Український нефелін
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2010
|
| Schriftenreihe: | Питання історії науки і техніки |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77039 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Український нефелін / К.Л. Шпильовий, Л.В. Шпильовий, Т.С. Назарова // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 2. — С. 77-79. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77039 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-770392015-02-17T03:01:51Z Український нефелін Шпильовий, К.Л. Шпильовий, Л.В. Назарова, Т.С. Розвиток наукових і технічних ідей 2010 Article Український нефелін / К.Л. Шпильовий, Л.В. Шпильовий, Т.С. Назарова // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 2. — С. 77-79. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77039 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвиток наукових і технічних ідей Розвиток наукових і технічних ідей |
| spellingShingle |
Розвиток наукових і технічних ідей Розвиток наукових і технічних ідей Шпильовий, К.Л. Шпильовий, Л.В. Назарова, Т.С. Український нефелін Питання історії науки і техніки |
| format |
Article |
| author |
Шпильовий, К.Л. Шпильовий, Л.В. Назарова, Т.С. |
| author_facet |
Шпильовий, К.Л. Шпильовий, Л.В. Назарова, Т.С. |
| author_sort |
Шпильовий, К.Л. |
| title |
Український нефелін |
| title_short |
Український нефелін |
| title_full |
Український нефелін |
| title_fullStr |
Український нефелін |
| title_full_unstemmed |
Український нефелін |
| title_sort |
український нефелін |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Розвиток наукових і технічних ідей |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77039 |
| citation_txt |
Український нефелін / К.Л. Шпильовий, Л.В. Шпильовий, Т.С. Назарова // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 2. — С. 77-79. — укр. |
| series |
Питання історії науки і техніки |
| work_keys_str_mv |
AT špilʹovijkl ukraínsʹkijnefelín AT špilʹovijlv ukraínsʹkijnefelín AT nazarovats ukraínsʹkijnefelín |
| first_indexed |
2025-07-06T01:25:04Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:25:04Z |
| _version_ |
1836858846617796608 |
| fulltext |
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 77
УКРАЇНСЬКИЙ НЕФЕЛІН
Шпильовий К.Л., Шпильовий Л.В., к.т.н., Назарова Т.С.
(Маріуполь)
Інтереси скляної промисловості СРСР
в кінці 20-х років минулого століття ко-
нче вимагали від науково-технічної дум-
ки розв’язання питання про заміну доро-
гих та дефіцитних матеріалів для вироб-
ництва скла – соди і сульфату, – на де-
шеві природні матеріали, що містять лу-
ги. Успішне розв’язання цього питання
мало сприяти виведенню гут із загрозли-
вого стану у зв’язку з гострим дефіцитом
соди, та здешевити вартість скла. Особ-
ливо актуальною ця проблема була для
України, яка не мала достатніх запасів
лугів і вимушена була завозити сульфат
для виробництва скла з Кара-Бугазу.
Спроби застосувати у скляному виро-
бництві гірські породи, що містять в собі
луги, були відомі з кінця 18 ст. Ще у
1780 році вулканічні гірські породи по-
чали вживати при виробництві пляшко-
вого скла. У Німеччині, Франції та Фін-
ляндії на той час використовували грані-
ти, базальти, фоноліти і інші породи, до-
даючи їх до шихти дешевих сортів скла.
Особливо сильно розвинулося викорис-
тання гірських порід у німецькій скляній
промисловості під час першої світової
війни, коли всі сировинні ресурси Німе-
ччини були дуже напружені. У Росії гір-
ські породи почали використовувати в
скляному виробництві з 1891 року, коли
Пєтухов С. П. зробив першу спробу ви-
робу пляшок с кавказького андезиту на
Боржомській гуті.
В СРСР були відомі великі поклади
гірських порід з високим вмістом лугів
(від 5 до 17 %). Багато з них на середину
1929 року були вже добре вивчені і ре-
комендовані для використання у вироб-
ництві скла. Так, у 1927 році Григор׳єв
Н. Н. дав опис своїх спроб витоплюван-
ня скла з карадагського трасу і мінариту.
Після відкриття великих покладів не-
фелінового сієніту на Мурмані проф. П.А.
Зем’ятченський вказав на їх придат-ність
для застосування у виробництві скла. Не-
фелінові сієніти – це вже готовий силікат,
що містить оксиди, які правлять за основу
майже всіх найуживаніших ґатунків скла.
Із складових частин нефелінової гірської
породи найцінніші – це Na2O та K2O (до
15 %). Такий вміст лугів у нефеліні дає
змогу набагато зменшити і навіть цілком
уникати домішки соди або сульфату до
шихти. Великий відсоток глинки (глино-
зему) – до 23 %, – у складі породи дуже
помітно збільшує в׳язкість скла, але од-
ночасно й поліпшує його якість. Високу
витривалість скла проти дії води, кислот
та лугів, велику механічну та термічну
міцність його можна почасти пояснити
вмістом Al2O3. Від оксидів заліза скло
стає легкотопніше й інтенсивно забарв-
люється на зелену барву.
Пробне витоплювання скла, що було
зроблено у Державному Керамічному
Інституті та на деяких гутах показало,
що мурманські нефелінові сієніти не
тільки можна застосувати у скляному
виробництві як додаток до шихти, але й
в якості основної сировини для виготов-
лення скла. Але нефеліни Мурмана мог-
ли бути добрим джерелом постачання
північних гут. Для українських виробни-
ків скла мурманські нефеліни були надто
дорогими через високу вартість їх
транспортування.
Тому пошуки в Україні нефелінових
порід набули особливого значення.
Але ще й 1928 року у відповіді Украї-
нського відділення Геологічного коміте-
ту на запит Всеукраїнської контори
«Промекспорт» про поклади нефеліну
на території України йдеться про те, що
в межах України розвіданих родовищ
немає. Далі Геолкомітет посилається на
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 78
ті відомості про нефелінові сієніти в Ма-
ріупольській окрузі, що містяться в стат-
ті відомого польського геолога Морозе-
вича Ю.А., який досліджував Маріу-
польський кристалічний щит в 1897-
1901 роках, та вперше описав у 1898 р.
нефелінові породи в Маріупольському ра-
йоні, і дав їм назву «маріуполіти» через
близькість до міста Маріуполя. Маріуполі-
ти в цьому районі розвинуті на просторі
близько 13–15 кв. км в верхів׳ях р.
Східного Кальчика і балки Валі – Тарама.
Це родовище, за дорученням Хімву-
гілля, оглянув у липні 1928 року профе-
сор Л.О. Іванов та інженер Г.К. Фельд-
ман. На їх думку, з усіх оглянутих місць
як найпридатніше для промислового
освоєння виявилося родовище балки Ма-
зурової – за 4 км від с. Жовтневого і с.
Дмитрівки, та за 12 км від ст. Волновахи.
Родовище має вихід нефелінового сіє-
ніту у вигляді окремих брил і осипищ з
правого берега балки на протязі 350 -
400 метрів. Склад породи досить різно-
манітний, і колір її змінюється від чисто
білого (порода складається майже ви-
ключно з альбіту), до темно сірого (по-
рода складається з дуже дрібнозернясто-
го агрегата альбіту, нефеліну і чималої
кількості голочок єгірину). Ця різнома-
нітність складу була в якійсь мірі нега-
тивною особливістю родовища, через
неможливість знайти велику ділянку з
однотипним складом і будовою. Можна
було припустити, що при проведенні
розвідкових робіт виявилися б і більші
ділянки, утворені нефеліновими сієни-
тами, з тими особливостями їх, які спри-
ятливі для промислової розробки, – од-
норідність складу, крупність зерна, що
полегшує відділення нефеліну від інших
мінералів, наприклад від ортоклазу, аль-
біту і особливо від егірину. Розвідкові
роботи дозволили б знайти такі породи,
що стали б базою створення нефелінової
промисловості України.
В кінці 20-х років розвідки промисло-
вого характеру на нефеліновому родо-
вищі вело Укрмінералоб'єднення. Сімна-
дцять шурфів Укрмінералоб'єднання
глибиною від 2,8 до 10 метрів розміщу-
валися в шахматному порядку на площі
більше восьми гектарів. Одночасно здій-
снювалась пробна експлуатація родови-
ща маріуполітів на нефелін Маріуполь-
ським силікатним трестом. Розробка у
той час полягала в тому, що із зруйнова-
ної маси лопатами й кайлами вилучали
валуни породи різної величини, розбива-
ли молотами й відправляли на заводи.
Але регулярного постачання скляної
промисловості нефеліновими сієнітами
ще не було. Було тільки дослідне топ-
лення скла, яке дало гарні результати.
Технологічні властивості маріуполіту
вивчав Лохвицький В.Я. під керівницт-
вом проф. Китайгородського І.І. у Мос-
ковському Інституті Силікатів та лабора-
торії скла Інбуд׳ма (Инстрома) в 1928
році. Він же зробив пробне витоплювання
скла з маріуполіту з наступним хімічним
складом: SiO2 – 62,53%, Al2O3 – 18,72%,
Na2O – 11,77%, K2O – 0,79%, CaO –
0,54%, MgO – 0,08%, Fe2O3+FeO – 3,74%,
MnO – 0,16%, ZrO2 – 1,08%, H2O – 0,68%.
Цими дослідами, описаними в роботі
Китайгородського І.І. і Карева І.Н., завер-
шено вивчення застосування нефелінових
сієнітів у виробництві скла. Скло виходило
з незначною в׳язкістю і швидко проварю-
валося та очищалося. Пляшка з цього скла
вироблялася цілком задовільно.
Необхідні були дослідження у промис-
ловому масштабі, щоб уточнити питання
про широке застосування маріуполітів в
практиці скловаріння. Але й ті результа-
ти, що їх отримав проф. Китайгородсь-
кий, свідчили за те, що доцільно органі-
зувати витоплювання у виробничому ма-
сштабі. Ці наміри планувалося здійснити
на Мерефянській гуті під Харковом.
Маріупольські родовища нефелінових
сієнітів мали перевагу в тому, що знахо-
дилися зовсім близько від найважливі-
ших споживачів (Констянтинівська гута,
Мерефянська та інші). Вважалося, що
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 79
маріуполіти можна видобувати відкри-
тими розробками.
18 липня 1929 року Президія ВРНГ
УРСР скликала в Харкові міжокругову
нараду для обговорення плану геологіч-
них робіт УРГРУ на 1929/30 роки та на
п’ятирічку. Це була перша спроба щодо
погодження планів геолого-
розвідувальних робіт з потребами окру-
гів України. Одним із прийнятих рішень
наради було рішення про підсилення
партії, яка вела пошуки нефеліну в Ма-
ріупольській окрузі.
В липні-серпні 1930 року на родови-
щах нефеліну в Маріупольському районі
пошуково-розвідувальні роботи прово-
дила Маріупольська нефелінова партія
УРГРУ (начальник партії – інженера-
геолог Шведененко М.А.). Асигнування
складали 6 000 крб., при цьому половину
коштів виділив Маріупольський окруж-
ний виконавчий комітет. Пошуковими
роботами було охоплено район сіл Жов-
тневого, Свободного, Калініно, Дмитрів-
ки, хуторів Лазарівка, Шевченко, Голу-
бицького. Консультував партію профе-
сор Дніпропетровського гірничого ін-
ституту І.І. Танатар.
Перша ділянка розвідок нефелінової
партії УРГРУ була продовженням ділян-
ки промислової розвідки Укрмінерало-
б'єднання з північно-східної сторони і
знаходилася в 2,5 км на схід від села
Жовтневе. Розвідана площа в 70 га.
Пройдено 24 шурфи глибиною до 9,0 м
та три розчистки.
Друга ділянка розвідок знаходилася від
хутора Лазарівка до села Калинівка (Ка-
лініно), по балках Лисяча та Валі-Тарама,
в 12 км на південний захід від залізничної
станції Тавла Донецької залізниці. Розві-
дка проведена на площі 100 га. Геологічні
запаси маріуполітів на цій розвідковій ді-
лянці визначені Шведененко в 74 520 т
(по категорії С1). Пройдено 14 шурфів і
17 розчисток. Породи маріуполітів різно-
го типу – сірий щільний маріуполіт, лей-
кократові та пегматитові різновиди його,
– були знайдені в достатніх для промис-
ловості обсягах в балці Красній та Кам’я-
ному Рові, та в балці Лисячій. Окремі
кристали нефеліну досягали 5-7 см.
Вже першого вересня 1930 року робо-
ти були закінчені. Було розвідано два
родовища нефелінів, які розроблялися
промисловістю в 30-ті роки минулого
століття.
Ш А Н О В Н І К О Л Е Г И !
Повідомляємо, що за розпорядженням Президії Національної Академії наук Украї-
ни № 408 від 15.06.2007 р. в Центрі пам’яткознавства НАН України і УТОПІК з
01.09.2008 р. діяэ аспірантура, де передбачається підготовка спеціалістів із відривом
від виробництва та без відриву від виробництва за спеціальністю 26.00.05 – Музеє-
знавство. Пам’яткознавство.
Також повідомляємо, що згідно з рішенням президії Вищої атестаційної комісії
України № 55–06/7 від 08.10.2008 р. при Центрі пам’яткознавства НАН України і
УТОПІК створено й з 13.10.2008 р. розпочала свою роботу спеціалізована вчена рада
К 26.242.01 з правом прийняття до розгляду та проведення захистів дисертацій на
здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю: 26.00.05 –
Музеєзнавство. Пам’яткознавство.
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 2 80
Д О В І Д О М А А В Т О Р І В !
Рукопис статті подавати українською (як виняток − російською) мовою, на-
друкованим на одній стороні аркушів паперу формату А4 шрифтом Times 14
через 1 інтервал (обсягом до 10 стор.) та електронну копію на дискеті (Word).
Рукописи надсилати за адресою: 01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 21, корп.
19, Центр пам’якознавства НАНУ і УТОПІК, редакція журналу «Питання іс-
торії науки і техніки», а також електронною поштою (m-center@ukr.net).
Рукопис починати з УДК в верхньому лівому кутку аркуша, далі назва статті
(великими літерами по центру), нижче прізвища та ініціали авторів з науко-
вими ступенями і званнями − по центру; ще нижче в дужках назва організації.
Перед основним текстом статті мають бути анотації російською (або україн-
ською, якщо стаття російською) та англійською мовами (300–500 знаків). В
кінці статті подати відомості про авторів (фотографії, місця роботи, посади,
поштові адреси, контактні телефони, електронні адреси).
В основній частині статті у довільній формі повинні бути відбиті: постанов-
ка задачі і її актуальність, аналіз останніх досліджень з проблеми, виділення
невирішених задач, виклад матеріалу з обґрунтуванням отриманих наукових
результатів, висновки і перспективи подальших досліджень.
Перелік літературних джерел (у порядку посилань в тексті на номер джерела
в квадратних дужках) подавати після тексту статті на мові джерел за загаль-
ними правилами.
Рішення про публікацію статті приймає редколегія. До статті можуть бути
внесені редакційні зміни без узгодження з авторами.
Редколегія
ВІТАЕМО З ЮВІЛЕЕМ!
Директора
Житомирського
музею космонавтики
ім. С.П. Корольова
КОПИЛ
Ольгу Андріївну
Директора історико-
архітектурного музею-
заповідника
“Київська фортеця”
КУЛІНІЧА
В’ячеслава Яковича
|