До біографії начальника січових церков Володимира Сокальського
Saved in:
| Date: | 2013 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Series: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76961 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До біографії начальника січових церков Володимира Сокальського / О. Кузьмук // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 16-19. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-76961 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-769612015-02-15T03:01:47Z До біографії начальника січових церков Володимира Сокальського Кузьмук, О. Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя 2013 Article До біографії начальника січових церков Володимира Сокальського / О. Кузьмук // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 16-19. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76961 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| spellingShingle |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Кузьмук, О. До біографії начальника січових церков Володимира Сокальського Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Кузьмук, О. |
| author_facet |
Кузьмук, О. |
| author_sort |
Кузьмук, О. |
| title |
До біографії начальника січових церков Володимира Сокальського |
| title_short |
До біографії начальника січових церков Володимира Сокальського |
| title_full |
До біографії начальника січових церков Володимира Сокальського |
| title_fullStr |
До біографії начальника січових церков Володимира Сокальського |
| title_full_unstemmed |
До біографії начальника січових церков Володимира Сокальського |
| title_sort |
до біографії начальника січових церков володимира сокальського |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76961 |
| citation_txt |
До біографії начальника січових церков Володимира Сокальського
/ О. Кузьмук // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 16-19. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT kuzʹmuko dobíografíínačalʹnikasíčovihcerkovvolodimirasokalʹsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-06T01:17:41Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:17:41Z |
| _version_ |
1836858382505476096 |
| fulltext |
16
9. Изображение людей знатнейших или чем-нибудь замечательных, принадлежащих по
рождению или заслугам Малороссии. – М., 1844. – Режим доступу:
http://historydoc.edu.ru/catalog.asp?cat_ob_no=&ob_no=15773.
10. Овсійчук В.А. Українське мистецтво другої половини ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.
/ В.А.Овсійчук. –К.: Наукова думка, 1985. – 182 с.
11. Попов П.М. Матеріяли до словника українських граверів / П.М.Попов. – К.: Орліт (Дер-
жтрест «Київ-Друк» 2-а друк.), 1926. – 137 с. – Режим доступу:
http://elib.nplu.org/view.html?id=231
12. Ровинский Д.А. Словарь русских гравированных портретов / Д.А.Ровинский. – СПб.:
Типография Императорской АН, 1872. – 236 с. – Режим доступу:
oldbook.megacampus.com›book/part-042/page.htm.
13. Ровинский Д.А. Подробный словарь русских гравированных портретов. – Т.ІІІ /
Д.А.Ровинский. - СПб.: Типография Императорской АН, 1888. – Режим доступу:
http://www.bibliophika.ru/index.php?id=537.
14. Україна – козацька держава / Авт.-упоряд. В.Недяк, наук. ред. В.Щербак, О.Федорук. –
К.: Емма, 2004. – 1216 с.
15. Український портрет ХVІ – ХVІІІ століть: Каталог-альбом / [ авт.-укладачі: Г.Бєлікова,
Л.Членова]. – К.: Артанія Нова, 2006. – 352 с.
16. Білан С.С. Хмельницький з полками – перша ювілейна картина Української держави /
С.С.Білан //Вісник ХДАДМ – 2008 - № 7 – С. 12–25.- Режим доступу: nbu-
.gov.ua›portal/soc_gum…2008-7/08bssjpu.pdf.
17. Костюк С.П. Фонд образотворчого мистецтва:загальна характеристика / С.П.Костюк
//Записки ЛННБУ ім. В.Стефаника: Збірник наукових праць. – Львів, 2010. – Вип. 2(18) –
694 с. – Режим доступу: http://www.lsl.lviv.ua/ap2010.htm.
18. Степченко О. П. П.М.Попов як археограф та історик книги: маловідомі сторінки науко-
вої роботи / О.П.Степченко //Рукописна та книжкова спадщина України – К., 2007, Вип.
11. – С.110-121. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/.../rksu_2007_11_09.PD...
19. Заруба В.М. Який же той Хміль? Дещо з іконографії Богдана Хмельницького /
В.М.Заруба // Наука і суспільство – 1991 – №9 – С.40-43.
20. К портрету Хмельницкого // Киевская старина – 1882 – №1 – С.226–231.
21. Кісь Я.П. Найдавніші граверні портрети Б.Хмельницького / Я.П.Кісь // Жовтень – 1984 -
№2 – С.134–136.
22. Сокульський Л.А. Невідомий портрет Богдана Хмельницького /А.Л.Сокульський // На-
родна творчість та етнографія – 1979 - №4 – С.103–104.
Олексій Кузьмук (Київ) старший науковий співробітник
Центрального державного історичного архіву України в м.Києві,
кандидат історичних наук
До біографії начальника січових церков Володимира Сокальського
Останній начальник січових церков архімандрит Володимир Сокальський ві-
домий, перш за все, своєю роллю миротворця під час «атакування» Січі у 1775 р.
Вважається, що завдяки йому ліквідація Війська Низового пройшла безкровно: він
відмовив запорозьку сірому від спротиву російським військам. Згадки про ці події
збереглися у народній пам’яті. Наразі відомі факти, які висвітлюють лише невели-
кий період в житті отця Володимира – це останні кілька років існування Нової Сі-
17
чі1. Також добре збереглися документи про перебіг отримання отцем Володимиром
титулу архімандрита2. Решта життя січового начальника залишається практично
невідомою, дається взнаки брак джерел. У цьому повідомленні зібрані дані, які до-
зволять висвітлити біографію Володимира Сокальського найповніше.
Завдяки кліровим відомостям Батуринського Миколаївського монастиря3 вда-
лося прослідкувати основні щаблі кар’єри останнього січового начальника.
Володимир Сокальський народився у 1719 р. (у 1775 р. йому було 56 років). По-
ходив з малоросіян, священицький син. У відомості не вказується, звідки походила
родина Сокальського, проте відомо, що у церкві Преображення Господнього (в Пе-
черській фортеці) були священики Матфей та Михайло Сокальські4, можливо, його
родичі. Освіту здобував у Київській академії «учился латинскому языку по филосо-
фию, а сам никого не учил». 1749 р. у віці 30 років пострижений у монахи в Києво-
Межигірському монастирі, настоятелем якого в той час був Іоасаф Маєвський. Як
звали Володимира до постригу невідомо, але можна припустити, що Василь, адже
зазвичай перша літера монашеського імені збігалася з першою літерою світського.
Завдяки походженню та освіті новий постриженик одразу ввійшов до складу «чино-
вної братії». У монастирі виконував різні
відповідальні послухи, спершу, протягом
двох років (бл. 1750 – 1752 рр.) був еклесі-
архом, тобто слідкував за охороною і
охайністю храмів, наглядав за порядком
богослужінь. Згодом три роки (бл. 1752 –
1755 рр.) виконував послух келаря. Келар відповідав за монастирський стіл, збері-
гання продуктів харчування та їх відпуск на монастирську кухню. До його обов’язків
входило ведення сурової звітності за отримані та відпущені продукти. Потім чотири
роки (бл. 1755 – 1759 рр.) Володимир Сокальський був начальником приписного Са-
марського монастиря. Наступним його послухом протягом трьох років стала посада
начальника січових церков (бл. 1759 – 1763 рр.). Начальниками січових церков нази-
вали настоятелів Покровської січової церкви, що надсилалися з Межигір’я на певний
термін. Цю посаду вважали в монастирі дуже почесною: у «відомості» за січень
1770 р. монашеські послушання після архімандрита вказували в такому порядку –
намісник, січовий начальник, економ, начальник Самарського монастиря5. Січові на-
чальники мешкали на Січі у власному дворі Межигірського монастиря, виконували
свої пастирські функції: служили в храмі, приймали у запорожців присягу на вірність
російським самодержцям, зачитували царські укази, хрестили неофітів, опечатували
січовий храм під час козацьких бешкетів. Січові начальники керували збором милос-
тині для Межигірського монастиря, водночас всіляко обмежували дії ченців з інших
монастирів, користуючись при цьому підтримкою старшини. Неодноразово началь-
ники розганяли з Січі занадто велику кількість ченців, що збирали милостиню.
Присягаючи 20 січня 1762 р. ієромонах Сокальський підписався: «Кіево-
Межигорского монастыря іеромонахъ Владимеръ, Січовой церкви начальникъ»6.
Певно, саме на початку 60-х років XVIII ст. Сокальський познайомився з Петром
Івановичем Калнишевським, який був тоді військовим суддею. У 1762 р. Кални-
Автограф Володимира Сокальського
18
шевський надав Межигірському монастирю через Сокальському 1000 рублів, але в
червні ці церковні гроші забрали на різні Військові потреби з обіцянкою поверну-
ти7. Поїхавши з Січі, отець Володимир з листопада 1763 р. по жовтень 1767 р. був
намісником Межигірського монастиря. Восени 1767 р. він поїхав за монастирськи-
ми потребами на Січ і був обраний Військом вдруге начальником січових церков.
Попереднього начальника Павла Казановича відправили до Межигір’я. Можна ду-
мати, що ця подія сталася завдяки приятельським стосункам Сокальського і кошо-
вого отамана Калнишевського. Цілком можливо, що згодом кошовий завдячував
отцю Володимиру життям: під час бунту сіроми в грудні 1768 р. Калнишевський,
переодягшись у чернечий одяг, врятувався від розлючених козаків.
Перебуваючи на Січі, отець Володимир почувався незалежно від Межигір’я, ко-
ристувався повагою запорожців та мав певні моральні впливи. У 1772 р. та 1774 р.
(вже будучи архімандритом) він супровожував Калнишевського у подорожі в Новий
Кодак на прощу, йому було приділено чимало уваги і пошани. За проханням Війська
Запорозького Низового до імператриці Катерини ІІ, Св. Синод 26 червня 1774 р. ви-
дав указ про посвячення начальника січових церков, ієромонаха Володимира Со-
кальського в сан архімандрита. Київський митрополит Гавриїл (Кременецький),
отримавши послання 25 липня, передав його Київській духовній консисторії, яка на-
ступного ж дня видала указ Володимиру Сокальському, де сказано, що його мають
посвятити в архімандрита, і що тепер він буде підпорядкований Київській єпархії.
7 вересня 1774 р. митрополит Гавриїл (Кременецький) висвячує Володимира
Сокальського в архімандрита. З межигірської ризниці новому архімандриту видали
під розписку хрест, палицю, митру та посох. Він обіцяв скоро все повернути не-
ушкодженим. Наостанок, набравши листів і поздоровлень до Коша від митрополи-
та Гавриїла, Київської духовної консисторії, архімандрита Києво-Печерської лаври
Зосими Валькевича, архімандрита Межигірського монастиря Іларіона Кондратков-
ського, Володимир Сокальський повернувся на Січ. Наприкінці 1775 р. Військо
встановило архімандриту Володимиру щорічну платню в 300 руб. Кожні чотири
місяці він мав отримувати по 100 рублів.
Висвячення Володимира стало кроком до остаточної уніфікації управління Це-
рквою на Запорожжі. Формально відтепер вся повнота духовної влади концентру-
валася в руках Київського архієрея.
Проте через півроку Січі не стало. Архімандрит Володимир не зазнав репресій,
що непрямо вказує на те, що він дійсно міг загасити бойовий запал січової сіроми.
Сокальський зберіг своє майно і гроші. Він виклопотав у губернатора М.В. Муро-
мцева встановлену раніше платню, а перед від’їздом із Запорожжя домігся повер-
нення йому, ієромонаху Варахаїлу та ієродиякону Палладію коней, які знаходились
у зимівнику військового судді Головатого і були описані разом з власністю зааре-
штованого старшини. 12 жовтня 1775 р. отця Володимира призначено настоятелем
Крупицького Батуринського Миколаївського монастиря. У 1778 р. протягом
трьох місяців засідав у «присутствії» Київської духовної консисторії. Скаржачись
на слабкість і хвороби Володимир відпросився назад до своєї обителі. Проте через
кілька років, 25 травня 1784 р. митрополит Самуїл (Миславський) призначив Со-
19
кальського «присутствовать» в Київській духовній консисторії. Монастир він по-
винен був залишити замість себе намісника, а самому їхати в Київ і мешкати в за-
міському митрополичому будинку на Кудрявці. Приїхавши до митрополита, отець
Володимир почав скаржитись на хвороби і проситися назад, в Батурин. Владика
Самуїл знайшовши, що Сокальський «в крайній слабости здоровья находится», ві-
дпустив його додому8. В синодику Крупицько-Батуринського монастиря Сокаль-
ський характеризується негативно: “…архимандрит Владимир, он переведен сюда
с разореннои Сечи Запорожской 1776, а умре 1790 года, за сего настоятеля начал
обытел сия приходит чувствително в бедное состояние, чрез 17-ть лет бытыя его не
было в монастире никаких подчинок и книг приходорасходных тоже не было, он
перед кончиною отдал все свое имущество и денги в Конотоп Данилу Кандибе”9.
Список літератури
1. Бiднов В. Сiчовий архимандрит Володимир Сокальський в народнiй пам’ятi та освiтленнi
iсторичних джерел // Записки НТШ. – Львiв, 1927. – Т. СХLVII. – С. 81–102; Лиман І.І. По-
стать начальника запорозьких церков Володимира Сокальського в історіографії та джере-
лах // Південний архів. Збірник наукових праць. Історичні науки. — Вип. 7. — Херсон:
ХДПУ, 2002. — С. 71 – 75; Православна церква на півдні України (1775 – 1781) / Упоряд-
ник: І. Лиман. // Джерела з історії Південної України. Том 4. – Запоріжжя: РА “Тандем – У”,
2004. – C. 87 – 90 або Лиман І.І. Володимир Сокальський [Електронний ресурс] – Режим
доступу: http://www.i-lyman.name/ChurchDocs/History/Monasteries/VSokalsky.html; Кузьмук
О.С. «Козацьке благочестя»: Військо Запорозьке Низове і київські чоловічі монастирі в ?-
VII – XVIII ст.: еволюція взаємовідносин. – К.: ВД «Стилос», 2006. – 228 с. С. 93 – 106.
2. Архів Коша Нової Запорозької Січі: Корпус документів. 1734 – 1775. – К., 1998. – Т.1. –
С. 144 – 209.
3. Центральний державний історичний архів України, м.Київ. – Ф. 127. – Оп. 1043. – Спр.
17. – Арк. 150 зв. – 151.
4. Державний архів міста Києва. – Ф. 314. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 6 зв.
5. ЦДІАК України. – Ф. 132. – Оп. 2. – Спр. 60. – Арк. 35.
6. Біднов В. Січовий архімандрит… – С.95.
7. ЦДІАК України. – КМФ-9. – Оп. 2. – Спр. 129.
8. ЦДІАК України. – Ф. 127. – Оп. 1043. – Спр. 98. – Арк. 1 – 8.
9. Синодик Крупицько-Батуринського монастиря / Підгот. до друку та вступ І.Ситого. // Сі-
верянський літопис. – 1997. – № 5. – С. 50.
Роман Желєзко (Ніжин), аспірант
кафедри історії України та політології Ніжинського
державного університету імені Миколи Гоголя
Опозиція Ніжинського козацького полку гетьману Івану Самойловичу
Однією з головних засад державотворчої політики гетьмана Івана Самойловича,
– згідно з науковими розвідками плеяди сучасних українських істориків, В. Бреху-
ненка, О. Реєнта, І. Коляди, Л. Мельника, В. Смолія, В. Степанкова та інших, – бу-
ло намагання об’єднати під своєю булавою всі українські землі та згуртувати того-
часне козацтво обох берегів Дніпра [7, 159]. Показово, що до об’єднаної в
майбутньому Гетьманщини повинні були увійти Лівобережжя, Правобережжя, За-
|