Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.

У статті розглядаються питання створення галузевих дослідних установ за роки діяльності Науково Консультаційною УРСР НКЗС (1928 – 1931 рр.), їх діяльність і значення для подальшого розвитку сільськогосподарської науки....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Соколюк, Ю.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2011
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Наукові і технічні досягнення минулого
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77208
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст. / Ю.О. Соколюк // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 3. — С. 10-16. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77208
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-772082015-02-24T03:01:55Z Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст. Соколюк, Ю.О. Наукові і технічні досягнення минулого У статті розглядаються питання створення галузевих дослідних установ за роки діяльності Науково Консультаційною УРСР НКЗС (1928 – 1931 рр.), їх діяльність і значення для подальшого розвитку сільськогосподарської науки. В статье рассматриваются вопросы создания отраслевых опытных учреждений за годы деятельности Научно Консультационной НКЗС УССР (1928 – 1931 гг.), их деятельность и значение для последующего развития сельскохозяйственной науки. In this article presented the questions of creation are examined sectorial experimental establishments in times of activity Scientifi cally-consulting Council (SCC) NKZS UKRAINE (1928 – 1931), their activity and value for subsequent development of agricultural science. 2011 Article Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст. / Ю.О. Соколюк // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 3. — С. 10-16. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77208 061.1:349.414(477):63:061 ‘‘19’’ uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові і технічні досягнення минулого Наукові і технічні досягнення минулого
spellingShingle	Наукові і технічні досягнення минулого Наукові і технічні досягнення минулого Соколюк, Ю.О. Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст. Питання історії науки і техніки
description	У статті розглядаються питання створення галузевих дослідних установ за роки діяльності Науково Консультаційною УРСР НКЗС (1928 – 1931 рр.), їх діяльність і значення для подальшого розвитку сільськогосподарської науки.
format	Article
author	Соколюк, Ю.О.
author_facet	Соколюк, Ю.О.
author_sort	Соколюк, Ю.О.
title	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.
title_short	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.
title_full	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.
title_fullStr	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.
title_full_unstemmed	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.
title_sort	розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років хх ст.
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2011
topic_facet	Наукові і технічні досягнення минулого
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77208
citation_txt	Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст. / Ю.О. Соколюк // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 3. — С. 10-16. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT sokolûkûo rozgortannâmerežísílʹsʹkogospodarsʹkihdoslídnihustanovvkíncí20hrokívhhst
first_indexed	2025-07-06T01:31:15Z
last_indexed	2025-07-06T01:31:15Z
_version_	1836859235775807488
fulltext	10 ISSH 2077-9496 ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ УДК 061.1:349.414(477):63:061 ‘‘19’’ РОЗГОРТАННЯ МЕРЕЖІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ДО- СЛІДНИХ УСТАНОВ В КІНЦІ 20-Х РОКІВ ХХ СТ. Соколюк Ю.О. (Державна наукова сільскогосподарська бібліотека НААН) У статті розглядаються питання створення галузевих дослідних установ за роки діяльності Науково Консультаційною УРСР НКЗС (1928 – 1931 рр.), їх ді- яльність і значення для подальшого розвитку сільськогосподарської науки. Новий державотворчий етап розвитку сільськогос- подарської дослідної спра- ви як організації розпочався після 1920 року. Остаточ- не встановлення радянської влади з її колективним ве- денням господарювання на землі спонукав перевести сільськогосподарську до- слідну справу на повне дер- жавне утримання і як наслідок вона почала розвиватися більш швидкими темпами як організація. Було створено широку розгалужену вертикаль мере- жі науково-дослідних установ. До 1917 року в Україні функціонувало лише 63 установи, а спеціалізованих галузе- вих науково-дослідних інститутів вза- галі не було. Встановлено, що саме у 1929 – 1932 роках розпочався значний ріст новостворених науково-дослідних інституцій. За цей час в Україні було організовано більше тридцяти різно- го рівня і підпорядкування дослідних установ. До 1928 року в країні, якщо не рахувати Центральну агрохімічну лабораторію, діяло тільки два сільсько- господарських дослідних інститути: Український науково-дослідний інсти- тут експериментальної ветеринарії та Український науково-дослідний інсти- тут селекції [1]. З 1929 року розпочали свою діяльність більшість установ, які діють і до цьо- го часу. На сьогоднішній день не представлено достатньої кількості праць, які б висвіт- лювали діяльність НКРади по розвитку галузевої до- слідної справи в Україні. Аналіз матеріалів, що знаходяться в центральних державних архівах України, наукової літератури та періодичної преси свід- чить, що, незважаючи на значні до- сягнення українських вчених в галузі сільського господарства, наукові до- слідження з цього питання мають не- систематичний, а, здебільшого, фраг- ментарний характер, що вказує на відсутність комплексного дослідження з даної проблеми. Науково-дослідна робота по ви- вченню окремих галузей сільського господарства була в той час на Україні розподілена між різними установами, організаціями та відомствами. Цими питаннями також займалися науково- дослідні кафедри при сільськогоспо- дарських вищих школах Народного Комісаріату Освіти УСРР. Але вирі- шити існуючі начальні проблеми для подальшого розвитку сільського гос- подарства та галузевої науки ці кафе- 11ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ дри в повній мірі не могли, так як не було належного координуючого ме- тодичного керівництва після ліквіда- ції Сільськогосподарського науково- го комітету України у 1927 році. Тому на державному рівні й постало питан- ня про організацію в Україні спеціа- лізованих науково-дослідних установ по окремим галузям сільськогоспо- дарської науки на основі вже існую- чих інституцій, які вже розпочали ор- ганізовуватися наприкінці 20-х років минулого століття. Дослідження ґрун- тів, проблеми рослинництва, зоотех- нії, економіки та механізації сільського господарства − такі завдання були по- ставлені радянською владою цим но- воутвореним науковим закладам. У 1918 р. в Києві при Наркомземі Української Держави був створений Сільсько-Господарський Вчений Комі- тет України. За роки свого існування у Києві, а потім у Харкові Комітет пере- творився в провідну громадську сіль- ськогосподарську дослідну установу. З перших днів своєї діяльності він прово- див значну роботу по координації сіль- ськогосподарської наукової діяльності в Україні. Цьому також сприяло ство- рення його осередків в усіх областях. Науково-Консультаційна Рада фак- тично стала завершенням справи ре- організації цього наукового осеред- ку Наркомзему, що було розпочато ще влітку 1927 року. Ліквідація СГНКУ за прояви націоналізму не повинна була відбитися на питаннях наукового за- безпечення ведення сільського госпо- дарства республіки. Виникла державна необхідність знайти нові організаційні форми об'єднання та організації сільськогос- подарської науки на Україні на чолі з іншою центральною республікан- ською науковою установою. Робота Науково-Консультаційної Ради УСРР розвивалася згідно затвер- дженого Положення за такими осно- вними напрямками: 1) наукове обґрунтування загаль- ного плану розвитку сільського госпо- дарства України, зокрема обґрунтуван- ня першого п’ятирічного плану; 2) розробка найважливіших пи- тань діяльності Наркомату (з його іні- ціативи). У 1928 році робота НКРади пови- нна була скеровуватись на розробку питань, що пов’язані зі складання за- гального перспективного плану розви- тку сільського господарства України. Виходячи з таких міркувань Науково-консультаційна Рада висвіт- лювала наступні питання: а) сільськогосподарське районуван- ня України; б) перспективи розвитку скотарства; в) боротьба з посухою; г) поширення площі та врожаїв спе- ціальних та технічних культур; д) основа економічної реконструк- ції українського сільського господар- ства [2]. Ці та інші актуальні комплексні про- блеми для тогочасного стану сільсько- господарської науки були поставлені для теоретичного опрацювання та прак- тичного вирішення ученими, які входи- ли до складу Науково-Консультаційної Ради при НКЗС України. Проблема сільськогосподарського районування могла стати передумовою для всієї подальшої роботи. Наявність великої кількості матеріалу, що стосу- ється цього питання, дозволяло обмеж- итись детальною розробкою та зведен- 12 ISSH 2077-9496 ням уже готових даних. Це можна було зробити шляхом доручення відповід- них тематичних робіт окремим членам Ради відповідно до спеціальності. Вся тема була поділена на такі підтеми: 1. Ґрунтове та гідрологічне району- вання України. 2. Кліматичне районування. 3. Геоботанічне районування. 4. Зоогеографічне районування. 5. Економічне районування. 6. Сільськогосподарське району- вання. Виконання даної роботи полегшува- ло комплексне порайонне побудування українського сільського господарства і допомагало скласти перспективний план розвитку сільського господар- ства на підставі правильної диференці- ації завдань між с.-г. районами України з урахуванням не лише сільськогоспо- дарських, але й природньо-історичних чинників. Проблема боротьби з посухою була, головним чином, проблемою степової смуги України; сюди відносилися такі моменти: а) організація сухого рільництва; б) виведення низки посухостійких рослин; в) вивчення асортименту рослин та тварин в умовах змінного водного ре- жиму; г) зміна водного режиму штучними заходами; д) економічне обґрунтування сіль- ського господарства в посушливі сму- зі [3]. Окремою темою при вирішенні цієї проблеми було обґрунтування Дні- пробудівництва з відповідним циклом науково-дослідних робіт. Питання інтенсифікації сільсько- го господарства в широкому розумінні цього слова – це основне завдання всієї агрономічної діяльності того часу. Про- те ставити це завдання перед Радою в повному обсязі було неможливо і недо- цільно, бо цією справою в повному об- сязі займалася вся галузь спеціального с.-г. наукового дослідження, тобто до- слідна справа. Що ж до Ради, то вона повинна була обмежитися найважливі- шими моментами підвищення інтенси- фікації сільського господарства, а саме, скотарством (проблема, яка була по- ставлена на першій сесії), технічними та спеціальними культурами. Робота Науково-Консультаційної Ради здійснювалася через організацію та діяльність відповідних Комісій при НКР: 1) у справі розроблення пробле- ми індустріалізації та механізації укра- їнського сільського господарства; 2) у справі усуспільнення українського сіль- ського господарства на новій технічній базі; 3) у справі розроблення пробле- ми сільськогосподарського районуван- ня України; 4) з питань Дніпробуду; 5) з вивчення проблем підвищення вро- жайності; 6) з питань підвищення про- дуктивності скотарства; 7) з питань землевпорядкування; 8) у справі тю- тюнництва та ін. До складу Комісій входили визнані для свого часу нау- ковці (професори, майбутні академіки) України й СРСР [4]. У 1928-1930 роках за безпосеред- ньої участі Науково-Консультаційної ради розпочали діяльність Інститути: сільськогосподарського ґрунтознав- ства, угноєнь, застосовної ботаніки, селекції та генетики, сільськогоспо- дарської економіки та організації гос- подарства, механізації сільського гос- ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ 13ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 подарства. Тривала робота щодо організації науково-дослідного Інсти- туту зоотехнії. Було надано поштовх для створення інших спеціалізованих науково-дослідних установ. Таким чи- ном вирішувалися питання систематич- ного, планового вивчення відповідних галузей сільського господарства, мето- дологічного керівництва всією науково- дослідною роботою, у тому числі тією, яка переводилася поза межами цих ін- ститутів. Як зазначав другий заступник Голови Бюро Науково-Консультаційної Ради професор А.М. Сліпанський, ін- ститути засновувалися так, щоб вони могли охопити найголовніші галузі сільськогосподарської науки, комплекс проблем, таких як вивчення ґрунтів, рослинництва, зоотехнії, економіки та механізації сільськогосподарських ви- робничих процесів. Головним завдан- ням визначено перехід суспільного ви- робництва на нову більш економічну й технічно раціональну базу [5]. Для кожного з інститутів були сфор- мовані відповідні завдання. Науково-дослідний Інститут ґрун- тознавства проводив всебічне вивчен- ня ґрунтів України та флори, що з ними пов'язана. Темпи цих досліджень у той час не відповідали реаліям життя. Ор- ганізація меліоративних робіт потре- бувала широкого розвитку приклад- ного агрономічного меліоративного ґрунтознавства. Лише Дніпробуд вису- вав цілу низку вимог щодо наукового обслуговування процесів, пов’язаних із використанням електричної енергії для потреб сільського господарства. Інститут угноєнь на базі широко- го вивчення ґрунтів України розгор- нув діяльність щодо вивчення ефек- тивності окремих видів добрив для сільськогосподарських культур, щоб дослідити можливість використання природних багатств, угноєння і меліо- рації ґрунтів. Великий обсяг робіт у га- лузі ґрунтознавства одержав схвальну оцінку на Першому світовому конгресі ґрунтознавців в Америці (1927 р.). Це відіграло вагому роль для розгортання сільськогосподарського районування, яке було покладено в основу розвитку сільського господарства країни. Перед Інститутом ботаніки та Інс- титутом селекції і генетики, які обслу- говували галузь рослинництва, пос- тавало завдання всебічного вивчення культурних і дикорослих рослин, а та- кож розгортання робіт із селекції та генетики польових, городніх і садо- вих культур. Перед цими інститутами стояли завдання покращити культурні рослини, збільшити їх кількість, забез- печити врожайність і підвищити екс- портний стандарт хлібів. Новостворений Зоотехнічний ін- ститут повинен був зосередити свою діяльність на опрацюванні ефективно- го розвитку українського тваринниц- тва. Це відкрило широкі перспективи щодо збуту його продукції як на зов- нішньому, так і внутрішньому ринках, а також збільшення обсягів виробниц- тва [6, с. 9]. Подальший прогрес сільського гос- подарства мав спиратися на технічну базу. Ці проблеми були основними в діяльності щойно заснованого Інститу- ту механізації сільського господарства. Перед Інститутом сільськогоспо- дарської економіки та організації гос- подарства було поставлено завдання досліджувати шляхи розвитку продук- тивних сил, соціально-економічні відно- сини та визначати найбільш раціональні ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ 14 ISSH 2077-9496 організаційно-виробничі типи сільсько- господарських підприємств [7]. В Україні виникнення численної низки науково-дослідних сільськогос- подарських інститутів було одночасно пов’язане з проголошенням курсу на суцільну примусову колективізацію, інтенсифікацію сільського господар- ства. Їх діяльність з 30-х років спрямо- вувалася головним чином на підвищен- ня урожайності сільськогосподарських культур та родючості ґрунту у строгій відповідності з прийнятим курсом пар- тії. Окремі установи в різних організа- ційних формах досить плідно діяли і раніше, але переважна більшість ство- рена саме у 30-х роках. Продовжується процес становлення системи вітчизня- ної сільськогосподарської науки. Справді широкого розвитку набу- вали агрономічна хімія та агрономіч- не ґрунтознавство, біологія впритул підійшла до вирішення проблеми жив- лення рослин. Стосовно досягнень в галузі ґрунтознавства та агрохімії були продовжені роботи, які розпочаті ще до подій 1917 р. у Катеринославській, Київській, Полтавській губерніях та Товариством Цукрозаводчиків, які очо- лив Всесоюзний інститут добрив, уза- гальнивши одержані наслідки, виробив систему районування норм і строків внесення мінеральних і органічних добрив під основні культури. Так, запо- чатковані А. Зайкевичем, О. Душечкі- ним, Я. Жуковим досліди підсумовано у спеціальних збірниках Всесоюзного інституту удобрень, в “Наукових пра- цях” Центральної агрохімічної лабора- торії НКЗС УСРР та “Трудах Українсь- кого науково-дослідного інституту агрогрунтознавства і хімізації сільсь- кого господарства” (1936–1937), пізні- ше наступником став Український НДІ соціалістичного землеробства. Як за- вершальний результат – велика робота Всесоюзного інституту цукрової про- мисловості (1936) по створенню грун- тово-агрохімічної карти і двох збірників до неї “Грунти районів бурякосіяння”, “Ефективність добрив у районах буря- кового рільництва”, до якого було за- лучено понад 150 грунтознавців, аг- рохіміків, мікробіологів, агрофізиків і спеціалістів рослинництва. Слід відмітити роботу науково-до- слідної кафедри ґрунтознавства при Харківському сільськогосподарському інституті по складанню ґрунтових карт для станцій, вивченню ґрунтів кормо- вого фонду крайнього Півдня та по розробці колоїдної технології ґрунтів, яка в цілому відіграє ще й нині важ- ливу роль у розвитку багатьох галузей сільського господарства. Колективи НДІ (зернового госпо- дарства, соціалістичного землеробства, гідротехніки і агромеліорації) Одесь- кого, Уманського, Київського і багать- ох інших сільськогосподарських інс- титутів провели широкі дослідження з метою вивчення властивостей різних типів ґрунтів для розробки ефектив- них заходів піднесення їх родючості. Дослідження Н. К. Малюшицького і В. В. Колкунова (Київський с.-г. ін-т) та Пінчука (Ін-т цукрової промисловості) виявили, що для підвищення продук- тивності фотосинтезу, врожаю і якості рослин значну роль відіграє регулю- вання реакції середовища вапнуван- ням кислих і гіпсування лужних ґрун- тів у поєднанні з обробітком міжрядь та правильною системою удобрень у виробничих умовах. Агрофізичними дослідженнями в Інституті соціаліс- ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ 15ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №3 тичного землеробства, цукрової про- мисловості та кафедри ґрунтознавства Уманського сільськогосподарського інституту обгрунтовані шляхи поглиб- лення орного шару і створення умов для прискорення стиглості ріллі при співвідношенні між вологістю, тем- пературою і повітромісткістю з вико- ристанням для цього структури і плас- тичних властивостей ґрунту. Дослідні станції, на підставі осно- вних планів та програм відповідних інститутів: а) роз робляли програми випробувань, поповнюючи їх практич- ними питаннями місцевого характеру, погоджуючи з планами робіт зацікав- лених уста нов району своєї діяльності (коли це практично можливо); б) у про- цесі своєї роботи виявляли безпосеред- ньо вимоги господарства; в) переві ряли і використовували висновки інститутів з окремих питань у реальних обстави- нах місцевого господарства; г) вивчали організацію своєї га лузі господарства; ґ) передавали наслідки своєї дослідної роботи в практичне господарство тими способами й методами, що вважали- ся за найдоцільніші; д) організовува- ли всю дослідну ро боту в радгоспах і колгоспах, для чого, у пого дженні з від- повідними установами, визначали для постійного проведення цих робіт пев- ну кіль кість колгоспів та радгоспів. В подальшому планується більш детальніше науково-історичне дослі- дження діяльності кожного з інститутів, оскільки роль Науково-Консультаційної Ради у процесі творення української галузевої науки як складової приро- дознавства ще належним чином не оцінена. Роки діяльності Науково- Консультаційної Ради збіглися з корін- ними соціально-економічними зміна- ми нашої країни – індустріалізацією, колективізацією, та суттєвими подіями у науковій сфері та організації аграрної науки, зокрема її інститутизації. ЛІТЕРАТУРА Вергунов В.А. Нариси історії аграрної 1. науки, освіти та техніки / В.А.Вергунов ; УААН, ДНСГБ. – К. : Аграрна наука, 2008. ЦДАВО України, ф. 27, оп. 9, спр. 506, 2. арк. 45–47 (зв.). [Рішення першої сесії Науково-3. консультаційної ради] / Український агроном. – 1928. – № 4. – С. 69–71. ЦДАВО України. – Ф. 27. – Оп. 9. – 4. Спр. 502. – Арк. 6-7. Український агроном. – 1928. - № 4. – 5. С. 93-95. Науково-консультаційна рада Народно-6. го комісаріату земельних справ УСРР (1927–1930 рр.) : Зб. док. і матеріалів / НААН України, ДНСГБ ; уклад. : В. А. Вергунов, О. О. Черниш, З. П. Кірпаль, А. С. Білоцерківська, Ю. О. Соколюк ; під заг. ред. М. В. Зубця, Ю. Ф. Мельни- ка ; наук. ред. В. А. Вергунов. – К. 2010. – 600 с. ; порт., фото – (Іст.-бібліогр. сер. «Аграрна наука України в особах, доку- ментах, бібліографії»; кн. 41). ЦДАВО України. – Ф. 27. – Оп. 9. – 7. Спр. 504. – Арк. 150. Соколюк Ю.О. Развертывание сети сельскохозяйственных опытных уч- реждений в конце 20-х годов ХХ ст. В статье рассматриваются вопросы со- здания отраслевых опытных учреждений за годы деятельности Научно Кон- сультационной НКЗС УССР (1928 – 1931 гг.), их деятельность и значение для последующего развития сельскохозяйственной науки. ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ 16 ISSH 2077-9496 Sokolyuk J.O. Development of network of agricultural experimental establish- ments at the end of 20th of 20 century. In this article presented the questions of creation are examined sectorial experimental establishments in times of activity Scien- tifi cally-consulting Council (SCC) NKZS UKRAINE (1928 – 1931), their activity and value for subsequent development of agricultural science. УДК 738.3(477):615.89 ВНЕСОК ДОСЛІДНИКІВ СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ У СПРАВУ ВИВЧЕННЯ ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ГЛИНЯНИХ ВИРОБІВ У НАРОДНІЙ МЕДИЦИНІ УКРАЇНЦІВ (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) Метка Л.О., канд. істор. наук (Інститут керамології – відділення Інститу- ту народознавства НАН України) У статті аналізуються праці дослідників Слобідської України, які слугують джерелами для вивчення питання використання глини і глиняних виробів у на- родній медицині українців. Історія накопичення знань про використання гли- ни та глиняних виробів у на- родній медицині налічує не одне століття. Відомості про застосування глини укра- їнцями з лікувальною ме- тою, рецепти приготуван- ня ліків у глиняному посуді можна знайти ще в давньо- руських та українських літописах XVI- XVII, козацьких літописах XVII-XVIII століть. Джерелом для пошуку відо- мостей з означеного питання є подо- рожні нотатки зарубіжних дипломатів, мандрівників і купців. Окремі згадки трапляються в численних топографіч- них описах, художній літературі. Про- те найбільше даних міститься в опу- блікованих працях народознавців, які цілеспрямовано вивчали різні аспек- ти традиційно-побутової культури, у тому числі й народної медицини та лі- кувальної магічної практики українців. Особливо цінни- ми є праці тих дослідників, які вели свою роботу в пе- ріод, коли вітчизняна етно- графія виділилася в окрему науку, коли широкого роз- повсюдження набули наро- дознавчі програми, у зв’язку з чим записи різних явищ традиційно-побутової культури при- ймали не стихійний, а цілеспрямований і системний характер. На мій погляд – це ХІХ-е, особливо його друга полови- на, а також початок ХХ-го століття. Ще в 1830-х роках у Галичині, Над- дніпрянщині, Лівобережній Україні, поряд з російськими етнографічни- ми центрами, якими були на той час Петербург і Москва, з’явилися влас- ні культурно-просвітницькі осеред- ки. Один із них – у Харкові. Тут у 1805 році, зусиллями уродженця Харківщи- ÍÀÓÊÎÂ² ² ÒÅÕÍ²×Í² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ

Розгортання мережі сільськогосподарських дослідних установ в кінці 20-х років ХХ ст.

Репозитарії

Схожі ресурси