Державна влада та ассирійці України в 1920-1930 рр.: грані діалогу

Розкриті факти, які вплинули на перетворення в суспільно-політичному середовищі України 20-30-х років XX ст., в галузі формування політики щодо національних меншин. На підставі аналізу документальної бази з’ясовано основні зв’язки між упровадженням державної політики та визначені місця в ній асси...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Маргулов, А.Х.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2011
Назва видання:	Історичний архів. Наукові студії
Теми:	Вітчизняна та всесвітня історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76352
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Державна влада та ассирійці України в 1920-1930 рр.: грані діалогу / А.Х. Маргулов // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. — Вип. 6. — С. 41-44. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-76352
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-763522015-02-10T03:01:50Z Державна влада та ассирійці України в 1920-1930 рр.: грані діалогу Маргулов, А.Х. Вітчизняна та всесвітня історія Розкриті факти, які вплинули на перетворення в суспільно-політичному середовищі України 20-30-х років XX ст., в галузі формування політики щодо національних меншин. На підставі аналізу документальної бази з’ясовано основні зв’язки між упровадженням державної політики та визначені місця в ній ассирійського населення країни. Раскрыты факты, повлиявшие на общественно-политические преобразования в Украине 20- 30-х годов XX в. в работе среди национальных меньшинств. Опираясь на обширную документальную базу, были определены основные связи между государственной политикой и местом в ней ассирийского населения страны. Research discovers the facts that were influencing on the political transformations in Ukraine in 20– 30-s years of XX c. in work among national minorities. Leaning on extensive document database the basic communications between the state policy and the place of the state’s Assyrian population in it were defined. 2011 Article Державна влада та ассирійці України в 1920-1930 рр.: грані діалогу / А.Х. Маргулов // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. — Вип. 6. — С. 41-44. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 1609-7742 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76352 94:342.5:314(477) uk Історичний архів. Наукові студії Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія
spellingShingle	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія Маргулов, А.Х. Державна влада та ассирійці України в 1920-1930 рр.: грані діалогу Історичний архів. Наукові студії
description	Розкриті факти, які вплинули на перетворення в суспільно-політичному середовищі України 20-30-х років XX ст., в галузі формування політики щодо національних меншин. На підставі аналізу документальної бази з’ясовано основні зв’язки між упровадженням державної політики та визначені місця в ній ассирійського населення країни.
format	Article
author	Маргулов, А.Х.
author_facet	Маргулов, А.Х.
author_sort	Маргулов, А.Х.
title	Державна влада та ассирійці України в 1920-1930 рр.: грані діалогу
title_short	Державна влада та ассирійці України в 1920-1930 рр.: грані діалогу
title_full	Державна влада та ассирійці України в 1920-1930 рр.: грані діалогу
title_fullStr	Державна влада та ассирійці України в 1920-1930 рр.: грані діалогу
title_full_unstemmed	Державна влада та ассирійці України в 1920-1930 рр.: грані діалогу
title_sort	державна влада та ассирійці україни в 1920-1930 рр.: грані діалогу
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Вітчизняна та всесвітня історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76352
citation_txt	Державна влада та ассирійці України в 1920-1930 рр.: грані діалогу / А.Х. Маргулов // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. — Вип. 6. — С. 41-44. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series	Історичний архів. Наукові студії
work_keys_str_mv	AT margulovah deržavnavladataassiríjcíukraíniv19201930rrgranídíalogu
first_indexed	2025-07-06T00:48:24Z
last_indexed	2025-07-06T00:48:24Z
_version_	1836856539710750720
fulltext	Випуск 6 41 УДК 94:342.5:314(477) А. Х. Маргулов ДЕРЖАВНА ВЛАДА ТА АССИРІЙЦІ УКРАЇНИ У 1920-1930 РР.: ГРАНІ ДІАЛОГУ Розкриті факти, які вплинули на перетворення в суспільно-політичному середовищі України 20-30-х років XX ст., в галузі формування політики щодо національних меншин. На підставі аналізу документальної бази з’ясовано основні зв’язки між упровадженням державної політики та визначені місця в ній ассирійського населення країни. Ключові слова: політичне життя ассирійської громади, традиційне життя національних меншин. Раскрыты факты, повлиявшие на общественно-политические преобразования в Украине 20- 30-х годов XX в. в работе среди национальных меньшинств. Опираясь на обширную документальную базу, были определены основные связи между государственной политикой и местом в ней ассирийского населения страны. Ключевые слова: политическая жизнь ассирийской общины, традиционная жизнь национальных меньшинств. Research discovers the facts that were influencing on the political transformations in Ukraine in 20– 30-s years of XX c. in work among national minorities. Leaning on extensive document database the basic communications between the state policy and the place of the state’s Assyrian population in it were defined. Key words: political life of the Assyrian community, traditional life of national minorities. Створивши революцію та перемігши в грома- дянській війні, більшовики опинилися на горі державного олімпу. Незважаючи на це, в 1920-х роках ще не було впроваджено механізмів регулювання соціально-гуманітарної, економічної та інших сфер існування суспільства з боку молодої держави. Роз- галужена система опозиційних поглядів та власного бачення майбутнього країни існувала навіть у самої комуністичної партії. З метою отримання все більшої підтримки з боку різних верств населення (за пере- писом 1926 року 20 % жителів України були не українці) [1, арк. 26] були задіяні механізми «наближення» національних меншин до ресурсу влади. У межах проведення політики коренізації саме вони отримали широкі права не тільки в освітньо- культурній сфері. Досвід діалогу ассирійців та влади у 20-30-х роках XX століття дає нам можливість зрозуміти аспекти сучасної етносоціальної поведінки етносу та, скориставшись хибами й досягненнями, відбудувати механізми сучасної співпраці. Метою нашого дослідження було обрано процеси впливу державного адміністративного ресурсу на трансформацію традиційного світогляду ассирійців України. Дослідження обмежується періодом 20-30-х років XX століття – часом суттєвого втручання з боку держави в життєдіяльність ассирійців. Для досягнення поставлених завдань дослідження автором було залучені праці вчених, які відповідають основній меті статті. Це праці з питань історії національних меншин в Україні та роботи таких дослідників, як К. Матвеєв [2], И. Садо [3], Ф. Бах- тинський [4], які розкривають лише певні аспекти особливостей співпраці ассирійців з державною владою. Джерельну основу роботи склали, насамперед, матеріали фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Державних архівів Харківської, Сумської, Донецької, Запорізької областей, також деякі опубліковані дані досліджу- ваного періоду. Соціально-економічні та політичні обставини початку століття створили умови для втілення «фіктивної» моделі співробітництва між ассирійцями та державою – виконання формальних вимог при збереженні об’єктивної автономії. Тобто, ані держава, ані ассирійські громади не співпрацювали в тісної взаємодії задля єдиної мети, захищали кожен свої інтереси. Це докорінно змінилося з приходом до влади більшовиків. Під тиском владних партійно- державних інстанцій, які мали на меті втілення в життя тоталітарного контролю над суспільством, ассирійці задля фізичного збереження були приреченні до моделювання стратегій і тактик поведінки, істотно не природних традиційній свідомості. На жаль, треба констатувати, що ассирійці у більшовицьких перегонах за владу та намаганнях залучити додатковий електорат, так і залишилися інструментом маніпулювання в демонстрації переваг радянського способу життя. Вони уособлювали собою закриту національну громаду, яка протягом століть існувала наперекір зміні державних устроїв та нама- ганням окремих політичних функціонерів асимілю- Історичний архів 42 вати або зовсім знищити її. Опинившись у країні, де панувало безвладдя у часи революції та громадянської війни, ассирійці не встигли відпрацювати практики своєї поведінки з органами влади. Тому розпочата українізація зафіксувала закриті родинно-племінні стосунки, дикість, небажання змінюватися та йти на компроміс з боку громади до існуючої внутрішньої політики [5, арк. 188]. Існування такої згуртованої національної громади суперечило «новому порядку», тому радянські партійно- комуністичні органи взялися завзято за переви- ховування цієї національної меншини. Намагаючись впливати на громаду, влада робила спроби штучно проникнути до неї. Вербуючи своїх прихильників, пропонувала їм переваги радянського способу життя, суто економічні або просто суспільну прихильність. Задля цієї мети влада вдалася до вже апробованих механізмів впливу на внутрішньо- національне середовище, серед яких є підвищення соціально-культурних та освітніх стандартів. Першими прихильниками перебудов, на яких було спрямовано уся міць агітаційної пропаганди машини більшовиків, була молодь. Залучаючись до участі в освітньо-культурних установах, як-то: клубів кустарів, будинків народів сходу, трудшкіл та лікнепів [6], молодь стала вимушеним учасником вечорів безвір- ників, агітаційних політінформацій та інших заходів. Саме в цих установах була згуртована державна агітаційна робота серед ассирійців. Аналізуючи діяльність мережі цих установ, яка поширювалася країною, ми бачимо, що вона була покликана відвернути ассирійську громадськість від норм традиційного життя та перенести всю активність до підконтрольних владі установ. Та за відсутності потреби агітробота була швидко згорнута наприкінці 1930-х років [7, арк. 5]. Інший напрям діяльності влади зосереджувався на засудженні деяких елементи родоплемінних звичаїв. Широкого розголосу отримав звичай сплати шлюбного калиму. Ставши на бік бідних молодих ассирійців, які не могли його сплатити, влада ще раз продемонст- рувала свою чутність до потреб незахищеного у родовій ієрархії молодого покоління [4, с. 216–218]. Засуджувалася родоплемінна ворожнеча та помста, задля чого були проведені показові засідання това- риських судів – нова форма зневаги до існуючої родоплемінної ієрархії. Адже ще ніколи широка громадськість не вирішувала такі питання із залученням представників влади, а покладалася на внутрішньо-етнічні рішення, які виносив малік або мар шимуна [8, арк. 149]. Школа була ще одним дієвим засобом втручання у свідомість пересічних ассирійців. На неї були покладені завдання поширювати та втілювати в життя генеральну лінію партії: найширша пропаганда кому- ністичних ідей у середовищі «важкодоступних» ассирійців; формування вміння «правильно» визначати основні явища суспільного життя; викорінення диких звичаїв з буденного життя ассирійської громади, прищеплення класової свідомості та формування єдино визнаної культури «пролетарського типу». Впливу піддавалися не лише учні, а також їх батьки через участь у батьківських зборах та урочистих заходах, які переростали у пропагандистські зібрання [9, арк. 6]. Іншими прибічниками «нового ладу» були свідомі ассирійці, які сподівалися на щирість влади та перший раз за багато століть можливість особисто впливати на соціально-економічний устрій громади. Виступаючи послідовниками нових поглядів на світ, та вважаючи усі перетворення на краще, як то могло здаватися недосвідченій людині, вони стали заручни- ками нереальних обіцянок влади. Нам відомі етапи трагічної долі громадських діячів того часу: Біт Шумун був виключен з партії та репресований, схожа доля спіткала й Лазарева Давида – голову київського відділення всесоюзного товариства ассирійців «Хаядта» та багатьох інших [10, арк. 59]. Привертає до себе той факт, що участь у державних органах влади була номінальною, лише деякі міста з ассирійським населенням могли «похва- литися» участю їх представників у місцевих органах влади, але їх вплив на прийняття рішень була мінімальною. Вони навіть не мали можливістю поліпшити умови перебування місцевої громади. Їх представництво у цих органах було скоріше націо- нальним колоритом статистичних показників, аніж дієвим важелем впливу [11, арк. 22]. З-серед міст компактного проживання ассирійців на терені України вони були присутні в місцевих органах влади міст Прилуки, Лубни, Ромни. Використання вибор- чого права було суцільною профанацією, з огляду на те, що більшість ассирійців були неосвічені та індиферентні до політичної ситуації в країні [12, арк. 129–137]. За статистичними відомостями 99,4 % ассирійців України оселилося в містах [13, с. 14]. Відсутність володіння російською та українською мовами й належного фаху створювало перепони до працев- лаштування на підприємствах, де потрібна мовна комунікація між співробітниками. Вони обирали для себе професії, які не потребували тривалої професійної підготовки. Це були торговці, водії, пекарі, візники, зустрічалися фотографи. У цей час основною про- фесією на довгі роки стає чищення чобіт, що видокремлюється в національну ознаку. «Моно- полізувавши» цю професію, вони залучали свої родини до цього, поширюючи мережу будок. Паралельно з цим був налагоджений збут супровідних товарів та кустарне виготовлення калош та мазей [14, арк. 20]. З чоловічого населення м. Київ 80 % – зайняті чищенням чобіт, що складає 90 % всіх чистильників у Києві [5, арк. 112] .Також працювали артілі у містах Сталіно, Ромни, Лубни та ін. Були й свої «бонуси» для прихильників нового устрою, які мали суто економічний зиск. Так, ассирійці активісти отримували доступ до розподілу міст для чищення чобіт, очолювавши етнічні артілі або об’єднання кустарів. Брали участь у перерозподілі державної допомоги, яка іноді виділялася на громади [11, арк. 22–28]. У регулюванні форм зайнятості було окреслено ще одне бажання влади, якому ассирійці противилися – це переведення з дрібного одно- осібного кустарного промислу до організованих форм, як-то артілі або об’єднання кустарів. Влада намагалася методом поширення колективних форм праці втягнути та підпорядкувати собі громаду, Випуск 6 43 використовуючи працю та отримуючи за неї зарплатню як важіль впливу. Прагненням більшості ассирійців було залишити не типову для них зайнятість у містах та перейти до сільськогосподарської праці, оселившись на землю або «орабочиться». Ассирійські громадські та культурно- просвітницькі організації прагнули отримати землі для ведення сільського господарства та скотарства. Цей факт можуть засвідчити уставні документи недержавних об’єднань ассирійців [15]. У цьому влада була згодна та зацікавлена задля усунення ассирійців з «етнічного бізнесу» – чищення чобіт [16, арк. 69]. Але громада зіштовхнулася із великої кількістю проблем. Не було виділено достатньої кіль- кості земель з колективних земельних фондів у межах УРСР [17]. Відчувалося недостатньо орга-нізації та фінансової підтримки переселенців. Усі ознаки вказують нам на небажання влади ще більше консервувати без того замкнутий етнічний простір. У контексті цього питання цікавим фактом є те, що існували національні меншини на терені України, які отримали землі та були об’єднанні в селищні ради, колонії з чисельністю набагато менше, ніж ассирійці [18, арк. 86, 98]. Це з державного погляду приві- лейовані національні меншини такі як греки, німці, євреї [13, с. 12]. Як наслідок цього, не було вирішено питання централізованого наділення землею ассирій- ців на території УРСР, хоча поодинокі громади мали можливість частково займатися сільським господар- ством [19, арк. 18]. Ассирійці України уособлювали в собі окрему групу своїх співвітчизників, які залишалися на батьківщині. Зв’язок із основною громадою (в стратегічно цікавому для СРСР регіоні) був як запорука підтримки жертв імперіалістичної війни. Радянські ассирійці, як провідники ідей міжнародної революції, мали формувати позитивний міжнародний імідж Союзу серед своїх співвітчизників за кордоном. На жаль, це було декларативно, тому що під час розгорнувшихся репресій до розстрілу були притягнуті більшість ассирійців, які опинились у СРСР та від’їжджали до Ірану або Туреччини (залишаючись при цьому іранопідданими). Найголовнішим недоліком у роботі держустанов та партійного керівництва була відсутність квалі- фікованих робітників, які знали б ассирійську мову та мали бажання співпрацювати із владою [1, арк. 12]. Тому вони були вимушені звертатися до членів громади, які врешті-решт переслідували етнічні ін- тереси. Характерною була історія діяльності Біт Шумуна, який у 20-ті роки очолював БНС у місті Київ та був уповноваженим у роботі серед ассирійського населення України. Саме його подорож по Україні з інспекцією місць проживання ассирійців підбадьо- рила місцеву влада на організацію шкіл та іноді взагалі звернула увагу на потреби місцевих громад [20, арк. 32]. Але, як свідчать документи, він приму- шував жінок цілувати собі руки, замовчував деякі негативні факти з обстеження ассирійців [10, арк. 64]. Влада не шкодувала коштів задля підвищення рівня кваліфікації культпросвіт та освітніх робітників [21, арк. 50].Так, вчителі ассирійських шкіл мали можливість пройти курси підвищення кваліфікації в Армавірі [22, арк. 77]. Треба наголосити, що громадська активність ассирійців, з огляду на це, ще все була під наглядом та керівництвом місцевих різнорівневих представ- ників [23, арк. 63–64]. Саме вони мали вирішальне слово у питаннях вирішення нагальних потреб та взагалі винесення на порядок денний тих чи інших проблем. Уважно досліджуючи всі рішення існуючої влади, ми можемо припустити, що в УРСР була відсутня самостійність влади при прийнятті певної лінії поведінки з ассирійцями. В цих питаннях вона керувалася постановами союзного уряду, всесоюзного органу ассирійців «Хаядта». Ассирійці України не мали такої підтримки від республіканського уряду, як їх співвітчизники із сусідніх Російської республіки та Закавказької федерації. Там було виділено землі, засновано національні колгоспи, відкрито школи, видавництва, розпочато підготовку вчителів. Потрохи відбувся процес радянізація ассирійців, серед яких з’являлися піонери, комсомольці, члени партії, громадські діячі [5, арк. 9]. Підсумовуючи результати десятилітньої праці з боку держустанов та їх вплив на свідомість та настрої ассирійців, М. Калінін на з’їзді засвідчив про «дикість» та такий стан речей, який мало чим відрізнявся від картини 1920-х років в галузі роботи із цією національною меншиною [24, арк. 5]. Треба констатувати, що наближаючись до кінця 1930-х років, за змістом роботи з ассирійцями партійне керівництво так й не досягло бажаних показників. Вони дотримувалися споконвічних прак- тик повсякденного життя, а всі форми та методи роботи нагадували фіктивні моделі співпраці, які покликані зміцнити роль керівної партії та проти- ставлення її потреб потребам ассирійської громади. Свою безпорадність у питаннях впливу на ассирійців влада намагалася сховати під репресіями. Саме цей вирішальний крок допоміг приборкати частково етнічні прагнення та на довгі роки законсервувати прояви традиційного способу життя. На жаль, межі статті не дозволяють розкрити всього кола питань, пов’язаних з вивченням взаємо- відносин ассирійців із державною владою. Тому, на нашу думку, ця проблема потребує більш прискіп- ливої уваги дослідників. Історичний архів 44 ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Центральний державний архів вищих органів влади України (далі – ЦДАВО), ф. 413, оп. 1, спр. 10. 2. Матвеев К. П. Ассирийцы в городах Европейской части СССР. – М., 1985. – 160 с.; Матвеев А. К. История и этнография ассирийцев / А. К. Матвеев, К. П. Матвеев. – М., 1990. – 257 с. – (Материалы к серии «Народы Советского Союза». Выпуск 1. Ассирийцы). 3. Материалы к библиографическому словарю ассирийцев в России (XIX – сер. XX века) / [cост. И. С. Садо] – Изд. 2-е испр. и доп. – СПб. : Прас-Атра, 2006. – 176 с. : илл., табл. 4. Шахтинський Ф. Ассирійці (Айсори) у Києві / Ф. Бахтинський // Східний світ. – 1928. – № 6. – С. 213–235. 5. ЦДАВО, ф. 413, оп. 1, спр. 372. 6. Державний архів Харківської області (далі – ДАХО), ф. Р-845, оп. 3, спр. 1205, арк. 218; Державний архів Запорізької області (далі – ДАЗО), ф. 241, оп. 1, спр. 18, арк. 9. 7. ДАХО, ф. 2, оп. 1, спр. 880. 8. ДАХО, ф. Р-845, оп. 3, спр. 2850. 9. Державний архів Сумської області (далі – ДАСО), ф. 5601, оп. 1, спр. 932. 10. ЦДАВО, ф. 413, оп. 1, спр. 464. 11. ЦДАВО, ф. 413, оп. 1, спр. 189. 12. ЦДАВО, ф. 413, оп. 1, спр. 351. 13. Чирко Б. В. Національні меншини в Україні (20-30 роки XX ст.) / Б. В. Чирко. – К. : Асоціація «Україно», 1995. 14. ЦДАВО, ф. 1, оп. 2, спр. 1903. 15. ЦДАВО, ф. 413, оп. 1, спр. 413, арк. 1; ДАСО, ф. Р-5558, оп. 1, спр. 112, арк. 9, ДАЗО, ф. 576, оп. 1, спр. 56, арк. 5. 16. ЦДАВО, ф. 413, оп. 1, спр. 474. 17. ДАЗО, ф. Р-576, оп. 1, спр. 45, арк. 44; ДАХО, ф. Р-845, оп. 3, спр. 2854, арк. 68. 18. ЦДАВО, ф. Р-5, оп. 3, спр. 128. 19. ЦДАВО, ф. 413, оп. 1, спр. 275. 20. ЦДАВО, ф. 413, оп. 1, спр. 328. 21. ЦДАВО, ф. 413, оп. 1, спр. 458. 22. ЦДАВО, ф. 116, оп. 6, спр. 865. 23. Державний архів Донецької області, ф. Р-2, оп. 1, спр. 993. 24. Государственное Учреждение Национальный Архив Республики Адыгеи, ф. Р-1, оп. 1, д. 551. Рецензенти: Котляр Ю. В., д.і.н., професор, завідувач кафедри Чорноморського державного університету імені Петра Могили; Пронь С. В., д.і.н., професор, завідувач кафедри Чорноморського державного університету імені Петра Могили. © А. Х. Маргулов, 2011 Стаття надійшла до редколегії 07.02.2011

Державна влада та ассирійці України в 1920-1930 рр.: грані діалогу

Репозитарії

Схожі ресурси