Механізм реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору

Визначено поняття та складові механізму реалізації державно-приватного партнерства в Україні. На основі аналізу й узагальнення європейського досвіду застосування партнерської взаємодії держави і бізнесу виявлено структурні елементи механізму реалізації державно-приватного партнерства. Запропоновано...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
Hauptverfasser:	Тараш, Л.І., Петрова, І.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77157
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Механізм реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору / Л.І. Тараш, І.П. Петрова // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 140–153. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77157
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-771572015-02-23T03:02:07Z Механізм реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору Тараш, Л.І. Петрова, І.П. Наукові статті Визначено поняття та складові механізму реалізації державно-приватного партнерства в Україні. На основі аналізу й узагальнення європейського досвіду застосування партнерської взаємодії держави і бізнесу виявлено структурні елементи механізму реалізації державно-приватного партнерства. Запропоновано шляхи вирішення проблем концептуального, методичного і практичного плану для впровадження механізму реалізації партнерської взаємодії держави та приватного сектору в Україні. Определено понятие и составляющие механизма реализации государственно-частного партнерства в Украине. На основе анализа и обобщения европейского опыта применения партнерского взаимодействия государства и бизнеса выявлены структурные элементы механизма реализации государственно-частного партнерства. Предложены пути решения проблем концептуального, методического и практического плана для внедрения механизма реализации партнерского взаимодействия государства и частного сектора в Украине. The article defines the concept and components of the mechanism for realization of the state-private partnership in Ukraine. On the basis of analysis and generalization of the European experience in the use of the state and business partnership structural elements of the mechanism for realization of the state-private partnership are identified. The ways to solve the problems of conceptual, methodical and practical character as for the use of the mechanism for the implementation of the state and private sector partnership in Ukraine are offered. 2014 Article Механізм реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору / Л.І. Тараш, І.П. Петрова // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 140–153. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77157 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Тараш, Л.І. Петрова, І.П. Механізм реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору Вісник економічної науки України
description	Визначено поняття та складові механізму реалізації державно-приватного партнерства в Україні. На основі аналізу й узагальнення європейського досвіду застосування партнерської взаємодії держави і бізнесу виявлено структурні елементи механізму реалізації державно-приватного партнерства. Запропоновано шляхи вирішення проблем концептуального, методичного і практичного плану для впровадження механізму реалізації партнерської взаємодії держави та приватного сектору в Україні.
format	Article
author	Тараш, Л.І. Петрова, І.П.
author_facet	Тараш, Л.І. Петрова, І.П.
author_sort	Тараш, Л.І.
title	Механізм реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору
title_short	Механізм реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору
title_full	Механізм реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору
title_fullStr	Механізм реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору
title_full_unstemmed	Механізм реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору
title_sort	механізм реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77157
citation_txt	Механізм реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору / Л.І. Тараш, І.П. Петрова // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 140–153. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT tarašlí mehanízmrealízacíípartnersʹkoívzaêmodííderžaviíprivatnogosektoru AT petrovaíp mehanízmrealízacíípartnersʹkoívzaêmodííderžaviíprivatnogosektoru
first_indexed	2025-07-06T01:29:16Z
last_indexed	2025-07-06T01:29:16Z
_version_	1836859111292010496
fulltext	ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 140 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Список використаних джерел 1. Науково-практичний коментар до Бюджетно- го кодексу України [Текст] / кол. авторів [наук. реда- кція В.Ф. Столярова]. — 2-ге вид., доп. та перероб. — К.: ДННУ АФУ; УДУФМТ, 2011. — 560 с. 2. Human Development Report 1993. — Published for the United Nations Development Programme (UNDP). — New York: One United Nations Plaza New York; Oxford: Oxford University Press, 1993. — www.undp.org. 3. Human Development Report 2013. The Rise of the South: Human Progress in a Diverse World. — Published for the United Nations Development Programme (UNDP). — New York: One United Nations Plaza New York; Oxford: Oxford University Press, 2013. — www.undp.org. 4. Регіональний людський розвиток [Електрон- ний ресурс] // Статитистичний бюлетень. — Київ: Державна служба статистики України, 2012. — Режим доступу: http//www.ukrstat.gov.ua/druk/katalog/ kat_u/ 2012/ 08_2012/zb_rlr_2011.zip. 5. Зыбарева О.В. Тенденции экономической преступности в регионах Украины как формы прояв- ления девиантной социализации [Электронный ре- сурс] / О.В. Зыбарева, О.В. Шинкарюк // Вопросы современной экономики. Вып. №3. — М.: Издательс- кий дом «Научное обозрение», 2013. — Режим досту- пу: http://economic-journal.net/2013/10/056/. 6. Регіональний людський розвиток [Електрон- ний ресурс] // Статитистичний бюлетень. — Київ: Державна служба статистики України, 2013. — Режим доступу: http//www.ukrstat.gov.ua/druk/katalog/ kat_u/ 2013/ 08_2013/zb_rlr_2012.zip. 7. Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій (колективна науково- аналітична монографія) [Текст] / За ред. Е.М. Ліба- нової. — К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2006. — 356 с. 8. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз (колективна монографія) [Текст] / За ред. Е.М. Лібанової. — К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2007. — 328 с. 9. Людський розвиток в Україні: інноваційний вимір (колективна монографія) [Текст] / За ред. Е.М. Лібанової. — К.: Ін-т демографії та соціальних дослі- джень НАН України, Держкомстат України, 2008. — 316 с. 10. Калашнікова Л.М. Формування регіональних фінансів. Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / Л.М. Калашнікова [Текст]. — Нац. акад. держ. по- датк. служби України. — Ірпінь, 2004. — 19 с. 11. Столяров В.Ф. Методологія розробки про- грам та бюджету регіону в контексті людського роз- витку [Текст] / В.Ф. Столяров, О.В. Шинкарюк // Збірник наукових праць. — Вип. 6. Економічні науки. — Чернівці: Книги—ХХІ, 2010. — С. 55-65. 12. Столяров В.Ф. Методологія бюджетування людського розвитку в Україні [Текст] / В.Ф. Столя- ров, О.В. Шинкарюк // Збірник наукових праць. — Вип. 8. Економічні науки. — Чернівці: Книги—ХХІ, 2012. — С. 17-35. 13. Шинкарюк О.В. Формування фінансової без- пеки регіонального людського розвитку [Текст] / О.В. Шинкарюк, В.Ф. Столяров // Сборник научных трудов SWorld. Материалы международной научно- практической конференции «Современные пробле- мы и пути их решения в науке, транспорте, произ- водстве и образовании 2012». — Вып. 4. Том 33. — Одесса: КУПРИЕНКО, 2012. — ЦИТ. 412-1295. — С. 84-87. 14. Шинкарюк О.В. Сутність та складові фінан- сової безпеки людського розвитку в Україні: відтво- рювальний підхід / О.В. Шинкарюк, В.Ф. Столяров // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Ста- лий розвиток економіки». — 2013. — №1 (18). — С. 27-33. 15. Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. Основи оці- нки фінансової безпеки регіонального людського ро- звитку в контексті стратегії економічних реформ [Текст] // Збірник наукових праць. — Вип. 9. Еконо- мічні науки. — Чернівці: Книги—ХХІ, 2013. — С. 76- 89. 16. Дронік С.В. Методичні основи формування балансу фінансових ресурсів регіону: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03 / С.В. Дронік [Текст]. — Н.-д. екон. ін-т М-ва економіки України. — К., 1999. — 16 c. 17. Кукарцева С.В. Механізм забезпечення ком- плексності регіонального розвитку промисловості: Автореферат на здобуття наукового ступеня кандида- та економічних наук за спеціальністю 08.07.01 / С.В. Кукарцева [Текст]. — Економіка промисловості / Ки- ївський національний університет технологій та ди- зайну. — Київ, 2006. — 19 с. Л. І. Тараш д-р екон. наук І. П. Петрова м. Донецьк МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І ПРИВАТНОГО СЕКТОРУ Партнерська взаємодія держави та суб’єктів приватного сектору на засадах державно-приватного партнерства передбачає створення механізму реаліза- ції, який має на меті підвищення ефективності, про- зорості й об’єктивності прийняття інвестиційних рі- шень, оптимізацію витрат у мінливих умовах ринко- вої економіки та досягнення бажаного результату для обох учасників. Для ефективного формування механі- зму реалізації державно-приватного партнерства (ДПП) необхідно визначитися зі складовими, які утворюють цілісну систему партнерської взаємодії держави та суб’єктів приватного сектору. Практика реалізації механізму ДПП у зарубіж- них країнах має різні особливості у формуванні стру- ктурних елементів і процедур щодо концептуального, інституційного й методичного забезпечення партнер- ської взаємодії держави і бізнесу. Тому міжнародні організації з питань підтримки та розвитку ДПП про- водять моніторинг міжнародного досвіду реалізації механізмів партнерської взаємодії держави і бізнесу та на основі цих досліджень розробляють рекоменда- ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 2014/№2 141 ційні посібники для розповсюдження кращих прак- тик державно-приватного партнерства. Про це свід- чить кількість опублікованих рекомендаційних доку- ментів з даної тематики. Так, Світовим банком (World Bank) та Консультативним комітетом з держа- вно-приватних інфраструктурних проектів (Public Private Infrastructure Advisory Facility) опубліковано Довідковий посібник з державно-приватного парт- нерства (Public-Private Partnerships Reference Guide, 2012) [1], де детально описано етапи процесу підгото- вки, організації та реалізації проектів ДПП. Крім цієї роботи, Європейським експертним центром оцінки проектів ДПП (The European PPP Expertise Centre) за підтримки Європейського інвестиційного банку (European Investment Bank) та Європейської комісії (European Commission) підготовлено посібник з управління проектами ДПП "Як підготувати, підпи- сати і реалізувати проекти ДПП" (The Guide to Guidance How to Prepare, Procure and Deliver PPP Projects, 2011) [2], де проаналізовано детально етапи процесу ДПП: визначення проекту, підготовка, про- ведення конкурсу та реалізація державно-приватного партнерства. Центром розвитку державно-приватного парт- нерства в Російській Федерації та Міністерством еко- номічного розвитку Російської Федерації розроблено Рекомендації щодо реалізації проектів державно- приватного партнерства у суб’єктах Російської Феде- рації [3], де висвітлено прикладні питання управлін- ня проектом (формування і відбір, оцінка інвести- ційної привабливості та бюджетної ефективності, оцінка ризиків, фінансування, моніторинг реалізації проектів ДПП). У вітчизняних дослідженнях у рамках державно- приватного партнерства як форми економічних від- носин, яка поєднує підприємницьку діяльність дер- жави та інші державні коригувальні впливи з можли- вістю залучення приватних інвестицій і компетенцій приватного бізнесу, здебільшого розглядається саме природа взаємодії держави та приватного сектору, а не механізм реалізації партнерських відносин між державою та бізнесом [4-6]. Це актуалізує необхід- ність уточнення і визначення поняття та структурних елементів механізму реалізації державно-приватного партнерства. У зв’язку з вищевикладеним метою статті є визначення поняття та складових механізму реалізації державно-приватного партнерства в Україні на основі аналізу й узагальнення зарубіжного досвіду. Категорія "механізм" досить часто зустрічається в науковій економічній літературі, але загальноприй- нятого визначення цього терміна, яке розкривало б його сутність та зміст, немає, що викликає неодно- значність у тлумаченні поняття та структурних еле- ментів механізму державно-приватного партнерства. У вітчизняній економіці термін "механізм" був введе- ний Л. Абалкіним у другій половині 60-х років XX ст. Російський дослідник розглядає "господарський ме- ханізм" як економічну категорію в системі виробни- чих відносин двох підсистем: соціально-економічних та організаційно-економічних [7, с. 15]. Підсистема соціально-економічних відносин зі складною внутрі- шньою структурою являє собою відносини власності (привласнювання). Організаційно-економічні відно- сини (конкретні форми організації виробництва, гос- подарські зв’язки між ланками суспільного розподілу праці та відносини управління ними) [7, с. 15] скла- даються у процесі кооперації виробництва, що вини- кає внаслідок суспільного розподілу праці. Організа- ційно-економічні відносини опосередковують зв'язок між продуктивними силами та власністю. Головний зміст категорії "господарський меха- нізм" формують саме організаційно-економічні від- носини. При цьому дослідник зазначає, що господар- ський механізм як синтетична категорія — це сукуп- ність (взаємоузгодженість дій, цілісність, нерозривна єдність) усіх економічних форм. Саме системність і цілісність дій економічних форм становить сутність категорії [7, с. 21-23]. Змістом господарського механі- зму є організаційно-економічна система, яка харак- теризується організаційно-економічними відносина- ми, зв’язками між різними формами руху економіки та способами вирішення протиріч [7, с. 20-21]. При цьому структурними елементами господарського ме- ханізму є форма організації (об’єднання) виробничих сил (виробництва), економічні та господарські зв’яз- ки, система стимулів і система управління [7, с. 23- 28]. С. Мочерний розглядає господарський механізм як "систему основних форм, методів і важелів вико- ристання економічних законів, вирішення протиріч суспільного способу виробництва, реалізації власнос- ті, а також всебічного розвитку людини й узгодження її інтересів з інтересами колективу, класу, суспільст- ва" [8, с. 269]. "Господарський механізм формується при взаємодії окремих ланок, сторін таких елементів економічної системи, як продуктивні сили, техніко- економічні, організаційно-економічні та виробничі відносини (або відносини економічної власності)" [8, с. 269]. Отже, господарський механізм визначається автором також через поняття системи та її структур- них елементів. Згідно з енциклопедичною працею вітчизняних учених-економістів механізм — це "система, пристрій, спосіб, що визначають порядок певного виду діяль- ності" [8, с. 355] або "внутрішній пристрій машини, устаткування тощо — система певних ланок та елеме- нтів, що приводить їх у дію" [8, с. 355]. У даному ви- падку механізм також розглядають як систему певних елементів, які пов’язані між собою та взаємодіють як єдине ціле. Таким чином, характерною особливістю трактування економічного змісту механізму вітчизня- ними дослідниками є системно-структурний підхід. Значний внесок у теорію економічних механіз- мів зробили західні науковці Л. Гурвіц, Р. Майерсон, Е. Маскін, яким за основні досягнення у теорії було присуджено Нобелівську премію 2007 р. [9, c. 4]. Те- орія економічних механізмів є результатом розвитку теорії оптимальних механізмів розподілення обмеже- них ресурсів Л. Гурвіца, який розглядає механізм як гру, де учасники обмінюються інформацією один з одним або із "центром повідомлень", а заздалегідь задані правила визначають розподіл ресурсів для ко- жного набору повідомлень. У більш точному форму- люванні механізм, за Л. Гурвіцем, — це "взаємодія між суб’єктом і центром, що складається з трьох ста- дій: кожен суб’єкт у приватному порядку посилає центру повідомлення mi; центр, отримавши всі пові- домлення, обчислює передбачуваний результат: Y=f(m1, …, mn); центр оголошує результат Y і, за не- обхідності, втілює його в життя" [9, с. 8]. Ідея теорії економічних механізмів полягає у створенні спеціа- льних механізмів для вирішення конкретних проблем у взаємовідносинах суб’єктів за наявності асиметрич- ної інформації про переваги та можливості агентів ринку. Французький дослідник економічних механізмів (у макроекономічному аспекті) А. Кульман визначає механізм як "необхідний взаємозв’язок, який виникає між різними економічними явищами" [10, с. 7]. При цьому механізм — "це система взаємозв’язків еконо- мічних явищ, які виникають за певних умов під ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 142 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ впливом початкового імпульсу" [10, с. 16]. Механізм включає певну логічну послідовність елементів, які відображають можливі дії механізму за наявності пе- вного вихідного економічного явища. "Складовими елементами механізму завжди одночасно виступає і вихідне явище, і весь процес, який відбувається в інтервалі між ними. Тому економічний механізм ви- значається або природою вихідного явища, або кін- цевим результатом серії явищ" [10, с. 12]. Як випли- ває з вище наведених визначень, у західних економі- чних дослідженнях переважає функціональний підхід до тлумачення механізму. Відомий дослідник господарського механізму Ю. Осипов, розглядаючи господарський механізм як си- стему організації суспільної системи виробництва, тобто систему в системі, яка забезпечує її організа- цію, функціонування і життєдіяльність [11, с. 46], поєднує системний і функціональний підходи. Він вважає механізм невід'ємною частиною будь-якої організованої системи. "Господарство — це система, але це система-процес, система-організм, система- життя. Як є життя суспільне, так є і життя господар- ське. Господарський механізм — щось, що керує цим життям, однак у самому процесі життя. Механізм, притаманний суспільному господарству, є одночасно і передумовою, і результатом функціонування, а от- же, і організацією господарської системи суспільства" [11, с.46]. Таким чином, поєднуючи системно-структурний і функціональний підходи, які трактують із різних сторін поняття механізму, можна визначити механізм реалізації державно-приватного партнерства як сис- тему організації, яка забезпечує здійснення функціо- нально об’єднаних процесів (дій), що визначають послідовність етапів функціонування ДПП, та вико- ристання для їх реалізації комплексу підходів, мето- дів, правил, алгоритмів, процедур концептуального, інституціонального і методичного характеру. У зарубіжній практиці різними організаціями досліджуються структурні елементи механізму реалі- зації державно-приватного партнерства. Результати аналізу Довідкового посібника з державно-приват- ного партнерства (Public-Private Partnerships Reference Guide, 2012) та посібника з управління проектами ДПП "Як підготувати, підписати і реалізувати проек- ти ДПП" (The Guide to Guidance How to Prepare, Procure and Deliver PPP Projects, 2011) свідчать, що структура механізму партнерської взаємодії держави та приватного сектору складається з п’яти послідов- них етапів (рис. 1) [1, с. 78; 2]: 1. Ініціація і первинний відбір проекту. Здійсню- ється на основі програм соціально-економічного роз- витку. Включає розробку концепції ДПП та первин- ний аналіз показників проекту (техніко-економічне обґрунтування). Аналіз техніко-економічного обґрун- тування проекту ДПП на передпроектній стадії до- зволяє відфільтрувати нерентабельні проекти та ви- значити можливі альтернативні форми взаємодії дер- жави та бізнесу. 2. Оцінка та структурування проекту. Включає аналіз технологічних, фінансово-економічних, право- вих та екологічних характеристик проекту. На підста- ві результатів оцінки цих показників приймається рішення щодо реалізації проекту державно-приват- ного партнерства та розробки його структури. Струк- турування проекту ДПП включає обґрунтування об- раної форми проекту, розподіл ризиків між учасни- ками і фінансову структуру реалізації проекту. При цьому перехід до наступної стадії здійснюється на основі оцінки за критеріями, які дозволяють проана- лізувати ефективність проекту, а саме: технічну та економічну життєздатність, конкурентоспроможність та бюджетну ефективність проекту порівняно з ін- шими інвестиційними проектами взаємодії держави і бізнесу. 3. Проектування угоди державно-приватного пар- тнерства. Передбачає розробку елементів угоди ДПП (права та обов’язки сторін, положення щодо змін, порядок вирішення конфліктів тощо). Результатом цієї стадії є проект угоди державно-приватного парт- нерства для визначення приватного партнера в кон- курсних процедурах. 4. Проведення конкурсних процедур і укладання угоди ДПП. Орган державної виконавчої влади про- водить конкурсні процедури на визначення суб’єкта приватного сектору в реалізації проекту відповідно до законодавчих норм. Після відбору приватного парт- нера укладається договір про державно-приватне пар- тнерство. 5. Управління реалізацією угоди про державно- приватне партнерство (моніторинг реалізації ДПП). Здійснюється протягом терміну дії партнерства. Від- повідні органи державної влади здійснюють контроль за реалізацією ДПП, виконанням приватним партне- ром умов договору протягом терміну реалізації, кори- гування змін умов реалізації угоди та регулювання відносин між державним та приватним партнерами. Наведені структурні елементи механізму реаліза- ції державно-приватного партнерства мають рекоме- ндаційний характер. Залежно від країни зміст механі- зму відрізняється економічними, правовими і техніч- ними вимогами до такого типу взаємодії держави та приватного сектору. Для визначення основних етапів підготовки і реалізації державно-приватного партнер- ства доцільно розглянути європейський досвід щодо формування механізму реалізації ДПП у західних (Німеччина та Франція) та східних країнах (Республі- ка Казахстан та Російська Федерація). Німеччина. Німецька практика державно-приват- ного партнерства характеризується партнерськими відносинами між державою та бізнесом, ретельною підготовкою і плануванням проектів, деталізованими угодами та тривалими переговорними процесами, що демонструють успішну реалізацію проектів ДПП на практиці. Підвищення ефективності партнерської взаємодії держави і приватного сектору досягається шляхом дотримання принципу життєвого циклу про- екту (планування, будівництво, управління та лікві- дація), правильного розподілу завдань і ризиків та поліпшення механізмів стимулювання. На рис. 2 відображено структурні елементи ме- ханізму реалізації партнерської взаємодії держави та приватного сектору в Німеччині [12, с. 9-13]. Механізм реалізації державно-приватного парт- нерства (на прикладі концесії) складається з п’яти послідовних етапів: визначення можливих проектів, підготовка та планування, процес проведення конку- рсу, реалізація проекту ДПП та моніторинг реалізації проекту ДПП. Органи влади на різних рівнях (федеральний, регіональний, муніципальний) формують можливі проекти партнерської взаємодії держави та бізнесу на основі визначення потреб, фінансування й аналізу ефективності. Наступним етапом в організації ДПП є підгото- вка та планування. На початковій стадії підготовки визначають і використовують компаратор державного сектору (Public sector comparator (PSC) — інструмент порівняння) для того, щоб оцінити ефективність ви- трачання коштів, порівняти вартість реалізації проек- ту за державною закупівлею та за схемою ДПП і віді- брати спосіб реалізації. ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 2014/№2 143 Етап 1. Ініціація і первинний відбір проекту Визначення проекту для розвитку ДПП (відбір проекту, соціально-економічний аналіз витрат та вигід) Первинний відбір проекту Концепція ДПП Техніко-економічне обґрунтування Етап 2. Оцінка та структурування проекту Оцінка ДПП технологічних характеристик фінансово-економічних характеристик правових характеристик екологічних характеристик Структура проекту ДПП Виявлення ризиків Фінансова структура А на лі з Критерії ефективності проекту (для порівняння з іншими формами взаємодії держави та приватного сектору) Технічна та економічна життєздатність Конкурентоспроможність Бюджетна ефективність Підготовка детального техніко-економічного обґрунтування Етап 3. Проектування угоди державно-приватного партнерства Розробка елементів договору (права та обов’язки сторін, комерційні умови, фінансовий механізм, положення щодо змін та припинення договору, механізм вирішення спорів) Проект договору ДПП Етап 4. Процес проведення конкурсу і укладання угоди ДПП Підготовка та узгодження конкурсної документації щодо визначення приватного партнера Критерії оцінки учасників Оголошення конкурсу Повідомлення і попередня оцінка на відповідність вимогам Запрошення взяти участь у конкурсі Конкурс з вибору учасника Визначення переможця конкурсу Остаточний варіант договору ДПП Підписання договору ДПП Етап 5. Управління реалізацією угоди про державно-приватне партнерство (моніторинг реалізації ДПП) Контроль та регулювання виконання договору Фактична оцінка Адміністративна відповідальність Моніторинг реалізації угоди ДПП Контроль за виконанням приватним партнером умов договору Коригування змін умов реалізації угоди Регулювання відносин між державним та приватним партнерами інституційної структури аналітичної структури Форма проекту Рис. 1. Структурні елементи механізму реалізації партнерської взаємодії держави та приватного сектору (складено на основі джерел [1, с. 78; 2]) ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 144 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Оголошення конкурсу Зацікавленість в участі 20-30 учасників Укладання договору Визначення потенційного переможця Переговори 2-3 учасників Відбір пропозицій Подача конкурсної заявки 5-8 учасників Кваліфікаційні вимоги (Визначені на рівні Федерального Уряду): - фінансова стабільність - здатність здійснити проект Критерії оцінки пропозицій: 1. Ціновий критерій (50-60%). 2.Архітектурні й технічні рішення. 3. Функціональність будівель. 4. Ресурсозберігаючі технології. 5. Залучення малого і середнього бізнесу Оцінка "value for money" Етап 1. Визначення можливих проектів Визначення потреб, розгляд фінансування й аналіз ефективності Етап 2. Підготовка та планування Вибір способу реалізації проекту Компаратор державного сектору (ефективне витрачання коштів) Розробка техніко-економічного обґрунтування Експертиза техніко-економічного обґрунтування Етап 3. Процес проведення конкурсу Юридична експертиза Етап 4. Реалізація проекту ДПП Етап 5. Моніторинг реалізації проекту ДПП Формалізованої процедури моніторингу реалізації проектів ДПП немає. Моніторинг здійснюється один раз за запитом концедента. Безперервного процесу моніторингу ризиків немає Концедент (державний орган різних рівнів) Консалтингова компанія Засновники Фінансові організації Поточний ремонт Будівельна компанія Компанія-оператор Консалтингова компанія Концесіонер (Special Purpose Company) Будівництво Винагорода Власний капітал Виплата відсотків Позиковий капітал Погашення відсотків Виплата Послуга Ключові показники при проведенні моніторингу: - оцінка ефективності витрачання коштів (value for money); - оцінка і розподіл ризиків (risk evaluation and allocation); - управління контрактами (contract management) і управління змінами (manage variations) 12-18 м ісяців ≈ 1 рік Органи влади на різних рівнях. Федеральний центр ДПП Консалтингова компанія А Консалтингова компанія С Консалтингова компанія В Консалтингова компанія А, В, С. Органи влади. Банки Рис. 2. Структурні елементи механізму реалізації державно-приватного партнерства в Німеччині (складено на основі джерел [12, с. 9-13] Зовнішні консалтингові компанії розробляють техніко-економічне обґрунтування та конкурсну до- кументацію. При цьому потенційним концесіонерам у складі конкурсної документації надається тільки технічне завдання та технічні параметри з техніко- економічного обґрунтування. Вимогами до потенцій- них концесіонерів, затвердженими на федеральному рівні, є фінансова стабільність і здатність здійснюва- ти проект. Критеріями для оцінки пропозицій від концесіонерів є ціновий критерій (50-60%), архітек- турні й технічні рішення, функціональність будівель, ресурсозберігаючі технології, залучення малого та середнього бізнесу. Реалізація ДПП передбачає угоду про виконання однієї або декількох функцій, а саме планування, будівництво, фінансування та реалізацію проекту. Формалізованої методології оцінки на всіх ета- пах реалізації державно-приватного партнерства не існує. Крім цього, моніторинг реалізації ДПП здійс- нюється один раз за запитом концедента. Ключовими показниками при проведенні моніторингу є оцінка ефективності витрачання коштів, оцінка і розподіл ризиків, управління контрактами та управління змі- нами. Оцінка ризиків ДПП проектів здійснюється зовнішніми консультантами. Оцінка ймовірності на- стання ризику та впливу ризику на реалізацію проек- ту в основному здійснюється за допомогою таких методів: аналогів, експертний та статистичний метод із застосуванням можливостей Microsoft Office Excel. В угодах ДПП передбачено систему заходів щодо зниження / запобігання ризикам ДПП та розподілу ризиків на основі досвіду реалізації проектів ДПП (прогнозований стабільний економічний розвиток). Франція. У Франції механізм реалізації партнер- ської взаємодії держави та приватного сектору вклю- чає чотири етапи: ідентифікація проекту, підготовка, процес проведення конкурсу та реалізація (рис. 3). Даний механізм використовується при реалізації кон- ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 2014/№2 145 трактних форм партнерської взаємодії держави та приватного сектору. На державному рівні визначають об’єкти для за- стосування партнерської взаємодії держави та бізне- су. Вибір ДПП державними органами обумовлений такими критеріями [13, с. 37]: складність проекту (складність виникає, зокре- ма, в тому, що влада не в змозі визначити ефективну фінансову або юридичну структуру для проекту); терміновість проекту; контракт про партнерство є більш ефективною формою взаємодії держави та приватного сектору. Основну частину стадії підготовки становить попередня оцінка (йvaluation prйalable) партнерської взаємодії держави та бізнесу. Попередня оцінка має дві основні мети: перевірити відповідність проекту критеріям, викладеним у Законі про ДПП, та про- аналізувати перспективи, згідно з якими контракт про партнерство є кращою альтернативою. Поперед- ня оцінка є важливим і складним процесом, який потребує експертизи з правових, фінансових, обліко- вих та технічних питань. Тому державні органи часто звертаються до консалтингових компаній на стадії підготовки. На основі попередньої оцінки (йvaluation prйalable) проекту ДПП державні органи готують звіт про результати оцінки. Звіт включає загальну презентацію проекту, де розкриваються завдання державних органів, аналіз витрат договору державно-приватного партнерства та без партнерства й непрямі бюджетні асигнування. Підготовка звіту про попередню оцінку є обов’язковою для всіх рівнів. Однак тільки для прое- ктів ДПП державного значення звіти мають бути представлені для перевірки в Місію з підтримки ДПП, а для місцевого рівня — відповідним органам державної влади (наприклад, місцевій раді). Місія з підтримки державно-приватного партнерства зо- бов’язана надати висновок протягом 3-4 тижнів. Процес проведення конкурсу передбачає ство- рення спеціальної групи фахівців, відповідальних за проведення конкурсу. У Законі про ДПП передбаче- но три процедури для укладання контракту про парт- нерство [13, с. 38]: конкурентний діалог — процедура, яка дозволяє органам державної влади стимулювати суб’єктів при- ватного сектору до нововведень у технічних, юридич- них або фінансових питаннях у процесі діалогу. Цю процедуру найчастіше застосовують при укладанні контракту про партнерство; обмежена процедура — процедура, яка викорис- товується для надання традиційних контрактів на виконання робіт; договірна процедура — процедура, яка застосову- ється для проектів ДПП нижче визначеного обсягу з 2008 р. Органи державної влади визначають конкретні вимоги, яким проект має відповідати. Для обмежених і договірних процедур встановлюються технічні умо- ви проекту (cahier des charges), для конкурентного діалогу необхідно підготувати функціональну програ- му проекту (programme fonctionnel). Процес проведення конкурсу включає такі ета- пи: оголошення конкурсу, попередній відбір канди- датів, конкурентний діалог та аналіз остаточних про- позицій, вибір переможця конкурсу та підписання контракту. При цьому для державних угод про парт- нерство обов’язково потрібне офіційне затвердження Міністерством економіки, фінансів і промисловості та Міністерством бюджету, державних рахунків та цивільної адміністрації. Четвертий етап механізму ДПП — це управління та моніторинг реалізації контракту. Відповідальність за управління контрактом покладається на органи державної влади протягом етапів будівництва та екс- плуатації проекту. Місія з підтримки ДПП не прово- дить моніторинг реалізації контракту про партнерст- во. Відповідальність за моніторинг реалізації ДПП є компетенцією органів державної влади. Республіка Казахстан. Казахстанським центром державно-приватного партнерства визначено складові механізму державно-приватного партнерства (на при- кладі концесії — основної форми ДПП у Казахстані), який складається з чотирьох етапів [14, с. 8-9]: підго- товка Реєстру відібраних пропозицій, формування переліку пропозицій щодо об’єктів концесії, прове- дення конкурсу та визначення концесіонера й укла- дання договору концесії (рис. 4). Перший етап передбачає підготовку галузевими міністерствами та акіматами пропозицій щодо проек- тів ДПП для проведення експертизи Центром ДПП та визначення Реєстру пропозицій для подальшого техніко-економічного обґрунтування. Другий етап формує перелік об’єктів, які пропонуються до пере- дачі в концесію на основі економічної експертизи техніко-економічного обґрунтування. Третій етап стосується проведення конкурсу та визначення концесіонера. Проведення конкурсу пе- редбачає підготовку галузевими міністерствами та акіматами конкурсної документації, експертизу кон- курсної документації, конкурс з вибору концесіонера, аналіз та експертизу Центром ДПП концесійних зая- вок і визначення Комісією з концесій переможця конкурсу, проведення переговорів. Центром ДПП проводиться експертиза проекту та підписання дого- вору концесії між концедентом і переможцем конку- рсу. Управління та моніторинг реалізації партнерсь- кої взаємодії держави і приватного сектору здійсню- ється Центром державно-приватного партнерства та відповідальними органами державної влади протягом дії договору. Російська Федерація. Центром розвитку держав- но-приватного партнерства та Міністерством еконо- мічного розвитку Російської Федерації розроблено Рекомендації щодо реалізації проектів державно- приватного партнерства в суб’єктах Російської Феде- рації [3]. У даному посібнику детально описується структура процесу управління проектами державно- приватного партнерства. При цьому акцентується увага на формуванні та відборі проектів ДПП (пер- винний відбір проектів, комплексна оцінка реалізо- ваності проекту), оцінці ризиків проекту ДПП (види ризиків, розподілення ризиків між сторонами у прое- кті), фінансуванні (фінансова структура та інструмен- ти фінансування капітальних витрат по проекту ДПП), а також на моніторингу та контролі за реалі- зацією проекту. Структура управління проектами партнерської взаємодії держави та приватного сектору складається з п’яти послідовних етапів щодо формування механі- зму реалізації державно-приватного партнерства (рис. 5). Ця структура є загальною для різноманітних форм партнерської взаємодії держави та бізнесу. Пе- рший етап передбачає пошук і відбір проектів на ос- нові "розширеного підходу до стратегічного плану- вання інфраструктурного комплексу регіону" [3, с. 29]. Передпроектний етап включає процедури з ініціації проекту державно-приватного партнерства як з боку органів публічної влади (проект ДПП є ча- стиною формування довгострокових програм розвит- ку), так і з боку приватного інвестора. ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 146 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Етап 1. Ідентифікація проекту Аналіз потреб Відбір проекту Підготовка технічних вимог до проекту Етап 2. Підготовка Підготовка попередньої оцінки Рішення продовжити проект Підготовка до конкурсного процесу: - проектна група та влада; - радники Підготовка конкурсної документації Етап 3. Процес проведення конкурсу Оголошення конкурсу Попередній відбір кандидатів Конкурентний діалог та аналіз остаточних пропозицій Вибір переможця конкурсу Підписання контракту Етап 4. Реалізація Моніторинг реалізації контракту Затвердження попередньої оцінки (обов'язково для державних угод про партнерство, необов'язково для місцевих угод про партнерство) Для державних угод про партнерство, визначення остаточних умов контракту ДПП та бюджетних наслідків Міністерство бюджету: для державних угод про партнерство, офіційне затвердження МЕФП: для державних угод про партнерство, офіційне затвердження Підрядник МЕФП: Міністерство економіки, фінансів та промисловості Міністерства бюджету, державних рахунків та цивільної адміністрації Центр ДПП: Місія з підтримки ДПП Підрядник Підрядник Підрядник Підрядник Підрядник Підрядник Підрядник Підрядник Підрядник Підрядник Підрядник Підрядник Рис. 3. Структурні елементи механізму реалізації державно-приватного партнерства у Франції (складено на основі джерел [13, с. 41]) ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 2014/№2 147 У першому варіанті (з ініціації органів публічної влади) структура складається з первинного відбору проектів, розробки повної документації щодо проекту та презентації проекту інвесторам. У другому варіанті (з ініціації приватного сектору) — первинний відбір та комплексна оцінка. Незважаючи на різну структу- ру розробки, оцінки та підготовки проекту державно- приватного партнерства для органів державної влади та приватних інвесторів, відбір проектів партнерської взаємодії держави та бізнесу ґрунтується на загальній системі критеріїв. Система критеріїв складається з трьох груп [3, с. 31]: технологічна реалізованість включає попередній аналіз технологічних ризиків і нормативних обме- жень щодо проекту; соціально-економічна ефективність передбачає порівняння планових результатів щодо проекту із пріоритетами програмних документів; ефективність державно-приватного партнерства (оцінка "value for money") визначає оптимальну фор- му участі органів публічної влади (ДПП, держзамов- лення, субсидії, відсутність фінансової участі публіч- ної влади тощо). Етап 1. Підготовка Реєстру відібраних пропозицій Пропозиції щодо об’єктів концесії Експертиза пропозицій щодо об’єктів концесії Реєстр відібраних пропозицій для розробки техніко-економічного обґрунтування Етап 2. Формування переліку пропозицій щодо об'єктів концесії Розробка техніко-економічного обґрунтування об’єктів, можливих до передачі в концесію Економічна експертиза техніко-економічного обґрунтування Перелік об’єктів, що пропонуються до передачі в концесію Етап 3. Проведення конкурсу та визначення концесіонера Підготовка конкурсної документації Експертиза конкурсної документації Конкурс з вибору концесіонера Аналіз та експертиза концесійних заявок Визначення переможця конкурсу, проведення переговорів Етап 4. Укладання договору концесії Експертиза проекту договору концесії Підписання договору концесії Оцінка ефективності реалізації проекту 15 робочих днів > 6 місяців 45 робочих днів 10 робочих днів > 60 календарних днів 45 робочих днів 15 робочих днів 90 календарних днів з дня визначення переможця На постійній основі Галузеві міністерства та акімати Центр ДПП Затверджується урядом Незалежні експертизи на замовлення галузевих міністерств і акіматів Центр ДПП Затверджується урядом Галузеві міністерства та акімати Центр ДПП Організатор конкурсу (галузеві міністерства та акімати) Центр ДПП Комісія з концесій Центр ДПП Концедент і переможець конкурсу Центр ДПП, державні органи Рис. 4. Структурні елементи механізму реалізації партнерської взаємодії держави та приватного сектору в Республіці Казахстан (складено на основі джерел [14, с. 8-9]) ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 148 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Етап 5. Контроль і моніторинг реалізації проекту Етап 1. Передпроектний етап: пошук і відбір проектів (на основі стратегічного планування інфраструктурного комплексу регіону) Орган публічної влади Ініціація проекту Комплексна оцінка: витрати по проекту, результативність проекту, оцінка ризиків по проекту, бюджетне навантаження, ефективність застосування ДПП Презентація проекту інвесторам Етап 2. Структуризація проекту Відбір та доопрацювання проекту Етап 3. Проведення конкурсних процедур Етап 4. Закриття (старт реалізації) проекту Приватний інвестор Ініціація та розробка проекту Первинний відбір Первинний відбір Розробка повної документації щодо проекту Організація роботи відповідальних органів влади Моніторинг результатів реалізації проекту ДПП (ключові показники ефективності проекту, закріплені в угоді про ДПП) Робота із змінами щодо проекту Контроль за передачею активів та іншими операціями при завершенні проекту Єдина система критеріїв Рис. 5. Структурні елементи механізму реалізації державно-приватного партнерства у Російській Федерації (складено на основі джерел [3, с. 31-41]) Крім цих груп критеріїв рекомендується аналізу- вати такі елементи: економія, результативність, ефек- тивність та обов’язки публічного партнера. При комплексній оцінці детально аналізується й опрацьовується документація щодо проекту ДПП. Комплексна оцінка аналізує витрати по проекту (тех- нологічний аудит, аудит витрат), результативність проекту (соціально-економічний ефект, інвестиційна привабливість), оцінку ризиків по проекту, бюджетне навантаження та ефективність застосування ДПП. Комплексна оцінка виконується після процеду- ри первинного відбору і до процедури структуруван- ня проекту, але при цьому може бути остаточно заве- ршена тільки після проведення конкурсних процедур [3, с. 32]. Другий етап формування проекту ДПП передба- чає розподілення ризиків за функціями і стадіями проекту між учасниками партнерської взаємодії дер- жави та приватного сектору. Ефективний розподіл ризиків по проекту передбачає: створення стимулів для ефективного управління ризиками відповідними сторонами (що дозволяє під- вищити доходи / скоротити витрати проекту); зниження загального обсягу коштів, які резер- вуються для покриття ризиків [3, с. 34]. Важливою стадією у процесі структурування угоди ДПП є структура фінансування проекту орга- нами публічної влади та приватним сектором. Центром розвитку державно-приватного партнерства у Російській Федерації детально представлена струк- тура фінансування за стадіями життєвого циклу, ви- дами витрат та джерелами фінансування проекту ДПП. Третій етап передбачає проведення конкурсних процедур щодо визначення приватного партнера для здійснення державного-приватного партнерства згід- но із законодавством Російської Федерації. На четве- ртому етапі укладається договір між державним та приватним партнерами і починається реалізація ДПП. До заключного етапу належить моніторинг ре- алізації державно-приватного партнерства. У міжнародній практиці реалізація механізму ДПП відбувається на основі вимог методики проект- ного менеджменту. Особливість проектів у рамках державно-приватного партнерства визначається дода- тковими організаційно-методичними процедурами та рішеннями на стадіях ініціювання, ухвалення і реалі- зації. В управлінні проектами ДПП можна виділити різну кількість етапів із різною назвою. У Німеччині виділяють п’ять етапів: 1) визначення можливих проектів; 2) підготовка та планування; 3) процес про- ведення конкурсу; 4) реалізація проекту ДПП; 5) мо- ніторинг реалізації проекту ДПП. У Франції — чотири етапи: 1) ідентифікація проекту; 2) підготовка; 3) процес проведення конкурсу; 4) реалізація. У Ка- захстані — чотири етапи: 1) підготовка Реєстру відіб- раних пропозицій; 2) формування переліку пропози- цій щодо об’єктів концесії; 3) проведення конкурсу ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 2014/№2 149 та визначення концесіонера; 4) укладання договору концесії. У Російській Федерації — п’ять етапів: 1) передпроектний етап: пошук і відбір проектів; 2) структуризація проекту; 3) проведення конкурсних процедур; 4) закриття (старт реалізації) проекту; 5) контроль і моніторинг реалізації проекту. Узагальнюючи вищенаведений аналіз, можна ви- значити найбільш характерний комплекс функціона- льно об'єднаних послідовних етапів механізму реалі- зації партнерської взаємодії держави та приватного сектору: ідентифікація проекту ДПП, підготовка та планування проекту (розробка техніко-економічного обґрунтування), проведення конкурсу з визначення приватного партнера, управління реалізацією угоди про ДПП (моніторинг реалізації ДПП). В Україні відділом розвитку державно-приват- ного партнерства Департаменту інвестиційно-іннова- ційної політики та розвитку державно-приватного партнерства Міністерства економічного розвитку і торгівлі України представлено рекомендації з питань підготовки проектів ДПП, у яких наведено такі пос- лідовні етапи здійснення ДПП: визначення проекту або об'єкта, який може зацікавити потенційного при- ватного партнера або інвестора; проведення аналізу ефективності застосування механізмів ДПП, підгото- вка техніко-економічного обґрунтування (бізнес- плану) проекту, підготовка пропозиції щодо здійс- нення ДПП згідно із затвердженою Формою та по- дання її державному партнеру; підготовка та пого- дження конкурсної документації щодо визначення приватного партнера майбутнього проекту; підготов- ка проекту угоди державно-приватного партнерства; проведення конкурсу на визначення приватного пар- тнера; підписання угоди державно-приватного парт- нерства між державним партнером та переможцем конкурсу; процедура набуття прав управління проек- том державно-приватного партнерства (отримання доступу до управління державним майном тощо) [15]. У той же час на сайті Міністерства економічного ро- звитку і торгівлі України тим же Департаментом ін- вестиційно-інноваційної політики та розвитку держа- вно-приватного партнерства в розділі "Підготовка проектів державно-приватного партнерства" наведено більш короткий перелік етапів: розробка ідеї проекту, розробка техніко-економічного обґрунтування, при- йняття рішення про здійснення ДПП, підготовка та проведення конкурсу, вибір приватного партнера [16]. У рекомендаційному Практичному посібнику з підготовки техніко-економічного обґрунтування та застосування методики проведення аналізу ефектив- ності здійснення державно-приватного партнерства, підготовленому в рамках Програми розвитку держав- но-приватного партнерства в Україні, що фінансуєть- ся Агентством з міжнародного розвитку Сполучених Штатів Америки (USAID), до основних етапів проек- ту ДПП включають: ідентифікацію, визначення пріо- ритетів та відбір проекту; підготовку техніко-еконо- мічного обґрунтування; проведення тендеру; укла- дання договору; управління процесом виконання до- говору [17]. Згідно із Законом України "Про державно- приватне партнерство" (від 01.07. 2010 р. № 2404-VI) процес організації та реалізації проекту державно- приватного партнерства можна представити у вигляді послідовності таких етапів: пропозиції про здійснен- ня ДПП, аналіз ефективності здійснення ДПП, об- ґрунтування соціально-економічних та екологічних наслідків здійснення державно-приватного партнерс- тва і прийняття рішення про здійснення ДПП, про- ведення конкурсу з визначення приватного партнера, укладання угоди в рамках ДПП з переможцем конку- рсу [18]. Структурні елементи механізму реалізації партнерської взаємодії держави та приватного секто- ру наведено на рис. 6. На першому етапі органи влади залежно від приналежності об’єкта ДПП (щодо об’єктів держав- ної власності — відповідні органи виконавчої влади, щодо об’єктів комунальної власності — відповідні органи місцевого самоврядування, щодо об’єктів АР Крим — органи, які є уповноваженими Радою Мініс- трів Автономної Республіки Крим), або особи, які можуть бути приватними партнерами, готують пропо- зиції про здійснення ДПП, де обов’язковим докумен- том є попереднє техніко-економічне обґрунтування (ідентифікаційне дослідження), і подають до органу, уповноваженого Кабінетом Міністрів України або місцевим органом виконавчої влади / органом місце- вого самоврядування. Форма техніко-економічного обґрунтування затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Деякі пи- тання проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства" (27.02.2012 р. № 255) [19]. На другому етапі органи державної влади відпо- відно до їх повноважень проводять аналіз ефективно- сті здійснення державно-приватного партнерства та виявлення можливих ризиків, пов’язаних із його реа- лізацією, шляхом: детального обґрунтування соціаль- но-економічних та екологічних наслідків здійснення державно-приватного партнерства; порівняння осно- вних показників реалізації проекту (рентабельності, рівня витрат, якості послуг тощо) із залученням при- ватного партнера та без такого залучення; виявлення видів ризиків здійснення державно-приватного парт- нерства, їх оцінки та визначення форми управління ризиками; визначення форми реалізації державно- приватного партнерства [18]. Порядок проведення аналізу ефективності здій- снення ДПП визначається постановою Кабінету Мі- ністрів України "Порядок проведення аналізу ефек- тивності здійснення державно-приватного партнерст- ва" (від 11.04. 2011 р. № 384) [20], а виявлення мож- ливих ризиків, пов’язаних із реалізацією ДПП, оцін- ка та визначення форми управління ними — постано- вою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики виявлення ризиків, пов’язаних з держав- но-приватним партнерством, їх оцінки та визначення форми управління ними" (від 16.02. 2011 р. № 232) [21]. На третьому етапі за результатами аналізу ефек- тивності здійснення державно-приватного партнерст- ва обґрунтовуються соціально-економічні й екологіч- ні наслідки реалізації ДПП та приймається рішення про здійснення державно-приватного партнерства відповідними органами державної влади. Соціально-економічні й екологічні наслідки здійснення державно-приватного партнерства обґрун- товуються за результатами аналізу: економічних та фінансових показників реалізації партнерства, у тому числі порівняння показників ре- алізації із застосуванням державно-приватного парт- нерства, включаючи прогнозовані витрати та вигоди від його реалізації, з показниками здійснення такої діяльності за інших умов, ніж у рамках державно- приватного партнерства; соціальних наслідків реалізації партнерства, включаючи поліпшення якості послуг та рівень за- безпечення попиту товарами (роботами і послугами); ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 150 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Етап 1. Пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства Етап 2. Аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства (порядок проведення аналізу ефективності здійснення ДПП визначається Кабінетом Міністрів України) Етап 4. Проведення конкурсу з визначення приватного партнера Відповідні органи виконавчої влади Об’єкти державної власності Відповідні органи місцевого самоврядування Приватний сектор Приватний сектор Об’єкти комунальної власності Об’єкти АР Крим Органи, уповноважені Радою Міністрів Автономної Республіки Крим Приватний сектор Орган, уповноважений Кабінетом Міністрів України Відповідні сільські, селищні, міські, районні чи обласні ради або уповноважені ними органи Рада Міністрів Автономної Республіки Крим або уповноваженим нею органом Об’єкти державної власності Центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України Об’єкти комунальної власності Виконавчий орган місцевого самоврядування, уповноважений відповідною сільською, селищною, міською, районною чи обласною радою Об’єкти АР Крим Орган, уповноважений Радою Міністрів Автономної Республіки Крим Етап 3. Обґрунтування соціально-економічних та екологічних наслідків здійснення державно- приватного партнерства і прийняття рішення про здійснення ДПП Подання заявок на участь у конкурсі Попередній відбір претендентів з урахуванням кваліфікаційних та інших вимог, визначених конкурсною документацією Подання конкурсних пропозицій Розкриття конвертів із конкурсними пропозиціями учасників конкурсу Проведення оцінки конкурсних пропозицій Визначення переможця конкурсу Оприлюднення інформації про результати проведення конкурсу з визначення приватного партнера Етап 5. Укладання угоди в рамках державно-приватного партнерства з переможцем конкурсу Аналіз загальних характеристик ДПП (аналіз ринкового середовища, аналіз системи управління, аналіз соціально-економічних результатів, аналіз екологічних наслідків та впливу на навколишнє середовище) Аналіз альтернативних варіантів досягнення мети ДПП Аналіз ризиків (фінансовий аналіз) Аналіз форми здійснення ДПП 1 2 3 4 5 6 Рис. 6. Структурні елементи механізму реалізації партнерської взаємодії держави та приватного сектору в Україні (складено на основі джерел [18-20]) Порядок проведення аналізу ефективності Висновок про результати проведеного аналізу ефективності здійснення ДПП Економічні та фінансові показники реалізації партнерства Соціальні наслідки реалізації партнерства Ризики, пов’язані з реалізацією партнерства Екологічні наслідки реалізації Прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства чи про недоцільність здійснення такого партнерства ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 2014/№2 151 ризиків, пов'язаних із реалізацією партнерства, з урахуванням різних засобів їх розподілу між держав- ним та приватним партнерами і впливу відповідного розподілу ризиків на фінансові зобов'язання держав- ного партнера; екологічних наслідків реалізації партнерства з урахуванням можливого негативного впливу на стан довкілля [18]. На четвертому етапі визначають приватного пар- тнера для укладання договору в рамках ДПП й опри- люднюють інформацію про результати проведення конкурсу з визначення приватного партнера. Поря- док проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного парт- нерства щодо об’єктів державної власності встанов- люється Кабінетом Міністрів України, щодо об’єктів комунальної власності — місцевими радами, щодо об’єктів АР Крим — Радою Міністрів Автономної Республіки Крим. На п’ятому етапі укладається договір у рамках державно-приватного партнерства з переможцем кон- курсу. Контроль за виконанням договорів, укладених в рамках ДПП, здійснюють центральний орган вико- навчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, інші державні органи та органи місцевого самоврядування [18]. Різноманітність трактувань назв і кількості ета- пів механізму здійснення партнерської взаємодії дер- жави та приватного сектору в Україні свідчить про відсутність єдиного підходу до формування механізму реалізації державно-приватного партнерства. Крім того, окремі складові механізму реалізації ДПП не апробовані та потребують адаптації, удосконалення й упровадження у практичну діяльність. Зокрема, це стосується першого етапу "Пропозиції про здійснення ДПП" у питаннях формування і відбору проектів ДПП. Ініціація ідеї проекту може бути викликана сус- пільною потребою, вирішенням важливих завдань соціально-економічного розвитку країни / регіону, ініціативою держави або приватного сектору тощо. Важливою умовою першого етапу є попередня оцінка пропозицій про здійснення ДПП. Попереднє дослі- дження відбору проектів державно-приватного парт- нерства ґрунтується здебільшого на загальних крите- ріях оцінки пропозицій про здійснення ДПП, ніж на детальному аналізі. Порівняння та вибір пропозицій повинні оцінюватися за єдиною системою критеріїв. У європейських країнах конкретизована система кри- теріїв оцінки відбору проектів. У Німеччині проекти ДПП формують на основі визначення потреб, фінан- сування й аналізу ефективності; у Франції — склад- ності, терміновості проекту й ефективності ДПП; у Російській Федерації — технологічної реалізованості, соціально-економічного ефекту та ефективності ДПП. У вітчизняній практиці не деталізована система критеріїв відбору проектів для реалізації державно- приватного партнерства. В Україні основною вимогою до реалізації прое- кту на засадах державно-приватного партнерства є забезпечення вищих техніко-економічних показників ефективності діяльності, ніж у разі ведення такої дія- льності у традиційний спосіб без залучення приват- ного партнера. У рекомендаційному Практичному посібнику з підготовки техніко-економічного обґрун- тування та застосування методики проведення аналі- зу ефективності здійснення державно-приватного партнерства [17] пропонуються чотири критерії для визначення пріоритетності проекту з позиції держави як регулятора суспільного відтворення: яким є внесок проекту у впровадження державної політики, чи є ринковий інтерес до проекту, складність проекту та важливість для громадян. Виходячи з цього потребу- ють конкретизації критерії оцінки доцільності реалі- зації проекту в рамках ДПП перед проведенням тех- ніко-економічного обґрунтування з метою раціональ- ного використання часу й економії державних ресур- сів. На другому етапі "Аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства" потребує методи- чної розробки і впровадження в практичну діяльність оцінка потенціалу проекту у формі ДПП порівняно з іншими формами взаємодії держави і бізнесу. В українській практиці відповідальність за про- ведення аналізу ефективності здійснення державно- приватного партнерства покладається на державний орган, відповідальний за здійснення ДПП. У зарубі- жних країнах вагому роль при розробці та експертизі техніко-економічного обґрунтування відводять фі- нансовим аналітикам, технічним експертам і фахів- цям з проектного менеджменту, що підвищує макси- мізацію ефективності аналізу та мінімізацію можли- вих негативних економічних, соціальних й екологіч- них наслідків від реалізації партнерства. Порівнювати різні варіанти інвестиційних прое- ктів і вибирати кращий поміж них рекомендується з використанням такого аналітичного інструменту, як компаратор державного сектору. Реалізація механізму ДПП в Україні потребує розробки і впровадження аналітичної моделі на базі концепції компаратора державного сектору для забезпечення можливості об'єктивного кількісного порівняння проекту на заса- дах державно-приватного партнерства з аналогічним проектом, який виконується традиційним державним способом. На основі зарубіжного досвіду доцільно розробити стандартизовану модель оцінювання інвес- тиційних проектів для реалізації партнерської взає- модії держави та приватного сектору. На третьому етапі "Обґрунтування соціально- економічних та екологічних наслідків здійснення ДПП і прийняття рішення про здійснення ДПП" потребують визначення й удосконалення методологія надання державної підтримки, форми і методи управління проектом ДПП упродовж його функціонування, управління ризиками на різних етапах реалізації про- екту. Механізм державної підтримки є поширеним важелем залучення приватного фінансування у прое- кти ДПП. Однак в Україні не визначена методологія надання державної підтримки при реалізації проектів на основі державно-приватного партнерства. На різних етапах реалізації механізму державно- приватного партнерства змінюється вплив ризиків, відповідно змінюються інструменти управління ними. Оскільки інструменти управління ризиками можуть суттєво відрізнятися при переході від одного до дру- гого етапу, то процес управління ризиками повинен мати безперервний характер упродовж його функціо- нування. Для запобігання виникнення ризиків в Україні на етапах ідентифікації, підготовки та плану- вання механізму реалізації партнерської взаємодії держави та приватного сектору особливого значення набувають інструменти, пов'язані з аналізом проект- них ризиків, а на етапі реалізації — створення резер- вних фондів. На четвертому етапі "Проведення конкурсу з ви- значення приватного партнера" потребують удоскона- лення порівняння економічної та соціальної вигоди конкурсних пропозицій, які подаються державним органам влади. ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 152 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Порівняння критеріїв оцінки пропозицій про здійснення державно-приватного партнерства є важ- ливою умовою проведення конкурсу на визначення приватного партнера. В Україні критеріями прове- дення оцінки конкурсних пропозицій є: критерії технічного та інженерно-конструктор- ського характеру; критерії фінансового та комерційного характеру; критерії екологічного та соціального характеру; відповідність конкурсної пропозиції вимогам, окресленим порядком проведення конкурсу з визна- чення приватного партнера для здійснення ДПП; інші критерії залежно від об'єкта, істотних умов та виду договору про партнерство [20]. Вищенаведені критерії необхідно доповнити критеріями економічного характеру (відповідність проекту стратегічному розвитку країни / регіону, стимули для різних учасників проекту, залучення ма- лого та середнього бізнесу) та розширити критерії соціального характеру показниками впливу проекту на соціальне середовище. На п’ятому етапі "Укладання договору в рамках державно-приватного партнерства з переможцем кон- курсу" потребують удосконалення розподіл відповіда- льності та ризиків, система гарантованого бюджетно- го співфінансування проекту ДПП, управління реалі- зацією державно-приватного партнерства, моніторинг та оцінка здійснення ДПП. Для забезпечення ефективного управління реалі- зацією механізму державно-приватного партнерства в Україні слід розробити і запровадити систему конт- ролю й моніторингу здійснення партнерської взаємо- дії держави та приватного сектору. Забезпечення ви- конання договору, координація взаємодії держави і приватного сектору у процесі реалізації проекту з метою поліпшення результативності та ефективності здійснення державно-приватного партнерства є за- вданнями заключного етапу механізму реалізації ДПП у Німеччині, Франції та Російській Федерації. Основні функції контролю і моніторингу проектів ДПП полягають в організації роботи відповідальних органів влади, моніторингу результатів реалізації про- екту ДПП (показники оцінки ефективності проекту, оцінка і розподіл ризиків), роботі зі змінами по про- екту, контролі за передачею активів та іншими опе- раціями при завершенні проекту. Висновки. На основі дослідження механізму реа- лізації державно-приватного партнерства як системи функціонально об’єднаних процесів (дій), що визна- чають послідовність етапів функціонування ДПП, та комплексу підходів, методів, правил, алгоритмів, процедур концептуального, інституціонального і ме- тодичного забезпечення, які використовуються для реалізації партнерської взаємодії держави та суб’єктів приватного сектору, можна зробити висновок, що за змістом механізм державно-приватного партнерства становить систему послідовних функціонально об’єднаних процесів: ідентифікація проекту ДПП, підготовка та планування проекту (розробка техніко- економічного обґрунтування), проведення конкурсу з визначення приватного партнера, управління реалі- зацією угоди про ДПП (моніторинг реалізації ДПП). Вітчизняна практика потребує вдосконалення, законодавчого врегулювання і методичного забезпе- чення застосування механізму реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору. Процедури ідентифікації пріоритетних проектів для застосування механізму ДПП, оцінка економічної ефективності партнерської взаємодії держави і бізнесу, форми і методи управління ризиками проекту, організація системи управління реалізацією механізму ДПП пот- ребують удосконалення та впровадження у практичну діяльність. При застосуванні механізму реалізації ДПП ви- никають труднощі, викликані проблемами концепту- ального, методичного та практичного плану, які стримують його впровадження на національному і регіональному рівнях. Складність реалізації проектів на засадах державно-приватного партнерства полягає в такому: відсутній уніфікований підхід до формування механізму реалізації партнерської взаємодії держави та приватного сектору; недосконала і неузгоджена вітчизняна нормати- вно-правова база (обмеженість сфер застосування, нечітко окреслене коло суб’єктів, які мають право бути державними партнерами у проектах національ- ного й регіонального значення, неможливість для державних і комунальних підприємств виступати пар- тнерами з боку держави, неконкретизована система критеріїв відбору проектів ДПП, суперечливість у питаннях щодо проведення конкурсних процедур, невизначеність методології надання державної підт- римки щодо реалізації проектів державно-приватного партнерства, непередбаченість застосування інститу- ційного партнерства); недієва міжвідомча координація дій органів дер- жавної влади щодо підготовки і реалізації проектів ДПП; відсутня належна система управління реалізаці- єю механізму партнерської взаємодії держави та при- ватного сектору. Для усунення вищезазначених проблем і прак- тичного впровадження механізму державно-приват- ного партнерства в Україні як дієвого інструменту активізації та стимулювання економічного зростання необхідно, в першу чергу: розробити єдиний підхід до формування механі- зму реалізації партнерської взаємодії держави і при- ватного сектору на національному та регіональному рівнях, адекватного ринковим умовам; удосконалити і гармонізувати нормативно- правове забезпечення розробки та реалізації проектів; конкретизувати систему критеріїв відбору проек- тів ДПП; розробити стандартизовану модель оцінювання проектів для реалізації ДПП на стадії ініціювання (ідентифікації); удосконалити процедури надання державної під- тримки для розробки та реалізації проектів ДПП; удосконалити механізми фінансування проектів державно-приватного партнерства; запровадити контроль і моніторинг здійснення проекту як заключного етапу механізму реалізації партнерської взаємодії держави та приватного секто- ру; удосконалити процедуру здійснення моніторингу проектів державно-приватного партнерства; розробити систему управління у сфері державно- приватного партнерства з чітким розподілом повно- важень між органами державної влади у рамках під- готовки і реалізації проектів ДПП та координацією їх діяльності; створити єдину інформаційну систему щодо по- тенційних та діючих об’єктів ДПП на державному, регіональному та місцевому рівнях; проводити методичне та консультативне супро- водження в рамках реалізації ДПП; ТАРАШ Л. І., ПЕТРОВА І. П. 2014/№2 153 створити міжрегіональні центри державно-при- ватного партнерства за участю державних органів влади та представників бізнесу. Для ефективного функціонування державно- приватного партнерства необхідна насамперед розро- бка стратегії розвитку партнерської взаємодії держави та приватного сектору на національному рівні. Це потребує визначення державою цілей розвитку ДПП, пріоритетів, напрямів, масштабів діяльності та джерел фінансування реалізації стратегії. Обов’язковим еле- ментом реалізації стратегії є встановлення вимог до учасників та розподіл обов’язків і повноважень між ними. У зв’язку з відсутністю єдиного підходу до фо- рмування механізму реалізації партнерської взаємодії держави та приватного сектору необхідно побудувати інституційну систему її забезпечення, враховуючи існуючу систему цінностей у суспільстві та економіч- ні передумови. Список використаних джерел 1. Public-Private Partnerships Reference Guide [Електронний ресурс] / World Bank, Public Private Infrastructure Advisory Facility. Version 1.0., 2012. — 230 p. — Режим доступу: http://www.ppiaf.org/ sites/ppiaf.org/files/publication/Public-Private-Partner- ships-Reference-Guide.pdf. 2. The Guide to Guidance How to Prepare, Procure and Deliver PPP Projects [Електронний ресурс] / Eu- ropean PPP Expertise Centre, 2011. — 71 p. — Режим доступу: http://www.eib.org/epec/resources/guide-to- guidance-en.pdf. 3. Рекомендации по реализации проектов госу- дарственно-частного партнерства в субъектах Россий- ской Федерации [Электронный ресурс] / Центр раз- вития государственно-частного партнерства, Минис- терство экономического развития Российской Феде- рации. — Москва, 2013. — 50 с. — Режим доступа. http://pppcenter.ru/docs/ppp.pdf. 4. Ляшенко В.И. Механизмы государственно- частного партнерства как инструмент активизации инновационной деятельности Украины: региональ- ный аспект / В.И. Ляшенко, Я.И. Тульку // Совре- менное состояние, тенденции и перспективы разви- тия стран СНГ: экономический, социальный и эко- логический аспекты (Серия: Экономическое славя- новедение): мон. В 2-х ч. Часть II. / Под науч. ред. д.э.н. К.В. Павлова / В.И. Ляшенко, Я.И. Тульку. — Ижевск: Изд-во института компьютерных исследова- ний, 2014. — Глава 69. — С. 100-113. 5. Котов Е.В. Государственно-частное партнерс- тво: теоретико-методологические проблемы трактов- ки и содержания / Е.В. Котов // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 1 (31). — С. 25-35. 6. Головінов О.М. Концептуальні засади форму- вання державно-приватного партнерства / О.М. Го- ловінов // Економічний вісник Донбасу. — 2012. — № 3 (29). — С. 56-62. 7. Хозяйственный механизм общественных фор- маций / Под общ. ред. Л. И. Абалкина. — М.: Мысль, 1986. — 269 с. 8. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Видавничий центр «Академія», 2001. — 848 с. 9. Измалков С. Теория экономических механиз- мов (Нобелевская премия по экономике 2007 г.) / С. Измалков, К. Сонин, М. Юдкевич // Вопросы экономики. — 2008. — № 1. — С. 4-26. 10. Кульман А. Экономические механизмы: пер. с фр. / А. Кульман; общ. ред. Н.И. Хрусталевой. — М.: Прогресс: Универс, 1993. — 192 с. 11. Осипов Ю.М. Хозяйственный механизм го- сударственно-монополистического капитализма / Ю.М. Осипов. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. — 400 с. 12. Опыт реализации проектов ГЧП в Германии [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.pppinrussia.ru/userfiles/upload/files/PPP% 20in%20foring%20country/PPP_in_Germany.pdf. 13. France PPP Units and Related Institutional Framework [Електронний ресурс] / European PPP Expertise Centre, 2012. — 43 p. — Режим доступу: http://www.eib.org/epec/resources/epec_france_public_en .pdf. 14. Государственно-частное партнерство в Ка- захстане [Электронный ресурс] / АО "Казахстанский центр государственно-частного партнерства". — 17 с. — Режим доступа: http://www.pppinrussia.ru/userfiles/ upload/files/Library/c0912_smagulov.pdf. 15. Державно-приватне партнерство в Україні: обзорна інформація [Електронний ресурс] / Відділ розвитку державно-приватного партнерства Департа- менту інвестиційно-інноваційної політики та розвит- ку державно-приватного партнерства Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. — Режим доступу: http://www.ukrppp.com/present/ Day_1_ Panel_4_Ministry_of_Economy.pdf. 16. Підготовка проектів державно-приватного партнерства [Електронний ресурс] / Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. — Режим доступу: http://www.me.gov.ua/Documents/ MixedList? tag=PidgotovkaProektivDerzhavno-privatnogoPartnerstva. 17. Практичний посібник з підготовки техніко- економічного обґрунтування та застосування методи- ки проведення аналізу ефективності здійснення дер- жавно-приватного партнерства [Електронний ресурс] / Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), листопад 2012 р. — Режим доступу: http://new.me. gov.ua/ Services/StreamsService/4433567b-c768-4ee3- aabd-f9cc3aebfdf7. 18. Закон України "Про державно-приватне пар- тнерство" № 2404—VІ від 1.07.2010 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon4.rada. gov.ua/laws/show/2404-17. 19. Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Деякі питання проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного парт- нерства" № 255 від 27 лютого 2012 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/z0399-12. 20. Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання організації здійснення державно-приватного партнерства" № 384 від 11.04.2011 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/384-2011-п. 21. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики виявлення ризиків, пов'яза- них з державно-приватним партнерством, їх оцінки та визначення форми управління ними" № 232 від 16.02.2011 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/232-2011-п. Макет_2-2014_Part140 Макет_2-2014_Part141 Макет_2-2014_Part142 Макет_2-2014_Part143 Макет_2-2014_Part144 Макет_2-2014_Part145 Макет_2-2014_Part146 Макет_2-2014_Part147 Макет_2-2014_Part148 Макет_2-2014_Part149 Макет_2-2014_Part150 Макет_2-2014_Part151 Макет_2-2014_Part152 Макет_2-2014_Part153

Механізм реалізації партнерської взаємодії держави і приватного сектору

Institution

Ähnliche Einträge