Еволюція проекту основних державних законів Російської імперії 23 квітня 1906 року
В нашій статті здійснюється спроба виявити особливості змін, яких зазнав проект на різних етапах свого розвитку, шляхом аналізу Основних Державних Законів, їх порівняння з іноземними конституціями того часу та використання джерел мемуарного характеру....
Gespeichert in:
| Datum: | 2003 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76097 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Еволюція проекту основних державних законів Російської імперії 23 квітня 1906 року / О.В. Зінченко // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 43. — С. 173-176. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-76097 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-760972015-02-08T03:02:03Z Еволюція проекту основних державних законів Російської імперії 23 квітня 1906 року Зінченко, О.В. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ В нашій статті здійснюється спроба виявити особливості змін, яких зазнав проект на різних етапах свого розвитку, шляхом аналізу Основних Державних Законів, їх порівняння з іноземними конституціями того часу та використання джерел мемуарного характеру. 2003 Article Еволюція проекту основних державних законів Російської імперії 23 квітня 1906 року / О.В. Зінченко // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 43. — С. 173-176. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76097 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Зінченко, О.В. Еволюція проекту основних державних законів Російської імперії 23 квітня 1906 року Культура народов Причерноморья |
| description |
В нашій статті здійснюється спроба виявити особливості змін, яких зазнав проект на різних етапах свого розвитку, шляхом аналізу Основних Державних Законів, їх порівняння з іноземними конституціями того часу та використання джерел мемуарного характеру. |
| format |
Article |
| author |
Зінченко, О.В. |
| author_facet |
Зінченко, О.В. |
| author_sort |
Зінченко, О.В. |
| title |
Еволюція проекту основних державних законів Російської імперії 23 квітня 1906 року |
| title_short |
Еволюція проекту основних державних законів Російської імперії 23 квітня 1906 року |
| title_full |
Еволюція проекту основних державних законів Російської імперії 23 квітня 1906 року |
| title_fullStr |
Еволюція проекту основних державних законів Російської імперії 23 квітня 1906 року |
| title_full_unstemmed |
Еволюція проекту основних державних законів Російської імперії 23 квітня 1906 року |
| title_sort |
еволюція проекту основних державних законів російської імперії 23 квітня 1906 року |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2003 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76097 |
| citation_txt |
Еволюція проекту основних державних законів Російської імперії 23 квітня 1906 року / О.В. Зінченко // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 43. — С. 173-176. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT zínčenkoov evolûcíâproektuosnovnihderžavnihzakonívrosíjsʹkoíímperíí23kvítnâ1906roku |
| first_indexed |
2025-07-06T00:33:57Z |
| last_indexed |
2025-07-06T00:33:57Z |
| _version_ |
1836855630198996992 |
| fulltext |
Зінченко О.В.
ЕВОЛЮЦІЯ ПРОЕКТУ ОСНОВНИХ ДЕРЖАВНИХ ЗАКОНІВ
РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 23 КВІТНЯ 1906 РОКУ
Наближається сторіччя від початку першої російської революції (1905-1907 рр.), що загострює потре-
бу перегляду сфальсифікованих більшовицькою історіографією оцінок події як у цілому, так і її окремих
складових частин. Це стосується і законодавчих актів, на підставі яких відбулась зміна форми та змісту
російської державності, і перш за все Основних Державних Законів 23 квітня 1906 р., що запровадили на-
родне представництво у вигляді Державної думи та Державної ради. Проект Основних Державних Законів
пройшов низку етапів опрацювання, про що лише згадувалось кількома авторами [1.с. 230-245; 2, с. 1321-
1331; 3, с. 260]. В нашій статті здійснюється спроба виявити особливості змін, яких зазнав проект на
різних етапах свого розвитку, шляхом аналізу Основних Державних Законів, їх порівняння з іноземними
конституціями того часу та використання джерел мемуарного характеру.
Авторство та обставини виникнення проекту Основних Державних Законів невідомі. П.М. Милюков
писав у споминах, що після 17 жовтня 1905 р. С.Ю. Вітте посилено вивчав настрої ліберальної інтеліген-
ції, пропонував вченим-правознавцям "скласти для нього проект основних законів" та що він порадив
прем'єрові, для вирішення такої проблеми, скомпілювати бельгійську або болгарську конституцію [8, с.
327-330]. Професор права В.М. Гессен та С.Ю. Вітте згадували, що на початку 1906 р. Микола II вручив
текст проекту Основних Державних Законів голові старої Державної ради графу Д.М. Сольському для
опрацювання у Державній канцелярії та надіслання на подальший розгляд Радою Міністрів [2, с. 1321; 1,
с. 230]. На користь виготування проекту лібералами говорить і той факт, що опрацьований у Державній
канцелярії проект Основних Державних Законів передбачав запровадження в Росії конституційної монар-
хії. "Коли б Основні Закони були затверджені Верховною владою в редакції державної канцелярії, - писав
з цього приводу у 1916 р. В.М. Гессен, - ми мали б сьогодні типову конституцію західноєвропейського
зразку, звільнену від всіляких національно-побутових особливостей… Проект Державної канцелярії ви-
явився майже буквальним відтворенням відповідних текстів пруської або бельгійської конституції та, в
особливості, японської конституції 1889 р."[2, с. 1321] .
Перша глава проекту у редакції Державної канцелярії – " Про імператорську владу" – значно коротша
за відповідні глави "Про сутність Верховної Самодержавної влади" інших проектів. В ній нараховувалось
15 статей ( від ст. 5 до ст. 19) замість 21 статті ( від ст. 4 до ст. 24) затвердженого 23 квітня 1906 р. тексту.
Іменуючи Государя Імператора Самодержцем Всеросійським, ст. 5 проекту не вміщувала поняття самоде-
ржавства в характеристику влади, що йому належить: "Государю Імператору, Самодержцю Всеросійсько-
му, приналежить Верховна в державі влада". Про права монарха згадувала ст. 10: " Государь Імператор за-
тверджує закони та видає укази, необхідні для приведення законів до виконання". Це відповідало ст. 45
пруської конституції [4, с. 396]. Повноваження монарха у галузі міжнародного та військового управління
визначались проектом у цілковитій відповідальності до аналогічних положень пруської, японської та бол-
гарської конституцій. Ст. 11: "Государю Імператору належить влада верховного управління. Він оголошує
війну, укладає мир, а також договори з іноземними державами", що відповідало ст. 13 японської консти-
туції та ст. 46 і 48 пруської [7, с. 377; 4, с. 396]. Ст. 14; "Государь Імператор є Державний вождь російсь-
кої армії та флоту. Йому належить верховне управління усіма сухопутними й морськими збройними сила-
ми", що відповідало ст. 46 пруської, ст. 11 японської та ст. 11 болгарської конституцій [2, с. 1323; 4, с.396;
7, с. 377; 6, 163 ]. Проект не містив жодної вказівки на право монарха проголошувати військовий чи над-
звичайний стан у певних місцевостях, на право карбування монети та визначення її зовнішнього вигляду,
на право скасування державних стягнень та помилування. Проект не згадував також про порядок завіду-
вання государевим та удільним майном, зміни та доповнення до Запровадження про Імператорську фамі-
лію. Напевно, такі замовчування пояснювались відсутністю подібних постанов у західноєвропейських
конституціях.
Друга глава проекту ( восьма в редакції 23 квітня 1906 р.) присвячена питанню " про основні права та
обов'язки російських підданих". В наступних проектах, окрім доконечного тексту, вказівки на основні
права відсутні. У канцелярській редакції ст. 25 проголошувала: "Кожна затримана особа у місцях перебу-
вання судової влади протягом 24 годин, а в інших місцевих протягом трьох діб з часу затримання, має бу-
ти або звільнена, або передана судовій владі, яка, за негайним розглядом обставин затримання, або
звільняє затриманого, або виносить постанову, з проголошенням підстав, про подальше його затримання.
Для віддалених сільських місцевостей, де дотримання згаданого терміну виявляється неможливими, він
може бути продовженим особливим законом" [2, с. 1323-1324] . Ст. 26 проголошувала неприпустимим іс-
нування жодної спеціальної юрисдикції, наприклад, військової для невійськових: "Ніхто не може бути ні
засудженим іншим судом, окрім того, якому його дія, під час її вчинення, була відповідно до закону, під-
судна, ні бути підданим тяжкішому покаранню, ніж те, яке за його дію, під час її скоїння, було встановле-
не" [2, с. 1324] . Це відповідало ст. 8 та 9 бельгійської конституції та ст. 7 і 8 пруської [5, с. 96; 4, с. 391].
Ст. 27 забороняла накладання адміністративних стягнень: "Жодні покарання, стягнення чи обмеження у
користуванні правами не можуть бути накладені іншою, окрім судової, владою, за винятком випадків,
особливо законом визначених". Ст. 29 гарантувала недоторканість кореспонденції: "Приватне листування
не підлягає затриманню та розкриттю, за винятком випадків, визначених законом" [2, с. 1324] . Ст. 35
надавала підданим право петицій: " Усі російські піддані вільні звертатися до урядових властей з клопо-
танням за громадськими та державними потребами". Нарешті, ст. 32 надавала російським підданим право
збиратися з метою, що не суперечить закону, не тільки у закритих приміщеннях, але й просто неба [2,
с.1324] . Усі ці постанови у наступних редакціях зовсім зникають.
Третя глава проекту ( дев'ята в редакції 23 квітня 1906 р.) – "Про закони" - відкривалась 38 статтею,
що санкціонувала підгрунття закономірності управління: "Імперія Російська управляється на твердих під-
валинах законів, що видаються у порядку, цими Основними Законами встановленому" [2, с. 1324; 9, с. 68-
70 ].
Четверта глава проекту – "Про Державну Раду та Державну Думу" (Десята глава редакції 23 квітня
1906 р.) – значно стисліша відповідної глави наступних редакцій: в ній нараховувалось лише 11 статей1 (
від ст. 50 до ст. 60) замість 22 статей ( від ст. 98 до ст. 119 тексту від 23 квітня 1906 р.) [2, с. 1325; 9, с. 70-
73] .
Остання, п'ята глава редакції Канцелярії ( ст. 61-65) – "Про Раду Міністрів" (Одинадцята глава редак-
ції 23 квітня 1906 р.) – складалась з 5 статей. Заслуговували на увагу ст. 64 і 65 про відповідальність мініс-
трів. Ст. 64 проголошувала: "Голова Ради Міністрів та міністри у сукупності відповідальні за загальний
хід державного управління. Кожен з них зокрема відповідальний за свої особисті дії та розпорядження" [2,
с. 1325]. Ст. 65 проголошувала: "За порушення постанов Основних Законів та заподіяння тяжкої шкоди ін-
тересам держави перевищенням, бездіяльністю чи зловживанням владою, Голова Ради Міністрів та мініс-
три можуть бути притягнуті до відповідальності у визначеному законами порядку. За порушення під час
виконання посадових обов'язків законів чи прав приватних осіб Голова ради міністрів та міністри підля-
гають громадянській та кримінальній відповідальності" [2, с. 1325] .
Рада міністрів розглядала надісланий їй з Державної канцелярії проект 10-19 березня 1906 р. Редакція
Ради міністрів суттєво відрізнялась від редакції Канцелярії. " У ній конституція Росії вперше набула тих
своєрідно-національних рис, - констатував В. М. Гессен, - які в такій мірі відрізняють її від західноєвро-
пейських конституцій" [2, с. 1326 ]. Внесені Радою міністрів зміни торкнулися усіх частин початкового
проекту та канцелярської редакції. Докорінної зміни зазнала перша глава, яка отримала назву "Про сут-
ність Верховної Самодержавної влади". До характеристики влади монарха внесено поняття самодержавс-
тва і, відповідно до нього, ст. 5 початкового проекту викладена у новій редакції, що увійшла до тексту 23
квітня 1906 р. ( ст. 4) [9, с. 54 ]. Почин з перегляду Основних Державних Законів було збережено лише за
монархом. Йому надано право видавати укази, спрямовані на забезпечення державної та громадської без-
пеки та порядку, а також народного добробуту. Відповідно до цього ст. 11 редагувалась таким чином: "Го-
сударь Імператор, у порядку верховного управління, видає, відповідно до законів, укази, необхідні для ви-
конання законів, для устрою частин державного управління, забезпечення державної та громадської без-
пеки та порядку, а також народного добробуту" [2, с. 1327; 9, с. 55 ].
Суттєві зміні Рада міністрів внесла до характеристики повноважень у галузі міжнародного та військо-
вого управління. В цій редакції ст. 12 та 13 про управління зовнішньою політикою залишились в тексті 23
квітня 1906 р. [9, с. 55]. Докорінної зміни зазнала 14 стаття про військові повноваження. У новій редакції
вона проголошувала: "Государь Імператор є Державний вождь російської армії та флоту. Йому належить
верховне керівництво усіма сухопутними й морськими збройними силами. Він визначає устрій армії та
флоту, видає повеління стосовно дислокації військ, приведення їх до воєнного стану, їх стройового ви-
школу та проходження служби чинами армії та флоту. Він же встановлює обмеження стосовно права по-
мешкання та придбання нерухомого майна у місцевостях, що складають фортечні райони та опорові пунк-
ти армії та флоту" [2, с. 1328; 9, с. 55-56]. До того ж, до складу глави "Про закони"" Рада Міністрів внесла
особливу статтю про указове право монарха, що відповідала ст. 87 і 88 доконечного тексту [2, с. 1328; 9, с.
68 ].
Рада Міністрів внесла низку доповнень до першої глави: ст.14 про право карбування монети та визна-
чення її зовнішнього вигляду; ст. 17 про право монарха стосовно майна, що належало йому особисто, а та-
кож удільного та того, що знаходилось у розпорядженні уряду, про порядок управління Імператорським
Двором; ст. 18 про оголошення воєнного стану у певних місцевостях ( відповідно ст. 16, 20,21, 15 тексту
23 квітня 1906 р.) [2, с. 1329; 9, с. 56-57] .Таким чином, Рада міністрів прагнула розширити права та пов-
новаження Верховної влади і, навпаки, урізати права підданих. З початкового проекту та канцелярської
редакції було усунено другу частину ст. 24, що забороняла утримання осіб у приміщеннях, не передбаче-
них законами; ст. 25, що передбачала судову перевірку поліцейського арешту; ст. 26, яка скасувала зага-
льнокримінальну юрисдикцію військових судів; ст.27, що скасовувала, за винятком випадків, особливо за-
коном визначених, систему адміністративних стягнень; ст. 29, що гарантувала недоторканість кореспон-
денції та, нарешті, ст. 35, що надавала підданим право петицій [2, с. 1329].
Суттєвої зміни зазнала глава "Про Раду Міністрів". З початкового проекту виключено ст. 15, відповід-
но до якої, акти про управління державою, що видавались монархом, мали бути скріплені Головою Ради
міністрів [2, с. 1330-1331]. У наступних редакціях інститут міністерської скрепи виник знову ( ст. 24 до-
конечного тексту). Проте у питанні про відповідальність міністрів наступні редакції зали шились вірними
точці зору Ради міністрів: ст. 69 та 70 урядової редакції відповідали ст. 81 та 82 остаточного тексту [2, с.
1331; 9, c. 57] . Голова Ради міністрів С.Ю. Вітте, під керівництвом якого були внесені зміни до початко-
вого проекту, відверто писав у спогадах про мету цих змін: "Коли б ці основні закони я пропустив, то ви-
явилось би, що Государь удруге після 17 жовтня добровільно або, вірніше, неусвідомлено обмежив свою
владу не тільки до ступеню незрівнянно нище влади Мікадо японської імперії, але нище влади французь-
кого, а в деякому відношенні навіть швейцарського президента республіки. З такими основними законами
державу та її уряд було б політично кастровано, а вони знаходились під ударами таких виштовхнутих з рі-
вноваги людей, якими виявились у значному числі депутати перших Державних Дум" [1, с. 240 ].
З 9 до 16 квітня 1906 р. урядову редакцію проекту Основних Державних Законів розглядала Особлива
нарада під головуванням Миколи 11. До її складу входили великі князі, уряд, державні радники. "Внесені
Нарадою до проекту Ради Міністрів зміни, - констатував В.М. Гессен, - були просякнуті однією абсолютно
визначеною тенденцією: прагненням до розширення повноважень Верховної влади на збиток та за раху-
нок повноважень законодавчих установ" [2, с. 1354]. Ці зміни зводились до наступного:
1. Наново формулювалось указове право монарха. Ст. 11 виголошувала: "Государь Імператор, у порядку
верховного управління, видає, відповідно до законів, укази, необхідні для виконання законів, для за-
безпечення державної та громадської безпеки, а також народного добробуту" [2, с. 1355; 9, с. 55] . Ст.
12 говорила: "Государь Імператор, у порядку верховного управління, визначає устрій окремих частин
підпорядкованого йому управління в обсязі сум, призначених для цього управління державним розпи-
сом прибутків та витрат" [2, с.1355] .
2. Повноваження монарха у галузі військового управління отримали цілком невизначену за своєю широ-
тою характеристику. Відповідно до ст. 17 редакції Особливої наради ( ст. 14 тексту 23 квітня) монарх
видавав укази не тільки, як в урядовому проекті ( ст. 14) стосовно дислокації військ, приведення їх до
воєнного стону, їх вишколу, проходження служби чинами армії та флоту, але такою й "усього взагалі,
що стосується устрою збройних сил та оборони Російської держави" [2, с. 1355; 9, с. 55-56].
3. Ст.19 редакції Особливої наради ( ст. 18 тексту 23 квітня) надавала монарху право встановлювати, в
порядку верховного управління, обмеження службовців, що обумовлювались вимогами державної
служби [9, с. 56] .
4. Відповідно до ст. 20 редакції ( ст. 19 тексту 23 квітня) монарху надавалось право не тільки дарувати
титули, ордени та інші відзнаки, але й визначати умови та порядок їх дарування [9, с. 56].
5. У зв'язку з правом помилування ст. 23 редакції Особливої наради ( ст. 23 тексту 23 квітня) надавала
монарху право скасування службових стягнень і дарування милостей у випадках, що не підпадали під
дію загальних законів, коли цим не порушувались чиїсь захищені законом інтереси та права [9, с. 57] .
6. Відповідно до ст. 25 запровадження про імператорську фамілію, зберігаючи силу Основних Законів,
підлягало зміні лише монархом [2, с. 1355].
7. Згідно зі ст. 55, постанови з устрою та перетворенню закладів Відомства Імператриці Марії видава-
лись у порядку, визначеному у Статуті Опікунської ради [2, с. 1355] .
8. Ст. 77 ( ст. 118 тексту 23 квітня) передбачала порядок укладання договорів про позики. В ній говори-
лось, що державні позики для покриття як кошторисних, так і понадкошторисних витрат дозволяються
монархом у порядку верховного управління [2, с. 1356; 9, с. 72-73] .
20 квітня 1906 р. уряд С.Ю. Вітте подав у відставку. З цього дня і до 23 квітня включно проект зазнав,
невідомо у якому порядку, остаточного перегляду, наслідком якого виявились чотири поправлення:
1. З тексту Основних Законів зникло нагадування про призначення, у порядку верховного управління,
підсилених пенсій та допомог службовцям та їхнім сім'ям. Це не мало значення, оскільки вказані пов-
новаження перейшли до Ради міністрів [2, с. 1356].
2. Зникла стаття 55 проекту Особливої наради про захист інтересів цариці-матері. Це також не мало
значення, оскільки Відомство Імператриці Марії зберігало відокремлене становище відносно інших
установлень центрального управління.
3. Знову виник інститут міністерської скрепи, що не мало особливого значення. "Зрозуміло, - писав з
цього приводу В.М. Гессен, - що до того часу, доки міністри залишаються відповідальними лише пе-
ред Государем Імператором, інститут міністерської скрепи не має і не може мати того конституційно-
го значення, яке необхідно йому властиве у конституційному праві інших держав" [2, с. 1357] .
4. Найсуттєвішою зміною виявилась поправка стосовно указового права монарха. Верховна влада позба-
влялась права видавати у порядку управління укази про забезпечення державної та громадської без-
пеки, порядку та народного добробуту. Ст. 11 зазначала, що монарх, у порядку верховного управління,
видає укази та повеління відповідно до законів [2, с. 1357; 9, с. 55].
Таким чином, викладений матеріал дозволяє дійти висновку, що закладені у початковий проект Осно-
вних Державних Законів ідеї парламентаризму, і зокрема, конституційної монархії західноєвропейського
чи японського зразку, з кожним наступним переглядом розвивалися по низхідній лінії. Це було обумовле-
но відповідним розвитком революції. Найбільш наближеною до західноєвропейських конституцій редак-
цією Основних Державних Законів виявилось та, що вийшла з Канцелярії старої Державної ради. Найра-
дикальніше вихолостила початковий проект Основних Державних Законів Рада міністрів під керівництвом
С.Ю. Вітте. Напевно, він краще за своє оточення розумів ситуацію в країні і усвідомлював необхідність
міцної влади у перехідний період. У своїх спогадах С.Ю. Вітте зазначав, що " завдяки його твердому на-
поляганню на ухваленні цих законів", які "встановили конституцію, хоча й конституцію консервативну й
без парламентаризму", Росії вдалося уникнути скасування "17 жовтня" 1 зберегти Державну думу, як таку
[1, с. 245] .
Необхідно також зазначити, що окремого висвітлення потребують питання про авторство початкового
проекту Основних Державних Законів, мотиви, якими керувалися критики проекту в Державній канцеля-
рії, та про обставини внесення до проекту змін 20-23 квітня 1906 р.
Джерела та література
1. Вітте С. Ю. Воспоминания. – Т.2. – Пгр.: Госиздат, 1923.-518 с.
2. Гессен В.М. Четыре редакции // Право. – 1916- - № 22. – С. 1321-1331; № 23. – С. 1353-1357.
3. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России. – М.: Высшая школа,
1968. – 368 с.
4. Конституционный акт Прусского государства 31 января 1851 года // Современные конституции.
Сборник действующих конституционных актов. – Т.1. – Спб.: "Право", 1905. – С. 390-408.
5. Конституция Бельгии 7 февраля 1831 г. // Конституции буржуазных государств Европы. – М.: Ин.
лит., 1957. – С. 96-116.
6. Конституция Болгарского царства 16/28 апреля 1879 г. // Конституции буржуазных стран. - Т.2. – М.-
Л.: Соцэкгиз,1936. – С. 162-179.
7. Конституція Японської імперії (11 лютого 1889 р.) // Конституції буржуазних країн. – Київ: Рад. Буд. І
право, 1936. – С. 376-382.
8. Милюков Н.П. Воспоминания. – Т.1. – М.: Современник, 1990. – 446 с.
9. Основные Государственные Законы (23 апреля 1906 г.) // Конституция Российской империи. – Спб.:
Экон. Тип., 1907. – С. 54-74.
|