Укріплення Чернігівської фортеці XV–XVІІІ ст. за історичними та археологічними джерелами
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Schriftenreihe: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76467 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Укріплення Чернігівської фортеці XV–XVІІІ ст. за історичними та археологічними джерелами / І. Ігнатенко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 3-10. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-76467 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-764672015-02-11T03:03:17Z Укріплення Чернігівської фортеці XV–XVІІІ ст. за історичними та археологічними джерелами Ігнатенко, І. Дослідження пам’яток археології козацької доби 2013 Article Укріплення Чернігівської фортеці XV–XVІІІ ст. за історичними та археологічними джерелами / І. Ігнатенко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 3-10. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76467 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| spellingShingle |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби Ігнатенко, І. Укріплення Чернігівської фортеці XV–XVІІІ ст. за історичними та археологічними джерелами Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Ігнатенко, І. |
| author_facet |
Ігнатенко, І. |
| author_sort |
Ігнатенко, І. |
| title |
Укріплення Чернігівської фортеці XV–XVІІІ ст. за історичними та археологічними джерелами |
| title_short |
Укріплення Чернігівської фортеці XV–XVІІІ ст. за історичними та археологічними джерелами |
| title_full |
Укріплення Чернігівської фортеці XV–XVІІІ ст. за історичними та археологічними джерелами |
| title_fullStr |
Укріплення Чернігівської фортеці XV–XVІІІ ст. за історичними та археологічними джерелами |
| title_full_unstemmed |
Укріплення Чернігівської фортеці XV–XVІІІ ст. за історичними та археологічними джерелами |
| title_sort |
укріплення чернігівської фортеці xv–xvііі ст. за історичними та археологічними джерелами |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76467 |
| citation_txt |
Укріплення Чернігівської фортеці XV–XVІІІ ст. за історичними та археологічними джерелами / І. Ігнатенко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 3-10. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT ígnatenkoí ukríplennâčernígívsʹkoífortecíxvxvííístzaístoričnimitaarheologíčnimidžerelami |
| first_indexed |
2025-07-06T00:53:03Z |
| last_indexed |
2025-07-06T00:53:03Z |
| _version_ |
1836856832081002496 |
| fulltext |
3
ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК АРХЕОЛОГІЇ
КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ
Ігор Ігнатенко (Чернігів),
науковий співробітник ДП НДЦ «Старожитності Полісся»
Укріплення Чернігівської фортеці XV–XVІІІ ст.
за історичними та археологічними джерелами
З давніх часів «городом» називався населений пункт, оточений огоро-
жею, яка захищала від ворожих нападів. Спершу самі міста, що акуму-
лювали багатства сільських околиць, були головними об’єктами нападів,
а тому потребували надійних фортечних укріплень. Чернігів не став ви-
нятком із цього правила. Піку свого розвитку він досяг у ХІ–ХІІІ ст. Зна-
чна кількість збережених пам’яток давньоруського періоду і визначила
головні напрями історичних досліджень. Тому не дивно, що науковці у
першу чергу зверталися до вивчення Чернігівської фортеці Х–ХІІІ ст. До-
слідження оборонних укріплень Чернігова часів пізнього середньовіччя
та ранньомодерної доби є важливим не тільки само по собі, але й тому,
що у ретроспекції проливає світло на більш ранні періоди історії Черні-
гівської фортеці. Досліджень із даної тематики небагато, їй присвячено
кілька наукових розвідок В. В. Вечерського та автора [1].
Після розгрому 1239 р. Чернігів перестає викликати інтерес у літопис-
ців, і лише поодинокі повідомлення сповіщають про події, які тут відбу-
валися. Певно, це явище відповідало реальному стану занепаду міста, тут
не відбувалося значних подій, не будувалися храми або фортечні стіни.
Для полегшення контролю за підвладними містами орда вимагала зни-
щувати оборонні укріплення. Під час розкопок на території Чернігівсько-
го дитинця саме у другій половині ХІІІ – XIV ст. забудовується еспланада
навколо Верхнього Замку, що пов’язане із припиненням існування його
як укріплення [2].
Із входженням до складу Великого князівства литовського Чернігів
більш надійний захист в особі великого князя. У «Предословіи о великих
князех литовских» зазначається, що Вітовт «начя созидати грады многия
и зарубил Киевъ и Черниговъ…» [3]. На жаль, джерело не сповіщає деталей.
Під час археологічних розкопок, проведених автором на Верхньому
замку Чернігівського дитинця у 1990–1992 роках, було виявлено ряд
об’єктів, які можна пов’язати з реконструкцією фортеці доби Вітовта [4].
У Траншеї–І, Розкопах–І, ІІ на незначній глибині від сучасної денної
поверхні були виявлені стовпові ями, розміщені рядами вздовж периме-
тру оборонних укріплень. Певно, ці ями були слідами від вертикально
вкопаних стовпів, які утримували стіни, із вставленими у горизонтально-
му положенні колодами.
4
Ями мали діаметр 0,25 – 0,4 м і відстояли одна від одної на 2,25 – 3,1 м.
Одна з таких ліній, в межах Траншеї–І, проходить по гребеню валу Верх-
нього замку з напільного боку, а на відстані 2 м углиб укріплення проля-
гала друга лінія стовпових ям. Ще дві лінії подібних ям були виявлені на
Розкопах–І та ІІ. Південна частина Верхнього замку, де закладені згада-
ні розкопи, постійно страждала від зсувів ґрунту. Ряди ям пролягали по
внутрішній стороні насипу валу ХІ ст., однак невідомо, на якій відстані
від них знаходився край тераси того часу. Датування комплексу стовпо-
вих ям визначається за стратиграфією та знахідками. Так у Розкопі–І, у
заповненні ям зустрічалися уламки кругових керамічних горщиків із по-
товщеним вінцем, характерних для XIV–XV ст. Одна із ям вищезгаданої
конструкції була впущена до котловану Будівлі–5, так само у цей об’єкт
була впущена яма–10 із набором кераміки XIV–XV ст. У свою чергу, Бу-
дівля–5, маючи скромний керамічний набір у заповненні, цікава тим, що
в її стіні було зроблено схованку, в якій лежав невеликий скарб, у складі
якого нараховувалося 26 срібних празьких грошів (1 – Карла І, 23 – Вац-
лава IV та 2 «сліпі») [5]. Більшість монет скарбу викарбовано за Римсько-
го короля Вацлава IV, який також був королем Чехії з 1378 по 1419 роки.
Верхньою границею існування конструкції, до якої відносилися стовпо-
ві ями, є шар чорного супіску зі включенням уламків жолобчастої цегли,
який наносився на схил валу для його укріплення у XVІІ–XVІІІ ст.
Можливо, подібного типу укріплення існували і навколо дитинця, або
інших частин міста, але відсутність верхніх частин валів не дає змоги від-
повісти на це питання.
Після поразки Литви при Ведроши, Чернігів у 1500 р. був захоплений
князівством Московським∗, після чого розпочинається відбудова Черні-
гівської фортеці. Завершені у 1531 р. укріплення міста вдало витримують
випробовування бід час гарматного обстрілу і штурму литовським вій-
ськом 1535 р.**
Однак детальні описи Чернігівської фортеці та верхнього замку, зо-
крема, збереглися тільки від кінця XVІІ ст. Детально зображений зовніш-
ній вигляд стін і башт на «Абрисі Чернігова» – мальованому плані 1706 р.,
який представляє фортецю XVІІ ст., котре, певно, в цілому повторює фор-
тифікації XVІ ст.
Матеріальні рештки укріплень XVІІ ст. також були простежені під час
розкопок на Верхньому Замку.
Фортечні стіни XVІ–XVІІ ст. репрезентовані рештками тарасів. Ці за-
лишки являли собою заглиблену в насип валу давньоруського періоду об-
горілу дерев’яну кліть. Розкопками були частково простежені північна та
східна стіни споруди. Східна стіна була подвійною, наріжний та внутріш-
ній контури стіни виконані з колод діаметром 0,12–0,18 м, причому вони
* ПСРЛ. – М., 1968. – Т. 31. – С. 119.
** ПСРЛ. – М., 1965. – Т. 13. - С. 58.
5
пласкою обтесаною стороною повернені у зовнішній бік конструкції, а
круглою – всередину, з внутрішнього боку колоди були обмазані глиною.
З’єднання колод по кутах конструкції досягалося врубкою з однобічним ви-
різом (зверху або знизу). Проміжок між колодами, який складає 0,8–0,85 м,
був заповнений ґрунтом, перемішаним з битою плінфою. В стратиграфії
простежено три шари заповнення простору між двома рядами колод. Від
підошви до висоти 0,3 м він заповнений супіском, перемішаним з уламками
перегорілих цеглин ХІІ ст., поверх шару вздовж стіни вкладено три круглих
колоди, наступний шар ґрунту має товщину 0,6 м, і він також завершується
прокладкою з трьох круглих колод. На цьому рівні, від внутрішньої стіни
конструкції в бік замку, простяглась смуга тліну від поземно вкладених до-
щок або обаполів. Вище цього рівня простежені сліди «підпірної» стіни, яка
похило спускається від наріжної здвоєної стіни в бік замку. Можливо, це
залишки банкету, на який піднімалися стрільці під час бою. Підошва кліті
заглиблена на 2 м від сучасної денної поверхні, а сама дерев’яна конструкція
збереглась на висоту 10 вінців, що складає 1,3–1,4 м.
У межах розкопу східна «двохпанцирна» стіна простежена на довжину
2,15 м, однак після завершення робіт стався вивал ґрунту в південній стіні
розкопу, якраз по край згаданої конструкції, що дало змогу виміряти повну
довжину стіни. Довжина конструкції в напрямку північ – південь складає
3,3–3,4 м, довжина колод наближена до 1 сажені і 2 аршинів (3,55 м). Зачи-
щення ділянки Замку, яке вдалося здійснити під час укладання відмостки,
Рис. 1. Карта Чернігова, 1706 р.
6
показало, що на північний–захід від розкопаного тарасу (Будівлі 1) поміт-
ні сліди іншої горілої дерев’яної конструкції (тарасу). Довжина проміжку
між зрубами складає 3,6 м. Тараса була одиницею вимірювання довжини
стінових прясел, звичайна її довжина дорівнювала 3–4 саженям, відтинки
у половину цієї величини називали подекуди «півтарасами»∗, тобто, стіни
Верхнього замку були побудовані з півтарасів.
По лінії напільного фасаду фортечної стіни в проміжках між згада-
ними зрубами, розкопками не виявлено жодних конструкцій, які можна
було б віднести до XVII–XVIIІ ст. Вірогідно, пустотілі чарунки фортечно-
го муру з амбразурами для стрільців, перемежалися з тарасами, що були
повністю засипані ґрунтом, і не потребували конструкцій настільки за-
глиблених у землю.
Згідно з писемними джерелами, у 1682 р. новозбудовані стіни замку
були споруджені з дубового лісу, «в два бревна с тарасами». Фортечна сті-
на між колодами мала проміжок у піваршини, який був засипаний зем-
лею∗∗.
* Ласковский Ф. Материалы для истории инженерного искусства в России. – Ч. І.
Опыт исследования инженерного дела в России до XVIII столетия. – СПб., 1858.
– С. 83.
** Половникова С.О. «Росписной список» Чернігівської фортеці 1682 р. // Чернігів-
ська старовина: Збірник наукових праць, присвячений 1300-річчю Чернігова. –
Чернігів, 1992. – С. 89.
Рис. 2. Башта Верхнього міста Чергнігіва, кін. XVII – поч. XVIII ст.
7
На двох профілях з креслення 1739 р.∗ [9] показаний поперечний роз-
різ стіни замку, в обох випадках зображена подвійна стіна з круглих колод
з проміжком засипаним землею, поверху стіни зображений вузький по-
міст з поперечних дощок або тонких колод. З внутрішнього боку до стіни
прилягає земляний двох уступчастий насип що має ширину близько двох
саженів і біля однієї сажені висоти утворюючи щось на зразок банкету
для стрільби поверх стіни. Висота ж «двохпанцирної» дерев’яної стіни в
обох випадках дорівнює 1,5 саженям, однак на профілі північного пряс-
ла замку ця стіна складена з 17 вінців зовнішнього панциру та 18 вінців
внутрішнього, а на профілі західного прясла відповідно з 13 та 12 вінців,
тобто стіни будували з дубового лісу різної товщини від 27 до 18 см в пере-
тині. З внутрішнього боку до заповнених землею зрубів могли прилягати
закриті пустотілі кліті, на що вказують намальовані на Абрисі з внутріш-
нього боку стінових прясел прямокутники, які, певно, зображують двері
до пустотілих зрубів.
У період між 1706 та 1739 рр., певно, відбувся особливо потужний зсув,
його наслідки зафіксовані всіма подальшими кресленнями замку. На
профілі південної куртини замку 1739 р. показана вже не двопанцирна
стіна з горизонтальних колод, а багаторядний тин.
Вірогідно, конструкція стін із тарасами була використана і для стін
Старого міста (давньоруського дитинцю), але, оскільки тараси стояли по-
верх насипу валу більш раннього періоду, то при нівелюванні оборонних
валів після ліквідації фортеці були зриті у першу чергу.
* План Черниговской крепости с облегающей ситуацией 1739 г. // РДВІА. – Ф. 349.
– Оп. 43. – Спр. 1566. – 1 арк.
Рис. 3. Верхній замок Чергнігівської фортеці, кін. XVII – поч. XVIII ст.
8
Із 1724 р. Чернігівська фортеця увійшла до так званого Аншталту
фортець Російської Імперії. Її укріплення вимагалося підтримувати у по-
стійному боєздатному стані, що виявилося проблемою для чернігівської
інженерної команди. Якщо дерево-земляні стіни із баштами стояли на
Верхньому Замку до середини XVIIІ ст., то решта укріплених ліній при-
йшла до пов ного занепаду.
Так, у 1722 р. київський обер-комендант, бригадир Шток, доповідав,
що «при Черниговской (фортеці) валы едва не все обвалились», а у доне-
сенні інженерної контори, зробленому до 1728 р., взагалі констатується:
«Крепостной же вал Чернигова находится в таком разрушенном положе-
нии, что не только люди, но и скотина проходит через него». Для огляду
Чернігівської фортеці був відправлений генерал–майор Дебріньї, йому ж
у 1730 р. було доручено виправлення українських фортець*.
Мабуть, результатом цього виправлення була реконструкція Чернігів-
ської фортеці. Вона полягала у тому, що нова фортеця обмежилася лише
площею Старого міста (дитинця), Нове Місто (колишній окольний град),
стіни якого інженерна служба не в змозі була підтримувати з причини її
значної довжини, було виключене зі складу оборонних об’єктів. Роботи
по реконструкції зосередились головним чином на удосконаленні укріп-
лень Старого міста, і тепер термін «крепость» означав укріплення саме
цієї частини міста. «Крепость» отримала «сім полігонів», під якими ма-
лися на увазі бастіони, напівбастіони та редани. На плані 1739 р. уперше
зображені укріплення Дитинця у вигляді фортеці бастіонного фронту.
В середині – другій половині XVIIІ ст. вали Чернігівської фортеці являли
собою насип валгангу шириною від 13 до 22 м на рівні підошви, та висотою
* Ласковский Ф. Материалы для истории инженерного искусства в России. – Ч. ІІІ.
Опыт исследования инженерного дела в России после императора Петра І до
императрицы Екатерины ІІ. – СПб.,1865. – С. 230
Рис. 4. Чергнігівська
фортеця, 1776 р.
9
3–4,5 м. Найбільш потужними були вали виводів – бастіонних укріплень,
що прикривали три брами – Київську, Миколаївську та Водяну. Так, ши-
рина валгангу Київської брами складала 24 м, а висота 7,5 м. Поверх вал-
гангів розміщувалися земляні бруствери, які досить швидко опливали, і
тому вони часто піддавалися ремонтам. У 1739 р. бруствери мали товщину
в основі 2–3 м, висота їх складала 0,8–1,3 м. Згодом бруствери були ви-
правлені й отримали стрілецькі банкети. Гармати, що встановлювалися
на валгангах, вели вогонь «через банк», тобто поверх брустверу, лише у
80–90–х рр. XVIIІ ст. для них стали прорізатися амбразури.
У другій половині XVIIІ ст. Чернігівська фортеця залишалася боє-
здатним укріпленням. Проекти її вдосконалення так і не були реалізова-
ні, певно з причини великої вартості запланованих робіт. Проводилися
лише незначні за обсягом реконструкції. Так, наприклад, у 1786 р. збудо-
вано нову браму між Київським та Катерининським бастіонами*.
Але на той час, у зв’язку з ліквідацією безпосередніх військових загроз
і приєднанням до Російської імперії Правобережної України, Чернігів-
ська фортеця втратила військове значення, й у 1799 р. її було ліквідовано.
При переплануванні міста, згідно з планом 1805 р., вали розкопано, рови
частково засипано і по їхніх трасах прокладено бульвари.
Більшість давніх укріплень зникли, залишки валів на території Пар-
ку культури і відпочинку ім. М. Коцюбинського (парк на Валу) є цінним
джерелом інформації про історію міста і потребують охорони як пам’ятки
археології. Вивчення історії Чернігівської фортеці є важливою складовою
охорони пам’яток історії та культури, розвитку туристичної галузі міста.
Література
1. Вечерський В. Система укріплень Чернігова ранньомодерного часу – втрачена
па м’ятка українського містобудівного мистецтва // Чернігів у середньовічній та
ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи: зб. наук. пр., присвячений
1100-літтю першої літописної згадки про Чернігів. – Чернігів, 2007. – С. 540–553; Іг-
натенко І.М. Верхній замок в Чернігові // Сіверщина в історії України: зб. наук. пр.
– К.–Глухів, 2012. – Вип. 5. – С. 38–41.
2. Ігнатенко І.М., Василенко А.А. Розкопки садиби Чернігівського ремісника середи-
ни ХІІІ – початку XIV ст. // Археологічні старожитності Подесення: Матеріали істо-
рико-археологічного семінару, присвяченого 70-річчю від дня народження Г.О. Куз-
нецова. – Чернігів, 1995. – С. 68–74.
3. ПСРЛ: Западнорусские летописи. – СПб, 1907. – Т. 17. – Стб. 605.
4. Василенко А.А., Игнатенко И.М. Отчет об охранных археологических работах в
1991 г. на детинце города Чернигова Вал (Цитадель). – Чернигов, 1995. – С. 3–8.
5. Ігнатенко І.М., Коваленко В.П. Нові дослідження на Верхньому замку в Чернігові //
АДУ 1991 р.: зб. наук.-досл. пр. археологів України. – Луцьк, 1993. – С. 38–39.
6. ПСРЛ. – М., 1968. – Т. 31. – С. 119.
7. ПСРЛ. – М., 1965. – Т. 13. – С. 58.
* ДАЧО. – Ф. 58. – Оп. 1. – Спр. 356. «О постройке ворот при Черниговской крепос-
ти».
10
8. Ласковский Ф. Материалы для истории инженерного искусства в России. – Ч. І:
Опыт исследования инженерного дела в России до XVIII столетия. – СПб., 1858. –
С. 83.
9. Половникова С.О. «Росписной список» Чернігівської фортеці 1682 р. // Чернігівська
старовина: зб. наук. пр., присвячений 1300-річчю Чернігова. – Чернігів, 1992. – С. 89.
10. План Черниговской крепости с облегающей ситуацией 1739 г. // РДВІА. – Ф. 349. –
Оп. 43. – Спр. 1566. – 1 арк.
11. Ласковский Ф. Материалы для истории инженерного искусства в России. – Ч. ІІІ:
Опыт исследования инженерного дела в России после императора Петра І до импе-
рат рицы Екатерины ІІ. – СПб., 1865. – С. 230.
12. ДАЧО. – Ф. 58. – Оп. 1. – Спр. 356. «О постройке ворот при Черниговской крепости».
Олександр Супруненко (Полтава),
заступник директора по Полтавській обл. ДП НДЦ «ОАСУ»
ІА НАН України, старший науковий співробітник,
кандидат історичних наук
Матеріали козацької епохи з науково-рятівних
досліджень на Полтавщині 2011–2012 рр.
У ході науково-рятівних археологічних досліджень на території Пол-
тавської обл. цілком закономірно виявляються матеріали козацької епо-
хи. Результати таких розкопок, часто здійснюваних широкими площами,
дозволяють отримати уявлення про ті чи інші археологічні об’єкти, які
залишаються майже недоступними під час цілеспрямованих пошуків.
Роботи 2011-2012 рр., окрім уже оприлюднених наслідків досліджень у по-
передньому випуску цієї збірки, надали чимало інформації про старожит-
ності епохи козацтва. Введенню її до наукового обігу саме і присвячена ця
оглядова публікація.
Дослідження в Абазівці Полтавського р-ну. В ході реконструкції ді-
лянки шосе Київ – Харків – Довжанський на території с. Абазівки Пол-
тавського р-ну й обл. восени 2012 р. проведені наглядові роботи (420 м2)
на місці влаштування автопід’їзду в історичному центрі населеного пунк-
ту, на місці, прилягаючому до кол. поміщицького маєтку XIХ ст. Нара-
зі ця ділянка та її округа відомі як поселення черняхівської культури і
XVIII–XIX ст. Абазівка-2 [7, 62–63; 13, 380], котре розташоване на злегка
пониженій частині мису першої тераси правого берега р. Полузір’я (правої
притоки р. Ворскли).
У розкопі виявлені рештки забудови ХІХ ст. кол. с. Єлизаветівки, що
на поч. ХІХ ст. перейменоване в Абазівку [3, 12; 8, 27]. Місце досліджень,
разом із маєтком М.В. Абази, зображене на малюнку козака Чапіги 1852 р.
[6, 708; 16, 21] з додатку-альбому до дослідження М.І. Арандаренка «За-
писки о Полтавской губернии» [1; 2, 23]. Роботи виявили фундаменти
мурованих будівель поміщицької економії, конюшні, псарні і, відповідно,
|