Портрети родини Корняктiв: до проблеми дослiдження
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77405 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Портрети родини Корняктiв: до проблеми дослiдження / Р. Демків // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 396-400. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77405 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-774052015-03-01T03:02:00Z Портрети родини Корняктiв: до проблеми дослiдження Демків, Р. Статті 2009 Article Портрети родини Корняктiв: до проблеми дослiдження / Р. Демків // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 396-400. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77405 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Демків, Р. Портрети родини Корняктiв: до проблеми дослiдження Народознавчі зошити |
| format |
Article |
| author |
Демків, Р. |
| author_facet |
Демків, Р. |
| author_sort |
Демків, Р. |
| title |
Портрети родини Корняктiв: до проблеми дослiдження |
| title_short |
Портрети родини Корняктiв: до проблеми дослiдження |
| title_full |
Портрети родини Корняктiв: до проблеми дослiдження |
| title_fullStr |
Портрети родини Корняктiв: до проблеми дослiдження |
| title_full_unstemmed |
Портрети родини Корняктiв: до проблеми дослiдження |
| title_sort |
портрети родини корняктiв: до проблеми дослiдження |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77405 |
| citation_txt |
Портрети родини Корняктiв: до проблеми дослiдження / Р. Демків // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 396-400. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT demkívr portretirodinikornâktivdoproblemidoslidžennâ |
| first_indexed |
2025-07-06T01:42:02Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:42:02Z |
| _version_ |
1836859913982181376 |
| fulltext |
396 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Статтi
Роман ДЕМКIВ
ПОРТРЕТИ РОДИНИ КОРНЯКТIВ:
ДО ПРОБЛЕМИ ДОСЛIДЖЕННЯ
Roman DEMKIV. On Portraits of Korniakt Family:
To a Problem of Research-Work
Пiд впливом свiтоглядних змiн у XVI-
XVII ст. на обширних українських теренах спо-
стерiгається активне звертання митцiв до реа-
лiстичного образу, що в наслiдку призвело до
виокремлення портрету з помiж iнших худож-
нiх жанрiв. Цi змiни викликанi низкою причин
iсторично-соцiального та iдеологiчного характеру.
По-перше, зростання рiвня самосвiдомостi та по-
треб пiднесення суспiльного престижу в стано-
вих колах спричинило до появи значної кiлькостi
репрезентативних портретних зображень. Цьому
передувала низка складних суспiльних протирiч у
сферi релiгiйних, нацiонально-правових та соцiа-
льних вiдносин. По-друге, увiковiчення за життя
власної персони в художньому творi набуває но-
вого звучання спiвмiрного свiтоглядним iдеалам,
якi мали мiсце в тогочасному суспiльствi. Зокре-
ма важливими в цьому планi є iдеї гуманiзму, якi
культивувались в iнтелектуальному середовищi, їх
вiдображення в лiтературних пам’ятках, числен-
них панегiриках, присвячених возвеличенню iнди-
вiдуальних заслуг певної персони. Зрештою, по-
третє, важливим чинником, було поширення єв-
ропейських художнiх творiв, що часто виявлялось
каталiзатором iнспiрацiї творчої думки мiсцевих
живописцiв.
Свiтськими портретами, в сучасному розумiннi
термiна, є три монументальних полотна iз зобра-
женими в повен рiст Костянтина Корнякта (ЛIМ,
Ж-1665) та його синiв Костянтина (ЛIМ, Ж-
1666) та Олександра (ЛIМ, Ж-1667).
Монументальнi за розмiрами полотна (Костян-
тина Корнякта – 250 х 150, Костянтина Кор-
някта-сина – 224 х 123, Олександра Корнякта
– 227 х 121)1 походять iз львiвської Успенської
церкви, де знаходились на захiднiй стiнi над хора-
ми практично до серед. ХХ ст.2. “Цей ансамбль,
як вдало пiдмiтив В.Овсiйчук, найзагадковiший
в українському мистецтвi i викликає суперечливi
думки“3. Суперечливiсть зумовлена проблемнiстю
як датування творiв, так i встановлення їх атри-
буцiї, тобто визначення авторства.
Одна з перших замiток щодо портретiв роди-
ни Корняктiв з’явилась в 1831 р. у львiвсько-
му часописi “Rozmaitości”, № 11. Атвор статтi
Станiслав Яшовський серед багатьох львiвських
художникiв видiляє творчiсть Луки Долинського,
якого мiг знати особисто. Серед його досягнень
Яшовський видiляє “портрети фундаторської ро-
дини, якi у волоськiй церквi над входом на хо-
рах, вiдновив заходами вченого Гриновецького”4.
Проте iншi вченi, якi працювали в ХIХ ст. i звер-
тались до творчостi Луки Долинського, портрети
Корняктiв залишили поза увагою.
Загальний iнтерес до портретiв родини Кор-
няктiв зрiс з поч. ХХ ст. в зв’язку iз публi-
кацiєю в часописi “Свiт” (1917.– № 3.– С. 40-
42) статтi В.Щурата ”Лука Долинський”5. Автор
не згадує портрета Костянтина Корнякта-батька,
натомiсть портрети його нащадкiв, якi названi
сином i внуком, називає роботою Долинського6.
Висунута Щуратом версiя знаходила пiдтримку
1Pозмiри поданi за iнвентарними книгами вiддiлу жи-
вопису Львiвського iсторичного музею. Вимiри, якi подав
В.Овсiйчук у каталозi до виставки 1965 р. дещо вiдрi-
зняються: розмiр портрета Костянтина Корнякта-сина –
220 х 119, Олександра – 235 х 120,7 (Львiвський портрет
XVI-XVIII ст.: Каталог виставки / Автор вступ. статтi та
упоряд. В.А.Овсiйчук.– К., 1967.– С. 25.
2Свєнцицкий И.С. Опись музея Ставропигийского ин-
ститута во Львове.– Львов, 1908.– С. 7; Крип’якевич I.
Iсторичнi проходи по Львовi...– Львiв, 1991.– С. 57.
3Овсiйчук В. А. Українське мистецтво др. пол. XVI–
пер. пол. ХVII ст. Гуманiстичнi та визвольнi iдеї.– К.,
1985.– С. 172.
4Крвавич Д.П., Овсiйчук В.А. Повернення Корняктiв
// Жовтень.– 1984.– № 8.– C. 86.
5Щурат В. Лука Долинський // Свiт.– 1917. – № 3.–
С. 40-42.
6Там само.
РОМАН ДЕМКIВ. Портрети родини Корняктiв... 397
в наукових колах протягом пер. пол. ХХ ст.
її адептом був, зокрема, В.Сiчинський. Органi-
зована в лютому – березнi 1965 р. виставка
львiвського портрету XVI-XVII ст. iз збiрок
мiських музеїв розпочала новий етап дослiдження
портретiв Корняктiв, якi займали там центральне
мiсце. Невдовзi В.Овсiйчуком був пiдготов-
Костянтин Корнякт. ЛIМ, Ж-1665.
лений до друку каталог виставки зi вступною
статтею7. На основi художньо-образної особли-
востi наявних портретiв вчений не лише аргу-
ментовано довiв датування портретiв 30-ми рр.
XVII ст., а й припустив, що вони походять з май-
7Львiвський портрет XVI-XVIII ст.: Каталог вистав-
ки / Автор вступ. статтi та упоряд. В.А.Овсiйчук.– К.:
Мистецтво, 1967.– 69 с.– Iл. 23.
стернi Ф.Сеньковича8. В подальших вивченнях
портретiв Корняктiв версiю В.Овсiйчука пiдтри-
мав П.Жолтовський, хоча до свого дослiдження
не включив портрет старого Костянтина Корняк-
та, а молодих Корняктiв помилково зарахував до
його внукiв9. У певнiй мiрi цю версiю пiдтримав
i Ф.Уманцев, проте лише щодо портрета Костя-
нтина Корнякта-старшого, позаяк незгадуючи у
розвiдцi про портрети молодих Корняктiв10. На-
томiсть iншi дослiдники українського живопису –
М.Ґембарович, Г.Логвин та П.Бiлецький, схиля-
лись до думки про пiзнiше походження портретiв,
а їх авторство приписували Луцi Долинському11.
Живучiсть цiєї версiї спостерiгається i в сучасно-
му мистецтвознавствi12.
Аргументацiя належностi цих портретiв до
спадку Долинського виглядає надто млявою, а
почасти i взагалi позбавлена певної логiки. Як
зазначає П.Бiлецький “Долинський верхню час-
тину фiгури точно скопiював з надгробної хору-
гви. Орнамент жупана вiн запозичив з портре-
та Е.Мнiшка...” i як висновок “портрети молодих
Корняктiв так подiбнi на твори XVII ст., що їх
можна назвати шедеврами стилiзацiї”13. Очевид-
но в Бiлецького були сумнiви щодо часу ство-
рення портретiв. Адже вiн описує технiчнi особ-
ливостi деяких деталей портрету характерних для
мистецтва поч. – серед. XVII ст. i аж нiяк не для
XVIII ст., для якого це видається анахронiзмом
– вiдхилення вiд правил перспективи. Тим паче у
своїй попереднiй працi “Український портретний
живопис XVII-XVIII ст. Проблеми становлення
i розвитку” П.Бiлецький, посилаючись на пра-
8Львiвський портрет...– C. 9.– Iл. 23.
9Жолтовський П.М. Український живопис XVII-
XVIII ст.– К., 1978.– С. 139-140.
10Уманцев Ф.С. Живопис кiн. XVI – пер. пол. XVII ст.
// Iсторiя українського мистецтва...– Т. 2.– 1967.– C. 311.
11Gȩbarowicz M. Portret XVI-XVIII w. we Lwowie...–
WrocÃlaw; Warszawa; Krak’́ow, 1969.– S. 26; Белецкий П. А.
Украинская портретная живопись XVII-XVIII вв.– Ленин-
град: Искусство, 1981.– С. 153.
12Александрович В.С. Образотворче i декоративно-
ужиткове мистецтво // Iсторiя української культури: в 5 т.
/ Наук. Думка.– К., 2001.– Т. 2.– С. 675.
13Белецкий П.А. Украинская портретная живопись
XVII-XVIII вв...– С. 153.
398 3-4’2009 Народознавчi Зошити
цю В.Овсiйчука, авторство Корняктiв приписує
Петрахновичу14.
В 1984 р. В.Овсiйчук у спiвавторствi з
Д.Крвавичем опублiкували в журналi “Жовтень”
статтю “Повернення Корняктiв”. Її метою бу-
ла необхiднiсть ще раз звернутись до питання
атрибуцiї та перiоду створення портретiв роди-
ни Корняктiв. Дослiдники заперечили версiю за
якою автором полотен вважався Лука Долинсь-
кий, натомiсть аргументовано довели їх ранiше
походження – 20-30-тi рр. XVII ст.15. В пiзнi-
шiй за часом працi В.Овсiйчук конкретизує ча-
совi рамки та авторство творiв, вказавши, що
“портрети, напевно, замовлялись разом з iконо-
стасом, щоб фiгурувати на церемонiї посвячен-
ня нового храму”16 (церква освячена 16 сiчня
1631 р.), портрети синiв вiдносить до майстер-
нi Ф.Сеньковича, а портрет батька зараховує до
спадщини М.Петрахновича17.
Вченi не заперечують причетнiсть Луки До-
линського до згаданих портретiв, але не як ав-
тора, а як реставратора. Вiдомо, що наприкiнцi
XVIII ст. братчики вiдновлювали iнтер’єр Ус-
пенської церкви. Це було спричинено необхiднi-
стю проведенням грандiозних реставрацiйних ро-
бiт Ставропiгiйського комплексу пiсля руйнiвної
шкоди завданої ударом грому в 1779 р.18. Вико-
навцями вiдновлювальних робiт художнiх творiв
були малярi Петро Роганi та Лука Долинський19.
Достамено не вiдомо якi саме реставрацiйнi ро-
боти виконував Долинський, однак, в той час бу-
ло зменшено первiснi розмiри полотен iз зобра-
женням молодих Корняктiв: злiва обрiзано на 20-
25 см, знизу на 15 см20. Очевидно, що тогочаснi
14Бiлецький П.О. Український портретний живопис
XVII-XVIII ст. Проблеми становленя i розвитку.– К.,
1969.– С. 67.
15Крвавич Д.П., Овсiйчук В.А. Повернення Корняктiв.–
С. 85-89.
16Овсiйчук В.А. Українське мистецтво др. пол. XVI –
пер. пол. ХVII ст. Гуманiстичнi та визвольнi iдеї...– С. 172.
17Овсiйчук В.А. Українське мистецтво...– С. 173.
18Збiрник Львiвської Ставропiгiї. Минуле та Сучасне:
Студiї, замiтки, матерiали / Ред. Кирило Студинський.–
Львiв, 1921.– С. 11.
19Збiрник Львiвської Ставропiгiї...– С. 67.
20Крвавич Д.П., Овсiйчук В.А. Повернення Корняктiв.–
реставрацiйнi заходи завдали непоправної шкоди
художнiм творам, насамперед суттєвих змiн заз-
нав композицiйний лад твору.
Менш нiж через столiття, у 1855-58 рр., у цер-
квi Успiня знову проводились реставрацiйнi ро-
боти. Тодi Мартин Яблонський розмалював стi-
ни церкви бiблiйними композицiями та вiдновив
низку образiв. Реставрував маляр i портрети Кор-
няктiв21. Як позначилось на портретах втручання
Яблонського досi невiдомо.
Костянтин Корнякт (портрет-хоругва). ЛIМ,
Ж-1503.
Натомiсть практично усi дослiдники погоджу-
ються iз твердженням, що при малюваннi портре-
ту Корнякта-старшого маляр користувався ранi-
шими його зображенням, а саме епiтафiйною хо-
С. 87.
21Вуйцик В. Архiтектурний ансамбль Успенського бра-
тства: реставрацiя та обнови // Успенське братство i його
роль в українському нацiонально-культурному вiдродженнi.
Доповiдi та повiдомлення наукової конференцiї 4-5 квiтня
1996 р.– Львiв, 1996.– С. 26.
РОМАН ДЕМКIВ. Портрети родини Корняктiв... 399
ругвою. Однак використавши для зразку посмер-
тний портрет вiн творчо переосмислив його. При-
стосовуючи до вiдповiдних вимог композицiйний
лад твору ускладнюється, нових iнтонацiй набу-
ває й образне звучання. Незмiнним залишається
психологiчна характеристика Корнякта, проте i в
цьому маляр вносить власнi корективи, пристосо-
вуючи до властивих часу умов.
Постать Корнякта як i у попереднiй версiї
звернена до розп’яття, але тепер воно на столi на-
критим червоною скатертиною, бганки якої спада-
ють до пiдлоги. Введення в композицiю стола, з
однiєї сторони визначає ритм, спiвмiрний постатi
в повен рiст, з iншої – збагачує кольорову палiт-
ру. Вiдповiдно ускладнюється декоративне багат-
ство твору, завдяки впровадженню в композицiю
книги та бази розп’яття, стилiзованої пiд архi-
тектурнi мотиви. Зрештою змiнюється тло порт-
рету, на противагу орнаментальнiй площинностi
хоругви вводиться об’ємний архiтектурний ста-
фаж, базований на основах перспективи. Виразно
видiляється фрагмент пiлястри на задньому планi
та звисаючий край драперiї. В такому середовищi
постать сприймається значно реалiстичнiше, ор-
ганiчнiше стосовно зовнiшнього оточення, зважа-
ючи на розмiщення портрета в iнтер’єрi церкви.
В портретi Корнякта, як i в ранiшому зразку,
прослiдкується тенденцiя нiвелювання станової
характеристики, на противагу внутрiшньому свiту
портретованого. Та ж вiдсутнiсть геральдичних
знакiв, а епiтафiйний напис дослiвно перенесений
iз тильної сторони на позем. Iз збереженням мо-
лiльного жесту поза Корнякта “випрямляється”,
колiноприклонна сакральнiсть поступається мiс-
цем повнофiгурному зображенню. Вiдповiдно об-
раз трактується вже зовсiм по-свiтському, люди-
на включається в реалiї буденного життя, хоча все
ще в певнiй залежностi вiд потойбiчного, транс-
цендентного. Вона мiцно стоїть на ногах, проте
погляд скерований в бiк розп’яття. Такий пiдхiд
зближує портрет Корнякта iз апостольським ря-
дом Успенського iконостаса.
Натомiсть iнше забарвлення художньої мови
спостерiгається в портретах молодих Корняктiв.
Вони зображенi у репрезентативних позах, iз пiд-
кресленими ознаками їхнього соцiального поло-
ження. Водночас є наявним дiаметральна проти-
лежнiсть iндивiдуальних психологiчної та фiзич-
ної характеристик.
Сповнений життєвої снаги Костянтин Кор-
някт-син постає у всiй красi молодої людини.
Бравий характер виражає струнка постава фiгу-
ри, твердiсть характеру пiдтверджується мiцним
Костянтин Корнякт (син). ЛIМ, Ж-1666.
стисканням рукоятки шаблi лiвою рукою, права
– оперта на стегно. Облягаючи торс поколiнний
кафтан та широка пiдшита хутром делiя пiдкрес-
люють здорове тiло чоловiка. Наявнiсть стилоба-
ту колони на задньому планi наче потверджує
його фiзичну вдачу, загартовану на вiйськовiй
службi.
400 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Цiлком протилежним зображений Олександр.
Ще зовсiм юна його постать позначена фiзични-
ми недугами. Оперта на стiл рука, мiцно стуленi
ноги, вузька голова на довгiй шиї наче пiдкреслю-
ють кволiсть органiзму. Проте обличчя випромi-
нює внутрiшнiй розум, поєднання душевної чис-
тоти iз прихованим смутком. Трагiзм образу по-
силює спадаючий зi столу додолу важкими масив-
ними складками килим i розгорнутий симетрично
Олександр Корнякт (син). ЛIМ, Ж-1667.
до пiдлоги чистий бiлий аркуш паперу. Та й сама
постать Олександра вiдсунута на другий план. В
його образi невипадково присутня траурна iнто-
нацiя – Олександр Корнякт помер на двадцять
сьомому роцi життя у 1639 р.22.
22Жолтовський П.М. Український живопис XVII-
Часто дослiдники українського мистецтва за-
даються питанням доцiльностi розмiщення порт-
ретiв молодих Корняктiв, якi були католиками,
в православнiй церквi, опiкуном якої була най-
радикальнiша у протистояннi католицизму орга-
нiзацiя – Успенське братство. Зрештою цiлком
логiчною виглядає вiдповiдь, що це була дани-
на шани їхньому батьковi Костянтину Корнякту,
покровителю i меценату. А як вiдомо братчики
вiзуально потверджували власну подяку жертво-
давцям, згадати хоча б розмiщення родових гербiв
iз вдячними написами. Очевидно, що i ця версiя
заслуговує уваги. Окрiм цього можемо назвати
i iншi причини такого, здавалось би на перший
погляд, не зовсiм логiчного рiшення братчикiв.
Iз архiвних документiв дiзнаємось, що Корнякти-
молодшi пiсля смертi батька продовжили матерi-
ально пiдтримувати Братство. У 1608 р. Конс-
тянтин Корнякт-молодший передав у володiння
братчикiв “Сухорабську” (“Таневичiвську”) ка-
м’яницю23. Невiдомо чи помагали молодi Кор-
някти Ставропiгiї iншим чином, однак дарованi
їхнiм батьком згiдно заповiтом прибутки й надалi
надходили до братської скарбницi. З iншого бо-
ку, Корнякти не мали можливостi так же ревно,
як i їх батько, опiкуватись православним братст-
вом, адже належали до католицької пастви, й до
того ж невдовзi пiсля смертi батька переселились
у родовий маєток бiля Перемишля. Однак, вдяч-
нi львiв’яни пам’ятали своїх доброчинцiв i в знак
поваги разом iз портретом Костянтина Корняк-
та почепили на стiнах Успенської церкви порт-
рети його синiв. Як зазначив з цього приводу
В.Овсiйчук “змiст портретiв не диктувався Кор-
няктами, а вiдображав програму Ставропiгiйсько-
го братства, для якого їх нобiлiтацiя була, напев-
но, предметом гордощiв”24.
XVIII ст...– С. 140.
23ЦДIАУ у Львовi.– Ф. 129.– Оп. 1.– Спр. 420.–
Арк. 2.
24Овсiйчук В.А. Українське мистецтво...– С. 173.
|