Матеріали козацької епохи з науково-рятівних досліджень на Полтавщині 2011–2012 рр.
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Schriftenreihe: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76468 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Матеріали козацької епохи з науково-рятівних досліджень на Полтавщині 2011–2012 рр. / О. Супруненко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 10-23. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-76468 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-764682015-02-11T03:01:43Z Матеріали козацької епохи з науково-рятівних досліджень на Полтавщині 2011–2012 рр. Супруненко, О. Дослідження пам’яток археології козацької доби 2013 Article Матеріали козацької епохи з науково-рятівних досліджень на Полтавщині 2011–2012 рр. / О. Супруненко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 10-23. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76468 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| spellingShingle |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби Супруненко, О. Матеріали козацької епохи з науково-рятівних досліджень на Полтавщині 2011–2012 рр. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Супруненко, О. |
| author_facet |
Супруненко, О. |
| author_sort |
Супруненко, О. |
| title |
Матеріали козацької епохи з науково-рятівних досліджень на Полтавщині 2011–2012 рр. |
| title_short |
Матеріали козацької епохи з науково-рятівних досліджень на Полтавщині 2011–2012 рр. |
| title_full |
Матеріали козацької епохи з науково-рятівних досліджень на Полтавщині 2011–2012 рр. |
| title_fullStr |
Матеріали козацької епохи з науково-рятівних досліджень на Полтавщині 2011–2012 рр. |
| title_full_unstemmed |
Матеріали козацької епохи з науково-рятівних досліджень на Полтавщині 2011–2012 рр. |
| title_sort |
матеріали козацької епохи з науково-рятівних досліджень на полтавщині 2011–2012 рр. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76468 |
| citation_txt |
Матеріали козацької епохи з науково-рятівних досліджень на Полтавщині 2011–2012 рр. / О. Супруненко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 10-23. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT suprunenkoo materíalikozacʹkoíepohiznaukovorâtívnihdoslídženʹnapoltavŝiní20112012rr |
| first_indexed |
2025-07-06T00:53:05Z |
| last_indexed |
2025-07-06T00:53:05Z |
| _version_ |
1836856834529427456 |
| fulltext |
10
8. Ласковский Ф. Материалы для истории инженерного искусства в России. – Ч. І:
Опыт исследования инженерного дела в России до XVIII столетия. – СПб., 1858. –
С. 83.
9. Половникова С.О. «Росписной список» Чернігівської фортеці 1682 р. // Чернігівська
старовина: зб. наук. пр., присвячений 1300-річчю Чернігова. – Чернігів, 1992. – С. 89.
10. План Черниговской крепости с облегающей ситуацией 1739 г. // РДВІА. – Ф. 349. –
Оп. 43. – Спр. 1566. – 1 арк.
11. Ласковский Ф. Материалы для истории инженерного искусства в России. – Ч. ІІІ:
Опыт исследования инженерного дела в России после императора Петра І до импе-
рат рицы Екатерины ІІ. – СПб., 1865. – С. 230.
12. ДАЧО. – Ф. 58. – Оп. 1. – Спр. 356. «О постройке ворот при Черниговской крепости».
Олександр Супруненко (Полтава),
заступник директора по Полтавській обл. ДП НДЦ «ОАСУ»
ІА НАН України, старший науковий співробітник,
кандидат історичних наук
Матеріали козацької епохи з науково-рятівних
досліджень на Полтавщині 2011–2012 рр.
У ході науково-рятівних археологічних досліджень на території Пол-
тавської обл. цілком закономірно виявляються матеріали козацької епо-
хи. Результати таких розкопок, часто здійснюваних широкими площами,
дозволяють отримати уявлення про ті чи інші археологічні об’єкти, які
залишаються майже недоступними під час цілеспрямованих пошуків.
Роботи 2011-2012 рр., окрім уже оприлюднених наслідків досліджень у по-
передньому випуску цієї збірки, надали чимало інформації про старожит-
ності епохи козацтва. Введенню її до наукового обігу саме і присвячена ця
оглядова публікація.
Дослідження в Абазівці Полтавського р-ну. В ході реконструкції ді-
лянки шосе Київ – Харків – Довжанський на території с. Абазівки Пол-
тавського р-ну й обл. восени 2012 р. проведені наглядові роботи (420 м2)
на місці влаштування автопід’їзду в історичному центрі населеного пунк-
ту, на місці, прилягаючому до кол. поміщицького маєтку XIХ ст. Нара-
зі ця ділянка та її округа відомі як поселення черняхівської культури і
XVIII–XIX ст. Абазівка-2 [7, 62–63; 13, 380], котре розташоване на злегка
пониженій частині мису першої тераси правого берега р. Полузір’я (правої
притоки р. Ворскли).
У розкопі виявлені рештки забудови ХІХ ст. кол. с. Єлизаветівки, що
на поч. ХІХ ст. перейменоване в Абазівку [3, 12; 8, 27]. Місце досліджень,
разом із маєтком М.В. Абази, зображене на малюнку козака Чапіги 1852 р.
[6, 708; 16, 21] з додатку-альбому до дослідження М.І. Арандаренка «За-
писки о Полтавской губернии» [1; 2, 23]. Роботи виявили фундаменти
мурованих будівель поміщицької економії, конюшні, псарні і, відповідно,
11
залишки цегляних стін їх дворищ, воріт до маєтку від Київського шля-
ху, узвіз і колію дороги-в’їзду до двору економії з боку Полтави, а також
чимало ям ХІХ ст., пов’язаних зі влаштуванням внутрішніх перегородок,
опор навісів подвір’я, провали погребів поряд із ними (рис. 1).
У центрі розкопу досліджені рештки господарських споруд кін. XVIII
– поч. XIX ст. – погребів (рис. 1: погр. 1 і 2). В одному з них виявлений про-
вал підземелля, який варто віднести до початку життєдіяльності села у
1-й пол. – сер. XVIII ст. Підземелля археологічно не досліджувалося (про-
копаний лише провал до рівня залягання осунутого зводу споруди, дно
якої знаходилося у масиві лесу).
Погріб 1 (2-га пол. XVIII ст.) – заглиблена в ґрунт нижня частина госпо-
дарської будівлі (рис. 1: погр. 1) мала прямокутну в плані форму, із закруг-
леними кутами, рівні вертикальні стінки в основі. Зорієнтована за дов шою
віссю – півн. захід – півд. схід. З півн. заходу містилася вхідна приступка
у вигляді прямокутної за формою заглибини. Розміри котловану – 3,8 х
5,0 м, входу – 1,55 х 1,65 м; глибини залягання: рівного дна входу – 1,2 м,
прогнутого до центру дна погребу – 1,45 м вздовж довших боків і 1,6 м –
максимальна (рис. 2). Заповнення щільне чорноземне, зі включеннями су-
глинку і просілою тонкою лінзою попелу, в центрі – з провалом, забитим
чорноземом зі сміттям. Дно вимазане шаром кізяку і світло-жовтою гли-
ною. В заповненні містилася кераміка й знахідки кін. XVIII – поч. XIX ст.
У центрі погребу знаходився провал (1,8 х 3,1 м) заглибленого підзем-
ного приміщення, розташованого в материку. Його дно залягало на рівні
близько 6,0 м, а висота становила – 1,8–2,0 м. Встановлена ширина цієї
споруди – 1,9 м, що більш характерно для підземних ходів козацької доби.
Рис. 1. Абазівка, с. Досліджена ділянка поселення Абазівка-2.
План і західний профіль розкопу.
1 – двір економії з допоміжними приміщеннями; 2 – вимостка дороги;
3 – приміщення економії; 4 – ворота і проїзд; 5 – стіна і рештки прибудови;
6 – напрямок підземного ходу (погребу-?) XVIII ст.
Об’єкти: черняхівської культури – ями 3-4, 7, 9-10 та житло 1;
кін. XVIII ст. – погріб 1; ХІХ ст. – погріб 2 та ями 1-2, 5, 8, 11-12.
12
Напрямок збігався зі спрямуванням котловану погребу, а за ним хід під
прямим кутом повертав на півн. схід – в бік підвищення під кол. маєтком
(рис. 1: 6). Провал досліджувався до рівня залягання материкової «проб-
ки» (4,0 м), в заповненні містив чорнозем з розвалом скляного штофу руб.
XVIII–ХІХ ст., нижче – обвалені масиви материкового суглинку. З про-
валу і погребу походила виразна добірка знахідок.
Погріб 2 (поч. XIХ ст.) був заглибленою в ґрунт і материк господар-
ською будівлею майже квадратної в плані форми, з уступом-сходинкою з
півн.-східного кута, знаходився у центрі розкопу (рис. 1: погр. 2). Він мав
рівні вертикальні стінки, зорієнтовані майже за сторонами світу, проко-
пувався до глибини 1,8 м. Розміри котловану – 4,3 х 4,5 м. У заповненні, з
переважанням рихлого чорнозему, печини, суглинку, містилося побутове
сміття кін. XVIII – XIX ст. Навколо відзначені тріщини від провалів під-
земелля, розміщеного нижче заглибини господарської споруди (рис. 1: 6).
Матеріали сер. ХVІІІ – 1-ї пол. ХІХ ст. походили з культурного шару
і з обох об’єктів. До складу керамічного комплексу входили уламки світ-
логлиняних горщиків з високими відігнутими вінцями, орнаментовані
пасками, хвилями і мазками ангобами (рис. 3: 1). Є фрагмент димле-
ної посудини, прикрашеної відбитками зубчастого коліщатка і врізни-
ми лініями, штампованим зиґзаґом. Столовий посуд репрезентований
уламками мисок і тарілок середніх розмірів (дм. 25–28 см), переважно
вкритих зсередини, а ззовні крайкованих білим ангобом, з потовщенням
країв крис і орнаментацією по краю та верху дзеркала пасками, хвилею,
вертикальними мазками, нанесеними червоними і коричневими ангоба-
ми (рис. 3: 2).
Виявлені фрагменти коробчастих кахлів поч. ХІХ ст., з деталями рос-
линного рельєфного фризу, зображенням «вазону квітів» або неорнамен-
тованою лицевою площиною, а також карнизні і коробчасті, що ззовні
вкриті зеленою поливою (рис. 3: 3). Вирізняються розвали штофа із зеле-
ного прозорого скла з невеликим привінцевим комірцем (рис. 3: 4) та май-
же квадратної у перетині пляшечки поч. ХІХ ст. з білого скла з написом
«LONDON» (рис. 3: 5).
Залізні вироби представлені деталлю кріплення складових возу
(рис. 3: 12), уламками підківки до взуття (рис. 3: 13), чавуна з потовщеним
Рис. 2.
Абазівка, с. Погріб 1
кін. XVIII ст.
План і перетин
дослідженої частини.
13
відігнутим краєм і петельчастою ручкою (рис. 3: 8). Є кістяна обкладка
руків’я ножа з дрібними заклепками (рис. 3: 14). Вироби з кольорових ме-
талів репрезентують мідні заклепки, бронзові меблеві гвіздочки зі шляп-
ками (рис. 3: 10-11), литі ґудзики (рис. 3: 7, 9), мідний наконечник піхов
шпаги (рис. 3: 6), свинцеві кулі (рис. 3: 15).
Датування знахідок спирається на нумізматичні матеріали – монети
часу правління Анни Іоаннівни (1730–1740), Єлизавети Петрівни (1741–
1762), Катерини ІІ (1762–1796), Олександра І (1801–1825), засвідчуючи час
функціонування досліджених комплексів у сер. ХVІІІ – на поч. ХІХ ст., а
їх засипання ґрунтом зі сміттям – у 1-й пол. ХІХ ст.
Наглядові дослідження археологічно засвідчили існування у 2-й пол.
– кін. XVIII ст. на місці села хут. Єлизаветівки (Єлизаветиного), яке на
поч. ХІХ ст. було перейменоване в Абазівку. Цікавою деталлю життя ху-
тора є спорудження власниками на його території підземних ходів або
глибоких погребів, що вказує на більш ранній вік заснування населеного
пункту, принаймні, від 1-ї пол. XVIII ст.
Рис. 3. Абазівка, с. Знахідки з об’єктів і культурних нашарувань XVIII–ХІХ ст.
1-3 – кераміка; 4-5 – скло; 6-7, 9-11 – мідь та мідні сплави; 8 – чавун;
12-13 – залізо; 14 – кістка, залізо.
14
Роботи на подвір’ї Троїцької церкви у Диканьці. Влітку 2012 р. про-
водилися наглядові дослідження на подвір’ї пам’ятки архітектури націо-
нального значення – Троїцької церкви (1780 р.) у с-щі Диканьці, на місці
спорудження нового парафіяльного будинку (рис. 4). Попередні роботи
2011 р. виявили рештки фундаменту мурованої 1872 р. та старої дерев’яної
1781 р. дзвіниць, кілька поховань XVIII ст. [10].
Котлован нової будівлі розміщувався зі східного боку від храму. На
ділянці будівництва культурних нашарувань раніше кін. XVII ст. не ви-
явлено. Досліджені об’єкти концентрувалися у півд. частині розкопу. Це
стосувалося як поховань цвинтарю, так і решток господарських споруд
дещо ранішого часу. Під будівельним сміттям зафіксовані 19 безінвен-
тарних захоронень, здійснених за християнським обрядом. Половина з
них належала до складу цвинтаря храму кін. XVIII – поч. ХІХ ст., інша
частина – до підзахоронень біля церкви, влаштованих у 2-й чв. ХХ ст.
(рис. 4).
Рис. 4.
Диканька, смт.
Подвір’я Троїцької
церкви 1780 р.
План і перетин
розкопу на місці
влаштування
парафіяльного
будинку.
15
Нашарування козацької доби виявилися перекритими рештками під-
сипання навколоцерковної території чорноземом і будівельним сміттям у
кін. XVIII ст. Потужність культурного шару руб. XVII – ХVІІІ ст., що міс-
тив велику кількість вуглин, сліди затьоків, попіл, – 0,1–0,4 м. Вивчалися
заглиблені в материк решки 2-х об’єктів, що належали до складу господар-
ських споруд однієї садиби (рис. 4).
Об’єкт 1 – неглибокий котлован прямокутної в плані форми, із за-
плічками завглибшки 1,1 м і розміром 2,8 х 3,2 м, зорієнтований стінками
за сторонами світу. В центрі відкопана менша і майже квадратна в плані
яма розміром 2,3 х 2,4 м, доведена до глибини 1,6 м (площа – 8,6 м2; об’єм –
бл. 6,3 м3). Остання заповнена зволоженим однорідним суглинком, що по
верху перекривався тонкою плямою натопту з домішками попелу. Об’єкт,
вірогідно, є рештками пригрубника – місця складування глини [4, 37].
Об’єкт 2 – з передденним заплічковим уступом шириною 0,7-0,9 м,
розмірами 3,9 х 4,2 м навколо внутрішньої і глибшої квадратної матери-
кової ями (2,4 х 2,4 м), завглибшки 2,8 м. Ця частина будівлі впущена з
рівня давнього горизонту козацької епохи й зорієнтована кутами за сто-
ронами світу. В її східному кутку концентрувалися уламки печини. Кон-
тури заглибини на 0,8–1,1 м перекривала пляма суглинку з попелястими
Рис. 5. Диканька, смт. Подвір’я Троїцької церкви 1780 р.
Знахідки рубежу XVII–XVIII ст.
1, 2, 4-9 – кераміка; 3 – залізо; 10 – скло.
16
домішками. Заповнення погребу складалося з сіро-чорного ґумусованого
ґрунту, насиченого вуглинами і побутовими відходами.
Виявлені уламки кухонного і столового гончарного посуду, що на-
лежали виробам з мореною поверхнею (рис. 5: 7), а також виготовленим
з сірої та світлої глини (рис. 5: 1-2), які датуються руб. XVII–XVIII ст.
З-поміж залишків кухонного посуду наявні фрагменти покришок і сково-
рідок (рис. 5: 4-5), в т.ч. зі свердленими отворами – слідами ремонту. Крім
того, у заповненні містилися уламки орнаментованих лицевих коробчас-
тих, пояскових і кутових кахлів (рис. 5: 6), залізні цвях, ухналь, уламок
ножа (рис. 5: 3), фрагменти керамічної люльки, вкритої зеленою поливою,
іграшки-свистунця (рис. 5: 8-9), скляного посуду і віконниць (рис. 5: 10).
У заповненні трапилася грудка сірої вогкої вимученої глини з відбитками
пальців, – сировини, підготовленої для виготовлення посуду [4, 36].
Таким чином, на схід від місця будівництва Троїцької церкви вже з кін.
XVII ст. існували споруди господи, вірогідно, місцевого ремісника. Отри-
мані матеріали дозволяють датувати досліджені об’єкти і нашарування кін.
XVII – поч. XVIII ст. Не виключено, що на схилах Троїцького пагорба над
заплавою струмка можуть знаходитися рештки горнів диканського гонча-
ра. Поява наступних в часі культурних відкладень на ділянці пов’язана з
будівництвом у 3-й чв. XVIII ст. мурованої Троїцької церкви [5, 74].
Об’єкти фіналу козацької епохи в Петрашівському кургані. Під час
розкопок насипу кургану доби енеоліту – бронзового віку висотою 0,9 і
діаметром понад 30 м у півд.-східній частині с. Петрашівки Кременчуць-
кого р-ну, на краю невеликого піщаного мису правого берега р. Сухого Ко-
белячка, виявлені рештки 17 поховань різних епох, 9 ям, вогнища і стели.
5 поховань і більшість ям відносилися до нового та новітнього часу.
У 2-й пол. XVIII ст. ближче до центру насипу було впущене поховання
2, здійснене у дощатій труні (рис. 6: 1), а пізніше – з кін. XVIII ст. курган
став місцем влаштування невеликого присадибного кладовища (пох. 5, 9 і
12). З існуванням із півн. боку від кургану садиби кін. XVIII – поч. ХІХ ст.
пов’язується спорудження двох господарських ям у півн.-західній полі,
влаштування погребу, а також спроба проникнення до унікальної кам’яної
гробниці-цисти епохи середнього енеоліту – поховання 3 (зняття однієї з
плит перекриття з півд. боку і перекопування її заповнення, датоване зна-
хідками уламків скла та гончарного посуду кін. XVIII ст.) [14, 35–38].
Найвиразнішим у пізньому некрополі є поховання 5, що знаходилося
за 4,5 м на зах. на глибині 0,9 м від умовного центру кургану (далі – УЦ),
було впущене з рівня поверхні насипу. Воно містилося у прямокутній ви-
довженій в плані ямі зі скругленими кутами розмірами 0,70–0,75 х 2,55 м
(1,75 м2). Яма була зорієнтована за довшою віссю з півд. заходу на півн.
схід. Заповнення мішане супіщане, з кількома уламками стінок гончар-
ного посуду кін. XVIII ст., поодинокими вуглинами. На глибині 0,45 м в
ньому виявлений розвал великої скляної пляшки-сулії (рис. 6: 2: 1).
17
Посеред ями знаходилася домовина, виготовлена з товстих дошок
– 3-4 см. Вона мала незначне розширення із півд.-західного боку. Дно
утворювали повздовжні дошки завширшки бл. 20 см і товщиною 2–3 см.
Розміри домовини, виготовленої без застосування залізних цвяхів: довж.
– 2,35 м, шир. – 0,55–0,65 м, вис. – 0,23–0,25 м. У труні знаходився ске-
лет похованого – чоловіка, у віці 45-50 років, викладеного випростано на
спині горілиць, головою на захід – півд. захід. Кістки рук не збереглися,
ноги були розташовані випростано, розведеними в стопах. На дні, поверх
дошок, відзначені сліди текстилю (рис. 6: 2).
Заслуговує на увагу розвал тонкостінної великої винної пляшки на
чверть відра з темнозеленого прозорого скла, з вузькою короткою гор-
ловиною, оповитою по краю нерівномірним масивним потовщеним ва-
ликом, ледь скошеним до плаского зрізу, з покатими плічками і злегка
звуженим циліндричним корпусом на прогнутому до середини дні, міст-
кістю бл. 3 літрів. Вис. – 32 см, дм.: горловини – 2,9 см, основи шийки
– 4,3 см, тулуба – 15,1 см, дна – 13,2 см; товщ. стінок – 1,5–2,0 мм [14,
вкл. VII: 1].
Поховання датується кін. XVIII ст. і належить до числа могил невели-
кого присадибного кладовища.
Доволі цікавою є яма 3, відкрита за 13,7 м на півн. схід від УЦ. Влаш-
тована з рівня північної поли кургану над вибалком. Це – майже кругла
в плані за обрисами велика заглибина, зрізано-конічної, звуженої дони-
зу в перетині форми, з вирівняними, похилими в основі стінками і рів-
ним дном. Її дм. на рівні виявлення – 2,5 м, розміри по дну – 1,55 х 1,65 м
(бл. 4,5 м2), глибина – 3,4 м від УЦ або 2,6 м від рівня поверхні насипу
кургану. Заповнення жовто-сіросупіщане, місцями попелясте, з улам-
ками гончарного і ліпного посуду, окремими кістками свійських тварин
(рис. 6: 3). З визначених – 8 кісток бика свійського від молодої особини,
Рис. 6.
Петрашівка, с.
Курган № 1.
Плани і перетини
поховань 2 (1) і 5 (2)
та ями 3 (3)
кін. XVIII ст.
18
зуби коня та вівці або кози свійських. Дно ями вкривав шар мулистого
ґрунту (грязюки), підстелений тонким прошарком соломи.
У вмісті ями, крім перевідкладеної передскіфської і черняхівської ке-
раміки, виявлені уламки гончарного посуду і скла, що вказували на спо-
рудження об’єкту в 3-й чв. – кін. XVIII ст. З-поміж них був і фрагмент
віконниці прозорого скла з широкою окрайкою (дм. виробу 13 см).
Яма належить до числа господарських об’єктів кін. XVIII ст. За пові-
дом леннями місцевих жителів, подібні споруди до сер. ХХ ст. влаштову-
валися у селі для зберігання кормових буряків [14, 79-81].
Майдани і кургани у кол. с. Біланах Кременчуцького р-ну (лівий берег
р. Псла) складають групу ІІІ з 2-х майданів, кургану та 2-х курганоподіб-
них насипів, розташовану навпроти півд. частини села. Майдани виник-
ли внаслідок розробки на селітру насипів значних за розмірами курганів
скіфської доби.
Найбільший задернований майдан № 1 має округло-підовальну фор-
му, у вигляді кільцевого високого валу, з двома проходами-розривами,
шириною 1,5-2,0 м та підвищенням до середини висоти над входами [12,
62, 63–64, рис. 80–83, 86]. Висота цього валу – 3,5–4,2 м, дм. майдану – 75
х 85 м. У центрі збереглася овальна в плані виямка, глибиною 3,4 м, роз-
міром 30 х 45 м, зорієнтована меридіонально, як і проходи. В їх напрям-
ку наявні рештки буртів у вигляді розтягнутих «вусів», з розширеннями
до країв, що розорюються, заввишки 0,3–1,3 м. За 0,21 км на схід – півн.
схід від великого майдану знаходяться рештки ще одного – майдану № 2,
зай нятого діючим кладовищем. Комплекс майданів – виразна домінан-
та історичного ландшафту мікрорегіону, досить цікавий археологічний
та історико-промисловий об’єкт культурної спадщини, що запланований
до проведення досліджень 2013 р. у зв’язку з будівництвом Біланівського
кар’єру [11, 63–64; 12, 62].
У курганоподібному насипу № 3 на півн. схід від Біланів і поряд з май-
данами (вис. 0,55 м, дм. 22 м) виявлені рештки господарських будівель 1-ї
пол. – кін. ХІХ ст.: 2-х погребів, навісу із залишками печей, господарської
та ін. ям, а також заглибленої промислової споруди – коптильні (рис. 7: 1).
Чорноземно-супіщаний насип утворився внаслідок зсипання на цьо-
му місці до сер. ХVIII ст. ґрунту, вийнятого з насипу майдану № 1, можли-
во, з метою його підготовки до виготовлення селітри. Рихлий масив міс-
тив окремі подрібнені уламки ліпної кераміки доби бронзи і скіфського
часу, кістки тварин і людей, що засвідчували переміщення сюди ґрунту з
великого кургану. З діяльністю селітроварів XVIII ст. пов’язуються окре-
мі знахідки кераміки та вироби з металу, виявлені у заповненні пізніших
об’єктів. Господарські об’єкти, що з’явилися на насипу у 1-й пол. ХІХ ст.,
були полишені у 3-й чв. ХІХ ст. і поступово закидані.
Господарська споруда – об’єкт 2 – існувала, вірогідно, з кін. XVIII ст.
Це були рештки коптильні, виявленої у півн.-східному секторі насипу
19
(рис. 7: 2), що нагадували гончарний горн, відзначаючись значно біль-
шими розмірами (довж. 12,5 м) і глибокою спорудою-«піччю». Остання
– кругла в плані, заглиблена в материк яма (гл. 3,1 м) з вирівняним дном,
вертикальними, трохи розширеними донизу і ледь випаленими (закіпче-
ними) стінками, з рештками дерев’яної решітчастої-? конструкції в основі,
від якої у східний бік відходив вузький передпічний протяг-коридор, зо-
рієнтований стінками в широтному напрямку. Він заглиблювався до 1,2 м
від УЦ зі східного боку, а в передпічному просторі мав прямокутний при-
ямок завглибшки 1,6 м), забитий рослинним попелом. Розміри «передпіч-
ної» ями-протягу складали 1,2–2,3 х 8,7 м, виямку в ньому із зах. боку – 1,6
х 2,0 м, дм. «пічної» камери становив – 3,4 х 3,5 м. Слідів ямок від стовпів
навколо чи перекриття не простежено.
Заповнення відзначалося попелястісю та вмістом численних вуглин. У
його передденні переважав попіл. Верхня частина містила кістки свійських
Рис. 7.
Білани, с.
Група ІІІ,
курганоподібний
насип № 3.
Плани і перетини
насипу з рештками
господарської
забудови
кін. XVIII –
поч. ХХ ст. (1)
та об’єкту 2 (2).
20
тварин, сміття, уламки гончарного і металевого посуду (рис. 7: 2). Із запов-
нення споруди походило чимало знахідок, в т.ч. уламки гончарного море-
ного та сіроглиняного посуду кін. XVIII – поч. ХІХ ст. Найвиразнішим є
світлоглиняний гончарний горщик з рострубоподібним вінцем, широким
приземкуватим тулубом на пласкому дні з утором, з петельчастою пласкою
ручкою-вухом. Він прикрашений візерунком, нанесеним коричневими і бі-
лими рідкими ангобами у вигляді тонких горизонтальних ліній і вписаною
поміж ними хвилею (рис. 8: 1). Вис. – 10,0 см; дм. горла – 11,0 см, тулуба
– 12,1 см. Вирізняється також світлоглиняна іграшка-свистунець у формі
птаха на розширеній підставці-ніжці, вкрита розписом ангобами у вигляді
цяток коричневого і світло-оранжевого кольорів (рис. 8: 2), висотою 4,5 см.
Голівка птаха втрачена, на тулубі наявні 8 отворів. Цікавою знахідкою є й
частина замка кременевої рушниці – затискний гвинт з верхньою губкою
курка, призначений для утримування кременю, з фігурною щічкою та го-
лівкою з прорізом. Ця деталь вогнепальної зброї (рис. 8: 3) має вис. – 4,0 см;
дм. голівки – 0,95 х 1,00 см, розмір планки – 2,3 х 2,6 см.
Отже, насип на місці відвалів ґрунту селітроварників увінчувала гос-
подарська забудова комплексу поміщицької коптильні, що припинила
своє існування до сер. ХІХ ст. Пізніше тут споруджувалися окремі госпо-
дарські об’єкти, позначаючи периферію с. Біланів.
Охарактеризуємо й окремі знахідки, виявлені в ході обстежень під час
проведення робіт.
В ур. Павлівка ІІ на різночасовому розмитому водосховищем поселен-
ні лівобережжя Дніпра на півд. від с. Келеберди Кременчуцького району
[15, 75–80], на місці козацького хутора знайдені світлоглиняні іграшки-
свистунці. Перша – у вигляді фігурки півника, прикрашеного на спинці
прокресленим візерунком, скошеними наколами, з отворами і ляпками
рожево-коричневого ангобу на грудях і спині, друга – стилізованої фі-
гурки птаха, що має два отвори з обох боків від голівки. Вис. «півника»
– 6,0 см; голівка, хвіст і нижня частина втрачені. Вис. меншого «птаха»
– 3,0 см; голівка і ніжка – відбиті. Свистунці надають уявлення про особ-
Рис. 8.
Білани, с.
Група ІІІ,
курганоподібний
насип № 3, об’єкт 2.
Знахідки кін. XVIII
– поч. ХІХ ст.
1-2 – кераміка,
розпис ангобами;
3 – залізо.
21
ливості зразків дрібної художньої керамічної пластики цього куточка іс-
торичної Полтавщини фіналу козацької епохи – поч. ХІХ ст. (рис. 9).
Насамкінець, ремінісценції монументальної поховальної скульптури
козацької епохи, відомої в окрузі Келеберди, відображає реутилізована
стела фіналу раннього бронзового віку, перевикористана в якості пли-
ти-надгробку невеликого кладовища поч. ХХ ст. посеред насипу кургану
№ 8 групи V у вже згаданому вище с. Петрашівці. Остання влітку 2012 р.
перевезена до скансену Комсомольського музею.
Стела – антропоморфна скульптура підпрямокутної, зі скругленими
кутами форми, виготовлена з сірогранітного валуна округло-підпрямо-
кутних обрисів шляхом підтесування країв і кутів. Скульптура має ши-
рокий і низький виступ голови, позначений уступом, вис. 8–9 см. Лицева
поверхня зашліфована. Посеред неї вирізьблений у контррельєфі видов-
жений обрис відбитка лівої стопи людини довж. 20,1 см, зверненої розши-
ренням донизу. Нижче від стопи міститься відрізок прямої лінії, потон-
шеної до країв, довж. 18,5 см (зображення посоха-герлиги – ?). Зворотний
бік – у формі каменю. Стародавні зображення доповнені новаціями поч.
ХХ ст. В центрі плити засвердлений отвір (дм. 4 см), в який на розплавле-
ному свинці була вмонтована основа масивного кованого залізного хреста
(зрізаний мародерами у 1990-х рр.). Зліва у нижній частині стели нане-
сений гравійований напис: «1915 Года 7 ф», що позначає дату поховання і
вміщення стели в якості новітнього надгробку над захороненням.
Розміри скульптури: вис. – 1,31 м; шир. – 1,06 м; товщ. – 0,51–0,68 м,
маса стели – бл. 800 кг (рис. 10). Інформація про знахідку публікувалася,
проте без даних щодо деталей, товщини і маси скульптури [9, 48; 15, 47, 49,
рис. 63].
Таким чином, у ході науково-рятівних досліджень отримані уявлення
щодо специфіки господарських і поховальних об’єктів поч. – кін. XVIII ст.,
розміщених в різних частинах територій кол. Полтавського та Миргород-
ського полків, і які, на жаль, до останнього часу не вивчалися археоло-
гічно. З-поміж них – погреби та яма-пригрубник в Абазівці і Диканці під
Полтавою, майдани та коптильня фіналу цього ж століття у Біланах на
Рис. 9.
Околиці
Келеберди, с.,
Павлівка, ур.
Іграшки-свистунці
кін. XVIII –
поч. ХІХ ст.
Кераміка,
розпис ангобами.
22
Кременчуччині, присадибне кладовище і велика господарська яма – схо-
вище для городини в пониззі Сухого Кобелячка на узбережжі Дніпра, сте-
ла-надгробок тощо. Всі ці об’єкти суттєво розширюють джерельну базу
вивчення фіналу козацької епохи – поч. новітнього часу та мають бути
залучені для наукової реконструкції історичного процесу і вивчення ма-
теріальної культури українського населення XVIII ст.
Література
1. Арандаренко Н.И. Записки о Полтавской губернии Николая Арандаренко, состав-
ленные в 1846 году / Николай Арандаренко / В трёх частях. – Полтава: тип. Губ.
правления, 1848. – Ч. І. – 2, ІІ, 192 с.; 1849. – Ч. ІІ. – 2, IV, 385; 1852. – Ч. ІІІ. – 2, 434,
48 с.
2. Атлас карт и видов к «Запискам о Полтавской губернии», составленным Н. Аранда-
ренком, в 1846 году. – Полтава: литогр. Губ. правления, 1851. – Отд. вып. – 13 ненум.
л. карт, 41 с. ил.
3. Дорошенко М.М. На зламі тисячоліть: докум. повість / Микола Дорошенко. – Пол-
тава: Вид-во «Гротеск», 2001. – 352 с.
4. Ілюстрований словник народної гончарської термінології Лівобережної України:
Гетьманщина / [авт.-уклад. О. Пошивайло]; НМЗУГ. – Опішне : Укр. народознавство,
1993. – 280 с.
5. Мокляк В. О. Троїцька церква / В. О. Мокляк, В. А. Павленко // Звід пам’яток історії
та культури: Полтавська область. Диканський район; [упорядн., наук. ред. В.О. Мок-
ляк]. – Полтава: АСМІ, 2011. – С. 74-76.
6. Мокляк В.О. Чапіга (рр. н. і см. невід.) – народний графік / В.О. Мокляк // Полтавіка:
Полтавська енциклопедія. – Т. 12: Релігія і церква; Центр дослід. історії Полтавщини
Полтав. ОДА; [гол. ред О.А. Білоусько]. – Полтава: Полтав. літератор, 2009. – С. 708.
7. Осаульчук О.М. Реконструкція автомобільної дороги державого значення М-03
Київ – Харків – Довжанський на ділянці км 333+800 – км 347+200, Полтавська об-
ласть: Археологічні вишукування / О.М. Осаульчук, О.Б. Супруненко; РАС Ін-ту ар-
хеол. НАН України; Полтав. експед. ДП НДЦ «ОАСУ» Ін-ту археол. НАН України //
НА ІА НАНУ; НА ЦОДПА. – Ф.е. – Спр. 690. – 125 арк.
Рис. 10.
Петрашівка, с.
Група курганів V, насип № 8.
Стела доби раннього
бронзового віку,
перевикористана
в якості надгробку 1915 р.
Граніт.
23
8. Полтавщина: Енциклопедичний довідник / [відп. ред. А.В. Кудрицький]. – К.: Укр.
енцикл. ім. М.П. Бажана, 1992. – С. 27.
9. Супруненко А.Б. Фёдоровский идол и курган / А.Б. Супруненко; ЦП НАНУ і УТО-
ПІК; ЦОДПА. – К.: ЦП НАНУ і УТОПІК, 2011. – 84, IV с.
10. Супруненко О. Б. Звіт про науково-рятівні археологічні дослідження на місці спо-
рудження котловану дзвіниці Свято-Троїцької церкви у с-щі Диканька Полтавської
області восени 2011 р. / Супруненко О. Б.; ДП НДЦ «ОАСУ» Ін-ту археол. НАН Укра-
їни // НА ІА НАН України; НА ЦОДПА. – Ф.е. – Cпр. 658. – 16, 5 арк.
11. Супруненко О.Б. Звіт про про археологічні обстеження території та округи Біланів-
ського родовища залізистих кварцитів на території Дмитрівської сільської ради м.
Комсомольськ та Кременчуцького району Полтавської області у 2006 р. / Супрунен-
ко О.Б., Шерстюк В.В.; ДП НДЦ «ОАСУ» Ін-ту археол. НАН України // НА ІА НАНУ;
НА ЦОДПА. – Ф.е. – Спр. 439. – 220 арк.
12. Супруненко О.Б. Нові археологічні дослідження на Кременчуччині / Супруненко
О.Б., Шерстюк В.В.; Ін-т археол. НАН України; ЦП НАНУ і УТОПІК; ЦОДПА; [наук.
і відп. ред. Козак Д.Н.]. – К.-Полтава: Техсервіс, ВЦ «Археологія», 2006. – 146 с.
13. Супруненко О.Б. Обстеження зони реконструкції шосе Київ – Харків – Довжан-
ський / О.Б. Супруненко, О.М. Осаульчук, Ю.О. Пуголовок, В.В. Шерстюк // Архео-
логічні дослідження в Україні – 2011: зб. н. пр.; Ін-т археол. НАН України; [гол. ред.
Козак Д.Н.]. – К.-Луцьк: Волин. старожитності. 2012. – С. 380-381.
14. Супруненко О.Б. Петрашівський курган доби енеоліту – бронзового віку / О.Б. Суп-
руненко; Ін-т археол. НАН України; ЦП НАНУ і УТОПІК; ЦОДПА; [відп. ред.
І.М. Кулатова]. – К.: ЦП НАНУ і УТОПІК, 2012. – 140, VIII с.
15. Супруненко О.Б. Пам’ятки археології пониззя Сухого Кобелячка на Полтавщині /
Супруненко О.Б., Шерстюк В.В. / Ін-т археол. НАН України; ЦП НАНУ і УТОПІК;
ЦОДПА УК ПОДА. – К.-Полтава: Дивосвіт, 2009. – 104 с. – (Старожитності околиць
Комсомольська: Част. VІІ).
16. Ханко В.М. Абазівка / В.М. Ханко // Енциклопедія сучасної України / НАН Украї-
ни; НТШ. – К., 2001. – Т. 1А. – С. 21.
Олексій Златогорський (Луцьк),
директор ДП «Волинські старожитності» НДЦ «ОАСУ» ІА НАНУ
Віктор Баюк (Луцьк),
науковий співробітник Державного історико-культурного
заповідника у м. Луцьку
Михайло Вашета (Луцьк),
науковий співробітник Волинського краєзнавчого музею
Археологічні дослідження
пам’яток козацької доби на Волині
(за матеріалами робіт ДП «Волинські старожитності»)
У результаті археологічних досліджень експедиції Дочірнього під-
приємства «Волинські старожитності» державного підприємства «НДЦ
«Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН
України на території Волинської області протягом 2007–2012 років було
виявлено об’єкти і матеріали пізньосередньовічного та нового часів, які
умовно відносимо до пам’яток «козацької доби». Всі вони представляють
|