Сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі Cкоробір

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2013
Hauptverfasser: Коротя, О., Осадчий, Є.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2013
Schriftenreihe:Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76464
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі Cкоробір / О. Коротя, Є. Осадчий // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 57-63. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-76464
record_format dspace
spelling irk-123456789-764642015-02-11T03:02:11Z Сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі Cкоробір Коротя, О. Осадчий, Є. Дослідження пам’яток археології козацької доби 2013 Article Сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі Cкоробір / О. Коротя, Є. Осадчий // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 57-63. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76464 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Дослідження пам’яток археології козацької доби
Дослідження пам’яток археології козацької доби
spellingShingle Дослідження пам’яток археології козацької доби
Дослідження пам’яток археології козацької доби
Коротя, О.
Осадчий, Є.
Сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі Cкоробір
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
format Article
author Коротя, О.
Осадчий, Є.
author_facet Коротя, О.
Осадчий, Є.
author_sort Коротя, О.
title Сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі Cкоробір
title_short Сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі Cкоробір
title_full Сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі Cкоробір
title_fullStr Сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі Cкоробір
title_full_unstemmed Сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі Cкоробір
title_sort сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі cкоробір
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate 2013
topic_facet Дослідження пам’яток археології козацької доби
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76464
citation_txt Сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі Cкоробір / О. Коротя, Є. Осадчий // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 57-63. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
work_keys_str_mv AT korotâo sučasnímetodidoslídžennâselítrovarnogokompleksuvuročiŝíckorobír
AT osadčijê sučasnímetodidoslídžennâselítrovarnogokompleksuvuročiŝíckorobír
first_indexed 2025-07-06T00:52:56Z
last_indexed 2025-07-06T00:52:56Z
_version_ 1836856825028280320
fulltext 57 – Warszava : Sklad glóvny w Księgarni Gebethnera i Wolffa, 1894. – T. XXI. – S. 181-182, 187, 206, 223, 466, 623 та ін. 10. Оглоблин Н.Н. Бытовые черты ХVІІ века / Н.Н. Оглоблин // Русская старина. – СПб, 1892. – Том 74. – Апрель, май, июнь. – №№ 4–6. – № ХХVІІ. – С. 693–694. 11. Акты… – № 232. – С. 254. 12. Лазаревский А. Люди старой Малороссии. 2. Милорадовичи / Ал. Лазаревский // Киевская старина. – 1882. – Т. І. – № 3. – Март. – С. 489–490. 13. Агрикола Г. О горном… – С. 252. 14. Guttmann O. Monumenta pulveris pyrii : Reproductions of ancient pictures concerning the history of gunpowder, with explanatory notes / Oscar Guttmann. – London : Balham S. W., 1906. – 34 p., 102 picture. 15. Пономарев А. М. Промышленность России в ХVІІІ веке : к вопросу о генезисе капи- тализма / А. М. Пономарев. – Ярославль : Ярослав. гос. ун-т, 1980. – 96 с. 16. Агрикола Г. О горном… – С. 252. Олексій Коротя (Суми), магістр історії, провідний спеціаліст групи «Охорони історико- культурної спадщини» при управлінні культури і туризму Сумської обласної державної адміністрації Євген Осадчий (Суми), старший науковий редактор групи по підготовці обласного тому «Зводу історії та культури України. Сумська область» при управлінні культури і туризму Сумської обласної державної адміністрації, кандидат історичних наук Сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі Cкоробір Однією з численних категорій пам’яток археології Лівобережної Укра- їни є майдани. Ці залишки діяльності селітроварів можна вважати най- більш складними об’єктами для картографування та подальшого вивчен- ня. Складна будова, наявність окремих частин з різними показниками висот утруднює створення їх планів з відображенням просторової моделі. Найчастіше дослідники зупиняються на фіксації контурів майдану та буртів відпрацьованого ґрунту. Проте, за такими схемами можна отрима- ти тільки дані про його конфігурацію, а його висотні характеристики за- лишаються поза увагою дослідників. Часто майдани, що розташовані у відкритій степовій місцевості, на сьогодні майже розорані. На поверхні можна зафіксувати окремі підви- щення та западини. Часто це призводить до того, що у плані фіксуєть- ся тільки основний підковоподібний або кільцеподібний насип, а бурти вже мають такий стан збереженості, що їх фіксація можлива винятково за допомогою приладів точного вимірювання – тахеометрів та систем су- путникової навігації. Для фіксації подібних об’єктів ефективним є вико- ристання супутникових або аерофотознімків, де чітко фіксуються світлі плями вивареного ґрунту. 58 Майдани, особливо ті, що мають добрий стан збереженості, є об’єктами, які можуть бути музеєфікованими. Вони і досі викликають чимало диску- сій щодо їх призначення та походження. Тому комплексне вивчення май- данів без їх руйнації є важливим напрямом у їх включенні до об’єктів істо- ричного туризму. Отже, застосування неруйнівних методів є актуальним та необхідним у вивченні пам’яток козацької доби. Одним з ефективних методів дослідження пам’яток археології є геомагнітне сканування. За- стосування цього методу є розповсюдженою практикою у країнах Захід- ної Європи, передусім, на пам’ятках, які мають значну площу та незначну кількість об’єктів. В Україні такий метод поки що не отримав поширення. Метод геомагнітного сканування базується на різниці магнітного поля землі та ґрунтів різної щільності. Таким чином можна встановити наявність окремих споруд, печей та технологічних приміщень, розташо- ваних поряд з майданом. Геомагнітне сканування території пам’ятки по- винно проводитися за певних умов. За основу роботи приладу квантового магнітометра взято магнітні особливості ґрунтів та окремих предметів. Ґрунти мають природні слабкі електромагнітні імпульси, які різнять- ся між собою, що дає змогу побудувати зображення розташованих під землею об’єктів. Це, у переважній більшості, печі, споруди, заглиблені у материк, їх конструкційні елементи та окремі скупчення кераміки. Най- чіткішу картину можна отримати під час роботи із залишками селітро- варницьких печей. Геомагнітне сканування ефективне на глибині від 0,5 до 1,4 м, що дає змогу отримати чітку картину виявлених об’єктів. Конструкції печей, що були піддані потужному термічному впливу, мають досить високу магні- туду і фіксуються приладом на глибині до 2 м. Серед різночасових археологічних об’єктів околиці Великого Більсько- го городища виділяється один комплекс, який завдяки своїй складній топо- графічній структурі та стану збереженості є одним з найцікавіших з-поміж решти археологічних пам’яток. Селітроварний комплекс в урочищі Скоро- бір відомий за документами початку XVII ст., описаний О.Ф. Шафонським [7, 655–656], В. О. Городцовим [1, 93–161], досліджувався Б.А. Шрамком [8, 94–130], О. Б. Супруненком [4, 55–56]. Дослідники відзначали значні за розмірами залишки виробництва селітри, їх хаотичне розташування та наявність поряд класичних майданів серпоподібної форми. Належність Скоробору до пам’яток селітроварного виробництва не викликала сумні- вів у дослідників. Проте залишалося одне питання, що викликало дискусії. Значна площа майдану викликала сумніви у тому, чи є Великий Скоробір рештками розвареного у XVII ст. кургану або майстернею XVIIІ ст. Аргументи на користь того, що на місці Великого Скоробору був вели- кий курганний насип, навів О. Б. Супруненко [6]. Опубліковані вченим документи першої половини XVII ст. доводять, що вперше варіння селі- три на місці Скоробору розпочалося на великому кургані (горі). Для ви- 59 явлення решток майдану XVII ст. було вирішено провести топографічні дослідження селітроварних об’єктів на території курганних могильників в урочищах Скоробір, Марченки, Осняги [3, 56]. У результаті проведених топографічних робіт було отримано план могильників, з’ясовано стан їх збереженості та наявність майданів у їх складі (рис. 1). Найбільш складним за своєю будовою є Великий Скоробір. У 80-х ро- ках ХХ ст. було знято окомірний план Великого Скоробору І. Б. Шрамко, який, однак не дав відповіді на те, чи був на місці майдану насип великого кургану [4, 56]. Для вирішення цього питання було застосовано електрон- ний тахеометр. Застосування тахеометру дозволило вирішити кілька важливих завдань: отримання точного топографічного плану пам’ятки, встановлення його площі, побудови матриці висот і як результат – ство- рення просторової моделі пам’ятки. Топографічна зйомка Великого Скоробору за допомогою електронно- го тахеометра була проведена В. К. Бесарабом, комп’ютерна обробка ре- зультатів здійснена авторами. За допомогою отриманих даних створена матриця висот, яка потім була перетворена на топографічний план. У ре- зультаті була створена просторова модель Великого Скоробору (рис. 2). З’ясовано, що Великий Скоробір складається з підковоподібного насипу Рис. 1. План курганного могильника в урочищах Скоробір, Марченки, Осняги. 60 майдану, відвалів відпрацьованого ґрунту та буртів землі, заготовлених для виварювання. Загальна площа селітроварного комплексу Великий Скоробір стано- вить 9 га. Розміри пам’ятки: 310 х 342 м. Центральний майдан має підко- воподібну форму діаметром 153 м. Ширина насипу становить 43 м, мак- симальна висота насипу – 4 м, глибина лійкоподібної ями – 4,5 м. Прохід розташований у північно-східній частині, його ширина становить 51 м. Загальна конфігурація майдану Великий Скоробір подібна до решти під- ковоподібних майданів Дніпровського Лівобережжя. Проте наявність значної кількості ґрунту, що значно перевищує об’єми кургану, свідчить про те, що на цьому місці продовжували варити селітру і пізніше. Згад- ки про наявність кісток, попелу та земляних буртів наводяться в описі пам’ятки О.Ф. Шафонським [7, 655]. Вигідне розташування майдану та значний обсяг землі, придатної для виварювання сприяли тому, що у XVIII ст. тут продовжував існувати селітряний завод. Він працював за ін- шою технологією, коли штучно створювалися бурти землі з додаванням органічних речовин. У результаті на території Великого Скоробору утво- рилися хаотичні бурти заготовленого до виварювання ґрунту. Саме вони спотворили зовнішній вигляд первісного майдану. Майдан Малий Скоробір розташований поряд з Великим. Його по- верхня значно пошкоджена оранкою. Він підковоподібний в плані. Роз- міри майдану становлять 200 х 153 м, висота близько 2 м. Майдан має чо- Рис. 2 План майдану Великий Скоробір. 61 тири овальних підвищення. Ще чотири знаходяться навколо з півночі та сходу. Прохід розташований у північній його частині. Його ширина ста- новить 25 м. У 2006 р. Українсько-німецькою археологічною експедицією було здійснено геомагнітне сканування кількох курганів та майданів на території та в околицях Більського городища. Одним з таких об’єктів став майдан Малий Скоробір [5, 19–32]. У 2008 р. авторами було знято топо- графічний план курганного могильника Скоробір з детальним відобра- женням конфігурації майданів [3, 56]. Отримані в результаті досліджень магнітограма та топографічний план мають однакову систему координат, що дозволило їх співставити (рис. 3) і з’ясувати, що Малий Скоробір є залишками кургану, насип якого було використано для варіння селітри. Найбільш цікавим та інформатив- ним виявився той факт, що у результаті співставлення зображення майда- ну та світлих плям магнітограми, вони майже співпадають. При розшиф- ровці магнітограми було з’ясовано, що на ній зображені курганний рів з перемичкою та чотири округлих об’єкти, що знаходяться між викидами майдану. Діаметр рову становить 100 м, перемичка знаходиться у східній частині. При збільшенні зображення магнітограми вдалося прокреслити контури об’єктів. Ці об’єкти виявилися рештками печей з виварювання селітри. Їх розміри коливаються від 40 м у північно-східній частині май- дану до 20 м у південно-східній. Простежено конструкцію печей, що скла- далися з топки та легкої конструкції на стовпах. Інколи стовпові ямки перекривають одна одну, що свідчить про ремонт конструкції та заміну стовпів. За своєю конфігурацією даний комплекс схожий на селітроварні печі, досліджені С.А. Скорим та Д.В. Каравайком у 2006 р. [2, 28–45]. Рис. 3. План майдану Малий Скоробір та магнітограма. 62 У результаті проведених топографічних досліджень з’ясовано, що Великий Скоробір – майдан підковоподібної форми, який є залишками насипу великого кургану. Завдяки аналізу матриці висот з’ясовано кон- фігурацію та розміри майдану. Його параметри та конфігурація підтвер- джують висновки О. Б. Супруненка про наявність на місці селітроварного стану насипу великого кургану. Грунт, який знаходиться на місці Велико- го Скоробору, перевищує об’єми первісного курганного насипу. Ймовір- но, що земля, яка знаходиться у вигляді буртів, привозилася з сусідніх курганів. Поряд з Великим Скоробором знаходиться кільцеподібний на- сип, який є залишками кургану, центральна частина якого була вивезена для переробки. Малий Скоробір є майданом, подібним за своєю будовою та параметрами до Великого. За даними геомагнітного сканування вста- новлена приблизна кількість печей, що працювали поряд з майданом. Загалом Великий та Малий Скоробори є майже ідентичними за своєю будовою селітроварними комплексами, що з’явилися у першій половині XVII ст. Згодом на території Великого Скоробору продовжився видобу- ток селітри, що значно спотворило майдан. Малий Скоробір є залишка- ми великого майдану підковоподібної форми. Для варіння селітри було використано майже увесь ґрунт насипу кургану, про що свідчить співпа- діння ями майдану з курганним ровиком. Майдан має кілька вершин, які сформовані відпрацьованим ґрунтом. Між цими вершинами знаходяться рештки печей. Печі, що знаходяться у північно-західному та південно- східному кутах майдану, мали по одному казану; піч, що знаходиться у північно-східному куті, розрахована на три казани. Над печами була зве- дена легка дерев’яна конструкція, від якої залишилися стовпові ямки. Таким чином, застосування сучасних методів дослідження пам’яток селітроварницького виробництва дозволяє отримати максимум інформа- ції, залишаючи археологічні об’єкти у первісному вигляді, не руйнуючи їх і зберігаючи для наступної музеєфікації. Література 1. Городцов В. А. Дневник археологических исследований в Зеньковском уезде Пол- тавской губернии в 1906 г. / В. А. Городцов// Труды XIV АС. – М.: изд. МАО, 1911. – Т. 3. – С. 93–161. 2. Каравайко Д. В. Селитроварение на Полтавщине (в свете новейших археологичес- ких раскопок на Бельском городище) / Д. В. Каравайко, С.А. Скорий, В. В. Приймак. – Полтава: Полтавський літератор, 2008. – 76 с. 3. Коротя О. В. Кургани і майдани басейну р. Грунь-Ташань (до 90-річчя Б. А. Шрамка) / О. В. Коротя, В. В. Приймак, А. І. Охріменко, О. В. Сидоренко // Пам’ятки археології північно-західного і західного секторів округи Більського городища (І тис. до н.е. – І тис. н.е.) / ЦП НАНУ і УТОПІК. – Полтава: ТОВ Фірма «Техсервіс», 2010. – 104 с., іл. 4. Мурзін В. Більське городище / В. Мурзін, Р. Ролле, О. Супруненко. – Київ–Гамбург– Полтава: Археологія, 1999. – 104 с. 5. Орлюк М. Археомагнитные исследования Бельского городища и его округи / М. Орлюк, Р. Ролле, Б. Ульрих // Исследования совместной Украинско-Немецкой 63 археологической экспедиции у с. Бельск Котелевского района Полтавской области в 2005 году. – К.: изд. ИА НАНУ, 2006. – С. 99–122. 6. Супруненко О. Б. Селітроварницький стан на Більському городищі / О. Б. Супру- ненко, В. В. Шерстюк, Ю. О. Пуголовок. – К.: вид. ЦП НАНУ і УТОПІК, ЦОДПА, 2010. – 96 с. 7. Шафонский А. Ф. Черниговского наместничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описанием Малыя России, из частей коей оное наместничество составлено, сочинённое Действительным Статским Советни- ком и Кавалером Афанасием Шафонским, с четырьмя географическими картами / А. Шафонский. – Издание Судиенко М. И. – К.: Тип. Императорского университета Св. Владимира, 1851. – 697 с., 4 карты. 8. Шрамко Б.А. Крепость скифского времени у с. Бельск – город Гелон / Б.А. Шрамко // Скифский мир. – К., 1975. – С. 94–132. Олександр Прядко (Переяслав-Хмельницький), завідувач науково-дослідного сектору «Археологічна експедиція» НІЕЗ «Переяслав» Майдани і майданоподібні споруди Чорнобаївщини Дослідженню археологічних пам’яток доби козацтва в Україні про- тягом останнього десятиліття приділяється підвищена увага. Серед най- більш поширених пам’яток XVI–XVIII ст. майдани і майданоподібні спо- руди посідають вагоме місце. Метою даної роботи є виділення і введення до наукового обігу одно- го із центрів селітроварного виробництва козацької доби Лівобережної України. На сьогодні практично не здійснюється вивчення цих пам’яток, яких тільки на території Дніпровського Лівобережжя нараховується не мен- ше 1000. У межах широкого історико-етнографічного регіону історичної Полтавщини (територія сучасних Полтавської, лівобережних частин Ки- ївської, Черкаської і Чернігівської областей), де знаходиться більше 300 майданів і майданоподібних споруд, вивчення цих своєрідних старожит- ностей практично не проводиться. Маємо лише кілька спроб їх археоло- гічного дослідження, позначених розкопами кількох майданів та обсте- ження майданоподібних споруд [7, 10]. Археологи ХІХ ст. звернули увагу на конструктивну особливість зем- ляних насипів. У 1869 р. на І Археологічному з’їзді було запропоновано розділити кургани на могили – поховання і «прості» земляні насипи, які могли мати різне призначення: сторожові пункти чи маяки, кордони або навіть обсерваторії. Тоді ж таки були виділені кургани обрядові, які в лі- состеповій зоні України називались «майданами». Було відзначено, що майдани відрізняються від інших земляних споруд вишуканими форма- ми і нагадують гігантські символи [9, 30]. З ХХ ст. майдани стали об’єктами наукового зацікавлення відо- мих учених-археологів: В.О. Городцова, О.А. Спіцина, М.О. Макаренка,