Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період

У статті проаналізоване висвітлення в українській радянській і сучасній історіографії соціально-економічних перетворень на західноукраїнських землях у другій половині 40-х - початку 50-х років ХХ століття....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Мищак, І.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2010
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Проблеми методології
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77023
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період / І.М. Мищак // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 1. — С. 2-9. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77023
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-770232015-02-16T03:01:57Z Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період Мищак, І.М. Проблеми методології У статті проаналізоване висвітлення в українській радянській і сучасній історіографії соціально-економічних перетворень на західноукраїнських землях у другій половині 40-х - початку 50-х років ХХ століття. В статье проанализировано освещение в украинской советской и современной историографии социально-экономических преобразований на западноукраинских землях во второй половине 40-х – начале 50-х годов ХХ века. Illumination in Ukrainian soviet and modern historiography of socio-economic transformations on the West-Ukrainian territories in the second half of 40th – beginning 50th ХХ of age is analysed in the article. 2010 Article Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період / І.М. Мищак // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 1. — С. 2-9. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77023 930.1:(477.8)“1945-1953” uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми методології Проблеми методології
spellingShingle	Проблеми методології Проблеми методології Мищак, І.М. Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період Питання історії науки і техніки
description	У статті проаналізоване висвітлення в українській радянській і сучасній історіографії соціально-економічних перетворень на західноукраїнських землях у другій половині 40-х - початку 50-х років ХХ століття.
format	Article
author	Мищак, І.М.
author_facet	Мищак, І.М.
author_sort	Мищак, І.М.
title	Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період
title_short	Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період
title_full	Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період
title_fullStr	Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період
title_full_unstemmed	Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період
title_sort	історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2010
topic_facet	Проблеми методології
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77023
citation_txt	Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період / І.М. Мищак // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 1. — С. 2-9. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT miŝakím ístoríografíâekonomíčnihísocíalʹnihperetvorenʹnazahídnoukraínsʹkihzemlâhupovoênnijperíod
first_indexed	2025-07-06T01:24:21Z
last_indexed	2025-07-06T01:24:21Z
_version_	1836858801332944896
fulltext	ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 2 УДК 930.1:(477.8)“1945-1953” ІСТОРІОГРАФІЯ ЕКОНОМІЧНИХ І СОЦІАЛЬНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД Мищак І. М., канд. істор. наук (Інститут законодавства Верховної Ради України) У статті проаналізоване висвітлення в українській радянській і сучасній історіо- графії соціально-економічних перетворень на західноукраїнських землях у другій поло- вині 40-х - початку 50-х років ХХ століття. Звільнення західноукраїнських зе- мель від гітлерівських загарбників і по- вернення на територію краю радянської влади продовжило започатковані напе- редодні війни економічні та соціальні перетворення за радянським зразком. Водночас переваги і хиби прискореної індустріалізації та колективізації сільського господарства в Західній Україні до цього часу викли- кають дискусії серед дослід- ників. Введені до наукового обігу протягом останніх два- дцяти років документи, які раніше перебували в спец- фондах архівів, дозволяють по-новому оцінити процес перетворень на західноукра- їнських землях у повоєнний період, пролити світло на невідомі раніше сторінки історії краю. Разом з тим чимало аспектів цієї про- блеми досі залишаються невідомими і потребують подальшого дослідження. Метою даної статті є спроба про- аналізувати відображення в працях ра- дянських та сучасних українських істо- риків заходів радянської влади щодо прискореної радянізації Західної Украї- ни, здійснення економічних і соціаль- них перетворень, розкрити відмінності у баченні цих процесів у радянській та сучасній історіографії. Про успішне проведення індустріа- лізації західних областей у стислі стро- ки вважав за необхідне відзначити практично кожен радянський дослід- ник. Разом з тим тогочасні автори були змушені визнати, що цей регіон мав по- тужний потенціал, без наявності якого відповідні перетворення у складний по- воєнний період могли розтягнутися на багато років. Так, І. Богодист відзначав такі необхідні умови для успіш- ного здійснення індустріа- лізації: по-перше, наявність потужної важкої індустрії і сильної економіки в СРСР, що дозволяло здійснити грандіозне промислове бу- дівництво; по-друге, західні області у своїх надрах мали великі сировинні та енерге- тичні запаси (вугілля, наф- ту, природний газ та ін.); по-третє, наявність у Захід- ній Україні великої кількості робочої сили; по-четверте, густа мережа заліз- ниць у краї [1, с. 55]. За словами істо- риків, усі ці фактори, у поєднанні з жо- рстким адмініструванням, дозволили успішно реалізувати економічні пере- творення. Радянська офіційна пропаганда та історіографія завжди наголошували на тому, що в західні області України в повоєнні роки вкладалася значна час- тина коштів, а промисловість там роз- вивалася значно швидшими темпами, ніж в інших регіонах республіки. Зок- рема, Л. Корнієць підкреслював [2, с. 10], що промислове виробництво в ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 3 Західній Україні уже до кінця 40-х ро- ків перевищило довоєнний рівень, тоді як в цілому по Україні рівень лише на- ближався до довоєнного. Помітна увага приділялася й економічному розвитку окремих областей. Так, за словами К. Куценка [3, с. 285], уже в перші роки після возз’єднання на Закарпатті були створені підприємства легкої і харчової промисловості, здійснені значні відбу- довчі роботи і введені в дію підприємс- тва лісової промисловості, транспорту і зв’язку. При цьому особливо наголо- шувалося, що лісорозробка, яка була провідною галуззю, за роки радянської влади з відсталого, основаного на руч- ній праці промислу, перетворилася у високомеханізовану галузь промисло- вості. Подібні висновки М. Арсентьєв трактував цілком у дусі радянської ме- тодології. Відзначаючи зростання об- робного виробництва в закарпатській промисловості, він переконував, що це “свідчить про демократичність еконо- мічної політики Радянської держави: про те, що соціалістичне виробництво розвивається в інтересах народних мас всієї країни” [4, с. 309]. Сучасна українська історіографія не заперечує подібних здобутків. Так, В. Юрчук доводить, що радянська вла- да докладала значних зусиль для при- скореної індустріалізації, завдяки чому в західні області здійснювалося першо- чергове постачання промислового об- ладнання, сільськогосподарської техні- ки, будівельних матеріалів, створював- ся ряд нових галузей промисловості, у тому числі виробництво автомобілів, автобусів, радіоапаратури тощо. Разом з тим автор вказує на неоднозначність та непослідовність радянської політики в західних областях України, що прояв- лялося в грубих порушеннях законності – тут засвідчувалися численні факти неправильного обкладання податками, випадки примусового розміщення дер- жавних позик та ін. [5, с. 20,23]. За сло- вами О. Бойка, „скроєна за сталінською моделлю індустрія краю переймала й успадковувала традиційні її вади: дис- пропорційний розвиток, що виявлявся у відставанні легкої та харчової галузей промисловості, домінування кількісних показників над якісними, відсутність закінченого технологічного циклу, за- лежність від союзного центру та ін.” [6, с. 500]. Скорочення виробництва това- рів народного споживання через надан- ня пріоритетів розвитку важкої індуст- рії відзначив і С. Монченко. Він також переконаний, що “ліквідація дрібного виробника зруйнувала традиційну ін- фраструктуру, спричинила споживчий голод на ринку і вела в кінцевому раху- нку до зниження життєвого рівня насе- лення” [7, с. 11]. Певні хиби прискореної індустріа- лізації визнавали й радянські історики. Однак будь-які невдачі вони намагали- ся списати на шкідництво та опір ново- введенням з боку ідеологічних супро- тивників. Так, В. Маланчук перекону- вав, що “індустріалізація західних об- ластей здійснювалася в обстановці жо- рстокої класової боротьби, шляхом по- долання опору залишків експлуататор- ських класів та їх агентури в особі українських буржуазних націоналістів”. Діяльність “класового ворога”, за його словами, проявлялася у спробах пору- шити виробничий процес на промисло- вості і транспорті шляхом розкрадання, саботажу, підбурювання одних робіт- ників проти інших, здійснення терорис- тичних актів [8, с. 409]. У радянській історіографії значна увага приділялася тим змінам, які від- булися в західних областях України в соціальній сфері. Автори фундамента- льного академічного видання “Історія Української РСР” відзначають різке зростання чисельності робітників у по- рівнянні з довоєнним періодом. Вказу- ючи на успіхи радянської влади в про- цесі підготовки кваліфікованих праців- ників з числа місцевих мешканців, вони все ж визнають, що найбільш пошире- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 4 ним видом підготовки було індивідуа- льне і бригадне навчання безпосеред- ньо на робочих місцях з використанням короткострокових курсів, шкіл передо- вого досвіду, занять в гуртках технічно- го мінімуму та ін. [9, с. 121]. При цьому значна увага приділялася пропаганді переваг радянського ладу, соціальному захисту трудящих тощо. Як зазначали В. Задорожний та М. Паламарчук, “го- ворячи про рівень реальних доходів ро- бітників та селян, крім гарантованої зарплати та доходів від сільського гос- подарства, потрібно враховувати одер- жання трудящими цілого ряду виплат і пільг за рахунок державного бюджету”. Автори також наголошували на безо- платній медичній допомозі і санатор- ному лікуванні, наявності пенсій для людей похилого віку і стипендій для студентів, грошової допомоги для інва- лідів і малозахищених категорій насе- лення тощо [10, с. 162]. Без сумніву, подібні факти мали місце, їх відзначають і сучасні науко- вці. Крім того, Д. Вєдєнєєв та О. Лисенко вказують на ряд заходів ра- дянського уряду, спрямованих на соціа- льний захист тих категорій населення, які найбільше постраждали від війни: воїнів-інвалідів, дітей-сиріт і напівсиріт, родин військовослужбовців, що втрати- ли годувальника, багатодітних сімей тощо. Такі дії влади, справедливо від- значають історики, не могли не виклика- ти симпатій місцевого населення [11, с. 745]. Водночас вони наголошують, що недостатньо продумані заходи, які спря- мовувалися на тотальну радянізацію за- хідних областей, штучно прискорені те- мпи і насадження чужих місцевому мен- талітету ідеології, норм поведінки, управлінських принципів, широке засто- сування репресій викликали в багатьох людей неприйняття новацій, активний і пасивний щодо них спротив [11, с. 745]. Характерно, що радянські дослід- ники відкидали можливість одночасно- го існування різних соціально- економічних основ – великої соціаліс- тичної промисловості і соціалістичного сільського господарства з одного боку, та приватновласницьких селянських госпо- дарств – з іншого. Подолання подібних “суперечностей” вони вбачали лише в рішучому усуненні приватновласницьких відносин на селі та утвердженні єдиного правильного, на їхнє переконання, колго- спного ладу [12, с. 80]. Аналізуючи напрацювання радянсь- ких істориків з питань колективізації за- хідноукраїнського села, М. Сеньків до- водить, що основний зміст публікацій зводився до обґрунтування неперспек- тивності індивідуальних селянських го- сподарств, необхідності створення кол- госпного ладу як закономірного проце- су, який „забезпечив прогрес сільського- сподарського виробництва, заможне і культурне життя селянству”. Під цим кутом, зауважує автор, характеризувала- ся як об’єктивна закономірність не тіль- ки політика встановлення тоталітарного режиму, знищення селянина-власника в процесі примусової колективізації, але й виправдовувалася жорстока розправа з непокірним селянством, масові репресії проти учасників національно- визвольних змагань [13, с. 772-773]. Слід визнати, що для проведення прискореної колективізації радянські ор- гани діяли не лише силовими методами, а й широко використовували наявний про- пагандистський апарат. Помітне місце у цьому процесі відводилося пресі, яка ма- ла донести необхідну інформацію до ко- жного селянина. Підтвердження цього знаходимо в працях багатьох тогочасних дослідників. Так, за словами М. Івасюти, “пропагуючи переваги колгоспного ладу, обласні і районні газети систематично роз’яснювали селянству, що без колекти- візації неможливий дальший розвиток сільського господарства, що тільки об’єднавшись у колгоспи, селяни зуміють піднести врожайність, розвинути тварин- ництво і докорінно поліпшити своє мате- ріальне становище” [14, с. 116]. ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 5 Загалом для радянської історіогра- фії було характерним пропагування здобутків влади у галузі сільського гос- подарства, позитивів колгоспної системи господарювання, підвищення добробуту селян тощо. Можна певною мірою пого- дитися з твердженням К. Скрипника [15, с. 13] про підвищення життєвого рівня населення краю завдяки впровадженню безкоштовної освіти, охорони здоров’я, соціальному забезпеченню, відсутністю витрат на засоби виробництва. Однак практично всі автори замовчували скла- дності й прорахунки процесу колективі- зації, використання при цьому соціаль- ного примусу, нав’язуванні економічно не обґрунтованих відпускних цін на тех- ніку та закупівельних на сільськогоспо- дарську продукцію. І хоча І. Блага та В. Яночко вірно вказували, що радянсь- ка земельна реформа спричинила доко- рінні соціальні зміни на селі, їхня теза про те, що “малоземельних селян було наділено землею, а безземелля ліквідо- вано”[16, с. 166] справедливо спростову- ється сучасними істориками, які проли- вають світло на особливості колективі- зації й ліквідацію потужних селянських господарств краю. Характерно, що радянські історики всіляко намагалися підкреслити перева- ги радянського способу господарюван- ня, часом зовсім не вдаючись до хоча б якогось аргументування. За словами Б. Бабія [17, с. 159], “на основі колгосп- ного ладу і застосування досягнень пе- редової агробіологічної науки і агротех- ніки в сільському господарстві західних областей значно підвищилася урожай- ність сільськогосподарських культур, рік у рік зростають грошові прибутки кол- госпників, розквітає заможне і культур- не колгоспне життя”. Подібні тверджен- ня зустрічаємо в численних працях ра- дянського періоду. Водночас моногра- фічні дослідження та статистичні дані про щорічну допомогу колгоспам техні- кою й посівним матеріалом, надання ба- гатомільйонних кредитів тощо, які мали, на думку авторів [18], наочно продемон- струвати турботу партії та уряду про за- хідноукраїнських селян, фактично ста- ли свідченням низької виробничої ефе- ктивності місцевих колгоспів та радго- спів, їх неспроможності виживати без державних дотацій. Б. Крачковський, інформуючи про радгоспне будівництво в західних облас- тях Української РСР, історичне значення радгоспів вбачає в тому, що “вони спри- яли зміцненню союзу робітничого класу і селянства, наочно демонстрували пере- ваги соціалістичного господарства над одноосібним” [19, с. 171]. Однак у чому полягали ці переваги, автор так і не на- магається довести. Крім того, радянська історіографія всіляко старалася обходи- ти й замовчувати прорахунки і невдачі нової економічної системи. Лише окремі автори наважувалися писати, що, „не дивлячись на деякі успі- хи в розвитку сільськогосподарського виробництва західних областей, у ціло- му стан сільського господарства тут, як і по всій країні, відставав від вимог, які висувало життя” [15, с. 11]. Однак такий стан пояснювався тим, що можливості колгоспного господарювання не завжди використовувалися належним чином. Радянські історики уже традиційно на- магалися звинуватити в усіх бідах окре- мих керівників, а сама система при цьо- му розглядалася як непогрішна і прави- льна. Так, визнаючи “порушення прин- ципу добровільності і радянської закон- ності” при формуванні колгоспів, А. Кондатюк пояснював це тим, що “де- які партійні і радянські керівники, захо- пившись першими успіхами, нехтували роз’яснювальною роботою, механічно впроваджували волюнтаристські форми і методи колективізації, засуджені і від- кинуті партією ще у 30-ті роки” [12, с. 90]. Отже, використання тези про “пе- рекручування партійної лінії окремими відповідальними працівниками на міс- цях” та показове або й навіть реальне покарання “гвинтиків системи” служили ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 6 єдиній меті – виправданню будь-яких дій партії та уряду. Можна цілком погодитися зі слова- ми П. Когута про те, що колективізація в Західній Україні розглядалася не як кін- цева мета процесу перебудови села, а як засіб взяття під контроль сільського гос- подарства цього регіону для вирішення, у першу чергу, життєво важливих для себе соціальних, економічних і політич- них завдань: забезпечення державі необ- хідної товарності сільськогосподарсько- го виробництва, зміни соціального ста- тусу і класової структури селянства, йо- го моралі, ліквідація соціальної та мате- ріальної баз формування ОУН і УПА тощо. Тому з самого початку, наголошує автор, у процесі колективізації були про- ігноровані об’єктивні економічні закони, західноукраїнська сільська традиція, а ставка зроблена на командно- адміністративні методи, що призвело до масових зловживань та насильства, без- законня і зумовило в кінцевому підсум- ку стагнацію, кризовість, занепад на шляху розвитку сільського господарства регіону в майбутньому [20, с. 70]. Подібної точки зору дотримується О. Ленартович. На його переконання, мета колективізації визначалася таким чином: 1) в економічній сфері – знищи- ти приватну власність на землю, лікві- дувати дрібнобуржуазне виробництво; 2) у політичній сфері – закріпити ра- дянську владу на селі; 3) в ідеологічній сфері – подолати національно- визвольні домагання селянства, пере- виховати його на засадах марксизму- ленінізму [21]. І. Кунець звертає увагу на те, що податковий прес був чи не найбільш дійовим стимулом для збільшення чис- ла колгоспників, оскільки для колгосп- ників податки було істотно знижено або взагалі скасовано, а для індивідуа- льних господарств вони підвищувалися на 50%. Крім того, підкреслює автор, особливо тяжким був податковий прес для тих, кого віднесли до категорії кур- кулів, хоча чітких критеріїв для їх вио- кремлення не було. При цьому для “ку- ркульських” господарств податок був ще більшим, ніж для інших індивідуаль- них господарств [22, с. 203-204]. Отже, переконані сучасні дослідники, незва- жаючи на значно вищу економічну ефе- ктивність індивідуальних селянських го- сподарств Західної України у порівнянні з колгоспами, у такому способі господа- рювання влада не була зацікавлена. За словами Б. Яроша, у новоство- рених колгоспах допускалося особливо багато порушень і зловживань, а орга- нізаційно й економічно вони були на- стільки слабкими, що в більшості без допомоги міста не могли провести сів- бу, доглянути за посівами, провести жнива. Щоб не допустити зривів у заго- тівлях продуктів, широкого поширення набула “опіка” сильніших колгоспів над слабкими [23, с. 125]. Характерною рисою нової системи господарювання на селі О. Малярчук на- зиває поєднання політичних зусиль пар- тії та органів влади. Інформуючи про те, що в документах перших сільськогоспо- дарських артілей поряд із підписом го- лови виконкому районної Ради депутатів трудящих були підписи секретаря рай- кому та уповноваженого обкому КП(б)У, автор робить висновок про не- розривне зрощення колгоспів з партій- ними структурами, які мали всю повно- ту влади у них, але не брали на себе від- повідальності за поточні справи [24]. Певну специфіку перетворень на селі з приходом радянської влади до- слідники відзначають у Закарпатті. Так, В. Міщанин [25,] погоджується з тезою радянської історіографії про добровіль- не об’єднання селян краю в перші по- воєнні роки в земельні громади, які стали найпростішою формою виробни- чого кооперування. Однак він відзначає відмінність цих громад від колгоспів радянського типу, завдяки чому збері- галася можливість поступового коопе- рування сільськогосподарського вироб- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 7 ництва за моделлю, близькою до сусід- ніх країн Східної Європи. Проте зго- дом, констатує автор, керівництво об- ласті за вказівками партійних органів пішло іншим шляхом – усуспільнення й суцільної колективізації за вже випро- буваним зразком, що кардинально змі- нило систему суспільних відносин і со- ціально-економічне обличчя краю. Н. Жулканич напряму пов’язує ва- жкі умови життя селян Західної Украї- ни, як і радянських селян взагалі, з іс- нуванням колгоспів. За її словами, фун- кціонування та розвиток соціальної сфери на селі підтримували, в основно- му, суб’єкти господарювання агропро- мислового комплексу. Однак слабкий фінансовий стан колгоспів та радгоспів західноукраїнських областей селян не сприяв розбудові соціально-культурної сфери [26]. І. Сушик також вважає, що ставка на відновлення роботи важкої промисловості, економію й накопичен- ня фінансів та ресурсів за рахунок сіль- ського господарства, легкої промисло- вості та соціальної сфери зумовили ста- гнацію сфери обслуговування та поста- чання, а в підсумку – низький життєвий рівень населення [27, с. 6]. Варто зазна- чити, що радянські історики, як правило, висловлювали цілком протилежну точку зору. Так, І. Кошарний наголошував, що „соціалістична індустріалізація і колек- тивізація сільського господарства, пода- льший підйом народного господарства і добробуту трудящих створювали необ- хідні умови для культурних перетво- рень, а успіхи культурної революції, у свою чергу, активно вливали на розви- ток економіки, успішне вирішення всіх завдань соціалістичного будівництва” [28, с.39-40]. Однак оприлюднені протя- гом останніх років документальні мате- ріали та новітні здобутки української іс- торіографії досить скептично розціню- ють подібні твердження. Активним заходом боротьби з се- лянством, на думку істориків, стало ви- селення селян з хуторів. Як зазначає О. Ленартович, у більшості випадків хутірські господарства переселяли в навколишні села, але було багато випа- дків, коли їхні власники опинялися в Сибіру, а майно конфісковувалося дер- жавою, після чого частково розкрада- лося радянськими керівниками, а част- ково йшло на розбудову слабких тоді ще колгоспів [21, с. 51]. На подібні ме- тоди боротьби влади з селянами вказу- вав І. Волков [29, с. 37-43]. Він, зокре- ма, звернув увагу на прийняття Прези- дією Верховної Ради СРСР спеціально- го указу про виселення за межі респуб- ліки українських селян, які „ухиляють- ся від трудової діяльності та ведуть ан- тисуспільний спосіб життя”. Таке “роз- мите” формулювання і відсутність чіт- ких критеріїв, на переконання дослід- ників, давало змогу розправлятися зі всіма опонентами режиму та незгодни- ми вступати до колгоспу. Радянська історіографія виселення селян з хуторів розглядала як засіб бо- ротьби з куркулями. Однак майже деся- тирічна боротьба з куркулями, які на- віть на початковому етапі колективіза- ції сільського господарства Західної України становили, за визнанням ра- дянського історика В. Масловського [30, с. 16], менше 5% від усіх селянсь- ких господарств, свідчить про намаган- ня влади поставити українське село під цілковитий контроль завдяки суцільній колективізації і цим покінчити з націо- нально-визвольним рухом. Підтвер- дженням цієї тези певною мірою слу- жать слова того ж В.Масловського, який серед дієвих засобів „остаточної ліквідації класово ворожих елементів” особливе місце відводив політичному й організаційному зміцненню колгоспів західних областей України [30, с. 19]. Таким чином, радянська та сучасна українська історіографія по-різному розцінюють економічні і соціальні пе- ретворення в Західній Україні у пово- єнні роки. Визнаючи услід за радянсь- кими істориками успіхи в процесі при- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 8 скореної індустріалізації краю, поліп- шення соціального захисту місцевого населення, здобутки в галузі охорони здоров’я тощо, сучасні дослідники зве- ртають увагу на жорстке адміністру- вання, руйнування традиційного для краю способу життя і господарювання, примусову колективізацію й репресії проти всіх, хто так чи інакше чинив опір радянізації. ЛІТЕРАТУРА 1. Богодист І. Соціалістичне будівницт- во в західних областях УРСР. – К.: Видав- ництво Київського університету, 1961. 2. Корнієць Л. Соціалістичні перетво- рення в західних областях Української РСР. – К., 1950. 3. Куценко К. О. Братня допомога на- родів СРСР у відбудові і розвитку промис- ловості Закарпатської області // Великий Жовтень і розквіт возз’єднаного Закарпаття. Матеріали наукової сесії, присвяченої 50- річчю Великої Жовтневої соціалістичної ре- волюції. 29 червня – 2 липня 1967 р. (Зб. статей). Ред. колегія М. В. Троян (відп. ред.) та ін. – Ужгород: Карпати, 1970. 4. Арсентьєв М. В. До питання розвит- ку соціалістичної промисловості Закарпаття за 20 років (1946-1965 рр.) // Великий Жов- тень… – Ужгород: Карпати, 1970. 5. Юрчук В. І. Культурне життя в Укра- їні у повоєнні роки: світло і тіні / НАН України; Інститут національних відносин і політології. – К.: Асоціація “Україно”, 1995. 6. Бойко О. Д. Історія України: Навча- льний посібник для студентів вищих навча- льних закладів. Видання 3-тє, виправлене, доповнене. – К.: Академвидав, 2005. 7. Монченко С. А. Державне управлін- ня в західних областях України у післявоєн- ний період: політико-адміністративний ас- пект (1944-1953 рр.): Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Львівський ре- гіональний ін-т держ. управління Націона- льної академії держ. управління при Прези- дентові України. – Л., 2004. 8. Маланчук В. Торжество ленінської національної політики (Комуністична партія – організатор розв’язання національного пи- тання в західних областях УРСР). – Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1963. 9. История Украинской ССР. В десяти томах. Том девятый: Украинская ССР в пе- риод построения развитого социалистиче- ского общества (1945 – начало 60-х годов). – К.: Наук. думка, 1985. 10. Задорожний В., Паламарчук М. Успіхи економічного розвитку західних областей Укра- їнської РСР. – К.: Держполітвидав УРСР, 1960. 11. Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ-ХХ ст. Історичні нариси / Д.В. Архієрейський, О.Г. Бажан, Т.В. Бико- ва та ін. Відповід. ред. В.А. Смолій. – К.: Наук. думка, 2002. 12. Кондратюк А. С. Ідейно-політична робота партійних організацій в період соці- алістичної перебудови західноукраїнського села (1944-1956 рр.). – Львів: Видавництво Львівського університету, 1972. 13. Сеньків М. В. Колективізація захід- ноукраїнського села: історіографічний ас- пект // Наукові праці Кам’янець- Подільського держ. пед. ун-ту: історичні науки / Українська історіографія на рубежі століть: Матеріали міжнар. наук. конф., 25- 26 жовтня 2001 р. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2001. – Т. 7(9). 14. Івасюта М. К. Нариси історії колго- спного будівництва в західних областях Української РСР. – К.: Видавництво Акаде- мії наук Української РСР, 1962. 15. Скрипник К. И. Повышение матери- ального благосостояния и культурного уров- ня колхозного крестьянства западных облас- тей Украины (1945-1955 гг.): Автореф. дисс. канд. ист. наук / МВССО – УССР; Львовский ордена Ленина государственный университет им. И. Я. Франко. – Львов, 1970. 16. Блага І. П., Яночко В. Ф. Зростання продуктивних сил закарпатського села за ро- ки радянської влади // Возз’єднання україн- ських земель в єдиній українській радянській державі – торжество ленінської національної політики КПРС (Матеріали науково- теоретичної конференції, присвяченої 30- річчю возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною. 17-18 квітня 1975 р.) / Ред. кол. О. В. Хланта (відп. ред.) та ін. – Ужгород, 1976. 17. Бабій Б. М. Возз’єднання Західної України з Українською РСР. – К., 1954. 18. Див.: Варецький В. Л. Соціалістичні перетворення в західних областях УРСР. – К.: Вид-во АН УРСР, 1960; Сироцинський К. Перемога колгоспного ладу в західних обла- стях Української РСР. – К.: Держполітвидав УРСР, 1953; Столяренко В. П. Ленінським шляхом. Діяльність Комуністичної партії по організаційно-господарському зміцненню ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 1 9 колгоспів західних областей Української РСР. – К.: Вид-во Київського університету, 1968; Черниш Й. Д. Комуністична партія України – організатор соціалістичних пере- творень на селі в західних областях УРСР (1939-1958 рр.). – Львів: Видавництво Львів- ського університету, 1963 та ін. 19. Крачковський Б. П. Радгоспне будів- ництво в західних областях УРСР за роки ра- дянської влади // Возз’єднання українських земель в єдиній українській радянській дер- жаві – торжество ленінської національної по- літики КПРС (Матеріали науково- теоретичної конференції, присвяченої 30- річчю возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною. 17-18 квітня 1975 р.) / Ред. кол. О. В. Хланта (відп. ред.) та ін. – Ужгород, 1976. 20. Когут П. В. Колективізація в захід- ноукраїнському селі / Українська академія держ. управління при Президентові Украї- ни. Львівський філіал. – Л., 2000. 21. Ленартович О. Ю. Селянство Заход- ної України у національно-визвольній боро- тьбі 1944-1950 рр. / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 1998. – 152 с. 22. Кунець І. Адаптація депортованих з Польщі українців у Тернопільській області в 1944-1948 рр. // Історико-політичні про- блеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Чернівці: Рута, 2009. – Т. 19-20. 23. Ярош Б. О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях 30-50-ті роки ХХ століття: (Істор.-політолог. аспект). – Луцьк: Надстир’я, 1995. 24. Малярчук О. М. Аграрна політика партійно-радянської влади (1944-1964 рр., західні землі України): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / НАН України; Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича; Інститут народознавства. – Л., 2005. – 20 с. 25. Міщанин В. В. Аграрна політика на Закарпатті (1944-1950 рр.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Ужгородський на- ціональний ун-т. Історичний факультет. Ка- федра історії України. — Ужгород, 2003. 26. Жулканич Н. М. Сільське господар- ство Закарпаття: соціально-економічний ас- пект (друга половина 40-х – 80 роки ХХ століття): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / НАН України; Інститут україно- знавства ім. Івана Крип’якевича; Інститут народознавства. – Л., 2004. 27. Сушик І. В. Соціально-економічні та культурні процеси на Волині (1944- 1953 рр.): Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / НАН України, Інститут україно- знавства ім. І. Крип’якевича; Інститут наро- дознавства. – Львів, 2004. 28. Кошарный И. Я. Культурное строи- тельство в западных областях Украинской ССР (1939-1958 гг.): Автореф. дисс. доктора ист. наук: 07.00.02 / МВССО – УССР; Льво- вский ордена Ленина государственный уни- верситет им. И. Я. Франко. – Львов, 1972. 29. Волков І. М. Виселення селян Укра- їни у віддалені райони СРСР наприкінці 40- х років // Український історичний журнал. – 1993. – № 7-8. 30. Масловский В. Борьба трудящихся западных областей УССР против классово враждебных элементов в период социали- стических преобразований в деревне (1944- 1950 гг.): Автореф. дисс. канд. ист. наук: Львовск. гос. ун-т. – Львов, 1974. Мищак И.Н. Историография экономических и социальных преобразований на западноукраинских землях в послевоенный период. В статье проанализировано ос- вещение в украинской советской и современной историографии социально- экономических преобразований на западноукраинских землях во второй половине 40-х – начале 50-х годов ХХ века. Myschak I.M. Historiography of economic and social transformations on the West- Ukrainian earths during the post-war period. Illumination in Ukrainian soviet and modern historiography of socio-economic transformations on the West-Ukrainian territories in the second half of 40th – beginning 50th ХХ of age is analysed in the article.

Історіографія економічних і соціальних перетворень на західноукраїнських землях у повоєнний період

Institution

Ähnliche Einträge