Селітроварний комплекс у Верхньому Посуллі
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Назва видання: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76470 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Селітроварний комплекс у Верхньому Посуллі / О. Коротя, Є. Осадчий // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 44-48. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-76470 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-764702015-02-11T03:01:49Z Селітроварний комплекс у Верхньому Посуллі Коротя, О. Осадчий, Є. Дослідження пам’яток археології козацької доби 2013 Article Селітроварний комплекс у Верхньому Посуллі / О. Коротя, Є. Осадчий // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 44-48. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76470 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| spellingShingle |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби Коротя, О. Осадчий, Є. Селітроварний комплекс у Верхньому Посуллі Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Коротя, О. Осадчий, Є. |
| author_facet |
Коротя, О. Осадчий, Є. |
| author_sort |
Коротя, О. |
| title |
Селітроварний комплекс у Верхньому Посуллі |
| title_short |
Селітроварний комплекс у Верхньому Посуллі |
| title_full |
Селітроварний комплекс у Верхньому Посуллі |
| title_fullStr |
Селітроварний комплекс у Верхньому Посуллі |
| title_full_unstemmed |
Селітроварний комплекс у Верхньому Посуллі |
| title_sort |
селітроварний комплекс у верхньому посуллі |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76470 |
| citation_txt |
Селітроварний комплекс у Верхньому Посуллі / О. Коротя, Є. Осадчий // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 44-48. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT korotâo selítrovarnijkompleksuverhnʹomuposullí AT osadčijê selítrovarnijkompleksuverhnʹomuposullí |
| first_indexed |
2025-07-06T00:53:10Z |
| last_indexed |
2025-07-06T00:53:10Z |
| _version_ |
1836856839699955712 |
| fulltext |
44
Олексій Коротя (Суми),
магістр історії, провідний спеціаліст групи «Охорони історико-
культурної спадщини» при управлінні культури і туризму
Сумської обласної державної адміністрації
Євген Осадчий (Суми),
старший науковий редактор групи по підготовці обласного тому
«Зводу історії та культури України. Сумська область» при управлінні
культури і туризму Сумської обласної державної адміністрації,
кандидат історичних наук
Селітроварний комплекс у Верхньому Посуллі
Процес освоєння Верхнього Посулля у XVIІ ст. є одним з маловивчених
періодів розвитку Лівобережної України. Традиційно в історичній літера-
турі приділялася увага етапам заселення південних рубежів Путивльсько-
го уділу у середині XVIІ ст., що згодом отримали назву Слобожанщина.
Проблемами, пов’язаними з дослідженням селітроварних комплексів
Лівобережної України, займалися В.Г. Ляскоронський, В.О. Городцов,
Д.Я. Телегін, Б.А. Шрамко, І.Б. Шрамко, О.Б. Супруненко, С.А. Скорий,
Д.В. Каравайко, В.В. Приймак [5; 1, 93–161; 14, 72–74; 8, 2; 10, 88–91].
В останні роки О.В. Коротею було запропоновано методи, спрямовані на
неруйнівне вивчення об’єктів селітроваріння в контексті застосування
сучасних комп’ютерних та ГІС-технологій [3, 86–89].
Значний внесок у вивчення даної проблеми належить Д.І. Багалію,
А.Г. Слюсарському, П.М. Кулаковському, які опублікували ряд грамот, при-
свячених саме процесам заселення прикордонних територій у Посуллі між
Річчю Посполитою та Московською державою. Публікація низки грамот з
архівів Львова, Варшави, Кракова, Москви та ін. дозволило відтворити іс-
торичні події, пов’язані з колонізацією регіону, а також пов’язати виявлені
археологічні об’єкти з певними персоналіями та подіями [5; 6; 10; 4].
Одним з важливих промислів, що визначали розвиток Південної Сі-
верщини у першій половині XVIІ ст., було селітроваріння. Селітровари
стали одними з перших організованих ватаг, що почали освоєння терито-
рій на південь від Путивля. На початку XVIІ ст. найбільшим укріпленим
населеним пунктом Південної Сіверщини були Ромни. Роменська форте-
ця, зведена на укріпленнях дитинця літописних Ромен завдяки вигідному
розташуванню швидко набуває значення регіонального центру польсько-
української колонізації. За десять років існування Ромни вже мали замок,
укріплений острог, де нараховувалося майже 1000 дворів.
Організаторами колонізації Сіверщини були князі Корецькі, Вишне-
вецькі та Жулкевські, які засновували остроги та слободи на незаселених
територіях Московської держави. Але видобутком селітри займалися пе-
реважно люди кн. І. Вишневецького. Саме його ватаги без будь яких по-
годжень з московською владою почали варити селітру на Сулі та Ворсклі.
Цьому сприяли невизначеність меж кордону між Польщею та Москвою
45
та відсутність військових поселень Москви у регіоні. Ситуація, коли кур-
гани знаходилися на спірних територіях, давала змогу ватагам І. Вишне-
вецького вести промисел безконтрольно. На початку XVIІ ст. козаки-селі-
тровари, які працювали на кн. Я. Острозького, укладали угоди з путивль-
ським воєводою на розробку курганів за умови передачі частини добутої
селітри путивлянам. Проте умов договору селітровари не виконували, і
путивльські воєводи перестали співпрацювати з поляками. Згодом, че-
рез свого представника, І. Вишневецький запропонувавши путивлянами
більш вигідні умови, став одноосібно видобувати селітру у регіоні. Варін-
ня селітри на Сулі часто ставало причиною частих збройних сутичок між
селітроварами та загонами ратних людей з Путивля [4, 311–320].
Значна кількість майданів знаходиться за течією р. Сула. Цей регіон з
початку XVII ст. активно заселявся за ініціативою роменського урядника
К. Сіножацького. Басейн р. Сула багатий на курганні могильники. Вони
розташовані на правому високому березі Сули та за течіями невеликих
річок, її правих приток. Переважна більшість курганів складена з чорно-
зему. Висота збережених насипів становить 4–8 м. Це приваблювало сюди
селітроварів. Регіон також багатий на водні ресурси та ліси. Наявність не-
великих річок і струмків долини яких були вкриті лісом ідеально підхо-
дили для роботи селітряних ватаг.
У витоків р. Сула знаходиться найбільший селітроварний комплекс
Путивльського уїзду. Він знаходиться на північній околиці від с. Печище
Сумського району, на правому високому березі річки.
Курганний могильник було виявлено О.В. Коротею та Є.М. Осадчим у
2005 р, у 2012 р. проведено картографування з наступною комп’ютерною
обробкою отриманих даних [9, 28].
Селітроварну майстерню було закладено на території невеликого кур-
ганного могильника. На сьогодні вціліли два насипи діаметром 44 та 23 м
і висотою 2 та 1,4 м. Найбільший насип було використано при видобуван-
ні селітри. Комплекс складається з решток курганного насипу діаметром
60 м. Насип кільцеподібний, має висоту 5–6 м. За зовнішнім виглядом
нагадує корону з сімома вершинами, що утворилися при виїмці грунту.
По центру знаходиться округла лійкоподібна яма глибиною 7 м. Дно ями
пласке, прохід знаходиться у західній частині. Це обумовлене тим, що
саме західна частина знаходиться ближче всього до берега Сули. У півден-
ній частині є технологічний прохід, де було зроблено пандус для вільного
спуску до дна ями. Поряд з цим спуском знаходиться округлої форми май-
данчик діаметром 42 м. Він по периметру оточений ровом глибиною 1,5 м
та валом висотою до 2 м. Поверхня майданчика рівна, має кілька округлих
западин. Ймовірно, що майданчик пов’язаний з технологічним процесом
виварки селітри, але відсутність слідів печей не дає змоги чітко визначи-
ти його як місце виварювання селітри. Відвали відпрацьованого грунту
знаходяться у південній частині комплексу. Найбільший з них має форму
латинської літери «L». Його довжина 142 м на 67 м. Він має кілька вершин,
46
висота яких сягає 3,5–4 м. При будівництві ферми невелика частина ви-
киду була пошкоджена, що дало змогу прослідкувати стратиграфію на-
сипу. Він складався з тонких, потужністю до 0,2 м прошарків материкової
жовтої глини, чорнозему та прошарків сірого попелястого грунту з вугіл-
лям. У північній частині комплексу знаходяться довгі бурти грунту, під-
готовленого для виварювання. Вони мають вигляд своєрідного лабіринту,
спіралей та окремих довгих валоподібних насипів. Складаються вони з
чорнозему без слідів вугілля та домішок глини. Висота буртів становить
0,5–1 м, ширина – 3–3,5 м. Загальні розміри селітрованої майстерні ста-
новлять 202 м на 139 м. Максимальна висота – 6 м. За 0,04 км на північний
схід від комплексу знаходиться котлован заглибленої у материк споруди.
Споруда 1 має прямокутну форму розмірами 16 м на 11 м. і глибину 1,6 м.
Дно пласке, у південній частині споруди знаходиться округлої форми за-
глиблення діаметром 2 м. Споруда № 2 знаходиться за 0,2 км на північ від
комплексу. Вона трапецієподібної форми, розмірами 17 м на 14 м. Глибина
становить 1,5 м.
Майдан відповідає вимогам, які ставили селітровари у XVII ст. до ви-
бору місця проведення промислу. Структура комплексу дозволяє про-
слідкувати увесь процес виварення селітри. Спершу грунт брався з ве-
ликого курганного насипу, згодом для варення селітри почали викорис-
товувати грунт штучно збагачений органічними речовинами. Чітко йде
розмежування використаного грунту у південній частині комплексу та
підготовленого у північній. Використаний грунт за браком місця зсипа-
ли у великі відвали, що за своїми розмірами тільки дещо поступаються
самому майдану. На початковому етапі прохід у західній частині поясню-
ється тим, що саме у цій частині знаходилася річка. Згодом, коли глибина
ями досягла значних розмірів і її дно опинилося нижче проходу, було ви-
рішено улаштувати новий, у південній частині. Він, ймовірно, пов’язаний
з округлим майданчиком, що був частиною виробничих площ майстерні.
Після того, як було використано увесь грунт кургану, селітровари поча-
ли заготовлення додаткової сировини. Звідки брався грунт – невідомо.
Розташованих поряд пошкоджених курганів не було виявлено. Ймовірно,
що для заготівлі грунту для виварювання використовувався чорнозем з
правого високого берега Сули. Його додатково збагачували органічними
речовинами та давали «вилежатися» кілька років.
Імовірно, згадка про цей комплекс міститься у доповідній селітряних
майстрів Д. Горбунова та Д. Лелякова про те, що селітру варять литовські
люди поблизу Сухого Ромна, за Сулою у Ясенового колодязя [4, 362]. Ясе-
новий колодязь можна локалізувати на верхній Сулі, в районі сучасного
села Ясенове Сумського району. Саме на захід від Ясенового знаходиться
селітряна варниця.
Датування комплексу без проведення археологічних досліджень мож-
ливе тільки досить приблизне. Тож запропоноване датування даного май-
дану – XVIІ ст. На користь цього свідчать кілька чинників.
47
Перший – найближча аналогія селітроварному комплексу – майдан
Розрита Могила на Полтавщині [2, 17]. Конфігурація майданів схожа, що
свідчить про схожість технологічних процесів видобутку селітри. Такі
технології використовувалися козаками упродовж XVIІ ст.
Другий – повідомлення архівних джерел про те, що на Верхній Сулі
варять селітру. Це повідомлення може дати верхню дату – кінець 30-х ро-
ків XVIІ ст. [4, 362].
Третій – повідомлення анкетного опитування, опубліковане архієпис-
копом Філаретом, де йдеться про те, що село Печище отримало назву від
решток печей селітроварів, що були розташовані поблизу села. Заснуван-
ня села Печище відбулося у 70-ті рр. XVIІ ст. Це повідомлення дає нижню
дату функціонування селітроварного комплексу [15, 587].
Отже, проаналізувавши отримані в ході дослідження дані можна зро-
бити попередні висновки. Виявлений у Верхньому Посуллі майдан є од-
ним з найбільших у регіоні селітроварним комплексом. Його картографу-
вання дозволило встановити окремі технологічні процеси виварювання
Рис. 1.
Селітрований
комплекс поблизу
с. Печище.
План Є.М. Осадчого
та О.В. Короті 2012 р.
48
селітри. За станом збереження він є одним з небагатьох майданів, де збе-
реглися не тільки відвали землі та рештки зруйнованого насипу кургану,
а й технологічні приміщення. Подібність центрального кільця майдану до
Розритої Могили є ще одним аргументом на користь трактування остан-
ньої саме як залишків селітроварної майстерні XVIІ ст.
Література
1. Городцов В.А. Дневник археологических исследований в Зеньковском уезде Пол-
тавской губернии в 1906 г./ В.А. Городців // Труды XIV АС. – М.: Изд. МАО, 1911.
– Т. 3. – С. 93–161.
2. Каравайко Д.В. Селитроварение на Полтавщине (в свете новейших археологичес-
ких раскопок на Бельском городище) / Д.В. Каравайко, С.А. Скорий, В.В. Приймак.
– Полтава: Полтавський літератор, 2008. – 76 с.
3. Коротя О.В. Дослідження селітроварницького комплексу в урочищі Скоробір /
О.В. Коротя // Феномен Більського городища: збереження, дослідження та популя-
ризація найбільшої в Європі пам’ятки доби раннього залізного віку. Збірник науко-
вих праць та матеріали конференції. – К.: вид. ЦП НАНУ і УТОПІК, 2012. – С. 86–89.
4. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618–1648) /
П. Кулаковський. – К.: Темпора, 2006. – 496 с.
5. Ляскоронский В. К вопросу о курганах – городищах – майданах / В.Г. Ляскоронский
// Труды ХІІІ АС. – М., 1907. – С. 419 – 434.
6. Материалы для истории колонизации и быта степной Украины Московского госу-
дарства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний) в XVI–XVII сто-
летии, собранные в разных архивах и редактированные Д. И. Багалием / Д. И. Бага-
лей. – Харьков, 1886. – Т. 1. – 383 с.
7. Материалы для истории колонизации и быта степной Украины Московского госу-
дарства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний) в XVI–XVII сто-
летии, собранные в разных архивах и редактированные Д. И. Багалием / Д. И. Бага-
лей. – Харьков, 1890. – Т. 2. – 420 с.
8. Мурзін В. Більське городище / В. Мурзін, Р. Ролле, О. Супруненко. – Київ –Гамбург–
Полтава: Археологія, 1999. – 104 с.
9. Приймак В. В. Північний схід Дніпровського Лівобережжя у кінці ХVІ–ХVІІ ст. (іс-
торико-археологічні нариси) / В. В. Приймак, Є.М. Осадчий. – Полтава: ТОВ «Фірма
Техсервіс», 2006. – 70 с.
10. Приймак В.В. Табір селітроварів на території Більського городища / В.В. Приймак,
В.М. Приймак, Є.М. Осадчий, А.І. Охріменко, О.В. Сидоренко, О.Ю. Федюн // АЛЛУ.
– Полтава: Археологія, 2007. – № 1–2. – С. 88–91.
11. Слюсарский А.Г. Социально–экономическое развитие Слобожанщины XVII–
XVIII вв. / А. Г. Слюсарский. – Харьков: Харьков. книжное изд-во, 1964. – 460 с.
12. Супруненко О.Б. Археологія в діяльності першого приватного музею України. Лу-
бенський музей К. М. Скаржинської / О. Б. Супруненко. – Київ – Полтава: Археоло-
гія, 2000. – 392 с.
13. Супруненко О.Б. Селітроварницький стан на Більському городищі / О.Б. Супрунен-
ко, В.В. Шерстюк, Ю.О. Пуголовок. – К.: вид. ЦП НАНУ і УТОПІК, ЦОДПА, 2010. –
96, 4 с.
14. Телегін Д.Я. Про так звані «розриті могили» або майдани і їх роль в археології та іс-
торії доби Українського козацтва XVI – XVIII ст. / Д. Я. Телегін // Нові дослідження
пам’яток козацької доби в Україні. Часи козацькі: збірник наукових статей. – К.: вид.
ЦП НАНУ і УТОПІК, 1997. – Вип. 6. – С. 72–74.
15. Филарет (Д.Г. Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской
епархии / Архиепископ Филарет.– М.: Типография В. Готье, 1857. – Отд. ІІІ. – 604 с.
|