Культура харчування еліти українського суспільства ХVІІ–ХІХ століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв

Мета статті – шляхом реконструкції окремих подій та зведення існуючої архівно-літературної і натурної джерельної бази пролити світло на період розвитку тонкої кераміки України ХVІІ–ХІХ ст. у розрізі типології форм для напоїв, що дозволить здійснити фахову систематизацію знань про тонку кераміку У...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Школьна, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2013
Назва видання:	Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
Теми:	Дослідження пам’яток археології козацької доби
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76486
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Культура харчування еліти українського суспільства ХVІІ–ХІХ століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв / О. Школьна // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 146-155. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-76486
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-764862015-02-11T03:02:33Z Культура харчування еліти українського суспільства ХVІІ–ХІХ століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв Школьна, О. Дослідження пам’яток археології козацької доби Мета статті – шляхом реконструкції окремих подій та зведення існуючої архівно-літературної і натурної джерельної бази пролити світло на період розвитку тонкої кераміки України ХVІІ–ХІХ ст. у розрізі типології форм для напоїв, що дозволить здійснити фахову систематизацію знань про тонку кераміку України «золотої доби» і стане в нагоді музейникам України. 2013 Article Культура харчування еліти українського суспільства ХVІІ–ХІХ століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв / О. Школьна // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 146-155. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76486 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби
spellingShingle	Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби Школьна, О. Культура харчування еліти українського суспільства ХVІІ–ХІХ століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
description	Мета статті – шляхом реконструкції окремих подій та зведення існуючої архівно-літературної і натурної джерельної бази пролити світло на період розвитку тонкої кераміки України ХVІІ–ХІХ ст. у розрізі типології форм для напоїв, що дозволить здійснити фахову систематизацію знань про тонку кераміку України «золотої доби» і стане в нагоді музейникам України.
format	Article
author	Школьна, О.
author_facet	Школьна, О.
author_sort	Школьна, О.
title	Культура харчування еліти українського суспільства ХVІІ–ХІХ століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв
title_short	Культура харчування еліти українського суспільства ХVІІ–ХІХ століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв
title_full	Культура харчування еліти українського суспільства ХVІІ–ХІХ століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв
title_fullStr	Культура харчування еліти українського суспільства ХVІІ–ХІХ століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв
title_full_unstemmed	Культура харчування еліти українського суспільства ХVІІ–ХІХ століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв
title_sort	культура харчування еліти українського суспільства хvіі–хіх століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2013
topic_facet	Дослідження пам’яток археології козацької доби
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76486
citation_txt	Культура харчування еліти українського суспільства ХVІІ–ХІХ століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв / О. Школьна // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 146-155. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
work_keys_str_mv	AT školʹnao kulʹturaharčuvannâelítiukraínsʹkogosuspílʹstvahvííhíhstolítʹtipologíâformfarforofaânsovihvirobívdlânapoív
first_indexed	2025-07-06T00:53:45Z
last_indexed	2025-07-06T00:53:45Z
_version_	1836856876837371904
fulltext	146 4. Ключнев М.Н. Отчет об исследованиях укрепленного поселения периода позднего средневековья у с. Нижнетеплое Станично-Луганского района Луганской области в 1994 г. // НА ИА НАН Украины. – Ф.е. – 1994/121. 5. Ключнев М.Н., Ключнева И.Н., Каплун Н.Н. Отчет об исследованиях укрепленно- го поселения периода позднего средневековья у с. Нижнетеплое Станично-Луган- ского района Луганской области в 1997 г. // НА ИА НАН Украины. – Ф.е. – 1997/77. 6. Ключнев М.Н., Ключнева И.Н. Отчет об исследованиях многослойного средневеко- вого поселения у с. Нижнетеплое Станично-Луганского района Луганской области в 1998 г. // НА ИА НАН Украины. – Ф.е. – 1998/112. Ольга Школьна (Київ), докторант Львівської національної академії мистецтв, начальник відділу музейної справи Міністерства культури України, кандидат мистецтвознавства Культура харчування еліти українського суспільства ХVІІ–ХІХ століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв В українському мистецтвознавстві досі існує численна кількість тем, що потребують нових підходів до вже накопиченого попередніми дослід- никами матеріалу. Фактично, окремі раніше написані підрозділи історії мистецтва фарфору-фаянсу, з огляду на з’ясування нових обставин його дійсного історичного розвитку, необхідно повністю переробляти. Одні- єю з таких є проблематика появи й поширення напоїв на землях етнічної України ХVІІ–ХІХ ст. і розгляд цієї теми через призму вивчення культу- ри харчування еліти українського суспільства означеного періоду. У відомій літературі з фарфору-фаянсу України та Польщі представ- лене необ’єктивне розуміння розвитку типології форм фарфоро-фаянсо- вих виробів для напоїв Речі Посполитої, України, Польщі. Знані вчені, такі як Фаїна Петрякова [6], Божена Костух [14], Анна Шкурлат [17] у своїх фундаментальних працях так і не змогли остаточно розібратися у призначенні тих чи інших посудин для рідини. Хибні підписи знаних вчених під світлинами введених у міжнародний науковий обіг творів українських виробництв тонкої кераміки свідчать про те, що питання появи й поширення форм для напоїв потребує верифі- кації, руйнації вже сталих уявлень і встановлення дійсного стану речей, детерміністичного погляду на причинність як зв’язок явищ, систематиза- ції наукових знань про вітчизняний фарфор. Мета статті – шляхом реконструкції окремих подій та зведення існу- ючої архівно-літературної і натурної джерельної бази пролити світло на період розвитку тонкої кераміки України ХVІІ–ХІХ ст. у розрізі типології форм для напоїв, що дозволить здійснити фахову систематизацію знань про тонку кераміку України «золотої доби» і стане в нагоді музейникам України. 147 Першим посудом для напоїв з асортименту жовківсько-глинської фарфурні Яна ІІІ Собеського, що зафіксований в архівних записах, були горнятка для молока та філіжанки для кави. Виходячи з даних хроністів останньої чверті ХVІІ ст., король Речі Посполитої, його родина і оточення не вживали чаю або інших напоїв, звичних для культури харчування на українських землях з ХІХ ст. Цікаво, що окрім реєстрів продукції жовківсько-глинського виробни- цтва кінця ХVІІ ст. збереглися описи асортименту вже наступної, радзи- віллівської фабрики на тому ж таки історичному місці. Згадане підпри- ємство діяло у ХVІІІ ст. (1747–1762/1763 рр.). Це було перше задокумен- товане механізоване виробництво на землях сучасної України, продукція якого постачалася на продаж. Дані реєстрів окресленого підприємства ХVІІІ ст. також фіксують лише пивні кубки, горнятка для молока й філі- жанки для кави. Враховуючи той факт, що у власності родини Радзивіллів, котрі були кревними родичами Собеських, у ХVІІІ ст. перебувало чотири різних фа- брики, що знаходилися на території етнічних земель Польщі (Бяла Подляс- ка, з кінця ХІХ ст. виникла ще Неборівська фабрика), України (Жовква – Глинсько), Білорусі (Свержень), це дозволяє прослідкувати еволюцію по- суду окремих виробництв згаданої родини на різних територіях та відсте- жити час появи форм для модних на той час в Європі «вишуканих» напоїв. Багато форм жовківсько-глинського виробництва другого етапу роз- витку (радзивіллівський період) було запозичено з іншої мануфактури Радзивіллів, котра знаходилася на теренах етнічної Білорусі, у Свержені, неподалік Несвіжа. Зокрема, це були кавові філіжанки й сподки до них. Так, 1759 р. князь замовив «набір вазочок, мисок, тарілок, філіжанок, ліх- тарів, кубків, штофів, соусників, горщиків та дзбанків» [16]. Підйом фаянсової фабрики на Львівщині, об’єднаної наприкінці ХVІІІ ст. в одне підприємство, тривав до часу смерті засновника – 1762 р. [18, 587]. В реєстрі доби його нащадків 1765 р., занотованому економом жов- ківським паном Лісовським, фігурують також дзбанки, кавники, цукорни- ці, філіжанки, сподки, тарілки, кубки та кавові сервізи. Часто ці предмети взорувалися на продукцію вже діючої в окресах несвізької резиденції фа- брики. На жаль, ці твори не збереглися, тому історію їх побутування ми можемо прослідкувати лише за даними хроністів [7]. З самого початку існування на Сверженьській мануфактурі Радзивіл- лів випускалися кавові сервізи в комплектах, таці для подавання кави, горнятка [18, 19, 21, 22, 44.]. З 1755 р. серед виготовлених форм підпри- ємства у «реєстрі фарфуров новомодних» фігурують ванни для льоду з підставками для охолодження пляшок з напоями та чарок. Випуск про- дукції часто провадився партіями, передусім, сервізними наборами до 90 одиниць кувертів. З огляду на це, продукувалося багато чарок для пивної наливки «калдушалу» й пивних кубків [9, 12], кавових сервізів [15, 248]. 148 Натомість деякі форми для страв і напоїв зберігали зв’язок з посудом і культурою харчування Стародавньої Русі – України, взорувалися на тра- диційний давньогрецький (візантійський) канон кераміки з відповідним йому розумінням естетики. У цьому зв’язку варто зазначити, що на ви- ставці 1927 р. були експоновані недатовані дві філіжанки глинського ви- робництва, вкриті ясно-жовтою поливою (одна з них з чорними пасками, на кільцевій ніжці; друга кавова, вузька, висока і півкуляста, зі сподкою) та дзбанок з накривкою (грушовидної форми, вкритий різнобарвною по- ливою з мармуризацією) [12; 13]. Очевидно, перша філіжанка мала рівні борти і середній розмір, оскільки автори каталогу не змогли зауважити на її особливостях. У фондах львівського Музею етнографії та художнього промислу та- кож зберігаються вироби, вкриті жовтою або поливою кольору кави (від- тінку кави з молоком), зокрема вази на квіти, чайники та кавники. На- прикінці ХІХ ст. на глинському підприємстві засвоїли випуск кварти (квасника) з накривкою, ідентичного до форми, вживаної на виробництві Любичі Королівської. Як писали Лев Долинський і Пантелеймон Мусієн- ко, на цій продукції, частково подібній до дерев’яних коновок, та на дзбан- ках з накривками й ринках-триніжках позначився вплив традиційного народного мистецтва [2]. Серед ще шістнадцяти виробів згаданого підприємства, які експону- валися на виставці в Познані 1976 р. (майже всі, за виключенням однієї ро- боти зі збірки замкового музею Мальборку, – колекція Muzeum Narodowe w Warszawie), деякі також відносяться до форм для напоїв. Ці речі мож- на умовно розподілити на дві групи: перша – 2 дзбанки (з сиґнатурами) і дзбанок з накривкою ХVІІІ ст.; друга – решта виробів, які датуються пер- шою половиною ХІХ ст. Зокрема, це філіжанка зі сподкою (з сигнатурами) з Мальборку, та чайник з накривкою, дві філіжанки зі сподками, три таріл- ки, два кошики (овальний та округлий), тарілка, попільничка, вазон без сигнатур з колекції MNW (№№ 121–136) [10, 19]. Важливо відзначити, що це єдиний відомий нам чайник глинського виробництва. Він приземкуватої, дещо приплюснутої кулястої форми, подібний до деяких виробів Корецького виробництва. Відноситься до асортименту глинської фарфорні першої половини ХІХ ст. Датується не раніше як 20–30-ми роками позаминулого сторіччя. Тобто часом, коли аналогічні предмети з поширенням вживання чаю на наших теренах по- чали виготовляти на Корецькому, Баранівському, Городницькому та Киє- во-Межигірському фарфоро-фаянсовому виробництвах. Варто зауважити, що ранні предмети для напоїв, котрі випускали пе- релічені підприємства у 1790–1810-х роках (австро-французький період), не виходили за межі типологічних груп виробів призначення для чорної кави. Тобто, смаки, уподобання, уклад життя тодішніх українців, нація яких вже на окреслений час була сформована, мало, а подеколи нічим не 149 відрізнялися від смаків, уподобань й укладу життя люду розвинутих кра- їн Східної Європи. З давніх-давен наша спільнота у різних соціальних прошарках була призвичаєна у своїх щоденних потребах до вживання води, узварів, квасів, напоїв з меду та солоду (медовуха, пізніше – пиво), трав’яних настоянок і чаїв, на свята – до горілки й вина. Але простий люд тоді не пив «вишу- каних» напоїв, котрі прийшли до нас, починаючи з кави, у ХVІ–ХVІІ ст. Проте, у якому посуді останній подавався на зорі його проникнення у наш побут – важко сказати. Принаймні, достеменної інформації не лишилося, як і прикладів форм. Враховуючи, що кава потрапляла до земель України двома шляхами – з Австрії та Туреччини, то і ємності, в яких було прийнято її подавати, могли різнитися. Можна припустити, що у ХVІ–ХVІІ ст. це були варіації «фільджан» (арабське «фінджан», похідне від тюркського «чарка») – тра- диційних маленьких металевих чашок дамської форми широкого призем- куватого дзвону або чоловічих металевих чи керамічних склянок на спод- ках «тепсі» (від кримськотатарського – «мілка тарілка»), в яких прийнято подавати каву, зварену по-турецьки. При цьому під кавові чашки при- значалися металеві мідні, срібні, іноді з позолотою, суцільні або ажурні підставки «зарф» (від турецького – «конверт, підстаканник»), котрі часто прикрашалися орнаментом [1]. Вони є близькими за призначенням до єв- ропейських підстаканників «трамбльоз» (з французької – та, яка дриж- жить), що й нині використовуються під час подорожей у потягах тощо. Форма класичної європейської чашки (назва похідна від більш пізньо- го за хронологією напою – чаю) з’явилася в Україні значно пізніше, за 100 – 150 років. При цьому, наприклад, у Польщі, як відомо, й досі заведено пити каву зі скляних склянок. Якщо на землях сучасної України на початку появи традиції щоден- ного споживання кави також існував звичай наливати цей напій у скляні склянки (принагідно зауважимо, що у межах маєтків Собеських – Ра- дзивіллів на Львівщині, Несвіжчині, а також Потоцьких – Радзивіллів у Чуднові на Поділлі, Чарторийських на Волині, поруч з фарфурнями – фаянсарнями завжди знаходилися гути) [11], це б пояснило відсутність керамічних форм філіжанок на каву ХVІІ–ХVІІІ ст. в ряду типологічних груп вітчизняної еволюції. Можливо, перші кавові сервізи та поштучні предмети для поширених по всій Європі у ХVІІІ ст. кофехаузів виготов- лялися на виробництві фарфору Прота Потоцького у Чуднові (діяло по- руч із його ж всесвітньовідомою Чуднівською гутою на 1783 р.), продукція тонкокерамічного підприємства якого не збереглася. Якщо на Заході прийнято пити каву з чашок, то на Близькому Схо- ді донині віддають перевагу склянкам. Враховуючи, що івритський ви- раз «склянка кави» використовується навіть при вживанні саксонського фарфору, варто зауважити, що походження польської традиції може бути 150 пов’язане з великим переселенням євреїв-ашкеназі. Частина «обраного народу» з Польщі, Німеччини та Австрії осіла на наших землях. Але після першого Голокосту на землях етнічної України та ствердження перемоги християнства над мусульманством поступово частина звичок в системі культури харчування, похідна від попереднього періоду, була нівельована й переосмислена. Варто зауважити, що вже на ХVІІІ ст., за даними хронік, на наших теренах прослідковується щонайменше п’ять типів посудних форм для пиття напоїв: 1) філіжанки кавові звичайні на кільцевій ніжці (цебто не- високі й досить вузькі); 2) філіжанки кавові, вузькі, високі і півкулясті (імовірніше за все для напою мокко – кави з молоком); 3) горня (кулясті форми для молока); 4) кубки (кухлі) пивні; 5) чарки для напоїв кшталту калдушалу (пивних наливок). Якщо уважно подивитися на цей перелік, то стає зрозуміло, що назви «чашка» у побуті тоді ще не існувало, як, вірогідно, й самого напою чаю. Посуд для молока – звужені під шийкою глеки у формі кринки, кулясті гор- нятка зі звуженими вінцями, а також пивні кухлі й кварти побутували з Се- редньовіччя, оскільки були похідними від форм грубої (товстої) кераміки. Проте, кава у глиняних філіжанках швидко вистигає. Тому вже з ХVІІ – початку ХVІІІ ст. в асортименті вітчизняних виробництв намагалися виготовляти форми для цього елітного напою з тонкої кераміки. Майже одразу ж за появою в асортименті поштучних виробів, було запровадже- но випуск і перших кавових сервізів. Останні складалися з філіжанок зі сподками, кавників з накривками, дзбанків для молока та вершків, тарі- лок, пізніше цукорниць. Солодощі взагалі у ті часи були доступні лише найзаможнішим аристократам. На землях етнічної України, що входили до складу Австрійської імпе- рії, побутували звичаї сервірування столу за німецьким зразком, зокрема, для урочистих свят й званих прийомів. В окреслений відрізок часу столи понімеччиного світу оздоблювали цукровими фігурами, пізніше їх замі- нять пластинками цукру і так званими цукровими головами. Сировина для цукру з початку XVIII ст. завозилася з закордону, зі зламу століть на- лагоджувалося його місцеве виробництво∗. Звичними солодощами були продукти медівництва. Фактично, тільки з появою в Європі моди від 30-х років XVIII ст. на сервірування столу предметами, виконаними в єдиному образно-стильо- вому ключі, почалися трансформації типології форм виробів для наїдків, й, найбільше, – для напоїв. Однаковий, легкий (замість важких металевих, знизу досить брудних предметів, у яких готувалася їжа, із залишками золи, * Первая в России «сахарная палата» была открыта Петром I в начале XVIII века, и сырьё для сахара ввозилось из-за границы. В 1802 году стало налаживаться про- изводство сахара из отечественного сырья — сахарной свеклы сначала под Тулой, а затем во многих районах страны // История появления сахара в России / http:// ru.wikipedia.org/wiki/Сахар: Знімок сторінки на 29.04.2012 р. 151 що псувала скатертини та викликала опіки) і завжди охайний, гігієнічний посуд з порцеляни та фаянсу намагалися водночас уніфікувати для ство- рення єдиних ансамблів і підлаштувати під різноманітні смаки вибагливих аристократів, що часто наслідували звички й культуру тих країн, де навча- лися, одружувалися, відвідували родичів, мали фінансові справи. Сам перелік укорінених для української європеїзованої шляхти XVIII ст. страв включав окремі австрійські м’ясо-овочево-круп’яні наїд- ки, десерти й солодощі французької кухні. При цьому низка рецептів була адаптована з традиційної так званої монастирської їжі, пов’язаної з куль- турою харчування, що сформувалася у добу Київської Русі. Після третього переділу Польщі поступово поширився уклад, за якого у моду ввійшло сервірування столу за російським звичаєм. Причому він розповсюдився у досить консервативній українсько-польській верхівці лише після 1830-го року, коли після невдалого пропольського повстання були змінені чільники дворянства багатьох регіонів. Упродовж ста років, до початку ХІХ ст., побут етнічних українців зба- гачувався різноманітними формами для напоїв, пов’язаними, передусім, з кухнею Франції, якою тоді захоплювалося дві третини світу, а також Ав- стрії, з котрою єднали історичні реалії. Окрім кави, для якої розроблявся спеціальний посуд з тонкої кераміки, вітчизняні промислові виробни- цтва, за тодішньою культурою диференціювання напоїв, що побутувало в Австрійській імперії, опанували випуск форм для мокко (одна частина кави, дві – молока). Це зрозуміло не лише з типології форм перших філі- жанок глинського виробництва, а й за асортиментом Корецького фарфо- рового заводу 1810–1820-х років. Чому саме така типологія форм для напоїв була перейнята? Адже у сві- ті ширилася мода на тонкий фарфор Німеччини на чолі з Майсеном. Про- те прусський монарх Фрідріх Великий намагався обмежити споживання кави своїми підданими, оскільки величезні суми податків з цього атри- буту розкішного життя знаті надходили до казни іноземних експортерів. Він вважав, що германці мають пити пиво. Тому у Пруссії ширилися чут- ки про шкоду кави та її різновидів, зокрема, наголошувалося, що вживан- ня цього напою сприяє безпліддю [4]. Отож, від німецької традиції етнічні українці перейняли лише звичай густо посипати каву ванільним цукром. Окрім трьох сервізів для мокко (один з яких помилково названий чай- ним Фаїною Петряковою у книзі «Український художній фарфор кін. ХVІІІ – початку ХХ ст.», другі два з підписами «кавові» фігурують у кни- зі сучасної польської дослідниці Божени Костух «Польська порцеляна»), серед продукції Корця початку ХІХ ст. відомі й набори для шоколаду. Для приготування цього напою використовується терте какао, какао- масло з цукровою пудрою. Але як тільки шоколад увійшов у побут, май- же відразу розпочався й бум моди на чайні форми. Тому перші не набули великого поширення, і з часом розуміння їх призначення було втрачене. Якщо форми кавників для мокко ширші, ніж для чорної кави й мають за- 152 звичай довші носики, а філіжанки для мокко асоціюються з перегорнутим дзвоном, то асортимент виробів для шоколадних напоїв має іншу специ- фіку. Шоколадники (кавники для шоколаду або какао) та вузькі півкухлі (філіжанки для шоколаду або какао) в українській традиції ХІХ ст. виго- товлялися здебільшого циліндричної форми з накривками. Перші чайні чашки були низькими і маленькими за розмірами, схожи- ми на крихітні розетки, оскільки напій початково був дуже дорогим і на- Рис. 1. Приклад форми ранніх філіжанок для чорної кави та кавників початку ХІХ ст. українських вироб- ництв фарфору-фаянсу. Рис. 2. Приклад форми для мокко українських виробництв фарфору-фаянсу ХІХ ст. Рис. 3. Приклади форм для шоколаду українських виробництв фарфору-фаянсу ХІХ ст. Рис. 4. Приклад форм для чаю українських виробництв фарфору-фаянсу ХІХ ст. 153 віть для аристократів малодоступним. Зберігся лише один такий приклад виробів Корецького виробництва. З часом чайні форми збільшувалися і трансформувалися відповідно до зміни стилів і вартості чаю. До малень- ких кулястих та великих гранених, майже квадратних чайників виготов- лялися чашки різних форм і вмісту. Така еволюція форм для пиття прослідковується за датуванням відо- мих форм промислових виробництв Правобережжя України, котрі вини- кли до першої половини ХІХ ст. Кава, мокко, шоколад (какао), чай посту- пово набувають великої популярності, посуд для цих напоїв проходить стадії відчутних перетворень. Позаяк мокко – це різновид кави, названий на честь однойменного арабського міста-порту на узбережжі Червоного моря, який наприкін- ці ХVІІІ ст. очолював список кращих сортів зерен, поява цього напою пов’язувалася з прохолодою, потрібною для релаксації у спекотливих країнах. Мокко – це назва найпершого завезеного в Європу сорту кави, що нині вирощують лише у Ємені й не постачають на експорт. На сьогодні каву з молоком прийнято замовляти ближче до вечора, аби розслабитися. Але на межі ХVІІІ–ХІХ ст. на землях України мокко був досить пошире- ним. Вважалося, що біла кава – з молоком та цукром – напій символічний. Чорну здебільшого вживали разом із міцними напоями [3]. До різновиду мокко під назвою моккаччино (кава і молоко у співвідно- шенні 1:2) було прийнято додавати какао або гарячий шоколад. Поступо- во останній почав використовуватися як окремий напій. Але через густу плівку, що утворювалася у ньому при контактуванні з повітрям, для форм філіжанок для шоколаду з досить широким горлом завжди виготовляли- ся накривки. Поділ форм для напоїв виробництв «білого золота» земель етнічної України кін. ХVІІІ – початку ХІХ ст. відповідає існуючій в Австрії кла- сифікації посуду і до сьогодні характерної для культури харчування цієї країни. Кава як елемент європейського способу життя особливо прижила- Рис. 5. Приклад форм для молока українських виробництв фарфору-фаянсу ХІХ ст. Рис. 6. Приклад форм для пива та квасу україн- ських виробництв фарфору-фаянсу ХІХ ст. 154 ся в українському великосвітському середовищі, стала атрибутом «ситос- ті», заможності й вільного проведення часу європейської людини. Мокко (моккачино) і донині розповсюджений у вжитку гурманів світу. Какао й шоколад досі є частиною культури харчування українців, улюбленими напоями дітей різних вікових категорій. Спеціальний вітчизняний посуд для вже звичного в Україні чаю нині за традицією, що склалася на почат- ку ХІХ ст., має безліч варіацій різноманітних форм. Проте у сучасній культурі харчування та побуті нашого народу є по- ширеним лише посуд для першого й останнього з перелічених напоїв. Щодо решти – справжнє розуміння призначення форм було втрачене. Адже після більшовицького перевороту та Другої світової війни історич- ні зв’язки з культурою Австрії та Франції намагалися максимально зни- щити і стерти. За кілька століть походження усталених форм для напоїв було забуте. Нині необхідно повернути українській культурі фрагменти історичних реалій життя та побуту минулих віків, частину ментальнос- ті, що базується на дотичності мистецького всесвіту українців до базису культур найвеличніших країн Європи. Література 1. Акчурина-Муфтиева Н. Декоративно-прикладное искусство крымских татар ХV – первой половины ХХ века / Нурия Акчурина-Муфтиева. – Симферополь : ОАО «Симферопольская городская типография» (СТГ), 2008. – 392 с. : ил. 2. Долинський Л. В. Український художній фарфор. – К.: Вид-во АН УРСР, 1963. – С. 12; Долинський Л., Мусієнко П. Фарфор і фаянс [Стаття про виробництво ху- дожнього фарфору на Україні]: Варіанти, рукопис, машинопис з правками автора. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. – Ф. 990. – Мусієнко Пантелеймон Никифорович, український радянський мистецтвознавець. – Оп. 1. – Спр. 285. – 5 арк. на 98 арк. – 1963 р. – Арк. 39, 40, 55, 56, 57, 58. 3. Історія кави / http://www.kavomania.com.ua/catalog/Kava/Kava.html Знімок сторінки на 29.04.2012 р. 4. Мокко / http://cafe-coffee.kiev.ua/articles/082008/mokko.html Знімок сторінки на 29.04.2012 р. 5. Парцей М. Стародавня Жовква. – Львів: Світ, 2005. – 161 с. 6. Петрякова Ф. С. Украинский художественный фарфор (конец ХVІІІ – начало ХХ ст.) / [отв. ред. П. Н. Жолтовский]. – К. : Наук. думка, 1985. – 221 с. : ил. 7. Школьна О. В. Жовква і Глинсько: два найбільш давні виробництва тонкостінного фаянсу, започатковані Яном Собєським на українських землях // Жовківські чи- тання–2011: зб. ст. першої наук. конф. «Музей в сучасному світі» / О. В. Школьна ; Львівська галерея мистецтв ; упорядник С. Каськун. – Львів : Вид-во «Растр-7». – С. 207-219. – ISBN 978-966-2004-60-1. 8. Aftanazy R. Materiały do dziejow rezydencii / Pod red. A.J. Baranowskiego. T.VIIa. – Warszawa: Dawne województwo ruskie: zemia halicka i lwowska, 1990. – S. 562-590. 9. Chojnacka H. Fajanse polskie XVIII – XIX wieku / Halina Chojnacka. – Warszawa : Krajowa Agencja Wydawnica, 1981. – 88 s. : il. 10. Glińsko Lubelskie // Wróbleewska Yraźyno. Dawne fajance polskie. Wystawa. – Poznań: Muzeum Narodowe w Poznanie, 1976. – S.19. 11. Кasprzak A. J., Skoropadowa H. Europejskie szkło / Ministerstwo Kultury I Dziedzictwa Narodowego, Departament do Spraw Polskiego Dziedzictwa Kulturowego za Granicą; Ін- ститут народознавства Національної академії наук України / Aleksandra J. Кasprzak, Halina Skoropadowa. – Warszawa, 2008. – 264 c.: іл. 155 12. Katalog wystawy. 1927. 13. Kołaczkowski J. Wiadomosći tyczące sie, przemysly I sztuki w dawnej Polsce. – Warszawa, 1888. – S.164-165. 14. Коstuch B. Polska porcelana / Bożena Kostuch. – Kraków : Fabryka Grafiki, 2004. – 115 s. : il. 15. Mańkowski Tz. Dzieje wytworni ceramicznych w Glinsku i Źołkwi // Biuletyń historii sztuki i kultury. – Warszawa, 1947. – S.248. 16. Przyrembel Z. Farfurnie polskie dawne i dzisiejsze. – Lwow, 1936. – S.75. 17. Szkurlat A. Manufaktura porcelany I fajansu w Korce. – Warszawa, 2011. – 356 s. : il. 18. Starszewska M. Polski fajans / M. Starszewska, M. Jeżewska. – Wrocław ; Warszawa ; Kraków, 1978. – 140 s. : il. Дмитрий Староверов (Киев), аспирант Института археологии НАН Украины Монетный комплекс первой трети XVIII в., найденный возле устья Десны Весной 2012 г., вблизи устья р. Десны возле Киева, во время хозяй- ственных работ был найден монетный комплекс начала XVIII в., состоя- щий из 75 монет. Самая старшая монета – гданьский орт Сигизмунда III 1623 г. (рис. 1), самая младшая – 5 копеек 1727 г. (рис. 2), отчеканенная на Набережном монетном дворе. (В таблице, следуя сложившейся традиции, монета отнесена ко времени правления Екатерины I [1]. Но 1727 год – это год смерти Екатерины I и вступления на престол Петра II, а монеты дан- ного типа чеканились при обоих императорах, что подтверждается доку- ментально [2]). Остальной состав комплекса – это 73 проволочные серебряные копей- ки: 71 копейка времени единоличного правления Петра, и по одной монете Алексея Михайловича (рис. 3), Федора Алексеевича (рис. 4), и совмест- ного правления Ивана и Петра (отчеканенной от имени Петра) (рис. 5). Комплекс привлекает внимание благодаря некоторым моментам. Он состоит почти исключительно из проволочной копейки. В составе присут- ствуют только две монеты других номиналов: серебряный гданьский орт 1624г. и медные 5 копеек 1727 г. Все проволочные монеты находятся в гра- ницах весовой нормы 1698 года (рис. 7). Напомним, что нормативный вес для копеек первого периода царствования Алексея Михайловича – 0,46 г [3] , Федора (в первой половине его правления) – 0,48 г [4], совместного правления Петра и Ивана – 0,42 г [5]. Нормативный вес копеек Петра, отче- каненных после реформы 1698 года – 0,28 г [6]. Значит, эти более тяжелые монеты были обрезаны под весовую норму 1698 года, что хорошо видно по «гуртовой» части монет. Интересно, что одна из монет (копейка 1699 г., КГ 1625, рис. 6) вторично попала в обращение: отверстие на монете показывает, что некоторое время она служила украшением (деталью украшения). Исходя из всего вышесказанного можно предположить, что данный комплекс выпал из обращения (был утерян или же спрятан) не ранее

Культура харчування еліти українського суспільства ХVІІ–ХІХ століть: типологія форм фарфоро-фаянсових виробів для напоїв

Репозитарії

Схожі ресурси