Матеріали XVII ст. з розкопок Успенської церкви в с. Лютенька

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автори:	Коваленко, О., Луговий, Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2013
Назва видання:	Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
Теми:	Дослідження пам’яток археології козацької доби
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76482
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Матеріали XVII ст. з розкопок Успенської церкви в с. Лютенька / О. Коваленко, Р. Луговий // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 121-128. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-76482
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-764822015-02-11T03:02:31Z Матеріали XVII ст. з розкопок Успенської церкви в с. Лютенька Коваленко, О. Луговий, Р. Дослідження пам’яток археології козацької доби 2013 Article Матеріали XVII ст. з розкопок Успенської церкви в с. Лютенька / О. Коваленко, Р. Луговий // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 121-128. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76482 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби
spellingShingle	Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби Коваленко, О. Луговий, Р. Матеріали XVII ст. з розкопок Успенської церкви в с. Лютенька Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
format	Article
author	Коваленко, О. Луговий, Р.
author_facet	Коваленко, О. Луговий, Р.
author_sort	Коваленко, О.
title	Матеріали XVII ст. з розкопок Успенської церкви в с. Лютенька
title_short	Матеріали XVII ст. з розкопок Успенської церкви в с. Лютенька
title_full	Матеріали XVII ст. з розкопок Успенської церкви в с. Лютенька
title_fullStr	Матеріали XVII ст. з розкопок Успенської церкви в с. Лютенька
title_full_unstemmed	Матеріали XVII ст. з розкопок Успенської церкви в с. Лютенька
title_sort	матеріали xvii ст. з розкопок успенської церкви в с. лютенька
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2013
topic_facet	Дослідження пам’яток археології козацької доби
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76482
citation_txt	Матеріали XVII ст. з розкопок Успенської церкви в с. Лютенька / О. Коваленко, Р. Луговий // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 121-128. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
work_keys_str_mv	AT kovalenkoo materíalixviistzrozkopokuspensʹkoícerkvivslûtenʹka AT lugovijr materíalixviistzrozkopokuspensʹkoícerkvivslûtenʹka
first_indexed	2025-07-06T00:53:37Z
last_indexed	2025-07-06T00:53:37Z
_version_	1836856867662331904
fulltext	121 Оксана Коваленко (Полтава), доцент Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка, молодший науковий співробітник Інституту керамології НАНУ, кандидат історичних наук Роман Луговий (Полтава), завідувач науково-експозиційного відділу археології Полтавського краєзнавчого музею Матеріали XVII ст. з розкопок Успенської церкви в с. Лютенька У 2008–2010 роках спільною археологічною експедицією Полтавсько- го національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка та Полтавського краєзнавчого музею були проведені дослідження на місці Успенської церкви в с. Лютенька Гадяцького району Полтавської області, попередні результати яких вже оприлюднювалися в матеріалах конфе- ренції [1, 2]. В даній публікації подамо характеристику матеріалів XVII ст. Нагадаємо, що Успенська церква в с. Лютенька Гадяцького району Пол- тавської області була споруджена 1686 р. коштом Михайла Бороховича (лютенського сотника, гадяцького полковника (1687–1705 рр.), наказного гетьмана в походах Івана Мазепи). Відноситься до етапних творів архітек- тури українського Відродження. Церква були трипрестольна з приділами в ім’я архангела Михаїла та св. Трійці, мала різьблений п’ятиярусний іко- ностас. Пам’ятка почала валитися, 1974 р. була підірвана, остаточно решт- ки храму та дзвіницю знищили у квітні 1985 р. До побудови мурованого храму на його місці розміщувався невели- кий дерев’яний храм, побудований мешканцями Лютеньської слободи. Як простежив П. Кулаковський, Лютенька «осіла» у 30-х роках XVII ст. тоді ж й були збудовані перші укріплення [3]. У грудні 1636 р. (15 і 20) Станіслав Конецпольський отримав від короля два привілеї. Першим ко- ронний гетьман отримував у пожиттєве володіння Переяславське старо- ство, міста Биків, Яблунів, Березань, Миргород, Гадяч та інші містечка й слободи, належні до них. Не минуло й декілька місяців, як королівська канцелярія уточнила другий привілей. Тепер перелік населених пунктів виглядав значно ширше, С. Конецпольський отримував Миргород, Яблу- нів, Чумбак, Полтаву, Краснопіль, Жигмонтів, Гадяч, Лютеньку з околи- цями, а також урочища Кременчук, Соколова Гора та інші понад ріками Хорол, Псел, Ворскла, Оріль, Самара аж до їх впадіння у Дніпро. Новий привілей дозволяв гетьманові на наданих територіях осаджувати людей, тобто проводити заснування нових поселень. Те що цей населений пункт існував підтверджують розвідувальні дані московської сторони: напри- кінці 1636 р. московські царські судді під час переговорів з комісарами Речі Посполитої щодо встановлення лінії кордону у Задніпров’ї відзна- чали факт існування по Пслу, крім Гадяча і Сар, які названі «острожка- ми», тобто замочками, ще й «острожка» Лютеньки. У листопаді 1643 р. 122 С. Конецпольський уклав із шляхтичем Мартином Длуським контракт, за яким віддавав в оренду на три роки Гадяцьку волость – свої міста Гадяч, Лютеньку та Рашівку з навколишніми селами [4]. Отож перші осадники, вірогідно, окрім земляних укріплень, спорудили і дерев’яну церкву, яка проіснувала до 1687 р. Писемні джерела не подають про неї відомостей, окрім згадки про існування на місці новопобудованої мурованої, проте ці дані є можливість уточнити за археологічними джерелами. В ході досліджень у центральній та вівтарній частинах церкви зафік- сований об’єкт, який можливо є рештками фундаменту дерев’яної церк- ви, яка функціонувала до 1687 р. (рис. 1-3) У вівтарній частині з глибини 0,48 м від реперу, майже, повторюючи контури церковних стін (на відстані 0,1–0,5 м від неї) зафіксовані рештки дерев’яної конструкції. Вірогідно, це залишки дерев’яної церкви XVII ст., а точніше фундаменту, який яв- ляв собою рівчак, із вбитими загостреними з одного кінця колодами, діа- метром 18–20 см, зверху перекритими повздовжніми балками, колодами. Простежена конструкція фундаменту, який складався із дерев’яних колод та перекриття між ними. Дерев’яні колоди мали загострений кінець і були вставлені в рівчак шириною 0,6 м (в центральній частині вівтаря він роз- ширявся до 0,90 м). Палі вбиті на глибину 1,96 м. Широкий рівчак загли- блений до 1,70 м. Загострений кінець паль був забитий у материк (рис. 2). Прокопування вівтарної частини показало відсутність великої кіль- кості поховань. Простір між дерев’яним та цегляним фундаментами, окрім верхнього шару будівельного сміття, заповнений чорноземним ґрунтом, культурним шаром XVII ст., в якому інколи траплялися фрагменти гли- няного гончарного посуду, дві монети XVII ст. Під час розбору вівтарної дерев’яної стіни на глибині 1,06 м зафіксовано прошарок (до 3 см) пожежі – попелу та вуглин, із знахідками. Ще один горизонт пожежі виявлений на глибині 1,42 м, в ньому був знайдений невиразний шматок залізного ядра, астрагал, фрагменти посуду. Серед знахідок виділяємо: 1. Скарбничка – округлої форми, з пласким дном, прорізаним продо- вгуватим отвором на боці. Всередині пустотіла. Виріб орнаментований концентричними лініями описки та хвилькою, по центру – хрест, також виконаний опискою. Розміри: діаметр 9,4; висота 6; діаметр. денця 6,1; дов- жина отвору 3,4 см (рис. 8). 1. Фрагмент верхньої частини горщика з вухом, прикрашеного ритова- ними лініями та накатуванням коліщатком з прямокутними відтисками між двома зигзагоподібними лініями, поверхня димлена, XVII ст., рекон- струйований діаметр – 20,0 см, 14,0 х 15,0 см (рис. 9). 2. Фрагменти стінок посудин XVII–XVIII ст.: прикрашеної лініями, хвильками червоного ангобу, рядами паралельних горизонтальних ліній та рядом навкісних пальчиків (рис. 6: 7). 3. Фрагменти вінець мисок: поверхня вінець однієї вкрита поливою (рис. 4: 2), реконструйований діаметр 23 см; два фрагменти прикраше- 123 них по білому ангобованому тлу хвильками, рисочками та рослинними елементами червоного та рудого ангобів XVIII ст., розміром 6,3 х 3,2, ре- конструйований діаметр – 14 см; 5,5–5,6 см, реконструйований діаметр – 24 см (рис. 4: 1, 3). 4. Фрагменти вінець макітри, у першої – поверхня димлена, лискована (рис. 6: 2); у другої – теракотова. 5. Фрагменти вінець покришок з вухом (рис. 6: 1) та без нього. 6. Креймах, виготовлений з стінки миски вкритої зеленою поливою та підполивним ритуванням у вигляді ялинки, розміром 2,6 х 2,7 см, вірогід- но, XVIII ст. 7. Ґудзик, металевий напівсферичної форми, з прорізом, на кінцях яко- го круглі отвори, діаметр 1,9 см. XVII ст. 8. Монета солід 1632–1654 рр. Крістіна Августа Ваза (1632–1654 рр.). Швеція, Ризький монетний двір. Аверс: Сніп (герб Ваз) в літері «C» під короною. По колу напис: «CH[R]ISTINA · [D · G · R· ?]». Діаметр 1,5 см. 9. Монета солід (боратінка) 1649–1668 рр. Ян ІІ Казимир. Річ Поспо- лита. Аверс: Сніп (герб Ваз) в літері «S», під короною SIG III D G REX IOM Рис. 1. Загальний план фундаментів Успенської церкви. Рис. 2. Вівтарна частина храму. Поховання, план та перетини залишків дерев’яної церкви (об’єкт2). 124 D L». Реверс: Орел та вершник з мечем (герби Польщі та Литви). По колу напис: «[] VS·M [] :LITV 16[?1». Гурт: Гладкий. Співвідношення сторін: 6 год. Діаметр 1,6 см. У вівтарній частині зафіксовано кілька поховань. Їх чисельність, у по- рівнянні із прилеглими ділянками незначна, що засвідчує наявність тут церкви, навколо якої здійснювалися поховання. Стратиграфічно виділя- ються поховання XVII ст., а 138, 143, 144 – здійснені у першій чверті XVII ст. Поховання 138 (рис. 2). Доросла людина. Здійснене у прямокутній ямі, у домовині. Розміри ями 1,30 х 0,58–0,70 м, глибина 1,44 м (всі глибини тут і далі подані від репера), орієнтація на південний захід. Збереглося частково: лише фрагмент черепної коробки людини. Поховання 139 (рис. 2). Доросла людина. Здійснене у прямокутній ямі, у домовині. Розміри ями 1,8 х 0,8 м, глибина 1,46 м, орієнтація на півден- ний захід. Померлого покладено випростаного на спині руки складені на грудях, череп завалився в правий бік. Зберігся одяг плетений із товстої вовняної нитки. Поховання 140 (рис. 2). Доросла людина. Здійснене у прямокутній ямі, у домовині. Розміри – 2,0 х 0,7 м, глибина 1,32 м, орієнтація на південний захід. Померлого покладено випростаного на спині, руки на грудях, череп завалився в правий бік. На верхній частині скелету зафіксовано залишки тканини простого полотняного плетення. Перекривало господарські яму №1 та кут дерев’яної конструкції об’єкту №2. Поховання 141 (рис. 2). Доросла людина. Здійснене у прямокутній ямі, у домовині. Розміри ями 2,20 х 0,8–0,6 м, глибина 1,23 м, орієнтація на пів- денний захід. Руки складені на грудях. Поховання 142 (рис. 2). Доросла людина. Здійснене у прямокутній ямі, у домовині. Розміри ями 2,10 х 0,7 м. Поховання здійснене над господарською ямою 1, тому внаслідок просідання ґрунту в ямі 1 нижня частина скелету опустилася вниз. Глибина: верх – 1,98 м, таз – 2,26 м, ноги 2,66 м, орієнтація Рис. 3. Лівий приділ храму. План та перетини дерев’яної церкви (об’єкт 1). 125 на південний захід. Померлого покладено випростаного на спині, руки скла- дені на грудях. Перекривало господарську яму №1, тому просіло над нею. У заповненні поховальної ями виявлено фрагмент вінець покришки ХVII ст. Поховання 143 (рис. 2). Дитяче. Здійснене у прямокутній ямі, у домо- вині. Розміри ями 0,94 х 0,50 м. Глибина 2,03 м, орієнтація на південний захід. Померлого покладено випростаного на спині, руки складені на по- ясі. Поховання збереглося частково: череп та частина правої сторони ту- лубу. Перекрите об’єктом 2. Поховання 143-а (рис. 2). Дитяче. Здійснене у прямокутній ямі, у до- мовині. Розміри ями 1,3 х 0,7 м, глибина 1,79 м, орієнтація на південний захід. Кістяк зберігся погано лише кістки черепа та тлін. Поховання 144 (рис. 2). Підліток. Здійснене у прямокутній ямі, у до- мовині. Розміри ями 1,55 х 0,52–0,45 м, глибина 1,68 м, орієнтація на пів- денний захід. Померлого покладено випростаного на спині, руки складені на поясі. Стопи зруйновані фундаментом церкви. Поховання 145 (рис. 2). Доросла людини. Здійснене у прямокутній ямі, у домовині. Розміри ями 1,65 х 0,50 м. Глибина 2,08 м, орієнтація на півден- ний захід. Кістяк зберігся частково: череп та довгі трубчасті кістки. Кіст- ки зміщені від первісного положення. Положення рук не встановлюється. Перекривало (частково дотичне довгою стороною ями) траншею об’єкту 2. Рис. 4. Миски з культурного шару та поховань. Рис. 5. Фрагменти горщиків. 126 Об’єкт 1 (розкоп 2009 р.) також, слід віднести до залишків дерев’яної церкви, за конструктивними особливостями та планіграфією. від лівого приділу дерев’яною стіною із 16-ти вертикально вкопаних колод, діаме- тром від 10 до 25 см та довгої дерев’яної балки, довжиною 6,4 м. Між сті- ною церкви (кутом правого приділу та вівтарною частиною) зафіксована частина дерев’яної стіни з трьох вертикально викопаних колод, загальною довжиною 1,96 м. Вона первісно проходила паралельно стіні, фактично відмежовуючи правий приділ від центру (рис. 2, 3) (індексована також як об’єкт 2). Була зруйнована склепом №8. Продовження цієї дерев’яної конструкції також простежувалося впри- тул до фундаменту, тієї частини, що відмежовує неф та правий приділ (рис. 1). Глибина їх виявлення 0,8 м. Довжина збереженої частини цієї дерев’яної балки, спрямованої вздовж цегляної кладки, 1,10 м. Господарська яма № 1. Знаходилася у вівтарній частині, біля кута дерев’яної стіни об’єкта 2 та під похованням 142. Форма ями овальна (рис. 2). Стінки та дно нерівні, має своєрідні східці. Розміри: 2,0 х 1,40 м. Ширина східців 1,15 м. Заповнення чорноземне, із включенням жовтого лесу, дуже пе- ремішане: багато решток зотлілого дерева, кісток тварин, фрагментів глиня- них виробів XVII ст., вуглин. Особлива концентрація знахідок у приденній частині, на глибині 2,6–3,0 м. У лівому куті ями до дна була забита колода об’єкту 2. Вірогідно. під час спорудження дерев’яної церкви, кут фундаменту Рис. 6. Знахідки. Кераміка. Рис. 7. Вінця горщиків з ями № 1. 127 потрапив на цю яму, яку засипали і, щоб запобігти просіданню споруди до дна ями, забили найглибшу колоду фундаменту. Глибина ями – 3,0 м. Опис знахідок: 1. Фрагменти вінець теракотових горщиків ХVII ст. (рис. 6: 5, 6); вінець горщика, прикрашеного ритованими лініями (рис. 7: 4). 2. Фрагмент верхньої частини горщика, прикрашеного по зрізу вінець вдавленнями та трьома лініями червоного ангобу (рис. 6: 4). ХVII ст. 3. Фрагмент вінець горщика прикрашеного по зрізу вінця вдавлення- ми, що утворюють хвилі та пружком під ним (рис. 6: 3). ХVII ст. 4. Фрагмент покришки з вухом, сірого кольору (рис. 6: 8), реконструйо- ваний діаметр 14 см, ХVII ст. 5. Фрагменти вінець мисок ХVII ст.: неорнаментованої миски (рис. 4: 4); миски, поверхня якої вкрита зеленою поливою (рис. 4: 5). 6. Фрагмент димлених посудин: верхньої частини горщика, прикраше- ного ритованими лініями ХVII ст. (рис. 7: 8) та денця, діаметром 6,7 см з прилеглою приденною частиною горщика. 7. Фрагмент вінець горщика, прикрашеного хвилькою та горизонталь- ними лініями червоного ангобу, під краєм вінець нанесено ритовану лінію (рис. 7: 5), розміром 8,7 х 3,9 см, ХVII ст. 8. Фрагменти стінок горщиків, прикрашених хвильками та лініями червоного ангобу і ритованими лініями (рис. 7: 6). Господарська яма № 2. Знаходилася за межами церковних фундамен- тів, біля південно-західного кута церкви, фактично впритул до вимостки, у траншеї №3 (рис. 1) Перекривалася похованнями 177, 201. Форма ями овальна, проте чітко її краї, стінки та дно, через скупчення поховань на цій ділянці прослідкувати не вдалося. Розміри близько 2,0 х 2,2 м. Рівень впуску. з рівня горизонту XVI ст. 1,07 м, до глибини 2,0 м. Спорудження ями №2 припадає на час першої половини XVII ст., в ході будівництва Рис. 8. Скарбничка. XVII ст. Рис. 9. Уламок верхньої частини горщика. 128 церкви вона була засипана сміттям, пізніше порушена похованнями. За- повнення чорноземне, із включенням жовтого лесу, дуже перемішане: ба- гато решток зотлілого дерева, кісток тварин, фрагментів глиняних виро- бів XVII–XVIII ст., вуглин. Особлива концентрація знахідок на глибині 1,4–1,9 м. Серед знахідок вирізняються: 1. Фрагменти вінець горщиків початку ХVII ст., прикрашених гори- зонтальними ритованими лініями. Вінця виділені «псевдоманжетом» (рис. 7: 1, 3). Діаметр вінець 14 см. 2. Фрагмент вінець димленого горщика, прикрашеного по краю вінець овальними вдавленнями, горизонтальними ритованими лініями та сму- гою зигзагу (рис. 7: 7). Друга чверть ХVII ст. Діаметр вінець 16 см. Фраг- мент стінки димленого горщика, орнаментованого двома смугами зигза- гу. 4,1 х 2,6 см. Друга чверть ХVII ст. 3. Фрагмент вінець горщика, по зрізу вінець нанесено вдавлення, що утворюють хвилі, під ними пружок, по якому написана смуга червоно- го ангобу. По плечах дві лінії та «птичка» червоного ангобу (рис. 7: 2). 8,7 х 4,5, діаметр вінець 17 см. Друга чверть ХVII ст. 4. Фрагменти вінець горщиків, під вінцями, яких нанесено невеликі пружки, а по плечах горизонтальні ряди ритованих ліній (рис. 2: 1, 2, 5). 5. Фрагменти вінець горщика, орнаментованих по краю вінець паль- цевими вдавленнями, а по плічках горизонтальними лініями червоного ангобу, другий фрагмент вінець прикрашений рядом «птичок» червоного ангобу. інший – ритованими лінями (рис. 2: 3, 4). Таким чином, розкопки на місці залишків Успенської церкви дозволили зафіксувати рідкісний випадок – збереження решток дерев’яної церкви пер- шої половини ХVII ст., що також, разом із стратифікованими комплексами, встановити датування доволі представницького комплексу знахідок, які ре- презентують фактично невивчене гончарство регіону того часу. Література 1. Коваленко О.В. Звіт про дослідження на місці Успенської церкви в с. Лютенька Гадяцького району Полтавської області у 2008 році. – Машинопис. Полтава, 2008. – 53 арк.; Коваленко О.В., Луговий Р.С. Звіт про дослідження на місці Успенської церкви в с. Лютенька Гадяцького району Полтавської області у 2009 році. – Машино- пис. Полтава, 2009. – 152 арк. // НА ІА НАНУ. – Ф.е.; Коваленко О.В., Луговий Р.С. Звіт про дослідження на місці Успенської церкви в с. Лютенька Гадяцького району Полтавської області у 2010 році. – Машинопис. Полтава, 2010. – 223 арк. // НА ІА НАНУ. – Ф.е. 2. Луговий Р., Коваленко О. Дослідження Успенської церкви XVII століття в с. Лю- тенька // НДПДКУ. – К.: Часи козацькі, 2010. – С. 174–180. 3. Кулаковський П. Колонізаційна діяльність Конєцпольських на Київському Задніп- ров’ї // Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнав- ство, охорона пам’яток. Збірник наук. статей. – Полтава, Полтавський літератор, 2010. – С. 260–297. 4. Грушевський М. Господарство польського магната на Заднипровью перед Хмель- ниччиною // Записки українського наукового товариства в Києві. – К., 1908. – Кн. 1. – С. 25–44.

Матеріали XVII ст. з розкопок Успенської церкви в с. Лютенька

Репозитарії

Схожі ресурси