Архип Іванович Куїнджi (1841-1910)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Король, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2009
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77406
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Архип Іванович Куїнджi (1841-1910) / С. Король // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 418-425. — Бібліогр.: 34 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77406
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-774062015-03-01T03:02:01Z Архип Іванович Куїнджi (1841-1910) Король, С. Статті 2009 Article Архип Іванович Куїнджi (1841-1910) / С. Король // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 418-425. — Бібліогр.: 34 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77406 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Король, С. Архип Іванович Куїнджi (1841-1910) Народознавчі зошити
format	Article
author	Король, С.
author_facet	Король, С.
author_sort	Король, С.
title	Архип Іванович Куїнджi (1841-1910)
title_short	Архип Іванович Куїнджi (1841-1910)
title_full	Архип Іванович Куїнджi (1841-1910)
title_fullStr	Архип Іванович Куїнджi (1841-1910)
title_full_unstemmed	Архип Іванович Куїнджi (1841-1910)
title_sort	архип іванович куїнджi (1841-1910)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77406
citation_txt	Архип Іванович Куїнджi (1841-1910) / С. Король // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 418-425. — Бібліогр.: 34 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT korolʹs arhipívanovičkuíndži18411910
first_indexed	2025-07-06T01:42:04Z
last_indexed	2025-07-06T01:42:04Z
_version_	1836859916732596224
fulltext	418 3-4’2009 Народознавчi Зошити Статтi Софiя КОРОЛЬ АРХИП IВАНОВИЧ КУЇНДЖI (1841-1910) Sofiya KOROL. Arkhyp Ivanovych Kuyindzhi (1841-1910). “Його генiй мiг працювати тiльки над чим-небудь ще невiдомим людству, що ще не марилося жодному з художникiв” (Iлля Рєпiн) Постать Архипа Куїнджi – видатного росiй- ського художника II пол. ХIХ ст., автора натх- ненних та унiкальних для свого часу картин рiд- ної йому української природи, живописця, якому, чи не єдиному вдалося уникнути характерної для тiєї епохи тенденцiйностi у мистецтвi, – ця по- стать не те, щоб обiйдена дослiдницькою увагою, але ще далеко не повнiстю i не надто глибоко розкрита вченими-мистецтвознавцями1. Очевид- но, що ця проблема корiниться у певних об’єкти- вних причинах. Так, з одного боку, поганий стан збереження творiв ускладнює докладний аналiз художнiх особливостей малярства Куїнджi, з iн- шого ж, доволi велика iсторична перспектива, у фокусi якої ближчими до нас опиняються спо- рiдненi з творчiстю Куїнджi значно виразнiшi i 1Серед небагатьох монографiй про художника зазна- чимо такi: М.П.Неведомский, И.Е.Репин. А.И.Куинджи. Биография-характеристика.– СПб., 1913; В.С.Манин. А.И.Куинджи.– Москва, 1976; Архип Иванович Куин- джи. Альбом / Авт. вст. ст. и сост. Н.Н.Новоуспенский.– Ленинград; Москва: Советский художник, 1965. Най- повнiшим джерелом до вивчення бiографiї та творчостi А.I.Куїнджi є цiнна праця марiупольського краєзнавця, пе- дагога i лiтератора Л.Д.Яруцького: Архип Иванович Куин- джи. Рассказы о художнике. Воспоминания современников. Художественная критика. Документы.– Донецк: Кардинал, 1998.– 338 с. с ил. Найглибше виявлено розумiння ролi по- статi А.I.Куїнджi в росiйському мистецтвi ХIХ ст. та здiй- снено аналiз художнiх особливостей його малярства у спо- гадах та критичних мiркуваннях таких видатних дiячiв ку- льтури i науки, як Д.Менделєєв, I.Тургенєв, I.Крамський, I.Рєпiн, О.Бенуа, А.Рилов, М.Рерiх. довершенiшi художнi концепцiї (як модерн i сим- волiзм), робить його новаторство не таким яв- ним. Не варто вiдкидати й окремi суб’єктивнi аспекти, як, наприклад, той, що у своєму дис- курсi мистецтва ХIХ ст. радянська наука волi- ла мати справу, умовно кажучи, з такими “чис- тими” передвижницьки-реалiстичними пейзажис- тами, як В.Полєнов, О.Саврасов чи I.Шишкiн, анiж iз таким послiдовним прихильником вираже- ння “внутрiшнього” в художньому образi2, яким був Куїнджi. Даниною вшанування пам’ятi ви- датного художника в Українi стали органiзованi ювiлейнi виставки до 150-рiччя вiд дня його на- родження: “Виставка творiв А.I.Куїнджi та йо- го учнiв” у Севастопольському художньому музеї (1991) та “Виставка творiв А.I.Куїнджi” у Днi- пропетровському художньому музеї (1992). Од- нак окрiм цих подiй сама постать, як i творча спадщина Куїнджi, залишаються ще поза ши- роким контекстом iсторiї українського мистецтва ХIХ ст.3. У своїй статтi ми робимо спробу дати оцiнку найбiльш характерним художнiм особливо- стям малярства митця та наблизитися до кращого розумiння свiтоглядних та естетичних засад його творчостi. Активне творче життя Архипа Куїнджi розви- валося впродовж кiн. 1860-их – поч. 1880-их рр. Пiсля 1882 р. художник майже назавжди “за- мовк”, не виставляючи своїх творiв i, як тодi ду- мали його сучасники, нiчого не малюючи. Проте напружена душевна праця митця не лише трива- ла i далi, але й була позначена новими художнiми здобутками, якi, однак, стали вiдомi широкому загалу аж пiсля смертi Куїнджi у 1910 р. У 1860-их рр. Куїнджi був свiдком рiшучих 2Рылов А.А. Воспоминания.– Ленинград: Художник РСФСР, 1977.– Цит. за: Яруцкий Л.Д. Архип Ивано- вич Куинджи. Рассказы о художнике. Воспоминания со- временников. Художественная критика. Документы.– До- нецк: Кардинал, 1998.– С. 156. А.I.Куїнджi неодноразово висловлювався про те, що найвищим завданням пейзажу вiн вважає вираження “внутрiшнього”. 3З-помiж найновiших праць українських мистецтвозна- вцiв, якi торкаються постатi Архипа Куїнджi, назвемо до- слiдження В.А.Овсiйчука (мистецтво серед. XIX-XX ст. // Українське мистецтво: Навч. Посiбн.: У 3-х ч.– Львiв: Свiт, 2005.– Ч. 3.– С. 214-240) та В.В.Рубан (Образотво- рче мистецтво // Iсторiя української культури: В 5-ти т.– К.: Наук. Думка, 2005.– Т. 4.– Кн. 2: Українська культура другої половини XIX ст.– С. 633-1152). СОФIЯ КОРОЛЬ. Архип Iванович Куїнджi... 419 змiн як у соцiальному, так i в духовному жит- тi росiйської iмперiї (скасування крiпацтва, фор- мування демократично зорiєнтованої iдеологiї на- родництва, бурхливий розвиток природничих на- ук i диференцiацiя знань, утвердження позити- вiстського матерiалiстичного погляду на закони i явища буття). У сферi художньої культури та- кож формувалися вiдповiднi новi iдеали. Вiд ми- стецтва чекали правди, об’єктивностi, викриття соцiальної несправедливостi та iнших суспiльних вад. Мистецтво повинно було наставляти, повча- ти, висмiювати, засуджувати, повинно було стати дiєвим засобом пiзнання i вiдтворення життя в його реальних об’єктивно можливих формах. Усе це i знайшло свiй вияв у реалiстичнiй творчостi художникiв-передвижникiв. Зворотньою стороною цього складного про- цесу, який охопив усi сфери духовного жит- тя, стала втрата вiдчуття цiлiсностi буття4. Вже у суспiльнiй свiдомостi 1860-их рр. з’явилися рiшучi виступи проти “механiчного матерiалiз- му”5 як фiлософської позицiї росiйських полiтич- них радикалiв. Їх започаткував видатний укра- їнський фiлософ-романтик, представник київсь- кої релiгiйно-фiлософської школи, Памфил Юр- кевич, опублiкувавши у 1860 р. працю “З нау- ки про людський дух” як вiдгук на появу тво- ру М.Чернишевського “Антропологiчний прин- цип у фiлософiї”. П.Юркевич критикував “зро- щену у надрах Просвiтництва ненаситну жадо- бу знань, прагнення зробити все буття прозорим для людського розуму, намагання всю дiйснiсть розкласти, довести, розрахувати i наперед виз- начити з математичною точнiстю”6. Обмежено- стi i хибностi лише матерiалiстичного тлумачен- ня свiту П.Юркевич протиставляв цiлiснiсть його сприйняття, яка можлива при умовi “гармонiйно- го спiввiдношення мiж знанням i вiрою”7. 1870-тi рр., за визначенням росiйського мис- тецтвознавця Д.В.Сараб’янова, стали “завершен- 4Юденкова Т. От позитивизма к метафизике. К про- блеме художественного самосознания во второй полови- не ХIХ века // Искусствознание’05.– Москва, 2005.– Вып. 1.– С. 312. 5Чижевський Д. Фiлософськi твори: У 4-х т. / Пiд заг. ред. В.Лiсового.– Т. 1.– К.: Смолоскип, 2005.– С. 134. 6Горський В., Кислюк К. В. Iсторiя української фiлосо- фiї: Пiдручник.– К.: Либiдь, 2004.– С. 208. 7Там само.– С. 213. ням перiоду “негативного” ставлення до свiту i ознаменували появу потреби створення позитив- них цiнностей”8. Споглядання i вiдтворення обра- зу рiдної природи, усвiдомлення краси її простих мотивiв вiдкривало перед художниками чимало можливостей для формування власне “позитивно- ї” свiтоглядної позицiї. Це десятилiття розпочало- ся справжнiми шедеврами пейзажу. “Граки при- летiли” (1871) О.Саврасова, “Вiдлига” (1871) Ф.Васильєва, низка творiв I.Шишкiна не лише вiдкрили нову епоху пейзажного малярства, але й стали символами нового нацiонального росiйсько- го мистецтва. Куїнджi не увiйшов, а увiрвався у складне i неоднозначне художнє життя багатонацiональної Росiї, – самодостатньо, впевнено i майже одразу iз цiлком самостiйним творчим обличчям. Пер- ша самостiйна робота, з якою художник виступив на академiчнiй виставцi у 1868 р., – “Татарське село при мiсячному освiтленнi на Пiвденному бе- резi Криму” була вiдзначена Радою Академiї, а в 1870 р. Архиповi Куїнджi було присвоєно звання некласного художника9. Усi роботи початкового перiоду творчостi (се- ред яких: “Рибальська хатина на березi Азовсь- кого моря” (1869); “Буря на Чорному морi при заходi сонця” (1869); “Вид рiчки Кальчик в Ка- теринославськiй губернiї” (1870), ще мають вiд- чутнi враження вiд картин I.К.Айвазовського, якi копiював Куїнджi у майстернi видатного мари- нiста у Феодосiї. Вже у цих раннiх романтич- них творах уявою молодого художника повнiстю заволодiли яскравi спогади про рiдну пiвденну природу. Дослiджуючи художнi особливостi пейзажiв Куїнджi важливо з’ясувати такi питання: якi цi- лi ставив перед собою i яку програму творчостi накреслював для себе художник? Де, в яких дже- релах криються корiння його образного сприйня- ття навколишнього свiту i особливостi його ху- дожнього вiдтворення? Його творчiсть переконує у тому, що вiн володiв виразно iндивiдуальним баченням природи та був у постiйному пошуку 8Сарабьянов Д В. Изобразительное искусство России. Живопись // Мировая художественная культура. ХIХ век. Изобразительное искусство, музыка, театр.– СПб.: Питер, 2007.– С. 270. 9Архип Иванович Куинджи. Альбом / Авт. вст. ст. и сост. Н.Н.Новоуспенский.– Б. п. 420 3-4’2009 Народознавчi Зошити вiдповiдних пластичних засобiв для вiдтворення тих образiв, якi наповнювали його душу. На цей же перiод, кiн. 1860-их – поч. 1870-их рр., припадає зближення А.Куїнджi з художньою концепцiєю, iдеями та самими дi- ячами росiйського передвижництва. Довгi роки дружби i мiцних творчих контактiв пов’язували А.Куїнджi iз I.Крамським, I.Шишкiним, особли- во близькими був Куїнджi з В.Васнєцовим, а з I.Рєпiним його єднали тiснi земляцькi стосунки, в яких мали мiсце i гаряча прихильнiсть, i епi- зоди гiркого непорозумiння10. Новий етап i новi горизонти осягнення образу природи у творчостi Куїнджi репрезентує картина “Осiннє бездорiж- жя” (1870), Росiйський музей, Санкт-Петербург, (далi – РМ). Тут понурий мотив поєднано iз загальним почуттям печалi i смутку. Образний лад картини вiдповiдає концепцiї передвижникiв. Однак тут, як вiрно зазначає М.Новоуспенський, уже проявилися iндивiдуальнi риси манери ху- дожника: “лаконiчнiсть висловлювання, поєднана з прагненням до iлюзорностi, активна роль кольо- ру, який визначає емоцiйний i змiстовий модус твору”11. Тодi ж, на поч. 1870-их рр., А.Куїнджi, як i багато iнших живописцiв, вiдвiдав острiв Валаам у пошуках цiкавого натурного матерiалу. Епiч- на природа суворої пiвночi зачарувала художника. Привезенi кiлька робiт, особливо, “Ладозьке озе- ро” (1873, РМ) та “На островi Валаамi” (1873, Третьяковська галерея, Москва, далi – ТГ) в один момент завоювали симпатiю художникiв i знавцiв. I.Крамський був захоплений картиною “На островi Валаамi”, I.Рєпiн своїми враження- ми спонукав П.М.Третьякова купити її для влас- ної галереї, а Ф.М.Достоєвський назвав цей пей- заж “нацiональним пейзажем, в якому вiдтворено характерне”12. У тому ж 1873 р. на Всесвiтнiй виставцi у Лондонi за картину “Снiг” А.Куїнджi був наго- 10Див. роздiл “Восточный человек” (Репин и Куинджи)” у дослiдженнi Л.Яруцького: Яруцкий Л.Д. Архип Ивано- вич Куинджи. Рассказы о художнике. Воспоминания совре- менников. Художественная критика. Документы.– Донецк: Кардинал, 1998.– С. 61-66. 11Архип Иванович Куинджи. Альбом / Авт. вст. ст. и сост. Н.Н.Новоуспенский...– Б. п. 12Мастера пейзажа / Автор-сост. Г.В.Дятлева.– Москва: Вече, 2002.– С. 210-211. роджений бронзовою медаллю. Тодi ж за вирученi вiд продажу картин грошi художник отримав змо- гу побувати в Європi. Вiн вiдвiдав Нiмеччину, Францiю, побував у Лондонi i через Швейцарiю та Австрiю повернувся в Росiю. У Парижi його найбiльше вразили картини К.Коро та майстрiв барбiзонської школи, особливо, Ж.Ф.Мiлле13. Концепцiя природи передвижникiв ще звучить в “Забутому селi” (1874, ТГ) та “Чумацькому трактi в Марiуполi” (1875, ТГ). Проте тут нi- чого немає вiд критичного викривальництва ре- алiстiв. Загальна тональнiсть почуття неприваб- ливостi i пригнiченостi у цих композицiях має не соцiальний, а винятково суб’єктивний харак- тер. У цих роботах А.Куїнджi яскраво звучить iндивiдуальне вiдчуття природи. Мотиви – на- че б то, типовi для передвижницького свiтогляду. Однак iнтенсивнiсть мiстичного “свiтiння” гори- зонту в “Забутому селi”, характерне для роман- тичної iконоґрафiї самотнє засохле дерево на фонi сяючого неба i розлита в просторi безмежна iмла тiсно єднають цю картину природи iз образами романтикiв. Як вiрно зазначає М.Новоуспенський, роман- тичне трактування буденної природи характерне для Куїнджi протягом усiєї творчостi14. Важливим також є думка дослiдника про те, що у той час, мабуть, нiхто, крiм А.Куїнджi, не розумiв так виразно, що лише цiною вели- чезного напруження образних засобiв можна до- сягти в мистецтвi такої ж емоцiйної сили впливу, яку людина вiдчуває вiд реальних явищ i картин природи15. Але художниковi необхiдно було знайти свiй унiверсальний ключ до розкриття тих таємниць краси природи, якi вiн так виразно вiдчував. Цим ключем, цими головними елементами образiв Ку- їнджi стали свiтло i колiр. О.Бенуа стверджував, що “з часiв Кiпренського i Венецiанова барви у росiйському мистецтвi перестали вiдiгравати са- мостiйну, значну роль”. Тому “живопису необ- хiдна була поява свого [видiл. – автора] Моне – художника, який би так ясно зрозумiв вiдношен- ня барв, так точно би вник у їх вiдтiнки i так 13Там само.– С. 211. 14Архип Иванович Куинджи. Альбом / Авт. вст. ст. и сост. Н.Н.Новоуспенский...– Б. п. 15Там само.– Б. п. СОФIЯ КОРОЛЬ. Архип Iванович Куїнджi... 421 гаряче i пристрасно забажав їх передати, що й iн- шi художники повiрили би йому та перестали би ставитися до палiтри як до якогось навряд чи по- трiбного додатка”16. Таким “росiйським Моне”, за твердженням О.Бенуа, став А.Куїнджi. У 1875 р. вiн вдруге вирушив за кордон, де зустрiвся iз I.Рєпiним та ознайомився iз творчiс- тю французьких iмпресiонiстiв. Очевидно, що iм- пресiонiстичного методу А.Куїнджi не сприйняв. М.Новоуспенський абсолютно справедливо пiдк- реслює, що його картини “не мають нiчого спi- льного iз етюднiстю i взаєморозчиненiстю форм iмпресiонiстiв, в них виключена будь-яка можли- вiсть вiдтворення моменту першого враження”17. Але на нього колосальне враження справили ко- льори, яких до знайомства з iмпресiонiзмом вiн “не пiзнавав самостiйно”18. Окрiм об’єктивної причини формування Куїн- джi-колориста, пов’язаної iз його знайомством з французьким iмпресiонiзмом, були й iншi перед- умови. Поява такого сприйняття природи, її барв i свiтла була закономiрною для А.Куїнджi, вихiдця з пiвденної сонячної України. О.Бенуа запевняв: Куїнджi умiв “просто i вiльно дивитися на при- роду”, “тiльки у гарячого, здатного захоплювати- ся представника пiвдня мiг прокинутися потяг до яскравого i барвистого”19. На IV пересувнiй виставцi у 1875 р. експону- валися двi картини Куїнджi: “Чумацький тракт в Марiуполi” та “Степ у цвiтiннi” (1875). “Чу- мацький тракт в Марiуполi” – це, по сутi, чи не перший в українському мистецтвi такий характер- ний, правдивий, i, разом з тим, щемливий образ степової України. Безмежний степ i безкрає не- бо, – i в цiй вузькiй смузi, у цьому стиснутому просторi людина веде свою боротьбу за життя. Тут тема природи взята надзвичайно масштабно i спiввiдносно з темою людської долi. “Степ у цвiтiннi” – теж тонко i поетично оспiвана велич- на природа України. Видатний письменник, вихо- дець iз Донбасу, Всеволод Гаршин (1855-1888), вражений побаченими картинами, писав до своєї матерi в Україну: “Степ – просто чудо. Зрештою, 16Бенуа А. История русской живописи в ХIХ в. Изд. третье.– Москва: Республика, 1999.– С. 314. 17Архип Иванович Куинджи. Альбом / Авт. вст. ст. и сост. Н.Н.Новоуспенский...– Б. п. 18Бенуа А. История русской живописи...– С. 315. 19Там само.– С. 314. той, хто не бачив наших степiв, нiчого не змо- же зрозумiти в цiй картинi. Море трави, квiтiв, свiтла! ”20. З серед. 1870-их рр. Куїнджi остаточно зна- ходить свою, тiльки йому характерну манеру, яка так зачаровувала його сучасникiв, викликала не тiльки захоплення, але i чимало непорозумiнь та, навiть, заздрощiв. Драматичний романтизм у пейзажах А.Куїнджi поступається свiтлiй спо- глядальнiй пiднесеностi та усвiдомленiй епiчностi буття. Починаючи з 1876 р., з картини “Українська нiч” (ТГ), кожна нова робота ставала справжнiм вiдкриттям для публiки – настiльки його робо- ти вiдрiзнялися вiд того, що звично з’являлося на пересувних виставках. Сам мотив “Українсь- кої ночi” – простий i невибагливий, як, зреш- тою, i мотиви решти його пейзажiв. На картинi зображено затягнуте нiчним мороком озеро, то- полi та бiлi хатки, залитi мiсячним свiтлом. От саме це свiтло, яке пробивається крiзь темряву ночi, його незрiвнянне свiтiння на бiлених хат- ках, цей виразний i нiким до того не вiдтворений ефект i став головним образно-змiстовим елеме- нтом композицiї. Видатний росiйський художник М.В.Нєстєров (1862-1942) так описав свої вра- ження вiд “Української ночi”: “Це був незабутнiй день... Я цiлком розгубився, був захоплений до знемоги, до якогось забуття знаменитою “Укра- їнською нiччю” Куїнджi” [...]. Вiн розкрив мою душу до природи, до пейзажу”21. Не менш незвичайним видався схожий за сю- жетом “Вечiр на Українi” (1878, РМ), де голов- ну роль грає яскраво рожеве свiтло призахiдньо- го сонця. I знову, при максимальнiй лаконiчностi мотиву, Куїнджi досяг в картинi iлюзiї справж- нього лiтнього надвечiр’я. Свiтло вечiрньої зорi – це було вiдкриття художника, до того ж цей образ наскiльки романтичний, настiльки правди- вий i вiрний, що у масовiй свiдомостi вiн одразу закорiнився як узагальнений образ українського села. Стихiя української природи живила творчу уяву А.Куїнджi, вiрнiсть її чарiвливим образам, 20Яруцкий Л. Д. Архип Иванович Куинджи...– С. 34. 21Нестеров М. В. Давние дни.– Москва: Искусство, 1959.– С. 37. Цит. за: Яруцкий Л.Д. Архип Иванович Куинджи...– С. 118. 422 3-4’2009 Народознавчi Зошити любов i вiдданiсть її характерним мотивам ста- ли запорукою оригiнальної художньої мови живо- писця. Сучасна дослiдниця К.Богемська, обґрун- товуючи образно-пластичну концепцiю творчостi А.Куїнджi, схильна бачити “зв’язок узагальнено- поетичної живописної системи художника з деко- ративним стилем українського народного примi- тиву”22. Дослiдниця пояснює, у чому цей зв’язок проявився: “Куїнджi смiливо вибирає зi всього багатства малоросiйської (!) натури найбiльш ро- мантичнi, ефектнi мотиви – з контрастом соняч- ного промiння i тiней, мiсячним сяйвом, i створює з них хвилюючi казково-прекраснi або таємничо- загадковi композицiї”23. Мабуть, усе-таки, Куїн- джi чинив так не тому, що наслiдував принципи українського народного мистецтва, а тому, що, як i українськi народнi майстри, як i українське ми- стецтво в цiлому, вiн був у полонi стихiї багатої на мальовничi мотиви i поетичної за своєю суттю української природи. Наступнi пейзажi А.Куїнджi – “Березовий гай” (1879, ТГ) та “Мiсячна нiч над Днiпром” (1880, РМ) стали квiнтесенцiєю його новатор- ського художнього мислення. Основним засобом виразностi у “Березовому гаю” став прийом деко- ративної кулiсної побудови композицiї i поєднан- ня активних контрастiв кольору рiзного тонально- го звучання24. Переднiй план заповнений темно- смарагдовим кольором, за ним йде залита сонцем галявина зеленуватого вiдтiнку. На нiй розташо- ванi грубi стовбури берiз iз слiпучо бiлою корою. Ефекту монументальностi i одночасно декоратив- ної мальовничостi надають форми i контури лiсу дальнього плану, узагальненi до такої мiри, що дали пiдставу знавцям i художникам критикува- ти майстра за невмiння, брак досконалої технiчної майстерностi. I знову в пейзажi Куїнджi голов- ну роль грала не буденнiсть, а пiднесенiсть, уро- чиста монументальна декоративнiсть образу, що тiсно єднає художника з романтичним художнiм баченням. Картина справила колосальне враження на митцiв, публiку та художнiх критикiв. Здавало- 22Богемская К. Г. История жанров. Пейзаж.– Москва: ГАЛАРТ, 2002.– С. 62. 23Там само.– С. 62. 24Архип Иванович Куинджи. Альбом / Авт. вст. ст. и сост. Н.Н.Новоуспенский...– Б. п. ся, що художник перебуває на вершинi слави. Але справжнiй трiумф принесла картина “Мiсячна нiч над Днiпром”. Сенсацiєю виявився як спосiб її експонування (у затемненiй кiмнатi при штучно- му освiтленнi), так i те, що виставлялася лише єдина картина одного художника. Сюжет картини був надзвичайно простим, але вищої мiри поетич- ним. Складними були завдання, поставленi худо- жником перед собою: передати мiсячне сяйво над широким простором, взятим з високої точки зо- ру, а також вiдтворити внутрiшнє свiтiння само- го мiсяця. Ефект склався приголомшливий. Про- стий глядач не вiрив у можливiсть такого свiтла i шукав якихось прихованих хитрощiв у вигля- дi, наприклад, схованої за картиною лампи. Деякi простодушнi вiдвiдувачi стверджували, навiть, що Куїнджi малює “мiсячною фарбою”25. Художни- ки i критики, хоч i не всi захоплювалися, проте визнали Куїнджi неперевершеним майстром свi- тлових ефектiв. Проникливий I.Крамський, який надзвичайно тонко вiдчував мистецтво, але був художником абсолютно iншого напряму, iншого складу творчої натури, писав з приводу пейзажiв А.Куїнджi тих рокiв: “Невже це творчiсть? Нев- же це художнє враження? Що доброго в самому сонцi, як сонцi? Свiтло його на предметах, – так, це насолода, це поезiя, але саме по собi воно слi- пить, не бiльше. Що доброго в мiсяцi, в цiй тарi- лцi? Але мерехтiння природи пiд цим промiнням – цiла симфонiя, могутня, висока, яка налаштовує мене, бiдного мураху, на високий душевний лад: i я можу зробитися на цей час кращим, добрiшим, здоровiшим, словом, – предмет гiдний мистецт- ва”26. Про “Мiсячну нiч на Днiпрi” I.Крамський стверджував, що вона “наповнена справжнiм свi- тлом i повiтрям, його рiка справдi здiйснює свiй величавий плин, i небо – справжнє, бездонне i глибоке. [...] ...кожний раз при видi картини в менi... з’являлася насолода нiччю, фантастичним свiтлом i повiтрям”27. Через тридцять три роки по тому I.Ю.Рєпiн написав посмертну статтю про свого великого 25Цей комiчний епiзод описує I.Ю.Рєпiн у своїй статтi “Архип Iванович Куїнджi як художник”. 26Крамской И.Н. Письма и статьи. В 2-х т.– Москва: Искусство, 1966.– Т. 1.– С. 452-453.– Цит. за: Яруц- кий Л.Д. Архип Иванович Куинджи...– С. 89. 27Там само...– Т. 2.– С. 54-55. Цит. за: Яруцкий Л. Архип Иванович Куинджи...– С. 110. СОФIЯ КОРОЛЬ. Архип Iванович Куїнджi... 423 1. Архип Куїнджi. “Березовий гай”, 1879, Третьяковська галерея, Москва. 3. Архип Куїнджi. “Днiпро вранцi”, 1881, Третьяковська галерея, Москва. 424 3-4’2009 Народознавчi Зошити земляка. У нiй вiн назвав А.Куїнджi “генiальним художником у сферi пейзажного живопису”28. Пiсля багаторiчного мовчання художника, в ат- мосферi зростаючого забуття його творчостi, про нього могутньо i палко заговорив його земляк, близький приятель i брат, як вони називали се- бе в часи своєї молодостi: “Свiтло – чарiвне, i сила свiтла, його iлюзiя були його цiллю”29. Зга- дуючи враження вiд виставки “Мiсячної ночi...”, Рєпiн передає той резонанс, який мала картина в сприйняттi знавцiв. Невипадково, на нашу дум- ку, вiн виводить тут Куїнджi в образi гоголiвсь- кого персонажа – чаклуна Пацюка – загадкового, в чомусь лукавого, якому пiд силу те, чого не можуть iншi. Рєпiн впевнений: Куїнджi знав, що своїм новаторством, своїми художнiми знахiдка- ми, якi не спиралися нi на яку традицiю, вiн спа- нтеличить тих, хто в мистецтвi рухається перед- бачено i послiдовно. У Куїнджi “не могло бути навiть i думки працювати скромно в своїй спе- цiальностi, вдовольнятися каменем, покладеним в бесконечних сходах, що ведуть до досконалостi в мистецтвi. Його генiй мiг працювати тiльки над чим-небудь ще невiдомим людству, що ще не ма- рилося жодному з художникiв”30. Багато хто так i не зрозумiв глибокого значення Куїнджi. В 1880 р. А.Куїнджi вийшов з Товариства пе- ресувних виставок. Формальним приводом ста- ла поява глумливої статтi, автором якої виявився пейзажист-передвижник М.К.Клодт. Але справ- жня причина полягала в тому, що яскраве iнди- вiдуальне мистецтво Куїнджi давно “переросло” проблематику передвижницького мистецтва. По- тiм був трiумф “Мiсячної ночi...”. У 1881 р. Ку- їнджi виставив новий варiант “Березового гаю”, а через рiк вiдбулася остання прижиттєва виставка художника, на якiй експонувалися тi ж картини – “Березовий гай” та “Мiсячна нiч над Днiпром”, а також новий пейзаж “Днiпро вранцi” (1881, ТГ). Передаючи враження вiд мерехтливого перламу- трового ранку, художник виразив своє зацiкав- лення свiтлоповiтряним середовищем. Хоча кар- тина сповнена високими художнiми здобутками, її поява була сприйнята набагато скромнiше, нiж 28Репин И.Е. Архип Иванович Куинджи как художник // Яруцкий Л.Д. Архип Иванович Куинджи...– С. 237. 29Там само.– С. 237. 30Там само.– С. 238. поява “Мiсячної ночi...”. I – художник “замовк”. Будучи не тiльки честолюбним, але i страшен- но вимогливим до себе, тепер вiн не був певен, що зможе i далi так iнтенсивно рухатися вперед, знаходити все новi, глибокi та правдивi ефекти. Повторюватися чи занижувати вимоги до себе А.Куїнджi не мiг, тому вiн – “замовк”. Але iнтенсивна внутрiшня робота, глибоке ви- вчення натури i систематична праця в майстернi художника не припинялися нiколи. За цей пе- рiод в доробку А.Куїнджi з’явилися новi сюже- ти i мотиви. Вiн допитливо вивчав Крим i зна- йшов чимало нових художнiх вражень: глибоку синю далечiнь моря, випалену сонцем траву i бiлi брили скель. З iншого боку, А.Куїнджi вiдкрив для себе могутню велич i шляхетну самотнiсть кавказьких вершин. Недаремно при спогляданнi пейзажiв з Кавказу А.Куїнджi у пам’ятi зрина- ють гiмалайськi краєвиди його видатного учня – Миколи Рерiха. У цей час в А.Куїнджi зростає iнтерес до вiдтворення мiнливих станiв природи. Пейзажi бiльш пiзнього перiоду творчостi позна- ченi живописною смiливiстю, узагальненням фор- ми i кольору, цiлiснiстю погляду31. 2. Архип Куїнджi. “Море. Крим”, 1898-1908, Дер- жавний Росiйський музей, Санкт-Петербург. Не припиняв художник роботи i над розроб- кою нових живописних ефектiв i образних прийо- мiв на основi давнiх iконографiчних схем, зокре- ма, на мотиви з української природи. Серед кра- щих – уже згадуванi кримськi пейзажi, такi, як “Море. Крим” (1898-1908, РМ), а також “По- 31Архип Иванович Куинджи. Альбом / Авт. вст. ст. и сост. Н.Н.Новоуспенский...– Б. п. СОФIЯ КОРОЛЬ. Архип Iванович Куїнджi... 425 лудень. Стадо в степу” (1890-1895, РМ), “Ве- селка” (1900-1905, РМ), “Нiчне” (1905-1908, РМ). “Полудень. Стадо в степу” – один з кращих пейзажiв А.Куїнджi, який зачаровує красою жи- вопису. М.Новоуспенський так його коментує: “Яскраве сонце стерло всi деталi. Залишилося ли- ше сяйво чистого кольору, легкого i тремтливого в гарячому маревi. На золотистому фонi випале- ного степу майже прозорими плямами жовтого i бiлого вимальовується невелике стадо. Далечiнь зникла в голубуватiй паволоцi”32. Тут Куїнджi досягнув вершинної майстерностi в узагальненнi форми, у вiдчуттi i вiртуознiй передачi тону. Не зважаючи на iнтенсивну працю, А.Куїнджi не поспiшав влаштовувати виставки. Вiн усвiдом- лював, що хоча його роботи i високої художньої якостi, але сягнути рiвня свого попереднього но- ваторства йому не вдасться. В художньому свiтi з’явилися молодi сили (зокрема, дiячi “Мира ис- кусства”), в яких iдея чистого мистецтва та онов- леної, завдяки досягненням модерну i символiзму, художньої форми звучали набагато радикальнiше i переконливiше. Але була сфера, в якiй А.Куїнджi знову вдало- ся стати найкращим. Це – педагогiчна дiяльнiсть. Ще у 1870-их рр. вiн, з характерною йому пря- мотою i наївнiстю, висловлюючи I.Крамському свої iдеї щодо переоблаштування Академiї, стве- рджував, що не виходити треба було з неї, а на- впаки, увiйти i зайняти всi важливi пости, що- би могти впливати на художньо-освiтнiй процес. Тому, коли в 1894 р. А.Куїнджi покликали до Академiї, вiн погодився33. А.Куїнджi виявився унiкальним педагогом, який умiв, не нав’язуючи манери, розвивати зак- ладенi в кожному iндивiдуумi його природнi схи- льностi. Важливим етапом навчання були натурнi етюди, якi, однак, учитель забороняв переносити на полотно. Те, що безпосередньо було скопiйо- вано з натури, вiн називав “випадковiстю”, а в картинi все на одинаковому рiвнi повинно бути узагальнено [видiл. – автора]. Поряд з тим, у нiй мало бути вираженим “внутрiшнє”, в розкриттi якого, на його думку, головне завдання худож- 32Там само.– Б. п. 33Неведомский М. П. Куинджи.– Москва, 1937. Цит. за: Яруцкий Л.Д. Архип Иванович Куинджи...– С. 145. ника i мистецтва34. З майстернi А.Куїнджi ви- йшла велика кiлькiсть художникiв, чимало з яких стали знаменитими пейзажистами. Серед них – Микола Рерiх, Аркадiй Рилов, Костянтин Бога- євський, Вiктор Зарубiн, Костянтин Вроблевсь- кий, Микола Химона, Вiльгельм Пурвiт, Ферди- нанд Рущиц, Євген Столиця, кожен з яких склав славу рiзним нацiональним мистецтвам – по- льському, латиському, українському, грецькому, росiйському. 4. Архип Куїнджi. “Полудень. Стадо в степу”, 1890- 1895, Державний Росiйський музей, Санкт-Петербург. Архип Куїнджi зробив неоцiненний внесок в iсторiю росiйського i українського мистецтва. Йо- го романтичне цiлiсне, можна стверджувати, – пантеїстичне сприйняття природи дало поштовх для викорiнення з художньої творчостi тенден- цiйностi. Вiн справдi вiдкрив для мистецтва силу свiтла i кольору, яка володiла ним вiд самих по- чаткiв, яку вiн бачив i сприймав з дитинства. Ба- гато пiзньоромантичних рис мистецтва Куїнджi – любов до декоративних рiшень, до таємничос- тi i до осмислених, ґрунтованих на ретельному вивченнi натури, узагальнень були спiвзвучними настроям, якi зароджувалися у художнiй творчос- тi кiн. ХIХ ст. I саме їм незабаром судилося стати новою епохою в мистецтвi. 34Там само.– С. 144.

Архип Іванович Куїнджi (1841-1910)

Репозитарії

Схожі ресурси