Осередки фахової освiти в Схiднiй Галичинi кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст.: в’язання

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Козакевич, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2009
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77403
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Осередки фахової освiти в Схiднiй Галичинi кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст.: в’язання / О. Козакевич // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 374-382. — Бібліогр.: 29 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77403
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-774032015-03-01T03:02:09Z Осередки фахової освiти в Схiднiй Галичинi кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст.: в’язання Козакевич, О. Статті 2009 Article Осередки фахової освiти в Схiднiй Галичинi кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст.: в’язання / О. Козакевич // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 374-382. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77403 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Козакевич, О. Осередки фахової освiти в Схiднiй Галичинi кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст.: в’язання Народознавчі зошити
format	Article
author	Козакевич, О.
author_facet	Козакевич, О.
author_sort	Козакевич, О.
title	Осередки фахової освiти в Схiднiй Галичинi кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст.: в’язання
title_short	Осередки фахової освiти в Схiднiй Галичинi кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст.: в’язання
title_full	Осередки фахової освiти в Схiднiй Галичинi кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст.: в’язання
title_fullStr	Осередки фахової освiти в Схiднiй Галичинi кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст.: в’язання
title_full_unstemmed	Осередки фахової освiти в Схiднiй Галичинi кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст.: в’язання
title_sort	осередки фахової освiти в схiднiй галичинi кiн. хiх – першої третини хх ст.: в’язання
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77403
citation_txt	Осередки фахової освiти в Схiднiй Галичинi кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст.: в’язання / О. Козакевич // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 374-382. — Бібліогр.: 29 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT kozakevičo oseredkifahovoíosvitivshidnijgaličinikinhihperšoítretinihhstvâzannâ
first_indexed	2025-07-06T01:41:57Z
last_indexed	2025-07-06T01:41:57Z
_version_	1836859909027659776
fulltext	374 3-4’2009 Народознавчi Зошити Статтi Олена КОЗАКЕВИЧ ОСЕРЕДКИ ФАХОВОЇ ОСВIТИ В СХIДНIЙ ГАЛИЧИНI КIН. ХIХ – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.: В’ЯЗАННЯ Olena KOZAKEVYCH. On Centers of Professi- onal Education in Eastern Galicia at the Late XIX and the First Third XX c.: Knitting. Започаткування та удосконалення фахової ос- вiти в Схiднiй Галичинi наприкiнцi ХIХ ст. зу- мовлено низкою соцiокультурних та економiчних чинникiв, один з яких – розвиток промислового виробництва, текстильного зокрема. У реґiонi з аграрною домiнантою вiдсутнiсть фабрик та меха- нiзацiї виробничого процесу не сприяла вишколу фахiвцiв, а брак фахових працiвникiв ускладню- вав створення повноцiнних пiдприємств. Окрiм того, продукування текстильних i галантерейних виробiв зазнавало значних збиткiв через великий наплив експорту. У виготовленнi народних речей, якi виробляли у межах домашнiх промислiв, переважали знан- ня i традицiї, здобутi й збереженi упродовж вiкiв. Сiльськi жiнки навчалися прясти, ткати, виши- вати одна вiд одної або у старших, часто зби- раючись на вечорницях. Мiськi ж переходили на конфекцiйне вбрання, а рукодiллям займалися у вiльний час, наслiдуючи моднi тенденцiї. Жiноча праця не була оцiнена належним чи- ном, допоки на рiвнi владних структур Галичини1 1Наприкiнцi ХIХ ст. фаховим органом розвитку про- мислового навчання у Галичинi стала Крайова комiсiя для справ домашнього промислу i ремесла при крайовому Вiд- дiлi у Львовi, початки якого припали на 1877 р. (За: Merunowicz T. Opieka kraju nad szkolnictwem przemysÃlowym w Galicyi.– Lwów, 1887.– S. 16). Також цим питанням займалися Мiнiстерство вiросповiдань та освiти, Кураторiя Львiвського Шкiльного Округу, Крайовий патронат руко- дiлля i дрiбного промислу, Лiга Допомоги Промислової. Спецiалiзованих навчальних закладiв з викладанням жiно- чих ручних робiт у цей час було небагато: 1876-79 – одна, 1880 – 10, 1881-82 – вiсiм, 1883 – сiм, 1884 – двi. не пiднiмається актуальне питання про низький рiвень професiйної освiти у реґiонi, що вимага- ло створення спецiальних освiтянських осередкiв, зокрема фахових шкiл для жiноцтва. Зважаючи на певнi соцiокультурнi чинники та морально- етичнi норми, освiта на той час для жiнок була малодоступною. Та поступово новi вiяння з Захi- дної Європи та Сполучених Штатiв (фемiнiстич- ний рух, емансипацiя, активна участь у рiзних сферах життя) стали поштовхом до створення но- вого типу української жiнки, яка вже не пого- джується з усталеною роллю домогосподарки, а прагне навчатися, здобувати знання. Важливу роль у започаткуваннi фахової жiно- чої освiти у Схiднiй Галичинi вiдiграли вистав- ки, на яких експонували тканину, одяг, прикраси тощо2. В’язанi та мереживнi експонати репрезен- тували переважно у двох вiддiлах: промислово- му (жiноче рукодiлля) й етнографiчному (народне вбрання, домашнiй промисел). Завдяки розвитку виставкової дiяльностi тисячi вiдвiдувачiв отри- мали можливiсть ознайомитися з витворами на- родного мистецтва. Властиво, саме пiд час таких експозицiй вiдбувався “взаємообмiн”: у профе- сiйних речах прочитується використання тради- цiйних мотивiв, i навпаки – у народних виробах з’являються новi технiки виготовлення та способи оздоблення. Спецiальнi комiсiї вiдзначали у виробах якiсть виконання, багату колористику та орнаментику, у той же час звертали увагу на брак чи вiдсутнiсть “ґустового” [вишуканого, зробленого зi смаком. – О.К.] поєднання барв, обмежене знання технiк та композицiйних прийомiв. Все зводилося до єди- ного – жiноча ручна праця потребує професiйного вишколу, що дало б змогу жiноцтву вести власну справу, самостiйно заробляти грошi3. 2PrzemysÃl domowy // Wystawa krajowa.– № 5.– 1877; Ничай А. Выставка господарско-промыслова в Коломые.– Станиславов, 1881; Wystawa krajowa w Przemyślu 1882 r.– Przemyśl, 1882; Sprawozdanie z Wystawy rolniczej i przemysÃlowej w Przemyślu w r. 1882.– Lwów, 1882; Katalog wystawy archeologicznej i etnograficznej we Lwowie.– Lwów, 1885; Katalog przedmiotów wystawy etnograficznej.– Lwów, 1880; Boberski WÃl. Sprawozdanie z krajowej wystawy pszczelniczo-ogrodniczej i przemysÃlu domowego w Tarnopolu.– Tarnopol, 1885 та iншi. 3Тема фахової жiночої освiти у Схiднiй Галичинi кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст. є надзвичайно бага- тогранна, пов’язана з багатьма соцiокультурними, еконо- ОЛЕНА КОЗАКЕВИЧ. Осередки фахової освiти... 375 Наприкiнцi ХIХ ст. популярними стають виро- би, в’язанi спицями, гачком, технiками вузлового в’язання (“макраме”), фiле, фриволiте, а також на спецiальних трикотажних машинах [на Схiд- нiй Галичинi виготовленi на них речi поширилися пiд назвою “трикот”. – О.К.]. Робота на такому обладнаннi вимагала вiдповiдних фахових знань, що стало поштовхом для вишколу квалiфiкованих кадрiв цiєї галузi. Небагато власниць трикотаж- них майстерень проходили практику на фабриках Австрiї [на той час Вiдень – центр трикотаж- ного виробництва. – О.К.] або Пруссiї, працюю- чи звичайними робiтницями4. Позитивним резу- льтатом такого досвiду було вмiння користувати- ся устаткуванням, негативним – вiдсутнiсть ми- стецького пiдходу у створеннi в’язаних виробiв: здебiльшого комерцiйний характер переважав над творчiстю. У процесi навчання у приватних май- стернях ученицi здобували лише тi навички, яки- ми володiли їх роботодавцi. Часто технiки в’язан- ня дротами i гачком навчали приватно “на дому” єврейськi жiнки, що було поширено не тiльки в мiстах, а й у селах. Основи в’язання, виготовлення мережива, крою та шиття, гаптування викладали у контек- стi предмету “жiноче рукодiлля”, який було ви- мiчними, полiтичними та мистецькими чинниками. Автор зосередила увагу лише на професiйних школах, у програ- мах яких було в’язання. Наприкiнцi ХIХ ст. фахових шкiл, де б викладали виключно технiки в’язання та трикотаж- не виробництво, не iснувало. Внаслiдок впливу модних єв- ропейських тенденцiй значно популярнiшим було виготов- лення мережива. Коронкарськi [мереживнi. – О.К.] шко- ли функцiонували в Мушинi (засн. 1882 р.), перенесена 1895 р. до Старого Сончу, Закопаному (вiдкр. 1883 р.), Каньчудзi (засн. 1882 р.), Переворську при монастирi СС. Милосердя (1888 р.) [сучаснi територiї Польщi. – О.К.], вiддiл мистецького гаптування та мережива при художньо- промисловiй школi у Львовi (вiдкрито 1886/87) i три шко- ли жiночого рукодiлля (факультативна школа iм. св. Схо- ластики у Краковi, Товариство жiночої працi у Львовi та спецiальна школа жiночих робiт при школi СС. Бенедик- тинок у Перемишлi), у навчальну програму яких входило вивчення технiк в’язання та їх застосування у виготовленнi виробiв. 4Наприкiнцi ХIХ – у першiй третинi ХХ ст. в’язальне (трикотажне) виробництво мало дрiбнокустарний характер: переважали невеликi майстернi, де домiнувало ручне виро- бництво. Iснували заклади з частковою механiзацiєю виро- бничого процесу, якi в Галичинi називали фабриками, хоча по сутi це були невеликi мануфактури або добре обладнанi устаткуванням робiтнi. Фактично до серед. ХХ ст. на за- хiдноукраїнських землях текстильнi фабрики були вiдсутнi. значено обов’язковим предметом навчальної про- грами у початкових школах Галичини державного та приватного типу у другiй пол. ХIХ ст.5. Ме- та – навчити дiвчат звичних i найпотрiбнiших у щоденному побутi жiночих робiт, вiдповiдно до власних потреб i особливостей мiсцевого життя, а саме: бiлого шиття, штопання, латання, перек- рою бiлизни, в’язання на спицях, “фантазiйних” [творчих, мистецьких. – О.К.] робiт6. Ученицi отримували максимум необхiдних теоретичних i практичних знань. Тi, хто планував удосконалити свої навички, продовжували навчання у фахових навчальних закладах7. Зазначимо, що наприкiнцi ХIХ – поч. ХХ ст. на теренах Схiдної Галичини домiнували заклади, засновниками яких були поляки, євреї, українсь- ких же на той час – одиницi8. Тому й не дивно, що у цей перiод трикотажнi робiтнi здебiльшого вiдкривали жiнки католицького вiросповiдання, а також євреї, якi тримали першiсть у торгiвлi тек- стильними товарами, зокрема й трикотажем. Питання реформи фахового вишколу у контекс- тi промислового розвитку краю на шпальтах пре- си обговорють вiдомi українськi дiячi, дослiдники 5Шкiльним уставом вiд 14 травня 1869 р. у Львовi бу- ло визначено обов’язковi предмети для навчальної програми у початкових школах Схiдної Галичини. Навчальнi плани, запропонованi львiвською мiсцевою шкiльною Радою, окре- слили мету та важливiсть впровадження предмету “жiноче рукодiлля” (устав XV, вiд 1879 р., Львiв). Мета науки – навчити дiвчат звичних i найпотрiбнiших у щоденному побутi жiночих робiт, вiдповiдно до потреб i мiсцевих осо- бливостей, а саме: бiлого шиття, штопання, латання, перек- рою бiлизни, в’язання на дротах, творчих робiт. Практичне виконання вищезазначених робiт повинно проходити пара- лельно з наукою про тканини, їх рiзновиди, якiсть i похо- дження. Iснувало два основних типи фахових навчальних закладiв – державнi й приватнi. Перший тип шкiл створю- вався й фiнансувався за сприяння державних органiв влади, другий – товариствами, спiлками, окремими особами. 6Wierzbicki L. SzkoÃle ludowe, pola̧czone z warstatami cwi- czeń rȩkodzielniczych.– Lwów, 1899.– S. 21. 7Iснувало декiлька категорiй шкiл, якi вiдрiзнялися про- грамами, термiном навчання, зрештою, якiстю професiйної пiдготовки. Це були фаховi та загальнi школи з “наукою доповнюючою”, школи “паньствовi”, школи галузевi (тка- цькi, коронкарськi, жiноче рукодiлля). Засновниками таких закладiв виступали приватнi особи, спiлки, установи рiзних типiв тощо. 8Однiєю з перших на нивi українського промислу та розвитку фахової освiти стала торговельно-промислова спi- лка “Труд” у Львовi (Цимбалюк О. “Труд” – жiноча кра- вецька школа.– Львiв: СП “БаК”, 1998.– 56 с.). 376 3-4’2009 Народознавчi Зошити народного мистецтва, митцi9. Газета “Дiло” пише: “А чейже не тiльки вищi потреби рiдної торговлi, ремесла i промислу, але теж буденнi потреби за- робiтка, конечнiсть для молодих людей збудувати якнайшвидше власну екзистенцiю вимагають вiд- повiдного шкiльництва, практичної, а не люксу- сової фабрикацiї iнтелiгентiв без фаху”10. Якiснi змiни у розвитку саме української фахо- вої жiночої освiти припадають на 1920-30-тi рр.: жiнкам належить провiдна роль у розвитку ко- оперативного руху, становленнi освiтянських осе- редкiв, пропагуваннi народного мистецтва та про- мислу (“Союз Українок”, “Рiдна Школа”, спiлка “Труд”, “Українське Народне Мистецтво”, “Про- свiта”)11. Жiноцтво органiзувало новi або вiдро- дило давнi промисловi кооперативи у Львовi, Ко- ломиї, Пiдгайцях, Стрию, Тернополi та iнших мi- стах захiдноукраїнських земель, де “...виробляють жiноче та дитяче впраннє, капелюхи, бiллє, руч- ної роботи, ...народнi строї. На курсах... навчають теоретично й практично крою, шиття, моднярст- ва ...гачкованя...”12. Звичайно, що для провадже- ння приватної справи, виготовлення конкурент- носпроможного асортименту необхiднi для жiнок, якi “...в малих, приватних ремiсничих майстернях не мають змоги познайомитись з найновiшими винаходами...”13, спецiальнi навички. Навчальнi заклади кiн. ХIХ – першої трети- ни ХХ ст.14. Властиво, однiєю з перших фахово- 9Сiчинський В. За практичне виховання // Дiло.– 1935.– Ч. 186.– С. 5-6; Корiнець Д. А чи дiйсно ми вiд- чуваємо потребу фахових шкiл? // Дiло.– 1934.– Ч. 244.– С. 1. 10Ще про фаховий напрям навчання // Дiло.– 1935.– Ч. 181.– С. 5. 11Властиво на 1927 р. iснувало лише двi українськi жi- ночi фахово-доповнюючi школи – у Львовi й Перемишлi. Львiвська школа iснує вiд 1922 р. пiд опiкою товарис- тва “Рiдна Школа”. Наука триває три роки (Українська фахово-доповнююча школа у Львовi // Нова Хата.– 1927.– Ч. 10.– С. 4.). 12Жiноцтво в свiтi й в нас // Нова Хата.– 1926.– С. 7. 13За фахове навчання жiночої молодi // Нова Хата.– 1926.– Ч. 8-9.– С. 7. 14Найвiдомiшi осередки, де навчали технiки в’язання спицями i гачком – жiноча приватна кравецька ґiмна- зiя СС. Василiанок (Львiв), жiноча школа СС. Бенеди- ктинок (Перемишль), трикотажна школа Товариства Руко- дiльного Ремесла для єврейської молодi (Т.Р.Р.Є.М., Пе- ремишль), приватна кравецько-бiлизнярська школа “Труд” (Львiв), спiлка “Громадська Праця Жiнок” (Львiв), прива- тна школа Софiї Мазуркової (Львiв): (Списки державних промислових шкiл Схiдної Галичини стала школа приватного типу, заснована у 1874 р. товарист- вом “Жiноча Праця” (“Praca Kobiet”) у Львовi з метою “...пiдняти вартiсть зарiбкової працi жi- нок...”15. У програму навчання входили “панчiш- ковi” [в’язанi спицями. – О.К.] роботи, гачкуван- ня, в’язання френзелiв, сiток, шиття, штопання, гаптування бiле i кольорове, фриволiте, виготов- лення аплiкацiй i штучних квiтiв, а також деко- ративне малювання на тканинi та деревi. Роботи були виконанi на високому професiйному й ху- дожньому рiвнi, оскiльки були вiдзначенi срiбною медаллю на виставцi 1894 р. i виставцi 1902 р. Полiтехнiчного Товариства у Львовi16. При това- риствi iснувала школа з виготовлення трикотаж- них виробiв: ученицi навчалися ручному й ма- шинному в’язанню, хоча зi спецiальним обладна- нням iснувало багато проблем через його поганий стан. 1876 р. у Львовi було створено першу в Укра- їнi художньо-промислову школу, а при нiй у квi- тнi 1877 р. – школу рисунка та моделювання. У 1882 р. вiдкрився вiддiл мистецького гаптування та мережива. Це був значний поступ у становлен- нi професiйної освiти на Схiднiй Галичинi. Мета школи – вишкiл фахiвцiв у галузi промисловос- тi, теоретикiв i практикiв, ремiсникiв та проми- словцiв. Пiд час навчання викладали довiльний i професiйний рисунок, матерiалознавство, пере- несення малюнка на тканину, рукодiлля. Ученицi виконували наступнi практичнi роботи: френзелi, i приватних професiйних жiночих шкiл i курсiв львiвсько- го шкiльного округу (1938-39 рр.).– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.– Спр. 456.– 27 а; Статут жiночої школи в Перемиш- лi (1886 р.).– ЦДIАУЛ.– Ф. 178.– Оп. 4.– Спр. 14.– 9 а; Навчальна програма в трикотажнiй гiмназiї.– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.– Спр. 1989.– 3 а; Статут спiлки “Гро- мадської працi жiнок” (1931 р.).– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.- Спр. 886.– 29 а). 15Merunowicz T. Opieka kraju nad szkolnictwem przemysÃlowym w Galicyi.– Lwów, 1887.– S. 70. 16Листування з Мiнiстерством вiросповiдання i освiти про надання дозволу Товариству “Праца коб’єт” на ве- дення кравецьких курсiв у Львовi (1925-26).– Централь- ний Державний Iсторичний Архiв України у Львовi (далi – ЦДIАУЛ).– Ф. 179.– Оп. 4.– Спр. 2578; Статисти- чнi данi про стан кравецьких курсiв товариства “Праца коб’єт” у Львовi (1926-28 рр.).– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.– Спр. 2579; Sprawozdanie z czynności rady zawi- adowczej stowarzyszenia “Pracy kobiet” za rok 1879.– Lwów, 1880.– S. 5. ОЛЕНА КОЗАКЕВИЧ. Осередки фахової освiти... 377 шнури, сiтчастi вироби, мережки, тасьми, кутаси, iспанськi, чеськi коронки, гапти грецькi, бiлi та кольоровi, арабськi, китайськi, венецiйськi мере- жива, “дюшес”, коронки з тюлем ручним i фаб- ричним тощо17. У 1886 р. у Перемишлi конвентом С.С.Бене- диктинок засновано спецiалiзовану приватну жi- ночу школу рукодiлля – як iнтегральну частину монастирської жiночої школи. Мета навчання: на основi наукового пiдходу iз застосуванням мiсце- вої або закордонної фахової освiти вдосконалити жiночi ручнi роботи, а також теоретично та прак- тично навчити учениць основних жiночих робiт з подальшим викладанням у приватних чи держав- них закладах. До школи приймали учениць вi- ком вiд 14 рокiв, зi шкiльною освiтою, з оплатою п’ять “злотих” за курс. Iснувало чотири вiддiли: 1) ручного шиття; 2) машинного шиття; 3) кра- вецтва з навчанням крою; 4) гаптування “звичай- ного” i “мистецького”, а також “робiт” – на спи- цях, гачкованих, в’язаних, сiткових та мережив- них. Наука кравецтва i гаптування була розрахо- вана на один рiк, у iнших вiддiлах – на пiвроку. За програмою приватної жiночої школи рукодiлля на тиждень було заплановано 26 навчальних го- дин, бiльшiсть з яких займали практичнi заняття. З теоретичних предметiв викладали рисунок, ма- тематику, рахунки, товарознавство, естетику. Для кожного вiддiлу було створено окрему навчальну програму, пiсля освоєння якої дiвчата отримува- ли максимум практичних навичок. Ученицi, ко- трi добре закiнчили курс навчання, отримували квалiфiкацiйний патент для ведення самостiйного бiзнесу та викладання ручних робiт18. У Львовi 17 березня 1900 р. засновано першу жiночу промислову спiлку “Труд”. Вже 1903 р. при спiлцi працює робiтня суконь, бiлизни, са- лон мод, вiддiл гаптування та торгiвельний. У 1904 р. вiдкрито власну крамницю, де торгува- ли полотнами, трикотажними виробами, рiзними матерiалами. Спiлка “Труд” брала участь у “Хлi- боробськiй виставцi” у Стрию, на якiй експонува- ла костюми та бiлизну власного виготовлення: за 17Боднар О., Кирчiв Г. Перша в Українi художньо- промислова школа // Вiсник ЛАМ.– 1994.– № 5.– С. 37- 43; Sprawozdanie szkoÃly przemysÃlowej we Lwowie.– Lwów, 1894.– S. 30. 18Статут жiночої школи в Перемишлi (1886 р.).– ЦДIАУЛ.– Ф. 178.– Оп. 4.– Спр. 14.– 9 а. цi вироби отримали нагороду – золоту медаль19. Саме ученицi “Труд-у”, кравецько-бiлизнярської школи приватного типу зокрема, у 1920-30-их рр. склали основу грона тих жiнок, якi пiдняли укра- їнський промисел, створили “українську” моду, навчили тисячi дiвчат власноручно виготовляти прекраснi речi i заробляти таким чином на життя. Трикотажна школа Товариства рукодiльного ремесла для єврейської молодi (Т.Р.Р.Є.М.) бу- ла створена у 20-их рр. ХХ ст. у Перемишлi з метою навчання єврейської молодi для подальшо- го їх працевлаштування у трикотажному вироб- ництвi (здебiльшого машинне в’язання). Це була однорiчна приватна школа, куди приймали дiвчат з 18 рокiв, зi свiдоцтвом про закiнчення зага- льної школи I-го ступеня. Окрiм того проводили шести- та тримiсячнi курси механiчного в’язання для чоловiкiв i жiнок з метою практичної пiдгото- вки працiвникiв трикотажної галузi: машинне та ручне в’язання, викiнчувальнi та оздоблювальнi роботи, крiй та моделювання трикотажного асор- тименту. Програма курсiв передбачала: приготу- вання пряжi до намотування, в’язання ткацьких вузлiв, “шпулювання” грубої та тонкої вовни на ручному кiльцi, ознайомлення з мотальною ма- шиною та iншим в’язальним обладнанням, обслу- говування обладнання, робота на машинах, роз- порювання виробiв, вив’язування рiзних перепле- тень (“перлове”, “патентове”, “шлакове”, вигото- влення шапок, шаликiв, панчiх, жiночих, чоловi- чих i дитячих светрiв, рукавиць, спортивних “ре- форм” [трусикiв. – О.К.], спiдниць iз визначе- нням i розрiзненням класу машин; викiнчувальнi роботи – кетлювання ручне, зшивання, заробля- ння спущених петель та дiрок, штопальнi роботи, обтягування ґудзикiв, ручне викiнчення, прасува- ння; вивчення основ крою i моделювання блузки, реформ, дитячих суконь, светрiв; обрахування ви- тратних матерiалiв та додаткових робiт, а також практичнi заняття. У Львовi професiйна жiноча школа Т.Р.Р.Є.М. функцiонувала на вул. Пекар- ськiй, 9 (заснована 1919 р., школа жiночого руко- 19Цимбалюк О. “Труд” – жiноча кравецька школа.– Львiв: СП “БаК”, 1998.– 56 с.; Праця жiнок // Жiно- че Дiло.– 1912.– Ч. 4.– С. 2-3; Жiноча спiлка промислова “Труд” // Календар товариства “Просвiта” на 1908 рiк.– 1907.– С. 78; Звичайнi загальнi збори жiночої спiлки “Труд” за 1903 рiк.– Львiв, 1903; Звичайнi загальнi збори жiночої спiлки “Труд” за 1908 рiк.– Львiв, 1908. 378 3-4’2009 Народознавчi Зошити дiлля Т.Р.Р.Є.М. – вiд 1930 р.). Працювали вiд- дiли кравецтва, виготовлення бiлизни, гаптуван- ня, моднярства [виготовлення капелюхiв. – О.К.] i домашнього господарства, у межах яких вивча- ли технiки в’язання. Навчальнi програми 1936- 39-их рр. засвiдчують, що викладали ручний i ма- шинний трикотаж. Такий фаховий вишкiл кадрiв уможливлював розвиток трикотажного виробниц- тва, про що свiдчить велика кiлькiсть в’язальних майстерень та мануфактур, власниками яких були євреї20. На теренах Галичини у 1934-37-тi рр. функ- цiонувала трикотажна ґiмназiя. Функцiонува- ло три вiддiли – прядильний, фарбувально- викiнчувальний i в’язальний, на якому викладали наступнi предмети: технологiя в’язання, органi- зацiя пiдприємництва, хiмiя, матерiалознавство, професiйний та технiчний рисунок, математика, географiя, гiгiєна, релiгiя, польська мова, iсторiя, фiзкультура та практичнi заняття. Ймовiрно, та- кий навчальний заклад iснував у Краковi або Пе- ремишлi (програма трикотажної гiмназiї для єв- рейської молодi) – в архiвних джерелах про це конкретних вiдомостей нема21. Одна з небагатьох установ, де українських дi- вчат навчали ручних робiт та моделювання одягу, – приватна фахова жiноча школа СС. Василiа- нок у Львовi (вул. Длугоша, 17): у 1929 р. во- на “...одержала дефiнiтивну концесiю... ” на рiвнi з державними аналогiчними школами, а 1934 р. – реорганiзована в кравецьку ґiмназiю. Її завда- ння – професiйна пiдготовка молодих кадрiв для промислових та торгiвельних установ. В обсяг на- вчання ручних робiт входило: крiй, моделювання, виготовлення жiночої та дитячої бiлизни, ручне i машинне шиття, гаптування на сiтцi. Здебiльшо- го увагу придiляли крою та пошиттю одягу, бiли- зни (вiддiл кравецтва та бiлизнярства), гачкованi 20Листування з товариством рукодiльних майстерень для єврейської молодi у м. Перемишлi про вiдкриття трико- тажної школи (1938).– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.– Спр. 1988.– 1-28 а; Статистичнi данi про стан професiйної жiночої школи товариства рукодiльних майстерень для єв- рейських дiвчат у Львовi (1928-39).– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.– Спр. 1704.– 29 а; Розклади занять, статистичнi да- нi про стан приватної жiночої єврейської школи у Львовi (1931-1939).– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.– Спр. 1706.– 1-44 а. 21Навчальна програма в трикотажнiй гiмназiї.– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.– Спр. 1989.– 3 а. роботи використовували як оздоблення у вигля- дi мережива до бiлизняного асортименту, дитя- чих “пантофлiв” (черевичкiв), серветок. Випуск- ницi школи СС. Василiанок – Клавдiя Кордуба- Дiкенс, Марiя Бачинська-Зелена, Катерина Ку- зьма – стали згодом власницями робiтень та про- вiдними майстринями у царинi трикотажу22. Очевидно, дотримуючись певних вимог та уставiв, навчальнi програми фахових жiночих шкiл були подiбними, вирiзняючись лише вiдпо- вiдно специфiкою школи. Для усiх вiддiлiв – руч- ного i машинного шиття, кравецький, робiт на дротах, гачкованих, “доскових”, плетених, сiтчас- тих, коронок i гаптування – обов’язковим пред- метом був креслярський i довiльний рисунок. У вiддiлi в’язання вивчали крiй панчiх № 1 i № 2, крiй “кафтанчика” для дорослих та дiтей, крiй шкарпетки, крiй дитячого чепчика. З практич- них робiт виконували наступнi: на дротах в’я- зали панчоху, шкарпетку i 12 рiзновидiв переп- летень; гачком виплiтали дитячу спiдничку, су- коночку, кафтанчик, черевички, рукавички, ка- мiзельку i 12 зразкiв переплетень; на дощечках виготовляли дитячий плащик, жiночу камiзель- ку, жiночу накидку, дитячу шапочку, зарукав- ник, комiрець; плетенi зразки – жiноча торбинка, мисливська сiтка, рiзноманiтнi френзелi; сiтчастi – вставки до бiлизни, серветки, накриття на по- душки та лiжка; виконання деякого асортименту на спецiальних машинах; також навчали методу Schallenfeldowska iз застосуванням до в’язаних та гачкованих виробiв – кайма (“шлак”), виплетена дротами i гачком. З вищезазначеного асортимен- ту, який виготовляли у вiддiлi в’язальних робiт, видно, що вiн рiзноплановий за технiками та за- собами виконання. 22Перша українська жiноча фахово-доповнююча шко- ла середнього типу // НХ.– 1929.– Ч. 7.– C. 7; Роз- клад занять приватної школи СС. Василiанок у Львовi 1928/29 н. р.– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.– Спр. 1510.– 25 а; Статистичнi данi про стан приватної професiй- ної жiночої школи СС. Василiанок у Львовi (1928-39).– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.– Спр. 1509.– 22 а; Навчальна програма для жiночих шкiл крою та шиття лiцейного рi- вня (1937).– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.– Спр. 195.– 27 а; Розклад занять приватної школи СС. Василiанок у Львовi 1928/29 н. р.– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.– Спр. 1510.– 25 а; Статистичнi данi про стан приватної професiйної жiночої школи СС. Василiанок у Львовi (1928- 39).– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.– Cпр. 1509.– 22 а. ОЛЕНА КОЗАКЕВИЧ. Осередки фахової освiти... 379 Реклама двомiсячних курсiв, влаштованих спiлкою “Труд” (Нова Хата). Перша жiноча фахова школа середнього типу СС. Василiянок у Львовi (Нова Хата). 380 3-4’2009 Народознавчi Зошити Iнструкторка трикотарських курсiв Мiка Бачинська-Зелена з ученицями (Нова Хата, 1936). Ученицi II курсу крою i шиття, влаштованi “Союзом Українок” в Бережанах (Нова Хата). ОЛЕНА КОЗАКЕВИЧ. Осередки фахової освiти... 381 Спецiалiзованi курси. Важливим джерелом фа- хової жiночої освiти у Схiднiй Галичинi кiнця ХIХ – першої третини ХХ ст. стали рiзнома- нiтнi курси рукодiлля, влаштованi державними та приватними установами, спiлками, товариствами, школами23. Це були вузькоспецiалiзованi заняття (крою i шиття, трикотажу, моднярства, домаш- нього господарства, рукодiлля), на яких викла- дали iнструкторки зi спецiальною фаховою освi- тою та вiдомi майстринi, якi самостiйно вели вла- снi робiтнi. Особливо iнтенсивним проведенням курсiв рукомесла, пересувних сiльськогосподар- ських курсiв, трикотажу зокрема, вирiзняються 1930-тi рр. Мета курсiв – навчити жiноцтво са- мостiйно виготовляти в’язанi вироби для особис- того вжитку, а також на продаж. Це давало до- датковий заробiток (особливо актуально для сi- льської мiсцевостi), стимулювало започатковува- ти власну справу. Новi, ранiше не вiдомi речi привертали увагу селян, якi у виготовленнi одягу та оздобленнi iнтер’єру споконвiкiв застосовували традицiйнi матерiали, технiки, колористику, орна- мент. Тому в цей перiод у традицiйному укра- їнському вбраннi простежуються впливи мiської моди i навпаки, – моднi тенденцiї “вливаються” у вбрання селян, а деякi компоненти народного вбрання поступово виходять з ужитку. Зазначи- мо, що курси ручного “трикотарства” та в’язання гачком викликали особливий iнтерес. Адже бага- та сировинна база, можливiсть виробляти “моднi” речi для себе та родини, а навiть заробляти гро- шi, вiдкривали жiноцтву шлях до самореалiзацiї. Майже кожен курс закiнчувався виставкою робiт, яку могли вiдвiдати всi бажаючi. На межi ХIХ-ХХ ст. популярними були курси, на яких навчали в’язати гачком, а саме – “iрлан- дське” мереживо24. Особливо їх пропагувала “Лi- 23Кураторiя Львiвського Шкiльного Округу, Мiнiстерс- тво вiросповiдання (релiгiї) та освiти, товариство “Грома- дська праця жiнок”, “Лiга Допомоги Промислової”, Това- риство рукодiльного ремесла для єврейської молодi, “Союз Українок”, “Рiдна Школа”, спiлка “Труд”, “Сiльський гос- подар”, Українське Педагогiчне Товариство. 24Iрландське мереживо (має iрландське походження) в’я- зали гачком. Спершу плели сiтку-тло визначеного розмiру чи форми, на яку нашивали в’язанi фiтоморфнi мотиви (рi- зноманiтнi квiти, листя, галузки). Таким чином, створю- вали високохудожнi композицiї, а вироби мали вишуканий та романтичний вигляд (комiрцi, жабо, манжети, хустинки, окремi частини одягу). га Допомоги Промислової” (“Л.Д.П.”), яка вела активну дiяльнiсть на територiї Галичини. Оче- видно, вироби були високої якостi, оскiльки во- ни стали предметом експорту у Сполученi Штати Америки. На поч. ХХ ст. Семiнарiя домашнього промислу у Львовi (вул. Панська, 11), заснова- на “Л.Д.П.”, влаштувала курси з виготовлення панчiх й трикотажу (1911). Навчання проходило досить iнтенсивно: кожен день з дев’ятої годи- ни ранку до обiду i з третьої до шостої годи- ни у пiсляобiдню пору. На курсi вивчали тех- нологiю машин, способи їх ремонту, практикува- ли в’язання на спецiальному обладнаннi, а окрiм цього у програму входили технологiя сировини й товарознавство. Важливо зазначити, що окрiм мiсцевої iнструкторки Софiї Мазуркової, яка ма- ла власну концесiйну панчiшну школу у Льво- вi, було запрошено вчителя професiйної школи з Чехiї25. У зв’язку з акцiєю органiзацiї домашнього промислу для потреб армiї, розпочатою Мiнiстер- ством вiросповiдання та освiти, у 1925-26 рр. у державних професiйних жiночих школах Львова, Станiславова, Кракова, Нового Таргу було про- ведено двомiсячнi курси ручного трикотажу. Iн- структорки, якi вже володiли в’язанням на спи- цях, навчалися на триденних курсах, новачки – на десятиденних, по закiнченню яких вiдвiдувачi курсiв свiй досвiд в’язати рукавички передавали молодi. З iнiцiативи Кураторiї львiвського шкiльного округу у першiй пол. 1920-их рр. вiдкривають- ся курси в’язання у Львовi для вчителiв поча- ткових шкiл, частина яких вже володiла технi- кою в’язання чи плетiння гачком, виготовляючи рукавицi, в’язанi шоломи (“комiнярки”), гамашi для вiйська. Сировину купували за власнi кош- ти. Зi залишкiв в’язали рiзноманiтнi трикотажнi вироби i продавали їх. За придбану готiвку купу- вали дорогi матерiали та додатки для кравецтва, моднярства, гаптування i коронкарства. Цi жiнки в перспективi самостiйно могли вести трикотаж- нi курси. Загалом за два мiсяцi курси вiдвiдало 80 осiб з професiйних та загальних шкiл Льво- ва i Львiвського повiту. Для вчителiв кравецьких ґiмназiй заходами К.Л.Ш.О. проводили конфе- 25Справа про дiяльнiсть товариства “Допомоги Промис- лової” у Львовi (1910-11).– ЦДIАУЛ.– Ф. 165.– Оп. 4.– Спр. 240.– 122 а. 382 3-4’2009 Народознавчi Зошити ренцiї, на яких затверджували програми навчан- ня, технiки та тематика, зокрема асортимент в’я- заних виробiв: брюки гiмнастичнi, дитячi сукнi, блузки, фартухи, пiжами, плащики, лiтнi костю- ми, плетiння на дротах рукавиць, шаликiв, светрiв тощо26. Особливо популярнi курси ручного в’язання наприкiнцi 1920 – упродовж 1930-их рр., що про- ходили у великих мiстах, мiстечках та селах Схi- дної Галичини: у Львовi, Самборi, Бережанах, Тернополi, Городенцi, Коршевi, Ладичинi, По- никвi, Томашевi та iн. Навчали в’язати гачком та спицями светри, шапки, шкарпетки, шалики, рукавицi, комiрцi, серветки, хустинки, мережив- не оздоблення бiлизняних виробiв. На сторiнках часописiв усе частiше трапляються практичнi по- ради щодо виготовлення в’язаних виробiв, реко- мендацiї по догляду за ними та повний опис їх виконання, щоб зробити цей вид рукодiлля до- ступним для всiх верств українського жiноцтва. Науку починають з гачкування, оскiльки ця ро- бота бiльше вiдома. Пiсля гачка переходять до навчання в’язання дротами – праве i лiве “óчко”, накиди, знiмання та додавання петель – i в’яжуть вiд простiшого до складнiшого: спершу панчоху, потiм светри. Iнструкторками трикотажних курсiв були вiдо- мi майстринi, якi самостiйно вели власнi робiт- нi i мали професiйну освiту. Наприкiнцi 1933 р. у Львовi органiзовано трикотажнi курси пiд ке- рiвництвом Мiки Бачинської-Зеленої. По закiн- ченнi курсу ученицi представили свої роботи на виставцi, на якiй було вiдзначено високий рiвень майстерностi: особливо привернула увагу велика кiлькiсть в’язаних дитячих виробiв27. Курс руч- ного трикотарства, “так модного в цьому сезонi”, приблизно у той самий час (кiнець 1933 р.) про- вела у Львовi Клавдiя Кордуба. Цi курси закiн- чили 20 учениць школи “Труд”. Доказом успiху та великого iнтересу до в’язання стала вистав- ка трикотажних виробiв, яка вiдбулася 17 гру- дня 1933 р.28. Знаною майстринею на захiдно- українських теренах у 1930-их рр. була Степа- нида Бревко, яка успiшно творила до 90-их рр. 26Листи державної професiйної жiночої школи у м. Льво- вi про вiдкриття в’язальних курсiв для вчительок початко- вих шкiл.– ЦДIАУЛ.– Ф. 179.– Оп. 4.– Спр. 2569.– 2 а. 27Нова Xата.– 1933.– Ч. 12.– С. 8. 28Нова Xата.– 1934.– Ч. 1.– С. 12. ХХ ст. Окрiм курсiв, панi Степанида написала “Трикотарський пiдручник”29, де подала технiки в’язання та зразки переплетень, а також україн- ську термiнологiю. Отож, наприкiнцi ХIХ - поч. ХХ ст. питан- ня становлення та розвитку фахової жiночої ос- вiти у Схiднiй Галичинi надзвичайно актуальне. Поява на текстильному ринку “модних” трико- тажних виробiв, впровадження їх виробництва на захiдноукраїнських землях вимагало квалiфiкова- них кадрiв. Спочатку технiки в’язання навчали у початкових як предмет “рукодiлля”, у контекс- тi учбових програм кравецьких, бiлизнярських та мереживних шкiл, згодом ця дисциплiна здобу- ла визнання, особливо у 1920-30-тi рр. В’язання спицями та гачком викладають у фахових шко- лах з метою подальшого застосування жiнками здобутих знань у започаткуваннi власної справи, для створення майбутньої когорти професiйних iнструкторiв. Великою популярнiстю вiдзначалися трикотажнi курси, влаштованi спiлками, товарис- твами, органiзацiями у мiстечках та селах: кожна жiнка могла здобути навички, якi знадобилися б їй у повсякденному життi. На сторiнках жiночих часописiв подають детальнi описи в’язання ви- робiв, способи їх оздоблення. Багата сировинна база реґiону сприяла розвитковi цього виду про- мислу. Поява трикотажних осередкiв виробницт- ва, експонування плетива на виставках, популяр- нiсть українських в’язаних виробiв та їх якостi за кордоном свiдчать про позитивнi змiни у царинi українського в’язання. Саме у цей перiод i за- кладалися пiдвалини трикотажного виробництва, яке в другiй пол. ХХ ст. виокремилося в одну з найперспективнiших галузей легкої промисловостi України. Не зважаючи на складнi соцiокультурнi умови еволюцiї текстильного промислу на захiд- ноукраїнських теренах кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст. чи деякi суб’єктивнi твердження щодо йо- го занепаду або й узагалi вiдсутностi, у цiй стат- тi ми представили матерiал, який, на нашу дум- ку, характеризує в’язання як нове й багатогран- не явище українського декоративно-ужиткового мистецтва. P. S. Усi архiвнi матерiали публiкуються вперше. 29Бревко С., Крушельницька Л. Трикотарський пiдручник.– Львiв: Вовна, 1937.– 48 с.

Осередки фахової освiти в Схiднiй Галичинi кiн. ХIХ – першої третини ХХ ст.: в’язання

Institution

Ähnliche Einträge