До питання про виникнення та розвиток наукової фотографії
У статті коротко розглянуто основні етапи розвитку класичної фотографії, основні напрями наукових досліджень радянської фотографічної науки. Показано роль, наукові зв’язки та основні результати роботи Одеського центру наукової фотографії під керівництвом професора Є.А. Кирилова....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2012
|
| Назва видання: | Питання історії науки і техніки |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77396 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До питання про виникнення та розвиток наукової фотографії / І.Б. Грушицька // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 3. — С. 10-18. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77396 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-773962015-03-01T03:01:55Z До питання про виникнення та розвиток наукової фотографії Грушицька, І.Б. Наукові досягнення минулого У статті коротко розглянуто основні етапи розвитку класичної фотографії, основні напрями наукових досліджень радянської фотографічної науки. Показано роль, наукові зв’язки та основні результати роботи Одеського центру наукової фотографії під керівництвом професора Є.А. Кирилова. В статье кратко рассмотрены основные этапы развития классической фотографии, основные направления научных исследований советской фотографической науки. Показана роль, научные связи и основные результаты работы Одесского центра научной фотографии под руководством профессора Е. А. Кириллова. The article briefly describes the main stages of classic photography, the main research directions of the Soviet photographic science. The role, the scientific communication and the main results of the Odessa center of scientific photography under the leadership of professor E. Kirillov are showed here. 2012 Article До питання про виникнення та розвиток наукової фотографії / І.Б. Грушицька // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 3. — С. 10-18. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77396 53(09) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові досягнення минулого Наукові досягнення минулого |
| spellingShingle |
Наукові досягнення минулого Наукові досягнення минулого Грушицька, І.Б. До питання про виникнення та розвиток наукової фотографії Питання історії науки і техніки |
| description |
У статті коротко розглянуто основні етапи розвитку класичної фотографії, основні напрями наукових досліджень радянської фотографічної науки. Показано роль, наукові зв’язки та основні результати роботи Одеського центру наукової фотографії під керівництвом професора Є.А. Кирилова. |
| format |
Article |
| author |
Грушицька, І.Б. |
| author_facet |
Грушицька, І.Б. |
| author_sort |
Грушицька, І.Б. |
| title |
До питання про виникнення та розвиток наукової фотографії |
| title_short |
До питання про виникнення та розвиток наукової фотографії |
| title_full |
До питання про виникнення та розвиток наукової фотографії |
| title_fullStr |
До питання про виникнення та розвиток наукової фотографії |
| title_full_unstemmed |
До питання про виникнення та розвиток наукової фотографії |
| title_sort |
до питання про виникнення та розвиток наукової фотографії |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Наукові досягнення минулого |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77396 |
| citation_txt |
До питання про виникнення та розвиток наукової фотографії / І.Б. Грушицька // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 3. — С. 10-18. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Питання історії науки і техніки |
| work_keys_str_mv |
AT grušicʹkaíb dopitannâproviniknennâtarozvitoknaukovoífotografíí |
| first_indexed |
2025-07-06T01:41:37Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:41:37Z |
| _version_ |
1836859888405315584 |
| fulltext |
10 ISSH 2077-9496
ÍÀÓÊβ ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ
них таблиць, які відіграли важливе значен-
ня в історичному розвиткові теорії чисел та
алгебри, широко використовувалися в різ-
них галузях виробничого процесу, таблич-
ний матеріал Кулика знайшов також засто-
сування в різних навчальних закладах.
ЛІТЕРАТУРА
1. Kulik J.F. Divisores numerorum decies millia
non excedentium etc. Tafeln der einfachen
Factoren jeder grössе en Zahl unter einer Mil-
lion / J.F. Kulik. - Gratz, 1825. - 286c.
2. Kulik J.F. Tafeln der Quadrat und Kubikzah-
len aller natürlichen Zahlen bis Hunderttau-
send, nebst ihrer Anwendung auf die Zerle-
gung gröser Zahlen auf ihre Factoren / J.F.
Kulik Leipzig, 1848. - 460c.
3. Kulik J.F. Über die Tafel primitiver Würzeln
/ J.F. Kulik // Journal für die reine und ange-
wandte Mathematic. – Berlin, 1853. – [T.45].
– C.55-81.
4. Kulik J.F. Die Toisirtafeln zur leichteren be-
rechnung des Längen -, Flächen - und Kubik-
-Inhalts und die verschiedenen Münz, - Mass-
, und Gewichtsbäträge / J.F. Kulik. - Prag,
1833. - 270c.
5. Kulik J.F. Tafeln zur Bestimmung der Inhalts
zylindrischer und konischer Gefässe in Bier-
brauereien und Branntweinbrennereien / J.F.
Kulik. – Lemberg. - 1836. - 25c.
6. Kulik J.F. Tablice wycinkow hiperbolicznych
tudziez dlugosci ukow a cwiercokregow elip-
tycznych / J.F. Kulik. - Pradze, 1851. 104c.
7. Kulik J.F. Nowy sposob latwiejszego wygod-
niejszego i pewniejszego mnozenia i dzilenia
liczb. Dla mlodziežy szkol qalicyjskich / J.F.
Kulik. - Praga, 1851. - 56c.
Лисковец С.М. О малоизвестных математических таблицах Якова Филиппа Кулика. В
статье описаны малоизвестные математические таблицы профессора Пражского универси-
тета Якова Филиппа Кулика. Произведен короткий анализ содержания и структуры таблиц,
которые не только широко использовались в арифметике, алгебре, теории чисел и в теории
алгебраических уравнений, но и имели широкое практическое применение.
Liskovets S.M. About unknown mathematical tables by Jakob Pilip Kulik. The unknown math-
ematical tables by Jakob Pilip Kulik – the professor of Prague University, are described in this article.
The analysis of the content and structure of tables was conducted, they were not only used widely in
arithmetic, algebra, the theory of numbers and in the Theory of equalizations of algebra, but They had
a wide practical application.
УДК 53(09)
ДО ПИТАННЯ ПРО ВИНИКНЕННЯ
ТА РОЗВИТОК НАУКОВОЇ ФОТОГРАФІЇ
Грушицька І.Б.
(Одеський національний політехнічний університет)
В статті коротко розглянуто основні етапи розвитку класичної фотографії, основні на-
прями наукових досліджень радянської фотографічної науки. Показано роль, наукові зв’язки
та основні результати роботи Одеського центру наукової фотографії під керівництвом про-
фесора Є.А. Кирилова.
Сьогодні фотографія є невід’ємним
компонентом нашого життя, вона широко
застосовується в більшості областей люд-
ської діяльності. Класичний фотографіч-
ний процес на основі галогенідів срібла
продовжує займати стійкі позиції серед ін-
ших засобів реєстрації, зберігання та від-
творення інформації, незважаючи на те,
що цифрові методи перетворення зобра-
жень знаходять найширше застосування.
Фотографічний метод − найважливі-
ший засіб наукового дослідження майже у
всіх областях науки й техніки [1, с. 3]. Цьо-
му сприяли наступні його особливості.
11ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2012 № 3
ÍÀÓÊβ ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ
1. Акумулююча здатність
фотоматеріалів, тобто здат-
ність накопичувати дію світла.
При дії світла у світлочутливо-
му шарі фотоматеріалу відбу-
вається фотохімічна реакція.
Коли доступ світла на фото-
шар припиняється, результат
його дії зберігається у вигляді
так званого прихованого (не-
видимого оком) зображення.
2. Спектральна універсаль-
ність фотографічних шарів. Різні прийма-
чі світла по-різному реагують на дію ви-
промінювань з різною довжиною хвилі.
Око людини, що є спектрально-виборчим
приймачем світла, сприймає випроміню-
вання з довжиною хвилі від 380 до 760 нм.
Різні фотоелементи відчувають також об-
межену частину спектра. А фотографіч-
ний шар має спектральну універсальність,
тобто сприймає не тільки всі видимі про-
мені, а й інфрачервоні, ультрафіолетові й
рентгенівські. Тому на фотографічному
матеріалі можна зафіксувати явища, які
невидимі для людського ока.
3. Можливість отримання геометрич-
но точного зображення предмета зйомки.
Ця обставина дозволяє застосовувати фо-
тографію у вимірювальній техніці.
4. Документальність фотографічно-
го процесу, оскільки результат дії світла
зберігається.
5. Необмежена можливість тиражу-
вання фотографічних зображень [2, с. 6].
Сукупність фотографічних методів,
що використовуються для цілей дослі-
дження, реєстрації та документації в різ-
них областях науки й техніки називають
науковою фотографією [3, с. 230].
Виникненню та розвитку фотографії
та фотографічного методу сприяла пра-
ця багатьох вчених та дослідників. Се-
ред них були й українські вчені – фізи-
ки Науково-дослідного інституту фізики
Одеського університету, де в першій по-
ловині ХХ століття створився потужний
центр у галузі наукової фото-
графії, який до теперішнього
часу займає провідні позиції
у створенні наукових основ
фототехнологій не тільки в
Україні, але й у світі.
Різні аспекти історії виник-
нення та розвитку фотографії
розглядали у своїх працях ві-
домі дослідники історії науки
К. В. Чибісов, В. І. Шеберстов,
А. А. Слуцкін, Н. М. Раскін,Т.
П. Кравець, С. І. Вавілов, М. В. Савос-
тьянова, Ю. О. Храмов [4 – 15]. Проте на
сьогодні не існує цілісного об’єктивного
розгляду історії становлення та розвитку
наукової фотографії в Одеському універ-
ситеті. Необхідно також визначити внесок
цього центру та його засновника професо-
ра Е. А. Кирилова в розвиток теорії фо-
тографічних процесів. Мета нашої стат-
ті – розглянути основні етапи виникнення
та розвитку класичної фотографії, осно-
вні напрямки наукових досліджень радян-
ської фотографічної науки у 20-х – 60-х
роках ХХ століття та визначити місце й
роль Одеського центру наукової фотогра-
фії в розвитку теорії фотографічних про-
цесів у контексті розвитку світової науки.
Класична фотографія пройшла три осно-
вних етапи розвитку, кожний з яких істот-
но відрізнявся від попереднього й дозволяв
зробити певний якісний стрибок у розши-
ренні технічних можливостей фотографії.
Перший етап (1839 – 1860 р.р.) – роз-
робка й удосконалення дагеротипного
процесу.
Другий етап (1851 – 1882 р.р.) – засто-
сування мокрого колодіонного процесу.
Третій етап (початок 1880-х років – те-
перішній час) – застосування сухих жела-
тинових шарів на основі галогенідів срі-
бла [4, с.15].
Перший період розвитку фотографії
почався з практичного способу фотогра-
фування на солях срібла, який винайшов
Л. Дагер.
12 ISSH 2077-9496
ÍÀÓÊβ ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ
Офіційною датою винаходу фотографії
прийнято вважати 7 січня 1839, коли ві-
домий французький фізик Домінік Фран-
суа Араго доповів на засіданні Паризької
академії наук загальні принципи дагероти-
пії – фотографічного процесу, винайдено-
го Луї Жаком Манде Дагером у 1835 році.
Д. Араго ознайомив членів Академії з пер-
шим фотографічним процесом і дав фізич-
не пояснення принципу утворення при-
хованого зображення. У серпні 1839 року
було опубліковано технічний опис дагеро-
типії, і з цього часу фотографічний процес
став надбанням людства [4, с.14].
Дагеротипний спосіб одержання фо-
тографічного зображення полягав у тому,
що полірована срібна або мідна пластин-
ка в темряві піддавалася дії парів йоду.
Для цього посудина з кристалічним йо-
дом містилася під полірованою сторо-
ною пластинки й підігрівалася. При піді-
гріванні йод випаровувався, і, реагуючи зі
срібною поверхнею пластинки, утворю-
вав шар йодистого срібла. Йодисте срібло
й стало світлочутливою речовиною даге-
ротипної пластинки. На готову пластинку
в камері-обскурі діяли світлом, тобто про-
водили фотозйомку. При дії світла йодис-
те срібло перетворювалося на металеве й
на пластинці виходило ледь помітне зо-
браження предмету зйомки.
Це зображення проявлялося під впли-
вом парів ртуті. У тих місцях, де діяло
світло й утворилося металеве срібло, ви-
ходила амальгама срібла – речовина біло-
го кольору. Закріплювалося зображення
обробкою в розчині кухонної солі (пізні-
ше Л. Дагер почав застосовувати тіосуль-
фат натрію). У тих місцях пластинки, де
світло не подіяло, йодисте срібло перехо-
дило в розчинне з’єднання й з’являлася
срібна поверхня.
Поєднання відтінків амальгами срі-
бла та срібної поверхні, яка при належно-
му куті падіння світла виглядає темною, і
створювало зображення. При дагеротип-
ному способі на металі виходило позитив-
не зображення. Недоліком цього спосо-
бу була мала світлочутливість пластинок,
отримання зображення в одному екземп-
лярі й дзеркально-оберненим [2, с. 8].
Науково-прикладне значення дагеро-
типії, а отже й фотографії взагалі, передба-
чив ще Араго. Дійсно, з перших же кроків
дагеротипії виявилися великі можливості
в цьому напрямку: у 1839 р. французький
учений-медик Альфред Донне отримав мі-
кро-фотографію ока мухи; у 1840 р. про-
фесор Дрепер в Америці отримав зобра-
ження Місяця; фотографування спектрів
Сонця й виявлення цим способом фраун-
гоферових ліній вперше було виконано
Беккерелем і Дрепером у 1842 - 1843 ро-
ках. Цими дослідами в області мікроскопії,
астрономії та спектроскопії було покладе-
но початок широкому впровадженню фо-
тографії як допоміжного засобу наукової
документації та дослідження [5, с. 4.].
Другим основним періодом розви-
тку фотографії є мокроколодіонний про-
цес. Винахідник цього процесу англій-
ський скульптор Ф. Скот-Арчер з 1846 р.
займався розробкою негативного фото-
графічного процесу, використовуючи при
отриманні світлочутливого матеріалу ор-
ганічну речовину – колоксилін. Опис но-
вого процесу з’явився в 1851 р., вже після
смерті Ф. Скот-Арчера [4, с. 26].
У цьому процесі в якості прозорої ре-
човини використовувалася нітроцелюлоза
(колоксилін), яка виникає при обробці це-
люлози азотною кислотою. Розчин нітро-
целюлози в спиртово-ефірній суміші (1:1)
називається колодієм. Він являє собою
в’язку, майже безбарвну рідину. У коло-
дій вводився спиртовий розчин йодистих
і бромистих солей. Йодований колодій
тонким шаром поливали на скляну плас-
тинку. Після того як шар злегка застигав,
пластинка занурювалася в розчин азотно-
кислого срібла.
На поверхні пластинки в результаті хі-
мічних реакцій утворювалися галогеніди
срібла й, крім того, залишався надлишок
13ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2012 № 3
ÍÀÓÊβ ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ
азотнокислого срібла. Після виготовлення
пластинка в мокрому вигляді експонувала-
ся у фотоапараті й на її поверхні утворюва-
лося приховане фотографічне зображення.
Пластинка проявлялася в розчині сульфату
закисного заліза, а пізніше в розчині пірога-
лової кислоти, у результаті чого азотнокис-
ле срібло відновлювалося до металевого й
відкладалося на частинках прихованого зо-
браження. Приховане зображення перехо-
дило у видиме. Після фіксування в розчині
тіосульфату натрію, промивання й сушін-
ня виходило негативне зображення на про-
зорій підкладці, з якого вже можна було
отримувати позитивні копії.
Мокроколодіонний процес мав ряд пе-
реваг перед дагеротипним. Світлочутли-
вість мокроколодіонних пластинок вище
дагеротипних. Зображення виходить не-
гативним. З нього вже можна отримувати
будь-яку кількість копій [2, с. 9].
Основний недолік процесу − необхід-
ність підтримувати матеріал до експону-
вання у вологому стані, бо висохлий ко-
лодій стає абсолютно непроникним для
обробних розчинів, солі кристалізуються, а
шар деформується. Тому при зйомці необ-
хідно було мати громіздке обладнання. Мо-
кроколодіонна натурна зйомка була мож-
лива лише за наявності пересувної темної
лабораторії на місці фотографування. З ме-
тою підвищення збереженості пластинок у
1854 р. було запропоновано вводити в ко-
лодіонний шар гігроскопічні речовини, на-
приклад, нітрат магнію [4, с. 27].
Третім основним періодом розвитку
фотографії є спосіб одержання фотогра-
фічного зображення на сухих желатинових
шарах. Він був відкритий англійським фо-
толюбителем Р. Медоксом та опублікова-
ний у 1871 р. [2, с. 9].
На попередніх стадіях розвитку фото-
графії центральне місце займала проблема
підвищення рівня світлочутливості фото-
матеріалів. Численні подальші досліджен-
ня дозволили виділити два основних ком-
поненти фотоматеріалу: бромисте срібло
– світлочутливе середовище – і желатину –
сполучну речовину, а «фотографічний про-
цес» у сучасному розумінні цього термі-
на заявив про себе тільки після створення
перших бромсрібних сухих желатинових
емульсійних шарів. З тих пір фотографічні
матеріали, так само як і спосіб їх отриман-
ня, багаторазово піддавалися удосконален-
ням, які в ряді випадків мали принциповий
характер, проте основа світлочутливого
шару − дисперсія галогеніда срібла в жела-
тині – зберігалась незмінною [4, с. 28 ].
Перші досліди із застосування жела-
тини як носія галоїдного срібла були про-
ведені в 1853 р. П. Годеном і потім про-
довжені в 1868 р. В. Гаррісоном. Однак
тільки після публікації в 1871 р. англій-
ським лікарем Р. Медоком відомостей
про виготовлення бромсрібної желатино-
вої емульсії було звернено належну увагу
на новий спосіб одержання фотографіч-
ного матеріалу й застосування желатини
увійшло в практику промислового вироб-
ництва фотографічних емульсій фотокі-
номатеріалів [6, с. 121].
За способом, запропонованим Медо-
ком, у розчин желатини з бромистим ка-
лієм вводили розчин азотно-кислого срі-
бла й отриману суспензію AgBr наносили
на пластинки, давали застигнути до гелю
й висушували.
Надалі був запропонований ряд удо-
сконалень процесу, головні з яких: проми-
вання емульсії для видалення розчинних
солей (1873 р.); отримання мікрокриста-
лів бромистого срібла в надлишку броміду
(1873 р.); введення желатини в два прийо-
ми (1874 р.); тривале витримування рід-
кої емульсії (після промивання гелю) при
низькій температурі або коротке нагріван-
ня на водяній бані (1878 р.); застосуван-
ня аміаку при осадженні галогеніда срібла
(1880 р.); приготування бромйодсрібних
емульсій (1882 р.) [4, с. 29].
Початок розвитку фотографії в Ро-
сії відноситься до 1839 р. Відразу ж після
перших газетних повідомлень про дагеро-
14 ISSH 2077-9496
ÍÀÓÊβ ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ
типію й фотогенічне малювання цими спо-
собами зацікавилася Російська Академія
наук [5, с. 4]. Після опублікування даге-
ротипного способу в Москві була відкри-
та майстерня Вокерга (російського фото-
графа А. Ф. Грекова, який у комерційних
цілях переінакшив зворотним написанням
своє прізвище й видавав себе за іноземця)
для виготовлення камер-обскур.
Першими російськими фотографами,
які швидко опанували способом дагеро-
типії й вдосконалили його, були С. Л. Ле-
вицький та А. Ф. Греков.
С. Л. Левицький відкрив першу в Ро-
сії фотографію. Як світлочутливу речови-
ну він застосував бромідосрібний шар, що
підвищило світлочутливість дагеротипних
пластинок. За дагеротипні знімки Левиць-
кий отримав на Всесвітній виставці в Па-
рижі золоту медаль – першу медаль за фо-
тографічні роботи.
Він швидко оволодів мокроколодіон-
ним процесом, отримав цим способом пор-
трети ряду письменників, у тому числі
груповий портрет Л. М. Толстого, І. С. Тур-
генєва, І. А. Гончарова, Д. В. Григоровича,
А. Н. Островського та М. М. Дружиніна.
А. Ф. Греков, займаючись дагеротипі-
єю, розробив спосіб фотографування на
світлочутливому папері й рецепти хіміч-
них складів, що дозволяли надавати зобра-
женню різні тони [2, с.10].
В. І. Срезневський винайшов перший
російський фотоапарат, фотоматеріали для
фотографування з повітря, для зйомки со-
нячних затемнень, для підводних зйомок.
Проводилися також дослідження в га-
лузі наукової та прикладної фотографії.
Так, у1877 – 1879 роках вчений В. В. Лер-
монтов провів роботу, яка дозволила роз-
крити сутність прихованого зображення й
процесу його проявлення. У ряді статей ви-
датного російського вченого К. А. Тіміря-
зєва визначена роль фотохімічних реакцій
і зв’язок спектральної сенсибілізації фото-
матеріалу із значенням хлорофілу в жит-
ті рослин. Фізико-хімік Н. А. Шилов дослі-
джував роль хімічних речовин, що входять
до складу розчинів для проявлення [2, с.11].
До 1917 року фотографічна промисло-
вість у Росії практично була відсутня, а були
тільки окремі кустарні майстерні. Тому все
фотографічне обладнання, фотоматеріали й
фотохімікати ввозилися з-за кордону.
У серпні 1919 року В. І. Ленін підписав
декрет «Про перехід фотографічної й кіне-
матографічної торгівлі та промисловості у
відання Народного комісаріату з освіти».
Відповідно до цього декрету була ліквідо-
вана приватна власність на фотопідприєм-
ства. Для забезпечення керівництва наці-
оналізованими підприємствами у вересні
1919 р. при Наркомосі був організований
Всеросійський фотокіновідділ [12, с. 11].
У кінці 20-х і початку 30-х років у СРСР
було розпочато створення вітчизняної хімі-
ко-фотографічної промисловості. У цей пе-
ріод радянська промисловість не володіла
технологією виробництва ні основи, ні світ-
лочутливих шарів фотоплівок. Найбільші
фірми Eastman Kodak (США) та Agfa (Ні-
меччина), які володіли тоді майже всім сві-
товим ринком кінофотоматеріалів і суворо
охороняли секрети своєї технології, відмо-
вили Радянському Союзу в технічній допо-
мозі. Тому перед радянською фотографіч-
ною наукою постало завдання створення
технологічної бази молодої хіміко-фото-
графічної промисловості. Це стосувалося
в першу чергу розробки методів виготов-
лення фотографічних емульсій необхід-
них властивостей і способів виготовлення
основи кінофотоплівок. Практичні успі-
хи могли бути досягнуті тільки в результа-
ті поглиблених досліджень технологічного
процесу й детального вивчення механізму
всіх стадій фотографічного процесу: отри-
мання фотографічних емульсій, спектраль-
ної сенсибілізації, дії променистої енергії
на фотографічний шар, проявлення при-
хованого зображення й фіксування прояв-
леного зображення. Істотне значення при
цьому мала розробка методів визначен-
ня та контролю властивостей світлочутли-
15ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2012 № 3
ÍÀÓÊβ ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ
вих шарів, тобто розробка теорії та методів
сенситометрії й структурометріі [7, с. 327].
Глибоке вивчення оптичних і фо-
тоелектричних властивостей срібла, як
основного компоненту фотоматеріалу,
почалося у 20-х роках ХХ ст. працями Ле-
нінградської школи наукової фотографії Т.
П. Кравця та М. В Савостьянової, Е. А. Ки-
рилова із співробітниками в Одесі й Поля
зі співробітниками в Німеччині.
Роботи Т. П. Кравця зробили істотний
внесок у роз’яснення найважливішої для
теорії фотографічного процесу пробле-
ми фотографічної чутливості й прихова-
ного фотографічного зображення: вони
привели до обґрунтування уявлення про
колоїдальну природу прихованого фото-
графічного зображення. Ленінградським
вченим вдалося відразу уникнути помил-
ки німецької школи, яка спочатку вважала
приховане зображення атомарним забарв-
ленням [11, с. 257].
Ці роботи спочатку були присвяче-
ні задачам, що мали чисто фізичний ха-
рактер, і входили до циклу досліджень з
оптики колоїдальних розчинів з поглина-
ючими частинками, які були поставлені в
1926 році Т. П. Кравцем у Фізико-матема-
тичному інституті АН СРСР. У 1932 році
роботи були перенесені до Державного
оптичного інституту (ДОІ) – у сектор на-
укової фотографії.
Об’єктом досліджень на одному з ета-
пів цієї серії робіт стала природно-забарв-
лена кам’яна сіль. Від вивчення натрію,
розподіленого в решітці хлористого на-
трію, пішов безпосередній перехід до
срібла в решітці галоїдного срібла й, у
результаті, до проблеми прихованого фо-
тографічного зображення, що зацікавила
Т. П. Кравця як керівника лабораторії на-
укової фотографії.
У 1928 році Т. П. Кравець вперше ви-
ступив з доповіддю на цю тему; тут на-
мічена вихідна точка зору, яка полягає в
аналогії поведінки кристалів галоїдно-
срібних та лужно-галоїдних солей, зокре-
ма, при їх освітленні випромінюванням,
яке вони поглинають.
Т.П. Кравець на основі аналогії між фо-
тохімічним забарвленням лужно-галоїдних
і срібно-галоїдних кристалів припустив, що
при поглинанні світла в них виділяються
дрібні частинки срібла. При цьому атомар-
но розподілений метал коагулює й утворює
колоїдальні частинки [13, с.106].
Вивчення кристалів галоїдного срібла
чисто фізичними методами було прове-
дено майже одночасно (1930 р.) у лабора-
торії Т. П. Кравця (М. В. Савостьяновою)
і в лабораторії Р. Поля (в Геттінгені). Це
вивчення було підготовлено ґрунтовни-
ми дослідженнями Поля та його співро-
бітників із забарвлення кристалів лужно-
галоїдних солей, основним результатом
яких було уявлення про природу й меха-
нізм утворення в цих кристалах центрів
забарвлення (так званих атомарних цен-
трів або центрів F).
Досліди з кристалами галоїдно-сріб-
них солей, здійснені як у лабораторії Т. П.
Кравця, так і Полем у співпраці з Гільшем,
показали, що при дії світла вони ведуть
себе на перший погляд цілком аналогічно
лужно-галоїдним солям. Ця аналогія при-
звела до цілком природного припущення,
що забарвлення галоїдно-срібних солей
також обумовлене атомарними центрами
(у даному випадку срібла) у решітці гало-
їдно-срібної солі [14, с. 321].
Однак при більш детальному вивченні
властивостей забарвлених галоїдно-сріб-
них солей та врахуванні явищ, що відбу-
ваються у фотографічному шарі, вияви-
лося, що це уявлення не могло пояснити
всіх явищ у цих солях.
Інше пояснення було підказане резуль-
татами дослідів з оптичних властивостей
колоїдальних розчинів, проведених дещо
раніше в лабораторії Т. П. Кравця.
Вже перші спостереження із забарв-
лення кристалічної пластинки бромистого
срібла під дією світла, що показали харак-
терні для колоїдальних систем властивос-
16 ISSH 2077-9496
ÍÀÓÊβ ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ
ті, дозволили провести аналогію не тільки
з атомарно забарвленими лужно-галоїд-
ними солями, але й із колоїдно-забарвле-
ною кам’яною сіллю
Надалі факт виділення при фотохіміч-
ному процесі найдрібніших частинок срібла
був остаточно встановлений і підтверджений
У 1941 р. В. С. Анастасович та Я. І.
Френкель висунули уявлення про меха-
нізм утворення центрів прихованого фо-
тографічного зображення, близькі до уяв-
лень Т. П. Кравця. Доповідь на цю тему
була зроблена Я. І. Френкелем у квітні
1941 р. на нараді з фотохімії кристалів, що
була організована Т. П. Кравцем у Ленін-
градському університеті. Було висловлено
припущення, що первинною стадією утво-
рення центрів прихованого зображення є
виникнення центрів F, що утворюють по-
тім комплекси (тобто колоїдні частинки
срібла); виникненням екситонів пояснена
висока швидкість дифузії центрів F по ре-
шітці. Надалі уявлення про утворення при-
хованого зображення через стадію центрів
F висловлювалися також в Англії Мітчел-
лом (згодом від них він, однак, відмовив-
ся) і в СРСР П. В. Мейкляром [14, с. 330].
Початок робіт в Одесі з вивчення оптич-
них властивостей галогенідосрібних криста-
лів і фотографічних шарів було покладено у
двадцятих роках Е. А. Кириловим, який ви-
вчаючи явище фотоефекту, показав, що при
утворенні прихованого зображення первин-
ним актом є звільнення електронів. Надалі
у Фізичному інституті Одеського універси-
тету створився великий науковий центр на
чолі з Е. А. Кириловим, що проводив нау-
ково-дослідну роботу в галузях фізики й фі-
зичної хімії, які безпосередньо стосувались
потреб фото та кінопромисловості [16]. Ро-
боти цього центру внесли значний вклад у
теоретичні уявлення про природу явищ фо-
тохімічного забарвлення кристалів та утво-
рення прихованого зображення.
Шляхом застосування досить чутливо-
го методу диференціального спектрофото-
метрування була відкрита тонка структура
домішкового центра в разі фотохімічного
забарвлення, прихованого зображення й
первинних центрів в емульсійних мікро-
кристалах. Тонка картина була поясне-
на виділенням вільного срібла спочатку в
атомно-молекулярному стані й утворен-
ням колоїдальних частинок шляхом по-
дальшої «коагуляції». Таким чином, ці ро-
боти заповнили прогалину в тлумаченні
механізму утворення колоїдальних части-
нок, показавши, що при виділенні вільно-
го срібла існує поступовий перехід від ато-
мів і молекул до більших агрегатів.
Роботи Фізичного інституту Одесько-
го університету відбувалися в подальшо-
му за планами, координованими між Е. А.
Кириловим і К. В. Чибісовим, і полягали, в
основному, в широкому використанні висо-
кочутливого диференціального спектрофо-
тометричного методу, розробленого у Фі-
зичному інституті Одеського університету
Е. А. Кириловим і його співробітниками,
які брали участь у дослідженнях, що про-
водилися групою К. В. Чибісова [17; 18].
Головні напрямки цих робіт склали дослі-
дження домішкового спектрального по-
глинання фотохімічно забарвлених плівок
галогеніда срібла й шарів ліппмановской
емульсії, напилень срібла на ці шари, явищ
фотохімічного вицвітання забарвлених ша-
рів, спектрального поглинання первинних
центрів і центрів прихованого зображен-
ня, спектрального розподілу фотоефекту й
фотовольтаїчного ефекту та ін. Результа-
ти цих досліджень дозволили К. В. Чибісо-
ву розвинути послідовну теорію механізму
утворення центрів чутливості при дозріван-
ні фотографічної емульсії й дії цих центрів
при утворенні прихованого зображення.
Основна теза цієї теорії − хімічна єдність
трьох стадій фотографічного процесу: до-
зрівання емульсії, експонування й прояв-
лення; на всіх трьох стадіях протікає окис-
лювально-відновлювальний процес, що
веде до утворення вільного срібла [6, с. 8].
Після смерті Е. А. Кирилова в 1964 році
роботи за вказаним напрямком не припи-
17ÏÈÒÀÍÍß ²ÑÒÎв² ÍÀÓÊÈ ² ÒÅÕͲÊÈ 2012 № 3
ÍÀÓÊβ ÄÎÑßÃÍÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ
нилися. Необхідно відзначити також, що
ідеї школи Е. А. Кирилова отримали роз-
виток у роботах і поза стінами Одеського
університету, зокрема, в роботах А. Н. Ла-
тишева зі співробітниками у Воронезько-
му університеті [19; 8, с. 94]. Інший напрям
робіт, що проводились спільно одеськими
й московськими вченими, це досліджен-
ня хімічної сенсибілізації фотографічних
емульсій, еволюції домішкових центрів
при хімічному дозріванні емульсій, проце-
сів фотолізу й утворення прихованого зо-
браження й вуалі, домішкової спектраль-
ної чутливості [8, с. 95].
Таким чином, одеські фізики, тісно
співпрацюючи з представниками науко-
вих кіл Москви та Ленінграду, у галузі на-
укової фотографії стояли на провідних по-
зиціях не лише в Україні, а й у світі.
ЛІТЕРАТУРА
1. Фролова К. А. Научная фотография и её
применение. Рекомендательный указатель
литературы в помощь лектору / К. А. Фро-
лова. – М.: Знание, 1976. – 32 с.
2. Шахрова М. М. Основы теории фотогра-
фических процессов / М. М. Шахрова. –
К.: Вища школа, 1985. – 223 с.
3. Яштолд-Говорко В. А. Фотосъёмка и обра-
ботка / Всеволод Александрович Яштолд-
Говорко. – М.: Искусство, 1965. – 444 с.
4. Чибисов К. В. Фотография в прошлом, на-
стоящем и будущем / К. В. Чибисов, В. И.
Шеберстов, А. А. Слуцкин. – М.: Наука,
1988. – 175 с.
5. Чибисов К. В. 125 лет фотографии / Конс-
тантин Владимирович Чибисов // Журнал
научной и прикладной фотографии и кине-
матографии. – 1964. – Т. 9. – Вып.1. – С. 3 – 6.
6. Чибисов К. В. Очерки по истории фотогра-
фии / Константин Владимирович Чибисов.
– М.: Искусство, 1987. – 254 с.
7. Чибисов К. В. Семьдесят лет советской фо-
тографической науки. Исследования теории и
технологии фотографических процессов / К.
В. Чибисов, В. И. Шеберстов // Журнал науч-
ной и прикладной фотографии и кинематогра-
фии. – 1987. – Т. 32. – Вып. 5. – С. 321 – 340.
8. Чибисов К. В. Советская фотографическая
наука / К. В. Чибисов, В. И. Шеберстов //
Журнал научной и прикладной фотогра-
фии и кинематографии. – 1970. – Т.15. –
Вып. 2. – С. 85 – 119.
9. Раскин Н. М. Жозеф Нисефор Ньепс, Луи
Жак Манде Дагерр, Вильям Генри Фокс
Талбот / Наум Михайлович Раскин. – Л.:
Наука, 1967. – 189с.
10. Документы по истории изобретения фо-
тографии: Переписка Ж. Н. Ниепса, Ж. М.
Дагерра и других лиц / [Отв. ред. Г. А. Кня-
зев; редакция и вводная статья члена-кор-
респондента АН СССР Т. П. Кравца]. – М.;
Л: Изд-во АН СССР, 1949. – 510 с. – (Труды
Архива Академии Наук СССР; вып. 7).
11. Кравец Т. П. От Ньютона до Вавилова.
Очерки и воспоминания / Торичан Павло-
вич Кравец. – Л.: Наука, 1967. – 448 с.
12. Фомин А. В. Общий курс фотографии / А. В.
Фомин. – М: Лёгкая индустрия, 1975. – 312 с.
13. Вавилов С. И. Творческая работа Государ-
ственного Оптического Института / Сергей
Иванович Вавилов // Успехи физических наук.
– 1945. – Т. ХХVІІ. – Вып. І. – С. 106 – 117.
14. Савостьянова М. В. О работах Т. П. Кравца
и его учеников по скрытому фотографиче-
скому изображению / Мария Владимиров-
на Савастьянова // Т. П. Кравец Труды по
физике. – М. –Л.: Изд-во Академии наук
СССР, 1959. – 340 с.
15. Храмов Ю. А. Развитие исследований по
физике на Украине в физических институтах
1926 – 1976 г.г. / Храмов Юрий Алексеевич.
– К.: ИТФ, 1978. – Ч. І. – С. 5 – 9. – (Препринт
/ Академия наук Украинской ССР, Институт
теоретической физики; ИТФ – 78 – 144Р).
16. Звіт наданий Культпропу Одеського об-
ласткому про стан інституту. – Державний
архів Одеської області. – Ф. Р – 4459. – Оп.
1. – Справа11. – Арк. 5.
17. Сводный отчёт о научно-исследовательской
работе Одесского Государственного универси-
тета им. И. И. Мечникова за 1956 год. – Госу-
дарственный архив Одесской области (ГАОО).
– Ф. Р – 1438. – Оп. 12. – Д. 120. – Л. 32.
18. Сводный отчёт о научно-исследовательской
работе Одесского Государственного универ-
ситета им. И. И. Мечникова за 1957 год. –
ГАОО. – Ф. Р – 1438. – Оп. 12. – Д. 140. – Л. 6.
19. Латышев А. Н. К теории тонкой структуры
спектров поглощения фотохимически окра-
шенного галогенида серебра / А. Н. Латы-
шев, М. И. Молоцкий // Журнал научной
и прикладной фотографии и кинематогра-
фии. – 1969. – Т.14. – Вып. 4. – С. 264 – 267.
18 ISSH 2077-9496
²ÑÒÎÐ²ß ÃÀËÓÇÅÉ ÒÀ ϲÄÏÐÈÅÌÑÒÂ
Грушицкая И.Б. К вопросу о возникновении и развитии научной фотографии. В статье
кратко рассмотрены основные этапы развития классической фотографии, основные направ-
ления научных исследований советской фотографической науки. Показана роль, научные связи и
основные результаты работы Одесского центра научной фотографии под руководством про-
фессора Е. А. Кириллова.
Grushitska I.B. To the question about an origin and development of scientifi c photo. The ar-
ticle briefl y describes the main stages of classic photography, the main research directions of the Soviet
photographic science. The role, the scientifi c communication and the main results of the Odessa center
of scientifi c photography under the leadership of professor E. Kirillov are showed here.
УДК 94 (629.5)(477)
БУДІВНИЦТВО НОВИХ ТИПІВ КОРАБЛІВ ДЛЯ
ЧОРНОМОРСЬКОГО ФЛОТУ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХIХ СТ.
Рижева Н. О., д-р істор. наук, проф.
(Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського)
У статті простежується динаміка створення парового металевого флоту. З’ясована спе-
цифіка роботи верфей та розглянуті нові типи кораблів Чорноморського флоту.
Стратегічним завданням
сучасного розвитку економі-
ки нашої держави повинна ста-
ти системна перебудова однієї
з провідних галузей – суднобу-
дування. Протягом XIX-XX ст.
суднобудування займало ви-
значальне місце у промислово-
му комплексі України. Саме в
цей час відбулися кардиналь-
ні зміни у конструкціях суден,
технічних засобах та матеріалах їх будів-
ництва. Визначення закономірностей по-
яви нових типів кораблів, розкриття про-
блем, що ставали на шляху впровадження
технічних новацій привернули увагу авто-
ра даної статі та обумовили звернення до
історії змін в галузі у центрі суднобудуван-
ня другої половини XIXст. – Миколаєві.
Потрібно визнати, що сучасні дослід-
ники займаються розробкою певних ета-
пів суднобудування [1]. Втім, доцільність
проведення наукового аналізу та історич-
них паралелей, з метою осмислення набу-
того досвіду, залишаються актуальними.
Кримська війна (1853-1856 рр.) показа-
ла необхідність визначення нової концеп-
ції суднобудування в Російській імперії.
Бойове ядро Чорноморського
флоту в період війни склада-
лося з дерев’яних вітрильних
кораблів, тоді як англо-фран-
цузька ескадра мала у своє-
му розпорядженні парові ко-
раблі з потужним озброєнням.
Досвід війни наочно показав
переваги використання паро-
вої машини замість сили вітру
й вітрил, а також застосуван-
ня металу замість дерева при спорудженні
корпусів кораблів.
На початку 70-х рр. XIX ст. (відповід-
но до угод Лондонської конференції, бе-
резень 1871 р.) суднобудування у Мико-
лаєві переходить на новий технологічний
рівень – спорудження бойових кораблів
із залізним корпусом та повною відмовою
від дерева як конструкційного матеріалу
[2]. Суднобудівне виробництво потрібно
було забезпечити корпусною і броньова-
ною сталлю, спеціальним судновим енер-
гетичним устаткуванням, допоміжними
механізмами, без яких унеможливлюва-
лася побудова і введення в експлуатацію
кораблів. Отже, суднобудування в Мико-
лаєві ставало багатопрофільним виробни-
|