Джерела сировини для виробництва міді та бронзи на території України

У статті аналізуються джерела сировини для виробництва міді й бронзи на території України з V тис. до н.е. до І тис. до н.е. Досліджується значення забезпечення виробництва металів сировиною з родовищ Балкано-Карпатського, Трансильванського й Донецького регіонів для розвитку техніки й технологій міс...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Трачук, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2010
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Пам’ятки історії і культури
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77016
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Джерела сировини для виробництва міді та бронзи на території України / О.М. Трачук // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 1. — С. 54-64. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77016
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-770162015-02-16T03:01:58Z Джерела сировини для виробництва міді та бронзи на території України Трачук, О.М. Пам’ятки історії і культури У статті аналізуються джерела сировини для виробництва міді й бронзи на території України з V тис. до н.е. до І тис. до н.е. Досліджується значення забезпечення виробництва металів сировиною з родовищ Балкано-Карпатського, Трансильванського й Донецького регіонів для розвитку техніки й технологій місцевих племен. В статье анализируются источники сырья для производства меди и бронзы на территории Украины с V тыс. до н.э. до I тыс. до н.э. Исследуется значение обеспечения производства металлов сырьем из месторождений Балкано-Карпатского, Трансильванского и Донецкого регионов для развития техники и технологий местных племен. Тhe sources of raw material for the production of copper and bronze on the territory of Ukraine from V mln. B.C. to I mln. B.C. are analyzed іn the article. The importance of providing the production of metals by raw material from deposits of Balkan-Carpathian, Transylvania and Donetsk regions for development of technique and technologies of local tribes is probed. 2010 Article Джерела сировини для виробництва міді та бронзи на території України / О.М. Трачук // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 1. — С. 54-64. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77016 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам’ятки історії і культури Пам’ятки історії і культури
spellingShingle	Пам’ятки історії і культури Пам’ятки історії і культури Трачук, О.М. Джерела сировини для виробництва міді та бронзи на території України Питання історії науки і техніки
description	У статті аналізуються джерела сировини для виробництва міді й бронзи на території України з V тис. до н.е. до І тис. до н.е. Досліджується значення забезпечення виробництва металів сировиною з родовищ Балкано-Карпатського, Трансильванського й Донецького регіонів для розвитку техніки й технологій місцевих племен.
format	Article
author	Трачук, О.М.
author_facet	Трачук, О.М.
author_sort	Трачук, О.М.
title	Джерела сировини для виробництва міді та бронзи на території України
title_short	Джерела сировини для виробництва міді та бронзи на території України
title_full	Джерела сировини для виробництва міді та бронзи на території України
title_fullStr	Джерела сировини для виробництва міді та бронзи на території України
title_full_unstemmed	Джерела сировини для виробництва міді та бронзи на території України
title_sort	джерела сировини для виробництва міді та бронзи на території україни
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2010
topic_facet	Пам’ятки історії і культури
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77016
citation_txt	Джерела сировини для виробництва міді та бронзи на території України / О.М. Трачук // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 1. — С. 54-64. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT tračukom džerelasirovinidlâvirobnictvamídítabronzinateritorííukraíni
first_indexed	2025-07-06T01:24:04Z
last_indexed	2025-07-06T01:24:04Z
_version_	1836858783649759232
fulltext	ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 54 ДЖЕРЕЛА СИРОВИНИ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА МІДІ ТА БРОНЗИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ Трачук О.М. (м. Переяслав-Хмельницький) У статті аналізуються джерела сировини для виробництва міді й бронзи на терито- рії України з V тис. до н.е. до І тис. до н.е. Досліджується значення забезпечення виро- бництва металів сировиною з родовищ Балкано-Карпатського, Трансильванського й Доне- цького регіонів для розвитку техніки й технологій місцевих племен. Українська історична наука дослі- джувала далеке минуле в контексті істо- рії племен, які населяли обшири Російсь- кої імперії і Радянського Союзу. Після розпаду Союзу постала проблема окремої історії племен та їх технологічних досяг- нень на теренах України. Минулі та нинішні гли- бокі та масштабні досліджен- ня зародження та розвитку металургії та гірничої справи Східної Європи Є. Черниха [17; 18; 19, 5-23], Н. Риндіної [12; 14, с. 223-260] по глибині і масштабам не мають відпо- відних досліджень в українсь- кій історіографії, але мають важливе значення для дослі- дження витоків української іс- торії науки і техніки та гірни- чо-металургійного виробницт- ва. Автор цим доробком праг- не започаткувати українське технологічне дослідження металургії місцевих племен первісності та їх забезпечення сировиною. Становлення і розвиток енеоліту Пі- вденно-Східної Європи (і металургії міді як важливого рубежу цього періоду) – процес поетапний, який послідовно охо- плював все нові і нові райони. Найінтен- сивніше він проходив в зонах дії балкан- ських центрів металургії і металообробки та у сусідніх районах, які знаходились під безпосереднім впливом цих центрів. Під таким впливом знаходились і енеолі- тичні племена України. Механізм пере- ходу кожного конкретного району до енеоліту міг бути різним: самостійний розвиток металургії і металообробки на місцевій сировинній базі; міграції носіїв культури, які вже володіли ме- талом; завоювання родовищ кольоро- вих металів тощо. Потреба у виробах з міді викликала до життя складну си- стему обмінних зв'язків, в результаті яких метал і технологія його отримання стали надбанням багатьох районів Європи. Військові та торгові контакти сприя- ли запозиченню нових ідей, поширенню досяг- нень в галузі техніки, еко- номіки, ідеології [8, с. 189]. По території України, відмічає відомий дослід- ник Є. Черних, проходила «межа розділу між зонами впливу металургійних центрів трьох основних гірничо- металургійних областей Східної Євро- пи: Балкано-Карпатської, Кавказької і Уральської. На першому етапі по нашій території проходила межа і периферія Балкано-Карпатської металургійної про- вінції епохи енеоліту. На другому етапі – у часи існування Циркумпонтійської провінції (за доби бронзи) – на землях України перехрещувалися традиції ви- робництва балкано-карпатських і кавказьких металургійних центрів. І на кінець, на третьому етапі, тут зіткнулися виробничі традиції Центральноєвропейської і Євразійської ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 55 Рис.1. Розташування донець- ких мідистих пісковиків (1) і деяких міднорудних районів Балкано-Карпатської гірничо- металургійної області: 2 - північна частина Східних Карпат; 3 - Західні Гори; 4 - група Банат, Бор, Відін; 5 - Врачанськая група; 6 - Верхнефракийськая група; 7 - Странджанськая група Євразійської металургійних провінцій» [16, с. 199-200]. Відомо, що пояс міднорудних і полі- металічних родовищ Балкано- Карпатської металургійної провінції ву- зькою смугою перетинає Болгарію по діа- гоналі від Странджі, розташованої на пів- денному сході країни, аж до Відінського Балкана – на північному заході. Копальні Відінської групи безпосередньо змика- ються з мідними і поліметалічними родо- вищами групи Бор-Майданпек і Баната (Рис. 1). Странджанські родовища Болгарії є лише північною половиною великої мід- норудної групи, розташованої також на європейській території Туреччини. Небувалий підйом металургійного виробництва в епоху енеоліту Балкано- Карпаття, без сумніву, належить до вида- тних, неповторних явищ в історії Старого Світу. Високі досягнення місцевої мета- лургії очевидні вже на рівні загальної оцінки набору виробів і їх кількості. На- віть крупні вироби типу сокир-молотків, сокир-тесел, тесел-доліт обчислюються тут багатьма сотнями, а загальна сума знахідок епохи енеоліту, на думку Н. Риндіної, багатократно перевершує всі відомі нині колекції пам'яток Ближнього Сходу [12, с. 12]. У самій значній з Балканських гірни- чодобувних груп, відмічає Є. Черних, – «странджанській – зосереджено близько половини всіх відомих нині родовищ міді із зафіксованих в Болгарії стародавніх ко- палень… та шлакових відвалів». Спектра- льні аналізи болгарських мідних руд Странджі і стародавнього металу до- зволили досліднику припускати, «що тут були копальні з енеолітичного часу, з яких перше місце займають значні за своїми розмірами і збереженості копа- льні Ай-Бунара поблизу Стара-Загори» [16, с. 21-22]. Розробки на Ай-Бунарі датуються серединою V тис. до н.е. (період культури Караново VI). Міддю з Ай-Бунара забезпечувалася вся східна частина Балканського регіону, Молда- вія, Західна Україна і Південна Росія, а на заході - Словаччина і Північно- Східна Угорщина. Порівняно високий рівень розви- тку місцевих культур і раннє знайомс- тво їх носіїв з металом, на думку В. Збеновича, сприяли переходу Балка- но-Дунайського регіону на новий етап розвитку; вирішальну роль при цьому зіграла наявність багатих і доступних джерел сировини в північній частині Балканского півострова. Вірогідно, ще кінцем V тис. до н.е. слід датувати початок експлуатації родовища міді Рудна Глава в гірничо-рудному районі Бор-Майданпек в 140 км. на схід від Бєлграда. Тут відкрито більше 20 вер- тикальних шахт глибиною 15-20 м, які відносяться до культури Вінча. На бага- тьох вінчанських поселеннях цього часу виявлена руда, шматочки міді і дрібні прикраси; на поселенні Сельовак їх кі- лькість перевищує 140 [8, с. 189]. Хро- нологія енеолітичних розробок міді в ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 56 Рудна-Главе, відмічає М. Гімбутас, була встановлена завдяки знайденим там трьом скупченням кераміки Вінча (5300-4300 рр. до н.е.) [4, с. 126]. Розповсюдження посуду з графітним розписом, характерного для культури Караново по всій території Болгарії, від- мічає В. Збенович,– свідчить про зрос- тання ролі вказаної культури завдяки мі- дним копальням Ай-Бунару. Високий рі- вень економічного розвитку племен культури Караново, пов'язаний з експор- том місцевого металу, сприяв визначен- ню провідної ролі цього району в консо- лідації всіх ранньоенеолітичних культур (племен) на території Болгарії: Градеш- ніца, Поляніца, Сава і ін., включених ра- зом з культурою Караново V-Маріца в едину область. У ареалі цих культур ін- тенсивно розвивалися гірнича справа, металургія і металообробка. Незабаром тут з’являються і перші в Європі золоті предмети. Вже на ранній фазі енеоліту метал з місцевих родовищ і готові виро- би поступали на сусідні території на північ від Дунаю, позбавлені власних джерел міді – у Мунтенію, Молдову і далі на північний схід [8, с. 191] – на те- риторію України. Крім вищеназваних родовищ Болга- рії дуже важливі для забезпечення мета- лами племен культури Трипілля-Кукутені родовища Трансільванії. Є. Черних вва- жає, що вони – «одні з найдавніших на Європейському континенті» [16, с. 21]. Культура Вінча, зауважує В. Збенович, «особливо в трансільванському втіленні (Вінча-Турдаш) дійсно мала певний гене- тичний вплив на фазі формування куль- тури Прекукутені». А завдяки спорідне- ному населенню північного заходу Бал- кан, розмірковує дослідник, «носії куль- тури Турдаш познайомилися з металургі- єю, що знайшла хорошу сировинну базу в трансільванських родовищах міді» [8, с. 190, 194, рис. 86]. Найбільш значними рудними районами в межах розглянутої частини Карпатського гірничо- металургійного центру, безумовно, слід визнати Банат і гори Металіч (Захі- дні Гори)» [16, с. 20]. Вплив племен Трансільванії на розвиток металооб- робки племен Трипілля-Кукутені здійснювався в т.ч. під час натураль- ного обміну на мідь. Сировина для мідних виробів привозилась трипіль- цями із Балкано-Карпатського мідно- рудного басейну на територію Украї- ни у вигляді злитків і полос чистої металургійної міді [7, с. 233]. Важли- во зазначити, що мідь і золото, яке теж добувалось у Південній Європі в той час, використовувалися для виго- товлення інструментів, орнаментів, прикрас і ритуального посуду, але зо- всім не для виробництва бойової зброї [7, с. 129; 3, с. 63]. Міднорудна база Північного При- чорномор'я бідна і, відповідно, джере- ла надходження металу на цю терито- рію знаходилися в значному відда- ленні від південних районів України [16, с. 14]. Постачання мідної сирови- ни в цей регіон вільно розвивався тільки на ранніх етапах Трипілля – до початку руху в степах кочових племен середньостогівської культури. Оці- нюючи історію металовиробництва трипільсько-кукутенських племен з урахуванням зазначення явищ, Н. Риндіна констатує, «що на рубежі етапів ВІ та ВІ-ВІІ (Кукутень А та А- В) має місце переорієнтація їхніх ме- талургійних зв'язків» [13, с. 238], пе- реорієнтація пов’язана з просуванням у Південне Подунав’я войовничих кочових племен середньостогівців та нижньомихайлівців [6, с. 237] і від- повідно втратою для трипільських майстрів доступу до міді копалень Ай-Бунару. На думку М. Гімбутас, зміни у прибережних районах Чорного моря почали відбуватись іще у другій по- ловині V тис. до н.е. під впливом кур- ганної культури кочового степу [4, с. 133]. Дослідниця пише: «Після осво- єння дніпровських порогів і земель ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 57 Північного Приазов'я носії курганної культури попрямували до Центральної Європи. Про це красномовно свідчать кургани (круглі насипи, під якими знахо- дять могильні ями) Молдавії, Південної Румунії і Східної Угорщини. Якнайдав- ніші з молдавських курганів співпадають за часом з кукутенською культурою (4400-4300 рр. до н. е.)» [4, с. 398-399]. Фактично родовища міді, срібла і золота Варни та Ай-Бунару стали основним об’єктом для систематичних набігів кочо- вих та войовничих племен середньостогі- вців, нижньомихайлівців, а пізніше ямни- ків та катакомбників, що призвело до за- непаду хліборобських племен нижньоду- найського району і вимушеній міграції в більш захищені північні райони Поду- нав’я, Потисся та Подністров’я. Вторгнення носіїв курганної куль- тури виявилося катастрофою для цивілі- зації Караново-Гумельниця. Невеликі зе- млеробські селища і міста були легкою здобиччю для середньостогівців, а на- селення культури Караново, на думку дослідників, втікало з Нижнього Дунаю на захід. Культурна група Салкуца з Пів- денно-Західної Румунії, спасаючись, знайшла притулок в печерах Трансільва- нії та на дунайських островах. Декілька шарів з матеріалами, дуже близькими Салкуце IV, свідчать про те, що біженці зберігали свою культурну ідентичність протягом іще 400-500 років [4, с. 400; 19, p. 47-80; 12, с. 54-55]. У першій половині IV тис. до н.е. в Східній Румунії і Болга- рії на місці варнської культури Причор- номор'я з'явився комплекс курганного типу, названий Чернаводе. На відміну від рівнинних поселень культур Караново- Гумельниця і Варна, поселення культури Чернаводе мали укріплення і були роз- ташовані в стратегічно важливих місцях, на високих річкових терасах; вони зви- чайно складалися з декількох невеликих наземних або напівзаземлених жител, а територія поселень в середньому мала розміри 100 на 200 м. Їх жителі займали- ся розведенням худоби (у тому числі і коней), а також полюванням, рибаль- ством і примітивним землеробством; їх знаряддя з оленячого рогу і кістки ідентичні тим, що археологи знахо- дять в степах Північного Причорно- мор’я [4, с. 400; 19, p. 268-280]. Поряд із згасанням активності фракійсько-нижньодунайського регіо- ну, розмірковує Н. Риндіна, на перший план виступають контакти з тисько- трансільванським регіоном. Впливи, що йдуть з нього, найбільшою мірою пов'язані з культурами Бодрогкерестур, пізній Лендель. Трансильванські впли- ви в Трипіллі позначаються на розпо- всюдженні запозичених керамічних форм, нових виробів з металу, а також нової за геохімічним складом сировини. Вони сприяють формуванню нових технологій металовиробництва, які реа- лізуються в межах середньотрипільсь- кого осередку [13, с. 223]. В останній третині IV – першій чверті III тис. до н.е., на думку дослідниці, «різко зростає активність трипільських племен. Вони освоюють нові території в Середньому Подніпров'ї, Верхньому Попрутті, Вер- хньому Подністров'ї. На північно- західній периферії кукутенського ареа- лу знахідки карпато-подніпровського регіону буквально змикаються з тись- ко-трансільванськими, утворюючи «коридор», яким рухався на схід метал карпатського басейну» [13, с. 243-244]. Кукутеньсько-трипільський енеолітич- ний праслов’янський коридор руху ме- талу діяв і за доби бронзи. Також в ча- си ранньої бронзи використовувалась волинська мідь з родовищ Великого Мідська носіями всіх культур шнуро- вої кераміки західної України. Олов'я- ниста бронза Карпато- Трансільванської групи набула поши- рення у металургів підкарпатської, го- родоцько-здовбицької і стжижівської культур [19, р. 39-42]. Доба бронзи. До найбільш ранніх пам'яток бронзового віку на території лісостепового Правобережжя Украї- ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 58 ни, Полісся, Волині і Прикарпаття, пле- мена яких користувались «коридором» руху металу з карпатського гірничоруд- ного басейну, належать пам’ятки культу- ри шнурової кераміки, або бойових со- кир, що заселяли наприкінці ІІІ і в пер- шій половині ІІ тис. до н.е. великі прос- тори Східної і Центральної Європи. На території України до числа цих культур належать городоцько-здовбицька і стжи- жівська на Волині, підкарпатська у верх- ньому Подністров'ї та середньодніпров- ська культура в долині Дніпра. Знахідки вказують на широке коло зв'язків племен середньодніпровської культури ХХIV- XV ст. до н.е., що йшли, перш за все, в північно-західному напрямку до насе- лення інших культур шнурової кераміки і південно-східному до кочових середньо- стогівців та ямників. Хімічний аналіз ме- талевих виробів свідчить про те, що мідь і бронзу середньодніпровці одержували з Карпато-Балканського району [3, с. 99- 107] та Кавказу [19, р. 39-42]. Не запере- чуючи в цілому проти можливості імпор- ту металу трипільцями з Балкан, В. Кло- чко відзначає, що теза про відсутність міді в Подністров’ї спростовується неда- внім відкриттям крупного родовища мі- дистих пісковиків з високим вмістом міді на Дністрі [10, с. 101]. На території Захі- дної України, розмірковує Т. Гошко, «іс- нують мідепроявлення осадової генези в двох регіонах – Придністрянщині та Пе- редкарпатті» [5, с. 7], але слідів давнього видобутку руди поки що не зафіксовано. Середнім періодом бронзового віку датуються тшинецька і комарівська культури, пізнім — білогрудівська, культура Ноа, які за даними лінгвістів, палеогеографів, істориків, археологів, зауважує Д. Телегін, входили в зону пра- батьківщини слов'ян [3, с. 99]. Нині, на думку С. Березанської, «праслов'янами визнається лише та частина лужицьких племен, яка за своїм походженням може бути пов'язана з тшинецькою культурою, розташованою поміж Одером та Середнім Подніпров'ям, утворюючи смугу за- вширшки 350-400 км» [6, с. 391]. За доби бронзи гірничо- металургійний район на території Болгарії, на думку Є. Черниха, був винятковим явищем. Стародавніми гірниками за дві тисячі років до н. е., (вірогідно під контролем кочових ям- ників та катакомбників – авт.) експлу- атувались всі мідні родовища Стран- джі, де видобуток руди був рентабе- льним. Багато сотень копалень найрі- зноманітнішої форми: шахти вертика- льні і нахилені, глибиною до 100 м і більше, величезні кар'єри завдовжки в кількасот метрів, шурфи, штольні і т.п. Навіть за найскромнішими оцін- ками тут в періоди античності і ран- нього середньовіччя були добуті міль- йони тонн мідної руди. Вказані обсяги відносяться лише до північної частини странджанського гірничорудного ра- йону (Рис. 1). Південна його половина разом із стародавніми копальнями зна- ходиться на території Туреччини, і про них немає відомостей [16, с. 21]. Технологія видобутку міді на те- риторії Болгарії, на думку М. Гімбу- тас, була приблизно такою ж, як і роз- робки крем’яних покладів, які поча- лися задовго до ери металу. Дістатися до руди можна було, лише викопавши горизонтальний майданчик в тому мі- сці схилу, де мідна жила виходила на поверхню; потім рудокопи проривали вузькі вертикальні шахти в самій жи- лі, деколи на глибину до 15-20 м. В основному видобували малахіт і лазу- рит – зелені і сині карбонати міді. Го- ловним інструментом була кувалда від 1 до 4 кг, що виготовлялася з ве- ликого шматка габбро, в якому сверд- лили поглиблення, щоб його можна було обв'язати ременем або мотузком і бити з розмаху. Оленячі роги, які зна- ходять в шахтах, швидше за все вико- ристовувалися як кайло. Крім того, сліди вогню і залишки посуду для води свідчать про використання техніки по- ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 59 перемінного нагріву і охолоджування. Пі- дігріта порода тріскалася, коли її обливали водою, потім робітники розширювали щі- лини, що утворилися, за допомогою ін- струментів з оленячого рогу або дерев'я- них клинів і витягували на поверхню шматки, що відкололися [4, с. 126]. Металографічні дослідження вико- ристання важко добутої міді, підкреслює В. Клочко, «відкрили разом із збережен- ням "шнуровими" майстрами трипільсь- ких навиків ковальської обробки металу- ргійно "чистої" міді і миш'яковистої бронзи появу високої технологічної куль- тури ковальської обробки олов'янистої бронзи – нового типу штучних сплавів, що вказує на зародження на території України нових металургійних традицій, які стануть ведучими в подальшу епоху, – в пізньому бронзовому віці» [9, с. 107]. Бронза є першим штучним металом: вона являє собою сплав міді й олова (інколи олово замінювали сурмою або миш'я- ком). Бронза витіснила мідь, бо знаряддя з неї були твердішими за мідні. Перевага бронзи над міддю полягає також у значно нижчій температурі плавлення. Темпера- тура плавлення бронзи становить 800- 900°, а міді — понад 1000° С. Бронзу плавили в печах — горнах, у невеликих гостродонних товстостінних глиняних тиглях. Розливали по формах глиняними ложками — ллячками. Форми-матриці виготовляли, здебільшого, з м'якого ка- меню та глини. Кожна матриця складала- ся з двох половинок, на яких вирізалася форма речі. Існував ще спосіб лиття по восковій моделі у глиняних формах. Для металургії середнього бронзово- го віку XVІII-XVI ст. до н.е. характерне широке застосування олов’янистих бронз і техніки литва в кам'яні (переважно із сланців тальку) ливарні форми, що до- зволяли отримувати високоякісні вироби з чистою поверхнею, придатні для ко- вальської обробки. Високі ливарні якості олов'янистої бронзи, використання кам'я- них ливарних форм, що витримували ве- лику кількість відливань, сприяли знач- ному сплеску бронзоливарного виро- бництва на Україні. До цього періоду відноситься найбільша кількість зна- хідок ливарних форм і скарбів мета- левих виробів, що не має аналогів на території Європи. У Карпатському ре- гіоні стрибок в розвитку металургії був закладений закарпатськими мета- лургами культур Отомань, Монтео- ру, Тей, Вітенберг [10, с. 114]. «На етапі середньої бронзи зни- кають або різко трансформуються ос- новні попередні центри степових ра- йонів України (Циркумпонтійської металургійної провінції), а її терито- рія виявляється зайнятою центрами інших провінцій: Євразійською, Цен- тральноєвропейською (Карпатською) і Кавказькою. У всіх цих провінціях відбувається зміна основних видів ме- талевої продукції, починають панува- ти олов'яні і багатокомпонентні брон- зи, різко розширюється рудна база», – відмічає Є. Черних [16, с. 199-200]. Основна частина бронзових зна- рядь праці, зброї і прикрас кочових і войовничих племен ямної і катакомб- ної культур, на думку С. Березанської, кавказького походження. Головним постачальником металу і в наступно- му, в період існування на території України культури багатоваликової ке- раміки, був Кавказ. Про це свідчать типологічні і хімічні аналізи бронзо- вих сокир Рибаковського і Колонтаєв- ського скарбів, а також те, що серед найближчих аналогів металевим ви- робам культури багатоваликової ке- раміки – речі Костромського кладу, могильників Рутха і Фаськау [2, с. 38]. На продовження в степу кавказьких металургійних традицій вказують знахідки ливарних форм для відли- вання провушних сокир в "маріуполь- ських" похованнях ливарників у с. Маївка Дніпропетровського району (курганна група XII, курган 2, похо- вання 10) і на о. Самарський біля с. Соколово Новомосковського р-ну ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 60 Дніпропетровської обл. (курган 1, похо- вання 6). Це, на думку В. Клочка, найда- вніші на території Східної Європи похо- вання майстрів-ливарників; знайдені в них ливарні форми аналогічні найдавні- шим, відомішим в даний час ливарним формам провушних сокир з куро- аракських пам'ятників Кавказу [10, с. 104- 105]. Тобто, цілком вірогідно, що сирови- ною для виготовлення зброї з міді та бро- нзи войовничими іраномовними племена- ми в енеоліті та ранній бронзі були родо- вища міді Балкан, а за доби пізньої бронзи – родовища Кавказу. На Кавказі сліди рудних розробок на даному етапі досліджень фіксуються тільки з періоду пізньої бронзи. Рудними джерелами куро-аракського металургій- ного центру, від якого залежали і метало- обробні центри Північного Кавказу, були родовища Малого Кавказу, науковцями в енеоліті і до початку пізньої бронзи від- мічена повна відсутність стародавніх ко- палень із слідами розробок куро- аракськой культури [18, с. 150]. Досі роз- глядається версія можливого використан- ня кавказької руди для металургії ранньої та средньої бронзи Дагестану, зауважує Л. Черних, виходячи лише з наявності на йо- го території великої кількості родовищ і рудопроявів міді, виробів з металу і зна- рядь металообробки. Гірничорудні пам'ят- ки Туви по археологічних матеріалах теж датуються з періоду пізньої бронзи, хоча вірогідний видобуток і раніше. Для Доне- цького басейну, де в результаті проведе- них розвідок, виявлені копальні теж епохи пізньої бронзи [18, с. 150-151]. Тому цілком вірогідно, що кочові племена середньостогівців, ямників, ка- такомбників та племена багатоваликової кераміки від Дунаю до Дніпра забезпечу- вали себе протягом декількох тисячоліть (кінець V – середина ІІ тис. до н.е.) з Бал- канських родовищ та Трансільванії. Про цей період М. Гімбутас справедливо уза- гальнює: «У 4500-2500 рр. до н.е. Східна і Центральна Європа знаходилася в стані безперервної трансформації, викликаної нашестям курганної культури, що по- вторюється, з волзьких і північнопон- тійських степів» [4, с. 444]. Вершники ямників, катакомбників вміло вигото- вляли зброю з бронзи, використовую- чи родовища як Балкано-Карпаття, Трансільванії так і Південного Уралу (Рис. 1). В кінці ХХ ст. були відкриті дуже масштабні гірські виробки Кар- галинського гірничо-металургійного центру. До тридцяти тисяч поверхне- вих залишків шахт, штолень, кар'єрів, які, на думку Є. Черниха, відносяться до всіх трьох періодів бронзового ві- ку: РБВ, СБВ і ПБВ. Загальна протя- жність підземних виробок виміряєть- ся сотнями кілометрів. У бронзовому віці тут добули від двох до п'яти міль- йонів тонн мідної руди [17, с. 14-16, рис. 1]. Перша хвиля курганної куль- тури кочових орд не могла змінити спосіб життя всієї Центральної Євро- пи, але велика частина Дунайського басейну з потужною гірничо- металургійною базою у IV-ІІІ тис. до н.е. потрапила, на думку М. Гімбутас, «під владу збудованих на підвищеннях укріплених городищ. На поступове ви- тіснення древньоєвропейських тради- цій повинен був піти час життя бага- тьох поколінь. Судячи з усього, місце- ве населення або продовжувало жити поряд з чужинцями, з ними не змішу- ючись, або було підкорене і опинилося під владою нечисленних воїнів кур- ганної культури» [4, с. 403]. Дуже слушну версію західного постачання міддю території України за доби середньої бронзи (XVIII-XVI ст. до н. е.), слов'янських племен на три століття затиснутих у Волинське Полісся степовими колісничими куль- тури багатоваликової кераміки [6, с. 412], висловив Д. Телегін: «Вірогідно, що тисо-трансільванський коридор постачання міді і інших металів через Карпатські перевали на територію України діяв з часів енеоліту і, будучи в певній мірі захищеним Карпатами, ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 61 не переривався і за доби бронзи» [3, с. 134; 12, с. 136; 14, 243-244, рис. 15,16]. Цілком вірогідно, що прото- слов’янські племена культур Волині: Хлопіце-Веселе, Стжижівська, – отриму- вали мідь через Закарпаття від племен культури Отомань, а пізніше від станів- ських племен. Металургія у носіїв станівської культури, зауважує В. Клоч- ко, займала значне місце в господарсько- му житті [10, с. 116]. Так, у Верхньому Потиссі в пізньому бронзовому віці, на- голошує Д. Телегін, «у станівських пле- мен XIV-XII ст. до н.е. діє бронзоливар- ний центр, що працював як на трансіль- ванській, так і на місцевій міді. У Бере- гівському районі виявлено копальні ви- добутку міді, олова і золота». Через Зака- рпаття, зазначає дослідник, «мідь і брон- за поширювалися на схід, у Подністров'я і Попруття. Окремі вироби закарпатсько- го металургійного центру зустрічаються навіть у Подніпров'ї і степовому Причор- номор'ї. За розташуванням виявлених скарбів бронзових виробів простежують- ся основні шляхи поширення металів, що вели до перевалів уздовж річок Тиса, Уж і Латориця» [3, с. 134]. За доби бронзи потужні центри ви- добутку руди і виплавки міді, наближені до західних районів України, в кінці II - початку I тис. до н.е. «фіксуються в обла- стях Баната (південно-західна Румунія та східна Югославія) так званих Західних гір (західна Трансільванія) і далі на пів- нічний захід (Словаччина, південна Польща). Не менш потужні центри видо- бутку металу розміщуються в Східних Альпах (Тироль) і гірських районах Захі- дної Чехії, на сході і півдні Німеччини. Це найважливіші гірничо-металургійні області і центри, які розташовані на захід» [15, с. 52]. Т. Гошко простежила відмінності у складі бронз ХVIII - X ст. до н.е. з різних пам'яток слов’янських племен культури Ноа в Подністров’ї, чим було засвідчено постачання металу з різ- них рудних джерел, прилучених до Кар- патської гірської системи. Порівняльний аналіз хімічного складу бронз із кур- ганів ранньої Гордіївки (№ І - III) на Вінничині з металом Угорщини, Польщі, Румунії та скарбами України, на думку Т. Гошко, демонструє до- сить близьку подібність між ними. Це спостереження дає підстави шукати витоки металу загадкових гордіївсь- ких курганів серед Трансільванських родовищ [5, с. 17]. Висновки дослід- ниці про постачання металевої сиро- вини металургам культур Ноа і саба- тинівки за доби пізньої бронзи з карпа- то-трансільванії, підтверджує думку Є. Черниха: «постачання металу здійсню- валося злитками міді, свідоцтвом чого є уламки їх в матеріалах Інгульського, Журавлінського, Новопавлівського та інших скарбів. Окремо обмінювалося і доставлялося олово, оскільки злитки чорнової міді в скільки-небудь поміт- них кількостях олова не містять». Іще звертає увагу дослідник, що на Півдні України «частина скарбів інгуло- червономаяцької групи не містить предметів, які хоч би побічно свідчили про східні контакти. З них назвемо Журавлінський, Нікопольський, Беци- лівський, Райгородський, Маячкінсь- кий скарби» [16, с. 181-182]. Про міжплемінні стосунки давніх слов’ян тшинецько-комарівської спі- льності свідчать дослідження метале- вих виробів, які пройшли технологіч- ний аналіз, та залучення спектральних даних, вже відомих за вітчизняною й зарубіжною археологічною літерату- рою, що дозволило Т. Гошко «встано- вити подібність тшинецько- комарівського металу до металу доби пізньої бронзи з теренів Південної Польщі та культури Отомань, у ареалі якої знаходились родовища полімета- левих руд (Берегівське узгір'я, Мідна гора та Рудна гора, Бая Маре)» [5, с. 16]. Відомостей про копальні, які б розроблялися в давнину на території Правобережної України, на думку Т. Гошко, ми «не маємо, окрім виходів ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 62 самородної міді на Волині (Великий Мідськ)… З чистої міді виплавлялась не- велика частина виробів. На території За- хідної України існують мідепроявлення осадової генези в двох регіонах – Придні- стрянщині та Передкарпатті» [5, с. 7]. Від- сутність яких-небудь залишків металур- гійного виробництва в Лісостеповій Укра- їні дозволяє Т. Гошко стверджувати, що «відмінності у технології виготовлення деяких прикрас свідчать про надходження металу до слов’янських майстрів тшине- цько-комарівської культурно-історичної спільноті у вигляді зливків або поодино- ких готових виробів з Центральної Євро- пи, але не відкидається й можливість не- значних поставок металевої сировини з Донецького регіону, на що вказує метал із Малополовецького-3» [5, с. 16]. Однією з характерних особливостей металообробки пізньої бронзи Степу України в рамках кардашинського центру (Дніпропетровська, Херсонська області) білозерської культури була помітна пере- орієнтація зв'язків. Більше вона відбилася на типології знарядь, але помітними були зміни і відносно джерел постачання ме- талу. Західні карпатські джерела міді і бронзи, як і раніше, залишаються основ- ними для кардашинського центру, але співвідношення металу окремих груп різ- ко змінюється. Помітно падає частка ка- рпато-трансільванської групи, хоча вона і залишається самою великою. На проти- вагу їм росте відносне і абсолютне число виробів із східних груп, а також змішаної групи Лівобережжя. Відповідно до цих змін у кардашинських виробах зменшу- ється частка олов'янистої бронзи і погір- шується якість сплавів [16, с. 188]. Родовища України. Давні копальні епохи бронзи на Лівобережній Україні, відмічає С. Татарінов, були розташовані на вододільних височинах. Від них збе- реглися великі задерновані западини гли- биною від 3 до 5 м та діаметром від 50 до 200 м. По краях западин лежать відвали – викиди порожньої породи. З огляду на організацію металургій- ного виробництва бронзи цікаві деякі спеціалізовані селища Донбасу та Подоння. На поселенні Усове Озеро та Мосолівському селищі Воронезь- кої області у багатьох житлах вияв- лено ливарні печі, глиняні матриці й кришки форм, різноманітні кам'яні знаряддя для подрібнення руди та обробки відлитих речей. Вірогідно, розмірковують науковці, до ли- варного виробництва було причетне майже все чоловіче населення згада- них селищ [6, с. 469]. Концентрація бронзових мотик і серпів у Середнім Подніпров’ї не ви- падкова. Очевидно, це пов’язано з тим, що природні умови регіону дуже спри- ятливі для землеробства. І оскільки до сьогодення, відмічає М. Чередніченко, достовірних відомостей про місцеві поклади мідної руди ми не маємо, ду- же вірогідно, що метал сюди надходив з Донбасу, можливо, в обмін на хліб. Науково доведено, що: а) видобуток металу і виготовлення з нього різних предметів відбувався на території Дон- басу; б) відсутність практичного вико- ристання цих предметів серед місцево- го населення у зв'язку з тим, що госпо- дарських потреб в цих предметах на донбаських землях не існувало; в) ве- лика кількість бронзових знарядь в Се- реднім Подніпров’ї, де відомості про місцеву рудну базу відсутні. Широке використання тут металевих виробів диктувалося, на думку дослідника, «потребами господарства і, перш за все, – землеробства» [14, с. 54]. На підставі аналогій технологій видобутку мідної руди в інших регіо- нах (на Кавказі, Уралі, в Болгарії) С. Татарінов реконструює елементи тех- нології розробок копалень Донбасу. На думку дослідника, видобуток зво- дився до відколювання рудоносної породи, подрібнення та сортування, тобто відбору найбільш рудомістких зразків. Для видобутку руди викорис- товувався метод підпалу. На це вказує виявлене у відвалах деревне вугілля. Подальша обробка збагаченої руди могла відбуватися як у копальнях, так ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 63 і на поселенні. Спектральний аналіз міді у Пилипчатинській копальні показує, що кінцевим продуктом виробництва ставала низькомиш'яковиста мідь із високим вмі- стом заліза. Для отримання бронзи з такої міді кількість миш'яку повинна бути штучно доповнена. Необхідний для від- ливання бронзи свинець, відмічає дослід- ник, знаходиться на Нагольному кряжі, розташованому у 200 км від давніх мід- них копалень. Плавильні печі на посе- ленні Усове Озеро являли собою ями, в які насипалися руда та деревне вугілля. Розплавлена мідь стікала на дно ями, утворюючи там злиток у вигляді товстого круглого коржа. Такий мідний відливок вагою 155 грамів було знайдено на одній із копалень біля с. Вискрівка Раннє залізо. Кольорова металооброб- ка раннього заліза. В результаті порівняль- них спектральних досліджень Т. Барцевої кольорової металообробки сколотів перед- скіфського часу (початок І тис. до н.е.) з синхронними і ранішими виробництвами сусідніх територій показало, що металооб- робка чорноліської пори на української те- риторії не має з ними значних збігів. Деяка схожість з металом інгуло-красномаяць- кого і карасукського кола дозволяють до- слідниці припустити, «що металурги пе- редскіфського часу відчували певний вплив з боку найбільш потужних гірничометалу- ргійних областей Сходу і Заходу, займаючи проміжне положення між ними» [1, с. 16]. Порівняння наконечників стріл Лівобереж- ного Лісотепу з аналогічними виробами інших районів Правобережного Лісостепу, в основному з могильника і поселень біля с. Грищенці Канівського району на Черкащи- ні, вказує на істотні відмінності. Так, тільки на Правобережжі зафіксоване рівне співвід- ношення олов'янистої і олов'янисто- свинцевої рецептури (50%) на мідній основі. Тут же і найвища частка (71%) західної си- ровини, а долі східної та північнокавказької – рівні (по 14,5%). Вказані відмінності в ме- талообробці лісостепових районів Дніпра зайвий раз підтверджують, що в районі Пра- вобережжя діяли інші виробничі центри, ніж на Лівобережжі. Численні залишки ливар- ного виробництва, найдені на Грищинсько- му поселенні, дозволили дослідниці на- звати його одним із таких виробничих центрів [1, с. 36-37]. Власних джерел сировини для одержання у VII-III ст. до н.е, як і у попередні віки, кольорових і благоро- дних металів у Скіфії, відмічає Б. Шрамко, «практично не було». Питання про можливе використання мідистих піщаників Бахмутського родовища в Донбасі та Криворізького родовища ще не вирішене. Зроблені в наш час аналі- зи, відмічає дослідник, «доводять, що метал надходив до Скіфії з Північного Кавказу (з південноуральських та півні- чно казахстанських), із західних (балка- но-карпатських) гірничо-металургійних центрів, але в різний час і в різних ра- йонах Скіфії кількість його була різ- ною». На деяких поселеннях, зауважує дослідник, «знайдені злитки міді, олова, свинцю, бронзи, вторинна сировина з поламаних виробів. Усе це дозволяло складати різні сплави на мідній основі. Частіше зустрічаються олов'янисті та олов'янисто-свинцевисті бронзи, а та- кож латунь» [9, с. 32]. Отже, мідь, олово та інші легуючі добавки у металургії слов’янських і іраномовних племен, які населяли територію України за доби міді- бронзи, мали дуже важливе значення. Контроль над родовищами металів Карпато-Балканського району та шля- хами їх постачання в кінці IV, ІІІ та ІІ тис. до н.е. здійснювався войовничими скотарськими племенами, генетично пов’язаними між собою: середньосто- гівців, ямників, катакомбників, зруб- ників та культури багатоваликової ке- раміки. Таке залежне положення не- озброєнних хліборобських племен України зберігалось аж до раннього залізного віку, коли почалося вироб- ництво знарядь праці та зброї з заліза, що створило умови для захисту від во- йовничих кочівників Степу. Родовища бурого залізняка зустрічаються на всій території Лісостепової України. ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ І КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2010 64 ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Барцева Т.Б. Цветная маталлообработка скифского времени. Лесостепное Днепровское Левобережье. – М.: Изд. «Наука», 1981. - С. 36-37. 2. Березанская С.С. Культура многовалико- вой керамики //Культуры эпохи бронзы на те- рритории Украины. - К., 1986. С. 38. 3. Винокур І.С. Археологія України: Під- руч. [для студ. іст. спец. вищ. навч. закл.]. / І.С. Винокур, Д.Я. Телєгін. - Тернопіль: На- вчальна книга – Богдан, 2005. – 479 с. 4. Гимбутас М. Цивилизация Великой Бо- гини: мир Древней Европы / Мария Гимбутас – М.: Российская полит. энцик. (РОССПЭН), 2006. – 572 с. 5. Гошко Т.Ю. Металообробка у населення Правобережної Лісостепової України за доби пізньої брози. Авт-т дис. на здобуття к. іст. н. – К., 2007. - С. 7. 6. Давня історія України в трьох томах / (ред. кол.: Толочко П.П. (голова) [та ін.]). – К.: Наукова думка, 1997 – .– Т.1: Первісне суспільство / [ред. кол. тому: Станко В.Н. (відп. ред.) та ін.]. – 1997. – 558 с. 7. Энеолит СССР / [Массон В.М., Мерперт Н.Я., Мунчаев Р.М., Черныш Е.К.] – М.: Нау- ка, 1982. – .– ( Археология СССР с девней- ших времен до средневековья в 20 томах / ре- дкол.: Рыбаков Б.А. (гл. ред.) [и др.]). 8. Збенович В.Г. Ранний этап трипольской культуры на территории Украины / Владимир Гецелевич Збенович. – К.: Наукова думка, 1989. – С. 189. 9. Міхеєв В.К. Археологія залізного віку Східної Європи: Навч. посібник / В.К. Міхеєв, Б.А. Шрамко. – Х.: Каравела, 2000. - С. 32. 10. Ремесло эпохи энеолита-бронзы на Украине / [Березанська С.С., Цвек О.В., Клоч- ко В.І., Ляшко С.М.] - К.: Наукова думка, 1994. – 189 с. 11. Рындина Н.В. Металл в культурах шну- ровой керамики украинского Предкарпатья, Подолии и Волыни / Н.В. Рындина // Совет- ская археология – 1980. - № 3. – С. 35. 12. Рындина Н.В. Древнейшее металлообра- батывающее производство Юго-Восточной Ев- ропы (истоки и развитие в неолите - энеолите). / Н. В. Рындина. - М., 1998. – 287 с. 13. Рындина Н.В. О литейных формах епохи энеолита Северо-Восточных Балкан / Н.В. Рынди- на // Российская археология – 2000. - № 2. – С. 12. 14. Риндіна Н. В. Металообробне виробни- цтво трипільської культури // Енциклопедія трипільської цивілізації в двох томах. – К.: ТОВ «Полігафмедіа». - Т. І. 2004. - С. 223-260. 15. Чередниченко Н.Н. Зрубна культура // Культуры эпохи бронзы на территории Укра- ины. - К., 1986. - С. 54. 16. Черных Е. Н., Барцева Т. Б. Сплавы цве- тных металов // Металл черняховской культу- ры. – М., 1972. - С. 52. 17. Черных Е.Н. Древняя металообработка на Юго-Западе СССР / Черных Е.Н. – М.: На- ука, 1976. – 259 с. 18. Черных Е.Н. Горное дело и металургия в древнейшей Болгарии / Евгений Николаевич Черных. – София: Болгарская академия наук, 1978. – 387 с. 19. Черных Е.Н. Металлургия в Циркум- понтийском ареале: от единства к рападу / Е.Н. Черных, Л.И., Авилова, Л.Б. Орловская, С.В. Кузьминых // Российская археология, 2002. - № 1. – С. 5-23. 20. Черных Л.А. Проблемы изучения пер- вобытного ремесла в археологи (социально- исторический аспект) : дис. … канд. ист. наук : 07.00.04 / Черных Людмила Андреевна. – 1997. – 608 с. 21. Berciu D. Quelques donnees preliminaires concernant la civilisation de Cernavoda // Slovenska Archeo l6gia. 1972. № 20/1. - P. 268-280 Трачук А. Источники сырья для производства меди и бронзы на территории Украины. В статье анализируются источники сырья для производства меди и бронзы на территории Украины с V тыс. до н.э. до I тыс. до н.э. Исследуется значение обеспече- ния производства металлов сырьем из месторождений Балкано-Карпатского, Трансиль- ванского и Донецкого регионов для развития техники и технологий местных племен. Trachuk O. Тhe sources of raw material for the production of copper and bronze on the territory of Ukraine. Тhe sources of raw material for the production of copper and bronze on the territory of Ukraine from V mln. B.C. to I mln. B.C. are analyzed іn the article. The importance of providing the production of metals by raw material from deposits of Balkan-Carpathian, Transylva- nia and Donetsk regions for development of technique and technologies of local tribes is probed.

Джерела сировини для виробництва міді та бронзи на території України

Репозитарії

Схожі ресурси