Гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію

На основании комплексного клинико-психопатологического, клинико-анамнестического, психодиагностического и социально-демографиичного обследования 230 пациентов с параноидной шизофренией, среди которых были 120 женщин (основная группа) и 110 мужчин (группа сравнения), установлены гендерноспецифические...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Юр’єва, Н.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2013
Schriftenreihe:	Таврический медико-биологический вестник
Schlagworte:	Оригинальные статьи
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76732
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію / Н.М. Юр’єва // Таврический медико-биологический вестник. — 2013. — Т. 16, № 4 (64). — С. 155-164. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-76732
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-767322015-02-13T03:03:32Z Гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію Юр’єва, Н.М. Оригинальные статьи На основании комплексного клинико-психопатологического, клинико-анамнестического, психодиагностического и социально-демографиичного обследования 230 пациентов с параноидной шизофренией, среди которых были 120 женщин (основная группа) и 110 мужчин (группа сравнения), установлены гендерноспецифические клинико-психопатологические особенности течения параноидной шизофрении, а также различия социального и семейного функционирования и качества жизни пациентов, что послужило основанием для научного обоснования подходов к гендерноспецифической терапии и разработки гендерноспецифических мероприятий психосоциальной реабилитации женщин, больных параноидной шизофренией. Объем и содержание мероприятий, основу которых составляют психообразование, групповая, поведенческая и семейная психотерапия, предложено определять в зависимости от степени гендерноспецифической дезадаптации социального функционирования: при легкой степени (39,2%) – меньшие по объему, но широкие по содержанию психосоциальные мероприятия, охватывающих все сферы функционирования женщины и имеющие максимальную социальную направленность, при умеренной степени (42,5%) – шире по объему, однако, более узкие по смыслу психосоциальные мероприятия, которые охватывают пораженные сферы функционирования и имеют конкретную направленность на восстановление утраченных навыков и поддержку максимально возможного уровня независимого существования, при тяжелой степени (18,3%) – максимально широкие по объему, однако, узкие по содержанию, психосоциальные меры, направленные на максимальное восстановление имеющихся дефектов функционирования, в частности, навыков самообслуживания. Based on a comprehensive clinical-psychopathological, clinical-anamnestic, psychodiagnostic and sociodemohrafic survey of 230 patients with paranoid schizophrenia which included 120 women and 110 men set specific gender clinical and psychopathological peculiarities of paranoid schizophrenia and differences of social and family functioning and quality of life of patients, which was the basis for the scientific study of approaches to therapy and development specific gender measures of psychosocial rehabilitation of women suffering from paranoid schizophrenia. Capacity and content of the measures that are based on psyhoeducation, group, behavioral and family therapy, it is proposed to determine, depending on the degree of social exclusion specific gender operation: with mild (39,2%) - less volume, but broad in meaning psychosocial measures covering all areas of functioning and women have the highest social orientation, with a moderate degree (42,5%) - more volume, but narrower in meaning psychosocial measures that cover the affected areas of functioning and have a specific focus on the recovery of lost skills and maintaining the highest possible level of independent existence, with severe grade (18,3%) - the most extensive in volume, but narrow content, psychosocial measures aimed at maximizing recovery of existing defects functioning, including self-service skills. 2013 Article Гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію / Н.М. Юр’єва // Таврический медико-биологический вестник. — 2013. — Т. 16, № 4 (64). — С. 155-164. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2070-8092 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76732 616.895.8:616.89 – 02 – 055 uk Таврический медико-биологический вестник Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Оригинальные статьи Оригинальные статьи
spellingShingle	Оригинальные статьи Оригинальные статьи Юр’єва, Н.М. Гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію Таврический медико-биологический вестник
description	На основании комплексного клинико-психопатологического, клинико-анамнестического, психодиагностического и социально-демографиичного обследования 230 пациентов с параноидной шизофренией, среди которых были 120 женщин (основная группа) и 110 мужчин (группа сравнения), установлены гендерноспецифические клинико-психопатологические особенности течения параноидной шизофрении, а также различия социального и семейного функционирования и качества жизни пациентов, что послужило основанием для научного обоснования подходов к гендерноспецифической терапии и разработки гендерноспецифических мероприятий психосоциальной реабилитации женщин, больных параноидной шизофренией. Объем и содержание мероприятий, основу которых составляют психообразование, групповая, поведенческая и семейная психотерапия, предложено определять в зависимости от степени гендерноспецифической дезадаптации социального функционирования: при легкой степени (39,2%) – меньшие по объему, но широкие по содержанию психосоциальные мероприятия, охватывающих все сферы функционирования женщины и имеющие максимальную социальную направленность, при умеренной степени (42,5%) – шире по объему, однако, более узкие по смыслу психосоциальные мероприятия, которые охватывают пораженные сферы функционирования и имеют конкретную направленность на восстановление утраченных навыков и поддержку максимально возможного уровня независимого существования, при тяжелой степени (18,3%) – максимально широкие по объему, однако, узкие по содержанию, психосоциальные меры, направленные на максимальное восстановление имеющихся дефектов функционирования, в частности, навыков самообслуживания.
format	Article
author	Юр’єва, Н.М.
author_facet	Юр’єва, Н.М.
author_sort	Юр’єва, Н.М.
title	Гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію
title_short	Гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію
title_full	Гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію
title_fullStr	Гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію
title_full_unstemmed	Гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію
title_sort	гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2013
topic_facet	Оригинальные статьи
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76732
citation_txt	Гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію / Н.М. Юр’єва // Таврический медико-биологический вестник. — 2013. — Т. 16, № 4 (64). — С. 155-164. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Таврический медико-биологический вестник
work_keys_str_mv	AT ûrêvanm gendernoobumovlenaspecifíkaklíníkopsihopatologíčnihproâvívísocíalʹnogofunkcíonuvannâžínokhvorihnaparanoídnušizofreníû
first_indexed	2025-07-06T01:11:13Z
last_indexed	2025-07-06T01:11:13Z
_version_	1836857975940055040
fulltext	155 О Р И Г И Н А Л Ь Н Ы Е С Т А Т Ь И УДК 616.895.8:616.89 – 02 – 055 © Н.М. Юр’єва, 2013. ГЕНДЕРНО ОБУМОВЛЕНА СПЕЦИФІКА КЛІНІКО- ПСИХОПАТОЛОГІЧНИХ ПРОЯВІВ І СОЦІАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ЖІНОК, ХВОРИХ НА ПАРАНОЇДНУ ШИЗОФРЕНІЮ Н. М. Юр’єва Государственное учреждение «Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского», г.Симферополь. GENDER DUE TO SPECIFIC CLINICAL AND PSYCHOPATHOLOGICAL SYMPTOMS AND SOCIAL FUNCTIONING OF WOMEN WITH PARANOID SCHIZOPHRENIA N. M. Yrieva SUMMARY Based on a comprehensive clinical-psychopathological, clinical-anamnestic, psychodiagnostic and socio- demohrafic survey of 230 patients with paranoid schizophrenia which included 120 women and 110 men set specific gender clinical and psychopathological peculiarities of paranoid schizophrenia and differences of social and family functioning and quality of life of patients, which was the basis for the scientific study of approaches to therapy and development specific gender measures of psychosocial rehabilitation of women suffering from paranoid schizophrenia. Capacity and content of the measures that are based on psyhoeducation, group, behavioral and family therapy, it is proposed to determine, depending on the degree of social exclusion specific gender operation: with mild (39,2%) - less volume, but broad in meaning psychosocial measures covering all areas of functioning and women have the highest social orientation, with a moderate degree (42,5%) - more volume, but narrower in meaning psychosocial measures that cover the affected areas of functioning and have a specific focus on the recovery of lost skills and maintaining the highest possible level of independent existence, with severe grade (18,3%) - the most extensive in volume, but narrow content, psychosocial measures aimed at maximizing recovery of existing defects functioning, including self-service skills. ГЕНДЕРНО ОБУСЛОВЛЕННАЯ СПЕЦИФИКА КЛИНИКО-ПСИХОПАТОЛОГИЧЕСКИХ ПРОЯВЛЕНИЙ И СОЦИАЛЬНОГО ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ЖЕНЩИН, БОЛЬНЫХ ПАРАНОИДНОЙ ШИЗОФРЕНИЕЙ Н. М. Юрьева РЕЗЮМЕ На основании комплексного клинико-психопатологического, клинико-анамнестического, психодиагностического и социально-демографиичного обследования 230 пациентов с параноидной шизофренией, среди которых были 120 женщин (основная группа) и 110 мужчин (группа сравнения), установлены гендерноспецифические клинико-психопатологические особенности течения параноидной шизофрении, а также различия социального и семейного функционирования и качества жизни пациентов, что послужило основанием для научного обоснования подходов к гендерноспецифической терапии и разработки гендерноспецифических мероприятий психосоциальной реабилитации женщин, больных параноидной шизофренией. Объем и содержание мероприятий, основу которых составляют психообразование, групповая, поведенческая и семейная психотерапия, предложено определять в зависимости от степени гендерноспецифической дезадаптации социального функционирования: при легкой степени (39,2%) – меньшие по объему, но широкие по содержанию психосоциальные мероприятия, охватывающих все сферы функционирования женщины и имеющие максимальную социальную направленность, при умеренной степени (42,5%) – шире по объему, однако, более узкие по смыслу психосоциальные мероприятия, которые охватывают пораженные сферы функционирования и имеют конкретную направленность на восстановление утраченных навыков и поддержку максимально возможного уровня независимого существования, при тяжелой степени (18,3%) – максимально широкие по объему, однако, узкие по содержанию, психосоциальные меры, направленные на максимальное восстановление имеющихся дефектов функционирования, в частности, навыков самообслуживания. Ключові слова: параноїдна шизофренія, соціальне і родинне функціонування, якість життя, жінки, чоловіки. Соціальні наслідки психічних розладів є серй- озною проблемою не тільки для хворих та їх близь- ких, а й для суспільства, держави в цілому. В ос- танні десятиліття в усьому світі відзначається зрос- тання інтересу до питань соціального функціонуван- ня та якості життя пацієнтів [1 – 6]. Поява нового покоління засобів антипсихотичної фармакотерапії стала важливим кроком вперед у лікуванні хворих на шизофренію, забезпечивши більш високий рівень їх соціальної, сімейної адаптації та якості життя, але оптимальні результати досягаються лише в по- єднанні із заходами психосоціальної реабілітації, ефективність яких значно зростає за умови їх спе- цифічності для окремих контингентів пацієнтів. Однак, розробка питань терапії та психосоціальної реабілітації хворих на шизофренію здійснюється на 156 ТА В Р И Ч ЕС К И Й М Е Д И КО - Б И ОЛ О Г И Ч Е С К И Й В Е С Т Н И К2013, том 16, №4 (64) теперішній час або без врахування гендерного чин- нику, або спрямована на контингент пацієнтів-чо- ловіків [7 – 14]. Основні клінічні прояви захворювання негатив- но позначаються на рівні адаптивних можливостей, змінюють оцінку подій, що відбуваються, особли- вості структури психопатологічних симптомів негатив- ного і позитивного рангів та самі по собі є факторами дезадаптації пацієнтів до умов життя. У зв’язку з цим все більшого значення набувають дослідження, які вив- чають стан хворих у суспільстві, так як це дозволяє більш обґрунтовано підходити до розробки програм психосо- ціальної реабілітації в залежності не тільки від вираже- ності шизофренічного процесу, але з урахуванням ген- дерних особливостей соціального функціонування та якості життя хворих на шизофренію. Враховуючі вищенаведене, з метою встановлен- ня особливостей соціального і родинного функціо- нування та якості життя жінок і чоловіків, хворих на параноїдну шизофренію, на базі Кримської Рес- публіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня № 1», нами проведено клініко-психопато- логічне та психодіагностичне обстеження 120 жінок (основна група, ОГ) та 110 чоловіків (група по- рівняння, ГП), з діагнозом параноїдної шизофренії. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ На базі психіатричних відділень № 1, 6, 9 (чо- ловічі) та № 2, 3, 8 (жіночі) Кримської Республікансь- кої установи «Клінічна психіатрична лікарня № 1» було обстежено 230 осіб: 120 жінок (основна група, ОГ) та 110 чоловіків (група порівняння, ГП), хворих на пара- ноїдну шизофренію (ПШ). У дослідження включалися тільки етнічні слов’яни: росіяни, українці, білоруси. Середній вік обстежених жінок склав 43,5±2,1 роки, середня тривалість хвороби – 19,7±1,9 років, середній вік діагностування хвороби – 28,3±1,3 роки. Серед жінок ОГ 60,8% осіб мали інвалідність, прак- тично усі інші – працювали. Середня тривалість пе- ребування в стаціонарі склала 58,9±17,6 днів. Серед жінок превалювали особи віком 30 – 49 років (60,8%), а серед чоловіків – 18 – 39 років (58,2%); серед жінок працюючих було 32,5%, а се- ред чоловіків – 8,2%, на інвалідності перебували 60,8% жінок та 78,2% чоловіків; власну родину мали 67,5% жінок та 47,3% чоловіків, інші проживали в батьківській родині, або з близькими родичами. Дослідження проводилось в декілька етапів. На першому етапі встановлювали гендерні особливості клініко-психопатологічних проявів, СФ та ЯЖ жінок, хворих на ПШ. Після обробки й узагальнення ре- зультатів дослідження, були обґрунтовані підходи до гендерноспецифічної терапії жінок, хворих на ПШ, а також розроблені гендерноспецифічні заходи пси- хосоціальної реабілітації (ГЗПР) для жінок, хворих на ПШ. На наступному етапі, при впровадженні та оцінці ефективності розроблених ГЗПР, ОГ була розділена на дві групи: 70 пацієнток склали групу гендерноспецифічної психосоціальної реабілітації (ГГПР), інші 50 осіб, які стали контрольною групою, отримували стандартну регламентовану терапію (ГСРТ). МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Основним методом дослідження був клініко- психопатологічний аналіз, який дозволив досліди- ти клініко-психопатологічні особливості обстежених хворих. Клініко-психопатологічне й клініко-анамнес- тичне дослідження включали структуроване інтерв’ю (із вивченням спадковості, впливу контекстуальних факторів на розвиток психічного захворювання) із за- стосуванням Z кодів (вісь–3) МКХ–10, обстеження із застосуванням опитувальника МКХ–10 «Оціночний перелік симптомів і глосарій для психічних розладів ВООЗ» (1994) (Модуль F 2: психотичний синдром). З метою стандартизації оцінки клініко-психопатологіч- ної симптоматики була використана «Кваліфікаційна шкала оцінки вираженості позитивних, негативних і загальних психопатологічних синдромів» PANSS. Психодіагностичний метод включав досліджен- ня: а) ЯЖ з використанням «Шкали оцінки ЯЖ Quality of Life Scale (QLS)» (D. W. Heinrichs, T. E. Hanlon, W. T. Carpenter, 1984); б) суб’єктивного са- мопочуття хворих на шизофренію під впливом ней- ролептичної терапії, для чого була використана шка- ла Subjective Well-Being Under Neuroleptic Treatment Scale – Short Form (SWN–S) (2008); в) типу родини (ТР), який визначали за допомогою «Шкали струк- турованого інтерв’ю для ідентифікації типу сім’ї» (В. А. Абрамов зі співав., 2009); г) типу відношення ро- дичів до хвороби респондентів (ТВР), що проводи- лось з використанням «Шкали структурованого інтер- в’ю для визначення ставлення членів родини до хво- роби (психіатричному діагнозу) у родича» (В. А. Аб- рамов зі співав., 2009). Ефективність розроблених ГЗПР відстежували за допомогою визначення змін в сферах ЯЖ й СФ (шкали QLS і SWN–S), а також родинного функціо- нування (шкала структурованого інтерв’ю для іден- тифікації типу сім’ї) обстежених, що здійснювали по закінченні психореабілітаційної роботи перед випискою хворих зі стаціонару. Усі отримані дані в цифровій формі вносилися в спеціально створену базу даних з використанням системи керування базами даних MS Access v.8 for Windows 95. Формування зведених таблиць прово- дилося за допомогою програми MS Ехсеl v.8.0.3. Аналіз, обробка і розрахунок відсоткових характе- ристик і коефіцієнтів кореляції здійснювалися за до- помогою програми SPSS 10.0.5 for Windows. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ За провідним психопатологічним синдромом достовірних розбіжностей між обстеженими різних груп не встановлено: депресивно-параноїдний син- дром діагностовано у 13,3% жінок і 10,9% чоловіків, 157 О Р И Г И Н А Л Ь Н Ы Е С Т А Т Ь И астенічний – у 15% осіб ОГ і 15,5% ГП, галюцина- торно-параноїдний – у 19,2% пацієнток ОГ і 19,1% хворих ГП, параноїдний – у 22,5% жінок і 23,6% чо- ловіків, депресивний –30% жінок і 30,9% чоловіків. Серед позитивних синдромів, що значно впли- вали на СФ та ЯЖ, у ОГ відокремлено галюцінатор- ну поведінку (17,1%), у ГП – марення (16,7%), кон- цептуальну дезорганізацію (16,7%), ворожість (16,7%). Розподіл позитивних синдромів за ступе- нем вираженості у жінок і чоловіків мав такі відмінності: легкий ступінь діагностовано у 13,3% пацієнток ОГ і 11,5% чоловіків ГП, помірний ступінь – у 35,1% ОГ й 25,3% ГП; виражений ступінь – у 36,5% ОГ й 40,0% ГП; значно виражений ступінь – у 15,0% ОГ й 23,1% ГП. Серед негативних синдромів у ОГ та ГП встанов- лені усі їх прояви: сплющення афекту, емоційна відго- родженість, пасивно-апатичний соціальний відхід, сте- реотипність мислення, які, між тим, були більш різно- манітні та мали значнішу ступінь вираженості у чо- ловіків, ніж у жінок (p<0,001). Розподіл за структурою негативних симптомів становив: емоційна відгород- женість – 15,5% ОГ, 13,0% ГП; недолік спонтанності та плавності бесіди – 14,0% ОГ, 13,0% ГП; стерео- типність мислення – 14,6% ОГ, 12,4% ГП; пасивно- апатичний соціальний відхід – ОГ 15,5%,17,5% ГП; труднощі у абстрактному мислені – 15,5% ОГ і 18,5% ГП. Негативна симптоматика помірного ступеню ви- раженості спостерігалась дещо більше у жінок (ОГ – 24,5%, ГП – 19,7%), при цьому серед хворих ОГ пере- важали труднощі у абстрактному мисленні – 29,4% (у ГП – 18,2%), недолік спонтанності й плавності – 20,7% (у ГП – 15,9%); виражені негативні прояви мали місце приблизно в однаковій кількості осіб обох груп (ОГ – 33,0%, ГП – 31,6%), при цьому переважним симпто- мом у жінок була стереотипність мислення – 40,6% (у ГП – 32,2%); значна вираженість виявилась притаман- ною 32,7% ОГ й 40,7% ГП. При цьому досліджені ГП у порівнянні із ОГ, були схильні до повної самоізоляції (p<0,001), дуже рідко проявляли будь яку активність, зневажливо ставилися до власних потреб (p<0,001). Загально-психопатологічні синдроми (тривога, відчуття провини, манерність, депресія, некоопера- тивність, зниження розважливості та усвідомлення хвороби, вольові порушення, недостатність контролю імпульсів, відчуженість від реальності) за ступенем вираженості в обох групах мали стійку наростаючу динаміку розподілу від легких (10,2% ОГ, 11,2% ГП) до значно виражених (30,2% ОГ, 29,6% ГП) з перева- жанням вираженого ступеню з усієї сукупності вста- новлених синдромів (ОГ – 32,6%, ГП – 32,9 % осіб). В цілому, середній бал позитивних синдромів склав у ОГ – 5,0, у ГП – 5,1; негативних синдромів – ОГ – 5,4, ГП – 5,7, загально-психопатологічних син- дромів – ОГ – 5,6, ГП – 5,0. За результатами порівняльного аналізу клініко- психопатологічних проявів ПШ, виявлені їх наступні гендерні відмінності: більша, порівняно з чоловіка- ми, тривалість ремісії (у жінок – в середньому 2,5 роки, у чоловіків – в середньому 1,5 роки); менша вираженість та різноманітність позитивних (у жінок – галюцинаторна поведінка; у чоловіків – марення, кон- цептуальна дезорганізація, ворожість) і негативних синдромів (у жінок – труднощі у абстрактному мис- ленні, недолік спонтанності та плавності бесіди, сте- реотипність мислення; у чоловіків – сплющення афекту, емоційна відгородженість, недостатній рапорт, пасив- но-апатичний соціальний відхід, труднощі у абстракт- ному мисленні, недолік спонтанності та плавності бес- іди, стереотипність мислення) та приблизно рівномір- на розповсюдженість загально-психопатологічної сим- птоматики з переважанням вираженого її ступеню. Вивчення ЯЖ з порівнянням середніх оцінок ста- ну його структурних складових, довело наявність роз- біжностей у обстежених різних груп: міжособистісні відносини – ОГ – 3,0 бала, ГП – 2,3 бала; здатність до професійної / рольової діяльності ОГ – 3,5 бала, ГП – 3,3 бала; інші симптоми – ОГ – 4,1 бала, ГП – 3,3 бала; загальний середній бал ЯЖ – ОГ 3,5 бала, ГП – 3,0 бала (достовірність розбіжностей показників між сфе- рами дорівнювала від p<0,05 до p<0,001). Отже, в ціло- му, досліджені ОГ у порівнянні із ГП мали більш збе- режений особистісний досвід, якість міжособистісних відносин і продуктивність в професійних ролях. Дослідження впливу нейролептичної терапії на СФ, довело наявність її негативної дії на обстеже- них обох груп: і в ОГ, і в ГП обмеження функціону- вання у суспільстві під впливом нейролептичної те- рапії відбувалося за рахунок враження усіх його сфер (розумова діяльність – -0,45 ОГ, -6,10 ГП; самокон- троль – 4,45 ОГ, 1,26 ГП; фізична діяльність – 3,60 ОГ, 3,70 ГП; регулювання емоцій – 5,70 ОГ, -1,10 ГП; соціальна інтеграція – 1,8 ОГ, 0,60 ГП), проте, вираженість синдрому індиферентності була більшою у чоловіків. Найбільш значущими контекстуальними чинни- ками, що впливали на розвиток та перебіг ПШ, СФ та ЯЖ, у жінок визначені: негативні події у дитинстві, проблеми із вихованням та освітою, проблеми, по- в’язані з первинною підтримкою оточуючих, сімейні хвороби чи інвалідність, труднощі в організації жит- тєдіяльності; у чоловіків – домашні та екологічні умо- ви, трудова діяльність та безробіття. Таким чином, виявлені розбіжності щодо впли- ву психопатології та особистісних дефіцитів на ви- никнення порушень СФ й зниження ЯЖ, дозволили стверджувати про відмінності у функціонуванні жінок та чоловіків з ПШ, що обумовлює необхідність розробки гендерноспецифічних підходів до їх терапії і психосоціальної реабілітації. Різниця також була встановлена і при вивченні стану родинного функціонування обстежених: за розподілом ТР емоційно відчужений ТР виявився притаманним 13,3% ОГ, 19,1% ГП; напружено-дисо- 158 ТА В Р И Ч ЕС К И Й М Е Д И КО - Б И ОЛ О Г И Ч Е С К И Й В Е С Т Н И К2013, том 16, №4 (64) Таблиця 1 Вплив клініко-психопатологічних та психосоціальних чинників на формування ГДСФ у жінок Ступінь ГДСФ Показник Легкий, n=47, 39,2% Помірний, n=51, 42,5% Виражений, n=22, 18,3% 1 2 3 4 Клініко-психопатологічні чинники стійкість синдромів / стабільність клінічної картини – + + ступінь вираженості позитивних синдромів помірний помірний, виражений виражений галюцінаторна поведінка, параноїдний та депресивний синдром + + + ступінь проявів негативних синдромів – помірний, виражений виражений емоційна відгородженість + + + сплющення афекту – + – пасивно-апатичний соціальний відхід – + + ступінь вираженості загально- психопатологічних синдромів помірний помірний, виражений виражений тривога + + – відчуття провини – + – манерність й поза – + – епізодичний тип перебігу зі стабільним дефектом – + + вік 50-59 рр. з епізодичним та прогредієнтним типами перебігу – + + Психосоціальні чинники міжособистісні відносини (QLS) викривлення, 4 – 6 балів деструкція, 2,0 – 3,9 балів руйнація, 0 – 1,9 балів професійна діяльність (QLS) викривлення, 4 – 6 балів деструкція, 2,0 – 3,9 балів руйнація, 0 – 1,9 балів інші симптоми (QLS) викривлення, 4 – 6 балів деструкція, 2,0 – 3,9 балів руйнація, 0 – 1,9 балів ціативний ТР – 12,5% ОГ й 17,3% ГП; псевдосолідар- ний ТР – 13,3% ОГ, 19,1% ГП; гіперпротективний – 14,2% ОГ, 17,3% ГП; симбіотичний ТР – 15,0% ОГ, 18,2% ГП; гармонійний ТР – 31,7% ОГ, 9,1% ГП. Адек- ватне ставлення до наявності психічної хвороби у ро- дича демонстрували 20% родин ОГ й 4,5% ГП; драма- тизуючий ТВР – 33,3% ОГ й 36,4% ГП; негативний (деструктивний) ТВР – 46,7% ОГ й 59,1% ГП. Отже, родинне функціонування у жінок виявилось більш адекватним, ніж у чоловіків: серед родин жінок 159 О Р И Г И Н А Л Ь Н Ы Е С Т А Т Ь И Ïðîäîâæåííÿ òàáë.1 1 2 3 4 порушення когнітивної діяльності (SWN-S) – + + нездатність до самоконтролю (SWN-S) + + + нездатність регулювання емоцій (SWN-S) + + + самооцінка фізичної активності (SWN-S) – + + Продовження табл. 1 нездатність до соціальної інтеграції (SWN-S) – + + емоційно-відчуждений ТР – + + напружено-дисоціативний ТР – + + псевдосолідарний ТР – + – гіперпротективний ТР – + – симбіотичний ТР + + – гармонічний ТР + – – адекватний ТВР + – – драматизуючий ТВР + + – негативний (деструктивний) ТВР – + + негативні події у дитинстві + + + виховання та освіта + + + первина підтримка оточуючих + + + сімейні хвороби чи інвалідність + + + труднощі життєдіяльності + + + гармонійний ТР зустрічався в 4 рази частіше, а адекватне ставлення до хвороби родички – в 5 разів частіше, ніж серед сімей чоловіків. За результатами дослідження узагальнено вплив клініко-психопатологічних та психосоціальних чин- ників на формування гендерноспецифічної дезадап- тації соціального функціонування (ГДCФ) в аспекті їх здатності викликати той чи інший її ступінь (табл. 1). Серед клініко-психопатологічних особливостей, до тих, які викликають легкій ступінь ГДСФ, відне- сено (p<0,05): помірний ступінь вираженості пози- тивних синдромів; галюцінаторна поведінка; пара- ноїдний та депресивний синдром; тривога; помірний ступінь вираженості загально-психопатологічних син- дромів; емоційна відгородженість. До психосоціальних характеристик, стан яких визначає формування легкого ступеню ГДСФ, відне- сено (p<0,05): викривлення стану складових ЯЖ (QLS); зниження самоконтролю й регулювання емоцій під впливом нейролептичної терапії (SWN- S); гармонічний або симбіотичний тип родини (ТР); адекватний або драматичний тип відношення роди- ни до хвороби жінки (ТВР); контекстуальні чинни- ки: негативні події у дитинстві, проблеми у вихованні та освіті, первинній підтримки оточуючих, сімейні хвороби чи інвалідність, труднощі життєдіяльності. До клініко-психопатологічних показників, які приймають участь у формуванні помірного ступе- ню ГДСФ, віднесено (p<0,05): стійкість синдромів / стабільність клінічної картини; помірний та вира- жений ступінь вираженості позитивних синдромів; галюцінаторна поведінка, параноїдний та депресив- ний синдром; виражений та значно виражений ступінь проявів негативних синдромів; емоційна відгород- женість; сплющення афекту; пасивно-апатичний соц- іальний відхід; помірний та виражений ступінь вира- женості загально-психопатологічних синдромів; три- вога, відчуття провини, манерність й поза; епізодич- ний тип перебігу зі стабільним дефектом; вік 50-59 рр. з епізодичним та прогредієнтним типами перебігу. На формування помірного ступеню ГДСФ також мають вплив стан наступних характеристик соціаль- ного й родинного функціонування (p<0,05): деструк- ція міжособистісних відносин, професійної діяль- ності та ін. сфер ЯЖ (QLS); порушення когнітивної діяльності, самоконтролю, регулювання емоцій, зни- ження фізичної активності, здатность до соціальної інтеграції під впливом нейролептичної терапії (SWN-S); емоційно-відчуждений, напружено-дисо- ціативний, псевдосолідарний, гіперпротективний, симбіотичний ТР; драматизуючий або негативний (деструктивний) ТВР; контекстуальні чинники: не- гативні події у дитинстві, проблеми у вихованні та освіті, первинній підтримки оточуючих, сімейні хво- 160 ТА В Р И Ч ЕС К И Й М Е Д И КО - Б И ОЛ О Г И Ч Е С К И Й В Е С Т Н И К2013, том 16, №4 (64) роби чи інвалідність, труднощі життєдіяльності. До клініко-психопатологічних показників, які приймають участь у формуванні вираженого ступе- ню ГДСФ, віднесено (p<0,05): стійкість синдромів / стабільність клінічної картини; виражений ступінь ви- раженості позитивних синдромів; галюцінаторна по- ведінка, параноїдний та депресивний синдром; вираж- ний та значно виражний ступінь проявів негативних синдромів; емоційна відгородженість; пасивно-апатич- ний соціальний відхід; помірний та виражний ступень загально-психопатологічних синдромів; епізодичний тип перебігу зі стабільним дефектом; вік 50-59 рр. з епізодичним та прогредієнтним типами перебігу. До показників соціального й родинного функц- іонування, стан яких впливає на формування вира- женого ступеню ГДСФ, віднесені (p<0,05): руйна- ція міжособистісних відносин, професійної діяль- ності та ін. складових ЯЖ (QLS); порушення когні- тивної діяльності, самоконтролю, регулювання емоцій, зниження фізичної активності, здатності до соціальної інтеграції під впливом нейролептичної терапії (SWN-S); емоційно-відчуждений, напружено- дисоціативний, псевдосолідарний, гіперпротектив- ний, симбіотичний ТР; негативний (деструктивний) ТВР; контекстуальні чинники: негативні події у ди- тинстві, проблеми у вихованні та освіті, первинній підтримки оточуючих, сімейні хвороби чи інвалідність, труднощі життєдіяльності. Отже, при легкому ступені ГДСФ (n=47 осіб, 39,2%) вираженість чинників дезадаптації легка, а їх кількість незначна. Параметри, які стають чин- никами дезадаптації у помірному та вираженому сту- пені, при легкому ступені мають незначні відхилен- ня та не є порушеними, вони не сприяють розвитку соціальної дезадаптації. При помірному ступені ГДСФ (n=51 пацієнток, 42,5%) вираженість чинників дезадаптації помірна, а їх кількість збільшена максимально. Це пов’язано з тим, що даний ступень вираженості співпадає із ча- сом руйнування навичків незалежного існування у всіх сферах життєдіяльності. Також, у даний період фор- мується, власне, психічний дефект. Параметри, які ста- ють чинниками дезадаптації у помірному ступені, є ча- стково порушеними (у більшості у процесі порушен- ня) та впливають на розвиток соціальної дезадаптації. При тяжкому ступені ГДСФ (n=22 хворих, 18,3%) вираженість чинників дезадаптації макси- мально виражена, а їх кількість зменшується (така ситуація складається внаслідок того, що частина чинників вже не є дезадаптуючими). Параметр, якій є чинником дезадаптації при помірному ступені ГДСФ, у вираженому ступені втрачає свій дезадап- туючий ефект внаслідок повного руйнування навич- ка / здатності до діяльності або інтересу у окремій сфері функціонування, до якій він належав. Здатність викликати або блокувати формування та вираженість ГДCФ ранжовано за інтегральним показником (ІП) на трьох рівнях «ризику виникнен- ня ГДСФ»: перший рівень – імовірний ризик (ІП до- рівнює 1-3 бала) – чинники, які порушують СФ «не агресивні», показники, що характеризують ЯЖ, істотно не змінені; другий рівень – наявний ризик (ІП дорівнює 4-6 балів) – чинники, які порушують СФ «агресивні», показники які характеризують ЯЖ, змінені; третій рівень – виражений ризик (ІП дорів- нює 7-9 балів) – чинники, які порушують СФ «дуже агресивні», показники, які характеризують ЯЖ, істот- но змінені. За результатами дослідження нами оцінено т. зв. «потенціал відбудови соціального функціонування» (ПВСФ), як один із важливих чинників, на якому ба- зується розробка ГЗПР. В основі розрахунку даного показника покладено ранжування усіх перемінних, які вивчалися (клініко-психопатологічні та психосо- ціальні) за ступенем їх впливу на СФ: від абсолют- но нестійкого (максимально низький ПВСФ) до стійкого (високий ПВСФ). Так, у структурі стійкого ПВСФ мала місце найменша кількість перемінних, які із статистичною достовірністю р<0,05 впливали на СФ жінки: тобто, стійкий ПВСФ мав найбільшу кількість «не вражених» сфер функціонування та, відповідно, високий потенціал, на якій можна спира- тися при побудові ГЗПР. У свою чергу, у структурі аб- солютно нестійкого ПВСФ виявлено найбільшу кількість перемінних, які із статистичною достовірні- стю р<0,05 впливали на СФ жінки, що, за рахунок най- більшої кількості «уражених» сфер функціонування, обумовлювало низький потенціал, на якій можна спи- рати побудову ГЗПР. Обґрунтування підходів та розробка ГЗПР в ком- плексному лікуванні жінок, хворих на ПШ, здійсню- вались послідовно: спочатку було проведено науко- ве обґрунтування гендерноспецифічних підходів до терапії й психосоціальної реабілітації, в залежності від клініко-психопатологічних особливостей та по- казників їх психосоціального функціонування; потім – сформульовані рекомендації щодо врахування ген- дерної специфіки медикаментозної терапії та роз- роблено ГЗПР, диференційовані залежно від вира- женості ГДСФ жінок; на кінцевому етапі роботи було оцінено ефективність впровадження зазначених за- ходів. Виходячи із стратегії «удержання та відновлен- ня», доведено, що психореабілітаційний вплив по- винен здійснюватися у напрямку від «прогностич- но дестабілізуючих синдромів», які знижують ЯЖ – за рахунок руйнування саме «опорних» навичок, – до «прогностично сприятливих синдромів» – тобто тих, які впливають, але не знижують ЯЖ. З точки зору ЯЖ і СФ хворих жінок, за патологічного впли- ву психопатологічних проявів більш враженою є сфера їх міжособистісних стосунків (рис. 1). Відносно враженою, тобто не зруйнованою, є здатність до професійної / рольової діяльності 161 О Р И Г И Н А Л Ь Н Ы Е С Т А Т Ь И Рис. 1. Вплив психопатології на ЯЖ і СФ жінок, хворих на ПШ Примітка (тут і надалі). Вплив психопатології: темно-сірий – значний вплив, світло-сірий – помірний вплив, білий – відсутність впливу (такого впливу у досліджених не виявлено). Зміна якості життя за сфера- ми: білий – відсутність змін (таких досліджених не виявлено), світло-сірий – значні зміни, темно-сірий – дуже значні зміни. Рис. 2. Вплив нейролептичної терапії на СФ жінок, хворих на ПШ. (підтвердженням цього є аналіз інвалідності хворих: 60,8% жінок і 78,2% чоловіків були інвалідами третьої (16,7% жінок й 20% чоловіків), другої (83,3% жінок і 60% чоловіків) або першої (20% чоловіків) групи, – себ- то більшість мала групи інвалідності, які дозволяли пра- цювати, що свідчило про збереженість трудових нави- чок). Таким чином, відновлення й збереженість міжо- собистісних відносин (а для жінок комунікативна сфе- ра є провідним шляхом для отримання та збереження інформації) є основою для гендероспеціфічних заходів комплексної допомоги у поєднанні із збереженістю на- вичок професійної / рольової діяльності. Гендерноспецифічна терапевтична тактика по- винна враховувати й специфічний вплив нейролеп- тичної терапії на жінок (рис. 2), а саме: значний вплив на когнітивну діяльність та соціальну інтеграцію, а також помірний – на фізичне самопочуття. Треба зазначити, що, хоча не виявлено статистично значу- щого впливу на самоконтроль та регулювання емоцій, який клінічно був вираженим та заважав СФ, проте, у жінок відмічалось погіршення суб’єктивного само- почуття, яке обмежувало функціональні можливості. Нами виділені особливості гендерної специфі- ки щодо переносимості й ефективності антипсихо- тичної терапії ПШ у жінок, які рекомендовано вра- ховувати при визначенні тактики їх комплексного 162 ТА В Р И Ч ЕС К И Й М Е Д И КО - Б И ОЛ О Г И Ч Е С К И Й В Е С Т Н И К2013, том 16, №4 (64) лікування. Так, у жінок, порівняно з чоловіками, має місце суб`єктивна менша переносимість антипсихотич- ної терапії, що стосується практично усього спектру неврологічних, психічних і соматичних побічних ефектів, насамперед, обмінно-ендокринних порушень. Крім того, зафіксована тенденція щодо більш плинної відповіді на антипсихотичну терапію у жінок, ніж у чоловіків. Також рекомендовано призначення менших, порівняно з чоловіками, доз антипсихотичної терапії. Загальні положення ГЗПР в комплексному ліку- ванні жінок, хворих на ПШ, спрямовані на усунен- ня ГДСФ, передбачають: 1) акцент на терапії не лише психічного розладу, а й соматичних наслідках із ме- тою відновлення відчуття фізичного благополуччя; 2) відновлення навичок самообслуговування й неза- лежності, враховуючи провідну жіночу роль в підтримці належного рівню родинного й СФ; 3) про- ведення психореабілітаційних заходів із врахуванням взаємовідносин у родині (дезадаптивні ТР і ТВР) з усвідомленням необхідності їх перебудови; 4) спря- мування психореабілітаційного впливу на нівелюван- ня негативних наслідків відчуття родинної незадово- леності, яке у є тлом для виникнення ГДСФ. Загальні підходи до визначення гендерноспеци- фічної терапевтичної тактики щодо жінок, хворих на ПШ, полягають в наступному. На етапі призначення медикаментозної терапії – врахування гендерноспецифічних особливостей ефек- тивності й переносимості антипсихотичної терапії. На етапі ГЗПР вибір об’єму і змісту психореаб- ілітаційних впливів здійснюється за визначеною за- кономірністю: при легкому ступені ГДСФ (39,2% жінок) – стійкому ПВСФ (37,5% жінок) = менші за об’ємом, але широкі за змістом психосоціальні захо- ди, що охоплюють усі сфери функціонування жінки та мають максимальну соціальну спрямованість; при по- мірному ступені ГДСФ (42,5% осіб) – нейтральному (20%) і нестійкому (21,7%) ПВСФ = ширші за об’ємом, проте, більш вузькі за змістом психосоціальні заходи, які охоплюють уражені сфери функціонування та ма- ють конкретну спрямованість на відновлення втраче- них навичок та підтримку максимально можливого рівню незалежного існування; при тяжкому ступені ГДСФ (18,3%) – абсолютно нестійкому ПВСФ (20,8%) = максимально широкі за об’ємом, проте, вузькі за змістом, психосоціальні заходи, спрямовані на макси- мальне відновлення наявних дефектів функціонуван- ня, зокрема, навичок самообслуговування та т. і. На етапі оцінки ефективності серед хворих ГГПР і ГСРТ мав місце наступний розподіл за вира- женістю ГДСФ: легкий ступінь ГДСФ – 30 пацієн- ток (42,9%) ГГПР і 17 осіб (34%) ГСРТ; помірний ступінь ГДСФ – 30 хворих (42,9%) ГГПР і 21 (42%) жінок ГСРТ; виражений ступінь ГДСФ – 10 осіб (14,3%) ГГПР і 12 (24%) – ГСРТ. Порівняльний аналіз якості життя за сферами функціонування, впливу нейролептичної терапії на СФ та стану родинного функціонування, здійснений після проведення психореабілітаційної роботи, довів наявність достовірних розбіжностей (від p<0,05 до p<0,001) у стані показників між пацієнтками ГГПР і ГСРТ. Так, за усіма сферами якості життя хворі ГГПР мали кращі показники: міжособистісна взаємодія (ГГПР – 3,7 бала, ГСРТ – 2,6 бала), здатність до виконання професійної й рольової діяльності (ГГПР – 3,8 бала, ГСРТ – 3,3 бала), інші симптоми (ГГПР – 3,9 бала, ГСРТ – 3,3 бала), загальний середній бал якості життя (ГГПР – 3,8 бала, ГСРТ – 3,1 бала). У досліджених ГСРТ обмеження функціонуван- ня у суспільстві під впливом нейролептичної терапії відбувалося за рахунок зниження діяльності в усіх сферах (порівняно з вихідними показниками), між тим як у осіб ГГПР стан основних показників функ- ціонування практично не змінився (мінімальні зміни не були достовірні порівняно з вихідними даними), а у сфері соціальної інтеграції, навіть, покращився. Дослідження впливу ГЗПР на стан родинного функціонування жінок з ПШ за оцінкою їх ТР, також довів наявність достовірних розбіжностей між паці- єнтками ГГПР і ГСРТ: після ГЗПР, у хворих ГГПР спостерігалось покращення родинного функціонуван- ня та трансформація дезадаптивних ТР (емоційно- відчужений – 14 ГСТР%; напружено-дисоціативний – 16% ГСТР) в бік відносно адаптивних (псевдосол- ідарний – 8,6% ГГПР й 18% ГСРТ; гіперпротектив- ний – 17,1% ГГПР й 20% ГСРТ; симбіотичний – 18,6% ГГПР й 16% ГСРТ), або гармонійного (у ГГПР – 55,7%, ГСРТ – 16%). Таким чином, після проведення ГЗПР хворі ГГПР мали більш збережений особистісний досвід, якість міжособистісних відносин, здатність до професій- ного і продуктивність рольового функціонування. ВИСНОВКИ 1. Cоціальне функціонування та якість життя жінок, хворих на параноїдну шизофренію, обов’яз- ково потребують їх докладного аналізу та врахуван- ня встановлених особливостей при формуванні пла- ну комплексної спеціалізованої медичної допомоги. Тому, що у жінок встановлена більша тривалість ремісії, менша вираженість та різноманітність по- зитивних (у жінок – галюцинаторна поведінка; у чо- ловіків – марення, концептуальна дезорганізація, во- рожість) і негативних синдромів (у жінок – труднощі у абстрактному мисленні, недолік спонтанності та плавності бесіди, стереотипність мислення; у чо- ловіків – сплющення афекту, емоційна відгород- женість, недостатній рапорт, пасивно-апатичний соціальний відхід, труднощі у абстрактному мис- ленні, недолік спонтанності та плавності бесіди, сте- реотипність мислення) та приблизно рівномірна роз- повсюдженість загально-психопатологічної симпто- матики з переважанням вираженого ступеню з усієї сукупності встановлених синдромів. Наявні гендерні клініко-психопатологічні розбіжності обумовлюють 163 О Р И Г И Н А Л Ь Н Ы Е С Т А Т Ь И відносно меншу соціальну дезадаптацію жінок у суспільстві, порівняно з чоловіками, що потребує врахування при обґрунтуванні підходів до гендер- носпецифічної терапії й психосоціальної реабілітації жінок, хворих на параноїдну шизофренію. 2. Значущими контекстуальними чинниками, що впливають на розвиток та перебіг параноїдної ши- зофренії, соціальне функціонування та якість жит- тя, у жінок визначені проблеми, пов’язані з первин- ною підтримкою оточуючих (12,2%), негативні події у дитинстві (11,6%), проблеми із вихованням та ос- вітою (11,1%), труднощі в організації життєдіяль- ності (10,6%), сімейні хвороби чи інвалідність (6,3%), у чоловіків – певні психосоціальні обстави- ни (13,4%), домашні та екологічні умови (12,7%), трудова діяльність та безробіття (11,3%). 3. Встановлена специфіка родинного функціо- нування жінок і чоловіків, хворих на параноїдну ши- зофренію. Гармонійний тип родини у жінок зустрі- чається в 4 рази частіше, ніж у чоловіків (31,7% проти 9,1%), а найбільш деструктивні типи (емоцій- но відчужений або напружено-дисоціативний) – в 1,5 рази рідше, ніж у чоловіків (13,3% та 12,5% проти 19,1% і 17,3%). Серед типів відношення членів роди- ни до хвороби пацієнта і у жінок, і у чоловіків прева- лює негативний (46,7% жінок і 59,1% чоловіків), од- нак адекватне ставлення зустрічається в 5 разів част- іше у жінок, ніж у чоловіків (20% проти 4,5%). 4. Науково обґрунтовані підходи до гендернос- пецифічної терапії й психосоціальної реабілітації жінок, хворих на параноїдну шизофренію. Визна- чено, що основною стратегією гендероспеціфічних заходів комплексної допомоги є відновлення й збе- реження міжособистісних відносин, навичок їх про- фесійної / рольової діяльності, а також врахування особливостей переносимості й ефективності нейро- лептичної терапії. Загальними принципами встанов- лені: 1) максимально ранній початок психореабілі- таційної роботи; 2) етапність; 3) індивідуалізо- ваність; 4) диференційованість. Особливостями пси- хосоціальної реабілітації жінок визначені: акцент на терапії не лише психічного розладу, а й соматичних наслідках із метою відновлення відчуття фізичного благополуччя; відновлення навичок самообслугову- вання й незалежності з врахуванням провідної жіно- чої ролі в підтримці належного рівню родинного фун- кціонування; проведення психореабілітаційних за- ходів із врахуванням взаємовідносин у родині з усві- домленням необхідності їх перебудови; спрямування психореабілітаційного впливу на нівелювання нега- тивних наслідків відчуття родинної незадоволеності. 5. Вибір об’єму і змісту психореабілітаційних впливів запропоновано встановлювати на підставі виз- начення ступеню гендерноспецифічної дезадаптації соціального функціонування – інтегральної характе- ристики, що містить оцінку патогенної дії клініко-пси- хопатологічних та психосоціальних чинників в її ґенезі. ЛІТЕРАТУРА 1. Марута Н. А. Восстановление социального функционирования – основная цель терапии депрес- сии / Н. А. Марута // Нейроnews. – 2013. – № 8 (53). – С. 16 – 20. 2. Пріб Г. А. Медико-соціальна експертиза об- межень життєдіяльності у психічно хворих (діагно- стика, клініка, реабілітація) / Г. А. Пріб. – К.: ІПК ДСЗУ, 2012. – 380 с. 3. Пріб Г. А. Дисфункція соціальних ролей у пацієнтів, які страждають на психічні розлади / Г.А. Пріб // Український вісник психоневрології – 2010. – Т. 18, вип. 3 (64). – С. 144. 4. Денисов Є. М. Порівняльна оцінка клініко- психопатологічних особливостей, якості життя та соціального функціонування хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу : автореф. дис. … канд. мед. н.: 14.01.16 / Є. М. Денисов; ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» – Х., 2009. – 20 с. 5. Мухаметшина З. Ф. Социальное функциони- рование и качество жизни больных шизофренией (клинико-социальные и психологические аспекты): автореф. дисс. … канд. мед.н.: 14.01.18 / З. Ф. Му- хаметшина; ГОУВПО «Московский государствен- ный медико-стоматологический университет». – М., 2009. – 22 с. 6. Митрофанова О. И. Качество жизни больных шизофренией в разных группах населения (клини- ко-социальный и гендерный аспекты): автореф. дисс. … канд. мед.н.: 14.01.18 / О. И. Митрофанова; ФГУ «Государственный научный центр социальной и су- дебной психиатрии им. В.П. Сербского» Росздрава. – М., 2008. – 22 с. 7. Кожина А. М. Психообразование в комплекс- ной терапии больных с шизофренией / А. М. Кожи- на, М. В. Маркова // VI Національний конгрес «Лю- дина та ліки – Україна». Тези доповідей. – К., 2013 – 15.03.2013. – С. 29. 8. Маркова М. В. Психоосвітня сімейна психо- терапія в комплексному лікуванні хворих на пара- ноїдну шизофренію / М. В. Маркова, А. М. Кожина // Український вісник психоневрології. – 2012. – Т. 20, вип. 3 (72). – С. 198. 9. Марута Н. А. Комплекс психосоциальных тре- нингов для пациентов с первым психотическим эпи- зодом: метод. пособие / Н. А. Марута, И. А. Явдак, Г. Ю. Каленская. – Х., 2010. – 95 с. 10. Діхтяр В. О. Оптимізація сімейної психоте- рапії в комплексному лікуванні хворих на параноїд- ну шизофренію: автореф. дис. … канд. мед. н. : 14.01.16 / В. О. Діхтяр; Український науково-досл- ідний інститут соціальної і судової психіатрії та нар- кології МОЗ України. – К., 2010. – 24 с. 11. Абрамов В. А. Психосоциальная реабили- тация больных шизофренией: Монография / В.А. Абрамов, И. В. Жигулина, Т. Л. Ряполова. – 164 ТА В Р И Ч ЕС К И Й М Е Д И КО - Б И ОЛ О Г И Ч Е С К И Й В Е С Т Н И К2013, том 16, №4 (64) Донецк: «Каштан», 2009. – 584 с. 12. Психоосвітня робота в системі медико-соц- іальної реабілітації хворих на шизофренію. Мето- дичні рекомендації / В. А. Абрамов, Є. М. Денісов, Т. Л. Ряполова [і ін.]. – К., 2007. – 18 с. 13.Абрамов В. А. Медико-социальная реаби- литация больных с психическими расстройства- ми / В. А. Абрамов, И. В. Жигулина, Т. Л. Ряполова. – Донецк: «Каштан», 2006. – 268 с. 14. Абрамов В. А. Хронические психичес- кие расстройства и социальная реинтеграция пациентов / В. А. Абрамов, И. В. Жигулина, В. С. Подкорытов. – Донецк: ООО «Лебедь», 2002. –279 с.

Гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію

Institution

Ähnliche Einträge