Наука України як продуктивна сила: історичний нарис

Проаналізовано значення інтелектуального потенціалу в науковому секторі народного господарства, в ефективному використанні природних виробничих багатств, вирішенні проблем соціально-економічного характеру....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Звонкова, Г.Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2011
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Проблеми методології
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77207
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Наука України як продуктивна сила: історичний нарис / Г.Л. Звонкова // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 3. — С. 2-9. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77207
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-772072015-02-24T03:01:55Z Наука України як продуктивна сила: історичний нарис Звонкова, Г.Л. Проблеми методології Проаналізовано значення інтелектуального потенціалу в науковому секторі народного господарства, в ефективному використанні природних виробничих багатств, вирішенні проблем соціально-економічного характеру. Проанализировано значение интеллектуального потенциала в научном секторе народного хозяйства, в эффективном использовании природных производительных богатств, решении проблем социально-экономического характера. Intellectual potential of the academic sector of the economy is analyzed, the effi cient use of natural resources, production and solving of social and economic problems are investigated. 2011 Article Наука України як продуктивна сила: історичний нарис / Г.Л. Звонкова // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 3. — С. 2-9. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77207 001(091) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми методології Проблеми методології
spellingShingle	Проблеми методології Проблеми методології Звонкова, Г.Л. Наука України як продуктивна сила: історичний нарис Питання історії науки і техніки
description	Проаналізовано значення інтелектуального потенціалу в науковому секторі народного господарства, в ефективному використанні природних виробничих багатств, вирішенні проблем соціально-економічного характеру.
format	Article
author	Звонкова, Г.Л.
author_facet	Звонкова, Г.Л.
author_sort	Звонкова, Г.Л.
title	Наука України як продуктивна сила: історичний нарис
title_short	Наука України як продуктивна сила: історичний нарис
title_full	Наука України як продуктивна сила: історичний нарис
title_fullStr	Наука України як продуктивна сила: історичний нарис
title_full_unstemmed	Наука України як продуктивна сила: історичний нарис
title_sort	наука україни як продуктивна сила: історичний нарис
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2011
topic_facet	Проблеми методології
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77207
citation_txt	Наука України як продуктивна сила: історичний нарис / Г.Л. Звонкова // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 3. — С. 2-9. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT zvonkovagl naukaukraíniâkproduktivnasilaístoričnijnaris
first_indexed	2025-07-06T01:31:13Z
last_indexed	2025-07-06T01:31:13Z
_version_	1836859233014906880
fulltext	2 ISSH 2077-9496 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÌÅÒÎÄÎËÎÃ²² УДК 001(091) НАУКА УКРАЇНИ ЯК ПРОДУКТИВНА СИЛА: ІСТОРИЧНИЙ НАРИС Звонкова Г.Л., канд. іст. наук (ЦДПІН ім. Г.М. Доброва) Проаналізовано значення інтелектуального потенціалу в науковому секторі народного господарства, в ефективному використанні природних виробничих багатств, вирішенні проблем соціально-економічного характеру. На сучасному етапі українське сус- пільство та економіка стали перед стра- тегічним питанням можливості Украї- ни вирішити комплекс проблем початку ХХІ століття. Чи може вона, прагнучи до прискореної глобалізації, зайняти гід- не місце серед країн міжнародної спіль- ноти? Які фактори можуть найбільше впливати на досягнення цієї мети? За майже двадцятирічний період незалеж- ності Української держави основним фактором, який найбільш яскраво проя- вився в житті суспільства, стала політи- ка. В українському суспільстві з’явилась професія «політик». Представники цієї професії часто висловлюють своє ба- чення шляхів покращення стану справ у всіх сферах суспільного життя різ- носпрямованими поглядами і нама- ганнями запропонувати суспільству щось абстрактне, популістське, що не має під собою наукового обґрунтуван- ня. Таким чином зводиться будівля без фундаменту. У такій будівлі немає га- рантії для нормальних умов життя лю- дини. І це тому, що в суспільстві панує ненауковий, стихійний, прагматично- випадковий підхід до розв’язання жит- тєвих потреб країни. Хронічне нерозу- міння вождями і усім суспільством ролі й місця науки в сучасному світі є голов- ною перешкодою на шляху сталих про- гресивних тенденцій розвитку Україн- ської держави [1, с. 1]. З часу проголошення незалежності України політики майже усіх кольорів посилаються на досвід зарубіжних кра- їн (який знають більше поверхово) у до- сягненні ними високих якісних показ- ників життя, але при цьому забувають про історичний досвід своєї країни. Ві- тчизняна історія дає уроки подолання кризових явищ на основі використання інтелектуального потенціалу України. У даній статті висвітлюється історич- ний аспект значення прикладної науки і ролі держави. Стан фундаментальної науки також залишає бажати кращо- го. З цього приводу замітимо, що став- лення до фундаментальної науки як до частини, яку тимчасово можна відсто- ронити, пагубне негативними наслід- ками, виключає в майбутньому визна- ння світовою громадськістю досягнень українських вчених, їх нагородження престижними преміями, в тому числі і нобелівськими [1, с. 1]. З початку 1920-х рр. Україна ак- тивно включилась у відродження про- мисловості, соціальної сфери, які були зруйновані внаслідок Першої світо- вої і громадянської війн. Акцент було зроблено на ефективне використання інтелектуального потенціалу, що діс- тався у спадок від імператорської Ро- сії. Він мав стати провідною силою у відродженні народного господарства. Діяльність була спрямована на вико- 3ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÌÅÒÎÄÎËÎÃ²² ристання природних виробничих сил: живої природи – родючість ґрунтів, лісні багатства, запаси тварин, продук- ти рослинництва, рибні багатства; різ- номанітні джерела енергії – сила во- допадів, річок, вітру, газів та інших проявів динамічних процесів на зем- ній поверхні; підземні копалини: руди металів і металоїдів; горючі гази, міне- ральні джерела, нафта, кам’яне вугіл- ля, підземні води і т.д. [2, с. 136]. Спираючись на інтелектуальний потенціал, який був зосереджений у вищій технічній школі, в академіч- них і галузевих наукових установах, у Радянському Союзі були використа- ні природні виробничі сили, створено фундамент динамічних перетворень у суспільному житті країни. Було здій- снено індустріалізацію країни у 1930- і рр., що дало можливість вистояти у війні з Німеччиною у 1941-1945 рр. І, нарешті, на етапі науково-технічної революції, завдяки інтелектуально- му потенціалу Україна, володіючи ко- лосальними запасами природних ви- робничих сил, у 1990 р. виробляла 5 % світової продукції, хоч її населен- ня складало 0,8 % населення планети [3, с. 3-4]. На всього 2,7% території ко- лишнього Союзу РСР були зосередже- ні і працювали підприємства маши- нобудівної, легкої, харчової та інших галузей, продукція яких була пріо- ритетною в державі. В Україні виро- блялось 20 % промислової продукції СРСР, виплавлялось 33 % сталі, виго- товлялося 50 % локомотивів, кораблів та літаків, а також отримувалась біль- ша частина високотехнологічних про- дуктів [4, с. 65]. У 1919 р. за прикладом Російської Академії наук була створена Комісія по вивченню продуктивних сил при Ака- демії наук України на чолі з академі- ком В.І. Вернадським. Програмним документом органу стала записка вче- ного “Про державну мережу дослід- них інститутів”, яка наприкінці 1916 р. була подана до Комісії по вивчен- ню продуктивних сил Росії. Вчений- природодослідник запропонував ство- рити в країні спеціальні дослідні інститути прикладного, теоретично- го або змішаного характеру, діяльність яких сприяла б ефективному викорис- танню багатств країни з метою подо- лання кризи в російському суспільстві. В.І. Вернадський підкреслював, що в галузі життєвої творчості суспільно- політичного і технічного людства, у за- гальну свідомість давно увійшло пере- конання, що розвиток науки поширює межі життя і складає могутній елемент прогресу. Наукові застосування у по- буті, особистому і суспільному житті з кожним роком збільшували реальне і всіма усвідомлене значення наукової роботи [5, с. 23,25]. У записці до Комісії В.І. Вернад- ський писав, що в епоху найбільшої руйнації і розрухи країни, в епоху її озлидніння, незважаючи на револю- ційний рух і громадянську війну, пи- тання використання природних про- дуктивних сил не повинно випадати з поля зору суспільства. Увагу необхід- но звертати з двох причин: 1) тому, що тільки правильним, швидким і розум- ним використанням природних вироб- ничих сил нашої країни ми можемо вийти із тих жахів, в яких ми живемо, коли мільйони людей вмирають від го- лоду; 2) тому, що російський народ те- пер неминуче фатально губить наявну частину виробничих сил, віддаючи їх 4 ISSH 2077-9496 до чужих рук, у так звані концесії іно- земному капіталу (створення незалеж- них від нього держав). Ця віддача є сумна необхідність, але її можна пра- вильно регулювати. Сильний забирає у слабкого. І особливо це буде тоді, коли слабкий не використовує те колосаль- не багатство людства, яке знаходилось в його розпорядженні і яке він по сво- єму незнанню, відсутності енергії, не- достатній працездатності або іншим причинам залишив невикористаним. Для цього, відзначав В.І. Вернадський, ми повинні, насамперед, володіти зна- нням наших багатств, розуміти їх цін- ність, знати, як треба і як їх можливо перевести у форми, придатні для люд- ського життя [6, с. 134-136]. Одночасно до використання при- родних виробничих сил, підкреслював В.І. Вернадський, можливий і принци- пово інший підхід – науковий. Він по- лягає в тому, що наука виступає у якос- ті рішучого антагоніста марнотратного, хижацького використання природних ресурсів. У цьому її обов’язок і високе гуманістичне покликання. У зв’язку з цим вчений визначив основні завдання держави по відношенню до науки: фі- нансування через державний бюджет наукових досліджень і матеріальне за- безпечення наукових працівників; ство- рення і підтримка на належному рівні матеріально-технічної бази; організа- ція творчої наукової роботи в загально- державному масштабі [6, с. 137]. З початку 1920-х рр. використан- ня інтелектуального потенціалу вищої технічної школи стало одним із пріо- ритетних напрямів перетворення на- уки у провідний фактор соціально- економічного розвитку України. Окремо від навчальних, було створе- но науково-дослідні кафедри (НДК). Було визначено їхні конкретні завдан- ня, які були спрямовані на вирішен- ня соціально-економічних проблем суспільства. У березні 1922 р. в міс- тах, де були необхідні наукові сили і навчально-допоміжні установи, було створено 53 НДК. Тут працюва- ло 235 працівників, в тому числі 121 аспірант. Ці кафедри були на зразок науково-дослідних установ, що функ- ціонували на той час у США [7, с. 112; 137-138]. До 1926 р. в Україні було упорядковано мережу наукових уста- нов, координуючи їхню роботу через Народний Комісаріат (НК) Головпро- фосвіти. Крім Академії наук УСРР, нараховувалось 94 НДК, 8 наукових інститутів, 6 астрономічних та метео- рологічних лабораторій [8, с. 3-4]. З самого початку діяльності ново- створених осередків уряд УСРР по- чав надавати їм фінансову підтримку. У 1924 р. Народний Комісаріат Голо- впрофосвіти запропонував Харківсько- му технологічному інституту вироби- ти програму вивчення виробничих сил народного господарства України. Було запропоновано повідомити, як вчені зможуть виконувати програму і як ор- ганізувати науково-дослідну роботу, яка буде профінансована державою. Було рекомендовано, з якими госпо- дарськими організаціями НДК бажано і необхідно встановити зв’язки з ме- тою конкретизації науково-дослідної роботи і залучення матеріальних засо- бів на її організацію [9, ф. Р-1682, оп. 1, од. збер. 155, арк. 2]. Народний Комісаріат освіти (НКО) УСРР виділив зі свого бюджету для НДК ХТІ 600 золотих карбованців з метою закупки за кордоном необхід- ÏÐÎÁËÅÌÈ ÌÅÒÎÄÎËÎÃ²² 5ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 ного обладнання для лабораторій, май- стерень, бібліотек тощо. З боку ХТІ терміново подано заявку на потреби наукового обладнання, яке є як в СРСР, так і за кордоном для того, щоб вклю- чити це до бюджету НКО УСРР. З боку НК поступила пропозиція терміново подати заявку науковцям інституту, які бажають виїхати у відрядження за кор- дон і яка для цього потрібна сума в зо- лотих карбованцях [9, ф. Р-1682, оп. 1, од. збер. 155, арк. 5,7]. В 1924 р. ряд вчених ХТІ побували у відрядженнях за кордоном і вивчали там досвід, накопичували матеріали, які можна було використати для виконання тем, що були затверджені НК Головпро- фосвіти [10, ф. 166, оп. 2, спр. 799, арк. 1-3]. Професор НДК машинобудування В.В. Моніч, наприклад, два місяці пере- бував в Німеччині, де вивчав дію сил, що передаються на колію при взаємодії з паровозом. Разом з ним у відряджен- ні перебував аспірант В.І. Жмаров. Він накопичував матеріал для дисертації на тему «Конструктивні недоліки па- ровозів». Метою його наукового пошу- ку було знаходження конструктивних змін, які виключали б причини вибу- хів, що спостерігались при експлуата- ції пасажирського паровоза серії 1-3-1. Професор П.М. Мухачов півтора міся- ця перебував на заводах Борзінга, Ген- шеля, Маффея та інших підприємствах Німеччини. Тут він вивчав умови пере- грівання пари в паровозах, уникнення яких мало призвести до підвищення ко- ефіцієнта корисної дії. Продовженням його відрядження була Швеція, де П.М. Мухачов познайомився з конструкці- єю турбопаровоза, а також з принципа- ми дії, перспективами розвитку парово- зів, де для опалення використовували торф’яний порошок [9, Р-1682, оп. 1, од. збер. 155, арк. 60, 93а]. Доцент В.Т. Цвєтков, під час відря- дження на замовлення суднобудівного і Харківського паровозобудівного за- водів вивчав за кордоном конструкції та виробництво великих суднових ди- зелів і турбін [9, ф. Р-1682, оп. 1, од. збер.155, арк. 112, 117]. Над науковими темами у той же період працювали й інші професо- ри і доценти НДК машинобудування. Професор А.А. Алов вивчав питання «Дослідження роботи тракторів різних марок, що працювали в південних сте- пах України». Професор В.Е. Тір вико- нав науково-дослідну роботу по нор- малізації інструментів для обробки зубчастих коліс, що було використа- но на Харківському паровозобудівно- му заводі в технології їх виробництва [9, ф. Р-1682, оп. 1, од. збер. 155, арк. 2, 3, 7-8]. Іншою формою організації науково- дослідної роботи стало створення мере- жі науково-дослідних інститутів (НДІ). Відповідно до ідей В.І. Вернадського в Україні, як і в цілому по СРСР, до 1930 р. було створено заводські лаборато- рії і дослідні станції. Передбачалося, що НДІ повинні розв’язати два завдан- ня: по-перше, − сприяти підвищен- ню кваліфікації виробничих інжене- рів; по-друге, − допомогти влаштувати заводські лабораторії. Від вирішення цих завдань залежала діяльність са- мих інститутів, які були підпорядко- вані науково-технічному управлінню Вищої Ради Народного Господарства (НТУ ВРНГ) СРСР. Тільки у Харкові було створено 5 таких інститутів: Укра- їнський НДІ силікатної промисловості; НДІ металів; НДІ вугільної промисло- ÏÐÎÁËÅÌÈ ÌÅÒÎÄÎËÎÃ²² 6 ISSH 2077-9496 вості; НДІ променергетики; НДІ маши- нознавства та машинобудування [11, с. 42-44, 46, 48, 51-55]. Діяльність НДІ була ще одним лан- цюгом соціальної структури держави, де з початку 1920-х рр. вирішувались соціально-економічні питання. За іні- ціативи С.П. Григор’єва рішенням уряду УСРР у 1920 р. у Харкові по- чав працювати Український науково- дослідний хіміко-фармацевтичний ін- ститут. Головним його завданням було визначено якнайшвидше сприяти ви- робленню вітчизняною промисловістю дефіцитних медикаментів для лікуван- ня населення, запобіганню спекуляції ліками, їх фальсифікації. Конкретними завданнями інституту було: здійсни- ти наукові розробки в галузі синтетич- ної хімії; розробити методи найбільш раціонального приготування галено- вих препаратів; вивчити лікарські рос- лини, переважно флори України, з ме- тою налагодження виробництва ліків в Україні з вітчизняних запасів сирови- ни і зменшення залежності їх поста- вок з-за кордону; перевірка і визначен- ня якості препаратів, які виробляються фабриками і заводами [8, ф. 6023, оп. 1, од. збер. 1, арк. 1]. Протягом 1920−1928 років Інститут набував досвіду і сприяв розвитку фар- мацевтичної промисловості України, боротьбі з фальсифікацією ліків. З 1922 року його розвиток був загальмований у зв’язку з переходом на самоокуп- ність. При переході на госпрозрахунок на перший план було висунуто плат- ні послуги, які фактично перетвори- ли інститут в аналітичну лабораторію для перевірки доброякісності препара- тів. Контроль підприємств-виробників і перевірка медикаментів одночасно надали значну послугу у боротьбі з фальсифікацією ліків в торгівлі, сприя- ли різкому зменшенню фальсифікацій, а згодом і повному їх зникненню на українському медикаментозному рин- ку. Якщо у 1920−1921 рр. число фаль- сифікацій сягало 50%, а по деяким па- тентованим і рослинним препаратам до 100% від загальної кількості про- ведених досліджень, то у 1922 р. − 20- 40%, у 1926−1927 р. − всього 0,4%. У 1929−1930 рр. Інститут продовжував дослідження в наступних напрямах: вивчення українських ріжків, отриман- ня вигантолія з ергостеріна, вивчен- ня кореня Redanum Harmala, синтез складних ефірів бензойної і коричневої кислот замість перуанського бальза- му, дослідження дозованих засобів [9, ф.6023, оп.1, од. збер.13, арк.1-2,7]. З другої половини 1920-х рр. народ- не господарство України та силікатна промисловість всього Радянського Со- юзу вимагали значного розширення на- укових досліджень в галузі силікатів. Україна володіла колосальними ресур- сами силікатної сировини, а по запа- сам каолінів і глин займала перше міс- це у світі. У зв’язку з індустріалізацією країни і зростанням потреб у силікат- них виробах перед промисловістю було висунуто завдання збільшити їх ви- робництво з 14,5% у 1928 р. до 29,9% у 1933 р. На будівництво заводів це- ментної промисловості було виділено 57,6 млн. крб. За 5 років передбачалося на території України побудувати 10 це- ментних, 3 асбестошиферних, по 2 ша- мотних і динасових, кислотостійкий, метлахських плиток, алебастерний, 40 цегельних, 5 скляних, 3 фарфорових і декілька вапняних заводів. Враховуючи досвід країн західної Європи і Америки ÏÐÎÁËÅÌÈ ÌÅÒÎÄÎËÎÃ²² 7ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 в тому, що розвиток силікатної промис- ловості залежить від прекрасно облад- наних НДІ, при яких є дослідні станції, лабораторії для перевірки досліджень у промисловому масштабі, у 1928 р. уря- дом УСРР було прийнято постанову на базі НДК неорганічних речовин ХТІ за- снувати у Харкові перший у світі Інсти- тут силікатної промисловості. Його пла- ни вже на першу п’ятирічку (1929−1933 рр.) були складені з метою задоволен- ня потреб народного господарства у ви- робах силікатної промисловості [9, ф. Р-6128, од. збер. 2, арк. 12-14, 15]. Особливе місце в історії України за- ймають роки напередодні війни та 1941- 1945 рр., коли виробничі сили України були переміщені на Схід. В тил було пе- реміщено науковий і виробничий по- тенціал України. Тут було зосереджено танкобудування, центр якого до окупа- ції німецькими військами був у Хар- кові. Фронт вимагав великої кількості танків. Це завдання на Уралі оператив- но вирішили вчені Київського Інститу- ту електрозварювання під керівництвом Є.О. Патона. Разом з конструкторами і технологами Харкова, виробничника- ми Нижнього Тагілу у танкобудуван- ня у короткі терміни впроваджено тех- нологію зварювання, аналогів якої не знала світова практика. Це дало мож- ливість у 5 разів підвищити продуктив- ність зварювальних робіт на виробни- цтві броньованої техніки, економити матеріальні і трудові ресурси. Новин- ка була розповсюджена на усіх підпри- ємствах Уралу і Сибіру, які виробляли таку техніку. І, як наслідок, фронт отри- мав танки у кількості, якої він вимагав. Зварювальні шви на корпусах авіацій- них бомб теж були виготовлені за но- вою технологією [12, с. 34-37]. На етапі науково-технічної револю- ції розвиток науки в Україні завдяки стабільному фінансуванню був досить динамічним. За 1950-1960-рр. витрати на науку в Україні збільшились з 284 до 855 млн. карбованців [13, с. 497]. Діяльність вчених гідно оцінювалась. Серед інших категорій працівників праця науковця посідала перше місце [14, с. 5]. За період з 1965 по 1985 рр. асигнування на науку в Україні збіль- шились на 195 млн. карбованців. Крім того, додатково на науку надходили ко- шти від виконання господарських до- говірних робіт, які у 1980-і рр. склада- ли приблизно шосту частину згаданої суми [15, с. 490]. З середини 1950-х рр. думка українських вчених була спря- мована на розвиток ядерної енергети- ки, створення новітніх технологій для космосу і нових матеріалів для про- мисловості та військових галузей, квантової електроніки, ракетобудуван- ня, зварювальної техніки біотехнології тощо. Спостерігалось злиття між нау- кою і виробництвом. Наведемо декіль- ка прикладів. З ім’ям С.О. Лебедєва пов’язано створення першої в континентальній Європі ЕОМ (МЭСМ), В.М. Глушко- ва − розробки в галузі математики, кі- бернетики і обчислювальної техніки. З ім’ям В.М. Глушкова пов’язано ство- рення Інституту кібернетики АН Укра- їни, лампової ЕОМ «Київ», напівпро- відникової ЕОМ «Дніпро» серійного виробництва. Дві машини «Дніпро» було впорядковано у демонстраційно- му залі у центрі керування польота- ми. Вони керували великим екраном, на якому відтворювалися всі події, пов’язані з сумісним космічним по- льотом корабля «Союз-Аполлон», зо- ÏÐÎÁËÅÌÈ ÌÅÒÎÄÎËÎÃ²² 8 ISSH 2077-9496 крема, стикування космічних кора- блів. ЕОМ «Промінь», серії «МІР», «Електроніка-С5» та ін. через кіберне- тику проклали шлях до інформатики [16, с. 28, 30-32, 39]. Опрацьована в Інституті елек- трозварювання імені Є.О. Патона на основі досліджень фізико-хімічних процесів у металах технологія ста- ла основою створення низки техно- логічних процесів – електрошлако- вих переплавки, лиття, наплавлення, зварювання. Вона започаткувала нову галузь промисловості – спецелектро- металургію. Бурхливо почали розви- ватись актуальні напрями науки і тех- ніки: кібернетика; комп’ютерна наука і техніка; ракетно-космічна техніка; тео- рія твердого тіла; зварювання у газово- му середовищі, в космосі і під водою; металокераміка; кристалохімія; ресур- созберігаючі технології та ін. Відбулась інтеграція діяльності академічної нау- ки і промислових підприємств. Тільки за останні 30 років Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгор- ного НАН України допоміг вирішити низку науково-технічних завдань з ма- теріалознавства таким підприємствам і установам України: ВАТ «Турбоа- том», «Завод імені В.О. Малишева»; «Південмаш»; КБ: Мотор-Січ», «Хар- трон», «Шторм» та ін. Розроблені в цьому Інституті методи і засоби були широко використані при проектуванні турбомашин, двигунів внутрішнього згоряння і радіоелектронної апарату- ри. Спільно з КБ «Півленне», Харків- ським авіаційним інститутом, устано- вою «Хартрон» та ін. було проведено ряд робіт для Національного космічно- го агентства України по термостабілі- зації космічних апаратів та їх електро- нних приладів. Приблизно половина обсягу досліджень світового рівня уче- ними академічних інститутів НАН України була проведена на користь військово-промислового комплексу Радянського Союзу [17, с. 8-9]. З початку 1990-х рр. академічна на- ука зосереджена майже у 200 науко- вих інститутах і установах, де працює понад 43 тис. співробітників, з них 10,3 тис. докторів і кандидатів наук. У скла- ді Академії у 2008 р. було 517 академі- ків і членів-кореспондентів. Увесь ін- телектуальний потенціал академічної науки у 1991-2007 рр. отримав понад 220 найважливіших фундаменталь- них результатів у галузі природничих, технічних і соціогуманітарних наук. Серед них: сучасні технології, зразки приладів і обладнання, машин; розро- блено алгоритми і побудовано мате- матичні моделі; встановлено фізико- математичні властивості металів та їх сплавів; отримано нові матеріали для використання в космосі [18, с.8-19]. Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку: діяльність держави в підтримці сфери науки є головною умовою наукових підходів до викорис- тання багатств країни і, як наслідок, досягненню економічних і безпечних умов життя суспільства, зайняття нею достойного місця серед країн світу [1]. Література Локтев В.1. Без науки у государства нет будущего / В. Локтев // Зеркало недели. – 2010. – №42. – 13-19 ноября. Вернадский В. И.2. Избранные труды по истории науки / В. И. Вернадский. – М. : Наука, 1983. – 358 с. Крижанівський Б.3. Зовнішньополітичні зв’язки суверенної України / Б. Крижа- ÏÐÎÁËÅÌÈ ÌÅÒÎÄÎËÎÃ²² 9ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 нівський // Економіка України. – 1992. – №11. – С.3-4. Маклін М. Б.4. Перехід до ринкової систе- ми через конверсію оборонної системи / М.Б. Маклін, Д.А. Палм’єрі // Політична думка. – 1993. – №1. – С.65. Вернадский В. И. 5. Труды по истории науки в России / И. И. Вернадский – М. : Наука, 1988. – 464 с. Вернадський В. И.6. Научная мысль как планетное явление / В. И. Вернадський. – М. : Наука, 1991. – 272 с. Наука на Украине. 7. Орган научного ко- митета Укрглавпрофобра. – 1922. – №1. – 142 с. Яворський М. 8. Найближчі завдання ор- ганізації наукової праці на Україні / М. Яворський // Бюллетень Укрнауки. Державне видавництво України, 1926. – С.3-12. Державний архів Харківської області. 9. Фонд Харківського технологічного ін- ституту. Державний архів вищих органів влади 10. і управління України. Фонд Народного Комісаріату освіти України. Наукові установи та організації УСРР. 11. – IХ. : Державна планова комісія УСРР, 1930 – 480 с. Малиновский Б.Н. 12. Академик Борис Па- тон: Труд на всю жизнь / Б.Н. Малинов- ский. – М.: ПЕР СЭ, 2002. – 271 с. Артеменко И. И.13. История Украинской ССР. В 10 т. Т.7. Украинская ССР в пе- риод построения и укрепления социа- листического общества (1921-1941) / И. И. Артеменко, Б.М. Бабий; под. ред. Ю.Ю. Кондуфора,– К. : Наук. думка, 1984. – 720 с. Стогній Б.С.14. Місце і роль Академічної науки у сучасних умовах / Б.С. Стогній // Вісник академії наук України. – 1991. - №10. – С.3-8. Артеменко И.И.15. История Украинской ССР. В 10 т. Т.10. Украинская ССР в условиях построения развитого социа- лизма (60-начало 80-х годов) / И.И. Ар- теменко, Б.М. Бабий, Белодед; под. ред. Ю.Ю. Кондуфора. – К. : Наук. дума, 1985. – 776 с. Малиновський Б. М.16. Відоме і невідо- ме в історії інформаційних техноло- гій в Україні / Б. М. Малиновський. К. : Видавничий дім «Академперіодика», 2001. – 214 с. Товажнянский Л.Л.17. История науки и техники в контексте современной уни- верситетской системы образования / Л.Л. Товажнянский // Интеграция на- уки и образования – ключевой фактор построения общества, основаного на знаниях. Материалы международного симпозиума. Киев, 25-27 окт. 2007 г. – С. 149-161. Маліцький Б.А.18. Національній академії наук України – 90 / Б.А. Маліцький, Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. –– 2008. – №.4. – С.3-19. Звонковая Г.Л. Наука Украины как производительная сила: исторический очерк. Проанализировано значение интеллектуального потенциала в научном сек- торе народного хозяйства, в эффективном использовании природных производи- тельных богатств, решении проблем социально-экономического характера. Zvonkova G.L. Science of Ukraine as productive force: historical essay. Intellectu- al potential of the academic sector of the economy is analyzed, the effi cient use of natural resources, production and solving of social and economic problems are investigated. ÏÐÎÁËÅÌÈ ÌÅÒÎÄÎËÎÃ²²

Наука України як продуктивна сила: історичний нарис

Institution

Ähnliche Einträge