До питання еволюції зернозбиральних машин і механізмів (за матеріалами Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»)
У даній статті на матеріалах експозиції Музею хліба НІЕЗ “Переяслав” показано процес удосконалення знарядь праці хлібороба, що сприяло полегшенню його праці і збільшенню посівних площ під посівними культурами....
Gespeichert in:
Datum: | 2011 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2011
|
Schriftenreihe: | Питання історії науки і техніки |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77252 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | До питання еволюції зернозбиральних машин і механізмів (за матеріалами Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав») / М.І. Бойко // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 4. — С. 12-16. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-77252 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-772522015-02-25T03:01:44Z До питання еволюції зернозбиральних машин і механізмів (за матеріалами Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав») Бойко, М.І. Розвиток наукових і технічних ідей У даній статті на матеріалах експозиції Музею хліба НІЕЗ “Переяслав” показано процес удосконалення знарядь праці хлібороба, що сприяло полегшенню його праці і збільшенню посівних площ під посівними культурами. 2011 Article До питання еволюції зернозбиральних машин і механізмів (за матеріалами Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав») / М.І. Бойко // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 4. — С. 12-16. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77252 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Розвиток наукових і технічних ідей Розвиток наукових і технічних ідей |
spellingShingle |
Розвиток наукових і технічних ідей Розвиток наукових і технічних ідей Бойко, М.І. До питання еволюції зернозбиральних машин і механізмів (за матеріалами Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав») Питання історії науки і техніки |
description |
У даній статті на матеріалах експозиції Музею хліба НІЕЗ “Переяслав” показано процес удосконалення знарядь праці хлібороба, що сприяло полегшенню його праці і збільшенню посівних площ під посівними культурами. |
format |
Article |
author |
Бойко, М.І. |
author_facet |
Бойко, М.І. |
author_sort |
Бойко, М.І. |
title |
До питання еволюції зернозбиральних машин і механізмів (за матеріалами Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав») |
title_short |
До питання еволюції зернозбиральних машин і механізмів (за матеріалами Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав») |
title_full |
До питання еволюції зернозбиральних машин і механізмів (за матеріалами Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав») |
title_fullStr |
До питання еволюції зернозбиральних машин і механізмів (за матеріалами Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав») |
title_full_unstemmed |
До питання еволюції зернозбиральних машин і механізмів (за матеріалами Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав») |
title_sort |
до питання еволюції зернозбиральних машин і механізмів (за матеріалами музею хліба національного історико-етнографічного заповідника «переяслав») |
publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
publishDate |
2011 |
topic_facet |
Розвиток наукових і технічних ідей |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77252 |
citation_txt |
До питання еволюції зернозбиральних машин і механізмів (за матеріалами Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав») / М.І. Бойко // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 4. — С. 12-16. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
series |
Питання історії науки і техніки |
work_keys_str_mv |
AT bojkomí dopitannâevolûcíízernozbiralʹnihmašinímehanízmívzamateríalamimuzeûhlíbanacíonalʹnogoístorikoetnografíčnogozapovídnikapereâslav |
first_indexed |
2025-07-06T01:33:06Z |
last_indexed |
2025-07-06T01:33:06Z |
_version_ |
1836859351733633024 |
fulltext |
12 ISSH 2077-9496
ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕͲ×ÍÈÕ ²ÄÅÉ
ДО ПИТАННЯ ЕВОЛЮЦІЇ ЗЕРНОЗБИРАЛЬНИХ
МАШИН І МЕХАНІЗМІВ
(За матеріалами Музею хліба Національного
історико-етнографічного заповідника «Переяслав»)
Бойко М.І.
(Національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав”)
У даній статті на матеріалах експозиції Музею хліба НІЕЗ “Переяслав” по-
казано процес удосконалення знарядь праці хлібороба, що сприяло полегшенню
його праці і збільшенню посівних площ під посівними культурами.
З найдавніших часів і до
початку ХХ ст. для збирання
врожаю використовувалися
серп і коса. В ряді країн, в
тому числі і в Україні, ці
знаряддя були популярні
до недавнього минулого.
Вони представлені в Музеї
хліба НІЕЗ «Переяслав», де
зібрано чималу колекцію
сільськогосподарських
знарядь праці. Тут ми бачимо все
необхідне для посіву зернових,
догляду, збирання та переробки
врожаю. Це була надзвичайно тяжка
праця, яка потребувала великих
зусиль, затрат енергії, часу, а головне,
великої кількості робочих рук. Тому
людство з давнини задумувалося
над тим, як полегшити і прискорити
процес збирання врожаю. Так, жатки
з’явилися і використовувалися ще в
давнину, їх опис можна знайти у творах
римських істориків, письменників,
державних діячів початку нашої ери
Плінія і Палладія. За твердженням
Палладія, жатка застосовувалася у
Галлії (одна з держав Європи, пізніше
область Римської імперії) і складалася з
чотирикутного ящика, на одній стороні
якого кріпився гребінець із зубцями,
нахиленими від ящика,
який кріпився на осі з двома
колесами. Від ящика йшли
дві голоблі, куди запрягали
вола і він пхав ящик ззаду.
Колоски потрапляли між
зубцями гребінки, зривалися
і попадали в ящик, а солома
залишалася на пні. Погонич
з маленькими граблями в
руці слідкував за тим, щоб
всі колоски зривалися і потрапляли до
ящика [1, с. 730] . Солому потім зріза-
ли косою. Втрати зерна були великі. А
тому машина, яку використовували у
Галлії для зрізання колосся, у римлян
вже не зустрічається. Вона зникла без-
поворотно [1, с.731].
Людство ніколи не зупинялося на
досягнутому, розробляли все нові й
нові машини для полегшення збиран-
ня врожаю.
Вперше жатки із зрізанням стебел
почали з’являтися наприкінці ХУІІІ ст.
в Англії і США. Вони мали ножі у ви-
гляді обертових дисків. Значного по-
ширення ці механізми не отримали че-
рез технічну недосконалість. У 1822 р.
англієць Генрі Огль виготовив модель
жатки, в якій ріжучий апарат працю-
вав зовсім по-іншому: замість диску
13ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2011 №4
ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕͲ×ÍÈÕ ²ÄÅÉ
винахідник запропонував раму, на якій
знаходилася металева смужка з зубця-
ми. Внизу під зубами розміщувався го-
стрий ніж, який рухався уперед і назад
і зрізав стеблину тоді, коли вона зна-
ходилася між зубами. Таким чином, у
цій машині вперше був використаний
принцип ножиців, що застосовуєть-
ся досі в багатьох сучасних жатках [5,
с.177]. У США також велися роботи по
створенню жатки. У 1863 р. Обед Хус-
сей створив жатку з оригінальним рі-
жучим апаратом. Жатки набули широ-
кого поширення у Європі і в Америці.
У 1870 р. у США використовувалися
вже біля 50 тис. жаток [5, с.177].
Російські винахідники запропону-
вали багато оригінальних конструкцій
жаток. Широке застосування на поч.
50-х років ХІХ ст. мала парокінна жатка
конструкції механіків Каугерта і Язико-
ва, створена у 1847 р. Вона мала ріжу-
чий апарат по типу Хуссея. Такі жатки
виготовлялися у великих кількостях у
майстернях Вільного економічного то-
вариства у Петербурзі [5, с.178].
Після жатки хліб (збіжжя) необхід-
но зібрати, зв’язати в снопи і обмоло-
тити. Віками це робилося людством
вручну. У Музеї хліба представлена ко-
лекція ціпів, котки кам’яні і дерев’яні,
гармен та інші знаряддя для обмолоту
злакових культур. З часом людина на-
магалася полегшити процес обмолоту, і
з цією метою розробляла різні механіз-
ми. Перші такі спроби відносяться до
2-ї пол. ХУІІІ ст. Відповідні пристрої
отримали назву «молотарки». Най-
більш досконалі молотарки вдалося
створити шотландцю Мейклю у 1786
р. Мейклю прийшла думка використа-
ти для обмолоту барабан, який швидко
обертається. Ця задумка була реалізо-
вана його сином у 1786 р. Вказана дата
вважається роком винайдення молотар-
ки. Тривалий час їх називали шотланд-
ськими або англійськими. Представле-
ні у 1851 р. на Лондонській всесвітній
виставці молотарки належали до сис-
теми Мейкля [7, к.389]. У 50-х роках
ХІХ ст. у США широкого поширення
набули молотарки винахідника Терне-
ра, які у 60-х роках ХІХ ст. переведе-
ні на парову тягу (до цього приводили-
ся в рух вручну або силою тварин) [5,
с.179]. У Росії найбільшого поширен-
ня набула чотирикінна молотарка, ви-
найдена механіком Михайлом Гвоздко-
вим у 40-х роках ХІХ ст. Але широкого
поширення вона не набула [5, с.179].
Більшого поширення набули молотар-
ки, які запровадив у Російській імперії
М.В. Черняєв з сер. ХІХ ст.
Парова молотарка англійської фір-
ми «Рустон», що знаходиться в Музеї
хліба, приводилася в рух від локомобі-
ля, придбана у 1916 р. заможним жите-
лем с. Помоклі Переяславського повіту
Полтавської губернії Шевченком П.А.
за 5 тис. крб. разом з паровиком. Під
час колективізації на поч. 30-х років
ХХ ст. усуспільнена колгоспом «Біль-
шовик» с. Помоклі. У 1960 р. передана
до Переяслав-Хмельницького Держав-
ного історичного музею [8].
Людство довгий час думало над
тим, щоб об’єднати всі процеси зби-
рання зернових культур одним механіз-
мом – комбайном (від англійського і ла-
тинського слова «combino» – з’єдную,
агрегат, який складається з робочих
машин, що виконують повний цикл
виробничих операцій обробки матері-
алу або продукції) [4, с.490].
Зернозбиральний комбайн одночас-
но зрізає колосся, подає його до моло-
14 ISSH 2077-9496
ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕͲ×ÍÈÕ ²ÄÅÉ
тильного апарату, що обмолочує зерна
з колосків, відокремлює зерно від поло-
ви та інших домішок, подає чисте зер-
но в бункер, а потім вивантажує з нього
на вантажівку, яка відвозить його в ко-
мори. Складна машина виконує функ-
ції трьох простих: жатки, молотарки і
віялки. Така зернозбиральна машина
представлена у експозиції Музею хліба
– комбайн марки «Колос» СК-6, на яко-
му працював Іван Лаврович Марченко
– комбайнер держплемзаводу «Колос»
(с. Улянівка Переяслав-Хмельницького
р-ну Київської обл.), неодноразовий пе-
реможець республіканських змагань зі
збирання зернових у 80-х роках ХХ ст.,
депутат Верховної Ради УРСР [8].
Якщо заглянути в історію комбай-
нобудування, то батьківщиною сучас-
ного зернозбирального комбайну є
США. У 1828 р. С. Лане подав заяв-
ку на перший патент на складну ком-
біновану зернозбиральну машину, яка
одночасно зрізала збіжжя, вимолочу-
вала його і очищала зерно від полови.
Проте ця машина побудована не була.
Першим запатентованим комбайном
можна вважати машину, винайдену Е.
Прігсом і Е.Г. Герпентером у 1836 р. [7,
с.389]. Комбайн був змонтований на
4-х колісному возі, привід здійснював-
ся передачею від двох задніх коліс.
Цього ж 1836 року два винахідники
Н. Море і Ю. Гаспал отримали патент
на машину, яка за основними прин-
ципами робочих процесів наближала-
ся до конструкції комбайну сучасного
типу. У 1854 р. цей комбайн працю-
вав у Каліфорнії і зібрав збіжжя на 600
акрах (біля 240 га). У 1887 р. в Калі-
форнії зявилися одиночні екземпляри
жаток-молотарок, а з 1890 р. приступи-
ли до їх заводського виробництва [7].
Наприкінці ХІХ ст. виробництвом
комбайнів у США займалося 6 фірм,
найбільш популярна серед них – «Ноlt».
За основними конструктивними осо-
бливостями ці комбайни були поді-
бні до сучасних, але відрізнялися сво-
їм оформленням. Виготовлялися вони,
в основному, з дерева і мали великий
захват ріжучого апарату. Приводилися
в рух мулами або кіньми (20-30 голів),
робочі механізми − від ходових коліс.
Ось чому перші комбайни були занад-
то громіздкі: їх вага доходила до 15 тон.
Починаючи з 90-х років ХІХ ст. з ме-
тою заміни живої тяги механічною ста-
ли застосовувати парові двигуни, з ча-
сом перейшли до тракторів з двигуном
внутрішнього згорання. У 1907 р. фір-
ма «Ноlt» наладила випуск комбайну
з двигуном внутрішнього згорання. Це
дало можливість значно знизити вагу
комбайну, зменшити його собівартість
і зробити більш доступним для вико-
ристання в сільському господарстві.
Але ця машина, не дивлячись на ве-
ликі переваги, стала доступною лише
для великих господарств США, а для
дрібних фермерів вона була недоступ-
на. Лише з 1926 р. почалося широке за-
провадження комбайнів у сільському
господарстві США. Але це продовжу-
валося недовго. У 1929 р. почалася сві-
това економічна криза, яка боляче вда-
рила по експорту пшениці, а відтак і по
виробництву комбайнів. Виробництво
комбайнів, яке становило у 1929 р. 37
тис. штук в рік, знизилося у 1933 р. до
300 штук. Багато фірм зовсім припини-
ли випуск комбайнів.
Винахідником першого у Росії ком-
байну був управитель, він же й агроном
маєтку княгині Гагаріної в Тульській
губернії – Андрій Романович Власенко
15ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2011 №4
ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕͲ×ÍÈÕ ²ÄÅÉ
− у 1868 р. [3, с.141]. Український на-
род з давніх-давен жнива називає гаря-
чою порою, тому що селянинові, який
працює серпом і косою, доводилося
буквально вистраждати кожен колосок,
працювати не розгинаючи спини від
зорі до зорі. А.Р. Власенко об’єднав у
своєму винаході дві операції – зрізан-
ня зернових і молотіння. Свою машину
він назвав «зернозбирач на пні». Її пе-
ресували двоє коней при одному пого-
ничі. За робочий день збирали 4 деся-
тини вівса. Машина замінювала працю
20-ти косарів і зробила зайвою молоть-
бу. Але широкого застосування ці ком-
байни не мали. На збиранні зернових
культур переважала важка праця. Була
спроба завезти в Російську імперію
американський комбайн вищезгаданої
фірми «Ноlt». Так, у 1913 р. на Київську
сільськогосподарську виставку було за-
везено комбайн, виготовлений з дерева,
який мав бензиновий двигун і гусенич-
ний хід. Ширина жатки становила 4,27
м. Двигун приводив в рух і ходову час-
тину, і ріжучий апарат машини. Ком-
байн пройшов випробування на Акі-
мовській випробувальній станції, дав
відносно хороші показники в роботі.
Але використання в умовах сільсько-
го господарства не знайшов – у 1914 р.
почалася Перша світова війна, а потім
стався жовтневий переворот 1917 р.
Наступного разу комбайни з’явили-
ся вже наприкінці 20-х років ХХ ст. у
зв’язку з організацією великих госпо-
дарств товарного виробництва – радгос-
пів. Радянський уряд у період з 1929 і по
1931 рік закуповував велику кількість
зернозбиральних комбайнів у США.
Одночасно з імпортом розгорта-
ється власне виробництво. На почат-
ку 1930 р. Запорізький завод «Комму-
нар» випустив перші 10 комбайнів, а
до кінця року загальне число їх стано-
вило 347. Це були причіпні комбайни.
З 1931 р. налагодив випуск причіпних
комбайнів Ростовський завод ім. Сталі-
на «Ростсельмаш». Комбайн називався
«Сталінець». У 1932 р. ведений в дію
завод ім. Шеболдаєва в Саратові (СКЗ
– «Саркомбайн»), зараз Саратовський
авіаційний завод. Комбайни ці були од-
нотипні і працювали за одним принци-
пом, проте у «Сталінця» був ширший
робочий захват (6,1 м) і деякі конструк-
тивні відмінності. На «Коммунар» і
«СКЗ» ставився бензиновий двигун
автомобільного типу ГАЗ потужністю
28 к. с. А на «Сталінець» установлю-
вався гасовий двигун тракторів ХТЗ і
СТЗ потужністю 30 к. с. Пересування
по полю здійснювалося з допомогою
тракторів СТЗ, ХТЗ і «Сталінець» Че-
лябінського тракторного заводу. З трак-
торами «Сталінець» ЧТЗ комбайни
працювали по 2 в зчіпці. Вони пропус-
кали через молотарку 2,5 кг зернових
за секунду і збирали крім зернових со-
няшник, кукурудзу, просо та інші куль-
тури [4, с.490]. Всі вони не були при-
стосовані для збирання вологого хліба,
тому у 1936 р. Люберецький завод ім.
Ухтомського налагодив випуск північ-
ного комбайну конструкції радянських
винахідників Ю.Я. Анвельта і М.І.
Григор’єва – СКАГ-5-а (північний ком-
байн Анвельта-Григор’єва 5-ї моделі),
який був пристосований для збирання
вологого хліба на невеликих площах.
Таким чином, завдяки власному ви-
робництву вже у 1935 р. зернові радгос-
пи збирали комбайнами 97,1 % посів-
них площ. У 1937 р. в СРСР було майже
120 тис. комбайнів, які збирали 39,2 %
зернових посівів. При цьому значно
16 ISSH 2077-9496
ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÍÀÓÊÎÂÈÕ ² ÒÅÕͲ×ÍÈÕ ²ÄÅÉ
зменшилися втрати при збиранні, не-
зважаючи на наявність конструктивних
недоліків. При збиранні зернових з до-
помогою лобогрійок втрати досягали
25 % врожаю. Таким чином, за передво-
єнні роки заводи по виготовленню ком-
байнів в СРСР дали сільському госпо-
дарству майже 200 тисяч комбайнів, що
відіграло велику роль у механізованому
збиранні врожаю [4, с.490].
Після Великої Вітчизняної війни в
СРСР були проведені великі наукові
дослідження, які суттєво збагатили те-
орію зернозбирального комбайну. Це
дало можливість розробити нові висо-
копродуктивні комбайни для тих часів
типу СК-5 і СК-6.
У 1958 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів
СРСР прийняли постанову про припи-
нення виробництва причіпних зерноз-
биральних комбайнів і про організацію
випуску більш продуктивних самохід-
них комбайнів. З 1962 р. налагодже-
но випуск самохідного комбайну СК-4,
який перемолочував за секунду 3,7 кг
зернових [4, с.491]. З початку 60-х років
ХХ ст. розроблялися різноманітні мо-
дифікації комбайнів на основі базової
моделі СК-4. По випуску зернозбираль-
них комбайнів СРСР займав перше міс-
це в світі. Так, у 1970 р. випущено 99,2
тис. комбайнів, а у 1971 р. – 102 тис.
штук. Організовано виробництво нових
комбайнів підвищеної продуктивнос-
ті – СК-5 «Нива», пропускна здібність
якого становила 5 кг в секунду на заво-
ді «Ростсельмаш» і СК-6 «Колос», про-
пускна здібність 6-8 кг зернових в се-
кунду на Таганрозькому комбайновому
заводі [4, с.491]. Такий комбайн 1980 р.
випуску, про який згадувалось вище,
знаходиться в експозиції Музеї хліба.
Наявність 11 зірочок на передній панелі
комбайна свідчить про 11000 тон хліба,
намолочених І.Л. Марченком протягом
80-х років ХХ ст. на полях держплемза-
воду «Колос» села Улянівка Переяслав-
Хмельницького р-ну Київської обл. [8].
Працюючи на цьому комбайні І.Л. Мар-
ченко за сезон намолочував більше ти-
сячі тон хліба, за що отримував високі
урядові нагороди.
Таким чином, на прикладі знарядь
праці хлібороба, які експонуються в
Музеї хліба Національного історико-
етнографічного заповідника «Пере-
яслав», можна побачити, як з кожною
епохою вони удосконалювалися, по-
легшували працю, що давало можли-
вість збільшити посівні площі зернових
культур, а значить, краще забезпечити
потреби людей в хлібі.
ЛІТЕРАТУРА
Брокгауз Ф.А. Энциклопедический 1.
словарь., т. ХІ-А. − СПб., 1894 – 730 с.
Энциклопедический словарь юного 2.
земледельца // Под ред. Джахангиров
А.Д., Кузьмищев В.П. − М.: Педагоги-
ка, 1983.
Энциклопедический словарь юного 3.
техника // Под ред. Зубкова Б.В., Чума-
кова С.В. − М.: Педагогика, 1980.
Большая Советская Энциклопедия // 4.
Под ред. Прохорова А.М., т. 12 – М.:
Советская Энциклопедия, 1973.
Техническая энциклопедия // Под ред. 5.
Мартенса Л.К., т. 24 – М.: Советская
энциклопедия, 1934.
Зворыкин А.А., Осьмова Н.И., Черны-6.
шев В.И., Шухардин С.В. История тех-
ники. – М.: Издание социально-эконо-
мической литературы, 1962.
Портнов М.Н. Зерноуборочные ком-7.
байны. – М.: Агропромиздат, 1985.
Національний історико-етнографічний 8.
заповідник «Переяслав». Фонди. Інвен-
тарна група «В».
До статті Бойка М.І.
«ДО ПИТАННЯ ЕВОЛЮЦІЇ
ЗЕРНОЗБИРАЛЬНИХ МАШИН І МЕХАНІЗМІВ»
Молотарка
англійської
фірми «Рустон»
Музей світопізнання та
мирного освоєння
космосу
Римська
жатка.
Реконструкція
Молотарка БР-23
з нафтовим
двигуном НД-6;
20-40 роки ХХ ст.
Комбайн СК-6
«Колос» (1980 р.)
Таганрозького
комбайнового
заводу
|