Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет

У статті висвітлений період життя і наукової діяльності видатного українського винахідника та організатора військової науки й освіти генерала-лейтенанта О.Д. Засядька (до 230-річчю від дня народження)....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Руденко, О.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2010
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Видатні науковці та інженери
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77036
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет / О.П. Руденко // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 2. — С. 64-69. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77036
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-770362015-02-17T03:01:44Z Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет Руденко, О.П. Видатні науковці та інженери У статті висвітлений період життя і наукової діяльності видатного українського винахідника та організатора військової науки й освіти генерала-лейтенанта О.Д. Засядька (до 230-річчю від дня народження). В статье освещён период жизни и научной деятельности выдающегося украинского изобретателя и организатора военной науки и образования генерала-лейтенанта О.Д. Засядько (к 230-летию со дня рождения). In the article the period of life and scientific activity of the prominent Ukrainian inventor and organizer of military science and education of general-lieutenant O.D. Zasyad’ko is examined (to 230th anniversary from the day of birth). 2010 Article Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет / О.П. Руденко // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 2. — С. 64-69. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77036 53.069.8 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери
spellingShingle	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери Руденко, О.П. Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет Питання історії науки і техніки
description	У статті висвітлений період життя і наукової діяльності видатного українського винахідника та організатора військової науки й освіти генерала-лейтенанта О.Д. Засядька (до 230-річчю від дня народження).
format	Article
author	Руденко, О.П.
author_facet	Руденко, О.П.
author_sort	Руденко, О.П.
title	Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет
title_short	Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет
title_full	Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет
title_fullStr	Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет
title_full_unstemmed	Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет
title_sort	олександр дмитрович засядько – видатний конструктор бойових ракет
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2010
topic_facet	Видатні науковці та інженери
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77036
citation_txt	Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет / О.П. Руденко // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 2. — С. 64-69. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT rudenkoop oleksandrdmitrovičzasâdʹkovidatnijkonstruktorbojovihraket
first_indexed	2025-07-06T01:24:56Z
last_indexed	2025-07-06T01:24:56Z
_version_	1836858838116990976
fulltext	ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 64 УДК 53.069.8 ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ ЗАСЯДЬКО – ВИДАТНИЙ КОНСТРУКТОР БОЙОВИХ РАКЕТ Руденко О.П., д-р фіз.-мат. наук, проф. (Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка) У статті висвітлений період життя і наукової діяльності видатного українського винахідника та організатора військової науки й освіти генерала-лейтенанта О.Д. За- сядька (до 230-річчю від дня народження). Золотими літерами в історію землі пол- тавської вписане ім’я Олександра Дмит- ровича Засядька. О.Д. Засядько добре відомий в історії нашої країни і за її межами як видатний конструктор бойових ракет, якому нале- жить пріоритет та ініціатива застосуван- ня винайдених ним реактивних снарядів у війні з Туреччиною в 1828-1829 роках. Оскільки його батько в молоді роки був на вій- ськовій службі й дослу- жився до чина генерал- майора, то десятирічного Олександра віддали в ка- дет Засядько був взірцем старанності, “мав силь- ний розум, твердий від природи характер, серце, готове на самопожертву”, і мало хто міг зрівнятися з ним у бажанні оволоді- ти науками. Так характер- ризували його біографи й дослідники. Читав з обов’язку і потреби, і вільної від служби хвилини не мав – так веліла йому честь офіцера [4]. Вчився добре, навчився не лише прийо- мам фехтування, але й тонкощам балістики, фортифікації, любив математику, фізику, віддаючи їм дуже багато часу. Крім обо- в’язкових за програмою німецької та фран- цузької мов, він вивчив ще й іспанську. На випускному вечорі у кадетському корпусі викладач балістики, німець Ке- ніг, Засядькові побажав: – Якщо не згорять твої крила, зробиш багато славних справ. Щасливого тобі польоту, молодий орле! [1]. А він мріяв продовжити батьківську справу. У Січі Запорізькій була грізна зброя – бойові ракети. У 1516 році у би- тві біля Бєлгорода на Дінці запорожці під проводом гетьмана Ружицького саме ракетами розгромили вщент орду крим- ського хана Малік-Гірея, яка окружним шляхом через Ногайські степи вторглася на Україну зі сходу. Згодом ракети у запо- розьких козаків зникли: під час постійних походів, без- перервних битв козаки-ви- нахідники загинули, а про винахід було забуто [6]. Батько Олександра Зася- дька намагався розкрити той секрет. Та знань не ви- стачало. Можливо, й віддав сина в училище, щоб той зміг відкрити секрет ко-заків- винахідників, про який йому також розповідав дід і казав про них так: “Чудо-рурки”. У 1799 році Засядько бере участь у славнозвісних італійських та швейцар- ських походах Суворова, якого імператор Павло І посилає “рятувати царів”. Французькому імператорові Бо- напарту заманулося чужих земель, Європа занепокоїлась. Європа сподівалась (у коаліцію проти Франції входили: Англія, Австрія, Росія, Туреч- чина та Неаполь): “Суворова з тридцять- ма тисячами вистачить; без нього і шіст- десят тисяч мало” [4]. Наш земляк був одним із восьмисот артилеристів російського експедиційно- го корпусу, які в значній мірі сприяли його бойовим успіхам. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 65 Облога і взяття Мантуї – перша сторін- ка бойового життя. Він брав також участь у битвах при Адді, Тідоні, Треб- бії, Нові, тобто в усіх битвах, які мали вирішальне значення для успішного за- вершення всієї кампанії. Коли на пропозицію австрійського ко- мандування російські війська під коман- дуванням О.В. Суворова було перекину- то з Італії в Швейцарію, в їх складі в цьо- му поході брав участь і О.Д. Засядько. У січні 1800 року російська армія по- вернулася на батьківщину. Кожен, хто повернувся, був щасливий особливим щастям, він міг сказати: “Я пройшов на- уку у Суворова”. Науку перемагати, але не числом, а вмінням [4]. О. Засядька у числі офіцерів, які відзначилися в Італій- ській кампанії, посилають служити на море, в ескадру адмірала Д.М. Сенявіна. У 1801 році 22-річний капітан одержав від батька лист. Той велів йому терміно- во їхати до Соловецького монастиря. Новий імператор Олександр І оголосив амністію, в тому числі й Петру Кални- шевському, останньому кошовому ота- манові Війська Запорізького. Разом із козацькою старшиною його взяли в по- лон, вивезли в липні 1775 року. Це ста- лося за 4 роки від народження Сашка. Тому, їдучи до монастиря, Засядько ста- рався вирахувати вік Калнишевського. Й не міг. Монах у монастирі мовив, що Ка- лнишевському недавно виповнилось сто десять років! Останню чверть віку бра- нець був у глибокій ямі, куди його кину- ли за вказівкою імператриці Катерини II. Тепер Калнишевському подарували сво- боду, але повертатися на батьківщину він чомусь не бажає. Відбулася зустріч Олександра з старим отаманом. Засядько мовив: – Батько велів запитати, коли повернешся? – Так, тепер я можу піти, – відповів мудрий старець. – Тільки не піду. Так і передаси батькові. Він зрозуміє. Скажи: спійманий лев – ще лев. Олександр не став заперечувати, тихо підвівся, попрощався [7]. О.Д. Засядько завжди пишався, що й він родом із козацької сім’ї, підтверджу- вав це справами, ратними подвигами. Ось деякі витяги з послужного списку періоду 1804-1811 pp. 1804 рік – перебуває з російською ес- кадрою в Середземному морі: спочатку на острові Корфу, потім у південній Іта- лії – в Неаполі. 1806 рік – ескадра повертається в Ад- ріатичне море і 19 вересня бере участь у відбитті атак французів при фортеці Ка- стельново. О.Д. Засядько одержує орден Св. Георгія 4-го ступеня. 1807 рік – початок війни з Туреччиною. За героїзм при штурмі Ізмаїла нагородже- ний орденом Св. Володимира 4-го ступеня з бантом. У цих боях Засядько продемон- стрував властиві йому витримку, стійкість, вміння виходити із складних обставин. Во- гонь його гармат влучає в ціль винятково точно завдяки пристрою для прицілу, який він сам обладнав. 1810 рік – за участь у взятті Разграду був нагороджений золотою шпагою з написом “За хоробрість”. Тільки двоє людей в російській армії були удостоєні такої нагороди – Багратіон і Засядько, а після Бородінської битви у 1812 році третій – фельдмаршал М.І. Кутузов. Але Засядько отримав її в чині капітана. 1811 рік – біля Дунаю російський кор- пус під командуванням М.І. Кутузова оточив 70-тисячну армію турецького ве- ликого візира. Треба було не дати мож- ливості іншим турецьким гарнізонам прийти йому на допомогу. Засядько в складі спеціального загону із своїми артилеристами переправився через Дунай, атакував гарнізон Туртукая так стрімко, що це змусило турків склас- ти зброю, і вони вже не думали про до- помогу великому візиру. А Засядько за цей подвиг був нагороджений орденом Св. Анни 2-го ступеня. В одному з боїв Засядька поранили в но- гу, але він не залишив своїх артилеристів, бо звик до них і сам був воїн без страху та докору. Солдати любили свого командира. Почавши турецьку кампанію в чині ка- пітана, хоробрий офіцер закінчив її під- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 66 О.Д. Засядько демонструє фельдмаршалу Барклаю де-Толлі ракету власної конструкції полковником. Перед вітчизняною війною 1812 року Олександр Дмитрович Засядько був уже видатним спеціалісттом з артилерії. Ма- ючи ґрунтовні знання в галузі точних наук, він багато працював над розв’язанням питання конструкції і бойового застосу- вання ракет, яким надавав надзвичайно важливого значення. Однак, повністю присвятити себе розв’я- занню цієї проблеми ніяк не вдавалося. Зно- ву війна. Цього разу – з Францією. О.Д. За- сядько вже командир 15-ої артилерійської бригади. 15-а артилерійська бригада під ко- мандуванням підполковника Засядька театр бойових дій перенесла ближче до центру Європи. 1812 року вона відзначилась у боях під Городечно та Борисовим. 1813-го – вела облогу фор- теці Торн (Східна Прусія). За- сядько добровільно погодився стати заложником в обложено- му місті Торн, поки йшли пе- реговори про здачу гарнізону, за що пруський король на- городив його орденом “Тур ле меріт” – (“За заслугу”). Друго- го липня, проявивши винять- кову хоробрість у бою, дістав чин полковника. Артилерійсь- ка бригада Засядька брала участь у “битві народів” під Лейпцігом, яка завершилася поразкою армії Наполеона. За зразкове керівництво артилерійським вогнем полковник одер- жав орден Св. Георгія 3-го ступеня, який до О.Д. Засядька в російській армії мали лише двоє військових у такому чині. 1814-го року артилеристи Засядька піді- йшли до Рейна, обложили Майнц. Звідси їхнього командира, на превеликий його жаль, відрядили до Франкфурта-на-Майні, доручивши місію: забезпечити армію сна- рядами. Було прикро, було “боляче за та- кого часу залишати шлях, на якому пере- бував майже з дитинства і який став, так би мовити, необхідністю” [4]. Та наказ є наказ. Засядько блискуче з ним впорався і незабаром приєднався до своєї бригади, що вже переможно поверталася додому, на нові квартири – на Поділля. Досвідчений гармаш, людина передо- вих військових поглядів, Засядько добре розумів, що артилерія вже потребувала нових бойових засобів. “Мортира-пані” не могла вдовольнити – була неповорот- ка, близькобійна. На часі постали ракети. Тодішня Європа не просто зацікавилася новою зброєю – вона вже випробувала її на собі: протягом 1806-1813 років англійці кілька разів обстрілювали супротивників бойовими запалювальними ракетами. Їх вони використали і в битві під Лейпцігом, де Засядько також брав участь: цілком ві- рогідно, що він на власні очі бачив ефект, спричинений дією ракети... Європа віддавала належне витворові Конгрева, полковника англійської армії. Заслуга Вільяма Конгрева в тому, що він згадав про бойовий досвід давніх східних цивілізацій (освітлювальні, “по- тішні” ракети прив’язували до стріл і за- пускали до ворожого табору, викликаю- чи пожежі), який запозичив із військової практики гармашів-індусів (у 1792 та 1799 роках, у битвах під Серингапатамі вони застосували ракети проти англій- ців), що практично довів перспективу створення регулярної ракетної артилерії. Західні держави виділяли значні кошти на розробку та конструювання реактив- них снарядів, залучаючи до експеримен- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 67 тів відомих спеціалістів. Але царський уряд Росії з упередженням ставився до будь-якого новаторства. Після завершення війни полковник Олександр Дмитрович Засядько подає у відставку і повертається на Україну в рі- дну Лютеньку. Завершився важливий період його життя – період ратних по- двигів і слави. Він вирішив здійснити свою давню мрію – зайнятися наукою та дослідами з метою вдосконалення де- яких питань у галузі артилерії, хоча вій- на для нього була великою школою, яку він не забував і перейшовши до мирного життя. Засядько писатиме так одному з бойових друзів: “Корфу, Неаполь, Кат- таро, кампанія в Туреччині, рік дванад- цятий – це такі пам’ятні маяки в житті нашому, що не можуть стертися з серця, як би ми навіть самі того не бажали. Ні, не забути мені Березину, Лейпціга, Па- рижа, і хто це забуде!?” [2]. Впродовж 15 років бойової служби він не нажив багатства. Вести мову з офіцій- ними представниками про виділення кош- тів для проведення дослідів теж не мало сенсу. Тому для здійснення своєї мрії він почав з того, що продав під Одесою має- ток, який дістався йому після батька. На виручені кошти споруджує в маєтку на Полтавщині кузню та піротехнічну лабораторію, закупляє багато пороху та необхідні для експериментів матеріали і в 1815 році приступає до здійснення сво- їх задумів. Він запросив у лабораторію досвідчених спеціалістів. Необхідно бу- ло підібрати найвигідніший склад поро- ху, доцільні розміри заряду, товщину стінки ракетної камери [3]. Разом із му- жиками Засядько виготовляє труби різ- них розмірів – готує бойову ракету. Су- часним на той час арміям потрібна була маневрова швидкострільна і далекобійна артилерія, здатна взаємодіяти з піхотою й кавалерією в будь-яких умовах. Він спершу береться за відтворення “ракет” запорожців, а потім – за власні розробки. Не раз він ловив на собі зневажливі по- гляди заздрісників і недругів, які ніяк не могли зрозуміти того, що герой недавніх кампаній махнув рукою на блискучу вій- ськову кар’єру і всі свої гроші вклав у надто сумнівну, на їх думку, справу. Проте дивакуватий офіцер не звертав уваги на глузування. Він тільки ще на- полегливіше працював. Була в його ро- боті якась несамовита одержимість. Увесь час йому доводилось ставити не- безпечні досліди, пов’язані з ризиком для життя. Але хіба ж на полі бою він не ризикував життям для перемоги? Вийшовши у відставку, більш як два роки Олександр Дмитрович проводив свої експерименти, які, нарешті, увінча- лися успіхом. Він сконструював і виго- товив перші зразки запалювальних і фу- гасних ракет трьох калібрів: 4-дюймові; 2,5-дюймові і 2-дюймові (дюйм = 2,54 см) на чорному порохові з дальністю польоту до 3-х км, розробив тактику їх бойового застосування. Ракети мали ста- білізатори у вигляді дерев’яних рейок- хвостів, стартували з пускового станка (“козла”), до якого кріпився залізний жолоб. Пізніше конструктор надав стан- кові вигляд труби на тринозі, а згодом сконструював установку, з якої можна було вести залповий вогонь із шести ра- кет. Заслуга О.Д. Засядька полягала в тому, що він уперше здійснив “перетво- рювання” звичайної освітлювальної ра- кети в бойову – фугасну і запалювальну. Результати своєї роботи він виклав у праці “О деле ракет зажигательных и ре- кошетных” (1817), яка була на той час першою досить повною настановою по виготовленню та бойовому використан- ню ракет в російській армії [5]. Щоб доставити свій винахід у Петер- бург, він продає батьківський будинок, луки, кузню, створену власними руками. Весною 1818 року великий обоз із стоя- ками й ракетами вирушив із Лютеньки в столицю Російської імперії й там, “не делая из своего открытия тайны, не тре- буя вознаграждения за издержки, он представил начальству полное описание своего изобретения и изложил пользу для отечества, которая может быть...” від використання ракет в армії. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 68 Бойові ракети конструкції О.Д. Засядька: вгорі – запалювальна, внизу – гранатна. Винахіднику поталанило: у Військовому міністерстві при підтримці генерала Анрі Жомені йому вдалося добитися дозволу на випробування ракет [11]. Воно відбулося поблизу Царського Села в присутності чле- нів царської сім’ї. Дальність польоту 4- дюймових ракет досягала 3100 метрів, коли кращі європейські зразки летіли лише на 2740 метрів. Був повний тріумф. Дізнавшись про відкриття О.Д. Засядь-ка й про те, що той не вимагав за нього вина- городи, як це раніше траплялося, Олександр І змушений був визнати: “Слава Богу, є офіцери, які служать з однієї честі” [10]. Із Петербурга перший ракетник Росії відправляється в Могильов, у головну квартиру Другої армії, до відомого полководця, героя Бородінської битви фельдмар- шала Барклая де-Толлі. Конструкторові велено навчи- ти ракетної справи офіцерів та феєрверкерів Другої армії. Фе- льдмаршал у захваті: “...Я із за- доволенням бачив особливі тру- ди й старання ваші у відкритті цієї нової й такої потрібної зброї, то ж маю приємний обо- в’язок висловити вам за це іс- тинну мою вдячність...”. І заз- начає у представленні на Зася- дька: “Надання генерал-майорського чину не тільки було б винагородою відмінних знань і достоїнств полковника Засядька, але й мало б користь і для самої служби”. У квітні 1818 року Засядька підвищили у званні, й наступних два роки він, моло- дий генерал, віддавав перенавчанню ко- лег-артилеристів; з його ініціативи в Мо- гильові створили спеціальну піротехнічну лабораторію, де для армії виготовляли і вдосконалювали ракети. Отже, можна сказати, що з цього часу в Росії почалося масове виробництво нової зброї. Охтирський завод, який очолив О.Д. За- сядько з 1820 року, почав виготовляти спеціальну порохову суміш, яка потім проходила обробку в майстернях; Пе- тербурзький чавуноливарний завод по- стачав мідні труби для ракетних станків. Уся робота по виготовленню ракет проходила під безпосереднім контролем Олександра Дмитровича. Того ж таки 1820 року він призначається начальником створеного за його ініціати- вою Вищого артилерійського училища. О.Д. Засядько сам розробляв програму на- ук і щоденних занять у ньому, написав іс- торію артилерії, запросив кращих викла- дачів, так вміло відрегулював навчальний процес, що невдовзі воно стало взірцем і було реорганізоване в академію [9]. Крім того, Засядько організує навчальну артилерійську бригаду, відкриває класи для навчання феєрверкерів, суворо сте- жить, щоб перевага віддавалась практиці, всіляким тренуванням; опікує технічну школу, в якій навчалися діти солдатів. Корпуси артилерійського училища на набережній Неви в Санкт-Петербурзі побудовані в 1822 році під керівництвом генерала О.Д. Засядька. Багато років він керував училищем, зробивши його од- ним із кращих навчальних закладів Росії. Він очолює також Петербурзьку піротех- нічну лабораторію та столичний арсенал. З 1826 року масове виробництво зброї розпо- чав Петербурзький ракетний заклад [8]. О.Д. Засядько в усьому вимагав поряд- ку і життям своїм служив за взірець. О п’ятій ранку розпочинав день, постійно навідувався в частини, опікувався і стро- йовою підготовкою, і виправкою юнке- рів, їхнім умінням носити обмундиру- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 69 вання [4]. Але титанічна робота, служба в армії, виснаження організму позначи- лися на здоров’ї. Підкрався підступний ревматизм, не зарадили й кримські грязі. З хвороби генерал вже ніколи не вибе- реться, а служба, однак, вимагатиме сво- го – на початку 1827 року Засядька при- значили начальником штабу артилерії. Тепер у званні генерал-лейтенанта він мав змогу впливати на всі справи, пов’язані з подальшим виробництвом ракет і застосуванням їх у війні. Під його проводом того ж року було створено “ракетну роту №1”. Тим часом назрівала російсько-турецька війна. На початку 1828 року він добивається застосування ракет вітчизняної; констру- кції в майбутніх військових діях. Після тривалих дебатів було, нарешті, дано до- звіл на озброєння цією технікою 2-ї армії. Ракетну батарею, а також перший транспорт з запалювальними і бойовими ракетами, пресами, копрами і необхід- ними для виготовлення ракет матеріала- ми направляють у Тульчин. На початку травня 1828 року тут уже було 1,9 тис. готових до бою ракет; 1,4 тис. “набитих гільзами”. Інші транспорти із Санкт- Петербурга взяли курс на Тирасполь. “Служитиму і трудитимусь, поки не впа- ду!” – ось девіз життя O.Д. Засядька [4]. В ореолі великої слави О.Д. Засядько в 1834 році змушений був подати у відста- вку. Основною причиною був інсульт, який він подолав з великими трудноща- ми, та й кілька останніх років він більше лікувався, ніж виконував обов’язки на- чальника штабу. Підірване здоров’я зму- сило залишити Петербург, їхати на рідну Україну. До цього спонукали й матеріа- льні нестатки. Особливого бага-тства в нього не було, а в сім’ї на-лічувалося вісім дітей. “Тут, у Хар-кові, кинув я свій смерт- ний якір”, – писав він друзям у столицю. На поверхні Місяця, за назвами долин, морів, кратерів можна читати історію людства в його одвічному прагненні здо- лати земне тяжіння й вирватися на просто- ри Всесвіту: Архімед, Ом, Ейнштейн, Аріс- тотель, Піфагор, Коперник, Птоломей, За- сядько... Ім’я Засядька носить один із най- більших кратерів (d = 120 км) на зворот- ному боці Місяця. Так людство увічнило пам’ять славетно- го нашого земляка, видатного сина Украї- ни Олександра Дмитровича Засядька. Ракети Засядька, його ґрунтовно роз- роблені принципи реактивної тяги, балі- стики ракет – все це допомогло Кибаль- чичу, а згодом Ціолковському і Кондра- тюку зробити нові кроки в теорії ракет- ної техніки. ЛІТЕРАТУРА 1. Бездубний Г. Нащадок головного гармаша / Г. Бездубний // Зоря Полтавщини. – 16 листопада 1991. 2. В’ялик М.Г. Хто був одним із перших творців ракетної зброї? / М.Г. В’ялик //Наш рідний край.– 1991. – Вип. 7. – С. 3-11. 3. Єрисов О. Конструктор бойових ракет / О. Єрисов // Зоря Полтавщини. – 25 травня 1991. 4. Климчук О. Передвістя / О. Климчук // Украї- на. – 1979. – №14. – С. 18-19. 5. Космонавтика: Энциклопедия / [гл. ред. В.П. Глушко]. – М.: Сов. Энциклопедия, 1985. – С. 120. 6. Липовий С. Ракети гадяцького полковника / С. Липовий // Комсомолець Полтавщини. – 9 серпня 1990. 7. Панасенко А. Спійманий лев – ще лев / А. Панасенко // Зоря Полтавщини. – 2 лютого 1991. 8. Петров В.П. Управление ракетами / В.П. Петров, А.А. Сочивко. – М.: Военное изд-во Минобороны СССР, 1963. – С. 8-9. 9. Солодов А. Старейшая академия России / А. Солодов // Наука и жизнь. – 1980. – №12. – С. 93. 10. Шафарчук С. Служив Вітчизні / С. Шафарчук // Зоря Полтавщини. – 3 листопада 1992. 1. Явлинський Б.М. Ракетник № 1 / Б.М. Ялин- ський // Прапор. – 1980. – №9. – С. 108-111. Руденко А.П. Александр Дмитриевич Засядько – выдающийся конструктор боевых ра- кет. В статье освещён период жизни и научной деятельности выдающегося украинского изо- бретателя и организатора военной науки и образования генерала-лейтенанта О.Д. Засядько (к 230-летию со дня рождения). Rudenko A.P. O.D. Zasyad’ko – the outstanding designer of combat missiles. In the article the period of life and scientific activity of the prominent Ukrainian inventor and organizer of military science and edu- cation of general-lieutenant O.D. Zasyad’ko is examined (to 230th anniversary from the day of birth).

Олександр Дмитрович Засядько – видатний конструктор бойових ракет

Репозитарії

Схожі ресурси