Вербський Троїцький монастир на Волині (до 470-ліття першої писемної згадки)
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Schriftenreihe: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76507 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вербський Троїцький монастир на Волині (до 470-ліття першої писемної згадки) / Ю. Мазурик // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 202-208. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-76507 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-765072015-02-11T03:02:36Z Вербський Троїцький монастир на Волині (до 470-ліття першої писемної згадки) Мазурик, Ю. Дослідження пам’яток археології козацької доби 2013 Article Вербський Троїцький монастир на Волині (до 470-ліття першої писемної згадки) / Ю. Мазурик // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 202-208. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76507 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| spellingShingle |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби Мазурик, Ю. Вербський Троїцький монастир на Волині (до 470-ліття першої писемної згадки) Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Мазурик, Ю. |
| author_facet |
Мазурик, Ю. |
| author_sort |
Мазурик, Ю. |
| title |
Вербський Троїцький монастир на Волині (до 470-ліття першої писемної згадки) |
| title_short |
Вербський Троїцький монастир на Волині (до 470-ліття першої писемної згадки) |
| title_full |
Вербський Троїцький монастир на Волині (до 470-ліття першої писемної згадки) |
| title_fullStr |
Вербський Троїцький монастир на Волині (до 470-ліття першої писемної згадки) |
| title_full_unstemmed |
Вербський Троїцький монастир на Волині (до 470-ліття першої писемної згадки) |
| title_sort |
вербський троїцький монастир на волині (до 470-ліття першої писемної згадки) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76507 |
| citation_txt |
Вербський Троїцький монастир на Волині (до 470-ліття першої писемної згадки) / Ю. Мазурик // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 202-208. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT mazurikû verbsʹkijtroícʹkijmonastirnavolinído470líttâperšoípisemnoízgadki |
| first_indexed |
2025-07-06T00:54:33Z |
| last_indexed |
2025-07-06T00:54:33Z |
| _version_ |
1836856926584963072 |
| fulltext |
202
7. Каминский Ф.Т. О мастере по изготовлению крестов-памятников, запорожском ка-
заке Пашкивского куреня Никите Кресторезе // НДПКДУ. – К., 2011. – Вип. 20. –
Ч. I. – С. 528–534.
8. Гаркуша Н.М., Гаркуша С.В. Надмогильные кресты последней четверти XVIII века
в лапидарии Николаевского краеведческого музея // VIII Миколаївська обласна
краєзнавча конференція. Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. – Мико-
лаїв, 2010. – С. 249–251.
9. Сапожников І.В. Кам’яний хрест на могилі козака Антона Кременецького // Архео-
логія. – 2000. – № 4. – С. 132–134.
10. Нові дослідження ... – К, 2011. – Вип. 20. – Ч. I. – С. 531–533.
11. Сапожников І.В., Слюсар Ю.А., Шувалов Р.О. Типологія кам’яних намогильних
хрестів Південно-Західної України // Старожитності Причорномор’я. – Одеса, 1995.
– Вип. 2. – С. 34.
12. Каминский Ф.Т. О мастере по изготовлению крестов… – С. 532.
Юрій Мазурик (Луцьк),
начальник відділу охорони культурної спадщини
департаменту містобудування Луцької міської ради
Вербський Троїцький монастир на Волині
(до 470-ліття першої писемної згадки)
Про Вербський Троїцький монастир відомо з XVI ст., однак донедав-
на питання місцезнаходження залишалося відкритим. Поштовхом до ви-
вчення теми стала випадкова подія в 1999 р.
В той час сектор археології відділу охорони пам’яток історії та культури
при Волинському краєзнавчому музеї був уповноважений для узгодження і
спільних дій між управліннями земельних ресурсів, містобудування та ар-
хітектури з управлінням культури у здійсненні контролю за дотриманням
законодавства України про пам’ятки та з метою узгодження ведення земля-
них робіт і уникнення можливості випадкового руйнування будівельними
організаціями археологічних пам’яток – згідно з розпорядженням облдер-
жадміністрації від 29.12.1997 №782 «Про поліпшення пам’яткоохоронної
діяльності та збереження археологічних пам’яток області» [1].
У зв’язку із зверненням релігійної громади села Вербки Ковельського
району про попереднє погодження місця розташування земельної ділян-
ки для будівництва церкви автором було проведено візуальне обстежен-
ня. Ділянка знаходилась на острові серед заболоченої заплави річки Турії
(правої притоки Прип’яті), ближче до правого берега. Острів знаходиться
за 1,1–1,2 км на північ від околиці міста Ковеля та за 0,5–0,6 км на пів-
денний схід від околиць села Вербки. Острів підтрикутної форми площею
біля 1 га, найвища центральна частина висотою біля 2 метрів від рівня
заплави. За свідченнями місцевих старожилів, майже в центральній час-
тині острова знаходилась Троїцька церква. В часи Другої світової війни
при визволенні Ковеля, у 1944 р. під час бойових дій дерев’яні стіни церк-
ви згоріли, цокольна частина з цегли та фундамент згодом були розібрані
місцевими жителями, а утворені траншеї заплили ґрунтом.
203
Провівши архівно-бібліографічний пошук, було встановлено, що з
ХVІ ст. тут знаходився Вербський Троїцький монастир [2]. Ранішня іс-
торія монастиря не є цілком з’ясованою саме через брак першоджерел [3].
Вперше про монастир згадується в акті від 4–10 березня 1543 р. [4], де
говориться, що князь Василій Михайлович Сангушко-Ковельський [5]
зі своєю дружиною Зофією, синами Григорієм, дочками Ганною, Магда-
леною, Мариною обмінялися своїми маєтками на маєток королеви Бони
Сфорци (1493–1557). Зокрема, королеві Боні вони уступили (згодом ці
маєтки перейшли у власність до її сина, короля Сигізмунда ІІ Августа
(1520–1572)), свій «замок Ковле... из селы к тому ж замку прислухаючими,
на имя: Вербка, монастыр Святое Тройцы…» та сім монастирських сіл [6].
1567 р. король Сигізмунд ІІ Август ці маєтки передав князю Курб-
ському [7]. Андрій Михайлович Курбський (1528–1583) – московський
політичний і військовий діяч, письменник і публіцист. Він обіймав вищі
адміністративні і військові посади на початку правління Івана IV. Згодом
між ними виникли суперечності щодо внутрішньої і зовнішньої політики,
що, врешті, привело Курбського до переходу 30 квітня 1564 р. на службу
до польського короля Сигізмунда ІІ Августа. Від нього він отримав значні
земельні володіння в Литві та Україні, зокрема, Ковель [8], Вижву, Миля-
новичі та 28 прилеглих до них сіл [9].
Князь Курбський докладав значних зусиль для захисту православної
церкви [10], що дало привід в дореволюційній літературі вважати, його за-
сновником Вербського Троїцького монастиря [11]. Прямих повідомлень
про те, що він на Волині засновує новий монастир, не виявлено. Ймовір-
но, він стає фундатором (дарувальником) уже існуючого православного
монастиря. В XVI ст. сформувалася і поширилася практика подавання
монастирів [12] на православних землях Польської корони і Великого
князівства Литовського: церкви і монастирі в приватних землях були в
подаванні своїх дідичів чи державців, хоч би вони і не були їх фундатора-
ми; в королівщинах – в подаванні короля або його старост і намісників;
митрополит і єпископи розпоряджалися тільки тими церквами і монас-
тирями, які належали кафедральним маєтностям, або були приписані до
кафедри як її власність, і, таким чином, розпоряджались ними не згідно
зі своїм ієрархічним титулом, а як «державці». Право подавання стало
такою ж приналежністю володіння, як користування лісами чи рибними
ловами, тобто, виступало ще й джерелом прибутку [13]. Динаміка чис-
ленності монастирів на Волині в XVI ст. вказує на поступове зростання
[14], серед яких Вербський Троїцький монастир відігравав помітну роль
в релігійному житті тогочасного суспільства. Дані про пожертви обителі
від віруючих, поховання в них тощо допомагають нам краще зрозуміти,
наскільки монастир був відомим і шанованим серед сучасників, автори-
тет обителі був прямим наслідком її релігійного і культурного значення.
Серед «богоугодних» справ чільне місце посідало служіння церкві та її
матеріальна підтримка. У 1581 і 1583 роках князь А.М.Курбський заповів
204
монастирю 5 кіп литовських грошів [15]. Виконання такого обов’язку, ста-
вало особливо актуальним тоді, коли людина готувалася покинути цей
світ. Пожертви були надані «на помин душі», вважалося, що молитви чен-
ців, тобто тих, хто добровільно зрікся світського життя заради служіння
Богу, швидше дійдуть до адресата. Ще більшого значення для спасіння
душі набувало поховання у «святому місці». В тих же 1581 і 1583 роках
князь заповів поховати себе біля ніг свого духовного наставника, ігумена
настоятеля Вербського монастиря Олександра [16].
Відомо, що в монастирі були поховані «приятелі» А.М. Курбського,
які виїхали з ним до Литви: у 1582 р. Петро Васильович Вороневецький
[17], в 1594 р. – Кирило Зубцовський [18]. З часом поховання на Вербсько-
му некрополі проводилось і біля церкви. Так, на малюнку, де зображена
Вербська церква (рис. 1), видно п’ять могил, означених хрестами [19] (де-
які вчені та краєзнавці рахують, що цей малюнок належить перу Тараса
Григоровича Шевченка [20] ).
З метою зібрати свідчення про життя князя А.М. Курбського і його
сподвижників, по розпорядженню головного начальника Київської Архе-
ографічної комісії («Временной Комиссии для разбора древних актов»),
яка існувала при київському генерал-губернаторстві, був направлений у
Ковельський повіт професор Київського університету Микола Дмитро-
вич Іванишев (1811–1874) [21]. Великої уваги дослідник приділив Верб-
ській церкві. В ризниці цієї церкви йому вдалось розшукати та ознайо-
митись з актом генеральної візитації від 20 лютого 1760 р. [22]. В цьому
документі був опис церкви і монастирських будівель. Це свідчить про те,
що церква в ім’я Святої трійці була дерев’яна, з одним куполом, покри-
та гонтами, на ній три залізних хрести [23], також були вхідні дерев’яні
двері на залізних петлях. До церкви була прибудована дзвіниця з чотир-
ма дзвонами. Церковна територія неогороджена, а лише захищена річкою
Турією. При церкві була хата з піччю, оздоблена зеленою кахлею, а також
житниця, сарай та два хліви. В 1818 р. церква була відбудована, і в такому
вигляді існувала на час огляду М.Д. Іванішева: дерев’яна, на кам’яному
фундаменті, покрита бляхою, з середини і ззовні пофарбована, монастир-
ських будівель, описаних в акті, вже не існувало.
Як згадувалося вище, був виконаний малюнок церкви [24], а на основі
обмірів складено план [25] (рис. 1). Ці джерела дають уяву про архітектур-
но-просторову структуру церкви станом на першу половину ХІХ ст. План
церкви хрестоподібний (п’ятидільний вписується у неправильний ква-
драт розмірами 17,21 х 17,85 м), висота церкви становить близько 12 м [26].
У 1886 р. до неї була прибудована дерев’яна дзвіниця [27]. В цей час до
церкви були приписані три села [28]. Наприкінці ХІХ ст. храм був вже в
аварійному стані, в 1901 р. на його місці була відбудована церква тієї ж на-
зви, одна з найбільших на Ковельщині [29] (в такому вигляді вона проіс-
нувала до 1944 р.). Але не з писемних документів та не з народних переказів
не вдалося виявити, ким був заснований цей монастир, і коли він був пере-
205
ведений в приходську церкву. Згодом, як відмічалось вище, така обставина
дала привід вважати, що монастир був заснований князем Курбським [30].
З метою локалізувати точне місцезнаходження поховання князя
А.М. Курбського, у Вербській церкві, під наглядом професора Іванішева, була
відкрита дерев’яна підлога, під якою було виявлено поховальний комплекс:
залишки декількох дерев’яних домовин (кількість не вказується, але з опису
відомо, що не менше трьох). Окрім цього, в одному місці перед місцевим об-
разом Спасителя, за декілька кроків від іконостаса, був виявлений цегляний
склеп, посередині якого верхня частина була завалена. При розчистці завалу
були виявлені залишки дерев’яної домовини та людські кістки.
Оскільки не було виявлено ніяких написів ні ззовні, ні всередині скле-
пу, на які розраховував дослідник, щоб можна було визначити ім’я покій-
ного, М.Д. Іванишев порівнюючи дані із заповіту князя Курбського [31],
гіпотетично запропонував наступне: ототожнення досліджених поховань з
відомими історичними постатями. Цегляний склеп, в порівнянні з іншими
похованнями, може свідчити про авторитет похованої таким чином особи,
був прийнятий за поховання князя А.М. Курбського. Виявлені між скле-
пом і іконостасом залишки дерев’яної домовини, можливо, могли бути по-
хованням настоятеля Вербського монастиря Олександра. Що стосується
поховання Кирила Зубцовського, то він міг бути похований, за тверджен-
ням М.Д. Іванишева, в одній із дерев’яних домовин, ближчих до цегляного
склепу [32] (в даному випадку більш конкретна прив’язка не описується).
Рис. 1. Малюнок та план Свято-Троїцької церкви біля с. Вербки,
з книги Иванишева Н.Д. «Жизнь и деятельность
князя А.М.Курбского в Литве и на Волыни», 1849.
206
На основі зібраного матеріалу був складений план церкви з позначкою зна-
йденого під підлогою стародавнього поховання в цегляному склепі.
На підставі таких висновків дослідника традиційно вважається, що князь
А.М. Курбський був похований у Вербській церкві [33]. Про подальшу долю
поховання існують суперечливі повідомлення, зокрема, що в ХІХ ст. на місце
в склепі, де був похований Курбський, поклали тіло генерала Куракіна [34].
Під час Другої світової війни в церковному підземеллі радянськими військо-
вими був обладнаний оборонний опорний пункт, труни з підземелля були
винесені під церкву, яка через деякий час була спалена [35].
За неперевіреними переказами, наприкінці 1950-х років з Москви на
острів, без зайвого розголосу, прибула група з музею (?). У приїжджих був
схем-план місцевості, що дало можливість швидко визначити місце для
розкопок, провести розкопки та підняти дві білі металеві труни (?), які
були завантажені на вантажну машину і відправлені у невідомому напрям-
ку. За припущенням очевидців, один із похованих міг бути Курбський [36].
В 1990-х роках Свято-Серафимівська релігійна громада с. Вербки за-
планувала розпочати відбудову Троїцької церкви. У зв’язку з цим в 1999
і 2001 роках автором було проведено візуальні обстеження земельної ді-
лянки під забудову. Східна частина території колишньої церкви дуже по-
руйнована грабіжницькими розкопками. На даний час контури колиш-
ньої будови прослідковуються за заплившими рівчаками від розібраного
фундаменту глибиною 0,3–0,5 м, що дозволило зняти план церкви, яка
має наступні характеристики: центральний прямокутник нави розмірами
19 х 15,5 м видовжений у напрямку головної осі храму, до нього з заходу
примикає прямокутник бабинця 8 х 13,5 м, прямокутний виступ вівтарної
частини розмірами 7 х 2 м винесений на схід.
В проекті землевідводу сектором археології була поставлена умова,
щоб перед будівництвом на земельній ділянці було проведено археологіч-
ні дослідження. Однак за відсутністю коштів дослідження ще не прово-
дилися. Під тонким шаром ґрунту знаходяться залишки фундаментів, які
потребують ретельного археологічного дослідження, можна припустити,
що в основі Троїцької церкви початку ХХ ст. лежить більш давня споруда.
Їх вивчення зробить можливим професійно реконструювати зовнішній
вигляд старовинної церкви і дасть змогу відтворити пам`ятку історії та
архітектури. Розкопки , розповіді місцевих жителів, вивчення археологіч-
них матеріалів допоможуть встановити точно архітектурні особливості
храму, місця поховань навколо церкви, розташування залишків старо-
винних споруд (дерев’яної церкви та дзвіниці) і повернути нащадкам сто-
рінки минулого, нещадно стертої з поверхні рідної землі.
Література
1. Мазурик Ю.М. Проблеми охорони археологічних пам’яток Волинської області //
Міжнародний досвід охорони культурної спадщини та пам’яткоохоронне законо-
давство України: Мат-ли конф. (18-19 квітня 2002 р.). – К., 2002. – С. 107.
207
2. Мазурик Ю.М. До питання локалізації Свято Вербського Троїцького монастиря на
Ковельщині: (До 460-ліття першої писемної згадки про монастир) // Минуле і сучас-
не Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині. Мат-ли XII
Всеукраїнської історико-краєзнавчої конф. (Ковель 23–24 жовтня 2003 р.): зб. наук.
пр. – Луцьк, 2003. – Ч. 1. – С. 85-87.
3. Девятисотлетие православия на Волыни. 992–1892. – Житомир, 1892. – Ч. 1. – С. 60;
– Ч. 2. – С. 218–220.
4. Archiwum ksiąžąt Lubartowiczуw Sanguszkуw w Sіawucie. – Lwуw, 1890. – T. 4. – S. 341.
Також треба відмітити, що в літературі одночасно згадується і церква Святої Трійці.
Див.: Иванишев Н.Д. Жизнь и деятельность князя Андрея Михайловича Курбского
в Литве и на Волыни. – К., 1849. – Т. 2. – С. 135, 139 (далі – Иванишев Н.Д. Жизнь
князя...); Девятисотлетие... – Ч. 1. – С. 60; – Ч. 2. – С. 218, 219.
5. Сангушки – заможний литовсько-український княжий рід, відомий з XV ст., який
володів значними маєтностями на Волині, Поділлі і Брацлавщині. Представники
роду посідали різні державні уряди в Великому князівстві Литовському та Речі По-
сполитій. Сангушки були православними, але згодом перейшли на унію або като-
лицизм. Див.: Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст.
(Волинь і Центральна Україна). – К.: Наукова думка, 1993. – С. 95, 99–102, 109, 118,
196, 294–297.
6. Теодорович Н.И. Волынь въ описании городов, местечек и селъ. Т. 5: Ковельській
уездъ. – Почаєвъ, 1903. – С. 57-58; Також вживалась назва «...монастир Ковельський
Святої Трійці в Вербці». Див.: Иванишев Н.Д. Жизнь князя... – Т. 2. – С. 294, 327;
Рожко В. Православні монастирі Волині і Полісся. – Луцьк, 2000. – С. 252; зрідка
вживалась назва «...монастир Св. Миколая...». Див.: Цинкаловський О. Стара Во-
линь і Волинське Полісся. – Вінніпег, 1984. – Т. 1. – С. 167.
7. Иванишев Н.Д. Жизнь князя... – Т. 1. – С. 10-12.
8. Довідник з історії України. – К., 2002. – С. 385.
9. Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. – К., 1970. – С. 315, 342, 343, 640, 650, 667.
10. Девятисотлетие... – С. 377–384; Гаврилюк С.В. Діяльність князя А.М.Курбського на
захист православ’я на Волині // Минуле і сучасне Волині: Літописні міста і серед-
ньовічна культура. Матеріали VIII Волинської історико-краєзнавчої конференції. –
Луцьк, 1998. – С. 108–110.
11. Девятисотлетие... – С. 60.
12. Поняття права «подавания» запозичено з терміну collaio (дослівно з лат.: внесок, по-
жертвування), який використовувався в Польщі для означення права короля при-
значати на церковні уряди. Докладніше див.: Горін С. Право подавання (на прикладі
волинських монастирів XVI – першої половини XVII ст.) // Київська старовина. –
1998. – № 4. – С. 3–11.
13. Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1994. – Т. 5. – С. 482–483.
14. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні. – К., 1994. – Т. 3. –
С. 272.
15. Иванишев Н.Д. Жизнь князя... – Т. 1. – С. 192, 228.
16. Там само.
17. Там само. – Т. 2. – С. 135, 139.
18. Там само. – С. 294.
19. Там само. – С. 365. – Табл. 1.
20. Історичні реліквії Волинського краю стали предметом уваги Тараса Григоровича
Шевченка (1814–1861) під час його діяльності у складі Київської археографічної ко-
місії. Відповідно до розпорядження генерал-губернатора Д.Г.Бібікова, одержаного
21 вересня 1846 р., Т.Г.Шевченко протягом кінця вересня-жовтня 1846 р. за завдан-
ням Комісії здійснив поїздку Волинню і Поділлям. Див.: Гаврилюк С. Історичне
пам’яткознавство Волині, Холмщини і Підляшшя (ХІХ – початок ХХ ст.). – Луцьк,
2002. – С. 144.
208
21. Однією з вершин діяльності Комісії 1840-1850-х років стало видання двотомника
«Жизнь князя Андрея Михайловича Курбського в Литве и на Волыни», що побачив
світ 1849 р. за редакцією М.Д. Іванішева. Двотомник був побудований на матеріалах
луцьких, володимирських і кременецьких актових книг. Вибір для публікації пер-
сонологічної теми, характерний у цілому для дворянської історіографії, у М.Д. Іва-
нішева сповнюється новим змістом. Інтерес вченого до особи кн. А.М. Курбського
був викликаний не стільки його місцем у російській історії, скільки можливістю
вивчити в комплексі юридичну практику XVI ст., політичний і соціально-економіч-
ний розвиток Волині. Докладніше див.: Журба О.І. Київська археографічна комісія
1843–1921: Нариси історії і діяльності. – К., 1993. – С. 10, 15, 56, 65–77.
22. Иванишев Н.Д. Жизнь князя... – Т. 2. – С. 326; Теодорович Н.И. Волынь… – Т. 5. –
С. 58.
23. Докладніше про верхню частину церкви див.: Завада В.Т. О происхождении шатра в
деревянных храмах Украинского Полесья // Архитектурное наследство. – М., 1986.
– Вып. 34. – С. 135.
24. Иванишев Н.Д. Жизнь князя... – Т. 2. – С. 365. – Табл. 1.
25. Там само. – С. 366. – Табл. 2.
26. Докладніше див.: Мазурик Ю.М., Семенюк В.Ф. Опис та іконографія Свято-Троїць-
кої церкви села Вербка на Ковельщині // Одне надійне життя… (до 100-річчя від дня
народження Леоніда Маслова) / уклад.: Г.С.Марчук. – Луцьк, 2009. – С. 385, 386.
27. Теодорович Н.И. Волынь… – Т. 5. – С. 58.
28. Девятисотлетие… – Ч. 2. – С. 218-220.
29. Рожко В. Православні монастирі Волині і Полісся. – Луцьк, 2000. – С. 257.
30. Девятисотлетие... – Ч. 1. – С. 60.
31. Иванишев Н.Д. Жизнь князя... – Т. 2. – С. 328.
32. Там само.
33. Антонович В. Археологическая карта Волынской губернии // Труды ХІ Археоло-
гического съезда. – М., 1901. – Т. 1. – С. 56; Orіowicz M. Ilustrowany przewodnik po
Woіyniu. – Јuck, 1929. – S. 146; Рожко В. Православні монастирі... – С. 255.
34. Семенюк М. Ковель: минуле і сучасне. – Луцьк, 2000. – С. 91, 230.
35. Шафета П. Втеча князя Курбського // Радянська Волинь. – 1989. – 27 серпня.
36. Шафета П. А де останки князя Курбського? // Волинь. – 1996. – 13 липня.
Лариса Білинська (Суми),
молодший науковий співробітник, ДП НДЦ «Охоронна
археологічна служба України« ІА НАН України
та Сумського обласного краєзнавчого музею,
Юрій Довженко (Суми),
лаборант відділу біоархеології Інституту археології НАН України
Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст.
за результатами археологічних та антропологічних
досліджень пізньосередньовічного цвинтаря
В середині–другій половині ХVІІ ст. переселенцями з Правобережжя
активно освоювався новий великий регіон українських земель – Слобід-
ська Україна. На мапі з’являлися нові міста, одне з яких – Суми, засноване
в 50-х роках XVІІ ст. Сьогодні урбаністична археологія, використовуючи
|