Методологічний підхід до оцінки гнучкості підприємств

Розглянуто методологічні засади оцінки стратегічної гнучкості підприємства. Запропоновано комплексний методологічний підхід до оцінки стратегічної гнучкості на основі симбіозу різних підходів, що дає змогу охопити усі ланки ланцюга цінностей підприємства у процесі оцінки та аналізу стратегічної гнуч...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
Hauptverfasser:	Клівець, П.Г., Нечепуренко, Д.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77114
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Методологічний підхід до оцінки гнучкості підприємств / П.Г. Клівець, Д.О. Нечепуренко // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 38–42. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77114
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-771142015-02-22T03:01:41Z Методологічний підхід до оцінки гнучкості підприємств Клівець, П.Г. Нечепуренко, Д.О. Наукові статті Розглянуто методологічні засади оцінки стратегічної гнучкості підприємства. Запропоновано комплексний методологічний підхід до оцінки стратегічної гнучкості на основі симбіозу різних підходів, що дає змогу охопити усі ланки ланцюга цінностей підприємства у процесі оцінки та аналізу стратегічної гнучкості підприємства в сучасних умовах. Рассмотрены методологические основы оценки стратегической гибкости предприятия. Предложен комплексный методологический подход к оценке стратегической гибкости на основе симбиоза различных подходов, что позволяет охватить все звенья цепочки ценностей предприятия в процессе оценки и анализа стратегической гибкости предприятия в современных условиях. The article describes the methodological basics for the assessment of the enterprise strategic flexibility. The authors offered a complex methodological approach to the strategic flexibility evaluation based on the symbiosis of different approaches that allows cover all parts of the enterprise value chain in the process of evaluation and analysis of enterprise’s strategic flexibility in modern conditions. 2014 Article Методологічний підхід до оцінки гнучкості підприємств / П.Г. Клівець, Д.О. Нечепуренко // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 38–42. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77114 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Клівець, П.Г. Нечепуренко, Д.О. Методологічний підхід до оцінки гнучкості підприємств Вісник економічної науки України
description	Розглянуто методологічні засади оцінки стратегічної гнучкості підприємства. Запропоновано комплексний методологічний підхід до оцінки стратегічної гнучкості на основі симбіозу різних підходів, що дає змогу охопити усі ланки ланцюга цінностей підприємства у процесі оцінки та аналізу стратегічної гнучкості підприємства в сучасних умовах.
format	Article
author	Клівець, П.Г. Нечепуренко, Д.О.
author_facet	Клівець, П.Г. Нечепуренко, Д.О.
author_sort	Клівець, П.Г.
title	Методологічний підхід до оцінки гнучкості підприємств
title_short	Методологічний підхід до оцінки гнучкості підприємств
title_full	Методологічний підхід до оцінки гнучкості підприємств
title_fullStr	Методологічний підхід до оцінки гнучкості підприємств
title_full_unstemmed	Методологічний підхід до оцінки гнучкості підприємств
title_sort	методологічний підхід до оцінки гнучкості підприємств
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77114
citation_txt	Методологічний підхід до оцінки гнучкості підприємств / П.Г. Клівець, Д.О. Нечепуренко // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 38–42. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT klívecʹpg metodologíčnijpídhíddoocínkignučkostípídpriêmstv AT nečepurenkodo metodologíčnijpídhíddoocínkignučkostípídpriêmstv
first_indexed	2025-07-06T01:27:28Z
last_indexed	2025-07-06T01:27:28Z
_version_	1836858997159755776
fulltext	КЛІВЕЦЬ П. Г., НЕЧЕПУРЕНКО Д. О. 38 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ ренко НААН. В состав Подольского НЦ НААН и МОН Украины мог бы войти Институт кормов и сельского хозяйства Подолья НААН (Винница) и другие вузы этого региона. Список использованных источников 1. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат України. — К., 2009. — 365 с. 2. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат України. — К., 2013. — 287 с. 3. Наука України: Стат. зб. / Мінстат України. — К., 1995. — 106 с. 4. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат України. — К., 2003. — 340 с. 5. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат України. — К., 2005. — 360 с. 6. Статистичний щорічник України за 1998 р. / Держкомстат України; за ред. О.Г. Осауленка; відп. за вип. В.А. Головко. — К.: Техніка, 1999. — 576 с. 7. Статистичний щорічник України за 2012 р. / Держкомстат України. — К.: Держаналітформ, 2013. — 551 с. 8. Статистичний щорічник України за 2001 р. / Держкомстат України; за ред. О.Г. Осауленка; відп. за вип. В.А. Головко. — К.: Техніка, 2002. — 646 с. 9. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат України. — К., 2007. — 350 с. 10. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат України. — К., 2002. — 316 с. 11. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат України. — К., 2011. — 282 с. П. Г. Клівець академік АЕН України Д. О. Нечепуренко м. Дніпропетровськ МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ ГНУЧКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ Постановка проблеми. Українські металурги під перехресним вогнем міжнародних санкцій, торгівель- них обмежень та згортання національних програм підтримки промисловості знаходяться у критичному фінансово-економічному стані. У такій ситуації важ- ливо вчасно відчувати й реагувати на ринкові коли- вання, перевага сьогодні на боці того, хто скоріше, а не краще відреагує на зміни середовища. Таким при- кладом може бути зростання популярності міні- заводів у металургійному виробництві, що відрізня- ються більш низькими витратами і гнучкістю управ- ління, ніж великі підприємства. Ступінь гнучкості та адаптивності як галузі в цілому, так і окремого мета- лургійного підприємства набувають значної актуаль- ності. Останніми роками чимало уваги приділялося теоретичним дослідженням інструментів стратегічно- го розвитку металургійних підприємств, однак пи- тання стратегічної оцінки гнучкості підприємства у кризовий період залишається недостатньо висвітле- ним у сучасній науковій літературі. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед вітчизняних науковців, що займалися питаннями стратегій підприємств, про необхідність розробки теорії та практики оцінки гнучкості підприємства висловлювались А. Градов [2], Т. Гринько [3], А. Ко- лосов [5], В. Самочкін [8], М. Ситницький [9], М. Чорна [10], Д. Шатілова [11], Н. Шматько [12], В. Пастухова та ін. Аналіз робіт, пов’язаних з зазначе- ною тематикою, свідчить, що окремі питання дослі- дження стратегічної гнучкості підприємства залиша- ються дискусійними. Немає обґрунтованого методо- логічного підходу до вирішення цієї проблеми, і на- віть окремі процедури оцінювання стратегічної гнуч- кості підприємства потребують удосконалення мето- дичного забезпечення, не досліджено особливості взаємодії складових стратегічної гнучкості підприємс- тва, що не дає змогу проводити їх комплексний ана- ліз. Це зумовило актуальність теми даної статті, фор- мулювання її мети і завдань. Мета дослідження полягає у поглибленні теоре- тичних і методичних засад та розробці методичного інструментарію щодо оцінки стратегічної гнучкості підприємства, який зміг би забезпечити всебічну оці- нку гнучкості підприємства на всіх ланках ланцюга створення цінності. Виклад основного матеріалу. У сучасній науковій літературі зустрічаються публікації, присвячені стра- тегічній гнучкості підприємств, однак переважна бі- льшість авторів оперують підходом, який запропоно- ваний ще І. Ансоффом [1]. Інші спираються на екс- пертні методи оцінки цього показника. Кожен підхід має свої недоліки, на які вітчизняні науковці вказу- ють у своїх наукових працях. Адаптивність підприємств, фірм за умов змінно- го ринкового середовища відзначалась як одна з важ- ливих умов діяльності ще засновниками стратегічного менеджменту, зокрема І. Ансоффом, та ін. Цю думку розподіляли й вітчизняні фахівці, такі як В. Самоч- кін, М. Ситницький та ін. Однак так і не з’явилося методичного обґрунтування, яке дозволяло б оцінити гнучкість у цілому, визначити її як стратегічну альте- рнативу. Задача полягає в тому, щоб експертні оцін- ки базувалися не лише на здоровому глузді, а спира- лися на кількісні показники. Більш за те, ці показни- ки повинні мати стратегічну спрямованість, що до- зволило б обґрунтувати гнучкість як самостійний і важливий напрямок серед інших альтернатив діяль- ності суб’єктів ринкових відносин. Вперше термін «стратегічна гнучкість» запропо- нував американський вчений російського походжен- ня І. Ансофф. Він розумів її як передумову підготов- ки, яка дає можливість підприємству готуватися до можливих несподіваних змін на обох фронтах — вну- трішньому і зовнішньому. Він зазначав, що «внутрі- шня гнучкість досягається шляхом такої внутрішньо фірмової координації, за якої потужності, матеріаль- ні, професійні та управлінські ресурси фірми можуть бути швидко й легко переведені з однієї стратегічної зони господарювання в іншу. Вищий ступінь гнучко- сті — це повна фінансова ліквідність: швидке перет- ворення всіх ресурсів фірми в гроші», разом із цим «зовнішня гнучкість визначається розподіленням ри- зиків у групах зовнішнього впливу, навіть якщо ситу- ація в них нестабільна» [1, с. 65]. КЛІВЕЦЬ П. Г., НЕЧЕПУРЕНКО Д. О. 2014/№2 39 За І. Ансоффом рівень стратегічної гнучкості пі- дприємства можна визначити на основі розрахунку ступеня концентрації обсягів продажів та прибутків із подальшим проведенням «аналізу впливу». Однак зазначений підхід дозволяє оцінити лише зовнішню оборонну гнучкість підприємства без урахування зов- нішньої наступальної та внутрішньої гнучкості. Окрім цього, відсутні вказівки відносно того, у якому випа- дку рівень гнучкості слід вважати низьким, середнім або високим. Н. Шматько займався оцінкою рівня гнучкості на основі оцінки гнучкості окремих бізнес-процесів і підприємства в цілому, визначенням значущості окремих груп факторів мінливості зовнішнього сере- довища за результатами опитування експертів [12, с. 89]. М. Чорна, аналізуючи підходи до формування конкурентних переваг підприємства при швидко змінних ринкових умовах, зазначала, що адаптивний підхід як ключове джерело формування конкурентних переваг розглядав гнучкість (адаптивність) фірми (пі- дприємства) з метою забезпечення можливостей не- гайного реагування на зміни потреб ринку та/або ініціювання виникнення цих потреб при постійній зміні вимог споживачів [10, с. 185]. Т. Гринько, розглядаючи теоретичні засади ін- новаційного розвитку підприємств, проблеми гнучко- го розвитку розглядала в адаптивному управлінні дія- льністю промислового підприємства. Під адаптацією промислового підприємства розуміючи процес прис- тосування підсистем і елементів соціально- економічної системи і функцій, що виконуються нею, до змін зовнішнього середовища [3, с. 208]. О. Шатілова дає таке трактування стратегічної гнучкості — повний обсяг заходів, необхідний для переходу виробництва на випуск нової продукції при зміні виробничої програми з необхідними кількісни- ми та якісними змінами виробничих потужностей [11, с. 219]. М. Ситницький визначає стратегічну гнучкість підприємства як здатність його своєчасно та адекват- но реагувати на зміни і відхилення від стратегічного курсу, що реалізується через комплекс відповідних заходів, націлених на формування конкурентної по- зиції підприємства та підвищення його конкурентос- проможності [9, с. 96]. В. Самочкін у своїх дослідженнях робить акцент на техніко-технологічну базу підприємства та на зда- тність фінансової системи забезпечити її гнучке фун- кціонування. Він розглядає гнучкість як здатність підприємства отримати необхідний результат, що до- зволяє йому без докорінної зміни основних виробни- чих фондів освоювати за стислі строки певну кіль- кість виробів, які можуть бути затребувані ринком і в свою чергу дозволять у майбутньому періоді отримати необхідний результат, що забезпечить виживання й розвиток підприємства [8, с.20]. Отже, більшість вітчизняних вчених, що займа- лися дослідженнями стратегічної гнучкості, переваж- но є послідовниками підходу, запропонованого І. Ансоффом, інші — В. Самочкіна. Ми вважаємо за доцільне скористатися перева- гами усіх перелічених підходів та використати їх для досягнення синергетичного ефекту в оцінці ступеня стратегічної гнучкості підприємства, запропонувавши алгоритм та послідовність розрахунків. Аналіз такого важливого показника, як стратегі- чна гнучкість підприємства, безумовно повинен вра- ховувати всі реалії сьогодення для вітчизняних підп- риємств, галузей та економіки в цілому, їхні внутрі- шні та зовнішні характеристики. Специфіка розвитку економіки змушує враховувати такі детермінанти та орієнтири стратегічного управління підприємством (СУП) у сучасних умовах, що відбивають стан СУП в Україні. 1. Відсутність стабільного, лінійного економіч- ного розвитку: швидкі злети і падіння, напрямок змін не завжди очевидний. 2. Життєвий цикл продукції (ЖЦП) та технології стає надзвичайно коротким. 3. На місце великих промислових компаній як рушійні сили економічного зростання приходять ін- новаційні, орієнтовані на ринок підприємства та фірми. 4. Конкуренція набуває глобального характеру. 5. Домінанта стратегічної орієнтації зміщується у бік ринкової кон’юнктури. 6. Відбувається переорієнтація підприємств на гнучку реакцію і адаптивність. 7. Підприємство віддає перевагу тактичному лі- дерству на противагу стратегічному. Такі умови схиляють нас до необхідності аналізу гнучкості в контексті різних стадій життєвого циклу продукту, технологій і всього підприємства. Ця необ- хідність підсилюється тим фактом, що сьогодні на відміну від класичного підходу формувати і реалізо- вувати стратегічні зміни на підприємстві необхідно не на етапі спаду ЖЦП, а ще на етапі початку наси- чення ринку своєю продукцією. Отже, на цьому від- різку діяльності варто оцінити свої можливості та здатності до оновлень, перетворень і змін, тобто рі- вень своєї гнучкості. Невідривною від теорії ЖЦП є і концепція управління на базі технології «ланцюга цінності підп- риємства» (ЛЦП), що була запропонована М. Порте- ром. Ця концепція відрізняється від доданої/ привне- сеної вартості саме тим, що виходить за рамки внут- рішньої організації виробництва. У ланцюгу ціннос- тей розглядаються процеси не тільки ті, що відбува- ються на підприємстві, але і за його межами. У кла- сичному вигляді ЛЦП за М. Портером виглядає та- ким чином (див. рисунок). Таким чином, ланцюг цінності кожного окремо- го підприємства відтворює макроекономічний загаль- ний ланцюг, що починається від початкового ресурсу і закінчується кінцевим споживачем. У свою чергу, ЛЦП можна розглядати як певний набір видів еко- номічної діяльності, що здійснюються даним підпри- ємством. На нашу думку, саме ЛЦП декомпонує, структу- рує гнучкість як комплексний показник стратегічної діяльності підприємства. Кожна ланка ЛЦП є носієм частини загальної гнучкості підприємства, а сам лан- цюг репрезентує набір стратегічних альтернатив дія- льності підприємства як результат дослідження стра- тегічної гнучкості підприємства (СГП). У табл. 1 представлено характеристику трьох пі- дходів до визначення гнучкості підприємства, що знайшли відображення у працях вітчизняних науков- ців та відбивають хід економічної думки у напрямку дослідження цього явища. Симбіоз цих трьох підходів дає змогу охопити усі ланки ЛЦП у процесі оцінки та аналізу СГП. КЛІВЕЦЬ П. Г., НЕЧЕПУРЕНКО Д. О. 40 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Рисунок. Ланцюг цінності окремого підприємства за М. Портером [7, с. 393] Таблиця 1 Загальний методологічний підхід до визначення гнучкості підприємства Підхід І. Ансоффа Техніко-технологічний підхід Експертний підхід Фінанси та збут Виробнича база Невиробнича сфера П о к а зн и к и частка продажів, прибутків, надхо- дження грошових коштів та капі- таловкладень у загальному їх обся- зі по підприємству в цілому; оцінка ступеня впливу несподіва- нок на діяльність підприємства з урахуванням імовірності та часу їх настання; Rп — рентабельність продажів; О — оборотність капіталу; ФВ — фінансовий важіль; точка беззбитковості; зона фінансової стійкості; строк окупності інвестицій життєвий цикл продукції та технології; Уон = (Rп;О;ФВ;H) — стійкість підприєм- ства до відновлення (економічний потен- ціал); Н — норма прибутку на оновлення; ЧП — чистий прибуток; РП — реалізована продукція; А — активи; ВА — власні активи; ПО — прибуток на оновлення; Зон — здатність підприємства до оновлен- ня; Ко — коефіцієнт оновлення; Топ — період освоєння виробу; Тпр — період виробництва виробу; n — номенклатура виробів. Показники експертних оцінок та ана- лізу зовнішнього середовища. Кількісна оцінка рівня гнучкості: інтегральні показники вагомість кожного показника комплексний показник кількісної оці- нки. Якісна оцінка: оцінка стратегії оцінка зовнішнього середовища. Комплексний інтегральний показник гнучкості Н е д о л ік и Означає рівень гнучкості через оцінювання нестабільності довкіл- ля, а не здатності, властивої підп- риємству. Відсутність комплексності та шка- ли оцінювання Відносна складність розрахунків. Необхідність у зборі додаткової інформа- ції Не враховує техніко-технологічні ас- пекти внутрішньої гнучкості підпри- ємства. Прийнятний переважно для підпри- ємств невиробничої сфери М е то д и к и р о зр а х у н к у Визначення ступеня концентрації продажів і прибутків фірми за кожною СЗГ. Оцінка ступеня впливу несподіва- нок на діяльність підприємства з урахуванням імовірності та часу їх настання Графік точки беззбитковості. Схема ланцюга створення ціннос- ті. Термін окупності інвестицій Розрахунок здатності до оновлення: Кластеризація продукції, (кластерний аналіз продукції підприємства). Встановлення часових залежностей скла- дових циклу освоєння нового виробу для кожної групи виробів (аналіз ЖЦП). Кореляційно-регресійний аналіз циклів освоєння продукції за групами виробів). Визначення коефіцієнта оновлення кож- ної групи виробів. Визначення імовірнісного коефіцієнта оновлення виробів. Визначення здатності до оновлення. Розрахунок стійкості до оновлення: полягає у розрахунку техніко-економічних показників, що встановлять фінансову стійкість та синтезовані показники зага- льної стійкості до оновлення Якісна оцінка: аналіз конкурентних сил, що діють у галузі; методи матричного стратегічного ана- лізу — БКГ, ADL/LC, Матриця McKinsey тощо. Кількісна оцінка: здійснюється на основі інтегральних показників гнучкості та їх вагомості. Дані показники визнача- ються на основі методу експертних оцінок. За результатами проведеного аналізу визначених груп факторів, кількісних показників та експертних оцінок буду- ється таблиця інтегральної оцінки рівня стратегічної гнучкості підприєм- ства Сировина Дослід- ження та розробки Вироб- ництво Маркетинг Розподіл (дистриб’юція) Обслуго- вування Первинні види діяльності Виробництво й інфраструктура фірми Управління людськими ресурсами Технологічний розвиток Матеріально-технічне забезпечення П ід тр и м у ю ч і в и д и д ія л ь н о с ті П е р е в а га КЛІВЕЦЬ П. Г., НЕЧЕПУРЕНКО Д. О. 2014/№2 41 Підхід І. Ансоффа зосереджує на фінансовій гнучкості. Техніко-технологічний підхід розширює спектр оцінюваних показників, враховуючи здатність підприємства оновлювати певну групу виробів або продукт та ЖЦП і підприємства. Експертний підхід може скористатися в оцінці гнучкості як на вхідних позиціях ЛЦП, так і на завершальних стадіях, врахо- вуючи стратегічне позиціонування на стратегічних зонах господарювання підприємства. Експертні мето- ди оцінки СГП прості у використанні, не вимагають збору спеціальної інформації щодо зовнішнього або внутрішнього оточення підприємства, оскільки базу- ються на думці досвідчених експертів. Далі доклад- ніше розкриємо найбільш складний напрямок у за- пропонованому методологічному підході. Мова йде про оцінку гнучкості техніко-технологічної бази під- приємства. Розглянемо гнучкість підприємства з точки зору двох критеріїв гнучкості. Стійкість до оновлення — визначається за техні- ко-економічними показниками підприємства для оцінки результатів діяльності підприємства як перед- умови для оновлення. Здатність до оновлення — здатність освоїти завт- ра вироби, необхідні ринку в наступні періоди, тобто здатність підприємства планувати та прогнозувати процес свого оновлення. При оцінці гнучкого розвитку підприємства у стратегічному контексті, який наразі визначається скороченням життєвого циклу як продукту, так і тех- нологій, безумовно важливе врахування кадрової по- літики та структури управління. За пропонованою методикою стійкість до онов- лення розраховується через показники рентабельності продукції, оборотності активів, фінансового важелю та прибутку на оновлення й виражається відношен- ням прибутку на оновлення (ПО) до власних активів (ВА) за формулою [8, с. 81] Сон ПОВА. Розраховується нормативне значення стійкості до оновлення Сон та фактичне Сонф. Таким чином, показник стійкості до оновлення може бути визначе- ний за формулою ∆Сон СонфСон . Якщо ΔСон ≥1, то становище підприємства стій- ке, ΔСон <1 — становище нестійке, і чим ближче його значення до нуля, тим нижче стійкість [8, с. 82]. Здатність до оновлення як друга складова части- на стратегічної гнучкості оцінюється також через комплекс показників (табл. 2). У результаті аналізу та оцінки ключових чинників формуються узагальнені характеристики здатності до оновлення підприємства. Таблиця 2 Оцінка здатності підприємства до оновлення Етапи визначення показників здатності до оновлення Методика оцінки (агрегатний вид фор- мули) Критерій Показник Кластеризація проду- кції Кластерний аналіз Експертна оцінка Статистичні діапазони змін Експертно-досвідні градації Параметри виробів проми- слового підприємства Встановлення часо- вих залежностей складових циклу освоєння нового ви- робу для кожної гру- пи виробів Кореляційно- регре- сійний аналіз циклів освоєння продукції за групами виробів Топ =t1 0 ; Тпр t5 0 Інформація оцінюється за крите- ріями загальної теорії статистики Тривалість етапів освоєння й виробництва нового виро- бу, показники роботи пер- соналу на різних стадіях освоєння; , , , , — середній час на відповідно НДДКР, підгото- вку, освоєння виробництва, виробництво та реалізацію продукції Визначення коефіці- єнта оновлення кож- ної групи виробів Коi=Топі/Тпрі Детермінований стан виробницт- ва Топі — час освоєння і-го виробу; Тпрі — час виробництва та реалізації і-го виробу Визначення імовірні- сного коефіцієнта оновлення виробів К'oi = t1+t2+t3 t4+t5 Врахування ринкових умов гос- подарювання і — середній час підготовки виробництва та реалізації продукції Визначення здатності до оновлення ΔЗон = К'oi Коi →К'oi>Кoi Зобmax>Зоб>1 — спри- ятлива зона гнучкості та великі технічні можливості; →К'oi<Кoi Зобmin<Зоб<1 — менша гнучкість та технічні можливості Зобmax — максимально мож- ливе значення здатності до оновлення; Зобmin — мінімально можли- ве значення здатності до оновлення Етап кластеризації, безумовно, визначає хід по- дальших розрахунків і є досить неоднозначним для різних галузей економіки. Наприклад, у трубопрокат- ному виробництві кластеризація (сегментація) може здійснюватись за достатньо стійкими критерійними відзнаками. Так, серед показників для табл. 2 можна обрати такі показники, що характеризують продук- цію: вага труби, типова довжина, діаметр, товщина КОРІНЄВ В. Л. 42 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ стінки, чистота поверхні чи розмір штучного дефекту. Найбільш простою є кластеризація за технологією виготовлення труб: безшовні, зварні, катані, тягнуті труби тощо. Але у машинобудуванні чи харчовій промисловості, де надзвичайно широкий асортимент виробів, слід використовувати апарат математичної статистики, наприклад, запропонований В. Н. Са- мочкіним. Висновок. Розроблено загальний методологічний підхід до обґрунтування типових стратегічних альтер- натив діяльності, до формування з них наборів, ре- комендованих для діяльності в типових умовах [6, с. 321-328]. Зараз пропонується обов’язкова оцінка гну- чкості підприємств, оцінка їх здатності до швидкої перебудови організації, до креативності як необхідної якості, що стає умовою виживання в динамічних ри- нкових ситуаціях. Запропонована методика кількісної оцінки доповнює фінансовий та експертний підходи до оцінки здатності підприємства до оновлення та перебудови, що дозволить реально підійти до вибору варіантів, шляхів діяльності, орієнтованих на динамі- ку попиту та пропозиції у бізнес-середовищі. Список використаних джерел 1. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. — М.: Экономика, 1989. — 519 с. 2. Градов А.П. Экономическая стратегия фир- мы. — 3е изд. — СПб.: СпецЛит, 2000. — 589 с. 3. Гринько Т.В. Теоретико-методологічні засади адаптивного інноваційного розвитку / Т.В. Гринько // Економіка пром-сті. — 2011. — № 2. — С. 207-210. 4. Клівець П.Г. Стратегія підприємства [Текст]: навч. посіб. / П.Г. Клівець. — К: Академвидав, 2007. 5. Колосов А.Н. Адаптивная организация деяте- льности предприятия [Текст] : монография / А. Н. Колосов ; Восточноукраинский национальный ун-т им. Владимира Даля. — Луганск : ВНУ им. В. Даля, 2008. — 440 c. 6. Нечепуренко Д. О. Інваріантні методологічні підходи до визначення стратегічних альтернатив / Д. О. Нечепуренко // Актуальні проблеми економіки. — 2011. — № 7. — С. 321-329. 7. Портер М. Конкуренція / М. Портер. — М.: Видавничий дім «Вільямс», 2005. — 608 с. 8. Самочкин В.Н. Гибкое развитие предприя- тия: Анализ и планирование / В.Н. Самочкин. — М.: Дело, 1999. — 336 с. 9. Ситницький М. Етапи управління стратегіч- ною гнучкістю підприємства / М. Ситницький // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Шевченка. Економіка. — 2009. — № 107-108. — С.96-100. 10. Чорна М.В. Трансформація підходів до ви- значення джерел формування конкурентних переваг підприємства / М.В. Чорна // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 1(15). — С. 184-186. 11. Шатілова О.В. Стратегічна гнучкість підп- риємства: сутність категорії та підходи до класифіка- ції / О.В. Шатілова // Економіка підприємства: тео- рія та практика: зб. Матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф.; 12 жовт. 2012 р. — К. : КНЕУ, 2012. — 331 с. 12. Шматько Н.М. Оцінка гнучкості підпри- ємств і бізнес-процесів за даними машинобудівних підприємств Харківської області / Н.М. Шматько // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 3. — С. 89-93. В. Л. Корінєв академік АЕН України м. Запоріжжя МАРКЕТИНГОВИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ ЦІНОВОЮ ПОЛІТИКОЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ Постановка проблеми. Досвід економічно розви- нених країн переконливо свідчить, що цінова політи- ка в умовах ринку має бути маркетинговою, тобто орієнтованою в першу чергу на врахування особливо- стей попиту та конкуренції. Проте становлення мар- кетингового ціноутворення на вітчизняних підприєм- ствах відбувається надто повільно, що значною мірою пояснюється відсутністю необхідного теоретичного та методичного забезпечення процесу формування ціно- вої політики. Саме безперервний процес взаємоузгодження взаємодії елементів маркетингу дозволяє підприємст- вам активно розвиватись, конкуруючи на ринку в умовах вітчизняного ринку. Однак досі залишається недостатньо розробленою проблема функціонування підприємств на засадах концепції маркетингу, яка є провідною в теперішніх умовах функціонування. То- му удосконалення маркетингового підходу до управ- ління підприємством за рахунок впровадження кон- цепції маркетингу в його діяльність, розкриття осно- вної суті структурних елементів даного процесу та їх взаємодії потребує уточнення процесу формування і прийняття управлінського рішення стосовно рівня ціни на продукцію підприємства при реалізації її на конкурентному ринку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пробле- мам ціноутворення та управління ціновою політикою на підприємстві присвячені дослідження таких відо- мих вітчизняних та зарубіжних науковців, як Л. Ба- лабанової, А. Длігача, В. Гальпєріна, О. Звягінцевої, М. Кордюкової, М. Коржа, І. Падєріна, А. Павленка, Р. Холдена, Л. Шкварчука та інших. Але рекоменда- ції зарубіжних дослідників не можуть бути механічно використані в умовах національної економіки, а роз- робки вітчизняних авторів не завжди є послідовними, містять певні протиріччя і не забезпечують практи- кам достатнього вибору реальних інструментів управ- ління маркетинговою ціновою політикою підприємс- тва. Метою статті є обґрунтування маркетингового підходу до формування та управління ціновою полі- тикою на підприємстві з урахуванням особливостей реалізації його продукції на конкурентному ринку. Виклад основного матеріалу. Зміна загальної концепції ціноутворення при переході до маркетин- гового підходу зумовлює необхідність відповідного перегляду теорії управління ціновою політикою на Макет_2-2014_Part38 Макет_2-2014_Part39 Макет_2-2014_Part40 Макет_2-2014_Part41 Макет_2-2014_Part42

Методологічний підхід до оцінки гнучкості підприємств

Institution

Ähnliche Einträge