Гетьманська столиця Чигирин: перші кроки в історії
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Назва видання: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76955 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Гетьманська столиця Чигирин: перші кроки в історії / О. Брель, Я. Діденко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 5-8. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-76955 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-769552015-02-15T03:02:18Z Гетьманська столиця Чигирин: перші кроки в історії Брель, О. Діденко, Я. Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя 2013 Article Гетьманська столиця Чигирин: перші кроки в історії / О. Брель, Я. Діденко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 5-8. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76955 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| spellingShingle |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Брель, О. Діденко, Я. Гетьманська столиця Чигирин: перші кроки в історії Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Брель, О. Діденко, Я. |
| author_facet |
Брель, О. Діденко, Я. |
| author_sort |
Брель, О. |
| title |
Гетьманська столиця Чигирин: перші кроки в історії |
| title_short |
Гетьманська столиця Чигирин: перші кроки в історії |
| title_full |
Гетьманська столиця Чигирин: перші кроки в історії |
| title_fullStr |
Гетьманська столиця Чигирин: перші кроки в історії |
| title_full_unstemmed |
Гетьманська столиця Чигирин: перші кроки в історії |
| title_sort |
гетьманська столиця чигирин: перші кроки в історії |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76955 |
| citation_txt |
Гетьманська столиця Чигирин: перші кроки в історії / О. Брель, Я. Діденко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 5-8. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT brelʹo getʹmansʹkastolicâčigirinperšíkrokivístoríí AT dídenkoâ getʹmansʹkastolicâčigirinperšíkrokivístoríí |
| first_indexed |
2025-07-06T01:17:26Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:17:26Z |
| _version_ |
1836858366750621696 |
| fulltext |
5
Ольга Брель (Чигирин), старший науковий
співробітник відділу «Музей Б.Хмельницького»
Національного історико-культурного заповідника «Чигирин»
Яніна Діденко (Чигирин), учений секретар,
Національного історико-культурного заповідника «Чигирин»
Гетьманська столиця Чигирин: перші кроки в історії
Сьогодні Чигирин – невеличке містечко, районний центр Черкаської області.
Але в ХVІІ ст. у цьому місті вирішувалась доля не лише України, але й деяких кра-
їн Європи.
В історичних джерелах згадки про Чигирин з’являються у другій половині ХVІ
ст. За деякими відомостями, вже в 1532 р. польський король і великий князь литов-
ський Сигізмунд І Старий віддав фортецю Чигирин черкаському старості Остафію
Дашкевичу1. Д.Н.Бантиш-Каменський у своїй праці «История Малой России», по-
силаючись на роботу Г.Енгеля «Украинская история», зазначає, що «Дашкович по-
лучил от Сигизмунда, сверх многих подарков, небольшую крепость, казаками Чи-
гирином названную»2. За ревізією Черкаського замку 1552 р. Чигирин згадується
серед інших як вартовий пункт неподалік замку: «на Тясмени у Чигирина в осьми
милях от замку…»3. Як твердять краєзнавці Ф.Непийвода і М.Пономаренко, у 1574
р. в історичних джерелах згадано про чигиринського жителя, козака Тишка Воле-
вача. Хоча конкретної вказівки на джерело інформації автори не подають. За їх же
даними, наприкінці 70-х років ХVІ ст. Чигирин тяжко постраждав внаслідок ор-
динського наскоку, але його було відбудовано. В описі походу гетьмана Язловець-
кого 1577 р., що його подає польський історик Папроцький, згадується Чигирин –
«замок новий, котрий звуть Китайгородок»4. У літописі Граб’янки є цікава згадка
про те, що коли у 1578 р. польський король Стефан Баторій проводив козацьку ре-
форму, то «опріч давнього старовинного міста складового Чигирина, віддав низо-
вим козакам для пристанища ще й місто Терехтемирів з монастирем»5.
У травні 1589 р. польський король Сигізмунд ІІІ окремим привілеєм дозволив
черкаському старості Олександру Вишневецькому «…закласти місто і збудувати
замок на пустому урочищі і городищі, яке називають Чигирин»6. У тому ж привілеї
визначено права і обов’язки міщан, їх прибутки, встановлено межі міста.
15 жовтня 1592 р. місту Чигирину було надано Магдебурзьке право, згідно яко-
го жителі Чигирина були незалежні від старостинської адміністрації, мали свій суд
і свою раду, яка вирішувала справи міського життя. Ремісники об’єднувалися в це-
хи; спеціальний статут забезпечував їх права і обов’язки. Місту дозволялося про-
водити дві ярмарки на рік і тижневі торги. Також в документі зазначалося: «До
цього теж тому місту нашому Чигирину, цим же листом нашим до права їх надає-
мо печать міську, герб – три стріли, такі печаті для здійснення прав міських міщани
наші чигиринські, вони самі і потомки їх, уживати мають»7.
Видання відповідного королівського універсалу було само по собі свідченням
того, що Чигирин став значним військово-адміністративним і торговельно-
ремісничим центром.
6
Прикордонне положення міста спричинило те, що магдебурзьке право в Чиги-
рині обмежувалося перш за все правами старости, який був комендантом фортеці
та збірником державних податків. Значна доля прибутків та повинностей йшла на
користь фортеці та на її озброєння, що не давало можливості конкретно розмежу-
вати міське самоуправління та владу старости як коменданта фортеці – виникала
можливість останньому зловживати своїми обов’язками. Тим більше, що до компе-
тенції старости в Чигирині переходили всі господарські справи без будь-якого
впливу магістрату. Жителі Чигирина змушені були «з домів і осад своїх, для оран-
ки замкової, на пригін з сохою, на жнива з серпом, на сінокіс з косою, також на по-
треби замкові ходити»8.
Члени органів самоуправління вибиралися щорічно в раніше визначений день
всіма жителями, що підлягали магдебурзькому праву. Виборчим правом користу-
валися особи у віці від 25 до 90 років, які володіли «осілістю» в місті (нерухомим
майном). Райці обиралися на один рік, колегія райців обирала голову – бурмістра.
Рада займалася податками, розподілом повинностей серед міщан, патрульно-
міліційною службою9.
Про Чигирин знаходимо згадку у щоденнику Еріха Лясоти фон Стеблау – відо-
мого австрійського дипломата і мемуариста, посла імператора Рудольфа ІІ Габсбу-
рга на Запорізьку Січ. 1 червня 1594 р. він зазначає: «До одного острова на лівій
стороні, навпроти Білобережжя, яке розміщене справа на материку і біля якого іс-
нує брід через Дніпро. За дві милі звідти на рівнині над рікою Тясмином лежить
нове королівське містечко Чигирин, що належить корсунському староству». 8 лип-
ня, проїхавши через Чигирин, Еріх Лясота відзначив, що місто «підвідомче в даний
час якомусь Даниловичу»10. Говорячи, що Чигирин є новим королівським містом,
Лясота певно мав на увазі, що воно лише два роки тому отримало магдебурзьке
право. Те, що мандрівник пише про Даниловича «якийсь», зумовлено, очевидно,
тим, що Лясота був іноземцем, не дуже знайомим з реаліями Речі Посполитої.
«Якийсь» Данилович (1570 – 1628 рр.) насправді був представником відомого
магнатського роду. Він обіймав важливі державні посади: крайчий коронний (1600
р.), львівський каштелян ( 1612 р.), руський воєвода (1613 р.), староста белзький,
корсунський, чигиринський, бузький. Ян Данилович від імені уряду Речі Посполи-
тої був одним із авторів Вільшанської (1617) та Роставицької (1619) угод. У 1620 р.
підготував енергійну оборону воєводства Руського від турків, однак, як відомо, ту-
рки розбили під Цецорою військо гетьмана Жолкевського, загинув і сам гетьман11.
Отримавши у 1597 р. Корсунське староство, Ян Данилович, вірогідно, для пос-
тійного управління справами назначив у міста своїх намісників і підстарост, а сам
залишався проживати у своєму родовому гнізді – місті Олеську. До Корсунського
староства входили і чигиринські землі12.
Всі укріплення на той час підлягали ревізіям, або «люстраціям», що давало можли-
вість уряду Речі Посполитої мати певне уявлення про оборонну міць держави. За Яна
Даниловича Чигирин підлягав люстраціям у 1616 і 1622 роках13. Згідно з люстрацією
1616 р., міщани Чигирина мали ті ж повинності, що й корсунські. Оренда від млинів,
мита і корчми давала 1000 флоринів. Будинків на той час у Чигирині було 56014.
7
У 1622 р. знову була проведена люстрація Корсунського староства. В ній зазна-
чено: «Місто Чигирин нічого не дає, так як для міщан ще не закінчився термін зві-
льнення їх від повинностей. Оренда з млина і за горілку – 500 флоринів»15. Як ба-
чимо, дохід староству від Чигирина у 1622 р. вполовину менший проти 1616 р., що,
напевно, може свідчити про спад виробництва.
В 30-х роках XVII ст. Чигирином заволодів рід могутніх магнатів Конецпольсь-
ких, сваволя яких спонукала козаків скаржитися на великі кривди.
Розквіт Чигирина припав на період гетьманування Б.Хмельницького 1648 –
1657 рр. Саме тоді він став гетьманською столицею, і одночасно, столицею всієї
незалежної Української козацької держави. На той час Чигирин стояв в одному ря-
ду з найбільшими містами тогочасної України: Києвом, Львовом, Кам’янець-
Подільським та ін.
Після смерті Богдана Хмельницького Чигирин був столицею гетьманів
І. Виговського, Ю. Хмельницького, П. Тетері та П. Дорошенка. У 1676 р., зі зре-
ченням останнього від гетьманської булави, Чигирин перестав бути головним міс-
том Української козацької держави. Після зруйнування міста в результаті другого
Чигиринського походу турків у 1678 р. розпочався період його занепаду.
У трактаті, заключеному у 1686 р. в Москві між Росією і Польщею, Чигирин
згадується в числі інших міст, розорених війною, які залишаються пустками. За
Прутським договором Чигирин переданий Польщі і зроблений з оточуючими по-
селеннями староством. В кінці ХVІІІ ст. чигиринці, подібно іншим містам і містеч-
кам малоросійським, стали клопотатися про відновлення їх попередніх прав16. Вна-
слідок чого у 1792 р. королем Станіславом Августом їм була видана поновлююча
грамота, якою місто було оголошено вільним і попередні права його відновлені в
тій мірі, як це узгоджувалося із затвердженим на сеймі в тому ж р. положенням про
вільні міста Польщі. «Усіх релігій і сповідувань християнських людям вольним, як
місцевим, так і заграничним, вольность в тому місці поселення костьоли і церкви
будувати і переваги міського проживання дозволяємо»17. Цією ж грамотою підтве-
рджений старовинний герб Чигирина, даний йому у привілеї 1592 р.
У 1797 р. проходить адміністративна реформа, в результаті якої Чигирин був
відділений від староства і призначений повітовим містом Київської губернії18.
Список літератури
1. Історія міст і сіл Української РСР в двадцяти шести томах. Черкаська область / Ред. кол.
Стешенко О.Л. (голова редколегії), Гольцев Є.М., Горкун А.І. та ін.. – К., 1972. – С. 656.
2. Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до
уничтожения гетьманства / Д.Н. Бантыш-Каменский. – К.: Час, 1993. – С.70.
3. Михайлюк Ю.М. Південна Київщина в 60-х роках ХІV – 60-х роках ХVІ ст.: державне
управління і громадське самоврядування / Ю.М.Михайлюк. – Черкаси: «Вертикаль»,
2011. – С.162.
4. Мицик Ю.А. Чигирин – гетьманська столиця / Ю.А.Мицик. – К.: Вид. дім «Києво-
Могилянська академія», 2007. – С.13.
5. Збірник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величка, Граб’янки. – К.: Дніпро,
2006. – С. 884.
6. Архив Юго-Западной России. – Ч. 5. – Т. І. – К., 1869. – С. 84.
8
7. Там само. – С. 84 – 87.
8. Солодар О.І. Нариси з історії Чигиринщини / О.І.Солодар. – Черкаси: «Відлуння-Плюс»,
2003. – С. 24.
9. Там само. – С. 25.
10. Ляссота Эрих. Дневник / Эрих Ляссота [Электронный ресурс]. –
http://www.vostlit.info/Texts/rus14/Lassota/text.phtml?id=838
11. Степенькіна П.Я. Даниловичі і Чигиринщина / П.Я.Степенькіна // Чигиринщина: історія і
сьогодення. Матеріали науково-практичної конференції 30 вересня – 1 жовтня 2010 р. –
Черкаси: «Вертикаль», 2011. – С. 63.
12. Там само.
13. Кілессо С.К. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю / С.К.Кілессо. – К.: Те-
хніка, 2000. – С.37.
14. Степенькіна П.Я. Даниловичі і Чигиринщина… – С. 64.
15. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах. – Т. 1 – М.:
Издательство Академии наук СССР, 1954. – С.37.
16. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, историчес-
кие и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губер-
нии находящихся / Собрал Л.Похилевич. – Біла Церква: Видавець О.В.Пшонківський,
2005. – С.520.
17. Кілессо С.К. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю... – С.88-90.
18. Сказания о населенных местностях Киевской губернии… – С.520.
Людмила Абашіна (Суботів), старший науковий
cпівробітник Національного історико-культурного заповідника "Чигирин"
До історії виникнення та діяльності Генеральної
військової канцелярії в Чигирині 1648-1676 рр.
У 1649 р. Чигирин стає столицею Війська Запорозького. В місті розміщується
гетьманська резиденція і будинок уряду – Генеральна військова канцелярія. Вона
підпорядковувалась безпосередньо гетьману, а його доручення між працівниками
розподіляв генеральний військовий писар. Гетьман через канцелярію здійснював
військове, адміністративне, судове, і фінансове управління державою [1, 133].
Канцелярія була центральною установою гетьманського діловодства. "У ній ро-
зглядалися найважливіші справи адміністративного і військового характеру – звіти
і листування полкової і сотенної старшини, справи міст, прохання і скарги окремих
людей. На різноманітність діловодства вказують гетьманські універсали, які виго-
товляла канцелярія, були тут накази старшині у військових справах, призначення
полковників, мобілізаційні накази, затвердження і надання маєтків козацькій стар-
шині, шляхті, духовенству, підтвердження прав міст, торгові справи, як, наприклад,
встановлення мит і надання окремих привілеїв купцям, рішення у церковних спра-
вах, оборонні універсали для різних осіб, проїзні універсали для послів та ін.
З гетьманської канцелярії виходили також листи до полковників та іншої стар-
шини з відповідями на їх запитання і з результатами з'ясування різних справ. Отже,
нова адміністрація охоплювала широке коло питань, глибоко вникала в життя сус-
пільства і добре справлялася зі своїми завданнями…" [2, 237, 238].
|