«Книга фактів». Історія джерела

Статтю присвячено «Книзі фактів», одному з джерел вивчення історії боротьби ОУН(б) та УПА за здобуття Української держави у 40-х рр. ХХ ст. Досліджено причини та умови створення «Книги фактів», встановлено її упорядників, подано огляд структури Книги та окремих викладених у ній епізодів боротьби укр...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Рябенко, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2014
Schriftenreihe:	Український визвольний рух
Schlagworte:	Джерела та історіографія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75808
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	«Книга фактів». Історія джерела / С. Рябенко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 89-120. — Бібліогр.: 143 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-75808
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-758082015-02-05T03:01:57Z «Книга фактів». Історія джерела Рябенко, С. Джерела та історіографія Статтю присвячено «Книзі фактів», одному з джерел вивчення історії боротьби ОУН(б) та УПА за здобуття Української держави у 40-х рр. ХХ ст. Досліджено причини та умови створення «Книги фактів», встановлено її упорядників, подано огляд структури Книги та окремих викладених у ній епізодів боротьби українського націоналістичного підпілля у 1941—1943 рр. Також проаналізовано існуючі концепції щодо «Книги фактів» та наказу Крайового Проводу ОУН(б) на західноукраїнських землях ч. 2/43 від 27 жовтня 1943 р. This article is devoted to The Book of Facts, a source of the studying of the history of the OUN(b) and the UPA struggle for the Ukrainian state in 1940s. The author studies the causes and the conditions of the Book of Facts creation, determines its editors, and also examines the structure of the Book and the separated episodes of the Ukrainian nationalist underground struggle in 1941—1943. Also the existent conceptions of the researchers on The Book of Facts and the order of the Land Leadership of the OUN-B No 2/43 of 27/10/1943 are analyzed. 2014 Article «Книга фактів». Історія джерела / С. Рябенко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 89-120. — Бібліогр.: 143 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75808 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела та історіографія Джерела та історіографія
spellingShingle	Джерела та історіографія Джерела та історіографія Рябенко, С. «Книга фактів». Історія джерела Український визвольний рух
description	Статтю присвячено «Книзі фактів», одному з джерел вивчення історії боротьби ОУН(б) та УПА за здобуття Української держави у 40-х рр. ХХ ст. Досліджено причини та умови створення «Книги фактів», встановлено її упорядників, подано огляд структури Книги та окремих викладених у ній епізодів боротьби українського націоналістичного підпілля у 1941—1943 рр. Також проаналізовано існуючі концепції щодо «Книги фактів» та наказу Крайового Проводу ОУН(б) на західноукраїнських землях ч. 2/43 від 27 жовтня 1943 р.
format	Article
author	Рябенко, С.
author_facet	Рябенко, С.
author_sort	Рябенко, С.
title	«Книга фактів». Історія джерела
title_short	«Книга фактів». Історія джерела
title_full	«Книга фактів». Історія джерела
title_fullStr	«Книга фактів». Історія джерела
title_full_unstemmed	«Книга фактів». Історія джерела
title_sort	«книга фактів». історія джерела
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Джерела та історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75808
citation_txt	«Книга фактів». Історія джерела / С. Рябенко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 89-120. — Бібліогр.: 143 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT râbenkos knigafaktívístoríâdžerela
first_indexed	2025-07-06T00:02:10Z
last_indexed	2025-07-06T00:02:10Z
_version_	1836853631115067392
fulltext	89 Сергій Рябенко Адвокат (м. Київ) Статтю присвячено «Книзі фактів», одному з джерел вивчення історії боротьби ОУН(б) та УПА за здобуття Української держави у 40-х рр. ХХ ст. Досліджено причини та умови створення «Книги фактів», вста- новлено її упорядників, подано огляд структури Книги та окремих ви- кладених у ній епізодів боротьби українського націоналістичного під- пілля у 1941—1943 рр. Також проаналізовано існуючі концепції щодо «Книги фактів» та наказу Крайового Проводу ОУН(б) на західноукра- їнських землях ч. 2/43 від 27 жовтня 1943 р. Ключові слова: «Книга фактів», ОУН(б), УПА, Крайовий Провід ОУН(б), Закерзоння, Ярослав Старух, Володимир-Ігор Порендовський, Василь Галаса, Друга світова війна, АК. Sergii Riabenko The Book of Facts. The history of the source This article is devoted to The Book of Facts, a source of the studying of the history of the OUN(b) and the UPA struggle for the Ukrainian state in 1940s. The author studies the causes and the conditions of the Book of Facts creation, determines its editors, and also examines the structure of the Book and the separated episodes of the Ukrainian nationalist underground struggle in 1941—1943. Also the existent conceptions of the researchers on The Book of Facts and the order of the Land Leadership of the OUN-B No 2/43 of 27/10/1943 are analyzed. Key words: The Book of Facts, OUN(b), UPA, the Land Leadership of the OUN(b), Zakerzonnia region, Trans-Curzonia, Yaroslav Starukh, Volodymyr-Ihor Porendovsky, Vasyl Halasa, World War II, AK. 90 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ «КНИГА ФАКТІВ». ІСТОРІЯ ДЖЕРЕЛА 6 лютого 2008 р. під час Громадських історичних слухань «Зви- нувачення проти “Нахтіґалю” — історична правда чи політичні технології» представник Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБ України) Олександр Іщук продемон- стрував низку розсекречених архівних документів, які стосували- ся антиєврейських акцій у Львові на початку липня 1941 р. Серед іншого було оприлюднено фрагмент архівного документа, який зберігається в одній зі справ фонду № 651 під назвою «До кни- ги фактів»2. Цей документ було вшито співробітниками органів держбезпеки Української РСР у середину справи та позначено в описі як «документ на украинском языке», через що він тривалий час залишався непоміченим працівниками ГДА СБ України3. Віднайдений документ, за словами тодішнього радника Голови СБ України Володимира В’ятровича, демонстрував, зокрема, як німці реалізовували свою антиєврейську політику, намагаючись закликати українців до проведення єврейського погрому у липні 1941 р., та негативне ставлення до цього з боку ОУН(б)4. Після оприлюднення документа деякі дослідники оголосили його сумнівним або таким, що начебто мав характер підробки5. 1 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі — ГДА СБ України). — Ф. 65. — Спр. Ф 9079. —Т. 50. — Арк. 130—131. 2 «До книги фактів» — фрагмент документа ОУН(б), вилученого КГБ у вбитих членів ОУН [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://memorial.kiev.ua/ dokumenty-proty-falsyfikacij/19-nahtigal-lviv-1941.html (25.12.12). 3 У Службі безпеки України відбулись Громадські історичні слухання «Звинувачення проти "Нахтіґалю" — історична правда чи політичні технології» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ssu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/ article?art_id=74369&cat_id=74549. 4 В’ятрович В. Кінець «легенди» про «Nachtigall» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=76643&cat_ id=81484. 5 Зачем украинские власти пытаются обелить бандеровцев? [Електронний ре- сурс] // Известия. — 2008. — 11 лютого. — Режим доступу: http://izvestia.ru/ news/333214; Дюков А. Были ли бандеровцы антисемитами? [Електронний ресурс] // Комсомольская правда (Москва). — 2008. — 15 лютого. — Режим доступу: http:// www.kp.ru/daily/24049/103038/; Дюков А. Второстепенный враг. ОУН, УПА и ре- шение «еврейского вопроса». — М.: Фонд «Историческая память», 2009. — С. 27— 29; Рибаков Д. Марко Царинник: Історична напівправда гірша за одверту брехню [Електронний ресурс] // LB.ua. Избранное для всех — 2009. — 5 грудня. —Режим 91 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела Зокрема, російський історик Александр Дюков припустив, що оприлюднений документ є підготовчим матеріалом до так званої «Білої книги» («Книги фактів»), створеним «оунівськими пропаган- дистами», яким для цього «довелося піти на відверту брехню»6. Він зазначав, що наведені у документі твердження та дані, зокрема, щодо обставин замаху на Ярослава Стецька, відмови керівників ОУН(б) співпрацювати з нацистами тощо не відповідають дійсності та є брехливими, а сам документ створено у 1943—1944 рр., коли «ОУН сподівалася отримати підтримку з боку США та Великої Британії, для чого потрібно було “очистити” свою репутацію». З огляду на це, документ визначено Дюковим як фальсифікацію7. Джон-Пол Химка також визнав документ сумнівним, припускаю- чи, що його було написано або переписано після жовтня 1943 р., та піддав критиці представників ГДА СБ України за, начебто, не- оприлюднення документа у повному обсязі та вибіркове цитування поза контекстом8. У своїх пізніших працях Химка стверджував, що «Книга фактів», до якої відноситься оприлюднений документ, була скомпонована після війни для «коригування» або ж «перепи- сування» сумнівної історичної пам’яті з метою «заперечення того, що будь-які погроми узагалі мали місце на українських теренах під нацистською окупацією», та на цій підставі проголосив її фаль- шивкою9. Подібної точки зору також дотримуються Марко Царин- ник та Пер-Андерс Рудлінґ10. За твердженням Андрія Портнова, доступу: http://society.lb.ua/life/2009/11/05/13147_marko_tsarinnik_istorichna_ napivp.html; Химка І. П. Правильні та помилкові уроки з нахтіґальського епізоду [Електронний ресурс] // Ліва справа. Портал українських лівих. — 2010. — 1 бе- резня. — Режим доступу: http://livasprava.info/content/view/2290; Химка І.-П. Українське минуле й українське майбутнє // Страсті за Бандерою: статті та есеї / Упоряд. Т. С. Амар, І. Балинський, Я. Грицак. — К.: Грані Т, 2010. — С. 215. 6 Зачем украинские власти пытаются обелить бандеровцев? [Електронний ре- сурс] // Известия. — 2008. — 11 лютого. — Режим доступу: http://izvestia.ru/ news/333214 7 Дюков А. Второстепенный враг... — С. 27—29. 8 Химка І.-П. Правильні та помилкові уроки з нахтіґальського епізоду… 9 Himka J.-P. The Lviv Pogrom of 1941. Paper for ASN Convention. — 2011. — April. — P. 3; Himka J. P. The Lontsky Street Prison Memorial Museum. An Example of Postcommunist Holocaust Negationism. Paper presented at «Russian and Ukrainian Nationalism: Entangled Histories». — 2013. — 22—23 April. — P. 25; Химка Дж.-П. Дружественные вмешательства: борьба с мифами в украинской истории ХХ в. // Историческая политика в ХХI веке: Сборник статей. — М.: Новое литературное обозрение, 2012. — C. 430. 92 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ «одразу після війни ОУН видала “Книгу фактів”, де вмістила сфальсифікований наказ не брати участі у погромах»11. Вказані вище дослідники пов’язують створення цього докумен- та та загалом «Книги фактів» з наказом чи то так званим «ди- рективним розпорядженням» Крайового Проводу ОУН на західно- українських землях від жовтня 1943 р. На думку Дж.-П. Химки та Тараса Курила, на підставі цього «розпорядження» здійсню- валося «ідеологічно вмотивоване “опрацювання” джерел» та було наказано розпочати «спеціальну збірку документів, які б тверди- ли, що протижидівські погроми і ліквідації проводили самі німці, без допомоги української поліції, а натомість перед розстрілами спонукали жидівський комітет… підтверджувати співвиконність української поліції в акціях»12, що «знімало б з ОУН тягар вини за участь у погромах»13. М. Царинник стверджував, що нібито за цим наказом керівництво ОУН(б) розпочало переписування за- писів щодо свого ставлення до євреїв14, а П.-А. Рудлінґ звинува- тив оунівців у маніпуляціях зі спадщиною, які творять «нерозрив- ний ланцюг, починаючи з 1943 р. і до сьогодення. У жовтні 1943 р. ОУН(б) започаткувала проект перегляду своєї історії, створюючи її нову версію, більш презентабельну для нових союзників. […] Ке- рівництво ОУН(б) підготувало конкретні інструкції про те, як пе- ревісити відповідальність за погроми та антиєврейське насильство на німців та поляків […]»15. Ґжеґож Россолінський-Лібе вважав, що на підставі цього наказу («вказівки») з обігу мали бути вилучені документи, у яких йшлося про участь української міліції у погро- 10 Рибаков Д. Марко Царинник: Історична напівправда гірша за одверту брехню…; Rudling P. A. The OUN, the UPA and the Holocaust: A Study in the Manufacturing of Historical Myths // The Carl Beck Papers in Russian & East European Studies. — 2011. — № 2107. — Р. 14—15. 11 Портнов А. Чи готова Україна дорослішати? Нотатки про Голокост в історичній пам’яті та історичній політиці [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// teatrnn.pl/sprawiedliwi/ua/node/477 12 Курило Т., Химка І. Як ОУН ставилася до євреїв? Роздуми над книжкою Володимира В’ятровича // Україна модерна. — 2008. — Ч. 13 (2). — С. 260. 13 Himka J.-P. The Lviv Pogrom of 1941. Paper for ASN Convention. — 2011. — April. — P. 3. 14 Carynnyk M. Foes of our rebirth: Ukrainian nationalist discussions about Jews, 1929— 1947 // Nationalities Papers. — 2011. — Vol. 39. — № 3. — P. 345. 15 Rudling P.-A. The OUN, the UPA and the Holocaust… — Р. 14—15. 93 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела мах 1941 р. та її допомогу німцям у стратах євреїв16. Подібної точки зору дотримується і А. Портнов, вважаючи цей наказ («спеціальне розпорядження крайового Проводу ОУН на західноукраїнських землях») одним з прикладів «практики переписування джерел, до якої не раз вдавалася ОУН»17 та намаганням створення «єдиної української пам’яті про Голокост»18. Утім, демонструючи подібну одностайність в оцінці докумен- та — наказу Крайового Проводу ОУН(б) на західноукраїнських землях (ЗУЗ) ч. 2/43 від 27 жовтня 1943 р., адресованого облас- ним, окружним та повітовим провідникам ОУН(б) (надалі також — наказ № 2/43)19, вказані вище дослідники, за винятком М. Царин- ника, наводять не стільки сам текст документа, скільки доволі тенденційно оформлену цитату з нього, «добросовісно» переписану з роботи Дж.-П. Химки та Т. Курила, навіть не помітивши, що останні вказали неправильну та неповну архівну легенду докумен- та: фонд № 3883 замість фонду № 3833 без зазначення відповідно- го аркуша архівної справи20. Правильна архівна легенда міститься у роботах М. Царинника, який до того ж наводить фотокопію по- вного тексту наказу, та Ґ. Россолінського-Лібе21. Разом з тим, безпосередній аналіз змісту документа дозволяє стверджувати, що у його оцінці дослідники припустилися кількох суттєвих помилок. Насамперед, наказ № 2/43, незважаючи на вищенаведе- ні твердження дослідників, не вимагав здійснювати вилучення з 16 Rossolinski-Liebe G. The «Ukrainian National Revolution» of 1941: discourse and practice of a fascist movement // Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History. — 2011. — № 12, 1. — Р. 90. 17 Портнов А. Історії для домашнього вжитку. Знову і знову [Електронний ресурс] // Історична правда. — 2013. —18 січня. — Режим доступу: http://www.istpravda. com.ua/articles/2013/01/18/108737/. 18 Портнов А. Чи готова Україна дорослішати?.. 19 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 28. — Арк. 29; Центральний держав- ний архів вищих органів влади та управління України (далі — ЦДАВО України). — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 43. — Арк. 9. 20 Курило Т., Химка І. Як ОУН ставилася до євреїв?.. — С. 260. Слід зазначити, що Дж. П. Химка вже не вперше у своїх роботах подає невірні посилання на цитовані ним джерела та не приділяє належної уваги деталям. Докладніше див.: Рябенко С. Слідами «Львівського погрому» Джона-Пола Химки // Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Центр досліджень визвольного руху. — Львів, 2013. — Зб. 18. — С. 258—328. 21 Carynnyk M. Foes of our rebirth… — Р. 345—346; Rossolinski Liebe G. The «Ukrainian National Revolution» of 1941… — Р. 90. 94 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ обігу будь-яких документів чи «переписувати джерела» з метою створення якоїсь «більш презентабельної» версії історії ОУН(б). Навпаки, з його тексту чітко видно, що автори ставили перед виконавцями зовсім інші завдання. Зокрема, вимагалося: «До 20.ХІ. ц.р. зібрати з терену і передати К. П. [Крайовому Проводу — С. Р.] в формі вичерпуючих протоколярних даних: І. а/ матеріяли про протиукраїнські акції[,] аранжовані поля- ками, б/ протоколи, інструкції, обіжники, письма, /польські, большевицькі, німецькі/, що вказували б на вороже ставлення тих чинників до нашої боротьби та на їх кольоніяльно-грабіж- ницьку політику на Україні. в/ Списи22, які стверджували б, що протижидівські погроми і ліквідації переводили самі німці, без співучасті і допомоги укр. поліції, а натомість перед роз- стрілами спонукували жидівський комітет, чи самих диліквентів підписами стверджувати приявність української поліції і її спів- виконність в акціях. г/ Матеріяли, що наявно стверджували б ініціювання і співучасть поляків в протижидівських погромах, а водночас їх прислужницько-агентурну роботу німцям в боротьбі проти українців», а також: «зарядити23 збірку чистих і виповне- них документів, що були б помічними при виїзді за кордон», і, крім того, «подати ще інформації, де вказані речі можна на- бути»24. Таким чином, наказ № 2/43 насправді переслідував дві мети: збір даних на визначену тематику та документів для виїзду членів оунівського підпілля за кордон. Варто зазначити, що відомості, про які згадано вище, струк- тури ОУН(б) фіксували ще задовго до появи наказу № 2/43. Так, зокрема, інформація про організовані поляками антиукраїнські акції, а також їхню співпрацю з німецькими структурами для боротьби проти українського національно-визвольного руху по- чинаючи з 1942 р. не тільки збиралася, а й навіть публікувалася бандерівцями у підпільних виданнях25. Крім ОУН(б) подібні анти- українські акції відзначали у своїх повідомленнях також струк- 22 Переліки певних відомостей. 23 Організувати. 24 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 28. — Арк. 29; ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 43. — Арк. 9. 95 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела тури Українського центрального комітету, що діяли на території Генеральної Губернії26 та навіть керівники радянських партизан- ських з’єднань на території західних областей України27. Ставлен- ня польських, радянських та німецьких структур до боротьби за створення Української держави також не було таємницею: ще починаючи з 1941 р. воно знайшло своє відображення у різного роду документах, звітах, публікаціях, листівках тощо28. Колоні- 25 Див. наприклад: Витяг з «Огляду суспільно-політичного життя на Західно- Українських землях в грудні 1941 року» про діяльність польського підпілля // Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у документах ОУН та УПА: у 2 т. / Відп. ред. та упоряд. В. В’ятрович. — Т. 1. Війна під час війни. 1942—1945. — Л: Центр досліджень визвольного руху, 2011. — С. 149; Витяг з «Інформаційного огляду суспільно-політичного життя на Західно Українських Землях в січні — лютому 1942 року» про діяльність польського підпілля // Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у документах… — С. 150; Витяг з «Огляду суспіль- но-політичного життя за місяць квітень 1942 року» про діяльність поляків на теренах Західної України // Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у документах… — С. 152; Витяг із «Короткого огляду політичних, суспільних, гос- подарських і культурних відносин на ЗУЗ за місяць липень 1942 року» про діяль- ність польського підпілля // Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у документах… — С. 158—159; Витяг з «Огляду політичних, суспільних та госпо- дарських відносин на теренах Львівської області за місяць червень 1943 року» про діяльність поляків // Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у доку- ментах… — С. 275; Витяг із «Політичного звіту за місяць липень — серпень 1943 року» про ситуацію на Стрийщині // Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у документах… — С. 276; Витяг із «Огляду політично-суспільних та гос- подарських відносин на теренах Львівщини за місяць липень 1943 року» про діяль- ність польського підпілля // Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у документах… — С. 280. 26 Див. наприклад: Макар Ю., Горний М., Макар В., Салюк А. Від депортації до депор- тації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи. Т. 1. Дослідження. — Чернівці: Букрек, 2011. — С. 483—484; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 36. — Арк. 144—145. 27 Див. наприклад: Донесення керівників з’єднань більшовицьких партизанів Рівненської області секретареві ЦК КП(б)У М. Хрущову про спалення поляками й німцями сіл Трипутні й Грані Дубровицького району від 02.05.1943 р. // Сергійчук В. Поляки на Волині у роки Другої світової війни. Документи з українських архівів і польські публікації. — К.: Українська видавнича спілка, 2003.— С. 140; Виписка із звіту з’єднання більшовицьких партизанських загонів Рівненської області про становище поляків у червні—липні 1943 р. від серпня 1943 р. // Сергійчук В. Поляки на Волині... — С. 226—229. 28 Див. наприклад: Рапорт № 22 4.VII.1942 р. «Настрої польського суспільства сто- совно українців» // Сивіцький М. Історія польсько-українських конфліктів / Пер. з пол. Є. Петренка. — Т. 2. — К.: Видавництво імені О. Теліги, 2005. — С. 51; Архів Центру досліджень визвольного руху (далі — АЦДВР). — Ф. 9. — Т. 2. — Од. зб. 20. — Арк. 1—3; Там само. — Ф. 9. — Т. 2. — Од. зб. 21. — Арк. 1—2; Протокол наради Гітлера з Розенберґом, Ляммерсом, Кайтелем та Ґерінґом від 16 липня 1941 р. // Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних 96 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ально-грабіжницький характер політики, зокрема німецької, на території України під час Другої світової війни також навряд чи викликатиме заперечення з боку сучасних дослідників. Нарешті, факти участі поляків у єврейських погромах визнаються навіть критиками наказу № 2/4329, тому незрозуміло, яким чином їхня фіксація може вважатися «перевішуванням відповідальності за по- громи на поляків»? З огляду на це, членам оунівського підпілля не було ніякої потреби займатися «переписуванням джерел» чи «фальсифікаці- ями», оскільки відповідних реальних фактів удосталь існувало й без того, і їх лише треба було зібрати. Саме про це прямо зазнача- ється в інструкції організаційної референтури Крайового Проводу ОУН(б) місцевим осередкам про збір матеріалів антиукраїнського характеру № 2/43 від листопада 1943 р., яка більш повно роз- криває зміст наказу № 2/43. У її розділі «А» наводиться перелік матеріалів, які підлягають збиранню та пересилці: різного роду видання, листівки, листи, друки, оголошення, звіти тощо, мате- ріали німецькі, радянські, польські, причому найціннішими вва- жалися матеріали, що «наявно (документально) стверджували б боротьбу організації з німцями чи совітськими окупантами»30. Ма- матеріа лів. Т. 1 / Зібрав і впорядкував В. Косик. — Львів: Інститут українознав- ства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1997. — C. 176—187; Справа прилучення Галичини до Генерального губернаторства // Україна у другій світовій війні у доку- ментах… — C. 224—227; Рапорт про діяльність і ситуацію № 4 Айнзацгруп поліції безпеки і СД в СРСР (рапорт від 1.9. по 15.9.1941) // Україна у другій світовій війні у документах… — C. 276—278; Міністерство сходу не визнає жодних політичних вимог українців // Україна у другій світовій війні у документах… — C. 294—297; Наказ німецької поліції безпеки (СД) знищувати бандерівців без суду від 25 лис- топада 1941 р. // Україна у другій світовій війні у документах… — C. 365—367; ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 35. — Арк. 266; Там само. — Арк. 268; Німецька листівка проти ОУН і партизанів-націоналістів // Гордасевич Г. Степан Бандера: людина і міф. — Л.: Апріорі, 2008. — С. 186—187; Листівка га- зети «Радянська Україна» // Там само. — С. 187—188; Зі звернення вищого керів- ництва УРСР «До населення окупованих районів України» від 21 травня 1943 р. // ОУН і УПА в 1943 р.: документи / Упоряд. О. Веселова, В. Дзьобак, М. Дубик, В. Сергійчук. Відп. ред. С. Кульчицький. — К.: Інститут історії України, 2008. — С. 130—131. 29 Himka J. P. The Lviv Pogrom of 1941: The Germans, Ukrainian Nationalists, and the Carnival Crowd // Canadian Slavonic Papers / Revue canadienne des slavistes. — 2011. — Vol. LIII. — № 2—3—4. — P. 236. 30 Інструкція Крайового проводу ОУН (С. Бандери) місцевим осередкам про збір матеріалів антиукраїнського характеру від листопада 1943 р. // ОУН і УПА в 1943 р... — С. 282. 97 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела теріали мали бути подані в оригіналах або фотовідбитках, а у разі неможливості — у вигляді точних копій, і до них мали бути додані пояснення щодо того, де їх було знайдено, коли та ким видано31. Крім того, підлягали збиранню: «різного роду знімки, відбитки, фільми, що виявляли б і схоплювали б: а) політику й методи во- рогів супроти українського населення; б) терор (вбивства, морди, підпали, пацифікації…); в) нашу самооборону — боротьбу (бої, могили, по жертвах)…», причому до кожної світлини за мож- ливістю мало бути подано опис зображуваної події, місце, час, «ближчі дані (свідки)», а також «філателістичні вартісні значки»32. А тому, здійснюючи логічне та системне тлумачення розділу І наказу № 2/43, можна зрозуміти, що стосовно проваджуваних німцями єврейських погромів та ліквідацій без участі української поліції перед керівниками структур ОУН(б) нижчого рівня так само ставилося завдання зібрати вже наявні станом на жовтень 1943 р. матеріали та передати їх Крайовому проводу. Слід також зауважити, що питання збору даних щодо єврейських погромів та ліквідацій займало у переліку встановлених наказом № 2/43 завдань далеко не перше місце. Воно визначалося передостаннім після збору даних про антиукраїнські акції поляків та ставлення німецьких, радянських та польських структур до українського національно-визвольного руху. У згадуваній же вище інструкції питання єврейських погромів та ліквідацій взагалі окремо не роз- глядалося: розділ «Б», яким встановлювалися конкретні напрям- ки збору матеріалів, мав назву «До польського питання» та був присвячений збору документальних даних стосовно поляків та польського підпілля (пп. І та ІІ), а також терору німців, радян- ської влади тощо (п. ІІІ) та негативних дій угорців (мадярів) на українських землях щодо українського населення (п. IV)33. Цим розділом від виконавців ще раз вимагалося за можливості збирати саме документальні дані у формі протоколів, точного опису подій з поданням дати події, місця, прізвищ та інших даних винуват- ців та постраждалих українців, адреси, дати виготовлення звіту 31 Інструкція Крайового проводу ОУН (С. Бандери) місцевим осередкам про збір матеріалів антиукраїнського характеру від листопада 1943 р. // ОУН і УПА в 1943 р... — С. 282. 32 Там само. 33 Там само. — С. 282—283. 98 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ (протоколу, оголошення), свідків події з вказівкою, що подібні дії мали бути вчинені не лише стосовно фіксації діяльності поляків та польського підпілля, а й, у тому числі, щодо терору німців та радянської влади34. Важливим є й те, що у практиці ОУН(б) подібні документи про збір інформації або даних з тих чи інших питань неодно- разово ухвалювалися різними структурами підпілля протягом 1944—1946 рр. Зокрема, інструкцією теренового провідника краю «Схід» Петра Олійника-‘Енея’ та референта пропаганди Степана Драницького-‘Андрія’ ч. 1 від 19 лютого 1944 р., адресованою до виконання другові ‘Круку’, вказувалося на необхідність збо- ру, зокрема, цінних документів, різного роду знімків, що відно- сяться до революційної боротьби, даних про революційний рух та підпільну боротьбу на терені, включаючи описи боїв, спогади про революційну роботу, життєписи та усі матеріали, що стосу- ються загиблих відомих осіб підпілля, а також усього того, що «матиме для нас в майбутньому історичну вартість»35. Інструк- цією організаційної референтури Крайового Проводу ОУН(б) на ЗУЗ ч. 7/44 від 29 лютого 1944 р. вимагалося утворити у кожній окрузі фотобюро, «яке робило б знимки всіх вартісних для іс- торії подій, речей нпр. спалені села, могили, розстріли укра- їнців, бої УНС-у, знимки й протоколи полонених, документи, афіші, листівки, сцени насильної евакуації і т. п.»36. Інструкція, видана навесні 1944 р., передбачала здійснити фіксацію усіх ак- тів польсько-большевицького терору від часу переходу фронту, причому окремо одні від одних мали подаватися перевірені та неперевірені (непевні) факти37. Інструкція в справі списування якнайбільшою кількістю учасників споминів, репортажів, пись- мового переповідання окремих фактів, епізодів боротьби ОУН і УПА в останніх роках від вересня 1946 р. зобов’язувала кожно- го учасника визвольної боротьби найближчим часом приступити 34 Інструкція Крайового проводу ОУН (С. Бандери) місцевим осередкам про збір матеріалів антиукраїнського характеру від листопада 1943 р. // ОУН і УПА в 1943 р... — С. 283. 35 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 28. — Арк. 77. 36 Там само. — Арк. 83. 37 Інструкція про документальну фіксацію антиукраїнських дій, видана навесні 1944 р. // Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у документах… — С. 526. 99 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела до «писання споминів про те, що він, як член ОУН, в останні роки боротьби пережив сам, бачив, чув», причому при напи- санні вимагалося «послуговуватися точними даними» та наголо- шувалося на тому, що факти мають бути зібрані «дуже точно»38. Нарешті, інструкцією в справі документів про боротьбу вкотре наголошувалося на обов’язку пильного збирання та пересилання усіх документів щодо діяльності українського націоналістичного підпілля, включаючи польські та більшовицькі листівки, відо- зви, афіши, листи, документи, фотографії ворожого терору, польські та большевицькі газети з будь-якою інформацією про боротьбу українського народу, протоколи розмов, а «місцеві орг[анізаційні] чинники повинні відразу до кожного такого до- кументу дати свої пояснення»39. Скоріше за все, збирані на підставі наказу № 2/43 та інших інструкцій відомості надалі мали використовуватися, насампе- ред, для підготовки публікацій у підпільній пресі, а також різ- ного роду відозв та листівок для населення. Адже протягом осе- ні 1943—1944 рр. ОУН(б) та Українська повстанська армія (УПА) вели активну боротьбу проти німців та їхніх союзників, структур польського підпілля та Армії крайової (АК), радянських партиза- нів, а після переходу фронту — органів радянської держбезпеки. Не останню роль у цій боротьбі відігравав і так званий пропаган- дистський напрямок40. Аналогічні документи щодо збору та фіксації даних на певну тематику існували у польському підпіллі, а також у Радянському Союзі (СССР), де вони затверджувалися на офіційному рівні ор- ганами влади. Наприклад, наказом Львівської команди АК від 11 лютого 1944 р. передбачалося, зокрема, «у випадку мордів польського населення сейчас подавати відомості до обводу [області — С. Р.], якщо є [в] місті фотографічний апарат зробити знимку помордова- них. В іншому випадку приїде фотограф з обводу. Виконану знимку 38 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 88. — Арк. 755—756. 39 Літопис УПА. — Торонто; Львів, 2002. — Том 34: Лемківщина і Перемищина. Політичні звіти (Документи). — С. 810—811. 40 Див. наприклад: Патриляк І. «Встань і борись! Слухай і вір…»: українське націо- налістичне підпілля та повстанський рух (1939—1960 рр.): Монографія / Центр досліджень визвольного руху. — Львів: Часопис, 2012. — С. 336—337. 100 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ переслати в найкоротшому часі до обводу враз з описом випад- ку»41. В СССР указом Президії Верховної Ради від 2 листопада 1942 р. було утворено спеціальну Надзвичайну державну комісію з роз- слідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників, на яку покладалися обов’язки, зокрема, проведення якомога повнішого обліку фактів убивств мирних громадян та на- сильства окупантів над населенням, фактів вивезення на роботу до Райху, шкоди, спричиненої гітлерівцями населенню, держав- ному та колективному майну, фактів розкрадання та знищення художніх, культурних та історичних цінностей тощо42. Так само, як і українське націоналістичне підпілля, польські та радянські структури використовували отримані дані, насамперед, з пропагандивною метою. Наприклад, в офіційній радянській пресі під час Другої світової війни періодично публікувалися так звані «повідомлення Надзвичайної державної комісії», що являли собою узагальнення зібраних на різних територіях відомостей та матері- алів за певний час43. З огляду на це зрозуміло, що у контексті подібних актів українського та польського підпілля, органів влади СРСР наказ № 2/43 стосувався виключно зібрання наявної на момент його появи інформації, і жодних вимог до виконавців щодо фальси- фікацій відомостей або документів, тим більше, для створення «Книги фактів» не ставив. Тому вищевказані припущення дослід- ників щодо наказу № 2/43 є необґрунтованими та безпідставни- ми, оскільки інакше доведеться визнати, що подібні польські та 41 Витяг з наказу команди округи Ль. Дє. 8/оп. 11.2.1944. Відпис з польського дня 15.IV.1944 // АЦДВР. — Ф. 9. — Т. 38. — Од. зб. 25. — Арк. 1; В’ятрович В. Друга польсько-українська війна. 1942—1947. — Вид. 2-е, доп. — К.: Вид. дім «Києво- Могилянська академія», 2012. — С. 209—210. 42 Сборник законов СССР и указов Президиума Верховного Совета СССР. 1938 г. — июль 1956 г. / под. ред. к. ю. н. Ю. Мандельштам. — М.: Государственное изда- тельство юридической литературы, 1956. — С. 96—98. 43 Див. наприклад: Сообщение Чрезвычайной Государственной комиссии по уста- новлению и расследованию злодеяний немецко-фашистских захватчиков и их со- общников. О преступлениях гитлеровских захватчиков в Литовской Советской Социалистической Республике // Красная звезда. — 1944. — № 298 [5978]. — С. 2—3; Сообщение Чрезвычайной Государственной комиссии по установлению и расследованию злодеяний немецко-фашистских захватчиков. О злодеяниях немцев на территории Львовской области // Красная звезда. — 1944. — № 302 [5982]. — С. 2—3. 101 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела радянські документи так само мали на меті здійснення фальсифі- кацій, а усі отримані на їх підставі дані та відомості скеровані на переписування джерел та історії загалом. Другою важливою обставиною є те, що сам по собі наказ № 2/43 не мав прямого відношення ані до оприлюдненого у 2008 р. ГДА СБ України документу, ані до «Книги фактів» в цілому. Як за- значається в його преамбулі, для збору відповідних даних та пе- редачі їх Крайовому Проводу встановлювався термін до 20 листо- пада 1943 р.44. Натомість документ під назвою «До книги фактів» та й сама «Книга фактів» були створені значно пізніше. У самій «Кни- зі фактів терору німецьких і большевицьких окупантів та боротьби проти них Організації українських націоналістів і Української по- встанської армії, як теж інших, звязаних з цим подій» (надалі та- кож — «Книга фактів» або Книга), віднайденій у ГДА СБ України після 2008 р., вказується, що її видано у квітні 1947 р. підпільним видавництвом «Перемога»45. Укладачем Книги був Володимир-Ігор Порендовський-‘К. Вірлинів’46. Певне відношення до її cтворення також мали крайовий провідник ОУН(б) на Закерзонні Ярослав Старух-‘Стояр’ та підпільник-друкар на псевдо ‘Мак’47. Деяка ін- формація щодо планів, часу та місця створення Книги наводиться також у документах бандерівського підпілля та у спогадах самого В.-І. Порендовського. Так, у звіті від 28 грудня 1948 р., складеному Миколою Радейком-‘Кримом’48, зазначається, що у січні 1946 р. під час ор- ганізації видавничого осередку при Крайовому Проводі на Закер- 44 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 28. — Арк. 29; ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 43. — Арк. 9. 45 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 230зв. 46 Там само. — Арк. 202зв; Там само. — Ф. 6. — Спр. 75172фп. — Т. 1. — Арк. 73, 179, 181; Порендовський В.-І. У кігтях СТЕПЛАҐУ (Кенґір 1949—1954). Спогади. — Львів: Сполом, 2005. — С. 6. 47 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 204зв; Там само. — Ф. 6. — Спр. 75172фп. — Т. 1. — Арк. 74—75; Там само. — Т. 2. — Арк. 99; Порендовський В.-І. В підпільних редакціях (1945—1947). — Машинопис спогадів, зберігається у АЦДВР. — С. 118—119. Готується до друку. 48 АДЦВР. — Ф. 9. — Т. 16. — Од. зб. 6. — Арк. 1—26; Там само. — Ф. 9. — Т. 17. — Од. зб. 120. — Арк. 1—5; Літопис УПА. — Торонто; Львів, 2004. — Т. 40: Тактичний відтинок УПА 27 й «Бастіон»: Любачівщина, Томашівщина, Ярославщина (Документи і матеріали). — С. 279; Галаса В. Наше життя і бо- ротьба. Спогади. — Львів: Видавництво «Мс», 2005. — С. 42; 102 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ зонні49 між крайовим провідником Я. Старухом, його заступником та референтом пропаганди Василем Галасою-‘Зеноном’50, а також провідниками І (Перемищина-Лемківщина) та ІІ (Ярославщина- Любачівщина) округ Мирославом Гуком-‘Григором’ та М. Радей- ком поблизу Перемишля відбулася розмова стосовно організації та завдань такого осередку51. 49 Про організаційну структуру видавничого осередку на Закерзонні див.: Літопис УПА. — Торонто, 1987. — Том 16: Підпільні журнали Закерзонської України, 1945—1947. — С. 10—11. 50 Галаса В. Наше життя і боротьба… — С. 5, 40—41, 66—67. Після арешту Степана Левицького-‘Щасливого’ органами німецької держбезпеки від літа 1943 р. перебував на посаді обласного провідника ОУН(б) на Перемищині (АЦДВР. — Ф. 9. — Т. 17. — Од. зб. 120. — Арк. 1; Літопис УПА. — Т. 34. — С. 827). Навесні 1945 р., після реорганізації Закерзонського краю, був призначений заступником крайового провідника ОУН(б). У 1947 р. виконував також обов’язки крайового ре- ферента пропаганди (Літопис УПА. — Т. 40. — С. 13). 51 Літопис УПА. — Т. 34. — С. 825; Літопис УПА. — Т. 40. — С. 279; Галаса В. Наше життя і боротьба… — С. 58, 66—67, 76—77. Згідно зі спогадами Марії Савчин- ‘Марічки’, Я. Старух прибув на Перемищину після різдвяних свят 1946 р. (Літопис УПА. — Торонто; Львів, 1995. — Т. 28: Марія Савчин («Марічка»). Тисяча доріг (спогади). — С. 102). Микола Радейко-‘Крим’, провідник ІІ округи ОУН(б) та керівник редакційного звена крайового проводу ОУН(б) на Закерзонні Мирослав Гук-‘Григор’, провідник І округи ОУН(б) на Закерзонні та організатор друкарні ім. Я. Старуха 103 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела Під час розмови йшлося про те, «щоби зібрати й видати окре- мими книгами розкидані у різних звітах, записках, споминах, описах, репортажах документи-факти доби УПА. Книга мала обі- ймати документи боротьби українського народу проти німецьких, большевицьких і польських окупантів та факти ворожого терору. Період німецької окупації в Україні мав творити першу книгу, чи радше книги»52. Фактична робота над такими збірками документів була розпочата після 20 січня 1946 р. на Любачівщині поблизу села Люблинець. Планами організаторів видавничого осередку передбачалося охопити спеціальною книгою період німецької окупації, а після того в окремому томі або навіть томах представити боротьбу укра- їнського підпілля проти радянських та польських структур на Закерзонні53. Йшлося не стільки про одну-єдину «Книгу фактів», скільки про створення цілого циклу документальних збірок на від- повідні теми, об’єднаних під такою умовною назвою. Як вказується у звіті М. Радейка, джерелом для створення та- ких книг мали бути усі наявні на той час у розпорядженні україн- ського підпілля на Закерзонні звіти та друковані видання, зокре- ма, з архівів Я. Старуха та В. Галаси54. Однак фактично робота над створенням книг велася на підставі дуже скупих матеріалів різно- манітного характеру (звітів, репортажів, спогадів, записів, ста- тистики, видань), — «все некомплектне з різних теренів та з різ- ного часу»55. Незважаючи на звернення упорядників до структур українського підпілля, потрібні матеріали були одержані далеко не всі й не з усіх теренів. Через це даних для створення першої з за- планованих книг, що мала охоплювати період німецької окупації, виявилося замало, і, як зазначається у звіті М. Радейка, фактич- но створювати її на той момент не було з чого. Тому було прийняте рішення виготовити першою збірку, що стосувалася боротьби на Закерзонні. Для цього усім тамтешнім окружним провідникам та командирам відтинків було надіслано повідомлення з проханням надати усі звіти та статистичні матеріали, а також «провести ак- цію у відділах УПА і кущах за збирання описів боїв, споминів, 52 АЦДВР. — Ф. 9. — Т. 17. — Од. зб. 120. — Арк. 1. 53 Там само. 54 Там само. 55 Там само. — Арк. 1—2. 104 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ переживань і цікавіших епізо- дів з життя в УПА поодиноких стрільців і командирів»56. Таку збірку під назвою «У боротьбі за волю — під бойовими прапора- ми УПА» було видано 1946 р. та влітку наступного року разом з іншими матеріалами доставлено вояками УПА до Західної Німеч- чини, де 1949 р. її було переви- дано57. Наступними в окремому томі мали бути опубліковані ма- теріали про події на Закерзонні до серпня 1945 р., які складали- ся з близько 200 сторінок маши- нописного тексту та включали, зокрема, «багату статистику». Ці матеріали було зібрано та передано членам видавничого осередку підпільником на псев- до ‘Володар’58 восени 1946 р., однак плани щодо їх видання так і не були реалізовані59. Створення, власне, самої «Книги фактів» розпочалося не раніше червня 1946 р., коли на Зе- лені Свята (Трійцю) її упорядник В.-І. Порендовський прибув до видавничого осередку на Закерзонні60. Зі спогадів самого Порен- довського випливає, що завдання підготувати хронологічний ре- єстр фактів з їх коротким описом на основі підпільних звітів він отримав від Я. Старуха у жовтні або листопаді 1946 р.61. Створен- Обкладинка крайового видання збірки «У боротьбі за волю — під бойовими прапорами УПА». 1946 р. 56 АЦДВР. — Ф. 9. — Т. 17. — Од. зб. 120. — Арк. 2. 57 ААЦДВР. — Ф. 9. — Т. 17. — Од. зб. 120. — Арк. 2. У боротьбі за волю — під бойови- ми прапорами УПА. — Авґсбурґ: Вид. ТПН ОУН «На сторожі», 1949. — С. 1, 7—8. 58 Скоріше за все, йдеться про керівника технічного осередку ІІ округи Рудольфа Попандзюка (Літопис УПА. — Т. 40. — С. 493; Порендовський В. І. В підпільних редакціях (1945—1947)... — С. 128). Див. також: Літопис УПА. — Том 16. — С. 13. 59 АЦДВР. — Ф. 9. — Т. 17. — Од. зб. 120. — Арк. 2. 60 Там само. — Арк. 3. 61 Порендовський В. І. В підпільних редакціях (1945—1947)... — С. 110, 113. 105 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела ня «Книги фактів» відбувалося у криївці, збудованій на березі р. Танви у білгорайських лісах (Пуща Ружанецька) неподалік мосту в Глухах62. Джерелом для написання Книги були різно- манітні підпільні звіти з архіву Я. Старуха, які у більшості по- ходили з території України, а у меншості — з Закерзоння. На основі цих звітів В.-І. Порендов- ський займався створенням та редагуванням короткого опису подій, у той час як ‘Мак’ «впи- сував дату, місцевість» та до- помагав друкувати готові при- мірники тексту. Таким чином, кожен запис у «Книзі фактів» складався з дати, назви місце- вості та короткого опису події, обсягом від двох до понад два- дцяти рядків. Використовувані для роботи матеріали з архіву Я. Старуха та вже готові сторін- ки Книги зберігалися у двох бляшаних банках, закопаних непо- далік від криївки63. Згідно зі спогадами В.-І. Порендовського, опрацювання «Книги фактів» тривало загалом близько восьми місяців, і станом при- близно на травень 1947 р. роботу ще не було завершено64. Од- нак, 15 березня 1947 р. підпільне видавництво «Перемога» було повідомлене про висилання першої частини Книги65, а 22 березня 1947 р. готовий примірник цієї першої частини надіслали видав- ництву для організації друку накладом у 200 примірників, з яких Володимир-Ігор Порендовський- ‘К. Вирлинів’, упорядник «Книги фактів». Львів, 1943 р. 62 АЦДВР. — Ф. 9. — Т. 17. — Од. зб. 120. — Арк. 4; Порендовський В. І. В підпільних редакціях (1945—1947)... — С. 63, 149. 63 Порендовський В. І. В підпільних редакціях (1945—1947)... — С. 118—119. 64 Там само. — С. 135. 65 Літопис УПА. — Т. 40. — С. 471. 106 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ 30-40 призначалося для Закер- зоння, а 160 мали бути переда- ні «догори»66. Ця частина мала бути надрукована найближчим часом, «дуже старанно, у ве- ликому аркушевому форматі, зі старанною коректою» і, по можливості, на двокартковому папері67. Робота над іншими час- тинами Книги тривала й після квітня 1947 р. Ці частини також мали бути невдовзі надіслані до друку та надруковані у першу чергу68. Втім, їх так ніколи й не було випущено. За інформаці- єю, наведеною у протоколі до- питу В.-І. Порендовського від 23.04.1949 р., вищезазначена перша частина «Книги фактів» була єдиною з трьох частин, підготовлених до публікації, яка фактично була видана69. Як зазначалося вище, укладачі мали намір опублікувати Кни- гу досить великим як для підпільного видання накладом. У прото- колі допиту В.-І. Порендовського від 12.04.1949 р. навіть наводиться інформація про начебто видання першої частини «Книги фактів» накладом у 600 примірників70. Однак, мабуть, ця інформація є пе- ребільшенням. Наразі точно відомо про існування лише двох ви- друкуваних машинописним способом примірників Книги71. Один з них був переданий М. Радейку разом з іншим архівом наприкінці серпня 1947 р., і у подальшому планувалося організувати його пе- ресилку на Захід, а другий при відході з Закерзоння мав при собі В.-І. Порендовський, і його було відібрано у нього під час арешту Василь Галаса-‘Орлан’, заступник крайового провідника та референт пропаганди Закерзоння. 1942 р. 66 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 197. 67 Там само. 68 Літопис УПА. — Т. 40. — С. 471, 473. 69 ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 75172фп. — Т. 1. — Арк. 73. 70 Там само. — Арк. 43. 71 Порендовський В.-І. В підпільних редакціях (1945—1947)... — С. 119. 107 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела чеською поліцією у вересні 1947 р.72. На думку Порендовського, саме цей примірник пізніше було передано до колишнього архіву КГБ (тепер — ГДА СБ України)73, де він зберігається у даний час. Доля другого примірника наразі залишається невідомою, однак можливо, що він був знищений разом з іншими матеріалами з архіву В.-І. Порендовського, закопаними у бляшаних банках на березі р. Танви74. З огляду на це, питання кількості надрукованих примірників Книги та їхньої долі потребує подальшого з’ясування. Таким чином, з вищенаведеного випливає, що «Книга фак- тів», до якої належить і оприлюднений ГДА СБ України доку- мент, не була ані єдиною, ані навіть першою з числа подібних збірників. Збір матеріалів для її складання вівся з різних теренів у 1946 р., тобто більш ніж через 2,5 роки після закінчення тер- міну, що відводився наказом № 2/43 для збору та пересилання даних до Крайового Проводу. Тому, як зазначалося раніше, цей наказ не мав прямого відношення до створення Книги, а нама- гання окремих дослідників ув’язати між собою ці два документи є необґрунтованими та помилковими. Таким самим необґрунтованим та безпідставним є й інший ви- сновок про те, що «Книга фактів» начебто мала на меті «кори- гування сумнівної історичної пам’яті», «переписування джерел», «очищення репутації» або іншу «відверту брехню». Навпаки, укла- дальники добре усвідомлювали недостатній характер наявних у їхньому розпорядженні матеріалів для створення повної та все- бічної картини німецької окупації та боротьби проти неї україн- ського націоналістичного підпілля. Через це у тексті Книги було прямо зазначено, що дані, на яких вона базується, є неповними та «зібрані з деяких звітів підпільних українських публікацій»75. У передмові «від видавництва» вказувалося, зокрема, що «перший випуск “Книги фактів”, який оце видаємо, є дуже скупий своїм змістом і має багато недомагань. У наших руках не було жодних архівних ані інших подібних матеріалів, з яких можна би було виготовити якслід того роду книгу. Тому видаючи цей випуск, за- 72 ГДА СБ України. — Ф. 6. — Спр. 75172фп. — Т. 2. — Арк. 45; Там само. — Арк. 127; Порендовський В.-І. В підпільних редакціях (1945—1947)... — С. 136, 150, 153, 157. 73 Порендовський В.-І. В підпільних редакціях (1945—1947)... — С. 151. 74 Там само. 75 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 201. 108 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ кликаємо всіх друзів, які діс- тануть його у свої руки, наді- слати негайно свої справлення, доповнення й архівні матеріали, щоб можна було видати скоро повну книгу фактів»76. За своєю структурою «Книга фактів» складається з 60 сторі- нок машинописного тексту, які включають: уривки з оунівсько- го часопису «До зброї» з фраг- ментами наказу командира УПА Дмитра Клячківського-‘Клима Савура’ від 31 серпня 1943 р. та відозв УПА77; витяги з по- станови Третьої конференції ОУН(б)78; фрагмент з новели Ва- силя Стефаника «Сини»79; цита- ти з Симона Петлюри, Миколи Міхновського, Юрка (Михайла) Колодзінського, С. Даженсько- го80, вірші Олександра Олеся «Ми не кинемо зброї своєї»81, Василя Пачовського «Гімн без- смертної батави»82, Г. Ярославенка «Україно, несемо твій стяг!»83; передмови від В.-І. Порендовського84 та Я. Старуха85. Однак най- більший інтерес для дослідників становить, мабуть, хронологічний опис подій за час від березня 1941 р. до кінця 1943 — початку 1944 рр. Він займає більшу частину Книги (сторінки 9—55) та за Ярослав Старух-‘Стояр’, член Проводу ОУН(б) та крайовий провідник Закерзоння 76 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 201зв. 77 Там само. — Арк. 203—203зв., 228—228зв. 78 Там само. — Арк. 228зв—230зв. 79 Там само. — Арк. 203зв. 80 Там само. — Арк. 230зв. 81 Там само. — Арк. 202. 82 Там само. — Арк. 203. На основі цього вірша був створений «Марш УПА-Захід». Докладніше про нього див.: наказ Ч. 17 від 1 січня 1946 р. по оперативній групі УПА Захід (ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 62. —Арк. 85зв). 83 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 204. 84 Там само. — Арк. 202зв. 85 Там само. — Арк. 204—204зв. 109 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела задумом упорядників мав продовжуватися у наступних подібних книгах86. Слід зазначити, що події у цьому описі подаються доволі точно, а наведені там деталі знаходять підтвердження в інших джерелах. Такими, наприклад, є згадки про акції бандерівського підпілля 22—30 червня 1941 р., скеровані на зрив радянської мобілізації, напади на установи органів держбезпеки, підготовку та утворен- ня на залишених радянськими частинами територіях українських органів влади, події у Львові 30 червня 1941 р., пов’язані з прого- лошенням Акту відновлення Української держави (надалі — Акт 30 червня), конференції та наради членів українського націона- лістичного руху влітку та восени 1941 р., маніфестації на під- тримку Акту 30 червня, арешти членів Українського державно- го правління (УДП) та активістів ОУН(б), організацію військових підстаршинських шкіл, рух Похідних груп на схід тощо87. Разом з тим, в окремих записах «Книги фактів» наявні деякі неточнос- ті, які стосуються переважно дат та цифр втрат українського населення, зокрема, під час енкаведистських розстрілів в’язнів. Наприклад, у записі про ІІ Великий Збір ОУН(б) у Кракові вка- зується, що він «відбувся в м[ісяці] березні—квітні 1941 р.»88, хоча насправді він відбувався на початку квітня 1941 р. Втім, у цьому випадку така неточність у датуванні може бути пояснена не тільки можливою відсутністю у розпорядженні укладальників необхідних матеріалів про роботу ІІ Великого Збору, а й тим, що у ньому брали участь 16 делегатів з території «підрадянської» України89, які прибули до Кракова лише напередодні збору90, а усі підготовчі заходи для його проведення формально також здійснювалися у березні 1941 р. У ще одному записі вказується, що в грудні 1941 р. «в м. Житомирі був убитий гештапівцями Осип Марчак, родом зі Стрийщини, заслужений член ОУН, організатор і провідник Жи- томирщини»91. Однак дані про час та обставини загибелі обласно- 86 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 205—228. 87 Там само. — Арк. 205—208. 88 Там само. — Арк. 205. 89 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 4. — Арк. 21. 90 Косик В. Розкол ОУН у світлі документів. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2002. — С. 29. 91 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 208. 110 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ го провідника ОУН(б) на Житомирщині Романа Марчака є доволі суперечливими. Так, у донесенні поліції безпеки та СД про події в СССР від 8 грудня 1941 р. № 143 вказується, що у цей час у Житомирі айнзацкомандою 5 було заарештовано 4 членів ОУН(б), серед яких згадується Симон Марчук, та наводяться деякі дані, отримані від нього під час допиту92. На думку дослідника Володи- мира Косика, може йтися саме про Романа Марчака93. Проте, в донесенні поліції безпеки та СД про події в СССР від 30 березня 1942 р. № 187 повідомляється про арешт у Житомирі провідних членів ОУН та про те, що обласний провідник Роман Марчак був застрелений при спробі втечі, а під його ліжком було знайдено пістолет та набої94. Тож укладальники «Книги фактів» за відсут- ності у їхньому розпорядженні даних про конкретну дату смерті Р. Марчака могли пов’язати цю подію з часом, коли останнього разом з іншими учасниками підпілля було заарештовано органами німецької безпеки. Незважаючи на помилку в імені, доволі точною є інформація про арешт німцями в Житомирі у другій половині липня 1941 р. голови «Українського Обласного Державного Правління Андрія Луцюка»95 (голови Житомирського обласного правління Івана Лу- цюка). Про арешт Луцюка «по кількох тижнях успішної праці»96 згадується у звіті учасника бандерівського підпілля на псевдо ‘Паша’ про діяльність ОУН(б) на Волині, Київщині та Поділлі від 7 серпня 1941 р.97, а також у спогадах керівника Північної похід- ної групи ОУН(б) Миколи Климишина98; те ж саме зазначається у роботах деяких сучасних дослідників99. 92 Донесення поліції безпеки та СД про події в СРСР №143 від 8 грудня 1941 р. // Україна у другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріа- лів. Т. 2 / Зібрав і впорядкував В. Косик. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1998. — C. 70—74. 93 Там само. — С. 70. 94 Донесення поліції безпеки та СД про події в СРСР №187 від 30 березня 1942 р. // Україна у другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матері- алів. Т. 2... — C. 152. 95 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 207. 96 Івана Луцюка було призначено головою Житомирського обласного управління 10 або 11 липня 1941 р. (Українське державотворення: Акт 30 червня 1941: Збірник документів і матеріалів / Упор. О. Дзюбан. — Львів; К.: Піраміда, 2001. — С. 222). 97 ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 12. — Арк. 45. 98 Климишин М. В поході до волі. Спомини. Том 1. — Детройт: Українська книгарня, 1987. — С. 362. 111 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела Щодо тих подій, про які упорядники не мали точних даних або ці дані були недостатніми, у тексті Книги робилися відповідні примітки. Так, наприклад, після запису про напад відділу УПА на шосе Ковель—Брест на колону німецьких автомобілів, під час якого загинули вищі офіцери німецької поліції та партії, одним з яких міг бути начальник штабу СА Віктор Лютце, міститься за- увага про те, що «точніших даних про убитих у цій акції гітлерів- ських достойників наразі немає. Щодо вістки про Віктора Люце, то він дійсно в тому самому часі згинув. Але в німецькій пресі було проголошено, що він згинув у самоходовій [автомобільній — С. Р.] катастрофі, десь у Німеччині. […] Досі не перевірено і невідомо, як дійсно було з цією подією, себто, хто властиво був убитий у цій акції, — чи цей Віктор Люце, чи може інший партійний чиновник з подібним прізвищем. — Справа ця вимагає вияснення тих, які брали участь у цій акції й провіряли здобуті документи…»100. Разом з тим слід зазначити, що критика окремими дослідника- ми інших фрагментів «Книги фактів» є здебільшого безпідставною та надуманою. Так А. Дюков зазначає, що, на його думку, не від- повідає дійсності інформація про замах на голову УДП Я. Стець- ка, вчинений агентом гестапо, оскільки «сам Стецько у датова- ній літом 1941 р. “Автобіографії” пише, що замах було вчинено “польськими колами”, а гестапо у відповідь на цей замах вжило каральних заходів проти поляків»101. Однак твердження А. Дюкова ґрунтується на джерелі, яке визнається більшістю дослідників та- ким, що носить суперечливий характер, не відображає справжніх поглядів Я. Стецька, а обставини його оприлюднення та наведена у ньому інформація ставлять під сумнів його автентичність102. Крім того, відповідні підозри щодо причетності до організації замаху німецьких органів безпеки (гестапо) або радянських структур ви- 99 Жилюк В. Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині у 1941—1945 рр. Монографія. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — С. 45. 100 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 216. 101 Зачем украинские власти пытаются обелить бандеровцев?..; Дюков А. Вто ро- степенный враг… — С. 28. 102 Рябенко С. Слідами «Львівського погрому» Джона Пола Химки… — С. 303—304; Городецький О. Звідки беруться міфи від ПР про «фашистів» [Електронний ре- сурс] // Історична правда. — 2013. — 4 червня. — Режим доступу: http://www. istpravda.com.ua/columns/2013/06/4/125283/. 112 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ словлював у післявоєнних спо- гадах сам Стецько103, хоча до- кументальні джерела за липень 1941 р. й не подають конкретної інформації про замовників та виконавців цього злочину104. «Сумнівність» іншого за- пису за липень 1941 р., у яко- му йдеться про відмову від співпраці з нацистами Івана Климова-‘Легенди’, Дюков на- магається «обґрунтувати» за допомогою Інструкції № 6 кра- йового провідника ОУН(б) на ЗУЗ І. Климова-‘Легенди’ щодо українізації кадрів в адміністра- тивно-господарській, політичній та військовій справі «від серпня 1941 р.», у якій, зокрема, вико- ристовується гасло «Хай живе Адольф Гітлер!»105. Однак тут дослідник з метою надання своїм припущенням більшої «ваги» не тільки навмисно відсуває дату появи цієї інструкції на серпень 1941 р. (хоча авторами збірника, на який він тут посилається, її датовано просто «літом 1941 р.» та виходячи з її змісту, вказу- ється, що вона не могла з’явитися пізніше 31 серпня 1941 р.)106, а й не досить точно відтворює відповідне гасло, а зміст запису у «Книзі фактів» взагалі перекручує та надміру спрощує. Насправді у ньому йдеться про наказ Климова-‘Легенди’ членам ОУН(б) «не виконувати зарядження німецьких військових властей про здачу зброї, не здати зброї, але заховати всю зброю у магазинах, до- Титульний аркуш «Книги фактів» 103 Стецько Я. 30 червня 1941. Проголошення відновлення державности України. — Торонто: Гомін України, 1967. — С. 263. 104 Українське державотворення… — С. 164. 105 Зачем украинские власти пытаются обелить бандеровцев?..; Дюков А. Второ- степенный враг… — С. 28. 106 ОУН в 1941 році. Документи. В 2-х ч. Ч. 1. / Упор. О. Веселова, О. Лисенко, І. Патриляк, В. Сергійчук; відп. ред. С. Кульчицький. — К.: Інститут історії України НАН України, 2006. — С. 452—454, 482—483. 113 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела бувати всіма засобами нові запаси зброї і заховувати їх. — Одно- часно з тим таємним наказом для членів ОУН, він проголосив, зі своїм підписом, друковану відозву до українського народу в подібному дусі, щоб не здавати німцям зброю і зберігати її на обо- рону української державности»107, про його відмову з’явитися на «важну конференцію», яку він вважав за «підступ, щоб його аре- штувати»108, та про його протест стосовно німецької окупаційної політики та попередження, що її продовження матиме для німців у майбутньому конкретні негативні наслідки109. Варто зазначити також, що згадувана у цьому записі друкована відозва (наказ) до українського народу насправді існувала та уперше з’явилася у Львові ще 1 липня 1941 р. У ній вимагалося «знести всю зброю і передати Укр[аїнському] військові або віддати відділам Україн- ської державної служби безпеки, б) чужинцям зброї не давати»110. Крім того, відозва ОУН(б) від 6 липня 1941 р. закликала українців задержати «у своїх руках зброю, що ви її здобули від ворога», а також здобувати зброю від ворога, збирати її на місцях боїв, від- копувати зі сховків, не нищити її та не марнувати111. Цю обставину зафіксувало також німецьке донесення № 9 про діяльність і си- туацію айнзацгруп поліції безпеки і СД в СССР за час від 1 до 31 січня 1942 р., у якому вказувалося, що у липні 1941 р. у заклику ‘Легенди’ містилася вимога створення українського війська, для озброєння якого знайдена радянська зброя мала приховуватися, а не здаватися німцям112. Утім, наразі найгострішої критики зазнає запис, датований 4—7 липня, який стосується пропозиції німецької служби безпе- ки (гестапо) українським колам організувати у Львові триденний 107 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 206зв. 108 Там само. 109 Там само. 110 Наказ начального коменданта Української національної революційної армії І. Климова (Є. Лєґенди) про створення армії для захисту Української держави // Українське державотворення… — С. 131. 111 Відозва ОУН (С. Бандери) із закликами до українців збройно боротися з окупан- тами за самостійну соборну Українську державу від 6 липня 1941 р. // ОУН в 1941 році… — С. 290—291. 112 Донесення про діяльність і ситуацію №9 Айнзацгруп поліції безпеки і СД в СРСР за період з 1 січня по 31 січня 1942 р // Україна у другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів. Т. 2... — C. 111. 114 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ єврейський погром, від якої керівні чинники ОУН(б) відмовилися через її провокативний характер113. З огляду на те, що цей запис, а також докази на користь його начебто «сумнівного характеру» доволі часто згадуються у різних джерелах, існує потреба зу- пинитися на них дещо докладніше. Основні аргументи критиків зводяться до неправильного датування у документі погрому та німецького запрошення його розпочати кількома днями по тому, як він відбувся114, а також начебто перебування ОУН(б) влітку 1941 р. на радикально антисемітських позиціях та документально- го підтвердження участі українських націоналістів 30 червня та на початку липня 1941 р. у знищенні львівських євреїв115. Теза про радикально антисемітський характер програмних документів ОУН(б) при здійсненні логічного та системного тлума- чення останніх не знаходить свого підтвердження, докази «учас- ті українських націоналістів у знищенні львівських євреїв» є су- перечливими та часто сприймаються без належного критичного аналізу їх у сукупності, а тлумачення таких доказів окремими дослідниками є доволі тенденційним116. Що стосується наведе- них вище дат, то можна погодитися з критиками, що станом на 4 липня єврейський погром та ексгумаційні заходи у в’язницях Львова загалом завершилися. Але, як зазначалося вище, наявна неточність у датуванні могла бути викликана відсутністю у розпо- рядженні укладачів «Книги фактів» архівних документів, необхід- них для визначення дати погрому та пов’язаних з цим пропозицій німецьких органів безпеки. Слід врахувати також, що з точним визначенням такої дати існували труднощі не лише у членів оунів- ського підпілля, а й у багатьох післявоєнних та сучасних дослід- ників, незважаючи на те, що в їхньому розпорядженні перебува- ла значно більша кількість документальних джерел. Зокрема, за твердженням Ґ. Россолінського-Лібе, «погром розпочався 30 черв- ня чи навіть раніше [sic!]»117, Яків Гоніґсман датує його початок 113 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 206. 114 Химка І.-П. Українське минуле й українське майбутнє… — С. 215; Химка І. П. Правильні та помилкові уроки з нахтіґальського епізоду... 115 Зачем украинские власти пытаются обелить бандеровцев?..; Дюков А. Второ- степенный враг… — С. 27—28. 116 Рябенко С. Слідами «Львівського погрому» Джона Пола Химки… — С. 299—324. 117 Rossolinski Liebe G. The «Ukrainian National Revolution» of 1941… — Р. 101. 115 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела Фрагмент документа «До книги фактів». Світлину взято з офіційного сайту СБ України 116 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ 2 липня118, Філіп Фрідман визначає його тривалість від 30 червня до 3 липня119, Венді Лавер — часом від 30 червня до 5 липня120, автори «Нарисів з історії єврейського народу» — 2—3 липня121, а Ярослав Грицак взагалі початком липня 1941 р.122. Однак незалежно від того, чи мала тут місце неточність у да- туванні подій, чи наведена у Книзі інформація стосувалася іншого погрому, вказана там позиція керівництва ОУН(б) повністю відпо- відала п. 17 постанови ІІ Великого збору ОУН(б), у якому орга- нізація погромів розглядалася як чинник, покликаний відвернути увагу народних мас від головного завдання — здобуття Україн- ської держави123, а також іншим програмним документам Органі- зації. Про існування ще у передвоєнний час зобов’язуючої вказівки членам ОУН(б) не брати участі у жодних погромах, незважаючи на негативне ставлення до євреїв, згадується також у праці під назвою «Із думок членів», написаній не пізніше літа 1942 р.124. Крім самої «Книги фактів» та оприлюдненого 2008 р. документа під назвою «До книги фактів»125, зміст якого повторює сторінки 10—12 Книги126, а також згадуваного вище супровідного листа до підпільного видавництва «Перемога»127, у ГДА СБ України збе- рігаються ще як мінімум три фрагменти документів, що мають відношення до Книги. Перший фрагмент під назвою «Факти»128 за 118 Гоніґсман Я. Катастрофа львівського єврейства 1941—1944 // Незалежний куль- турологічний часопис «Ї». — 2009. — № 58. — С. 163. 119 Фрідман Ф. Винищення львівських євреїв // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — 2009. — № 58. —С. 127. 120 Prof. Wendy Lower. Local Participation in the Crimes of the Holocaust in Ukraine: Forms and Consequences [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.bpb.de/ files/GVP6SN.pdf. 121 Очерки по истории еврейского народа / Под ред. проф. С. Эттингера. — Тель- Авив: Ам овед, 1972. — С. 706. 122 Грицак Я. Українці в антиєврейських акціях у роки Другої світової війни // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — 1996. — № 8. — С. 62. 123 Із постанови ІІ Великого збору ОУН у Кракові з програмою боротьби за незалеж- ність України в умовах війни // Українське державотворення… — С. 11. Слід, од- нак, враховувати, що у цій постанові від квітня 1941 р. «заінтересованою» сто- роною визначалися не німці, а «московсько-большевицький уряд». 124 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 7. — Арк. 507, 508зв. Автором цієї праці значиться ‘М. Гомін’, можливо, йдеться про Я. Старуха. 125 ГДА СБ України. — Ф. 65. — Спр. Ф 9079. — Т. 50. — Арк. 130—131. 126 Там само. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 205зв—206зв. 127 Там само. — Арк. 197. 128 Там само. — Арк. 198. 117 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела винятком одного абзацу повністю повторює зміст передмови Я. Ста- руха129. Враховуючи наявні у ньому численні машинописні закрес- лення, він є або чернеткою цієї передмови, або, навпаки, пізніше зробленим витягом з «Книги фактів». Другий невеликий фрагмент повторює останній абзац запису за липень—серпень 1941 р. на с. 13 Книги за винятком дати, яка вказана тут як «22.7.1941 р.», пер- ший абзац запису за серпень 1941 р. на с. 13—14 Книги, а також містить абзац з передмови Я. Старуха, відсутній у раніше згаданій копії130. Можливо, цей фрагмент так само є пізнішим витягом. На- решті, останній фрагмент під назвою «Від видавництва» та з при- міткою «опрацьовуючий збірку “Книги фактів” К. Вірлинів» є дуже подібним до однойменної передмови до Книги131, проте відрізня- ється від неї деякими деталями. Зокрема, у ньому вказується, що цей випуск є пробним та «призначений головно для внутріш- нього вжитку наших організаційних і військових кадрів як осно- вна орієнтаційна схема для їх випрацювання й надіслання потріб- них доповнень»132. З огляду на наявні машинописні закреслення та правки, так само можна припустити, що йдеться про чорновий варіант передмови до «Книги фактів». Утім, ймовірно також, що вказані документи є так званими «малими доповненнями» до тексту Книги, які, згідно з відповід- дю, адресованою другові Василю133, кілька разів висилалися до підпільного видавництва «Перемога»134. Слід відзначити, що робота над різного роду збірниками, по- дібними до «Книги фактів», велася не тільки в оунівському під- піллі на території Закерзоння. Наприклад, восени 1947 р. на тери- торії воєнної округи УПА «Буг» (Львівщина) було видано так звану «одноднівку» під назвою «Літопис УПА» зі спогадами учасників на- ціонально-визвольної боротьби135, а 1949 р. — другий номер «Літо- пису УПА»136, у передмові до якого розміщувався заклик до учас- ників визвольної боротьби «надсилати до Редакції свої спомини з 129 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. — Арк. 204—204зв. 130 Там само. — Арк. 199, 207—207зв. 131 Там само. — Арк. 201зв. 132 Там само. — Арк. 200. 133 Можливо, йдеться про Василя Галасу (Літопис УПА. — Т. 40. — С. 13). 134 Літопис УПА. — Т. 40. — С. 473. 135 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 70. — Арк. 499—528. 136 Там само. — Арк. 473—498. 118 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ боротьби відділів УПА і бойових груп ОУН, свої дневники, описи боїв, оповідання, вірші, повстанські пісні, нові народні пісні про визвольну боротьбу»137. У Західній Європі ще починаючи з 50-х років ХХ ст. Закордонними частинами ОУН (ЗЧ ОУН) здійснюва- лася підготовка та випуск збірок документів, статей та доповідей, об’єднаних у серію «Бібліотека Українського Підпільника». Пер- ші томи цієї серії містили витяги з програмних документів ОУН, документи, спогади та інші джерела, присвячені боротьбі УПА, включаючи хронологічний опис бойових дій за 1943—1950 рр., по- дібний до того, що наводиться у «Книзі фактів»138. Інформація з зазначених збірників доволі активно використовується у працях не тільки українських, а й закордонних дослідників139. Пізніше, у 1970-х роках у Північній Америці було започатко- вано серію «Літопис УПА», де мали бути зібрані та видані окре- мими томами історично важливі матеріали, документи та спогади учасників УПА140. Ця серія так само починалася з опрацювання та оприлюднення наявних у розпорядженні укладачів спогадів та нечисленних інших джерел у діаспорі, однак поступово поповню- валася та розширювалася за рахунок отримання доступу до но- вих документальних та архівних джерел спочатку з-за кордону, а після 1991 р. і з України. Серія видається й по сьогоднішній день. Наприклад, у першій (основній) серії «Літопису УПА» ще почи- наючи з часів її видання в українській діаспорі друкувалися не 137 ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 70. — Арк. 475зв. 138 ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929—1955 р. Збірка документів / Бібліотека Українського підпіль- ника. — Ч. 1. — [Б. м.]: Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1955; УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу 1942—1950 рр. Збірка документів за 1942—1950 рр. Ч. 1 / Бібліотека Українського підпільника. — Ч. 6. — [Б. м.]: Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1957; УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу 1942—1950 рр. Бойові дії УПА за 1943—1950 рр. Ч. 2 / Бібліотека Українського підпільника. — Ч. 7. — [Б. м.]: Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1960. 139 Див., наприклад: Патриляк І. «Встань і борись! Слухай і вір…»… — С. 300, 306, 317—318, 332—334, 347; Motyka G. Ukraińska partyzantka 1942—1960. Dzialalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i Ukraińskiej Powstańczej Armii. — Warszawa: Instytut Studiów Politycznych PAN, Oficyna Wydawnicza Rytm, 2006. — S. 191, 194— 197, 199—200, 202, 204—207. 140 Літопис УПА. — Торонто; Львів, 2005. — Т. 42: Літопис УПА — Історія. Документи і Матеріяли. — С. 12. 119 № 19Сергій Рябенко «Книга фактів». Історія джерела тільки матеріали, власне, українського підпілля, а й німецькі, радянські, польські, чеські та словацькі документи й матеріали, які стосувалися українського визвольного руху141. Так само, як «Книга фактів», вказані вище серії є за своєю фор- мою післявоєнними компіляціями, створеними на основі інших дже- рел не тільки після закінчення Другої світової війни, а й навіть через багато років після описуваних подій. Однак це жодним чином не за- важає сучасним дослідникам використовувати їх у роботі. У наш час навряд чи будь-яка ґрунтовна та фахова розвідка на тему боротьби підпілля ОУН та УПА під час війни обійдеться без посилань на «Лі- топис УПА». Те, що наразі не всі оригінальні джерела, на підставі яких створювалася «Книга фактів», є у розпорядженні істориків та введені у науковий обіг, сам по собі не може бути перешкодою для її використання у дослідженнях та здійснення її комплексного аналізу. Зрештою, факт оприлюднення вже після завершення Другої світової війни очевидцями подій різного роду спогадів, часом на- віть у формі художніх або публіцистичних творів, жодним чи- ном не заважає критикам «Книги фактів» користуватися подібни- ми джерелами, причому доволі часто сприймаючи викладену там інформацію некритично та без здійснення її усебічного аналізу142. Тому навряд чи післявоєнний характер Книги є підставою для за- стосування до неї іншого підходу та визнання її такою, що «має статус лише трохи вищий, ніж досьє, яке Яд Вашем нібито має на Шухевича та Нахтіґаль»143. 141 Див. наприклад: Літопис УПА. — Торонто, 1983. — Том 6: УПА в світлі німець- ких документів, 1942—1945; Книга перша: 1942—липень 1944; Літопис УПА. — Торонто, 1983. — Том 7: УПА в світлі німецьких документів, 1942—1945; Книга друга: серпень 1944—1945 (продовження шостого тому); Літопис УПА. — Торонто, 1991. — Том 21: УПА в світлі німецьких документів, 1941—1943; Книга третя: червень 1941 — травень 1943; Літопис УПА. — Торонто, 1992. — Том 22: УПА в світлі польських документів; Книга перша: Військовий суд Оперативної гру- пи «Вісла»; Літопис УПА. — Торонто; Львів, 2002. — Том 38: Петро Й. Потічний. Архітектура резистансу: Криївки і бункри УПА в світлі радянських документів; Літопис УПА. — Торонто; Львів, 2010. — Том 48: УПА в світлі словацьких та чеських документів (1945—1948); Книга перша: рейди УПА в документах війська та апарату безпеки ЧСР (1945—1946). 142 Див. наприклад: Himka J. P. The Lviv Pogrom of 1941: The Germans, Ukrainian Nationalists, and the Carnival Crowd // Canadian Slavonic Papers/Revue canadienne des slavistes. — 2011. — Vol. LIII. — № 2—3—4. — P. 217—219, 221; Рябенко С. Слідами «Львівського погрому» Джона Пола Химки… 143 Химка І. П. Правильні та помилкові уроки з нахтіґальського епізоду… 120 ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ «Книга фактів» була однією зі спроб написання документальної історії змагань ОУН(б) та УПА за здобуття Української держави. Вона укладалася на Закерзонні на підставі наявних матеріалів си- лами українського підпілля, яке тоді ще продовжувало активну боротьбу проти Польщі та СССР на українських етнічних землях. Важливу роль у цій боротьбі відігравали інформаційний та пропа- гандивний напрямки, оскільки радянські та польські органи влади та навіть деякі емігрантські структури різними способами намага- лися заперечити факт існування українського підпілля або ж при- меншували його діяльність. Тому очевидно, що у процесі спрос- тування таких тверджень відповідну роль мали відігравати «Книга фактів» та інші збірники, цикл яких вона, за задумом упорядни- ків, мала започаткувати, і які мали суттєво розширювати та до- повнювати її зміст. Однак ця обставина не може бути приводом ані для того, щоб зробити весь масив джерел та документації, зали- шених українським визвольним рухом, не вартим довіри, ані для маніпуляцій з Книгою та іншими пов’язаними з нею документами з боку окремих дослідників, які, навіть не намагаючись дослідити належним чином суть питання, висловлюють тенденційні та необ- ґрунтовані припущення щодо призначення Книги та її змісту. «Книга фактів» є одним з документальних джерел, яке під- лягає використанню та аналізу дослідниками історії українського визвольного руху поряд з іншими джерелами, створеними до, під час та після Другої світової війни. Натомість поспішність в оцінці тих чи інших джерел без належного комплексного їх аналізу дуже часто призводить до неправильних висновків.

«Книга фактів». Історія джерела

Institution

Ähnliche Einträge