Шляхи перетворення грошей із засобу пограбування народу в активне знаряддя державного будівництва
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Назва видання: | Вісник економічної науки України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77162 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Шляхи перетворення грошей із засобу пограбування народу в активне знаряддя державного будівництва / М.А. Швайка // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 175–180. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77162 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-771622015-02-23T03:02:26Z Шляхи перетворення грошей із засобу пограбування народу в активне знаряддя державного будівництва Швайка, М.А. Наукові повідомлення 2014 Article Шляхи перетворення грошей із засобу пограбування народу в активне знаряддя державного будівництва / М.А. Швайка // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 175–180. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77162 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові повідомлення Наукові повідомлення |
| spellingShingle |
Наукові повідомлення Наукові повідомлення Швайка, М.А. Шляхи перетворення грошей із засобу пограбування народу в активне знаряддя державного будівництва Вісник економічної науки України |
| format |
Article |
| author |
Швайка, М.А. |
| author_facet |
Швайка, М.А. |
| author_sort |
Швайка, М.А. |
| title |
Шляхи перетворення грошей із засобу пограбування народу в активне знаряддя державного будівництва |
| title_short |
Шляхи перетворення грошей із засобу пограбування народу в активне знаряддя державного будівництва |
| title_full |
Шляхи перетворення грошей із засобу пограбування народу в активне знаряддя державного будівництва |
| title_fullStr |
Шляхи перетворення грошей із засобу пограбування народу в активне знаряддя державного будівництва |
| title_full_unstemmed |
Шляхи перетворення грошей із засобу пограбування народу в активне знаряддя державного будівництва |
| title_sort |
шляхи перетворення грошей із засобу пограбування народу в активне знаряддя державного будівництва |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Наукові повідомлення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77162 |
| citation_txt |
Шляхи перетворення грошей із засобу пограбування народу в активне знаряддя державного будівництва / М.А. Швайка // Вісник економічної науки України. — 2014. — № 2 (26). — С. 175–180. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT švajkama šlâhiperetvorennâgrošejízzasobupograbuvannânaroduvaktivneznarâddâderžavnogobudívnictva |
| first_indexed |
2025-07-06T01:29:29Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:29:29Z |
| _version_ |
1836859124067860480 |
| fulltext |
2014/№2 175
НАУКОВІ ПОВІДОМЛЕННЯ
М. А. Швайка
академік АЕН України
м. Київ
ШЛЯХИ ПЕРЕТВОРЕННЯ ГРОШЕЙ ІЗ ЗАСОБУ ПОГРАБУВАННЯ НАРОДУ
В АКТИВНЕ ЗНАРЯДДЯ ДЕРЖАВНОГО БУДІВНИЦТВА
Революція успішно завершилась. Прогнилий,
корумпований режим Януковича усунутий від влади.
На високих урядових посадах змінюються чиновни-
ки. Нерідко їх формальним пересаджуванням з одно-
го крісла в інше. Час іде, а довго очікуваних істотних
зрушень в нашому житті немає. Про це говорять під-
сумки діяльності уряду за 100 днів.
Це підтверджують чиновники, яких люди часто
запитують, що змінилося в роботі підприємств, в дія-
льності людей малого і середнього бізнесу, які зму-
шені визнати, що ніяких зрушень тут немає.
Активізуються протести народу проти некваліфі-
кованих дій влади.
Україна в небезпеці. Як тільки українська рево-
люція усунула від влади продажних корумпованих
урядовців, їх місце намагаються зайняти нові скоро-
багатьки, які, скориставшись вакуумом, намагаються
зайняти високодоходні посади. Боротьбу за високо-
доходні посади треба перетворити у боротьбу за кон-
трольовані грошові потоки і нове життя.
Урядові антикризові заходи слід назвати кризо-
вими.
Прийняті Верховною радою під тиском МВФ
антикризові заходи включають в себе подорожчання
газу для населення, підвищення тарифів на комуна-
льні послуги, замороження суми мінімальної зарпла-
ти і прожиткового мінімуму і не передбачають ні од-
ного заходу по розвитку виробництва. Вони взагалі
ігнорують гострі проблеми виробництва.
Перші підсумки діяльності нової влади . гово-
рять не лише про її бездарність, некомпетентність,
немічність, а й про продажність. Це проявилося у
здачі Путіну без єдиного вистрілу армією імпотентів
Криму разом з озброєнням на мільярди гривень. З
18,8 тисяч воїнів, що перебували в Криму, вірними
Україні залишилося лише 4,3 тисячі воїнів. Сьогодні
через некомпетентне керівництво антитерори-
стичними операціями воїни Путіна за один раз уби-
вають по 50 наших солдат. Ця немічна влада виявля-
ється нездатною навести в країні елементарний по-
рядок в таких складних воєнних умовах.
Замість того, щоб їхати на Схід і Південь Украї-
ни і не допускати захоплення путінською агентурою
державних приміщень і зброї, влада послала з Києва
до Рівного три автобуси зі співробітниками спецпід-
розділу Управління по боротьбі з організованою зло-
чинністю МВС України «Сокіл» із завданням убити
героя Майдану Олександра Музичка (псевдонім Са-
ша Білий).
Національною катастрофою є невдала спроба
будувати економічну політику на мертвих, прогнилих
ідеологічних догмах, засуджених усім світом.
Досі не вщухають пристрасті щодо шляхів роз-
витку України. Багато критиків причиною наших
невдач вважають відсутність ефективних програм
державного будівництва. Дехто акцентує увагу на від-
сутності кваліфікованих кадрів.
Помилка полягає в тому, що Україна сліпо йшла
шляхом нав'язаних руйнівних реформ, зорієнтованих
на ринкову саморегуляцію, що не припускала органі-
заційної ролі держави.
Цим згубним курсом, нав'язаним нам високоро-
звиненими країнами, що не бажають бачити Україну
серед потужних конкурентів, а тільки сировинним
придатком, зуміли скористатись у процесі нагрома-
дження первісного власного капіталу олігархи й ко-
рупціонери, а також антиукраїнські сили, головним
завданням яких є недопущення здобуття Україною
справжньої незалежності.
До речі, країни, котрі вимагали від нас цілкови-
того невтручання держави у внутрішнє економічне
життя, регулювання економіки ринковою стихією,
реалізації принципів Вашингтонського консенсусу,
сьогодні самі переживають важкі часи. Так званий
неолібералізмі, який проявлявся у фінансово-еконо-
мічному бумі, викликаному наповненням глобальної
економіки дутими вартостями й «дурними» грішми, із
тріском провалився.
Домагаючись кредитів МВФ, уряд допустив гру-
бу помилку, погодившись втілювати нав'язану фон-
дом засуджену усім світом шкідливу політику шоко-
вої терапії, чим поставив під удар усі обіцювані гли-
бокі реформи і прогресивні перетворення.
Цією сьогоднішньою шоковою терапією, ми до-
б'ємо економіку України до кінця. Спровокуємо бун-
ти голодних, пограбованих і розорених українців.
Ми не маємо права злегковажити серйозністю
відповідальності за долю революції та реалізацію її
завдань, розчарувати маси своєю немічністю і непо-
слідовністю роботи по наведенню в країні ладу.
Найбільша вада влади полягає у відсутності чіт-
кої програми дій і реальної економічної програми,
здатної залучити до державного будівництва і актив-
ної трудової діяльності мільйони людей, які не зна-
ходять застосування своїм силам і здібностям.
Могли б вже наступити зміни, розпочатись гли-
бокі реформи, в першу чергу економічні, що відкри-
вають дорогу бурхливому розвитку виробництва, тво-
рчій праці активних людей. Для цього треба, щоб
звільнена людина могла реалізувати себе в праці, у
бізнесі, займатись активною підприємницькою діяль-
ністю.
Однак нова/стара влада для цього практично ні-
чого не робить. Захопившись розподілом крісел, нова
влада чомусь не поспішає впроваджувати популярні
реформи, обмежуючись лише непопулярними, скеро-
ваними на пограбування людей за допомогою підви-
щення цін і тарифів, зменшенням доходів громадян,
при чому головним чином громадян, а не олігархів.
Це співвідношення таке: 1000:0,1 на користь олігар-
хів.
Що дала революція чиновникам? Керівні поса-
ди, крісла в органах влади. Що вона дала народу?
ШВАЙКА М. А.
176 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Здирницькі податки, високі ціни, всеосяжну коруп-
цію.
Замість того, щоб приймати люстраційні та ан-
тикорупційні закони, розпочинати реформи в еконо-
міці, правоохоронній та судовій системах нові чинов-
ники намагаються в першу чергу розчистити барика-
ди на Майдані та розігнати людей із центру Києва,
завчасно роззброївши тих патріотів, які за нашу Сво-
боду заплатили надто дорогу ціну - своїм життям.
Треба, щоб урядовці регулярно виступали перед
народом на Майдані зі звітами про свою роботу.
Помаранчева революція, як відомо, закінчилась
безрезультативно тому, що привівши до влади
В.Ющенка і Ю.Тимошенко, люди розійшлись, зро-
бивши їх діяльність повністю безконтрольною.
Майдан сьогодні це єдиний і основний важіль
впливу громадян на владу. Майдан мусить стояти і
постійно нагадувати владі, що вона там не для того,
щоб ділити посади та грошові потоки, а покликана
здійснювати велику місію
глобально і швидко змінити країну, розбудувати
міцну українську державу. Адже йдеться про дуже
серйозну і відповідальну справу - про розбудову дер-
жави, за яку поклали голови кращі сини і дочки
України.
Для активізації виробничої діяльності треба зме-
ншити податки, великі проценти за кредит і дати
можливість людям заробляти гроші, зупинити дева-
львацію гривні, припинити продаж валюти на міжба-
нку за фіктивними імпортними контрактами, розфо-
рмувати і скоротити всі бюрократичні органи
податкову адміністрацію, прокуратури, суди, мі-
ліцію, державну виконавчу службу.
Чому реформи зводять до підвищення цін, пода-
тків, процентних ставок за кредит, а не до зняття або
хоч істотного зменшення корупції. Чому замість не-
популярних заходів не зробити нарешті популярних
яких усі чекають? Та тому, що багато хто з нових
урядовців не проти вигод від влади своїх попередни-
ків.
Це зовсім не реформи, а радше реакція на згор-
тання джерел доходів. Заклики влади до боротьби з
корупцією - банальне окозамилюванню.
У народу вже нагромадилось не лише багато за-
питань, а й претензії до влади, зокрема чому не ство-
рюються передумови для розвитку виробництва, фо-
рмування середнього класу, який, власне, і був голо-
вним рушієм Майдану?
На фабриках і заводах вільних робочих місць
нема. А самому зайнятись бізнесом, підприємниць-
кою діяльністю середній клас не може, бо недоступні
кредити.
Якщо б відкрити дорогу до бізнесу, до активної
підприємницької діяльності тим жителям Півдня і
Сходу України, які сьогодні перебувають під впливом
провокованих Путіним сепаратистів, вони б знайшли
творче використання своїм силам у виробництві. Во-
ни марно не витрачали б зусиль на надання російсь-
кій мові статусу державної і на федеративний устрій
регіону.
В урядових заходах про розвиток виробництва
взагалі нема мови. У скерованих урядовцям своїх
пропозиціях на 30 аркушах в центр уваги я поставив
вимогу про істотне пониження плати за кредит. Від-
повідні матеріали з трьома моїми книгами, в яких
розкривається немафіозний варіант побудови і розви-
тку банківської системи, вручені прем'єр міністру
України А.П. Яценюку, Голові Верховної Ради Укра-
їни О.В. Турчинову, голові Нацбанку України С.І.
Кубіву та ін. Однак мої пропозиції не справили жод-
ного впливу на урядові рішення. Голова Комітету з
питань фінансів і банківської діяльності О.М. Ри-
женков іще 2 квітня 2014 р. надіслав Голові Нацбан-
ку С.І. Кубіву листа, в якому говориться: «Комітет
за дорученням Голови Верховної Ради України
О.В. Турчинова надсилає Вам пропозиції доктора
економічних наук, професора, академіка Академії
економічних наук України Швайки М.А. щодо рефо-
рмування банківської системи України. Просимо
розглянути та про результати проінформувати Комі-
тет і надати відповідь автору».
Однак керівництво Нацбанку не спішить рефо-
рмувати грабіжницьку, лихварську банківську систе-
му, яка паралізувала економічне життя, бізнес, підп-
риємництво, діяльність мільйонів людей, оскільки
воно само є вершиною цієї системи.
Не без зусиль Нацбанку в пресі з'являються пуб-
лікації, в яких говориться про банківську революцію,
яка наступила у зв'язку зі зміною керівництва Нац-
банку, що відкрила шлях для розвитку банківської
системи. Особлива увага акцентується на блискучих
кроках нового голови Нацбанку (Український тиж-
день №11 (331), 14-20.03, 2014, с.38-39).
Прикро, що ці самовихваляння банківського ке-
рівництва відбуваються в час масових виступів гро-
мадян проти доларових кредитів і банкрутства бан-
ківських шараг.
Народ часто виступає проти лихварського сва-
вілля банків і пограбування ними обманутих клієнтів.
Почастішали народні виступи проти грабіжни-
цької злочинної банківської системи. Люди взяли
доларові позики на житло і раптом вартість гривни у
двічі знизилась, а долара - зросла. Через це борг по-
вертати доводиться у двічі більшу суму. Хто винен?
Держава здійснює курс на доларизацію і нехай пок-
риває збитки від зміни курсу валюти. Точніше хай за
це головотяпство розраховуються чиновники, які вті-
люють неефективну валютну політику.
Люди, які виявились нездатними повернути взя-
тих на придбання житла валютних кредитів
2.06.2014 р. перекрили вулицю Грушевського напроти
Кабміну і влаштували мітинг.
Питання щодо повернення банківських креди-
тів, які люди брали у валюті, оговорювалось у Верхо-
вній Раді 5 червня 2014 р. Хіба подібними питаннями
повинна займатися Верховна Рада, якій доводиться
розплачуватись за бездіяльність Нацбанку.
Моя доповідна записка озаглавлена "При сплаті
20 і більше процентів за кредит виробництво не може
розвиватись". Отже, для відкриття дороги для розвит-
ку виробництва плату за кредит треба істотно змен-
шити. Влада цієї проблеми взагалі не бачить і вона
нею не переймається. Вона живе порадами МВФ та
ідеологією шокової терапії і Вашингтонського консе-
нсусу, від яких відмовився увесь світ. Про це з усією
відвертістю говориться в рішеннях "Великої двадцят-
ки" (див. працю найвидатнішого економіста з світо-
вим іменем Джозефа Стігліца "Глобалізація та її тя-
гар"). Ігноруючи потребу істотного пониження про-
центних ставок за кредит, влада позбавляє українську
економіку перспектив розвитку. Замість виконання
порад МВФ владі слід використовувати позитивний
досвід США, Німеччини, Китаю і особливо поляків,
які нам близькі не лише територіально, а й своєю
ментальністю.
В країні руйнівна економічна криза. Має місце
фінансова скрута. Скарбниця розграбована, а країна
розкрадена. Наповнити скарбницю грішми і виріши-
ти інші складні проблеми можна лише одним шля-
хом - розвитком виробництва.
ШВАЙКА М. А.
2014/№2 177
Вирішальна битва за Україну сьогодні - це ство-
рення ефективної, життєздатної економіки, яка дає
людині працю і засоби до існування.
Наша ситуація істотно ускладнюється тим, що
на кордоні України стоять полки до зубів озброєного
окупанта.
Розглядаючи складності економічного відро-
дження України, не можна випускати з поля зору
також політичних чинників - звільнення України від
300 річного московського колоніального ярма. Багата
ресурсами Україна -дуже ласий шматок для новітньої
московської імперії, який вона не хоче випустити з
імперських лабет.
Дуже насторожують старі обличчя в середовищі
урядовців. Теперішня влада практично перебуває в
руках "Батьківщини", яка вже була при владі і тому
не можна сказати, що вона не причетна до того бала-
гану, який панує в країні (йдеться не лише про каба-
льні ціни на газ).
Військові видатки стають пріоритетними. Вони
поглинатимуть основні фінансові ресурси. Тому дер-
жаві треба навести серйозний порядок у фінансах, в
їх раціональному використанні. Це стосується і тих,
які надійдуть від міжнародних фінансових організа-
цій. їх використання повинно відбуватися згідно з
спеціальними програмами, такими, як їх реалізувала
Польща.
Брехливими є поширені твердження, що Поль-
ща добилася значних успіхів у здійсненні ринкових
реформ завдяки застосуванню примітивної шокової
терапії. Про це переконливо пише Якуб Логінов з
Кракова у статті "Нова РНАRЕ" для модернізації
України.
У зв'язку з наданням Україні Америкою і Євро-
пою серйозних коштів важливого значення набуває
питання про ефективне використання цих ресурсів, в
яких формальних рамках слід надати цю допомогу,
щоб вона не проїдалася, а стала справжнім стимулом
до реформ та модернізації країни.
Тут варто скористатися досвідом Польщі та ін-
ших західних сусідів, які 25 років тому були у схожій
ситуації. Зразком для нової модернізаційної програми
може послужити РНАRЕ, тобто програма допомоги,
яку на початку дев'яностих Євроспільнота надала
Польщі, Чехословаччині, Угорщині та Балтійським
країнам.
Програма РНАRЕ розшифровується як Роland
and Hungary: Assistance for — Restructering their
Economies, тобто "Польща і Угорщина: підтримка
реструктуризації їхніх економік".
Згодом програму розширили й на інші країни
Центральної та Східної Європи, зокрема на Чехосло-
ваччину, Румунію та країни Балтії.
Вже в 1989 р. створили РНАRЕ та інші програ-
ми, націлені на модернізацію інфраструктури, охоро-
ну довкілля, енергозбереження і технічну підтримку
реформ. Еліти тодішньої Західної Європи (особливо
Німеччина) добре розуміли, що успіх трансформації
Польщі чи Чехословаччини залежить насамперед від
економічних чинників, зокрема від інвестицій.
Для економічного відродження країни важливе
значення має відновлення зруйнованої комунізмом
інфраструктури. Тому РНАRЕ зосереджувалася на
таких "твердих" проектах: за ці гроші будували і мо-
дернізували в Польщі транспортну інфраструктуру,
каналізацію, водопідготовку, а також реалізували ін-
вестиції, які сприяли енергозбереженню та модерні-
зації промисловості.
Програма почала діяти за декілька років до під-
писання Польщею та Угорщиною своїх угод про асо-
ціацію з ЄС. Тобто РНАRЕ була не нагородою за
укладання асоціації, а інструментом модернізації кра-
їн у безпосередньому суспільстві з ЄС - що насампе-
ред принесло користь самим державам "старого" ЄС.
РНАRЕ була не єдиною грантовою програмою, з
якої фінансували модернізацію інфраструктури у
Польщі та інших постсоціалістичних країнах. У часи
правління Гельмута Коля Польща отримала щедру
допомогу від уряду Німеччини. Німці не тільки інве-
стували стипендії, конференції, а й будували полякам
інфраструктуру. За німецькі гроші створили сучасні
пункти пропуску та супровідну інфраструктуру.
Євросоюз з самого початку польської трансфор-
мації велику увагу приділяв грантам, спрямованим на
охорону довкілля. Не тільки будували каналізацію або
заводи по очистці стокових вод, а й фінансували мо-
дернізацію термомодернізацію будинків, заміну труб
теплопостачання на більш щільні та модернізацію
електростанцій. Нинішній результат Польщі -
результат великою мірою вдалої і послідовної систе-
ми Європейської підтримки від програми РНАRЕ.
Успішно реалізованими в Польщі були також
інші міжнародні програми.
Німецькі інвестиції в польську прикордонну ін-
фраструктуру дозволили поліпшити міжнародні сто-
сунки. Варто проаналізувати можливість повторення
цього успіху в Україні, яка щойно проголосила новий
курс на Євро інтеграцію. В майбутньому ця програма
мала б охопити всю країну. Але в сучасних умовах
варто б створити тестовий варіант такої програми для
кількох областей Сходу та Півдня, в яких Росія про-
вокує збурення мас.
Не можна забувати про схожі на РНАRЕ про-
грами SHАРАRD і ІSPА. їх мета - відновлення села і
охорона довкілля. Досвід змарнованої помаранчевої
революції повинен нас чомусь навчити, зокрема того,
як якомога швидше переходити від загальних ідей до
конкретних пропозицій. Україна не може собі більше
дозволити витрачати час на загальні лозунги про єв-
роінтеграцію та нескінченні дискусії про те, як її реа-
лізувати на практиці. Польські програми - це готовий
механізм, який вже тепер може приносити позитивні
результати.
Передбачалось надходження виділених для поря-
тунку економіки України величезних фінансових ре-
сурсів, зокрема від Світового банку 1 млрд. дол., від
Європейського Союзу - 2 млрд. дол., від Конгресу
США - 1 млрд. дол., від МВФ - близько 20 млрд. дол.
Щоб ці ресурси чиновники не розікрали і не розтри-
нькали, скинувши в загальний казан і не використо-
вували для закриття дірок у бюджеті, їх слід скерува-
ти на конкретні інвестиційні програми, аналогічно
тому, як це робила Польща.
Олігархи добровільно награбованого майна не
віддадуть. Значну частину їх грошей можна вилучити
за допомогою прогресивних податків, різного роду
поборів і зборів. Знайомлячись з деклараціями про
доходи чиновників, яким належать маєтки, палаци,
заміські ферми, численні квартири, автомобілі, вели-
чезні земельні ділянки, інше майно, задумуєшся, за
рахунок чого їм вдається оплачувати дороге навчання
дітей за кордоном, де вони це усе взяли. Давно пора
розібратися в цьому делікатному питанні... В першу
чергу ці багатства треба оподатковувати.
Гостра проблема деолігархізації України все час-
тіше порушується громадськістю (Український тиж-
день, №12, 21-27.03.2014, с.36).
Україна побуває серед світових лідерів за кількі-
стю доларових мільярдерів. Україна посіла 27 місце
світового рейтингу доларових мільярдерів, представ-
ШВАЙКА М. А.
178 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
ники якого володіють активами не менше 1 млрд.
дол..
Прикладом для України є успіхи «азійських тиг-
рів», тобто Південної Кореї, Малайзії, Сінгапуру,
Таїланду, Індонезії. Особливо великих успіхів доби-
лась Південна Корея, що показала приклад найефек-
тивнішої модернізації економіки на державному рівні
в XX столітті. У ній було засновано декілька десятків
великих приватних корпорацій «чеболов», перед ко-
жною з них було поставлене завдання створення но-
вих виробництв і галузей. Держава вимагала від них
виконання цих завдань і особисто вимагала цього від
їх керівництва, одночасно допомагаючи їм кредитами
і купівлею ліцензій і технологій, надавала їм податко-
ві й митні пільги. В основному це були сімейні ком-
панії, які погодились інвестувати у розвиток пріори-
тетних галузей. Це добре відомі в Україні Samsung,
LG, Нundai, Daewoo. Керівники таких концернів по-
винні були щорічно звітувати перед владою про свою
роботу і чітко дотримуватись економічної політики,
виробленої державою.
Уряд надавав виробникам максимальну підтрим-
ку у вигляді пільгових кредитів, податкових пільг,
надання державних контрактів. Банки регулярно по-
нижували ставки по кредитах. Держава, щоб утрима-
ти в своїх руках важелі контролю і впливу на приват-
них сектор, повністю націоналізувала банківську сис-
тему. Пізніше банківська система була приватизова-
на. Для помʼякщення фінансової скрути, щоб попов-
нити державну скарбницю, жителі Південної Кореї
віддали в банки золоті обручки, ланцюжки, сережки,
статуетки та медалі, завойовані на міжнародних зма-
ганнях. Все це здавалось за ціною лому, щоб допомо-
гти країні здолати глибоку економічну кризу. Біля
банків вишикувались черги тих, хто приніс золото.
Деякі, спішачи на роботу, просто кидали через голо-
ви тих, що стояли попереду, свої прикраси і відходи-
ли, не отримавши грошей. Заходи уряду по суворій
економії і готовність громадян сильніше затягнути
паски дозволили Кореї в кінці 90-х років вийти з
тяжкої кризи менше, ніж за два роки.
Про те, що саме гроші громадян відіграють чи-
малу роль в державному будівництві, говорить досвід
багатьох країн.
Варто згадати хоча б Ізраїль у роки його станов-
лення. У повоєнний час, коли був голод, коли на
землі обітованій каменя на камені не було, євреї не-
сли свої останні гроші, ювелірні прикраси, навіть
золоті зуби. Бо хотіли збудувати свою державу, неза-
лежну від чужого капіталу. І їм це вдалося. І ось та-
кий патріотизм не на словах, а на готовності відмо-
витися від певних благ задля країни, є дуже показо-
вим.
Українці готові затягнути паски, якщо це пок-
ращить рівень їхнього життя в майбутньому.
Більшість українців - 52% - готові жити з еко-
номічними труднощами, якщо це сприятиме покра-
щенню їхнього життя в майбутньому. Водночас кіль-
кість тих, хто готовий миритися з тимчасовими нега-
раздами, збільшилася на 12%, порівняно з березнем.
42% українців скоріше не готові до таких жертв, 7% -
не визначилися. Про це свідчать квітневі результати
дослідження соціологічної групи «Рейтинг», повідом-
ляє «УHIАН». Цікаво, що найбільш терплячими до
економічних проблем виявилися мешканці заходу -
84%, півночі - 72% і центру - 56%). Не готові до та-
ких випробовувань на Донбасі і півдні країни.
У цьому зв'язку не важко збагнути, що Револю-
ція потребує негайних, активних і рішучих дій і рево-
люційних, комплексних перетворень, а не прозябан-
ня в багні сумнівів і невизначеності. Хто на це незда-
тний повинен звільнити дорогу молодим, енергій-
ним, творчим людям.
На порядку денному докорінне реформування
банківської системи і пристосування її до потреб
державного будівництва, а не збагачення мафіозі і
ненаситних олігархів. Не буде ладу в нашому госпо-
дарстві, якщо не наведемо порядку в організації фі-
нансів.
Треба чітко визначити пріоритети у фінансуван-
ні. Кошти слід скеровувати не на купівлю автомобі-
лів, а на виробництво імпортнозамінних товарів. В
деяких родинах є по два і більше автомобілів. А ко-
мунальний транспорт не розвивається.
Проблема парковки в містах - одна з найактуа-
льніших. Автомобілями сьогодні заставленні всі дво-
ри і навіть тротуари з газонами. Проїхати не можуть
пожежники, швидка допомога. Мами з дитячими
колясками не можуть пройти.
В багатьох країнах громадяни купують ліцензії
на придбання автомобіля за умови наявності гаража.
Завдання держави проконтролювати, аби гроші
використовувались за призначенням в інтересах сус-
пільства, а не ненаситних олігархів.
Пора від заклинань на адресу Януковича пере-
ходити до конкретних дій. Для початку треба опра-
цювати чітку економічну політику і нею керуватись.
Слід очистити не лише економічну політику, а мозки
чиновників від усякого мотлоху. Слід здійснювати
чітке державне управління, скероване на розбудову
української держави і не надіятись на стихійну рин-
кову саморегуляцію.
На чільне місце висувається питання боротьби з
корупцією, яка роз'їдає наше суспільство. Дійшло до
того, що навіть у воїнів крадуть амуніцію і харчі, зок-
рема американські сухпайки. В багатьох країнах ко-
рупцію вважають державною зрадою. Треба виправи-
ти спотворену більшовицькою системою душу Украї-
нця. Коли мати несла з колгоспного поля колоски
для ю голодних дітей, вона не крала... Пора навести в
країні лад, щоб люди думали, як чесно трудитись, а
не як вкрасти, чи отримати хабара.
За даними дослідження Індексу сприйняття ко-
рупції за 2013 рік міжнародної організації Тtrans-
parency Іinternational Україна під правлінням Януко-
вича посіла ганебне 144 місце серед 177 держав. Та-
ким чином ми опинились у групі «підвищеного ризи-
ку» в компанії з Камеруном, Іраном, Нігерією,
Центральною Африканською Республікою та Папуа
Новою Гвінеєю. При цьому фахівці Тtransparency
Іinternational передбачили, що Україна наступного,
2014 року, скотиться в рейтингу ще нижче через то-
тальну корумпованість державного апарату, окупацію
бізнесу державними корупціонерами, процвітання
хабарництва при взаємодії з державними органами
тощо.
Цим сумним прогнозам не дало справдитись
українське громадянське суспільство, яке на Майдані
відстояло своє право на гідне життя в демократичній
європейській країні. Після поразки режиму Янукови-
ча Україна отримала шанс вийти з сірої зони най-
більш корумпованих держав світу. Це шанс, який
просто не можемо втратити. Боротьба з корупцією -
непростий процес, він потребує чимало зусиль всього
суспільства і передусім готовності до радикальних
змін політичних лідерів. За взірець можемо взяти
досвід інших країн, які успішно подолали гідру кору-
пції та завдяки цьому вийшли на якісно новий рівень
життя. Дуже показовим є шлях двох країн з числа так
званих «Азійських тигрів» -Гонконгу та Сінгапуру.
ШВАЙКА М. А.
2014/№2 179
На сьогодні це економічно розвинені потужні
держави, які, втім, ще 40-50 років тому вважались
відсталими й одними із найбільш корумпованих у
світі.
Так, у Гонконгу до жорстких реформ корупцією
було уражено 94% державних органів влади. У 1974
році губернатор цієї на той час британської колонії
Мюррей Маклехоуз заснував Незалежну комісію з
боротьби з корупцією, на яку не могли вплинути ні
МВС, ні спецслужби. Губернатор взяв особисту від-
повідальність за діяльність Комісії, він сам призначав
кожного її члена, надаючи перевагу молодим спеціа-
лістам, які ще не встигли обрости «корисними» зв'яз-
ками. Комісія розпочала роботу за трьома напрямка-
ми: виявлення хабарників, профілактика та аналіз
нових схем корупції, пропаганда. Права співробітни-
кам Комісії надали широкі: вони могли провести пе-
ревірку в будь-якому відомстві і міністерстві за най-
меншої підозри в корупції.
Важливим кроком було скасування презумпції
невинності чиновника: якщо той не міг довести за-
конність придбання своєї нерухомості, наповнення
банківських рахунків тощо, то одразу потрапляв за
грати, майно і рахунки при цьому арештовували. По
суті, Комісія працювала як військовий трибунал. За
перший рік її роботи було засуджено 220 чиновників-
хабарників.
Зарплати членам Комісії зробили вищі за зар-
плати в інших державних органах, таким чином вда-
валось утримати її працівників від спокуси заробити
на хабарях. Велику роль відігравали і ЗМІ, яким була
надана можливість проводили власні незалежні розс-
лідування корупційної діяльності чиновників та
оприлюднювати їх. За порядністю членів Комісії
слідкували громадські організації з представників
інтелігенції та бізнесу. Також було відкрито «гарячі
лінії», на які могли телефонувати громадяни й пові-
домляти про факти вимагань хабарів, при цьому жер-
тви таких вимагань вважались невинними.
Завдяки такій антикорупційній політиці зараз
Гонконг посідає 14 сходинку в рейтингу Тtransparency
Іinternational, він набирає 77 балів зі 100 можливих,
більше, до прикладу, ніж Японія і США. І якщо в
1974 році чисельність корумпованих чиновників в цій
країні оцінювали в 94%, то зараз всього лише 2-3%.
Подібний шлях пройшов і Сінгапур. Безапеля-
ційні заходи з подолання корупції, започатковані
прем'єр-міністром Сінгапуру Лі Куан Ю в 1960-их
роках, допомогли цій країні стати однією із найбільш
економічно розвинених країн світу.
Як і в Гонконгу, тут була створена спеціальна
структура, що нещадно боролася з корупційними
проявами - Бюро по боротьбі з корупцією. Всі держ-
службовці, включно із найвищими, були позбавлені
імунітету. Всесвітньо відомим став рецепт Лі Куан
Ю, як перемогти тотальну корупцію в державі: "Поч-
ніть з того, що посадіть трьох своїх друзів. Ви точно
знаєте за що, і вони знають за що". Ці слова вияви-
лись не пустопорожніми балачками: кілька міністрів
Сінгапуру отримали тюремні терміни, деякі покінчи-
ли життя самогубством, а хтось встиг втекти з країни.
Бюро по боротьбі з корупцією також має широкі
повноваження, якщо є обґрунтована підозра в коруп-
ції, людину арештовують без санкції суду.
Кожні півроку сінгапурські міністри подають
прем'єру декларації про свої доходи та доходи членів
сімей. Якщо накопичені кошти виявляться підозрі-
лими і надмірними, починається антикорупційне ро-
зслідування. У кримінальному кодексі Сінгапуру є
таке поняття як "покарання за накопичення багатст-
ва, яке не відповідає займаному службовому стано-
вищу". При цьому суд має право конфіскувати у ко-
рупціонера всі кошти, законне походження яких він
не може довести.
Треба зазначити, що судова гілка влади є дуже
сильною і незалежною в цій країні. Непідкупність
суддів забезпечують високі зарплати, які досягають $
0,8 млн. на рік.
Звісно посади державних службовців також є
престижними і добре оплачуваними. Так, в серед-
ньому, це $ 20 тис. на місяць при середній зарплаті в
країні $ 3,5 тис. Відбір на роботу здійснює те ж Бюро
по боротьбі з корупцією.
В Сінгапурі існують штрафи за дачу хабаря або
відмову від участі в антикорупційних розслідуваннях.
Проте і за помилкове звинувачення в корупції перед-
бачений тюремний термін.
У результаті такої антикорупційної політики, яку
уряд послідовно впроваджує від 1960-их років, Сінга-
пур входить до п'ятірки найменш корумпованих дер-
жав світу.
Без сумніву Україна не може сліпо переймати
схеми Гонконгу і Сінгапуру в боротьбі з корупцією,
якими б ефективними вони не були. Ми маємо ін-
ший менталітет, культуру, традиції. Але основне, на
що ми впевнено можемо орієнтуватись у досвіді
«Азійських тигрів», - рішучість суспільства і тверда
воля політичної еліти приборкати корупцію задля
майбутнього держави, добробуту кожного її громадя-
нина.
Для нас цінним також є досвід Грузії по бороть-
бі з корупцією. Цей досвід всебічно висвітлюється в
книжці Лариси Буракової «Чому Грузії вдалося»
(К.:Дух і Літера, 2012).
По тому, як 2003-го Міхаїл Саакашвілі прийшов
до влади, реформи почали не з хаотичного «покра-
щення», а зі спільного розуміння його команди: «Як-
що здорову систему об'єднати із хворою, то здорова не
виживе».
Усе здійснене в Грузії не є «реформами прези-
дента» – він був лише головним чинником, утіленою
політичною волею.
Головним реформатором Грузії вважають Каху
Бендукідзе: російського олігарха часів Єльцина (од-
ного ряду з Ходорковським, Гусинським, Дерипас-
кою, Потаніним, Фрідманом, Чубайсом), котрий від-
гукнувся лишити свій бізнес задля реалізації еконо-
мічних реформ у Грузії, які в Росії тоді вже стали
очевидно нездійсненними. Його кредо було: «Ство-
рити таку систему, де люди міркують інакше, руйну-
ють стереотипи й постійно ставлять питання: «Чому
не можна?».
Перша і найгучніша реформа нинішньої Грузії
– тотальне винищення хабарництва в ДАІ. Воно і
зрозуміло, що почали з цього: для грузина авто – як
кінь для джигіта; від цього потерпало усе чоловіче
населення країни. Саакашвілі водночас звільнив 40
тисяч даїшників і запропонував новій патрульній
службі адекватну зарплатню. Соціологічні опитування
фіксують зміни: довіра до МВС 2003-го становила
5%, 2010 – 84%.
Реформа ДАІ мало би що дала, якби лишили
осторонь проблему злочинності.
Ефектна реформа МВС сталася на західні гран-
ти. Але навряд би це спрацювало, якби не чіпали
решту держапарату, 80% якого звільнили за один рік.
А з 2004-го по 2005-й зарплатня держслужбовців зро-
сла уп'ятнадцятеро. І це було би пустою тратою кош-
тів, якби не зміна усієї законодавчої бази. Напри-
клад, «у новій системі держзакупівель є гасло: «Усі ба-
ШВАЙКА М. А.
180 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
чать все» (те саме гасло діє і у практиці приватиза-
ції): – в інтернет-доступі усі документи тих, хто ба-
жає одержати бюджетні кошти; он-лайн трансляція
перебігу підготовчої та церемонійної частин тендерів.
Це – перекриття основного корупційного каналу.
Загвинтили і краники міжбюджетного корупційного
перерозподілу: тут немає Пенсійного фонду, немає
фонду соціального страхування, а є універсальний
державний бюджет, з якого автоматично виділяються
кошти.
Заблоковано й менші корупційні потоки. При-
міром, у дозвільній системі, окрім єдиної ставки ре-
єстрації приватної власності у 28 доларів, законодав-
чо закріплені додаткові тарифи за прискорене обслу-
говування: 17 доларів за негайну реєстрацію, 8,5 до-
лара – і документ буде готовий наступного дня. За
швидкістю і простотою оформлення власності Грузія
тепер посідає друге місце у світі, А також четверте
місце серед країн з найлегшим податковим тягарем,
Не лише грузинський, а й увесь східноєвропей-
ський досвід свідчить: «медовий місяць» для рефор-
маторів – максимум до року (драма Помаранчевої
революції саме у недотриманні новими владцями цієї
«аксіоми»). Як також – у нерозумінні, що «чим, шви-
дше відбувається трансформація, тим більше можна
встигнути». Але у цій безумовній швидкості – і не-
безпека: «Реформи, зазвичай, хворобливі, оскільки зму-
шують відмовлятись від звичок. Причому хворобливість
їх відчувається відразу ж, а от повноцінні результати
відчути можна лише через певній час».
Україна опинилась нині перед такими головни-
ми завданнями: це питання економічних реформ,
боротьба з корупцією та національної безпеки. І їх з
гордістю треба виконати.
Найскладнішим завданням є розв'язання питан-
ня як зрушити економіку з місця, як дати людям ро-
боту, щоб не тікали з України, могли заробити кош-
ти, достатні для нормального життя, як налагодити
виробництво товарів і покінчити з імпортною нава-
лою...
Вирішення цього не простого питання залежить
від багатьох чинників, але головним є недоступність і
дорожнеча кредитів, без яких виробництво не може
розвиватись. Сплата 20 і більше відсотків за користу-
вання кредитом ніяким виробництвам непосильна.
Без кредитів під 1-5% ніяких зрушень у розвитку
виробництва не відбудеться.
Гроші із засобу пограбування народу треба пере-
творити у знаряддя активного державного будівницт-
ва.
Кредитування має ту перевагу над фінансуван-
ням, що грошові ресурси не передаються безплатно,
а позичаються і з часом повертаються зрослою су-
мою.
Макет_2-2014_Part175
Макет_2-2014_Part176
Макет_2-2014_Part177
Макет_2-2014_Part178
Макет_2-2014_Part179
Макет_2-2014_Part180
|