Охорона пам’яток історії та культури Криму наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. XX ст.

Розглядається проблема впливу державної політики періоду правління М. С. Хрущова і громадськості на організацію охорони та використання пам'яток історії та культури Криму....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Соколов, А.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2012
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Пам’ятки науки і техніки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77339
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Охорона пам’яток історії та культури Криму наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. XX ст. / А.А. Соколов // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 1. — С. 43-51. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77339
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-773392015-02-26T03:02:09Z Охорона пам’яток історії та культури Криму наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. XX ст. Соколов, А.А. Пам’ятки науки і техніки Розглядається проблема впливу державної політики періоду правління М. С. Хрущова і громадськості на організацію охорони та використання пам'яток історії та культури Криму. Рассматривается проблема влияния государственной политики периода правления Н. С. Хрущева и общественности на организацию охраны и использования памятников истории и культуры Крыма. The article reviews the problem of Khrushchev’s state policy and wide public affecting on the preservation and the use of Crimean historical and cultural heritage. 2012 Article Охорона пам’яток історії та культури Криму наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. XX ст. / А.А. Соколов // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 1. — С. 43-51. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77339 351.853[904+72](477.75)»195/196» uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам’ятки науки і техніки Пам’ятки науки і техніки
spellingShingle	Пам’ятки науки і техніки Пам’ятки науки і техніки Соколов, А.А. Охорона пам’яток історії та культури Криму наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. XX ст. Питання історії науки і техніки
description	Розглядається проблема впливу державної політики періоду правління М. С. Хрущова і громадськості на організацію охорони та використання пам'яток історії та культури Криму.
format	Article
author	Соколов, А.А.
author_facet	Соколов, А.А.
author_sort	Соколов, А.А.
title	Охорона пам’яток історії та культури Криму наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. XX ст.
title_short	Охорона пам’яток історії та культури Криму наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. XX ст.
title_full	Охорона пам’яток історії та культури Криму наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. XX ст.
title_fullStr	Охорона пам’яток історії та культури Криму наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. XX ст.
title_full_unstemmed	Охорона пам’яток історії та культури Криму наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. XX ст.
title_sort	охорона пам’яток історії та культури криму наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. xx ст.
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2012
topic_facet	Пам’ятки науки і техніки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77339
citation_txt	Охорона пам’яток історії та культури Криму наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. XX ст. / А.А. Соколов // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 1. — С. 43-51. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT sokolovaa ohoronapamâtokístoríítakulʹturikrimunaprikíncí50huperšíjpoloviní60hrrxxst
first_indexed	2025-07-06T01:39:15Z
last_indexed	2025-07-06T01:39:15Z
_version_	1836859740382035968
fulltext	43ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 № 1 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ УДК: 351.853[904+72](477.75)»195/196» ОХОРОНА ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ КРИМУ НАПРИКІНЦІ 50-Х – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 60-Х РР. XX СТ. Соколов А.А. (Центр пам'яткознавства НАНУ і УТОПІК) Розглядається проблема впливу державної політики періоду правління М. С. Хрущова і громадськості на організацію охорони та використання пам'яток іс- торії та культури Криму. Охорона і використання пам'яток історії та культури являє собою явище, зумовлене багатьма об'єктивними фак- торами. Важливу роль серед них займає вплив чинного політичного курсу дер- жавного уряду. Яскравим прикладом цього, на наш погляд, є епоха правлін- ня першого секретаря ЦК КПРС Ми- кити Сергійовича Хрущова. Зі здобуттям Україною незалеж- ності проблема регулювання питань збереження і використання об'єктів культурної спадщини визнана одним з пріоритетних завдань держави. Ви- вчення історії охорони пам'яток займає значне місце в працях вітчизняних до- слідників. Серед останніх робіт - дис- ертаційні дослідження Г. О. Андрес [1], О. Ю. Манаєва [2], О. В. Приня [3], О. М. Присяжнюка [4], О. В. Хлівню- ка [5], монографії та статті А. А. Непо- мнящего [6], Н. В. Кармазіної [7] та ін. Однак період кінця 50-х − початку 60-х рр. у кримознавчій літературі досі не був предметом спеціального до- слідження. Його вивчення представ- ляє великий науковий інтерес для ре- конструкції історії справи збереження пам’ятників у Криму. Період правління М. С. Хрущова в літературі прийнято оцінювати нео- днозначно. З одного боку, розвінчуван- ня культу особи Й. В. Сталіна на XX з'їзді КПРС, сприяло зростанню гро- мадської ініціативи, створенню різних творчих спілок, громадських організа- цій [8, с. 65]. З іншого боку, спостері- галося повернення до нігілістичного відношення до культурної спадщини, декларативність і волюнтаристський характер рішень, що приймались. Осо- бливо це проявилося на кінці 50-х по- чатку 60-х років XX століття[9, с. 88]. З утворенням у 1953 р. Міністер- ства культури СРСР і аналогічних Мі- ністерств союзних республік почала змінюватися і державна система охо- рони пам'ятників. Тепер уся діяльність з охорони пам'ятників зосереджувала- ся в цих Міністерствах, вони ж здій- снювали керівництво та контроль за заходами по збереженню пам’ятників у масштабах країни через Управлін- ня образотворчих мистецтв і охоро- ни пам'ятників історії та культури. У тому ж році після утворення Міністер- ства культури СРСР було створено Мі- ністерство культури УРСР, в структурі якого було Управління по справах му- зеїв та охорони пам'яток, яке здійсню- вало координацію всією роботою по збереженню пам’ятників. Керівництво охороною пам'ятників дане відомство здійснювало централізовано, в облас- тях – через обласні управління культу- 44 ISSH 2077-9496 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ ри, в районах і містах – через районні та міські відділи культури. Контроль за ремонтом та рестав- рацією пам'ятників архітектури здій- снював Державний комітет Ради Мі- ністрів УРСР по справах будівництва (Держбуд УРСР). Однак у штаті об- ласних Управлінь культури, та у Від- ділах по справах будівництва були ліквідовані посади інспекторів з охо- рони пам'ятників, що одразу призве- ло до погіршення нагляду за охороною пам'ятників [10, с. 182]. Одним з найважливіших напрямків роботи органів охорони пам'ятників у другій половині 50-х років став облік історико-культурної спадщини. Ця ді- яльність регламентувалась постановою Ради Міністрів СРСР «О мерах улуч- шения охраны памятников культуры» 1948 р. та інструкцією «О порядке уче- та, регистрации, содержания и рес- таврации памятников архитектуры» 1949 року. Облік включав в себе: ви- явлення об'єктів, їх вивчення, визна- чення історичної та культурної ціннос- ті та підготовку наукової документації − паспорту та облікової картки. Од- нак, незважаючи на наявність непога- ної нормативної бази, реалізація цієї роботи проходила вкрай повільно [11, с. 36 - 37]. Значним досягненням у поліп- шенні державного обліку нерухомих пам'ятників стала постанова Ради Мі- ністрів УРСР від 25 березня 1956 р. «Про затвердження переліку пам'яток архітектури по Українській РСР» Спи- сок був першим державним реєстром пам'яток архітектури в республі- ці. Список мав офіційний довідковий характер та службове призначення, пам'ятники в ньому поділялися за існу- ючим адміністративно-територіальним поділом. Список нараховував 1513 об'єктів під охороною, до яких відно- сились окремі пам'ятники та історико- архітектурні ансамблі, що складалися з декількох архітектурних споруд [12]. У центрі уваги державних органів з охорони спадщини, як і раніше, були історико-революційні пам'ятники, на ряду з пам'ятниками та монументами Великої Вітчизняної війни. З середи- ни 50-х рр. в Криму велась активна ро- бота по їх благоустрою та реставрації. Оскільки більшість пам'яток періоду 1941 – 1944 рр. знаходилася в Севасто- полі та Керчі, то саме туди були спря- мовані основні зусилля. У 1959 році закінчується будівництво будівлі діо- рами «Штурм Сапун-гори», що стала одним з центральних об'єктів всього меморіального ансамблю [13, с. 136]. До кінця 60-х рр. завершеного вигляду набуває Обеліск слави на горі Метри- дат у Керчі [14, с. 143]. Однак, на думку дослідників, по- чинаючи з кінця 50-х рр. нігілістич- не ставлення до пам'ятників історії та культури фактично було зведено до рангу державної політики [15, с. 38]. У зв'язку з цим, примітним стає виступ М.С. Хрущова на січневому пленумі ЦК КПРС у 1961 році, коли затрати на реставраційні роботи були оголошені «розбазарюванням народних коштів». На пленумі висловлювалися заува- ження щодо практики реставрацій- них робіт, використання коштів не за призначенням, пропонувався перехід до більш дешевих методів реставра- ції. Крім того, зазначалися факти мар- нотратства в реставраційній справі, що виражаються у виконанні робіт по об'єктах, які не мають великої історич- 45ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 № 1 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ ної цінності [16, с. 601-603]. У відпо- відь на це почався перегляд практики реставраційних робіт у бік скорочен- ня їх фінансування. У березні 1961 р. Держбуд УРСР дав розпорядження ско- ротити список пам'яток архітектури, що перебувають на державному облі- ку. Виконуючи цю постанову, 14 черв- ня 1961 Рада Міністрів УРСР виклю- чила зі списку пам'ятників 364 об'єкти. Через декілька місяців аналогічна доля спіткала ще 137 пам'ятників. Усього в УРСР з державного обліку було зня- то 740 пам'ятників, що становило біль- ше однієї третини від їх загальної чи- сельності [17, с. 38]. Для цього у 1961 р. в Кримській області була створе- на спеціальна комісія, яка обстежи- ла ряд пам'ятників архітектури. Під- сумком їхньої роботи стало зняття з обліку шести пам'ятників, які на дум- ку комісії не представляли особливої історико-культурної цінності. Серед них: вежа Генуезької фортеці в Алу- шті, Успенський монастир під Бахчи- сараєм, печерна церква Тепе-Кермен, руїни печерного міста Ескі-Кермен, і середньовічна церква X століття у с. Затишне [18, арк. 53]. Ще одне масштабне скорочен- ня списку пам'ятників під державною охороною було проведено у 1963 році. Відповідно до постанови від 24 серп- ня «Про упорядкування справи облі- ку й охорони пам'яток архітектури на території УРСР» під державною охо- роною залишалося 1346 об'єктів. У тому числі у Кримській області лише 112 пам'ятників республіканського значення. Крім того, одним з завдань, які ставилися перед органами охорони пам'ятників, було «продовжувати ро- боту з подальшим виявленням споруд, які не мають значної наукової, історич- ної та художньої цінності чи втрати- ли її внаслідок руйнування, і подава- ти Раді Міністрів УРСР пропозиції по виключенню їх з переліку пам'ятників, які знаходяться під державною охоро- ною» [19, с. 245]. Паралельно зі скороченням дер- жавного реєстру відбувалося і змен- шення фінансування ремонтно- реставраційних робіт історичних, архітектурних та інших пам'яток. Так, 14 червня 1962 Міністерство фінансів УРСР повідомило Держбуду республі- ки, що в поточному році на ремонтно- реставраційні роботи пам'ятників ар- хітектури УРСР виділялося лише 160 тис. рублів, з них Кримській області − 40 тис. рублів [20, с. 39]. Проголошені політичні устано- ви стали програмою дій для влади всіх рівнів, що проявилася в нігіліс- тичному, утилітарному ставленні до пам'яток історії та культури. У Криму особливо великої шкоди було завдано пам'ятникам археології, що не раз під- давалися фактичному знищенню. На- приклад, колгоспом ім. В.П. Чкалова Бахчисарайського району в даний пе- ріод було зруйновано 20 курганів. Ана- логічна доля спіткала шість скіфських курганів у селі Піонерське Сімферо- польського району, що були втрачені під час проведення будівельних робіт [21, арк. 36]. Через самовільну оранку території у 1961 р. Севастопольським лісгоспом було повністю зруйновано 14 херсонеських клерів, що перебува- ли на державному обліку [22, арк. 46]. У Джанкойському районі з кінця 50-х рр. внаслідок оранки великих терито- рій під багаторічні сільськогосподар- ські насадження почастішали випад- 46 ISSH 2077-9496 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ ки руйнування стародавніх курганів бронзового віку та скіфської епохи [23, арк. 62]. Скорочення державного фінансу- вання призвело до практично повного припинення консервації та реставра- ції археологічних пам'яток. Музеї вия- вилися не в змозі самостійно проводи- ти роботу з консервації, а багаторічний досвід реставраторів виявився неза- требуваним. Внаслідок цього пам'ятки старіли та руйнувалися. Під загрозою втрати опинилися Генуезька цитадель у Гурзуфі, Східні стани і Портова вежа Судацької фортеці, окремі пам'ятники Херсонесу, Пантикапею та печерного міста Чуфут-Кале [24, арк. 57]. Треба зазначити, що на рубіжі 50-х 60-х років XX століття справа збере- ження пам'яток археології зіткнулася зі ще однією проблемою − інтенсифі- кацією забудови міст. Поставивши за- вдання будівництва масового деше- вого житла (так звані «хрущовки») та адміністративно-господарських буді- вель, уряд прагнув провести це з мі- німальними затратами. Будівництво часто проходило на землях, що пред- ставляли для археологів великий на- уковий інтерес, без попереднього ви- вчення території. Особливо гостро ця проблема стала при розширенні місь- кої забудови Севастополя, Керчі і Су- дака, найбільш насичених пам'ятками археології [25, арк. 50]. До середини 60-х років будівництво впритул підійшло до території Херсо- неського музею і розкопок на Гера- клейському півострові. У більшості випадків роботи проводилися без узго- дження з археологами, що призводило до масового знищення пам'ятників. До того ж нові райони фактично не отри- мали виходу до моря, тому почалось посилене використання території му- зею під пляж [26, арк. 28]. Іншою відмінною рисою даного пе- ріоду стало погіршення взаємин радян- ського уряду та православної церкви. Історія «хрущовських гонінь» на релі- гіозні організації в СРСР представлена в численних монографіях вітчизняних та зарубіжних дослідників. Антицер- ковна кампанія, у супроводі з потуж- ним пропагандистським натиском в Криму розгорталась паралельно та по- етапно в декількох напрямках. Зневага до культових об'єктів не раз призводи- ла до їх знищення [27, с. 89]. Одним з прикладів такої політики стали руїни Володимирського собору в Херсонесі. На думку влади Собор, що постраж- дав під час оборони Севастополя 1941 - 1942 рр., не представляв історико- архітектурного значення. У другій по- ловині 50-х рр. Міністерство культури УРСР дало дозвіл на демонтаж будівлі собору в умовах обов'язкового збере- ження храму IX століття, що знаходив- ся всередині [28, арк. 60]. Внаслідок безгосподарності в 1959 р. відбулось руйнування фронтону північного фа- саду собору [29, с. 130]. У січні 1961 р. спеціальна комісія досліджувала руїни і зробила висновок, що собор не підля- гає відновленню, а його залишки пови- нні бути розібрані [30, арк. 1]. Чимало культових будівель вико- ристовувалося в господарських цілях, що так само призводило до їх руйну- вання. Так в Євпаторії в караїмських кенасах з 1959 р. розташовувався дит- садок, а в храмі Св. Іллі діяв спортив- ний зал [31, с. 142]. У Володимирсько- му [32, с. 61] та Петропавлівському соборах Севастополя місцева влада 47ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 № 1 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ розмістила, непродовольчий склад та будинок культури [33, с. 26]. Нижній храм Покровського собору було вирі- шено передати на потреби державного архіву, а верхній став спортзалом. [34, арк. 83]. Аналогічна доля спіткала По- кровський собор в Судаку, що був пе- редан середній школі для організації в ньому Палацу піонерів [35, с. 129]. Ситуація, що склалася зі справою охорони пам’ятників в країні, викли- кала невдоволення відомих учених, ді- ячів культури та мистецтва. У колек- тивному листі академіків АН УРСР І. Г. Петровського і Б. А. Рибакова, ака- деміка Академії мистецтв УРСР О. В. Лаптєва, доктора історичних наук Н. Н. Вороніна, письменників Л. О. Ле- онова та В. Н. Солоухіна, відіслано- му 3 лютого 1962 на ім'я секретаря ЦК КПРС Л. Іллічова, висловлював- ся ряд критичних зауважень та про- позицій щодо їх вирішення. Автори листа звертали увагу вищого керівни- цтва країни на погіршення становища у справі охорони пам'ятників, на нігі- лізм до культурної спадщини, що па- нував у пресі, чому сприяло, на їхню думку: «неправильне розуміння й низ- ка авторитетних виступів». Вихід з положення пропонувалося шукати в необхідності вдосконалення законо- давчої бази; створенні єдиної системи охорони пам'яток в країні; розширен- ні науково-дослідної та просвітницької роботи; створенні Всесоюзного добро- вільного товариства охорони пам'яток історії та культури [36, с. 12]. Під впливом представників науки та творчості влада вживає ряд важли- вих дій, спрямованих на підключення широкої громадськості до справи збе- реження та пропаганди пам'ятників. 18 грудня 1962 Міністерство культу- ри УРСР затвердило «Положення про Громадського інспектора музеїв і про охорону пам'яток культури». До його безпосередніх обов'язків входило: проведення обстежень пам'яток істо- рії та культури; контроль за виконан- ням законодавчих і нормативних актів з питань їх охорони; внесення на роз- гляд державних органів пропозицій щодо збереження історико-культурної спадщини; об'єднання краєзнавців на- вколо вирішення проблем збережен- ня пам'яток історії та культури [37, с. 415-416]. Ще одним урядовим рішенням, спрямованим на участь громадськості у справі збереження культурної спад- щини, був указ міністра культури УРСР від 19 грудня 1962 р. «Про участь му- зеїв в охороні і популярізації пам'яток Історії, археології та мистецтва», в яко- му підкреслювалась необхідність «усі- ляко підтрімувати ініціатіву місцевої громадськості по Збереженню в на- лежному стані пам'яток культури ». Даний указ також позначав базові му- зейні організації, відповідальні за ви- конання такої роботи. У Кримській об- ласті цей обов'язок був покладений на Кримський обласний краєзнавчий му- зей [38, с. 412-414]. Активізація громадської участі в охороні пам'яток, дозволила провес- ти масштабну паспортизацію пам'яток історії, археології та мистецтва на те- риторії Україні. 10 жовтня 1963 був виданий відповідний указ Міністер- ства культури УРСР «Про порядок проведення реєстрації й паспортіза- ції пам'яток Історії, археології та мис- тецтва». Даний документ зазначав, що подібні заходи повинні проводитися 48 ISSH 2077-9496 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ на основі глибокого аналізу детально вивчених джерел і літератури [39, с. 186-188]. З метою проведення паспор- тизації пам'яток у Кримській облас- ті розпорядженням облвиконкому від 25 жовтня 1963 створюються обласні та районні комісії, які діяли до 10 квіт- ня 1964 року. Одним з напрямків діяль- ності комісій було шефство трудових колективів над історико-культурними пам'ятниками, здійснення пошукових і дослідницьких робіт. Однак, через го- стру нестачу кваліфікованих кадрів, роботи проводилися на низькому рів- ні і були мало результативні. Пошук нових форм роботи по збере- женню пам’яток сприяв появі в СРСР товариств охорони пам'яток історії та культури. Першими в Криму, спробу залучити широкі верстви громадськос- ті до справи охорони пам'яток, зробила влада Севастополя. Для цього в 1960 р., з ініціативи міського комітету КПУ, спеціальним рішенням Міськвиконко- му був створений Організаційний ко- мітет (далі − Оргкомітет) Добровіль- ного товариства охорони пам'яток історії та культури, у складі 45 чоловік [40, арк. 11]. Головою Оргкомітету був об- раний Петро Михайлович Рогачов (1920-2006 рр.). Громадську діяльність він поєднував з науковою і адміністра- тивною роботою. З 1961 по 1965 рр. Петро Михайлович працював дирек- тором Севастопольського екскурсій- ного бюро. За ці роки при його безпо- середній участі були розроблені понад 30 екскурсійних маршрутів по місту і його околицях. Протягом сімнадця- ти років (1965-1982 рр.) П. М. Рогачов був директором Музею героїчної обо- рони і звільнення Севастополя. З його ім'ям пов'язують період бурхливого розвитку музею. У 1967 р. він став іні- ціатором створення Музею севасто- польського підпілля. З 1989 по 1995 рік Петро Михайлович очолював нау- кову редакцію «Книги Пам'яті міста- героя Севастополя» [41, с. 96]. У складі Оргкомітету діяли три по- стійні комісії: 1) організаційна (голова Г. В. Осипов), 2) сприяння виявленню, обліку, охороні та утриманню пам'яток (А. І. Малов), 3) пропаганди пам'яток (Г. І. Бессонов) [42, с. 3]. У 1963 році Оргкомітетом був роз- роблений та рішенням Міськвиконко- му затверджений тимчасовий Статут, що визначав загальні положення, за- вдання, склад і організаційну побудо- ву Товариства. Керуючись Статутом на підприємствах, будівництвах, в уста- новах, у навчальних закладах, на кора- блях та військових частинах проводи- лася робота по створенню первинних організацій і залученню до Товариства колективних членів [43, арк. 11]. В якості пріоритетного напрямку роботи Оргкомітет, на засіданні 3 ве- ресні 1963 р., визначив наукову пас- портизацію пам'яток історії за сприян- ня Управління культури Севастополя. Результатом цієї роботи стало складан- ня паспортів 267 пам'яток [44, л. 3]. Силами членів Оргкомітету, спіль- но з працівниками Севастопольського екскурсійного бюро, музеїв, представ- ників військово-морського флоту, де- путатами міської Ради у вересні 1962 та березні 1963 рр. проводилися рейди перевірки стану пам'ятників і організа- ція шефства над ними. У всіх випадках були складені акти з детальним опи- сом необхідних заходів з благоустрою. 49ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 № 1 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ Матеріали рейдів частково були опу- бліковані в пресі [45, арк. 9]. Об'єктами уваги першого рейду стали печерне місто Інкерман з руїна- ми однойменного православного мо- настиря та середньовічної фортеці Ка- ламіта. У той час, пам'ятники ніким не охоронялися і були занедбаними. Про необхідність їх благоустрою та поста- нови на державний облік голова Орг- комітету клопотав перед владою міста. Як головний аргумент на користь цьо- го Рогачов приводив можливість ви- користання пам'ятників у туризмі та екскурсіях. За пропозицією правлін- ня Товариства постановою Ради Міні- стрів УРСР від 23 серпня 1963 комп- лекс оборонних споруд середньовічної фортеці Чембало було включено до списку пам'ятників архітектури респу- бліканського значення [46, арк. 15]. У другому рейді інспектори огля- нули берегові батареї часів Крим- ської і Другої світової війн. Деталь- но оцінивши їх стан, Оргкомітет рекомендував закріпити пам'ятники за військовими частинами Чорно- морського флоту як за шефствую- чими організаціями [47, арк. 2-8]. Підсумовуючи перші роки становлен- ня Товариства, П. М. Рогачов пові- домляв: «Я прошу мати на увазы, що ми переживаємо організаційний пері- од і тому, природньо, поки що зроби- ли менше, ніж належить зробити» [48, арк. 13]. Таким чином, охорона культурної спадщини Криму в кінці 50-х першій половині 60-х рр. перебувала у безпо- середній залежності від політичних постанов, проголошених вищим ке- рівництвом країни. Позитивні з точ- ки зору охорони пам'ятників постано- ви, що вийшли в другій половині 50-х рр. насправді були далекі від абсолют- ного виконання. Пам'ятники знімали- ся з обліку, використовувалися для гос- подарських цілей, перебудовувалися, руйнувалися, скорочувалось держав- не фінансування реставраційних ро- біт. Спостерігалося протиборство про- гресивних і нігілістичних напрямків у питаннях збереження культурної спад- щини. Під впливом відомих наукових і громадських діячів, влада УРСР при- ймає ряд важливих рішень, націлених на залучення широких верств насе- лення до вирішення проблем охорони пам'ятників історії та культури. ЛІТЕРАТУРА Андрес Г. О. Охорона культурної спад-1. щини України в контексті світових ін- теграційних процесів (друга половина XX – початок XXI століття) / автореф. дис... канд. іст. наук / 26.00.05.– Музе- єзнавство. Пам’яткознавство / НАН України; Українське товариство охоро- ни пам'яток історії та культури, Центр пам'яткознавства.– К., 2010.– 20 с. Манаєв О. Ю. Охорона та використан-2. ня пам'яток історії та культури в Авто- номній Республіці Крим (1991–2006 рр.). : Дис ... канд. іст. наук: / 26.00.05.– Музеєзнавство. Пам’яткознавство.– К., 2009.– 179 с. Принь О. В. Становлення і розвиток 3. державної системи охорони культурної спадщини у Донбасі (1945–1991 рр.) : дис. ... канд. іст. наук / 26.00.05.– Му- зеєзнавство. Пам’яткознавство / НАН України, Українське товариство охоро- ни пам'яток історії та культури, Центр пам'яткознавства.– К., 2009.– 245 с. Присяжнюк О. М. Становлення і розви-4. ток системи охорони культурної спад- щини Одеської області (1944–2009 рр.) / автореф. дис... канд. іст. наук: 26.00.05 – Музеєзнавство. Пам’яткознавство / НАН 50 ISSH 2077-9496 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ рр.) / Таврійський нац. ун-т ім. В. І. Вер- надського; За ред. А. А. Непомнящого.– Сімферополь, 2005.– 177 с.– (Біобібліо- графія кримознавства; Вип. 4). Пленум ЦК КПСС (10–18 января 1961 16. г.) : Стенографический отчет.– М., 1961.– 648 с. Кармазина Н. В. Вказ. соч.17. Державний архів в Автономній рес-18. публіці Крим (далі – ДААРК), ф. Р-3385, оп. 1, спр. 575. Законодавство про пам'ятники історії та 19. культури : Зб. нормативних актів / Під ред. О. Н. Якіменка.– К., 1970.– 436 с. Кармазина Н. В. Вказ. соч.20. ДААРК, ф. Р-4584, оп. 1, спр. 1.21. Національний22. заповідник «Херсонес Таврійський», науковий архів (далі – НЗХТ НА), д. 1107. ДААРК, ф. Р-1051, оп. 9, спр. 95.23. НЗХТ НА, спр. 1216.24. Державний архів міста Севастополя (далі 25. – ДАМС), ф. Р – 504, оп. 1, спр. 38. НЗХТ НА, спр. 1678. 26. Полякова М. А. Вказ. соч.27. НЗХТ НА, спр. 1024. 28. Марченко Л. В., Бабинов Ю. А. Роль 29. Херсонесского музея в сохранении и восстановлении собора Святого Влади- мира // Взаимоотношения религиозных конфессий в многоукладном регио- не: Сб. научн. трудов.– Севастополь, 2001.– С. 128–132. НЗХТ НА, спр. 1488. 30. Кутайсов В. Л., Кутайсова М. В. Евпа-31. тория: Древний мир, Средние века, Но- вое время / Под.ред. В. Л. Кутайсова, М. В. Кутайсовой.– К., 2007.– 284 с. Собор Святого равноапостольного князя 32. Владимира – усыпальница выдающихся адмиралов Российской императорского флота / Ред.-сост. М. П. Апошанская.– Симферополь, 2004.– 336 с. Севастопольское благочиние: 33. Справочник-путеводитель. – Севасто- поль, 1997.– 232 с. ДАМС, ф. Р – 79. оп. 1, спр. 861.34. України, Українське товариство охоро- ни пам'яток історії та культури, Центр пам'яткознавства.– К., 2010.– 20 с. Хливнюк А. В. Охрана и изучение 5. памятников истории и культуры в Крымской АССР : Исследования и документы / Авт-сост. А. В. Хливнюк; Под ред. А. А. Непомнящего.– Симфе- рополь: СГТ, 2008.– 240 с.– (Биобибли- ография крымоведения, Вып. 11). Непомнящий А. А. Деятельность свя-6. щеннослужителей по изучению и охране памятников древности в Крыму (XIX – начало ХХ века) // Церковные древности : Сб. мат-лов III Межд. конф. «Церковная археология: Литургическое устройство храмов и вопросы истории христианского богослужения» (Севас- тополь, 2003).– Симферополь: Универ- сум, 2005.– С. 103–140. Кармазіна Н. В. Нариси розвитку історич-7. ного краєзнавства в Криму (1954–1991 рр.) / Таврійський нац. ун-т ім. В. І. Вер- надського; За ред. А. А. Непомнящого.– Сімферополь, 2005.– 177 с.– (Біобібліо- графія кримознавства; Вип. 4). Ярринг Г. Н. Хрущев и его падение // 8. Международная жизнь.– 1991.– № 2.– С. 63–71. Полякова. М. А. Охрана культурно-9. го наследия России : учеб. пособие для вузов / Сост. М. А. Полякова.– М., 2005.– 271 с. Акуленко В. І. Охорона пам’яток куль-10. тури в Україні / В. І. Акуленко.– К.: Вища школа, 1991.– 274 с. Сергеев А. П. Гражданско-правовая 11. охрана культурных ценностей в СССР / А.П. Сергеев.– Л., 1990.– 192 с. Пам'ятники архітектури УРСР, що 12. перебувають під державною охоро- ною : список.– К.: Держбудвидав, 1956 р.– 111 с. Зайцев А. К. Мемориальные ансамбли 13. в городах-героях / А. К. Зайцев.– М., 1985.– 208 с. Там же.14. Кармазіна Н. В. Нариси розвитку історич-15. ного краєзнавства в Криму (1954–1991 51ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎÐ²² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ 2012 № 1 ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕÍ²ÊÈ Соколов А.А. Охрана памятников истории и культуры Крыма в конце 50-х − первой половине 60-х гг. XX века. Рассматривается проблема влияния государс- твенной политики периода правления Н. С. Хрущева и общественности на органи- зацию охраны и использования памятников истории и культуры Крыма. Sokolov A.A. Protection and use of historical and cultural monuments of the Crimea in the late 50s − the fi rst half of the 60s XX century. The article reviews the problem of Khrushchev’s state policy and wide public affecting on the preservation and the use of Crimean historical and cultural heritage. ков, В. П. Кот, В. В. Крестьянников, С. И. Кулик, А. А. Скрипниченко, К. М. Терещук, А. А. Фесенко.– Севастополь, 2008.– 496 с. Рогачев П. М. Памятникам культуры – 42. хозяйский глаз // Слава Севастополя.– 1963.– 1. фев.– С. 3. ДАМС, ф. Р – 504, оп 1, спр. 9.43. ДАМС, ф. Р – 504, оп. 1, спр. 7.44. ДАМС, ф. Р – 504, оп 1, спр. 9.45. НЗХТ НА, спр. 2114.46. ДАМС, ф. Р.– 504, оп. 1, спр. 3.47. ДАМС, ф. Р.– 504, оп. 1, спр. 6. 48. Литвинова Е. М. Крым: православные 35. святыни: путеводитель / Сост. Е. М. Лит- винова.– Симферополь, 2003.– 384 с. Войналович В. А. Вказ. соч.36. Законодавство про пам'ятники історії та 37. культури: Зб. нормативних актів / Під ред. О. Н. Якіменка.– К., 1970.– 436 с. Там само.– С. 412–414.38. Там само.– С. 186–188.39. ДАМС, ф. Р – 504, оп. 1, спр. 9.40. История Севастополя в лицах: военные 41. и гражданские руководители города и флотов. К 225-й годовщине со дня основания города [Текст] / И. И. Кули- УДК 351.852:94(477):908,,1920” ЛУГАНСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ МУЗЕЙ В РАДЯНСЬКІЙ МУЗЕЙНІЙ МЕРЕЖІ ПОЧАТКУ 1920-Х РОКІВ Принь М.О. (Центр пам’яткознавства НАНУ і УТОПІК) У статті розглянуто маловідому сторінку становленню музейної мережі регіону – історію створення та діяльності одного з перших радянських музеїв України Луганського культурного музею. Огляд історіографії музейної спра- ви на Луганщині та Донеччині в по- вному обсязі ще не розроблявся. Іс- нують окремі публікації про історію місцевих музеїв у роботах І.М. Ключ- невої, Т. М. Клочко, Н. М. Радченко, І.В. Загороднюк та ін. Метою публікації є висвітлення істо- рії діяльності Луганського культурного музею на основі введення нових архів- них джерел, що дозволяє розкрити ра- ніше невідомі сторінки музейної справи на Луганщині у 20-ті роки ХХ століття. Після проведення кропіткого архів- ного пошуку у центральних та місце- вих архівах, джерельного аналізу нау- кової літератури та періодичної преси з музейної та пам’яткоохоронної робо-

Охорона пам’яток історії та культури Криму наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. XX ст.

Institution

Ähnliche Einträge