Козацькі зимівники II пол. XVIII ст. території Середнього Присамар'я (за писемними та картографічними матеріалами)
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Schriftenreihe: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76938 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Козацькі зимівники II пол. XVIII ст. території Середнього Присамар'я (за писемними та картографічними матеріалами) / В. Ратанчук // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 51-54. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-76938 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-769382015-02-15T03:02:02Z Козацькі зимівники II пол. XVIII ст. території Середнього Присамар'я (за писемними та картографічними матеріалами) Ратанчук, В. Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя 2013 Article Козацькі зимівники II пол. XVIII ст. території Середнього Присамар'я (за писемними та картографічними матеріалами) / В. Ратанчук // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 51-54. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76938 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| spellingShingle |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Ратанчук, В. Козацькі зимівники II пол. XVIII ст. території Середнього Присамар'я (за писемними та картографічними матеріалами) Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Ратанчук, В. |
| author_facet |
Ратанчук, В. |
| author_sort |
Ратанчук, В. |
| title |
Козацькі зимівники II пол. XVIII ст. території Середнього Присамар'я (за писемними та картографічними матеріалами) |
| title_short |
Козацькі зимівники II пол. XVIII ст. території Середнього Присамар'я (за писемними та картографічними матеріалами) |
| title_full |
Козацькі зимівники II пол. XVIII ст. території Середнього Присамар'я (за писемними та картографічними матеріалами) |
| title_fullStr |
Козацькі зимівники II пол. XVIII ст. території Середнього Присамар'я (за писемними та картографічними матеріалами) |
| title_full_unstemmed |
Козацькі зимівники II пол. XVIII ст. території Середнього Присамар'я (за писемними та картографічними матеріалами) |
| title_sort |
козацькі зимівники ii пол. xviii ст. території середнього присамар'я (за писемними та картографічними матеріалами) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76938 |
| citation_txt |
Козацькі зимівники II пол. XVIII ст. території Середнього Присамар'я (за писемними та картографічними матеріалами) / В. Ратанчук // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 51-54. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT ratančukv kozacʹkízimívnikiiipolxviiistteritorííserednʹogoprisamarâzapisemnimitakartografíčnimimateríalami |
| first_indexed |
2025-07-06T01:16:45Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:16:45Z |
| _version_ |
1836858323247300608 |
| fulltext |
51
2. Архів Коша Нової Запорозької Січі. – К., 1998. – Т. 1.
3. Голобуцький В.О. Запорізька Січ в останні часи свого існування (1734 – 1775 рр.). –
Дніпропетровськ, 2004.
4. По жалобе жителей слободки Пушкаровки о захвате запорожских разных куреней коза-
ками их земель, грабеж сена и проч. и притом нанесении побоев // ЦДІАУ. – Ф. 229. –
Оп.1. – Спр. 205.
5. Скальковский О. Несколько документов к истории гайдамаччины // Киевская старина –
1885. – Т. 13. – № 10.
6. Флоровський А.В. Депутаты Войска Запорожскаго в Законодательной Комисии. 1767 г. –
Одеса, 1912.
Володимир Ратанчук (Дніпропетровськ), краєзнавець,
науковий співробітник
ГО Інститут суспільних досліджень
Козацькі зимівники II пол. XVIII ст. території Середнього Присамар'я
(за писемними та картографічними матеріалами)
Землі Присамар'я завдяки своїм родючим чорноземам, великій кількості звіри-
ни в лісах та риби в річках і озерах з давніх-давен приваблювали землеробів та
промисловиків. Незважаючи на загрозу постійних татарських набігів, у XVII і осо-
бливо XVIII ст. на землях Присамар'я, що в період Нової Січі входили до складу
Самарської паланки, з'являється багато коза-
цьких зимівників. Осівши тут на постійне
проживання, зимівчани починали вести своє
господарство – займалися рільництвом, засі-
ваючи розорані степи, вирощували худобу, ро-
зводили бджіл, рибалили. Самарська паланка,
нарівні з Протовчанською паланкою, була од-
нією з найбільш заселених паланок Вольнос-
тей, в якій були містечка, села, хутори, зимів-
ники. Велика кількість зимівників на Самарі показана, зокрема, на "Достоверной
Ландкарте меж рек Днепра и Донца на расстояниях от устья Самары до Изюма и
Луганской станицы сочиненной 1750 году в мае месяце".
У 1770-х роках XVIII ст., після зруйнування Підпільненської Січі, на місці ба-
гатьох козацьких зимівників були засновані державні слободи або ж ці слободи бу-
ли утворені шляхом об'єднання зимівників певної місцевості в одне ціле. В остан-
ньому випадку планувалось "рассеяных зимовниками запорожцев, как они
бессемейно поселения имеют все в изобретенных выгодных для себя местах,
свесть по нескольку в самые удобнейшие и по дороге местоположения для заведе-
ния деревень" [2, 127].
Восени 1776 р. Азовський губернатор В.О.Чертков здійснює огляд старовинних
запорозьких маєтностей, земель та урочищ. Метою цього об'їзду було заснування
державних слобід і, відповідно, ліквідація козацьких зимівників, в подальшому іс-
нуванні яких уряд вбачав потенційну загрозу виникнення бунтів. Місця для слобод
52
рекомендувалося обирати в безпечних місцевостях та поблизу великих шляхів “для
способного ими управления” [2, 127]. І хоча переселенцям надавались пільги, бі-
льшість козаків відмовлялася переселятись у слободи та міста, і з часом їх почали
переселяти силою.
Результатом подорожі Черткова стало створення ряду державних слобід. Так,
наприклад, слобода Вербки на р. Самара була заснована на місці зимівника Семена
Коваля [8, 600–603], зимівники козаків Олексія Петренка, Андрія Салогуба, Олек-
сандра Шпака, що знаходились на річці Вовчій, стали військовими слободами
Олексіївкою, Андріївкою та Олександрівкою [8, 637, 714–715, 729]. В тому ж 1776
р. на Самарі Чертков засновує слободу Дмитрівку. Феодосій (Макаревський) пові-
домляє, що місцевість, на якій заснували слободу, "издавна занимали запорожские
казаки", які мали тут "несколько сот зимовниковъ, хуторовъ и землянокъ" [8, 581].
Сучасне м. Павлоград виникло на місці зимівника Матвія Хижняка (Хижняков-
ського), який у 1770 р. "завел огромнейшій зимовникъ со множествомъ землянокъ
и мазанокъ". Азовський губернатор Чертков у 1775 р., відвідавши цей зимівник,
"ясно увиделъ здесь, что по географіческому расположению Азовской губерніи,
зимовникъ этотъ составляетъ одну изъ лучшихъ станціонныхъ линій на прямомъ
пути по губерніи; а потому зимовникъ Хижняковскаго Чертковъ назвалъ государс-
твеішою воинскою слободою, давъ ей имя Матвеевки" [8, 564–565].
З " Описів состоящихъ вгоре Самаре, та-
кож в Великомъ Лузе и других местах запо-
рожскихъ козаковъ зимовникамъ..." [1, 274],
яку у 1756 р. надіслав до Коша самарський
полковник Яків Горкуша, відомо про існуван-
ня в гирлі річки Вовчої зимівника козака Дін-
ського куреня Павла Джепченка. Місце її
злиття з Самарою знаходиться в Самарському
лісі, між сучасними селами В'язівок, Кочереж-
ки і Булахівка. Зимівники у цій місцевості існують і на початку 1770-х років, адже
згадуються у Рапорті самарського полковника Гната Писанки про редути Дніпров-
ської лінії, які побудовані на річках Вовчій, Самарі та біля Барвінкової стінки від
21 липня 1770 р. : "Будучи проездом по речке Волчей, писарь Мартин Высочин с
числом пристойным козаков команды здешней усмотрел при устье оной Волчей,
близь зимовников козаков курених Донских, прозываючихся Салакаев, зделанной
новой редут, при котором малороссийской команды, при одном значковом, козаков
до 50 и посохов до ста." На початку серпня того ж 1770 р. козаки Дінського куреня
Яків Білий та Іван Лисиця, що жили в зимівниках при усті р. Вовчої, скаржились
про заподіяні розорення від росіян, які забрали "хату рублену и из землянки зруб
хатной, да честоколу сот до пяти..." [4, 6, 20]. З 1779 р. місцевість поблизу злиття
Самари і Вовчої, в якості "ранговой дачи" стала належати Д.В.Черткову (сину
азовського губернатора), який заснував тут слободу Дмитриевское (сучасне с. Бу-
лахівка Павлоградського району). Цікавим фактом є те, що жителі навколишніх сіл
називають місцевість на злитті Самари і Вовчої "паланка".
53
Можна припустити, що саме шляхом об'єднання козацьких зимівників у 1776 р.
на правому березі р. Самара виникає слобода В'язівок. За " Описью состоящихъ
вгоре Самаре, також в Великомъ Лузе и других местах запорожскихъ козаковъ зи-
мовникамъ..." видно, що чимало козацьких зимівників було навколо місця, де ви-
никла слобода, а саме: на Самарі та її притоках – В'язівку, Бобрівці, Кочерзі.
Зокрема, на р. В'язівок свої зимівники мали Юртак Юрко (козак Дінського ку-
реня) та Сукур Петро (козак Кисляківського куреня), та 3 зимівника знаходилось в
"устьи Вязывка"– Губи Федора (козака Васюринського куреня), Дядька Михайла
(козак Кальниболотського куреня) та Охреєнка Остапа (козак Пашківського куре-
ня) [1, 267-273]. "Устье" р. В'язівок , тобто місце її злиття з Самарою, знаходиться
на сході сучасного села. Територією В'язівоцької селищної ради (перетинає с. Ве-
селе) протікає і ліва притока Самари – р. Кочерга. На цій маленькій річці станом на
1756 р. зафіксовано існування чотирьох козацьких зимівників: один в гирлі річки:
Боклага Ілька (козака Васюринського куреня), "Клима Пукаленка над Вовчою, у
Кочережках", "Ивана Миронова родича в Самаре, в Кочережце" та Колесника Фе-
дора "у Кочерзе" [1, 272–273]. Кочерга впадає в Самару в полях, на південному-
сході від села. В гирлі р. Бобрівка, яка зараз практично пересохла, за "Описью..."
знаходились зимівники козаків Дінського куреня Кабаки Андрія та Коваля Іська, і
"просто" річки був зимівник Шевчика Павла. Гирло цієї річки знаходиться в пів-
денно-західній частині села В'язівок поблизу Самарського лісу. Також на р. Сама-
ра, нижче Бобрівки, існував зимівник Семена Носа, козака Дінського куреня.
Окрім колишніх запорожців на життя у нову слободу прийшли "люди вольные и
свободные, частію изъ Малороссіи, частію изъ Полъши..." [8, 604]. Через декілька
років після заснування населення В’язівки (Вязовки) складало "162 приходскихъ
двора; въ нихъ мужеска 489, женска 376, обоего 865 душъ" [8, 605–606]. Очевидно,
свою назву нове поселення отримало від однойменної річки В’язівок, правої притоки
Самари. Також на території села росло багато в'язів, яких у наш час не залишилось
[7, 2]. В'язівок ніколи не було кріпацьким селом на відміну від навколишніх поселень
(Карабінівки, Дмитрієвського та ін.), а жителі з покоління в покоління переказували,
що то є заслуга козаків, які були першими поселенцями [7, 2].
Тож, як видно з історичних документів, що збереглися до нашого часу, з поміж
усіх Вольностей Запорозьких землі Присамар'я в період Нової Січі були заселені
найщільніше. Після зруйнування Нової Січі у 1775 р. більшість запорожців зали-
шилася на території Вольностей і продовжувала "сидіти" зимівниками, зберігаючи
всі традиції козацького життя. Російський уряд, прагнучи якомога швидше засели-
ти малоосвоєні землі колишніх Вольностей, взяв курс на ліквідацію запорозьких
зимівників, вбачаючи в їхньому подальшому існуванні загрозу виникнення бунтів.
На середину 80-х рр. XVIII ст. козацькі зимівники перетворилися на слобідські ху-
тори, як це видно на прикладі земель середнього Присамар'я.
Список літератури
1. Архів Коша Нової Запорозької Січі: Корпус документів 1734-1775 рр. Т.5. – К., 2008, – 525 с.
2. Бойко А.В. Запорозький зимівник в останній чверті XVIII ст. // Наукові праці історичного фа-
культету Запорізького національного університету, 2009. – Вип. XXVI. – С. 126–129.
54
3. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Дніпропетровська область / АН УРСР. Ін-т історії;
Голов.редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1969.–958 с.
4. Новицький Яків Материалы для истории запорожских казаков (Из Запорожского сечевого
архива за 1770 и 1771 гг.) – Екатеринослав, типография губернского земства, 1909.
5. Олійник О.Л. Запорозький зимівник. – Запоріжжя, 1997.
6. Ратанчук В.В. Ставрографічні матеріали з с. В’язівок Павлоградського району Дніпропетров-
ської області // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – К, 2011. – Вип. 20, ч. 1.
– С. 135–138.
7. Спогади жителя села В’язівок Павлоградського району Івана Івановича Мацюка. – В’язівок,
1995. – 73 с.
8. Феодосій Макаревський Материалы для историко-статистического описания Екатеринослав-
ской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия.– Екатеринослав, 1880.–1055 с.
9. http://papacoma.narod.ru/maps/dostovernaya_landkarta_1750.htm
Сергей Татаринов, доцент УН ППИ УИПА,
кандидат исторических наук,
Сергей Руденко, студент 4 курса
Виктор Щербак, студент 5 курса
(Артемовск)
Сербы в казацкой среде Бахмутской провинции в ХVІІІ столетии
В ХІV–ХVІІ вв. донецкая степь не была в полном понимании «диким полем»,
здесь периодически находились запорожские, донские и слободские казаки, возни-
кали поселения на правобережьи реки Северский Донец. Возникновение поселе-
ний и строительство сторож были связаны с необходимостью защиты южных гра-
ниц Московии [1].
Большую роль в освоении и защите южных границ сыграли переселенцы: сер-
бы, словены, боснийцы, болгары и греки.
27 октября 1723 г. царь Петр Первый выдал Грамоту майору Албанезу на воен-
ный призыв из подданных австрийского цесаря, предоставил им чины и привеле-
гии [2]. В 1729 г. князь фельдмаршал Голицын поселил 600 сербов между Местеч-
ком Тор и будущей Украинской линией [2].
Украинская линия обороны создавалась для защиты южных территорий , кото-
рые страдали от набегов крымских татар, ногайцев и калмыков. Предусматрива-
лось строительство крепостей и укреплений. В 1731 г. фельдмаршал Миних прика-
зал начать строительство украинской линии обороны длиною 400 верст от р. Орель
до р. Изюм. На строительство было привлечено 20 тысяч казаков и 10 тысяч укра-
инских крестьян [2].
В 1734 г. сотник Изюмского полка Василий Капнист разгромил орду калмыц-
кого хана Дундук-Омбы [3].
10 мая 1732 г. в основанные фельдмаршалом Голицыным поселения сербов ве-
рнулись из персидского похода другие сербы. Граф фон Вейсбах добился от импе-
ратрицы Анны Иоанновны содержания сербских поселений на средства местного
населения [3].
|