотеки АН УРСР у Львові, зараз — у ЦДІАЛ, як частина фонду М. Павлика, та у фонді НТШ. 53 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів Тутешня бібліотека багата. Є тут також не мало книжок на українській мові. В читальні багато журналів. Вечером є що про- читати. Я по давній привичці трачу ще час і на гру в шахмати. Щодо моєї особисто справи у Відні зроблено все, що було можливе. Остання «формальність» це те, що мій брат90, який про- живає в ЗДА91 ще з 1911 року, зложив $3.000 кавції92, це мабуть як забезпечення средств проживання у Відні. Але чи австрійський уряд захоче і зможе постійно та з бажаним натиском пригадувати кому слід про істнування таких як я і як реагуватиме на це ра- дянський уряд, це вже друга справа. Нічого іншого не лишається, як тільки терпеливо ждати та вірити, що все йде до кращого. А покищо їздимо на заготівлю торфу, причому ведемо завзяту боротьбу з комарями та мошкою. Щастя, що з Відня прислали до- брий «накомарник». Здоров’я єп. Чер[нецького], на жаль, непоправляється. Він дальше остає в лазареті і стан його дуже важкий. На 1 л/п і у нашому йдуть приготування до звільнення біля 40 «актірованих» інвалідів. Всіх їх вже питали, куда бажають ви- їхати після звільнення. Є між ними і радянські і не радянські гро- мадяне та люди без громадянства. Кажуть, що їх мають звільнити до 27 травня. Знакомих між ними немає. Більшість — це так зв. «манджурці». Очікую від Вас добрих вісток та щиро здоровлю! Михайло № 9 22 травня 1956 р., [Явас] Вельмишановна Олено Івановна! Будемо надіятися, що реляція Славка про роботу Комісії в Карагандинській області надто песемістична і що рішення в його справі буде всетаки корисне. Правда, нам по досвіду останніх трьох років приходиться рахувати зі всякими несподіванками Коли я 21.09.54 виїжджав зі Спасска, то начальники пращали- ся зі мною і запевняли, що до місяця буду дома. З цього часу кін- 90 Йдеться про брата М. Матчака Степана Матчака (?—1966), одруженого з Розалією Сомкайло (?—1929). Ще у 1920-х рр. виїхав з родиною до США. 91 ЗДА — З’єдинені Держави Америки, тобто Сполучені Штати Америки. 92 Застави. 54 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ чається вже не місяць, а другий рік. В указі про амністію з 27.03.53 містилося зобов’язання Міністерства Юстіції до місяця предста- вити на затвердження новий Карний Кодекс, але й досі його не представлено і не затверджено. Таких прикладів, які зроджували надії, а приносили тільки розчарування, много. Що можна вдіяти. Приходиться терпеливо ждати та всетаки надіятися. Про осіб, якими цікавиться п. Орися, я в моїх чергових пись- мах запитаю Стефу і моїх віденських друзів і як тільки одержу відповідь, напишу Вам. Мої відомості про цих осіб очевидно пере- старілі. В січні 1947 р. проф. Микола Чубатий93 був в ЗДА, інженер Колтонюк94 був в Мюнхені… Сподіваюся на днях одержати відомості про працю Комісії на 9 л/о. Негайно по одержанню передам їх і Вам. Славкові дякую за привітання! Щиро здоровлю! Михайло Ваші 8 і 9 листи одержав М. № 10 30 травня 1956 р., [Явас] Вельмишановна Олена Івановна! Розумію і розділяю Вашу радість з приводу звільнення Славка. Я був переконаний, що його звільнять і не переймався песиміс- тичним настроєм його останнього листа. Ви добре порадили йому, щоб їхав безпосередно у Львів і там оформляв свій побут та під- готовився до Вашого приїзду. У нас покищо все по-старому. Завтра повинні звільнити біля 30 актированих інвалідів. Сьогодні їх фотографували для паспортів і завтра, в четвер, в 9ій годині ранку повинні їх відправити на По- 93 Чубатий Микола (1889—1975) — український суспільний і католицький діяч, іс- торик української церкви і права, педагог і публіцист, дійсний член НТШ. Був учасником Листопадового зриву, першим асистентом державного секретаря осві- ти в уряді ЗУНР. У січні 1919 р. був членом делегації до Києва для проведення злуки ЗУНР і УНР. В 1920—1923 рр. професор Українського (таємного) уныверситету у Львові, Греко-католицької Богословської семінарії, згодом Академії, УВУ та УКУ. З 1939 р. у США. 94 Йдеться про Колтунюка Ярослава (1882—1953) — громадського діяча, довголіт- нього директора страхового товариства «Дністер» у Львові, урядуючого дирек- тора кооперативного банку «Дністер», члена управ багатьох галузевих установ, зокрема господарських, члена ЦК УНДО. 55 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів тьму. Про Комісію нічого певного не знаємо. Ходять про неї щораз то більше суперечні сплетні. Щораз більше вперто ходять поголо- ски, що Комісія рішає тільки справи тих, які годяться оставати в СССР. Сьогодні одержав я з Відня картку Червоного Хреста і лист авіопоштою, вислані з Відня 8 травня. Пишуть, що на днях знову висилають документи для оформлення мого виїзду в Австрію. Вже раз вислані такі документи (— з Відня вислано їх в Москву при кінці серпня 1955 р. —) десь пропали. Я писав у Відень, що шукаю безнадійно тих документів, і тому вони рішили післати їх вдруге. Чи і цим разом непропадуть, Бог один знає. Сподіваюся, що з дороги Славко напише й мені кілька слів. Чи він думає вертати на стару ділянку праці чи продовжуватиме студії медицини? Щиро Вас здоровлю та бажаю і Вам скорого побачення Славка у Львові! Михайло № 11 26 вересня 1956 р., Явас Вельмишановна Олено Івановна! Дуже мене стурбувала вістка про недугу Славка95, але наді- юся, що молодий його організм справиться з недугою і він вже скоро верне до здоров’я. Його картку з Ясеня я одержав ще в серпні. Коло мене новостей багато. Дня 6.ІХ, в останній день своєї в нас роботи, викликала мене комісія і після короткої хаотичної, але зовсім мирної балачки, не прийняла ніякого рішення. Здава- лося, що всі надії розвіялися і що все осталося по-старому. Але вчера вечером (25.ІХ.) після повернення з праці мені об’явлено, що на основі Указу Презідії Верховної Ради СРСР з 14 вересня ц. р. я освободжений. Тепер чекаю оформлення для відправлення на репатріаційний пункт в Потьмі. Коли поїду, як довго прийдеться ждати в Потьмі, які будуть дальші остановки, звичайно, перед- бачити важко. Сьогодні я вже переглядаю свої «маєтки» і готуюся до дороги. Починається новий етап в житті. Що він принесе? На 95 Йдеться про Ярослава Дашкевича. 56 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ це питання не міг я придумати відповіді за сьогоднішну, безсонну нічку. Важко придумати що-небудь веселого, коли при душі бук- вально копійки. Звичайно, на теперішну адресу прохаю вже неписати. Я сам писатиму Вам з кожної моєї остановки. Наш спільний друг Лис96, звільнений, поїхав в Кустанай, хоч бажав вернутися в Станіславську область. В останніх тижнях він працював візником і ми часто з ним зустрічалися. Прошу вітати знакомих. Славкові бажаю скорого виздоровлен- ня. Щиро здоровлю Михайло № 12 20 жовтня 1956 р., Потьма Вельмишановна Олено Івановна! Життя тут в Потьмі мало різниться від того, що було в Явасі. Приїхав я сюди 29-го вересня і очікую дальшої подорожі в Ав- стрію. За минулих десять років одні з нас навчилися терпеливо жда- ти, другі потратили всю терпеливість, треті сталися просто «на- хальні», і всім приходиться жити в одному гуртожитку. Сам я живу в невеликій кімнаті, з кількома поляками. Привезли вони немало польських журналів і газет, які цікаво було переглянути. Зокрема дуже цікаво редагований тижневик «Po prostu». В 41-ому номері з 7-го жовтня найшов я цікаві статті про сільське господар- ство в Польщі і репортаж з подорожі по Швайцарії, Австрії і ін- ших державах західної Європи, в яких багато «гіркої» правди. Всі ці мої польські товариші надіються, що скоро поїдуть в Польщу. В Москві є нова польська репатріаційна Комісія, яка турбується про виїзд поляків з СРСР в Польщу. Зі знакомих зустрів я тут Грекова97, який хоче вертати до сво- єї дочки у Відні. Вспоминаємо разом давні часи, 1918/19 роки та 96 Можливо, це знайомий, про якого йдеться в листі до «Товариша». 97 Греков Олександр (1875—1958) — генерал-хорунжий Армії УНР, згодом коман- дувач УГА. Від 1920 р. жив у Відні. В 1948 р. заарештований радянськими спец- службами, вивезений до Радянського Союзу і засуджений до 25 років ув'язнення. В 1956 р. повернувся до Австрії. 57 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів спільних знакомих. Йому вже 82-й рік, але держиться він ще дуже добре. Він приїхав декілька днів ранше мене із Тайшета. Газети приходять тут тільки центральні. Книжок мало. Це вже, щодо цього, не Явас, де була гарна бібліотека і багато газет та журналів. Як здоров’я Славка? Надіюся, що його молодий організм пе- реможе недугу і він скоро виздоровіє. Як устроїлися Ви самі? Прошу передати від мене привітання п. Ірені98. Щиро здоровлю Вас і Славка! Михайло Моя адреса: Мордовская АССР, ст. Потьма 2, п. я. 144 № 13 23 жовтня 1956 р., Потьма Вельмишановна Олено Івановна! Буду вам дуже зобов’язаний, якщо Ви зможете подати мені адресу Дениса Лукияновича99. Хочу звернутися до нього з прось- бою о деякі книжки. В мене поки що все по-старому. Щиро здоровлю Вас і Славка! Михайло № 14 10 листопада 1956 р., Потьма Дорогі! Вчера одержав Вашого листа з 2 листопада та бандероль з «Літературною Газетою». Дуже дякую за цю посилку. Давно вже не бачив я Київської «літературки» і з цікавістю прочитаю її, а крім мене ще кількох товаришів. Мої товариші поляки одержують бага- то журналів з Варшави. Сьогодні прийшли вже числа з кінця жов- 98 Тут і далі йдеться про Ірину (Орисю) Лежогубську. У своїх листах до О. Степанів вона декілька разів згадувала про М. Матчака, зокрема, в листі від 4.12.1955 р. писала: «Про Михайла з Ізмар[агду] знаю. Читала декілька його листів, цікаво, чи він приїде?»; в листі від 8.05.1956 р.: «Що з Михайлом? Казала його швагерка, що Ви переписуєтесь»; в листі від 1.06.1956 р.: «Передай привіт панові Михайлові». Листи зберігаються в Меморіальній бібліотеці-архіві Я. Дашкевича у Львові в ар- хіві Олени Степанів. 99 Лукіянович Денис (1873—1965) — український письменник, громадський діяч, лі- тературознавець, публіцист і педагог. Довголітній учитель буковинських і галиць- ких гімназій, до 1939 р. — голова Товариства наукових викладів ім. П. Могили, піс- ля Другої світової війни — доцент кафедри української літератури у Львівському університеті. 58 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ тня з оглядом цікавих жовтневих подій в Польщі. На загал в таких журналах як «Po prostu» (орган студентів високих шкіл) і «Nowa Kultura» (орган Союзу польських письменників) в статях широкий розмах і мужество говорити свойому народові правду про це, що твориться в Польщі і в світі. В мене поки що все по-старому. Ці, що опікуються нами, за- певняють нас, що скоро роз’їдемося, але поняття «скоро» в наших умовинах, може мати різне значення, а події останних тижнів ма- ють також вплив на нашу судьбу. Від Стефи одержав я на днях дві картки, одна з кінця липня, друга з половини серпня. Я маю тепер можливість висилати до неї дві картки кожного місяця. Зима почалася у нас точно в цей сам день, що й у Вас, але вона тут далеко не така непривітна, як в Казахстані, а якщоб прийшлося їхати, то до станції від нашого будинку всего кілька сот кроків. Дякую за адрес Д[ениса] Л[укіяновича] і за привітання від Яц- кова100. Прошу при нагоді здоровити його від мене і передати по- бажання крепкого здоров’я. Чи Марійка101 дальше в Києві? Як її здоров’я? Прошу поклонитися її від мене. Ще раз дякую за листа і бандероль і щиро здоровлю Михайло № 15 23 листопада 1956 р., Потьма Дорогі! Дуже дякую за бажання і за другий бандероль з газетами. З цікавістю переглядаю «Вільну Україну», шукаючи знакомих пріз- вищ та місцевостей. Зі мою тут є ще чотирох українців, які корис- 100 Яцків Михайло (1873—1961) — письменник, член львівського літературного об’єднання «Молода муза». Від 1921 р. був редактором газети «Рідний край», після 1940 р. працював у Львівській бібліотеці АН УРСР. 101 Можливо, йдеться про Марію Фуртак-Деркач. Марія Деркач (1896—1972) — літературознавець, старший науковий співробітник Інституту літерату- ри ім. Шевченка АН УРСР. У 1930-х рр. займалася вивченням творчості Лесі Українки, підготувала до друку її невідомі твори. Від 1939 завідувала рукописним відділом бібліотеки АН УРСР у Львові. В часі Другої світової війни зберегла архіви Івана Франка та врятувала від вивезення архівну спадщину Лесі Українки. Від 1951 р. працювала науковим співробітником в Інституті літератури АН УРСР, з 1954 р. — в Інституті суспільних наук у Львові. 59 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів тають також з вашої доброти. Є ще Греков, про якого я вже Вам згадував102, др. прав Наклович Сергей103 з Відня, Маркус з Праги та інж. Фурман з Руминії. Греков має у Відні дочку; Накловича батьки і брати також живуть у Відні. Батьки Фурмана проживають в Черновецькій області і він вже написав заявку, що бажає поїха- ти на Західну Україну і тепер чекає на рішення. Має надію, що через три-чотири дні виїде з відсіля. Також товариші поляки готу- ються вже в дорогу, сподіваючися, що після відвідин Гомулки104 в Москві питання їхньої репатріації буде скоро і корисно для них вирішене. Зрештою рух у нас не припиняється. Кожного тижня майже все хтось виїжджає. Події в Польщі та Угорщині пригаму- вали, але на наше щастя не припинили зовсім виїздів, хоч є деякі тривожні сигнали. Від Стефи одержав я дві картки, остання з другої половини серпня. Жду і від Вас доброї вістки, що й Ваші справи наладну- ються, а впершу чергу повідомлення про добре здоров’я Славка. Щиро Вас здоровлю Михайло № 16 18 грудня 1956 р., Потьма Дорогі! Сьогодні одержав я Вашу посилку газет з 11-го грудня. Дуже дякую за пам’ять. Сам я переживаю чергове розчарування. Мені відмовили дозволу на репатриацію і запропонували виходити на свободу тут на територии СРСР. Я відмовився від того і вислав заявки в цій справі до Міністра Внутрішних Справ і до Презідії Верховної Ради СРСР, в яких я пишу: 1) на основі Указу Верхо- вної Ради СРСР з 14 вересня 1956 р. я маю право виїхати там, де я проживав до арештовання; 2) що у Відні, де мене арештовано, осталася моя дружина; 3) що там я маю засоби для життя, чого 102 Див. прим. до листа № 12. 103 Наклович Сергій — український громадський діяч у Відні, теж був викрадений з радянської окупаційної зони СМЕРШем. Останній кошовий таємної Віденської «Січі» (1945—1947). З його слів, особисто спалив її архів у подвір’ї церкви Св. Варвари у Відні (Про це він роповідав Г. Сварник під час її перебування у Відні у 1992 р.). 104 Гомулка Владислав (1905—1982) — польський партійний і державний діяч, в 1943—1948 рр. генеральний секретар ЦК Польської робітничої партії, в 1956— 1970 рр. — Польської об'єднаної робітничої партії (ПОРП). 60 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ не маю тут; 4) що мені 62 роки і я не можу фізичною тут працею заробляти на прожиток; 5) що Радянський Уряд завжди обстою- вав принціпи добровільності і гуманності при вирішуванні питання переміщених осіб та воєнних втікачів, а відмова дозволу на виїзд і примусове оставлювання на території СРСР нарушає ті оба прін- ціпи. Тепер треба ждати на відповідь. Ви добре уявляєте собі, в яко- му я настрої. Поляки виїхали вчера. Ще раз дякую за бандероль і прошу незабувати і набудуче. Щиро Вас здоровлю Михайло № 17 27 грудня 1956 р., Потьма Дорогі! Дуже дякую Вам за листа з 17 грудня. Це, що деякі жінки все ще цікавляться мною, не було для мене несподіванкою, бо вони й тут мене турбували ще в перших днях грудня. Це, звичайно, по- гіршує мої шанси на скоре поладнання з моєю жінкою, але немає вже на це ради. Мабуть, до смерти треба буде мені розплачуватися за старі «гріхи». Щодо моїх планів, то я вже Вам писав, що мені запропо- новано переїхати в який небудь дрогобицький чи інший караган- динський район. Я відмовився від того добродійства. В цій справі я написав у всі можливі інстанції заявки, в яких ще раз прошу дати мені можливість всетаки вернути до моєї жінки, де я проживав до 1947 року. Тепер чекаю на відповідь. Дуже жалко проф. Зарицького105, цеї на рідкість талановитої і симпатичної людини. Як здоров’я проф. Івана106? При нагоді прошу передати йому привітання, якщо він у Львові, а Ви його випад- ково зустрінете. 105 Зарицький Мирон (1889—1961) — математик, професор Львівського державного університету, дійсний член НТШ, батько визначної діячки ОУН та УПА Катерини Зарицької. З 1939 р. працював у Львівському університеті, в 1946 р. отримав вче- ний ступінь кандидата фізико-математичних наук. Роботу у Львівському уні- верситеті поєднував з читанням лекцій у Львівському політехнічному інституті та в Ужгородському університеті. Виховував сина Катерини Богдана Сороку, на- родженого у тюрмі. 106 Тут і далі йдеться про Івана Петровича Крип’якевича. Матчак називає його «І. П.», «Ів. Пет.», «проф. Іван», «проф. Петрович». 61 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів Від кількох днів у нас тут сильні морози, але тихо, без вітру, і тому самі морози не так дошкульні. Бібліотека тут куди слабша, ніж ця там, де я був ранше. Чи- таю тепер Майн-Ріда. Центральні газети приходять, хоч не зовсім акуратно. Поза всім скука і ще раз скука. Дякую за пам’ять та щиро здоровлю Михайло № 18 1 січня 1957 р., Потьма Дорогі! З нагоди Нового Року бажаю Вам всього доброго, а передовсім крепкого здоров’я! З глибокою пошаною Михайло № 19 10 січня 1957 р., Потьма 10.І.1957 Дорогі! Дуже дякую за бандероль з 4 січня з грудневими газетами. Марійка107 написала мені сердечного листа, в якому між іншим пише, що при кінці грудня буде у Львові. Напевно Ви з нею вже бачилися. Коло мене поки що все постарому. Живемо надіями на скору й гарну весну. Щиро здоровлю Михайло № 20 19 січня 1957 р., Потьма Дорогі! Дуже дякую вам за листа з 7 січня, в якому Ви так щиро та дотепно вирахували всі мої, зрештою загально відомі, симпатії у жіночому світі. Моя дружина звичайно про все це може і зна- ла, але напевно надіялася на «передавнення» і не сподівалася, що ці мої симпатії так довго будуть про мене пам’ятати і згадувати. Шкода, що не зможу дати її прочитати Вашого листа, але я не збираю архівів, абсолютно ніяких. 107 Йдеться про Марію Фуртак-Деркач. 62 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ Очевидно, незнаючи обставин, важко зрозуміти, чому Ром- ко108 все ще в таборі. Болюче стає, коли довідуємося про щораз то нові втрати з круга близьких знакомих. Дуже радію вісткою про поправу в проф. Зарицького та про добре здоров’я Івана. В мене покищо все по-старому. Я відстоюю і дальше моє право на репатріацію, понаписував у різні установи і тепер вже прихо- диться терпеливо чекати відповідей. А за десять років чого а чого, але чекати ми навчилися. Мої друзя і співльокатори, поляки, виїхали, і я вже від одного з них одержав листа з Варшави. Виїхав також Гр[еков] до Від- ня, але ще не маю від него вістки, як він доїхав. Поляки пишуть, що земляки в перехідному таборі в Бялій-Подляскій сприйняли їх «bardzo troskliwie i serdecznie»109 і через день розіслали їх домів. Дуже дякую за газети, які ми тут прочитуємо дуже докладно. Прошу не забувати і на будуче. Щиро здоровлю Михайло № 21 30 січня 1957 р., Потьма Дорогі! Дуже дякую за бандероль з січневими газетами. Зокрема цікаве «Наше слово». Вже давніше чув, що виходить така газета, але ще досі її не бачив. Вчера одержав я також бандероль з новими журналами з Вар- шави, а саме перші січневі числа «Poprostu», «Nowa Кultura», «Ki- erunki». Широка, всестороння дискусія там продовжується. З вели- ким здивованням читаю про нову хвилю гострого антисемітизму, наслідком чого кількадесять (!) тисяч євреїв збираються покидати Польщу. Nowa Кultura просто пише о «самоліквідації» єврейської спільноти в Польщі. Дивні діла Твої, Господе! Невже поляки нічо- го не навчилися? Невже жахлива практика гітлеризму так скоро забулася? В мене поки що все по-старому. Ще раз дякую за газети. Щиро здоровлю Михайло 108 Йдеться про Романа Дашкевича. 109 Дуже турботливо й сердечно (пол.) 63 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів № 22 21 лютого 1957 р., Потьма Дорогі! Дуже дякую вам за бандероль з «Львовской Правдой» і «Віль- ною Україною», вислану Вами 16 лютого. Звичайно прочитати я ще всіх газет не вспів, але переглянув і бачу дуже багато цікавих матеріалів і статей. В мене поки що все по-старому. Чекаємо. Ще раз дякую і щиро здоровлю Михайло № 23 23 лютого 1957 р., Потьма Дорогі! Ваш лист прийшов на один день пізніше ніж бандероль. Я дав- но хотів спитати Вас про Марію Миронівну110 і тепер довідуюся, що вона поїхала в Караганду. Чи випадково нечули Ви про її бра- та Олександра111. Він був зі мною довго в Спаську, потім переїхав у Темер-Тау, а пізніше мій зв’язок з ним порвався. По-моєму він після 17-го вересня 1955 року повинен був переїхати в Станислав, де жила його молодша сестра, бо зі своєю дружиною, яка про- живала в Зимній Воді, він щото довго неміг наладнати зв’язку. Марія Дем’янівна112 звичайно, як завжди, має клопоти. Чого це вона задумала переїхати у Львів, мабуть, з родинних міркувань? У Києві в неї була й робота по-душі і заробіток не малий. Ну, але її видніше. Міхель113 це вже справжній спеціаліст. Все в нього добре виро- блене, усталене — і форма і стиль. Ну, звичайно, професор. Але в мене часом таке враження, що часто проти своєї волі він робить декому непотрібну рекламу. Цікаво і несподівано повернулася справа нового Карного Кодексу. Змістова, продумана промова Семена Васильовича114 в дискусії по цьому питанні в Верховній Раді — зрештою, як і інші промо- ви — не виясняє причини зміни напрямку в цій справі. 110 Про кого саме йдеться, встановити не вдалося. 111 Особа не встановлена. 112 Йдеться про Марію Деркач. 113 Рудницький Михайло (Міхель) — тут натяк на походження Рудницького, мама якого Іда Шпігель була вихрещеною єврейкою. 114 Йдеться про Семена Стефаника. Див. прим. до листа № 3. 64 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ В мене все по-давньому. Звичайно, Стефі важко зрозуміти моє положення. У них там спосіб думання дещо інший. До моєї сестри Романки115 напишу при першій можливості. Ще раз дякую за газети та щиро здоровлю Михайло № 24 27 березня 1957 р., Потьма Дорогі! Вашого листа з 14 березня одержав я вже перед кількома дня- ми і дуже прошу вибачити мені, що так запізнююся з відповідю. Але буває так, що така «хандра» находить на людину, що важко її навіть кілька рядків написати. Дуже дякую за Карагандійську адресу. Питаєте, що поробляє мій приятель Кереселідзе. Отже, він був разом зі мною і разом зі мною об’явлено йому освободжен- ня. Формально він людина без громадянства. По звільненні до- роги наші розійшлися. Я переїхав на Репатріаційний пункт, а він рішався освободитися і вже як звільнений добиватися дозволу ви- їхати у Францію, де живуть його батьки. Він поїхав в околицю Москви, деякий час жив у місточку Можайску, а потім кілька кратно приходилося йому міняти місце побуту, поки з трудом до- бився дозволу на побут в гор. Калинин, де живе й досі. Він має в Грузії багато родичів, які допомагають йому, і це дає йому можливість і їздити і жити. Щойно перед двома тижнями він одержав паспорт «для осіб без громадянства» і тепер зложив про- хання о дозвіл на виїзд. Пише мені, що прийдеться йому ждати біля двох місяців. Но але, як знаєте, він молодий і грошовитий. Він часто їздить з Калиніна в Москву до ОВИР-у (Отдел Виз и Рее- страций), щоб довідуватися про це, як стоять його справи і щоб прискорити полагодження. Тут у нас ще зима. Снігу далеко більше, ніж було в грудні та січні. Але бувають дуже гарні дні, так що весна незагорами. Щиро здоровлю Вас Михайло 115 Йдеться про Розалію Матчак, сестру М. Матчака. 65 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів № 25 28 березня 1957 р., Потьма Дорогі! Дуже дякую за бандероль з 22 березня. Перед двома днями ви- слав я Вам листа. Сподіваюся, що Ви вже його одержали. Щиро здоровлю Михайло 28. ІІІ. 1957 № 26 28 квітня 1957 р., Потьма Дорогі! Дуже прошу поки що не посилати мені бандеролів з газетами. Я звичайно цікавився ними, але деякі мої приятелі зацікавилися ними чи не більше ніж я. Хай отже і передплачують це, що їх цікавить. Коло мене все по-давньому. Щиро здоровлю М № 27 14 травня 1957 р., Потьма Дорогі! Сьогодні одержав я вашу бандероль з 7 травня. Дуже дякую за неї, але дальших прошу не посилати. Здоров’я в мене погане, за- гальний стан не покращав, як Ви надіялися, але навпаки погіршив- ся. Прошу не гудити мене, що я при такому настрою Вам не пишу. Щиро Вас здоровлю! Михайло № 28 21 травня 1957 р., Потьма Мої дорогі! Самі Ви добре знаєте, що це значить вісім місяців ждати. Коли я тут приїхав, нас було тут біля півтораста осіб. Осталося точ- но десять. Прочі виїхали меншими чи більшими групами. Перед тижнем поїхала група румунів і з ними один українець, Фурман Юрій116, молодий студент хімії, так що українців осталося нас тільки двоїх — Наклович Сергей і я — і обидва ждемо на поворот 116 Особу встановити не вдалося. 66 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ у Відень. Треба радуватися, коли від’їздять приятелі, та знова дуже прикро, коли сам постійно лишаєшся. Передумав я вже всі можливості, і тепер вже нічого нового і на думку не приходить: куди писати, до кого звертатися? Просто не збагнеш, яка тут діє машина та як вона діє? Я знаю, що у вас напевно своїх турбот не мало, а тут я Вам зі своїми докучаю. Та це тільки, щоб Ви знали, які в мене настрої та дуже не гудили, що Вам не пишу часто. Марія117 прислала мені п’ятий та четвертий томи Творів Лесі Українки. В п’ятому надрукована дуже цікава переписка Лесі. Я потвердив Марії одержання цих обох томів короткими, чисто формальними картками і більше не пишу до неї; боюся, щоб вона не мала якихось клопотів родинних із за переписки зі мною. Стефа пише досить часто. Турбується і старається зробити все можливе, щоб мені допомогти. Вашу адресу я пам’ятаю, так що звичайно не в кожному пись- мі треба її повторяти. Я знов пішов на роботу. Минулого року працював на заготовці торфу та на будові, а тепер в огородники записався. Читати маю доволі! Щиро Вас здоровлю Михайло № 29 28 травня 1957 р., Потьма Мої дорогі! Пересилаю Вам для інформації відпис мого письма в МВД. Мені було б цікаво запитати когось, хто добре знає радянську адміністраційну і партійну машину, до кого саме було б доцільно звернутися мені в цій моїй справі. Може у Вас буде колись нагода спитати когось усвідомленого, то я бувби дуже зобов’язаний за таку інформацію. Але це не так уже спішна тепер справа, і якщо б Ви мали сумнів у доцільності того запиту, або могли мати яку- небудь невигоду з цього приводу, то прошу не турбуватися, а просто спалити всю цю писанину. 117 Йдеться про Марію Деркач. 67 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів Сьогодні минає вже вісім місяців від дня мого переїзду в По- тьму і все у мене по-давньому. З роботою моєю нічого не вийшло. Нездужаю вже робити цілий робочий день і виповняти норму, хоч минулого року ще справлявся. Прошу Вас потвердити окремою карточкою одержання цього листа. Щиро здоровлю Вас Михайло Копія листа М. Матчака до МВД СССР Министерство Внутренних Дел СССР Тюремный Отдел От Матчака Михаила Репатриационный пункт Мордовская АССР, ст. Потьма 2, п. я. 144 Заявление Я был арестован органами МГБ СССР 27 февраля 1947 в гор. Вене (Австрия), где я проживал с моей женой. Перевезен 5 марта 1947 г. в Киев, я был на основании Постановления Особого Сове- щания при МГБ СССР от 26 мая 1948 г. заключен в Исправитель- но-Трудовой Лагерь МВД СССР. На основании Указа Верховного Совета СССР от 14 сентября 1956 года я был 25 сентября 1956 г. освобожден из лагеря и направ- лен на Репатриационный Пункт на ст. Потьма для дальнейшей репатриации в Австрию по местожительству моему до ареста и по настоящему местожительству моей жены. 8 декабря 1956 года Администрация Репатриационного Пункта объявила мне, что Тюремный Отдел МВД СССР отказывает мне в репатриации в Австрию и предлагает освободить меня оставляя на территории СССР. Считаю это указание Тюремного Отдела незаконным по таким причинам: 1. Я жил до ареста в Австрии. 2. Я не был и неявляюся гражданином СССР. В постановлении Особого Совещания при МГБ СССР, на основании которого я со- держался в лагере, уточнено, что я несоветский подданный. 3. Все время пребывания в лагерях я состоял на учете как иноподданный. № моего Личного дела в Лагере: Ин:-540. 68 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ 4. Освобожден я из лагеря как иноподданный на основании спе- циального Указа Президиума Верховного Совета СССР от 14 сен- тября 1956 года. 5. При освобождении мне было объявлено, что имею право на репатриацию в Австрию по моему местожительству до ареста и по настоящему местожительству моей жены, с которой имею по- стоянную переписку, которая ожидает меня и где у меня имеются средства для существования. 6. После моего освобождения я был даже без моей дальнейшей просьбы направлен на Репатриационный Пункт для дальнейшей репатриации в Австрию. 7. Австрийское Правительство письмом от 4 мая 1956 г. за № 71.447-12/56 дало свое согласие на мое возвращение в Австрию на постоянное жительство. 8. Министерство Иностранных Дел СССР уведомило Министер- ство Внутренных Дел СССР о получении согласия Австрийского Правительства на мое возвращение в Австрию и просило учесть это при моем освобождении, что и нашло свое первое выражение в освобождении меня как иноподданного по Указу Президиума Верховного Совета СССР от 14 сентября 1956 г. и в направлении меня после освобождения на Репатриационный Пункт для даль- нейшей репатриации в Австрию. 9. Советское Правительство всегда защищало принцип добро- вольности и гуманности при решении вопроса перемещенных лиц и военных беженцев. Советское Правительство стоит за решение вопроса этих лиц с учетом их личных интересов. 10. Я постоянно просил и прошу репатриировать меня в Ав- стрию, где я проживал до моего ареста и где осталася моя жена, с которой имею переписку и которая ожидает меня. В Вене имеются у меня средства для существования, каких не имею в СССР. 11. Принудительное задержание меня после освобождения на территории СССР противоречит принципу добровольности и принципу гуманности, разделяя меня насильственно от моей жены и нарушает мои интересы, принуждая меня оставаться в СССР на положении лишенца, без прав и без средств для суще- ствования. 69 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів 12. Мне 63-й год и по возрасту и по категории физического со- стояния я ивалид и своим трудом я обеспечить себя не могу. В Вене я имею средства для существования. 13. Решение Тюремного Отдела противоречит Указу Президи- ума Верховного Совета СССР от 14 сентября 1956 г., согласно ко- торого я имею право на репатриацию по моему местожительству до ареста и по настоящему местожительству моей жены. 14. Принудительное задержание меня после освобождения на територии СССР — это новое для меня наказание без преступле- ния и без суда. 15. Задержание меня как несоветского гражданина против мо- его желания в СССР противоречит Декларации ООН о правах человека, одним с инициаторов которой было Правительство СССР. 16. Правительство СССР освободило из лагерей и репатри- ировало за границу в разные государства тысячи людей, как подданных этих государств, так и лиц без гражданства. 17. После моего возвращения в Австрию я не намерен и не буду участвовать в каких бы то ни было действиях, направленных против СССР. Учитывая вышеизложенное прошу Тюремный Отдел МВД СССР пересмотреть свое решение и дать указание оформить и ускорить мою репатриацию в Австрию. Михаил Матчак № 30 23 червня 1957 р., Потьма Вельмишановна Олено Івановна! Дуже дякую за Вашого листа з 10 червня. Попередну картку я також одержав. Я написав довгого листа Генкові118. Двом іншим друзям я написав вже давніше і жду тепер відповіді. Знакомих в М[оскві] на жаль немаю. Співчуваю Марії119. Вона майже постійно в турботах, хоч по її останньому листі було в мене таке вражіння, що під сучасну 118 Особу встановити не вдалося. 119 Правдоподібно, йдеться про спільну знайому Марію Ясеницьку (1909–1993) – ліка- ря-педіатра, асистента кафедри фізіології Львівського медичного інституту, чле- на Українського Червоного Хреста, в’язня Берези Картузької і концтабору Песчлаг. 70 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ пору життя в неї наладналося. Тяжка хвороба Пилипа120 прийшла очевидно несподівано. При нагоді прошу передати її щирий при- віт і щераз подякувати за два томи збірного видання Творів Лесі Українки. Дуже гарне видання. Сам я тепер у свобідному часі перечитую щераз Джека Лондо- на. Потроха дещо працюю. Від Стефи перед кількома днями дві карточки з січня місяця. Очевидно, це не вина почти, що картки йшли так поволі. В мене поки що все по-давньому. Щиро здоровлю Вас і Славка. М № 31 12 вересня 1957 р., (Потьма) Мої Дорогі! Давненько вже неписав я до Вас. Все ждав, щоб Ви вернули з прогулянки на Говерлю. Коло мене поки що все по-давньому, але з дня на день треба чекати бурі. Місцева адміністрація табора на днях ще раз запро- понувала нам роз’їхатися по СРСР або проситися у Дім Інвалідів. Ми відмовилися від цього і другого. Нам пригрозили, що нас пе- рестануть харчувати і викинуть на вулицю, хоч неповний місяць тому назад той же підполковник заявив нам: «Не турбуйтеся! Че- кайте! Скоро поїдите до своїх родин. Був представник із Москви і обіцяв прискорити діло». Всіх нас таких тут тільки шість осіб — 3 із Австрії і 3 із Захід- ної Німеччини. Всі інваліди, яким нікуди їхати в СРСР, а на склад у Дім Інвалідів не хочуть іти, поки в Австрії зглядно Німеччині є у них родини і средства для прожитку. На всі наші жалоби і заяви Центральні власті — Президія Верховної Ради, Міністерства, Генеральний Прокурор та ЦК 120 Деркач Пилип Максимович (1893—1957) — мовознавець-лексикограф. Під час Першої світової війни служив у Легіоні УСС. Потрапивши в російський полон, перебував у Самарі. Брав участь у листопадових боях за Львів та в українсько- польській війні в 1918 р., був важко поранений і вижив після ампутації ноги в поль- ському таборі завдяки догляду своєї майбутньої дружини Марії Фуртак (згодом відомого науковця). У 1920—1921 рр. студіював германістику в університетах Відня. У 1923 р. одружився у Празі з Марією Дем’янівною Фуртак. Автор кількох словників. Від 1944 р. працював у Львівському відділенні Інституту мовознавства АН УРСР. Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі. 71 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів КПРС — не дали дотепер відповіді. А місцева адміністрація та- бору, — як попаде, — одного дня обіцяє, що скоро поїдемо до своїх родин, а другого погрожує репресіями. Створився блудний круг, з якого вийти важко. Від Австрійського Посольства в Москві одержав я на днях письмо з 23-го серпня ц. р., в якому переслано мені посвідку, що Австрійський Уряд дав мені дозвіл на в’їзд в Австрію. В пись- мі посольство пише: «Wir haben das sowjetische Ministerium des ДuЯeren bereits mehrmals auf ihren Fall hingewiesen»121 — Но остаточної відповіді досі немає. З газет довідуюся, що в Москву приїхала як туристка Елео- нора Рузвельт. Мені здається, що вона є Головою Комітету Обо- рони Прав Людини при ООН і в цьому характері має оправдане відношення до таких справ, як наша. Дехто з нас тут збирається до неї написати. Як провели Ви свою туристичну прогулянку? Яку мали пого ду? Тут у нас вже зовсім осіння погода. Помідори купуємо по 2 крб, а яблука по 6-7 крб за кілограм. Думаю, що у Вас не де- шевше. Прошу при нагоді передати привітання Проф. Петровичу та Орисі. Щиро Вас здоровлю Михайло № 32 19 вересня 1957 р., Потьма Вельмишановна Олено Івановна! Сьогодні одержав я Вашу картку з 13 вересня ц. р. Перед кіль- кома днями вислав я Вам короткого листа про це, як стоять мої діла. В добавок хочу сьогодні написати тільки це, що як тепер ви- являється всі наші жалоби і заяви, вислані офіційною дорогою че- рез Спецчасть, Адміністрація направляла в Тюремний Відділ МВД, який їх дальше по адресам не висилав і або повертав, або під- шивав до актів Справи. Таким чином створився зачарований круг: Тюремний Відділ МВД протизаконно задержує нашу репатріацію. Ми жалуємося вищестоячим органам державної влади на це неза- 121 Ми вже багато разів зверталися до радянського Міністерства закордонних справ у Вашій справі (нім.). 72 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ конне рішення. Але всі наші жалоби і заяви направляються в той же Тюремний Відділ, який видав незаконне розпорядження, і він сам розбирає і рішає жалоби на себе самого, хоч це явно порушує со- ціалістичну законність і обов’язуючу всюди засаду: Nemo iudex in causa sua122. Як вийти з того зачарованого круга, тяжко придумати. Хочу написати котромусь зі знайомих мені депутатів у Верхо- вну Раду, може котрийсь з них передавби одну жалобу в Канце- лярію Президію Верховної Ради, а другу в Секретаріят ЦК КПСС. Може, окружною дорогою дійде жалоба по своїй адресі. Як провели Ви літній відпочинок? Чи були в Карпатах? Може, Славко зустрів там Івася Рахівського123, якому всетаки вдалося поступити в Медінститут. З нашого сусідства почали невеликими групами від’їжджати домів поляки. Поки що від’їхали група жінок і група чоловіків. От і всі новості! На яку роботу пішов Славко? Щиро Вас здоровлю Михайло № 33 10 жовтня 1957 р., Потьма Вельмишановна Олено Івановна! Жаль, що не мали Ви нагоди побувати літом в околицях Го- верлі. Радію, що Славко здоров і працює. Думаю, що робота йому по-душі. Дякую Вам, що дали Олі124 прочитати мої листи. Тепер вона знає, що я пишу до Вас тай Стефі перекаже. Прошу при нагоді переказати її, щоби вона поки що покинула всі плани поїздки на побачення. В тому відношенні положення точно таке у мене, як було рік тому назад. Побачення відбувається у кімнаті побачень при вартівні. Треба наперед написати заявку і просити поки осво- бодиться кімната, бо визначений графік часто порушується. Готе- 122 Немає судді у власній справі (лат.). 123 Йдеться про Івана Коршинського — лікаря, який разом з Матчаком і Дашкевичем відбував термін у таборі в Спаську. Після повернення на Закарпаття одружився з Монцікою (угоркою за національністю), згодом працював хірургом в Ужгороді. Завжди був і залишився українським патріотом. Написав спогади про спільне пе- ребування в таборах з Я. Дашкевичем. 124 Йдеться про Ольгу Савицьку. Див. прим. 29. 73 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів лю в посьолку нема і ждати приходиться на станції. Як правило, дають побачення тільки жінці, чи чоловікові, батькам і дітям. Чи дадуть сестрі жінки — незнаю. При тому якщо й дадуть однора- зово на кілька годин, то чи можна при такій ситуації ризикувати таку далеку їзду? Це одно. Але є ще причини іншого рода, які кажуть відмовитися від побачення під теперішню пору. Про це, щоб я міг поїхати на побачення на кілька днів до Олі, на жаль, не може бути й бесіди. Звільнення, воля — все це теорія. А на ділі обставини такі, що деколи про Спасск згадуєш добрим словом. Все це робить всі думки про побачення, хоч як його і бажається після 14-тилітної розлуки, поки що нереальними мріями. Недавно адміністрація перевела нас з дещо кращого пайка, яким ми користувалися на загально-таборове харчування з сусід- ної таборової зони. Це один з дальших, мабуть, засобів натиску на нас через погіршення побутових умовин. Але це загальне харчу- вання зовсім можливе і ця репресія великого вражіння не зробила. Тільки Олі про це не розказуйте, а то вона подумає, що треба мені посилати харчові посилки, а цього рішучо я не бажаю, бо це зовсім мені непотрібно. В найблищих днях пішлю Вам два мої короткі оповідання125. Прошу їх прочитати, виправити, — на всі зроблені зміни згори погоджуюся — якщо буде потрібно, то прошу переписати і пере- дати через знакомих в редакції. Може, хоч тим разом в редакціях поставляться до них прихильніше. В нас тут почалася погана осінь. Дощ, холодні вітри, треба кожного дня сподіватися снігу. Добре, що я задержав кожуши- ну, — яку весною хотів уже продати — та вальонки і чоботи. Сьо- годні приготовили замазку до вікон. Завтра приведемо їх до по- рядку і вставимо другі вікна. Такими дрібними господарськими турботами та читанням заповняємо короткі дні та довгі вечорі. Я, мабуть, не писав Вам ще про це, що на тутешньому загаль- ному кладбищі є могила о. Горчинського126. Могила упорядкована і 125 Текстів оповідань М. Матчака не виявлено. 126 Ґорчинський Омелян (1888—1954) — священик УГКЦ. Свою душпастирську ді- яльність провадив у Духовній семінарії у Львові, був її віце-ректором. Внаслідок проведеної 11 квітня 1945 р. органами НКВД спецоперації був заарештований і вивезений до Комі АССР (Воркута). Помер 27 липня 1954 р., похований на ст. Потьма. 74 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ з хрестом та написом. Так розповідали мені ці, що її бачили. Він помер у місцевому домі Інвалідів. Дуже дякую за привітання від знакомих і їх прошу здоровити. Щиро Вас здоровлю і бажаю всього добра Вам та Славкові. Михайло Скарга М. Матчака до Президії ЦК КПРС 20 жовтня 1957 р., Потьма Президиум ЦК КПСС гор. Москва от Матчака Михаила ст. Потьма ІІ, п. я. 144, Мордовская АССР Жалоба Я был арестован 27 февраля 1947 г. в Вене (Австрия) органами МГБ СССР и постановлением Особого Совещания при МГБ СССР от 20 мая 1948 года осужден на содержание в Исправительно-Тру- довом Лагере сроком на 25 лет за службу в противсоветских во- инских частях во время гражданской войны на Украине, за по- литическую деятельность как один с руководителей Украинской Социалистичной Радикальной Партии в Польще до сентября 1939 года и за сотрудничество в «Украинском Издательстве» во время немецкой окупации во Львове и Кракове. Отбыл я около 10 лет наказания и 25 сентября 1956 г. на осно- вании Указа Президиума Верховного Совета СССР я был как ино- подданый досрочно освобожден и направлен на Репатриационный Пункт на ст. Потьма ІІ (Мордовская АССР) для дальнейшей репа- триации в Австрию по моему местожительству до ареста. В постановлении Особого Совещания при МГБ СССР, на ос- новании которого я содержался в Лагерях, уточнено, что я несо- ветский гражданин. Все время пребывания в лагерях я состоял на учете как иноподданный. № моего личного дела в лагере ИН-540. Я родился 28 февраля 1895 г. в Галиции и до 1918 г. был граж- данином Австрии, а с 1920 по 1939 г. (по 17.ІХ.1939) я был граж- данином Польши. В Австрии до ареста я проживал з женой как военные беженцы, формально без гражданства. При освобождении мне было объявлено, что имею право выезда в Австрию, где я проживал до ареста и где осталася моя жена, с которой имею постоянную почтовою переписку и где у меня имеются средства для существования. 75 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів Австрийское правительство письмом от 4 мая 1956 г. № 71.447- 12/56 дало свое согласие на мое возвращене в Австрию на посто- янное жительство. Австрийское Посольство в СССР письмом от 23 августа 1957 г. № 2368 снова потвердило свое согласие выдать мне визу на въезд в Австрию. Министерство Иностранных Дел СССР уведомило МВД СССР о согласии Австрийского Правительства на мое возвращение в Ав- стрию и просило учесть это при моем освобождении. Прошло более года с момента моего юридического освобожде- ния на основании решения верховной власти СССР, но я все еще нахожусь на Репатриационном Пункте и не получаю разрешения на выезд из СССР в Австрию. Администрация Репатриационного Пункта, ссылаясь на указание Тюремного Отдела МВД СССР, предложила мне освобождение с оставлением на территории СССР без права виезда в Австрию, не объявляя даже мне оснований этого ре- шения. Это решение Тюремного Отдела МВД является незаконным и негуманным. Оно противоречит указу Президиума Верховно- го Совета СССР от 14 сентября 1956 года. Оно противоречит многократным заявлениям Советского Правительства, которое стоит за решение вопроса военных беженцев согласно принципам добровольности и гуманности. Я всегда просил репатриировать меня в Австрию, где я жил до ареста, где осталася моя жена и где у меня есть средства для существования. По возрасту и по категории физического состояния я инва- лид, — мне 63ий год — и собственным трудом я себя обеспечить не могу, а средств для существования в СССР не имею. Принудительное задержание меня на территории СССР после освобождения из ИТЛ является для меня новым, уже пожизненным наказанием без вины и суда и нарушает основной принцип уголов- ного законодательства СССР: что нет наказания без преступления и вины. Я был уже раз осужден за мою противсоветскую деятельность до моего ареста. Отбыл 10 лет наказания в ИТЛ. Был досроч- но освобожден по Указу Верховной Власти Советского Госу- дарства, а органы МВД СССР снова тепер меня наказывают, не 76 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ предъявляя даже обвинения и без какого то не былоб суда. Мне даже не объявляют, за что меня наказывают. Я жаловался на незаконное указание Тюремного Отдела МВД СССР, на негуманность его указания, но все мои жалобы на- правляются в тотже Тюремный Отдел МВД для проверки и ре- шения по существу в нарушение основной засады законности: Nemo iudex in causa sua. Я не получил ответа ни на одну с моих жалоб. Обращаюся поэтому к Президии ЦК КПСС как руководя- щему и контрольному органу с просьбой в имя гуманности дать компетентным органам указание ускорить мою репатриацию в Ав- стрию и выдать мне разрешение на виезд из СССР. ст. Потьма 2 п. я. 144 20 октября 1957 р. М. Матчак № 34 30 жовтня 1957 р., (Потьма) Вельмишановна Олено Івановна! Дуже дякую за листа з 21 жовтня і за добрі вістки. Чи в опо- віданнях Федьковича Ви ненаходили чого непотрібного чи такого, що треба було змінити чи виправити? Літературна редакція бу- ває потрібна. Ніяких посвідок на забрані в мене годинники (ручний і кишень- ковий), доляри, золоті монети, банкову книжку і інші цінності в мене не збереглося, бо мені їх і не видали. В постанові ОСО було виразно написано, що всі цінності і предмети, забрані в мене, конфіскується. В теперішній моїй обстановці мені рішучо непотрібні такі речі як зол[отий] годинник. Я що правда десять років жив у злагоді з «блатними». Але це саме може тому, що немав таких цінностей, на які вони моглиб полакомитися. Дещо забрали вони в мене в вагоні зак по дорозі з московської пересилки в Карабас і на Карабасівській пересилці — чоботи, капелюх, шаль та інші дрібниці. А тепер «ходики» висять в коридорі, а зрештою радіо- репродуктори досить часто подають точний час. Я Вас дуже про- шу при нагоді освідомити Олю, щоб вона непосилала мені нічого без моєї виразної просьби. Вона може незовсім вчувається в мою обстановку? Славко знає, як я ходив одітий в таборі навіть тоді, 77 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів коли на положенні «придурка»127 може й мав деякі можливості. Мені зовсім непотрібно збільшувати мій мішок, а продавати речі я тут нето що відучився, але просто немаю нагоди, бо товариство здебільша непрацює і безгрішне. Мені безсумнівно потрібні посил- ки з Відня, Мюнхена чи іншої Женеви. Але постійні і систематичні посилки зі Львова «нежелательные». Пише мені Оля, що вона писала в різні установи письма в моїй справі. Ніяк не можу догадатися, хто їй порадив це зробити, що саме вона писала і в якому характері — як хто? Неприємно здивувала мене вістка про женитьбу Івана128. Він був дуже симпатичний і просто жаль його втрачати. А своєю же- нитьбою він перейшов в інший національний табір, все одно якби він тепер недеклямував і необманював себе. Книжок і газет є тут доволі. На днях одержав я від одного дру- га з Варшави бандероль з журналами і газетами. Дуже дякую за Ваше бажання. Але покищо прошу нічого не посилати. Ще раз щиро дякую за Ваші послуги. Ваш почерк письма я вже добре знаю і пізнаю письма з першого рядка навіть без підпису. Бажаю вам всього доброго, щиро здоровлю Вас і Славка Михайло № 35 25 листопада 1957 р., (Потьма) Вельмишановна Олено Івановна! Дуже дякую Вам за бажання. В нас тут почалася уже справ- жня зима. Багато снігу, але морози поки що не великі. Зі старих часів у мене збереглися й вальонки і добрий бушлат та кожу- шина, хоч і латана, але все-таки є. Та не люблю я зими, хоч і стараюся не піддаватися її і щоденно відробити своїх дві тисячі кроків. Живу тепер у малій кімнаті (2.80 м х 3.60 м). Зі мною двох товаришів по нещастю: Наклович Сергій, абсольвент юри- дичного факультету, якого батько Ромуальд і брати живуть у Відні (ХVІІІ, Hockegasse 28) i Аверкиев Алексей Алексеевич, 127 Категорія ув’язнених в таборах, яким вдавалося влаштуватися на легку робо- ту (Див. дет.: Солженицын А. Архипелаг ГУЛаг. Том 2. Глава 9. Париж: YMCA- PRESS, 1973. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.lib.ru/PROZA/ SOLZHENICYN/gulag2.txt. 128 Очевидно, йдеться про Івана Коршинського. 78 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ русский, торговець (?)129, якого жінка Гізеля живе також у Відні (ХІІІ, Hietzinger-Hauptstr. 98/14). Ми так обмінялися віденськими адресами, щоб можна було на всякий випадок зв’язатися і до- відатися про судьбу кожного з нас. Тому прошу Вас, при нагоді, подати їх до відома Олі. Крім звичайної роботи «з області домашньої господарки», ста- раємося щоденно прочитати центральні часописи — «Правду» і «Известия» і деколи і польські газети [«Trybuna Ludu», «Głos Pra- cy» i «Sztandar Młodych»], які передають нам знайомі з сусідньої польської зони, в якій коло 120 чоловіків також чекає на репатрі- ацію. (Польки зібрані на 14 л/о). Крім того користаємо з бібліотеки 1-ої зони. А я перечитую ще й ще ці декілька англійських книжок, які збереглися у мене. Це більше для того, щоб не забути зовсім того, що колись зналося. Непевність положення не настроює зби- рати бібліотеку. Свого часу Міхель130 передав був мені п’ять ан- глійських «криміналок», та я оставив їх товаришам у Караганді. Напевно в нього найшлося б дещо нового з німецької чи англій- ської літератури, але не хочу надокучати йому своїми бажаннями. Оля переслала мені листа Ані131. Аня неутомима, але вона опти- містка і своїм оптимізмом піддержує і других. В нас тут поки-що все по-давньому, але надії на корисне полагодження нашої справи не гас- нуть. На днях прокурор Мордовської АССР на запит одного з то- варишів відповів, що питання репатріації рішається. Товариші, які чекають дозволу виїхати в західну Німеччину, сподіються, що скоро успішно закінчуться німецько-радянські переговори в Москві. Одним словом, всі чекають і надіються. Остання міжнародна Конференція Червоного Хреста в Делі прийняла одноголосно — отже і голосами делегації СРСР — постанову, що всім родинам, розділеним війною чи політичними конфліктами, повинна бути дана можливість з’єдинитися на основі принципів добровільності і гуманності. Нова надія. Дякую Вам за Вашу добру волю прислати мені дещо до читан- ня, но я прошу поки що цього не робити. Чи є у Львові книгарня, яка б мала відділ «Книга — Поштою»? Бажаю Вам і Славкові всього доброго та щиро здоровлю Вас Михайло 129 Знак питання поставлений автором. 130 Вочевидь, йдеться про Михайла Рудницького. 131 Особу встановити не вдалося. 79 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів № 36 1 січня 1958 р., (Потьма) Всього доброго Вам і Славкові в Новому році бажає Михайло № 37 2 січня 1958 р., (Потьма) Вельмишановна Олено Івановна! Дуже дякую за листа з 24 грудня. Відповіді на мої заяви, ви- слані при кінці жовтня, я ще не одержав. Я вже і недивуюся, бо і на всі мої попередно вислані заяви не одержав я відповіді. Недав- но написав я ще письма до Червоного Хреста в Москві і в Женеві з проханням допомогти мені одержати дозвіл на виїзд в Австрію, покликуючися на постанови 19-ої Міжнародної Конференції То- вариств «Червоного Хреста» в Делі. Тепер вже важко мені і при- думати, кому ще писати. Моїм двом товаришам об’явили сьогодні, що в п’ятницю від’їжджають через Биково в Австрію, так що з бажаючих ви- їхати в Австрію тут остаюся я один. Я рішився дальше ждати в надії, що всетаки побідить право і гуманність. Освободитися на території СРСР і ждати на волі на дозвіл на виїзд неможу, бо не маю средств для життя. Треба, отже, ждати в таборі на «Репатрі- аційному Пункті». Прошу передати це Олі і просити її, щоб вона переказала це все Ані132 і попередила її, що до неї зайде Наклович і розповість все докладно. Вас прошу ніяких книжок ні газет мені непосилати. Дрібні видання англійських шкільних лектур мене не цікавлять, бо вони дуже адоптовані. З підручників я бачив тільки один, який мені подобався — А. В. Петрова и С. В. Понтович: Учебник ан- глийского языка для высших учебных заведений заочного об- учения, Москва, 1954. І лише того рода підручник з контроль- ними відповідями на задачі з лєкцій мене цікавить. Якщо будуть потрібні мені які книжки то я Вас попрошу вислати їх мені че- рез книгарню «Книга поштою», але тепер покищо прошу нічого не посилати. Не думаю, щоб у Львові можна тепер найти вида- 132 Особу встановити не вдалося. 80 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ний в 1954 р. в Москві підручник, а до читання якійсь англійські книжки, обіцяла мені післати Оля в останній карточці. Прошу переказати Олі, що посилки для нас переконтрольовують, як звичайно це робиться в таборі, але дотепер ніяких непорозу- мінь не було. Я радий, що Славко здоровий і що працює. Звідкіля Ви берете тепер зимою «бджоляний яд». В нас тут зима покищо не дуже до- шкульна. Багато снігу, але морози не сильні. Кланяюся п. Ірині та І. П. Щиро здоровлю Вас і Славка Михайло № 38 27 січня 1958 р., (Потьма) Шановна Олено Івановна! Щиро дякую за листа з 19 січня. Моє здоров’я поправляєть- ся і я поволе повертаю — як то говорять спортовці — до повної форми. Оля найшла і прислала мені направду дуже добрий — англій- сько-польський-німецький підручник, куда кращий ніж цей, що я його називав Вам. Прошу вас більше не шукати для мене підруч- ника, бо він вже тепер мені не потрібний. Побутова обстановка в мене тепер така, що аж ніяк не настро- ює до збирання бібліотеки. Оля прислала мені також до читання роман Уельса — Людина невидимка. Дуже цікавий роман. Від Сергея одержав з Москви дві карточки. Думаю, що він вже дома або в дорозі домів. Від Стефи одержав я на днях нараз п’ять карток після дов- гої — більше ніж піврічної перерви. Де вони задержувалися по дорозі, я так і незнаю. Зима тут в цьому році напрочуд лагідна. Старожили тут давно не пам’ятають такої благодатної погоди. Я поки що нікуди ще не писав. Просто незнаю ще куда звер- татися. Підожду! Прошу подякувати Ірені і І. П. за привітання і їм від мене кла- нятися. — Щиро здоровлю Вас і Славка Мих[айло] 81 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів № 39 16 лютого 1958 р., (Потьма) Вельмишановна Олено Івановна! Прошу подякувати від мене Славкові за турботи з ліками для мене. Здоров’я моє поправилося. Закінчив я перший круг з глюкози та В-12 і це останнє добре мені помогло. Інсулін не принімаю, бо слідів жовтачки аналізи не показують. В нас покищо все по-давньому. Сергей133 написав картку з Москви, але до дому ще недоїхав, бодай до сьогодні не маємо про це вістки. Наші тут опікуни підбадьорують нас, що вже скоро наші спра- ви будуть вирішені. Мої товариші ждуть закінчення німецько-ра- дянських переговорів, які проходять у Москві. Поінформовані їхні родичі в листах запевняють їх, що справи їхні на «добрій дорозі». Ждуть весни. В Вас тепер цікавий передвиборчий настрій. Чи Семена134 ви- двинули в кандидати? Прошу здоровити знакомих. Щиро здоровлю Вас і Славка. Михайло № 40 23 березня 1958 р., (Потьма) Вельмишановна Олено Івановна! Дуже дякую Вам за листа з 9 березня. Радію, що бджілки всетаки Вам допомогли і Ви поправляєтеся після недуги. Цікаво, що наша сучасна медицина часто вдається до прийомів, які зна- ли наші бабки. Я вже давно чув, що від ревматизму помагають удушення мурашок. Моя печінка успокоїлася. Стефа також прислала мені через Олю таблетки проти хвороби печінки. Чи Славкові докучає деколи печінка, що він пробує на собі лік на її недугу? В газетах вичитав я, що друзя Семен та Петро135 вибрані у Верховну Раду. Я однак немав ніколи ілюзій щодо їх бажання 133 Йдеться про Сергія Накловича. 134 Тут і далі йдеться про Семена Стефаника. 135 Йдеться про Петра Козланюка (1904—1965) — українського радянського пись- менника, літературного критика, громадського діяча, депутата Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань. 82 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ та можливості допомогти навіть і тим, які їм колись допомога- ли. Змінився стиль громадської роботи і взаємовідносини між людьми. Про виставку О[лени] Кульчицької136 читав я в «Известиях», а про її недугу писала мені Оля137. Це велике щастя, що вона щасли- во перенесла важку недугу. Хай поживе ще кілька років щасливо. Жалко Омеляна Терлецького138, якого я згадую завжди, як дуже симпатичну людину. Чи Василь139 і його дружина140 зможуть ще де працювати? Коли я бачив його на 7-ому, як він приготовляв програму на Франків- ську річницю, то він був ще повний енергії до праці, яку знає і любить. Де працює його брат лікар141? Що це за Левицький, який виставляє тепер на львівській ви- ставці? Чи може це Мирон Лев[ицький]142, який працював зі мною у видавництві в 1941/43 р.? 136 Кульчицька Олена (1877—1967) — художниця-графік, викладач. У 1939 р. працю- вала в етнографічному відділі музею НТШ у Львові. Від 1945 до 1954 року викла- дала графіку в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова у Львові, від 1948 р. — професор книжкової графіки, від 1950 р. — член-кореспондент Академії Архітектури. УРСР. У 1967 р. стала лауреатом Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. 137 Йдеться про Ольгу Савицьку. Див. прим. 29. 138 Терлецький Омелян (1873—1958) — галицький педагогічний діяч і історик. В часи Першої світової війни був співробітником Союзу Визволення України у табо- рах українських полонених у Німеччині. З 1921 р. дійсний член НТШ, гімназій- ний учитель у Тернополі й Львові, з 1923 р. член Головної управи «Рідної школи», Учительської громади та головного Виділу товариства «Просвіта». Після Другої світової війни працював у Львівському відділенні Інституту історії України АН УРСР та доцентом Львівського університету. Як представник історичної школи М. Грушевського зазнав переслідувань і був усунений від роботи. 139 Йдеться про композитора Василя Барвінського. 140 Барвінська Наталія (1886—1965) — піаністка, громадська діячка. Дочка Івана Пулюя. 141 Барвінський Олександр (1889—1957) — лікар-фтизіатр, 30 червня 1941 р. входив до складу Державного правління у Львові. 142 Левицький Мирон (псевдонім: LEV, Лев; 1913—1993) — український письмен- ник-прозаїк, маляр, графік. Член Об'єднання українських письменників «Слово». Працював у видавництвах — у «Батьківщині»; у 1938—1939 рр. — у місячнику «Ми і світ». У 1942—1943 рр. працював в Українському видавництві (разом з М. Матчаком), викладав в Львівській мистецько-промисловій школі. У 1943— 1944 рр. — військовий кореспондент газети «До перемоги» дивізії «Галичина». У 1945—1946 рр. викладав у Інсбруку (Австрія). У 1949 р.емігрував до Канади: у Вінніпезі працював редактором «Комаря» (1948—1950), «Українського клубу книжки». З 1954 р. — художній редактор у видавництві Івана Тиктора. Працював мистецьким керівником фільмової фірми «Орбіт», працівники якої намагалися 83 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів В нас тут в останних днях сильні морози, але дні бувають дуже гарні, гріє сонце, так що у воздусі чути вже весну. Від тих, що недавно від нас виїхали і які вже 21 лютого були дома, ми одержали вістки тільки з Варшави. З дому вони ще нам нічого не писали. А може і писали, але де по дорозі задержалася пошта. Буває! Щиро здоровлю Вас і Славка! Михайло № 41 9 квітня 1958 р., (Потьма) Вельмишановна Олено Івановна! З нагоди свят бажаю Вам і Славкові всього добра, а в першу чергу крепкого здоров’я. Щиро здоровлю Михайло P. S. № моєї поштової скритки тепер: п. я. 385/18, ст. Потьма Мордовская АССР Все проче осталося без зміни — і місце проживання і правне положення! М № 42 1 червня 1958 р., (Потьма) Вельмишановна Олено Іванівна! Знова приходиться мені подавати Вам мою нову адресу. Дня 29 травня мене проти моєї волі і без моєї згоди переселили в місцевий Дім Інвалідів. Моя адреса тепер така: Мордовская АССР, ст. Потьма, Зубово-Полянский Дом Инвалидов Про тутешнє життя-буття напишу Вам, коли троха пригляну- ся до всего, що кругом твориться. На положення самого «Дому», зберегти на кіноплівці задокументовані матеріали про українські поселення по всьому світі. У 1958 р. в галереї Рор Вольмар у Парижі — його перша самостій- на виставка. Інші експонувалися в Торонто, Ватерлоо, Нью-Йорку, Детройті, Оттаві, Едмонтоні, Чикаго, Львові та Києві. В Австралії, зокрема у Канберрі, працював над розписом українських церков. За життя усі томи «Літопису УПА» випускалися з обкладинками, намальованими Левицьким. У 1982 р. вийшла його збірка «Ліхтарі» — про передвоєнний Львів. 2009 р. його вдова, Галина Горюн- Левицька, подарувала колекцію з 119 творів — із них 77 Мирона Левицького, — Національному музею ім. Андрея Шептицького у Львові. 84 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ будівлі, внутрішній і зовнішній порядок на перший погляд роблять добре враження. Так отже я розпрощався з табором і перейшов у систему Со- ціального убезпечення. Питання дозволу на виїзд так і осталося поки що не вирішеним і, як мене запевняли начальники з табору, все ще рішається в Мо- скві і буде вирішене незалежно від того, де я проживаю. На всі мої заяви, жалоби і прохання, вислані на різні адреси, я досі неодер- жав відповіді — ні позитивної — ні негативної. Просто не відпові- дають. Один тільки Комітет Черв[оного] Хреста в Москві відповів, що звернувся до «компетентних органів» з просьбою прискорити вирішення моєї справи. Здоров’я моє поправилося і я почуваю себе добре. Я не зрікаюся свого права на виїзд і дальше робитиму всі можливі заходи, щоб одержати дозвіл на виїзд. Як Ваше та Славка здоров’я? Куда вибираєтеся поїхати літом? Прошу здоровити Ірену та Ів. Пет. Щиро здоровлю! Михайло № 43 4 червня 1958 р., (Потьма) Вельмишановна Олено Івановна! Дуже дякую за листа з 25 травня. В міжчасі я вже написав Вам, що я змінив адресу і переїхав у «Дім Інвалідів». В перших днях занятий тим, що влаштовуюся. Переодягли нас в цивіль- ну одежу, приличного вигляду і ми сміємося один з другого, що недостає тільки краватки і годинника, щоб цілком мати вигляд львівського джентльмена. До власть імущих я ще не пишу. Хочу вияснити, кому писати. Я приготований, що ждати прийдеться довго, але ждати тут не так, може, буде важко, як в таборі. Бібліотека тутешня досить велика, але я ще не вспів познако- митися з нею докладніше, а з укр[аїнських] видань дещо замовлю через книгарню. Турбує мене це, що Ваше здоров’я знова не зовсім в порядку. Чи немає у Вас можливості поїхати на лікування в який Любінь чи інше Черче? Прошу передати поздоровлення Ірені та І. П. і незабувати від- відувати час до часу Олю, щоб вона менше скучала. 85 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів Бажаю всього доброго Вам і Славкові і щиро здоровлю Михайло Мордовская АССР, ст. Потьма, Зубово-Полянский Дом Инва- лидов № 44 29 червня 1958 р., (Потьма) Вельмишановна Олено Івановна! Дуже дякую за листа з 21 червня. Я тут поволі устроююся і привикаю до обставин та до людей. Живу в комнаті ще з трьома то- варишами. З одним, Болдиревим Михайлом Михайловичом, я жив і на Репатріаційному Пункті, а два другі це: Бойчевський Борис Павлович, бувший адвокат, літ 70, як оповідає з Саратовських по- міщиків; та Семенов Дмитрий Петрович, бувший царський козачий офіцер, пізніше вчитель в Одесі, також років 70. Оба радянські гро- мадяни, а останній запевняє всіх і о своїм радянськім патріотизмі. Всі ми люди спокійні, так що жити буде можна тим більше, що за 12-ть років призвичаїлися до того, що товариства невибираємо. З Ваших знакомих з 6-того і 14-го поки що не зустрів, але це може й тому, що я за місяць тут життя не зробив майже ніяких знакомств. Як довго прийдеться мені тут оставати? Все це залежить від органів МВД і КГБ в Москві, які дотепер невідповідали на писані до них жалоби і заяви. Та не тільки ці органи, але й інші власті і установи не дали за два роки побуту на Репатріаційному Пункті жодної відповіді. Тепер, у новій обстановці, начинаю писати за- ново. Поки що написав я до Австрійського Посольства в Москві і одержав пока формальне потвердження, що моє письмо одер- жано. Потім прийдеться писати ще раз в МВД, а може також у місцеві — зглядно республіканські органи міліції. Все це триває місяцями, а то в декого і роками. На це треба бути приготованим. Часовий виїзд з відсіля, на відпустку, можливий за дозволом Директора і після одержання особистих документів — («вид на жительство») — на які треба також довго ждати. Чи виїжджають з відси люди? Так, всетаки виїжджають. По- їхало в останному році декілька в Польщу, декілька в Австрію, в Угорщину та Іспанію. Буду отже ждати і надіятися також і я. Оля запрошує мене приїхати до Львова на відпустку. Дуже радо це зроблю, але це можливе щойно після одержання особис- 86 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ тих документів і після того, як виясниться обстановка, отже не скоріше вересня — жовтня, а то може і пізніше. Дуже дякую Вам за бажання вислати мені дещо до читання, але поки що прошу ще нічого не посилати. Тут бібліотека досить гарна, зате читальня зовсім не цікава. Крім трьох центральних га- зет («Правда», «Известия» та «Советская Розсип») декілька зовсім випадкових журналів, нецікавих, за виїмком «Нового Время». Та- ких журналів як «Международная Жизнь», «Иностранная літера- тура» чи навіть «Новый Мир» немає. Але це можна буде направити. Я давно хочу прочитати: Історію України та Історію Української Літератури (до радянський період), а також Крип’якевича: Богда- на Хмельницького. Але купувати ці дорогі видання, коли обстави- ни не дозволяють на те, щоб збирати бібліотеку, неможливо. Може можна буде позичити їх на короткий час і переглянути. Вас дуже прошу не наражуватися на лишні витрати. Славко хай обов’язково їде в Карпати. Де тепер Рахівський Івась143. Орисі бажаю гарної погоди, так як і ІП. гарних прогулянок. Щиро здоровлю Вас і Славка Михайло № 45 28 липня 1958 р., (Потьма) Вельмишановна Олено Івановна! Невспів я подякувати за першу бандероль, як уже прийшла друга й третя, одна цікавіша другої. Дуже дякую за всі ці посилки. Дальших прошу непосилати, пока не справлюся з цими. Прошу подякувати Орисі за журнал «Sonntag». В ньому багато для мене нового. Також журнал «Международная экономика» багатий ціка- вими статтями і замітками. Якщо комплектуєте деякі з присланих газет чи журналів, то по прочитанні я відішлю їх назад. Тут бажаючих читати україн- ські журнали дуже мало. Можна сказати, що майже немає, хоч українців із походження декілька. Тутешні «німці», це за одним виїмком (— балтійський німець —) все бувші россійські емігран- ти, які надиво не завжди і оволоділи німецьку літературну мову. 143 Можливо, йдеться про Івана Коршинського. 87 № 19Галина Сварник, Христина Процюк Листи Михайла Матчака до Олени Степанів Більшість тутешнього контингенту це росіяни, поза радянськими громадянами поважна група емігрантів з Маньчжурії. Написав до мене Олександр Миронич144 із Караганди. Пише, що Марія Миронівна виїхала до Львова і старається устроїтися там на постійну працю і надіється, що це тепер її вдасться. Пошта в мене наладналася. Від Стефи одержую листи авіапо- штою через 10-12 днів. Марію Дем’янівну згадую завжди з великою симпатією. Здо- ровіть її від мене, якщо случаймо її зустріните. Уявляю собі, як важко її написати такий життєпис Лесі Українки, який вдоволяв- би і її замовника і критику, та при цьому був правдивим. Дуже радий я, що Славко матиме змогу оглянути Прибалтику. Зокрема Естонія цікава і симпатична. Мій приїзд на декілька днів у Львів залежить виключно від того, чи одержу потрібний на проїзд документ. Відвідати Вас це, поза відвідинами Олі, мій обов’язок і моя душевна потреба. Щоб тільки одержати дозвіл. Ще раз дякую за бандероль і щиро здоровлю Михайло № 46 26 серпня 1958 р., (Потьма) Вельмишановна Олено Івановна! Вже кілька днів минуло, як я одержав Вашого листа з 16 серп- ня. Та я не відписував, очікуючи документального потвердження тої вістки, з якою Ви мене поздоровляли. Нажаль, і до сьогодні я такого потвердження не одержав. Чекаю його з дня на день, не- терпеливо жду кожного дня, що принесе пошта. Вам щиро дякую за поздоровлення і побажання. Адресу, про яку Ви згадуєте, я пам’ятаю, а навіть коли б при- йшлося всі записки викидати, то я легко її найду і обов’язково напишу. Та на жаль дотеперішній гіркий досвід каже мені обереж- но строїти плани. Я приготований, що всетаки треба бути тер- пеливим і то дуже терпеливим. Звичайно, послідна вістка вивела мене з колії, я менше читаю, більше ходжу і жду. Щиро здоровлю Вас і Славка. Михайло 144 Цю й наступну особу встановити не вдалося. 88 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ № 47 6 жовтня 1958 р., (Потьма) Вельмишановна Олено Івановна! Мені вже просто соромно, що так довго не відповідаю Вам на Вашого повного турбот про мене листа з 17 вересня ц. р. Я все чекав і чекаю відповіді з посольства, куда я написав при кінці серпня, бо щойно одержавши цю відповідь, зможу відповісти по суті на порушені Вами питання. Но нажаль досьогодні відповіді немає. На днях я вислав вже пригадку. Як тільки одержу відповідь — напишу. Новостей в нас немає. Гарна осіння погода дозволяє користу- ватися лісними прогулянками. Читаю Мирного в перекладі на ро- сійську мову. Читати є по достатком, тому прошу нічого не посилати. Щиро здоровлю Вас і Славка! Михайло

Листи Михайла Матчака до Олени Степанів (1956—1958)

Institution

Similar Items