Майдани і майданоподібні споруди Чорнобаївщини
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Назва видання: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76474 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Майдани і майданоподібні споруди Чорнобаївщини / О. Прядко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 63-68. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-76474 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-764742015-02-11T03:02:20Z Майдани і майданоподібні споруди Чорнобаївщини Прядко, О. Дослідження пам’яток археології козацької доби 2013 Article Майдани і майданоподібні споруди Чорнобаївщини / О. Прядко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 63-68. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76474 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| spellingShingle |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби Прядко, О. Майдани і майданоподібні споруди Чорнобаївщини Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Прядко, О. |
| author_facet |
Прядко, О. |
| author_sort |
Прядко, О. |
| title |
Майдани і майданоподібні споруди Чорнобаївщини |
| title_short |
Майдани і майданоподібні споруди Чорнобаївщини |
| title_full |
Майдани і майданоподібні споруди Чорнобаївщини |
| title_fullStr |
Майдани і майданоподібні споруди Чорнобаївщини |
| title_full_unstemmed |
Майдани і майданоподібні споруди Чорнобаївщини |
| title_sort |
майдани і майданоподібні споруди чорнобаївщини |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76474 |
| citation_txt |
Майдани і майданоподібні споруди Чорнобаївщини / О. Прядко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 63-68. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT prâdkoo majdaniímajdanopodíbnísporudičornobaívŝini |
| first_indexed |
2025-07-06T00:53:19Z |
| last_indexed |
2025-07-06T00:53:19Z |
| _version_ |
1836856849218928640 |
| fulltext |
63
археологической экспедиции у с. Бельск Котелевского района Полтавской области в
2005 году. – К.: изд. ИА НАНУ, 2006. – С. 99–122.
6. Супруненко О. Б. Селітроварницький стан на Більському городищі / О. Б. Супру-
ненко, В. В. Шерстюк, Ю. О. Пуголовок. – К.: вид. ЦП НАНУ і УТОПІК, ЦОДПА,
2010. – 96 с.
7. Шафонский А. Ф. Черниговского наместничества топографическое описание с
кратким географическим и историческим описанием Малыя России, из частей коей
оное наместничество составлено, сочинённое Действительным Статским Советни-
ком и Кавалером Афанасием Шафонским, с четырьмя географическими картами /
А. Шафонский. – Издание Судиенко М. И. – К.: Тип. Императорского университета
Св. Владимира, 1851. – 697 с., 4 карты.
8. Шрамко Б.А. Крепость скифского времени у с. Бельск – город Гелон / Б.А. Шрамко
// Скифский мир. – К., 1975. – С. 94–132.
Олександр Прядко (Переяслав-Хмельницький),
завідувач науково-дослідного сектору
«Археологічна експедиція» НІЕЗ «Переяслав»
Майдани і майданоподібні споруди Чорнобаївщини
Дослідженню археологічних пам’яток доби козацтва в Україні про-
тягом останнього десятиліття приділяється підвищена увага. Серед най-
більш поширених пам’яток XVI–XVIII ст. майдани і майданоподібні спо-
руди посідають вагоме місце.
Метою даної роботи є виділення і введення до наукового обігу одно-
го із центрів селітроварного виробництва козацької доби Лівобережної
України.
На сьогодні практично не здійснюється вивчення цих пам’яток, яких
тільки на території Дніпровського Лівобережжя нараховується не мен-
ше 1000. У межах широкого історико-етнографічного регіону історичної
Полтавщини (територія сучасних Полтавської, лівобережних частин Ки-
ївської, Черкаської і Чернігівської областей), де знаходиться більше 300
майданів і майданоподібних споруд, вивчення цих своєрідних старожит-
ностей практично не проводиться. Маємо лише кілька спроб їх археоло-
гічного дослідження, позначених розкопами кількох майданів та обсте-
ження майданоподібних споруд [7, 10].
Археологи ХІХ ст. звернули увагу на конструктивну особливість зем-
ляних насипів. У 1869 р. на І Археологічному з’їзді було запропоновано
розділити кургани на могили – поховання і «прості» земляні насипи, які
могли мати різне призначення: сторожові пункти чи маяки, кордони або
навіть обсерваторії. Тоді ж таки були виділені кургани обрядові, які в лі-
состеповій зоні України називались «майданами». Було відзначено, що
майдани відрізняються від інших земляних споруд вишуканими форма-
ми і нагадують гігантські символи [9, 30].
З ХХ ст. майдани стали об’єктами наукового зацікавлення відо-
мих учених-археологів: В.О. Городцова, О.А. Спіцина, М.О. Макаренка,
64
М.Я. Рудинського, О.С. Федоровського, І.І. Ляпушкіна, статиста і краєз-
навця Л.В. Падалки. Проблематиці селітроварного промислу присвятили
немало сторінок своїх праць відомі українські історики О.І. Рігельман,
О.Ф. Шафонський, О.А. Скальковський, Д.І. Яворницький, Д.І. Багалій,
О.Г. Слюсарський, О.П. Апанович та інші. Друга пол. ХХ ст. ознаменувала-
ся грунтовнішими дослідженнями майданів. З дослідників, які залишили
слід у вивченні цієї проблематики, відзначимо Г.Т. Ковпаненко, Д.Я. Теле-
гіна, М.П. Кучеру, Б.А. Шрамка, А.О. Моруженко. Узагальнення цих дослі-
джень здійснене відомим донецьким археологом В.П. Андрієнком.
В.П. Андрієнко висловив припущення, що майдани – це зруйновані
кургани, які використовувались для добування селітри або як фортифі-
каційні чи звіроловні споруди.
Окремі дослідники – А.А. Бобринський (1898 р.), І.І. Фундуклей
(1848 р.), – висунули гіпотезу про культове чи обрядове призначення май-
данів.
У 1898 р. археолог А.А. Бобринський звернув увагу на майдан Бурти
біля села Цвєтна Чигиринського повіту Київської губернії: «З висоти
пташиного польоту всі насипи майдану мають представляти щось схоже
на величезного павука … Відсутність могил під майданами, його своєрід-
на форма …, все це виправдовує припущення, що такі споруди мали слу-
жити не як поховання, а як обрядово – релігійні» [9, 30].
А.А. Бобринський зафіксував, що земляні відростки майдану спрямо-
вані між сторонами світу, найбільш складний відросток хрестоподібного
«павука» звернений на захід сонця в період літнього сонцестояння.
Наукове вивчення майданів викликане ще й тим, що ці масові архео-
логічні пам’ятки надто швидко зникають зі тла української землі, знищу-
ються не тільки багаторічною оранкою, а й землевпорядними і кар’єрними
роботами, їх вибирають в якості добрива для покращення родючості зе-
мель, а то й просто – руйнуються людьми, байдужими до справи збере-
ження пам’яток історико-культурної спадщини.
Дослідження майданів Дніпровського лісостепового Лівобережжя не
тільки дасть змогу показати особливості специфічного промислу козаць-
кої доби, а й реконструювати через його поширення і розвиток історичні
процеси, що відбулися в регіоні, динаміку змін у містобудуванні і фортеч-
ному будівництві з використанням культурних нашарувань і валів для
селітрового виробництва.
Вивчення майданів та майданоподібних споруд спонукає до система-
тизації всіх наявних археологічних, історичних і пізніх картографічних
джерел, поєднання їх у комплексному аналізі, що допоможе всебічно ви-
світлити походження та датування цих споруд, окреслити райони розпо-
всюдження селітроварного промислу у ХVII–XVIII ст., скласти уявлення
про типологію і характер спорудження майданів, позначити місцезнахо-
дження селітроварних заводів та визначити основні типи археологічних
65
курганних поховань і поселенських пам’яток, які використовувались для
селітроварного виробництва.
Селітроваріння в Україні у ХVII–ХVIII ст. набуло особливо значно-
го поширення. Це було пов’язано з великим попитом на порох для вогне-
пальної зброї. При виготовлені димного пороху, як відомо, головною скла-
довою частиною була селітра.
Під час Визвольної війни 1648–1654 років контроль за виробництвом
селітри здійснював безпосередньо Богдан Хмельницький. Після Переяс-
лавської Ради цю функцію перебрав на себе царський уряд. Певна час-
тина цього продукту використовувалось в Україні, але здебільшого вона
відсилалась на порохові заводи Москви, Казані, Тобольська [1, 67].
Майдани в найпростішій «класичній» формі – це земляні споруди, які
складаються з кільцевого валу, входу, що веде до кільцевої заглибини і
бокових насипів – крил або буртів [2, 65].
Часто зустрічаються значно складніші споруди цього типу, як пра-
вило, з кількома входами і відповідним числом подвійних крил. Деякі
майдани мають посередині виступи. Подекуди перед входом збереглися
сліди напівзасипаних ям. Це – один тип майданів. Існують десятки його
варіантів. Інший тип – майданоподібні споруди, що складаються з безлічі
виступів і впадин [1, 68].
На сьогодні в межах Чорнобаївського району Черкаської області нам
відомо вісім майданів та майданоподібних споруд, із яких лише один за-
дернований, а всі інші інтенсивно розорюються.
Під час обстеження стану збереженості археологічних пам’яток на
прилеглій території поблизу села Малі Канівці (Чорнобаївський район,
Черкаська область) було виявлено залишки двох майданів.
Майдан № 1 (рис. 1).
Опис даного «городка» подано у роботі Миколи Макаренка «Городи-
ща и курганы Полтавской губернии»: «… городокъ въ 2-хъ верстах отъ с.
Малыхъ – Каневецъ, по направлении къ селу Крестителеву; въ длину =
45, въ ширину = 23, и въ окружности = 68 саж.; треугольный; поверхность
ровная; распахивается; на высокомъ мѣстѣ, въ полѣ; валы съ З., В. и Ю.;
входь съ С.; вполнѣ сохранилось; преданий нетъ» [6, 4].
Пам’ятка розорюється, розташована на лівому березі річки Ірклій за
1,6 км на південний захід від будівлі пошти с. Малі Канівці. Висота від
0,60 до 0,80 м. Округла частина в діаметрі близько 85 м. З східної сторони
відходять два дугоподібні бурти. Лівий довжиною 45 м, шириною 2–3 м,
правий довжиною 47 м, шириною 2–3 м. Під час візуального обстеження
майдану було виявлено мідну російську монету 1897 року, що підтвер-
джує інформацію про існування селітроваріння в даному регіоні до кінця
ХІХ ст.
Майдан № 2 (рис. 1).
Опис цього «городка» також подано у роботі Миколи Макаренка «Го-
родища и курганы Полтавской губернии»: «… городокъ вь 2-хъ верстах отъ
66
с. Малыхъ – Каневецъ, по направлении къ селу Мельникамъ; въ длину =
104 саж. въ ширину = 20, и въ окружности = 124 саж.; треугольный; по-
верхность ровная; распахивается; на ровномъ мѣстѣ, въ полѣ; валы съ С.
Ю. и З.; входъ съ В.; вполнѣ сохранилось; преданий нетъ» [6, 4].
Пам’ятка розорюється, розташована на правому березі річки Ірклій в
ур. Бурти за 1,7 км на південний захід від будівлі пошти села Малі Ка-
нівці. Висота від 0,50 до 0,60 м. Округла частина в діаметрі близько 70 м.
З північної частини відходять два дугоподібні бурти. Лівий довжиною
46 м, шириною 2–3 м, правий довжиною 45 м, шириною 2–3 м. Під час ві-
зуального обстеження майдану, було виявлено фрагменти кераміки кінця
ХІХ – початку ХХ ст.
Майдан № 3 (рис. 1).
Пам’ятка розорюється, розташована на лівому березі річки Ірклій за
1,4 км на північний схід від будівлі пошти села Великі Канівці. Відно-
ситься до складних майданоподібних споруд. Адже за формою овально-
видовжена: складається з двох великих дугоподібних буртів (120 та 118
м) та чотирьох менших його фрагментів (50, 46, 23, та 15 м). Висота буртів
від 0,40 до 0,60 м.
У квітні 2011 р. під час обстеження стану збереженості на прилеглій те-
риторії поблизу села Ревбінці (Чорнобаївський район, Черкаська область)
виявлено залишки двох селітроварних майданів.
Майдан № 4 (рис. 1).
Пам’ятка розорюється, розташована на правому березі річки Ірклій за
450 м на захід від будівлі пошти села Ревбінці. Округла частина в діаметрі
близько 60 м. З південної частини відходять два дугоподібні бурти. Лівий
Рис. 1. Схематичний план західної
групи майданів Чорнобаївщини.
Рис. 2. Схематичний план східної
групи майданів Чорнобаївщини.
67
довжиною 48 м, шириною 2–3 м, правий довжиною 62 м, шириною 2–3 м.
Висота буртів від 0,50 до 0,60 м.
Майдан № 5 (рис. 2).
Пам’ятка розорюється, розташована на правому березі річки Іркліїй за
850 м на захід від будівлі пошти села Ревбінці. Округла частина в діаметрі
близько 80 м. З західної частини відходять два дугоподібні бурти. Лівий
довжиною 54 м, шириною 2–3 м, правий довжиною 45 м, шириною 2–3 м.
Висота буртів від 0,40 до 0,50 м.
У травні 2012 р. під час обстеження стану збереженості археологічних
пам’яток басейну річки Коврай (Чорнобаївський район, Черкаська об-
ласть) автором було виявлено залишки селітроварного майдану.
Майдан № 6 (рис. 2).
Пам’ятка розорюється, розташована на лівому березі річки Коврай за
2,5 км на південь від будівлі пошти села Старий Коврай. Округла части-
на в діаметрі близько 75 м. З західної частини відходять два дугоподібні
бурти. Лівий довжиною 62 м, шириною 2–3 м, правий довжиною 63 м, ши-
риною 2–3 м. Слід відмітити що бурти мають широку розвернутість. Між
буртами в центрі невелике кратероподібне заглиблення 0,50–0,60 м. Ви-
сота буртів від 0,40 до 0,50 м.
Майдан № 7 (рис. 2).
Розташований на правому березі річки Бурімка за 4,5 км на південь від
будівлі пошти села Хрестителеве. Задернований. На топографічних картах
позначений під назвою – Майдан. За класифікацією відноситься до склад-
них майданоподібних споруд. На поверхні збереглись різні види степової
рослинності, зокрема рідкісний вид – ковила (Stipa capillata). Висота буртів
від 2–2,5 метрів. В середині кратероподібне заглиблення діаметром близь-
ко 27 м. В східній частині кільцевого валу розташований прохід.
З східної частини відходять два подвійні дугоподібні бурти. Лівих два
довжиною по 30 м, шириною 2–3 м, правих два довжиною 32 м, шириною
2–3 м.
Майдан № 8 (рис. 2).
Пам’ятка розорюється, розташована на правому березі річки Сула за
750 м на захід від будівлі магазину села Велика Бурімка. Серед місцевого
населення розповсюджена назва – «Роблена могила».
Округла частина в діаметрі близько 35 м. Висота буртів від 0,50 до
0,60 м. З південної частини відходять сім видовжених буртів різної до-
вжини. Довжина першого 38 м, другий та третій (54 м та 60 м) дотичні між
собою, четвертий 75 м, п’ятий, шостий та сьомий (78 м, 80 м, 70 м) склада-
ються з двох частин.
Місцевий краєзнавець Л.Г. Брудзь у 1954 р. проводив шурфування на
майдані «Роблена могила» з метою виявлення культурного шару. У звіті
за 1954 р. ІА НАНУ Л.Г. Брудзь відмічає виявлення залишків вогнища та
68
фрагментів обпаленої глини. Дослідник пов’язував це «городище» із за-
хисними спорудами від нападу татар [3, 2].
Цікаво, що зазначена висота буртів (7–9 м) досить незвична для май-
данів Середньої Наддніпрянщини. В 80-х роках земляні вали використа-
ні місцевим колгоспом для господарських потреб.
У жовтні 2012 р. під час обстеження стану збереженості археологічних
пам’яток на прилеглій території поблизу села Богодухівка та смт Чор-
нобай (Черкаської області) не вдалося виявити залишків селітроварних
майданів, які, ймовірно, могли бути. Адже на німецькій карті 1943 р. в
масштабі 1:50000 у північному напрямку від села позначено висоту 153,6
під назвою «Майдан Абеля». Інтенсивна обробка землі, ймовірно, знищи-
ла повністю дану пам’ятку. Назва топоніма походить від прізвища помі-
щика Абеля, який мав тут свої землі.
На цій же карті східніше смт Чорнобай позначено курган під назвою
«Майдан Мелехова могила». Візуальне обстеження території також не
принесло результату.
Таке щільне розташування селітроварних майданів свідчить про те,
що видобування селітри в Україні було поставлено на промислову основу.
Таким чином, в результаті дослідження вдалось виявити залишки семи
майданів та уточнити місце розташування восьмого.
Досліджені пам’ятки дають змогу виділити один із центрів селітровар-
ного виробництва Лівобережної України, який територіально розташова-
ний в межах Чорнобаївського району Черкаської області.
Джерела та література
1. Археологія доби українського козацтва XVI–XVII ст. / Д.Я. Телегін ( відп. ред.),
І.С. Винокур, О.М. Титова, І.К. Свєшніков та ін.: навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. –
336 с.
2. Андрієнко В.П. Майдани і майданоподібні споруди // ВХУ. – 1971. – Вип.5. –
С. 65–76.
3. Брудзь Л.Г. Звіт про проведення археологічної розвідки в с. Велика Бурімка, Чорно-
баївського району, Черкаської області в 1954 році // НА ІА НАНУ. – 1954/17. – 11 арк.
4. Брудзь Л.Г. Звіт за розкопки Великобурімської середньої школи в 1964 році // НА ІА
НАНУ. – 1964/61. – 4 арк.
5. Ляскоронский В.Г. Городища, курганы, майданы и длинные Змиевые валы в области
Днепровского Левобережья // Тр. ХІV АС. – М., 1911. – Т.ІІІ. – С. 1–82.
6. Макаренко Н. Городища и курганы Полтавской губернии: (Сборник топографичес-
ких сведений). – Полтава: изд. ПУАК, 1917. – VIII , 105, ХІХ с.
7. Сапєгін С. Майдани і майданоподібні споруди Полтавщини // Нові дослідження
пам’яток козацької доби в Україні: зб. наук. ст. – К., 2003. – С.10–15.
8. Супруненко О.Б., Шерстюк В.В., Пуголовок Ю.О. Селітроварницький стан на Біль-
ському городищі. – К., 2010. – 96, 4 с.
9. Шилов Ю.А. Космические тайны курганов. – М.: Молодая гвардия, 1990. – 270 с.
|