Феномен козацтва в рецесії Пантелеймона Куліша

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Кондратьєва, Д.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2013
Назва видання:	Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
Теми:	Писемні джерела та історіографія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76978
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Феномен козацтва в рецесії Пантелеймона Куліша / Д. Кондратьєва // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 250-255. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-76978
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-769782015-02-15T03:02:05Z Феномен козацтва в рецесії Пантелеймона Куліша Кондратьєва, Д. Писемні джерела та історіографія 2013 Article Феномен козацтва в рецесії Пантелеймона Куліша / Д. Кондратьєва // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 250-255. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76978 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Писемні джерела та історіографія Писемні джерела та історіографія
spellingShingle	Писемні джерела та історіографія Писемні джерела та історіографія Кондратьєва, Д. Феномен козацтва в рецесії Пантелеймона Куліша Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
format	Article
author	Кондратьєва, Д.
author_facet	Кондратьєва, Д.
author_sort	Кондратьєва, Д.
title	Феномен козацтва в рецесії Пантелеймона Куліша
title_short	Феномен козацтва в рецесії Пантелеймона Куліша
title_full	Феномен козацтва в рецесії Пантелеймона Куліша
title_fullStr	Феномен козацтва в рецесії Пантелеймона Куліша
title_full_unstemmed	Феномен козацтва в рецесії Пантелеймона Куліша
title_sort	феномен козацтва в рецесії пантелеймона куліша
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2013
topic_facet	Писемні джерела та історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/76978
citation_txt	Феномен козацтва в рецесії Пантелеймона Куліша / Д. Кондратьєва // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 250-255. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
work_keys_str_mv	AT kondratʹêvad fenomenkozactvavrecesíípantelejmonakulíša
first_indexed	2025-07-06T01:22:20Z
last_indexed	2025-07-06T01:22:20Z
_version_	1836858674803376128
fulltext	250 Дарія Кондратьєва (Донецьк), Донецький Національний університет Феномен козацтва в рецесії Пантелеймона Куліша Створення національної ідеї не можливе без опори на героїчне минуле народу. При цьому в орбіту героїзації доволі часто потрапляли (й потрапляють) історичні пе- рсоналії й явища далекі за внутрішнім змістом від самого слова «герой». Раз у раз ми зіштовхуємося з таким процесом, започаткованим з легкої руки Й.Гердера. Слідуючи концепту цивілізаційного підходу, ми бачимо, що історія українського народу маючи свої особливості не є не підпорядкованою всесвітнім закономірностям. З огляду на це, слід зауважити, що сучасний історіографічний процес не є сталим в історичній науці. З плином часу перед українцями відкриваються все нові й нові істини, які до- помагають осягнути велич та різноманітність розвитку світу. Козацька доба в українській історіографії є однією з найбільш популяризованих та розробляємих тем у контексті державотворчих процесів. Дискусії присвячені про- блемам історії козацтва не втрачають своєї актуальності й до сьогодення, привертаю- чи увагу з боку дослідників, вражаючи своєю багатогранністю. Спираючись на під- мурки романтизму більшість дослідників української історії пішли шляхом задоволення потреб ідентифікації сучасного суспільства через суб’єктивну оцінку такого історичного явища, як українське козацтво. При цьому емблематичними стали образи козацтва, як борців за незалежність та волю українського народу. Зрозуміло, що питання пов’язанні з оцінкою українського козацтва не можна вважати остаточно розв’язаним, тому однією з актуальних тем сьогодення можна назвати проблему оці- нки козацтва у творчому доробку дослідника-аматора Пантелеймона Куліша. Український романтизм початку ХІХ ст. був органічним явищем духовного, ку- льтурного та наукового життя. Виступав певним каталізатором національної міфо- творчості, певним чином, як спосіб актуалізації історичних традицій, що формували українську національну свідомість. Територією для історичних пошуків дослідників- романтиків стала українська козаччина, в особливості часи Гетьманщини, які сприй- малися як «наш героїчний вік, період лицарства, доблесті, поезії» [6]. В романтичному світогляді козацтво сприймалося, як виняткова моральна сила, що боролася за православ’я та український народ. Наразі підкреслимо, що історики- романтики досить гостро реагували на полемічні зауваження опонентів щодо розбій- ницької сутності козацтва або намагання сподобити його до збіглих холопів та се- лянства [7]. Однак, тотожність козацтва до західноєвропейського лицарства, в студі- ях істориків-романтиків не є беззаперечним. Роль козацтва, як явища, змальовується надзвичайно (доволі) суперечливо. Мінливість та надзвичайна здатність перетворень романтизму, виявляє тільки ос- новні тенденції розвитку, що мають доволі специфічні особливості на різному націона- льному ґрунті. В інтелектуальному просторі романтизму з’являються методичні нова- ції та експерименти українських істориків, які прагнули осягнути суперечливі мета- морфози української історії доби пізнього середньовіччя і ранньомодерних часів [8]. Досить цікавим є взаємозаперечення фактів: історики епохи українського роман- тизму надавали козацтву виняткової моральної сили, яка боронила православний 251 український народ. Порівнюючи його з європейським лицарством, більшість сучас- ників П.О.Куліша досить негативно реагували на зауваження дослідника стосовно розбійницької сутності козацтва. Історичні дослідження Миколи Костомарова щодо козацтва посідають чільне мі- сце в розумінні української історії. Він сприймав козацтво, як елемент давньої Русі, представників «вічевої вольності», уважав певним містком між княжою добою та но- вим часом, що відкидали єдино державницькі засади, при цьому беззаперечно наді- ляючи козацтво героїчним змістом [9]. М.Максимович обстоював думку про дві стихії, які відігравали вирішальну роль у творенні козацтва: «азіатсько-наїзницьку» та «греко-християнську» [10]. Ці ідеї пе- регукуються з поглядами Куліша, який уважав козацтво спільним продуктом Азії та Європи [11]. М.Драгоманов погоджувався з потребою переосмислення «вартості» і «хиб» ко- зацтва, проте, зазначав, що на все треба мати мірку еволюційну, відносну, а не абсо- лютну, підкреслюючи тим самим архаїчність дослідницького інструментарію попе- редників [1]. Іван Кревецький, дотримувався думки, що не варто занадто ідеалізувати історію козаччини. Він звернув увагу на те, що саме П.Куліш «перший замітив архаїчну рису в історії (козаччини) і перший мав відвагу – назвати її по імені» [2]. У свою чергу М.Грушевський наголошував на особливій цінності досліджень П.Куліша, що визна- чаються критицизмом [3]. Дмитро Дорошенко шкодував, що Кулішеві ідеї свого часу не зустріли «зрозуміння й належної оцінки» [4]. Сучасна українська історіографія намагається всебічно осягнути ідеї історичного розвитку у світосприйнятті Панте- леймона Куліша. Даною розвідкою автор намагається відійти від сталого бачення проблематики козаччини, беручи за основу усталену концепцію пізнього П.О.Куліша стосовно іс- торичного поступу українського народу та ролі й місця козацтва в ньому. П.Куліш, як органічне явище духовного, культурного та національного життя ін- тегрував запити та інтелектуальні вимоги тогочасного українського суспільства до національного відродження, віддзеркалюючи пошук світоглядних і ціннісних орієн- тирів в умовах соціальних, культурних і духовних трансформацій [5]. Історія народу сприймалася Кулішем, як своєрідна морально-естетична система, в межах якої складалися взаємовідносини між різними етносоціальними спільнота- ми. Починаючи з 70-х років П.Куліш намагався поставити осмислення української минувшини в типологічний контекст світової історії, зокрема застосувавши соціоло- гічну концепцію О.Конта до пояснення складних суспільно-політичних процесів до- би козаччини. При цьому необхідно звернути увагу, що ідеологічні та історичні переконання самого дослідника протягом життя змінювалися, що вважалася незвичним за оцінка- ми сучасників. Одні логічно пояснювали зміну світоглядної системи П.Куліша обу- мовлюючи це польським періодом життя, інші – «егоцентричною» вдачею Куліша та його схильністю до масштабних й екстремальних експериментів, зокрема неспромо- жністю віднайти оптимальний творчий синтез. 252 Переламною історичною студією, що символізувала докорінну зміну поглядів дослідника, виступила тритомна «История воссоединения Руси». Першопочатково означена робота була запланована як дев’ятитомний проект, що так і не реалізувався до кінця. Реалізація задуму розтягнулася у часі, постійно корегувалася самим авто- ром, що виражалося у зміні загальної конструкції видання. Яскравим прикладом цьо- го є опубліковане «Заявление» у ІІ томі « Истории воссоединения Руси», де автор по- відомляє читачів про намір значно розширити масштаби своєї роботи, тобто доповнити попередньо означені дев’ять томів додатками «Материалы для истории Воссоединения Руси», для кращого розуміння матеріалу, тобто « только прочитан- ный вполне источник дает возможность понимать верно выборки из него» [13]. Розглядаючи козацтво як багатовимірне явище, дослідник зображує його не тіль- ки як силу, що протидіяла «азіатському хижацтву», а й як своєрідний спосіб життя: «..козакування було для них не стільки лицарством, у сенсі покликання, не стільки ідеєю соціальної відсічі, а тим менше реакцією політичною, скільки простим, буден- ним добуванням хліба насущного» транслює ідею, що козакування це не лише спосіб життя, а й «народницький ідеал рівноправності в грубій формі», ідеалізація вільного життя [17]. У сьогоднішній історичній науці наробки П.Куліша були покладені у пі- дмурки «уходницької» гіпотези виникнення козацтва, та відстоюються значною час- тиною наукового світу. Пантелеймон Олександрович відстоював думку, що одвічна боротьба козацтва за існування, не тільки відчужувала цей стан від цивілізованого суспільства, а й зводила його інстинкти до найпростіших, найпримітивніших, розбійницьких, серед яких майже не залишилося місця релігії. Існування «військово-промислової корпорації» співвідносить з побутуванням шляхти, змагання яких певною мірою визначали перебіг польсько-української істо- рії: «ці дві сили, коронно-шляхетська та розбійницько-козацька, розвивались, падали, й знов вставали паралельно… Доля держави і майбутнє суспільства, цілком залежало від того, яка сила залишиться більш життєвою» [18]. Історію козацтва, Пантелеймон Куліш, як і М.Костомаров, поділяє на кілька пері- одів. Але засадами цього поділу є не відповідність конкретній ідеї, а стан взаємин між козаками та шляхтою, певний баланс сил. «У першому періоді козаки були не чим іншим, як козакуючою супроти татар панською пограничною сторожею, котру очолювали ті, чия була земля», виступали певним знаряддям польської колонізації українських пустель [19]. Початок другого періоду, ознаменувався з розпочатої на- прикінці XVI ст. роздвоєння польської Русі на шляхетську і козацьку. Останній етап виділяється досить не чітко, на нашу думку, Куліш планував у на- ступних томах більш детально допрацювати вказану проблематику. У третьому томі «Истории воссоединения Руси» дослідник докладає певних зу- силь для руйнування міфу про «козаков – благодетелей малороссийского народа» й дає визначення козацтву як «розбійницькій корпорації», ставлячи її на один щабель із ханською ордою та іншими степовиками. Пантелеймон Куліш звертає увагу опонен- тів на нові історичні джерела козацької доби, які передають різнопланові події та отримали оцінку не лише з вуст козацьких нащадків, а й польських та європейських 253 сучасників та істориків. Відшукував нові й нові аргументи для дегероїзації образу ко- зацтва, намагаючись продемонструвати їх культурну архаїчність. Він достатньо гос- тро критикує героїзацію козачини в українській історіографії. Та не відходить від ду- мки, що козаччина в своєму середовищі відрізняється від того змісту яким його штучно наповнили дослідники. «Так, як колись товариш Сулими, Павлюк і послі ко- ролівського помилування на ешафоті не зрозумів, що козацьке видумане право під- лягає правам, заслуженим у всесвітньої культури, - так і літературний гайдамака не хоче розуміти нічого, опріч тих диких, татаруватих ідеалів, які перед ним виставила козацька поезія та безкритична історіографія». П.Куліш звертає увагу сучасників- дослідників козацької доби й на те, що нові джерела у більшості випадків не підтвер- джують гіпотез про козацтво - «театральні підмостки, з яких нам показували україн- ських героїв, не приваблюють нашої цікавості; за багато розписаними декораціями відбивається артистична вбогість» [20]. П.Куліш зображує козацтво як «могутню руїнницьку», «морально нікчемницьку» силу. «Для козаків не була священна навіть та влада, котру вони самі ставили над со- бою, як зречення будь-якої іншої: хоча вони були здатні скоритися найгрубішому дес- потизму обраного ними вожака, але за невдалий похід ватажок відповідав у них влас- ною головою» [21]. Козак відкидав усі встановлення верховної влади, не міг дорожити нею як чимось священним. Держава, яка дозволила на своїй території виникнути «куб- лу крайньої вольниці», приречена на криваву боротьбу з нею, врешті-решт на загибель. Попри це дослідник відводить значну роль козацтву у возз’єднання Південної та Північної Русі, де воно виступає «матеріальною силою» в тимчасовому одстоюванні свободи від турецько-татарської та польської агресії. Він вважає, що лише завдяки бажанню козацької верхівки задля збереження власного життя та майнових прав пе- рейти під протекцію московського самодержця, виникає протиприродна унія між ца- ратом та козацтвом. Козацтво за визначенням П.Куліша «республікоподібне», «зов- нішньо дезорганізоване», «напівполітичне» тіло, яке не усвідомлено переходило на службу «руського возз’єднання». Сам же процес возз’єднання автор трактував як по- літичний акт, духовний вибір, який відбувся задовго до його розуміння в історії [22]. Та дослідник доходить висновку, що царська протекція створила нерівні умови для розвитку українського та руського народів. Кулішева концепція «руської двоїстості» була значною мірою вимушена; державна єдність українців та росіян усвідомлюва- лася ним як історична неминучість, але не як остаточний ідеал [23]. Якщо у ближчо- му майбутньому не майорить перспектива виборення «окремницької волі» України, то треба, вважав дослідник, добиватися збереження національно-культурної своєрід- ності українського народу та його рівноправного становища з російським. Суть Пе- реяславської угоди 1654 р., П.Куліш ужив із пропагандистською метою: мовляв, Стара Русь віддавна прагнула возз’єднання з Новою Руссю під скіпетром московсь- кого царя як рівна з рівною і вільна з вільною, тим-то й тепер їхні взаємини в одній державі мають будуватися саме на таких засадах. Переяславська рада політично уза- конила довготривалий процес возз’єднання, що за логікою Куліша, лише нашкодило йому, бо реалізувала його як прохання козаків до московського монарха прийняти їх у своє підданство [24]. Тому висвітлюючи у тритомній монографії «История воссое- 254 динения Руси» злуку України з Московщиною, дослідник неодноразово наголошує, що у кожного народу повинна бути своя історія. Яка б надавала можливості створити власну державу, а сам акт «возз’єднання» вказує на споконвічне роздвоєння Русі, й таке існування для означених народів вічне [25]. Зазначена ідея стала наріжним ка- менем концепції Куліша про двоєдину Русь – політичну єдність України та Росії за Кулішем. Історія «руського світу» - це боротьба різних ідей, основ буття, та за вели- ким рахунком – тріумф ідеї возз’єднання Русі Південної та Північної. Виходячи з вищезазначеного ми бачимо, що у 70-80 рр. ХІХ ст. назріває потреба критичного переосмислення романтичної ідеалізації феномену козацтва. Кулішеві як історикові й письменникові випадає можливість розвінчання міфу козацької історії, у конструюванні якої він сам у юні роки брав активну участь. Виступаючи деміфологі- затором, П.Куліш все ж таки не уник нових крайнощів – критичного осуду й навіть злісного знеславлення запорозької вольниці та гайдамаччини, генералізації «руїнни- цтва», зображення негативності козацької бутності. Однак позиціонуючи козацьку верству як руйнівницьку силу, П.Куліш все ж таки не відкидає її заслуги в пришвид- шенні занепаду польського цивілізаційного шляхетства, та формуванні зародків на- ціональної самоідентичності. Таким чином, ми дійшли висновку, що «История воссоединения Руси» - це пер- ший крок з боку української історичної науки у розвінчанні міфологеми козацької доби. На жаль, в сучасній українській історичній науці об’єктивне вивчення козацтва лише починається, тому можна беззаперечно погодитися з О.Шокало, що «поверта- ючи із забуття безвічно суще ми знов і знов пересвідчуємося: Пантелеймон Куліш і нині попереду всіх живих». Список літератури 1. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу. – Київ, 1991. – С.490. 2. Стеблій Ф. Іван Кревецький – історик-державник. – Львів, 2003. – С.8-9. 3. Грушевський М.С. В тридцяті роковини Куліша. Соціально-традиційні підоснови Куліше- вої творчості // Україна. - 1927. – Кн.1/2. – С.10. 4. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Л., 1991. – С.16. 5. Ясь О. Історичні погляди Пантелеймона Куліша в світлі інтелектуальних метаморфоз 1870- 1880-х років // Історіографічні дослідження в Україні. - Київ: Інститут історії України НАН України, 2007. - №17. - C.78-105. 6. Костомаров Н. П.А.Кулиш и его последняя деятельность// Киевская старина. – 1883. - № 2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Грушевський М.С. Історія України-Русі. – Київ, 1995 Т.7 Козацьки часи. – С.567. 7. Микитчук С.П. Вплив романтизму на світоглядне бачення П.Куліша / С.П.Микитчук // Проблеми історії ХІХ-ХХ ст. Вип. ХV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/piu19-20/2008_15/32.pdf 8. Ясь О. Сила і безсилля. Соціальні функції козацтва в інтерпретаціях українських істориків- романтиків ХІХ ст.( Методичний інструментарій та техніка викладу)/ Соціум. Альманах соціальної історії. Вип.4. - 2004. – С. 215–228. 9. Костомаров Н. Лекции по русской истории. – Спб., 1861. – Ч.1: Источники русской исто- рии. – С.11. 255 10. Ясь О. Сила і безсилля. Соціальні функції козацтва в інтерпретаціях українських істориків- романтиків ХІХ ст. ( Методичний інструментарій та техніка викладу)/ Соціум. Альманах соціальної історії. Вип.4.- 2004. – С. 215–228. 11. Кулиш П. История возсоединения Руси: В 3 т. – СПб.: Общественная польза, 1874. – Т.2. – С. 58. 12. Ясь О. Сила і безсилля. Соціальні функції козацтва в інтерпретаціях українських істориків- романтиків ХІХ ст. ( Методичний інструментарій та техніка викладу)/ Соціум. Альманах соціальної історії. Вип.4.- 2004. – С. 215–228. 13. Кулиш П. История возсоединения Руси: В 3 т.–СПб.: Общественная польза, 1874. – Т.2. – С. 4. 14. Вказ. праця. – С. 44. 15. Кулиш П. История возсоединения Руси: В 3 т. – СПб.: Общественная польза, 1874. – Т.1. – С. 273. 16. Ясь О. Історичні погляди Пантелеймона Куліша в світлі інтелектуальних метаморфоз 1870- 1880-х років // Історіографічні дослідження в Україні. - Київ: Інститут історії України НАН України, 2007. - №17. - C.78-105. 17. Кулиш П. История возсоединения Руси: В 3 т. – СПб.: Общественная польза, 1874. – Т.1. – С. 144. 18. Кулиш П. История возсоединения Руси: В 3 т. – СПб.: Общественная польза, 1874. – Т.2. – С. 178-179. 19. Кулиш П. История возсоединения Руси: В 3 т. – СПб.: Общественная польза, 1874. – Т.1. – С. 168. 20. Кулиш П. История возсоединения Руси: В 3 т. – СПб.: Общественная польза, 1874. – Т.2. – С. 156. 21. Вказ. праця. – С. 173. 22. Ковальчук О. Історіософські пошуки П.Куліша: особливості моделювання історії// Київска старовина. – 1999.-№ 6.–С. 116–123. 23. Гончарук П.С. Суспільно-політичні та історичні погляди П.О.Куліша. – К., 2006. 24. Кравченко В. Концепції Переяслава в українській історіографії . – С.523. 25. Нахлік Є.К. Пантелеймон Куліш: Особистість, письменник, мислитель. Т.2: Життя Панте- леймона Куліша / Є.К.Нахлік. – К.: Український письменник, 2007. – 462 с.

Феномен козацтва в рецесії Пантелеймона Куліша

Репозитарії

Схожі ресурси