Стародавній Меджибіж (за матеріалами наукового архіву ХОКМ)
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Назва видання: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76491 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Стародавній Меджибіж (за матеріалами наукового архіву ХОКМ) / К. Поворознюк // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 177-181. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-76491 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-764912015-02-11T03:01:57Z Стародавній Меджибіж (за матеріалами наукового архіву ХОКМ) Поворознюк, К. Дослідження пам’яток археології козацької доби 2013 Article Стародавній Меджибіж (за матеріалами наукового архіву ХОКМ) / К. Поворознюк // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 177-181. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76491 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| spellingShingle |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби Поворознюк, К. Стародавній Меджибіж (за матеріалами наукового архіву ХОКМ) Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Поворознюк, К. |
| author_facet |
Поворознюк, К. |
| author_sort |
Поворознюк, К. |
| title |
Стародавній Меджибіж (за матеріалами наукового архіву ХОКМ) |
| title_short |
Стародавній Меджибіж (за матеріалами наукового архіву ХОКМ) |
| title_full |
Стародавній Меджибіж (за матеріалами наукового архіву ХОКМ) |
| title_fullStr |
Стародавній Меджибіж (за матеріалами наукового архіву ХОКМ) |
| title_full_unstemmed |
Стародавній Меджибіж (за матеріалами наукового архіву ХОКМ) |
| title_sort |
стародавній меджибіж (за матеріалами наукового архіву хокм) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76491 |
| citation_txt |
Стародавній Меджибіж (за матеріалами наукового архіву ХОКМ) / К. Поворознюк // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 177-181. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT povoroznûkk starodavníjmedžibížzamateríalaminaukovogoarhívuhokm |
| first_indexed |
2025-07-06T00:53:56Z |
| last_indexed |
2025-07-06T00:53:56Z |
| _version_ |
1836856888349687808 |
| fulltext |
177
В експозиції «Старий Луцьк» представлена козацька шабля, знайдена
в місті Берестечку у 80-х роках ХХ ст. Вона частково пошкоджена і тому її
довжина становить всього 67 см, тоді як, зазвичай, такі шаблі мали довжи-
ну клинка, що залежала від зросту її власника, від 77 до 94 см. На жаль, не
збереглася й шкіряна піхва до шаблі.
Починаючи з XIV ст. в Україні поступово входила в ужиток вогнепаль-
на зброя. На початку це була артилерія (фортечна і польова), значно піз-
ніше – ручна вогнепальна зброя. На озброєнні у козацького війська були:
рушниці, які називалися по різному, залежно від технічного розвитку і
калібру – пищаль, самопал, мушкет, яничара, фузія тощо; пістолі й пісто-
лети [2, 184–185]. Друга половина XVI–XVII ст. – це якраз період інтен-
сивного розвитку ручної вогнепальної зброї. Тому варто зауважити, що в
експозиції Музею археології вогнепальна зброя представлена пістолетом,
який у козацькому війську називався пістоля. Вона частково пошкодже-
на, від неї зберігся лише каркас.
Отже, експонати козацької доби Музею археології Східноєвропейсько-
го національного університету імені Лесі Українки є цінним історичним
джерелом для вивчення побуту, культури, зброї українського козацтва.
Це в свою чергу сприяє підвищенню освітнього і культурного рівнів сту-
дентської та учнівської молоді, сприяє залученню її до суспільно-корис-
ної діяльності, викликає глибокі почуття поваги до культурної спадщини
старших поколінь, заохочує до вивчення, збереження та популяризації іс-
торико-культурних пам’яток.
Джерела та література
1. Археологія доби українського козацтва XVI–XVIII ст. [Текст] : навчальний посібник
/ Д. Я. Телегін (відп. ред.), І. С. Винокур, О. М. Титова, І. К. Свєшніков та ін. – К. :
ІЗМН, 1997. – 336 с.
2. Гайдай Л. І. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях (від найдавніших
часів до Хмельниччини) [Текст] : навчальний посібник-коментар / Л. І. Гайдай. –
Луцьк : «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – 436 с.
3. Кучинко М. М. Історія населення Західної Волині, Холмщини та Підляшшя в X–
XIV століттях : [монографія] / М. М. Кучинко. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна
друкарня», 2009. – 528 с.
4. Ипатиевская летопись // Полное собрание русских летописей. – М : Изд-во восточ-
ной литературы, 1962. – Т. 2. – 938 стлб.
Катерина Поворознюк (Хмельницький),
старший науковий співробітник відділу історії
Хмельницького обласного краєзнавчого музею
Стародавній Меджибіж
(за матеріалами наукового архіву ХОКМ)
Без перебільшення Меджибізький замок можна назвати однією із най-
видатніших пам’яток оборонної архітектури України і Європи.
178
Непросто визначити, з якого часу виникла зацікавленість історією
Меджибізького регіону.
Нелегкий шлях був у замку до визнання його пам’яткою історії та ство-
рення музею. Радянська влада вбачала за більш корисне пристосування
його для маслозаводу. Декілька років фортечні стіни були незамінним
будівельним матеріалом для сільськогосподарських приміщень та інше.
Меджибіж належить до давніх 1000-літніх літописних поселень Укра-
їни. Через місто, розташоване у Верхньому Побужжі, проходив міжнарод-
ний торговий шлях.
Середньовічний час застиг у сьогоднішньому вигляді замку. Бурхливі
та часом драматичні події ХVІ–ХVІІІ ст. прославили його найбільше.
Декілька століть твердиня належала могутньому магнатському роду
Сенявських. Саме вони фондували замок, зміцнили і перебудували його
у ренесансному стилі, спорудили костел. Інший знаний шанований поль-
ський рід Чарторийських приклав чималих зусиль до укріплення поділь-
ської твердині і суттєво прикрасив його. В палаці змінили розміри вікон,
дверей, перебудували каміни і печі. Внесли корективі у замковий костел,
наблизивши його до барокових форм.
З 1975 р. Меджибізька фортеця стала відділом Хмельницького облас-
ного краєзнавчого музею (далі – ХОКМ). Частина звітів за щорічні архе-
ологічні сезони і наукові роботи співробітників поступали до наукового
архіву ХОКМу. Спробуємо коротко описати звіти та наукові розробки, які
зберігаються в науковому архіві Хмельницького краєзнавчого музею.
Меджибізький регіон – справжнє золоте дно для археологів.
Ґрунтовні археологічно-архітектурні дослідження Меджибізької фор-
теці почалися у 80-х роках ХХ ст.
В цей час смт Меджибіж входив до складу Хмельницької області Укра-
їнської Радянської Соціалістичної Республіки. Проводили роботи спеці-
алісти Українського спеціального науково-реставраційного проектного
інституту «Укрпроектреставрація».
У 1985–1987 роках археологічна експедиція, до складу якої входив
Авагян О., Толкачов Ю., Сивогорло І. та архітектори Лопушинська Е. і
Рубцов Е., розпочали професійні архітектурно-археологічні досліджен-
ня, що проводилися за державним замовленням. Передбачалося прове-
дення археологічних досліджень підвальних приміщень замку, а також
визначення глибини палацових приміщень [1].
В фондах музею зберігаються звіти, які датуються 1989 р., з цього часу
археологічними та архітектурними роботами керував Толкачов Ю. І. [2].
Археологічний матеріал, знайдений під час розкопок 1989 р., представ-
лений, в основному, фрагментами кахлів з зеленою та жовтою поливою,
фрагментами вінчиків та денців посудин ХVІІ–ХVІІІ ст.
В 1990 р. археологічною експедицією керували Толкачов Ю. І. та
Склярський О. Б. [3]. Дослідження цього року передбачали визначення
179
будівельних горизонтів давніх культурних шарів, а також глибину заля-
гання материкової глини. Матеріал археологічних розкопок представле-
ний денцями, стінками та вінчиками посуду.
Архітектурно-археологічні дослідження продовжились в 1991 р. під
керівництвом знову ж Толкачова Ю. І. та Склярського О. Б. Цьогорічні
дослідження передбачали подальше вивчення розкопу, яке почали навко-
ло костелу [4].
За довгі роки роботи археологічних експедицій знахідок було багато:
фрагменти посуду, металевих та ювелірних виробів, виробів із заліза, тор-
гових пломб, християнських символів, нагрудних хрестів–всі предмети
склали майбутні експозиції .
Значний науковий доробок залишила науковий співробітник, а згодом
лауреат обласної премії імені Т. Шевченка та імені К. Широцького Мед-
ведчук Галина Кирилівна. Саме їй належить найбільша частина наукових
робіт з етнографії Поділля та, зокрема, Меджибізького регіону. У 1983 р.
до архіву музею надійшла робота »Народний жіночий одяг та його оздо-
блення на Поділлі ХVІІ–XX ст.» [5]. У роботі описані основні особливості
народного жіночого подільського костюму, оздоблення сорочок, техніки
вишивки верхнього та поясного одягу, елементи головних уборів, взуття,
а також жіночі прикраси (коралі, силянки, ґердани, заушники). Наша об-
ласть багатонаціональна, значну частку місцевого населення становлять
поляки. У роботі є цінна інформація про особливості польського жіно-
чого костюму, який мав свої характерні неповторні риси. Сьогодні є вже
досить багато різних досліджень з етнографії і народознавства. Посилив-
ся цей інтерес з часу незалежності України. Кругом створюються народо-
знавчі кімнати, громадські музеї. Сучасні митці та модельєри звернулися
у своїй творчості до рідних українських традицій.
Національні мотиви присутні в сучасному модному та брендовому
одязі багатьох країн. Ще в 1981 р., за 10 років до незалежності, Галина Ки-
рилівна описала елементи народних мотивів в сучасному жіночому одязі.
В 1988 р. вийшла робота «Чоловічий народний одяг на Поділлі XVII–
XX ст.». Детально описані елементи чоловічого вбрання з південних та пів-
нічних регіонів Хмельниччини, враховуючи її поліетнічність та багатона-
ціональність: сорочки, сіряки. Головні убори: солом’яні капелюхи, баранячі
шапки, шапки із червоного та синього сукна [6]. У 1994 р. до архіву надій-
шла робота »Народні страви подолян другої половини XIX – першої поло-
вини XX ст. та пов’язані з ними вірування, обряди, звичаї...» [7]. Науковець
описала обрядову та традиційну їжу селянських родин, щоденні та свят-
кові страви, особливості приготування перших і других страв впродовж
року. Увагу звернено на виробництво і заготівлю продуктів харчування в
селянських господарствах Поділля. Основні зернові культури, які здавна
вирощували на Поділлі, – це жито, пшениця, овес, ячмінь, гречка та просо,
а також садові дерева: сливи, груші, яблука. Скотарство – також невід’ємна
180
складова домашнього господарства. Селяни утримували овець, баранів,
корів, свиней. Описані дуже цікаві аграрні звичаї та обряди українців, ці-
лий розділ присвячений традиції випікання хліба та Великодньої паски.
Крім цих робіт є ще і тематичні повідомлення, екскурсії та інші роботи.
У науковому архіві Хмельницького обласного краєзнавчого музею є
роботи наукового співробітника Меджибізького відділу Пінчака Ми-
рослава Васильовича, який працював у відділі в 90-ті роки. Багато часу
Мирослав Васильович присвятив вивченню шляхетних польських родин
Сенявських та Чарторийських, Ярмолинських – Сутковецьких та інших,
генеалогії, геральдики, звичаїв та культурної діяльності.
Одна із цікавих і надзвичайно корисних для краєзнавців і дослідників
робота, яка датується 1995 р., – це «Українські землевласницькі роди на
Поділлі. ХVІ ст.». Були опрацьовані акти Камянецького земського суду.
В ХVІ ст. місто над Смотричем було центром Подільського воєводства, і
тому архів суду зберігався в спеціальних скринях під замком.
Земський суд розглядав найрізноманітніші справи: оренда, заповіти,
посаги, повинності, спадщина.
Слід зауважити, що робота по-справжньому унікальна, оскільки в
1995 р. через пожежу, яка сталася в архіві (приміщення середньовічного
францисканського костелу та монастиря), документи були втрачені на-
завжди. Описано близько 70 землевласницьких родин, що проживали на
Поділлі в ХVІ ст., і в їх власності були містечка та села сучасної Хмель-
ниччини та Вінничини [8].
До вивчення історії єврейського населення Поділля і Меджибожа, яко-
му судилося стати колискою хасидизму, звертається Пінчак М. В. у своїй
роботі «З історії хасидського руху на Поділлі та Волині. 1992 рік» [9].
Співробітники Меджибізького відділу одні з перших наукових уста-
нов, які почали вивчати історію хасидизму, біографію та діяльність Баал-
Шем-Това. Створили в майбутньому цікаві та оригінальні експозиції на
цю тему. Хасидський рух, якому судилося стати втіленням та причиною
тенденцій, характерних для євреїв Східної Європи, зародився саме на По-
діллі у віддаленій провінції південно-східної Польщі в період занепаду та
розкладу цієї держави.
З 1997 р. Меджибіж став самостійним музеєм-заповідником. Матері-
али із дослідження цієї подільської перлини залишаються в їхньому на-
уковому архіві.
Наукові роботи, археологічні звіти та повідомлення 80–90-х років
ХХ ст. Меджибізького відділу, які зберігаються в Хмельницькому облас-
ному краєзнавчому музеї, є основою для вивчення історії нашого краю і
допомагають глибше та змістовніше уявити події різних часів.
Джерела та література
1. Науковий архів ХОКМ. – Спр. 0 104.
2. Науковий архів ХОКМ. – Спр. 0 104.
181
3. Науковий архів ХОКМ. – Спр. 0 79.
4. Науковий архів ХОКМ. – Спр. 0 105.
5. Науковий архів ХОКМ. – Спр. нр 341.
6. Науковий архів ХОКМ. – Спр. нр 341.
7. Науковий архів ХОКМ. – Спр. нр 388.
8. Науковий архів ХОКМ. – Спр. нд 420.
9. Науковий архів ХОКМ. – Спр. нд НР 408.
10. Науковий архів ХОКМ. – Спр. нд Ле 25.
11. Гульдман В.К. Подольский календар. 1895. – Каменец-Подольский: Тип. Подольско-
го губернського управления, 1901.
12. Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля 14–17 ст. Меджибізький замок. –
Кам’янець-Подільський, 1994.
13. Липа К. Під захистом мурів. – К.: Наш час, 2008.
Олександр Бондар (Чернігів),
старший науковий співробітник Чернігівського національного
педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка
Ігор Кондратьєв (Чернігів),
доцент кафедри всесвітньої історії Чернігівського
національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка,
кандидат історичних наук
Пізньосередньовічний Листвен
(за археологічними та писемними джерелами)
Розташований на берегах р. Білоус с. Малий Листвен (Листвен) Черні-
гівської області ототожнюється істориками з літописним Лиственом, який
згадано під 1024 р. у зв’язку з битвою між синами Володимира Великого
Мстиславом та Ярославом [1]. Як свідчать археологічні дослідження 1980,
1984 та 2012 років, цей населений пункт виник не пізніше поч. Х ст., а мож-
ливо, і на рубежі Х–ХІ ст. Вже у Х–ХІ ст. тут існували укріплення Городи-
ща-1 на лівому березі, а у ХІІ–ХІІІ cт. укріплення були перенесені на пра-
вий берег Білоусу (рис. 1). Площа поселення у часи розквіту сягала 20 га.
Однак цей розвиток був раптово перерваний близько середини ХІІІ ст. [2]
Донедавна в історіографії панувала думка про запустіння багатьох
поселень Чернігівщини опісля середини ХІІІ ст. Однак, археологічні до-
слідження останнього десятиліття, як і перегляд та переосмислення вже
існуючих колекцій, показують хибність цієї думки. Матеріали доводять,
що на багатьох поселеннях давньоруського часу присутні матеріали XIV–
XV ст., хоча і в значно меншій кількості ніж матеріали попередньої епохи.
Не став виключенням і Листвен. Зокрема, при перегляді керамічного ма-
теріалу з розкопок 1980-х р. В. П. Коваленка на Лиственському Городи-
щі-2 виявлено невелику кількість кераміки, що може бути датована дру-
гою половиною ХІІІ–ХIV ст. Наявна кераміка фіксується у верхніх шарах
біля підніжжя валу [3]. Невелика кількість кераміки цього періоду була
віднайдена О. В. Шекуном у 1984 р. під час робіт на Посаді-2. Кількість
|