Українське питання в політиці намісника Галичини А. Потоцького (1903-1908 рр.)

Розглянуто українсько-польські відносини на початку ХХ ст. в Галичині. Зосереджено увагу на діяльності намісника Галичини Анджея Потоцького (1903-1908). Встановлено, що намісник не зумів добитися компромісу між поляками та українцями. Загострення протиріч між двома головними етносами Галичини обу...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2012
Main Author:	Кучеренко, А.А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2012
Series:	Історичний архів. Наукові студії
Subjects:	Вітчизняна та всесвітня історія
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76617
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Українське питання в політиці намісника Галичини А. Потоцького (1903-1908 рр.) / А.А. Кучеренко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. — Вип. 8. — С. 46-50. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-76617
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-766172015-02-12T03:03:16Z Українське питання в політиці намісника Галичини А. Потоцького (1903-1908 рр.) Кучеренко, А.А. Вітчизняна та всесвітня історія Розглянуто українсько-польські відносини на початку ХХ ст. в Галичині. Зосереджено увагу на діяльності намісника Галичини Анджея Потоцького (1903-1908). Встановлено, що намісник не зумів добитися компромісу між поляками та українцями. Загострення протиріч між двома головними етносами Галичини обумовило замах на намісника. Рассмотрено украинско-польские отношения в начале ХХ в. в Галиции. Обращено внимание на деятельность наместника Галиции Анджея Потоцкого (1903-1908). Отмечено, что наместник не сумел добиться компромисса между поляками и украинцами. Обострение противоречий между двумя главными этносами Галиции обусловило покушение на наместника. The article focuses on Ukrainian and Polish relations at the beginning of the ХХ c. in Galicia. The activity of Andzhej Pototskij, the governor-general of Galicia, is highlighted. The author states that the governor-general could not reach compromise between Ukrainian and Polish people. The aggravation of the contradictions between two main Galician ethnic groups caused the attempt on governor-general’s life. 2012 Article Українське питання в політиці намісника Галичини А. Потоцького (1903-1908 рр.) / А.А. Кучеренко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. — Вип. 8. — С. 46-50. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 1609-7742 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76617 94 (947:943) uk Історичний архів. Наукові студії Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія
spellingShingle	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія Кучеренко, А.А. Українське питання в політиці намісника Галичини А. Потоцького (1903-1908 рр.) Історичний архів. Наукові студії
description	Розглянуто українсько-польські відносини на початку ХХ ст. в Галичині. Зосереджено увагу на діяльності намісника Галичини Анджея Потоцького (1903-1908). Встановлено, що намісник не зумів добитися компромісу між поляками та українцями. Загострення протиріч між двома головними етносами Галичини обумовило замах на намісника.
format	Article
author	Кучеренко, А.А.
author_facet	Кучеренко, А.А.
author_sort	Кучеренко, А.А.
title	Українське питання в політиці намісника Галичини А. Потоцького (1903-1908 рр.)
title_short	Українське питання в політиці намісника Галичини А. Потоцького (1903-1908 рр.)
title_full	Українське питання в політиці намісника Галичини А. Потоцького (1903-1908 рр.)
title_fullStr	Українське питання в політиці намісника Галичини А. Потоцького (1903-1908 рр.)
title_full_unstemmed	Українське питання в політиці намісника Галичини А. Потоцького (1903-1908 рр.)
title_sort	українське питання в політиці намісника галичини а. потоцького (1903-1908 рр.)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Вітчизняна та всесвітня історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76617
citation_txt	Українське питання в політиці намісника Галичини А. Потоцького (1903-1908 рр.) / А.А. Кучеренко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. — Вип. 8. — С. 46-50. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.
series	Історичний архів. Наукові студії
work_keys_str_mv	AT kučerenkoaa ukraínsʹkepitannâvpolíticínamísnikagaličiniapotocʹkogo19031908rr
first_indexed	2025-07-06T00:59:00Z
last_indexed	2025-07-06T00:59:00Z
_version_	1836857207050731520
fulltext	Історичний архів 46 УДК 94 (947:943) А. А. Кучеренко УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ В ПОЛІТИЦІ НАМІСНИКА ГАЛИЧИНИ А. ПОТОЦЬКОГО (1903-1908) Розглянуто українсько-польські відносини на початку ХХ ст. в Галичині. Зосереджено увагу на діяльності намісника Галичини Анджея Потоцького (1903-1908). Встановлено, що намісник не зумів добитися компромісу між поляками та українцями. Загострення протиріч між двома головними етносами Галичини обумовило замах на намісника. Ключові слова: Галичина, намісник, українське питання. Рассмотрено украинско-польские отношения в начале ХХ в. в Галиции. Обращено внимание на деятельность наместника Галиции Анджея Потоцкого (1903-1908). Отмечено, что наместник не сумел добиться компромисса между поляками и украинцами. Обострение противоречий между двумя главными этносами Галиции обусловило покушение на наместника. Ключевые слова: Галиция, наместник, украинский вопрос. The article focuses on Ukrainian and Polish relations at the beginning of the ХХ c. in Galicia. The activity of Andzhej Pototskij, the governor-general of Galicia, is highlighted. The author states that the governor-general could not reach compromise between Ukrainian and Polish people. The aggravation of the contradictions between two main Galician ethnic groups caused the attempt on governor-general’s life. Key words: Galicia, governor-general, Ukrainian issue. Весна народів (1848) активізувала праг- нення двох конкуруючих етносів Галичини – українців і поляків набути широких полі- тичних прав. Ця конкуренція до певної міри відсувала на другий план існуючі протиріччя з центральною владою у Відні. Істотну роль в історії Галичини початку ХХ ст. відігра- вали шкільні та релігійні справи у провінції, дискусії щодо заснування у Львові українсь- кого університету, боротьба за реформу виборчої системи до крайового галицького сейму та австрійського парламенту тощо. Українські науковці: О. Аркуша [1-2], Я. Даш- кевич [3], М. Демкович-Добрянський [4], Л. Зашкільняк [5-6], М. Кугутяк [7], К. Ле- вицький [8], І. Лисяк-Рудницький [9-10], Ю. Михальський [11], М. Мудрий [12-13], Ю. Плекан [14], Є. Сінкевич [15-16], Ф. Си- син [17], І. Франко [18-19], І. Чорновол [20] та польські: М. Бобжинський [21], Г. Вере- шицький [22], Л. Васілевський, Г. Дильон- гова [23], E. Коко [24], Я. Мокляк [25] у своїх дослідженнях вагоме місце приділили діяльності намісників Галичини. Відомо, що в 1849 р. у Галичині було утворено наміс- ництво на чолі з намісником, якого приз- начав імператор і який представляв його в крайовому сеймі. В свою чергу сейм, створений в 1861 р., обирався за куріальною системою і формально проіснував до 1918 р. Фактично його остання сесія відбулася напередодні Першої світової війни в 1914 р. Намісник безпосередньо керував проведенням виборів і видавав обраним депутатам посвід- чення про обрання. Тому небезпідставно більшість дослідників визнала, що вплив намісника на результат виборів до загально- державного австрійського парламенту і до крайового галицького сейму був у певні періоди і в деяких частинах краю вирішаль- ним. Можемо погодитися із твердженням: «Символом влади в Галичині був намісник. Ставлення до нього можна вважати досить показовим індикатором суспільно-політичних, зокрема, національних відносин у провінції. Посада намісника була покликана узгоджу- вати численні суперечності галицького суспільства, яке в розглядуваний період Випуск 8 47 перебувало в постійному протиборстві між не узаконеним новим і морально вмираючим старим, тому вона вимагала чималої сили, енергії та навіть громадянської сміливості. Намісник помітно впливав на ритм політич- ного життя Галичини. Ставлення суспіль- ства до нього нерідко поєднувало страх із повагою, обурення і протест із вірою в законність і справедливість» [12, c. 91]. В даній статті нами розглянуто виключно ситуацію в Галичині, коли її намісником був Анджей Потоцький. Очевидно долею і самим ходом українсько-польського протистояння судилося, що граф став жертвою взаємної недовіри, надмірних амбіцій і підозр. На зламі ХІХ – ХХ століть, коли Галичина переживала нелегкий період «трансформації понять і громадського устрою». У поль- ському середовищі відбувалися серйозні внутрішні метаморфози, що обумовлювали різновекторні політичні підходи до ситуації. «Перестали ми бути народом! Пропали!» – з розпачем зазначав один із дослідників під час публічного виступу. Його песимізм поділяв ще один із непримиренних критиків краківської історичної школи, мовлячи наступне: «Традиція домашнього виховання зникла остаточно. Зникли також родинні оповідання, спогади. З такої атмосфери вийшли пізніше краківські «історики», істо- ріософи, критики, професори, публіцисти, врешті …пізніші «керівники нації». Нічого дивного, що не можемо розуміти ані Німцевіча, ані Лелевеля, ані Поля, ані нікого зі справжніх польських письменників. До віри в німецький розум, у німецьку філософію, в німецьку методологію, призвела зарозу- мілість. Польський галичанин настільки себе поціновував, на скільки онімечувався. Звідти взялася та зарозумілість, з якою у своїх виданнях зверталися до народу Шуйський, Смолька, Бобжинський, Тарновський і їм подібні» [26, c. 134]. Станьчики (краківські консерватори) оцінювали дії намісників за їх ставленням до ідеї реформи адміністративної системи. В умовах зміцнення демократичних рухів вони прагнули – через впровадження принципів виборності в галицьку адміністрацію – по- долати кризу політичної довіри, розширити власну соціальну базу, відкрити друге дихання галицької автономії. Станьчики також вдалися до переосмислення взаємин між польською владою в Галичині та цент- ральним австрійським урядом, відводячи при цьому намісникові роль реалізатора нової концепції. Вони закидали Відню не бажання брати дієву участь у розв’язанні нагальних проблем провінції та домагалися, аби уряд був співтворцем «добробуту та культури» в Галичині [27]. На відмінну від краківських консер- ваторів, подоляки відстоювали концепцію намісника – пасивного чинника, який би підпорядковувався інтересам східно- галицької шляхти. Здобуті до 1870-х років автономічні свободи, на їхню думку, були достатніми для збереження шляхтою соціально-економічної (щодо селянства) і національної (щодо українців) переваги. Отримані міцні позиції в сеймовому і парламентському представництвах, польські діячі зі Східної Галичини вперто відсто- ювали status quo, наголошуючи, що наміснику нічого не залишається, як цілковито усу- ватися від здійснення будь-якого впливу в політичних питаннях на делегацію у Відні, так і на сеймову репрезентацію [12, с. 97]. У перше десятиліття ХХ століття ситуація на сході Галичини, зокрема у Львівському університеті, стала загрозливою: в лекційних залах, озброєні палицями, українські та польські студенти вели справжні бої, були організовані масові демонстрації [28]. На- пруженою склалася ситуація і в середовищі інших суспільних верств [29, с. 184]. Коли досліджуєш суспільно-політичну ситуацію в Галичині в період правління А. Потоцькго, то постає картина важкої повсякденної праці намісника і та непримиренна боротьба, яка точилася навколо «українського питання». В досліджуваний період польсько-українські взаємини в Галичині набули особливої гостро- ти та протистояння і пов’язані з тим, що українці активно включились в громадсько- політичне життя краю використовуючи всі можливості та права надані їм австрійською конституцією 1867 р. [30, с. 50]. Неординарною особистістю в гроні наміс- ників Галичини був Анджей Потоцький. Народився він в 1861 р. у родині Адама Потоцького, що згодом став одним із фундаторів краківського консервативного руху – «станьчиків» (1869). Граф Анджей Історичний архів 48 закінчив юридичні студії, а кар’єру розпочав у австрійській амбасаді в Стамбулі. Як політик формувався в якості посла до крайового галицького сейму й австрійського парламенту та «крайового маршалка» (1901- 1903). Він був власником великих земельних маєтків на теренах Галичини, Поділля та за Збручем [4, с. 7]. Анджей Потоцький сподівався, що посідаючи в 1903 р. посаду намісника, вдасться розв’язати найскладніші суспільні та міжнаціональні протиріччя. Адже він представляв краківських консерваторів, які прагнули відшукати шляхи для зами- рення між поляками та українцями. В свою чергу подільська шляхта звернула увагу на графа, бо він був відомий, як прихильник твердої руки в Галичині [31]. Земельні магнати «сподівалися, що він придушить соціальний селянський рух у Галичині» [32, с. 188]. Характерною особливістю при відкритті нової сесії крайового галицького сейму було те, що А. Потоцький першим серед намісників промовив також і українською мовою. Вступні промови, що лунали при відкритті нової сесії сейму були виразом бажання двох сторін до замирення і співпраці після бурхливого 1902-го року. Однак, сподівання на примирення не виправдалися. Нове загострення було спровоковане суперечкою навколо відкриття української гімназії в Станіславі (Івано- Франківську). Намагання українців реалі- зувати право на культурний розвиток підтри- мав навіть цісар. Прихильно поставилися до цього питання маршалок сейму Станіслав Бадені, а також намісник. Однак, сейм про- валив подання стосовно відкриття українсь- кої гімназії. Намісник всупереч сподіванням краківських консерваторів нічого не зробив аби допомогти українцям позитивно вирі- шити питання [33, с. 382]. «Політика По- тоцького в стосунку до українців – однобічними авторитарними рішеннями шефа галицької адміністрації довести до залаго- дження українсько-польського конфлікту – могла б виправдатися лише за одної умови: якщо Потоцький зумів би оздоровити гали- цьку бюрократію і приневолити її шанувати закони. Але реформувати галицьку систему правління можна було або за підтримкою центрального уряду, або у співпраці з польськими та українськими демокра- тичними елементами. В такому випадку намісник мусів би піти проти тієї верстви, яка винесла його на чоло галицького правління. Та Потоцький не був здібний на таку рево- люцію. Тому галицька система далі йшла втертими шляхами повної беззаконності. Вона давала вільне поле всім, хто хотів гнобити українське населення та приду- шувати його національне відродження. Ця система розрослась до такої сили, що в ній намісник перетворювався зі суверена в ширму, яка прикривала її серпанком конституційної монархії» [4, с. 12]. Розв’язання питання зміни виборчого законодавства для Галицького сейму було на початку XX ст. в Галичині основною пробле- мою, над якою точились словесні баталії серед польсько-українського політичного проводу як в стінах крайового сейму чи австрійського парламенту, так і на сторінках громадсько-політичних часописів обох табо- рів, громадських зібраннях, конференціях, з’їздах та вічах. Український провід поставив перед австро-угорським урядом українську справу та проблему польсько-українських взаємин, не як домашнє галицьке питання, а як одну з найважливіших державних проблем [11, с. 128-129]. «У 1907 р. на підставі нового закону в Австрії були проведені вибори до парламенту. …В період виборів міжнаціональні супе- речності в краї досягли небезпечної межі» [11, с. 126, 128]. Навіть у цих складних умовах українофіли у порівнянні з русофілами отримали кращі позиції в парламенті. «Віденський уряд зреагував на українську перемогу. Він, перший раз, устами президента ради міністрів, барона Бека, признав, що в австрійській монархії існує українське питання (виділено нами – А.К.), якого центральний уряд досі не знав, але хоче зацікавитися ним» [33, с. 458-459]. Разом із тим, після виборів 1907 р. галицькі суди були завалені скаргами про зловживання виборчих органів. Але суди пів року не реагували на них [34]. «У Галичині все складалося на те, що правління графа Потоцького було виповнене безупинною боротьбою проти українців, хоча він бажав польсько-українського примирення. В тому Випуск 8 49 числі галицька жандармерія осягнула рекорд у стрілянні українських селян за їх участь у політичному житті» [4, с. 15]. За зростаючого антагонізму між Австрією та Росією дві польські політичні лінії, австрофільська і русофільська, призвели до глибокого розладу в польському суспільстві [4, с. 20]. «Політичні актори етнічної більшості активно артикулювали тезу, що поляки дотримуються умов договору з Росією, який уклав у 1907 р. прем’єр-міністр П. Столипін із депутатами-поляками ІІІ Державної Думи. Згодом його розширили, закріпили і узгодили з польськими політич- ними фігурами Австро-Угорщини та Німеччини на Слов’янському конгресі 1908 р. в Празі. В той час, коли в Галичині між українцями і поляками йшла боротьба за сеймову виборчу реформу, в Державній Думі лунали промови російських депутатів на захист інтересів поляків. У них промовці закликали уряд дотримуватися польсько- російських угод, не зазіхати на Польську землю, дати полякам свободу, а натомість збирати в кордонах своєї імперії всі «руські» землі. Артикуляторами цих ідей стали й пресові видання польської ендеції, зокрема «Slowo Polskie». На своїх шпальтах часопис закликав етнофорів-поляків не йти на уступки українцям у Галичині, оскільки за це росіяни «помстяться полякам у Росії». На це львівське «Діло» стверджувало, що «нахабство москвофілів у Галичині – відгомін нахабства вшехпольсько-подоляцького» [35]. Тогочасна польська політична еліта фактично знехтувала заповідями прихильника польсько- українського порозуміння, одного із творців «Теки станьчика» Ю. Шуйського, який заз- начав, що, якщо поляки хочуть жити з українцями в злагоді, вони повинні усві- домити, що Галичина є спільним краєм для обох народів. Свого часу він наполягав, що невирішеність української проблеми шко- дила політичним інтересам поляків [36, c. 5]. Вибори до Галицького сейму 1908 р. про- ходили за старою двохступеневою і куріаль- ною системою. Під час виборчої компанії польська адміністрація шляхом фальшування голосів намагалася отримати бажану перемогу. Протест українців проти цієї затії закінчився смертю селянина Марка Каганця з села Коропець. У відплату за це Мирослав Січинський убив достатньо лояльного до українців намісника Галичини графа Анджея Потоцького (1908). Заметушилися, перш за все, віденські міністри, які до того вірили запевненням польської шляхти, що в Гали- чині все в порядку. Смерть цісарського наміс- ника примусила їх глибше призадуматися над становищем у провінції та над канди- датурою наступного намісника [37]. Фатальні постріли у Львові переконливо показали, що ситуація в Галичині надто тривожна і, що нею не можна легковажити. Очевидно, ця обставина зумовила підбір наступної канди- датури намісника. Ним став авторитетний і знаний історик та політик, ліберал, перший у гроні намісників за походженням не шлях- тич – Міхал Бобжинський. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Аркуша О. Краківський консерватизм та українське питання в Галичині на зламі ХІХ ст. / О. Аркуша // Молода нація. – 1997. – Вип. 6. – C. 143- 157. 2. Аркуша О. Міхал Бобжинський та українське питання в Галичині / О. Аркуша // Вісник Львівського університету. – Серія історична. – Львів, 2000. – Вип. 35-36. – С. 168-206. 3. Дашкевич Я. Р. Східна Галичина: етнічні відносини, національні міфи та менталітети / Я. Дашкевич // Україна в минулому. – Київ- Львів, 1994. – Вип. 6. – С. 78-93. 4. Демкович-Добрянський М. Потоцький і Бобжинський. Цісарські намісники Галичини. 1903-1913 // М. Демкович-Добрянський. – Рим : Український католицький університет св. Климента Папи, 1987. – Т. 59. – 132 с. 5. Зашкільняк Л. O. Польська історія та історіографія кінця ХІХ – початку ХХ ст. в оцінці галицьких українських істориків / Л. Зашкільняк // Wielokulturowe środowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w. / рod red. J. Maternickiego, L. Zaszkilniaka. – Rzeszów : Wyd. URz., 2005. – T. 3. – S. 231-244. 6. Зашкільняк Л. Історія Польщі / Л. Зашкільняк, М. Крикун. – Львів : ЛНУ ім. І. Я. Франка, 2002. – 752 с. 7. Кугутяк М. В. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст. – 1939 р.) / М. Кугутяк. – Івано-Франківськ : Плай, 1993. – 199 с. 8. Левицький К. Д-р Михайло Бобжинський в українській політиці / К. Левицький // Діло. – 1935. – Ч. 187. – 17 липня. 9. Лисяк-Рудницький І. Польсько-українські стосунки: тягар історії // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе / Центр досліджень історії ім. Петра Яцека Канадського інституту українських студій Альбертського університету. Західна історіографія України: В 2 т. – Вип. 1. – К. : Основа, 1994. – Т. 1. – С. 83-110. 10. Лисяк-Рудницький І. Українці в Галичині під австрійським пануванням // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе / Центр досліджень історії ім. Петра Яцека Канадського інституту українських студій Альбертського університету. Західна історіографія України: В 2 т. – Вип. 1. – К. : Основа, 1994. – Т. 1. – С. 411-450. Історичний архів 50 11. Михальський Ю. Польські демократи та українське питання в Галичині / Ю. Михальський // Вісник Львівського університету. – Львів : ЛДУ ім. Івана Франка, 1998. – Вип. 33. – Серія історична. – С. 122-131. 12. Мудрий М. Галицькі намісники в системі українсько-польських взаємин (1849-1914) / М. Мудрий // Вісник Львівського університету. – Львів : ЛДУ ім. Івана Франка, 1998. – Вип. 33. – Серія історична. – С. 91-101. 13. Мудрий М. Українсько-польські відносини в Галичині у 1867-1890 роках: політичний аспект : автореф. дис. … канд. іст. наук / М. Мудрий. – Львів : ЛДУ ім. І. Франка, 1997. – 18 с. 14. Плекан Ю. В. Польсько-українське протистояння в боротьбі за реформування виборчого законодавства до Австрійського парламенту та Галицького сейму (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) : автореф. дис. … канд. іст. наук / Ю. Плекан. – Чернівці : ЧНУ, 2004. – 18 с. 15. Сінкевич Є. Г. Міхал Бобжинський: життєвий шлях та наукова діяльність (1849-1935) / Є. Сінкевич // Сумська старовина: Наук. журн. з історії та культури України. – Суми : СДУ, 2006. – № 20. – С. 90-95. 16. Сінкевич Є. Г. Міхал Бобжинський: суспільно-політична діяльність / Є. Сінкевич // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. праць. – Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. – Вип. 5. – С. 60-63. 17. Сисин Ф. З історії польсько-українських стереотипів / Ф. Сисин // Польсько-українські студії : матеріали міжнародної наук. конф., Кам`янець-Подільський, 29-31 травня 1992 р. : Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. – К. : Либідь, 1993. – Т. 1. – С. 18-23. 18. Франко І. Я. Пан Бобжинський як поступовець // Франко І. Історичні праці (1883-1890): Зібр. тв. у 50 т. – Кн. 2. – К. : Наук. думка, 1985. – Т. 46. – С. 550-562. 19. Франко І. Я. Поляки і русини // Франко І. Історичні праці (1883-1890): Зібр. тв. у 50 т. – Кн. 2. – К. : Наук. думка, 1985. – Т. 46. – С. 317- 330. 20. Чорновол І. П. Польсько-українська угода 1890-1894 рр.: ґенеза, перебіг подій, наслідки: Дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Інститут українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України. – Львів, 1995. – 203 с. 21. Bobrzyński M. Z moich pamiętników / Bobrzyński M. ; wstęp i przypisy A. Galos. – Wrocław ; Kraków : Wyd. Zakładu Narodowego im. Ossolińskich, 1957. – XXXII, 404 s. 22. Wereszycki H. Historia polityczna Polski 1864-1918 / H. Wereszycki. – Wrocław-Kraków-Gdańsk-Łódź : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1990. – 310 s. 23. Дильонгова Г. Історія Польщі. 1795-1990 / Г. Дильонгова ; пер. з польської М. Кірсенка. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 235 с. 24. Коко Е. Польсько-українські відносини в суспільно-культурній галузі в ХІХ – ХХ ст. (до 1914 р.) / Е. Коко ; пер. з польської // Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст.: Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. (21-22 листопада 1996 р.). – Івано- Франківськ : Плай, 1997. – С. 8-13. 25. Moklak J. Ukraińskie tradycje parlamentarne XIX – XX wiek / J. Moklak. – Kraków, 2009. – 259 s. 26. Buszczyński S. Sąd cudzoziemca o historycznej szkole krakowskiej / S. Buszczyński // Obrona spotwarzonego narodu. – Wyd. 2. – Kraków : Nakladem komitetu, 1894. – Zesz. 3. – Cz. 1 27. Zwoliński Ł. Jeden ze “stańczyków” / Ł. Zwoliński // Dziś. Przegląd Spoleczny. – Warszawa. – 2005. – R. 16. – Nr. 10. – Październik. – S. 137-140 28. Мудрий М. Змагання за українські університети в Галичині / М. Мудрий. – Львів-Нью-Йорк : НТШ, 1999. 29. Сінкевич Є. Г. Краківська історична школа в польській історіографії / Є. Г. Сінкевич. – Миколаїв, 2010. 30. Плекан Ю. Польсько-українські взаємини на початку XX століття у Галичині / Ю. Плекан // Питання історії України : Зб. наук. статей кафедри історії України Чернівецького нац. ун-ту ім. Юрія Федьковича. – Чернівці : «Зелена Буковина», 2006. – Том 9. 31. Ukraine`s clam to Freedom. – New York, 1915. – p. 87-88 32. Wereszycki H. Historja polityczna Polski popowstaniowej 1864-1918 / H. Wereszycki. – Warszawa, 1948. 33. Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914 / К. Левицький. – Львів, 1926-1927. 34. Protokolle über die Sitzungen des Hauses der Abgeordneten des österreichischen Reichsrates: Stenograph. – Wien, 1907-1908. – XVIII. – 3680-91 35. Монолатій І. «Галицький» компроміс 1914 року: старт чи фініш українсько-польського примирення? «Січинський – Потоцький» і політичне насильство в Галичині / І. Монолатій // Ї. – 2010. – № 64. 36. Szujski J. Chocim i Cecora / S. Smolka. – Wyd. 2. – Warszawa : Nakł. Gebethnera i Wolffa, 1925. 37. Buszko J. Kryzys polityczny 1908 roku w Galicji / J. Buszko. – Kraków : Wyd. Literackie, 1971. – 67 s. Рецензенти: Котляр Ю. В., д.і.н., професор, завідувач кафедри Чорноморського державного університету імені Петра Могили; Синкевич Є. Г., д.і.н., професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Чорноморського державного університету імені Петра Могили. © А. А. Кучеренко, 2012 Стаття надійшла до редколегії 17.12.2011

Українське питання в політиці намісника Галичини А. Потоцького (1903-1908 рр.)

Institution

Similar Items