З історії розвитку основної хімічної технології: виробництво соди

Матеріали статті присвячені висвітленню питань розвитку важливої галузі основної хімічної технології – виробництво соди у її історичному поступі. Розглянуто основні етапи її зародження, формування і промислового виготовлення, зокрема, на теренах України....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Мельник, Т.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2011
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Історія галузей та підприємств
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77257
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	З історії розвитку основної хімічної технології: виробництво соди / Т.В. Мельник // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 4. — С. 47-53. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77257
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-772572015-02-25T03:02:01Z З історії розвитку основної хімічної технології: виробництво соди Мельник, Т.В. Історія галузей та підприємств Матеріали статті присвячені висвітленню питань розвитку важливої галузі основної хімічної технології – виробництво соди у її історичному поступі. Розглянуто основні етапи її зародження, формування і промислового виготовлення, зокрема, на теренах України. Материалы статьи посвящены вопросам развития важной области основной химической технологии – производству соды. Прослежена история данной отрасли. Рассмотрено основные этапы зарождения, формирования и промышленного производства, в частности на Украине. Article’s materials are dedicated to the questions of an important area of main chemical technology – the manufacturing of soda. The stages of origination, formation and industrial manufacturing, in Ukraine in particular, are examined. 2011 Article З історії розвитку основної хімічної технології: виробництво соди / Т.В. Мельник // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 4. — С. 47-53. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77257 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія галузей та підприємств Історія галузей та підприємств
spellingShingle	Історія галузей та підприємств Історія галузей та підприємств Мельник, Т.В. З історії розвитку основної хімічної технології: виробництво соди Питання історії науки і техніки
description	Матеріали статті присвячені висвітленню питань розвитку важливої галузі основної хімічної технології – виробництво соди у її історичному поступі. Розглянуто основні етапи її зародження, формування і промислового виготовлення, зокрема, на теренах України.
format	Article
author	Мельник, Т.В.
author_facet	Мельник, Т.В.
author_sort	Мельник, Т.В.
title	З історії розвитку основної хімічної технології: виробництво соди
title_short	З історії розвитку основної хімічної технології: виробництво соди
title_full	З історії розвитку основної хімічної технології: виробництво соди
title_fullStr	З історії розвитку основної хімічної технології: виробництво соди
title_full_unstemmed	З історії розвитку основної хімічної технології: виробництво соди
title_sort	з історії розвитку основної хімічної технології: виробництво соди
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2011
topic_facet	Історія галузей та підприємств
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77257
citation_txt	З історії розвитку основної хімічної технології: виробництво соди / Т.В. Мельник // Питання історії науки і техніки. — 2011. — № 4. — С. 47-53. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT melʹniktv zístoríírozvitkuosnovnoíhímíčnoítehnologíívirobnictvosodi
first_indexed	2025-07-06T01:33:18Z
last_indexed	2025-07-06T01:33:18Z
_version_	1836859364820910080
fulltext	47ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №4 ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ Избранные статьи. Т. 2. – СПб., 2003. – С.406–410 Архимед. Исчисление песчинок (Псам-15. мит). – М.–Л., 1932. – С. 68 Колтачихина О.Ю. Историко-научный анализ моделей происхождения Вселенной в древнегреческой натурфилософии. Рассмотрены представления о возникновении, строении и эволюции Вселенной древнегреческих философов; пока- зано место их «космологии» в современной науке. Описана малоизвестная модель Архимеда. Историко-научный анализ трудов древнегреческих мыслителей показал существование трех основных моделей Вселенной на территории Древней Греции: геоцентрическая, гео-гелиоцентрическая и гелиоцентрическая модели. Koltachykhina O.Yu. Historical and scientifi c analysis of models of the origin of the universe in ancient Greek natural philosophy. Discussed ideas about the origin, structure and evolution of the universe in the ancient Greek philosophers, and shows the location of their “cosmology” in modern science. We describe a little-known model of Ar- chimedes. Historical and scientifi c analysis of works of ancient Greek thinkers showed the existence of three basic models of the universe in ancient Greece: geocentric, heliocentric and geo-heliocentric model. Птолемей К16. . Альмагест или Математи- ческое сочинение в тринадцати книгах. – М.: Наука. Физматлит, 1998. – 672 с. З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ОСНОВНОЇ ХІМІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ: ВИРОБНИЦТВО СОДИ Мельник Т.В., доц. (Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут») Матеріали статті присвячені висвітленню питань розвитку важливої галузі основної хімічної технології – виробництво соди у її історичному поступі. Роз- глянуто основні етапи її зародження, формування і промислового виготовлення, зокрема, на теренах України. Як відомо, сода та її по- хідні є цінними продуктами хімічної промисловості, які широко використовуються у народному господарстві у вигляді кальцинованої, ка- устичної, кристалічної соди та гідрокарбонату натрію. Тому історичні відомості щодо отримання, виробни- цтва і використання содової продукції викликають певний інтерес. Сода відома ще з глибо- кої давнини. Вона широко застосовувалася, насампе- ред, для чистки речей. Лі- тературні джерела свідчать, що ще 4000 років тому соду видобували з соляних озер у Західному Єгипті і вико- ристовували для скловарін- ня. Перші відомості щодо отримання соди шляхом упарювання води содових озер відносяться до VІ ст. 48 ISSH 2077-9496 ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ нової ери і наведені у творі римського лікаря Діоскоріда Педанія. У той час склад соди ще був невідомий. Почина- ючи з ХV і до кінця ХVIII ст. її отриму- вали виключно з природних родовищ Угорщини, Іспанії та Африки. Так, на- приклад, для виробництва скла і мила використовували золу морських водо- ростей, які збирали біля берегів Серед- земного моря, сушили на сонці і спа- лювали. Синтетичну соду навчились отримувати після довгих пошуків тіль- ки у ХVIII ст. У 1736 р. французький хімік, лікар і ботанік Дюамель де Мон- со застосував метод перекристалізації води содових озер, при цьому вперше виділив чисту соду і встановив, що до її складу входить натрій. Відомі також інші спроби, іноді небезпечні, щодо отримання соди. Наприклад, німець- кий хімік А. Маргграф при змішуван- ні нітрату натрію з вуглецем при нагрі- ванні отримав численні опіки, тому що суміш вибухнула. Перші спроби отри- мання соди заводським способом за- родилися в Росії. У 1764 р. російський хімік, швед за походженням Ерік Гус- тав Лаксман повідомив, що соду мож- на одержувати спіканням природного сульфату натрію з деревневим вугле- цем. В цьому ж році Лаксман отримав соду на своєму скловарному заводі у Тальцинську поблизу Іркутська. Од- нак подальшого розвитку цей спосіб не отримав і був незабаром забутий. Перший промисловий спосіб отри- мання соди належить французькому лікарю Н. Леблану. У 1791 р. він, не знайомий зі способом Лаксмана, отри- мав патент на «Спосіб перетворення глауберової солі у соду». Цей спосіб ґрунтувався на використанні у якос- ті сировини хлориду натрію, при об- робці якого сірчаною кислотою отри- мували сульфат натрію. В подальшому його переробляли з допомогою вугле- цю і крейди або вапна на соду. Перші содові заводи за способом Леблана були побудовані у 1793 р. у Франції (Париж), у 1823 р. – в Англії (Ліверпуль), у Німеччині (Шенебек-на- Ельбі), 1864 р. – у Росії (Барнаул). Спо- сіб Леблана тривалий час був єдиним у содовій промисловості. Найбільший розвиток цей спосіб отримав в Англії. Сировина з колоній та раннє зароджен- ня індустрії сприяли становленню цієї країни як світового лідера у хімічно- му виробництві протягом кількох де- сятиліть у ХІХ ст. З кінця ХІХ ст. за- вдяки швидкому процесу концентрації виробництв, високому рівню науково- технічного розвитку, активній торговій політиці перщі позиції на світовому ринку хімічної продукції поступово завоювала Німеччина. У США хіміч- на промисловість почала розвиватися значно пізніше, ніж у Європі, але вже з 1913 р. за об’ємом хімічного виробни- цтва країна вийшла на передові пози- ції у світі. Цьому сприяли багаті корис- ні копалини, розвинута транспортна мережа, міцний внутрішній ринок. Розповсюдження способу Леблана по- требувало збільшення об’ємів вироб- ництва сірчаної кислоти, яку на той час виготовляли у відносно невеликій кількості. Тому цей спосіб стимулю- вав розвиток не тільки сірчанокислот- ної промисловості, а й основної хіміч- ної технології в цілому. Новий аміачний спосіб отри- мання соди був запропонова- ний у 1838–1840 рр. англійськими інженерами-хіміками Г. Грей-Дьюаром і Д. Хеммінгом. Вони пропускали крізь 49ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №4 ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ воду газоподібні аміак і діоксид вугле- цю, а потім додавали до цього розчину хлорид натрію. Отриманий малорозчин- ний гідрокарбонат натрію відфільтро- вували та підігрівали, перетворюючи на соду. Бельгійський інженер Еренст Сольве скористався цими дослідження- ми, взяв за основу технологію содового процесу англійських інженерів і техно- логічно оформив виробництво. Таким чином, у 1870-х рр. з’явився новий спо- сіб отримання соди, який був найме- нований способом Сольве. Цей спосіб зробив радикальний переворот у содо- вому виробництві. Його сутність поля- гала у насиченні природних соляних розчинів аміаком та діоксидом вуглецю з подальшою переробкою отриманого осаду бікарбонату натрію на кальцино- вану соду шляхом його прожарювання. Відмінною особливістю способу Соль- ве було те, що всі стадії виробництва були безперервними, а в практику було введено більш досконале обладнання – Сольвеєвські колони. Початок історичного розвитку со- дового виробництва на теренах Росій- ської імперії належить тільки до дру- гої половини ХІХ ст., тому що воно гальмувалось внутрішнім митом, яке було відмінено лише у 1881 р. До по- чатку 1860 рр. сода ввозилась до кра- їни у кількості, відповідній до потреб. Содова промисловість в Росії почала свій розвиток зі способу Леблана. Пер- шим заводом, який виробляв синтетич- ну соду, був завод М. Пранга у Барнаулі Томської губернії. На ньому отримува- ли соду з природного сульфату натрію, що видобували з озер поблизу Барнау- ла. Це виробництво за об’ємом було не- великим: у 1870-х рр. воно сягало 300 т на рік, а з середини 1890-х рр. – 450 т на рік. Однак цей завод працював не- довго, тому що недосконала технологія отримання соди призводила до вели- ких втрат солі і аміаку, які дорого ко- штували. На початку ХХ ст. завод був закритий. Існують відомості про спро- би організації виробництва соди за спо- собом Леблана і на інших хімічних за- водах, але вони проіснували недовго. Особливою подією, яка засвідчила зрілість хімічної науки на той час, ста- ло будівництво І. Лихачовим у м. Чи- стополь Казанської губернії першого у Росії заводу виробництва соди аміач- ним способом. Перший у світі содовий завод, що отримував соду аміачним ме- тодом, було збудовано у Бельгії у 1861 р. Російський завод аміачної соди по- чав виробництво у 1868 р. Лише через 6 років подібний завод було відкрито у Німеччині, через 5 років – у Англії, че- рез 16 – у США. За технічної відста- лості Росії, яка не виробляла власного аміаку, а використовувала аміак біоси- ровини тваринництва, діяльність чи- стопольського заводу заслуговує осо- бливої уваги. Директором заводу був відомий на той час хімік І.Я. Тісе, який на основі нечисленних літературних відомостей провів досліди щодо отри- мання соди з гідрокарбонату амонію. Він, незалежно від способу Сольве, розробив свій аміачний метод, засто- сував його на практиці і спроектував завод. У 1871 р. завод випустив 410 т соди. За відсутністю сировини він пра- цював лише чотири роки. Аміачний спосіб отримання каль- цинованої соди Сольве знайшов ши- роке застосування в Росії починаючи з 1883 р. Ще у 1881 р. у Бельгії було укладено контракт між пермським купцем І. Любімовим та содопромис- 50 ISSH 2077-9496 ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ ловцем Сольве щодо будівництва в Ро- сії содового заводу потужністю 6 тис. т на рік. У 1883 р. І. Любімов побуду- вав перший крупний содовий завод у м. Березняки на Північному Уралі, на якому використовували аміачний спо- сіб Сольве. Спочатку завод працював з дефіцитом, тому що на собівартість соди впливала ціна імпортних аміач- них солей. У 1887 р. І. Любімов засну- вав разом з компанією Сольве концерн «Товариство на вірі» фірми «Любімов, Сольве і Ко». Потужність заводу по- ступово збільшувалась. Згодом, у 1892 р., фірма збудувала аналогічний, але більш потужний Донецький содовий завод (м. Лисичанськ) у Катеринослав- ській губернії. Сировиною для вироб- ництва була аміачна вода донецьких коксових заводів. У 1889 р. у м. Сла- вянськ почав працювати третій содо- вий завод, соду на якому отримували за удосконаленим аміачним способом. Розробка теоретичних основ аміачно-содового процесу належить відомому хіміку-технологу П.П. Фе- дотьєву (1864–1934), основні наукові праці якого відносяться до галузі міне- ральної технології, технічної електро- хімії та електрометалургії. Він вперше обґрунтував теорію промислового ви- робництва соди за способом Сольве і визначив шляхи удосконалення цього процесу. Дослідження теорії аміачно- содового виробництва з позицій вчення про фази, виконані в його дисертацій- ній роботі, сформували фізико-хімічні основи отримання соди. Вони суттєво доповнили прогалини в теоретичній базі виробництва, яке на той час стало одним з найважливіших в основній хі- мічній технології. Таким чином, дослі- дження П.П. Федотьєва та його учнів внесли повну ясність у фізико-хімічну сутність аміачно-содового процесу. Отже, три крупних содових заводи в Росії повністю забезпечували потре- би країни у соді, тому наприкінці ХІХ ст. ввезення соди з-за кордону було не- значним. А технологія аміачного мето- ду, яка використовувалась на заводах фірми Сольве, в основному збереглася і до теперішнього часу. На початку ХХ ст. спостерігалося зростання обсягів виробництва соди. Цей період характеризувався прагнен- ням до об’єднання малих виробництв та організацією крупних підприємств. Змінювалось також територіальне роз- ташування хімічних заводів. Хімічна промисловість концентрується на Пів- денному Заході Росії. Як відомо, на по- чатку ХХ ст. в Україні, сода виготов- лялась на двох заводах – Донецькому (Лисичанському) і Славянському. Най- більш потужний з них Донецький був збудований у 1892 р., складався він з двох колон Сольве, з яких одна знахо- дилася у постійній роботі, а друга була у резерві. Максимальна потужність цього заводу складала 92 тис. т на рік. Історія розвитку содового виробни- цтва у Лисичанську пов’язана з ім’ям Д. І. Мендєлєєва, який у 1880-х рр. від- відував місто. Ці поїздки корінним чи- ном вплинули на долю Донбасу, а осо- бливо Лисичанська. У своєму посланні до царя Миколи ІІ вчений зазначив, що «не менее поучительным примером может служить сода. В середине 80-х годов в Россию ввозилось около 2 млн. пудов соды, едкой и углекислой, своей же почти не добывалось. Теперь эти 2 млн. изготовляются на Каме и на Дон- це, и если иностранный ввоз ещё су- ществует, то лишь потому, что спрос 51ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №4 ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ на соду с оживлением дел быстро стал возрастать». Наголошуючи про виго- товлення соди на Донці, Д.І. Мендє- лєєв мав на увазі саме Лисичанськ. У своїй праці «Майбутня сила, що поко- їться на берегах Донця» він підкреслю- вав: «Здесь все условия, чтобы делать дешевую соду и разные соли и кислоты содовых заводов. Только их нужно вызвать, создавать. Богатства Донецко- го края зовут туда русских деятелей». У 1898 р. виробництво соди в Ли- сичанську було доведено до 200 т на добу, що складало 70 тис. т кальцино- ваної соди на рік. Завод став першим у Росії та другим у Європі за обсягом ви- робництва соди. Крім того завод випус- кав хлорне вапно та нашатирний спирт. Понад три чверті століття завод носив ім’я річки, на якій стоїть — Донецький, згодом він був перейменований на Ли- сичанський за назвою міста. На почат- ку ХХ ст. на заводі працювало 900 по- стійних робітників, у 1916 р. – 1554. Славянський содовий завод був введений у експлуатацію у 1883 р. і мав потужність 27 тис. т на рік. Крім кальцинованої соди, яку отримува- ли аміачним способом Сольве, на цих двох заводах виробляли каустич- ну соду. Максимальний випуск її ста- новив: на Донецькому заводі – 27 тис. т, Славянському – 7 тис. т. Содові за- води на той час належали акціонерно- му товариству «Любімов, Сольве і К0», яка мала монопольне право на вироб- ництво соди. Сутність технологічних процесів, конструкції апаратів, мето- ди управління і контроль виробництва утримувались у секреті. Содовий син- дикат також регулював ціни на содо- ву продукцію. Виробництво соди в той час постійно збільшувалось. У 1900 р. воно досягло 82 тис. т, у 1910 р. – 123 тис. т, у 1913 р. – 160 тис. т. У період Першої світової війни об’єми вироб- ництва зменшились несуттєво. Так, у 1915 р. було вироблено 146 тис. т кальцинованої соди. Перша світова війна, а потім грома- дянська призвели до руйнування со- дових підприємств в Україні. На по- чатку 1920-х рр. почалась інтенсивна робота з відновлення Донецького со- дового заводу. Славянський завод зна- чно довше знаходився у неробочому стані. Випуск продукції на ньому роз- почався лише у 1927–1928 рр. Вік за- водів (30–40 років) та довготривалий період господарської розрухи негатив- но позначилися на їх становищі. Після їх вводу до дії були розпочаті роботи з обстеження і вивчення технологіч- них процесів. Під керівництвом вчено- го ХТІ професора Є.І. Орлова бригада інженерів Українського Державного інституту прикладної хімії (УДІПХ) у складі: М.Е. Киріченка, М.Б. Сельма- на, М.М. Вороніна, І.Б. Хвата, О.Б. Ля- ховича, С.В. Беньковського, М.М. Бо- гуславського протягом 1927–1929 рр. зробила обстеження технологічних процесів виробництв кальцинованої та каустичної соди, гідрокарбонату на- трію на всіх содових заводах з метою встановлення оптимальних техноло- гічних режимів. Потужність трьох со- дових заводів (Донецького, Славян- ського і Березняковського) на початку першої п’ятирічки складала 269 тис. т на рік, а наприкінці – 390 тис. т каль- цинованої соди. Гідрокарбонат натрію отримували лише на Донецькому і Славянському заводах. Однак, у зазна- чений період, содова промисловість не задовольняла зростаючі потреби краї- 52 ISSH 2077-9496 ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ ни у соді, тому виникло питання, щодо будівництва нових заводів. Ще у 1928 р. розпочали їхнє проектування, але ці роботи не були завершені. За темпами розвитку хімічна про- мисловість у 1933–1941 рр. займала одно з перших місць у системі важкої промисловості. За ці роки в СРСР було побудовано біля 70 хімічних підпри- ємств. Менш інтенсивно в цей період розвивалась содова промисловість, яка в Україні залишалась зосередженою на Донецькому і Славянському заводах. Тому збільшення виробництва соди у 1,8 рази відбулося лише за рахунок ін- тенсифікації існуючих установок. Бу- дівництво нового Славянського заводу розпочалось тільки у 1933 р. Незважа- ючи на інтенсифікацію Донецького і старого Славянського заводів у країні відчувалась нестача соди. До початку 1940-х рр. всі содові заводи виробили 500 тис. т продукції. У роки Великої вітчизняної війни содові виробництва в Україні були зруйновані. На базі частково евакуйо- ваної апаратури содових заводів, що працювали за аміачним методом, ви- явилось неможливо ввести до екс- плуатації ці виробництва − внаслідок складного монтажу і відсутності при- міщень. Содову продукцію у роки ві- йни виробляв лише Березняківський завод і невеликі установки, які працю- вали за методом Леблана. Але вже у 1944 р. після визволення Донбасу були частково відновлені українські содові заводи, які у 1945 р. отримали кальци- нованої соди у 1,5 рази більше, ніж у попередній рік. У повоєнні роки поступово віднов- лювалось і зростало содове виробни- цтво в Україні. Проведена робота з інтенсифікації содового процесу амі- ачним методом, введені більш потужні основні апарати: абсорбційні, карбоні- заційні і дистиляторні колони та випа- лювальні печі; освоєне нове допоміжне обладнання; продовжені дослідження з комплексної автоматизації управління содовою промисловістю; особлива ува- га приділялась проблемам використан- ня відходів содового виробництва. Так, наприклад, у 1980-ті рр. здійснена до- корінна реконструкція Лисичанського содового заводу з сучасним апаратним Динаміка зростання виробництва соди в СРСР 53ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2011 №4 ²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ Ï²ÄÏÐÈÅÌÑÒÂ і технологічним оформленням. За роки роботи завод виготовив мільйони тон основного виду продукції – кальци- нованої соди, яку експортували до ба- гатьох країн світу. Продукція Славян- ського содового заводу складала 15 % загального об’єму виробництва у місті. В асортименті підприємства було біля 30 найменувань хімічних сполук, осно- вними з яких були: кальцинована, пит- на сода, хлористий кальцій та інші. Темпи зростання содового вироб- ництва в СРСР, значна частина якого була зосереджена на хімічних підпри- ємствах України, представлені на ри- сунку. Таким чином, содова промисло- вість України, яка була головною скла- довою хімічного комплексу СРСР, по- стійно нарощувала темпи виробництва соди та її похідних, а у 1970–1980 рр. спостерігалось інтенсивне зростання її промислового виробництва. Отже, зі стислого історичного огля- ду розвитку такої важливої галузі осно- вної хімічної технології, як виробни- цтво соди, можна простежити її шлях зародження і становлення, зокрема, підкреслити вагомий внесок вітчизня- ної содової промисловості у світове хі- мічне виробництво. ЛІТЕРАТУРА Джуа М.1. История химии / М.Джуа – М. : Мир, 1966. 452 с. П. М. Лукьянов2. История химической промышленности СССР / П. М. Лукья- нов, А. С. Соловьева. – М. : Просвеще- ние, 1966. – 255 с. Гессен Ю. Ю.3. Очерки истории произ- водства соды. / Ю. Ю. Гессен. – Л. – М., 1951. – 178 с. Соловьев Ю. И.4. История химичес- ких наук и химической технологии / Ю. И. Соловьев. – М. : изд-во АН СССР, 1954. – 176 с. Зайцев И.5. Д. Производство соды / И. Д.Зайцев, Г. А.Ткач, Н Д.Стоев. – М. : Химия, 1986. – 312 с. Мельник Т.В. Из истории развития основной химической технологии: производство соды. Материалы статьи посвящены вопросам развития важ- ной области основной химической технологии – производству соды. Прослежена история данной отрасли. Рассмотрено основные этапы зарождения, формиро- вания и промышленного производства, в частности на Украине. Melnyk T.V. From history of development of basic chemical technology: pro- duction of soda. Article’s materials are dedicated to the questions of an important area of main chemical technology – the manufacturing of soda. The stages of origination, formation and industrial manufacturing, in Ukraine in particular, are examined.

З історії розвитку основної хімічної технології: виробництво соди

Репозитарії

Схожі ресурси