Зародження наукових знань у Давньому Єгипті

У статті показано, що в Давньому Єгипті сформувався широкий комплекс практичних знань з математики, астрономії, медицини, викликаних потребами повсякденного життя. Досягнення в цих областях згодом були запозичені іншими народами: греками, римлянами, жителями Середньовічної Європи і стали частиною...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Гамалія, К.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2012
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Наукові досягнення минулого
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77334
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Зародження наукових знань у Давньому Єгипті / К.М. Гамалія // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 1. — С. 8-15. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77334
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-773342015-02-26T03:01:56Z Зародження наукових знань у Давньому Єгипті Гамалія, К.М. Наукові досягнення минулого У статті показано, що в Давньому Єгипті сформувався широкий комплекс практичних знань з математики, астрономії, медицини, викликаних потребами повсякденного життя. Досягнення в цих областях згодом були запозичені іншими народами: греками, римлянами, жителями Середньовічної Європи і стали частиною світового знання. В статье показано, что в Древнем Египте сформировался широкий комплекс практических знаний по математике, астрономии, медицине, вызванных потребностями повседневной жизни. Достижения в этих областях впоследствии были заимствованы другими народами: греками, римлянами, жителями Средневековой Европы и стали частью мирового знания. The article shows that in Ancient Egypt was developed the broad complex of practical knowledge in the fields of mathematics, astronomy, medicine, occasioned by vital requirements. Achievements in these spheres later were adopted by other peoples: Greeks, Romans, inhabitants of Medieval Europe, and became a part of world knowledge. 2012 Article Зародження наукових знань у Давньому Єгипті / К.М. Гамалія // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 1. — С. 8-15. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77334 570(091) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові досягнення минулого Наукові досягнення минулого
spellingShingle	Наукові досягнення минулого Наукові досягнення минулого Гамалія, К.М. Зародження наукових знань у Давньому Єгипті Питання історії науки і техніки
description	У статті показано, що в Давньому Єгипті сформувався широкий комплекс практичних знань з математики, астрономії, медицини, викликаних потребами повсякденного життя. Досягнення в цих областях згодом були запозичені іншими народами: греками, римлянами, жителями Середньовічної Європи і стали частиною світового знання.
format	Article
author	Гамалія, К.М.
author_facet	Гамалія, К.М.
author_sort	Гамалія, К.М.
title	Зародження наукових знань у Давньому Єгипті
title_short	Зародження наукових знань у Давньому Єгипті
title_full	Зародження наукових знань у Давньому Єгипті
title_fullStr	Зародження наукових знань у Давньому Єгипті
title_full_unstemmed	Зародження наукових знань у Давньому Єгипті
title_sort	зародження наукових знань у давньому єгипті
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2012
topic_facet	Наукові досягнення минулого
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77334
citation_txt	Зародження наукових знань у Давньому Єгипті / К.М. Гамалія // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 1. — С. 8-15. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT gamalíâkm zarodžennânaukovihznanʹudavnʹomuêgiptí
first_indexed	2025-07-06T01:38:16Z
last_indexed	2025-07-06T01:38:16Z
_version_	1836859704279564288
fulltext	8 ISSH 2077-9496 ÍÀÓÊÎÂ² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ УДК 570(091) ЗАРОДЖЕННЯ НАУКОВИХ ЗНАНЬ У ДАВНЬОМУ ЄГИПТІ Гамалія К. М., канд. іст. наук, доцент (Мистецький інститут художнього моделювання та дизайну) У статті показано, що в Давньому Єгипті сформувався широкий комплекс практичних знань з математики, астрономії, медицини, викликаних потребами повсякденного життя. Досягнення в цих областях згодом були запозичені інши- ми народами: греками, римлянами, жителями Середньовічної Європи і стали частиною світового знання. “Історія людської думки і творчості, зокрема історія науки, філософії і техніки, – зазначив В. І. Вернадський, – є не тільки галуззю зна- ння, яка має величезне зна- чення для з’ясування істи- ни, її вивчення необхідне і для вірної оцінки сучасного знання і техніки, і для ство- рення настільки необхідної, особливо у нас, наступності наукової творчос- ті, розуміння значення і неперервнос- ті наукової роботи” [1, c. 403]. Про- те з’ясування генезису науки є досить складним завданням, яке у повній мірі не розроблено і донині. Зачатки науко- вих знань виникли задовго до появи науки як самостійної форми людського знання. Виявлення їх перших проявів в межах Давнього Єгипту, де склала- ся одна з перших цивілізацій на нашій планеті, додає нових штрихів до за- гальної панорами розвитку світової на- уки і культури. Від початку ІІІ тисячоліття до ІІІ століття до н. е. на території Давнього Єгипту склався досить широкий комп- лекс природознавчих, математичних та медичних знань. Це ще не була наука з притаманними їй логічними пояснен- нями та теоретичними узагальнення- ми, оскільки всі досягнення єгиптян в означених галу- зях були емпіричні, викли- кані суто практичними по- требами повсякденного життя. Проте такі знання, які можна назвати “прото- науковими”, є необхідною передумовою подальшого формування справжньої на- уки з її методами, абстракціями та про- блемами [2, c. 121]. Відомості щодо наявності поді- бних знань у Давньому Єгипті мож- на отримати із зображень, знайдених на стінах гробниць та храмів, написів на кам’яних уламках та глиняних че- репках – остракá. Єгиптяни вироби- ли ієрогліфічну писемність, що була літеро-складовою, нараховувала близь- ко 700 ієрогліфів і була розшифрована у 1822 р. французьким ученим Фран- суа Шампольоном [3]. В епоху Серед- нього царства (2119-1794 рр. до н. е.) були створені найдавніші з відомих нам природознавчих творів – матема- тичні та медичні папіруси. Найбільш повні і важливі для досліджень мате- матичні тексти містятся у так званому Московському математичному папіру- сі, перекладеному, коментованому та виданому В. В. Струве, а також у па- 9ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 № 1 ÍÀÓÊÎÂ² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ пірусі Рінд з Британського музею. По суті це практичні посібники для вирі- шення задач різного типу, відповіді на які наведені без зазначення способу отримання. Слід мати на увазі, що “протонауко- ві” поняття Давнього Єгипту не мож- на описати, застосовуючи сучасну тер- мінологію. В ті часи в країні фактично не існувало ні математики, ні геоме- трії в сучасному розумінні: їх завдан- ня розв’язувались виключно обчис- лювальними методами звичайної арифметики. Таку “математику” краще всього назвати технікою обчислення, в якій тільки намічалася диференціація на майбутні арифметику, геометрію, алгебру. Єгиптяни створили десятичну систему нумерації, позначаючи оди- ницю однією вертикальною рискою, двійку – двома, а десятки, сотні, тися- чі та мілліони – спеціальними знаками (для нуля знаку не існувало). Складан- ня та віднімання за технікою не відріз- нялися від нинішніх, а множення та ді- лення виконувалися за дуже давньою системою складання, в основі якої ле- жить операція подвоєння. Отже, єги- петська математика мала суто адди- тивний характер: всі її процедури були засновані на складанні [4]. Математичні знання були необхід- ні єгиптянам, які рахували кількість усього: худоби, отриманих продуктів харчування, взятих у полон рабів, спо- руджених храмів, принесених боже- ствам пожертв; вони визначали розмі- ри земельних ділянок, розраховували розкладку податей тощо. Щорічні роз- ливи знищували розмежування по- лів, і для їх поновлення потрібна була точна система вимірів. Це давало по- штовх розвитку геометричних знань, які потім стали у пригоді при будівни- цтві заупокійних комплексів, палаців та жилих будинків [5]. Єгиптяни до- сягли успіхів у вимірюванні площин трикутників, трапецій, кіл, об’єму зрі- заної піраміди. У Середньому царстві (на початку ІІ тис. до н. е.) вони вірно розв’язали задачу про поверхню шару, що потім приписували Архімеду [6, c. 12]. За їх підрахунками, число π до- рівнює 3,16, що дуже близько до його нині прийнятого значення. Культурна спадщина Єгипта знайшла застосуван- ня у “Геометрії” Герона, у дослідженні дробів грецькими математиками, у за- дачі на вирішення арифметичної про- гресії вірменського математика VІІ ст. н. е. Ананія Ширакського [7, c. 66]. Значний поступ було зроблено у Давньому Єгипті в галузі накопичен- ня астрономічних знань. Єгипетський календар, за словами О. Нейгебауера, “є єдиним розумним календарем в усій історії людства” [8, c. 92]. Цивільний календар Давнього Єгипту відповідав потребам землеробства і розділявся на три сезони по чотири місяці в кожно- му, відповідно до циклів розливу Нілу: час розливу (середина червня – середи- на листопада), час зими (середина лис- топада – середина березня), час літа (середина березня – середина червня). Рік складався з 365 днів (12 місяців по 30 діб і 5 додаткових діб в кінці року). Добу єгиптяни вперше розділили на 24 години: 12 годин день і 12 годин ніч, причому довжина години (1/12 часу від сходу дозаходу сонця) змінювалась в залежності від сезону: зимою нічні години були довші, ніж влітку, а вліт- ку – навпаки [9]. З незначними зміна- ми єгипетський календар був введений у Римі з 44 р. н. е. (так званий Юліан- 10 ISSH 2077-9496 ÍÀÓÊÎÂ² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ ський календар), він зберігав своє зна- чення у Середньовічній Європі. За часів Давнього Єгипту були відо- мі п’ять планет (Венера, Марс, Юпітер, Меркурій і Сатурн) та більше 30 сузір’їв. Таблиці зірок та сузір’я зображені у До- лині царів, на стелі гробниці Сенмута (архітектора жінки-фараона Хатшепсут, ХVІ ст. до н. е.) та на стіні поховальної камери фараона Сеті І (ХІІІ ст. до н. е.). В кінці Нового царства у гробницях фара- онів ХХ династії (1188-1070 рр. до н. е.) Рамсеса VІ, Рамсеса VІІ та Рамсеса ІХ можна побачити зображення унікально- го зіркового годинника: 24 таблиці для 24 півмісячних інтервалів одного року. Такий годинник призначався для вимі- ру нічного часу. В Єгипті існував і во- дяний годинник – клепсидра (грецьк.). Його винахідником вважається Амен- мес, хранитель печатки фараона ХІІІ династії Аменхотепа І (1525-1504 рр. до н. е.). Посудина наповнювалася водою з приходом ночі, і до ранку вода витікала через отвір. За рисками, нанесеними на внутрішній бік судини, можна було ви- значити час. Денний час визначався за сонячним годинником – гномоном, що складався з двох деревяних брусків. На один наносили поділки (у напрямі зі схо- ду на захід), а другий кріпився до нього перпендикулярно, і вдень тінь від друго- го бруска падала на перший, відмічаю- чи час залежно від ходу сонця. Розширення географічного гори- зонту, спостереження життя інших на- родів призвели до виникнення у єгип- тян етнографічних та географічних знань. Найдавніша єгипетська геогра- фічна карта (Ніл та оточуючі його по- селення) була зображена на стіні храму у ХІІІ ст. до н. е. Певні уявлення мали єгиптяни і щодо будови Всесвіту. Згід- но настінному напису у храмі, небесна богиня Мут казала: “Землі бога переді мною, як круглий м’яч”, тобто Землю вони вважали круглою. На карті Всес- віту, зображеній на саркофазі жреця з Саккару, Земля знаходиться у центрі, а у центрі Землі – Єгипет [10, c. 16]. Найбільших розвиненою галуззю знань Давнього Єгипту була медицина, досягнення якої поширилися далеко за його межі. Єгипетські лікарі набували досвід, розтинаючи трупи і виймаючи з них внутрішні органи перед бальза- муванням. Їх, як досвідчених фахівців, запрошували до себе правителі сусід- ніх країн, проте через деякий час по- винні були відпускати назад, оскільки медичні послуги високо цінувалися і в Єгипті [11]. Дізнатися про стан медич- них знань у період Давнього царства можна з відомостей, наведених пра- давнім істориком Манефоном. За його даними, другий цар І династії Ранньо- го царства Атотіс (ХХVІІІ ст. до н. е.) був досвідченим лікарем і склав текст про будову тіла людини, який записав на папірусі. Про існування медичних трактатів на папірусних сувоях періо- ду Давнього царства свідчить напис на стіні гробниці Уаш-Птаха – головного архітектора царя V династії Неферір- кара (ХХV ст. до н. е.) [12]. Звичайно, найдавніші медичні папіруси не збере- глися і дійшли до нашого часу у вигля- ді копій – списків, зроблених пізніше, за часів Середнього та Нового царств. Один з відомих сьогодні єгипет- ських медичних текстів – папірус із Ка- хуна (Середнє царство, ХІІ династія, близько 1850 р. до н. е.), який зберіга- єтья у Лондоні, складається з 34 пара- графів гінекологічного та ветеринар- ного змісту. Проте найважливішими з 11ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 № 1 ÍÀÓÊÎÂ² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ історико-медичної точки зору є папіру- си, створені в період Нового царства. Чималий інтерес має папірус Едвіна Сміта (Edvin Smith, 1822-1906), зна- йдений в Луксорі у 1862 р., час напи- сання якого відносять до XVIII динас- тії (близько 1550 р. до н. е.). В ньому описується близько 48 випадків трав- матичних уражень, зокрема падіння чоловіка вниз головою із значної висо- ти, після чого він втратив слух і був па- ралізований. Цей факт є найдавнішим свідченням того, що в результаті ушко- дження центральної нервової системи страждають інші частини тіла. У па- пірусі Сміта магічна термінологія вже поступається практичній, і рекомен- дації щодо лікування не включають елементів магії. Як вважають вчені- єгиптологи, папірус Сміта може бути копією тексту, складеного Імхотепом, лікарем і архітектором фараона ІІІ ди- настії Давнього царства Джосера (пра- вив у 2690-2670 рр. до н. е.). A на думку Георга Еберса (Georg Ebers, 1837-1898), папірус, названий за його іменем і да- тований 1500 р. до н. е., був складений ще раніше від папіруса Сміта – в серед- ині ІV тисячоліття до н. е. Якщо це так, його можна вважати найдавнішою ме- дичною книгою, що складається з 120 сторінок, присвячених розпізнаван- ню та лікуванню хвороб у загальному контексті магічного знання [13]. В ній вперше в історії медицини викладено вчення про кровоносні судини, пульс та серце, а також практичні рекоменда- ції щодо обкурювання пахощами одягу та повітря в домі, знищення шкідливих комах та пацюків тощо [14]. Назви хвороб, поширених у Дав- ньому Єгипті, можна знайти як у ме- дичних трактатах, так і у написах та малюнках на стінах гробниць і хра- мів. Нерідко відомості про перенесені хвороби виявляються при досліджен- ні мумій та кістяків єгиптян, знайде- них під час археологічних розкопок. Віспяні пустули на обличчі мумії Рам- сеса ІІ, палички чуми, знайдені під час обстеження мумій, свідчать про поши- рення у Єгипті таких небезпечних ін- фекційних хвороб, як віспа та чума. Значну роль у поширенні чуми, холе- ри та жовтої лихоманки, на думку І. П. Скворцова, відігравав грунт дель- ти Нілу [15]. Щодо існування прокази в Єгипті серед дослідників виявилися розбіжності. Так, відомий вітчизняний лепролог ХІХ століття, професор Ки- ївського університету Григорій Мико- лайович Мінх, який впродовж кількох десятиліть вивчав етіологію та поши- рення прокази, стверджував, що дея- кі місця у папірусі Еберса залишалися неясними. Їх детальне вивчення пере- конало його в тому, що ця хвороба не була поширена у Давньому Єгипті, а захворювання, про яке йдеться у Біблії – не проказа, а вітіліго [16]. Проте май- же через сто років після виходу праць Мінха український історик медицини С. А. Верхратський зазначив, що хво- рих на проказу в Єгипті ізолювали у спеціальному місті Аварнеї, розташо- ваному у дельті Нілу, і їх кількість іно- ді досягала 80000 чоловік [17]. До паразитарних хвороб, що зустрі- чалися у Давньому Єгипті, відносяться глистні (гельмінтозні) захворювання. Їх поширенню сприяли тропічний клімат, тривалі повені, забруднена вода в річ- ках та каналах. Водним шляхом, через проміжного хазяїна – молюска до орга- нізму людини потрапляв збудник шис- тосомозу (Schistosoma haematobium), 12 ISSH 2077-9496 ÍÀÓÊÎÂ² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ яйця якого дослідники часто знаходи- ли у муміях. Ніл був джерелом іншо- го різновиду паразитів людини – три- хінел, яких теж часто виявляли при вивченні мумій. У музеї Манчестера зберігається мумія 13-річної дівчинки, датована ІІ тисячоліттям до н. е. У ки- шечнику дівчинки знайдений медич- ний струнець (Dracunculus mediensis), нiльський паразит-глист, який призвів до занепаду її здоров’я [18]. Населення Давнього Єгипту по- терпало і від досить широкого спек- тру непаразитарних хвороб, які не жа- лували ані багатих, ані бідних. Напис на стіні гробниці Уаш-Птаха, архітек- тора царя V династії, свідчить про те, що її господар раптово помер від хво- роби, що нагадує інсульт або інфаркт міокарду. Медичні дослідження мумії фараона ХVІІІ династії Аменхотепа ІV (Ехнатона) довели, що він був епілеп- тиком, страждав галюцинаціями і по- мер від струсу [19, c. 290]. Рентген го- лови фараона ХІХ династії Рамсеса ІІ показав, що він страждав від абсцесів у роті і сильного парадонтозу, хворів на ішемічну хворобу серця та артрит та- зостегнової ділянки, який призвів до викривлення хребта. У мумії Рамсе- са Саптаха – іншого фараона цієї ж ди- настії – відмічена деформація стопи та атрофія м’язів – наслідок перенесено- го в юності поліоміеліту. За досліджен- нями мумій жителів Давнього Єгипту були виявлені також: туберкульозний спондиліт, викликаний викривленням хребта, камені у нирках та жовчному міхурі, остеосаркома, хвороби артерій, геморой тощо. Жінки нерідко вмирали під час пологів. Дослідження кістяків цариці ХVІІІ династії Мутноджмет та її новонародженої дитини свідчать про те, що для них ці пологи закінчилися трагічно. Більше того, сильна травма тазостегнового суглоба цариці дово- дить, що до того вона народжувала два- надцять разів, і кожного разу невдало, а під час тринадцятих пологів померла у сорокадворічному віці. Через це її чо- ловік, фараон Хоремхеб, не мав спад- коємця, і династія припинилась. Деякі види хвороб були притаман- ні виключно бідному населенню. Так, затемнення у легенях, спричинені кіп- тю світильників та димом вогнищ, на яких готували їжу, були подібні до ан- тракозу – хвороби сучасних шахтарів. Дуже поширеним був сілікоз, оскільки піщані бурі примушували разом з по- вітрям вдихати пісок. Хліб з борошна грубого помолу, із домішками камінців та піску, пошкоджував зуби, викликаю- чи карієси, пульпіти, запалення десен. Проживання в умовах нестачі світла і свіжого повітря сприяло поширенню очних хвороб, парші та ревматизму. Середня тривалість життя єгиптя- нина дорівнювала 30 рокам, особли- во велика смертність була серед дітей. Антропологічні дослідження людских останків, проведені у 1993 р. в дельті Нілу, показали, що серед покійних пе- реважала вікова група від 5 до 18 років. Фактори недоїдання та захворюванос- ті були більш характерні для населення Дельти, ніж Верхнього Єгипту, оскільки специфікою Нижнього Єгипту було не- здорове, болотисте довкілля [20]. Про- те дехто доживав і до похилого віку, зо- крема Рамсес ІІ Великий правив більше шестидесяти років, переживши дванад- цять своїх синів. Оптимальною довжи- ною життя єгиптяни важали 110 років. Лікувальну медицину Давнього Єгипту С. Г. Ковнер розділив на два 13ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 № 1 ÍÀÓÊÎÂ² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ типи: вищу, магічну, та нижчу, звичай- ну. Вища медицина була полем діяль- ності жерців вищої категорії. За її кано- нами вищі сили – 36 деканів (демонів, повітряних істот, що займають проміж- не становище між богами та людьми) – відповідають за 36 частин людського тіла. Лікування проводилось у священ- них храмах, де жерці творили молитви і заклинання, а хворі отримували одкро- вення щодо їх хвороб через сновидіння та оракули. Пацієнти приносили богам жертви (анафеми) – зображення хво- рих частин тіла, вилиті із золота та срі- бла [21]. В Фівах біля підніжжя Амона, а у Мемфісі – Птаха ставили маленьку вапнякову стелу з зображенням бога, а поряд – багато таких анафем, щоб бог міг побачити їх і зглянутись на про- хання хворого. Звичайною медициною займался нижча каста жреців – пас- тофорів. Лікування було нескладне, пе- реважно ліки природного походження та сувора дієта. Ця категорія медици- ни носила догматичний характер: оду- жання обіцяли хворому лише за умови дуже точного виконання усіх рекомен- дацій. Притримуватися канонів догма- тичної медицини повинні були і лікарі. За даними Геродота, серед єгипет- ських лікарів існувала вузька спеціалі- зація: існували лікарі з хвороб ока, го- лови, зубів, живота тощо. Ліки готували з рослин, використовували також бага- то інгредієнтів тваринного походжен- ня – молоко жінок та кіз, сечу жнок та чоловіків, бичу жовч, кров, жир, кіст- ки, внутрішні органи тварин, рептилій та комах, виверження собак, кішок, ві- слюків, левів, крокодилів. У травному тракті деяких дитячих мумій знайдені рештки новонароджених, ще не вкри- тих шерстю мишенят. “Лікування”, при якому хворі діти повинні були ковтати їх цілком, спостерігалося на Ближньо- му Сході до наших часів. Деякі корисні рекомендації єгипетської фармакології були запозичені греками, від яких вони потрапили до Риму, Візантії та серед- ньовічної Західної Європи, але здебіль- шого її поради носили магічний, фан- тастичний характер. Більш дійовою була хірургія Дав- нього Єгипту. Лікарі пускали хво- рим кров, ставили кровососні банки (роги з відпиленою верхівкою), роби- ли перев’язки, накладали шини при пе- реламах кісток. На стінах храмів Фів, Карнаку, Луксору є зображення хірур- гічних ампутацій, обрізання, у щелепах деяких мумій знайдені штучні зуби. Хі- рургічними інструментами слугували кремневі та металеві ножі, бритви, лан- цети, пінцети, подібні до сучасних. Підтриманню здоров’я єгиптян до- помагали загальноприйняті в країні гі- гієнічні заходи. Її жителі відзначали- ся чистоплотністю, дбали про чистоту тіла, одягу та житла. Заможні єгиптя- ни вживали всілякі косметичні засо- би: ароматичні рідини, щоб надати тілу приємний запах; жувальні куль- ки з меду з ароматичними добавками, щоб дихання з роту було “солодким”; пахучі речовини, які спалювали на вог- ні для окурювання приміщення та одя- гу. Бідні притримувалися гігієнічних правил в міру своїх можливостей: їхня полотняна нижня білизна завжди була чисто випрана, жилі приміщення чисті і позбавлені шкідливих комах, обличчя і руки милися зранку та після кожної трапези. Під час будівництва великих споруд, незважаючи на величезні скуп- чення народу, майже не було пошестей. Лікарі стежили, щоб робітники по за- 14 ISSH 2077-9496 ÍÀÓÊÎÂ² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ кінченні роботи обов’язково милися та змінювали стегнові пов’язки. Хворих швидко ізолювали, тимчасові бараки щороку спалювали і будували нові. Наукові знання, що виникли у Дав- ньому Єгипті на основі практичного досвіду, накопичуваного впродовж ти- сячоліть, були необхідним етапом роз- витку наукового мислення людини. Виявлення та уточнення фактів, що свідчать про існування елементів зна- ння на території давніх цивілізацій, до- зволить краще зрозуміти витоки сучас- ної наукової думки, зв’язати минуле і сучасне, розкрити особливості проце- су зародження та розвитку науки. ЛІТЕРАТУРА Вернадский В. И. О необходимости со-14. здания Комиссии по истории науки, фи- лософии и техники / В. И. Вернадский. Труды по истории науки [ред. Ф. Т. Ян- шина, С. Н. Жидовинов]. – Москва: На- ука, 202. – С. 403-404 (Библиотека тру- дов академика В. И. Вернадского). Коростовцев М. А. Наука Древнего 15. Египта / М. А. Коростовцев // В кн.: Очерки истории естественнонаучных знаний в древности / ред. А. Н. Шамин. – М.: Наука, 1982. – С. 120-130. Замаровский В. Их величества 16. пирамиды / Войтех Замаровский; [пер. со словацк. О. И. Малевича] / ред. Н. С. Петровский. – М. : Гл. ред. вост. л-ры изд-ва «Наука», 1981. – 447 с. (По сле- дам исчезнувших культур Востока). Нейгебауер О. Лекции по истории 17. античных математических наук. Т.1. Догреческая математика / Отто Нейге- бауер; [пер. с нем. С. Я. Лурье]. – М. –Л.: ОНТИ, 1937. – 243 с. Гонейм М. З. Потерянная пирамида 18. / Мохаммед Закария Гонейм ; [пер. с англ. Ф. Л. Мендельсона]; ред. И. С. Кацнельсон. – М.: Географгиз, 1955. – 120 с. Культура Древнего Египта / отв. ред И. С. 19. Кацнельсон. – М. : Наука, 1976. – 444 с. Древние цивилизации / С. С. Аверин-20. цев, В. П. Алексеев, В. Г. Ардзинба и др. / ред. Г. М. Борнгард-Левин. – М.: Мысль, 1989. – 479 с. Нейгебауер О. Точные науки в древнос-21. ти / Отто Нейгебауер; [пер. с англ. Е. В. Гохман] / ред. А. П. Юшкевич. – М. : Наука, 1968. – 224 с. Мертц Б. Красная земля, чёрная земля. 22. Древний Египет : легенды и факты / Барбара Мертц; [пер. с англ. А. И. Кор- шунова]. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2003. – 457 с. Солкин В. В. Египет: Вселенная фа-23. раонов / В. В. Солкин. – М.: Алетейя; Новый Акрополь, 2001. – 448 с. (Со- кровенная история цивилизаций). Erginos G. S. Jorneys of medical purpose 24. in ancient Near East (2nd millenium B. C.) / Gaye Sahinbas Erginos // Abstr. of XXIII Intern. Congr. of History of Science and Technology. Budapest, 2009. – P. 228. Сорокина Т. С. История медицины: 25. Учебник для студентов высших меди- цинских заведений / Т. С. Сорокина. – 3-е изд. – М.: Академия, 2004. – 560 с. Скворцов И. П. Первый Египетский ме-26. дицинский конгресс и международные санитарные меры. Древний и новый Египет / И. П. Скворцов. – СПб, 1903. – 112 с. Монте П. Повседневная жизнь египтян 27. во времена великих фараонов / Пьер Монте; [пер. с франц. Ф. Л. Мендель- сона] / ред. О. В.Томашевич. – М.: Мо- лод. гвардия, 2000. – 465 [15] c. (Живая история: Повседневная жизнь челове- чества). Скворцов И. П. По вопросу о 28. повальных болезнях и вообще о со- стоянии народного здоровья в России / И. П. Скворцов // Тр. I съезда русских естествоиспытателей в Казани. – Вып. 6. Статистико-гигиеническое отделе- ние секции научной медицины. – Ка- зань, 1875. – С. 104-117. 15ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 № 1 ÍÀÓÊÎÂ² ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ Минх Г. Н. Была ли проказа в Египте во 29. времена Моисея? / Г. Н. Минх // Южно- русская медицинская газета. – 1983. – № 9. – С. 111; № 10. – С. 123; № 11. – С. 136. Верхратський С. А. Історія медицини 30. / С. А. Верхратський. – 3-є вид. – К.: Вища школа, 1983. – 384 с. Египет : земля фараонов; [пер. с англ. 31. В. Пападаки]. – М.: ТЕРРА, 1997. – 168 с. (Энциклопедия “Исчезнувшие циви- лизации”). Тураев Б. А. История Древнего Востока 32. / Б. А. Тураев / ред. В. В. Струве и И. Л. Снегирёв. – 3-е изд. – Т. 1. – Ленинград: ОГИЗ, 1936. – [XII], 361 c. Древнеегипетский храм в Телль Ибра-33. гим Аваде: раскопки и открытия в дель- те Нила; [пер. с англ. Н. П. Кочергиной] / ред. Г. А. Белова и Т. А. Шеркова. – М.: Алетейа, 2002. – 192, [64] c. Ковнер С. Г. История медицины. Ч. 1. 34. – Вып. 1 / С. Г. Ковнер. – К.: Унив. ти- пограф., 1878. – [I-XL], 1000 c. Гамалея Е. Н. Зарождение научных знаний в Древнем Египте. В статье показано, что в Древнем Египте сформировался широкий комплекс практичес- ких знаний по математике, астрономии, медицине, вызванных потребностями повседневной жизни. Достижения в этих областях впоследствии были заимс- твованы другими народами: греками, римлянами, жителями Средневековой Ев- ропы и стали частью мирового знания. Kateryna Gamaliya. Origin of scientifi c Knowledge in Ancient Egypt. The article shows that in Ancient Egypt was developed the broad complex of practical knowledge in the fi elds of mathematics, astronomy, medicine, occasioned by vital re- quirements. Achievements in these spheres later were adopted by other peoples: Greeks, Romans, inhabitants of Medieval Europe, and became a part of world knowledge. УДК 621.431 ТЕРМОДИНАМИЧЕСКИЙ ЦИКЛ Б.Г. ЛУЦКОГО Фирсов А.В., канд. истор. наук, доц. (Европейский университет, Черкасский филиал) Термодинамические циклы Николауса Августа Отто (Nikolaus August Otto) (1832-1891) и Рудольфа Дизеля (Rudolf Diesel) (1858-1913) знают все, а о тер- модинамическом цикле Бориса Григорьевича Луцкого (1865-1942) в настоящее время практически не знает никто. О нем просто забыли, так как он опередил свое время. Автор данной статьи впервые вводит в научный оборот этот тер- мин – «термодинамический цикл Луцкого». В начале ХХ века Б.Г. Луцкий запа- тентовал изобретение на оригиналь- ный метод работы двигателя внутрен- него сгорания, который отличался от всех существующих на тот период вре- мени методов. Идеи, заложенные Б.Г. Луцким в этом изобретении, широко используются в настоящее время при создании двигателей внутреннего сго- рания и других машин и механизмов. В частности, конструкторы компании «General motors» использовали идеи

Зародження наукових знань у Давньому Єгипті

Репозитарії

Схожі ресурси