Дослідження архітектурно-містобудівних особливостей Військового собору в Катеринодарі
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Назва видання: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76510 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дослідження архітектурно-містобудівних особливостей Військового собору в Катеринодарі / О. Харлан // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 219-224. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-76510 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-765102015-02-11T03:02:39Z Дослідження архітектурно-містобудівних особливостей Військового собору в Катеринодарі Харлан, О. Дослідження пам’яток археології козацької доби 2013 Article Дослідження архітектурно-містобудівних особливостей Військового собору в Катеринодарі / О. Харлан // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 219-224. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76510 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| spellingShingle |
Дослідження пам’яток археології козацької доби Дослідження пам’яток археології козацької доби Харлан, О. Дослідження архітектурно-містобудівних особливостей Військового собору в Катеринодарі Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Харлан, О. |
| author_facet |
Харлан, О. |
| author_sort |
Харлан, О. |
| title |
Дослідження архітектурно-містобудівних особливостей Військового собору в Катеринодарі |
| title_short |
Дослідження архітектурно-містобудівних особливостей Військового собору в Катеринодарі |
| title_full |
Дослідження архітектурно-містобудівних особливостей Військового собору в Катеринодарі |
| title_fullStr |
Дослідження архітектурно-містобудівних особливостей Військового собору в Катеринодарі |
| title_full_unstemmed |
Дослідження архітектурно-містобудівних особливостей Військового собору в Катеринодарі |
| title_sort |
дослідження архітектурно-містобудівних особливостей військового собору в катеринодарі |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Дослідження пам’яток археології козацької доби |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76510 |
| citation_txt |
Дослідження архітектурно-містобудівних особливостей Військового собору в Катеринодарі / О. Харлан // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 1. — С. 219-224. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT harlano doslídžennâarhítekturnomístobudívnihosoblivostejvíjsʹkovogosoboruvkaterinodarí |
| first_indexed |
2025-07-06T00:54:39Z |
| last_indexed |
2025-07-06T00:54:39Z |
| _version_ |
1836856933294800896 |
| fulltext |
219
Олександр Харлан (Дніпропетровськ),
науковий співробітник НДІ пам’яткоохоронних досліджень,
кандидат архітектури
Дослідження архітектурно-містобудівних
особливостей Військового собору в Катеринодарі
Пам’ятка, яка стала об’єктом дослідженням даної роботи, не зберегла-
ся. Тому дослідження виконувалися на основі архівних джерел та праць
попередників України та Росії.
Дерев’яна сакральна пам’ятка ще з кінця ХІХ ст. стала об’єктом до-
сліджень істориків і мистецтвознавців, та в силу малої вивченості і браку
джерел, що стосуються архітектурно-мистецьких традицій Запорозького,
Донського та Кубанського зодчества, залишається й досі осторонь існую-
чих течій та напрямків як російського так і українського церковного бу-
дівництва XVII–XVIII і навіть ХІХ ст. Вірніше, існують численні спроби
розкриття чи висвітлення архітектурних особливостей споруди, які б, на
думку дослідників, дозволили пояснити походження та відповідність рис
тій чи іншій генетичній козацькій традиції (запорозькій чи донській, вже
у контексті широкого розуміння української чи російської причетності).
Звісно, розв’язання даного питання слід шукати в генетиці та історії
походження та співіснування козацьких військ. На сьогодні існує чис-
ленна кількість варіацій їх виникнення і розвитку. Стосовно мистецької
спадщини, існують схожі проблеми. Далеко не всі дослідники підтриму-
ють думку про український ґрунт донських пам’яток, але їх думка має
хибний характер на тлі архітектурно-містобудівного процесу Північного
Причорномор’я.
Дослідження останніх років доводять існування запорозької тради-
ції в будівництві сакральних споруд, що простежується за виявленими
оригінальними пам’ятками XVIII – поч. XIX ст. Маловідомість її поясню-
ється як наслідок повної втрати автентичних зразків. Саме дана традиція
простежується згодом в донських пам’ятках.
Збережені в архівних зібраннях та опубліковані в працях дослідників
зразки донських сакральних споруд ХІХ ст. демонструють яскраві їх ар-
хітектурно-мистецькі особливості, що мають українське підґрунтя. Дана
робота не має за мету висвітлення типології донських храмів, це окрема
тема, що потребує ретельного дослідження з залученням певної кількості
прикладів (на жаль, на сьогодні російські дослідники не мають достатньої
кількості архаїчних пам’яток, тому залучають до аналізу пізні приклади
з відвертими єпархіальними характеристиками, тим самим нівелюючи
автохтонні риси).
Повертаючись до Військового собору Катеринодарської фортеці,
слід розглянути основні історичні віхи виникнення та існування даної
пам’ятки.
220
В 1796 р. кубанському війську треба було виступати в похід проти Пер-
сії, в цей час помер усіма любимий кошовий отаман чорноморців Чепіга, і
цар Павло І призначив кошовим отаманом Головатого. 29 січня, перебува-
ючи в перському поході, він занедужав і помер [1, 47–48]. Захарій Чепіга
вважається засновником Катеринодара. Саме він керував організаційни-
ми й будівельними роботами на початковому етапі виникнення міста [2,
22; 7] (рис. 2).
Правобережний річковий мис у луці річки Кубані та її допливу Ка-
расун, що мав назву Карасунський кут, завдяки своїм військово-страте-
гічними особливостям, було обрано для заснування адміністративного
центру Чорноморського козацтва. Щодо виникнення чорноморців, не ви-
никає питань, тому мають рацію дослідники, які підтримують існування
та еволюцію певних архітектурно-містобудівних традицій чорноморців
на запорозькому підґрунті [6; 7; 3; 4].
Картографічний матеріал кін. XVIII–XIX ст. доводить певну схожість
місця розташування «столичного граду» на місцевість Нової Січі на річці
Підпільній [7, 167]. Його було обрано навіть не дивлячись на суворі при-
родно-кліматичні умови.
Подібно до Січового Коша над заплавою річки було розплановано
укріплення (квадратний фельдшанець з чотирма бастіонами, брамами й
равелінами спрощених профілів) [РДВІА. – Ф. ВУА. – Од. зб.21924: «План
города Екатеринодара… Марта …дня 1795-го года»; Ленченко, 2005], в яко-
му планувалося збудувати соборну церкву, майдан козацьких рад, курені
(40), військова скарбниця та ін. До укріплення з півночі прилягало перед-
містя. Звісно, Катеринодар будували за новими містобудівними правила-
ми, які передбачали впровадження регулярної системи вулиць і майданів
з квадратними та прямокутними кварталами, тому планувальна структу-
ра міста значно відрізнялась від січової (рис. 1). Фортифікаційні правила
Рис. 1. План міста
Катеринодара (РДВІА.
Ф. ВУА. – № 20159. –
Ч. 2. – Арк. 39)
з рукопису «Атлас Но-
вороссийской
губернии» 1799 р.;
В.Бондарь датує
цей план 1797–1799 рр.
221
на цей час теж мали певні зміни, тому й містобудівне ядро – укріплення
отримало риси, що відповідали існуючим правилам.
Картографія 1820-х років дає уявлення про стан і устрій Катерино-
дарської фортеці [РДВІА. – Ф. ВУА. – Од. зб. 219125: «Екатеринодарская
крепость» (Б. д.); 7]. Земляна фортеця мала спочатку чотири брами, пізні-
ше внаслідок зсувів річкових берегів одну браму було засипано. Розміри
сторін фортеці дорівнювали 120 х 125 сажнів (255,6 х 267,0 м). Площа за-
будови укріплення дорівнювала 6,8 га. Ширина валу в підошві була 12.6
м, висота – 5,6 м. ширина рову сягала 14,0 м, глибина – 7,0 м [Ленченко,
2005, 173].
Посередині фортеці стояв дерев’яний Воскресенський собор (спочат-
ку планувалося звести мурований), по периметру внутрішньої частини
укріплення розміщувалися 24 муровані одноповерхові споруди – курені
(8 менших та 16 суміщених). За В. Ленченко малі курені мали розмір 10,2
х 8 сажнів (21,3 х 17 м), подвійні – 33 х 8 сажнів (79,3 х 17 м). Споруди
куренів утворювали навколо собору квадратний майдан розміром 160 х
160 м (рис. 4).
Урочиста церемонія закладин соборної церкви відбулася 29 червня
1800 р. Освячено споруду 5 жовтня 1802 р. Роботи в середині храму трива-
ли до 1807 р. (рис. 3). Дослідники, говорячи про будівництво дерев’яного
храму, вказують прізвище військового отамана Т.Котляревського, який,
начебто, запропонував його звести замість мурованого в 1799 р. Того ж
року було укладено контракт на будівництво храму з донськими козака-
ми Федором Гусельщиковим і Степаном Ніколаєвим. В контракті було
зазначено особливості майбутньої споруди, яка «…повинна бути хресто-
подібна мірою з вівтарем, завдовжки завширшки й заввишки 50 аршинів, і
дзвіниця завдовжки й завширшки 18 аршинів, а заввишки – пропорційно
згідно з архітектурою» [Слободян, 2005, 180]. Обумовлювалося, що «має
Рис. 2. Плани Катери-
нодарської фортеці:
а – РДВІА. Ф. ВУА. –
№ 21925. – Арк. 1
(за В.Бондарем
поч. 1820-х рр.);
б – «Генеральный план
крепости в г. Екатери-
нодаре с показанием
предполагаемого
к постройке арсена-
ла». 1863 р. (з архіву
Б.Є.Фролова, надруко-
ваний В.Бондарем).
222
бути збудована щонайумілішою теслярською, пиляною і струганою міц-
ною роботою і закінчена рівно через рік…» [5, 67–74; 8, 180]. За роботу май-
страм обіцяна виплата 10000 карбованців.
За будівництвом наглядали головний майстер ростовський міщанин
Толстоухов і осавул Чорноморського війська Моренко.
За архівними джерелами можна уявити архітектурно-планувальні
особливості головної культової споруди Катеринодару та простежити
певні зміни складових її об’єму у часі. За вищезгаданим планом 1820-х рр.
(рис. 5, а) стає зрозумілим, що споруда планувалася хрещатою в плані з
однаковими чотирма бічними раменами (обрис бічних рамен підтверджує
первинний задум будівництва мурованого собору). План 1863 р. (рис. 5: б)
вказує вже на існування дев’ятидільної дерев’яної споруди. Чотири бічних
гранчастих зруби відповідали первинному задуму, але з західного боку
було зведено додатковий об’єм з гранчастим зрубом (дзвіниці), що відо-
бражає втілення певних єпархіальних традицій. В міжраменнях влашто-
вано невеличкі квадратні зруби. Центральний зруб трохи вищий за бічні
увінчаний восьмериком з гранчастою банею і сліпим ліхтарем й декора-
тивною цибулястою маківкою. Бічні об’єми та дзвіниця також увінчува-
лися аналогічно.
В стінах бічних зрубів було влаштовано віконні отвори в два яруси
(прямокутні вікна з декоративними сандриками). Віконні отвори також
було влаштовано в чотирьох стінах восьмериків.
До храму було влаштовано 5 входів (головний – з заходу через зруб
дзвіниці, з двома допоміжніми, а також з півночі і з півдня). Входи було
підкреслено невеличкими прямокутними у плані ганками з колонами,
Рис. 3. Військовий кафед-
ральний собор у Катерино-
дарській фортеці.
Північний фасад
(за О.Г.Лазаревим, 2000 р.).
Рис. 4. Військовий Воскресенський собор.
Зовнішній вигляд з північного заходу
(мал. К.Брож надрукований Щербиною Ф.О.
у праці «История Кубанского казачьего войска».
Т.1. – Екатеринодар, 1910. – С. 591).
223
підтримували двосхилий дах з трикутними фронтонами. Цілком віро-
гідно, що західний зруб дзвіниці та вхідні ганки прибудовано дещо піз-
ніше. Дослідники Росії і України пропонують своє бачення планувальної
структури храму (рис. 5: в, г). Варіант за літерою г відображує більш точ-
ніший варіант реконструкції плану споруди і дозволяє підтримати спо-
рідненість даної споруди з українськими взірцями.
Стіни зрубів ззовні були ошальовані горизонтальною дошкою з наріж-
ною лиштвою.
Сучасники звертали увагу на значний розмір будівлі та гарне вну-
трішнє оздоблення. Генерал Кираєв, якого було послано Святішим си-
нодом для перевірки справ з будівництва, вказував на те, що в Катери-
нодарі будовано «прездорову дерев’яну церкву», подібну архітектурою до
тієї яка була в давній Запорозькій Січі [9, 290]. Це твердження генерала в
майбутньому сприятиме становленню інтересу науковців, як можливого
історичного джерела, в контексті пошуку втрачених архітектурних рис
січового храму (І.Лиман, В.Ленченко та інш.). Проте добре відомо, що со-
бор збудували значно більших розмірів. Це, в свою чергу, суттєво могло
вплинути не лише на конструктивну особливість храму, а й на зовнішній
вигляд (силует, метроритміку, пропорційність та інш.) і суттєво змінити
образність військової святині, тому не слід без ретельного аналізу спору-
ди поспішати з висновками і пропонувати її як взірець для пошуку архі-
тектурних особливостей січового храму.
В інтер’єрі соборного храму особливу увагу було приділено велично-
му багатоярусному різьбленому іконостасу (оригінальний проект вико-
нав чорноморець Омелян Іванович, вирізьбив Іван Селезньов) з іконами
за одними джерелами писаними «…в мальовничій українській манері…» і
срібними царськими вратами [7, 175], за іншими ікони до іконостасу ма-
льовано маляром московського живописного цеху Никифором Чеусовим
[8, 180]. Стіни зрубів собору було розмальовано розписами на канонічні
теми з включенням батальних та побутових сцен, пов’язаних з історією
Чорноморського козацького війська. Тут прослідковується також тради-
ція зберігання історичних реліквій в стінах храму, оскільки відомо, про
Рис. 5. Планувальна схема собору в Катеринодарській фортеці:
а – на мапі 1820-х. рр.; б – 1863 р.; в – за матеріалами О.Г.Лазарєва;
г – за матеріалами В.Слободяна.
224
речі з Запорозької Січі (клейноди, старовинні ікони, богослужбові книги
та інш.), які знаходилися в даному храмі.
Певна традиція місця перебування осіб існувала під час служби в хра-
мі. Старшина чорноморців стояла на почесних місцях і криласах, огоро-
джених бильцями й балюстрадами.
Воскресенський військовий дерев’яний собор Катеринодарської фор-
теці проіснував понад 70 років, після того як споруду визнали «ветхою»,
його розібрали протягом 1876–1879 рр. [2, 92; 7, 176]. Ще в 1846 р. імпера-
тор Микола І наказав збудувати нову муровану соборну церкву замість
дерев’яної. Її проект виконали архітектори Єлісей та Іван Черники. В 1872
р. новий військовий собор в ім’я Олександра Невського було освячено.
Виявлення та дослідження потребують сакральні споруди, відомі за
працями дослідників поч. ХХ ст. Історик Кубанського козацького війська
Ф.Щербина наводить дані 1799 р. про стан церковного будівництва сторо-
жової укріпленої Кубанської лінії [9, 549, 556, 557]. У курінних поселення
того часу було зведено 16 церков, 9 будувалося, 2 планувалося збудувати!
Звісно, з часом їх кількість збільшувалася та на сьогодні не існує дослі-
джень, які б проливали світло на архітектурно-містобудівні особливості
згаданих храмів.
Джерела та література
1. Березовська Т. Роль Антона Головатого у створенні Чорноморського козацтва //
Нові дослідження пам’яток Козацької доби в Україні: зб. наук. ст. – К., 1997. – Вип. 6.
– С. 46–48.
2. Бондарь В.В. Войсковой город Екатеринодар 1793–1867 гг.: Историко-культурная
специфика и функциональная роль в системе городских поселений Российской им-
перии. – Краснодар, 2000.
3. Бондарь В.В. Украинское барокко в архитектуре Кубани конца XVIII – первой по-
ловине ХІХ в. (постановка проблемы) // Кубань-Украина: вопросы историко-куль-
турного взаимодействия. – Краснодар, 2008. – Вып. 3. – С. 87–92.
4. Бондарь В.В. «Казацкое» барокко в истории архитектуры Юга России (постановка
проблемы) // Кубань-Україна: питання історико-культурної взаємодії. – Краснодар-
Киев: Изд-во «ЭДВИ», 2010. – Вип. IV. – С. 16–19.
5. Короленко П. Екатеринодарский войсковой собор времен Екатерины Великой //
Известия Общества любителей изучения Кубанской области. – Екатеринодар, 1899.
– Вип. 1. – С. 67–74.
6. Лаврский Н. Черкасск и его старина. – М., 1917. – С. 26.
7. Ленченко В. Традиції Запорозької Січі у забудові Катеринодара й Тамані // Пам’ятки
України: історія і культура: наук. часопис. – Річник ХХХVII. – Число 3-4 (148-149). –
С. 165–177.
8. Слободян В. Дещо про пам’ятки української сакральної архітектури Кубані //
Пам’ятки України: історія і культура: наук. часопис. – Річник ХХХVII. – Число 3-4
(148-149). – С. 178–183.
9. Щербина Ф. История Кубанского казачьего войска. – Екатеринодар, 1910. – Т. 1. – С.
549, 556, 557.
|