Методологічні аспекти координації розробки стратегії інноваційного розвитку промислового міста

Розкрито методологічні аспекти координації інноваційного розвитку промислового міста. Сформульовано специфічні принципи забезпечення активізації інноваційного розвитку промислово розвиненого міста. Обґрунтовано, що дотримання їх сприятиме максимізації результативності інноваційного розвитку регіонал...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Лях, І.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77148
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Методологічні аспекти координації розробки стратегії інноваційного розвитку промислового міста / І.І. Лях // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 83–88. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77148
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-771482015-02-23T03:01:57Z Методологічні аспекти координації розробки стратегії інноваційного розвитку промислового міста Лях, І.І. Наукові статті Розкрито методологічні аспекти координації інноваційного розвитку промислового міста. Сформульовано специфічні принципи забезпечення активізації інноваційного розвитку промислово розвиненого міста. Обґрунтовано, що дотримання їх сприятиме максимізації результативності інноваційного розвитку регіонального (місцевого) господарювання. Розроблено типову схему координації Центру інноваційного розвитку промислового міста у межах регіональної інноваційної системи. Раскрыты методологические аспекты координации инновационного развития промышленного города. Сформулированы специфические принципы обеспечения активизации инновационного развития промышленно развитого города. Обосновано, что соблюдение их будет способствовать максимизации результативности инновационного развития регионального (городского) ведения хозяйства. Разработана типовая схема координации Центра инновационного развития промышленного города в рамках региональной инновационной системы. The paper reveals methodological aspects of coordinating innovative development of an industrial city. Specific principles of activation of innovative development are formulated to provide innovative development of an industrial city. It is proved that their application will contribute to maximizing the effectiveness of innovative development of regional (urban) economic management. A typical scheme was developed to coordinate the Centre of Industrial City’s Innovative Development within the regional innovation system. 2014 Article Методологічні аспекти координації розробки стратегії інноваційного розвитку промислового міста / І.І. Лях // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 83–88. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77148 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Лях, І.І. Методологічні аспекти координації розробки стратегії інноваційного розвитку промислового міста Вісник економічної науки України
description	Розкрито методологічні аспекти координації інноваційного розвитку промислового міста. Сформульовано специфічні принципи забезпечення активізації інноваційного розвитку промислово розвиненого міста. Обґрунтовано, що дотримання їх сприятиме максимізації результативності інноваційного розвитку регіонального (місцевого) господарювання. Розроблено типову схему координації Центру інноваційного розвитку промислового міста у межах регіональної інноваційної системи.
format	Article
author	Лях, І.І.
author_facet	Лях, І.І.
author_sort	Лях, І.І.
title	Методологічні аспекти координації розробки стратегії інноваційного розвитку промислового міста
title_short	Методологічні аспекти координації розробки стратегії інноваційного розвитку промислового міста
title_full	Методологічні аспекти координації розробки стратегії інноваційного розвитку промислового міста
title_fullStr	Методологічні аспекти координації розробки стратегії інноваційного розвитку промислового міста
title_full_unstemmed	Методологічні аспекти координації розробки стратегії інноваційного розвитку промислового міста
title_sort	методологічні аспекти координації розробки стратегії інноваційного розвитку промислового міста
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77148
citation_txt	Методологічні аспекти координації розробки стратегії інноваційного розвитку промислового міста / І.І. Лях // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 83–88. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT lâhíí metodologíčníaspektikoordinacíírozrobkistrategííínnovacíjnogorozvitkupromislovogomísta
first_indexed	2025-07-06T01:28:52Z
last_indexed	2025-07-06T01:28:52Z
_version_	1836859085275791360
fulltext	ЛЯХ І. І. 2014/№2 83 І. І. Лях м. Донецьк МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КООРДИНАЦІЇ РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО МІСТА Управління інноваційним розвитком в Україні полягає в координації науково-технічної політики і галузевої промислової політики на національному, регіональному і місцевому рівнях, що сприяє форму- ванню ефективної національної і регіональної інно- ваційних систем. Якою б потужною не була верти- каль влади, вона не в змозі забезпечити створення необхідних умов для розвитку інноваційних процесів за всіма видами економічної діяльності. Зокрема, в Україні одним із стримуючих чинників є велика те- риторія держави. Тому при стратегічному плануванні слід приділяти більшу увагу розвитку місцевого само- врядування і горизонтальним зв’язкам у співпраці та взаємодії суб’єктів господарювання з місцевою адмі- ністрацією. Дієвим таке самоврядування буде лише в тому випадку, якщо регіони матимуть сильну еконо- мічну базу. Питання формування ефективної інноваційної політики у національній та регіональній системах досліджували таки вітчизняні та російські науковці як В.М. Геєць, О.І. Амоша, В.І. Ляшенко, В.П. Вишнев- ський, В.В. Дементьєв, О.І. Татаркін, Л.І. Федулова, А.І. Землянкін, Ю.З. Драчук, Є.О. Монастирний [1- 7] та інші. У працях С.О. Білої [8], М.Ф. Аверкиної [9], М.І. Шичкиної [10] розглядаються підходи до механізмів фінансування і стимулювання регіональ- ного і місцевого розвитку, особливості економічного та соціального розвитку регіонів. Вченими Інституту економіки промисловості НАН України Л.Г. Черво- вою, Л.М. Кузьменко і М.О. Солдак досліджено пи- тання якості інституціонального середовища в регіо- нах та його нормативно-правового забезпечення в умовах формування ефективної інституціональної структури [11, 12]. Наявність численних теоретичних наробок у межах дослідження різноманітних сторін як націона- льного, так і регіонального (міського) рівня управ- ління поєднується з відсутністю системних уявлень про специфічні чинники інноваційного розвитку промислового міста і вирішення проблем його коор- динації. Дана обставина зумовила вибір мети статті, яка потребує подальшого формулювання. Мета статті полягає у визначенні методологіч- них аспектів координації інноваційного розвитку промислового міста з позицій удосконалення регіо- нальної соціально-економічної системи. В умовах нерівномірності господарського роз- витку територій і підтримки інноваційного розвитку економіки зростає роль держави, її промислової полі- тики, яка повинна ураховувати регіональну і місцеву специфіку. У такій ситуації, коли потенціал держав- ної підтримки пріоритетних сфер господарських комплексів істотною мірою знижується, підвищується важливість дієвих заходів підтримки промислової сфери на місцевому рівні. Для підтримки цих дій пріоритетне значення має відновлення індустріально- го потенціалу, залучення інвестицій у модернізацію і нарощування промислового виробництва. Як заува- жують провідні вчені, «одним із головних завдань сучасного етапу розвитку української економіки є формування конкурентоспроможності промислового комплексу інноваційного типу» [13, с. 31]. Підвищення ефективності управління іннова- ційним розвитком міського господарства має забез- печити приведення всіх форм управління у відповід- ність до потреб стратегічного розвитку території. Во- но сприятиме використанню комплексу економічних, нормативно-правових, організаційних, адміністрати- вних важелів з урахуванням принципів сучасності або основних правил для активізації інноваційної діяль- ності. Для досягнення розвитку міста на засадах ін- новацій необхідно враховувати особливості відтворю- вальних процесів, забезпечення інноваційною інфра- структурою, раціональне використання фінансових, трудових, природних ресурсів тощо. Активізація інноваційних процесів у промисло- вому місті ускладнена низкою проблем, які мають системний характер, а саме [9, с. 5]: відсутня чітка та стабільна державна, місцева політика в галузі іннова- ційної діяльності; недосконале нормативно-правове забезпечення стимулювання інноваційної діяльності; недосконалий механізм місцевої підтримки суб'єктів інноваційної діяльності; низький рівень економічної мотивації учасників інноваційного бізнесу; недоско- нала державна політика міжнародного співробітницт- ва у сфері інноваційної діяльності; відсутність адек- ватного механізму використання людського потенціа- лу в ході запровадження інновацій; нерозкритий ін- новаційний потенціал університетів міст. Отже, міста промислово розвинутих регіонів виступають актив- ними гравцями у сегменті відтворення і розповсю- дження інноваційних продукції, товарів і послуг. У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» [14] сформульовано, що до повноважень виконавчих органів міських рад (ст. 27) належать: 1) підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; по- дання раді звітів про хід і результати виконання цих програм; 2) забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефектив- ного використання природних, трудових і фінансових ресурсів тощо. Головним напрямом політики міста встановлено перехід до моделі інноваційного розвитку національ- ної економіки, зокрема на регіональному (місцевому) рівні, що відповідає Концепції реформування держа- вної політики в інноваційній сфері. Метою Концепції є удосконалення системи державного регулювання в інноваційній сфері, зокрема формування економіч- них, структурних і організаційних основ інноваційної діяльності, створення належної інституціональної бази, забезпечення взаємодії різних інституцій під час упровадження інновацій [15]. Визначено, що ре- формування цієї системи здійснюється шляхом удо- сконалення правових основ функціонування іннова- ційної інфраструктури, а саме спрощення процедур утворення інноваційних кластерів, технологічних па- рків, створення та забезпечення функціонування тех- нологічних платформ, наукових парків тощо з ураху- ванням повноважень наукових установ, підприємств та органів виконавчої влади усіх рівнів управління. ЛЯХ І. І. 84 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Такі кроки державної політики дають змогу про- вести відповідні структурні та функціональні зміни у виробництві для створення сприятливих умов щодо: розширення можливостей виробництва; задоволення потреб господарського комплексу міста, який потребує якісної продукції; випуску конкурентоспроможної на світовому рі- вні інноваційної продукції, товарів, послуг. Зауважимо, що відсутні нормативно-правові ак- ти щодо активізації інноваційних процесів у промис- ловому місті, які сприятимуть вирішенню завдань, запропонованих у законодавстві країни. Але іннова- ційна політика полягає в розробленні напрямів і ме- ханізмів впровадження та використання нововведень у виробничій практиці підприємств, установ, органі- зацій з метою забезпечення інноваційного розвитку міста. Для стимулювання економічного розвитку міста на практиці застосовують різноманітні напрями акти- візації місцевої економічної ініціативи, в тому числі [8, с. 7-8]: розвиток підприємництва, створення нових під- приємств, які орієн- туються на місцеві джерела си- ровини і забезпечують, насамперед, потреби внутрі- шнього ринку; сприяння місцевої влади залученню інвестицій та їх ефективному використанню; впровадження інновацій у виробничу сферу, створення нової продукції; розвиток сфери послуг; запровадження й використання різних інструме- нтів і механізмів стимулювання місцевого економіч- ного розвитку (у тому числі програм соціально- економічного розвитку, кластерів, національних про- ектів, механізмів державно-приватного партнерства тощо); розширення сфери дії фінансових інструментів стимулювання місцевого економічного розвитку (у тому числі інвестиційних субвенцій, бюджету розвит- ку у складі місцевого бюджету, комунальних банків, муніципальних цінних паперів, філіалів банківських установ). Вищенаведений аналіз свідчить, що для стиму- лювання економічного зростання на місцевому рівні необхідне розвинуте інституціональне середовище, яке потребує відповідної інституціональної підтримки усіх перетворень, що відбуваються у міському госпо- дарстві, а також інституціонально-правового забезпе- чення таких процесів. У рамках дослідження катего- рія «інституціональне середовище» розуміється як система інститутів, які мають місце і визначають ха- рактер суспільного життя, перш за все у його соціа- льно-економічних проявах [6, с. 242]. В умовах сьогодення формуються нові підходи до активізації інноваційних процесів, за якими мають реалізуватися напрями дій місцевого самоврядування для забезпечення економічного зростання на місцях, що сприятиме залученню інвестицій, підвищенню довіри інвесторів для збільшення надходжень довго- строкових інвестицій. Як показує досвід проведення українських ре- форм, інтенсифікація інноваційних процесів перед- бачає взаємне узгодження і координацію інновацій- ної політики з науково-технічною, економічною, промисловою, інвестиційною, освітньою та створен- ням відповідного інституціонального забезпечення її реалізації за умови досягнення інтересів і встанов- лення збалансованих відносин між суспільством, державою, бізнесом, наукою та іншими зацікавлени- ми організаціями на всіх рівнях управління [16, с. 128]. Отже, для забезпечення відтворювальних проце- сів, досягнення належного рівня економіки пріорите- тним напрямом має стати інституціональне забезпе- чення інноваційного розвитку промислового міста. Пропонуємо сформувати спеціальний коорди- нуючий орган, який би займався збором і аналізом інформації, що надходить, її обробкою, виявленням конкурентних переваг і відповідно координатором інноваційного розвитку в місті по всьому ланцюжку інноваційного циклу від моменту зародження ідеї до виходу на ринок готової продукції. Таким органом має стати Центр інноваційного розвитку промислового міста (ЦІРПМ), який сприятиме трансферу знань на визначеній території, — це місце, де збирається вся інформація про хід роботи підприємств, стадії розви- тку, проблеми та потреби, з якими вони стикаються від стадії розробки проекту продукції, що створюєть- ся, до її комерційної реалізації та отримання прибут- ку. Центри повинні виникати безпосередньо в міс- тах, тобто мати територіальну прив’язку до місцевос- ті, де буде здійснюватися інноваційна діяльність. Да- на система повинна управлятися міським органом вла- ди, який матиме можливість скорегувати державну політику і законодавчі заходи при формуванні інно- ваційного середовища, тобто: вести моніторинг роботи центрів інноваційного розвитку в кожному місті; оцінювати їх діяльність; узагальнювати отримувану інформацію; аналізувати виникаючі проблеми на кожній ді- лянці; вибирати найкращі рішення. Розглянемо типову схему координації Центру ін- новаційного розвитку промислового міста у межах регі- ональної інноваційної системи (рис. 1). В основі механізму організації центру повинна лежати ініціатива міського виконавчого органу влади, який на засадах державно-приватного партнерства привертає до його роботи: науку (вузи, науково-дослідні академічні та галу- зеві інститути, студентські співтовариства); фінансові джерела (інвестиційні фонди, банки, венчурне фінансування, державна підтримка); торговельно-промислову палату регіону або міста; представників бізнесу (суб’єктів, безпосередньо зацікавлених у формуванні сприятливого інновацій- ного клімату в регіоні і у себе на виробництві); громадські організації і об'єднання (місцеві, регіо- нальні або загальнодержавні організації; первинні організації або їх об'єднання, асоціації). Кожен Центр інноваційного розвитку розробляє Концепцію інноваційного розвитку промислового міста, яка повинна відповідати вимогам Концепції рефор- мування державної політики в інноваційній сфері й мати таку структуру: перелік промислових підприємств, які знахо- дяться у місті зі своїми основними функціями, перс- пективними планами; стратегію інноваційного розвитку і напрями йо- го активізації; галузеві програми розвитку інновацій; механізми координації. ЦІРПМ повинні брати участь у розробці нових законодавчих документів, стимулюючих створення, охорону, використання інтелектуальної власності, її оцінку у вартісних показниках, розробку критеріїв, ЛЯХ І. І. 2014/№2 85 Ф ІН А Н С О В І Д Ж Е Р Е - Л А : ін в е с ти ц ій н і ф о н д и , б а н к и , в е н ч у р н е ф ін а н - с у -в а н н я , д е р ж а в н а п ід - тр и м к а Т О Р Г О В О - П Р О М И С Л О В А П А Л А Т А Р Е Г ІО Н У А Б О М ІС Т А П Р Е Д С Т А В Н И К И Б ІЗ Н Е С У : с у б ’є к ти , за ц ік а в л е н і у ф о р м у - в а н н і с п р и я т- л и в о го ін н о в а ц ій -н о го к л ім а - ту в р е гі о н і і н а в и р о - б н и ц тв і Р А Д А Д И Р Е К Т О Р ІВ Н А У К А : в у зи , н а у к о в о - д о с л ід н і а к а д е - м іч н і і га л у зе в і ін с ти ту ти , с ту д е - н тс ь к і с п ів то в а - р и с тв а К О Н Ц Е П Ц ІЯ Ц ІР П М Е К С П Е Р Т Н А Г Р У П А ( С П Е Ц ІА - Л Ь Н И Й П ІД Р О З Д ІЛ ) Ц Е Н Т Р І Р П М М ІС Ь К И Й В И К О Н А В Ч И Й О Р Г А Н В Л А Д И Г Р О М А Д С Ь К І О Р Г А Н ІЗ А -Ц ІЇ І О Б ’Є Д Н А Н Н Я : м іс ц е в і, р е - гі о н а л ь н і а б о з а га л ь н о д е р ж а в н і о р га н із а ц ії ; п е р в и н н і о р га н із а - ц ії а б о ї х о б 'є д н а н н я , а с о ц іа ц ії Д е р ж а в н а і н н о в а ц ій н а ф ін а н с о в о -к р е д и тн а у с та н о в а К о м у н а л ь н а і н н о в а ц ій н а ф ін а н с о в о -к р е д и тн а у с т а н о в а М е р е ж а р е гі о н а л ь н и х ц е н тр ів з і н в е с ти ц ій і р о зв и тк у Р и с. 1 . Т и п о ва с х ем а к о о р д и н а ц ії Ц ен т р у ін н о в а ц ій н о го р о зв и т к у п р о м и сл о во го м іс т а у м еж а х р ег іо н а ль н о ї ін н о ва ц ій н о ї си ст ем и ЛЯХ І. І. 86 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ програми підготовки або перепідготовки кадрів і ме- ханізми зворотного зв'язку. Центром має управляти Рада директорів, у яку входитимуть представники вузів, науково-дослідних академічних і галузевих ін- ститутів, адміністрації району, фондів, банків, а та- кож представники юридичних осіб. Рада директорів визначає основні вектори конкурентоспроможності території промислового міста, перш за все важливих для місцевого розвитку інноваційних і науково- технологічних розробок. Взаємовідносини між учас- никами Центру мають базуватися на договірних вза- ємовідносинах, які визначають відсоток участі та ве- личину доходу на цей відсоток. Такі центри повинні стати низовою ланкою Ре- гіональної інноваційної системи України. Робота Центрів або управління інноваційним розвитком промислового міста має повсякчас підпорядковувати- ся таким принципам, які є специфічними основними правилами або підґрунтям для інноваційної діяльнос- ті (рис. 2): визначення конкурентних переваг та історичних передумов, що сприятимуть реалізації відповідних на- прямів інноваційної діяльності міста — стратегічний менеджмент проводить процес оці- нки зовнішнього середовища, формулює організацій- ні цілі, ухвалює рішення, спрямовані на створення й утримання конкурентних переваг промислового міс- та, здатних забезпечити прибуток у довгостроковій і середньостроковій перспективах на мікро-, мезо- та макрорівнях з урахуванням історичних передумов; передбачення актуальності інновації — менедж- мент має обирати з альтернативних його сценаріїв і планувати інноваційний розвиток відповідно до об- раного вектора дій. Неправильне бачення майбутньо- го загрожує невиправданими інвестиціями в дослі- дження і розробки інноваційної ідеї; стимулювання активності інновації — майбутнім попитом на інноваційну продукцію потрібно управ- ляти, стимулюючи його. Комерціалізація інновацій пов’язана з витратами на інформаційну рекламу. Ефективність рекламування ще некомерціалізованих інновацій визначається за допомогою очікуваного попиту, розрахованого за матеріалами опитувань по- тенційних споживачів інноваційного продукту; пролонгації актуальності інновації — від тривало- сті періоду, упродовж якого інноваційний продукт займає монопольне положення на ринку, залежать прибутки і надприбутки інноваторів. Поява такого продукту зароджує розвиток нового ринку, правила гри на якому ще не врегульовані державою; безперервності інноваційного процесу — передбачає максимальне скорочення часових проміжків між його етапами, постійне відтворення самих етапів НДДКР. Ефективне управління інноваційними процесами не- можливе без урахування циклічності останніх [17, с. 50]. Рис. 2. Специфічні принципи забезпечення активізації інноваційного розвитку промислового міста Дотримання кожного із зазначених специфічних принципів сприятиме максимізації результативності інноваційного розвитку країни, її регіонів (міст), але для цього потрібне створення відповідного організа- ційно-економічного механізму, що є напрямом перс- пективних досліджень. Оновлення технологічної бази регіону і розши- рення доступу до результатів НДДКР повинні спира- тися на світовий досвід розвинених країн і ринок сучасних технологій. У світовій практиці склалося декілька основних форм запозичення і використання зарубіжних технологій [10, с. 4]: 1) «Стратегія перенесення» — придбання інозем- них ліцензій на право випуску наукоємної продукції, а також освоєння її масового виробництва в своїй країні; 2) «Стратегія запозичення» - країна освоює ви- пуск наукоємної продукції, що вироблялася раніше в розвинених країнах; 3) «Стратегія нарощування»: маючи могутній на- уковий потенціал держави формують програми дов- гострокового характеру, що дозволяють нарощувати випуск нової продукції на базі високих технологій з використанням зарубіжного досвіду із залученням із- за кордону талановитих учених. Зауважимо, що при трансфері технологій, як правило, прагнуть зберегти контроль над їх використанням. Для використання конкурентоспроможних на міжнародному рівні знань щодо створення нових Принцип визначення конкурентних переваг та історичних пере- думов, що сприятимуть реалізації відповідних напрямів іннова- ційної діяльності промислового міста Принцип передбачення ак- туальності інновації Принцип стимулювання активності інновації Принцип пролонгації актуальності інновації Принцип безперервності інноваційного процесу ЛЯХ І. І. 2014/№2 87 продуктів, послуг, робочих місць у цілому по регіону в ЦІРПМ створюється робоча експертна група (або спеціальний підрозділ). Експертна група (підрозділ), використовуючи електронний порт інноваційних тех- нологій і кошти засновників, пропонуватиме підпри- ємствам, що знаходяться на території міста (району), сучасні інноваційні розробки для можливості вироб- ництва продукції, конкурентоспроможної на світово- му ринку. Основними завданнями такої групи (під- розділу) Центру є: вивчення сильних сторін і можливостей розвит- ку свого регіону, міста; експертиза інноваційних розробок; оцінювання потенційних ринків, зокрема лока- льних і міжнародних; ініціювання інноваційних проектів, заснованих на компетенції високого рівня; формування механізмів комерціалізації іннова- ційних продуктів; укріплення взаємодії між різними організаціями в розвитку досліджень і бізнесу, заснованого на знаннях; активізація діяльності малих і середніх підпри- ємств в області НДДКР у вибраних сферах компе- тенції. Своєю роботою система Центрів інноваційного розвитку промислових міст сприятиме: формуванню сприятливого інноваційно-інвести- ційного клімату територій; розвитку інноваційної інфраструктури, зокрема функціонування та забезпечення інноваційних клас- терів, технологічних парків, функціонування техноло- гічних платформ, утворення наукових парків, здатних стати організаційними утвореннями світового рівня і міцними двигунами інноваційного розвитку міст; запровадженню й використанню сучасних ін- струментів і механізмів фінансування та стимулюван- ня економічного розвитку міст Для організації ЦІРПМ необхідним є стимулю- вання інноваційного розвитку на місцевому рівні, а також підтримки всіх складових інноваційного про- цесу як на рівні держави, так і на рівні регіональних (місцевих) органів влади, а саме: 1) нормативно-правової підтримки і стимулю- вання отримання інвестиційних ресурсів. Необхідно унормувати механізми залучення коштів міжнародної фінансової допомоги ; 2) сприяння процесам надання банківських кре- дитів на фінансування проектів місцевого розвитку, у тому числі за допомогою інструментів іпотечного кредитування; 3) підтримка формування інституціонально-пра- вового середовища на місцевому рівні. Вирішення проблеми розпорошення та дублювання функцій між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування регіонального рівня у питаннях управління інноваційним розвитком регіону (міста) можливе шляхом інституціонально-правового визна- чення єдиного органу щодо її формування і реалізації (а тим більше, що на вістря першочергових орієнти- рів розвитку держави винесено питання реформи самоврядування); 4) ініціювання системи замовлень місцевої влади на виконання важливих для місцевого розвитку інно- ваційних і науково-технологічних розробок у суб’єк- тів малого підприємництва; 5) поліпшення контролю за використанням фі- нансових ресурсів суб’єктів господарювання всіх форм власності, що здійснюють економічну діяль- ність для реалізації структурно-інноваційних зру- шень; 6) сприяння удосконаленню регіональної інно- ваційної системи шляхом розробки і впровадження місцевих програм науково-технічного та інноваційно- го розвитку, які формуються для активної участі суб’єктів інноваційної діяльності; 7) розвиток кооперації і взаємодії різноманітних суспільних інститутів у здійсненні інноваційної дія- льності ; 8) підвищення рівня інноваційної культури (ор- ганізація ярмарків, виставок щодо комерціалізації інноваційних продуктів, круглих столів, симпозіумів тощо); 9) стимулювання інновацій шляхом розміщення бізнес-інкубаторів у технопарках і наукових парках, на підприємствах тощо за рахунок коштів місцевих бюджетів; 10) впровадження моделей інноваційних класте- рів на підпорядкованих містам територіях; 11) розвиток міжрегіонального і транскордонно- го співробітництва у створенні високотехнологічної продукції; 12) забезпечення висококваліфікованими кадра- ми місцевих і регіональних ринків праці шляхом ор- ганізації семінарів, стажування, тренінгів тощо. Висновки та рекомендації. Активізація націона- льної та регіональної інноваційної політики в Україні передбачає використання підходів, спроможних за- безпечити її поступальний розвиток, у тому числі на місцевому рівні. Такі підходи означають залучення потенціалу сучасних механізмів державного, регіона- льного і місцевого розвитку, що склалися як у вітчи- зняній, так і зарубіжній практиці. Важливе місце се- ред означених механізмів та інструментів посідають організаційні, фінансові, інституціонально-правові, що є метою подальшого дослідження, у застосуванні яких спостерігаються системні проблеми. Формуються нові підходи до активізації іннова- ційних процесів, за якими мають реалізовуватися напрями дій місцевого самоврядування щодо забез- печення економічного зростання на місцях, що сприятиме залученню інвестицій, підвищенню довіри інвесторів для збільшення надходжень довгостроко- вих інвестицій. Запропоновано типову схему координації Центру інноваційного розвитку промислового міста у межах регіональної інноваційної системи, в основі механізму організації якого лежить ініціатива місько- го виконавчого органу влади щодо державно- приватного партнерства організацій науки, фінансо- вих установ, торговельно-промислової палати регіону або міста, представників бізнесу, громадських органі- зацій і об'єднань. В основу управління інноваційним розвитком регіональної інноваційної системи мають бути покла- дені специфічні принципи, які є основними прави- лами або підґрунтям для інноваційної діяльності: ви- значення конкурентних переваг та історичних перед- умов, що сприятимуть реалізації відповідних напря- мів інноваційної діяльності промислового міста ; пе- редбачення актуальності інновації; стимулювання активності інновації; пролонгації актуальності інно- вації; безперервності інноваційного процесу. Втілен- ня запропонованих принципів сприятиме максиміза- ції результативності інноваційного розвитку кожного міста. МАЙОРОВА І. М. 88 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Список використаних джерел 1. Геєць В.М. Інновативно-інноваційний шлях розвитку — модернізаційний проект розвитку україн- ської економіки і суспільства початку XXI століття / В.М. Геєць // Банківська справа. — 2003. — № 4. — С. 3-32. 2. Амоша О.І. Активізація інноваційної діяль- ності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення: моногр. / О.І. Амоша, А.І. Землянкін, І.І. Лях та ін. — Донецьк: ІЕП НАН України, 2007. — 328 с. 3. Ляшенко В.И. Финансово-регуляторные ре- жимы стимулирования экономического развития: введение в экономическую режимологию: моногр. / В.И. Ляшенко; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. — Донецк, 2012. — 370 с. 4. Вишневский В. Инновации, институты и эволюция / В. Вишневский, В. Дементьев // Вопросы экономики. — 2010. — №9. — С. 41-62. 5. Федулова Л.І. Тенденції розвитку інновацій- ної політики та її вплив на економічне зростання [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/ ep/2011_2/ 5_Fedulova.pdf. 6. Драчук Ю.З. Проблеми інституціонального забезпечення інноваційного розвитку вугільної про- мисловості / Ю.З. Драчук, І.М. Кочешкова, Н.В. Трушкіна // Економіка промисловості. — 2012. — № 3-4 (59-60). — С. 240-248. 7. Монастырный Е.А. Методологический под- ход к оценке эффективности инновационного разви- тия региона / Е.А. Монастырный, В.В. Спицын, Я.Н. Грик // Инновации. — 2010. — №1 (135). — С. 80-86. 8. Стимулювання економічного зростання на місцевому рівні: аналіт. доп. / С. О. Біла, О. В. Шев- ченко, М. О. Кушнір, В. І. Жук [та ін.]. — К.: НІСД, 2013. — 88 с. 9. Аверкина М.Ф. Місце інноваційної політики у забезпеченні стійкого розвитку міста / М.Ф. Авер- кина // Інноваційна економіка. Всеукраїнський нау- ково-виробничий журнал [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/ soc_ gum/inek/2013_3/153.pdf. 10. Шичкина М.И. Инновационное развитие ра- йонов и городов [Електронний ресурс] / М.И. Шич- кина. — Режим доступу: http://www.rair-info.ru/ publication/publication19/ 11. Червова Л.Г. Нормативно-правовая система рыночных институтов в региональной политике госу- дарства / Л.Г. Червова // Управління економікою: теорія та практика: зб. наук. праць / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. — Донецьк, 2012. — С. 39- 48. 12. Кузьменко Л.М. Регіональні аспекти характе- ристики якості інституціонального середовища / Л.М. Кузьменко, М.О. Солдак // Управління еконо- мікою: теорія та практика: зб. наук. праць / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. — Донецьк, 2010. — С. 30-43. 13. Амоша О.І. Інноваційне оновлення техніко- технологічної бази промислового виробництва на синергетичних засадах: теорія і практика / О.І. Амо- ша, І.П. Булєєв, Г.З. Шевцова // Економіка промис- ловості. — 2007. — № 1. — С. 3-9. 14. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України із змінами, внесеними згідно із Законами № 563-VII від 17.09.2013// Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1997. — № 24. — Ст. 170. 15. Концепція реформування державної політики в інноваційній сфері: Розпорядження Кабінету Міні- стрів України від 10.09.2012 р. № 691-р // Офіційний вісник України. — 2012. — № 71. — Ст. 2883. 16. Підоричева І.Ю. Зарубіжний досвід форму- вання і реалізації державної інноваційної політики / І.Ю. Підоричева // Вісник економічної науки Украї- ни. — 2013. — № 1 (23). — С. 128-136. 17. Чухраєва Н.М. Сучасні принципи забезпе- чення інноваційного розвитку підприємства / Н.М. Чухраєва // Економічний часопис-XXI. — 2013. — № 3-4 (2). — С. 49-52. І. М. Майорова д-р екон. наук м. Маріуполь ПОХОДЖЕННЯ І СТРУКТУРА СІТІ-ЛОГІСТИЧНИХ ПОТОКІВ ПРИАЗОВ’Я Постановка проблеми та її зв'язок з важливим на- уковим завданням. Сіті-логістика, як напрям наукових досліджень, виникла в наукових колах західної еко- номічної думки. Якщо узагальнити сучасні наукові надбання фахівців, то сіті-логістика забезпечує ком- плексний підхід в організації, плануванні, управлінні і контролі логістичних процесів складної системи муніципальних утворень. Наприклад, В.К. Губенко, Я.І. Нефедова у монографії [1, с. 39] так виділяють сучасну концепцію сіті-логістики: «Сіті-логістика відтворює підґрунтя для нових найкращих концепцій розвитку міського середовища; підтримує об’єднання постачальників логістичних послуг міста в логістичну транспортну спільноту і розвивається до самостійної послуги, яка постійно задовольняє ситуаційні вимоги ринку. Сіті-логістика — концепція суспільного інте- ресу: вона звільнює вулиці, укріплює торгівлю, відт- ворює діяльність центрів міст, веде до відродження історичної частини міста, що віддзеркалюється на підвищенні становища мешканців, сіті-логістика ро- зуміється як елемент якості життя. Органи муніципа- льного управління організують і несуть відповідаль- ність за визначення основних транспортних цілей і реалізацію логістичних рішень в мережах і ланках міських мереж». Аналіз основних наукових публікацій, де розгля- даються проблеми сіті-логістики. Розвиток, практичне застосування сіті-логістики до розв’язання транспор- тних проблем сучасного міста висвітлено в наукових працях: В.К. Губенко, А.О. Лямзіна, Я.І. Нефедової, М.В. Хара, Л.Б. Миротіна, В.Е. Парунакяна, В.П. Поліщук, В.К. Долі, А.Б. Барського, В.В. Круглова, В.Є. Крикавського, В.Є. Мельниченко, Р.Л. Сопіль- ник, І.Г. Смірнова та ін. Основний науковий інтерес їх надбань полягає у площині процесів транспорту- вання й екології при взаємодії транспортних, торго- вельних і промислових підприємств. Макет_2-2014_Part83 Макет_2-2014_Part84 Макет_2-2014_Part85 Макет_2-2014_Part86 Макет_2-2014_Part87 Макет_2-2014_Part88

Методологічні аспекти координації розробки стратегії інноваційного розвитку промислового міста

Репозитарії

Схожі ресурси