«Славний город Медведівка…» (українська народна дума)
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Назва видання: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76952 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Славний город Медведівка…» (українська народна дума) / Л. Матрос // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 100-102. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-76952 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-769522015-02-15T03:02:16Z «Славний город Медведівка…» (українська народна дума) Матрос, Л. Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя 2013 Article «Славний город Медведівка…» (українська народна дума) / Л. Матрос // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 100-102. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76952 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| spellingShingle |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Матрос, Л. «Славний город Медведівка…» (українська народна дума) Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Матрос, Л. |
| author_facet |
Матрос, Л. |
| author_sort |
Матрос, Л. |
| title |
«Славний город Медведівка…» (українська народна дума) |
| title_short |
«Славний город Медведівка…» (українська народна дума) |
| title_full |
«Славний город Медведівка…» (українська народна дума) |
| title_fullStr |
«Славний город Медведівка…» (українська народна дума) |
| title_full_unstemmed |
«Славний город Медведівка…» (українська народна дума) |
| title_sort |
«славний город медведівка…» (українська народна дума) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76952 |
| citation_txt |
«Славний город Медведівка…» (українська народна дума) / Л. Матрос // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 100-102. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT matrosl slavnijgorodmedvedívkaukraínsʹkanarodnaduma |
| first_indexed |
2025-07-06T01:17:20Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:17:20Z |
| _version_ |
1836858359973675008 |
| fulltext |
100
гось дурити чи заплутувати. Швидше за все - це склалося з історичних причин. Ро-
зглядаючи будову цих двох інструментів за фотографіями та малюнками, здається,
що й дійсно інструменти співців відрізняються лише кількістю приструнків і басів.
Проаналізувавши стрій і нотні зразки репертуару виконавців на кобзі та бандурі,
можна зробити висновки, які допоможуть розібратися в ситуації, що склалася. І ро-
зставивши все по своїх місцях, ми зможемо прослідкувати зародження, розвиток і
сьогоднішній стан мистецтва гри на старосвітській бандурі.
Список літератури
1. Жеплинський Б. Кобзарсько-лірницькі традиції в західних областях України // Кобзарсько-
лірницькі традиції та їх сучасний розвиток. – К.,1994. – С. 11–13.
2. Зінків І. Бандура: Проблема ґенези та типології інструменту. – «Науковий вісник». – № 14.
3. Кушпет В. Самовчитель гри на старосвітських інструментах. – Київ, 1997. – 148 с.
4. Мормель В. Хто такі кобзарі?//Бандура. – 1994. – №47–48. – С.29.
5. Ревуцький Д. Українські думи та пісні історичні. Київ, 1919. – 369 с.
6. Фаминцын А. Домра и сродные ей музыкальные инструменты русскаго народа. – С.-
Петербургъ, 1891. – 278 с.
7. Хоткевич Г. Музичні інструменти українського народу / Посібник для б-к муз. навч. закла-
дів та для б-к технікумів/. – Х.: Держвидав. України, 1930. – 290 с.
8. Черемський К. Повернення традиції. З історії нищення кобзарства. – Харків Центр Леся
Курбаса, 1999. – 288 с.
Лариса Матрос (Чигирин), молодший науковий
співробітник філіалу «Холодний Яр» Національного
історико-культурного заповідника «Чигирин»
«Славний город Медведівка…»
(українська народна дума)
Особливе місце в історії України займає Чигиринщина – історичне осердя на-
шої держави. Волею долі цьому краю судилося стати колискою українського коза-
цтва і національно-визвольної боротьби українського народу за свою незалежність.
Як наслідок, у 20-х роках. ХVІІ ст. було створено Чигиринський полк як адмініст-
ративно-територіальну і військову одиницю. До складу полку належали сім міст:
Чигирин, Суботів, Медведівка, Кам’янка, Жаботин, Сміла, Оловець, та сімнадцять
містечок, городків і городищ [7,123]. Зупинимося детальніше на Медведівці.
Медведівка – досить давнє поселення Середнього Придніпров’я. За даними ар-
хеологічних розвідок на території селища виявлено залишки поселень часів неолі-
ту, періоду бронзи, черняхівської культури. Згідно з писемними джерелами, село,
вочевидь, було засноване в ІІ половині ХVІ століття чигиринським і корсунським
старостою Яном Даниловичем, який «для людей вільних, що в Чигирині вже не
вміщалися, вказав місце». Тут виникло поселення, яке староста назвав Данилів (за
іншими відомостями – Данилів – град).
Згодом поселення перейменували на Медведівку. Місцеві старожили та крає-
знавці пам’ятають кілька переказів про походження цієї назви, які передаються з
покоління в покоління. Один з переказів говорить, що в давнину на місці, де зараз
101
розташована Медведівка, росли дрімучі ліси, водилася сила-силенна всякого звіра.
Та найбільше в цих лісах було ведмедів. Мабуть, тому і назвали село Медведівкою.
За іншою версією, назва пішла від річки Медведиці. Є ще версія, яка пояснює на-
зву села з точки зору мовознавства - колись люди не розводили бджіл в своїх посе-
леннях, а споживали мед диких бджіл, тобто, як вони говорили: «Мєд вєдали». Тож
від виразу «мєд вєдать» і пішла назва села Медведівки [4].
Турецький мандрівник, дипломат і мемуарист Евлія Челебі, котрий побував в
Україні у ІІ половині ХVІІ ст., навів ще один переказ про походження назви Мед-
ведівка (раніше – Медведиці). Це поселення заснував, нібито, покозачений татарин,
який прийняв християнство. Звали його Аю, що в перекладі означає Ведмідь [6].
Можливо, в кожному з цих переказів є певна доля правди. В 1611 р. Медведівка
була знищена, пограбована набігами турків і татар, але з часом відбудувалася. Ма-
теріалами перепису Корсунського староства за 1616 р. зазначено, що в новому по-
селенні є двадцять міських будинків і 280 козацьких хат [3, 46].
У 1649 р. Медведівка стала сотенним містечком. Після 1654 р. Б.Хмельницький
отримав Медведівку від царського уряду у власне користування [3, 71]. 15 квітня
1659 р. за клопотанням гетьмана Медведівка отримала Магдебурзьке право і, та-
ким чином, стала містом із усіма його ознаками, набула певної економічної і навіть
політичної автономії. Жителі Медведівки ходили на сходки й брали участь у вибо-
рах на відповідні посади головного міста [1, 23]. На жаль, за браком документів ми
не можемо проаналізувати як соціальний, так і національний склад міського насе-
лення. Але можемо припустити, що поселенцями тут здебільшого були вихідці із
Галичини, Волині, Поділля. Очевидно, що черкаські старости під час свого уряду-
вання привозили до Чигирина на поселення як селян, переважно вихідців із Захід-
ної України, так і дрібну польську, литовську та українську шляхту, яка займала
дрібні адміністративні посади – так зване «послушне населення». Але переважна
більшість поселенців була втікачами, які називали себе козаками [8, 25].
З прийняттям Магдебурзького права за містом було закріплено герб – на білому
полі у верхній частині зображено літеру «М», у центральній частині – лук із натяг-
нутою стрілою [2, 16].
Чому саме лук із стрілою став символом міста? Справа в тому, що Медведівка,
заснована на межі з Диким полем, вже в перші роки свого існування стала важли-
вим оборонним пунктом Правобережного Порубіжжя. На карті Гійома Л. де Боп-
лана позначено укріплений пункт «Meddiedovka» як шестибастіонну фортецю. Як
укріплений пункт Медведівка згадується і в люстрації Корсунського староства, що
була проведена між 1629–1632 роками: «Данилів або Медведівка лежить над річ-
кою Медведівкою. Вона оточена частоколом, при цьому містечку є замок, оточе-
ний довкола палями. Є у ньому будівля для підстарости, сіни, біла кімната і пекар-
ня, стайня і погреб. Є у цьому містечку осади чотириста домів, між якими сорок
міських домів під замковою юрисдикцією» [5].
У 1657 р. в Медведівці побував турецький мандрівник Евлія Челебі, який теж
залишив цікаві описи: «Ця міцна фортеця є підвладною польському королеві, а
приватель її Дорошенко. Війська в ній – сім тисяч козаків, озброєних рушницями.
102
Кожен із них войовничий, та всі вони вправні воїни. Її цитадель – надійне укріп-
лення з урвистими стінами. Цитадель тільки одна. У фортеці до двох тисяч критих
тесом домів без виноградників та садків. Є три церкви. Торговельні ряди і базар ро-
зташовані у низу. Зовнішній посад з усіх сторін оточений земляний валом і колод-
ним частоколом. З однієї сторони тече річка Тясмин, вона неширока. З іншої сто-
рони - болотисте місце, глибока трясовина» [9].
Наприкінці ХVІІ ст. місто Медведівка стає не тільки міцним форпостом, а й до-
сить значним торговим та культурним центром Чигиринщини. Медведівчани про-
водили торги в неділю через кожні два тижні, а тричі на рік влаштовували ярмарки
(9 травня, 23 серпня, 18 жовтня) на яких завжди був вибір різних товарів. Містечко
з року в рік розросталося й виникала потреба в будівництві різних приміщень, кра-
мниць, складів, жилих будинків, тому жителі побудували цегельний завод. Крім
цегельного в містечку були також скляний, цукровий, пивоварений заводи і вино-
курня. На підтвердження того, що жителі Медведівки були досить побожними, го-
ворить той факт, що в свій час на території містечка було 5 церков: Михайлівська,
Успенська (збереглася донині), Преображенська, Троїцька, Богородицька.
У ХХ ст. Медведівка певний час була навіть районним центром. 11 квітня 1923 р.
постановою Київського губвиконкому створено Медведівський район у складі Чер-
каського округу. Він проіснував до 3 лютого 1931 р.. Створення району з центром у
Медведівці сприяло культурному і економічному зміцненню даного населеного пун-
кту. Але, як писав Т.Г.Шевченко: «Все йде, все минає і краю не має…». Пройшов
час, змінились часи і суспільні формації. На сьогоднішній день Медведівка – невели-
кий населений пункт Чигиринщини, де проживає близько тисячі триста осіб. Відсут-
ність стабільного економічного розвитку та робочих місць приводить до того, що
молодь покидає рідні домівки в пошуках кращого життя. Але медведівчани надіють-
ся, що колишня слава їхнього козацького містечка ще повернеться.
Список літератури
1. Антонович В. Исследование о городах в Юго-Западной России по актам 1432–1798. – К.,
1870.
2. Гречило А. Затвердження гербів міст Правобережної України в 1791–92 рр. – К. – Львів,
1997.
3. Лазуренко В.М. Історія Чигиринщини (з найдавніших часів до сьогодення). Навчальний
посібник. - Черкаси, 2004.
4. МПД автора. – Записано від Руденко О.К., 1920 р.н., уродженця с. Медведівка.
5. Мицик Ю.Малознана люстрація Корсунського староства І половини 18 ст.
6. Мицик Ю. Чигирин. Гетьманська столиця. - К.: Києво-Могилянська академія, 2007.
7. Петровський М.Н. Нариси з історії України. Визвольна війна українського народу проти
шляхетської Польщі і приєднання України до Росії. – К., 1940. – Вип. ІV.
8. Солодар О.І. Нариси з історії Чигиринщини.- Черкаси, 2003.
9. Челеби Э. Книга путешествия. – Вып.1. Земли Молдавии и Украины (пер. под. ред.
А.С.Тверетиновой). – М.: Наука, 1961.
|