До iсторiї розвитку українського церковного малярства Галичини (1900-1920 рр.)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Нога, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2009
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77409
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До iсторiї розвитку українського церковного малярства Галичини (1900-1920 рр.) / О. Нога // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 440-446. — Бібліогр.: 34 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77409
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-774092015-03-01T03:02:11Z До iсторiї розвитку українського церковного малярства Галичини (1900-1920 рр.) Нога, О. Статті 2009 Article До iсторiї розвитку українського церковного малярства Галичини (1900-1920 рр.) / О. Нога // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 440-446. — Бібліогр.: 34 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77409 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Нога, О. До iсторiї розвитку українського церковного малярства Галичини (1900-1920 рр.) Народознавчі зошити
format	Article
author	Нога, О.
author_facet	Нога, О.
author_sort	Нога, О.
title	До iсторiї розвитку українського церковного малярства Галичини (1900-1920 рр.)
title_short	До iсторiї розвитку українського церковного малярства Галичини (1900-1920 рр.)
title_full	До iсторiї розвитку українського церковного малярства Галичини (1900-1920 рр.)
title_fullStr	До iсторiї розвитку українського церковного малярства Галичини (1900-1920 рр.)
title_full_unstemmed	До iсторiї розвитку українського церковного малярства Галичини (1900-1920 рр.)
title_sort	до iсторiї розвитку українського церковного малярства галичини (1900-1920 рр.)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77409
citation_txt	До iсторiї розвитку українського церковного малярства Галичини (1900-1920 рр.) / О. Нога // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 440-446. — Бібліогр.: 34 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT nogao doistoriírozvitkuukraínsʹkogocerkovnogomalârstvagaličini19001920rr
first_indexed	2025-07-06T01:42:12Z
last_indexed	2025-07-06T01:42:12Z
_version_	1836859925180973056
fulltext	440 3-4’2009 Народознавчi Зошити Статтi Олександр НОГА ДО IСТОРIЇ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ЦЕРКОВНОГО МАЛЯРСТВА ГАЛИЧИНИ (1900-1920 рр.) Oleksandr NOHA. To a History of Development of Ukrainian Church Painting in Galicia (1900s-1920s). Розвиток церковного мистецтва 1900-20 рр. у захiдноукраїнських землях проходив в склад- них полiтичних умовах, коли Галичина входила в склад Австро-Угорської iмперiї (до 1918 р.). Не дивлячись на колонiальнi умови українська церква, як i церковне мистецтво розвивалось тут дещо в сприятливiших обставинах – нiж на сходi. Плiдною в галузi монументального мистецт- ва була творчiсть українських художникiв Т.Ко- пистинського, К.Устияновича, А.Пилихiвсько- го, С.Томасевича, Т.Терлецького, Я.Пстрака, Ю.Панькевича та молодших їх послiдовникiв1. Їхнi теоретичнi трактати, реальнi розписи та iкони в церквах – оригiнальнi, свiжi й цiкавi за технiкою виконання2. Щодо художньої орiєнтацiї, то в переважнiй бiльшостi живописцi кiн. ХIХ – перших рокiв ХХ ст. у своїх станкових та мону- 1Лобановський Б.Б., Говдя П.I. Українське мистецтво др. пол. XIX - поч. XX ст. Серiя “Нариси з iсторiї украї- нського мистецтва”.– К.: Мистецтво.– 1989.– С. 158; Но- га О. Український стиль в церковному мистецтвi Галичи- ни кiн. ХIХ - поч. ХХ ст.– Львiв: Українськi технологiї, 1999; Kaciян В., Катрушенко I. Знаменнi здобутки [Про творчiсть К.Устияновнча, Т.Копистинського i Я.Пстрака] // Мистецтво.– К., 1959.– № 5.– С. 9-13. 2Iсторiя українського мистецтва.– К., 1970.– T. 4.– Кн. 2.– С. 241; Мочульський М. Призабутий митець Юлi- ан Панькевич // Назустрiч.– № 1.– Львiв, 1934; Артис- тичний вiсник.– № 7-13.– Львiв, 1905.– С. 94-96. ментальних працях опирались на академiчнi заса- ди, притаманнi захiдноєвропейськiй культурi. Намагання усвiдомити та переорiєнтуватись на вияви народно стилiстичних тенденцiй минулого були поодинокими. Митцi, такi скажiмо, як Юлi- ан Панькевич, робили лише першi кроки у да- ному напрямку. Не могли допомогти тут i рiзнi теоретично-мистецькi розробки. Так численнi на- магання галицької елiти пiзнати давнє українське церковне малярство Галичини було тенденцiйним. Право “на мистецтво” надавалось тiльки творам XVII-XVIII ст. (з обов’язковими винятками). У той же час iкони раннього перiоду трактувались як такi, що не мають цiнностi. Зокрема, Лозин- ський вважав, що їх малювали “богомази”3. Тому-то треба зазначити, що до поч. ХХ ст. церковнi розписи перебували пiд впливом захiд- ної традицiї, як з боку орнаментики, так i фiгур- них академiчних зображень. Саме такий стилiс- тичний напрям протримався поряд з iншими до 1940-их рр.4. Наступний етап розвитку українського мис- тецтва в Галичинi припадає на поч. XX ст.5. Його дуже швидкий розвиток був передовсiм пов’язаний з утворенням цiлого ряду українсь- ких художнiх товариств, церковних об’єднань за- гальнокультурного характеру, створенням потуж- них архiтектурно-будiвельних компанiй тощо. Серед iнших iнституцiй, якi працювали над становленням української новiтньої церковної культури, треба неодмiнно назвати Львiвську полiтехнiку. Проте, не перебiльшуючи, можна констатува- ти, що найважливiше значення для пожвавлен- ня українського церковного мистецтва мало при- значення папою Левом VIII митрополитом Гали- 3Ярема Володимир. Дивний свiт iкон.– Львiв: Логос, 1994.– С. 58, 59. 4Голубець М. Iван Труш // Лiтература i Мистецтво.– Львiв, 1941.– № 4.– С. 48-50; Лiтературно-науковий вiсник.– Т. IV.– Львiв, 1898.– С. 151. 5Руслан.– Львiв, 1809.– Ч. 1.– С. 4; Чепелик В.В. По- шук нацiональної своєрiдностi в архiтектурi Прикарпаття поч. XX ст. // Народна Творчiсть i Етнографiя.– № 1.– К, 1990.– C. 23; Недiля.– Львiв, 1933.– Ч. 9.– C. 7. ОЛЕКСАНДР НОГА. До iсторiї розвитку... 441 цьким i Львiвським Андрея Шептицького, iнт- ронiзацiя вiдбулася у соборi св. Юра 17 сiчня 1901 р.6. Властиво пiсля цiєї подiї церковне культурне життя починає рухатись у дуже чiткому україн- ському нацiональному напрямку. Релiгiйно-церковна дiяльнiсть митрополита А.Шептицького оздоровила i змiцнила греко- католицьку церкву. Його соцiально-економiчнi заходи вiдповiдали iнтересам галичан, а культур- но-просвiтницька дiяльнiсть була скерована на пiднесення моралi духовенства i народу. У сфе- рi церковного мистецтва вiн стояв на позицiях збереження i примноження українських народ- них традицiй. У публiчних виступах А.Шепти- цький закликав митцiв звертатись лише до своїх традицiй7. Перемiни наступили в перших роках XX ст. i були пов’язанi з побудовою цiлого ряду цер- ков архiтектурно-проектним бюро I.Левинського в народно-стильовiй традицiї, що вимагало вiдпо- вiдного декорування i в серединi споруд. Ця праця проходила у тiснiй взаємодiї з кур- сом глави Української Греко-Католицької церкви – митрополитом Андреєм Шептицьким та ство- реної ним Комiсiї Церковної. Одним з перших пробує сили в цьому жан- рi професор Львiвської полiтехнiки Е.Ковач. На поч. XX cт. вiн створює проекти декорацiйного оформлення для Церкви Василiян у Львовi, цер- кви в Жовквi тощо8. Цим вiн по сутi вiдкриває перед молодими про- ектантами офiцiйну дiяльнiсть по впровадженнi народного мистецтва у церкву. Його кар’єра розпочалась ще в кiн. XIX ст. в 6Каталог виставки, присвяченої 125-iй рiчницi вiд дня народження митрополита А.Шептицького.– Львiв, 1990.– C. 6. 7Дiло.– Львiв, 1913.– № 280.– C. 1, 2; № 281.– С. 1, 2; Нога О. Український стиль в церковному мистецтвi Га- личини кiн. ХIХ – поч. ХХ ст.– Львiв: Українськi техно- логiї, 1999. 8Ковач Е. Проект розпису церкви oo. Василiян в Жо- вквi (ксерокопiя).– Архiв Львiвського Архiєпархiального управлiння Української Греко-Католицької церкви. Закопаному, де вiн працював архiтектором i ди- ректором мiсцевої “Школи для промислу дерев’я- ного”. Остання вiдзначалась активними пошука- ми народно-стильових тенденцiй в мистецтвi. За визначнi заслуги у 1901 р. Е.Ковач був призначе- ний звичайним професором архiтектури у Львiв- ськiй полiтехнiчнiй школi, замiсть проф. Юлiана Захарiєвича, що вiдiйшов9. Церква оо. Василiян в Жовквi. Зовнiшнiй вигляд. Працюючи на такiй високiй педагогiчнiй по- садi у вищому i престижному учбовому закладi Галичини митець вiв власну працю. Саме Едгару Ковачу належить честь першому в українському та польському мистецтвi створення повноправно- го церковного iнтер’єру в 1900-01-их рр., де на- роднi гуцульськi та закопанськi мотиви станов- лять не другорядну, а головну роль. Такi речi прослiдковуються у проектi розпи- сiв Е.Ковача для української церкви в мiстечку Жовква (Львiвської обл.)10. 9Czasopismo Techniczne.– Lwów, 1902. 10Проект розпису церкви... // Architect.– Kraków, 1902; Промова ректора Львiвської полiтехнiки... // Czasopismo Techniczne.– Lwów, 1905.– S. 70, 372; Kovacz E. // Czasopismo Techniczne.– Lwów, 1906. 442 3-4’2009 Народознавчi Зошити Проект повздовжнього розрiзу. Церква оо. Василiян. Жовква. Проект розпису. (Проектне вирiшення церкви не було зреалiзоване). Архiтектурний проект Едгар Ковач. Проект iнтер’єру церкви оо. Василiян. Жовква. Фрагмент. Едгар Ковач. Проект реконструкцiї церкви оо. Василi- ян в мiстечку Жовква. 1901. Фрагмент проекту iнтер’єру. Проект художнього розпису плафонiв. 1901. Архiте- ктор Едгар Ковач. Проект реконструкцiї церкви. Церква оо. Василiян в Жовквi. ОЛЕКСАНДР НОГА. До iсторiї розвитку... 443 Iншим художником, що став новатором був М.Сосенко. За посередництвом фiрми I.Левин- ського саме останнiй став митцем, що почав ма- лювати по новому. Вiн застосовував загально- прийнятi форми iконного малярства11, поєднуючи їх з мотивами вишивок, давнiх рукописiв, україн- ського декоративно-прикладного мистецтва тощо. В 1907 р. вiн починає розписи в церквi се- ла Пiдберiзцi (Львiвська обл., Пустомитiвський р-н.). М.Сосенко в цiй працi робить одну з пер- ших спроб пов’язати галицьке настiнне церковне малярство з традицiями “вiзантiйщини” та народ- ної орнаментики, якi особливо помiтнi в декора- тивних розписах. Тут вiн втiлив у життя комп- лексний проект декорування iнтер’єру церкви, де використано метал, вiтраж, розпис i керамiку12. Прихiд художника в новий незнаний до того стиль було довгим. Вiн вчився у Вiднi i був ви- хований у середовищi майстрiв сецесiї. У Львовi працював у Нацiональному Музеї, де копiював орнаменти рукописiв для Музею Ставропiгiї. Пiд впливом митрополита А.Шептицького та за його благословенням живописець розпочав масштабнi малярськi експерименти. Коли малював церкву у Пiдберiзцях бiля Львова, то спочатку працював у стилi сецесiї. Потiм, ймовiрно, познайомився з росiйськими ви- даннями вiзантiйських та росiйських стiнописiв та iкон. Їх вплив уже видно у виконаннi стiно- пису святилища. Та на кiнець, вже в бабинцi, М.Сосенко почав застосовувати орнаменти украї- нських рукописiв i в такому ж стилi створив зоб- раження святих13. Згодом живописець розвинув свою стилiстику 11Iсторiя українського мистецтва...– Т. 4.– Кн. 2.– С. 241; Нашi днi.– Львiв, 1944.– Ч. З.– С. 10. 12Ярема Володимир. Дивний свiт iкон...– С. 59-60; Го- лубець М. Модест Сосенко (1875-1920) // Громадська думка.– Львiв, 1920.– Ч. 32; Його ж. Спадщина Модеста Сосенка // Українська думка.– Львiв, 1920.– Ч. 13; Цер- ква в Пiдберiзцях к. Винник // Дiло.– Львiв, 1908.– С. 4, 281 (новини). 13Ярема В. Дивний свiт iкон.– С. 59-60; Недiля.– Львiв, 1933.– Ч. 9.– С. 7; Голубець М. Модест Сосенко (1875- 1920) // Громадська думка.– Львiв, 1920.– Ч. 131. у розписах церков у Славську (1909), Золочевi, Львовi (1912) тощо14. Працi, зробленi М.Сосенком та високо оцiне- нi церквою, знайшли багато послiдовникiв i вже в 1910-20-их рр. дана стилiстика стала звичним явищем15. Серед її прихильникiв з’являлось все бiльше молодих iмен16. В 1909 р. надзвичайно яскраво зiйшла зiрка Олени Кульчицької, яка на той перiод часу тiль- ки починала пробувати свої сили у складнiй сферi культового малярства. Однак на створенi нею ре- чi звернув увагу сам митрополит А.Шептицький. Особливою увагою користувалась її iкона “Аз о сих молю”, створена наприкiнцi 1910-их рр. Дана робота дещо вiдрiзнялась вiд тих засад на яких будував свою творчiсть Модест Сосенко. Ця велична iкона вертикальної композицiї зображує Бога-Отця, який пiднiмає на небеса свого Сина, розп’ятого на землi. До нiг Iсуса Христа припала дiвчина у вишитiй сорочцi та запасцi. Особливiс- тю художнього виконання було специфiчне стилi- заторське вирiшення, в якому чiтко проявлялись ознаки зрiлого модерну17. Традицiйна i знайома нам композицiя, в основi якої Трiйця (Бог-Отець, Бог-Син i Дух Святий) вирiшена смiливо, в специфiчному ключi. Три- єдинiсть композицiї можна сприймати i як Бог- Отець, Бог-Син i Україна, що втiлена в обра- зi української дiвчини, яка оплакує Христа. Три постатi об’єднанi бiлим кольором, багатим на вiд- тiнки. Сучаснi мистецтвознавцi вважали, що “Аз 14Недiля.– Львiв, 1933.– Ч. 9.– С. 7. 15Виставка церковна // Дiло.– Львiв, 1909.– № 156; Нога О. Український стиль в церковному мистецтвi. 16Школа Олекси Новакiвського // Жовтень.– Львiв, 1965.– № 10.– C. 56, 57; Александренко И. Современ- ное украинское искусство в Галиции // Искусство.– К., 1911.– № 10.– C. 404-407. 17Сенiв I.В. Творчiсть Олени Львiвни Кульчицької.– К., 1961; Крип’якевич I. Український дереворит i твори Оле- ни Кульчицької // Шляхи.– Львiв, 1916.– Рiчник – II-III (р. 1915-1916).– C. 419-422; Кульчицька О. Архiтекту- ра Захiдної України. Альбом лiногравюр, надрукованих з авторських дощок архiтектором Л.Лiтошенком в кiлькостi 12 прим.– Курськ, 1956; Вистава церковна.– Дiло.– Львiв, 1909. 444 3-4’2009 Народознавчi Зошити о сих молю” сприймається як реквiєм, не позба- влений в загальнiй тональностi смутку акордiв свiтла i надiї18. Iншим галицьким художником, що став на шлях творення “українiзованих” iкон i досягнув тут небувалих творчих здобуткiв i слави був Осип Курилас (1870–1951)19. В 1910 р. Осип Курилас намалював образ “Iсус Христос – небесний учитель”, де спробу- вав ввести “українiзацiю” в головний релiгiйний сюжет. Виражалось це у використаннi українсь- кого орнаменту, що прикрашував одяг Христа. Безперечно, як i в Олени Кульчицької та iнших художникiв новаторського табору манера митця була базована на формосхемах “модерну”. У руках Христос тримав Бiблiю, де напис зроблено укра- їнською мовою: “Прийдiть благословеннi Отцi – наслiдiть приготоване Вам. Царство вiд Сотворе- ния свiтла”20. Спроби були високо оцiненi митро- политом А.Шептицьким, i з його благословення фiрми “Доставка” у Львовi в 1910 р. образ був тиражований полiграфiчним методом. В 1910 р. видала фiрма “Достава” двi україн- ськi iкони О.Куриласа Богородицi i Христа, що здобули собi широке визнання. Продавались вони по “склепах” як окремо, так i оправленими в ста- левих рамах, декорованих гуцульською орнамен- тикою. Окрiм того поширювала “Достава” свою продукцiю за межi захiдноукраїнських земель. В 1911 р. вироби майстрiв “Достави” були ви- ставленi на Мiжнароднiй виставцi в Одесi. Ки- ївська газета “Рада” помiстила обширну оцiнку експонатiв, i особливу увагу звернула на iкони О.Куриласа, гуцульсько-стильовi рами та церков- нi ризи. За участь у виставцi “Достава” була удо- 18Корнутко-Гринiв Оксана. Науковець музейний // Недiля.– Львiв, 1997.– № 9 (157).– C. 4; Нога О. Украї- нський стиль в церковному мистецтвi...– C. 110. 19Курилас О. Митцi України. / Митцi України: Енцик- лопедичний довiдник.-К., 1992.– C. 345; Вюник А. Осип Петрович Курилас.– К., 1963; Нога О. Малярство україн- ського авангарду.– Львiв: Українськi технологiї, 1999-2000. 20Недiля.– Львiв, 1933.– Ч. 9.– С. 7; Голубець M. Сто лiт галицького малярства.– НТШ.– Львiв, 1926. стоєна золотої медалi21. Епохальною для всього українського церковно- го мистецтва стала дiяльнiсть Михайла Бойчука та його художньої групи у Львовi 1911-12-их рр., що пiдтримувалась Церковно-художньою комiсi- єю на чолi з митр. А.Шептицьким22. В 1911-12-их рр. митцi розписали каплицю Дякiвської бурси у Львовi. Група Бойчука взяла за основу живопи- су орнаментальнi та фiгуральнi композицiї “вi- зантiйсько-романського примiтиву” (за висловом I.Свєнцiцького). Виключення з образу пишної розповiдi i спрощення фону, примiтивiзацiя в ри- сунку зображувального сюжету дала митцям ши- роке поле для чисто малярського декоративного ефекту23. Для тiєї каплицi був закуплений в Пет- роградi iконостас, виконаний старообрядцями. За престолом, у пiвокруглiй нiшi, була виконана Бой- чуком iкона Тайної Вечерi (нинi зберiгається в Нацiональному Музеї). Розпис стiн був поєдна- ний з зображенням святого пророка Iллi (в пече- рi)24 та Христом-Пантократором на склепiннi. Зараз важко встановити, яку саме ро- боту здiйснювали М.Бойчук, М.Касперович, Є.Сагайдачний та iншi в оформленнi Дякiвсь- кої бурси (розписи на сьогоднi замальованi). Але участь Є.Сагайдачного безсумнiвна, оскiльки вiн перебував у Львовi з кiн. 1911 по 1912 рр., про- живав по вул. Петра Скарги, 2 поряд з Бурсою. А в своїх кореспонденцiях зi Львова закликав до участi в розписах i свого товариша Ле-Дантю25, 21Недiля.– Львiв, 1928.– Ч. 1.– С. 19; Вiстi з “Достави”.– Львiв, 1911.– С. 3-13; Рада.– К., 1911; Ви- става... // Дiло.– Львiв, 1912. 22Михайло Бойчук про себе // Пам’ятки України.– К., 1988.– № 2.– C. 12, 14. 23Недiля.– Львiв, 1933.– № 8.– С. 6; Ярема В. Дивний свiт iкон...– С. 60. 24Зображення пророка було на стiнi мiж вiкнами, якi виходять на вулицю; Ярема В. Дивний свiт iкон.– Львiв: Логос, 1994.– С. 60. 25Нога О. Євген Сагайдачний i мистецтво українського авангарду в Галичинi на поч. XX ст. // Науковi читання пам’ятi Святослава Гординського.– Львiв, ЛАМ, 1994.– С. 53-55; Поспелов Г. Бубновый валет.– Москва: Советс- кий Художник, 1990.– С. 247, 248. ОЛЕКСАНДР НОГА. До iсторiї розвитку... 445 Михайло Бойчук. Тайна вечеря (iкона для молiльнi Дякiвської Бурси, уфондованої митрополитом Андреєм Шептицьким). 1911-1912 рр. Михайло Бойчук. Євген Сагайдачний? Пророк Iлля. (Iкона для молiльнi Дякiвської Бурси). 1911-1912 рр. 446 3-4’2009 Народознавчi Зошити що перебував у той час в С.-Петербурзi. Бе- ручи до уваги стилiстичну вiдмiннiсть iкони пр. Iллi, в якiй проглядаються риси кубiзму, що не були властивi галицькому малярству в той час, можливо, саме ця праця вийшла з-пiд рук Є.Сагайдачного. Михайло Бойчук та його група у Львовi була не єдиною на теренах Галичини на поч. ХХ ст., що сповiдувала неовiзантiйськi пошуки на базi традицiйної української спадщини26. Малярство церковне, базоване на таких же за- садах, бачимо в стiнописах та iконостасах цiло- го ряду iнших церков у Галичинi. У мистецько- му вiдношеннi це специфiчне еклектичне поєд- нання прийомiв вiзантiйської культури, народної української орнаментики та композицiйних форм модерну. Знаємо, що в цьому ж напрямку працював Ва- силь Коцкий, в спадщинi якого розписи та iкони з 1910-12-их рр. в церквах с. Скоморохи, Угнiв, Княже (бiля Сокаля)27 тощо. Треба зазначити що не тiльки Львiв був осе- редком iконопису. Таким же було м. Сокаль (Львiвська обл.), в якому проходила дiяльнiсть В.Коцкого та деяких iнших художникiв iконопис- цiв. Що ж стосується власне iконописного худо- жнього почерку Василя Коцкого, то вiн в 1910- 20-их рр. працював в стилi “неовiзантизму” та пiдтримував контакти з групою М.Бойчука28, як в Українi так i за її межами (в Парижi, Росiйсь- кiй iмперiї тощо). Якщо творчий доробок та концепцiї М.Бойчу- ка29, В.Коцкого є знаною, то менш вiдомою є 26Виставка церковна // Дiло.– Львiв, 1909.– № 156; Wystawa kościelna // Katalog wystawy.– Lwów, 1900; Bi- riulow J. Secesia we Lwowie... Krupski i S-a.– S. 60-68; Wystawa... // Gazeta Lwowska.– Lwów, 1909; Wystawa... // Czasopismo Techniczne.– Lwów, 1910. 27Нога О. Український стиль в церковному мистецтвi...– Львiв, 1999.– С. 112. 28Дiло.– Львiв, 1910.– № 151, 152, 153; Нога О. Ма- лярство українського авангарду...– С. 73. 29Baranowiсz Z. Polska awangarda artystyczna, 1918- 1939.– Warszawa, 1979...– S. 73. дiяльнiсть їхнього сподвижника А.Бушека30, що малював iкони. Дiяльнiсть львiвських художникiв провокує розповсюдження нових художнiх орiєнтирiв на мiста i мiстечка всiєї Галичини. В цьому контекс- тi необхiдно згадати цiлу групу художникiв, якi в тiй чи iншiй мiрi були причетнi до працi у релiгiй- нiй сферi (Ю.Буцманюк, Г.Колцуняк, I.Косинiн та багато iнших). До нової хвилi митцiв, що звернули свiй по- гляд у пошуки українського стилю, треба згадати Ю.Буцманюка – митця вподобання якого були дуже широкi. Його стилiстичнi вияви йшли вiд академiчних трактувань до авангардних пошукiв як у станковому так i монументальному жанрах. 3 цього виду мистецтва видiлимо стiнопис та вiтражi Юлiана Буцманюка в церквi села Конюхи (пiд Бережанами, 1909)31. Також вiн був знаний як автор церковних роз- писiв та вiтражiв у рiзних греко-католицьких хра- мах i каплицях Галичини. Його найбiльш знана праця мала мiсце в церквi оо. Василян у Жовквi (1911-1914)32. Вiдомим митцем у сферi релiгiйних сюжетiв був Гнат Колцуняк33, Iван Косинiн тощо. Також треба вiдзначити, що у 1900-20-их рр. широкого поширення набувають декоративно- прикладнi речi: тарiлки з розписами на церковнi теми34, кахлi, плакетки та багато iнших речей. 30Ibidem. 31Biriulow J. Secesia we Lwowie...– S. 66-68 (фрагменти вiтражних композицiй збереглись до нашого часу); Нога О. Український стиль в церковному мистецтвi...– С. 112. 32Ibidem.– S. 60; Нога О. Український стиль в церков- ному мистецтвi...– С. 117. 33Колцуняк Гнат. Декоративне керамiчне блюдо “Воск- рес Христос, воскресне й Україна” (1913 р.), виготовлене ймовiрно в Коломиї або Львовi. 34Katalog wvstawy kościelnej.– Lwów, 1909.– S. 1-30; Шмагало Р. Сакральна функцiя в українськiй керамiцi ХIХ - поч. ХХ ст. // Українське сакральне мистецтво: традицiї, сучаснiсть, перспективи.– Львiв, Свiчадо, 1994.– С. 77-82; Фiрма К.Левицького. Тарiлка “Хлiб наш на- сущий, дай нам днесь” (поч. ХХ ст.); Тарiлка з напи- сом: “Св. Iоан хрестить Iсуса. Христа в рiцi Iордан”.– МЕХП.– Фонд народної керамiки.– ЕП 45471; Фабри- ка I.Левинського.

До iсторiї розвитку українського церковного малярства Галичини (1900-1920 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge