Про історико-правове забезпечення дати заснування м. Нікополя
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Назва видання: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76942 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про історико-правове забезпечення дати заснування м. Нікополя / М. Жуковський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 65-71. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-76942 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-769422015-02-15T03:02:12Z Про історико-правове забезпечення дати заснування м. Нікополя Жуковський, М. Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя 2013 Article Про історико-правове забезпечення дати заснування м. Нікополя / М. Жуковський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 65-71. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76942 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| spellingShingle |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Жуковський, М. Про історико-правове забезпечення дати заснування м. Нікополя Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Жуковський, М. |
| author_facet |
Жуковський, М. |
| author_sort |
Жуковський, М. |
| title |
Про історико-правове забезпечення дати заснування м. Нікополя |
| title_short |
Про історико-правове забезпечення дати заснування м. Нікополя |
| title_full |
Про історико-правове забезпечення дати заснування м. Нікополя |
| title_fullStr |
Про історико-правове забезпечення дати заснування м. Нікополя |
| title_full_unstemmed |
Про історико-правове забезпечення дати заснування м. Нікополя |
| title_sort |
про історико-правове забезпечення дати заснування м. нікополя |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76942 |
| citation_txt |
Про історико-правове забезпечення дати заснування м. Нікополя / М. Жуковський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 65-71. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT žukovsʹkijm proístorikopravovezabezpečennâdatizasnuvannâmníkopolâ |
| first_indexed |
2025-07-06T01:16:55Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:16:55Z |
| _version_ |
1836858333684826112 |
| fulltext |
65
2. Два документа о состоянии малоросийского козачества в половине XVIIIст. // «Киевская
старина», 1882, октябрь.
3. Апанович О.М. Збройні сили України першої половини XVIIIст. – К.: Наукова думка, 1969
– 224 с.
4. Альбовский Е. История слободского казачьего полка (1651 - 1765) – Харьков, 1895.
5. Філіал Центрального державного історичного архіву (ЦДІА) України у м. Харкові. – ф. Ха-
рківська полкова канцелярія. - Спр. 67. – Арк. 165 (на звороті).
6. Філіал Центрального державного історичного архіву (ЦДІА) України у м. Харкові. – ф. 64
(Сотенні канцелярії Лівобережної України). - Спр. 918. – Арк. 165
7. Байов А.К. Русская армия в царствование императрицы Анны Иоановны. Война Росии с
Турцией в 1736-1739 гг., – СПб., 1906.Т.2, Кампания 1739 г.
8. Собрание государственных грамот и договоров. – М., 1828. – ч. 4
9. Апанович О.М. Збройні сили України першої половини XVIIIст. – К.: Наукова думка, 1969 –
224 с.
10. Авсеенко В.Г. Малоросия в 1767 году. – К., 1864.
11. ЦДІА України.– Ф. 64. – Спр.920. – Арк.11
12. Там само. – Ф. 64. – Спр. 919. Арк. 9 та ін.
13. Байов А.К. Русская армия в царствование императрицы Анны Иоановны. Война Росии с
Турцией в 1736-1739 гг.– СПб., 1906.Т.2, Кампания 1739 г.
14. ЦДІА України. - Ф. 64. – Спр. 919. – Арк. 8; Спр. 921. – Арк. 30.
15. Там само. - Спр. 921. – Арк. 1.
16. Там само. - Спр. 919. – Арк. 11 та ін.
17. Там само. – Ф. 64. - Спр. 921. – Арк. 8.
18. Там само. - Спр. 919. – Арк. 8.
19. Там само. - Спр. 918. – Арк. 25.
20. Там само. - Спр. 921. – Арк. 2.
21. Там само. – Ф. 64. Спр. 919. – Арк. 8.
22. Там само. - Спр. 921. – Арк. 1.; Апанович О.М. Збройні сили України першої половини
XVIIIст. – К.: Наукова думка, 1969 – 224 с.
23. ЦДІА України. – Спр. 919. – Арк. 8.
24. Дневник Якова Марковича. – Київ – Львів, 1913. – Т.4.
25. ЦДІА України. - Ф. 64. – Спр. 919. – Арк. 13-17.
26. Альбовский Е. История слободского казачьего полка (1651 - 1765) – Харьков, 1895.
27. ЦДІА України. – Ф. 64. Спр. 919. – Арк. 5.
28. Дневник Якова Марковича. – Київ – Львів, 1913. – Т.4.
29. ЦДІА України. – Ф. 64. Спр. 919. – Арк. 5.
30. Апанович О.М. Збройні сили України першої половини XVIIIст. – К.: Наукова думка, 1969
– 224 с.
31. Слюсарський А.Г. Слобідська України. – Харків, 1954.
Мирослав Жуковський (Нікополь), заступник директора
з наукової роботи Нікопольського краєзнавчого музею
Про історико-правове забезпечення дати заснування м. Нікополя
Одним із напрямів історичної науки і краєзнавства в Українській РСР першої
половини 1960-х років стала підготовка і створення Інститутом історії АН УРСР та
Головною редакцією Української радянської енциклопедії 26-томної історії міст і
66
сіл республіки. Незважаючи на жорсткі ідеологічні обмеження Компартії, що була
єдиною правлячою політичною силою в радянському суспільстві, видання «Історії
міст і сіл Української РСР» було першою комплексною та систематизованою істо-
рією міст, селищ міського типу, сіл (центрів сільрад), аналогів якій на той час не
було не тільки в інших союзних республіках, але й в жодній країні світу1.
Поглиблене вивчення історії міст і сіл науковцями та краєзнавцями та їх попу-
ляризація відбувалася паралельно із заходами суцільного обстеження пам’ятників
історії та культури, архітектури і містобудування тощо. Це було в умовах широко-
масштабного процесу урбанізації міст УРСР, пов’язаного із зростаючою індустріа-
лізацією республіки та освоєнням її народно-господарським комплексом досягнень
науково-технічної революції ХХ ст. Актуальною проблемою стало збереження не
тільки історико-архітектурних пам’ятників, але й простору навколо них. Не випад-
ково Постановою Ради Міністрів УРСР від 20 лютого 1967 р. було відзначено, що в
окремих областях республіки під час будівництва та реконструкції міст та інших
населених пунктів не враховують історичне значення і художні цінності
пам’ятників, їх комплексів тощо2.
З метою збереження історичного середовища пам’яток Державний комітет Ради
Міністрів УРСР у справах будівництва (далі Держбуд УРСР) наказом від 05 квітня
1968 р. затвердив «Список стародавніх міст, селищ, сіл Української РСР, проекти
планування і забудови яких повинні погоджуватися з органами охорони пам’ятників
культури» (далі «Список 1968р.»), до якого увійшли 303 історичних міста, селища і
села УРСР, в яких збереглися стародавні містобудівні ансамблі, комплекси пам’яток
архітектури, археології, історії, паркового мистецтва та ін. Складовою цього «Списку
1968 р.» є графа «Дата заснування», в якій залежно від стану вивченої джерельної ба-
зи внесені відповідні дати виникнення міських і сільських поселень3.
Вищезгадані процеси виявлення, вивчення та збереження пам’яток історії та
культури носили дуже важливе значення. Але розвиток будь-якого суспільного
явища має свої суперечливі сторони. Не був винятком і вищезгаданий процес у
сфері історико-культурної спадщини, викликаний неоднозначними поглядами
представників наукових інститутів щодо об’єкту дослідження пам’яток. Яск-
равим прикладом може бути питання про їх вивчення і пов’язаної з ними дати за-
снування міста Нікополя Дніпропетровської області, що є предметом авторських
досліджень вже понад тридцять п’ять років.
В другій половині 1960-х рр. в контексті історико-краєзнавчих досліджень в
Українській РСР міські партійно-радянські органи Нікополя організували створен-
ня нарису про Нікополь4. Він вперше подав офіційну точко зору місцевої влади на
заснування міста. Концептуальна схема виглядала таким чином:
1. З 1636 р. по 1652 р. в районі Микитиного Рога (в старій частині нинішнього
міста) була розташована Січ, яку умовно називають Микитинська.
2. У січні 1648 р. повстанці, очолювані Хмельницьким, розгромили польській га-
рнізон, що стояв на Січі. 19 квітня 1648 р. тут Б. Хмельницького обрали гетьманом
України. Ця подія і наступні, пов’язані з бойовими діями проти поляків, були почат-
ком визвольної війни українського народу проти панування польської шляхти.
67
3. Під час відзначення 300-річчя возз’єднання України з Росією в 1954 р. тру-
дящі Нікополя спорудили пам’ятник Богдану Хмельницькому, назвали його іме-
нем площу, а на згадку про Микитинську Січ встановили пам’ятник обеліск.
4. За 1652 р. в цій місцевості згадується невелике поселення Микитин, яке з
1667 р. називається Микитин Перевіз.
5. У 1775 р. Катерина ІІ та в 1778 р. Новоросійський генерал-губернатор Г. По-
тьомкін видали накази про будівництво тут фортеці і губернського міста Слов’янськ.
6. У 1779 р. на карті Новоросійської губернії Слов’янськ позначено, а в 1782 р.
його перейменовано на Нікополь5.
Отже конкретної дати заснування в ній однозначно не було визначено.
Аналогічно на республіканському рівні також це питання не було вирішено.
Довідник «Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ.» станом на 01
січня 1972 року у підрядковій довідці про м. Нікополь Дніпропетровської області
відзначає: «На місці Нікополя у 1774 році існувало село Нікітіно, перетворене у
1782 р. на місто . Вдруге затверджено місто у 1926 р.»6.
В 1975 р. на запит дирекції Нікопольської краєзнавчого музею Центральний
державний військово-історичний архів СРСР повідомив про те, що «в фондах хра-
нится план укреплений Никополя, что прежде назывался Никитин Перевоз за 1780
год (ф 349, оп 19, д 6466)»7.
Після отримання музеєм фотокопії вищезгаданого документу, на якому було
позначено близько 30 будівель Микитиного Перевозу, згадка про нього та його ха-
рактеристика увійшли до другого (російськомовного) видання «ІМСУ. Дніпропет-
ровська область»8.
У зв’язку з урочистим відзначенням у 1976 р. 200-річчя заснування м. Дніпропет-
ровська, що було щедро профінансовано з бюджетів всіх рівнів, перед партійно-
радянськими органами влади м. Нікополя виникло нагальне питання, коли потрібно
відзначати ювілей свого міста.
У 1976 р. доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту іс-
торії СРСР АН СРСР Дружиніна О.І., доктор історичних наук, професор кафедри
історії КПРС Дніпропетровського металургійного інституту Позняков К.І., дирек-
тор Нікопольського краєзнавчого музею Ганжа П.К. подали в Нікопольський МК
КПУ довідки, що початком заснування м. Нікополя необхідно вважати 1780 р. на
підставі виявленого в ЦДВІА СРСР документу – «План вновь прожектируемого
укрепления Никополь, что прежде назывался Никитин Перевоз, для содержания
воинской команды одного батальона. Сочинен 1780 года 30 марта»9.
На звернення Нікопольського МК КПУ та міськвиконкому від 18 квітня 1978 р.
№248 до Інституту історії АН УРСР було отримано блискавичну та стислу відпо-
відь заступника директора Інституту історії АН УРСР С.Кульчицького від 20 квіт-
ня 1978 р. №123/637, в якій стверджувалось, що «…Институт истории АН УССР
считает, что время основания Никополя следует датировать 1780 годом.
Хотя задолго до возникновения города на его месте существовал небольшой на-
селенный пункт, известный как Никитин Перевоз (на упомянутом плане предполага-
вшейся крепости указано четыре усадьбы), его считать началом истории Никополя
68
нет оснований. Хотя строительство крепости не было осуществлено, на этом месте
стал расти населенный пункт, вскоре официально получивший статус города»10.
На підставі вищенаведених висновків Нікопольський КПУ та міськвиконком
направили пропозиції про відзначення у 1980 р. 200-річчя заснування міста Ніко-
поля. За погодженням з обласним обкомом партії, республіканським ЦК КПУ та
ЦК КПРС урочисті заходи відбулися у Нікополі 18–20 вересня 1980 р. В ці дні
Указом Президії Верховної Ради СРСР м. Нікополь був нагороджений орденом
Трудового Червоного Прапора за високі досягнення у розвитку народного госпо-
дарства та у зв’язку з 200-річчям заснування, яке пов’язували тільки з діяльністю
уряду Російської імперії11 .
Козацький період історії Нікополя, який було увічнено в місті ще в 1954 р., коли
збудували пам’ятник Б. Хмельницькому та пілон (єдиний в Україні) з меморіальною
дошкою: «На цій місцевості знаходилась Запорозька (Микитинська) Січ. В 1648 році
в цій Січі запорозькі козаки обрали Богдана Хмельницького Гетьманом України» до
уваги у визначенні дати заснування м. Нікополя офіційна влада не брала12.
Та за кілька років – в часи перебудови в СРСР – нове керівництво Нікопольсь-
кого МК КПУ та міськвиконкому запросило до міста представників науково-
дослідницького Інституту території, історії та перспективних проблем радянської
архітектури в м. Києві Держбуду СРСР (далі – КиївНДІТІ) для вивчення плануван-
ня і забудови м. Нікополя та розроблення наукових рекомендацій до історико-
архітектурного опорного плану.
Група архітекторів на чолі з доктором архітектури В. Ясієвичем після вивчення
матеріалів з історії м. Нікополя та обстеження його пам’ятників склала «Научные ре-
комендации к историко-архитектурному опорному плану и проекту зон охраны па-
мятников истории и культуры г. Никополя» (в 2-х т.). Їх головний висновок полягав у
тому, щоб «… рекомендовать г. Никополь к включению в «Список старинных горо-
дов, поселков и сел Украинской ССР, проекты планировки и застройки которых до-
лжны согласовываться с органами охраны памятников истории и культуры»13.
Другий висновок архітекторів КиївНДІТІ полягав у тому, що виникнення міста
відноситься до 1594 р. Вони некритично використали згадку цієї дати про урочище
Микитин Ріг (південна частина сучасного м. Нікополя – прим. автора) у праці Ша-
пошнікова Г.С. «Як виникло місто Нікополь» і не ознайомились, а тому і не вивчали
джерело вищезгаданої дати – щоденник посла Священної римської імперії Еріха Ля-
соти. Перебуваючи влітку 1594 р. на Запорожжі, Е. Лясота занотував про Микитин
Ріг як про місце правого берега Дніпра для постійної переправи татар на лівий берег
ріки. Писемна згадки про місцевість Микитин Ріг ще не дає підстави ототожнювати
його з наявністю поселення (про яке посол не згадував – прим. автора) та з роком за-
снування м. Нікополя14.
Після проголошення незалежності України у серпні 1991 р. склалися нові полі-
тичні умови як для історико-краєзнавчих досліджень, так і для здійснення заходів
щодо збереження культурної спадщини м. Нікополя.
Після розгляду авторських досліджень з питання про дату заснування м. Нікопо-
ля, розглянутих і прорецензованих вченими-істориками провідних науково-дослідни-
69
цьких інститутів та ВНЗ – к.і.н. О.С. Мальченком, д.і.н. Ю.А. Мициком, д.і.н.
Г.К.Швидько, Академіком НАН України д.і.н. П. Т. Троньком, виконавчий комітет
Нікопольської міської ради народних депутатів прийняв рішення від 20 серпня 1997
р. №579 «Про літочислення м. Нікополя та підготовку документів, необхідних для
надання Нікополю статусу історичного міста»15.
Зволікання, а то й відверта протидія протягом трьох років чиновників міськради
фінансуванню необхідних досліджень з даної проблеми мало згубний характер.
Лише у 2001 р. науковці Інституту історії України НАН України, Інституту Архео-
логії НАН України, Нікопольського державного краєзнавчого музею на чолі з Ака-
деміком НАН України д.і.н. Броньком П.Т. розв’язали питання про дату заснуван-
ня м. Нікополя – 1639 р. Це час заснування козаками Війська Запорозького в
урочищі Микитин Ріг міста-фортеці Січ, передмістя якої після припинення її дія-
льності у 1652 р. перетворилося в поселення Микитин Перевіз, перейменованого у
1780 р. у Нікополь. Цей висновок було затверджено рішенням Вченої ради Інсти-
туту історії України НАН України від 12 грудня 2001 р. (протокол №12)16.
Відповідно до результатів науково-дослідницької роботи, виконавчий комітет Ні-
копольської міської ради 24 квітня 2002 р. ухвалив рішення №203 «Про виконання
рішення виконкому міської ради від 20.08.1997 р. №539 «Про літочислення м. Ніко-
поля та підготовку документів, необхідних для надання Нікополю статусу історично-
го міста», яким встановлену Інститутом історії України НАН України дату заснуван-
ня м. Нікополя – 1639 р. – вважати за офіційну дату заснування міста»17.
Наприкінці 1980-х років науковці-архітектори склали «Інструкцію до складання
історико-архітектурних опорних планів населених місць України», затверджену
наказом Держбуду від 24 червня 1991 р. У вищезгаданій інструкції був додаток 3
«Список міст і селищ України з цінною комплексною історико-культурною спад-
щиною». У цьому Списку на підставі «Научных рекомендаций…» КиївНДІТІ
(1988р.) було внесено м. Нікополь Дніпропетровської області18.
Протягом 1999 р. вищезгаданий Список опрацювали в управлінні охорони та рес-
таврації пам’яток містобудування і архітектури Держбуду України В.В.Вечерський,
М.М.Кучерук та О.Б.Ткаченко, які підготували «Список історичних населених місць
України», де, зокрема, в розділі «Дніпропетровська область» є Нікополь, якому ці
науковці вписали дату заснування або першої писемної згадки – 1594 рік19.
Ця дата згодом увійшла до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня
2001 р. №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України»
(далі «Список 2001 р.»)20.
Помилка науковців КиївНДІТІ щодо дати заснування м. Нікополя, якої вони
припустилися у 1988 р., була затверджена через тринадцять років Урядом України.
Спроби громадськості, депутатів Нікопольської міської ради, депутатів Верховної
Ради України у 2003–2005 роках внести науково обґрунтовану і підтверджену істо-
ричними джерелами уточнену дату заснування Нікополя – 1639 р. в Постанову
КМУ №878 від 26 липня 2001 р. залишилися без позитивного рішення в урядових
інстанціях завдяки впливовій позиції представників Держбуду України, які склада-
ли «Список 2001 р.».
70
В інформаційному просторі України початок літочислення м. Нікополя від дати
заснування Микитинської Запорозької Січі у 1639 р. відображено в «Енциклопедії
історії України»21, «Національному Атласі України»22 та інших наукових публіка-
ціях. Ось чому Нікопольська міська рада на підставі науково-дослідницької роботи
Інституту історії України НАН України своїм рішенням встановила дату заснуван-
ня міста Нікополя – 1639 рік і порушила клопотання перед обласною державною
адміністрацією та Дніпропетровською обласною радою про внесення вищезгаданої
дати в Постанову Уряду України від 26 липня 2001 р. №878 з метою відзначення у
2014 р. на державному рівні 375-річчя заснування м. Нікополя – єдиного в Україні
міста, яке має своє походження від Запорозької Січі.
Список літератури
1. Жуковський М.П. До питання про дослідження музеями історії міст і сіл // Музеї на межі ти-
сячоліть: минуле, сьогодення, перспективи : збірник доповідей та повідомлень Міжнарод.
наук. конф. присвяч. 150-річчю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею
ім. Д.І. Яворницького.- Дніпропетровськ: Вересень, 1999. – С. 46.
2. Игнаткин И.А. Охрана памятников истории и культуры : справ. пособ. – К.: Вища школа,
1990. – С. 51–52.
3. Список стародавніх міст, селищ і сіл Української РСР, проекти планування і забудови яких
повинні погоджуватися з органами охорони пам’ятників культури (затвердж. Держбудом
УРСР 5 серпня 1968 р.) // Законодавство про пам’ятники історії та культури : збірник нор-
матив. актів / під ред. О.Н. Якименка. – К. : Політ. літ. України, 1970. – С. 300–335.
4. Меньшиков Г.І., Позняков К.І. Нікополь // Історія міст і сіл Української РСР в 26-и томах.
Дніпропетровська область // Пащенко А.Я. (голова редкол.). – К. : Головна редакція україн-
ської радянської енциклопедії АН УРСР, 1969. – с. 435–453.
5. Так само – С. 435–436.
6. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ : станом на 01 січня 1972 р. // Відділ
в питаннях роботи рад Президії Верховної Ради Української РСР. / упоряд. Д.О. Шелягін. –
К. : Політвидав України, 1973. – С. 71.
7. Жуковський М.П. Про літочислення м. Нікополя. – Нікополь, 1996 ; Київ, 2000: Українська
видавнича спілка. – С. 35.
8. Меньшиков Г.И., Позняков К.И., Пятигорец А.И. Никополь // История городов и сел УССР.
Днепропетровская область / Васильев И.В. (председ. редкол.) и др. – К. : Ин.-т истории АН
УССР, 1977. – С. 426.
9. Жуковський М.П. Про літочислення м. Нікополя. – Нікополь, 1996 ; Київ, 2000 : Українська
видавнича спілка. – С. 35.
10. Так само – С. 36-37.
11. Жуковський М.П. Нікополь : стислий історико-статистичний нарис з історії міста. – Ніко-
поль: НФ МФД, 2006 р. – С. 35.
12. Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник. – К. : Наук. думка,
1981. – С. 119.
13. Научные рекомендации к историко-архитектурному опорному плану и проекту зон охраны
памятников истории и культуры г. Никополя : в 2-х т.- К.: НДИТИ, 1988. – т.1. – С. 134.
14. Жуковський М.П. Екохронографія козацького міста Нікополя // Історія і культура Придніп-
ров’я: Невідомі і маловідомі сторінки : наук. щорічник. – Дніпропетровськ : Національний
гірничий університет, 2008. – Вип. 5. – С. 63.
71
15. Жуковський М.П. Про літочислення м. Нікополя. – Нікополь, 1996. Київ : Українська вида-
внича спілка, 2000. – С. 57-58.
16. Жуковський М.П. Екохронографія козацького міста Нікополя // Історія і культура Придніп-
ров’я: Невідомі і маловідомі сторінки : наук. щорічник. – Дніпропетровськ : Національний
гірничий університет, 2008. – Вип. 5. – С. 63.
17. Так само.
18. Інструкція до складання історико-архітектурних опорних планів населених місць України. –
К. : Держбуд України, 1992. – С. 23.
19. Вечерський В.В. Національна програма : облік пам’яток та історичних міст як перший етап
розробки // Археометрія. – 2000. – Вип. 4. – С. 105-107.
20. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. №878 «Про затвердження Спи-
ску історичних населених місць України» // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 142, 09 серп.
21. Бажан О. Нікополь // Енциклопедія історії України. – К. : Наук. думка, 2005. – т. 3. – С. 2711.
22. Карта № 24. Запорозькі Січі у ХVІ – ХVІІІ ст. / під загал. ред. Академіка НАН України
Смолія В.А. // Національний Атлас України. – К.: ДВНП «Картографія», 2007.
Олександр Тригуб (Чернігів), молодший науковий
співробітник Національного архітектурно-
історичного заповідника «Чернігів стародавній»
Земельна власність чернігівського Борисоглібського монастиря у XVII ст.
Борисоглібський монастир у Чернігові є однією з найдавніших обителей Черні-
гово-Сіверської землі. Він виник ще за часів Київської Русі, але свого найбільшого
розквіту досяг у XVII–XVIII ст. Чимало питань, присвячених його історії, на сьо-
годні ще залишаються поза увагою дослідників. До таких, зокрема, належить ви-
вчення земельної власності обителі у XVII ст. – у період свого відновлення після
майже трьохсотлітнього занепаду.
Внаслідок укладення в 1618 р. Деулінського перемир’я частина сіверських зе-
мель (у тому числі й Чернігів), що протягом попереднього століття перебувала у
складі Московської держави, була приєднана до Речі Посполитої. Польський ко-
роль Сигізмунд ІІІ та адміністратор новоприєднаних територій, його син Владис-
лав, значну увагу приділяли створенню сприятливих умов для діяльності в регіоні
католицької та уніатської церков. На думку П. Кулаковського, вже тоді король мав
на меті створити в Чернігові резиденцію домініканського ордену. Достеменно ві-
домо, що кляштор був облаштований не пізніше 1627 р. у церкві Бориса і Гліба.
Його першим пріором став у 1627 р. Вацлав Гротовський (Гроловський) [1, 70].
1 грудня 1627 р. король наказав чернігівському війту Яну Куновському, “чтобы
отдал он во владение отцам проповеднического ордена св. Доминика для костела и
церкви Глеба и Бориса имения, назначенные в видах облегчения для них дела спасе-
ния душ” [2, 98]. 20 червня 1628 р. королевич Владислав видав відповідний мандат
про передачу в посесію домініканцям маєтності, виділені королівськими комісарами.
Значно пізніше, у 1731 р. (?) чернігівський архієпископ Антоній Стаховський навів
відомості про земельні володіння чернігівських домініканців: “Когда ляхи опановали
Украину и Малую Россию, тогда зараз комиссар от короля полского прислан бе в
|