Характеристика способів видобування селітри на теренах України у ХVІІ–ХІХ ст.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Шерстюк, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2013
Schriftenreihe:	Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
Schlagworte:	Дослідження пам’яток археології козацької доби
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76473
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Характеристика способів видобування селітри на теренах України у ХVІІ–ХІХ ст. / В. Шерстюк // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 49-57. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-76473
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-764732015-02-11T03:02:11Z Характеристика способів видобування селітри на теренах України у ХVІІ–ХІХ ст. Шерстюк, В. Дослідження пам’яток археології козацької доби 2013 Article Характеристика способів видобування селітри на теренах України у ХVІІ–ХІХ ст. / В. Шерстюк // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 49-57. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76473 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби
spellingShingle	Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби Шерстюк, В. Характеристика способів видобування селітри на теренах України у ХVІІ–ХІХ ст. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
format	Article
author	Шерстюк, В.
author_facet	Шерстюк, В.
author_sort	Шерстюк, В.
title	Характеристика способів видобування селітри на теренах України у ХVІІ–ХІХ ст.
title_short	Характеристика способів видобування селітри на теренах України у ХVІІ–ХІХ ст.
title_full	Характеристика способів видобування селітри на теренах України у ХVІІ–ХІХ ст.
title_fullStr	Характеристика способів видобування селітри на теренах України у ХVІІ–ХІХ ст.
title_full_unstemmed	Характеристика способів видобування селітри на теренах України у ХVІІ–ХІХ ст.
title_sort	характеристика способів видобування селітри на теренах україни у хvіі–хіх ст.
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2013
topic_facet	Дослідження пам’яток археології козацької доби
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76473
citation_txt	Характеристика способів видобування селітри на теренах України у ХVІІ–ХІХ ст. / В. Шерстюк // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 49-57. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
work_keys_str_mv	AT šerstûkv harakteristikasposobívvidobuvannâselítrinaterenahukraíniuhvííhíhst
first_indexed	2025-07-06T00:53:17Z
last_indexed	2025-07-06T00:53:17Z
_version_	1836856846849146880
fulltext	49 В’ячеслав Шерстюк (Полтава), магістр, завідуючий відділом Центру охорони та досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації Характеристика способів видобування селітри на теренах України у ХVІІ–ХІХ ст. Історія розвитку галузі «дохімічного» виробництва селітри на теренах України має понад 300-літню історію свого становлення. Першопочатки цього промислу на її теренах фіксуються ще в ХVІ ст., наступного століт- тя селітроварний промисел стає одним з найприбутковіших та найважли- віших напрямів промислового виробництва, залишаючись таким майже до кінця ХІХ ст. Безперечно, за вказаний період процес селітроваріння еволюціонував, видозмінювалися і удосконалювалися способи виробни- цтва селітри. Саме характеристиці та аналізові таких способів і присвя- чена ця робота. Градації вказаних різновидів можна зробити за кількома факторами. Для означеної характеристики в цій роботі обрані різні ознаки сировин- них баз селітроваріння зазначеного «дохімічного» періоду. Вивчення процесу селітроваріння саме в цьому ракурсі дає змогу диференціювати розвиток цієї галузі на ряд етапів. У подальшому на цій основі може бути здійснення датування селітроварницьких комплексів за ознаками вико- ристовуваної ними сировини. Найважливішими з яких виглядають такі: джерела утворення сировини, об’єкти сировинної бази, наявність спеці- альної підготовки сировини. 1. Перший із таких способів розподіляється за основним джерелом по- ходження селітроварної сировини. У працях європейських вчених, почина- ючи з ХІІІ ст. і аж до другої половини ХІХ ст., зустрічаємо величезну кіль- кість описів різноманітних селітровмісних основ, способів їх приготування та подальшої розробки. Їх аналіз дає змогу диференціювати способи селіт- роваріння за вказаною ознакою на два види, що відмінно різняться своєю сировинною основою. Дві найбільші групи таких способів можна умовно назвати «рослинний» та «тваринний» (до останнього входять і залишки ант ропогенної життєдіяльності). З самої їхньої назви випливає визна- чення основного джерела походження їх органічного складу. Чи не вперше опис з подібним використанням градації можливостей виробництва селіт- ри знаходимо в книзі Марка Грека «Liber Ignum ad Comburendum Hostes» (бл. 1300 р.), де «рослинний» водночас називається «земляним» способом. Для Європи спершу основною сировинною базою були природні нальо- ти солей на стінах. Пізніше, при збільшенні потреби в цій сировині, актив- но починає використовуватися гній чи йому подібні рештки. Варто заува- жити, що «рослинний» досить довгий час не був характерним для Західної Європи, тут в більшій мірі застосовувався «тваринний» спосіб. Останній, як сировину, використовував біологічні залишки життєдіяльності тварин 50 та людей. Безперечно, він давав значно більший «вихід» селітри, ніж «рос- линний». Та, на жаль, його застосування було обмежене місцями значно- го скупчення населення і худоби, що спостерігалося лише на незначних територіях. Окрім того, сировина, використовувана в цьому способі, була в значно обмеженій кількості. Унаслідок цього, в подальшому, увага селіт- ряних майстрів все більше переключається на «рослинний» спосіб. Збільшення потреби в поросі, і, відповідно, селітрі з ХVІ ст. спонукала всю Європу до значного використання «земляного/рослинного» способу: хоч він був більш трудомісткий та менш прибутковий, але міг здійснюва- тися на значно більших площах і в значних об’ємах. В більшості випадків цей спосіб використовувався як додаток до «тваринного». Але, на жаль, подібною градацією для характеристики способів ви- робництва селітри користуватися доволі незручно, адже у більшості ви- падків, особливо в ХVІ–ХІХ ст., використовувалася сировина, що мала комбінований характер походження, майже без застосування основи з чистим «рослинним» чи «тваринним» походженням. 2. Другою ознакою, за якою можна здійснити вказану диференціацію, є сировинна основа селітроварного промислу – як то стіни будівель, куль- турні нашарування та вали фортець і містечок, кургани з кладовищами і т.д. Найдавнішим способом добування селітри можна, безперечно, вважа- ти добування її зі стін будівель, переважно підвальних і каналізаційних, особливо – вапняних, де вона утворювалася в природніх умовах у вигляді незначного нальоту (рис. 1) [1]. Безперечно, в такому вигляді й відбулося знайомство людини з цією органічною речовиною. Але кількість селітри, видобутої таким чином, навіть в умовах густіше населеної (у порівнянні з Україною) Західної та Центральної Європи, могла забезпечити потребу лише на первинних етапах розвитку феєрверків та артилерії. Як зазначав Г. Агрікола, «стінну селітру» доцільно було додавати в бурти виробленого ґрунту для подальшого розвитку процесу селітротворення [2]. Для Украї- ни подібний «стінний» спосіб міг бути застосовуваний лише для західних територій, Поділля і Криму, але документально нами поки що не знайдено підтвердження використання такої сировинної бази. Іншим різновидом сировинної основи є культурні нашарування й вали давніх (і не дуже) укріплень та населених пунктів. Спосіб видобування селітри з використанням означеної сировини можна назвати «городи- щенським», адже на теренах України та Східної Європи, особливо в ХVІ– ХVІІ ст., подібні промисли влаштовувалися на стародавніх укріпленнях скіфської і давньоруської епох, у тому числі – перезаселених чи таких, що безперервно продовжували своє існування. Пізніше, у ХVІІІ ст. до цього переліку було долучено й вали з культурними шарами козацьких містечок. У цьому випадку біологічними джерелами селітротворення були як рослинні органічні покидьки, так і тваринні й людські, в різній мірі їх по- єднання. 51 Причина, чому ці вали, на відміну від оборонних укріплень скіфського чи давньоруського часу, були «ласим шматком» для розробки, здається простою. Так, оборонні укріплення скіфського часу містили досить мало в своїй основі дерев’яних конструкцій, значно рідше зводилися вони з куль- турних нашарувань. Плюс до того ж значний часовий проміжок сприяв вимиванню солей з ґрунту. Єдиний відомий факт селітроваріння на горо- дищах скіфського часу зафіксований на Більському Західному укріплен- ні. Використання виключно цієї частини серед усіх укріплень в якості сировини чи місця влаштування варниць можна пояснити лише тим, що існувало тут і не було характерним для інших територій. Безперечно, – це зольники-попелища: останні також могли використовуватися як збагаче- ний поташем (золою) ґрунт для вилужування, можливо, і як сировина [3]. Як здається, лише цим можна пояснити відсутність слідів селітроваріння на інших ділянках укріплення Східного та Великого Більського городищ, синхронних укріплень Посулля та Попсілля. Більш привабливими (по відношенню до скіфських) у цьому відно- шенні для селітроварів, особливо на першому етапі, виглядали залишки фортифікаційних споруд давньоруських городищ. Зважаючи на те, що більшість з них будувалися за інтенсивного використання деревини (клі- ті, башти тощо), та зводилися вже дуже часто з використанням ґрунту вже існуючих селищ, вони містили значно більше органічних решток, і, відпо- відно, давали більший вихід селітри, ніж більш давніші городища. Най- більш привабливими для облаштування селітроваріння були городища покинуті не так давно, чи взагалі ті, життя на яких не припинялося упро- довж останніх 50–100 років. Саме тому «городищенський» промисел набув свого поширення пере- важно в північних районах Лівобережжя та у Московії. Лише з середини – другої половини ХVІІІ ст., за останні 50–100 років від перезаселення цих теренів, у міських валах та культурних нашаруваннях населених пунктів Лівобережжя зосередилася більш-менш достатня кількість солей для рентабельності їх вироблення на селітру. Наступним важливим ресурсним ланцюжком селітроваріння україн- ських просторів є насипи стародавніх курганів, звідки спосіб і отримав назву «курганний». Відносно причин виникнення та основних елементів цього способу вже писалося в окремій праці [4]. Як помітно з характеру вусів майданів, вилужувалася уся вийнята з насипу земля, а не лише могильна (ґрунт із заповнень поховань). Тобто, походження сировини тут також мало комплексний характер: більшою мірою «рослинний» (основний масив насипу), меншою – «тваринний» (могили, нори). Започаткування «курганного» селітряного виробництва на теренах України припадає на самий початок ХVІІ ст. Саме перша половина цього століття є піком розвитку вказаного різновиду виробництва. Можливо, з 52 середини ХVІІ ст. цей спосіб значно занепадає [5], певно, місцями видо- змінюється (долучається «вторинна» підготовка?). Остаточне затухання «курганного» способу триває упродовж першої половини ХVІІІ ст. [6] Основним способом видобування селітри на території Московського царства в ХVІ ст. був виключно «городищенський», а використання «кур- ганного» з’являється лише в 1620-х роках на прикордонні з Річчю По- сполитою (не лише на місці поширення курганів, а й на місці контакту з литвинами-черкасами). Пізніше він поширюється і на значно східніші території Московії. Таким чином, є всі підстави припустити, що «курган- ний» спосіб видобування селітри був запозичений саме в польсько-ли- товському середовищі, у майстрів, що доволі часто служили на царську корону. Не виключено, що зворотній рух поширення та розвитку втілився для «городищенського» різновиду. Отже, в значній мірі «курганний» спосіб виробництва селітри можна назвати «польсько-литовським», а городищенський, – «московським». Принаймні, ця різнонаправлена спрямованість яскраво простежується для ХVІ – першої половини ХVІІ ст. Інші сировинні бази селітроваріння або ж несуттєві, або ж можуть бути включені до вищеописаних, а тому детально розглядатися не будуть. 3. Ще однією з ознак, за якою можна здійснити умовний розподіл спо- собів виробництва селітри в «дохімічний» час розвитку промислу, є фак- тор наявності/відсутності спеціальної підготовки сировини. Тобто, яка використовується для селітроваріння основа: та, що утворилася природ- но, без умисних дій з підготовки селітроносної сировини, чи в результаті спеціальних заходів за завчасною заготівлею такого «напівфабриката». Вказані способи суттєво відрізняються один від одного. Перший із них використовує сировинну базу, що утворилася незалежно від бажання і потреб селітроварного виробництва. Утворення селітри в цьому випадку мало спорадичне та випадкове походження. Безперечно, ця сировина утво- рюється також, переважно, унаслідок значного антропогенного впливу, але без зумисного свого направлення на селітроварну галузь. Зважаючи на те, що цей спосіб використовував уже в переважній більшості готову сирови- ну, процес видобування селітри тут здійснювався відразу ж, «миттєво», без тривалих підготовчий етапів з селітротворення та збагачення ґрунту. У книзі Г. Агріколи «De re metalica» (1556 р.) міститься опис кількох способів виготовлення селітри. Усі вони засновані на тому, що видобуван- ня проводиться відразу ж, без додаткової обробки сировини. Основний зміст виробництва був майже аналогічним способам наступних періо- дів: вилужування землі водою з пошаровою розкладкою селітроносного ґрунту та реагентів (вапна, попелу тощо) та наступного поетапного ви- варення селітровмісного розчину (рис. 2) [7]. Для території південно-за- хідного прикордоння Московії ХVІІ ст. знаходимо кілька підтверджень саме «миттєвого» виробництва селітри зі вже наявної готової сировини 53 природнього походження [8]. Немає описів підготовчого етапу та буртів серед польських документів першої половини ХVІІ ст. [9], і в доволі роз- горнутому «Розписі селітряного варіння»1699 р. [10]. На жаль, власної назви цей спосіб в літературі не отримав. Вбачаємо доцільним дати йому найменування «майданний». Безперечно, це понят- тя має більш ширше тлумачення, застосовується і для інших промислів, але саме воно найбільш наближене до розкриття суті цього селітроварно- го прийому. Так, безперечно, основними об’єктами, що використовували «мит- тєвий» спосіб виробництва селітри на території України (особливо Подніпров’я), були стародавні кургани. В історичних документах Речі По- сполитої першої половини ХVІІ ст., якраз в час започаткування різновиду цього промислу на теренах України, місця виробництва селітри з могил називаються виключно «майданами». Досить часто назва «майдан» зу- стрічається і в описах Московських документів для позначення саме по- дібних курганних виробництв. Інший синонімічний термін – «завод», – у першій половині ХVІІ ст. по відношенню до селітроварного промислу зустрічався майже винятково лише в документах Московської адміністрації, позначаючи два поняття: місце виробництва селітри, переважно, «городищенським» способом, а подекуди – і сам реманент, обладнання, тяглову силу і т.д. такого вироб- ництва [11]. Пізніше, наприкінці ХVІІ ст. – на початку ХVІІІ ст. на території то- дішньої Гетьманщини термін «майдан» часом починає зустрічатися на рівні із «заводом». Як здається, в більшій мірі це є ознакою поширення лінгвістичного впливу Московської держави на Україну. Хоча в окремих випадках, принаймні з 1720-х років, маємо констатацію використання цих двох термінів одночасно до виробництва, де вже були бурти [12]. І лише з середини ХVІІІ ст. поняття «майдан» зникає повністю, поступаючись терміну «завод». Причому, курганні варниці Подніпров’я аж до свого по- вного зникнення називалися виключно «майданами», незважаючи на за- силля поняття «завод» на інших територіях. Не можна не помітити, що саме на цей час припадає розвиток «буртово- го» способу. Таким чином, принаймні, для ХVІІІ ст. у значній мірі можна пов’язати поняття «завод» з «буртовим» (зі спеціальною, у т.ч. – первин- ною, підготовкою сировини) способом виробництва селітри, тоді як тер- мін «майдан» аж до самого кінця свого використання майже у виключній мірі позначав виробництва (зазвичай, курганні), де використовувалася «миттєва» розробка селітри, принаймні, без первинної підготовки. Отже, ця назва для позначення вищеописаного способу виробництва селітри здається найбільш вдалою. Головну роль у виборі місця розташування селітроварного комплексу з використанням «майданного» способу виробництва відігравав завжди 54 ресурсний чинник: там де знаходилася ресурсна база (курган, вал, куль- турний шар) тут же чи в найближчій околиці розміщувалися об’єкти се- літроваріння. Звісно, враховувалося й розташування інших необхідних сировинних баз (паливної (дров), води тощо) і т.д. На противагу «майданному» інший спосіб, названий нами «бурто- вим», використовував сировину, що спеціально підготовлювалася май- страми для подальшого виробництва після визначеної часової витримки (від 2–3 до 10–12 років у залежності від методів розробки). Назва цього різновиду взята від поняття «бурт», що якраз й означає насип, складений з ґрунту та різних селітровмісних і селітротворних речовин, каталізаторів, спеціально сформований з метою утворення в ньому селітряних солей. Заготовка селітровмісної сировини могла відбуватися на різних ета- пах промислу. Так, «первинна» підготовка сировини відбувалася ще до того, як розпочиналося селітроваріння: брався або ж вже досить багатий на селітру «напівфабрикат» (як то культурні нашарування), або ж про- ста багата на гумус земля, і збагачувалася селітротворними компонента- ми (гній, перегній, сміття, листя і т.д.). Далі вона доукомплектовувалася реагентами (попелом, вапном), розпушувачами (листя, гілки, іноді пісок тощо). Все це витримувалося певний відрізок часу (від 2–3 до 5–6 років), сам бурт вимагав прискіпливої уваги по розпушуванню, поливанню та, часом, обмеження доступу дощової води. Лише після цього починався процес вилужування селітри з ґрунту бурта. «Вторинна» підготовка повторює усю цю процедуру, лише з тією від- мінністю, що використовує вона вже одного разу «виварену» селітряну землю, і час настання готовності такого бурта був значно тривалішим (до 10–12 років). Як бачимо з опису цієї технології, подібний метод через значну часо- ву тривалість та необхідність постійної присутності майстрів на місці розміщення буртів був абсолютно безперспективним в умовах постійної військової загрози та більше підходив у комплексі з «городищенським». Саме тому на теренах України він здобуває свого поширення значно піз- ніше у порівнянні з Європою. На землях останньої «буртові заводи» відо- мі ще принаймні з ХVІ ст. Про це свідчать і «рецептури» Г. Агріколи [13] (див. нижче), і німецька гравюра ХVІ ст. з книги Оскара Гутмана (рис. 3) [14]. Хоча, як здається, у подібний спосіб вироблялася сировина більшою мірою тваринного походження. З першої половини – середини ХVІІІ ст. «буртовий» спосіб стає панів- ним, а з кінця століття – єдиним на теренах України. Заводи цього часу вже носять ознаки первинних підприємств (рис. 4) [15]. Використовуючи праці вчених хіміків та істориків кін. ХVІІІ – поч. ХХ ст., де згадується та аналізується виключно «буртовий» спосіб селітряного виробництва, до- слідники ХХ – поч. ХХІ ст. досить часто не вбачали різниці між цими дво- ма способами, і невимушено переносили використання буртових насипів 55 і на варниці ХVІІ ст. – поч. ХVІІІ ст. Але як було наведено вище, все ж таки принципова різниця між ними існує. Саме аналіз цих аспектів дає змогу здійснити спробу періодизації селітродобувної справи на Лівобережжі. Безперечно, досить часто «майданний» та «буртовий» способи могли поєднуватися в межах одного виробництва. Так, як зазначав Г. Агрікола у вищеназваному виданні, перероблений (вилужений) ґрунт та відходи ви- варювання можна було б використовувати ще раз, при їх насипанні в одну купу разом з деревним гіллям, після чого земля знову утворювала селі- тру через 5–6 років [16]. Застосування у комплексі з «городищенським» на першому етапі «майданного», а на другому – «буртового» способі ви- робництва вбачається можливим для часу другої половини ХVІІ – пер- шої половини ХVІІІ ст., а можливо, – навіть і в другій половині ХVІІІ ст. при інтенсифікації розробки селітри з фортечних укріплень. Тоді як для «курганного» «буртовий» різновид не характерний через порівняну бід- ність основної частини насипу на натрові солі. Як бачимо, на певних етапах ці два способи не лише могли, а скоріше за все співіснували. Певно, «майданний» спосіб на теренах України був чи не єдиним у період з ХVІ по середину ХVІІ ст., домінантним в другій по- ловині ХVІІ – на початку ХVІІІ ст., і упродовж першої половини ХVІІІ ст. він поступово «здає свої позиції» перед іншим, «буртовим». Останній, здобувши свого розвитку на території Західної та Централь- ної Європи ще в ХVІ ст., на території України здобуває свого поширення з початку ХVІІІ ст. (більш раніше його застосування можливе, але поки що не підтверджене відомими документами). Після активного державного втручання у 1710-х рр. у селітроварну галузь цей різновид поступово ви- тісняє «майданний», особливо, в поєднанні з «городищенським». Тоді як у поєднанні з «курганним» цей спосіб майже не зустрічається. На можли- Рис. 1. Добування селітри «стінним способом». Середньовічна гравюра. Рис. 2. Вигляд європейської селітро- варної «майстерні». Гравюра з праці Г. Агріколи «De re metalica» (1556 р.). Рис. 3. Селітроварний завод з буртовим способом виробництва на німецькій гравюрі середини ХVІ ст. Малюнок з книги О. Гуттмана «Monumenta pulveris pyrii» (1906 р.). 56 ве його застосування в окремих випадках при розробці курганів можуть свідчити окремі результати розкопок буртів майданних виробництв. Хоча останні ще потребують свого прискіпливішого вивчення. Диференціація розвитку селітроварного промислу за вказаними озна- ками походження та розробки сировинних основ здійснена також із за- значенням хронологічних та територіальних рамок їх поширення. Це дає змогу в майбутньому за відсутності історичних документів та речових артефактів датувати той чи інший селітроварний комплекс (як то залиш- ки насипу кургану-майдану з вусами чи виварених буртів заводу) саме за цими ознаками. Література 1. Ulrich Bretscher’s Black Powder Page. Saltpeter // Режим доступу : http://www.musketeer. ch/blackpowder/saltpeter.html. 2. Агрикола Г. О горном деле и металлургии : в 12-ти книгах. Изд. 2-е / Геогрий Агрико- ла / ред. С. В. Шухардина. – М. : Недра, 1986. – С. 252 3. Шерстюк В. Сировинна база селітроваріння ХVІ–ХVІІ ст. Східної Європи / В’яче- слав Шерстюк // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні : зб. наук. ста- тей у 2-х частина / НДЦ «Часи козацькі, УТОПІК, Центр пам’яткознавства НАН України та ін. / ред. кол. : Титова О. М., гол. ред., Біляєва С.О., Виногродська Л.І. та ін. – К. : ТОВ НВП «Ферокол», 2012. – Вип. 21. – Частина І. – С. 52. – (Серія : «Бібліо- течка «Часи козацькі»). 4. Там же. – С. 50–52. 5. Шерстюк В. В. До першовитоків селітроварного промислу на Лівобережній Украї- ні (перша половина ХVІІ ст.) / Шерстюк В. В. // Старожитності Лівобережного Подніпров’я–2013 : зб. наук. праць / ред. кол. : Супруненко О. Б., наук. ред., Іва- кін Г. Ю., Ковальова І. Ф. та ін. – К.–Полтава : Гротеск, 2013. – С. 20–23. 6. Шерстюк В. В. Хронологія та етапи розвитку селітроваріння в Лівобережному По- дніпров’ї / В. В. Шерстюк // Сіверщина в історії України. – 2013. – Вип. 6. – У друці. 7. Агрикола Г. О горном… – С. 250–252. – Рис. на с. 252. 8. Акты Московского государства, изданные Императорской академией наук / Под ред. Н.А. Попова. – Т. І. Разрядный приказ. Московский стол. 1635–1659. – Санкт- Петербург : Типография Императорской академии наук, 1894. – № 162. – С. 105. – № 163. – С. 106 і т.д. 9. Напр.: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Tom 10 : Ziemie Ru- skie. Ukraina. Kijów-Bracław / Dzial II-gl opisane przez A.Jablonovskiego // Źródła dziejowe. Рис. 4. Вигляд «класичного» слобожанського-? селітрового заводу кінця ХVІІІ – ХІХ ст. За О. Пономарьовим, 1980. 57 – Warszava : Sklad glóvny w Księgarni Gebethnera i Wolffa, 1894. – T. XXI. – S. 181-182, 187, 206, 223, 466, 623 та ін. 10. Оглоблин Н.Н. Бытовые черты ХVІІ века / Н.Н. Оглоблин // Русская старина. – СПб, 1892. – Том 74. – Апрель, май, июнь. – №№ 4–6. – № ХХVІІ. – С. 693–694. 11. Акты… – № 232. – С. 254. 12. Лазаревский А. Люди старой Малороссии. 2. Милорадовичи / Ал. Лазаревский // Киевская старина. – 1882. – Т. І. – № 3. – Март. – С. 489–490. 13. Агрикола Г. О горном… – С. 252. 14. Guttmann O. Monumenta pulveris pyrii : Reproductions of ancient pictures concerning the history of gunpowder, with explanatory notes / Oscar Guttmann. – London : Balham S. W., 1906. – 34 p., 102 picture. 15. Пономарев А. М. Промышленность России в ХVІІІ веке : к вопросу о генезисе капи- тализма / А. М. Пономарев. – Ярославль : Ярослав. гос. ун-т, 1980. – 96 с. 16. Агрикола Г. О горном… – С. 252. Олексій Коротя (Суми), магістр історії, провідний спеціаліст групи «Охорони історико- культурної спадщини» при управлінні культури і туризму Сумської обласної державної адміністрації Євген Осадчий (Суми), старший науковий редактор групи по підготовці обласного тому «Зводу історії та культури України. Сумська область» при управлінні культури і туризму Сумської обласної державної адміністрації, кандидат історичних наук Сучасні методи дослідження селітроварного комплексу в урочищі Cкоробір Однією з численних категорій пам’яток археології Лівобережної Укра- їни є майдани. Ці залишки діяльності селітроварів можна вважати най- більш складними об’єктами для картографування та подальшого вивчен- ня. Складна будова, наявність окремих частин з різними показниками висот утруднює створення їх планів з відображенням просторової моделі. Найчастіше дослідники зупиняються на фіксації контурів майдану та буртів відпрацьованого ґрунту. Проте, за такими схемами можна отрима- ти тільки дані про його конфігурацію, а його висотні характеристики за- лишаються поза увагою дослідників. Часто майдани, що розташовані у відкритій степовій місцевості, на сьогодні майже розорані. На поверхні можна зафіксувати окремі підви- щення та западини. Часто це призводить до того, що у плані фіксуєть- ся тільки основний підковоподібний або кільцеподібний насип, а бурти вже мають такий стан збереженості, що їх фіксація можлива винятково за допомогою приладів точного вимірювання – тахеометрів та систем су- путникової навігації. Для фіксації подібних об’єктів ефективним є вико- ристання супутникових або аерофотознімків, де чітко фіксуються світлі плями вивареного ґрунту.

Характеристика способів видобування селітри на теренах України у ХVІІ–ХІХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge