Ринковий менеджмент України в контексті «польського дива»
Досліджено особливості ринкового менеджменту в Україні та Польщі, визначено ступінь ефективності основних інструментів щодо досягнення цілей економічної політики, окреслено заходи щодо піднесення ефективності ринкового менеджменту в Україні задля побудови соціальної економіки....
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Назва видання: | Вісник економічної науки України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77118 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ринковий менеджмент України в контексті «польського дива» / І.І. Кукурудза // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 57–62. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77118 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-771182015-02-22T03:01:46Z Ринковий менеджмент України в контексті «польського дива» Кукурудза, І.І. Наукові статті Досліджено особливості ринкового менеджменту в Україні та Польщі, визначено ступінь ефективності основних інструментів щодо досягнення цілей економічної політики, окреслено заходи щодо піднесення ефективності ринкового менеджменту в Україні задля побудови соціальної економіки. Исследованы особенности рыночного менеджмента в Украине и Польше, определена степень эффективности основных инструментов достижения целей экономической политики, очерчены меры по повышению эффективности рыночного менеджмента в Украине с целью построения социальной экономики. In the article peculiarities of market management in Ukraine and Poland were investigated. Besides, efficiency level of economic policy goals achievement basic instruments was determined. The author outlined measures focused on enhancement of market management efficiency in Ukraine with the purpose of social economy building. 2014 Article Ринковий менеджмент України в контексті «польського дива» / І.І. Кукурудза // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 57–62. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77118 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові статті Наукові статті |
| spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Кукурудза, І.І. Ринковий менеджмент України в контексті «польського дива» Вісник економічної науки України |
| description |
Досліджено особливості ринкового менеджменту в Україні та Польщі, визначено ступінь ефективності основних інструментів щодо досягнення цілей економічної політики, окреслено заходи щодо піднесення ефективності ринкового менеджменту в Україні задля побудови соціальної економіки. |
| format |
Article |
| author |
Кукурудза, І.І. |
| author_facet |
Кукурудза, І.І. |
| author_sort |
Кукурудза, І.І. |
| title |
Ринковий менеджмент України в контексті «польського дива» |
| title_short |
Ринковий менеджмент України в контексті «польського дива» |
| title_full |
Ринковий менеджмент України в контексті «польського дива» |
| title_fullStr |
Ринковий менеджмент України в контексті «польського дива» |
| title_full_unstemmed |
Ринковий менеджмент України в контексті «польського дива» |
| title_sort |
ринковий менеджмент україни в контексті «польського дива» |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Наукові статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77118 |
| citation_txt |
Ринковий менеджмент України в контексті «польського дива» / І.І. Кукурудза // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 57–62. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT kukurudzaíí rinkovijmenedžmentukraínivkontekstípolʹsʹkogodiva |
| first_indexed |
2025-07-06T01:27:38Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:27:38Z |
| _version_ |
1836859008007274496 |
| fulltext |
КУКУРУДЗА І. І.
2014/№2 57
втрат, пов’язаних із захворюваністю працівників, оп-
тимізації показників руху робочої сили [5].
З метою попередження необґрунтованих з точки
зору ефективності фінансових витрат роботодавця на
реалізацію соціального пакета пропонується проводи-
ти попередню оцінку впливу соціального пакета на
якісні характеристики персоналу та ефективність йо-
го діяльності. Таку оцінку можливо було б зробити
через вибіркові обстеження з питань витрат на робо-
чу силу. Проте результати дослідження свідчать, що
стандартна класифікація витрат на робочу силу уне-
можливлює здійснення якісної оцінки впливу догові-
рного регулювання індивідуальних трудових відносин
на показники результативності праці. Тому виникає
потреба удосконалення статистичної звітності та за-
провадження Державною службою статистики Украї-
ни чіткого розподілу елементів витрат на робочу си-
лу, в тому числі договірного регулювання на індиві-
дуальні та колективні, передбачені законодавством,
колективними договорами (угодами) та документами
регулювання індивідуальних соціально-трудових від-
носин (соціальними пакетами).
Список використаних джерел
1. Концепція розробки та запровадження систе-
ми надання роботодавцями соціальних пакетів як
складової соціального захисту працівників / Мініс-
терство праці та соціальної політики України [Елект-
ронний ресурс]. — Режим доступу:
http://www.lir.lg.ua/ soc_partnerstvo.html.
2. Новак І. Соціальний пакет як механізм удо-
сконалення оплати праці / І. Новак // Україна: аспе-
кти праці. — 2008. — № 2. — С. 6-12.
3. Орлова В.К. Компенсаційний пакет як стиму-
лююча частина витрат на персонал / В.К. Орлова,
І.Б. Камінська // Економіка промисловості. — 2011.
— № 4 (56). — С. 330-333.
4. Праця України у 2012 році: Стат. зб. / Держс-
тат України. — К., 2013. — 322 с.
5. Сайт державної служби зайнятості України
[Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://www.dcz.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=
82551&cat_id=6494158.
6. Українське суспільство — 2013 (Думки, оцінки
й умови життя населення України): Щорічне опиту-
вання населення України / Інститут соціології НАН
України, 2013. — 96 с.
7. Цимбалюк С. Компенсацій пакет: сутність,
структура, вимоги щодо формування / С.Цимбалюк
// Україна: аспекти праці. — 2011. — № 1. — С. 3-10.
8. Цимбалюк С.О. Соціальний пакет: сутність,
природа та мотиваційна роль / С. О.Цимбалюк //
Соціально-трудові відносини: теорія та практика. —
2011. — № 1. — С. 39-47.
9. Юрков М. Соціальний пакет як різновид со-
ціальної діяльності підприємства: правові аспекти /
М. Юрков // Право України. — 2007. — № 7. — С. 38-
41.
І. І. Кукурудза
академік АЕН України
м. Черкаси
РИНКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ «ПОЛЬСЬКОГО ДИВА»
Постановка проблеми. Світовий досвід переко-
нує, що менеджмент як наука про принципи, методи,
засоби і форми управління при інших рівних робить
вирішальний вплив на результати господарювання. А
це означає, що тема нашого дослідження є достатньо
актуальною для кожної країни, і в першу чергу для
країн, які здійснюють або здійснили ринкові перет-
ворення економіки. Напевно, саме через це вже по-
над двадцять років у середовищі вітчизняних вчених,
політиків і практиків ведуться гарячі дискусії щодо
того, які саме принципи, методи, засоби і форми
управління слід застосовувати, аби сформувати висо-
коефективну соціально орієнтовану ринкову еконо-
міку. Принаймні таку, як у деяких наших сусідів, які
починали ринкові перетворення з тієї ж планової
системи, що існувала раніше в Україні, але змогли
валовий внутрішній продукт (ВВП) у порівняльних
цінах збільшити в рази порівняно з дореформеним
періодом.
Аналіз останніх публікацій. Проблемам ринкового
менеджменту присвячені роботи багатьох вітчизняних
і зарубіжних вчених, серед яких оригінальними по-
ложеннями та висновками вирізняються М. Біло-
польський, О. Біляєв, В. Вельфе, В. Геєць, П. Дру-
кер, Гж. Колодко, М. Чумаченко, А. Чухно та інші.
Багато авторів розглядали проблеми менеджменту
стосовно особливостей формування та функціону-
вання ринкових відносин у національній економіці.
Такий аналіз дозволяє на базі зарубіжного досвіду
робити певні корекції національного менеджменту, а
отже, він (аналіз) є доволі продуктивним.
Метою статті є порівняльний аналіз ринкового
менеджменту України та Польщі — країн, економіки
яких мали багато спільних рис на старті ринкових
перетворень.
Справа в тому, що українські та польські рефо-
рматори, як і реформатори багатьох інших постсоціа-
лістичних країн, не утрудняли себе розробленням
основ реформування економіки, оскільки міжнарод-
ний валютний фонд (МВФ) люб’язно запропонував
їм неоліберальну модель, яку до цього вже впрова-
джували в ряді країн так званого «третього світу» і
яка не зробила економіки цих країн високоефектив-
ними. Причому запропонували якраз ту модель, яка
з-поміж інших шкіл неолібералізму була найменш
продуктивною. Як відомо, неолібералізм включає в
себе декілька шкіл, які поряд з тим, що виступають
за лібералізацію економіки, використання принципів
вільного ціноутворення, провідну роль приватної
власності, обмежене втручання держави в економіку
тощо, мають певні відмінності, породжені особливос-
тями ідейних витоків і соціально-економічних умов
становлення та розвитку неолібералізму в різних кра-
їнах. Найбільш відомими є фрайбурзька школа в Ні-
меччині (В. Ойкен, В. Репке, Л. Ерхард та ін.), чика-
зька (монетаристська) школа в США (Л. Мізес,
М. Фрідмен, А. Шварц та ін.), лондонська школа (Е.
Кеннан, Л. Робінсон та ін.).
КУКУРУДЗА І. І.
58 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Для країн з перехідною економікою на старті
ринкових перетворень більш плідною могла би бути
модель, побудована на засадах переосмислення теорії
і практики фрайбурзької школи, тобто німецького
неолібералізму, який більшою мірою, ніж англо-
американський, орієнтований на загальнолюдські
цінності, зокрема такі, як повага до власності, до-
тримання населенням моральних і правових норм,
чесність, ощадливість, повага до законів і державної
влади тощо. Проте Україні і Польщі, як і багатьом
іншим, було нав’язано американську (монетаристсь-
ку) модель реформування економіки.
Виклад основного матеріалу. Хоча менеджмент як
наука про принципи, методи, засоби і форми управ-
ління має багатовікову історію, у середовищі вчених,
політиків і практиків поки що нема єдиної думки
щодо сфери застосування самого терміна «менедж-
мент». У суспільній свідомості і науковому світі ме-
неджмент взагалі, як правило, ототожнюють з «мене-
джментом бізнесу», тобто звужують сферу його засто-
сування. На наш погляд, менеджмент як наука про
управління не повинен обмежуватися лише сферою
бізнесу. Його застосування цілком виправдано в ко-
жній сфері життєдіяльності суспільства, коли йдеться
про управління організацією. Виходячи з цього, вва-
жаємо цілком правомірним і коректним говорити про
менеджмент держави як супер-організації, яка пов-
ною мірою наділена владними повноваженнями і
відповідно з ними несе певну відповідальність. Як
зазначає П. Друкер, «кожний, хто наділяється влад-
ними повноваженнями, бере на себе і відповідну цим
повноваженням відповідальність» [1, с. 16].
Сказане стосується не тільки менеджменту дер-
жави як супер-організації в цілому, а й кожного по-
садовця усіх рівнів державного управління. Кожний з
них повинен забезпечувати виконання організацією
(державою) своїх функцій і задоволення тих суспіль-
них потреб, які й обумовили появу цієї організації.
Проте запропонована Україні та Польщі модель рин-
кових перетворень була спрямована на те, щоб мак-
симально відсторонити державний менеджмент від
виконання конкретних функцій щодо служіння інте-
ресам суспільства. Аналіз менеджменту України в
контексті польського досвіду реформування економі-
ки або, як полюбляють говорити окремі українські
політики та економісти, в контексті «польського ди-
ва», переконливо доводить, що ринковий менедж-
мент можна здійснювати як в інтересах посилення
економічної могутності країни та підвищення добро-
буту всього її населення, як це має місце у Польщі,
так і в інтересах горстки високопоставлених посадов-
ців, їхніх родичів, друзів, сусідів, як це має місце в
Україні. Якщо не брати до уваги окремі спільні риси
ринкового менеджменту (активізацію товарно-
грошових відносин, створення вільних економічних
зон, перетворення робочої сили на товар тощо), то
характер, методи здійснення і наслідки управлінських
рішень в Україні і Польщі виявились діаметрально
протилежними.
Характерно, що ця протилежність проявилася
вже в тому, як згадані нами країни готувалися до ре-
формування своїх економік, наскільки повно враху-
вали той незаперечний факт, що навіть найкраща
економічна теорія може служити теоретичною базою
для прийняття політичних рішень лише в тому випа-
дку, коли вона адаптована до умов і традицій даної
країни. Кожна країна повинна знайти свій власний,
унікальний шлях реформ. В Україні, наївно поклав-
шись на «всемогутність» теоретичних засад чиказької
(монетаристської) школи неолібералізму, весь зміст
реформ звели до роздержавлення та приватизації вла-
сності і лібералізації управління економікою. Самоу-
сунення державного менеджменту від виконання
конкретної місії щодо захисту інтересів суспільства
призвело до виникнення ситуації, при якій первісна
економічна свобода для всіх суб’єктів господарюван-
ня невдовзі перетворилася на реальну економічну
владу для небагатьох, на монополію владних еконо-
мічних угрупувань, а в кінцевому рахунку — на зага-
льну групову анархію і державне безвладдя.
В умовах зруйнованих державних інститутів нео-
ліберальна модель трансформації економіки стала
зручним способом перерозподілу національного ба-
гатства, створеного попередніми поколіннями, в ін-
тересах самих же реформаторів на всіх рівнях управ-
ління. Як зазначає відомий спеціаліст у галузі ринко-
вої трансформації постсоціалістичних країн, архітек-
тор польських реформ (і якщо хочете — «польського
дива») Гж. Колодко, в умовах слабкості економічних
інститутів неолібералізм стає інструментом пограбу-
вання і розкрадання [2, с. 313]. Саме цим приваблю-
вала наших реформаторів запропонована МВФ нео-
ліберальна модель ринкових перетворень . Вона дала
можливість одному відсотку населення заволодіти
більш як 90% роздержавлених і приватизованих підп-
риємств промисловості, транспорту, будівництва,
сільського господарства і фінансово-кредитної сфери.
Сьогодні, коли держава гостро відчуває нестачу кош-
тів навіть на забезпечення безпеки країни, 20 україн-
ських олігархічних кланів володіють активами, вар-
тість яких дорівнює дохідній частині державного бю-
джету. Причому навіть в умовах фінансово-
економічної кризи 2008-2009 рр. кількість осіб з річ-
ними доходами понад 10 мільйонів доларів в Україні
продовжувала зростати.
Унаслідок ринкових перетворень, скроєних
МВФ за лекалами неолібералізму чиказької школи,
Україна протягом 90-х років минулого століття була
відкинута на рівень 50-х років. Практично знищено
суднобудівні, машинобудівні, авіабудівні та приладо-
будівні підприємства. Саме через це частка машино-
будування і приладобудування у ВВП останніми ро-
ками становила у середньому трохи більше 2%. Пере-
важну частину ВВП отримували за рахунок реалізації
послуг та експорту сировини. Практично виявилися
зруйнованими галузі промислового свинарства, вів-
чарства, льонарства, втрачено близько 90% фізичного
капіталу в сільському господарстві, розвалено соца-
льну сферу села, стартував і набрав загрозливих обер-
тів процес зникнення з карти України сіл. Порівняно
з 1990 р. виробництво м’яса усіх видів зменшилось у
2,3 раза, а молока — у 2,1 раза, оскільки поголів’я
великої рогатої худоби зменшилось майже на 20 мі-
льйонів голів, корів — майже на 6, свиней — більш як
на 11, овець і кіз — майже на 7 мільйонів.
Зрозуміло, що спад економіки не міг не оберну-
тися зниженням життєвого рівня населення і це
змушений був визнати Президент України Л. Кучма у
«Стратегії подолання бідності». У цьому документі
зазначалося, що перебудова економічних відносин
призвела до різкого зниження рівня життя населен-
ня, зменшення його платоспроможності, розшару-
вання суспільства за рівнем доходів, зростання безро-
біття. З початку ринкових перетворень реальна заро-
бітна плата зменшилась у 3,8 раза, а реальна пенсія —
у 4 рази. Реальна заробітна плата не забезпечує обся-
гів споживання матеріальних благ, достатніх для від-
новлення фізичної та інтелектуальної здатності до
праці [3. с.10]. Констатуючи факти зниження соціа-
льно-економічного розвитку, згадуваний нами Гж.
КУКУРУДЗА І. І.
2014/№2 59
Колодко зазначає, що Україна до рівня свого істори-
чного максимуму (1989-1990 рр.) зможе вернутися
«приблизно в 2017 р. Якраз до ювілею Великої Жовт-
невої соціалістичної революції» [1, с. 107]. Щоправда,
події останніх років дають підстави стверджувати, що
це може статися не раніше 2027 р. Причому лише за
умови суттєвої корекції ринкової моделі, без цього
доведеться чекати ще довше.
До такого висновку підштовхує аналіз польсько-
го досвіду реформування економіки, і передусім того,
результатом якого і стали можливі ті успіхи, які дали
підстави говорити про «польське диво». Цього остан-
нього було досягнуто не завдяки теорії і практиці
неолібералізму чиказької школи, а завдяки рішучій
відмові від них. У ті періоди, коли польські реформа-
тори вибудовували свій менеджмент на засадах орто-
доксального неолібералізму (1990-1993 і 1998-2001
рр.), пише Гж. Колодко, ефект був практично нульо-
вим. Успіх прийшов головним чином тоді, коли були
реалізовані Комплексна програма структурних ре-
форм 1994-1997 рр. — Стратегія для Польщі та Про-
грама оздоровлення державних фінансів (2002-2005
рр.), які у цілому були зорієнтовані на формування
соціальної ринкової економіки, на відміну від Украї-
ни, де за висловами вітчизняних політиків і вчених
будувалося суспільство дикого капіталізму часів так
званого первісного нагромадження капіталу, тобто
капіталізму чотирьохсотлітньої давності. Польща
уникла блискавичного роздержавлення і бездумної
приватизації, активно діяла в напрямі зниження рів-
ня безробіття, забезпечення безробітних соціальними
виплатами, індексації виплат і пенсій з урахуванням
рівня інфляції, стримування зростання нерівності в
розподілі доходів. В окремі періоди велика увага при-
ділялась збереженню і розвитку малого та середнього
бізнесу, що дало можливість зберегти робочі місця і у
підсумку сприяти зростанню зайнятості та підвищен-
ню темпів економічного розвитку.
Не останню роль щодо успішної реалізації про-
грам формування соціальної ринкової економіки у
Польщі відіграло довір’я населення до національного
менеджменту. Представники польського менеджмен-
ту навіть подумати не могли про те, щоб свідомо го-
ворити населенню неправду про можливі наслідки
ринкових перетворень. Вони могли помилятися, мог-
ли допускати помилки при здійсненні тих чи тих ри-
нкових перетворень, але завжди були відкриті до
конструктивного діалогу, терпимі до точок зору своїх
опонентів. Знаючи про все це, польське населення
не ставило під сумнів саму мету ринкових перетво-
рень, а отже, виступало єдиним фронтом і тоді, коли
реалізовувались програми, що базувалися на теорети-
чних засадах ортодоксального неолібералізму, і тоді,
коли програми складалися на рішучій відмові від те-
орії і практики неолібералізму чиказької школи.
В Україні такої єдності волі і дії ринкового ме-
неджменту та населення не було і бути не могло. На
етапі галасливої кампанії щодо пропаганди ринкових
перетворень значна частина населення фанатично
вірила реформаторам, очікуючи райського життя для
себе і нащадків. Їй навіть у дурному сні не могло
приснитися, що реформи обернуться для країни роз-
валом економіки, а для населення — зубожінням.
Вона вірила політикам і засобам масової інформації,
які безсовісно і безсоромно незаслужено чорнили
планову економіку і так само безсовісно і безсоромно
незаслужено хвалили ринкову економіку. При цьому
ми не можемо не навести слова вже цитованого нами
Гж. Колодко, котрий закликав усіх, хто пише про
соціалізм, якого вже нема, і капіталізм, що прийшов
на його місце, бути коректними при порівнянні од-
ного з іншим. «Порівнювати треба так званий реаль-
ний соціалізм, яким він був насправді, особливо в
економічному вимірі, з так званим реальним, сучас-
ним нам постсоціалістичним капіталізмом, яким він
є в дійсності». І тут же вчений констатує, що «до
проведення таких об’єктивних, комплексних порів-
нянь не дозріли ще ні співтовариство економістів, ні
співтовариство істориків економіки. Отже, доведеться
цього ще почекати. Можливо, чергові 20 років, а мо-
же і довше...» [4, с. 145]. Якби на старті ринкових
перетворень населенню чесно сказали, що в країні
буде побудовано дикий капіталізм з тими соціально-
економічними, політико-правовими та морально-
етичними наслідками, з якими воно стикається понад
двадцять років, то воно не тільки не рукоплескало б
реформаторам, а вигнало б їх із країни поганою міт-
лою. А так явна брехня сприймалась «на ура!» і пев-
ною мірою продовжує сприйматися, оскільки олігар-
хічний менеджмент продовжує утримувати монопо-
лію на формування громадської думки. У таких умо-
вах безпосередні виконавці хоч і не проявляють ви-
сокої творчості при виконанні управлінських рішень,
але й не виступають проти їх прийняття.
Сказане зовсім не означає, що в Україні не було
чи нема висококваліфікованих і чесних менеджерів,
здатних вірою і правдою служити суспільству. Такі,
звичайно, були, є і будуть. Але вони не були затребу-
вані. Більше того, на них нацьковували засоби масо-
вої інформації, щоб ті знищували їх морально. Були
випадки, коли знищували і фізично, аби позбутися
конкурентів. Саме тому у політичному та економіч-
ному менеджменті України появилися лідери, котрі
вважали цілком етичним власне збагачення навіть
тоді, коли 99% населення бідувало. Вони лише на
словах виступали за демократію і підвищення якості
життя населення, а на практиці діяли у протилежно-
му напрямі. Можливість появи нечесних менеджерів
обумовлена, не в останню чергу, низьким рівнем
економічного мислення населення, що проявлялося в
нерозумінні можливих наслідків ринкових перетво-
рень і підтримці реформаторів під час виборчих пере-
гонів.
Зовсім інша картина у Польщі. Як зазначає Гж.
Колодко, в окремі періоди польській економіці змог-
ли задати траєкторію «золотої послідовності»: зрос-
тання інвестицій, продуктивності праці, експорту,
валового внутрішнього продукту, індивідуального
споживання, доходів бюджету, суспільного спожи-
вання [4, с. 112, 113]. З урахуванням свого власного
досвіду піднесень і спадів економічного розвитку
польські вчені націлюють державний і корпоратив-
ний менеджмент на виважені управлінські рішення.
Так, В. Вельфе застерігає: з одного боку, відмова від
антикризової політики може призвести до повернен-
ня до консерватизму в економіці, тобто до жорсткої
монетарної політики (високих процентних ставок) і
до консервативної фіскальної політики в інтересах
багатих сімей за рахунок бідних (запровадження лі-
нійного податку на прибуток). Така політика неми-
нуче обмежить внутрішнє споживання та інвестиції,
погіршить розподіл доходів і призведе до зниження
темпів економічного зростання. З ішого боку, існує
небезпека піти курсом популістської економічної і
соціальної політики. Тоді неконтрольоване зростання
зарплат і пенсій може викликати різке підвищення
внутрішнього попиту, що спровокує значне посилен-
ня інфляційного тиску і зруйнує ринкову рівновагу.
У цьому ж напрямі діє і необмежене збільшення
споживчого кредиту [5, с. 35]. Прислуховуючись до
КУКУРУДЗА І. І.
60 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
рекомендацій вчених, польський менеджмент, хай і
не завжди, прагне приймати такі управлінські рішен-
ня, які все ж таки забезпечують зростання довір’я до
нього. А це служить мобілізації зусиль усього суспі-
льства на забезпечення економічного зростання. Ри-
нковий менеджмент Польщі виходив з того, що в
умовах несправедливого розподілу доходів не може
сформуватися високий рівень довіри до лідерів і сис-
теми. Можна було б навести приклади, коли заради
досягнення мети менеджери, в тому числі і головні,
сами йшли на деяке обмеження своїх доходів і цим
об’єднували безпосередніх виконавців управлінських
рішень та стимулювали їх на більш продуктивну і
творчу діяльність. До речі, принцип «рівності жертв»
дуже часто використовується в країнах з високою
культурою менеджменту.
Як вже зазначалося, у Польщі також були сили,
які сповідували доктрину ортодоксального неолібера-
лізму і перебували під впливом гіпнозу МВФ та ін-
ших міжнародних організацій. Саме ці сили в окремі
періоди нав’язували суспільству програми «лібералі-
зації» і «стабілізації», які призводили до економічної
стагнації та уповільнення зростання добробуту насе-
лення. А це означає, що Польща могла б мати ще
більші досягнення. На думку Гж. Колодко, якби не
було періодів, коли польські реформатори вибудову-
вали свій менеджмент на засадах ортодоксального
неолібералізму, то обсяг ВВП Польщі складав би не
180% до рівня 1989 р., а понад 280% [4, с. 149]. Саме
маючи на увазі втрачені потенційні можливості, вче-
ний зазначає, «що ніякого польського дива не було...
Незважаючи на деякі зусилля, бажання побудувати
соціальну ринкову економіку... потерпіло невдачу» [4,
с. 102].
У контексті повного провалу соціально-еконо-
мічної політики в умовах ринкових перетворень в
Україні за успіх Польщі можна тільки порадіти і по-
доброму позаздрити. Які б оцінки соціально-
економічних наслідків реформування економіки не
давали самі поляки, порівняно з нами у них дійсно
має місце економічне диво. Хіба не диво, що ВВП на
душу населення за паритетом купівельної спромож-
ності (ПКС) майже втричі перевищує відповідний
показник для України? Навіть при тому, що, як за-
значає Гж. Колодко, Польща вирізняється як одна з
небагатьох країн у світі, у якій спостерігався колоса-
льний приплив іноземного капіталу і якій половину
зовнішніх боргів «у світлі політичних обставин було
прощено... У світі навряд чи вдасться знайти інші
подібні випадки» [4, с. 97]. Завдяки великим прямим
іноземним інвестиціям країна змогла модернізувати
свій виробничий потенціал, підвищити його техніч-
ний рівень, забезпечити конкурентоспроможність
економіки і наростити свої експортні можливості.
Протягом більш як двадцятирічного періоду ре-
формування економіки в Україні також було два пе-
ріоди деякого пожвавлення соціально-економічного
розвитку на основі активізації припливу іноземного
капіталу і прийняття більш продуманих управлінсь-
ких рішень державним і корпоративним менеджмен-
том. І це пожвавлення наступало головним чином
завдяки тому, що з усієї сукупності принципів, мето-
дів, засобів і форм управління вилучались ті, що
нав’язувалися прихильниками ортодоксального нео-
лібералізму. Однак цього виявилося недостатньо для
того, щоб отримати відчутні соціально-економічні
результати. Міжкланова боротьба за владу і контроль
над потоками матеріальних та грошових ресурсів у
періоди її загострення неминуче відкидала наше сус-
пільство назад.
Як показує досвід вступу України до Світової
організації торгівлі (СОТ), наш менеджмент навіть
там, де інші вступники отримують вагомі вигоди від
членства у цій організації, «умудрився» погодитись на
такі умови вступу, які у підсумку ведуть до неодно-
значних наслідків. Безперечно, вступ до СОТ став
потужним стимулом реформування торгівельного
режиму країни, формування прозорої і передбачува-
ної регуляторної політики, послаблення тарифних і
нетарифних бар’єрів між національним ринком і ри-
нками країн-членів СОТ і сприяв розвитку вітчизня-
ного підприємництва, в тому числі і через вихід на
зовнішні ринки. Проте поспішність, яку проявила
Україна при вступі до СОТ, обернулася постійним
дефіцитом зовнішньої торгівлі у межах 10-15 мільяр-
дів доларів щороку, закриттям багатьох українських
підприємств через неспроможність вистояти в конку-
рентній боротьбі, величезними втратами бюджету і
ліквідацією понад 500 тисяч робочих місць. Нашим
промисловим підприємствам і сільгоспвиробникам
обмежили більше 4 тисяч назв продукції на експорт,
у той час як багаті країни, і передусім Євросоюзу,
отримали широкий доступ на український ринок і
таким чином мають можливість поліпшувати стан
своїх економік за рахунок України. Зіткнувшись із
негативними наслідками вступу до СОТ, український
уряд звернувся з проханням переглянути близько 270
тарифів, проте отримав негативну відповідь [6, с. 14].
Сьогодні є побоювання, що ті самі державні ме-
неджери, котрі поспішно випросили для України
членство в СОТ, так само поспішно і непродумано
підпишуть Угоду про Зону вільної торгівлі з ЄС. У
проекті Угоди з ЄС передбачено для України зни-
ження митних захисних ставок, обмеження експорту
українських товарів, запровадження жорсткої систе-
ми технічних, санітарних, організаційних та інших
нормативів аж до зміни колії залізниці, обмеження
діяльності на енергетичних ринках і т. ін. На думку
аналітиків та експертів, включення України у Зону
вільної торгівлі з ЄС, вразі неспроможності вітчизня-
ного менеджменту відстояти національні інтереси, в
економічному вимірі може викликати такі наслідки:
збільшення в нашу країну потоку імпорту товарів і
зростання збитковості зовнішньої торгівлі; приду-
шення залишків промислового виробництва і неси-
ровинного сільського господарства; зростання безро-
біття і бідності; фактичну загибель оптової і роздріб-
ної торгівлі під конкурентним тиском великих євро-
пейських фірм; зростання до європейських рівнів
споживчих цін при менших у рази зарплатах; подо-
рожчання імпортованих газу та нафти і зменшення їх
транзиту; остаточне перетворення України у сиро-
винну державу з вимираючим та емігруючим насе-
ленням [6, с. 16]. Зрозуміло, що від входження Укра-
їни у Зону вільної торгівлі будуть і позитивні наслід-
ки, але в даному випадку суспільство цікавить перед-
усім те, чи не залишимося вже вкотре у програші, як
це було з ринковими перетвореннями та вступом до
СОТ.
Усі ці побоювання небезпідставні, оскільки
український ринковий менеджмент вже не раз де-
монстрував свою неспроможність (чи небажання)
діяти в інтересах суспільства. Причому навіть тоді,
коли міжнародні організації виділяли, за нашими
вимірами, чималі суми на структурну перебудову
економіки, підтримку та розвиток малого і середньо-
го бізнесу тощо. Випрошуючи кредити у МВФ, Сві-
тового банку, в інших міжнародних фінансових ін-
ституцій, український державний менеджмент декла-
рував необхідність структурної перебудови економіки
КУКУРУДЗА І. І.
2014/№2 61
та інвестиційної політики. З цією метою не раз обі-
цяв орієнтувати економіку на випереджаюче зростан-
ня виробництва предметів споживання, збільшення
фінансування науково-дослідних і дослідно-кон-
структорських робіт, забезпечення високих норм ін-
вестицій в національному доході. Проте жодна з на-
званих позицій не знайшла належного втілення. Так,
замість політики позитивних структурних зрушень в
економіці в країні своєрідними пам’ятниками безгос-
подарності продовжують догнивати високотехнологі-
чні підприємства військово-промислового комплексу,
які при продуманій економічній політиці могли би
бути наповнючами державного бюджету.
Не відбулося і випереджаючого зростання виро-
бництва предметів споживання. Відкривши внутріш-
ній ринок для іноземних товарів, Україна практично
знищила свою легку промисловість. За нашими під-
рахунками, 80-90% промислових товарів, які купує
населення України, мають іноземне походження. А
це означає, що населення України практично висту-
пає в ролі донора чужої економіки.
Ми розуміємо, що польський досвід будівництва
соціальної ринкової економіки неможливо застосува-
ти в Україні без адаптації його до місцевих умов і
традицій. Україна повинна знайти, якщо хочете, ви-
страждати свій власний, унікальний шлях реформ.
Вітчизняний ринковий менеджмент зобов’язаний
знайти принципи, методи, засоби і форми управлін-
ня, які у схожих ситуаціях у сусідів виявилися най-
більш продуктивними або найменш продуктивними.
Це, як мінімум, потрібно для того, щоб вчитися на
чужих помилках і прорахунках, а як максимум — щоб
творчо перенести на національний ґрунт усі позитиви
щодо практики реформування економіки. У цьому
зв’язку ми не можемо залишити поза увагою ті уро-
ки, які, як вчений і архітектор продуктивних етапів
польських реформ, сформулював Гж. Колодко, вихо-
дячи «з польського досвіду епохи драматичних змін»
[4, с. 91].
Перший урок, пише вчений, зводиться до того,
що позитивні наслідки ринкових реформ стали мож-
ливими тільки тому, що подальше реформування
спиралось на ті реформи, які були започатковані ще
у соціалістичну епоху. Вони принесли свою користь,
коли пізніше здійснювалися більш сміливі і більш
глибокі структурні зміни. В Україні, як відомо, всі
попередні напрацювання щодо реформування еконо-
міки не тільки не отримали подальшого поглиблення,
а були бездумно відкинуті і засуджені як витвори
епохи тоталітаризму. Найбільш повно це проявилося,
говорячи словами Гж. Колодко, в реалізації «безумної
ідеї шокової терапії», тобто ідеї ломки відносин влас-
ності [4, с. 91].
Другий урок, що його виводить вчений зі свого
власного досвіду, полягає в тому, що лише правильне
поєднання політики системних змін і політики роз-
витку, орієнтованої на нагромадження і ефективне
розміщення капіталу, забезпечує можливості для
швидкого економічного зростання. Зневажання до
одного із цих компонентів економічної політики пе-
решкоджає досягненню поставлених цілей. Саме за-
вдяки такій політиці, зазначає Гж. Колодко, вироб-
ництво ВВП з розрахунку на душу населення щороку
зростало у середньому на 6,4%. Продуктивність такої
політики підтверджується і досвідом Китаю. На жаль,
в Україні такої політики практично не було, особли-
во політики розвитку, орієнтованої на нагромаджен-
ня і ефективне розміщення капіталу. Замість політи-
ки розвитку ми мали політику проїдання і розкра-
дання [4, с. 93].
Третім уроком Гж. Колодко називає неприпус-
тимість ситуації, коли плутають цілі і засоби в еко-
номічній політиці, оскільки це призводить до жалю-
гідних результатів і підвищення соціальних втрат роз-
витку. Надмірне схиляння перед засобами призводить
до того, що вони починають сприйматися як кінцеві
цілі. Український державний менеджмент, не змігши
відрізнити цілі від інструментів, усю політику еконо-
мічних реформ звів практично до роздержавлення і
приватизації, в той час як роздержавлення і привати-
зація це лише засоби, інструменти досягнення три-
єдиної цілі — підвищення ефективності суспіль-
ного виробництва, побудови соціальної ринкової
економіки і підвищення рівня життя населення [4,
с. 93].
Четвертий урок вчений бачить у тому, що в епо-
ху великих системних перетворень, коли лібералізація
і підвищення відкритості економіки йдуть поруч з
інтеграцією в глобальну систему, фундаментального
значення набуває будівництво інститутів, тобто ство-
рення нових правил ринкової гри та юридичних і
організаційних рамок для їх втілення. Хоча політика
також залишається ключовим фактором, оскільки
удосконалення інститутів саме по собі не забезпечує
поліпшення політики. Остання може стабільно дегра-
дувати внаслідок залежності ще й від інших чинни-
ків. Така ситуація спостерігалась і спостерігається
сьогодні і в Україні. Незважаючи на очевидний про-
грес у будівництві інститутів, економічна політика
деградувала, що найбільш повно проявилося в недо-
статній координації між промисловою і сільськогос-
подарською політикою, а також виробничою і торгі-
вельною політикою [4, с. 95].
П’ятий урок Гж. Колодко як фахівець, котрий
двічі посідав пости міністра фінансів і віце-прем’єра
Польщі, вбачає в тому, що головним джерелом, з
якого фінансується розвиток ринків, які формуються,
були і залишаються внутрішні нагромадження капіта-
лу. Саме через це необхідно приділяти особливо ве-
лику увагу формуванню згаданого капіталу як на рів-
ні макроекономічної політики, так і в системі мікро-
економічних спонукань. При цьому вкрай важливо
адекватно вибудувати фіскальну і монетарну політи-
ку, оскільки вона істотно впливає на прикладну схи-
льність до нагромадження і цим самим робить вирі-
шальний вплив на загальний рівень нагромадження
капіталу та на рівень і динаміку інвестицій. Вчений
не виступає проти спроб залучити максимальні обся-
ги іноземного капіталу, однак із досвіду Польщі та
інших країн нагадує, що безконтрольний приплив
іноземного капіталу інколи призводить до надмірної
залежності від нього, що не завжди корисно для дов-
готривалого зростання. Якщо говорити про Україну,
то слід зазначити, що вона практично не дбає про
побудову такої фінансової системи, яка б сприяла
формуванню внутрішніх джерел фінансування інвес-
тицій. Ми постійно орієнтуємося на іноземний капі-
тал, хоча той ставить нам доволі жорсткі умови [4,
с. 96].
Шостий урок вчений бачить у тому, що глобалі-
зація несе додаткові можливості розвитку і додаткові
загрози розвитку, а це вимагає від менеджменту ви-
сокого професіоналізму, умілого маніпулювання ді-
лемами, що виникають у нових обставинах. Без усьо-
го цього інколи доводиться платити вкрай високу
ціну, скажімо, за приплив спекулятивного капіталу,
надмірну відкритість для зовнішнього світу. Сказане
стосується і участі країни, в тому числі й України, в
інтеграційних процесах. Як говорилося вище, Укра-
ЛЕРНЕР Ю. И.
62 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
їна могла б отримати більшу вигоду від долучення до
СОТ, Якби вітчизняний менеджмент був наполегли-
вим і професійним на перемовинах [4, с. 99].
І нарешті сьомий урок з польського досвіду бу-
дівництва соціальної ринкової економіки. Він зво-
диться до того, що менеджмент має розуміти, що
економічна політика в один і той же час являє собою
і технократичне, і соціальне починання. Зневажання
будь-якого з них автоматично знижує ефективність
політики. Найкращі результати в економічній полі-
тиці приносить вдале поєднання фінансових і соціа-
льних заходів технократичного управління макроеко-
номікою і справжнього соціального діалогу, профе-
сійного прагматизму і чутливості до соціальних пи-
тань. На жаль, сьогодні український менеджмент не
може похвалитися дотриманням хоча б окремих
складових згаданого уроку. Свідченням цього є вкрай
низька соціально-економічна динаміка [4, с. 101].
Висновки. Проаналізовано окремі аспекти досві-
ду ринкових перетворень у Польщі та Україні і наве-
дено уроки, винесені відомим вченим, політиком і
менеджером, для того щоб привернути увагу вітчиз-
няного менеджменту до тих принципів, засобів, ме-
тодів і форм управління, завдяки яким стало можли-
вим так зване «польське диво» і які, при вмілому пе-
ренесенні їх на український ґрунт, могли б стати
ефективними інструментами побудови соціальної
ринкової економіки, виглядати яку суспільство вже
втомилося.
Список використаних джерел
1. Друкер П.Ф. Энциклопедия менеджмента.
Теория управления. Менеджмент: Хрестоматия: В
3 ч. / Авт. сост. Л.П. Черныш, Л.П. Ермалович, Е.М.
Бурак. — Минск: ГИУСТ БГУ, 2007, ч. 2.
2. Колодко Гж. Мир в движении / Гж. Колодко;
пер. с польск. Ю. Чайникова. — М.: Магистр, 2009. —
575 с.
3. Стратегія подолання бідності. Затверджена
Указом Президента України від 15 серпня 2001 року
№ 637/2001 // Урядовий кур’єр. — 2001. — № 149. —
С. 10-11.
4. Колодко Гж. Глобализация, трансформация,
кризис — что дальше? / Гж. Колодко. — М.: Магистр,
2012. — 176 с.
5. Вельфе В. Економічна політика і сучасні
кризи в Польщі / В Вельфе // Економіка України. —
2010. — № 4. — С. 30-36.
6. Важкий вибір. Вчені й політики про варіанти
інтеграції України. — Київ: ТОВ Друкарня «Бізнеспо-
ліграф», 2013. — 96 с.
Ю. И. Лернер
академик АЭН Украины
г. Харьков
МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ПРОГНОЗИРОВАНИЮ ПОКАЗАТЕЛЕЙ
ГОСУДАРСТВЕННОГО БЮДЖЕТА УКРАИНЫ
Постановка и нерешенные части проблемы. Эко-
номическое прогнозирование стало самостоятельным
и широко применяемым направлением экономиче-
ской науки. Основываясь на изучении закономерно-
стей развития различных явлений и процессов, оно
выявляет наиболее вероятные или альтернативные
пути этого развития и дает базу для выбора и обос-
нования экономической политики, соответствующей
намечаемым целям и учитывающей выявленные объ-
ективные стороны рассматриваемых закономерностей
и процессов.
В условиях функционирования экономик раз-
личных типов принципиально, в большей или мень-
шей степени, что план (если таковой имеется) и про-
гноз взаимосвязаны и последний представляет тогда
собой один из этапов планирования. Области эконо-
мики, охватываемые процессом прогнозирования,
необычайно широки. К ним относятся демографиче-
ские процессы и воспроизводство рабочей силы, про-
гноз научно-технического прогресса, прогноз вовле-
каемых в общественное производство природных
ресурсов, прогноз производства важных видов мате-
риальных ресурсов и отраслевые прогнозы, прогноз
общественных потребностей, прогноз финансовых
взаимоотношений в хозяйстве и соответствующих
изменений цен, комплексный прогноз развития
народного хозяйства, экономики страны. Последний
из перечисленных прогнозов и является предметом
анализа в настоящей статье [7; 8].
В условиях разнообразия методик, способов, ме-
ханизмов, инструментов и приемов, применяемых в
конкретных условиях, разработчики прогнозов все с
большей остротой ставят вопрос об их систематиза-
ции для выработки общих принципов построения и
совершенствования методов прогнозирования. Необ-
ходимо обобщение накопленного опыта и заверше-
ние создания научного направления, позволяющего
обоснованно, оптимально и эффективно выбирать
методы и сроки прогнозирования в зависимости от
объекта прогноза, от условий и задач данного про-
гноза, дающего исследователю методы оценки точно-
сти и достоверности получаемых прогнозов. В связи
с этим определенный интерес представляет изучение
практики и методов прогнозирования в разных стра-
нах. Ограниченное до некоторой степени в своих
возможностях и целях из-за отсутствия единого
народнохозяйственного плана прогнозирование в
рыночной экономике имеет, однако, широкую сферу
применения на уровне отдельных фирм; оно накопи-
ло опыт, заслуживающий внимания. Целью такого
изучения является выбор тех приемов и понятий,
которые могут быть использованы для получения
научно обоснованных экономических прогнозов.
Для разработки прогнозов на макроуровне
наибольшее распространение получило применение
динамических моделей. Необходимой предпосылкой
проведения расчетов по таким моделям является ис-
следование тенденций научно-технического прогрес-
са, выражающихся в изменении качественных пока-
зателей: удельной фондоемкости совокупного обще-
ственного продукта и национального дохода, удель-
ных нормативов фондовооруженности и трудоемко-
сти изготовления продукции. Расчеты по динамиче-
ским моделям позволяют, с одной стороны, получать
основные характеристики будущего развития хозяй-
ства страны, с другой стороны, с их помощью можно
Макет_2-2014_Part57
Макет_2-2014_Part58
Макет_2-2014_Part59
Макет_2-2014_Part60
Макет_2-2014_Part61
Макет_2-2014_Part62
|