Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЕС

В статье анализируется опыт стран ЕС в аспекте реализации зерна на внешнем рынке. Важное внимание уделяется анализу Объединенной аграрной политики в области зерна, а также направлениям позиционирования зерновых как товара....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2003
Автор:	Голосов, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2003
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76051
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЕС / О.О. Голосов // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 43. — С. 71-74. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-76051
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-760512015-02-08T03:02:10Z Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЕС Голосов, О.О. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ В статье анализируется опыт стран ЕС в аспекте реализации зерна на внешнем рынке. Важное внимание уделяется анализу Объединенной аграрной политики в области зерна, а также направлениям позиционирования зерновых как товара. 2003 Article Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЕС / О.О. Голосов // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 43. — С. 71-74. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76051 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Голосов, О.О. Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЕС Культура народов Причерноморья
description	В статье анализируется опыт стран ЕС в аспекте реализации зерна на внешнем рынке. Важное внимание уделяется анализу Объединенной аграрной политики в области зерна, а также направлениям позиционирования зерновых как товара.
format	Article
author	Голосов, О.О.
author_facet	Голосов, О.О.
author_sort	Голосов, О.О.
title	Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЕС
title_short	Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЕС
title_full	Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЕС
title_fullStr	Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЕС
title_full_unstemmed	Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЕС
title_sort	досвід виходу на світовий ринок зерна країн ес
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2003
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76051
citation_txt	Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЕС / О.О. Голосов // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 43. — С. 71-74. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT golosovoo dosvídvihodunasvítovijrinokzernakraínes
first_indexed	2025-07-06T00:31:51Z
last_indexed	2025-07-06T00:31:51Z
_version_	1836855498118266880
fulltext	Голосов О.О. ДОСВІД ВИХОДУ НА СВІТОВИЙ РИНОК ЗЕРНА КРАЇН ЕС Аграрний ринок взагалі та ринок зернових культур зокрема займає провідні позиції в загальній сис- темі внутрішнього ринку України. Тому важливим і актуальним чинником теорії маркетологічних дослі- джень є розробка насамперед систем зовнішньоекономічного аграрного маркетингу зернових культур, як провідного товару України здатного конкурувати на міжнародному аграрному ринку, конкурентноспро- можність якого забезпечується в першу чергу якістю землі. Важливим фактором у цьому аспекті є аналіз досвіду провідних країн світу, зокрема країн ЕС, який має враховуватися при прийнятті рішень, з метою запобігання можливих помилок та втрат на цьому шляху, який досліджувався у роботах С.Дем’яненка[2], М.Янкієва[4], В.Будкіна[1], Т.Зінчука[3] та ін. До- свід виходу країн ЕС на світовий товарний ринок розглядався досить обмежено в руслі загальних тенден- цій вивчення об’єднаної аграрної політики (ОАП), початок якої було покладено у кінці 50-х років ХХ ст., що безумовно потребує більш детального аналізу. Як зазначає С.Дем’яненко, система розробки такої політики зумовлювалася наступними чинниками: - необхідністю гарантувати стабільне виробництво сільськогосподарської продукції та продуктів харчу- вання за такими цінами, що є доступними для споживачів, - необхідністю забезпечення необхідних стандартів життя для фермерів шляхом гарантування їм отри- маного прибутку, - необхідністю підвищення продуктивності використання ресурсів у сільському господарстві шляхом впровадження прогресивних технологій виробництва та створення раціональної виробничої системи [1,c.67]. Відповідно ОАП спрямована на: - підвищення продуктивності сільського господарства шляхом підтримки технічного прогресу та опти- мального використання виробничих факторів (особливо – праці), - забезпечення високого рівня життя сільського населення (зокрема – шляхом збільшення індивідуаль- них прибутків осіб, що зайняті у сільськогосподарській праці), - підтримка стабільності ринків, - забезпечення можливостей для розширення пропозицій сільськогосподарської продукції, - підтримка збуту сільськогосподарської продукції за доступними цінами. Зазначені завдання базувалися на тенденції регулювання розвитку насамперед внутрішнього сільсько- го господарства, з одного боку, а з іншого – ураховували основні принципи ОАП ЕС: 1. Між учасниками договору існувала вільна торгівля за спільними цінами. 2. Продукція, що вироблялася у країнах – учасників договору, мала перевагу на внутрішньому ринку по- рівняно з імпортною. 3. Була введена спільна фінансова відповідальність, яка передбачала такі різнорідні механізми підтримки цін, які зумовлювали їх вищий рівень, порівняно із світовими. Аналізуючи основні заходи ОАП ЕС щодо позиціонування зерна, то слід назвати такі хронологічні вежі: 1969 р.- розробка дій, спрямованих на управління перерозподілом пшениці шляхом введення програм щодо її закупівлі з метою переробки та використання на кормові цілі. 1982 р. – введено ліміти на виробництво зерна для харчової промисловості на основі середнього ви- робництва зерна за останні три роки. 1988 р. – введення „сільськогосподарських стабілізаторів” щодо виробництва зерна, впровадження максимальних квот щодо виробництва, бюджетна дисципліна, зниження інтервенційних цін та обсягів ін- тервенційних закупівель. 1992 р. – введення реформи Мак-Шері, яка передбачала зниження цін на зерно на 30%, введення компенсаційних виплат у вигляді премій за вивід 1 га земель із обробки, тобто переведення в пар. Така політика зумовлювалася насамперед загальною соціально-економічною ситуацією країн ЕС того періоду, а також особливостями природнокліматичних регіонів, якістю землі тощо. Так, наприклад, сіль- ське господарство країн ЕС в багатьох регіонах характеризується несприятливими кліматичними умова- ми, що зумовлює необхідність компенсації інвертиційною та протекційною політикою . ОАП ЕС є досить складним механізмом, який охоплює сотні регулювань на усіх ділянках сільського господарства. Щодо міжнародного ринкового регулювання зерна то в спрощеному вигляді механізм фун- кціонування ЕС можна описати таким чином. Кожного року Рада Міністрів ЕС ( у складі 15 міністрів сільського господарства – членів ЕС) визначають цільові ціни за видами сільськогосподарської продукції, у тому числі на зерно. Така ціна є верхньою межею цін всередині ЕС і у більшості випадків перевищує сві- тові ціни [5]. Так, з метою запобігання дешевого імпорту зерна, який може збити цільову ціну, на імпортоване зер- но встановлюється податок у розмірі різниці між світовою та цільовою цінами. Він по-суті виступає ін- струментом для захисту гарантії внутрішньої ціни від деформування торговельними потоками. Цінові га- рантії – це ядро єдиної аграрної політики країн ЕС. Імпортний податок гарантує конкурентноздатність зе- рна на внутрішньому ринку, проте лише у тому випадку, коли ціни внутрішнього ринку будуть вищими за контрольовані ціни або дорівнюватимуть їм. У разі дії цінових гарантій, є потреба дії адміністративного механізму для розрахунків та введення імпортного тарифу, який здатний виявити різницю між вищою ці- новою гарантією та нижчою світовою ціною. Проте необхідно зазначити, що інтервенційна ціна, за якою продукція закуповується на внутрішньому ринку, може збити цільову ціну. За таких умов на всі імпортовані товари передбачено встановлення пода- тку в розмірі різниці між світовою та цільовою цінами. Це – так званий „змінний податок”, що зумовлю- ється коливанням світової ціни. Діючий механізм цінової підтримки функціонує за умов, доки ЕС є імпортером зерна. У випадку, коли ЕС виконує функцію експортера зерна, імпортний податок не має жодного значення для внутрішньої ціни, яка за цих обставинах знижується до рівня світової. Щоб не допустити таке зниження Рада Міністрів ЕС встановлює „інтервенційну ціну на зерно”, тобто більш низьку цінову межу, яка є гарантією для сільсько- господарських виробників зерна. За рахунок цього забезпечується пріоритетність ЕС як експортера зерна. Так, країни ЕС закуповують будь-яку кількість відповідної продукції за інтервенційною ціною і таким чином запобігають падінню ціни на внутрішньому ринку нижче ніж зазначена ціна. У разі, якщо продукції вироблено та закуплено забагато, змушеним є її експорт, що наносить достатній збиток бюджету ЕС, оскі- льки в такому випадку він здійснюється за світовою – нижчою – ціною. Тому ОАП ЕС має вводити екс- портні субсидії і забезпечує їх як найвищі. Сума таких виплат сягає до 84% усіх світових експортних суб- сидій. Зазвичай субсидії встановлюються кожного тижня за рішенням Комітету управління на базі цін тенде- рних торгів. На експорт встановлених обсягів продукції видаються експортні сертифікати, що надають право на субсидію. Крім цього вводять фіксовані субсидії на експорт у держави, які є традиційними поку- пцями зерна країн ЕС. Експортні субсидії, які дорівнюють різниці між цінами інтервенції та цінами світового ринку, нада- ються приватним трейдерам. За умов відсутності таких субсидій, вони б відмовилися експортувати проду- кцію з ЕС, оскільки експорт зводився б до закупівлі за вищими цінами (цінами інтервенції) та продажу – відповідно - за нижчими цінами (цінами світового ринку). Таким чином, експортні субсидії компенсують трейдерам зазначений розрив. Зазначена цінова політика ЕС мала як позитивний бік, так і негативний. Так, вона поступово призвела до того, що обсяги виробництва зерна у країнах ЕС значно збільшили- ся, проте, наприклад у кінці 70-х років ЕС став найбільшим експортером зерна, що означало певні збитки та необхідність виділення значних бюджетних коштів для покриття різниці між світовою та внутрішньою ціною. В середньому на кожного жителя ЕС субсидії становили від 70 євро (в Англії) до 400 євро (в Ірландії) на рік. Субсидіювання та політика державної підтримки аграрного сектору, крім того, знижує конкурентноздатність зерна на світових ринках. Підтримка цін не враховувала ріст виробництва та рівень споживання, що призвело до перевиробни- цтва сільськогосподарської продукції. Так, як зазначає С.Дем’яненко, за останні п’ять років продуктивність сільського господарства у галузі зерна значно знизилася, хоч більше ніж половина бюджету витрачалася на підтримку сільського госпо- дарства. Це зумовлює той факт, що збільшилися ціни на продукти харчування. В 1995 році, наприклад, споживачі змусили заплатити за продукти харчування на 53 млрд. дол. більше, ніж до ОАП [2]. Поряд, найбільшу вигоду від зазначеної політики мають не виробники зерна, а власники засобів виро- бництва, оскільки ріст цін зумовлює зростання вартості засобів виробництва. Разом з цим, зазначена політика сприяла захисту прибутків провідних фермерських господарств, оскі- льки грошові кошти, що надавалися виробникам для підтримки цін, були пропорційними обсягам вироб- леної продукції. Як наслідок, підвищилося зростання малих та середніх фірм, сформувалися сприятливі умови для розвитку значною мірою внутрішнього ринку ЕС як інтегрованого єдиного ринку зерна. Поряд з цим, об’єднана аграрна політика викликала нарікання торговельних партнерів Європи – зерно за субсидійованими цінами поступало на зовнішній (світовий) ринок та витісняло зазначений товар інших країн, насамперед з малорозвинених аграрних регіонів. Єкспорт аграрної продукції залишався для країн третього світу часто єдиним джерелом прибутків і європейці справедливо критикувалися за проведення протекційної політики, яка ставила такі країни на межу виживання. Проте існуванню ОАР не завадив навіть процес торговельної лібералізації, у тому числі створення Всесвітньої торговельної організації (ВТО). Країни ЕС не погоджувалися на лібералізацію аграрного сек- тора економіки. 1 Такий стан речей змусив частково коригувати ОАП ЕС дещо в іншому руслі, шляхом 1 Необхідно зазаначити, що ЕС не єдина державна система, що впровадила політику протекціонізму. Токого підходу (підтримка сільського господарства за рахунок багатомільйонних субсидій) дотримуються і такі держави як Японія, США. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЄСР) 30 найбільш розвинених країн світу витратили на підтримку сільського господарства у 2002 році $234 млрд. Біля $90 млрд. відводиться на Європу, яка компенсує до 35% від ціни сільськогосподарської проду- кції. Субсидії в США становлять $50 млрд. або 21% від вартості продукції, а в Японії сягають 70%. введення у 1999р. сільськогосподарської „Програми 2000”. Згідно з цією програмою передбачено такі заходи щодо регулювання зернової політики: 1. Зниження цінової підтримки зерна на 15% (або 18 євро за тону(с 119,19 EUR/t до 101,31 EUR/t)). 2. Повна відміна інтервенційної закупівлі жита. 3. Скорочення фінансової підтримки виробників пшениці дурум. 4. Зниження субсидій для зберігання зерна. 5. Встановлення базового показника на рівні 10% для виводу пашні з обробки протягом 2000-2006 років. Такого типу досить радикальна політика певною мірою нівелює багатоступеневий зв’язок між вироб- ництвом зернових та фінансовою підтримкою, яку мають при цьому фермери. Замість усталеного субси- діювання фермери будуть отримувати однакові субсидії, незалежно від того, що саме і в якій кількості во- ни виробляють. Різниця між ними буде визначена на основі історичних тенденцій розвитку та відповідних природоохоронних стандартів [3]. Так, планується що обсяги субсидій можуть бути збережені на такому рівні в € 42 млрд., проте річний приріст не повинен перевищувати 1%. Доплати для фермерів із 15 членів ЕС будуть поступово зменшені на 3% в 2005 році, 4% в 2006 році і далі на 5% за рік. Проте, наприклад, Франція закріпила за собою право часткового збереження системи залежності су- бсидій та обсягів виробництва. Так, минула система субсидіювання може застосовуватися, наприклад, до 25% рослинного виробництва Франції. Поряд з цим ціни на пшеницю, яку інтервенційними цінами підт- римувала Франція, збереглися на старому рівні, хоч в цілому обсяг субсидіювання в зерновому секторі бу- де скорочено в цій країні наполовину. Разом з цим, кошти, сформовані внаслідок скорочення доплат, підуть на розвиток так званих „сільсь- ких територій”. „Нова програма” передбачає головним чином кроки щодо екологічної охорони та понов- ленню природного ландшафту. Поступовий перерозподіл коштів від субсидій до забезпечення природоо- хоронних заходів сприятиме усуненню кризи перевиробництва сільськогосподарської продукції та надмі- рного використання природних ресурсів внаслідок застосування хімічних добрив. Отже, головною метою вжитих заходів щодо впровадження „Нової політики” є зменшення виробниц- тва сільськогосподарської продукції взагалі та зернових зокрема. Посівні площі під злаки буде скорочено на 2%, а на жито та тверді сорти пшениці вони зменшаться на 10%, риса – 14%. Ці площі буде переведено під сівбу виробничих рослинних масел, зокрема рапсу. Такі культури планується використовувати для створення домішок до палива з метою покращення екологічної ситуації та скорочення використання наф- ти на континенті. У зв’язку з цим планується виведення 700 тис. га. із сільськогосподарського виробницт- ва. Тому, сучасна об’єднана (єдина) аграрна політика досить складна, оскільки зв’язок між компенсацій- ними виплатами та скороченням посівних районів зерна вимагає жорсткого адміністративного контролю, що не завжди є зрозумілим для окремих фермерів. Проте перевага досить вагома, оскільки аграрна полі- тика ЕС об’єднала різні національні політичні лінії та створила загальний ринок сільскогосподарскої про- дукції взагалі та ринок зерна зокрема [3]. Так, ОАП ЕС позиціонує власний ринок зернових на світовому товарному ринку насамперед як такий, що відповідає основним критеріям ринка споживача, ураховуючи його вимоги та потреби. Дані опитуван- ня жителів країн ЕС свідчать, що політика сільського господарства має спрямовуватися на гарантування безпеки сільськогосподарських продуктів для споживачів, врахування інтересів охорони навколишнього середовища, захист малих за розміром фермерських господарств, адаптацію виробництва до вимог спо- живача, збільшення конкурентноздатності європейського зерна на світових ринках, збільшення рівня ди- версифікації сільськогосподарської продукції та її розвиток на екологічно чистій основі [4,3] Відповідно до вимог споживача впроваджується політика виводу сільськогосподарських земель із ви- користання. Так, на 2002 рік та на наступні роки передбачено дотаційні виплати в розрахунку на 1 га : в Англії – в сумі 371,07 ЕВРО, в Шотландії – 328,23, в Уельсі – 325,71 тощо. Близько 25 відсотків виведених полів можуть залишатися нескошеними до трьох років з метою розведення дикої флори та фауни. Оскільки серед споживачів найбільшим попитом користуються продукти, що вироблені на основі екологічно збалансованих та динамічно адаптованих технологій, важливе місце відводиться впроваджен- ню методів та технологій виробництва, що базуються на збільшенні вмісту гумусу в ґрунті шляхом збере- ження систем сівби, внесення органічних добрив, а також застосування інших технологічних прийомів, які не пов’язуються з негативним впливом на оточуюче середовище. В системі аграрної політики ЕС за допомогою субсидіювання дрібних фермерів вдається зберегти своєрідність поселень окремих регіонів, що дає змогу для виховання понять природний ландшафт, сільсь- кі общини, культурне надбання, тощо. Так, наприклад, державні програми Англії передбачають укладання Подібное положення не задовольняє також ряд розвинених країн т.з. Кернскої групи, країн, які різко лібе- ралізували власний аграрний сектор, - Австралія, Нова Зеландія, Бразилія, Аргентина та ін. Сааме ця не- формальна група країн є ключовим лобістом процесу лібералізації зовнішньої торгівлі сільськогосподар- ською продукцією. десятирічних договорів з фермерами щодо збереження природного середовища. Програма упорядкування сільських територій забезпечується наданням грошових та інших матеріальних ресурсів з метою стиму- лювання ініціатив підтримки у відповідному стані місць видатних історичних подій, а також забезпечення біодиверсифікації шляхом збереження природного середовища, з метою стимулювання розвитку сільсько- господарського туризму. Отже, важливим чинником аграрної політики ЕС став факт регулювання ринкової системи зерна на базі міждержавного регулювання цінової політики та розробленої системи субсидіювання, які сприяли пі- дтримці власного виробника зерна та його захищеності на міжнародному ринку. Джерела та література 1. Будкин В. Проблемы и перспективы сотрудничества между ЕС и Украиной.- Экономика Украины, - 2000,-№9,-с.82-89. 2. Дем’яненко С. Общая Аграрная политика ЕС: Сущность, тенденции и значение для Украины.- Эко- номика Украины, - 2000, - №9, - с.80-89. 3. Зинчук Т. Аграрная политика Украины: Возможности и перспективы интеграции в ЕС.- Экономика Украины, - 2000, -№12,- с.61-66. 4. Янкиев М. Агромаркетинг как фактор рыночной трансформации АПК Украины. – Экономика Украи- ны, - 2000.-№4,-с.55-58. 5. Ш.фон Крамон-Таубальдель, Л.Штріве. Реформа спільної аграрної політики ЕС та стратегія аграрної політики для України. Україна на шляху до Європи (за редакцією Л.Хоффманна і Ф. Мьоллерс).- К.:Фенікс, 2001, - с.194. В статье анализируется опыт стран ЕС в аспекте реализации зерна на внешнем рынке. Важное внимание уделяется анализу Объединенной аграр- ной политики в области зерна, а также направлениям позиционирования зерновых как товара.

Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЕС

Репозитарії

Схожі ресурси