Періодизація розвитку техніки напилення газотермічних покриттів

У статті розглянуто вихідні принципи наукового підходу до проблеми періодизації історії розвитку техніки напилення газотермічних покриттів. Показано, що науковою періодизацією є обмеження основних часових відрізків розвитку цієї техніки, що в тій або іншій мірі різняться між собою. Запропоновано диф...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Полонський, Л.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2010
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Проблеми методології
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77044
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Періодизація розвитку техніки напилення газотермічних покриттів / Л.Г. Полонський // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 3. — С. 7-14. — Бібліогр.: 64 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77044
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-770442015-02-19T03:01:50Z Періодизація розвитку техніки напилення газотермічних покриттів Полонський, Л.Г. Проблеми методології У статті розглянуто вихідні принципи наукового підходу до проблеми періодизації історії розвитку техніки напилення газотермічних покриттів. Показано, що науковою періодизацією є обмеження основних часових відрізків розвитку цієї техніки, що в тій або іншій мірі різняться між собою. Запропоновано диференційований розподіл за стадіями, періодами і етапами. В статье рассмотрены принципы научного подхода к проблеме периодизации истории развития техники напыления газотермических покрытий. Показано, что научной периодизацией является ограничение основных временных отрезков развития этой техники, которые в той или иной мере разнятся между собой. Предложено дифференцированное распределение по стадиям, периодам и этапам. In article principles of the scientific approach to a problem of a periodization of history of development of technics of a dusting gas thermal coverings are considered. It is shown that a scientific periodization is restriction of the basic time pieces of development of this technics which it is to some extent separated among themselves. The differentiated distribution on stages, the periods and stages is offered. 2010 Article Періодизація розвитку техніки напилення газотермічних покриттів / Л.Г. Полонський // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 3. — С. 7-14. — Бібліогр.: 64 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77044 621.793.71 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми методології Проблеми методології
spellingShingle	Проблеми методології Проблеми методології Полонський, Л.Г. Періодизація розвитку техніки напилення газотермічних покриттів Питання історії науки і техніки
description	У статті розглянуто вихідні принципи наукового підходу до проблеми періодизації історії розвитку техніки напилення газотермічних покриттів. Показано, що науковою періодизацією є обмеження основних часових відрізків розвитку цієї техніки, що в тій або іншій мірі різняться між собою. Запропоновано диференційований розподіл за стадіями, періодами і етапами.
format	Article
author	Полонський, Л.Г.
author_facet	Полонський, Л.Г.
author_sort	Полонський, Л.Г.
title	Періодизація розвитку техніки напилення газотермічних покриттів
title_short	Періодизація розвитку техніки напилення газотермічних покриттів
title_full	Періодизація розвитку техніки напилення газотермічних покриттів
title_fullStr	Періодизація розвитку техніки напилення газотермічних покриттів
title_full_unstemmed	Періодизація розвитку техніки напилення газотермічних покриттів
title_sort	періодизація розвитку техніки напилення газотермічних покриттів
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2010
topic_facet	Проблеми методології
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77044
citation_txt	Періодизація розвитку техніки напилення газотермічних покриттів / Л.Г. Полонський // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 3. — С. 7-14. — Бібліогр.: 64 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT polonsʹkijlg períodizacíârozvitkutehníkinapilennâgazotermíčnihpokrittív
first_indexed	2025-07-06T01:25:16Z
last_indexed	2025-07-06T01:25:16Z
_version_	1836858858944856064
fulltext	ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 3 7 УДК 621.793.71 ПЕРІОДИЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ТЕХНІКИ НАПИЛЕННЯ ГАЗОТЕРМІЧНИХ ПОКРИТТІВ Полонський Л.Г. , докт. техн. наук, проф. (Житомирський державний технологічний університет) У статті розглянуто вихідні принципи наукового підходу до проблеми періодиза- ції історії розвитку техніки напилення газотермічних покриттів. Показано, що нау- ковою періодизацією є обмеження основних часових відрізків розвитку цієї техніки, що в тій або іншій мірі різняться між собою. Запропоновано диференційований роз- поділ за стадіями, періодами і етапами. Орієнтація на виробництво, здатне забезпечувати високий рівень конку- рентоспроможності продукції, є харак- терною ознакою сьогоднішнього маши- нобудування. Одним із пріоритетів у розвитку техніки стало створення виро- бів з унікальним комплексом властивос- тей, недосяжних при використанні тра- диційних матеріалів та техно- логій, які забезпечуються фо- рмуванням, зокрема, і мето- дами напилення різноманіт- них покриттів на поверхнях. Напилення покриттів безпосередньо та у поєднанні з іншими видами обробки визнано сьогодні одним із найбільш перспективних за- собів реалізації технічного напрямку, що ефективно за- безпечує поліпшення надійності ма- шин та конструкцій [1–5]. Основні зміни в даному виді по- криттів, які вивели їх на нинішній рі- вень, відбулися протягом ХХ ст., хоча цілеспрямовано вдосконалення техно- логій, устаткування та матеріалів, що використовуються технікою напилен- ня газотермічних покриттів (ГТП), здійснюється з середини XVI ст. Беручи до уваги визначення тер- міну „техніка”, наведені у роботах [6– 9], під технікою напилення ГТП буде- мо мати на увазі сукупність засобів праці і технічних процесів із постійно змінюваною в часі структурою, завдя- ки яким методами напилення та меха- нічної обробки на поверхні виробу за- безпечується утворення покриття пев- ного призначення з наданням йому відповідних форм, розмірів, шорсткос- ті, а також необхідних експлуатацій- них властивостей. Загальною відмін- ною ознакою технічних за- собів напилення покриттів є їхня здатність переносити на основу, завдяки створе- ному відповідному темпе- ратурному режиму та наяв- ності напрямленого струме- ня робочого середовища, дисперговані частки того або іншого матеріалу. Необхідність обґрунто- ваної періодизації розвитку газотермічних покриттів об’єктивно випливає з того, що тільки з її розроб- ленням можна надіятись на правильні висновки з результатів еволюції цього технічного напрямку і глибше зрозу- міти роль та місце даної техніки в суспільстві. Для отримання достовірних уявлень і знань про техніку напилення ГТП необхідно вичленити ті характерні відмінності, які лягли в основу окреслених часових меж її розвитку. При визначенні критеріїв пері- одизації в дослідженні використано положення та висновки багатьох на- уково-технічних та деяких історич- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 3 8 них досліджень, зокрема [6–32]. Та- кож взято до уваги і праці, основним завданням яких було висвітлення за- гальнотеоретичних проблем розвит- ку техніки [33–39]. Зважаючи на те, що різні дослід- ники дають і різні тлумачення та ви- значення основних історичних понять періодизації [6–9, 40], а також із ме- тою підняття рівня уніфікації, одно- значності в розумінні та використанні науково-історичних термінів стосовно техніки напилення ГТП, у роботі про- понується такий диференційований розподіл її існування: 1. Стадія. 2. Період. 3. Етап. Для визначення стадій розвитку техніки напилення ГТП використано принцип розподілу функцій між люди- ною та технічними засобами, що засто- совуються для формування покриття. Як видно з визначення техніки на- пилення ГТП, основа її працездатності – це обов’язкова наявність високотем- пературного високошвидкісного стру- меня робочого середовища, який до- зволяє здійснювати перенесення диспе- ргованих часток напилюваного матері- алу на основу і формувати покриття. Тому можна з великою ймовірністю стверджувати, що зародження цієї тех- ніки, звичайно, спочатку всього лише на рівні знайомства з її примітивними засобами та прийомами розпочалося ніяк не раніше, а тільки після прибор- кання людьми вогню, тобто вже після того, як суспільство вийшло на рівень свідомого використання тепла. Витоки техніки напилення ГТП, очевидно, необхідно шукати в древ- ньому палеоліті та енеоліті, коли осво- єння вогню дозволило оволодіти тех- нологіями розплавлення металів. Завершиться її використання, як це уявляється, знову ж таки, ніяк не раніше, а тільки після винайдення такої принци- пово відмінної техніки, яка зможе забез- печувати у форматі, не меншому як за- раз, більш якісне та економічно доціль- ніше формування покриття. У межах кожної зі стадій існуван- ня техніки напилення ГТП також про- являють себе певні фізичні і техноло- гічні особливості даного технічного напрямку обробки поверхонь. Стадію у нашому випадку можна визначити як довготривалий проміжок часу, що відображає якісний стан роз- витку техніки напилення ГТП, протя- гом існування якого її принципова суть не змінюється. Як тільки відбува- ється різке поліпшення одного або кі- лькох головних параметрів, можна го- ворити про зміну стадії розвитку. Історично всяка техніка, в основ- ному, проходить через такі стадії роз- витку, як [6, 32]: а) знаряддева; б) машинна; в) ав- томатична. Стадії різняться між собою спів- відношенням часток праці, що їх ви- конують людина і технічні засоби. Стосовно техніки напилення покрит- тів, яка зароджувалася в надрах техні- ки розпилення розплавлених металів, то знаряддева стадія її розвитку хара- ктерна тим, що впродовж неї утворен- ня газового струменя для розпилення матеріалу відбувалося за допомогою використання мускульної сили люди- ни. В кінцевому рахунку, і продуктив- ність цієї техніки та її якісні показники на даній стадії обмежувалися людсь- кими фізичними можливостями. Якщо вести відлік існування знаря- ддевої техніки напилення покриттів від початку розпилення розплавлених ме- талів, то закінченням цієї стадії можна вважати повне витіснення зі вжитку притаманних їй знарядь праці і техно- логічних прийомів, які використовува- лись у процесах обробки на той час. Протягом декількох тисячоліть людст- во використовувало цю техніку, але тільки епізодично та надзвичайно лока- льно з географічної точки зору (і не для напилення покриттів, а виключно для розпилення розплавів, в основному, з метою виготовлення порошків для де- коративного оздоблення виробів). ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 3 9 Цим пояснюється те, що на знаряд- девій стадії свого розвитку техніка роз- пилення розплавів не піддавалася абсо- лютно ніяким змінам. Основні показни- ки, що характеризували її досконалість на цій стадії, знаходились у межах: шви- дкість руху розпилюваних часток vч < 20 м/с, температура – на рівні тем- ператур плавлення золота, міді та заліза. І тільки в XVI ст. збільшення по- треб у металевих порошках позитивно вплинуло на її вдосконалення. Поява горизонтальних обертових дисків (перша згадка про них відносить- ся до середини XVI ст.), привід у дію яких здійснювався без застосування му- скульної сили людини від водяного ко- леса, що дозволяло значно ефективніше розпилювати розплавлений метал з ме- тою отримання порошків, знаменувала собою початок машинної стадії розвит- ку техніки розпилення. А розроблення у 1902 р. американським інженером С. Терстоном, хоча іще й досить примі- тивного, але все-таки вже апарата у ви- гляді порошкового живильника в поєд- нанні з пристроєм для нагнітання повіт- ря (рис.) [41–43], який за своєю констру- кцією також не потребував використан- ня мускульної сили людини для утво- рення швидкісного струменя робочого середовища (повітря і металевий поро- шок), означало відокремлення від техні- ки розпилення розплавів нового техніч- ного напрямку, що передбачав застосу- вання температури і струменя газу за іншим призначенням, і знаменувало по- чаток робіт по створенню напилюваль- ної техніки практично у тому вигляді, який вона має сьогодні, тому що тільки з його появою відомий спосіб отримання порошків за допомогою розпилення по- чав використовуватися безпосередньо для утворення покриттів. Ця ж дата зна- менує і початок машинної стадії безпо- середньо техніки напилення ГТП у її су- часному вигляді. Отже, початковою датою машинної стадії будемо вважати саме середину XVI ст., коли з’явилася техніка розпи- лення розплавів, яка стала забезпечува- ти диспергування рідкого металу від- повідними технічними засобами, що дозволило розпочати процес поступо- вого усунення людини від цієї операції. На машинній стадії в структурі техніки розпилення розплавів (пізніше вона пе- рейшла і в техніку напилення ГТП) по- ряд із виконуючою ланкою з’являється іще одна складова, яка починає викону- вати функцію своєрідного „формуваль- ника” струменя робочого середовища. Людина при цьому, однак, ні в якому разі не витісняється повністю з процесу розпилення, а просто її участь вже по- чинає дещо обмежуватися. Перший напилювальний апарат конструкції С. Терстона [11] Створення генератора швидкісного потоку диспергованих часток розпилю- ваного матеріалу та генератора струме- ня робочого середовища (водяного ко- леса на перших порах, а пізніше – ба- лонів зі стиснутим газом, відводів від газових магістралей, компресорів тощо) в історичному розрізі означало підне- сення техніки напилення на більш ви- сокий ступінь досконалості. З цього моменту техніка напилен- ня ГТП почала поступово утворювати стабільну структуровану систему або, якщо говорити іншими словами, – внаслідок якісного стрибка відбувся її перехід на системний рівень розвитку. На сьогодні кінцевим наслідком розвитку техніки напилення ГТП на її ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 3 10 машинній стадії, яка продовжується і зараз, є поява та широке розповсю- дження устаткування, що являє собою напилювальні установки. Продуктив- ність напилення досягла майже 300 кг/год, швидкість напилюваних часток – 180 м/с, вдалося отримати по- криття з пористістю у межах 10...20 %. У процесі подальшого становлен- ня в техніці напилення ГТП з’явилася нова складова, яка почала виконувати певні функції управління параметрами напилення та деякі допоміжні, тим са- мим продовжуючи процес усунення людини від формування покриття. Якщо висловлюватися більш точно, то вдалося реалізувати ідею відсторонен- ня людини від виконання багатьох до- поміжних операцій, які є обов’язковими при здійсненні процесу напилення покриття. Відбувся черго- вий перебіг у розвитку – на зміну ма- шинній прийшла автоматична ста- дія [44–51]. У напилювальних техніч- них засобах насамперед було автома- тизовано подачу у робочу зону матері- алу (1912–1917 рр.). Остаточно сфор- мувалася ця стадія набагато пізніше, в 50-і рр. ХХ ст., коли для напилення покриттів розпочалося використання енергії плазми та вибуху. Сучасний же рівень автоматичної стадії вирізняється все значнішим впровадженням у промисловість авто- матизованих напилювальних комплек- сів, причому навіть із устаткуванням, яке забезпечує і остаточну механічну обробку [52–53]. Сьогодні створене та виготовляється серійно автоматизова- не напилювальне устаткування, що здійснює весь цикл формування по- криття також і без участі людини. Загальну продуктивність техніки напилення ГТП на автоматичній стадії було свідомо зменшено. Але інші по- казники, зокрема, швидкість руху на- пилюваних часток vч, температура плавлення часток Тч – поліпшилися і досягли значень: vч > 1000 м/с, Тч ≥ 3000 °С. Періодом у розвитку техніки на- пилення ГТП будемо вважати відрізок часу в межах однієї або кількох стадій, впродовж якого об’єкт дослідження не зазнає якісних змін. Періодизація тех- ніки передбачає, насамперед, зміни в її енергетичній основі [8, 54]. Беручи до уваги основні засади цілої низки до- сліджень [55–57], можна чітко визна- чити чотири періоди розвитку техніки напилення ГТП. Першим, початок якого практично повністю співпадає з початком її зна- ряддевої стадії, будемо вважати період – назвемо його умовно, – тигельної техніки напилення ГТП. У якості енергетичної бази впродовж нього ви- ступає тепло попередньо розплавлено- го металу. Широке використання роз- плавів продовжувалося дуже довго, майже до середини ХХ ст. Починаючи з середини 1950-х рр., розплави посту- пово вийшли зі вжитку, а сьогодні тех- ніка напилення, що працює на розпла- влених металах, переживає новий під- йом. Цьому сприяє те, що, поряд із на- пиленням покриттів, вона знайшла за- стосування і при виконанні формоут- ворювальних операцій. Такі показники досконалості по- криттів як міцність їх зчеплення з основою σзч і пористість протягом періоду тигельної техніки напилен- ня сягнули відповідно значень 50 МПа і 25 %. На рубежі ХІХ–ХХ ст., вже у ме- жах машинної стадії розвитку, найбі- льше розповсюдження отримало на- грівання та розплавлення напилюва- них матеріалів теплом спалюваного горючого газу. Це сприяло формуван- ню наступного періоду розвитку – пе- ріоду газової техніки напилення ГТП. Застосування теплоти від спа- лювання газу дозволило суттєво зме- ншити пористість покриттів і досягти σзч = 200 МПа. Дещо пізніше (кінець 30- х рр. ХХ ст.) на зміну попередньому прийшов період електричної техні- ки напилення ГТП, який характер- изувався стрімким розширенням за- стосування устаткування на електри- чній енергетичній базі. Основні пока- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 3 11 зники досконалості покриттів під час нього не було поліпшено, але різко збільшилися корисні енергетичні ви- трати, які вдалося довести до 60...70 % (для порівняння, при вико- ристанні газової техніки напилення вони становлять 5...8 %). Вже в рамках автоматичної стадії розвитку період електричної техніки змінив (середина 50-х–70-і рр. ХХ ст.) період комплексної техніки напи- лення ГТП, головною ознакою існу- вання якого стало те, що поряд із роз- плавами, газовими та електричними джерелами енергії розпочалося та ін- тенсивно розширюється використання енергії плазми і вибуху, а також ком- бінацій різних енергетичних джерел. Показники досконалості техніки напи- лення ГТП почали характеризуватися величинами: σзч > 200 МПа; пористість – 0,5…1,0 %. Визначення етапів розвитку в до- слідженні здійснено за принципом від- слідковування змін у домінуючому призначенні техніки напилення ГТП. Взагалі прослідковується три етапи використання її за певним призначен- ням, які хронологічно в основному співпадають з успіхами в освоєнні но- вих матеріалів. Освоєння золота, міді, заліза, ста- лі, інших металів, зокрема, стійких проти корозії, а також розширення технічної інфраструктури суспільства за рахунок появи в ній великої кілько- сті металевих конструкцій створили наприкінці ХІХ–на початку ХХ ст. умови для стано-влення газотермічних покриттів декоративного та захисного призначення (етап декоративно- захисної техніки напилення ГТП). Напилені покриття насамперед почали застосовуватися для оздоблен- ня виробів або як антикорозійні. При цьому необхідно особливо підкресли- ти, що надзвичайно прості і на перших порах недосконалі технічні засоби на- пилення та обмеженість кола напилю- ваних матеріалів, а також і стан розви- тку всієї суспільної техніки не могли відразу забезпечити розширеного фун- кціону-вання техніки напилення ГТП у промисловому виробництві. Сфера її застосування тут спочатку обмежува- лася виключно захистом від корозії поверхонь металевих конструкцій різ- номанітних простих технічних об’єктів. З якісного боку покриття на цьому етапі розвитку характеризува- лися низькою твердістю (HB 35...180). Особливо бурхливий подальший технічний розвиток суспільства, поява матеріалів, стійких проти спрацюван- ня, виникнення дефіциту багатьох тра- диційних конструкційних матеріалів, підняття на значно вищий якісний рі- вень швидкісних, силових, температу- рних, динамічних та інших характери- стик машин і механізмів, а також, од- ночасно з цим, неспроможність існую- чої матеріально-технічної та ремонтної бази за рахунок використовуваних на той час методів реновації забезпечити безперебійність експлуатації такого надбання людства наприкінці 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст. зумовили використання техніки напилення ГТП у процесах відновлення спрацьованих деталей засобів праці (етап відновлю- вальної техніки напилення ГТП). Цьому сприяло і бажання (а часто – і необхідність) продовження терміну експлуатації машин і механізмів із найменшими витратами. Твердість покриттів уже вдалося довести до HRCe 45...50, що дозволяло загалом забезпечувати безперебійність роботи відновлених об’єктів протягом усього міжремонтного періоду. І, нарешті, поява принципово но- вих видів техніки, які почали активно використовувати найновіші надбання в галузі матеріалознавства (зокрема, отримали розповсюдження тугоплавкі та жаростійкі матеріали), всебічне освоєння повітряного та водного прос- торів, проникнення людини в космос і, внаслідок цього, вихід на передові ру- бежі вимог до міцності і довговічності деталей машин, подальше інтенсивне зростання інших технічних характери- стик викликали і появу напилених по- криттів зміцнювального та спеціально- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 3 12 го призначення (етап зміцнювальної техніки напилення ГТП) (середина 1950-х рр.) [58–64]. Твердість покриттів на цей час до- сягла рівня HRCe 60...68. Визначаючи межі існування ста- дій, періодів та етапів розвитку техні- ки напилення ГТП в узагальненому плані, ми бачимо, що вони не обов’язково змінюються почергово, а, як правило, хронологічно суміщують- ся, і це є однією з багатьох особливос- тей даного виду техніки. Висунута на основі діалектичного підходу до історії газотермічних по- криттів концепція їхньої появи та удо- сконалення дозволила розробити пері- одизацію розвитку техніки напилення, що показує цілісну картину її станов- лення в зв’язку з потребами суспільст- ва, різних галузей машинобудування та прогресом суміжних науково- технічних напрямків на принципах ві- дображення змін у: а) співвідношенні часток праці, виконуваних при утворенні покриття людиною і технічними засобами; б) її енергетичній основі; в) домінуючому призначенні на- пилених покриттів. Розроблений формальний апарат аналізу розвитку техніки тигельного, газополуменевого та електродугово- го напилювання газотермічних по- криттів при дослідженні інших істо- ричних аспектів їхньої еволюції дає можливість дотримуватися однозна- чності різноманітних якісних і кіль- кісних характеристик. ЛІТЕРАТУРА 1. История техники / Авт. кол.: А.А. Зворыкин, Н.И. Осьмова, В.И. Черны- шёв, С.В. Шухардин. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 772 с. 2. Мелещенко Ю.С. Техника и зако- номерности её развития. – Л.: Лениздат, 1970. – 246 с. 3. Каменев А.Ф. Технические системы: закономерности развития. – Л.: Машино- строение, Ленингр. отд-ние, 1985. – 216 с. 4. Кириллин В.А. Страницы истории науки и техники. – М.: Наука, 1986. – 512 с. 5. Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Ру- си. – М.: Изд-во АН СССР, 1948. – 792 с. 6. Шухардин С.В. Основы истории тех- ники. – М.: Изд-во АН СССР, 1961. – 278 с. 7. Добров Г.М. Наука о науке. – К.: Наук. думка, 1989. – 304 с. 8. Белькинд Л.Д., Конфедератов И.Я. История техники. – М.–Л.: Госэнергоиздат, 1956. – 491 с. 9. Осьмова Н.И. О так называемом „технологическом детерминизме” // Вест- ник истории мировой культуры. – 1959. – № 4(16). – С. 42–53. 10. Давидовская Е.А. Металлизация как средство защиты от коррозии // Корро- зия, защита от коррозии и электролиз: Сб. ст. – М.: Машгиз, 1948. – С. 86–138. 11. Катц Н.В., Линник Е.М. Электроме- таллизация. – М.: Сельхозгиз, 1953. – 224 с. 12. Дмитрович А.М. Технология ме- таллизации распылением. – Минск: Госиз- дат БССР, 1958. – 196 с. 13. Красниченко Л.В. Современная технология металлизации распылением. – М.: Трудрезервиздат, 1958. – 94 с. 14. Ефремов В.В. Хромирование и ме- таллизация в авторемонтном деле. – М.–Л.: Гострансиздат, 1936. – 56 с. 15. Максимович Б.И. Газотермическое напыление деталей горно-шахтного обору- дования // Восстановление и упрочнение деталей машин от износа методами покры- тий и наплавок износостойкими порошка- ми: Матер. науч.-практической конф. на базе Навоийского горно-металлур- гического комбината, май 1980 г., г. Навои. – Навои: Б. и., 1980. – С. 42–50. 16. Богорад Л.Я., Гакман Э.Л. Покры- тие металлов сплавами (обзор отечествен- ного и зарубежного опыта). – М.: ЦИН- ТИМАШ, 1962. – 97 с. 17. Соснин Н.А., Тополянский П.А., Ермаков С.А. Плазменно-дуговое упроч- нение деталей машин // Машиностроитель. – 1985. – № 9. – С. 28. 18. Антонов И.А., Васильев К.В. Разви тие дуговой резки и напыления // Развитие электродуговой сварки и резки металлов в СССР: Матер. Всесоюзн. конф. / Ред. кол.: Д.А. Дудко (отв. ред.), А.Н. Корниенко, Н.М. Матийко и др. – К.: Наук. думка, ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 3 13 1982. – С. 79–85. 19. Недзельский М.Д. Металлизация с применением защитных атмосфер. – Ир- кутск: Иркутск. книжн. изд-во, 1957. – 44 с. 20. Катц Н.В. Металлизация тканей. – М.: Лёгкая индустрия, 1972. – 144 с. 21. Харламов Ю.А. Детонационно- газовые установки // Сварочное произ- водство. – 1989. – № 11. – С. 21–24. 22. Видута А.И., Парижский В.А. По- кры-тие поверхностей металлами // Тяжё- лое машиностроение. – 1935. – № 4. – С. 65–67. 23. Рекомендации по применению по- рошковых материалов при восстанов- лении деталей сельскохозяйственной тех- ники / Руков. авт. кол. В.И. Черноиванов. – М.: ГОСНИТИ, 1983. – 52 с. 24. Козлов Д.А. Ремонт и межремонт- ное обслуживание металлоре-жущих стан- ков. – Минск: Госиздат БССР, 1961. – 342 с. 25. Литвинович Н.Ф. Обработка твёр- до-сплавных покрытий. – М.: НИИТЭ- ХИМ, 1983. – 42 с. 26. Харламов Ю.А. Обработка резани- ем деталей с покрытиями. – М.: ВНИИ- ТЭМР, 1991. – 68 с. 27. Хинкус Я. Металлизация по спо- собу Линника // Наука и техника. – 1933. – № 5–6. – С. 7–8. 28. Донской А.В., Клубникин В.С. Электроплазменные процессы и уста- новки в машиностроении. – Л.: Машино- строение, 1979. – 221 с. 29. Кудинов В.В., Пузанов А.А., Замбр-жицкий А.П. Оптика плазменных покрытий. – М.: Наука, 1981. – 188 с. 30. Шоршоров М.Х., Кудинов В.В., Харламов Ю.А. Состояние и перспективы развития нанесения покрытий распылени- ем // Физика и химия обработки материа- лов. – 1977. – № 5. – С. 13–24. 31. Кудинов В.В., Иванов В.М. Нане- се-ние плазмой тугоплавких покрытий. – М.: Машиностроение, 1981. – 192 с. 32. Харламов Ю.А. Системный анализ детонационного напыления покрытий // Порошковая металлургия. – 1981. – № 4. – С. 24–31. 33. Белькинд Л.Д., Конфедератов И.Я. История техники. – М.–Л.: Госэнергоиздат, 1956. – 491 с. 34. Кузин А.А. К вопросу о периоди- зации всеобщей истории техники // Там само. – 1981. – № 4. – С. 35–42. 35. Рыбаков В.М. Дуговая и газовая сварка. – М.: Высшая школа, 1981. – 256 с. 36. Розробка устаткування для термо- механічного зміцнення деталей машин в електромагнітному полі / Л.М. Акулович, В.С. Ольшевський, Л.Г. Полонський, М.Л. Хейфець // Вісник ЖІТІ. – 2001. – Спеціа- льний випуск. – С. 23–28. 37. Борисов Ю.С. Современные тен- денции в развитии газотермического на- пыления покрытий // Плёнки и покры- тия’ 98: Тр. 5-й Междунар. конф., 23–25 сентября 1998 г., г. Санкт-Петербург. – СПб.: Полиплазма, 1998. – С. 14–19. 38. Максимович Б.И. Газотермическое напыление деталей механизма газораспре- деления автомобиля ВАЗ // Автомобиль- ная промышленность. – 1983. – № 7. – С. 23–24. 39. Шишина Р.М., Казаков А.П. Но- вые направления в проектировании пред- приятий по восстановлению изношенных деталей. – М.: ЦНИИТЭИ, 1984. – 30 с. 40. Шашков А.Н. Газопламенная об- работка в 1959–1965 гг. // Сварочное прои- зводство. – 1959. – № 5. – С. 1–4. 41. Потоцкий В.М. О новых способах металлизации // Автогенное дело. – 1945. – № 2–3. – 3-я с. обложки. 42. Иващенко Н.И. Техника ремонта ав- томобилей.– К.: Выща школа, 1977.– 360 с. 43. Молодык Н.В., Зенкин А.С. Вос- становление деталей машин. – М.: Маши- ностроение, 1989. – 480 с. 44. Катц Н.В. Восстановление деталей текстильных машин металлизацией. – М.: Лёгкая индустрия, 1968. – 191 с. 45. Яровицын В.И., Сафронов А.Я. Восстановление коленчатых валов методом электрометаллизации // Торфяная промыш- ленность. – 1955. – № 7. – С. 11–12. 46. Эдельсон А.М. Восстановление турбинного вала способом металлизации распылением // Электрические станции. – 1956. – № 2. – С. 55. 47. Коллегов Е.В. Поршни дизеля 2Д100 с керамическими покрытиями // Ве- стник НИИ железнодорожного транспорта. – 1965. – № 1. – С. 24–28. 48. Дунаевский В.И. Защитные покры- тия в металлургическом машиностр- оении // Защитные покрытия в машиност- роении: Матер. ХХІІ Всесоюзн. сессии / Ред. кол.: К.А. Ющенко (отв. ред.), В.А. Мовчан, Ю.С. Борисов, А.Л. Борисо- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2010 № 3 14 ва. – К.: Наук. думка, 1990. – С. 166–172. 49. Харакер А.М. Сварочное оборудо- ва-ние и средства механизации, изготовляе- мые отраслями машиностроения // Свароч- ное производство. – 1983. – № 5. – С. 33–36. 50. Яковец Ю.В. Закономерности нау- чно-технического прогресса и их планиро- вание. – М.: Экономика, 1984. – 240 с. 51. Яковлев Г.М., Сбрижер А.Г., Мано- йло Е.Д. Газотермическое напыление само- флюсующихся сплавов // Теоретические и технологические основы наплавки / Под ред. И.И. Фрумина. – К.: ИЭС им. Е.О. Патона АН УССР, 1977. – C. 78–83. 52. Симоненко О.Д. Принципы иссле- дования истории технических наук (на примере электротехники): Методич. Разра- ботка. – М.: Ин-т истории естествознания и техники АН СССР, 1989. – 15 с. 53. Харламов Ю.А. Классификация детонационно-газовых установок для на- несения покрытий // Теория и практика га- зотермического нанесения покрытий: Тез. докл. Х Всесоюзн. совещания, июнь 1985 г., г. Дмитров Московск. обл. – Дмит- ров: Б. и., 1985. – В V т. – Т. IV. – С. 20–23. 54. Шашков А.Н. Состояние и основ- ные задачи газопламенной обработки ме- тал-лов // Газопламенная обработка мета- ллов: Тр. Всесоюзн. науч.-техн. конф., ок- тябрь 1954 г., г. Одесса. – М.: Машгиз, 1956. – С. 3–15. 55. Краснов В.Н., Слепцов В.М. Плаз- менное напыление тугоплавких соединений // Машиностроение.– 1965. – № 4. – С. 87–89. 56. Патон Б.Е. Сварка в мире будуще- го // Автоматическая сварка. – 1963. – № 2. – C. 2–9. 57. Кречмар Э. Напыление металлов, керамики и пластмасс. – М.: Машиностроение, 1966. – 432 с. 58. Кудинов В.В. Нанесение покрытий распылением // Плазменные процессы в металлургии и технологии неорганических материалов / Отв. ред. Б.Е. Патон. – М.: Наука, 1973. – С. 158–187. 59. Poggendorff J. C. Biographisch- literarisches Handworterbuch fur Mathematik, Astronomie, Physik mit Geophysik, Chemie, Kristallographie und verwandte Wissensgebi- ete. – Band VI: 1923 bis 1931. – IV. Teil. – S–Z. – Berlin: Verlag chemie, G. M. B. H., 1940. – S. 2360. 60. Шашков А.Н. Газопламенная обра- ботка за 40 лет // Сварочное производство. – 1957. – № 11. – С. 5–17. 61. Кислов В.В. Принципы многоас- пектной периодизации развития техниче- ских средств // 100-летие изобретения сварки по методу Н.Г. Славянова и совре- менные проблемы развития сварочного произ-водства: Тез. докл. Всесоюзн. науч.- техн. конф., 14–16 сентября 1988 г., г. Пермь. – Пермь: Б. и., 1988. – В ІІ ч. – Ч. І. – С. 8. 62. Одрин В.М., Картавов С.С. Мор- фологический анализ систем. – К.: Наук. думка, 1977. – 148 с. 63. Шалевич В.А. Общие основы тех- ники, или политехника. – К.: УМК ВО, 1989. – 116 с. 64. Кузнецов Ю.М., Луців І.В., Дуби- няк С.А. Теорія технічних систем. – К.– Тернопіль: Б. в., 1998. – 310 с. Полонский Л.Г. Периодизация развития техники напыления газотермиче- ских покрытий. В статье рассмотрены принципы научного подхода к проблеме пе- риодизации истории развития техники напыления газотермических покритий. Пока- зано, что научной периодизацией является ограничение основных временных отрез- ков развития этой техники, которые в той или иной мере разнятся между собой. Предложено дифференцированное распределение по стадиям, периодам и этапам. Polonsky L.G. Periodization of development of technics of a dusting of gas thermal coverings. In article principles of the scientific approach to a problem of a periodization of history of development of technics of a dusting gas thermal coverings are considered. It is shown that a scientific periodization is restriction of the basic time pieces of development of this technics which it is to some extent separated among themselves. The differentiated dis- tribution on stages, the periods and stages is offered.

Періодизація розвитку техніки напилення газотермічних покриттів

Institution

Ähnliche Einträge